Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності



1. Теоретичні основи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Відповідно до Конституції України її громадянам гарантується право забезпечення з державного соціального страхування. Це право включає в себе, зокрема, відшкодування втраченого заробітку або надання матеріальної підтримки за рахунок коштів державного соціального страхування в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, смерті працівника, а також санаторно-курортного лікування.

Історія створення інституту соціального захисту працюючих і, зокрема, соціального страхування, не така вже й давня. Вона нараховує трохи більше 100 років і бере свій початок з Німеччини, де протягом 1883-1889 років було прийнято низку законів про організацію державного соціального страхування робітників. Зараз в світовій практиці майже повсюдно в тій чи іншій формі існує державна система соціального страхування.

Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування у випадку тимчасової втрати працездатності з тих чи інших причин. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку XX століття. Вже в 1901 році законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров'я. 2 червня 1903 року запроваджені "Правила про відшкодування потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників, службовців та членів їх сімей на підприємствах фабрично - заводської, гірничої та гірничозаводської промисловості. Цей день став, так би мовити, днем народження державного соціального страхування.

У 1912 році були прийняті на державному рівні закони "Про забезпечення робітників на випадок захворювання", "Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві" і ряд інших. Були створені, так звані, лікарняні каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога з тимчасової непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести неділь робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох місяців.

Після 1917 року соціальне страхування в Україні розвивалось в складі єдиної системи соціального захисту Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв'язку з хворобою, вагітністю пологами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомоги здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків.

У 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим, вже в той час в нормативних-правових актах підкреслювалось, що кошти державного соціального страхування є цільовими і використовувати їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячих оздоровчих таборах.

Переломним моментом в історії соціального страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам.

В липні 2001 року на виконання Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01 р. №2240-III проведено реформування Фонду соціального страхування України і створення на його основі - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який став правонаступником попереднього Фонду.

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням - це система економічних, правових та соціальних відносин між найманими працівниками, роботодавцями та державою з приводу акумуляції та розподілу фінансових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФССТВП).

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою ними заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів фонду мають: застраховані громадяни України; іноземці; особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У системі соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням беруть участь три суб'єкта: застрахована особа, страхувальник та страховик (рис. 1).



Рис. 1. Суб'єкти соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Застрахована особа -- це найманий працівник, а також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі, в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів;

громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

самозайняті особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, зокрема члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до законодавства.

Особам, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування (дійсне до 1 січня 2014 року). З 1 січня 2014 року планується видавати посвідчення застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - спеціальний документ у вигляді електронної смарт-картки з візуальними персоніфікованими ознаками, який забезпечує документування, збереження і використання індивідуальної інформації про набуті застрахованою особою права у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, на якому може зберігатися інша інформація для забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання коштів та послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством, називається страховим стажем.

До страхового стажу зараховуються періоди:

тимчасової втрати працездатності;

перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

час перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів;

загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше.

Застрахованим особам забезпечені рівні умови надання допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, з вагітності та пологах, у зв'язку з народженням дитини, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на поховання, незалежно від виду діяльності, форми власності та господарювання.

Відповідно до Закону другим суб'єктом соціального страхування є страхувальник. Страхувальниками є:

роботодавці -- власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізичні особи, які використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (зокрема міжнародних), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, які сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), які сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства.

Суб'єктом також є страховик -- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду, який є некомерційною самоврядною організацією.

Основними принципами здійснення даного виду страхування є:

законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

обов'язковість страхування осіб, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»;

добровільність страхування всіх інших осіб, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

обов'язковість фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених чинним законодавством;

формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;

цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

паритетність в управлінні Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;

відповідальність роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.



2. Доходи бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

2.1 Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є:

страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством (80 % загальної суми надходжень -- від юридичних осіб, 15--17 % загальної суми надходжень -- від фізичних осіб) (з 1 січня 2011 року кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спрямовуються на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням);

суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (з 1 січня 2011 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») та інших актів законодавства;

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

асигнування із Державного бюджету України;

прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;

інші надходження відповідно до законодавства.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються лише за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду, який відкривається виконавчій дирекції Фонду, відділенням Фонду, робочим органам відділень Фонду у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди з окремих видів страхування.

Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, зокрема і резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку, використовується в порядку, визначеному правлінням Фонду.

2.2 Розмір страхових внесків на державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Відповідно до Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” розмір страхових внесків на 2010 рік складав:

1. Для роботодавців - 1,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

2. Для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

3. Для роботодавців - на підприємствах та в організаціях товариств УТОГу і УТОСу - 0,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

4. Для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб:

- 0,25 відсотка - для найманих працівників інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

- 0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму (включно), встановленого для працездатної особи;

- 1,0 відсоток - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

5. Для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, - 1,9 відсотка суми оподатковуваного доходу (прибутку), обчисленого відповідно до чинного законодавства.

Слід відзначити, що розміри страхових внесків до фонду протягом 2002-2010 рр. змінювався незначно(табл. 1).

Таблиця 1 - Страхові тарифи для роботодавців та найманих працівників до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, %

Платники страхових внесків Роки	Роботодавці	Наймані працівники
2002	2,9	0,5
2003	2,9	0,5
2004	2,9	0,5 (від з/п до прожит.мін.) 1,0 (від з/п вище прожит. мін.) (з 29.04.2004)
2005	2,9	0,5 (від з/п до прожит.мін.) 1,0 (від з/п вище прожит. мін.)
2006	2,9	0,5 (від з/п до прожит.мін.) 1,0 (від з/п вище прожит. мін.)
2007	1,5	0,5 (від з/п до прожит.мін.) 1,0 (від з/п вище прожит. мін.)
2008	1,5	0,5 (від з/п до прожит.мін.) 1,0 (від з/п вище прожит. мін.)
2009	1,4	0,5 (від з/п до прожит.мін.) 1,0 (від з/п вище прожит. мін.)
2010	1,4	0,5 (від з/п до прожит.мін.) 1,0 (від з/п вище прожит. мін.)

З 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності включені до єдиного соціального внеску, а їх розмір різний для окремих категорій платників ( див. табл. 4.3, 4.4, 4.5 та 4.6).

Страхувальники до 1 січня 2011 року, крім страхових внесків, зараховували до Фонду та відображали у звіті Ф4-ФСС з ТВП (додаток В1):

суми, одержані ними в установленому порядку від працівників у вигляді часткової оплати вартості за видані путівки, що придбані за рахунок коштів Фонду;

суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника, що були віднесені за рахунок коштів Фонду, в тому числі суми витрат на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, якщо встановлено, що така непрацездатність настала внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, суми неправомірно витрачених коштів Фонду на часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв, дитячих оздоровчих закладів, а також суми вартості путівок на санаторно-курортне лікування, виданих з порушенням Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду від 02.02005 р. № 55, суми вартості дитячих новорічних подарунків, виданих з порушенням положень, затверджених відповідними постановами правління Фонду;

суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальника та його посадових осіб відповідно до чинного законодавства.

Накладені суми адміністративних штрафів стягуються з винних посадових осіб в установленому порядку. Суми адміністративних штрафів сплачуються шляхом внесення коштів до установи Ощадного банку України.



3. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням з тимчасової втрати працездатності

3.1 Порядок використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виконавчим дирекціям відділень Фонду у відповідних територіальних органах Державного казначейства України відкриваються рахунки для обліку надходжень та здійснення видатків. Зазначені рахунки відкриваються на ім'я виконавчої дирекції Фонду та виконавчих дирекцій відділень Фонду за балансовим рахунком № 3717 “Рахунки державних позабюджетних фондів” Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. № 119, із змінами та доповненнями.

Обслуговування коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності через рахунки, відкриті йому в Державному казначействі України, управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, здійснюється на підставі договорів між виконавчою дирекцією Фонду, виконавчими дирекціями відділень Фонду, з однієї сторони, та Державним казначейством України і управліннями Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, з іншої сторони.

Для повного і своєчасного забезпечення виконання завдань і функцій, покладених на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виконавчою дирекцією Фонду та Державним казначейством України узгоджується Порядок проходження коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності через рахунки, відкриті йому в органах Державного казначейства.

Для здійснення видатків на утримання виконавчої дирекції Фонду та виконавчих дирекцій відділень Фонду в установах банків на підставі укладених договорів їм відкриваються рахунки за балансовим рахунком № 2560.

З дозволу відділень Фонду робочі органи відділень Фонду у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення відкривають в установах банків на підставі укладених договорів:

накопичувальний рахунок (з ознакою транзитного), відкритий за балансовим рахунком № 2560, з щоденним перерахуванням залишку коштів на накопичувальний рахунок відповідного відділення Фонду;

поточні рахунки, відкриті за балансовим рахунком № 2560, для розрахунків, передбачених бюджетом, кошторисами, іншими документами, та здійснення господарської діяльності.

Для зберігання та обліку коштів, що надходять відповідно до пункту 3.4 цієї Інструкції від платників, що обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів, робочим органам відділень Фонду у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення відкриваються накопичувальні рахунки (з ознакою транзитного), відкриті за балансовим рахунком № 2560, з щоденним перерахуванням коштів до відповідного відділення Фонду.

З поточного рахунку № 2560 виконавча дирекція Фонду, регіональні відділення Фонду та робочі органи відділень Фонду проводять фінансування витрат, передбачених бюджетами, кошторисами та іншими документами, на:

- виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та на поховання;

- забезпечення оздоровчих заходів:

оплату путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів;

часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ та організацій, дитячих оздоровчих закладів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл;

позашкільне обслуговування;

- утворення резерву страхових коштів для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;

- забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази, вирішення соціально-побутових питань та питань стимулювання праці працівників органів Фонду;

- проведення розрахунків між виконавчою дирекцією Фонду, регіональними відділеннями Фонду та робочими органами його відділень Фонду;

- підготовку та підвищення кваліфікації кадрів з питань соціального страхування.

Резерв страхових коштів Фонду зберігається на вкладних (депозитних) рахунках, відкритих в установах банків на ім'я виконавчої дирекції Фонду та відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, і використовуються на цілі, передбачені Статутом Фонду та Положенням про резервний фонд страхових коштів.

Страхові внески до Фонду, надходження, у вигляді часткової оплати вартості, за видані путівки на санаторно-курортне лікування та оздоровлення, інші надходження (штрафи, пені, не прийняті до заліку видатки тощо) зараховуються виключно на накопичувальні рахунки (з ознакою транзитного).

Відповідальність за нецільове використання коштів, недостовірність бухгалтерського обліку, розрахункових документів, несвоєчасність внесення коштів до Фонду, а також за недостовірність даних у звітах по коштах Фонду покладається на платників страхових внесків та отримувачів коштів Фонду.

Розрахунково-касове обслуговування по коштах Фонду здійснюється згідно з договором між установою банку та клієнтом відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, та інших нормативно-правових актів Національного банку України.

Страхувальники (роботодавці) здійснюють витрати на:

- виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;

- проведення витрат на часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв, що перебувають на господарчому утриманні страхувальника, в межах асигнувань, передбачених кошторисом;

- проведення витрат на часткове фінансування дитячих оздоровчих закладів.

Фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі -- окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. У разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Фінансування такого страхувальника виконавчою дирекцією відділення Фонду припиняється.

Часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих закладів здійснюється Фондом у порядку, встановленому правлінням Фонду. Часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені чинним законодавством. У разі якщо страхувальники та інші отримувачі страхових коштів вважають, що орган Фонду неправильно визначив суми страхових коштів, використаних з порушенням встановленого порядку, та фінансових санкцій чи прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, або виходить за межі його компетенції, такі страхувальники та інші отримувачі страхових коштів протягом десяти календарних днів з дня отримання такого рішення мають право в письмовій формі звернутися до зазначеного органу Фонду із скаргою про перегляд цього рішення. Орган Фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів після отримання скарги страхувальника, іншого отримувача страхових коштів на їхню адресу поштою з повідомленням про вручення або надати під розписку. У разі якщо орган Фонду надсилає рішення про повну або часткову відмову у задоволенні скарги, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів протягом десяти календарних днів з дня отримання відповіді мають право звернутися з повторною скаргою до органів Фонду вищого рівня або до суду.

Страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до чинного законодавства на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

За порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або не в повному обсязі повернення страхових коштів, несвоєчасне подання або неподання звітності про використання коштів Фонду, інших відомостей, страхувальник, інший отримувач страхових коштів несе відповідальність відповідно до закону. Своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти і фінансові санкції стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Право розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники виконавчих дирекцій відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, керівники районних, міжрайонних, міських, районних у містах виконавчих дирекцій відділень Фонду

3.2 Порядок нарахування та виплати допомоги на період тимчасової втрати працездатності

страхування втрата працездатність бюджет

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з страхових випадків, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (рис. 2).

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі -- МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Витрати, пов'язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності найманих працівників, відносяться згідно з підпунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на валові витрати, а для бюджетних установ та організацій - на їх видатки за кодом економічної класифікації 1111 "Заробітна плата".

Рис. 2. Види страхових випадків, які дають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням з тимчасової втрати працездатності



Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Фондом застрахованим інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин, - не більш як за 7 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога з тимчасової непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу цій особі надається допомога з тимчасової непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення протезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, допомога з тимчасової непрацездатності надається за весь час перебування у санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку).

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею.

У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності. Листок непрацездатності видається лікувальним закладом. У листку зазначається вид непрацездатності та час звільнення з роботи. На зворотному боці лікарняного відділом кадрів або керівником підприємства визначається безперервний стаж роботи на підприємстві згідно з трудовою книжкою. Довідка про заробітну плату заповнюється бухгалтерією підприємства.

Допомога у разі тимчасової непрацездатності надається з першого дня втрати працездатності і до її відновлення або встановлення групи інвалідності. Якщо тимчасова непрацездатність настала під час перебування працівника в щорічній (основній чи додатковій) відпустці, допомога надається за всі дні звільнення від роботи, підтверджені лікарняним листком.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю під час відпустки без збереження заробітної плати, у тому числі відпустки по догляду за дитиною віком до 3-х років, не нараховується. Допомога в цьому випадку може бути нарахована лише з того дня, коли працівник мав приступити до роботи.

Якщо непрацездатність настала під час роботи і продовжується в період тимчасової зупинки роботи підприємства, цеху, відділу, то допомога за час зупинки надається в тому ж розмірі, в якому виплачується за цей час заробітна плата робітникам і службовцям тієї ж професії і кваліфікації, але не вищому від допомоги, яку працівник отримував би на загальних підставах.

Працівникам, які захворіли під час тимчасової зупинки підприємства або його структурного підрозділу, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за період простою не надається, оскільки такі працівники знаходяться у відпустці без збереження заробітної плати.

Якщо працівник внаслідок захворювання на туберкульоз або професійного захворювання тимчасово непрацездатний на своїй роботі, але може виконувати без порушення режиму лікування іншу роботу і якщо оплата праці за новим місцем роботи нижча, ніж на попередньому, тоді йому видається лікарняний листок на час переведення, але не довше ніж на 2 місяці. Допомога в цьому випадку нараховується за загальними правилами, а надається в такому розмірі, щоб разом з новим заробітком не перевищувала попереднього заробітку.

Працюючим інвалідам війни та іншим інвалідам, які прирівняні за пільгами до інвалідів війни, інвалідам-чорнобильцям допомога, крім випадків трудового каліцтва або професійного захворювання, надається не більше 2-х місяців підряд або до 5-ти місяців протягом календарного року.

Приклад заповнення листка непрацездатності наведено на рис. 3.



Рис. 3. Листок непрацездатності

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Працівникам, які скоїли прогул без поважних причин безпосередньо перед настанням тимчасової непрацездатності, порушили режим, встановлений для них лікарем, або не з'явилися без поважної причини у призначений термін на медичний огляд у медико-соціальну експертну комісію, позбавляються права на допомогу з того дня, коли було допущено порушення, на термін, встановлений профспілковим комітетом або створеною ним комісією з соціального страхування, які призначають такі допомоги.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах (рис. 4).

Рис. 4. Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежно від страхового стажу

Окрім цього, 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) виплачується застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів".

Сума допомоги з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Визначення трудового стажу регулюється Правилами обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги у разі тимчасової непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 р. №1658.

Тривалість загального трудового стажу визначається згідно з записами у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки до уваги беруться довідки, військовий квиток, витяги з наказів та інші документи, що містять дані про місце і час роботи. До загального трудового стажу зараховується стаж роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та виду діяльності, протягом якого працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню. Сезонна робота в галузях національної економіки, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.97 р. №278 "Про затвердження списку сезонних робіт і сезонних галузей", зараховується до загального трудового стажу роботи за рік роботи.

Сума допомоги за один день непрацездатності визначається як добуток середньоденного заробітку та відсотка, що визначається загальним трудовим стажем роботи.

Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески:

- на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді -- за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

- на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування святкових і неробочих днів, установлених законодавством) -- за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, для осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), та для добровільно застрахованих осіб за усіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Цей розрахунок можна показати у вигляді формули:

, (2) де

Зсер. - розмір середньоденної (в окремих випадках - середньочасової заробітної плати);

Д - дохід, для розрахунку середньої заробітної плати;

Кдп - кількість робочих днів (а в окремих випадках, якщо розраховується середньочасова заробітної плати, - годин) у розрахунковому періоді.

Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата, становить, як правило, 6 календарних місяців. Проте бувають окремі винятки: