Вивчення теоретичних і практичних аспектів оцінки прибутковості банку та визначення напрямів їх підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

У сучасному конкурентному середовищі, що склалося на ринку банківських послуг, зростає зацікавленість клієнтів та власників банку щодо якості фінансового стану банківської установи. З огляду на це, стабільність діяльності банку на сьогодні стає першочерговим питанням. Прибуток є важливою категорією, що характеризує стійкість та надійність кредитної установи. Перш за все він необхідний для створення резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

В умовах підвищення внутрішніх вимог до ефективності діяльності банківської системи України суттєво зростає значення і роль економічного аналізу в системі складових управління сучасним банком. Розвиток теоретико-методичних засад і прикладних рекомендацій комплексного аналізу показників прибутковості є необхідною умовою підвищення ефективності функціонування банківської системи України в цілому. Саме це і пояснює актуальність та практичну значущість даного дослідження.

У науковій літературі ця проблематика досліджується в працях таких відомих науковців, як О.В. Дзюблюк, І.М. Парасій-Вергуненко, О.В. Пилипчук, О.С. Матвієнко, І. В. Сало, О.А. Криклій, Т.Д. Косова, О.Я. Стойко, Н.В. Галай, С.Є. Борисова та інших.

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних і практичних аспектів оцінки прибутковості банку та визначення напрямів їх підвищення.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

- з'ясувати сутність прибутку та прибутковості як економічних категорій;

- розглянути механізм формування прибутку комерційних банків;

- охарактеризувати показники оцінки прибутковості діяльності банку;

- визначити інформаційне та організаційне забезпечення оцінки прибутковості банку;

- здійснити аналіз показників фінансового стану ПАТ «Оксі Банк»;

- оцінити прибутковість ПАТ «Оксі Банк»;

- обґрунтувати шляхи підвищення прибутковості комерційних банків.

Об'єктом дослідження є прибутковість діяльності ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі оцінки прибутковості діяльності банку.

Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: метод реферування - використовувався при зборі та узагальненні інформації з літературних джерел, метод аналізу та метод порівняння - при визначенні основних категорій, пов'язаних з оцінкою прибутковості банку, абстрагування та синтезу - дозволили узагальнити основні методичні підходи щодо оцінки прибутковості діяльності банку та ін.

Інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, монографічні роботи і статті вітчизняних економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів, фінансова та статистична звітність ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки.

1. Теоретико - методологічні основи прибутковості банку

1.1 Поняття прибутку та прибутковості банку

Основним показником, який узагальнює результати діяльності, та індикатором ефективності діяльності банку є прибуток. Він має універсальне значення, дає уявлення про характер, зміст, функціональну спрямованість та обсяг діяльності установи.

Прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскільки досягнення задовільного рівня прибутку дозволяє поповнювати капітал, формує основу життєдіяльності та зростання банку, а також забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам.

Визначення сутності прибутку як економічної категорії має важливе значення для управління процесами його формування, виявлення факторів, що впливають на його величину, дає знання, необхідні для розробки заходів щодо збільшення прибутку, його максимізації і перспективного планування. Існують різні (так звані «суб'єктивні» й «об'єктивні») теорії визначення прибутку, але вони стосуються до прибутку, що утворюється в процесі виробництва продукції в галузях матеріального виробництва. Щодо походження прибутку комерційних банків, то це питання недостатньо досліджене.

Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України визначає прибуток як суму, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Прибуток - це рiзниця мiж доходами та витратами банку. Балансовий прибуток банку - це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності банку, яка відображається в балансі [3].

Розглянемо визначення поняття «прибуток» та «прибутковість» банку за різними авторами (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1. Наукові підходи до визначення поняття «прибуток» та «прибутковість» банку

Автор	Визначення
Р.С. Квасницька, Г.С. Сущук	вважають, що прибуток - це головний показник результативності роботи банку. Кількісний та якісний аналіз прибутковості проводиться з метою визначення фінансової стійкості банку та оцінки ефективності його роботи за визначений звітний період.
О.В. Пилипчук	Прибуток банку - це різниця між його валовими доходами та валовими витратами.
К.В. Колісніченко	Прибутковість банку - це сумарний позитивний результат його господарсько - фінансової та комерційної діяльності.
І.М. Парасій - Вергуненко	Прибуток - це позитивний результат діяльності банку, розрахований як різниця між усіма доходами та усіма витратами понесеними банком. Причому ці доходи та витрати не завжди супроводжуються рухом грошових коштів. Прибуток необхідно розглядати як економічний показник діяльності установи, а не як кошти. Слід завжди пам'ятати, що наявність прибутку ще не означає своєчасного надходження грошових коштів.
Н.В. Галай	Прибутковість банку, відповідно - це система показників, що показують і оцінюють в сукупності прибуток, отриманий банком, відносно джерел (факторів), які впливають на кінцеві результати роботи банку
Т.Д. Косова	Прибуток - це фінансовий показник результативності діяльності банку. Загалом прибуток залежить від трьох «глобальних» компонентів: доходів, видатків і податків, сплачених у бюджет.
О.В. Дзюблюк	Банківський прибуток - це економічна категорія, яка відображає економічні відносини, що складаються між комерційними банками і суб'єктами підприємницької діяльності з приводу надання їм тимчасово вільних коштів за умови повернення й оплати за користування ними та інших послуг.

Слід використовувати комплексний підхід, тобто, для аналізу прибутковості використовувати систему показників прибутковості банку, оцінюючи різні позиції, як з використанням загальних показників прибутковості, так і показників прибутковості роботи окремих підрозділів, напрямків бізнесу (казначейського, оптового, роздрібного, інвестиційного), банківських продуктів, клієнтів, персоналу та аналізу рентабельності проектів.

Так як прибуток - це різниця між доходами й витратами, то абсолютна величина прибутку в банку в цілому знаходиться в прямо пропорційній залежності від кількості реальних робочих активів, що утворюють основний банківський дохід, й обернено пропорційній залежності від обсягу витрат по пасивним операціям та іншим витратам.

Метою аналізу прибутку і рентабельності є збільшення абсолютної величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами. З огляду на це, І.В. Сало розглядає прибуток як головний фактор для різних методів оцінки ефективності діяльності банків.

Т.Д. Косова вважає, що прибутковість комерційного банку - це сумарний позитивний сукупний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності.

Прибутковість банку - показник діяльності банку, що характеризує:

- для акціонерів - дохід на інвестований капітал;

- для вкладників - гарантію надійності та ефективності роботи банку;

- для банку - основне джерело поповнення власного капіталу [33,38].

Прибутковість залежить від багатьох чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Найважливішими внутрішніми факторами є обсяг і масштаби діяльності банку, стан та ефективність використання його ресурсів, рівень і співвідношення доходів та витрат.

Прибутковість банку залежить також від екзогенних факторів. Це насамперед загальноекономічна й політична ситуація у країні, стан фінансового ринку, надійність партнерів, податкова політика держави, політика НБУ.

Розглянувши трактування різних вчених щодо визначення поняття «прибутковість банку», можна визначити, що найбільш оптимальною є думка Т.Д. Косової, яка визначає прибутковість комерційного банку як сумарний позитивний сукупний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності.

Отже, при аналізі результатів діяльності комерційного банку особлива увага приділяється аналізу прибутковості. Мається на увазі якісна сторона діяльності, а не та величина прибутку, яку отримав банк. Прибуток, який використовується для оцінки роботи банку - це підсумковий показник, який дозволяє робити висновки про ефективність роботи банку у відповідному звітному періоді.

Таким чином, прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскільки досягнення задовільного рівня прибутку дає змогу поповнювати капітал, формує основу життєдіяльності банку, а також забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Рівень прибутковості безпосередньо пов'язаний з рівнем ризику. Вищий рівень ризику дає можливість отримати підвищений прибуток, проте не виключає можливість втрат. Мінімізація рівня ризику дає змогу отримати невисокий, але стабільний прибуток.

1.2 Механізм формування банківського прибутку

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідно збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

Капітал - найважливіший індикатор фінансового стану банку. Але неможливо протягом тривалого часу підтримувати стабільний стан капіталу без адекватних доходів. Прибуток і капітал є взаємопов'язаними показниками. Стабільна прибутковість дає змогу збільшити капітал, оскільки банк може використовувати свій прибуток для поповнення капіталу.

У свою чергу, достатній рівень капіталу допомагає збільшити прибуток двома способами. По-перше, капітал є джерелом безпроцентних фінансових коштів для банку. Якщо банк збільшує свій капітал через випуск нових акцій і використовує прибуток для оплати своїх зобов'язань, його процентні витрати зменшуються. По-друге, кредитори бажають мати справу з добре капіталізованим банком. Отже, добре капіталізовані банки платять менші процентні ставки за своїми зобов'язаннями, тим самим зменшуючи свої процентні витрати.

Збитки, з іншого боку, можуть швидко зменшити або знищити капітал банку. Тому дуже важливо здійснювати безперервний контроль за прибутковістю банків.

Значення банківського прибутку залежить від ряду чинників:

- від отриманих та сплачених процентів за банківськими операціями;

- від питомої ваги непроцентних доходів;

- від поточних витрат;

- від структури активів і пасивів.

Разом із тим прибуток необхідно розглядати як економічний показник діяльності установи, а не як кошти. Розрізняють кілька видів банківського прибутку: економічний, балансовий, прибуток до оподаткування та чистий. Відповідно до економічної теорії економічний прибуток відрізняється від «бухгалтерського» прибутку (балансового) на суму «неявних» витрат (можливих, але упущених витрат).

На практиці в обліку та аналізі суб'єктів господарювання економічний прибуток не використовується. Він розраховується лише по банківській галузі і використовується для аналізу макроекономічних тенденцій. Балансовий прибуток - це різниця між доходами і витратами банку. Кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є прибуток до оподаткування, який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.

Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду в результаті реалізації продукту банку і проведення інших господарських операцій у формі припливу чи зростання активів або зменшення зобов'язань, що приводять до збільшення власного капіталу, крім збільшення, яке пов'язане з внесками акціонерів (або реалізацією додаткової кількості акцій).

Витрати - це зменшення економічної вигоди у звітному періоді внаслідок проведення банком фінансово-господарських операцій у формі відпливу чи зменшення активів або збільшення заборгованості, яка веде до зменшення власного капіталу, крім тих, що пов'язані з розподіленням частки доходу між власниками капіталу [5, 144].

Усі операційні доходи і витрати діляться на банківські та небанківські.

До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з основною банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Банківські доходи (витрати) поділяються на:

- процентні;

- комісійні;

- торговельні;

- інші банківські операційні доходи (витрати).

До процентних доходів (витрат) відносяться доходи (витрати), які обчислюються пропорційно в часі, впливають на фінансовий результат діяльності банку та є компенсацією банку за його кредитний ризик. До них належать:

- доходи (витрати) за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, у тому числі за борговими цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані;

- доходи (витрати) у виді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами;

- комісійні, подібні за природою до процентів.

Комісійні доходи (витрати) - це доходи (витрати) за всіма послугами, наданими (отриманими) контрагентом.

До категорії комісійних включаються:

- комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів і за операції з цінними паперами;

- комісійні доходи (витрати) від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей і здійснення операцій із цінними паперами;

- комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін;

- інші комісійні доходи (витрати) за операції банку.

Торговельні прибутки (збитки) - це чисті прибутки (збитки) від торговельних операцій із різними фінансовими інструментами. До них належать:

- чисті прибутки (збитки) від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів;

- чисті прибутки (збитки) від операцій із цінними паперами, переданими для продажу;

- чисті прибутки (збитки) від торгівлі іншими фінансовими інструментами.

Доходи (витрати) від банківської діяльності, що не включені у вищеперелічені групи, визначені як «інші» доходи (витрати). До них належать:

- доходи від цінних паперів із непередбаченим доходом (дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі) та капіталовкладень.

Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Небанківські операційні доходи (витрати) діляться на такі групи:

- адміністративні витрати;

- інші небанківські операційні доходи (витрати).

Адміністративні витрати - це витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банківської установи.

Вони включають:

- витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії);

- сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток;

- витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів;

- інші експлуатаційні витрати (роботи і послуги, що використовуються банком у процесі комерційної діяльності, SWIFT, винагорода посередникам, охорона тощо).

Інші небанківські операційні доходи (витрати) виникають у процесі здійснення небанківських операцій, які є складовою діяльності банку.

До них належать:

- доходи (витрати) від продажу основних засобів, від орендних операцій;

- доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації нефінансового характеру тощо) та інших операцій.

Створення резервів - це мобілізація внутрішніх коштів банку шляхом зменшення прибутків для використання їх у разі необхідності на покриття ризикових активів.

Резерви формуються на покриття сумнівної заборгованості за кредитами, втрат від знецінення інвестиційних цінних паперів і відрахувань під іншу сумнівну дебіторську заборгованість, яка визначається у цей звітний період.

Доходи (витрати) вважаються непередбаченими, якщо вони відповідають таким ознакам:

- виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер - прибуток (збиток) буде визначений тільки за фактом подій;

- не повторюються по суті

- не підлягають контролю і не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку.

Отже, доходи і витрати банку є чинниками першого ряду щодо формування прибутку. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період унаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той самий період для забезпечення цієї діяльності.

1.3 Показники оцінки прибутковості комерційного банку

Одним із шляхів визначення ефективності роботи банку є оцінка рівня його прибутковості (рентабельності).

Аналіз прибутковості - це складне завдання з певних причин. По-перше, кожен аспект банківських операцій впливає на його прибутковість і має братися до уваги. По-друге, правила бухгалтерського обліку щодо визначення доходів і витрат складні, тому завжди залишається місце для довільних суджень та інтерпретацій [15].

Прибутковості, крім простого виміру результатів діяльності банку, дозволяє визначити його фінансовий стан і визначити якість його активів.

Одним із підходів до оцінки рівня прибутковості банку є виявлення сформованої тенденції зростання прибутку банку. Така форма аналізу прибутку можлива на основі даних за кілька років. Позитивна оцінка рівня прибутковості дається у тому випадку, якщо склалася тенденція її росту в основному за рахунок процентної маржі і непроцентних доходів. Негативний висновок про прибутковість банку може бути зроблений, якщо позитивні тенденції зростання прибутку зв'язані в основному з доходами від операцій на ринку цінних паперів, з непередбаченими доходами, а також з відстрочкою по сплаті податків.

Техніка аналізу показників прибутковості передбачає такі етапи:

- розрахунок фактичного значення прибутковості на основі даних балансу та інших форм річної і квартальної звітності;

- порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем у попередні роки та квартали;

- визначення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження);

- з`ясування факторів, що впливають на зміну цих коефіцієнтів;

- оцінка факторів із позиції ліквідності балансу та банківських ризиків;

- розроблення рекомендацій для підвищення прибутковості банку або забезпечення її стабільності в майбутньому [15].

Оцінка прибутковості банківської діяльності є одним із найважливіших завдань економічного аналізу, вирішення якого ґрунтується на застосуванні методу коефіцієнтів. Сутність методу коефіцієнтів полягає у побудові системи взаємозв'язаних показників, які всебічно характеризують стан і динаміку об'єкта дослідження [10].

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:

- прибутковість активів (ROA);

- прибутковість капіталу (ROE).

При цьому узагальнюючим показником банківської діяльності слід вважати прибутковість капіталу, що характеризує доходність капіталу учасників, а показник прибутковості активів рекомендується вважати показником, що характеризує ефективність використання всіх ресурсів, які є в розпорядженні банку. Він відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його управлінського апарату, що підтримує оптимальну структуру активів і пасивів із точки зору доходів і витрат.

Дохід від активів (Return on assets) - відношення суми прибутку після сплати податків до середньої вартості загальних активів, а дохід від капіталу (Return on equity) - відношення чистого прибутку до середнього капіталу банку.

Розрахунок цих показників наведено нижче (форм. 1.1 - 1.3).

Прибутковість активів розраховується за такою формулою:

Прибутковість активів = Чистий прибуток / Середні загальні активи (1.1)

Цей показник можна використовувати як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку. Оптимальне значення показника має становити не менше ніж 0,01.

Прибутковість капіталу розраховується за формулою.

Прибутковість власного капіталу = Чистий прибуток / Середній загальний капітал (1.2)

Оптимальне значення цього показника - не менше ніж 0,15.

Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дозволяє прогнозувати, наскільки стійким є рівень прибутковості банку. При аналізі цього коефіцієнта слід порівняти темпи зростання прибутку та власного капіталу. На практиці деякі банки (а особливо їхні акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

Коефіцієнт віддачі статутного капіталу = Чистий прибуток / Статутний капітал (1.3)

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів, ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків цього банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з'ясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.

Для оцінки ефективності видатків банку використовується показник рівня їх прибутковості, що розраховується за такою формулою:

Прибутковість витрат = Чистий прибуток /Витрати (1.4)

Цей показник характеризує рівень віддачі витрат банку й оцінює суму прибутку, що припадає на одиницю витрат.

Аналогічно здійснюється аналіз інших показників прибутковості.

Прибутковість доходу розраховується так:

Прибутковість доходу = Чистий прибуток / Доходи банку (1.5)

Оптимальне значення цього показника - 0,07 або 0,08. Він показує кількість грошових одиниць, які припадають на одну грошову одиницю доходу або частку прибутку в доході. Зменшення цього показника відбувається за зростання витрат. Цей коефіцієнт відображає здатність менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки дорогих інструментів.

Ефективність операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за допомогою показника «чистий спред», який розраховується за такою формулою:

Чистий спред = ((Процентні доходи / Позики) Ч 100% ) - ((Процентні витрати/ Підпроцентні зобов'язання) Ч 100%) (1.6)

Цей показник повинен ураховувати тільки активи і пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Саме таким чином виключається вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу і невиконаних вимог резервування на чисті отримані проценти, а звідси - і на прибуток банку. Це ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і завдяки цьому створюється можливість більш глибокого розуміння джерел прибутку банку та наслідків уразливості надходжень, оптимальне значення 1,25%.

Визначення прибутковості банківської установи неможливе без аналізу процентної маржі. За допомогою цього показника можна проаналізувати здатність банку приносити прибуток у формі його доходу від процентної різниці як процент до загальних активів:

Чиста процентна маржа = ((Доходи від процентів - Витрати на проценти) / Середні загальні активи) Ч 100%) (1.7)

Чиста процентна маржа подає в чисельнику доходні активи, виходячи з припущення, що вона стосується тих доходних активів, які задіяні в процесі отримання доходу від процентів. Однак і ті активи, проценти за якими не отримуються, і пасиви, проценти за якими не сплачуються, мають значний вплив на чисту процентну маржу. Це відбувається внаслідок того, що активи, які не приносять проценти, є тягарем на доход, особливо якщо вони фінансуються за рахунок пасивів за проценти, у той час як депозити, по яких не нараховують проценти, надходження збільшують, особливо, коли за їх рахунок фінансуються ті активи, за якими отримуються високі проценти, оптимальне значення 4,5%.

Як зазначалось вище, прибутковість роботи банку вивчають за показниками прибутковості акціонерного капіталу (ROE) і прибутковості активів (ROA).

Прибутковість активів дає оцінку роботи менеджерів з управління банком. Вона показує вміння керівництва банку досягати завдань, які поставлені акціонерами [13].

Таким чином, оцінка прибутковості банківської діяльності є одним із найважливіших завдань економічного аналізу, вирішення якого ґрунтується на застосуванні методу коефіцієнтів. Сутність методу коефіцієнтів полягає у побудові системи взаємозв'язаних показників, які всебічно характеризують стан і динаміку об'єкта дослідження.

Структурний аналіз показників прибутковості банку дає змогу зробити висновки щодо причин ускладнення у сфері банківських доходів та виявити проблемні аспекти діяльності, які потребують підвищеної уваги.

Отже, розраховані коефіцієнти дають змогу фінансовому аналітику поглибити висновки про фінансовий стан банку, оскільки абсолютні значення не спроможні надавати повну картину діяльності банку.

2. Оцінка прибутковості ПАТ «ОКСІ БАНК» за 2014-2016 роки

прибутковість банківський фінансовий

2.1 Аналіз основних показників фінансового стану банку

Публічне акціонерне товариство «ОКСІ БАНК» (надалі - Банк) створений у відповідності до чинного українського законодавства та вимог Національного банку України 22 вересня 2009 року на базі КБ «ГАЛС». У 2010 році Банк був реорганізований у публічне акціонерне товариство. Банк являється універсальним банком, який здійснює свою діяльність згідно з ліцензією НБУ № 247 від 15 листопада 2011 року.

Країна у якій зареєстрований Банк: Україна. Адреса головної установи Банку: 79019, м. Львів, вул. Газова, 17. Організаційно-правова форма: Публічне акціонерне товариство.

Основними контрагентами Банку є небанківські установи, підприємства малого та середнього бізнесу, фізичні особи. Регіональна мережа ПАТ «ОКСІ БАНК» станом на 31 грудня 2016 року складає шість відділень (2015: шість відділень). Згідно з класифікацією Національного банку України у 2015 році ПАТ «ОКСІ БАНК» входив до IV групи банків України за розміром активів.

Банк є членом ряду міжбанківських організацій, асоціацій та міжнародних об'єднань, серед яких: Асоціація Українських банків, Асоціація банків Львівщини, Асоціація платників податків України, міжнародні платіжні системи MasterСard та Укркарт, Міжнародне бюро кредитних історій та ін.

Банк є активним учасником міжбанківського валютного ринку, членом міжнародного об'єднання фінансових міжбанківських телекомунікацій S.W.I.F.T. Банк є постійним учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі свідоцтва № 200 від 03 листопада 2008 року.

Власники істотної участі у Банку Власниками істотної участі (прямої та опосередкованої) в ПАТ «ОКСІ БАНК» є: 2016 - 2015 Баляш Оксана Миколаївна (Україна) 24,5963%, - 19,3038%; Баляш Олег Григорійович (Україна), 50,1725% - 50,2084%; Малех Лариса Євсеївна (Україна) - 7,7070% - 6,9333%; Малех Петро Іванович (Україна) 7,9346% - 3,3130%. Контролером Банку є Баляш Олег Григорійович [23].

ПАТ «ОКСІ БАНК» є універсальною фінансово-кредитною установою, що обслуговує суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Основні послуги які надає банк: кредити для юридичних та фізичних осіб; надання гарантій та поручительств; факторинг; приймання депозитів у національній та іноземних валютах; розрахунково-касове обслуговування та оформлення довідок про стан рахунку; обслуговування зовнішньоекономічної діяльності; перевезення цінностей та інкасація коштів; оренда індивідуальних сейфів; приймання комунальних та інших платежів; перекази з поточних рахунків; операції з банківськими платіжними картками (БПК) платіжних систем НСМЕП (Україна) та MasterCard Worlwide (міжнародна); валютно-обмінні операції та обмін зношеної валюти; операції з банківськими металами (купівля-продаж, розміщення на депозит та відповідальне зберігання), а також продаж ювілейних та ін. монет; приймання та обслуговування переказів міжнародних систем Western Union, MoneyGram, Anelik, Аверс та ін.

З часу початку роботи в жовтні 2008 року банк веде прибуткову діяльність, виконує всі економічні нормативи, а також норматив обов'язкового резервування, які встановлені та контролюються Національним банком України. Банк своєчасно здійснює всі розрахунки за зобов'язаннями клієнтів.

Проаналізуємо динаміку основних показників фінансового стану ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки, які представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка основних показників фінансового стану ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки тис. грн.

Показник	Роки	Відхилення, (+;-)
	2014	2015	2016	2015/ 2014	2016/ 2015
Активи	617942	594943	576535	-22999	-18413
Кошти в інших банках	33766	17004	-	-16762	-17004
Кредити та заборгованість клієнтів	362750	363286	318829	536	-44457
Зобов'язання	487452	439386	365409	-48066	-73977
Кошти банків	125685	69848	-	-55837	-69848
Кошти клієнтів	359743	367566	363588	7823	-3978
Власний капітал	130490	155557	211126	25067	55569
Статутний капітал	120000	145000	145000	25000	0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	5115	5137	5760	22	623

Аналіз динаміки показників фінансового стану ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки (див. табл. 2.1), свідчить, що у 2015 році активи банку зменшилися порівняно з попереднім періодом на 22999 тис. грн., а у 2016 - на 18413 тис. грн. Кошти в інших банках протягом аналізованого періоду також мають спадаючу динаміку.Так, у 2015 році порівняно з 2014 зменшилися на 16762 тис. грн., а у 2016 - порівняно з 2015 - на 17004 тис. грн.

Кредити та заборгованість клієнтів у 2015 році збільшилися на 536 тис. грн., а у 2016 - зменшилися на 44457 тис. грн. порівняно з попереднім періодом. Динаміка зобов'язань банку, також має від'ємне значення. Проте, власний капітал має тенденцію до збільшення. У 2015 році збільшився на 25067 тис. грн., а у 2016 - на 55569 тис. грн.

У 2015 році сума статутного капіталу зросла на 25000 тис. грн. Зміни відбулися шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків. Так, в 2015 році пакет акціонерів Баляш О.Г. і Баляш О.М. у статутному капіталі збільшився на 12 500 000 простих іменних акцій кожний за рахунок укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів [23].

Нерозподілений прибуток банку протягом аналізованого періоду має тенденцію до збільшення. У 2015 році зріс на 22 тис. грн., а у 2016 - на 623 тис. грн.

На рисунку 2.1 наочно представлена динаміка показників фінансового стану ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки.

Рис. 2.1. Динаміка показників фінансового стану ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки, тис. грн.

Як видно з рисунку 2.1, у 2015 та 2016 роках активи і зобов'язання ПАТ «Оксі Банк» мають спадаючу динаміку, а це є свідченням спаду діяльності банку. Зростання суми власного та статутного капіталу свідчать про капіталізацію банку та підвищення фінансової стійкості.

Отже, зменшення суми наданих кредитів та отриманих коштів на депозити є негативною стороною діяльності банку. Для збільшення ресурсної бази банку та розширення його діяльності, необхідно постійно вдосконалювати старі й упроваджувати нові форми і методи залучення різних категорій вкладників, а саме: вести науково-дослідну, аналітичну роботу, активно використовувати рекламу, маркетинг, розширювати ділові контакти з клієнтами.

2.2 Оцінка прибутковості діяльності ПАТ «Оксі Банк»

Головним показником, який підсумовує результати діяльності та виступає індикатором ефективності діяльності банку, є прибуток, який свідчить про характер, зміст, функціональну спрямованість та обсяги діяльності банківської установи. Вагоме значення у діяльності банку належить його прибутковості, тому що одержання прийнятного обсягу прибутку дає право поповнювати капітал, утворює засади життєдіяльності та зростання вагомої ролі банку, а також забезпечує необхідний рівень дивідендних виплат акціонерам [20, 26].

Прибуток є головною метою діяльності банків. Саме він забезпечує формування фондів та резервів на випадок непередбачених збитків, можливих в банківській справі; стимулює діяльність управлінського персоналу щодо вдосконалення роботи банку, забезпечує зниження витрат та підвищення конкурентоспроможності.

Основними показниками які формують прибуток є доходи і витрати банку.

Проаналізуємо динаміку доходів та витрат ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Динаміка доходів, витрат та кінцевого фінансового результату діяльності ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки тис. грн.

Показник	Роки	Відхилення, (+;-)
	2014	2015	2016	2015/ 2014	2016/ 2015
Процентні доходи	55731	60442	59382	4711	-1060
Процентні витрати	(30977)	(38118)	(33330)	7141	-4788
Комісійні доходи	7115	9476	8728	2361	-748
Комісійні витрати	(1435)	(1477)	(1392)	42	-85
Результат від операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку	945	203	-	-742	-203
Результат від переоцінки інших фінансових інструментів	(2693)	(78)	-	-2615	-78
Результата від операцій з іноземною валютою	1464	1526	528	62	-998
Результат від переоцінки іноземної валюти	3715	284	264	-3431	-20
Інші операційні доходи	1502	1934	1857	432	-77
Адміністративні та інші операційні витрати	(28847)	(31544)	(30835)	2697	-709
Прибуток за рік	1275	93	628	-1182	535

Як свідчать дані таблиці 2.2, у 2015 році процентні і комісійні доходи та витрати мають тенденцію до збільшення. Так, процентні доходи зросли на 4711 тис. грн., процентні витрати на 7141 тис. грн., комісійні доходи на 2361 тис. грн., комісійні витрати на 42 тис. грн., порівняно з 2014 роком. Проте, результат від операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку зменшився на 742 тис. грн. Результат від переоцінки інших фінансових інструментів - зменшився на 2615 тис. грн. Інші операційні доходи зросли на 432 тис. грн., а адміністративні та інші операційні витрати - на 2697 тис. грн. Прибуток у 2015 році зменшився порівняно з попереднім періодом на 1182 тис. грн.

У 2016 році процентні та комісійні доходи і витрати мають тенденцію до зменшення. Процентні доходи зменшилися порівняно з 2015 роком на 1060 тис. грн., процентні витрати на 4788 тис. грн., комісійні доходи на 748 тис. грн., комісійні витрати на 85 тис. грн. Інші операційні доходи зменшилися на 77 тис. грн., адміністративні витрати та інші операційні доходи на 709 тис. грн. А прибуток у 2016 році зріс порівняно з 2015 на 535 тис. грн.

Отже, можна зробити висновок, хоча у 2016 році усі складові формування прибутку ПАТ «Оксі Банк» мають від'ємне значення, проте доходи перевищували витрати і відповідно банк отримав прибуток.

Безпосередньо важливе значення має розрахунок та подальший аналіз показників прибутковості, що дасть змогу оцінити діяльність банку.

Прибутковість банку - це сумарний позитивний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються всі його операційні витрати, формується прибуток, обсяг якого визначає рівень дивідендів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій.

Проаналізуємо показники прибутковості ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Аналіз показників прибутковості ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки

Показник	Роки
	Нормативне значення	2014	2015	2016
Прибутковість активів	0,01	0,002	0,0002	0,001
Прибутковість капіталу	0,15	0,008	0,0006	0,004
Коефіцієнт віддачі статутного капіталу	до >	0,01	0,0006	0,004
Прибутковість доходів	до >	0,018	0,001	0,009
Прибутковість витрат	до <	0,02	0,001	0,01
Прибуток на одну акцію, тис. грн.	до >	0,0106	0,0008	0,0043
Чистий спред (ЧС), %	1,25%	7,7	7,2	9,2
Чиста процентна маржа (ЧПМ), %	4,5 %	0,04	0,04	0,04

Як свідчить аналіз (табл. 2.3) показників прибутковості ПАТ «Оксі Банк» за 2014 - 2016 роки, прибутковість активів знаходиться менше оптимального значення і становить у 2014 році 0,002, 2015 - 0,0002 і у 2016 - 0,001. Тобто, можна стверджувати, що активи банку використовуються неефективно або кредити які надаються клієнтам і банкам не приносять значний прибуток.

Показники прибутковості капіталу за аналізований період, також не відповідають нормативному значенню. Так, у 2014 році даний показник становив 0,008, у 2015 - 0,0006, а у 2016 - 0,004. Тобто, у 2014 році на 1 грн. власного капіталу припадало 0,8 грн., 2015 - 0,06 грн., 2016 - 0,4 грн.

Значення коефіцієнта віддачі статутного капіталу, прибутковості доходів та витрат мають спадаючу динаміку за аналізований період.

Прибутковість витрат (коефіцієнт окупності витрат) показує величину витрат, яка здійснюється для того, щоб отримати одну гривню чистого прибутку. Тобто, у 2014 році на 1 грн. чистого прибутку витрачалося 0,02 грн. У 2015 даний показник становив 0,001 грн., тобто на 0,019 грн. менше., а у 2016 - 0,01грн.

Чистий спред - це різниця між середніми процентними ставками, отриманими і сплаченими. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними і пасивними операціями, яка дасть змогу банку покрити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0).

У 2014 році чистий спред ПАТ «Оксі Банк» становив 7,7% при оптимальному значенні 1,25%, 2015 - 7,2%, 2016 - 9,2%. Це свідчить про те, що процентна політика банку за кредитними і депозитними операціями є узгодженою, тобто відсоткові ставки за кредит є значно вищими ніж по депозитах.

Чиста процентна маржа становить 0,04% за 2014 - 2016 роки і менше оптимального значення на 4,46%. Значне відхилення показника чистої процентної маржі ПАТ «Оксі Банк» від оптимального значення свідчить про те, що в активах банку є значна частина тих активів які не приносять прибуток, а це є тягарем на доход, особливо якщо вони фінансуються за рахунок пасивів за проценти, а також вказує на підвищення ризикованості банківських операцій і одночасно знижує ефективність управління.

Прибуток на одну акцію у 2014 році становив 0,0106 тис. грн., у 2015 році зменшився на 0,0098 тис. грн. порівняно з попереднім періодом, а у 2016 збільшився на 0, 0035 тис. грн., порівняно з 2015 роком.

Таким чином, проаналізувавши показники фінансових результатів діяльності банку, можна зробити висновок, що протягом аналізованого періоду доходи перевищували витрати і банк отримував прибуток. Але показники прибутковості знаходяться поза межами нормативного значення, що свідчить про неефективність використання активів, капіталу банку та не правильне формування структури активів та пасивів. Також, менеджерам банку доцільно працювати над зменшенням витрат банку, що забезпечить збільшення суми прибутку в майбутньому.

3. Шляхи підвищення прибутковості комерційних банків

3.1 Вдосконалення управління витратами банку

Функціонування банку в умовах динамічної зміни економічної ситуації потребує використання прогресивних підходів у сфері управління банківським бізнесом. Це у першу чергу стосується застосування заходів фінансового менеджменту, об'єктом якого виступають параметри, за допомогою яких можна проаналізувати, спланувати та проконтролювати процеси надання банківських послуг. Одним із таких параметрів є витрати банку, що безпосередньо впливають на формування прибутку банку.

На сьогоднішній день у теорії та практиці фінансового менеджменту недостатньо уваги приділяється проблемам комплексного управління витратами банку, реалізація заходів якого має забезпечувати ефективне використання всіх наявних ресурсів банку з найменшими втратами для нього.

Управління поточними витратами банку може базуватися на одному з двох підходів:

- оптимізація поточних витрат, що передбачає здійснення будь-яких витрат, які визнані доцільними з позиції їх окупності;

- мінімізація поточних витрат, що припускає економію на будь-яких можливих статтях планованих витрат і попередню диференціацію їх за рівнем пріоритетності та необхідності [12].

Проте, оптимізація є більш ефективною, ніж мінімізація витрат, оскільки припускає якісне зниження витрат із збереженням можливостей перспективного розвитку. Вона являє собою процес формування витрат таким чином для банку, що задовольняє заданим критеріям, які виражають стратегію розвитку банку.

Що стосується поняття оптимального управління витратами, то його можна визначити як вибір управлінських параметрів, які б забезпечили найкращий спосіб, з точки зору заданого критерію, формування витрат банку.

Таке управління передбачає, що всі його інструменти, тобто планування, аналіз і контроль витрат, співпрацюють таким чином, щоб інтереси кожного підрозділу узгоджувались із загальною стратегією банку і направлялись на вибір оптимальних шляхів реалізації плану використання ресурсів.

Основними методами оптимізації витрат банку є:

- планування витрат;

- управління тарифною політикою;

- пряме скорочення витрат;

- проведення банківського моніторингу;

- оптимізація податкової бази шляхом планування.

Оптимізація витрат банку може бути досягнута за допомогою таких прийомів:

1. Перегляд існуючої технології надання послуг. Насамперед - це перегляд технологічного циклу з метою скорочення часу, впровадження повністю автоматизованих форм надання послуг; аналіз і оцінка роботи персоналу.

2. Дослідження структури витрат та її оптимізація шляхом підвищення питомої ваги витрат, на які менеджер може впливати ? так званих контрольованих витрат;

3. Заміна технологічного устаткування. Внаслідок такої заміни прискорюється обслуговування клієнтів, підвищується якість послуг, розширюється їх асортимент;

4. Розробка нових видів послуг і вдосконалення ринкової стратегії, яка базується на поліпшенні основних процесів банківської діяльності: формуванні продукту, цін, системи збуту і комунікаційної політики.

Досить актуальним завданням із позиції забезпечення ефективного управління витратами є впровадження системи моніторингу витрат. Існуюча система банківського моніторингу в частині прибутковості діяльності банків акцентована переважно на відслідковуванні динаміки та структури доходів, що свідчить про однобокість сучасної практики фінансового менеджменту. Оптимізувати прибутковість неможливо, спираючись на дослідження лише одного фактора її формування.

Удосконалюючи систему банківського моніторингу, можна запропонувати диференціювати його на такі самостійні етапи:

- ретроспективний аналіз структури витрат в розрізі окремих підрозділів банку;

- вивчення та оцінка ефективності витрат у порівнянні із показниками дохідності окремих операцій.

При цьому головним завдання цієї підсистеми банківського моніторингу має бути пошук ефективних шляхів подолання несприятливих ситуацій на основі використання методів і способів оптимізації витрат у процесі наступного прогнозування поточних і перспективних витрат банку.

Економічну доцільність деяких різновидів банківських витрат не завжди можна прорахувати, тому доцільно вводити в технологію управління ними такі елементи:

- для комерційного та технічного напрямів - попередній аналіз аналогічної роботи банків-конкурентів з метою підтвердження їх рентабельності;

- для витрат із забезпечення власної безпеки банку - постійне зіставлення ресурсів, що виділяються на ці цілі, із потенційно можливими втратами в разі реалізації можливих загроз;

- для витрат невиробничого характеру - використання жорстких лімітів за відповідними статтями;

- для поточних витрат регіональних підрозділів банку - здійснення централізованого фінансового контролю з використанням служби внутрішнього аудиту.

Оптимізуючи свої витрати банк може з більшим ступенем вірогідності реалізувати головну мету управління витратами - досягти необхідних результатів діяльності банку найбільш економічним способом.

Таким чином, необхідності управління витратами банку та категорії «оптимізація банківських витрат», ми можемо зробити висновок, що з існуючих підходів до управління поточними витратами банку, найбільш ефективним є оптимізація поточних витрат, що передбачає здійснення будь-яких витрат, які визнані доцільними з позиції їх окупності.

Отже, оптимізація витрат банків полягає у встановленні прозорих і ефективних механізмів фінансового менеджменту, спрямованих на підвищення ефективності діяльності банку.

3.2 Напрямки підвищення прибутковості комерційних банків

В умовах швидкоплинного зовнішнього середовища, що, неоднозначно впливає на діяльність фінансового сектора економіки, банки повинні звернути особливу увагу на проблему оптимізації структури доходів та підвищення ліквідності, адже вони виступають як регулятори грошового обігу й посередники в акумуляції та перерозподілі грошових ресурсів. На сьогоднішній день, деякі банки взагалі призупинили свою діяльність, зменшилась кількість депозитів, почали збільшуватись ставки по кредитам, збільшилась значна кількість проблемних активів. Це негативно впливає на прибутковість банківського сектора. Вище означені аспекти вимагають від банків підвищення ефективності діяльності, удосконалення методичних підходів до забезпечення фінансової стійкості шляхом більш повного використання банківських інструментів і послуг. Оскільки прибуток є одним із найважливіших індикаторів, які характеризують фінансові результати діяльності банків, є матеріальною основою подальшого функціонування та визначення рейтингу на банківському ринку, то утримання його на достатньому рівні необхідно банківським установам для залучення нового капіталу, що дозволяє збільшити обсяги та підвищити якість пропонованих послуг, стимулює удосконалення операцій, зниження витрат і розвиток банківських технологій.

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу.

Прибуток банку формується завдяки отриманню доходів від здійснення різних видів господарської діяльності, найбільшу частину з яких займають процентні доходи. Разом з комісійними та іншими доходами банку, процентні доходи формують загальний дохід, який після зменшення на суму загальних витрат дорівнює прибутку банківської установи до оподаткування. Отже, для збільшення розміру прибутку у банку, потрібно спрямовувати діяльність у двох пріоритетних напрямках, перший з яких полягає у підвищенні процентних та комісійних доходів, а інший - у зменшенні процентних та комісійних витрат. Зокрема, концепція «високорентабельної банківської діяльності», у країнах з розвиненою ринковою економікою, базується на трьох «китах»:

1. Максимізації доходів (від наданих кредитів та операцій із цінними паперами, а також підтримка гнучкої структури активів, яка пристосована до змін процентної ставки).

2. Мінімізації витрат (через оптимізацію структури пасивів, зменшення втрат від безнадійних позичок, жорсткий контроль за накладними витратами.

3. Грамотному та ефективному менеджменті [14].

Виходячи з даної концепції, цей зарубіжний досвід можна адаптувати до українських банків з метою підвищення рентабельності діяльності українських банків, яка передбачає максимізацію доходів, мінімізацію витрат та формування високоефективного менеджменту банку. В зв'язку з цим можна запропонувати основні напрямки зростання доходів комерційного банку:

1. Загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід, для чого банк повинен, по-перше, залучати більше позичальників і при цьому ретельно аналізувати їх фінансовий стан, по-друге, нарощувати свій кредитний потенціал за рахунок збільшення обсягу ресурсів, що залучаються. Це можливо при проведені зваженої маркетингової та процентної політики.

2. Раціональне та ефективне розміщення коштів банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю та прибутковістю комерційного банку.

3. Фінансове планування, як один з резервів збільшення прибутку і раціонального його використання. Багато витрат несуть банки внаслідок неузгоджених дій різних управлінь між собою. Фінансовий план дозволяє спрогнозувати доходи, витрати і прибуток банку на рік. І хоча в умовах, які склалися в нашій країні, через нестабільність, інфляцію реальні дані можуть суттєво відрізнятися від запланованих але пропорції залишаються практично незмінними. Банківська установа повинна реально бачити перспективи свого розвитку і цілі на поточний рік.

4. Зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Теоретично більш високий рівень процентної ставки повинен принести банку якомога більший дохід. Проте, в сучасних умовах банки рідко вдаються до таких дій. В умовах конкурентної боротьби вони найчастіше знижують ставку з метою залучення якомога більшої кількості позичальників. Працюючи в цьому напрямку банки намагаються збільшити рівень процентної ставки по активних операціях, тобто тут спрацьовує принцип будь-якого комерційного підприємства: «дешевше купити, дорожче продати». З іншого боку, в умовах жорсткої конкуренції між кредитними установами та боротьби за розширення обслуговування ринків банкам дуже важко це робити.

Таким чином, щоб отримати більший доход, банк повинен враховувати крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях (облікова ставка, рівень інфляції, термін позики, її розмір, ризик, характер забезпечення, витрати по оформленню позики, контроль та інші), також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

5. Зміна структури портфелю доходних активів. Відомо, чим вищий дохід, тим більший ризик в сфері банківської діяльності. Тому головне завдання банку - визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику. Сутність банківського управління полягає в гнучкому співвідношенні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. Загалом фахівці вважають, що частка доходних активів у загальних активах банку повинна бути на рівні 75% - 85 %. Зменшення частки доходних активів нижче 70% свідчить про можливі проблеми в діяльності банку [13].

6. Нарощення власних коштів банку, що сприятиме зростанню ресурсної бази банку і відповідно їх інвестиційного потенціалу Це буде однією з передумов залучення іноземних інвестицій, стимулюватиме інтеграційні процеси, забезпечить незалежність банку і створить умови для виживання банківської системи України в період посиленої конкуренції з боку іноземних банків.

7. Систематичне і всебічне вивчання кредитних ризиків та приймання заходів по їх пониженню. З цією метою необхідно організовувати відділи управління кредитними ризиками.

8. Формування достатніх страхових резервів та резервних фондів. Оскільки основна причина банківських банкрутств - неповернення раніше виданих кредитів, то формування цих фондів сприятиме зміцненню надійності й стабільності банку, а отже, і банківської системи України, зменшенню можливих фінансових ризиків у кредитній діяльності. Створення цих резервів гарантуватиме покриття рахунків у діяльності банку, сприятиме підтримці його ліквідності на необхідному рівні.