Організація безготівкового грошового обігу на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація безготівкового грошового обігу на підприємстві



Вступ

У сучасних економічних відносинах між суб`єктами господарювання особливе місце належить фінансовим. Специфіка цих відносин полягає в тому, що вони завжди подаються у грошовій формі незалежно від того, стосується це забезпечення виробничої діяльності коштами чи розподілу створених прибутків і накопичень підприємств, формування і використання відповідних фондів грошових коштів. Фінансові відносини завжди існують об`єктивно і мають конкретні форми прояву.

Головне місце в загальній системі фінансових відносин у суспільстві належить фінансам підприємств.

Фінансові відносини, що виникають у процесі діяльності суб`єктів, характеризуються широким спектром. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід -- основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

В умовах ринкового господарювання, створення підприємств, установ, організацій різних форм власності і здійснення підприємствами господарської діяльності супроводжується виникненням між ними розрахункових відносин як в готівковій, так і безготівковій формах. Однак, здійснюючи розрахунки як підприємства, так і кредитні установи, зобов`язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, вдосконалювати системи розрахункових відносин в Україні, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни і тому питання розрахункових відносин є досить актуальним на цьому етапі становлення національної економіки України.

В умовах ринкової економіки форми безготівкових розрахунків набувають нової сутності: підприємство має само вибирати найефективніші та найкращі форми розрахунків.

Виходячи з вище викладеного, мною була обрана тема курсової роботи «Організація безготівкового грошового обігу на підприємстві» на прикладі ДП «ДГ “Елітне”» Харківського району Харківської області.

Мета курсової роботи: з'ясувати поняття, принципи і систему безготівкових розрахунків; види безготівкових розрахунків і їх використання в господарській діяльності; чітко дослідити особливості використання деяких форм безготівкових розрахунків на досліджуваному господарстві.



Розділ 1. Теорія питання

Урізноманітнення та ускладнення системи господарських відносин, зумовлені розвитком ринкових відносин в Україні, значно підвищують актуальність такої важливої ланки господарської діяльності, як безготівкові розрахунки.

Зростає необхідність визначення ефективності використання грошових засобів, вчасності здійснення розрахунків та інших важливих аспектів господарювання, пов'язаних з безготівковими розрахунками, пошук шляхів та резервів удосконалення безготівкових розрахунків в господарському обороті підприємства.

Нормативна база, яка регламентує розрахункові відносини є досить розгалуженою. Сюди в першу чергу входить Конституція України, Господарський Кодекс, Цивільний Кодекс, Закон України „Про банки і банківську діяльність”; Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” [1,2,3]. Інструкції Національного Банку України „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах” тощо. Питання розрахунків регламентується окремими листами Національного Банку України та низкою інших нормативно-правових актів.[13,21,22]

Для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій юридичним та фізичним особам відкривають рахунки в установах банків, що регулюється Законом України „Про банки і банківську діяльність” та Інструкцією „Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах” №492 зі змінами і доповненнями [4,5].

Згідно із ст.198 Господарського кодексу України розрахунки підприємств за своїми зобов'язаннями проводять в безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України [6].

Згідно зі ст. 107.4 Цивільного кодексу України не допускається обмежуватися права клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, крім обмеження такого права за рішенням суду у випадках, встановлених законом [7].

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України визначені в Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004р. № 22. Цей документ встановлює загальні правила та стандарти форм безготівкових розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України [8].

Питанням безготівкових розрахунків займаються і присвятили свої праці багато видатних вчених, економістів, науковців, публіцистів, думки яких ми розглянемо у курсовій роботі.

Наприклад, Юрій Мамин, вважає, що юридичні особи відповідно до змін до Інструкції про порядок відкриття на заяві на відкриття банківського рахунка більше не потрібен підпис головного бухгалтера. Це й зрозуміло, адже рахунки відкривають переважно новостворені підприємства, в яких названа посада зазвичай вакантна [12].

Шаталович Т.В. описує у своїй статті що для юридичних осіб до пакета документів при відкритті рахунку в банку входить „копія належним чином зареєстрованого документа (статуту, засновницького договору, установчого акта, положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію або нотаріально”. Мабуть норму інструкцій треба розуміти так: надання всіх документів, перелічених у ній, не вимагається. Потрібно тільки надати до банку належним чином зареєстрований установчий документ [15].

Тетяна Валентинова, у іншій своїй статті висвітила питання відносно змін до Інструкції про безготівкові розрахунки, а саме з пункту 2.6. Інструкції № 22 виключили можливість заповнити розрахункові документи через копірку. Як уже відомо, що кожен примірник розрахункового документа (а тих має бути не менше двох ) оформляють, застосовуючи технічні засоби( комп'ютер, друкарську машинку) або заповнюють від руки [16].

Як стверджує М.Ф. Огійчук, від чіткої організації безготівкових розрахунків залежить своєчасне одержання виручки за реалізовану продукцію, безперебійна оплата придбаних матеріальних цінностей, акумуляція безперебійних засобів для капітальних вкладень, здійснення платежів до бюджету у встановлені строки, погашення кредитів банку та інших грошових зобов'язань [18].

Особливо гостро проблема належної організації розрахунків постає на сільськогосподарських підприємствах, про що зазначає Мальшикова С. Система розрахунків може стимулювати розвиток прямих зв'язків по прийманню сільськогосподарської продукції на місцях і досконалу переробку. Для цього взаєморозрахунки між господарством і переробними підприємствами можна будувати в два етапи: в момент приймання на місці оцінювати і оплачувати сировину по передбачуваними цінами після виробництва і в момент реалізації. Переробні підприємства повинні за рахунок одержаного прибутку доплатити господарствам за закупівельну сировину в відповідності з її об'ємом і якістю, а також дотримання графіку відвантаження.

В цілях підвищення відповідальності за збереження продукції, кращу організацію продажу і приймання необхідно в обов'язковому порядку вказувати в документах на відвантаження якість продукції, співставляти їх з заготівельними організаціями і виясняти в окремих випадках з участю компетентних органів причини розходження показників, від яких залежить розмір виручки [19].

Питання про принципи безготівкових розрахунків є одним із актуальних в наукових досліджень, вважає А.М.Косой . На його думку, в економічній науці склалось неоднозначне поняття принципів безготівкових розрахунків. Традиційно ці принципи формуються таким чином: проведення всіх розрахунків між підприємствами і організаціями через установи банків, платежі, як правило, здійснюються після відвантаження продукції, а також при наявності коштів на рахунках платника або його права на кредит; наявність згоди платника на стягнення коштів з його рахунку [20].

На думку Л.Новосьолова, при виборі форм розрахунків необхідно приймати до уваги характер продукції, яка находить порядок, місце і умови здачі-приймання та інші умови виконання договірних об'єктів, фінансовий стан, діяльність відносин по договору і т.д. [23].

М.І.Мороз вважає однією з унікальних форм розрахунків - платіжні доручення, які застосовуються по товарних і нетоварних операціях для оплати та одержання товару і передплати авансів. В цій формі закладена максимальна можливість наближення моментів відвантаження товарів, якщо доручення швидко надійшло в банк для перерахування коштів, але автор також звертає увагу на те, що при цих розрахунках не існує належної гарантії платежу [24].

С.Б.Вальтер, характеризуючи результати платіжними вимогами-дорученнями, виділяє такі переваги: спрощення документообороту, підвищення відповідальності постачальника і платника за організацію розрахунків у зв'язку з тим, що розрахункові документи доставляються, минаючи банк. В той же час, автор виділяє недоліки цієї форми, які проявляються в недостовірності гарантій платежу, в можливості сповільнення обертання коштів у випадках несвоєчасної плати рахунків покупців, відмови від акцепту [27].

Останнім часом викликає інтерес підприємців така форма розрахунків, як акредитив, що надійніше і безпечніше як для імпортерів, так і для експортерів. її використання дає гарантії, що з одного боку товар чи послуги будуть повністю та своєчасно оплачені, а з другого - що списання коштів із рахунка відбудеться тільки після виконання умов, визначених контрактом - зазначає в своїй статті С.І.Бондаренко [28].

М.А.Швейко розглядає проблему кризи платежів у нерозривному зв'язку із механізмом створення грошей, пропонує узаконити векселя, які дозволяють поставити комерційний кредит у правові рамки. Розрахунки векселями зручні тим, що при виникненні потреби у грошах постачальників раніше, ніж наступить строк оплати на векселю, він може одержати під вексель кредит у банку [32].

Дубенко Н. наголошує на тому, що предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші, тобто, кошти у національній чи іноземній валюті, а також що оборотність векселя забезпечує у господарській діяльності вільний оборот векселів нарівні з грошовими коштами [33].

Для підвищення ефективності використання векселів Солтан А. радить відображені за векселем витрати зменшувати в момент закінчення строку давності [34].

Безумовною перевагою векселя на думку Соколовської Н. і Нізкова О. є той факт, що в умовах коли цивільно-правова уступка права вимоги і переведення боргу може призвести до конфліктів з контролюючими органами, він є єдиним зручним інструментом оформлення заборгованості, що дозволяє кредитору передавати своє право вимоги іншим особам [35].

Найбільш пріоритетною формою розрахунків, на погляд С.П.Котельникова, є чекова. Він бачить в цій формі такі переваги: можливість максимального наближення платежу до моменту одержання товару, гарантія своєчасного платежу, простота розрахунків [39].

На користь цієї форми розрахунків висловлює свою думку Валентинова Т., яка дає детальну характеристику використання чекових книжок і наголошує на правильному заповненні і використання чеків [40].

На закінчення необхідно відмітити, що Т.В.Ткач бачить удосконалення розрахунків у переході до нових платіжних інструментів і сучасних технологій. Він вважає, що однією з сучасних технологій є використання „електронних" грошей, які починають впроваджуватись і стають важливим елементом фінансової інфраструктури України. Автор впевнений, що в Україні необхідно розвинути електронні платежі за допомогою пластикових карток [41].



Розділ 2. Економічна характеристика підприємства

ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» ІР НААН» було створено у 1937 році. Місце знаходження господарства: Україна, Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, вул. Насіннєва, 19. Розташоване в 15 км від Харкова. До пунктів здачі сільськогосподарської продукції приблизна відстань 18 км.

Що стосується кліматичних умов на досліджуваному підприємстві, то територія Харківського району, де розташовано землекористування, входить до складу північного середньо-зволоженого агрокліматичного району Харківської області і характеризується помірно-континентальним кліматом з сумою позитивних температур повітря за період з середньодобовими температурами вище +10 - 2700?С і кількістю опадів за даний період 280 мм.

Найбільш холодним місяцем є січень, а самий теплий - липень. Абсолютний мінімум температур (-37°С) спостерігається у січні, а максимум (+37°С) у липні.

ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» ІР НААН» підпорядковане Українській академії аграрних наук. Воно має державну форму власності і діє на основі статуту. Метою створення цього господарства є проведення наукових досліджень, апробація їх результатів та впровадження їх у виробництво. Господарство активно сприяє роботі інституту рослинництва та інших наукових установ у проведені наукових досліджень. Основною задачею господарства є вирощування елітного та репродуктивного насіння сільськогосподарських культур.

Основна діяльність ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» ІР НААН» є виробництво і реалізація насіння зернових, зернобобових та технічних культур високих репродукцій.

Головними цілями господарства є збільшення надходження коштів від реалізації продукції, робіт і послуг, а також збільшення прибутків, які необхідно максимально капіталізувати.

Перспективи розвитку підприємства ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» ІР НААН» є удосконалення сівозмін та підвищення урожайності сільськогосподарських культур (внесення добрив і застосування засобів захисту рослин; своєчасного проведення комплексу робіт; дотримання технологій).

Господарство забезпечує насінням високих репродукцій не тільки господарства Харківської області, а і інших регіонів.

Дослідне господарство здійснює свою діяльність на основі Закону України “Про підприємства в Україні”, статуту Академії та її постановами і наказами, а також статуту Інституту рослинництва. Господарство має власний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку, відокремлене майно. Також, як і будь-яка юридична установа господарство, має печатку, штамп та інші атрибути, які йому необхідні для ведення діловодства.

Економічною основою діяльності господарства є державна власність України на основні фонди, інше майно, закріплене Академією за господарством, а також землі Академії, які були надані господарству згідно державного акту на право користування землею. Землі господарства призначені для виконання його статутних цілей і завдань, вони є загальнодержавною власністю. Господарство не може змінити форму власності, тобто на його території не може бути створено господарство з іншою формою власності, землі не можуть бути передані в оренду, на них не можуть створюватись селянсько-фермерські господарства. Оскільки господарство не проходило процес реформування, то воно майже зберегло ту організаційно-економічну структуру та ті землі, які були у нього до процесу розпаювання і на сьогоднішній день не орендує земель.

Серед джерел формування майна господарства є доходи від цінних паперів, бюджетні асигнування Академії, відрахування з інноваційного фонду, доходи держави від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності, кредити банків та інших кредиторів, придбання майна іншого підприємства, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, безоплатні або благодійні внески, інші джерела.

Організаційною структурою досліджуваного підприємства є цехова структура. Виробничі підрозділи об'єднані у цех рослинництва. На кінець 2008 року продукція тваринництва на підприємстві вже не виробляється. Допоміжні, обслуговуючі та підсобні виробництва включають наступні підрозділи: центральний склад, два механізованих зернотоки, автопарк, ремонтну майстерню, будівельну бригаду і столярню.

В господарстві існує лінійно-функціональна система управління, при якій лінійне управління поєднується з консультаційним обслуговуванням з боку відповідних функціональних служб. Кожний із спеціалістів керує діяльністю всіх працівників у межах своєї компетенції без порушення прав лінійних керівників.

Управління виробничими підрозділами здійснюється на двоступінчатій основі, коли керівники низової ланки підпорядковані директору господарства. Управління допоміжними, обслуговуючими, підсобними підрозділами здійснюється також на двоступінчатій основі, коли керівники підрозділів безпосередньо підпорядковані заступнику директора господарства.

Організаційно-економічну характеристику підприємства доцільно розпочати із визначення його розмірів, враховуючи всі фактори - рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень і кваліфікацію кадрового забезпечення. Оптимальним є такий розмір підприємства, який у певних природно-економічних умовах забезпечує найбільший вихід продукції і прибутку при найменших затратах праці та капіталу.

ДП ДГ «Елітне» є державним дослідним господарством і не підлягає розпаюванню або приватизації, а тому процес реформування земельних відносин його, поки що, не стосується.

Загальний виробничо-господарський стан підприємства приведено в таблиці 2.1.



Таблиця 2.1. Динаміка показників розміру ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ»

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. у % до
				2011 р.	2012 р.
Валова продукція сільського господарства (в постійних цінах), тис. грн - всього:	6427	6788	6771	105,4	99,7
у т.ч. продукція рослинництва	6427	6788	6771	105,4	99,7
продукція тваринництва	-	-	-	-	-
Товарна продукція (у фактичних цінах реалізації), тис. грн	6247	6457	6403	102,5	99,2
у т.ч. продукція рослинництва	6136	6392	6143	100,1	96,1
продукція тваринництва	-	-	-	-	-
Площа сільськогосподарських угідь, га	2131	1819	1819	85,4	100,0
у т. ч. рілля, га.	1857	1545	1545	83,2	100,0
Середньорічна чисельність працівників, чол.	56	52	54	96,4	103,8
Середньорічна вартість основних виробничих і оборотних засобів, тис. грн	14446,5	14027,5	13826	95,7	98,6

Проаналізувавши дану таблицю можемо зробити висновки, що в ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» ІР НААН» протягом останніх років площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 312 га, це на 14,6% у відношенні до 2012 року. Відповідно і площа ріллі зменшилась на 312 га, що складає 16,8% у відношенні до 2012 року. Це пов'язано з тим, що підприємство є державною формою власності. Одним з найважливіших показників будь-якого господарства є валова продукція. Дивлячись на цей показник у 2013р. можна сказати, що у порівнянні із 2011р. він збільшився на 5,4%, а от у порівнянні з 2012р., навпаки, зменшився на 0,3%.

В ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» ІР НААН» майже вся продукція йде на реалізацію. Про це свідчить показник товарної продукції, який складає 102,5% до 2011р., та 99,2% до 2012р.

Спостерігається динаміка середньорічної чисельності працівників. Якщо у 2011р. було 56 чол., а в 2012р. - 52 чол. А у 2013р. кількість працівників збільшилась на 2, відповідно 54 чол.

У 2013р. зменшення середньорічної вартості основних і оборотних засобів порівняно з 2011р. цей показник склав 95,7%. А порівняно з 2012р вартість основних засобів становила 98,6%.

Загалом, можна сказати, що у виробництві даного підприємства за останні 3 роки спостерігається скачкова динаміка, тобто у період 3 2011 по 2012 рр ми бачимо ріст показників, а вже з 2012 по 2013 рр - їх зменшення.

Таблиця 2.2. Обсяг і структура товарної продукції ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ»

Галузі і види продукції	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. у % до
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2011 р.	2012 р.
1.Продукція рослинництва-всього	6136	98,2	6392	99,0	6143	95,9	100,1	96,1
В т.ч. зернові і зернобобові всього	3641	58,3	4571	70,8	4228	66,0	116,1	92,5
з них: пшениця озима	2200	35,2	2295	35,5	2055	32,1	93,4	89,5
пшениця яра	324	5,2	317,6	4,9	528	8,2	163,0	166,2
кукурудза на зерно	875	14,0	848,8	13,1	662	10,3	75,7	78,0
ячмінь	703	11,3	660,4	10,2	876	13,7	124,6	132,6
овес	3	0,0	-	-	1	0,0	33,3	-
просо	103	1,6	64,1	1,0	-	-	-	-
гречка	1	0,0	39,1	0,6	3	0,0	300,0	7,7
зернобобові(горох)	307	4,9	-	-	765	11,9	249,2	-
соняшник	1388	22,2	1634,5	25,3	1147	17,9	82,6	70,2
соя	230	3,7	179,6	2,8	106	1,7	46,1	59,0
2. Послуги в рослинництві і тваринництві	111	1,8	65,6	1,0	260	4,1	234,2	396,3
Продукція сільського господарства і послуги	6247	100	6457,6	100	6403	100	102,5	99,2

Аналіз таблиці 2.2 «Обсяг і структура товарної продукції» показав скачкову динаміку показників виробленої продукції по всім напрямкам виробництва у порівнянні з 2011 і 2012 рр. Тобто, у період 2011-2012рр показники помітно росли, а у 2012-2013рр ми спостерігаємо спад.

Питома вага загальної кількості зернових і зернобобових у 2013р порівняно з 2012 і 2011рр склала відповідно 116% та 92,5%. Збільшились обсяги озимої пшениці у порівнянні з 2011р питома вага склала 93,4%, а у 2012р знизились до 89,5%. Обсяги ярої пшениці збільшились до 163% порівняно з 2011р, та до 166,2% - з 2012р.

Динаміка спаду спостерігається у виробництві кукурудзи на зерно, порівняно з 2011р, у 2013р питома вага виробленої продукції зменшилась на 26,3%, а з 2012р - на 26,2%. Такі культури, як просо, горох, та овес взагалі не мали збору: у 2012р не виробляли горох і овес, а у 2013р - просо.

У порівнянні з 2011р питома вага обсягів виробленого соняшника становила 82,6%, а з 2012р - 70,2%. Що стосується сої, то тут спостерігається помітний спад кожного року. У відношенні до 2011р обсяги товарної продукції сої склали 46,1%, а до 2012р - 59%. У натуральному показнику вони зменшились, відповідно у 2011 і 2012рр на 124 і 50,4тис.грн.

Щодо надання послуг у с/г виробництві, то тут ми бачимо помітний ріст показників. У порівнянні з 2011р питома вага наданих послуг у 2013р склала до 234,2%, а з 2012р, взагалі - до 396,3%.

Загальний показник порівняно з 2011р зріс до 102,5%, а з 2012, виявився нижчим - до 99,2%.

Для оцінки рівня глибини спеціалізації розраховують коефіцієнт спеціалізації за формулою:

,

ПВ - питома вага відповідно виду продукції у загальному обсязі;

і - порядковий номер окремого виду продукції за її питомою вагою в ранжируваному ряді.

Таблиця 2.3. Розрахунок виробничого напряму (спеціалізації) ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ»

Вид продукції	2012 р.	2013 р.
	Реалізація	Пор. №, щодо питомої ваги ( і )	2і-1	ПВ* (2І-1)	Реалізація	Пор. №. щодо питомої ваги (і)	2і-1	ПВ* (2І-1)
	тис. грн	Питома вага (ПВ)				тис. грн	Питома вага (ПВ)
Зернові та зернобобові	4571,6	70,8	1	1	70,8	4228	66,0	1	1	66,0
Соняшник	1634,5	25,3	2	3	75,9	1147	17,9	2	3	53,7
Соя	179,6	2,8	3	5	13,9	106	1,7	3	5	8,3
Інша продукція рослинництва	6,3	0,1	4	7	0,7	-	-	-	-	-
Всього по сільському господарству	6457,6	100	х	х	161,3	6403	100	х	х	128,0
Коефіцієнт спеціалізації		0,62		0,78

При аналізі коефіцієнту спеціалізації сільськогосподарське підприємство вважається багатогалузевим, якщо коефіцієнт спеціалізації не перевищує 0,2, зі слабким рівнем спеціалізації - 0,21-0,3, з середнім 0,31-0,4, вище середнього 0,41-0,5, з високим 0,51-0,6 і поглибленим - вище 0,6.

Аналіз рівня спеціалізації сільськогосподарського підприємства ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ»(табл.2.3) за 2012 і 2013 рр показав, що дане підприємство має поглиблену спеціалізацію. Це тому, що коефіцієнт спеціалізації є більшим за 0,6, а він у 2012р становить 0,62, а в 2013р вже 0,78.

Досліджуване підприємство спеціалізується на виробництві продукції галузі рослинництва. Найбільшу питому вагу займають зернові та зернобобові, у 2012р вона склала 70,8%, а в 2013р - 66%. На другому місці стоїть соняшник, питома вага обсягів його реалізації у 2012р становила 25,3%, а у 2013р - 17,9%. Питома вага обсягів реалізованої сої у 2012р склала 2,8%, у 2013р - 1,7%.

Незважаючи на менші показники у 2013р, спеціалізація в цьому році є вищою за минулий тому, що в 2012р до обсягів реалізованої продукції ще входила інша продукція рослинництва, яка становила 0,1% питомої ваги.

Таблиця 2.4. Платоспроможність ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» за 2011-2013 рр. станом на кінець року

№ пп	Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Відхилення +,-.
1.	Платіжні засоби:
	Запаси:
	- готова продукція	4426	4827	5469	642
	- товари	1	1	-	-
	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	208	221	113	-108
	Дебіторська заборгованість за розрахунками	2	2	5	3
	Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-
	Грошові кошти та їх еквіваленти	58	9	-	-
	Разом платіжних засобів	4695	5060	5587	527
2.	Платіжні зобов'язання:
	Короткострокові кредити банків	250	150	-	-150
	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	1536	1654	1774	120
	Поточні зобов'язання за розрахунками:
	- з бюджетом	7	13	16	3
	- зі страхування	25	39	38	-1
	- з оплати праці	42	79	77	-2
	- з учасниками	-	-	-	-
	Разом платіжних зобов'язань	1860	1935	1905	-30
3.	Перевищення:
	платіжних засобів	4827	5067	5637	810
	платіжних зобов'язань	-	-	-	-
4.	Коефіцієнт платоспроможності	2,52	2,61	2,93	0,32

У таблиці 2.4 відображено аналіз платоспроможності досліджуваного підприємства за 2011-2013рр.

Загалом, по наведеним показникам ми спостерігаємо збільшення коефіцієнту платоспроможності. Його нормативне значення має бути більше 0,5. У 2011р коефіцієнт становив 2,52, і з кожним роком він збільшується. Абсолютне відхилення 2013р до 2012р становить 0,32.

Збільшення даного коефіцієнту характеризується збільшенням кількості платіжних засобів, та, відповідно, зменшенням кількості платіжних зобов'язань.

Абсолютне відхилення загальної кількості платіжних засобів від 2012р становить 527 тис.грн. Це відбулось за рахунок збільшення кількості готової продукції на 642 тис.грн, та зменшення сум дебіторської заборгованості на 108 тис.грн. Проте поточних фінансових інвестицій за останні 3 роки взагалі не спостерігалось.

Щодо платіжних зобов'язань, то їх загальна кількість порівняно з 2012р зменшилась на 30 тис.грн. Це відбулось за рахунок того, що досліджуване підприємство не користувалась послугою короткострокових кредитів у 2013р, що в абсолютному відхиленні з попереднім роком склало -150 тис.грн. А от кредиторська заборгованість за виконані роботи, або надані товари чи послуги, навпаки, зросла на 120 тис.грн.

Загалом, показник перевищення платіжних засобів у порівнянні з 2012р зріс на 810 тис.грн, що свідчить про високу здатність до платоспроможності, а звідси, і про прибутковість підприємства ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ».

Таблиця 2.5. Показники ліквідності балансу ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» за 2011-2013 рр.

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Відхилення (+, -) 2013 р. від 2011 р.
1. Ліквідні активи
1.1 Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	58	9	-	-9
1.2 Дебіторська заборгованість	231	232	224	-7
1.3 Запаси	1251	964	802	-449
Всього ліквідних засобів	1540	1205	1026	-514
2. Короткострокові зобов'язання	2436	2160	2161	-275
3. Коефіцієнт ліквідності балансу
- абсолютний (1.1/2)	0,02	-	-	-
- проміжний ((1.1+1.2)/2)	0,12	0,11	0,10	-0,01
- загального покриття ((1.1+1.2+1.3)/2)	0,63	0,56	0,47	-0,16

Аналіз показників ліквідності балансу сільськогосподарського підприємства ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» відобразив розрахунок коефіцієнтів ліквідності балансу, а саме абсолютного, проміжного та загального покриття.

Перший коефіцієнт - це абсолютний коефіцієнт ліквідності балансу. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується відношенням грошових коштів та короткострокових цінних паперів до поточних зобов'язань. Значення даного коефіцієнта є достатнім, якщо перевищує 0,2 - 0, 25. На нашому підприємстві у 2011р він дорівнює 0,02, а в 2012 і 2013рр він дорівнює 0.

Наступний коефіцієнт - це коефіцієнт термінової ліквідності, або проміжний коефіцієнт, обчислюється як відношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань і має бути більший за 1. Він показує, чи спроможне підприємство у разі падіння обсягів реалізації покрити свої зобов'язання перед кредиторами.

Ліквідність коштів вкладених у дебіторську заборгованість залежить від швидкості платіжного документообороту в банках, своєчасності оформлення банківських документів, термінів надання комерційних кредитів окремим покупцям та їх платоспроможності. На досліджуваному підприємстві цей коефіцієнт нижче 1, а саме у 2011р він дорівнює - 0,12, у 2012р - 0,11, у 2013 - 0,10. Тобто, окрім того, що він набагато нижче одиниці, до того ж тут спостерігається спад. Це свідчить про наявність високого фінансового ризику, а, звідси, меншу ймовірність потенційної можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів.

І останній - це коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт загального покриття), розраховується як відношення поточних активів до поточних зобов'язань. Нормативним вважається значення цього коефіцієнта більше 2. У 2011р він дорівнює 0,63, у 2012р - 0,56, у 2013р - 0,47. Абсолютне відхилення від 2011р становить -0,11. При значенні коефіцієнта менше 2, платоспроможність підприємства незначна, а значить існує фінансовий ризик, як для самого підприємства, так і для його партнерів. Низький рівень ліквідності, як правило свідчить про ускладнення збуту продукції, або ж погану організацію матеріально-технічного забезпечення.

Таблиця 2.6. Показники фінансового стану ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» за 2011-2013 рр.

Показники	Порядок розрахунку	Фактичне значення	Теоретичне значення
		2011 р.	2012 р.	2013 р.
Коефіцієнт загальної ліквідності	Ф.1 р.260 / Ф.1 р.620	2,98	3,35	3,61	1
Коефіцієнт зносу основних засобів	Ф.1 р.032 / Ф.1 р.031	0,49	0,53	0,56	< 0,25
Чистий обіговий капітал, тис. грн	Ф.1 р.260 - Ф.1 р.620	4827	5067	5637	Позит.
Робочий капітал, тис. грн	Ф.1 р.380 + р.430 + р.630 - р.080	4793	5058	5637	Позит.
Коефіцієнт автономії	Ф.1 (р.380 + р.430) / р.640	0,88	0,89	0,89	0,6
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами	Ф.1 (р.380 + р.430 - р.080) / р.260	0,66	0,70	0,72	0,5
Рентабельність власного капіталу, %	Ф.2 р.220 (225) / Ф.1 р.380 Ч 100	0,89	0,18	0,53	Позит.
Рентабельність усієї діяльності, %	Ф.2 р.220 (225) / Ф.2 р.040 Ч 100	2,79	0,55	1,44	Позит.

У таблиці 2.6 наведено аналіз показників фінансового стану ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ». Він відображує загальну картину фінансового стану підприємства, яка майже по всім показникам є сприятливою, окрім коефіцієнту зносу основних засобів. Даний коефіцієнт має бути нижчим за 0,25, а на цьому підприємстві він кожного року збільшується. У 2013р він дорівнює 0,56, тобто у 2 рази більше за норматив.

Коефіціент загальної ліквідності є більшим 1, у 2013р він склав 3,61. Не менш важливими є також показники кількості чистого обігового та робочого капіталів, які з кожним роком збільшуються.

Коефіціент автономії за нормативом має становити більше 0,6, у 2012 і 2013рр він склав 0,89. А коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами у 2013р становить 0,72. Норматив дорівнює 0,5, отже досліджуване підприємство достатньо забезпечене власними коштами.

Рентабельність власного капіталу має скачкову динаміку: у 2011р показник дорівнює 0,89%, у 2012р спостерігається значний спад - 0,18%, у 2013р, навпаки, ріст - 0,53%. Така сама ситуація спостерігається і в рентабельності діяльності підприємства: у 2011р вона становить 2,79%, у 2012р - 0,55%, у 2013р - 1,44%. Показники рентабельності мають позитивні значення, що свідчить про прибутковість підприємства.



Розділ 3. Теоритичні основи організації безготівкового грошового обігу на підприємстві

3.1 Принципи організації безготівкового грошового обігу

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства значною мірою залежить від організації розрахунків.

Вона підпорядковується відповідним принципам. Принципи - це основні нормативні положення, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Безумовно, що принципи організації безготівкових розрахунків на макроекономічному рівні мають розглядатися у взаємозв'язку з особливостями реформування фінансової сфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організації безготівкових розрахунків випливають із специфіки реалізації економічних інтересів трьох суб'єктів сфери безготівкового обороту - платника, одержувача коштів і банку.

Принципи безготівкових розрахунків - це вихідні положення, які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюються також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи.

Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов'язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку.

Третій принцип -- принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків.

Четвертий принцип -- кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Ураховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам -- суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник -- одержувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання готівки, пов'язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов'язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.

Недотримання принципів організації безготівкових розрахунків призводить до кризи всієї розрахункової системи (платіжної кризи).Наявні принципи розрахунків охоплюють регулюючим впливом усі важливі елементи системи безготівкових розрахунків, і насамперед їх методи та форми.[42]

3.2 Системи і способи безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки в своїй цілісності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого дослідження економічної науки.

Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обґрунтовуючи практику безготівкових рахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Одна з актуальних наукових проблем - визначення структурно-функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків. Важливо розрізняти такі складові даної системи:

· принципи безготівкових розрахунків;

· вимоги до організації розрахунків;

· форми розрахунків;

· розрахункові документи;

· способи безготівкових розрахунків;

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяються за об'єктом розрахунків, тобто залежно вид призначення платежу, на дві групи:

· розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;

· розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

· внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

· міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

· гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

· негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується.

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди:

· прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками;

· транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

У сучасних умовах досить чітко проявилися основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві України:

· оптимізацію форми і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір найраціональних у певних економічних умовах форм розрахунків, якій давали б найбільший ефект;

· підвищення самостійності господарських суб'єктів за умови доскональної організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті, грошова відповідальність підприємств недоодержанням грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

· постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які дозволили б на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.

Система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов'язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійний кругообіг коштів господарських суб'єктів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.

Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв'язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.[37]

Спосіб безготівкових розрахунків у широкому розумінні - це економічно і фінансово обумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем) і платником (покупцем). Способи розрахунків визначаються конкретними умовами виконання господарськими суб'єктами своїх грошових зобов'язань один перед одним. Різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють і різні способи платежу за продукцію.

Спосіб платежу у вузькому розумінні характеризує порядок списання коштів з рахунків платників. У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують два основних способи платежу:

· перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів щодо них;

· зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів. Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає в погашенні грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб.

Критерії вибору способу платежу пов'язані з вимогами прискорення самих розрахунків, їх терміновості, зниження витрат на проведення платежів, нормалізації кругообороту коштів, забезпечення безперебійного ходу реалізації (продажу) продукції.

В умовах платіжної кризи розширюється практика застосування такого неринкового способу розрахунків, як бартерні угоди, тобто взаємні товарообмінні операції з передачею права власності на товари (натуральний обмін) без грошових розрахунків. Бартерні операції - це форми натурального заліку взаємних вимог.

У сучасній кризовій економіці України на перший план виходить такий спосіб платежу, як попередня оплата (гроші перераховуються одержувачеві до відвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і наданих послуг. безготівковий розрахунок грошовий обіг

Спосіб попередньої оплати підкреслює аномальність економічних відносин, які існують у вітчизняній економіці, не дає можливості на ділі оптимізувати економічні інтереси суб'єктів системи безготівкових розрахунків. Порядок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей та послуг застосовується як санкція відносно неплатоспроможних покупців (несправних платників).

Нормативними актами (чи договором) передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правило, не пізніше 3-х робочих днів), коли продавець (виробник) повинен відвантажити (вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві (замовнику).

Використання способу платежу на основі попередньої оплати - це наслідок дисбалансу між товарними і грошовими потоками, монополізму постачальників, нестачі обігових коштів на багатьох підприємствах, зниження платоспроможності.

У цих умовах попередня оплата розрахункових документів певним чином дає змогу підтримувати господарський оборот в належному стані. Відзначимо, що в колишній плановій економіці попередня оплата товарно-матеріальних цінностей та послуг заперечувалась; за її проведення до порушників застосовувались досить жорсткі санкції. За своїм економічним змістом попередня оплата є своєрідною формою примусового безплатного кредиту, який одержує постачальник.

При заліку взаємозаборгованості використовуються постійно діючі та разові зарахування вимог. До постійно діючих належать періодичні розрахунки за сальдо зустрічних вимог. Розрахунки за заліком взаємозаборгованості ведуться на основі угоди між підприємствами; строки і порядок розрахунків погоджуються з установами банків, що обслуговують дані підприємства.

Таким чином, на основі заліку здійснюється взаємне скасування грошових зобов'язань між господарськими суб'єктами. Залік взаємної заборгованості у міжнародних розрахунках називають клірингом. Заліки надають можливість скоротити взаємну заборгованість господарських суб'єктів і тим самим прискорити розрахунки. Однак їх негативна роль у грошово-фінансових відносинах очевидна. Заліки взаємозаборгованості обмежують оборот реальних грошових коштів, що означає ненадходження відповідної суми податків до бюджету.[17]

3.3 Характеристика форм безготівкових розрахунків

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахунковий документ -- це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

платіжні доручення;

платіжні вимоги-доручення;

чеки;

акредитиви;

платіжні вимоги;

векселі;

інкасові доручення (розпорядження).

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках -- банк. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється відповідними статтями Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Платіжні документи оформлюються платником за формами та згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, які наведені та викладені в додатках до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Розрахунки платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями

Розрахункам із застосуванням платіжних доручень належить основне місце в безготівковому платіжному обороті.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. (Інстр.№122,с.6)

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів, запобігають виникненню кредиторської заборгованості в покупців.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету, цільових державних фондів; платежі кредитним установам, за банківськими позичками.[25]

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за простою схемою (Додаток 6).

Платіжне доручення оформляється платником за формою та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (Додаток 12).

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити:

- назву документа;

- дату складання і номер;

- прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний номер платника та номер його рахунку;

- найменування та код банку платника;

- найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний

код (номер) отримувача та номер його рахунку;

- найменування та код банку отримувача;

- суму цифрами та словами;

- призначення платежу;

- підпис платника.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше. Платіжне доручення на перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків до Пенсійного фонду України або документи, що підтверджують фактичну сплату цих сум, банк приймає в порядку, який визначений Пенсійним фондом України, погоджений із Національним банком і центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.[38]

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати/доходу сум податків і зборів/страхових внесків є примірники платіжних доручень про їх перерахування, у яких у реквізиті "Призначення платежу" платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит "Дата виконання", або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору/страхового внеску, або наявність за ним переплати.

Банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.[26]

Платник, який перебуває на казначейському обслуговуванні, подає до банку, у якому відкрито рахунок для обліку коштів, що перераховуються Державним казначейством України для здійснення цільових виплат готівкою, лише грошовий чек на отримання заробітної плати. Порядок подання платіжного доручення на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, регулюється нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань обслуговування державного бюджету за видатками.

Якщо фізична особа не має рахунку в банку, то розрахунки з нею платник може здійснювати, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.

У реквізиті "Призначення платежу" такого платіжного доручення платник обов'язково має зазначати повністю прізвище, ім'я та по батькові цієї фізичної особи, інша інформація надається за бажанням платника.

Якщо фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв'язку.

Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме:

- відносно простий і швидкий документооборот;

- прискорення руху коштів;

- можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних платежів.

Платіжна вимога-доручення -- це комбінований документ, в якому передбачаються два види дій: 1) вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари; 2) доручення покупця (платника) своєму банку оплатити вказані документи і перерахувати кошти продавцю (Додаток 7).