Організація безготівкового грошового обігу на підприємстві

Платіжна вимога-доручення складається з двох частин - верхньої та нижньої. Верхня частина, яка є "вимогою", заповнюється постачальником - отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. У ній він вимагає від платника сплатити йому відповідну суму коштів за поставлені товари, надані послуги.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Розрахунки чеками, акредитивами

Нині в системі безготівкових розрахунків за отримані товари, виконані роботи та надані послуги дістали поширення розрахунки за допомогою чеків.

Розрахунковий чек - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка обслуговуючому банку про перерахування зазначеної в ньому суми коштів з його рахунка на рахунок пред`явника (чекодержателя) цього чека.

Чекодавець - підприємство або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекодержатель - підприємство або фізична особа, яка є отримувачем коштів за чеком.

Банк-емітент - банк, що відкрив акредитив або здійснив емісію цінних паперів, платіжних карток, або видав розрахунковий чек (розрахункову чекову книжку).

Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог. Чеки, брошуруються в розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок.

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Для отримання чекової книжки клієнт подає до обслуговуючої установи банку заяву встановленої форми в одному примірнику, заповнивши в ній всі реквізити, а також зазначивши прізвище, ім`я та по-батькові особи, якій доручається отримання чекової книжки. Виписана заява засвідчується підписами та печаткою підприємства-одержувача чекової книжки. Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками" відповідних балансових рахунків у банку-емітенті. Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками" (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів або вносити суму готівкою). Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця. Один або кілька чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою.

На основі поданих документів банк виписує чекову книжку встановленої форми із зазначенням в ній найменування власника книжки, номера особового рахунка, з якого оплачуватимуться чеки, строку дії книжки, з ким і за що здійснюватимуться розрахунки, суми ліміту для лімітованої книжки. Сума ліміту визначається клієнтом за погодженням з банком. Крім того, на кожному чеку вказуються найменування власника книжки і номер особового рахунка, з якого оплачуватимуться чеки. Після цього чекова книжка підписується відповідними працівниками банку, засвідчується гербовою печаткою та видається касою довіреній особі клієнта під його розписку на заяві про видачу книжки. Отримана книжка зберігається в бухгалтерії підприємства.

Строк дії чекової книжки не повинен перевищувати один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються. Однак, строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.(Інстр.№22,с.31) Підприємство, що бажає придбати необхідні товари, отримати послуги та розрахуватися за них чеком, призначає свого працівника, який повинен отримати ці товари або послуги, видає йому відповідне доручення, а також чекову книжку, і цей працівник погоджує з постачальником необхідних товарів та послуг найменування товарів, що купуються, їх обсяг та вартість. Усе це відображається у виписаній постачальником накладній на відпуск товарів та надання послуг, на підставі якої довірена особа покупця виписує розрахунковий чек із зазначенням у ньому кому, скільки і за що перераховується коштів. Паралельно з виписуванням чека заповнюється і його корінець, в якому зазначається сума залишку ліміту до платежу, сума, що сплачується за чеком, і сума залишку ліміту до наступного платежу.

Розрахункові чеки заповнюються від руки чорнилом, кульковою ручкою або з використанням технічних засобів. Не дозволяється внесення до чека виправлень та використання замість підпису факсиміле. Зіпсовані чеки з чекової книжки не вилучаються. Мінімальна сума, на яку виписується чек, не встановлюється. Необхідно, щоб виписані чеки мали печатку власника чекової книжки і були підписані особами, які мають право розпоряджатися коштами на рахунках підприємства. Як виняток, чеки з лімітованих книжок може підписувати посадова особа покупця, якій видане доручення на отримання товару. У цьому разі в чеку перед підписом робиться напис "За дорученням" із зазначенням його номера та дати виписки. Виписаний чек відривається від корінця та передається постачальнику. Постачальник на отриманому чеку та на його корінці ставить свій штамп, виписує на отримані чеки реєстр чеків у трьох примірниках та здає по ньому чеки з доданими до них рахунками-фактурами в обслуговуючий банк для отримання платежу з чекодавця. Банк на основі чеків, що надійшли, списує вказану в них суму з рахунків чекодавців та зараховує їх на рахунок одержувача грошових коштів.

Виписаний чек діє протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Правильність використання чеків контролюється головним бухгалтером з поміткою на його корінці. Якщо в лімітованій чековій книжці залишаються невикористані чеки, підприємство може отримати додатковий ліміт у такому самому порядку, як і для отримання попереднього ліміту.

Якщо ж чеки використані, а ліміт не вичерпано, то клієнтові на залишок ліміту може бути видана нова чекова книжка. Якщо строк дії лімітованої чекової книжки вичерпано та залишився невикористаний ліміт, він перераховується за дорученням клієнта на той рахунок, звідки була видана чекова книжка, а клієнту в разі потреби оформлюється і видається нова книжка.

Розрахунки чеками здійснюються за схемою (Додаток 8).

Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.[17]

Сутність акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що покупець на основі договору з постачальником та до відвантаження ним продукції переказує гроші на його ім`я у відповідну установу банку. Переказ здійснюється шляхом надання установі банку, що обслуговує покупця, заяви на акредитив встановленої форми.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Бенефіціар - особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив.

Акредитивна форма розрахунків застосовується тільки в разі немісцевих розрахунків з одним постачальником.

Відкриття (виставлення) акредитиву може бути здійснене як у банку платника, так і в банку постачальника з бронюванням або без бронювання коштів на окремому рахунку.

Акредитив, при відкритті якого бронюються кошти платника на окремому рахунку в банку платника або в банку постачальника (бенефіціара), називається покритим.

Акредитив, при відкритті якого кошти платника не бронюються на окремому рахунку, а оплата за ним у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком платника за рахунок банківського кредиту, називається непокритим.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним.

Відкличним є акредитив, який може бути змінений або анульований банком, що обслуговує платника (банком-емітентом), без попередньої згоди з постачальником (бенефіціаром) у разі невиконання ним умов договору.

Безвідкличним є акредитив, який може бути змінений або анульований банком за згодою постачальника (бенефіціара), на ім`я якого він був виставлений (відкритий).[29]

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву про відкриття акредитива не менше ніж у трьох примірниках та в разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення.

Виписану заяву на акредитив платник-покупець здає в обслуговуючу установу банку. Останній після перевірки заяви списує кошти в сумі акредитиву із зазначеного в ньому рахунку та бронює їх на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" відповідних балансових рахунків (у разі депонування коштів у банку покупця). Якщо ж відкривається акредитив з депонуванням коштів у банку постачальника, то заявник своїм дорученням через обслуговуючий банк перераховує суму акредитива в банк постачальника. Останній зараховує її на спеціальний рахунок, що відкривається постачальнику.

Після цього банк покупця сповіщає банк постачальника, надіславши на його адресу акредитив або повідомлення електронною поштою або іншими засобами зв`язку про те, кому і який акредитив відкритий.

Отримавши відповідне повідомлення, банк постачальника відкриває на ім`я постачальника спеціальний рахунок і сповіщає про це постачальника.

Постачальник, отримавши повідомлення про відкриття акредитива, відвантажує продукцію на адресу покупця, виписує документи, що підтверджують її відвантаження, та подає їх банку, що обслуговує його. Банк, отримавши документи та перевіривши дотримання зазначених у заяві умов розрахунків списує вартість відвантаженої продукції зі спеціального рахунка, відкритого постачальнику в його банку (у разі депонування коштів у банку постачальника), і зараховує їх на рахунок постачальника. При депонуванні коштів у банку платника банк постачальника отримані від постачальника документи на відвантажену продукцію, надані послуги, надсилає в банк платника, який списує вартість відвантаженої покупцю-платнику продукції з відкритого йому спеціального рахунка "Розрахунки за акредитивами" та перераховує їх у банк постачальника для зарахування на рахунок постачальника на оплату відвантаженої ним продукції.[30]

Оплата за акредитивом може здійснюватись одразу в повній сумі акредитива або частково в кожному окремому випадку. У разі неповного використання акредитива кошти в невикористаній сумі повертаються покупцеві та зараховуються на рахунок, з якого виставлявся акредитив. Якщо кошти за акредитивом використані повністю або строк його дії закінчився, він закривається. Достроково акредитив може бути закритий банком платника в разі порушення постачальником його умов за заявою постачальника, якщо це безвідкличний акредитив, або на вимогу покупця в разі виставлення відкличного акредитива.

Механізм здійснення розрахунків з використанням акредитивної форми (Додаток 9).

Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли між постачальником і покупцем немає постійних господарських зв`язків щодо купівлі (поставки) товарів та надання послуг або коли угода має разовий характер.

Для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату. Покупцям розрахунки з використанням акредитива невигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств-покупців.[31]

Вексельна форма розрахунків

Однією з форм безготівкових розрахунків з погашення боргів за товарно-матеріальні цінності є розрахунки за допомогою векселів.

Вексель - це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов`язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму коштів своєму кредиторові - власнику векселя (векселеотримувачу) у встановлений строк. За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.[9]

Вексель широко використовується в комерційній та банківській практиці у країнах з ринковою економікою як форма видачі позабанківського кредиту. Використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами й авалістами можуть юридичні особи та фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності. Векселі можуть видаватися лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги., за винятком векселів Міністерства Фінансів України, Національного банку України та комерційних банків України.

Векселі бувають кількох видів. Однак у господарському обігу України застосовуються в основному два види векселів - простий (соло-вексель) та переказний (тратта). Особливості обігу векселів в Україні зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні" відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі.

Бланки векселів є документами суворої звітності. Вони виготовляються та видаються (продаються) банками у вигляді книжок з 25 та 50 векселями.

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується:

- від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;

- від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності). [10]

При розрахунках векселями простий вексель виписує та підписує боржник, а переказний - кредитор.

Простий вексель містить:

- назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

- безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

- зазначення строку платежу;

- зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

- найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

- зазначення дати і місця складання простого векселя;

- підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Простий вексель містить необумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредиторові-векселевласнику зазначену в ньому суму боргу. Оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, указаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.

Обіг простого векселя здійснюється за схемою (Додаток 10).

Нині в Україні прості векселі набувають певної популярності. Вони використовуються для залучення тимчасово вільних грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що власник векселя має можливість розрахуватися зі своїми кредиторами не тільки грошима, а й векселем за відвантажені товари і надані послуги або достроково врахувати вексель.

Важлива особливість векселя полягає в тім, що його можна використати як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують "розрахунковий" вексель. Розрахунковий вексель -- це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною покупки векселя і вексельною сумою стає доходом.

Перевага простого векселя -- у досить простих правилах його обігу. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і він зобов'язаний за простим векселем так само, як і акцептант за переказним векселем. Виходячи з цього простий вексель акцептувати не потрібно.

Переказний вексель (тратта) -- це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант).

Трасант -- особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату -- особі-боржнику векселедавця -- сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику тратти.

Ремітент -- власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк, що утримує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу -- комісійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановлений термін з рахунка векселедавця на рахунок власника векселя.

Суть цих відносин полягає в тому, що трасант виписує (трасирує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітенту у відповідному місці у відповідний строк. [11]

Переказний вексель містить:

- назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

- безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

- найменування особи, яка повинна платити (трасат);

- зазначення строку платежу;

- зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

- найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

- зазначення дати і місця складання векселя;

- підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Переказний вексель може бути виданий:

- наказу трасанта;

- на самого трасанта;

- за рахунок третьої особи.

Виписаний переказний вексель має бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили. Акцептом векселя платник бере на себе зобов`язання сплатити певну суму у встановлений строк. Якщо платник не погоджується платити за векселем, він виписує і нотаріально засвідчує вексельний протест.

Оплата за векселем може бути гарантована банком. Банківська гарантія платежу за векселем називається "аваль". Вона передбачає відповідальність банку-аваліста перед векселевласником за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений строк за рахунок кредиту. Разом з тим при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену плату (відсоток).

Якщо у платника є кредитори, він може переадресувати переказний вексель для оплати на ім`я одного з цих кредиторів. У цьому разі на зворотному боці векселя робиться відповідний передавальний напис - індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних коштів, оскільки використовується як засіб платежу.

У розрахунках переказним векселем беруть участь три особи: векселедавець - особа, що видає вексель; векселевласник - особа, що отримала вексель і має право вимагати за ним оплату від платника; платник (трасат) - особа, яка повинна оплатити вексель.

Обіг переказного векселя здійснюється за схемою (Додаток 11).

Використання при розрахунках векселів має певні переваги: зменшується необхідність в обігових коштах, банківському кредиті; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; до оплати за товар залучається третя особа, що має кошти; зменшується грошова маса та гальмуються інфляційні процеси.[36]

Розрахунки за інкасовими дорученнями

Розрахунки за інкасовими дорученнями не передбачають існування спеціального для цього випадку платіжного документа. Термін має певним чином узагальнююче значення й означає банківську операцію з отримання виконуючим банком коштів або акцепту (згоди) платежу на підставі різних розрахункових чи інших документів за дорученням отримувача, який виступає як довіритель (принципал).

Відповідно до ст. 109.9 ЦК у разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).

Виконання інкасового доручення полягає у негайному поданні виконуючим банком платнику для оплати чи акцепту документів отримувача коштів у тій формі, в якій вони були від нього одержані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції.

У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це клієнта, а у разі їх неусунення - повертає документи без виконання.

Учасниками розрахунків з використанням інкасо є довіритель, яким, як правило, є продавець, підрядник, виконавець тощо - особа, яка дає доручення з інкасо своєму банку; банк-емітент, якому довіритель доручає операцію з інкасо; виконуючий банк - банк, який здійснює представлення платнику; платник, яким, як правило, є покупець товару, замовник робіт, послуг тощо.

Документами, за якими здійснюється інкасо, можуть бути фінансові (переказні векселі, чеки, інші подібні документи, що використовуються для отримання платежу коштами) та/або комерційні документи (рахунки, транспортні, товаророзпорядчі або інші не фінансові документи). Залежно від цього існує два види інкасо - чисте та документарне.

До першого виду належить інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами. Другий вид означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами або інкасо виключно комерційних документів.

Інкасо здійснюється в таких формах:

1) одержання платежу - надання простого або переказного векселя, чека, платіжної розписки або інших фінансових документів для одержання платежу грошима;

2) акцепт переказного векселя - надання переказного векселя для його акцепту платником;

3) видача комерційних документів проти платежу - виконуючий банк видає комерційні документи (які можуть супроводжуватися фінансовими документами) платникові тільки за умови здійснення платежу грішми;

4) видача комерційних документів проти акцепту переказного векселя - виконуючий банк видає комерційні документи платникові тільки за умови акцепту переказного векселя;

5) видача документів на інших умовах - виконуючий банк видає документи платникові тільки при виконанні умов, зазначених в інкасовому дорученні.

Документарне інкасо вигідне, зокрема, постачальнику товару, оскільки виконуючий банк фактично захищає його право на товар, не видаючи товаророзпорядчі документи покупцю до моменту здійснення оплати чи акцепту переказного векселя.

Виконуючий банк несе відповідальність за повноту та правильність акцепту переказного векселя, однак не несе відповідальності за дійсність та достовірність підпису або за наявність повноважень на його підписання.

Банки не несуть відповідальності за форму, достатність, точність, достовірність, підробку або правову силу будь-якого документа; вони також не несуть відповідальності за опис, кількість, вагу, якість, умови, упаковку, поставку, цінність або наявність товару, представленого будь-яким документом, або за сумлінність або дії та упущення, платоспроможність, виконання або репутацію відправників, перевізників, експедиторів, одержувачів чи страховиків товару, або будь-якої іншої особи.

Проаналізувавши механізм здійснення безготівкових розрахунків за допомогою різних платіжних інструментів, важко зробити висновок (не можна однозначно визначити) яка форма найкраща. Кожна окрема форма безготівкових розрахунків несе певне економічне навантаження, має свої сильні й слабкі сторони, специфічні особливості та сфери найефективнішого використання. Тобто все залежить від цілей, які ставлять перед собою економічні суб'єкти і намагаються досягти, використовуючи ті чи інші форми безготівкових розрахунків.[42]

3.4 Розрахункові документи і порядок їх оформлення

Нормативним документом, який врегульовує питання оформлення розрахункових документів та їх приймання установами банків є Інструкція “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, яка затверджена Постановою Національного банку України від 02.08.1996 р. № 204 з подальшими змінами і доповненням.

Зазначеним нормативним документом визначено, що розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати (залежно від їх форми) такі реквізити:

а) назву документа;

б) номер документа, число, місяць, рік його виписки. Число та рік вказуються цифрами, місяць -- літерами. На розрахункових документах, які заповнюються за допомогою технічних засобів, допускається зазначення місяця цифрами (01-12);

в) назви та коди (номери) платника й одержувача коштів: повна назва або її офіційне скорочення, які відповідають зареєстрованим в установчих документах, ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (далі за текстом -- код);

г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку).

д) суму платежу цифрами та літерами. При зазначенні суми цифрами розділовим знаком є кома, а цифрами проставляється як сума у цілих гривнях, так і сума копійок. Наприклад: 123,45. При зазначенні суми літерами перше слово починається з великої літери, назва грошової одиниці вказується у скороченій формі, а сума копійок -- цифрами. Наприклад: Двадцять одна грн. 78 коп. Якщо сума складається тільки з копійок, то обов'язковим є написання слів “Нуль грн.”, а у разі відсутності в сумі копійок обов'язковим є написання слів “00 коп.”;

е) призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера й дати, назви і відповідної статті закону, якою передбачено безспірне списання (стягнення) коштів, тощо.

Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне) значення.

Якщо платник або одержувач платежу (або вони разом) є особами, які відповідно до чинного законодавства України визнаються нерезидентами, то реквізит “Призначення платежу” обов'язково має додатково вміщувати дані про зміст операції, за якою здійснюється рух коштів, а також код країни, в якій одержувач платежу зареєстрований як юридична особа (для фізичних осіб -- країна постійного проживання). Ці дані мають бути відображені у вигляді семизначного коду, що утворюється таким чином: перші чотири знаки -- код операції за стандартною класифікацією платіжного балансу, останні три знаки -- код країни одержувача платежу за Класифікатором країн світу (ДК007-96);

є) на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) --відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів.

ж) коди бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

з) суму податку на додану вартість (цифрами) або напис “без податку на додану вартість”.

Якщо хоча б один із зазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений з порушенням вимог, що встановлені цією Інструкцією, то банк такий документ до виконання не приймає.

Банк не має права робити виправлення в розрахункових документах у паперовому чи в електронному вигляді, отриманих від своїх клієнтів та клієнтів інших банків, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ банк у день отримання документа має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з посиланням на розділ (пункт) нормативно-правового акта Національного банку України, який порушено), вказати дату його повернення (за підписами виконавця і головного бухгалтера, завіреними штампом банку) та повернути документ клієнту.

Відповідальність за правильність внесених у розрахунковий документ даних, у тому числі номерів рахунків (у тому числі реєстраційних), кодів банків, суми податку на додану вартість та кодів бюджетної класифікації несе підприємство чи фізична особа, яка оформила документ.

Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками у межах залишків коштів на початок операційного дня.

Банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного часу.

Операційний час -- регламентований внутрішнім режимом роботи банківської установи час роботи з клієнтами (в межах операційного дня), особливість якого полягає в тому, що всі розрахункові документи, прийняті банківською установою протягом цього часу, мають бути виконані (перевірені, передані в банк одержувача (платника), оформлені необхідними бухгалтерськими проводками за відповідними рахунками тощо) в той же день.

Операційний день -- частина робочого дня банківської установи, регламентована внутрішнім режимом її роботи (всі операції, здійснені протягом цієї частини дня, відображаються в балансі за цей день).

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження.

Розрахункові документи, які надійшли після операційного часу, банк виконує наступного дня або того ж дня, якщо це передбачено угодою про розрахунково-касове обслуговування.

На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп “Вечірня”. Дата виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті.

У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Повернення платнику його платіжних доручень на сплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів та внесків у державні цільові фонди здійснюється на підставі його листа про відкликання. При цьому на листі платника повинна бути відмітка органу, якому таке право надане чинним законодавством, про згоду на відкликання з картотеки платіжного доручення, яка підписується уповноваженою особою цього органу та засвідчується відбитком його печатки.

Повернення стягувану розрахункових документів здійснюється банком платника спецзв'язком у день надходження від стягувача листа про відкликання або наступного дня, якщо цей лист надійшов після закінчення операційного часу.

У разі надходження від стягувача до установи банку листа про відкликання з картотеки частини суми від тієї суми, що вказана в розрахунковому документі, відповідальний працівник банку має виправити суму в цьому документі, зазначити дату виправлення, завірити виправлення своїм підписом та штампом банку, продовжуючи обліковувати цей документ у картотеці. Якщо в листі про відкликання зазначено конкретні виконавчі документи, які відкликаються, то банк повертає їх стягувачу без виконання. Лист про відкликання часткової суми розрахункового документа зберігається банком разом з першим примірником розрахункового документа.

Підприємства (незалежно від форми власності) відповідно до статті 6 Указу Президента України від 16.03.95 № 227 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” повинні в п'ятиденний строк повертати платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Якщо власник рахунку, на який помилково зараховані кошти, не повернув їх у зазначений строк, то повернення цих коштів має здійснюватись у претензійно-позовному порядку.

Якщо помилкове зарахування (списання) коштів відбулося з вини банку, то він негайно після виявлення помилки має повідомити фактичного одержувача коштів (у залежності від конкретних обставин -- безпосередньо або через банк, де він обслуговується) про необхідність повернення помилково зарахованих коштів. У повідомленні про необхідність повернення коштів банк вказує рахунки, на які мають бути перераховані кошти, що повертаються. Банк, який обслуговує клієнта, на рахунок якого помилково зараховані кошти, після отримання повідомлення передає його під розписку цьому клієнту чи надсилає рекомендованим листом не пізніше наступного робочого дня.

Якщо помилкове зарахування коштів виникло з вини банку одержувача, то цей банк за рахунок своїх коштів має перерахувати їх одержувачу, зазначеному в документах.

Якщо помилкове списання коштів виникло з вини банку платника, то цей банк за рахунок своїх коштів має повернути помилково списані кошти на рахунок платника.

Якщо одержувач, на рахунок якого помилково зараховані кошти, добровільно не повернув їх банку, що надіслав повідомлення про необхідність повернення, то ці кошти мають стягуватися банком у претензійно-позовному порядку.[37]

3.5 Шляхи вдосконалення організації безготівкового грошового обігу на підприємстві

Удосконалення безготівкових розрахунків є важливою умовою забезпечення грошовими коштами процесу виробництва, закріплення госпрозрахунку і підвищення ефективності господарювання. Це передбачає, з однієї сторони, своєчасне здійснення з покупцями платежів за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги, з другої прискорення документообороту.

У сучасних умовах досить чітко проявилися основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві України:

- оптимізацію форми і способів безготівкових розрахунків, їх організації;

- вибір найраціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, якій давали б найбільший ефект;

- підвищення самостійності господарських суб'єктів за умови доскональної організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті, грошова відповідальність підприємств недоодержанням грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

- постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які дозволили б на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.

При здійснення безготівкових розрахунків ДП «ДГ«Елітне»» керується Інструкцією „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, діючим законодавством України, іншими нормативно-правовими актами. Але під час написання курсової роботи на базі ДП «ДГ «Елітне»» було виявлено такий недолік: застосовується лише одна форма безготівкових розрахунків - за допомогою платіжних доручень. В зв'язку з цим я пропоную:

· запровадити автоматизацію розрахунків на поточному рахунку використовуючи систему „Клієнт-банк”;

· доцільно використовувати такі форми розрахунків, як розрахунки за допомогою платіжних карток і електронних переказів.

При автоматизації розрахунків на поточному рахунку використовуючи систему „Клієнт-банк” , яка забезпечує :

· передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

· автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком та клієнтом, як у банк, так і в автоматизоване робоче місце клієнта;

· автоматичне архівування протоколів на прикінці дня.

При застосуванні комп'ютерних технологій одержується інформація про стан господарювання, зміни, які відбуваються, стан взаєморозрахунків із дебіторами та кредиторами визначаються результати господарювання, надається користувачам для прийняття рішень повна і достовірна інформація про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства від усіх видів діяльності. Такий порядок оформлення руху грошових коштів набуває в останній час все більшого застосування.

Автоматизований варіант ведення руху грошових коштів підвищує свою дієвість, оскільки скорочує розрив між реєстрацією первинних документів та використанням його результату. Наявність таких даних за декілька років дозволяє розглядати результати господарської діяльності в динаміці, забезпечує наступність за окремі періоди часу.

Останнім часом все ширшого використання набувають такі форми розрахунків як розрахунки за допомогою пластикових карток, електронні перекази. Обидві ці форми дуже спрощують систему оформлення проведення оплати розрахунків. Адже для здійснення перерахування грошей не вимагають присутності уповноваженої особи від підприємства в банку, а це заощаджує час на переїзди до установи банку. Головна перевага цих форм безготівкових розрахунків - значне прискорення здійснення самих розрахункових операцій. Але не оснащеність банкоматами сільської місцевості та відсутність доступу до Інтернет - мережі робить запропоновані форми розрахунків для сільськогосподарських підприємств перспективними.

Однією з актуальних задач в удосконалені розрахунків є розширення сфери застосування прямих зв'язків між сільськогосподарськими підприємствами і споживачами їх продукції. Виняток з розрахунків проміжних ланок забезпечує прискорення обороту коштів, скорочення документообороту.

Однією з важливих проблем, яку потрібно вирішити на державному рівні, є бартерні розрахунки. В нашій нормативно-правовій базі весь час впроваджуються нові методи оподаткування бартеру, хоча необхідно його зменшувати. Необхідно провести схему проведення бартерних розрахунків із резидентом у грошові.

Вдосконалюючи організацію безготівкових розрахунків виникають такі проблеми, як наближення моменту отримання продукції і забезпечення гарантій платежу, дотримання дисципліни доставок і прискорення здійснення розрахункових операцій. Такий контроль можна було б покласти на юридичну службу. Бо велике значення в здійсненні платіжної дисципліни має організація розрахунків, виконання договірної дисципліни. Отже, необхідно підвищити роль юристів в здійсненні розрахункових взаємовідносин з постачальниками і заготівельними організаціями, надати цій роботі систематичний та обов'язків характер, забезпечити захист законних інтересів господарств.[14]



Висновки та пропозиції

Розрахункові відносини в Україні так як і національна економіка України знаходиться на етапі становлення. Саме тому, як раз зараз необхідні правильні основи розрахункових відносин, треба вибрати правильні шляхи їх розвитку і привести у відповідність до нових умов розвитку і життя нормативно-правову базу.

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств різних форм власності в здійснені розрахунків усунено зайву централізацію, регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов'язанні суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни.

В сучасних умовах гроші є невід'ємним атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, які пов'язані з поставкою матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть приймати, як готівкову, так і безготівкову форму розрахунку. Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей є більш переважливою, на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових, грошей, оскільки в першому випадку досягається значна економія на “издержках обращения”. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалужена гілка банків, а також зацікавленість держави в їх розвитку.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам-власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Отже, питання розрахункових документів, є досить актуальним на сьогоднішній час. Воно є дуже важливим для розвитку національної економіки, і потребує більш чіткої законодавчої регламентації.

Стабільність фінансової системи України і національної економіки безпосередньо пов'язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з наявністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.

Написавши курсову роботу на базі ДП «ДГ „Елітне”» я дослідила, що в даному господарстві державна форма власності. Для здійснення своєї діяльності підприємство використовує землі, які були надані господарству згідно державного акту на право користування землею. У 2013 році порівняно з 2011 роком площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 312 га або на 14,6%. У загальній структурі товарної продукції господарства у 2013 році найбільшу питому вагу становить продукція рослинництва 98,2%.

Коефіцієнт ліквідності балансу покриття більше нормативних показників, це означає, що у ДП «ДГ „Елітне”» достатньо ліквідних активів, щоб покрити свої короткострокові забов'язання.

Також можна сказати, що господарство платоспроможне бо коефіцієнт платоспроможності ДП «ДГ „Елітне”» більше його нормативного значення і це означає, що підприємство може в повній мірі погасити свої забов'язання власними платіжними засобами.

Кошти господарства зберігаються в Лубенському відділенні ВАТ АБ „Полтава - банк", в якому відкрито поточний рахунок.(Додаток 13,14) Юридичною підставою для зарахування чи списання з поточного рахунку коштів в товаристві є платіжні доручення, чеки, заяви на перерахування готівки. При здійснення безготівкових розрахунків ДП «ДГ „Елітне”» керується Інструкцією „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, діючим законодавством України, іншими нормативно-правовими актами. Для забезпечення контролю за рухом засобів у відділенні банка і відображення цих операцій в обліку по мірі руху засобів господарство одержує виписки з поточного рахунку.(Додаток 15)

Хотілося б запропонувати ДП «ДГ „Елітне”» ввести вексельну форму розрахунків. Дана форма безготівкових розрахунків сприяє розвитку комерційного кредиту, спрощенню безготівкових розрахунків, скороченню потреби в банківських кредитних ресурсах, дотриманню платіжної дисципліни та прискорює обертання коштів.

Також необхідно застосувати програмно-технічний комплекс „клієнт-банк". Дана система полегшить ведення обліку на поточному рахунку, скоротить термін обробки документів.

Основним напрямком покращання структури грошового обороту на підприємстві має стати планомірний перехід до технології перерахування заробітної плати, пенсій, стипендій та інших виплат виключно на банківські рахунки фізичних осіб, підвищення зацікавленості населення у використання платіжних карток згідно програми розвитку масових безготівкових платежів, яка запроваджується Національним банком України.



Список використаної літератури

1. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Закон України „Про платіжні системи” //Відомості Верховної Ради. - № 34.-2000.

3. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів”// Відомості Верховної Ради. - № 40.- 1996.

4. Закон України „Про банки і банківську діяльність”// Відомості Верховної Ради. - № 59.- 2000.

5. Інструкція „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах”, затверджена постановою Правління Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 р. зі змінами і доповненнями (№ 3 від 08.01.2008 р.).

6. Господарський Кодекс України. - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2008.

7. Цивільний Кодекс України. - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2008.

8. Інструкція „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. зі змінами і доповненнями.

9. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” № 2680-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - № 30.- 1992.

10. Закон України „ Про обіг векселів в Україні”// Урядовий кур'єр.- № 18.- 2001.

11. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджене постановою Правління Національного Банку України від 16.12.2002 р. № 508// Все про бухгалтерський облік. - № 16.- 2006.

12. Мамин Ю. Новини з Нацбанку: що нового у відкритті та використанні банківських рахунків //Все про бухгалтерський облік. - № 44.-2005,с.22

13. Валентинова Т. Інструкція про відкриття рахунків: досконалість не має меж. // Все про бухгалтерський облік. - № 75.- 2006,с.11-12

14. Фомін Ф.Ф. і Сук А.К. Шляхи удосконалення бухгалтерських розрахунків // Економіка АПК.- № 9.- 2000.

15. Шаталович Т.В.Новий порядок рахунків - знайомимось ближче // Все про бухгалтерський облік. - № 39.- 2004.

16. Валентинова Т. Вивчаємо оновлену інструкцію про безготівкові розрахунки// Все про бухгалтерський облік. - № 115.- 2006.

17. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч.посібник.- 3-є вид.-К.: Знання,2001.

18. Огійчук М.Ф.Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. - 4-тє вил., перероб. І допов. За ред.проф. М.Ф.Огійчука.- К.: Алерта, 2007.

19. Мальшикова С.Розрахунки за с.-г. продукцію // Баланс-Агро.-2004.-№ 14

20. Косой А.М. Принципи бухгалтерських розрахунків// Гроші та кредит.-1996.-№ 6.

21. Калєніченко Н.Г.Зміни та доповнення до порядку подання податковим органом повідомлення про відкриття (закриття) рахунків в установах банків, затверджена Наказом ДПА України від 01.08.2001 № 306 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2001 за № 923(6114) // Все про бухгалтерський облік.-2005.№ 35.

22. Іляшенко С.Хто повідомить податкову про закриття рахунків// Все про бухгалтерський облік.-2005.№ 36

23. Новоселов Л. Аккредитивна форма розрахунків// Господарство і право.-1999.-№ 6.

24. Мороз М.І. Про розрахунки із сільськогосподарськими виробниками// Податки та бухгалтерський облік. - 2000.-№ 31.

25. Карпенко О.Розрахунки платіжними дорученнями // Бухгалтерія в с.-г.-2002.-№ 22.

26. Рудий Є.Що робити, якщо банк не перерахував кошти по платіжному дорученню// Все про бухгалтерський облік.-2004.-№ 114.

27. Вальтер С.Б. Організація розрахунків сільськогосподарських підприємствах//Економіка АПК.- 1999.-№ 6.

28. Бондаренко С.І.Використання акредитива при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями// Фінанси України.-2000.- № 11.

29. Озель Д. Акредитив у сучасній практиці господарювання// Банківська справа.-2005.- № 3.

30. Соколова О. Акредитиви. Що це таке і які вони бувають//Все про бухгалтерський облік.-2005.- № 36.

31. Муравський О.В. Акредитиви і їх застосування//// Все про бухгалтерський облік.-2007.-№ 15.

32. Шведко М.А. Платіть векселями// Податки та бухгалтерський облік.-2000.-№ 31.

33. Дубенко Н.Розрахунки векселями// Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2006.- № 8.

34. Султан А. Вексельні премудрості//// Все про бухгалтерський облік.-2003.- №76.

35. Соколовська Н., Нізков О.Що таке векселі і яку користь він може принести підприємству?// // Все про бухгалтерський облік.-2001. № 89.

36. Стрельніков М.Здійснення розрахунків за векселем за участю банку// Бухгалтерський облік і аудит. - 2005.- № 2.

37. Шатковська М.А. Облік грошових коштів// Бухгалтерія. - 2006.- № 3.

38. Сидоренко О.М. Система поза банківських розрахунків у процесі використання державного бюджету// Фінанси України.-2005.- № 1.

39. Котєльников С.В. Розрахунок: протиріччя має бути подолано// Гроші та кредит.-2005. -№ 6.

40. Валентинова Т. Чекові книжки: працюємо правильно//// Все про бухгалтерський облік.-2005. № 35.

41. Ткач Т.В. Пластикові картки, як новий платіжний спосіб в Україні// Фінанси України.-2000.- № 10.

42. Фінанси підприємств: Підручник/ А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін. - 5- те вид., перероблене і доповнене. - К.: КНЕУ, 2004.

Размещено на Allbest.ru