Корпоративний банківський бізнес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

банківський бізнес корпоративний правовий

Тема дослідження зумовлена тим, що глобальна фінансова та економічна криза, яка почалася в 2014 році і триває й досі, істотно змінила умови та передумови ведення банківського бізнесу в Україні. Обмежено довгострокове фондування, скоротилася доступна ліквідність на міжнародних ринках капіталу, значно виріс кредитний ризик, погіршився фінансовий стан більшості українських компаній, зменшилась кількість інвестиційних проектів підприємств. Більшість вітчизняних банків прийняли міри, котрі необхідні для подолання негативного впливу кризи. Було посилено процедури оцінки ризиків та механізми управління ліквідністю, посилено моніторинг якості кредитного портфеля, побудовано принципово нові системи роботи з проблемною заборгованістю в корпоративному і роздрібному бізнесі. Було скорочено адміністративні витрати і т.д. Ці фактори відобразились на корпоративно-інвестиційному напрямку роботи банків і не з позитивної сторони. -.

Метою дослідження є дослідження теоретичних та методичних аспектів корпоративного банківського бізнесу в Україні.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які передбачається вирішити у процесі дослідження та при написанні курсової роботи:

- систематизувати й узагальнити сучасні підходи до визначення сутності корпоративного банківського бізнесу;

- проаналізувати теоретичні аспекти функціонування механізму корпоративного банківського бізнесу;

- дослідити нормативно-правове регулювання корпоративного банківського бізнесу;

- здійснити аналіз тенденцій розвитку досвіду ведення корпоративного банківського бізнесу;

- провести порівняльний аналіз корпоративного банківського бізнесу.

Об'єктом дослідження є банківський бізнес.

Предмет дослідження - засади корпоративного банківського бізнесу в Україні.

Методи дослідження: економічного аналізу: порівняння, групування, темп зростання, відносне та абсолютне відхилення. Основними теоретичними методами були наступні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, за допомогою яких проведені аналіз та систематизація літературних джерел, узагальнені теоретичні та практичні дані з проблеми дослідження.

До теоретико-інформаційної бази дослідження увійшли законодавчі та нормативні акти, котрі регулюють роботу банків, зокрема, банківське законодавство, інструкції та положення НБУ, монографічні роботи та статті українських та закордонних економістів у професійних економічних виданнях.



1. Теоретично-методичні положення корпоративного банківського бізнесу

1.1 Сутність та значення корпоративного банківського бізнесу

Загострення конкуренції на ринку банківських послуг за кредитоспроможних позичальників змушує банки переглянути підходи до пропозиції кредитних продуктів з метою наближення їх до потреб суб'єктів підприємницької діяльності. Актуальним стає посилення цільового (індивідуального) підходу. Один із шляхів вирішення цього завдання лежить у площині розвитку сегментування. Саме у процесі сегментування клієнтів банк отримує можливість проаналізувати потреби кожного сегмента клієнтів, сформулювати відповідні підходи до їх обслуговування і визначити перелік форм і методів кредитування, у яких вони можуть бути зацікавлені, оцінити рівень можливих ризиків та, як результат, забезпечити стабільну прибутковість своєї діяльності.

На практиці кожен банк має свої власні критерії сегментації клієнтів, основані, як правило, на особливостях діяльності клієнтів і кількісних показниках їх діяльності, таких як, наприклад, кількість працівників на підприємстві, обсяг річної виручки, вартість загальних активів, або ж залежно від обсягу їх фінансування банком тощо.

Найчастіше виділяють такі сегменти [36, С. 45]: ™

- роздрібний бізнес; ™

- малий та середній бізнес; ™

- корпоративний бізнес; ™

- міжбанківський та інвестиційний бізнес.

Розглянемо детальніше корпоративний бізнес-напрямок банку. Корпоративний бізнес банку (Corporate banking) - це сегмент банківської діяльності, пов'язаний із співпрацею банку із корпоративними клієнтами. Цей термін спочатку використовувався в США для того, щоб розмежувати його із сегментом інвестиційно-банківської діяльності після того як із прийняттям закону Гласса Стігалла у 1933 році ці два види діяльності були розділені. Коли закон був скасований в 1990-і роки, корпоративні банківські та інвестиційно-банківські послуги протягом багатьох років розглядалися в рамках одного сегменту більшістю банків в США та інших країнах. Сьогодні у вітчизняній банківській практиці ці два напрямки тісно пов'язані між собою, але переважно розглядаються окремо [35, С. 35].

Проведений аналіз літературних джерел та їх теоретичне узагальнення дають право зробити висновок про наявність широкого спектру підходів до визначення поняття «корпоративний клієнт». Так, приміром, декотрі автори зображають його як юридичну чи фізичну особу, як приватного підприємця, що користується певними послугами у своїй професійній діяльності та відповідає певним найменшим критеріям. Другі автори характеризують корпоративних клієнтів як юридичних осіб, котрі споживають певні послуги, але при цьому не відповідають будь-яким визначеним вимогам. Третя група науковців розтлумачують термін «корпоративний клієнт» дослівно та твердять, що ними є тільки фінансово-промислові групи, холдинги, корпорації та інші великі об'єднання (табл. 1.1). В результаті таких суперечливих тверджень, відсутня концептуалізація у вказаному напрямку дослідження спричинює непорозуміння щодо визначення аналізованого поняття.

Підсумовуючи результат проведеного аналізу, під корпоративним клієнтом банку будемо розуміти юридичну особу (суб'єкта господарювання) або групу осіб, котрі мають договірні відносини із банком про надання сукупності банківських продуктів та послуг на стандартних або персоніфікованих умовах, обслуговування яких для банку є досить рентабельним з урахуванням всіх показників.

Якщо говорити про стратегічні цілі корпоративного банківського бізнесу, то такими, перш за все, можна назвати [18, С. 24]:

- посилення позиції на ринку;

- розширення клієнтської бази;

- розширення спектра послуг;

- управління ризиками з огляду політики якості портфеля;

- покращення якості обслуговування.

Спочатку треба визначити, який сегмент клієнтської бази потрапляє під реалізацію таких цілей. Це перш за все:

- великі приватні підприємства;

- державні та муніципальні підприємства;

- середній та малий бізнес.

Таблиця 1.1. Підходи до визначення поняття «корпоративний клієнт»

Автор, джерело	Визначення
О.В. Васюренко [5, С. 3]	юридичні особи, котрі ведуть підприємницьку діяльність
О.М. Колодізєв, І. М. Чмутова [21, С. 150]	юридичні особи, або структурний підрозділ юридичної особи, положення котрих та надання їм банківських послуг відображують суттєву економічну зацікавленість та значущість для банку в цілому, або його територіальних підрозділів
І. М. Стоян [39, С. 12]	юридичні особи та приватні підприємці, як організаційно-господарські структури, що мають резерви для широкомасштабної реалізації науково-технічних та технологічних досягнень, а також господарські організації середнього та малого бізнесу, котрі масою протистоять олігархічним тенденціям чималих виробників та продукують конкурентне оточення, забезпечуючи гнучкість виробництва та індивідуалізацію
Н.П. Фігурнова [40, С. 71]	юридична особа із розвинутою структурою бізнесу, що є потенційним споживачем великого спектру банківських послуг, обслуговування котрого потребує особливої уваги та приносить банку стабільно цінний прибуток. Окрім цього, таке визначення розбиває як діючих, так і потенційних клієнтів

Сектор корпоративних клієнтів банку являється високо-конкурентним для малого та середнього бізнесу, позаяк із моменту реєстрації банк одержує право на проведення усіх операцій із юридичними особами, а значить, конкурентом в даній сфері буде будь-який новостворений банк. Зазвичай, «нові» банки, щоб зайняти свою комірку на ринку, виступають із приманливими пропозиціями та тарифами і завойовницькою рекламною кампанією, що не дає змоги «розслаблятися» іншим кредитно-фінансовим інституціям.

Більше того, перспектива суб'єктів господарювання відкривати більше одного розрахункового рахунку підсилила конкуренцію між банками за залучення нових корпоративних клієнтів та водночас спростила їм це завдання, та переобтяжила.

У першому випадку, банки можуть залучати на розрахунково-касове обслуговування суб'єктів господарювання, у котрих уже відкриті поточні рахунки в інших банках, оскільки ці рахунки можуть працювати «паралельно».

Досить лише вийти із вдалою пропозицією вигідних умов та переконати можливого клієнта, що іще один рахунок йому «не зашкодить» (для диференціації грошових потоків, обліку та зберігання коштів для певних цілей) та значних затрат при відкритті додаткового рахунку клієнт не понесе [2, С. 74].

Коли юридична особа відкриває розрахунковий (чи будь-який інший) рахунок та співпрацює із банком, цим самим вона формує сукупність рахунків різноманітних типів (поточні, розрахункові, бюджетні та ін.), котрі складають більшу частину у загальному об'ємі залучених коштів. Через це саме цей сегмент клієнтської бази і є найбільш цікавим як для банку, так і для його конкурентів.

Так як головною метою функціонування банку виступає одержання максимального доходу, то обслуговування корпоративних клієнтів для банку є більш привабливим, оскільки обороти за рахунками та залишок на них, розміри одиничних платежів суттєво перевищують такі ж показники за рахунками фізичних осіб [7, С. 212].

У таблиці 1.2 представлена порівняльна характеристика головних плюсів та мінусів обслуговування корпоративних та роздрібних клієнтів, що зумовлені основними властивостями першого.

Отож, прихід корпоративного клієнта до банку на обслуговування підіймає вірогідність встановлення довготривалого та стійкого партнерства із банком та користування клієнтом більшої кількості послуг. У цьому випадку, банк несе вищі витрати по їх обслуговуванню, зобов'язаний готувати та впроваджувати у практичну діяльність персональний підхід до клієнта, приймати участь у розвитку бізнесу клієнта, розробляти програми лояльності.

Таблиця 1.2. Переваги і недоліки обслуговування корпоративних та роздрібних клієнтів банку [20]

	Корпоративні клієнти	Роздрібні клієнти
Переваги	- корпоративні клієнти - незмінні учасники безготівкових розрахунків; - чималий розмір одиничного платежу; - чималі обороти за рахунками та залишки коштів на них; - високий процентний та комісійний прибуток банку від обслуговування корпоративного сектору; - висока вірогідність встановлення довготривалого та стійкого партнерства із банком при залученні клієнта на обслуговування та користування ним більшої кількості послуг	- залучення населення на обслуговування виступає дешевим способом для банку; - можливість швидкого підвищення кількісної складової клієнтської бази; - розробка шаблонних банківських продуктів та умов їх надання допускає масово залучати клієнтів - фізичних осіб; - широке застосування при обслуговуванні пластикових карток; - більше число операцій, котрі проводяться банком
Недоліки	- обслуговування корпоративних клієнтів є дорожчим для банку, та по мимо цього, вимагає від банку персонального підходу, приймання участі у розвитку бізнесу клієнта, розробки програм лояльності, що підвищує розмір його витрат	- велика вірогідність одиничного звернення до банку фізичної особи (приміром, тільки за оформленням кредиту); - незначний розмір одиничних платежів; - обороти за рахунками фізичних осіб та залишки коштів на них, зазвичай, незначні; - процентний та комісійний дохід банку менший



Проте, прибуток від обслуговування корпоративних клієнтів економічно виправдовують необхідні заходи та витрати, а робота банку із корпоративним сектором залишається пріоритетною.

В сьогоденних економічних умовах один із потенційних засобів підвищення якості взаємодії комерційного банку із корпоративними клієнтами - розмежування останніх на групи, що дає можливість банку виділити самі багатообіцяючі групи клієнтів для зосередження старань щодо підвищення якості взаємодії із ними.

Склад та ефективність клієнтської бази мають вплив на об'єм та якість додаткових залучених ресурсів, на шанси збільшення кредитного портфеля, а також на об'єм проведених через банк платежів.

В процесі обслуговування банківською установою, на відміну від роздрібних, корпоративні клієнти мають ряд переваг:

- укладання договору на корпоративне обслуговування;

- обслуговування замовлень в першу чергу;

- нотаріальне завірення перекладів і копій документів;

- оплата всіх замовлень безготівковим рахунком;

- конфіденційність.

Загальні умови обслуговування корпоративних клієнтів регламентують взаємовідносини банку та корпоративного клієнта стосовно усіх основних продуктів та послуг, що полегшує діалог та робить процес взаємодії прозорим та прогнозованим. Загальні умови обслуговування клієнтів є публічними, загальнодоступними та представляють собою типові умови Договорів про обслуговування.

В питанні вибору банку корпоративні клієнти керуються цілою низкою критеріїв: повне збереження грошових коштів, свобода та оперативність у можливості їх використання, можливість одержання комплексного обслуговування, мінімізація витрат та ін. Щоб відповідати подібним вимогам, банк мусить бути фінансово стабільним, посідати універсальний статус, мати високий технологічний, інформаційний та кадровий потенціал, бути спроможним до рухливого розвитку. Не менш важливу роль відіграють додаткові послуги, котрі надаються банком, рівень та ціна стандартних послуг, а також різноманітні види допомоги підприємствам та організаціям у розвитку та розширенні власного бізнесу. В наслідок подібної взаємодії у виграші лишаються не тільки клієнти, але, перш за все, і сам банк, одержуючи у випадку налагодженої роботи та професійного консультування вірного багатообіцяючого партнера, котрий зберігає кошти на рахунках у банку та користується послугами банку як фінансового агента.

Таким чином, надання сервісу корпоративним клієнтам для банку є більш привабливим, позаяк обороти за рахунками та залишки на них, розміри одиничних платежів суттєво перевищують такі ж показники за рахунками фізичних осіб. Прибуток від обслуговування корпоративних клієнтів економічно виправдовує відповідні витрати та робота банку з корпоративним сектором є пріоритетнішою.

1.2 Методичний аспект здійснення корпоративного банківського бізнесу

Для збереження конкурентних позицій, банку варто всесторонньо розглянути потреби корпоративного клієнта та віднайти точки дотику їх обоюдних економічних інтересів. Без сумніву, потреби корпоративних клієнтів, котрі співпрацюють із банками впродовж ряду років, не обходяться лише розрахунково-касовим обслуговуванням. По мірі розвитку фірми - корпоративного клієнта ростуть потреби у додаткових оборотних коштах, застосуванні сучасних нетрадиційних форм розрахунків, розробці персональних фінансових схем при реалізації своєї діяльності [25, С. 264].

Для здійснення розрахунково-касового обслуговування вчасно та оперативно банки застосовують високотехнологічні системи, що надають можливість дистанційного керування рахунками та банківськими операціями у режимі on-line. На основі зазначених систем формуються особливі продукти кеш-менеджменту, що дозволяють оптимізувати процес управління грошовими потоками корпоративних клієнтів.

Сьогодні корпоративним клієнтам банки пропонують депозитні програми, що визначають ефективне розміщення тимчасово не задіяних коштів, гнучкі умови та стабільні інформаційні сервіси. Найбільш поширеними депозитними програмами є обслуговування строкового депозиту, депозитного напрямку, депозитного напряму плюс, гнучкого строкового депозиту, овернайту.

Політикою банків щодо операцій із корпоративними клієнтами у сфері кредитних операцій для перших передбачено правило галузевої сегментації. Корпоративному клієнту надається право скористатися однією зі шаблонних програм кредитування або спеціалісти комерційного банку можуть розробити та запропонувати йому персональний варіант, котрий буде максимально зручним для потреб клієнта та проекту, що фінансується. Строки кредитування інвестиційних проектів залежать від строку окупності проекту, для поповнення обігових коштів він зазвичай складає до трьох років. Процентна ставка та комісії визначаються особисто для кожного корпоративного клієнта та проекту.

Серед багатьох видів документарних операцій сьогодні українські банки пропонують для корпоративних клієнтів наступні [27, С. 274]:

- емісія імпортних акредитивів, котрі можуть бути як покриті, так і не забезпечені грошовим покриттям, котрі підтверджені провідними банками;

- обслуговування експортних акредитивів, що приходять на користь клієнта відповідно до укладених зовнішньоекономічних договорів, а саме - авізування та їх підтвердження;

- застосування гарантії як методу забезпечення контрактних зобов'язань між клієнтом та його компаньйонами шляхом емісії прямих або підтверджених провідними банками гарантій.

По мимо прямого виконання документарних операцій, корпоративним клієнтам радять надання:

- консультаційних послуг під час складання проектів угод, у котрих передбачено документарні форми розрахунків;

- послуг із розробки схем розрахунків та підтримка у оформленні товаро-супроводжуючих паперів;

- сприяння у розробці документарних операцій нешаблонних видів, таких, як резервні акредитиви, револьверні, переказні, усілякі форми банківських гарантій [32, С. 48].

Надані банком послуги корпоративним клієнтам можна умовно розділити на чотири типи: стратегічні, поточні, оперативні, спеціальні (таблиця 1.3).

Аналіз таблиці показав, що пропозиція про вихід з банківською послугою на ринок має базуватися на стратегії та політиці банку, розроблених на основі інформаційних та аналітичних матеріалів, підготовлених маркетинговим підрозділом

Таблиця 1.3. Характеристика основних типів банківських послуг для корпоративних клієнтів

Тип банківських послуг	Інструменти кредитування
Стратегічні: дозволяють корпоративному клієнту банку працювати та досягти істотних стратегічних перетворень в характері, напрямках і масштабах діяльності	Інвестиційні кредити, розміщення позик, пластикові картки, синдиковані позики, депозитні ощадні рахунки;
Поточні: дозволяють клієнту банку оптимальним чином домогтися цілей, поставлених в річному плані	Незабезпечений кредит на поповнення оборотних коштів; операції на грошовому ринку; депозитні рахунки; чековий кліринг
Оперативні: дозволяють корпоративному клієнту банку підготуватися та швидко вирішити незаплановані проблеми	Депонування, заставу цінностей; забезпечений кредит; страхування; факторинг; лізинг

Провідні комерційні банки України сьогодні для корпоративних клієнтів можуть запропонувати багатоманітні методи фінансування експортних та імпортних договорів, обіймають широку мережу кореспондентських рахунків у чималій кількості закордонних банків, що надає перспективу продуктивної допомоги та фінансування торгових операцій корпоративних клієнтів.

Користування ресурсами зарубіжних комерційних банків або безресурсний характер фінансування, або заміна для банку кредитного ризику корпоративного клієнта більш незначним кредитним ризиком зарубіжного комерційного банку зумовлюють більшу дешевизну фінансування міжнародної торгівлі порівняно із шаблонним кредитуванням. У свою чергу, пов'язаність фінансування міжнародної торгівлі із документарними знаряддями приводить до мінімізації ризиків торговельних операцій.

Процес одержання пост-експортного фінансування є такою ж, як і одержання кредиту, інакше кажучи, банк мусить упевнитися у платоспроможності корпоративного клієнта та у факті та достатності пропонованого забезпечення.

У випадку коли український експортер поставляє товари на експорт, а закордонний покупець має удосталь коштів для проведення передоплати, але хочу оминути або мінімізувати ризики, що пов'язані із виконанням експортером своїх зобов'язань за договором, то умовою укладання договору є виставлення гарантії повернення авансового платежу або гарантії реалізації угоди експортером, що випущена провідним банком.

В умовах сьогодення комерційні банки виконують випуск таких гарантій:

- непокритої гарантії щодо повернення авансового платежу, котра дає право експортеру одержувати передоплату від покупця товару для фінансування договору;

- непокритої гарантії дотримання вимог договору, що дає право експортеру забезпечити виконання договору перед покупцем [28, С. 65].

Комплексне обслуговування грошових потоків клієнта схематично можна зобразити у вигляді замкнутого циклу, котрий відбиває управління даними потоками у інтересах клієнта ґрунтуючись на можливостях, котрі надають банківські операції та послуги (рис. 1.3).

Обслуговування елітних корпоративних клієнтів (великих та стратегічно цінних для банку) визначається: персональним підходом до роботи із кожним клієнтом; особистим закріпленням менеджерів; завчасним розрахунком ризиків, допустимих при обслуговуванні клієнтів; встановленням лімітів і на цих засадах - прискоренням / спрощенням процесу прийняття управлінського рішення.

Обслуговування малих та середніх клієнтів проводиться базуючись на принципах створення: територіальної клієнтської інфраструктури; галузевих комплексів всередині клієнтської бази; банківських послуг та продуктів із врахуванням вимог кожного галузевого клієнта; застосування сучасних технологій масового / поточного банківського обслуговування.

Така політика банку здійснюється Управлінням по роботі із корпоративними клієнтами. Метою функціонування Управління по роботі із корпоративними клієнтами є рішення питання збереження та стабільного примноження сектору корпоративних клієнтів бази банку. Об'єктом діяльності виступає керування процедурами взаємодії із банківською клієнтурою корпоративного типу на базі закріплення партнерських взаємовідносин. Предметом діяльності Управління по роботі із корпоративними клієнтами є розробка інноваційних проектів фінансового забезпечення роботи клієнтів та технічних завдань підрозділам банку зі створення сучасних технологій обслуговування клієнтів [39, С. 14].

Сфера взаємодії Управління по роботі із корпоративними клієнтами - операційні та продуктові відділи банку, банківські комітети, керівництво банку. Функції та головні завдання Управління по роботі із корпоративними клієнтами систематизовано у таблиці 1.3.



Таблиця 1.3. Основні завдання та функції Управління по роботі із корпоративними клієнтами [22]

Завдання Управління по роботі із корпоративними клієнтами	Функції Управління по роботі із корпоративними клієнтами
- досягнення найбільш досяжного рівня прибутку банку за рахунок примноження корпоративних клієнтів та збільшення об'єму послуг для наявних клієнтів банку, а також за рахунок перманентної оптимізації тарифів послуг за критерієм: прибутковість/ конкурентоспроможність; - розвиток діапазону банківських послуг комплексно зі страховими та лізинговими послугами згідно з потребами наявних та майбутніх клієнтів банку; - досягнення ступеню налагодження роботи та обслуговування клієнтів, що переважає рівень конкурентів на ринку банківських послуг; - оптимізація структури та штату службовців Управління по роботі із корпоративними клієнтами за ознакою: ефективність/вартість	- пошук та проведення переговорів із майбутніми корпоративними клієнтами із метою залучення їх на обслуговування у банк; - відкриття та оформлення рахунків залученим корпоративним клієнтам; - організація супроводження усіх клієнтів банку як представниками керівництва банку, так і службовцями Управління по роботі із корпоративними клієнтами та інших відділів банку; - вияв прибуткових галузей чи видів бізнесу, нових ніш ринку потенційних та наявних корпоративних клієнтів; - розробка процедури банківського обслуговування клієнтських проектів та забезпечення виконання структурованих клієнтських операцій за участю банку; - внесення пропозицій до Комітету із розвитку бізнесу або правління банку із розробки та впровадження перспективних банківських продуктів, не застосовуваних банком, а також закріплення пільгових тарифів для поодиноких клієнтів; - заявка та забезпечення клієнтів потрібною кількістю роздаткового інформативного матеріалу, а також забезпечення поліграфічним матеріалом; - аналіз методів та манери клієнтської роботи банків-конкурентів з ціллю підвищення якості роботи Управління

У ході роботи службовці Управління співпрацюють із усіма підрозділами банку. Із зовнішніми організаціями службовці Управління можуть взаємодіяти лише у межах своїх повноважень та компетенції, визначеної керівництвом банку та чинними інструкціями, із метою одержання даних, необхідних для організації роботи із наявними та потенційними клієнтами, а також реалізації клієнтських проектів.

Отже, з метою побудови та зміцнення відносин із корпоративними клієнтами робота банку мусить бути орієнтована на потреби клієнтів, заінтересованість бізнесом клієнта та участь у його розвитку, максимальну реалізацію потенціалу банку, підтримку зацікавленості клієнта банком, бажання до приватної роботи із великим клієнтом. Перелік популярних операцій комерційних банків із корпоративними клієнтами є досить широким. Приміром, задля вчасного та оперативного проведення розрахунково-касової операції банки застосовують модернові системи, що дають змогу дистанційно управляти рахунками та банківськими операціями у режимі on-line.

1.3 Нормативно-правове регулювання корпоративного банківського бізнесу

Сьогодні корпоративний банківський бізнес в Україні функціонує на основі цілісної системи нормативно-правових актів, котрі визначають терміном «банківське законодавство». На нашу думку, банківське законодавство регулює діяльність банків та інших кредитно-фінансових інститутів, а також їх відносини з клієнтами. Станом на 01.01.2017 року в Україні зареєстровано 94 банки, котрі, здійснюючи свою діяльність, створюють конкурентне середовище в банківській сфері.

У вітчизняному законодавстві надання банківських послуг корпоративному клієнту регулюють такі нормативно-правові акти, як:

- Закон Закон України «Про Національний банк України»;

- України «Про банки і банківську діяльність»;

- Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;

- Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

- Закон України «Про захист персональних даних»;

- Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

- Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»;

- Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»;

- Закон України «Про страхування»;

- Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та ін.

Варто відзначати, що діюче правове регулювання кредитних відносин банківської установи з корпоративним клієнтом не відповідає вимогам сучасності і не має системного характеру. Приміром Закон України «Про банки і банківську діяльність» передбачає необхідність виконання аналізу кредитоспроможності позичальника, оцінки кредитних ризиків та перевірки забезпечення. Проте діюче законодавство України не визначає реальних зобов'язань банку реалізувати певні заходи із цією метою у межах переддоговірних відносин.

Окрім банківського законодавства, кожен клієнт банку (як і загалом кожна особа) має право на захист персональних даних у відповідності з ЗУ «Про захист персональних даних». А у світлі того, що у банківській сфері це питання стоїть є особливо гостро (у зв'язку з великою кількістю шахрайств) відповідно і нормативно-правове регулювання є жорстким.

Основними проблемами регулювання якості корпоративного бізнесу в українських банках є [26, С. 311]:

- слабкість ринкових стимулів для банків у покращенні корпоративного бізнесу;

- непрозорість корпоративного бізнесу (дані, що розкриваються банками за вимогами регулюючих органів, не завжди відповідають критеріям якості та повноти);

- рекомендаційний характер національних стандартів корпоративного бізнесу та відсутністю підтримки щодо їх дотримання зі сторони фондових бірж.

Розглядаючи сучасний економічний стан України можна з впевненістю сказати, що проблема регулювання корпоративного банківського бізнесу є досить актуальною. Саме тому необхідно зробити аналіз існуючих систем корпоративного банківського бізнесу з метою вибору найбільш досконалої. У таблиці 1.4 наведено переваги та недоліки чинного законодавства в питанні правого регулювання корпоративного банківського бізнесу.

Таблиця 1.4. Переваги та недоліки чинного законодавства в питанні регулювання корпоративного банківського бізнесу

Переваги	Недоліки
- забезпечення міноритарних акціонерам прав мати представників у складі виконавчих органів та інших органів управління товариством за допомогою кумулятивного голосування; - гарантована законодавством можливість міноритарних акціонерів продати власні пакети акцій за ринковою ціною - після проведення потрібної оцінки	- власники більше 60% акцій можуть індивідуально проводити збори акціонерів або нехтувати ініціативами других акціонерів; - великі акціонери лишають за собою право розв'язувати питання в збиток інтересам малих акціонерів; - відсутня чітка регламентація захисту прав малих акціонерів у випадку банкрутства або ліквідації товариства; - вимога розкриття інформації про реальних власників акціонерного товариства багато в чому носить декларативний характер та як наслідок лишається питання «закулісних ігор» із акціями акціонерного товариства

Так, на даному етапі розвитку корпоративного банківського бізнесу в Україні спостерігається більше недоліків аніж переваг корпоративного законодавства в питанні балансування інтересів міноритарних та мажоритарних акціонерів. Важливо розуміти, що національні фінансові ринки завжди матимуть свої особливості, тож одні й ті ж самі уніфіковані міжнародні стандарти фінансового регулювання матимуть різний вплив в умовах різних фінансових систем та можуть породжувати різні типи системного ризику. Прийняття міжнародних стандартів та принципів корпоративного управління вимагає розробки внутрішніх норм для фінансових установ, котрі займаються питаннями національних відмінностей економічних систем.

Регулювання корпоративного банківського бізнесу в банках України потребує узгоджених та збалансованих заходів щодо посилення законодавчо-нормативної бази та саморегулювання під тиском підвищених вимог до професійних учасників ринку. Керівна та провідна роль у даному процесі належить державі та уповноваженим органам. Таким чином, у сфері регулювання корпоративного банківського бізнесу в банківській діяльності потребують вирішення два пріоритетні завдання. По-перше, це посилення державного регулювання за умов короткого часу ринкових відносин та триваючої нестабільності фондових ринків. По-друге, підтримка ринкового механізму саморегулювання шляхом підвищення інформаційної прозорості банків [4, С. 9].

На сьогодні питання створення комітетів наглядових рад не регламентовано банківським законодавством. Водночас чинним Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-VI (стаття 56) передбачено функціонування постійних чи тимчасових комітетів із числа членів наглядової ради для вивчення та підготовки питань, що належать до її компетенції [12]. Необхідно прийняти до уваги, що норми Закону «Про акціонерні товариства» повністю відповідають світовим стандартам корпоративного управління. За спільною думкою експертів щодо нововведень закону слід очікувати його позитивний вплив на діяльність інституційних інвесторів та розвиток організованого фондового ринку. Кризові процеси в банківській діяльності потребують посилення відповідальності наглядових рад за управлінням ризиками та внутрішнім контролем в банках. На внутрішні корпоративні ініціативи мають вплинути законодавчі зміни у вимогах до складу та функцій органів управління.

В сучасних умовах є проблема удосконалення вимог до розкриття інформації про обслуговування корпоративних клієнтів у фінансовій звітності банків України. Порядок підготовки фінансової звітності банків регламентовано Постановою правління НБУ від 27.12.2007 року №480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» [34]. Фінансова звітність, яка обов'язкова для подання НБУ та публікації у офіційних виданнях, проходить багато рівнів контролю та затверджується підписами керівництва банку. Отже, фінансова звітність повинна бути основним джерелом інформації для користувачів.

За оцінками Standard&Poor's протягом 2014-2016 років рівень інформаційної прозорості українських банків був відносно низьким. За 2016 рік агентство визначило суттєве погіршення прозорості внаслідок таких факторів, як скорочення банків, які виступають емітентами єврооблігацій; зміни інфраструктури забезпечення прозорості фондового ринку; послаблення адміністративних стимулів підвищення прозорості; пізні терміни підготовки банками річних звітів; відмова банків від публікації звітів внаслідок фінансових проблем.

Серед недоліків державного регулювання Standard&Poor's відмічено відсутність ініціатив НБУ щодо створення централізованого сховища даних за звітністю банків [17]. До останнього часу найбільш повним джерелом інформації залишаються корпоративні сайти банків. Необхідною є як деталізація вимог до розкриття інформації, так і введення додаткових правил щодо порядку оприлюднення звітності. У даному випадку НБУ, перейнявши досвід ДКЦПФР у розкритті інформації емітентів цінних паперів, може взяти ініціативу на себе та організувати централізований доступ до звітності банків для громадськості. Необхідно враховувати, що підвищення законодавчих вимог, зокрема щодо структури та функцій комітетів наглядових рад, потребує забезпечення удосконалення нормативних вимог із розкриття інформації [8, С. 63].

Окремої уваги заслуговує проведення банківської діяльності на території України, де не проводиться АТО, зокрема законодавством передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям (корпоративним клієнтам), що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Також передбачено, що протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, яке належить громадянам України або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія окремих положень статей 37-38, 40, 41, 43-47 Закону України «Про іпотеку».

Такі законодавчі положення у певній мірі негативно позначаються на фінансових результатах діяльності банків, однак повністю відповідають положенням ст. 3 Конституції України де, визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава ставить людину вище, ніж прибутки банків. До того ж стосовно фінансових небезпек банків у частині зростання проблемних активів, названий нормативний акт надає можливості уникнути нарощення простроченої заборгованості в балансах банків, враховуючи, що такі прострочки викликані обставинами котрі не залежать від сторін кредитного договору.

Підводячи підсумок проведеного дослідження, акцентуємо увагу на тому, що корпоративний бізнес банку - це сегмент банківської діяльності, пов'язаний із співпрацею банку із корпоративними клієнтами. Під поняттям «корпоративний клієнт банку» варто розуміти юридичну особу (відповідний суб'єкт господарювання) або групу осіб, які мають договірні відносини з банком про надання сукупності банківських продуктів і послуг на стандартних або персоніфікованих умовах, обслуговування яких для банку є досить рентабельним з урахуванням всіх показників.

У ході проведеного аналізу визначено, що перелік найпоширеніших операцій комерційних банків із корпоративними клієнтами є досить великим. Центрами обслуговування міжнародних компаній надаються послуги із пост-експортного фінансування, фінансування міжнародної торгівлі, із емісії непокритих гарантій виконання договору та гарантій щодо авансового платежу, підтвердження експортних акредитивів на непокритій основі. З метою встановлення та зміцнення відносин із корпоративними клієнтами робота банку мусить бути орієнтована на потреби клієнтів, інтерес до бізнесу клієнта та участь у його розвитку, найбільшу реалізацію потенціалу банку, готовність до персональної роботі із великим клієнтом.

Передумовою підвищення рівня економіки будь-якої країни виступає стабільність банківського сектору. Відносини банківської установи та корпоративного клієнта регулюються низкою нормативно-правових актів, зокрема це: Закони України, нормативно правові акти НБУ та ін. Проте, на сьогоднішній день, в законодавчому забезпеченні надання банківських послуг корпоративним клієнтам, існує багато прогалин, плутанини та невизначеності.



2. Практичні положення дослідження корпоративного банківського бізнесу в Україні

2.1 Огляд тенденцій розвитку досвіду ведення корпоративного банківського бізнесу

Зарубіжна практика банківського бізнесу у словосполучення «корпоративний клієнт» закладає значення, що різниться із прийнятим в Україні. Традиційно це клієнти - представники зацікавлених сторін, спільна робота із котрими безпосередньо впливає на вартість банку, як корпорації, та припускає вибудовування системи цілей та задач співпраці, засобів їх досягнення, а також наявність механізмів контролю. Іншими словами, західне тлумачення цього поняття не виключає, що корпоративним клієнтом може стати і фізична особа. Певна річ, переважна більшість корпоративних клієнтів - це великі юридичні особи, котрі володіють великим капіталом, потребою у його обслуговуванні, різноманітних специфічних фінансових продуктах, та відчувають необхідність у концентрації фінансових ресурсів.

Якщо говорити про корпоративну соціальну відповідальність, то це добровільна ініціатива власника банку із розробки та здійснення певних соціально-направлених, неприбуткових заходів, що мають за ціль ефективне покращення зовнішнього для банку оточення. Реалізація корпоративної соціальної відповідальності має здійснюватись за умови не втручання держави та її відповідних органів до оперативної діяльності банку. У вітчизняніи? банківській системі невеликий вибір соціальних продуктів та послуг (соціальні рахунки, іпотечне чи енергоощадне кредитування), тому не завадить розширити їх спектр спираючись на міжнародний досвід (табл. 2.1). Тут наведено тільки певні із широкого діапазону послуг, доступні для втілення банками соціально-орієнтованого типу. Багато із них також мають більш низькі процентні ставки за кредитами на новітні енергозберігаючі засоби, товари широкого вжитку, продукти, меншу відсоткову маржу за стандартними банківськими продуктами та направляють кредитні кошти на здійснення соціальних та екологічних проектів.

Таблиця 2.1. Міжнародний досвід корпоративної соціальної відповідальності банків

Соціальний продукт/ послуга банку	Приклад міжнародної практики
Послуга автоматичного пожертвування при розрахунку платіжною карткою	Громадянський банк (Citizens Bank. Канада) дозволяє своїм клієнтам вибирати між різними картами VISA, котрі опосередковано підтримують діяльність організацій Oxfam Canada, Amnesty International, а також благодійним програмам, жертвуючи для некомерційних ініціатив 10 центів кожного разу при розрахунку карткою VISA. Це дало можливість Громадянському банку пожертвувати 24800 дол. США в організацію «Лікарі без меж» (Doctors Without Borders/ Mйdecins Sans Frontiиres) y 2007 p.
Надання клієнтам безкоштовних консультацій із фінансових та боргових питань.	У Австрії із метою надання банкірських послуг соціально виключеній категорії населення та її повернення до нормального економічного життя був створений Erste Bank, наприкінці 2007 року унікальна фінансова установа Zweite Sparkasse, котра в обов'язковому порядку надає своїм клієнтам консультації із фінансових та боргових питань.
Цільові депозити з нижчим відсотком	Невеликий американський банк Chittenden Bank з Вермонту упровадив власну програму соціального інвестування, відповідно до котрої клієнтам пропонується розміщення коштів під специфічні депозитні програми із невисокими відсотками, що дасть змогу надання недорогих кредитів у розвиток місцевих громад. Щоквартально у спеціальних інформаційних випусках банк звітується перед вкладниками про загальні суми інвестованих коштів та реалізовані проекти.
Кредитування програм регіонального розвитку через цільове фінансування місцевих банків	ShoreBank із Чикаго, перший та найбільший банк регіонального розвитку у США. що керується лозунгом «Давайте змінимо світ», аналогічною діяльністю почав займатися ще з моменту свого заснування у 1973 році, а в 2003 році сформував міжнародний фонд для інвестування фінансових інститутів, котрі кредитують малий бізнес у державах, що розвиваються.

Сьогодні, в період активних змін на фінансовому ринку, перед банками стоять завдання щодо скорочення витрат, перегляду продуктового ряду та більш чіткої сегментації клієнтів. У середовищі корпоративних клієнтів також спостерігаються значні зміни: відбувається ротація кадрів, змінюються стратегії розвитку компаній, що тягне за собою нові вимоги до банківських продуктів.

Якщо ж розглядати вітчизняний досвід корпоративної соціальної відповідальності, то даний вид діяльності банків ще не набув такого рівня популярності, як в розвинутих країнах світу. Діяльність банків в цьому напрямку направлена в першу чергу на задоволення потреб найближчих зацікавлених сторін, до яких відносяться клієнти, інвестори, партнери та співробітники. Соціальна відповідальність найчастіше є синонімом благодійної діяльності. Соціальна корпративна відповідальність передбачає таку діяльність, від якої отримують користь всі: працівники банку, акціонери, супільство в цілому. [5]

Варто відмітити, що українські банки за останні роки активно розвивають соціальний напрямок своєї діяльності. Інформація, яка розміщена на Інтернет-сайтах 8 найбільших банків, що діють на території України, свідчить про те, що всі банки так чи інакше долучаються до реалізації соціальних програм і заходів.

Інформація про соціальну відповідальність в 10 найбільших банках України наведена в таблиці А.1.

Інформація про корпоративну соціальну відповідальність банків рідко розміщується на першому чи другому рівнях сайтів. Не всі банки вважають за потрібне висвітлювати принципи соціальної відповідальності, яким вони слідують, і не завжди така відповідальність висвітлена у стратегії банку. Найбільш поширеним залишається бачення соціальної корпоративної відповідальності як благодійної і спонсорської. Аналіз таких джерел як прес-релізи, новини, огляд нагород тощо свідчить про те, що усі проаналізовані банки займаються підтримкою спорта, мистецтва, співпрацюють з благодійними фондами. Можно дійти висновку, що для реалізації корпоративної соціальної відповідальністі банки проводять такі заходи, крім благодійної і спонсорської діяльності:

- проведення уроків фінансової безграмотності (наприклад, Приват банк);

- організація бізнес-лагерів для молоді;

- програми підвищення кваліфікації працівників;

- створення додаткових робочих місць;

- програми сприяння розвитку малого і середнього бізнесу.

- інші.

Проаналізувавши дані можна сказати что більшість банків обмежується благодійною і спонсорською діяльністю, тоді як багато інших можливих видів корпоративної соціальності не вважаються важливими, рідко реалізовуються або взагалі ігноруються. Також важливою проблемою є те, що рівень досліждень корпоративної соціальної відповідальності залишається на досить низькому рівні як у нас, так і за кордоном. У першу чергу, це пов'язано з недосформованість національної банківської системи у силу відносно короткої історії іі розвитку. Очевидно, що рівень усвідомнення наседення України життєво необхідності банківських продуктів та послуг є значно нижчим, ніж у розвинутих країнаю, але фінансова грамотність так як і залежність населення від банківських послуг поступово зростає.

2.2 Порівняльний аналіз корпоративного банківського бізнесу в Україні

Аналізуючи сьогочасний продуктовий портфель банків для корпоративних клієнтів, варто зазначити, що сьогодні усі банки пропонують однотипний спектр операцій за майже однаковими тарифами для корпоративних клієнтів (табл. 2.1).

Для корпоративного клієнта розрахункове обслуговування включає цілий набір операцій від перерахунку коштів постачальнику та оплати одержаних послуг до одержання готівки від клієнтів [9, С. 62].

Зазвичай, розрахункове обслуговування корпоративних клієнтів включає наступні найпопулярніші послуги: відкриття чи закриття рахунку, його щомісячне обслуговування, проведення усіляких платежів, зокрема із використанням системи електронних платежів, зарахування та зняття коштів з рахунку, встановлення та обслуговування системи «Клієнт-Банк» або «Інтернет-банкінг», видача грошових чекових книжок.

Таблиця 2.1. Порівняльний аналіз тарифів на розрахункове обслуговування корпоративних клієнтів [30, 17]

Банк	Відкриття поточного рахунку, грн.	Ведення поточного рахунку, грн.	Перерахування коштів на паперовому носії (1 документ), грн.	Перерахування коштів з використанням системи «Клієнт-банк», грн.	Встановлення системи «Клієнт-банк», грн.	Абонентська плата за використання системи «Клієнт-банк», грн.	Знаття готівки з рахунку, %	Видача чекової книжки, грн.	Закриття поточного рахунку, грн.	Сума щомісячного обслуговування, грн.	Сума одноразвових виплат, грн.
АТ «Райффайзен Банк Аваль»	100	200	2	1	-	70	1	10	300	680	400
АТ «Ощадбанк»	100	-	5	2	50	120	1	15	-	935	150
АТ «Укрсиббанк»	100	10	2	2	100	100	1	20	60	630	260
ПАТ «Альфа-банк»	200	50	3,5	2	200	100	1	30	-	830	400
ПАТ «ВТБ Банк»	50	100	5	1	150	50	1	25	200	875	400
ПАТ КБ «Правекс-банк»	50	100	2	0,5	99	69	0,8	25	300	524	449
ПАТ «Укрсоцбанк»	50	50	10	1	150	60	1	15	100	1325	300

У процесі вибору банку для розрахункового обслуговування бізнесу на потенційних корпоративних клієнтів має вплив широкий спектр показників - від доступності та зручності розташування відділень банку до рівня надаваного сервісного обслуговування фахівцями банківської установи. Не останнім фактором у переліку зазначених чинників є тарифи банку на обслуговування.

Із таблиці 2.1 видно, що у середньому організації доведеться сплатити 92,86 грн. за відкриття рахунку в банку. За обслуговування цього ж основного рахунку корпоративному необхідно в середньому щомісяця сплачувати

72,86 грн. Проте, приміром у АТ «Ощадбанк» за ведення рахунку плата не стягується, тоді як у інших банках вартість такої послуги сягає навіть 200 грн. Перерахування коштів із рахунку на паперовому носії в середньому становить 4,21 грн., в той час як ціна перерахунку коштів сервісом «Клієнт-Банк» становить 1,36 грн.

Щоб підключити систему «Клієнт-Банк» корпоративному клієнту доведеться єдиноразово внести суму в середньому рівну 107,00 грн. Проте, приміром у АТ «Райффайзен Банк Аваль» за встановлення системи «Клієнт-Банк» плата не стягується з клієнта.

Вартість так званої абонентської плати за користування системою «Клієнт-Банк» коливається від 0 грн. до 120 грн. У середньому корпоративному клієнту варто буди готовим викласти за цю послугу близько 81,29 грн. на місяць.

При знятті коштів з рахунку усі банки стягують більш-менш однаковий платіж розміром 1% від суми зняття.

За необхідності оформлення та одержання грошової чекової книжки організації в середньому доведеться сплатити банківській установі 20 грн.

Як бачимо, у більшості банках навіть закриття рахунку є досить дорогою послугою. В деяких банках це коштує до 300 грн., при цьому окремі банківські установи роблять це безкоштовно.

В умовах сьогодення вимоги і потреби корпоративного клієнта ускладнюються, і політика банків спрямовується не стільки на ціну, скільки на такі нецінові чинники, як реклама, обслуговування, імідж, бренд, надійність, стабільність, прозорість результатів діяльності. Нецінова конкуренція ґрунтується на покращенні якісних властивостей банківських послуг (надійність, безпечність, довговічність, сервісне обслуговування), та проведенні ціленаправленої політики диференціації продукту (включаючи рекламу та стимулювання збуту).

Основні показники, що характеризують стан обслуговування корпоративних клієнтів банками України, наведено в таблиці 2.2.

Отже, за період 2014-2016 років спостерігається загальне зменшення депозитів корпоративних клієнтів, що становило 36016 млн. грн., у т.ч., на 35466 млн. грн. зменшились депозити корпоративних клієнтів у національній валюті, на 550 млн. грн. - у іноземній валюті. Щодо кредитування корпоративних клієнтів, то тут простежується збільшення його об'ємів на 107704 млн. грн. всього, в т.ч. - на 86732 млн. грн. - у національній валюті, 20494 млн. грн. - у іноземній валюті. Зазначені тенденції позитивно характеризують стан кредитування корпоративних клієнтів банків України.

Таблиця 2.2. Показники, що визначають стан обслуговування корпоративних клієнтів банками за період 2014-2016 роки, млн. грн.

Показники	2014	2015	2016	Відхилення, +/-
Депозити юридичних осіб всього, в т.ч.:	200254	185496	164238	-36016
у національній валюті	135320	122623	99854	-35466
в іноземній валюті	64934	62873	64384

Подобные документы

• Ринок банківського кредитування в Україні

  Сутність банківського кредитування, його удосконалення. Оцінка і аналіз банківського кредитування у сучасних умовах національної економіки. Проблеми та перспективи розвитку банківського кредитування в Україні. Програми покриття бюджетного дефіциту.
  
  курсовая работа [65,6 K], добавлен 20.09.2012
  

• Аналіз діяльності АТ "УкрСиббанк" у сфері кредитних відносин

  Організація банківського кредитування підприємств малого і середнього бізнесу. Види банківських кредитів. Проблеми кредитування малого бізнесу в Україні. Аналіз кредитних операцій, структури кредитного портфеля банку на прикладі АТ "УкрСиббанк".
  
  дипломная работа [3,9 M], добавлен 22.06.2011
  

• Кодифікаційні етапи процедури систематизації банківського законодавства України: пошук нових підходів

  Проведення кодифікації банківського законодавства з метою розробки цілісного фінансового нормативно-правового акта, що забезпечить пряме регулювання відносин у цій сфері. Сутність кодифікаційних етапів роботи над проектом Банківського кодексу України.
  
  реферат [25,7 K], добавлен 26.04.2011
  

• Державне регулювання банківської системи в Україні

  Суть, будова та функції банківської системи. Банківське регулювання та механізм реалізації банківського нагляду. Сучасний стан банківської системи України. Світовий досвід здійснення банківського нагляду та перспективи його застосування в Україні.
  
  курсовая работа [56,7 K], добавлен 23.04.2012
  

• Банківський капітал: сутність, значення, класифікація, функції та структура

  Економічна сутність та значення банківського капіталу у теоретичних трудах вчених-економістів. Його класифікація за різними ознаками та функції, механізми і особливості функціонування. Характеристика структури і джерел формування банківського капіталу.
  
  реферат [86,2 K], добавлен 25.10.2011
  

• Система банківського нагляду та її забезпечення НБУ (на матеріалах ПАТ "ВТБ Банк")

  Економічна сутність, роль та методи банківського нагляду. Вимоги Базельського комітету з банківського нагляду. Особливості регулювання банківської діяльності. Проведення реєстрації та ліцензування банківської діяльності. Здійснення безвиїзного нагляду.
  
  дипломная работа [208,2 K], добавлен 14.05.2015
  

• Міжнародні норми банківського регулювання та нагляду

  Банківське регулювання як одна із функцій Національного банку України. Виконання директив Ради ЄС. Визначення терміну "регулювання банківської діяльності". Сутність превентивних та протекційних заходів. Завдання банківського регулювання та нагляду.
  
  презентация [1,5 M], добавлен 05.11.2014
  

• Банківський капітал: сутність, значення, класифікація, функції та структура

  Економічна сутність та значення банківського капіталу. Особливості видів банківського капіталу за місцем мобілізації, можливістю прогнозування величини, терміном знаходження у розпорядженні банку та формою власності. Роль основного і додаткового капіталу.
  
  реферат [85,5 K], добавлен 02.03.2014
  

• Особливості кредитування малого бізнесу

  Роль малого бізнесу в економіках розвинутих держав світу. Економічна характеристика та суть банківських програм по кредитуванню малого бізнесу. Аналіз діючих програм та форми договорів. Проблеми кредитування малого бізнесу в Україні та шляхи їх рішення.
  
  курсовая работа [68,4 K], добавлен 04.02.2009
  

• Присутність іноземного банківського капіталу в Україні

  Порядок створення та реєстрації в Україні комерційних банків за участю іноземного капіталу. Шляхи розвитку іноземного банківського капіталу, перспективи його зростання з точки зору необхідності посилення функціональної ролі банків в економіці України.
  
  реферат [26,4 K], добавлен 04.09.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам