Дослідження особливостей функціонування страхового ринку України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

У сучасних умовах страхова галузь стає невід'ємною частиною діяльності для суміжних галузей бізнесу, своєрідним механізмом підтримки економічної рівноваги в країні та набуває стратегічного значення для зміцнення й розвитку національної економіки. Без розвиненого страхового ринку неможливо забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток країни, безпечне функціонування суб'єктів господарювання, підвищення добробуту населення, убезпечення різних сфер його життєдіяльності. Проте сьогодні в Україні страховий ринок перебуває в стадії становлення, а його розвиток супроводжується численними проблемами економічного, нормативно-правового, організаційно-методологічного, інформаційно-аналітичного, кадрового й технологічного характеру. Відчувається брак кваліфікованих фахівців страхової справи, а також ґрунтовних наукових досліджень із страхової проблематики, немає чіткого бачення стратегічного розвитку вітчизняного страхового ринку та його окремих складових.

Науково-технічний прогрес, зростання виробництва товарів і надання послуг, прирощення накопичуваного суспільного багатства, розширення переліку та збільшення ймовірності техногенних, економічних і соціальних ризиків, що загрожують його збереженню і примноженню, підвищення тяжкості їхніх наслідків, а також ринкова трансформація соціально-економічного розвитку потребують адекватного вдосконалення страхових відносин суспільства, створення масштабної і ефективної системи страхових фондів, формування конкурентоспроможних національних страхових ринків.

Вагомий внесок у дослідження теоретико-методологічних засад становлення та розвитку страхового ринку зробили такі вчені, як В. Базилевич, К. Базилевич, О. Барановський, А. Завада , М. Мних, Л.Шірінян , С. Ярошенко, Л. Куделя та ін. Проте й досі немає усталеного підходу до визначення природи страхування, його функцій і принципів організації, формування й використання страхового фонду, обґрунтування аналізу сутності та потреб страхового ринку, його сегментації й основних тенденцій розвитку. Мало досліджені стратегічні напрями розвитку страхового ринку та його державне регулювання. Проблеми забезпечення економічної і фінансової стійкості страхових компаній, їхньої конкурентоспроможності в новому економічному середовищі є також ще недостатньо вивченими. Саме тому порушена нами проблема є актуальною й потребує розв'язання в сучасних умовах.

1. Теоретичні основи функціонування страхового ринку України

1.1 Становлення нової системи страхування в Україні

Становлення Україні як незалежної, демократичної країни з ринковою економікою створило умови для виходу країни на міжнародний ринок страхових послуг. Становлення нової системи господарювання в Україні вносить принципові зміни в організацію страхової справи.

Неможливо заперечувати, що при командно-адміністративній системі керування народним господарством, що домінує ролі державної власності й слабкої економічної відповідальності керівників і трудових колективів за її схоронність, страхування ніяк не могло повною мірою виконувати свої функції.

Тепер ринкові перетворення, що трансформують економічні відносини, коли товаровиробник починає діяти на свій власний розсуд і власним планом і несе за це відповідальність, висувають до страхування нові вимоги.

Страхування - необхідний елемент виробничих відносин. Воно пов'язане з відшкодуванням матеріальних втрат у процесі суспільного виробництва. Ризиковий характер суспільного виробництва, породжує відносини між людьми по попередженню, подоланню, локалізації й по безумовному відшкодуванню нанесеного збитку.

Однак підприємства й організації різних форм власності, що виступають як страхувальників, відчувають потребу не тільки у відшкодуванні збитку, що виражається в загибелі або ушкодженні основних фондів і оборотних коштів, але й у компенсації недоотриманого прибутку або додаткових витрат через змушені простої (неритмічні поставки сировини, неплатоспроможність оптових покупців). Актуальність розглянутого питання підсилюється ще й тому, що в сучасному суспільстві, поряд із традиційним призначенням - забезпеченням захисту від природної стихії (землетрусу, повені, бурі та ін.), випадкових подій технічного й технологічного характеру (пожежі, аварії, вибухи й ін.), - об'єктом страхування все більше стають збитки від різних криміногенних явищ (крадіжки, розбійні напади, викрадення транспортних засобів та ін.). Крім того, зміни зачіпають також сферу майнового й особистого страхування громадян, що безпосередньо пов'язано з інтересами населення, а проблема відшкодування втрат для людини завжди була й залишається першорядної.

1.2 Історія та розвиток страхування в Україні

На сьогоднішній день у країнах з розвиненою економікою страхування є одним з найбільш прибуткових видів бізнесу. Саме тому, з перших років незалежності в Україні з'явилося безліч бажаючих розвинути дану сферу. Історія розвитку страхування в Україні починалася практично з чистого листа, адже, у країні не було відповідних ресурсів в достатньому для розвитку обсязі, не вистачало кваліфікованих фахівців, була відсутня необхідна ринкова інфраструктура, не існувало ефективної законодавчої бази. Проте був досвід людства, набутий віками, не звернутися до якого було не можливо.

Отож, розвиток страхування в Україні відбувався згідно з економічними, соціальними та правовими умовами, що існували у відповідний період у Київській Русі, царській Росії, а згодом - у колишньому СРСР. Як щодо давньоруського права, то відомості про тогочасне страхування висвітлено в “Руській Правді”. Тут передбачалося деяке відшкодування (вира) у випадку вбивства члена громади. Багатовіковий досвід та історія страхування переконливо довели, що воно є потужним чинником позитивного впливу на економіку. Однак на шляху розвитку страхування в Україні існують різні проблеми, які можуть бути вирішені лише за наявності відповідних умов.

Нинішній стан страхування не відповідає повною мірою запитам господарюючих суб'єктів, і майбутнє його в такому вигляді безперспективно.

Для реалізації можливостей страхової галузі потрібна активна державна підтримка й, чим швидше держава усвідомлює роль страхування як стратегічного сектора економіки, тим скоріше в Україні буде здійснений перехід до соціально орієнтовного ринкового зростання.

Питання формування системи страхових послуг досліджували як зарубіжні вчені (Дж. Гі, Дж. Садлер, Р. Стефенсон), так і вітчизняні автори В. Бабенко, С. Осадець, В. Базилевич. Метою даної роботи є аналіз основних тенденцій формування діючої системи страхових послуг в Україні та з'ясування чинників її становлення.

Аналіз опублікованих визначень страхового ринку показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.

Вітчизняний страховий ринок порівняно з провідними країнами, де він розвивається протягом кількох століть, ще молодий, і перебуває у стадії формування. Тому його частка у вітчизняній економіці ще доволі мала.

Поняття "страховий ринок" у пострадянській економіці склалося на початку 1990-х рр. Саме на цей період припало створення поряд з Держстрахом перших альтернативних страхових організацій. Зародження й розвиток страхового ринку України - процес, що має багато спільного з аналогічними процесами в інших пост - соціалістичних країнах. Проте Україні притаманні й деякі специфічні риси. Із законодавчим упровадженням у колишньому Радянському Союзі деяких елементів ринкової економіки (особливо з набуттям чинності в 1988 р. Закону України “ Про кооперацію ”) почали створюватися перші страхові кооперативи, їхня частка в загальних обсягах страхування була незначною - не більш як 1 %. Проте існування кооперативів протягом 1988- 1989 рр. мало велике значення, оскільки дало змогу набути першого досвіду роботи в ринкових умовах, посприяло підвищенню кваліфікації кадрів.

Під страховий захист почали брати "нетрадиційні" для Держстраху СРСР ризики, зокрема вантажі, відповідальність за невиконання угод третіми особами тощо. На перших стадіях формування на теренах колишнього СРСР страхового ринку альтернативні страховики пильну увагу звернули на зміст страхових продуктів (послуг), що пропонуються в розвинених країнах Заходу. Завдяки цьому і в Україні почав зростати асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування. Коли 1990 р. рамки законодавства в напрямку розвитку ринкових відносин було розширено, почали створюватися перші комерційні страхові компанії. Можна відокремити чотири основні чинники, які сприяли становленню страхового ринку в Україні.

Перший чинник - створення порівняно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею периферійних філій, у т.ч. й в Україні, що перетворилися згодом на самостійних юридичних осіб. Так, скажімо, виникла теперішня компанія АСКА. Другий чинник - створення комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху СРСР і Індержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою опосередковано. Оскільки до кінця 1993 р. Держстрах залишався повністю державною організацією, то через слабкий розвиток на той час ринкового законодавства він був істотно обмежений щодо можливостей підписувати вигідні страхові угоди, отримувати доходи від інвестиційної діяльності, упроваджувати ефективні форми мотивації праці тощо. Система ще тривалий час пропонувала підприємствам і населенню "застарілі" шаблонні страхові продукти доринкового періоду. Державний страховик мав здійснювати обов'язкове страхування, яке було, здебільшого, збитковим. Імідж Держстраху багато втратив через гіперінфляцію і неможливість із багатьох (переважно не залежних від страховика) причин своєчасно компенсувати втрати й виплачувати громадянам за попередніми договорами змішаного страхування життя, укладеними ще за радянських часів.

З огляду на сказане кваліфіковані працівники Держстраху почали переходити до інших компаній, створювати страховиків-супутників, які активно залучалися до страхування “ вигідних ” ризиків, запроваджуючи ті види страхування, яким не надавалося належної уваги в Держстраху. Навіть і тоді, коли в 1992-1993 рр. законодавством України Держстрах (на той час уже Національна акціонерна страхова компанія “ Оранта ”) було поставлено в однакові умови з іншими компаніями, страхові компанії-супутники не зникли, а, набувши певного досвіду, працювали й далі (щоправда, поступово втрачаючи зв'язки зі своєю “ базою ”). Зауважимо, що зазначений процес не був результатом спеціальної політики з боку Держстраху: його ініціювали й втілювали на місцях працівники регіональних установ.

Що ж до Індержстраху, то він ще до розпаду СРСР перетворився на холдинг з великими правами своїх філій, зокрема й в Україні. Тому протягом 1991-1992 рр. для створення на базі цих філій самостійних страховиків не довелося докладати великих зусиль.

Третій чинник - створення страхових компаній комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами. Перші роки самостійності Української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній, то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх страховиків, щоб ті їх обслуговували. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсально, не обмежуючись потребами своїх засновників.

Четвертий чинник - створення так званих кептивних страховиків при галузях, підгалузях, сферах виробництва. Із розвитком ринкових відносин у різних сферах виробництва постала потреба створити обслуговуючу, комерційну інфраструктури. Тому поряд із банками, торговельними посередниками, зовнішньоекономічними фірмами почали засновуватись і страхові компанії, які на початку брали на себе внутрішньогалузеві ризики. Характерною особливістю таких компаній було те, що на їхню роботу істотно впливали міністерства, відомства, державні корпорації тощо. Розвиток ринку страхування перебуває під наростаючим тиском процесів глобалізації та міжнародної інтеграції. Концентрація у страховиків значних фінансових ресурсів перетворює страхування у найважливіший фактор інвестиційного процесу на макроекономічному рівні. Страхування забезпечує дієву систему захисту майнових прав та інтересів усіх громадян і підприємств, підтримання соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а також є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки й потужним джерелом акумулювання коштів для їх подальшого довготермінового інвестування в народне господарство.

Без розвиненого страхового ринку неможливо забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток країни, безпечне функціонування суб'єктів господарювання, підвищення добробуту населення, убезпечення різних сфер його життєдіяльності. Проте сьогодні в Україні страховий ринок перебуває у стадії становлення, а його розвиток супроводжується численними проблемами економічного, нормативно-правового, організаційно-методологічного, інформаційно-аналітичного, кадрового і технологічного характеру. Відчувається брак кваліфікованих фахівців страхової справи, а також ґрунтовних наукових досліджень із страхової проблематики, немає чіткого бачення стратегічного розвитку вітчизняного страхового ринку та його окремих складових. Саме тому сучасний етап розвитку страхування в Україні зумовлюється низкою специфічних особливостей: страхування належить до фінансових інститутів національної економіки, що найдинамічніше розвиваються; під впливом розвитку ринкових відносин змінюється і характер страхової діяльності, що виявляється в появі нових і розвитку різних видів страхування, трансформації форм і методів організації страхової справи, збільшенні кількості стабільно функціонуючих страхових компаній; існує тенденція до прискореного процесу самоорганізації вітчизняного страхового бізнесу.

Однак, нинішній рівень розвитку страхування є неприпустимо низьким для ринкових умов господарювання. Триває тенденція концентрації страхового капіталу і поділу ринку страхових послуг, вітчизняні страхові компанії характеризуються досі ще низькою фінансовою місткістю, а інституціональному середовищу вітчизняного страхового ринку притаманна нерозвиненість традицій. Саме тому однією з найсуттєвіших складових сутності страхового ринку є середовище, в якому він формується та функціонує. Сучасне економічне середовище дуже часто ставить страхові компанії в умови невизначеності, коли їхня діяльність перебуває під загрозою впливу різного роду кризових ситуацій, наслідком яких може стати зменшення їх фінансової стійкості, неплатоспроможність або навіть банкрутство.

Основним фактором цього середовища виступає держава, оскільки саме вона визначає нормативно-правове, організаційне, економічне та соціальне поле, в якому існує ринок страхових послуг . Особливість вище наведених видів страхування, окрім індивідуального, полягає у тому, що кожен з них відповідав окремому соціальному внеску (у встановленому законодавством розмірі) на загальнообов'язкове державне страхування до Фондів соціального страхування, а саме: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного Фонду України.

Для їх регламентації було прийнято низку нормативно-правових та законодавчих актів. Основними з яких є: Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” (2001 р.); Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (1999 р.); Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (2000 р.); Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (2003 р.) та ін. Деякі з них залишаються чинними і на сьогоднішній день.

Проте з набранням чинності у 2011 році Податкового Кодексу та Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, виникла необхідність у зміні видів страхових внесків. І рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням” виділив наступні види страхових внесків: за розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування, за соціальним страхуванням, за індивідуальним страхуванням, за страхуванням майна. Аналізуючи історію страхової справи на Україні, варто визнати великий прогрес, проте, проблем у вітчизняних страховиків не зменшилося.

1.3 Проблеми які стримують розвиток ринку страхових послуг

Становлення України як незалежної, демократичної країни з ринковою економікою створило умови для виходу країни на міжнародний ринок страхових послуг. Формування нової системи господарювання в Україні вносить принципові зміни в організацію страхової справи.

Варто зазначити, що у сучасних економічних умовах страхування - чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Але, незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь забезпечує сьогодні перерозподіл незначної частини внутрішнього валового продукту.

Основною метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, зменшення витрат держави на попередження і ліквідацію наслідків стихійних лих, катастроф, техногенних аварій, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосуванням сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів.

Актуальність проблеми становлення страхового ринку обумовлено необхідністю розробки ефективної стратегічної політики щодо забезпечення страхової діяльності в Україні. Метою даного дослідження є аналіз організаційно-економічних аспектів функціонування страхового ринку України, визначення проблем його ефективної діяльності і, на цій основі, пріоритетних напрямків підвищення ефективності страхового захисту.

Розвиток національного страхового ринку на сучасному етапі відбувається за умов підвищення зацікавленості юридичних та фізичних осіб у захисті своїх майнових інтересів, розвитку ринку фінансових послуг та формування національної системи іпотечного кредитування, запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення. З іншого боку стримують розвиток ринку страхових послуг - недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг, вузька клієнтська база страховиків, недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування, слабкий розвиток національного перестрахового ринку, низький рівень страхової культури населення.

Страховий ринок демонструє одну з найбільших динамік росту серед секторів економіки країни. Кількісні показники страхового ринку свідчать про високі темпи зростання страхового ринку. Його щорічний приріст складає 30- 40 % в сегменті страхування ризиків, та 60-70 % - життя. Основні чинники зростання ринку - приріст добробуту населення та збільшення його страхової культури. Незважаючи на світову фінансову кризу, яка в цілому негативно відобразилась на динаміці національних фінансових ринків, позитивна динаміка на українському страховому ринку збереглась і на початку 2008 року. Зокрема, страхові премії за видами страхування життя за І квартал 2008 року зросли на 72 %, а відповідні страхові виплати - на 39 %.

Зростання обсягів страхової діяльності стало одним із факторів збільшення страхових резервів та активів. Протягом останніх двох періодів (2007 рік та І кв. 2008 року) зберігається позитивна динаміка зростання активів страховиків, страхових резервів, а також збільшенні питомої ваги сформованих страхових резервів зі страхування життя (у 2007 році резерви зі страхування життя становили 11,8 % у загальній величині страхових резервів, а в І кв. 2008 року - 12,8 %).

Динаміка основних параметрів за останні роки свідчить про зміцнення тенденцій до зростання обсягів страхового ринку. Серед позитивних чинників - стійке зростання капіталу та обсягів активів, що є необхідною умовою стабільного функціонування і розвитку страхового ринку.

До позитивних результатів розвитку також можна віднести реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування, структурні зміни на користь добровільного страхування і його довгострокових видів, підвищення показників фінансової надійності страховиків, формування фінансових груп за їх участю. Зростає загальна сума страхових платежів, отриманих страховиками України. Збільшується кількість договорів страхування (перестрахування), укладених за сприяння страхових брокерів.

Позитивною тенденцією є зростання величини сформованих страхових резервів. Страховики здійснюють інвестиції власних коштів, у тому числі коштів страхових резервів, головним чином через розміщення їх у цінні папери, грошові кошти на рахунках у банках, у банківські метали, в економіку України за визначеними законодавством напрямами.

Високий потенціал росту страхового ринку України викликає інтерес у іноземних страховиків - потенційних покупців, число яких постійно зростає. Прихід іноземних компаній здійснюється шляхом створення нових страховиків або придбання значної частки вже існуючих, очікуючи прибутки від зростання компанії. Вагомою перешкодою розвитку страхового ринку України буде світова фінансова криза, що негативно впливає на усі сфери життя суспільства. Переважно її вплив виявлятиметься в скороченні обсягів страхування заставного майна, автострахуванні, страхуванні будмонтажу та інших угод, де кредитне фінансування відіграє істотну роль. Формування стабільного страхового ринку потребує об'єктивного інформування всіх його власників про основні умови, вимоги та ризики у процесі їх діяльності. Для підвищення рівня страхової культури населення необхідно забезпечити прозорість діяльності учасників страхового ринку та запровадити програми інформування населення через засоби масової інформації про стан та перспективи страхового ринку, переваги отримання страхових послуг.

Для подальшого розвитку страхового ринку та запобігання необґрунтованому витоку коштів за кордон необхідно зміцнити національний перестрахувальний ринок і вдосконалити нагляд за перестраховою діяльністю. Інтеграція страхового ринку України в міжнародні ринки фінансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національних страховиків, поетапного впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Страховий ринок сьогодні є найрозвиненішим сектором ринку небанківських фінансових послуг України, який акумулює майже 83,2 % від загального обсягу активів цього сектору. Однак на фоні розвитку світового страхового ринку ринок страхування в Україні має незначну питому вагу покриття ризиків. Загалом рівень розвитку вітчизняного страхового ринку охоплює не більше ніж 10 % ризиків, що є в Україні, водночас у розвинених державах цей показник сягає 90-95 %.

Страховий ринок України - галузь економіки України, яка найдинамічніше розвивається. Зокрема, приріст страхових платежів за 2007 р. становив близько 41 %, а страхових виплат - 62,1 %. Також серед позитивних чинників - стійке зростання капіталу, обсягів, структури та якості активів страхових компаній, що є необхідною умовою стабільного функціонування і розвитку страхової діяльності.

Однак, незважаючи на ці позитивні зміни у 2007 р., страховий ринок України залишається й досі найбільш «темним» і закритим сегментом фінансового ринку. До основних проблем розвитку страхової сфери в Україні належить:

* недостатній розвиток страхового ринку (як ризикових видів страхування, так і страхування життя);

* недостатній рівень захисту прав споживачів фінансових послуг;

* надмірна кількість страхових компаній та низький відсоток реально застрахованих ризиків;

* недостатня капіталізація страхових компаній та слабкий розвиток національного перестрахового ринку;

* велика кількість кептивних страхових компаній;

* відсутність механізмів гарантування зобов'язань страховика у разі його банкрутства;

* доволі складна процедура отримання відшкодування у разі настання страхового випадку;

* відсутність достовірної і повної інформації про діяльність страхових компаній.

Проблема недостатньої капіталізації страхових компаній України змушує страховиків перестраховувати ризики за кордоном, а також залучати іноземних інвесторів. Так, українські страховики змушені передавати іноземним близько 90 % страхового платежу при страхуванні авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'я осіб, що від'їжджають за кордон, близько 60 % - за «автокаско», близько 50 % - при страхуванні великих майнових ризиків. За оцінками експертів структура страхового ринку приблизно така: українські страхові компанії утримують 5-10 % від загального обсягу зібраної страхової премії, ще 10-15 % сплачується українським перестраховикам, залишок (тобто близько 80 %) перераховується закордонним перестраховикам. Через швидкі темпи розвитку ринок страхування в Україні став як ніколи привабливим, про що свідчить неприхована зацікавленість іноземних інвесторів і значні капіталовкладення у вітчизняні сегменти. Станом на 1 січня 2008 р. в Україні зареєстровано 446 страховиків, з них 66 - за участі іноземного капіталу. Значення інвестиційної політики в межах страхового ринку України підтверджується також прикладами активних угод зі злиття і поглинання. Порівняно великі надходження страхових платежів на українському страховому ринку значною мірою пояснюються високою часткою нереального страхування, яке в українській термінології отримало назву «схемного» страхування. За оцінками українських та зарубіжних аналітиків, частка реального страхування була найнижчою у 2003 р., поступово зростаючи до 49 % у 2006 р. Більшість цих надходжень дають так звані «кептивні» страхові компанії. Кептив на українському страховому ринку - це страхова компанія, що входить до складу певної фінансово-промислової групи, холдингу чи створена комерційним банком, як правило, для схемного страхування. Негативне значення кептиву полягає не тільки у здійсненні псевдострахування, але й у створенні закритих зон для реального страхування, бо там, де працює кептив, до страхування не допускається звичайна ринкова компанія.

Закриті сегменти страхового ринку дають величезні надходження і призводять до напруженості на відкритих сегментах. Неподання правдивої і повноцінної інформації (ринок не отримує навіть того мінімуму даних від страховиків, який забезпечує сьогодні НБУ від банків), проведення неякісного аудиту (аудит страхових компаній у 4-5 разів дешевший, ніж аудит банку, хоча обсяг інформації, що перевіряється, фактично однаковий), надає усі підстави вважати, що страхові компанії проводять свою діяльність не прозоро на відміну від банківських структур.

Тому, починаючи з 2006 р., в Україні журнал «Експерт» проводить аналіз діяльності страхових компаній і їх бажання працювати відкрито. Також в рамках цього проекту дається публічна рейтингова оцінка фінансової стійкості страховиків. У цьогорічному традиційному страховому рейтингу взяли участь 47 страховиків із 446, зібравши за минулий рік 6,5 млрд. грн. валових премій. Лідером рейтингу є страхова компанія «Оранта», яка у 2007- 2008 рр. значно покращила свою інформаційну політику. Слід зазначити, що до 2008 р. «Оранта» не брала участі в рейтингу і навіть не публікувала звітність і результати роботи перед своїми акціонерами.

Таке покращання ситуації можна пов'язати з першим публічним розміщенням акцій, до якого компанія вже розпочала підготовку. Сьогодні «Оранта» повністю підконтрольна казахстанській групі БТА. Хоча «Оранта» є лідером цього рейтингу, однак це не означає, що вона працює повністю прозоро. Відповідно до статті 2 закону України «Про страхування» використання «національна» в назві страховика дозволяється тільки за умови, що його єдиним власником є держава. А страхова компанія «Оранта» донедавна продовжувала користуватися брендом колишньої державної компанії, називаючись НАСК «Оранта», обманюючи довіру звиклих до цього бренду громадян. Статистика свідчить, що якщо бренд страхової компанії знає в два рази більше людей, ніж користується її послугами, то на наступний рік її продажі можуть збільшитись на 50 %. Цим користується «Оранта», збираючи кожного року майже 2 млрд. грн. страхових платежів.

Аналізуючи український ринок страхування, можна зауважити, що у багатьох страхових компаній на 100 % страхових платежів припадає трохи більше ніж 5 % страхових виплат. Така вражаюча різниця була б неможливою, якби страховики усіма правдами і неправдами не ухилялися від виплат клієнтам.

2. Аналіз функціонування страхового ринку України

2.1 Специфіка діяльності страхових посередників

Страхові посередники допомагають страхувальникам перекласти витрати у зв'язку з різноманітними ризиками на професіоналів -- страховиків. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери та страхові агенти. Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їхній юридичний статус чітко розрізняється.

Страховими брокерами можуть бути юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Посередницька діяльність страхових та перестрах у вальних брокерів здійснюється як виключний вид діяльності та може включати:

-- консультування;

-- експертно-інформаційні послуги;

-- роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування);

-- інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, установленим уповноваженим органом.

До діяльності страхових брокерів застосовують такі обмеження:

-- страховий брокер не може проводити інші види діяльності, у тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку;

-- страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35 % загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року;

-- розмір отримуваних страховим брокером -- юридичною особою страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного капіталу страхового брокера;

-- страховий брокер має право отримувати страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності договором страхування не пізніше одного дня після отримання ним страхових платежів. В іншому разі такі операції здійснює страховик.

Перестрахові брокери -- це юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який мас потребу в перестрахуванні як перестрахувальник.

Законодавство дозволяє здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання вимог щодо здійснення такої діяльності.

Порядок діяльності страхових та перестрахових брокерів регламентується Положенням "Про особливі умови діяльності страхових брокерів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України Х2 747 від 29 квітня 1999 р. Особливі умови діяльності страхових брокерів передбачають їх сертифікацію та включення до Державного реєстру страхових брокерів відповідно до Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення Державного реєстру страхових брокерів та регулювання їх діяльності від 16 лютого 2000 р.

Страховими агентами можуть бути громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові агенти, на відміну від страхових брокерів, які у більшості випадків є уповноваженою особою покупця-страхувальника (згідно з письмовим або усним узгодженням) або страхової компанії як їхній представник чи консультант, є представниками продавця-страховика і діють у його інтересах за винагороду згідно з агентською угодою (договором доручення). Брокеру клієнт доручає здійснювати всі необхідні дії щодо управління своїми ризиками та розміщення їх у страховій компанії за вибором брокера.

Під терміном "страховий агент" і "страховий брокер" потрібно розуміти не тільки фізичну особу, а й страхові агентства, які є структурним підрозділом страхової компанії з певною кількістю агентів, і брокерські контори з найманим персоналом. У страховій практиці посередницькі функції можуть виконувати також банки, туристичні агентства, транспортні підприємства, відділення зв'язку, нотаріальні контори, казначейства, універмаги, будівельні компанії та ін.

Страхувальники через мережу посередників можуть дізнатися про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послугами. Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни ринкової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику пропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим успіхом на ринку.

За допомогою посередників страховик отримує можливість користуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ті чи інші види страхування, що пропонують їм посередники.

Це дає змогу страховій компанії розширити коло страхувальників та вдосконалити страхові продукти.

З метою створення відповідних умов та розвитку брокерської та агентської діяльності в Україні створено Асоціацію професійних страхових посередників.

У країнах з розвиненою ринковою економікою роль посередника все частіше виходить за межі простого встановлення контактів між страховиком і страхувальником. Його завдання стають дедалі різноманітнішими та складнішими. Страховий посередник здійснює вивчення ризику, аналіз необхідних гарантій, формулювання умов договору, обробку статистичних даних тощо.

2.2 Аналіз стану страхового ринку України ЗА 2010-12 рр.

Реалією сьогодення стала активізація міжнародної діяльності страхових компаній (особливо в Європі зі створенням Європейського Союзу), а саме злиття страхових компаній, які містяться в різних країнах, і відкриття нових філій за кордоном. З 16 червня 1999 року набула чинності Угода про партнерство між Україною та країнами Євросоюзу в частині банківської та страхової діяльності, яка передбачає, зокрема, створення для іноземних страховиків умов, не гірших за ті, що існують для страховиків-резидентів. З огляду на сказане страховий ринок України зазнає істотних змін, про які йтиметься далі.

У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8 - 12 % валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі порівняно з обсягом відповідних надходжень від банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій. Розвиток ринку страхування перебуває під наростаючим тиском процесів глобалізації та міжнародної інтеграції. Концентрація в страховиків значних фінансових ресурсів перетворює страхування в найважливіший фактор інвестиційного процесу на макроекономічному рівні. Страхування забезпечує дієву систему захисту майнових прав та інтересів усіх громадян і підприємств, підтримання соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а також є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки й потужним джерелом акумулювання коштів для їх подальшого довготермінового інвестування в народне господарство. Упродовж останніх років класичний страховий ринок демонстрував стабільні темпи зростання і залишився найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. Загальна кількість страхових компаній станом на 30.06.2011 становила 446, у тому числі СК “life” (страхові компанії, що здійснюють страхування життя) -65 компаній, СК “non-life” (страхові компанії, що здійснюють страхування видів інших, ніж страхування життя) - 381 компанія (станом на 30.06.2010 - 441 компанія, у тому числі СК “life”- 68 компаній, СК “non-life” - 373 компанії).

За перше півріччя 2011 р. на ринку страхування відбулося незначне “пожвавлення”, при цьому показники ще не досягли докризових значень. У порівнянні із цим самим періодом 2010 р. на 1 406,1 млн. грн. (14,6%) збільшився обсяг надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій збільшився на 2 024,0 млн. грн. (36,2%). Основним фактором зростання валових страхових премій у порівнянні з І півріччям 2010 р. стало збільшення обсягу валових страхових премій, зокрема, з таких видів страхування, як:

- обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (ОСЦПВ) (збільшення валових страхових платежів на 338,1 млн. грн. (44,0%));

- страхування фінансових ризиків (збільшення валових страхових премій на 256,1 млн. грн. (23,4%));

- страхування життя (збільшення валових страхових премій на 200,5 млн. грн. (59,7%));

- страхування відповідальності перед третіми особами (збільшення валових страхових премій на 145,7 млн. грн. (31,9%)).

Питома вага чистих страхових премій у валових страхових преміях за І півріччя 2011 р. становила 68,9%, що на 10,9 в. п. більше в порівнянні з І півріччям 2010 р. За І півріччя 2011 р. відстежується тенденція зростання деяких показників страхової діяльності. Так, при зростанні на 36,2% обсягів чистих страхових премій, на 18,6% зросли обсяги сформованих страхових резервів. На 7,0% зріс обсяг активів, визначених законодавством для представлення коштів страхових резервів. У порівнянні з І півріччям 2010 р. на 5,3% зменшилися валові страхові виплати/відшкодування, обсяг чистих страхових виплат зменшився на 1,7%. На зменшення чистих страхових виплат, у першу чергу, вплинули такі зміни: на 161,3 млн. грн. (12,4%) зменшилися чисті страхові виплати з авто страхування (КАСКО, ОСЦПВ, “Зелена картка”); на 62,4 млн. грн. (85,8%) зменшилися виплати зі страхування кредитів; на 16,7 млн. грн. (22,1%) зменшилися виплати зі страхування майна.

Саме тому сучасний етап розвитку страхування в Україні зумовлюється низкою специфічних особливостей: страхування належить до фінансових інститутів національної економіки, що найдинамічніше розвиваються; під впливом розвитку ринкових України відносин змінюється і характер страхової діяльності, що виявляється в появі нових і розвитку різних видів страхування, трансформації форм і методів організації страхової справи, збільшенні кількості стабільно функціонуючих страхових компаній; існує тенденція до прискореного процесу самоорганізації вітчизняного страхового бізнесу.

Однак нинішній рівень розвитку страхування є неприпустимо низьким для ринкових умов господарювання. Триває тенденція концентрації страхового капіталу й поділу ринку страхових послуг, вітчизняні страхові компанії характеризуються досі ще низькою фінансовою місткістю, а інституціональному середовищу вітчизняного страхового ринку притаманна нерозвиненість традицій.

Саме тому однією з найсуттєвіших складових сутності страхового ринку є середовище, у якому він формується та функціонує.

Сучасне економічне середовище дуже часто ставить страхові компанії в умови невизначеності, коли їхня діяльність перебуває під загрозою впливу різного роду кризових ситуацій, наслідком яких може стати зменшення їх фінансової стійкості, неплатоспроможність або навіть банкрутство. Основним фактором цього середовища виступає держава, оскільки саме вона визначає нормативно-правове, організаційне, економічне та соціальне поле, у якому існує ринок страхових послуг. Важливим є гармонійне поєднання розумного державного втручання та вільного підприємництва у сфері страхової діяльності. Законодавче забезпечення формування національного страхового ринку має бути виділене як окрема галузь законодавства.

Тому успішність процесу державного регулювання страхової діяльності прямо залежить від виконання всіма органами всіх гілок влади тільки тих функцій і повноважень, які передбачені законодавством України. А реалізація потенційних можливостей страхового ринку України значною мірою залежить від того, наскільки розвиток системи страхування буде сприйматись як комплексна проблема загальнодержавного значення.

У 2011 р. відбувається поступове відновлення зростання української економіки, що стимулює зростання страхового ринку. Основними “двигунами” зростання страхового ринку у 2011 р. є види страхування, які орієнтовані на фізичних осіб: страхування автотранспорту або інших засобів транспорту, страхування громадської відповідальності власників транспортних засобів, страхування майна фізичних осіб, страхування від нещасних випадків. Прогнозується, що страхування фізичних осіб зростатиме швидшими темпами в порівнянні зі страхуванням у корпоративному секторі, за винятком добровільного медичного страхування, а слабкі страхові компанії будуть в основному відсіяні, після чого здійсниться перерозподіл ринку між сильнішими й надійнішими страховиками. Разом з тим сьогодні ще не можна стверджувати, що в Україні склався повноцінний страховий ринок. Необхідне налагодження прозорих і зрозумілих відносин зі страхувальниками, розширення асортименту страхових послуг, збільшення фінансових ресурсів, виховання страхової культури, міжнародне співробітництво в цій сфері та багато іншого. Найсуттєвішими проблемами, що стримують розвиток вітчизняного ринку страхових послуг, є:

- недосконалість нормативно-правового регулювання у сфері страхування;

- нерозвиненість ринку страхування життя та інших видів особистого страхування;

- низька платоспроможність потенційних споживачів страхових послуг та їх недовіра до інституту страхування;

- факти шахрайства та нехтування правами страхувальників з боку окремих страховиків.

В Україні до цього часу не створені законодавчі засади для впровадження інвестиційного й обов'язкового медичного та пенсійного страхування. Нерозвиненими залишаються такі сфери страхування, як аграрні, екологічні та катастрофічні ризики. Рівень капіталізації більшості страхових компаній є вкрай низьким. Страхові послуги продовжують використовуватися підприємцями з метою ухилення від податків. Існує недобросовісна конкуренція (демпінг), у тому числі щодо тарифікації окремих видів страхових послуг. Недосконалим залишається нормативно-правове врегулювання діяльності страхових посередників, актуаріїв та аварійних комісарів.

Слід зазначити, що потенційно страховий ринок України має значні можливості для розвитку та збільшення обсягів. Успішність розвитку буде залежати від вирішення питань стосовно збільшення вимог до організації страхової діяльності (рівня сплаченого статутного фонду, цін на ліцензії, установлення походження капіталу й осіб, які є власниками страхової компанії). Це відкриє можливості для запобігання виходу на ринок кептивних і схемних страхових компаній. До того ж слід запровадити практику заборони на відкриття власниками збанкрутілого страховика нових страхових компаній. Жорстке регулювання рівня ліквідності й справедливої вартості активів страхових компаній сприятиме збільшенню капіталізації вітчизняного страхового ринку. Збільшити можливості страхових компаній покривати значні за розмірами ризики надасть можливість політика самих страховиків та жорстке регулювання щодо розміщення страхових резервів. Стратегічним завданням повинна стати зміна системи оподаткування страховиків і переведення їх на загальну систему стягування податків, що зупинить “схемне” страхування та методи оптимізації оподаткування. Для страхових компаній велике значення має розвиток інституту брокерства в Україні, актуарна підготовка працівників страхових компаній. Передумовою успішного розвитку українського страхового ринку є співпраця суб'єктів страхового ринку з іншими учасниками ринку фінансових послуг та виконавчими й законодавчими органами влади. Це забезпечить всебічний контроль за страховими відносинами, надасть можливість страховим компаніям покращувати конкурентні переваги.

Одними з пріоритетних напрямів розбудови страхового ринку є розвиток особистого страхування, довгострокового страхування життя, у тому числі інвестиційного та пенсійного, активна участь страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та запровадженні обов'язкового медичного страхування, а також сучасних технологій страхування аграрних ризиків. Створення стабільного страхового ринку потребує об'єктивного інформування всіх його учасників про основні умови, вимоги та ризики в процесі їхньої діяльності.

Для підвищення рівня страхової культури населення має забезпечуватися прозорість діяльності учасників страхового ринку та реалізовуватися програма інформування населення через засоби масової інформації про стан і перспективи страхового ринку, переваги отримання страхових послуг.

Інтеграція страхового ринку України до міжнародних ринків фінансових послуг вимагає підвищення конкурентоспроможності національних страховиків, поетапного впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

З метою захисту національного страхового ринку будуть здійснюватися заходи поетапного та зваженого допуску на ринок іноземних страховиків, створюватимуться умови для забезпечення взаємообміну інформацією між Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг та органами страхового нагляду інших країн про діяльність страховиків, їхніх філій, страхових посередників і страхових груп (страхових холдингів) на підставі багатосторонніх міжурядових угод. Стимулювання розвитку страхового ринку буде забезпечуватися також шляхом удосконалення системи оподаткування страхової діяльності (перестрахування) і застосування податкових стимулів. Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї системи страхування. Тому становлення страхового ринку в Україні, подальший його успішний розвиток залежать від розширення переліку страхових послуг, підвищення їхньої конкурентоспроможності, розширення інфраструктури, удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності страхових організацій, подальшої інтеграції України в міжнародні структури, співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням, залучення ринку страхування до вирішення найважливіших питань соціального страхування. Основні зусилля страховиків також мають бути спрямовані на зниження ціни страхової послуги шляхом удосконалення структури страхових тарифів. Важливим технологічним напрямом роботи щодо розвитку страхування в Україні повинна бути консультативна діяльність страховиків, спрямована на усвідомлення підприємцями необхідності й вигідності страхування.

Можна виділити наступні проблеми його подальшого розвитку страхового ринку:

- економічного характеру - низький платоспроможний попит на страхові послуги; невеликі обсяги та недосконала структура капіталу страховиків; відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів;

- організаційно-правового характеру: відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування; недосконалість нормативно-правової бази; надмірна кількість видів обов'язкового страхування і неадекватність їхнього фінансового забезпечення; недостатній рівень державного регулювання і контролю за страховим ринком, непослідовність дій стосовно організації державного нагляду за страховою діяльністю; протекціонізм, галузевий монополізм;

- функціонального характеру - низька прибутковість окремих видів страхування; низька конкурентоспроможність страховиків у порівнянні з банками в боротьбі за залучення вільних коштів юридичних і фізичних осіб; відсутність середньо- і довгострокового планування страховиками своєї діяльності; низький рівень кваліфікації кадрів; зростання випадків страхового шахрайства; відсутність довіри населення і господарюючих суб'єктів до страхових компаній;

Аналіз вищезазначених проблем показує, що частина з них є притаманними і для інших секторів фінансового ринку (наприклад, проблеми економічного характеру й організаційно-правові проблеми), інша частина - характерними лише для вітчизняного страхового ринку. Значна кількість наявних проблем розвитку страхового ринку України пояснюються передусім прагненням страхових компаній максимізувати прибуток, незважаючи ні на довгострокові інтереси галузі, ні на професійну етику.

Для удосконалення та подальшого ефективного розвитку страхового ринку України необхідно здійснити ряд першочергових заходів:

1. підвищити захист споживачів страхових послуг;

2. збільшити капіталізацію страховиків та конкурентоспроможність національного страхового ринку;

3. підвищити прозорість діяльності учасників страхового ринку;

4. впорядкувати страхове законодавство в цілому та окремих його положень, і привести їх у відповідність до існуючих економічних реалій;

5. відмінити непотрібні бар'єри, перепони та регулювання на ринку, що гальмують його розвиток та залучення іноземних інвестицій;

6. обґрунтування й досягнення оптимальної структури між різними формами страхування;

7. інтеграція страхування до європейських страхових структур;

8. створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій;

9. залучення страхового ринку для вирішення питань соціальної політики держави;

10. запровадити реальні заходи, які б знизили можливості для корупції та бюрократичних перепон, принаймні в галузі страхування;

11. розвиток страхового брокерства та залучення до цього бізнесу професійних компаній;

12. розробити ефективні механізми захисту інтересів страхувальників.

Досконалий рівень захисту людини, суб'єктів економічної діяльності та держави від наслідків випадкових подій, уникнути яких, на жаль, в сучасному світі неможливо, створення умов для соціального захисту людиною себе і своєї родини, формування довгострокового інвестиційного ресурсу для підтримки сталого розвитку економіки, стабільність державних фінансів як результат дії ефективної системи управління ризиками із широким застосуванням інструментів страхування - ось далеко не повний перелік втрачених суспільством можливостей.