Дослідження особливостей функціонування страхового ринку України

В цих умовах вкрай необхідно глибоко осмислити події останніх років, оцінити реальний стан страхового ринку та, уникаючи помилок минулого, визначити шляхи його подальшого розвитку, залучивши до цієї роботи якнайширше коло фахівців, експертів, громадськості, які не тільки зацікавлені у прийнятті якісного документа, а й мають багато напрацювань у відповідних сферах.

Важливо також ретельно проаналізувати й світовий досвід з відповідних питань, в тому числі й досвід наших найближчих сусідів. Наприклад, чому навіть країни, які тільки нещодавно монополізувавши ринки та створивши їх державних операторів, застосовуючи примус і державний протекціонізм, сьогодні відновлюють дію ринкових механізмів.

Українською федерацією убезпечення протягом останніх декількох років напрацьовано десятки пропозицій, в тому числі у вигляді конкретних проектів законів, концепцій, рішень органів державної влади з питань оздоровлення страхового ринку України та його подальшого розвитку, оновлення законодавства про страхування, протидії та подолання наслідків фінансової кризи на цьому ринку. Всі ці пропозиції та документи спрямовані на розбудову в нашій державі прозорого, конкурентоспроможного страхового ринку європейського зразка, з високим рівнем якості послуг та захисту прав споживачів.

УФУ завершило роботу над власним проектом Стратегії розвитку страхового ринку України в 2012-2021 роках, метою якої є відродження первинної ролі страхування як суспільно-корисної функції захисту майнових інтересів громадян, суб'єктів економічної діяльності та держави на основі розбудови конкурентоспроможного, відкритого, платоспроможного, оснащеного найсучаснішими інфраструктурою, технологіями страхового ринку, з привабливим та широким асортиментом якісних страхових послуг та інструментів, гарантованим рівнем захисту прав споживачів та сучасними методами регулювання і нагляду із залученням інститутів саморегулювання.

Досягнення мети Стратегії є одним з найважливіших пріоритетів довгострокової економічної політики держави у фінансовій сфері.

3. Шляхи удосконалення функціонування

3.1 Інтеграційні та глобалізаційні процеси

Найважливішою сферою національної економіки України виступає фінансовий сектор. Однією з його складових є страховий ринок, розвиток якого в умовах інтеграції у світове економічне співтовариство та в період посилення процесів глобалізації займає одне із провідних місць у національній економіці.

Актуальність розгляду даної сфери полягає в тому, що вона є дуже необхідною для забезпечення цивілізованого розвитку суспільства. Страховому ринку притаманна низка проблем, що є наслідком недосконалого законодавчого регулювання фінансових інститутів та ринків, відсутністю єдиної стратегічної політики в даній галузі, а також економічної, політичної та соціальної нестабільності в країні. На сьогоднішній день національна економіка потребує значних фінансових ресурсів, а страхова галузь є важливим фінансовим інструментом, за допомогою якого можна акумулювати кошти для подальшого інвестування їх в економіку.

Страховий ринок є відносно молодим, але вже багато науковців присвятили свої праці теоретичним дослідженням, практичним розробкам та аналізу становлення та розвитку страхової галузі. До таких вчених необхідно віднести: В. Базилевича, О. Козьменко, С. Осадеця, А. Супруна, А. Шахова та інші. Український страховий ринок перебуває сьогодні на шляху до інтеграції у світовий фінансовий простір. Це найбільш капіталізована галузь серед небанківських фінансових установ, про що свідчить відповідна статистична інформація Державної комісії з регулювання фінансових послуг щодо активів фінансових установ за 2012-2013 рр. ( табл. 1).

Таблиця 1. Активи фінансових установ за 2012-2013 рр.

За обсягом активів страховий ринок займає перше місце серед сегментів ринку небанківських фінансових послуг. Його частка в загальних активах становить 68 % і дорівнює 41,9 млрд. грн., що на 9,7 млрд. грн. перевищує відповідний показник 3 2012 року. Як і в більшості європейських країн, домінуючою сферою в Україні є банківська ланка, активи якої на кінець 2013 року становлять 973,3 млрд. грн., в той час як активи небанківських фінансових установ складають 61,7 млрд. грн.. Щоб подолати даний дисбаланс, відбувається злиття певних банків зі страховими компаніями. Це призводить до того, що банки надають страхові послуги, а страховики відкривають депозитні рахунки. Як свідчить досвід розвинених країн, страхові компанії можуть брати участь у банківських формуваннях, а банки створювати дочірні страхові структури. Страховий сектор України до початку світової фінансової кризи розвивався досить динамічно: зростала кількість страхових компаній (табл. 2), вартість їх активів, попит на їх послуги з боку споживачів.

Таблиця 2. Кількість страхових компаній станом на кінець року

Загальна кількість страхових компаній за останні роки стрімко збільшується, при цьому якість надання послуг залишається на низькому рівні. При такому зростанні характерною ознакою даного ринку є висока концентрація бізнесу на перші 70 страхових компаній, яка складає приблизно 75 %. Дана ситуація не є негативною, а проблема в тому, що більшість страхових компаній зареєстровані у кількох великих містах. Наприклад, у місті Києві знаходиться 53 компанії «life» та 271 компанія «non-life». Необхідно відзначити, що характерною рисою розвитку страхового ринку України є те, що він на 85 % складається зі страхових компаній «non-life». Рівень розвитку страхування життя в цілому в Україні залишається на найнижчому рівні серед розвинених країн, а в деяких областях даний вид страхування повністю відсутній: Вінницька, Волинська, Житомирська, 4 Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Полтавська, Сумська, Херсонська, Черкаська, Чернігівська, Чернівецька.

Основними показниками, що характеризують стан розвитку страхового ринку України, є розміри валових та чистих страхових премій, валових та чистих страхових виплат (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка страхових премій і виплат за 2010-2013 рр., млрд. грн.

страховий фінансовий національний ринковий

Отже, на основі інформації Державної комісії з регулювання фінансових послуг на страховому ринку спостерігається тенденція до постійного зростання страхових премій. За аналізований період збільшення відбулося на 73 %. Частка валових страхових премій та чистих страхових премій в 2013 році відносно ВВП залишилася на тому ж рівні, що і в 2012 році і становить відповідно 2,5 % та 1,7 %. Дане співвідношення свідчить про певну стабільність розвитку страхування, але вказаний відсоток є дуже низький порівняно із провідними країнами світу, де дана частка становить близько 12 %.

3.2 Валові страхові виплати та премії

Якість надання страхових послуг в Україні поступово покращується, оскільки валові страхові виплати мають тенденцію до збільшення відносно валових страхових платежів. У 2011 році дане співвідношення становить 18,8 %, в 2012 році - 23,4 %, а в 2013 році - 29,4 %, що є ,звісно, позитивною тенденцією, але ще не достатньою як для розвитку національного ринку, оскільки світова практика 5 свідчить, що ситуація є задовільною, якщо рівень виплат перевищує 70 %. За 2010- 2013 рр. значними темпами відбувається зростання страхових виплат з 2599,6 млрд. грн. до 7050,7 млрд. грн. або на 171 % порівняно зі страховими преміями, які збільшилися лише на 73,5 %.

Водночас необхідно підкреслити, що розглянуті вище показники є абсолютними, а тому не дозволяють провести порівняльну оцінку стану розвитку вітчизняного страхового ринку з ринками інших країн. Якщо ж розглянути відносні показники, а саме - розмір страхових платежів на душу населення, то стає зрозумілим, що рівень його розвитку є надто низьким. Так, в Україні в середньому в 2013 році на душу населення припадає 520 грн. страхових платежів. Це приблизно 55 євро, що на багато менше ніж в європейських країнах (Наприклад, у Німеччині - 1250 євро, у Польщі - 120 євро).

Невисокий рівень виплат страховими компаніями може характеризуватися наступними чинниками:

- високі страхові тарифи;

- складна процедура здійснення страхових виплат;

- страховик займається вибірковим страхуванням та інші.

Незважаючи на велику кількість компаній, реально на ринку основну частку валових премій акумулюють 59 СК «non-life» ( 72,7 % премій) та 10 страхових компаній «life» ( 80 % премій). Проведемо аналіз структури валових страхових премій (рис. 2) та валових страхових виплат (рис. 3) у розрізі видів страхування за 2013 рік.

Рис. 2.Структура валових страхових премій по видам страхування за 2013 рік, %

Рис. 3. Структура валових виплат по видам страхування за 2013 рік, %

Згідно наведених графіків, можна сказати, що найбільш розвинутим є добровільне майнове страхування, оскільки на нього припадає 61,2 % страхових 7 премій та 60,0 % страхових виплат. На другому місці знаходиться страхування фінансових ризиків, на яке припадає 15,4 % платежів та 22,9 % виплат. Всі інші види страхування мають відносно невеликий відсоток. Наприклад, на страхування життя припадає лише 4,6 % валових премій, при цьому виплати складають лише 0,5 %, в той час, як в європейських країнах даний вид страхування є домінуючим. Низька капіталізація страхових компаній знижує їх конкурентоспроможність і не дає їм можливості взяти на себе відповідальність за великі страхові ризики. Це призводить до перестрахування їх частини за кордоном, що не є позитивним явищем, оскільки відбувається відтік грошових коштів з країни. У 2013 році на перестрахування нерезидентам було сплачено 1037,8 млн. грн., що становить 4,3 % загальної суми премій. Найбільш активні перестраховики - нерезиденти були розташовані у Великобританії (32,7 %), Німеччині (21,1 %) та Росії (14,3 %). На сьогоднішній день підвищився інтерес зарубіжних фінансових груп до українського страхового ринку. Збільшується число компаній з іноземним капіталом, що з одного боку призведе до використання світового досвіду якості обслуговування у галузі страхування та перестрахування, а з іншого - до витіснення зі страхового ринку вітчизняних компаній.

Необхідно також зазначити, що кількість укладених договорів, крім договорів з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, зросла на 13,1 % і становить 22828731 одиниць, при цьому кількість договорів підписаних з фізичними особами зросла на 13,6 %, а з юридичними - на 24,0 %. Кількість договорів з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті збільшилося на 12,7 % і становить 653168827 одиниць.

Провівши SWOT-аналіз страхового ринку України можна виділити його сильні та слабкі сторони. До сильних сторін належать:

- зростання кількості страховиків;

- підвищення рівня капіталізації страхових компаній;

- зростання обсягу страхових операцій з усіх видів страхування;

- збільшення розмірів виплат страхових компаній;

- міжнародне визнання страхового ринку;8

- активізація іноземних інвесторів;

- існування фінансових інститутів, які здійснюють контроль та аналіз страхової галузі.

Слабкими сторонами є:

- відсутність механізму захисту інтересів страхувальника;

- недосконала нормативно - законодавча база;

- низький рівень інвестиційної політики компаній;

- відсутність довіри населення до страховиків;

- низька прибутковість окремих видів страхування;

- недостатність кваліфікованого персоналу;

- значна інформаційна закритість страхових ринків;

- завищена вартість страхових послуг;

- недостатній рівень державного регулювання;

- погано організована рекламна діяльність на національному страховому ринку;

- відсутність довгострокової стратегії розвитку страхових компаній.

У 2005 році Кабінетом Міністрів України було ухвалено розпорядження про Концепцію розвитку страхового ринку в Україні на період 2005 - 2010 років. Вона передбачає виведення національного страхового ринку на більш високий рівень розвитку, що сприятиме створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання країни.

Даною концепцією передбачається:

- підвищення захисту інтересів споживачів страхових послуг;

- забезпечення стабільності розвитку страхового ринку на підставі удосконалення системи правового забезпечення та системи регулювання, нагляду і контролю за діяльністю учасників страхового ринку;

- підвищення капіталізації страховиків та конкурентоспроможності національного страхового ринку;

- запобігання використанню страхової системи для витоку коштів за кордон, посилення державного регулювання та нагляду за перестраховою діяльністю;

- підвищення прозорості діяльності учасників страхового ринку;

- формування адекватної системи фахової підготовки та сертифікації фахівців із страхування та забезпечення державної підтримки проведення науково-дослідних робіт у цій сфері.

Висновок

В Україні більшість полісів приватного страхування пропонується споживачам безпосередньо страховими компаніями, тоді як на розвинутих ринках страхові поліси розповсюджуються, головним чином, через страхових посередників. Низький рівень посередництва перешкоджає поширенню приватного страхування серед населення. Для покращення цієї ситуації ми пропонуємо здійснити кілька кроків в сфері регулювання та нагляду.

По-перше, для підвищення надійності страхового посередництва регуляторний орган страхового сектору (Держкомісія) повинна регулювати усіх посередників, котрі присутні на ринку.

По-друге, потрібно чітко визначити ліцензійні вимоги для усіх страхових посередників щодо рівня їх професійної кваліфікації, репутації та фінансового стану, а також організувати їх центральний реєстр. Крім того, аби "вирівняти" умови діяльності страхових брокерів та страхових агентів, потрібно дозволити брокерам отримувати комісійну винагороду від страховиків. Насамкінець, щоб покращити захист споживачів та підвищити рівень суспільної довіри до посередництва, потрібно запровадити вимоги щодо надання інформації посередниками своїм клієнтам та передбачити обов'язкове страхування професійної відповідальності усіх страхових посередників. Послуги як страхових агентів, так і страхових брокерів мають вплив на фінансовий стан та інтереси споживачів страхових послуг, а тому їх діяльність має бути надійною та такою, що викликає довіру в суспільстві. Для сприяння безпеки страхового посередництва цю діяльність необхідно належним чином регулювати. На разі в Україні лише інститут страхового брокера є об'єктом сертифікації, ліцензування та реєстрації з боку державного органу регулювання.

Однак, навіть кілька випадків негативного досвіду співпраці страхових клієнтів зі страховими посередниками буде достатньо, щоб дискредитувати інститут страхового посередництва та перешкодити його розвитку. Тому потрібно запровадити однакові умови діяльності для страхових агентів та брокерів, як це має місце у багатьох країнах. Обидва типи посередників необхідно регулювати та контролювати за однаковими правилами без застосування будь-яких преференційних чи дискримінаційних заходів проти будь-кого з них.

Така політика надасть свободу та стимули ринку розвиватися таким чином, що саме ринкові механізми визначатимуть, хто зі страхових посередників займе домінуючу позицію на ринку. Таким чином, можна констатувати, що страховий ринок України ще молодий і перебуває в стадії формування. Він не відображає достатньо інтереси страхувальників, не створює необхідних умов для соціального захисту населення. Проте за роки ринкових реформ удалося вивести ринок страхування на новий рівень, і з кожним днем страхування в Україні стає важливим сегментом ринкових економічних відносин. Через механізм страхового захисту страхування зможе забезпечити безпеку, стабільність, соціальні гарантії в суспільстві, а в перспективі стати серйозним механізмом перерозподілу інвестиційних ресурсів і механізмом вирішення питання зайнятості населення.

Важливим є гармонійне поєднання розумного державного втручання та вільного підприємництва в сфері страхової діяльності. Тому успішність процесу державного регулювання страхової діяльності прямо залежатиме від виконання всіма органами всіх гілок влади тільки тих функцій і повноважень, які передбачені законодавством України. А реалізація потенційних можливостей страхового ринку України значною мірою залежить і від того, наскільки розвиток системи страхування буде сприйматись як комплексна проблема загальнодержавного значення.

У період становлення ринкової економіки в Україні значно зросли обсяги страхового ринку, і він набув якісного розвитку. Сформувалися тенденції до збільшення кількості страхових договорів, кількості страховиків та їхньої спеціалізації за видами страхування, розвитку перестрахувальних операцій як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку. Особливо слід зазначити, що завдяки належним заходам як на законодавчому рівні, так і на рівні9 застосування чинників управління й організації страхового ринку страхові резерви почали постійно зростати. Аналіз сучасного стану страхового ринку України показав, що його відносні, абсолютні та якісні показники стрімкими темпами зростають, проте вони ще не відповідають рівню розвинених країн. Чимало здобутків та недоліків має вся система страхування, про що свідчать результати проведеного SWOT-аналізу. Страхова галузь в Україні є досить молодою порівняно із провідними країнами, де вона розвивається протягом кількох століть. На сьогодні, в період високої конкуренції, окреслились значні позитивні зрушення в розвитку страхового ринку.

У результаті проведеного аналізу проблем страхового ринку було з'ясовано, що необхідно глибоко осмислити події останніх років, оцінити реальний стан страхового ринку та, уникаючи помилок минулого, визначити шляхи його подальшого розвитку, залучивши до цієї роботи якнайширше коло фахівців, експертів, громадськості, які не тільки зацікавлені у прийнятті якісного документа, а й мають багато напрацювань у відповідних сферах.

Зниження рівня платоспроможності населення й довіри до фінансового сектора в цілому і страховикам у 2012-2013 рр. призвели до суттєвого зменшення попиту на страхові послуги. Перед страховиками сьогодні стоїть складне завдання по зростанню обсягу та якості страхових послуг, підвищення рівня капіталізації та фінансової надійності страхових компаній, а також ліквідності їх активів. Створення розвиненої і платоспроможної системи страхування, здатної компенсувати збиток від непередбачених подій, зміцнення довіри до українського страхового ринку з боку інвесторів, іноземних перестрахувальників та перестраховиків, а також страхувальників, і в першу чергу, населення, можливе тільки при правильній побудові механізму розвитку ринку. Важливу роль в цьому відіграє державний страховий нагляд, формування системи саморегулювання, удосконалення податкового, антимонопольного, кримінального та цивільного законодавства, що регулюють сферу страхування.

Слідуючи цим принципам, до 2015 р. у вітчизняну економіку вдасться залучити значні інвестиційні ресурси, зміцнити ефективність державного нагляду за страховою діяльністю, створити структурні основи для розвитку пенсійного, медичного страхування, страхування тих, хто виїжджає за кордон, агро та автострахування, а також інших видів.

Важливо також ретельно проаналізувати й світовий досвід з відповідних питань, в тому числі й досвід наших найближчих сусідів. Наприклад, чому навіть країни, які тільки нещодавно монополізувавши ринки та створивши їх державних операторів, застосовуючи примус і державний протекціонізм, сьогодні відновлюють дію ринкових механізмів.

Размещено на Allbest.ru