Національний страховий ринок України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Історія становлення національного страхового ринку

Створення ефективної системи захисту майнових прав та інтересів окремих громадян, підприємців і підприємств, підтримання соціальної стабільності у суспільстві й економічної безпеки держави неможливе без функціонування потужного ринку страхових послуг. Крім того, страхування є важливим джерелом акумулювання коштів для подальшого інвестування в реструктуризацію економіки. Щорічно страхові організації у промислово розвинутих країнах акумулюють у вигляді страхових платежів приблизно 7-8% ВВП. У 1995-1997 рр. обсяг страхових платежів в Україні становив 0,4-0,7% ВВП. Світова практика свідчить, що страхування є складовою частиною фінансово-кредитного механізму, який сприяє розвитку ринкових відносин.

У колишньому СРСР монопольне право на проведення страхових операцій мали організації, які входили до системи Міністерства фінансів СРСР. Права і обов'язки цих організацій визначалися відповідними положеннями та відомчими інструкціями.Надходження від страхування були доповненнями до бюджетних резервів. Це негативно відображалося на страхуванні, оскільки стримувало його розвиток і сприяло вилученню в державний бюджет значної частини страхових ресурсів. Розвиток страхування в умовах державної монополії відбувався за принципом від пропозиції до попиту. Міністерство фінансів СРСР затверджувало правила страхування, а підприємства і населення, укладаючи договори страхування, були змушені погоджуватися, оскільки альтернативи не було. Правила передбачали здебільшого захист від стихійних лих і нещасних випадків. Система державного страхування не могла брати на себе відповідальність за комерційні, а тим більше політичні ризики, що вступило б у протиріччя з принципами централізованого управління народним господарством.

Зміна форм власності і розвиток ринкових відносин поставили у розряд найважливіших завдань захист від ризиків, пов'язаних із загальною нестабільністю ситуації в Україні. Усе це об'єктивно створює широке й у перспективі прибуткове поле для вкладень капіталу. Поряд із перетвореними на акціонерні товариства підрозділами колишнього Держстраху* сюди спрямували свою увагу підприємства, установи, банки, комерційні та інші організації, які володіли вільними коштами.

Привабливим фактором у сфері страхування стала висока норма прибутку. Разом з тим, на перепоні розширення клієнтури як головного фактора росту компаній, які утворились, постали труднощі економічного, соціального і суто психологічного характеру.

Наприклад, підприємствам, які опинились у складному фінансовому становищі, нелегко йти на затрати, захищаючись від можливих ризиків у потрібному обсязі, навіть усвідомлюючи їхню доцільність. З іншого боку, людям, свідомість яких формувалася в умовах тоталітарного суспільства, не притаманне усвідомлення страхування як важливого засобу своєї соціально-економічної безпеки. Суспільству в цілому не вистачає елементарної страхової грамотності та культури.Певна інертність і пересторога у суспільному сприйнятті страхової справи підживлюється і складнощами зростання, що супроводжують будь-який бум. Виникли фірми, які керувалися винятково перспективою швидкого нагромадження капіталу за рахунок внесків клієнтів без відповідного забезпечення необхідними ресурсами ризиків, які прийняті на страхування.

Формування страхового ринку в Україні має стихійний характер, і в багатьох випадках захист прав та інтересів страхувальників не забезпечений належно. Говорити про сформований і, тим більше, конкурентний страховий ринок поки що передчасно. Рівень покриття потенційних ризиків становить не більше 10% (у більшості розвинутих країн -- не менше 90-95%). Обсяг наданих страхових послуг в Україні у 1998 р. менший від такого самого показника у Німеччині -- у 626 разів, Франції -- 589, Росії -- 20, Польщі -- у 19 разів. Ступінь розвитку різних регіонів неоднаковий, і треба чимало часу для рівномірного розвитку страхових послуг на території України. Однак у деяких великих містах уже виникають ознаки боротьби за клієнта, що засвідчено наданням нетрадиційних видів послуг, особливою привабливістю умов, зниженням тарифів і збільшенням сум відшкодувань, безоплатним консультуванням.

Держстрах. Союзно-республіканська система органів державного страхування в СРСР, що проводила операції особового й майнового страхування.Незважаючи на труднощі періоду становлення національного страхового ринку, обсяги страхових операцій помітно зростають, і, за даними провідних аналітиків світу, Україна за темпами розвитку страхової галузі перебуває на першому місці у світі.

Початком страхового буму в Україні вважають страхові компанії виникали немов гриби після дощу. Страхували майже все. З часом чимала кількість піонерів страхового ринку, яка не мала навіть елементарних знань ведення страхової справи, зникла. Перші роки ейфорії, коли страхові компанії без перешкод маніпулювали легкими грішми, поступово змінилися на затишшя. Гострою стала проблема нормативного регулювання лише страхової справи в Україні. Адже допускалася реєстрація страхової компанії зі статутним фондом $5 тис. Зрозуміло, що такі компанії прийшли на страховий ринок з метою швидкого збагачення, проводячи спекулятивні операції.

На початку 2013 р. в Україні було 660 страхових організацій, з яких активно діяло 654 страховики. У III кварталі 1994 р. з HACK "Оранта"* (колишній Укрдержстрах), яка налічувала 799 установ по всій Україні, відокремилися і стали самостійними (з набуттям статусу юридичної особи та зміною назви) філії в Автономній республіці Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській областях. У 2013 р. зареєстровано 783 страхових організації, з яких лише 649 мали право провадити страхову діяльність. У цьому ж році Укрстрахнагляд" відкликав 134 ліцензії на ведення страхової діяльності та призупинив дію ліцензій у 102 страховиків. Простежувалася також тенденція до самоліквідації страховиків, передусім тих, які займалися страхуванням життя.

Прийнятий у березні 1996 р. Закон України "Про страхування" став першим кроком у системі заходів, спрямованих на формування цивілізованого ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Закон визначив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, HACK (Національна акціонерна страхова компанія). "Оранта". Укрстрахнагляд (Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю). Утворений відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. "Про страхування" з метою забезпечення державного нагляду за страховою діяльністю і дотримання законодавства про страхування. Указом Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. №1573/99 Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю ліквідовано. Посилив норми, які регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов'язкового страхування. Було запроваджено нові вимоги до порядку реєстрації страховиків, розмірів і структури їхніх статутних фондів.Станом на 1 квітня 1997 р. страховий ринок України після перереєстрації відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про страхування"" було представлено 201 страховою організацією, з яких 14 отримали ліцензії після прийняття Закону України "Про страхування".

Унаслідок проведення перереєстрації склалася вкрай нерівномірна ситуація зі структурою розміщення страхового ринку. Найбільшу кількість страхових організацій зареєстрували: у центральному регіоні (Житомирська, Кіровоградська,Черкаська, Чернігівська, Київська області та місто Київ) -- 80 страхових організацій; у східному (Сумська, Харківська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Полтавська області) -- 50; у південному (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області, АР Крим та місто Севастополь) -- 14; у західному (Вінницька, Хмельницька, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська, Волинська області) -- 27. Найбільшими страховими центрами стали: Київ -- 68 страховиків, Одеса -- 20, Харків -- 14, Дніпропетровськ -- 13. Водночас, у Рівненській та Херсонській областях не залишилося жодної страхової організації.

У 2011-2013 рр. спостерігався розвиток мережі страхових організацій у центральному, південному та східному регіонах ринку страхових послуг України. Низьку активність страховиків виявлено тільки в західному регіоні, питома вага страховиків якого в загальному підсумку знизилася з 13,4% станом на 1 квітня 1999 р. до 11,0% станом на 1 січня 2000 р. Визнаним центром страхування був Київ (92 страховика). Регіональну структуру страхового ринку України у 1999-2000 рр. наведено у табл. 3.1.

Вирішальним для становлення національного страхового ринку вважають 1997 р. Розвиток страхового ринку України в 1997 р. відбувався в умовах зниження темпів спаду виробництва у промисловості та сільському господарстві. ВВП зменшився порівняно з 1999 р. на 3,2%, обсяг промислового виробництва -- на 1,8%. Прибуток підприємств та організацій зменшився на 18% при зростанні оптових цін у промисловості на 7,7%.

Таблиця 3.1

Регіональна структура страхового ринку України у 2003-2013 pp.

Регіон	01.04.2007	01.01.2008	01.01.2009
	Кількість страховиків	%	Кількість страховиків	%	Кількість страховиків	%
Західний	27	13,4	29	12,9	28	11,0
Східний	50	24,9	58	25,9	62	24,4
Південний	44	21,9	47	21,0	55	21,7
Центральний	80	39,8	90	40,2	109	42,9
Разом	201	100,0	224	100,0	254	100,0

Страховий ринок України наприкінці 1997 р. налічував 224 страховика, які відзвітували Укрстрахнагляду. Вони отримали 408401 тис. грн страхових платежів з добровільних та обов'язкових видів страхування, зокрема: з добровільних видів страхування -- 319515 тис.грн, що становить 78% від загальної суми страхових платежів; з обов'язкових видів страхування -- 88 886 тис. грн (22% від загальної суми надходжень). Надходження страхових платежів з особистого страхування у 1997 р. становили 74% від надходжень 1996 p., зокрема зі страхування життя -- 55%. З інших видів страхування простежувалося зростання таких страхових платежів: з майнового страхування -- в 1,89 рази; з державного обов'язкового страхування -- у 1,24 рази; з недержавного обов'язкового страхування -- у 1,1 рази; зі страхування відповідальності -- у 1,05 рази.

Виплати страхових сум та страхового відшкодування досягли 129246 тис.грн, зокрема з добровільних видів страхування -- 113808 тис.грн (88% від загальної суми виплат); з обов'язкових видів страхування -- 15438 тис. грн,(12% від загальної суми виплат). Серед них у 1997 р. збільшилися виплати страхових сум і страхового відшкодування з таких видів страхування: з майнового -- в 1,46 рази; з державного обов'язкового -- в 1,17 рази. З інших видів страхування відбулося зниження виплат. Страхові виплати становили: з особистого страхування -- 69% від виплат 1996 p., зокрема зі страхування життя -- 50%; зі страхування відповідальності -- 54%; з недержавного обов'язкового страхування -- 8%. Загалом, надходження страхових платежів збільшилося порівняно з 1996 р. у 1,29 рази, водночас виплати страхових сум і страхового відшкодування, вперше за останні роки, зменшилися на 18129 тис. грн (або в 1,12 рази). Темпи росту страхових платежів перевищували темпи росту страхових виплат у 1,5 рази (у 1996 р. - у 1,3 рази). Середній рівень виплат (відношення виплат платежів у %) становив у 1997 р. 31,7%, зокрема, зі страхування життя -- 112,6%; з видів страхування, інших, ніж страхування життя -- 27,8%.

Кількість чинних договорів страхування наприкінці 2010 р. зменшилася на 17% порівняно з попереднім роком. Це пояснюють передусім скороченням видів недержавного обов'язкового страхування. Наприклад, з майнового страхування і зі страхування відповідальності відбувся значний приріст договорів (відповідно, в 1,8 та 2,4 рази); з особистого страхування, зокрема зі страхування життя темпи спаду кількості чинних договорів на кінець звітного року значно сповільнилися.

Покращилася ситуація зі сплаченими статутними фондами страховиків. Наприклад, у 23 компаніях сплачені статутні фонди становили від 500 тис. грн до 1 млн грн, у 15 -- понад 1 млн грн, що не могло не позначитися на середньому сплаченому статутному фонді, який збільшився за 1997 р. утричі -- до 530 тис. грн.

Ситуація з різким зростанням статутних фондів страховиків засвідчує: з одного боку, про виконання вимог страхового законодавства щодо мінімального сплаченого статутного фонду; з іншого -- про привабливість страхового ринку для інвестування як галузі національної економіки, яка динамічно розвивається; усвідомлення страховиками необхідності нарощування фінансових потужностей для безумовного виконання страхових зобов'язань.

Балансовий прибуток страховиків України у 2001. збільшився порівняно з 2011 р. у 2,2 рази, досягнувши 94 880 тис. грн. Причина такого явища полягає в тому, що з квітня 2003 р. унаслідок введення в дію Закону України "Про страхування", використовують нову методику розрахунку технічних резервів, тому 1996 р. виявився перехідним, і як наслідок -- від страхової діяльності одержано прибутки. На збільшення прибутку вплинула: зміна об'єкта оподаткування страховиків з липня 1997 р. і зниження на 12% рівня виплат. Водночас, прибуток від інвестування тимчасово вільних коштів зменшився на 5 644 тис. грн (на 16%) -- до 29379 тис.грн. Витрати на проведення страхування та інші витрати, що відносять на собівартість, становили 128170 тис. грн (31,5% від надходжень страхових платежів).Страховики, створені за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, одержали у 1997 р. 52993,4 тис. грн. страхових платежів (13% від загальної суми надходжень). Вони виплатили 17 949,5 тис. грн страхових сум і страхового відшкодування (13,9% від загальної суми виплат). Рівень виплат у цих компаніях становив 33,9%; частка страховиків, створених за участю іноземного капіталу, загалом в обсязі сплачених статутних фондів дещо вища і становила 18319,7 тис. грн (15,45%). Середній сплачений статутний фонд на 1 січня 2011 р. вищезазначених страховиків становив 530 тис. грн і перевищував середній загальноукраїнський у 1,3 рази. Загалом страхові компанії, створені за участю іноземних громадян та юридичних осіб, істотно не впливали у 2000 р. на стан і розвиток страхового ринку України.

Частка страхових платежів, сплачена перестраховикам в 2012 р., становила 63060 тис. грн (16% від надходжень страхових платежів). Порівняно з 2011 р. питома вага платежів, сплачених перестраховикам, знизилася на 2,5% зі збільшенням платежів на 7 610 тис. грн (в 1,4 рази). Частка страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками, становила 31600,4 тис.грн; рівень виплат -- 5% від платежів, сплачених перестраховикам.

З добровільного майнового страхування 68,5% платежів (43 222 тис. грн) сплачено перестраховикам, вони збільшилися в 1,74 рази (на 23,6%). Перестраховики відшкодували у звітному періоді з добровільного майнового страхування 2199,3 тис. грн (5%).Частка страхових платежів у структурі платежів, сплачених перестраховикам з добровільного страхування відповідальності та обов'язкового страхування, зменшилася відповідно до 13,3 і 12,1%. З добровільного особистого страхування передано в перестрахування лише 3 864 тис. грн (6,1%) проти 12906 тис. грн (23%) попереднього року.

В умовах подальшого зниження обсягу ВВП та спаду виробництва промислової і сільськогосподарської продукції відбувався розвиток страхового ринку України у 2012 р. Страхова дДяльшсть зазнала відчутного впливу інфляційних процесів зниження курсу національної валюти стосовно до іноземних валют, хоча і надалі простежувалося суттєве перевищення темпів зростання надходжень страхових платежів над темпами інфляції, тобто відбувалося реальне зростання обсягів страхових послуг. На ринку діяло 254 страховики. Обсяг сплачених статутних фондів страховиків станом на 1 січня 2012 р. становив 159 595 тис. грн -- а це збільшення порівняно з 1997 р. у 1,4 рази. Середня величина сплаченого статутного фонду страховика, підтверджена звітністю, збільшилася за 2013 р. у 1,3 рази і становила 607 тис. грн (у 1997 р. -- 530 тис. грн). Одночасно середній статутний фонд, перерахований в екю (евро) за курсом на звітну дату, знизився з 252 тис. Екю станом на 1 січня 1998 р. до 151 тис. євро станом на 1 січня 1999 р. Станом на 1 січня 1999 р. тільки у 92 страховиків статутний фонд перевищував 100 тис. євро.

На страховому ринку України 2013 р. активізувалася діяльність страховиків, проте водночас знизилися темпи росту надходжень. Стабільна діяльність страхових організацій забезпечила нарощування величини їхніх власних капіталів, що сприяло забезпеченню надійності у договірних зобов'язаннях. На 1 січня 2000 р. в Україні діяло 263 страхових компанії, вони отримали платежів з усіх видів страхування на 1164126 тис.грн. Обсяг виплат страхових сум та страхових відшкодувань становив 360919 тис.грн. Розмір сплачених статутних фондів зріс до 327 872 тис. грн. Середній сплачений статутний фонд на 1 січня 2000 р, становив 1247 тис.грн. Балансовий прибуток за 1999 р. (проти 1998 р.) зріс на 30% і становив 234 034 тис. грн. Страховики сформували страхові резерви на суму 537 041 тис. грн.

Показники розвитку страхування в Україні у 1997-1999 р. наведено у таблицях 3.2-3.4.

Таблиця 3.2

Показники діяльності страхових організацій України

Показники	2011	2012	2013	11/13	13/12
Кількість страховиків, од.	224	254	263	113,4%	103,5%
Кількість чинних договорів на 01.01, од.	23 929082	23 057264	23 026133	96,4%	100%
Рівень виплат (відношення виплат до премій),%	32	23	31
Страхові виплати, тис. грн.	129182	177845	360919	137,7%	202,9%
Страхові премії, тис. грн	408401	789159	1164126	193%	147,5%
Сформовані страхові резерви на 01.01, тис. грн	159838	447 692	537041	280%	119,9%
Обсяг сплачених статутних фондів на 01.01, тис. грн	118656	150595	327872	127%	218%
Середній сплачений статутний фонд, тис. грн	530	607	1247	114,5%	205,4%
Балансовий прибуток, тис. грн	94880	1798Z2	234034	190%	130%
Віддано у перестрахування, тис грн.	63060	238531	451169	378%	189%

Таблиця 3.3

Показники діяльності страхових організацій України з добровільного та обов'язкового страхування (крім страхування життя) (2010-2012 рр.)

Показники	2010	2011	2012	98/97	99/98
Страхові премії, тис. грн	389841	776294	1156479	199%	148,9%
Страхові виплати, тис. грн	108285	164605	353562	152%	214,8%
Рівень виплат (відношення виплат до премій),%	27,8%	21%	30,5%
Сформовані страхові резерви на 01.01, тис. грн	138364	156411	516217	113%	330%
Кількість чинних договорів на 01.01, од.	14 524749	15 747638		108%

Таблиця 3.4

Показники діяльності страхових організацій України зі страхування життя (2010- 2012 рр.)

Показники	2010	2011	2012	98/97	99/98
Страхові премії, тис. грн	18 560	12 865	7 647	69%	59,4%
Страхові виплати, тис. грн	20897	13240	7357	63,4%	55,6%
Рівень виплат (відношення виплат до премій),%	113%	103%	96%
Сформовані страхові резерви на 01.01, тис. грн	21474	23401	20824	109%	89%
Кількість чинних договорів на 01.01, од.	9 млн 404333	7 млн 309628		78%

За перший квартал 2004 р. сума страхових премій, отриманих безпосередньо від страхувальників, становила 2227,5 млн грн. За 2003 р. надходження страхових премій становили 9135,0 млн грн. За три роки (2001-2003 рр.) обсяг страхових премій зріс у 3 рази.

Загальна (валова) сума страхових виплат, здійснених страхо-викамиу 2003 році, становила 860,6 млн грн.У порівнянні з 2002 р. сума страхових виплат зросла на 317,5 млн грн (у 1,6 рази). Обсяг виплачених безпосередньо страхувальникам страхових сум відшкодувань становив 795,4 млн грн, у тому числі страхувальни-кам-громадянам -- 303,5 млн грн.

За три роки (2001-2003 рр.) страхові виплати зросли більше ніж у 2 рази. Темпи приросту за 2001 р. у порівнянні до 2000 р. становили 4,2%; у 2002 р. порівняно з 2001р. - 28,0%; у 2003 р.порівняно з 2002 р. --58,5%. Власний капітал страховиків за 2003 р. становив6835,8 млн грн,запершийквартал2004 р.--7513,2 млн грн. За три роки обсяги власного капіталу зросли у 2,2 рази.

Кількість страховиків за розміром власного капіталу (за 2003 р.): 267 страховиків мали капітал більше 5 млн грн; 71 -- 1-5 млн грн; інші -- менше 0,9 млн грн.Прибутковість страхової діяльності в Україні дуже висока -- 261 компанія має прибутковість більше ніж 50 відсотків. Це пояснюють низьким рівнем виплат, що становить основну статтю витрат у страхуванні. Рівень виплат по відношенню до валових премій (та до чистих премій) за всіма видами страхування невпинно знижується: 2001 - 14,0% (16,9%), 2002 - 12,2% (14,5%), 2003 -9,4% (11,3%). При розрахунках прибутковості страхових компаній за різними методиками, найобережніші розрахунки відображені на діаграмі нижче. За цією методикою, 37% страховиків мали прибутковість страхових операцій більше 50%.

Станом на 1 квітня 2004 р. в Україні було зареєстровано 360 страхових компаній, з них 33 страхові компанії здійснювали страхування життя і 327 -- інші, ніж страхування життя, види страхування.Структура страхування за класифікацією життя та інші (ризикові) види страхування, загальноприйнята у світі, показує наявні диспропорції порівняно зі світовою практикою. Частка валових премій зі страхування життя становить 0,03% ВВП, а це свідчить, що Україна поки немає інституціонального інвестора в особі компаній зі страхування життя, хоча певні позитивні зрушення помітні. З 1995-1999 рр. надходження по страхуванню життя різко скоротилися -- у 8 разів.Тільки починаючи з 2000 р. можна говорити про відродження та певний розвиток страхування життя в Україні.

Ринок страхування життя досить концентрований. Індекс Гер-фіндаля за перший квартал 2004 р. -- 1 388,9%. Перші три компанії контролюють 58% ринку. У 2003 р. 50980, 56 млн грн отримано за договорами з громадянами. Сума страхових премій зі страхування життя у 2003 р. в порівнянні з 2001 р. збільшилася у 4,6 рази. Темпи приросту суми страхових премій постійно зростали: за 2001 р.порівнянодо2000 р. - 42%,у2002 р. порівняно до 2001 р. -83,5%, у 2003 р. порівняно до 2002 р. -- 105,6%. Але частка страхових премій зі страхування життя залишалася на рівні одного відсотка від загального обсягу страхових премій -- 0,8% за 2003 р.; за І квартал 2004 р. - 0,96%.Незначний розвиток страхування життя свідчить про обмежені інвестиційні можливості ринку. Єдиний конкурентний тиск на сегмент страхування життя в найближчій перспективі може зробити діяльність іноземних страхових компаній, які відкривають в Україні свої дочірні підприємства.Сума страхових премій (внесків) зі страхування життя у І кварталі 2004 р. становила 31,0 млн грн (приблизно 1% від загальної суми страхових премій), проте ріст за цим видом страхування порівняно з аналогічним періодом 2003 р. збільшився у 3,1 рази.У цілому в Україні застраховані лише до 10% ризиків, тоді як у більшості розвинених країн цей показник сягає 90-95%.Найбільша кількість страхових компаній зосереджена в економічно розвинених регіонах (Київ -- 50,8%, Харків -- 6,8%, Дніпропетровськ і Донецьк по 6,2%). У той же час нерівномірність кількості страхових компаній компенсується наявністю їхніх відокремлених структурних підрозділів у всіх регіонах України (філій), практично у всіх областях страховий захист надають через структурні підрозділи системних страховиків, які зареєстровані в основному в Києві.Найбільший обсяг надходжень страхових премій припадає на страхові компанії, які знаходяться у регіонах з розвиненою фінансово-економічною інфраструктурою, зокрема компанії Києва та області акумулюють 42,6% від загального обсягу надходжень страхових премій по Україні, 22,5% -- компанії Харківської та 14,1% -- Донецької областей.За видами ризикового страхування у першому кварталі 2004 р. переважало добровільне майнове страхування -- 2728,3 млн грн (84,4% від загальної суми страхових премій). Із них сума страхових премій з страхування фінансових ризиків становила 1644,0 млн грн (50,9% від загальної суми страхових премій).

Розвиток сектору страхування тісно пов'язаний з розвитком банків. Так, операції з надання кредитів, в тому числі банками, супроводжується укладенням договорів страхування кредитів (зокрема, відповідальності позичальника за непогашення кредиту). За 2003 р. сума страхових премій з цього виду складала 258,6 млн грн, це 2,8% від загальних надходжень з усіх видів страхування (у 2002 р. - 3,9%).Про реальні обсяги фінансування економіки України за рахунок страхових резервів свідчать дані про розміщення страхових резервів. Сформовані страхові резерви за 2003 р. Становили.3774,9 млн грн, за І квартал 2004 р. -- 4 078,7 млн грн. За останні три роки (2001-2003) величина сформованих страхових резервів зросла у 3,2 рази.Сукупний розмір активів страховиків, що приймаються відповідно до ст. 31 Закону України "Про страхування" для розміщення резервів,за2003 р.становив9 029,78 млн грн,заІквартал2004 р. -- 9581,9 млн грн. За останні три роки (2001-2003) обсяг активів страховиків збільшився майже у 4 рази.

За 2006 р. активи банків в 11 разів перевищували активи страховиків. У 2006 р. частка активів страховиків у ВВП становила 3,4%. Темпи росту активів страховиків, які займаються ризико-вими видами страхування, протягом останніх років досить стабільні. Серед позитивних моментів -- стійка тенденція до зростання капіталу, обсягів активів, зобов'язань страховиків, що є необхідною умовою їх стабільного функціонування та розвитку, однак актуальними залишаються проблеми підвищення надійності та ліквідності активів.

За 2008 р. страховики (цеденти, перестрахувальники) за договорами перестрахування ризиків виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальниками сплатили 5,4 млрд грн. (59,3% від валових страхових премій по ринку), з них:-- перестраховикам-нерезидентам -- 3,2 млрд грн (34,8% від валових премій по ринку);

-- перестраховикам-резидентам -- 2,2 млрд грн (24,5% відповідно). Найбільші суми сплачені на перестрахування з добровільних

видів майнового страхування (63,6% від отриманих страхових премій з цих видів) -- 4854,0 млн грн, з них за межі України -- 746,3 млн грн.У тому числі, зі страхування фінансових ризиків -- сплачено на перестрахування 112,3 млн грн (70% від премій з цього виду), з них за межі України -- 1944,7 млн грн.

За договорами страхування життя сплачено на перестрахування 23,9 млн грн (32,8% від премій з цього виду). Майже всі операції з перестрахування ризиків за договорами страхування життя проводилися з перестраховиками-нерезидентами.За вимогами страховиків (цедентів, перестрахувальників) щодо сплати (компенсації) страхових виплат за страховими випадками згідно з укладеними договорами перестрахування у страховиків (перестраховиків} резидентів та нерезидентів частини своїх обов'язків перед страхувальниками, українські страховики отримали 248,3 млн грн, з них:

-- 43,2% від перестраховиків-нерезидентів (107,2 млн грн);

-- 56,8% від перестраховиків-резидентів (141,1 млн грн);

у розрізі видів страхування компенсовано часток страхових виплат:

-- 71,4% з добровільних видів страхування (177,2 млн грн, з них нерезидентами 43,2 млн грн);

-- 28,6% з видів обов'язкового страхування (на суму 71,1 млн. грн., з них нерезидентами 64,0 млн грн).

2. Організація страхового ринку

Як і на будь-якому іншому, на страховому ринку відбувається купівля-продаж. Учасниками страхового ринку виступають продавці, покупці, а також страхові посередники.

Продавцями є страхові та перестрахові компанії. Покупцями виступають страхувальники - фізичні та юридичні особи, що вирішили укласти договір страхування з тим або іншим страховиком. Посередниками між покупцями і продавцями слугують страхові агенти та страхові брокери.

Товаром, який реалізується на страховому ринку, є страхова послуга. її споживча вартість полягає у забезпеченні покупця страховим захистом. Ціна страхової послуги виражається у страховому тарифі. Вона складається на конкурентній основі при зіставленні попиту і пропозиції.

Купівля-продаж страхової послуги оформлюється укладанням договору страхування. Перелік видів та програм страхування, якими може скористатися страхувальник, є не що інше, як асортимент страхового ринку.

У практиці страхування застосовуються три канали збуту страхових послуг:

¦ прямий продаж;

¦ продаж через страхових агентів;

¦ продаж через страхових брокерів.

Прямий, продаж - це коли укладанням договору страхування опікується безпосередньо працівник страхової компанії. Прямий продаж страхових послуг характеризується наявністю широкої мережі пунктів продажу (філій, агенцій, представництв страховика). Із практичної точки зору така форма продажу є малоефективною.

Страховики можуть здійснювати продаж страхових послуг також через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

Страхові брокери - це громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Використання посередників значно підвищує оперативність укладання договорів страхування і свідчить про достатню зрілість ринкових відносин. Робота з укладання страхових договорів називається аквізицією (від лат. asquisitio - купую), тому посередників, які виконують ці функції, називають також аквізиторами. Агенти і брокери можуть працювати на кілька страхових компаній одночасно. Різниця між ними, як уже зазначалося, полягає в тому, що агент продає поліси від імені і за дорученням страхової компанії, а брокер діє за дорученням страхової компанії, але в інтересах клієнта.Інститут страхового брокерства широко розвинений на Заході. Так, у Німеччині і Франції за посередництвом брокерів укладається 18-20% усіх договорів страхування, а у Великій Британії - 70%. У США страхові брокери слугують посередниками при укладанні не менш як 80% усіх договорів страхування. При цьому сто найбільших страховиків (усього в Америці діє близько 2200 страхових компаній) укладають за посередництвом брокерів 65% усіх страхових угод.

Послуги страхових брокерів - це кваліфіковані, фахові послуги, попит на які у розвинених країнах достатньо високий. До цих послуг належать:

¦ маркетингові дослідження окремих секторів і страхового ринку в цілому;

¦ розробка привабливої для клієнта програми страхування;

¦ вибір надійного страховика;

¦ ведення справ та представлення інтересів клієнта при врегулюванні претензій по страхових випадках (у тому числі збір документів, які підтверджують факт настання страхового випадку).

Документ, який видається брокером страхувальнику на підтвердження того, що договір страхування за його дорученням укладений, одержав назву коверноти (англ. cover note). У коверноті вказуються умови страхування та страховий тариф, однак ковернота не має юридичної сили. Страховик не несе відповідальності по коверноті, яка має бути замінена на страховий поліс.Оплата послуг брокера називається брокерською комісією і входить до суми страхового платежу. Страховий тариф завжди містить у собі "витрати на ведення справи", тому послуги страхового брокера, на відміну від послуг брокерів у інших сферах бізнесу, не збільшують вартість страхування.Нині страховий ринок не можна уявити не лише без страхових посередників, а й без так званих асистансів. Асистанси, або служби асистансу (від англ. assistance - допомога), - це організації, які надають клієнтам страхової компанії різну допомогу в екстрених ситуаціях при настанні страхового випадку, що дає змогу страхувальникам більш реально відчути ефект страхового захисту.У світі склалася практика виділення подібних служб в окремий вид бізнесу. Розрізняють такі основні види асистансу:

¦ медичний;

¦ технічний;

¦ домашній.

Медичний асистанс застосовується у видах страхування, пов'язаних із здоров'ям людей: медичні витрати у туристичних-поїздках, добровільне медичне страхування тощо.Технічний асистанс застосовується при страхуванні автомобілів, страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо.Домашній асистанс пов'язаний, як правило, із страхуванням квартири, будинку, домашнього майна. Слід зазначити, що поділ асистансів на медичні, технічні тощо досить умовний, оскільки асистанси технічного і медичного напрямків доповнюють один одного і становлять єдиний пакет пропонованих страховою компанією послуг. Крім того, цей пакет, як правило, насичений всілякими іншими послугами - юридичними, консалтинговими та іншими.Страховики можуть створювати спілки, асоціації, а також інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм. Такі об'єднання відповідно до українського законодавства не можуть займатися страховою діяльністю.

У світовій практиці при прийманні на страхування значних і небезпечних ризиків страховики створюють об'єднання для спільного страхування, так звані страхові пули (англ. pool - спільний котел). Діяльність пула будується на принципі співстрахування. Як правило, компанія, яка приймає ризики на страхування, видає єдиний поліс від імені всіх членів пула у частці їх участі в ньому. Компанія, яка перебирає ризик, може здійснювати перестрахування таких ризиків "за загальний рахунок або на загальну користь".

Як правило, об'єднання страховиків у пули відбувається на добровільних засадах, проте у деяких випадках створення пулів є обов'язковим. Так, в Україні відповідно до законодавства створено Моторне (транспортне) страхове бюро - спеціалізоване об'єднання страховиків, що здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і є гарантом платоспроможності його членів по страхових зобов'язаннях з даного виду страхування, а також Авіаційне та Морське страхові бюро.Особливою формою організації страховиків є англійський Lloyd's. Lloyd's являє собою корпорацію, об'єднання приватних осіб, так званих андеррайтерів (передплатників), кожний з яких приймає страхування на свій "страх і ризик", виходячи зі своїх фінансових можливостей. Lloyd's, як організація, не несе юридичної відповідальності по претензіях, які можуть бути пред'явлені до індивідуальних передплатників за результатами їхньої страхової діяльності, що однак не виключає моральної та престижної відповідальності. Для того щоб стати членом Lloyd's, претендент має посідати певне фінансове становище в суспільстві і для забезпечення своєї діяльності бути спроможним внести значну суму як депозит. Від суми депозиту залежить частка участі члена корпорації, що підписується на відповідний ризик. Передплатники об'єднані в синдикати, на чолі яких стоїть андеррайтер, який приймає на страхування ризики від імені всіх членів синдикату. Нині передплатниками Lloyd's є близько 30 тис. членів, об'єднаних у 370 синдикатів.Страхові компанії, брокерські фірми та інші учасники страхового ринку, які не є членами відповідних асоціацій, спілок, об'єднань і не дотримуються у своїй діяльності можливих тарифних угод, виступаючи як конкуруюча сторона, у західній практиці прийнято називати аутсайдерами (англ. outsider).

Широкого поширення набули також так звані кептивні страхові компанії.Кептивна компанія (англ. captive company) - це страхова компанія, яка обслуговує виключно або переважно корпоративні страхові інтереси своїх засновників або самостійних суб'єктів господарювання, які входять у структуру багатопрофільних концернів або значних фінансово-промислових груп. Страхова діяльність належить до найприбутковіших видів світового бізнесу. Так, 2000 року 6 страхових компаній входили до списку 50 найбільших компаній світу. Щорічний світовий обсяг страхових послуг наближається до 2,5 трлн дол. США.Акумульовані страховими компаніями ресурси згідно з їх характером переважно використовуються для довготермінових виробничих капіталовкладень через ринок цінних паперів. Слід наголосити, що більшість банків, які опираються, здебільшого, на порівняно короткотермінові залучені кошти, таких можливостей не мають. Тому поступово страхові компанії починають домінувати на світових і національних ринках капіталів. Оскільки приплив грошових коштів у вигляді страхових премій і доходів від активних операцій, як правило, набагато перевищує суму щорічних виплат держателям полісів, це дає змогу страховим компаніям із року в рік збільшувати інвестиції в довготермінові цінні папери з фіксованими термінами погашення, насамперед в облігації промислових корпорацій, акції підприємств та закладні під нерухомість. Завдяки величезним інвестиційним ресурсам страхові компанії перетворюються на дієві зовнішні центри фінансового впливу щодо промислових корпорацій.

У більшості економічно розвинених країн держава істотно впливає на національний страховий ринок через законодавство й уповноважені страхові організації, в яких вона володіє, як правило, значним пакетом акцій. Такі страховики проводять за дорученням держави специфічні види страхування та виконують роль своєрідного бар'єра для відпливу валюти по каналах страхування та перестрахування за кордон. Наприклад, компанії здійснюють страхування експортних кредитів, щоб заохотити національний експорт. У багатьох країнах закріплено законодавчу норму щодо обов'язкового передання уповноваженим страховим компаніям у перестрахування та співстрахування фіксованого відсотка всіх ризиків, які приймаються на страхування в даній країні. Завдяки цьому вдається якомога повніше використовувати місткість страхового ринку й забезпечувати безпосередній державний контроль за можливими каналами відпливу валюти за кордон. Останнім часом значно посилилася конкуренція між банківським та страховим бізнесом, і переможцями в цій конкурентній боротьбі часто виходять страхові компанії. Наприклад, у Франції за останні 20 років частка особистих заощаджень на банківських рахунках зменшилася з 59 до 15 %, а коштів, інвестованих у страхові активи, зросла з 10 до 45 %. Поширеним компромісним способом вирішення конкурентних суперечностей між страховими та банківськими установами стало злиття в тій чи іншій формі банківського й страхового бізнесу в єдиний конгломерат, який одночасно забезпечує банківські та страхові послуги.Банки пропонують страхові послуги, а страхові компанії відкривають депозитні та ощадні рахунки; інколи банки створюють дочірні страхові структури, а страхові компанії беруть участь у банківських формуваннях. В окремих країнах дозволяється злиття банків зі страховими компаніями. Крім того, банки часто купують цінні папери і стають власниками істотної частки цінних паперів страхових компаній або, навпаки, страхові компанії стають власниками цінних паперів банків. Нерідко банки та страхові компанії укладають між собою кооперативні угоди і утворюють спільне підприємство, залишаючись при цьому незалежними.

У більшості країн страхові компанії активно залучені до пенсійного бізнесу, у рамках якого вони активно й успішно конкурують з іншими інститутами цього ринку (пенсійними фондами і т. ін.). Скажімо, у Франції та Великій Британії успіхи страхового бізнесу в цій сфері настільки переконливі, що уряди цих країн надали найвпливовішим страховим компаніям офіційні дозволи на право продажу та управління пенсійними коштами.Реалією сьогодення стала активізація міжнародної діяльності страхових компаній (особливо в Європі зі створенням Європейського союзу), а саме злиття страхових компаній, які містяться в різних країнах, і відкриття нових філій за кордоном. З 16 червня 2011 року набула чинності Угода про партнерство між Україною та країнами Євросоюзу в частині банківської та страхової діяльності, яка передбачає, зокрема, створення для іноземних страховиків умов, не гірших за ті, що існують для страховиків-резидентів. З огляду на сказане страховий ринок України зазнає істотних змін, про які йтиметься далі.

У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8--12 % валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі порівнянний з обсягом відповідних надходжень від банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій.

Примітка.Запис виду 96/95 тут і далі означає, що йдеться про темпи зростання розглядуваних показників у році, який записано в чисельнику, порівняно з роком у знаменнику.

Майже 90 % загального обсягу страхових послуг припадає на юридичні особи. Решту становлять послуги, надані за договорами, укладеними безпосередньо з громадянами. Проте спостерігається швидке нарощування страхових операцій з фізичними особами.

Обсяг виплат страхових сум та страхових відшкодувань за 2001 рік досяг 402,2 млн, або 13,9 %. Найбільший рівень виплат припадає на особисті види страхування.

Позитивною тенденцією є те, що обсяги страхування життя від зменшення повернули на зростання.

Останнім часом також значно поширилися зв'язки українських страхових компаній із зарубіжними партнерами, особливо із країнами СНД. Завдяки цьому збагатився вітчизняний досвід у страховій справі, зокрема в організації підприємницької діяльності страховиків.

2.1 Суб'єкти та об'єкти страхування

Страхування є найбільш доцільною, економічною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Витрати фізичних і юридичних осіб на страхування характеризують їх прату за зниження рівня ризику фінансових витрат. Організація страхової справи забезпечує її надійність і раціональність.

З іншої сторони страхування - це перерозподільні відносини між суб'єктами, що сплачують страхові внески, і тими, що отримують відшкодування збитків. Тобто - це плата за хеджування ризику (плата за спокій), або обмінні відносини. Розміщення коштів страхових фондів на фінансовому ринку відображає відносини з приводу торгівлі тимчасовими фінансовими ресурсами, тобто перерозподіл ресурсів між учасниками страхування та суб'єктами фінансових відносин.

Організація страхової справи ґрунтується на виділенні суб'єктів страхування і форм страхових відносин.

Основними суб'єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований.

Страховик - юридична особа - страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку.

Страхувальник - фізична чи юридична особа, яка на підставі відповідної угоди з страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

Застрахований - юридична чи фізична особа, якій належить відшкодування при настанні страхового випадку. Крім випадку у якому застрахований не може отримати відшкодування, у такому випадку відшкодування отримує - отримувач.

Є різні види страхування і у кожного з видів страхування є свої об'єкти страхування.

Галузі страхування:

- майнове - об'єктами якого є рехоме та нерухоме майно фізичної чи юридичної особи. Основна форма - добровільне страхування.

- Особове - це життя та здоров'я громадян. Виконує дві функції: страхову та нагромаджу вальну.

- Соціальне - об'єктами є працездатність і працевлаштування. Функції страховика виконує держава в особі уповноважених органів. Страхове відшкодування здійснюється у формі пенсій - при повній чи частковій втраті працездатності; допомог - при тимчасовій втраті працездатності та при безробітті.

- Медичне - це страхування здоров'я громадян. Страхове відшкодування здійснюється у формі оплати лікування.

- Відповідальності - об'єктом є зобов'язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам.

- Ризиків - недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими.

Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

У якості товару на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а в якості цін цих товарів - курси цих паперів. Встає питання: як співвідносяться між собою поняття ринок і біржа, біржа й аукціон?

Загальне в біржі з ринком - установлення цін товарів у залежності від попиту і пропозицій на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з другого, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніші, ніж на ринку, але, більш регламентовані

Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: її викрикують. У вік електроніки така система може показатися лише данню традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на запропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосно викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки зростають стосовно стартових, але і падають.

Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони), так і власну специфіку.

З іншої сторони страхування - це перерозподільні

відносини між суб'єктами, що сплачують страхові внески, і

тими, що отримують відшкодування збитків. Тобто - це плата за

хеджування ризику (плата за спокій), або обмінні відносини.

Розміщення коштів страхових фондів на фінансовому ринку

відображає відносини з приводу торгівлі тимчасовими фінансовими

ресурсами, тобто перерозподіл ресурсів між учасниками

страхування та суб'єктами фінансових відносин.

Організація страхової справи ґрунтується на виділенні суб'єктів страхування і форм страхових відносин. Основними суб'єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований.

Страховик - юридична особа - страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. Страхувальник - фізична чи юридична особа, яка на підставі відповідної угоди з страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

Застрахований - юридична чи фізична особа, якій належить відшкодування при настанні страхового випадку. Крім випадку у якому застрахований не може отримати відшкодування, у такому випадку відшкодування отримує - отримувач. Є різні види страхування і у кожного з видів страхування є свої об'єкти страхування.

Галузі страхування:

майнове - об'єктами якого є рехоме та нерухоме майно фізичної чи

юридичної особи. Основна форма - добровільне страхування.

Особове - це життя та здоров'я громадян. Виконує дві функції:

страхову та нагромаджу вальну.

Соціальне - об'єктами є працездатність і працевлаштування. Функції

страховика виконує держава в особі уповноважених органів.

2.2 Характеристика страхових послуг

Страхові послуги - це кінцевий результат діяльності страхової компанії, щодо задоволення потреб клієнтів, пов'язаних із захистом їх майнових та особистих інтересів.

Страхова послуга -- товар, що його страхова компанія пропонує страхувальникові за певну плату (страхова премія).

Страхова послуга -- це фінансова послуга у вигляді продажу юридично оформлених зобов'язанъ з надання страхового захисту, яку пропонують на ринку страховики потенційним страхувальникам.

Класифікація страхових послуг:

1. Спеціалізація страхової компанії:

· страхові послуги у страхуванні життя;

· страхові послуги в загальному страхуванні;

2. Предмет договору страхування:

· страхові послуги в особистому страхуванні;

· страхові послуги в майновому страхуванні;

· страхові послуги в страхуванні відповідальності;

3. Умови надання страхових послуг:

· добровільні страхові послуги;

· обов'язкові страхові послуги[1].

У науковій літературі замість поняття «страхова послуга» ототожнюють з поняттям «страховий продукт», саме це є більш загальним терміном. страховий ринок україна

· Захист майна:

1. Добровільне страхування майна юридичних осіб

2. Страхування від перерви у виробництві (бізнесі)

3. Страхування будівельно-монтажних ризиків

4. Страхування майна, що є предметом застави/іпотеки

5. Комплексне страхування майна, промислових машин та технологічного обладнання від поломок

· Захист відповідальності:

1. Обов'язкова автоцивілка (ОСЦПВ)

2. Добровільна автоцивілка

3. Зелена карта

4. Страхування цивільної відповідальності

5. Страхування професійної відповідальності

· Захист транспорту:

1. Автомобільний транспорт.

2. Морський транспорт.

3. Повітряний транспорт.

4. Залізничний транспорт.

· Захист співробітників:

1. Добровільне медичне страхування.

2. Страхування від нещасного випадку.

3. Страхування в разі захворювання.

4. Страхування від нещасного випадку на транспорті.

Протягом тривалого часу перед суспільством стоять проблеми відшкодування втрат, що виникають внаслідок природного стихійного лиха (землетрусу, пожежі, повені, засухи), або згубних дій, зумовлених людською діяльністю, суспільними протиріччами. Великої шкоди завдає людині хвороба, втрата працездатності. З подальшим розвитком суспільних відносин, ускладненням економічних зв'язків, посиленням взаємозалежності між різними видами господарювання зростає й необхідність забезпечення стабільності економічного і соціального розвитку.

Страхування, як економічне явище існує багато століть. З давніх давен у людей виникла потреба відшкодування збитків. Особливо гостро ця потреба виявлялась у торговців. І це зрозуміло, адже їх діяльність була особливо ризиковою, об'єктивно зумовлювалась природними та соціально-етичними чинниками.

Конкретні приклади щодо таких угод щодо відшкодування втрат від розбійницьких нападів, крадіжок, інших нещасних випадків у період просування караванів з товарами, знаходимо у законах вавілонського царя Хаммурапі, тобто ще за дві тисячі років до нашої ери