Організація залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

університет банківської справи національного банку україни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАЛУЧЕННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПРИ ІПОТЕЧНОМУ КРЕДИТУВАННІ

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

БАЖАНОВ Олександр Євгенович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Внукова Наталія Миколаївна, завідувач кафедри управління фінансовими послугами Харківського національного економічного університету.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Вожжов Анатолій Павлович, завідувач кафедри фінансів і кредиту

Севастопольського національного технічного університету; кандидат економічних наук, доцент

Прокопенко Валерія Юріївна, начальник кафедри фінансів і кредиту Харківського національного університету внутрішніх справ.

Захист відбудеться “17” травня 2010 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.883.01 Університету банківської справи Національного банку України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 1, кім. 207.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Університету банківської справи Національного банку України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Білоруська, 17.

Автореферат розісланий “ ” квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор О.О. Лапко

іпотека кредитування банківська система

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Cтворення системи іпотечного кредитування є однією з ключових передумов формування стабільної економіки в країні та основою її сталого зростання. Однак в умовах фінансової кризи в Україні існує чимало перешкод для динамічного та ефективного розвитку іпотечних відносин. Іпотечне кредитування потребує значних обсягів вільних фінансових ресурсів протягом тривалого часу, але в державі спостерігається дефіцит такої ресурсної бази у фінансових установ. Так, більшість банківських пасивів складають безстрокові та короткострокові депозити, що стримує формування бази довгострокових фінансових ресурсів, необхідної для забезпечення потреб іпотечного кредитування, і спонукає банки до пошуку шляхів організації залучення таких ресурсів.

Обмеженість у довгострокових фінансових ресурсах призвела до того, що у 2009 - 2010 роках населення фактично позбавлене ефективного механізму розв'язання житлової проблеми, а вітчизняні підприємства не мають змоги оновлювати основні засоби та робити капітальні інвестиції у виробництво.

Залучення довгострокових фінансових ресурсів у фінансово-кредитну систему створить позитивні передумови для розвитку іпотечного кредитування. Більша кількість фінансових установ зможуть долучитися до іпотечних відносин, адже через обмеженість у довгострокових фінансових ресурсах на сучасному етапі більшість вітчизняних банків не мають можливості надавати іпотечні кредити. Поява нових іпотечних кредиторів підвищить конкуренцію на ринку, що впливатиме на поліпшення умов надання іпотечних кредитів позичальникам.

Разом з тим в Україні недостатньо уваги приділяється дослідженням з організації залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні. Обмеженість таких теоретичних розробок не дозволяє банківським установам приймати ефективні рішення з залучення довгострокових фінансових ресурсів. Це й визначає актуальність теми дисертаційної роботи.

Актуальність зазначеної проблематики підтверджується Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року № 781-ІV “Про Рекомендації парламентських слухань “Фінанси і банківська діяльність: сучасний стан та перспективи розвитку”, Указами Президента України від 08.08.2002 року № 695 “Про заходи щодо розвитку іпотечного ринку в Україні”, від 28.10.2005 року № 1513 “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” та від 08.11.2007 року № 1077 “Про заходи щодо будівництва доступного житла в Україні та поліпшення забезпечення громадян житлом”.

Окремими аспектами розв'язання проблеми організації залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні в Україні займаються М. Алексєєнко, А. Вожжов, С. Волков, О. Євтух, С._Кручок, В._Лагутін, О. Мозговий, О._Олійник, К. Паливода, Г. Пахальчук, А._Пригожина, В. Прокопенко, І._Пучковська, О._Табала, І. Юшко та ін. У працях учені приділяють увагу пошуку потенційних джерел і механізмів забезпечення економіки кредитними ресурсами, аналізу внутрішніх факторів, що стримують можливість такого забезпечення, трансформації депозитів до запитання в стабільні довгострокові ресурси тощо. До цієї проблеми звертаються також учені Російської Федерації, а саме: І. Барейша, О._Казаков, Н._Косарева, Н._Пастухова, Н._Рогожина, С._Смирнов, Г. Суворов, Ю._Туктаров, Н._Щербакова та ін., які висвітлюють переваги та недоліки застосування окремих механізмів залучення довгострокових ресурсів в умовах фінансової системи. Значна увага у їхніх працях приділяється західному досвіду забезпечення банківських установ ресурсною базою та імплементації його в російську практику.

Розв'язанням зазначеної проблеми займалися і закордонні вчені, такі як: Дж. Декон, М.В. Деніс, С.В. Дрісколь, А._Зісу, Р. Ірвін, Д. Кемпбел, Л.Т. Кендал, С. Мік, Д.М. Моррис, С.А. Стоун_, Дж. Таваколі, Ф.Дж. Фабоці, М.Дж. Фішман, Р.Д. Чоудрі та ін. У їхніх працях розкривається багаторічний досвід застосування в розвинутих країнах різних інструментів і механізмів залучення в систему іпотечного кредитування довгострокових фінансових ресурсів.

Роботи вітчизняних та іноземних авторів створюють можливості для більш ґрунтовних досліджень організаційно-методичних засад залучення довгострокових фінансових ресурсів фінансовими установами з метою забезпечення потреб іпотечного кредитування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження проведено відповідно до п. 2 “Концепції створення національної системи іпотечного кредитування”, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 року № 559-р, у якому зазначається необхідність “формування ефективних ринкових механізмів залучення довгострокових фінансових ресурсів у фінансово-кредитну сферу та забезпечення функціонування на цій основі ринку довгострокового іпотечного кредитування”.

Дисертаційна робота є складовою науково-дослідницьких робіт Харківського національного економічного університету за темами “Фінансове забезпечення спеціальних видів кредитування в Україні” (№ ДР 0105U006381) та “Організаційні засади застосування сек'юритизації активів фінансовими інститутами” (№ ДР 0107U005739), у яких автор розробив методи фінансового забезпечення довгостроковими ресурсами іпотечного кредитування. Також результати дослідження викладені в ініціативній науково-дослідницькій роботі “Сучасні проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг” (№ ДР 0109U007023), у якій автор провів групування проблем банківської системи України на сучасному етапі та подав рекомендації щодо їх усунення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних підходів і практичних рекомендацій з організації залучення довгострокових фінансових ресурсів у фінансово-кредитну систему для забезпечення потреб іпотечного кредитування.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

­ визначити властивості системи іпотечного кредитування в умовах недостатності довгострокових фінансових ресурсів;

­ сформувати теоретичні підходи до застосування поняття “сек'юритизація” у сфері іпотечних відносин;

­ визначити потребу банківської системи України в залученні довгострокових фінансових ресурсів;

­ здійснити вибір пріоритетних джерел залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні;

­ розробити організаційні основи залучення довгострокових фінансових ресурсів із фондового ринку;

­ організувати емісію іпотечних облігацій в умовах дострокового погашення іпотечних кредитів;

­ розробити механізм підвищення якості структурованих іпотечних облігацій;

­ сформувати практичні рекомендації для створення моделі іпотечного рефінансування в Україні.

Об'єктом дослідження є залучення фінансових ресурсів банками.

Предметом дослідження є формування механізму залучення довгострокових фінансових ресурсів банками для забезпечення потреб іпотечного кредитування.

Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність наукових методів, що дало можливість реалізувати концептуальну єдність дослідження: метод контент-аналізу (при узагальненні можливих механізмів усунення сутнісних обмежень системи іпотечного кредитування з метою залучення в його сферу довгострокових фінансових ресурсів); метод морфологічного аналізу (при теоретичній розробці визначення поняття сек'юритизації); метод аналізу динамічних рядів за допомогою часових трендів (при прогнозуванні потреби банківської системи в довгострокових фінансових ресурсах); метод аналізу ієрархій (при визначені пріоритетних джерел залучення довгострокових фінансових ресурсів в іпотечне кредитування); системне IDEF моделювання (при організації залучення довгострокових фінансових ресурсів з фондового ринку для забезпечення потреб іпотечного кредитування); порівняльного аналізу (при виборі моделі іпотечного рефінансування для умов України); візуально-графічний метод (при ілюстрації висновків дослідження).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України з питань розвитку грошових і фінансово-кредитних відносин, довідково-інформаційні видання, дослідження вітчизняних і закордонних учених, матеріали науково-практичних конференцій, дані статистичної та фінансово-аналітичної звітності Національного банку України, Асоціації українських банків.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження розкривається сукупністю таких положень:

уперше:

- виділено в життєвому циклі функціонування іпотечного покриття іпотечних облігацій стабільний та нестабільний періоди при адаптації фінансового механізму сек'юритизації до особливостей системи іпотечного кредитування в Україні, на основі чого запропонована двохетапна емісія іпотечних облігацій, що дає змогу уникнути можливості їх дефолту та збільшити обсяги рефінансування фінансових установ;

удосконалено:

- механізм захисту вимог інвесторів іпотечних облігацій шляхом розміщення їх нижчого класу (Z-класу) серед банків - первинних кредиторів, за рахунок іпотечних активів яких сформовано забезпечення емісії, і перенесення ризику невиконання зобов'язань перед інвесторами на Z-клас іпотечних облігацій банків, за переданими активами яких виникають прострочення виплат та невиплати, що дає можливість підвищити якість таких облігацій для потенційних інвесторів;

- методичний підхід до визначення пріоритетного джерела залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні через висунення системи критеріїв вибору (обсяг, вартість, ризик, строковість залучення, доступність та адаптивність джерела), що дало змогу серед сукупності джерел визначити пріоритетне джерело залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні, тобто інвесторів фондового ринку;

дістало подальший розвиток:

- визначення поняття “сек'юритизація” одночасно як виду рефінансування і як фінансового механізму перетворення у ліквідні цінні папери пулу активів, зокрема іпотечних, з метою регулювання та опосередкування руху позичкового капіталу, що дозволило врахувати особливості його використання у сфері іпотечних відносин;

- характеристика передумов забезпечення системи іпотечного кредитування відповідною ресурсною базою через виділення її сутнісних обмежень, які зумовлюють недостатність довгострокових фінансових ресурсів, що дало змогу встановити “точки втручання”, у яких функції, параметри і структура системи можуть бути змінені так, щоб забезпечити її необхідними ресурсами;

- розробка моделі іпотечного рефінансування в Україні з огляду на придатність одно- та дворівневої моделей до сучасних вітчизняних умов шляхом поєднання елементів цих моделей і формування змішаної моделі іпотечного рефінансування, що дає змогу диверсифікувати потенційні можливості залучення довгострокових фінансових ресурсів у сферу іпотечних відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування на практиці запропонованих рекомендацій дає можливість сформувати умови для забезпечення фінансових установ довгостроковими фінансовими ресурсами, що прискорить розвиток іпотечного кредитування в Україні.

Рекомендації щодо застосування механізму двохетапної емісії іпотечних цінних паперів використані в роботі АКБ “Меркурій” при організації залучення довгострокових фінансових ресурсів для надання довгострокових іпотечних кредитів (довідка № 217/22 від 13.03.2006 р.), в АКІБ “УкрСиббанк” (акт впровадження від 12.04.2006 р.). Пропозиції та практичні рекомендації щодо критеріїв відбору кредитів до іпотечного покриття, позицій, за якими можливе здійснення моніторингу стану іпотечного покриття, мають прикладний характер і впроваджуються в роботу АКБ “Правекс-Банк” (довідка від 16.03.2007 р.) та ЗАТ “Фінансова компанія “Резон” (акт впровадження від 15.09.2009 р.). Розроблені організаційно-методичні засади підвищення якості структурованих іпотечних облігацій використовуються в роботі ТОВ “Інвестиційна компанія Бест Селлер” (акт впровадження від 25.11.2009 р.).

Науково-теоретичні положення щодо теоретичних аспектів організації іпотечного кредитування, особливостей його функціонування в Україні використовуються у навчальному процесі Харківського національного економічного університету при викладанні навчальної дисципліни “Ринок фінансових послуг” (довідка № 86/45 від 25.05.2006 р.) та “Іпотечний ринок” (довідка від 20.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в розкритті теоретико-методичних і практичних питань організації залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні. Наукові результати та висновки, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і містяться в наукових працях, які подано у списку публікацій. Їх використання в практичній діяльності фінансових установ та Державної іпотечної установи (ДІУ) сприятиме розвитку довгострокового іпотечного кредитування в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (Суми, 2003), “Проблеми розвитку фінансової системи України і Криму” (Сімферополь, 2004), “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2005), “Проблеми розвитку фінансової системи України” (Сімферополь, 2005), Всеукраїнському конкурсі “Молода економіка” (Київ, 2005), “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 2005), “Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (Харків, 2005), “Стан розвитку іпотечного ринку в Україні: стратегія на майбутнє” (Київ, 2005), І_Всеукраїнському молодіжному конкурсі “Новітній інтелект України” (Київ, 2007), “Розвиток регіонального ринку нерухомості” (Харків, 2007), ІІ_Всеукраїнському молодіжному конкурсі “Новітній інтелект України” (Київ, 2008), “Сучасні проблеми фінансового моніторингу” (Харків, 2008), “Управління фінансами в умовах вступу до СОТ” (Харків, 2009).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 20 наукових праць загальним обсягом 52,56 д.а., у тому числі особисто автору належать 23,83 д.а., з них: 2 монографії, 6 наукових публікацій - у фахових виданнях, 6 тез доповідей на науково-практичних конференціях, 6 публікацій в інших виданнях. Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, основний зміст викладено на 188 сторінках. Робота містить 24 таблиці, 27 рисунків та 4 додатки. Список використаних джерел складається із 205 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність дисертації, формулюється її мета і завдання, визначається об'єкт і предмет, указуються методологічні й методичні засади, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади організації іпотечного кредитування в умовах недостатності довгострокових фінансових ресурсів” визначено властивості системи іпотечного кредитування в Україні, які зумовлюють її недостатність у довгострокових фінансових ресурсах (сутнісні обмеження системи), встановлено методи усунення таких обмежень та обрано пріоритетний з них, сформовані теоретичні підходи до визначення поняття сек'юритизації.

Одним з важливих напрямків розбудови економіки України є запровадження ефективної системи іпотечного кредитування. Із цією метою дисертантом було розв'язано низку проблем. Так, за своєю суттю іпотечне кредитування є довгостроковим. У такій ситуації банкам важливо мати так звані “довгі гроші”, які вони могли б надавати як кредити позичальникам. Отже, для розвитку іпотечного кредитування необхідний відповідний обсяг довгострокових фінансових ресурсів.

В Україні через світову фінансову кризу така фінансова база, яка дала б можливість динамічно розвивати іпотечні відносини, досить обмежена. Відсутність необхідної бази довгострокових фінансових ресурсів у банків указується як у працях вітчизняних науковців, так і практиків, державних службовців. Таким чином, система іпотечного кредитування в Україні функціонує в умовах недостатності довгострокових фінансових ресурсів, що є стримуючим фактором її розвитку.

Проведений аналіз праць, присвячених проблемам іпотечного кредитування, виявив певну систему взаємопов'язаних характеристик, що визначають властивості сучасної системи іпотечного кредитування в умовах недостатності довгострокових фінансових ресурсів. Ці властивості визначалися для встановлення “точок втручання” (точок управління), у яких функції, параметри і структура цієї системи можуть бути змінені так, щоб забезпечити її довгостроковими фінансовими ресурсами. На основі визначеного критерію відбору, а саме чи вплине безпосередньо усунення властивості на збільшення обсягу залучення довгострокових фінансових ресурсів, із всієї сукупності виділено такі властивості, що зумовлюють недостатність системи іпотечного кредитування в довгострокових фінансових ресурсах.

Властивості, які відповідали критерію відбору, сформували сукупність сутнісних властивостей системи іпотечного кредитування в умовах недостатності довгострокових фінансових ресурсів, решта були віднесені до суттєвих. Сутнісними були визначені такі функціональні властивості, наявність та існування яких зумовлюють недостатність системи іпотечного кредитування в довгострокових фінансових ресурсах. Таким чином, з цієї позиції сутнісні властивості можна характеризувати як сутнісні обмеження системи іпотечного кредитування.

Серед сутнісних обмежень системи іпотечного кредитування виділено групу, яка потребує обов'язкового усунення, та групу, яка бажана для усунення з погляду на проголошений у “Концепції створення національної системи іпотечного кредитування” пріоритет запровадження в Україні дворівневої моделі іпотечного кредитування (див. рис.1).

Рис. 1. Структурний поділ сутнісних обмежень системи іпотечного кредитування

З метою забезпечити банки необхідною ресурсною базою визначено необхідність усунення представлених на рис.1 сутнісних обмежень, що зумовлюють функціонування системи іпотечного кредитування в Україні в умовах недостатності довгострокових фінансових ресурсів.

Із застосуванням контент-аналізу виявлено й узагальнено інструменти, які дають змогу усунути визначені сутнісні обмеження. Для цього побудовано таблицю-класифікатор контент-аналізу й визначено, що одиницею аналізу, яка найчастіше зустрічається в ньому, є “використання механізму сек'юритизації”. Отже, застосування на практиці такого механізму визначено як найбільш пріоритетний шлях усунення сутнісних обмежень системи іпотечного кредитування, які зумовлюють недостатність довгострокових фінансових ресурсів. Встановлено, що його застосування дозволяє усунути значну частину наявних на сучасному етапі таких сутнісних обмежень системи іпотечного кредитування.

У цьому контексті подальшої розробки набуло уточнення теоретичного визначення сутності поняття сек'юритизації, виявлення переваг, які надає застосування цього механізму для розбудови системи іпотечного кредитування в Україні. При всій різноманітності підходів до визначення поняття сек'юритизації за допомогою морфологічного аналізу дисертант запропонував такий, що характеризує фінансову сутність терміну з урахуванням специфіки використання його у сфері іпотечних відносин. На основі цього подано тлумачення сек'юритизації як виду рефінансування та фінансового механізму перетворення в ліквідні цінні папери пулу активів (зокрема, іпотечних) з метою регулювання та опосередкування руху позичкового капіталу.

Запропоноване визначення дало змогу відобразити сутнісну складову, інструменти реалізації, забезпечення та призначення сек'юритизації у фінансово-кредитній сфері. Крім того, сек'юритизацію визначено як фінансовий механізм, що зумовлено наявністю в неї всіх його структурних елементів, які взаємопов'язані, а саме: фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення.

Отже, усунення сутнісних обмежень за допомогою фінансового механізму сек'юритизації на практиці надасть можливість вітчизняним банкам розширити свої операції з іпотечного кредитування, а це суттєво збільшить грошову масу, яка перебуває в обігу, підвищить купівельну спроможність громадян і буде сприяти прискоренню темпів економічного зростання в Україні.

У другому розділі “Формування передумов залучення довгострокових фінансових ресурсів банками” проаналізовано стан залучення в банківську систему довгострокових фінансових ресурсів, розраховано прогнозовані обсяги довгострокового кредитування, узагальнено перелік джерел довгострокових фінансових ресурсів та проведено вибір пріоритетного з них для забезпечення потреб іпотечного кредитування, розроблено IDEF-модель організації залучення банками довгострокових фінансових ресурсів.

У сучасних умовах української економіки існує стабільно високий попит на довгострокові фінансові ресурси. Це підтверджує тим, що вітчизняні банки через нестачу таких ресурсів фактично призупинили надання іпотечних кредитів позичальникам. Від збільшення залучення довгострокових фінансових ресурсів безпосередньо залежить зростання загальних обсягів довгострокового кредитування, тобто між цими показниками існує тісний прямий зв'язок.

Про зростання попиту на довгострокові фінансові ресурси на вітчизняному кредитному ринку свідчить зміна структури кредитування, яка характеризується поступовим збільшенням частки довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів: якщо у 2005 році довгострокові кредити складали 62% у загальному обсязі, то у 2009 році їх маса збільшилася до 68%. Щодо динаміки в розрізі валюти надання довгострокових кредитів, то до 2008 року відбувалося зростання обсягів кредитування як у національній валюті, так і в іноземній. Темпи зростання довгострокового кредитування у 2005 - 2008 роках у національній валюті до відповідного періоду попереднього року в середньому склали 213%, а в іноземній - 211%. Така динаміка була зумовлена покращенням умов кредитування, зростанням довіри до банківської системи з боку населення та суб'єктів господарювання і, відповідно, збільшенням попиту на кредитні послуги. Але з ІV кварталу 2008 року спостерігалося суттєве падіння кредитної активності, що відбилося на зменшенні обсягів довгострокового кредитування у 2009 році: у національній валюті - на 34%, в іноземній - на 31%.

Поступове зростання спостерігалося за таким показником, як співвідношення довгострокових кредитів до валового внутрішнього продукту України (ВВП). Цей показник підтверджує, якими темпами відбувається зростання обсягів довгострокового кредитування порівняно із зростанням ВВП. За останні 5 років він збільшився в 3 рази, і у 2009 році склав 61,1%. Проте у 2009 році зростання відбулося не внаслідок збільшення обсягів довгострокового кредитування, а через скорочення ВВП на 15%. Така динаміка свідчить про можливості збільшення залучення в банківську систему довгострокових фінансових ресурсів.

Проаналізовано динаміку зміни обсягів довгострокового кредитування із застосуванням методу аналізу динамічних рядів за допомогою часових трендів. Головною вимогою при виборі моделі була можливість передбачити напрям подальшого розвитку довгострокового кредитування з певною точністю при зміні умов функціонування банківської системи України на сучасному етапі. Серед інших моделей було поліноміальну, адже її можна використовувати для прогнозування економічних процесів, у яких подальший розвиток не залежить від досягнутого рівня. На основі цього визначено прогнозовані обсяги довгострокового кредитування б банківській системі України на 2010 - 2011 роки. У результаті встановлено, що середні темпи зростання довгострокового кредитування в Україні в найближчі два роки (приблизно 139% щорічно) є вищими за темпи зростання основи ресурсної бази вітчизняних банків - депозитів. Отже, очевидним є те, що в сучасних кризових умовах унаслідо залучення лише одних депозитів банки не зможуть забезпечити зростаючі потреби в довгострокових фінансових ресурсах. У банків виникає необхідність пошуку додаткових альтернативних джерел залучення довгострокових фінансових ресурсів.

Джерелами залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні визначені державний та місцеві бюджети, банківський капітал, інвестори фондового ринку, іноземні фінансово-кредитні установи, внутрішні інвестори, неорганізовані заощадження населення. Їх використання дозволить банкам диверсифікувати джерела залучення довгострокових фінансових ресурсів для формування відповідної бази таких ресурсів.

Після визначення наявних джерел довгострокових фінансових ресурсів проведено вибір пріоритетного з них, що максимально відповідає висунутим дисертантом критеріям: обсяг, вартість, ризик, строковість залучення, доступність та адаптивність джерела. Для вирішення поставленого завдання використано метод аналізу ієрархій Т. Сааті, яким було встановлено інвесторів фондового ринку як пріоритетне джерело (див. табл.1). Це зумовило подальшу розробку процесу організації залучення довгострокових фінансових ресурсів з фондового ринку для забезпечення потреб іпотечного кредитування.

Таблиця 1 Розрахунок глобального пріоритету джерела залучення довгострокових фінансових ресурсів в іпотечне кредитування

Джерело довгострокових фінансових ресурсів	Обсяг залучення (0,406)*	Доступність джерела (0,058)*	Вартість залучення (0,210)*	Ризик залучення (0,181)*	Строковість (0,110)*	Адаптивність (0,035)*	Глобальний пріоритет
Іноземні фінансово-кредитні установи	0,037	0,100	0,421	0,324	0,049	0,068	0,176
Банківський капітал	0,230	0,187	0,213	0,160	0,265	0,158	0,213
Інвестори фондового ринку	0,440	0,357	0,167	0,305	0,128	0,375	0,317
Державний та місцеві бюджети	0,114	0,070	0,090	0,056	0,110	0,037	0,093
Неорганізовані заощадження населення	0,071	0,236	0,069	0,121	0,378	0,310	0,131
Внутрішні інвестори	0,108	0,049	0,040	0,035	0,070	0,051	0,071

*Рівень пріоритетів критеріїв порівняння

Для цього із застосуванням IDEF-методології здійснено побудову функціональної моделі організації залучення банками довгострокових фінансових ресурсів. Це дало змогу розробити процес організації залучення таких ресурсів від інвесторів фондового ринку на основі застосування фінансового механізму сек'юритизації. Проте було визначено, що на сучасному етапі в Україні існує низка нерозв'язаних проблем, пов'язаних із запровадженням цього механізму. Тому імплементація західного досвіду проведення сек'юритизації потребує врахування умов вітчизняного фінансового ринку, що й стало предметом подальшого дослідження.

У третьому розділі “Удосконалення організаційно-методичних засад залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні” проведено адаптацію фінансового механізму класичної сек'юритизації до особливостей системи іпотечного кредитування України, розроблено механізм захисту вимог інвесторів іпотечних цінних паперів, зокрема структурованих іпотечних облігацій, та побудовано модель іпотечного рефінансування відповідно до умов України.

Умови функціонування системи іпотечного кредитування в Україні спричиняють те, що значна частка іпотечних кредитів повертається позичальниками до закінчення терміну дії кредитної угоди. Визначено, що основними факторами, які впливають на дострокове погашення, є високий рівень процентних ставок за іпотечними кредитами, інфляційні очікування позичальників та їх небажання жити “у борг”, а також відсутність у більшості банків штрафних санкцій за дострокове погашення.

З метою адаптації фінансового механізму сек'юритизації до особливості системи іпотечного кредитування України, пов'язаної з достроковим погашенням іпотечних кредитів, розроблено механізм двохетапної емісії іпотечних облігацій. Для цього змодельовано процес сек'юритизації в умовах дострокового погашення іпотечних кредитів з використанням даних пілотного проекту емісії іпотечних облігацій, проведеного АБ “Укргазбанк”.

За результатами проведених розрахунків визначено, що завдяки лише погашенню іпотечних кредитів у складі іпотечного покриття АБ “Укргазбанк” не вдасться виконати більш короткострокові зобов'язання за іпотечними облігаціями, адже виникає від'ємний результат руху грошових потоків. Таким чином, нестачу фінансових ресурсів банку доведеться покривати завдяки іншим джерелам, що суперечить сутності такого фінансового інструменту, як іпотечні облігації.

Але в умовах дострокового погашення іпотечних кредитів позичальниками графік погашення іпотечного покриття має інший вигляд. Через дострокове погашення сумарні фактичні надходження від іпотечного покриття є більшими за теоретичні в кожний момент часу. Унаслідок цього прискорюються темпи повернення суми основного боргу, що повинно відбитися на зменшенні підсумкового від'ємного результату руху грошових потоків. Проте, дострокове погашення веде до зменшення надходження процентних виплат від іпотечного покриття.

Отже, при проведенні емітентом аналізу руху грошових потоків виконання зобов'язань за іпотечними облігаціями виникає необхідність визначення швидкості погашення основного боргу в іпотечному покритті. Але в Україні фактично відсутня статистика про дострокове погашення іпотечних кредитів, що значно ускладнює виконання цього завдання.

Можна припустити, що кожен місяць протягом чинності пулу іпотечних кредитів АБ “Укргазбанк” частина його номінальної вартості погашається достроково. Якщо скласти суму таких дострокових погашень основного боргу протягом року та поділити її на залишок заборгованості в іпотечному покритті, отримаємо певну величину, що буде характеризувати рівень дострокового погашення в цьому іпотечному покритті. Такий рівень можна визначити як ставку дострокового погашення іпотечного покриття.

, (1)

де СДП_і - ставка дострокового погашення іпотечного покриття і-го року;

ОДП_іj - обсяг дострокового погашення іпотечного покриття в j-му місяці і-го року;

ЗЗ_і - залишок заборгованості в іпотечному покритті в і-му році.

Дострокове погашення призводить до того, що середній термін фактичного існування кредитів в іпотечному покритті є меншим за загальний термін дії іпотечного покриття. За результатами розрахунків з урахуванням ставки дострокового погашення визначено часовий відрізок, за який акумулюється достатня сума для виконання основного зобов'язання за іпотечними облігаціями. Цей відрізок характеризується стабільним надходженням фінансових потоків від позичальників до іпотечного покриття. Отже, названий період часу пропонується визначити як стабільний період функціонування іпотечного покриття.

Цей показник передбачає розрахунок такого періоду, за який кумулятивна сума (сума зі збільшуваним підсумком) грошових надходжень від іпотечного покриття за відрахуванням процентних виплат за іпотечними облігаціями не зрівняється з сумою основного боргу за іпотечними облігаціями. Також необхідно зауважити, що доходи від іпотечного покриття, строк сплати яких власникам іпотечних облігацій ще не настав, можна вкладати в надійні та високоліквідні види активів і отримувати додатковий дохід від іпотечного покриття. З цього випливає, що для розрахунку показника стабільного періоду функціонування іпотечного покриття необхідно:

­ визначити ставку дострокового погашення іпотечного покриття;

­ встановити прогнозований рух грошових потоків при виконанні зобов'язання за іпотечними облігаціями за періодами;

­ просумувати поетапно (із етапом в один період) суми надходжень до іпотечного покриття доти, доки результат не буде дорівнювати сумі основного зобов'язання за іпотечними облігаціями.

Таким чином, формулу розрахунку стабільного періоду функціонування іпотечного покриття можна подати в такому вигляді:

СП_ф.і.п = n, при якому , (2)

де СП_ф.і.п. - стабільний період функціонування іпотечного покриття;

n - кількість періодів;

Поб_і - повернення основної суми боргу за іпотечним покриттям в і-му періоді;

Пвіп_і - процентні виплати за іпотечним покриттям в і-му періоді;

ДДіп_і - додатковий дохід від іпотечного покриття в і-му періоді;

Пвіп_і - процентні виплати за іпотечними облігаціями в і-му періоді;

ОЗіо - сума основного зобов'язання за іпотечними облігаціями.

Залишковий термін функціонування іпотечного покриття або різницю між теоретичним терміном дії іпотечного покриття та його стабільним періодом функціонування пропонується визначити як нестабільний період функціонування іпотечного покриття. З урахуванням наявності виділеного стабільного та нестабільного періодів функціонування іпотечного покриття пропонується здійснити емісію іпотечних облігацій у два етапи. На першому етапі відбувається перша емісія іпотечних облігацій з погашенням разовим платежем наприкінці їх дії, термін яких відповідає визначеній тривалості стабільного періоду функціонування іпотечного покриття.

Випуск іпотечних облігацій другої емісії пропонується здійснити на другому етапі після погашення першої емісії. Забезпеченням другої емісії буде виступати залишкова вартість іпотечного покриття, що передбачає також невикористаний додатковий дохід від іпотечного покриття, після погашення першої емісії.

Термін погашення іпотечних облігацій другої емісії буде відповідати тривалості нестабільного періоду функціонування іпотечного покриття. Враховуючи, що в цей період процентні надходження від іпотечного покриття значно скорочуються, тому недоцільно випускати іпотечні облігації з погашенням разовим платежем наприкінці їх терміну дії, як при першій емісії. Адже за такої ситуації можливе перевищення процентних виплат за іпотечними облігаціями інвесторам над процентними виплатами, що надходять від іпотечного покриття. Тому пропонується здійснювати випуск іпотечних облігацій другої емісії з розподіленим у часі погашенням і передбачити можливість їх дострокового викупу. Вони повинні повністю залежати від поведінки кредитів в іпотечному покритті: якщо в покритті відбувається дострокове погашення іпотечних кредитів, то іпотечні облігації другої емісії також погашаються достроково.

Отже, іпотечні облігації другої емісії через можливість дострокового погашення будуть більш ризикованими для інвесторів, тому процентний дохід за ними повинен бути на 0,5 - 1 п.п. більше, ніж за іпотечними облігаціями першої емісії. Цінні папери, емітовані на другому етапі, більше розраховані на інвестора з агресивною стратегією.

В Україні, коли значна частка іпотечних кредитів погашається достроково, запровадження запропонованої двохетапної емісії іпотечних облігацій при реалізації фінансового механізму сек'юритизації дозволить: уникнути можливості дефолту іпотечних облігацій; у повному обсязі використати потенціал фінансових установ, які здійснюють іпотечне кредитування, щодо рефінансування; зменшити термін дії іпотечних облігацій, що підвищить їх привабливість для інвесторів; залучити довгострокові фінансові ресурси як консервативних, так і агресивних інвесторів.

Крім того, важливим завданням є розробка такого механізму, який дозволив би зменшити ризики, пов'язані із простроченням виплат та невиплатами за іпотечними кредитами, що особливо актуально в сучасних кризових умовах, інвесторів іпотечних цінних паперів, зокрема структурованих іпотечних облігацій, тим самим підвищивши попит на цей новий інструмент фондового ринку.

Структурована іпотечна облігація - це цінний папір, емітентом якого є спеціалізована іпотечна установа (для умов України на сучасному етапі - Державна іпотечна установа (ДІУ)), яка несе відповідальність за виконання зобов'язань за такими іпотечними облігаціями лише іпотечним покриттям.

Механізм захисту вимог інвесторів структурованих іпотечних облігацій запропоновано вдосконалити шляхом залучення до кола інвесторів банків - первинних кредиторів. Суть запропонованого механізму полягає в такому: нижчий клас структурованих іпотечних облігацій (так званий Z-клас), вимоги за яким задовольняються після погашення старших класів (А, В, С та ін.), розміщується не серед інвесторів фондового ринку, а серед банків, з іпотечних активів яких сформовано відповідне іпотечне покриття. Ці банки викуповують нижчий Z-клас структурованих іпотечних облігацій відповідно до частки переданих кожним з них іпотечних активів до іпотечного покриття.

У такий спосіб буде забезпечено захист інвесторів від ризиків, пов'язаних із простроченням виплат, адже в разі погіршення стану іпотечного покриття через виникнення проблем з іпотечним активом, права вимоги за яким передані відповідним банком, навантаження переноситься на структуровані іпотечні облігації нижчого Z-класу, що належать цьому банку. Цей банк повинен замінити актив, за яким відбувається прострочення виплат, іншим, більш якісним. Виплати ж інвесторам вищих класів структурованих іпотечних облігацій (А, В, С-класів), а також банкам, за переданими іпотечними активами яких не виникає прострочень, здійснюються в повному обсязі.

Також визначено частку Z-класу структурованих іпотечних облігацій у загальному обсязі емісії (10%) і запропоновано рекомендації щодо формування іпотечними установами другого рівня якісного іпотечного покриття, критерії відбору кредитів до іпотечного покриття, позиції, за якими можливе здійснення його моніторингу, індикатори погіршення стану іпотечного покриття.

Алгоритм реалізації емісії структурованих іпотечних облігацій з урахуванням запропонованого механізму захисту вимог інвесторів подано на рис.2.

Рис.2. Алгоритм реалізації емісії структурованих іпотечних облігацій з урахуванням механізму захисту вимог інвесторів

Алгоритм, зображений на рис.2, повинен реалізовуватися в межах відповідної моделі іпотечного рефінансування. Отже, виконано оцінку переваги запровадження одно- або дворівневої моделі іпотечного рефінансування в Україні, яка не виявила суттєвого пріоритету реалізації жодної з цих моделей.

Виходячи з того, що жодна модель іпотечного рефінансування не має значної переваги, в Україні доцільно створити модель, яка б дала можливість банкам отримувати рефінансування від НБУ, самостійно на фондовому ринку, а також через продаж іпотечних зобов'язань іпотечній установі другого рівня. Об'єднання в запропонованій моделі декількох шляхів рефінансування банків дозволило визначити її як змішану.

ВИСНОВКИ

Проведені в дисертації дослідження дали змогу отримати нові наукові результати, що в сукупності вирішують важливе наукове завдання: розробити теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо організації залучення довгострокових фінансових ресурсів для забезпечення потреб іпотечного кредитування. За результатами дослідження зроблені такі висновки:

1. Функціонування системи іпотечного кредитування в Україні характеризується низкою сутнісних обмежень, що зумовлюють її недостатність у довгострокових фінансових ресурсах, виявлено перелік таких сутнісних обмежень. Виділення відповідного критерію уможливило їх структурування на дві групи: обмеження, які потребують обов'язкового усунення, та обмеження, які бажані для усунення з погляду на запровадження в Україні дворівневої моделі іпотечного кредитування. Усунення цих двох груп сутнісних обмежень створить передумови для забезпечення банківської системи необхідною ресурсною базою для надання іпотечних кредитів.

2. За результатами аналізу ідей авторів щодо шляхів усунення наявних сутнісних обмежень системи іпотечного кредитування, які зумовлюють її недостатність у довгострокових фінансових ресурсах, найбільш пріоритетним визначено використання механізму сек'юритизації. Загалом значна частина визначених сутнісних обмежень системи іпотечного кредитування може бути усунена внаслідок застосування цього механізму.

3. Під час дослідження виявлено відсутність однакового погляду авторів на визначення поняття “сек'юритизація”. Тому уточнено його сутність і подано його тлумачення як виду рефінансування та фінансового механізму перетворення в ліквідні цінні папери пулу активів (зокрема, іпотечних) з метою регулювання та опосередкування руху позичкового капіталу. Незважаючи на всю різноманітність підходів до визначення поняття сек'юритизація, автор запропоновав такий, що характеризує фінансову сутність терміна з урахуванням специфіки використання його у сфері іпотечних відносин. Сформульоване визначення дало змогу відобразити сутнісну складову, інструменти реалізації, забезпечення та призначення сек'юритизації у фінансово-кредитній сфері.

4. Розвиток банківської системи України характеризується тенденцією до збільшення потреби в довгострокових фінансових ресурсах, на основі чого були обчислені прогнозовані обсяги довгострокового кредитування на 2010 - 2011 роки. В умовах падіння довіри населення та корпоративного сектору до банківської системи забезпечити приплив довгострокових фінансових ресурсів унаслідок активної депозитної політики не видається можливим. Отже, залучаючи лише одні депозити, банки не зможуть забезпечити зростаючі потреби в довгострокових фінансових ресурсах. Для того щоб забезпечити зростання обсягів довгострокового кредитування, в Україні необхідні відповідні альтернативні джерела.

5. Джерелами залучення довгострокових фінансових ресурсів для забезпечення потреб іпотечного кредитування є державний та місцеві бюджети, банківський капітал, інвестори фондового ринку, міжнародні фінансово-кредитні установи, внутрішні інвестори, заощадження населення. На підставі визначених критеріїв (обсяг, вартість, ризик, строковість залучення, доступність та адаптивність джерела) обрано пріоритетне джерело залучення довгострокових фінансових при іпотечному кредитуванні - інвестори фондового ринку. Орієнтація на нього надасть можливість банкам збільшити обсяги залучення довгострокових фінансових ресурсів для забезпечення потреб іпотечного кредитування.

6. Для організації фінансового забезпечення іпотечного кредитування розроблено ІDEF-модель залучення довгострокових фінансових ресурсів банками. Реалізація цієї моделі на практиці надасть можливість організувати залучення довгострокових фінансових ресурсів з фондового ринку у сферу іпотечного кредитування через використання фінансового механізму сек'юритизації, який визначено пріоритетним. Запровадження такого механізму має переваги як для фінансових установ, так і інвесторів іпотечних цінних паперів. Проте виявлено й низку проблем щодо запровадження сек'юритизації у зв'язку зі специфікою вітчизняної фінансової системи.

7. Фінансовий механізм сек'юритизації адаптовано до особливості системи іпотечного кредитування в Україні, пов'язаної із значною часткою іпотечних кредитів, що достроково погашаються. Для цього розроблено механізм двохетапної емісії іпотечних облігацій на основі реальних даних пілотного проекту АБ “Укргазбанк”. Він може бути застосований у практичній діяльності як Державної іпотечної установи, так і банків - первинних іпотечних кредиторів. Також запропоновано розрахунок ставки дострокового погашення іпотечного покриття, що спрощує прогнозування руху грошових потоків у ньому.

8. Забезпечення попиту на іпотечні цінні папери ДІУ, зокрема структуровані іпотечні облігації, є важливою передумовою для реалізації механізму класичної сек'юритизації в Україні. Отже, особливу увагу приділено вдосконаленню фінансового механізму захисту інвесторів структурованих іпотечних облігацій ДІУ шляхом залучення первинного кредитора. Запропоновано структурування емісії іпотечних облігацій з нижчим Z-класом з подальшим його розміщенням серед банків, завдяки активам яких сформовано іпотечне покриття. У разі погіршення якості іпотечного покриття в результаті виникнення проблем з іпотечним активом, права вимоги за яким передані ДІУ відповідним банком, навантаження переноситься на структуровані іпотечні облігації Z-класу, що належать цьому банку. Це дає змогу значно підвищити якість цього виду цінних паперів, що поліпшує їх привабливість для потенційних інвесторів.

9. Умови фінансового забезпечення іпотечного кредитування залежать від створення в Україні відповідної моделі іпотечного рефінансування. За результатами порівняльного аналізу однорівневої та дворівневої моделей іпотечного рефінансування, який не виявив суттєвих переваг однієї з моделей у сучасних вітчизняних умовах, визначено необхідність запровадження в Україні змішаної моделі іпотечного рефінансування, яка дає змогу банкам диверсифікувати джерела залучення довгострокових фінансових ресурсів. Запропонована змішана модель максимально ефективно використовує потенціал ДІУ, а також всієї грошово-кредитної системи України щодо забезпечення потреб банків, які здійснюють іпотечне кредитування, у довгострокових фінансових ресурсах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Внукова Н.М. Іпотечний ринок: теорія та практика: монографія / Н.М. Внукова, О.Є. Бажанов. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2008. - 192 с.

Особистий внесок дисертанта полягає у розробці механізмів залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні, пошуку і вибору джерел таких ресурсів, розробці моделі рефінансування в Україні.

2. Бажанов О. Є. Розв'язання проблеми діяльності вітчизняних банківських установ в умовах світової фінансової кризи / О. Є. Бажанов / У кн. : Управління розвитком ринків фінансових послуг: монографія [Н.М. Внукова, Ж.О. Андрійченко, С.А. Ачкасова, О.Є. Бажанов, А.В. Бондаренко, А.О. Дубовик, Н.В. Кузьминчук, К.В. Масляєва, Н.І. Притула, П.В. Проноза, С.М. Рудак, В.А. Смоляк]; наук. ред. та кер. кол. авт. д-р екон. наук, проф. Н.М. Внукова. - Харків: АдвА, 2009. - С. 146-154.

Особистий внесок дисертанта полягає у виявленні проблем діяльності вітчизняних банків на сучасному етапі та поданні рекомендацій щодо їх усунення.

У фахових наукових виданнях:

3. Бажанов О.Є. Пошук шляхів залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні: змішана модель рефінансування / О.Є. Бажанов // Економіка розвитку. - 2004. - № 3. - С. 50-53.

4. Бажанов О.Є. Особливості залучення довгострокових фінансових ресурсів у банківській системі України / О.Є. Бажанов // Економіка розвитку. - 2005. - № 4. - С. 124-125.

5. Бажанов О.Є. Сек'юритизація іпотечних активів: теоретичні аспекти визначення / О.Є. Бажанов // Економіка розвитку. - 2005. - № 2. - С. 15-19.

6. Бажанов О.Є. Фінансові аспекти функціонування Державної іпотечної установи в Україні / О.Є. Бажанов // Вісник Київського національного університету ім.Тараса Шевченка. - Сер.”Економіка”. - 2006. - № 83. - С. 37-39.

7. Внукова Н.Н. Формирование методических основ организации привлечения ипотечными кредиторами долгосрочных финансовых ресурсов / Н.Н. Внукова, А.Е. Бажанов // Бизнес-Информ. - 2006. - № 5. - С. 82-86.

Особистий внесок дисертанта полягає у розробці механізму залучення довгострокових фінансових ресурсів банків в умовах дострокового погашення іпотечних кредитів.

8. Бажанов О.Є. Формування засад сек'юритизації іпотечних активів в Україні / О.Є. Бажанов // Вісник НБУ. - 2008. - № 10. - С. 59-63.

Тези доповідей на конференціях:

9. Бажанов О.Є. Вплив інфляції на активізацію залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні / О.Є. Бажанов // Проблеми розвитку фінансової системи України і Криму: VI Міжвуз. (всеукр.) наук.-практ. конф. аспірантів і студентів, 24 - 28 березня 2004 р.: Збірн. мат. - Сімферополь: Вид. МОО “Центр Стаблизации”. - 2004. - С. 33-36.

10. Бажанов О.Є. Аналіз джерел залучення довгострокових фінансових ресурсів при іпотечному кредитуванні / О. Є. Бажанов // Проблеми розвитку фінансової системи України: міжнародна наук.-практ. конф., 22 - 26 березня 2005 р. : збірн. мат. - Сімферополь: Вид. МОО “Центр Стаблизации”. - 2005. - С. 36-37.

11. Бажанов О.Є. Визначення інноваційних джерел фінансового забезпечення при іпотечному кредитуванні // Управління розвитку. - 2005. - № 3. - С. 142-144.

12. Бажанов О.Є. Фондовий ринок як джерело залучення довгострокових фінансових ресурсів в іпотечне кредитування / О.Є. Бажанов // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: міжнар. наук.-практ. конф., 3 - 5 червня 2005 р. : збірн. мат. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин.держ.ун-ту ім.Лесі Українки. - 2005. - С. 375-377.

13. Бажанов О.Є. Удосконалення проведення фінансового моніторингу фондів фінансування будівництва / О.Є. Бажанов // Сучасні проблеми фінансового моніторингу: Перша Всеукр. наук.-практ. конф., 3 грудня 2008 р.: Збірн. мат. - Х.: ХНЕУ, 2008. - С. 65-66.

14. Бажанов О. Є. Аналіз впливу світової фінансової кризи на розвиток ринку іпотечного кредитування в Україні / О. Є. Бажанов // Управління фінансами в умовах вступу до СОТ: всеукр. наук.-практ. конф., 15 жовт. 2009 р. : Збірн. мат. - Харків: ХНЕУ, 2009. - С. 20-21.

В інших виданнях:

15. Бажанов О.Є. Організація емісії іпотечних облігацій в умовах дострокового погашення іпотечних кредитів / О.Є. Бажанов // Таврический экономический журнал. - 2008. - № 1. - С. 63-68.