Оптимізація структури капіталу страхової компанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В умовах трансформації суспільної формації України в цілому та її економічної складової однією з найважливіших проблем суб'єктів підприємницької діяльності є проблема забезпеченості їх необхідними засобами для ефективного та продуктивного ведення господарської діяльності. Питання фінансування підприємства в першу чергу стосуються розподілу прибутку (дивідендної політики) та формування структури капіталу. Саме ці рішення визначають довгострокову життєздатність підприємства і, як правило, належать до компетенції його вищих керівників. Оптимальна структура капіталу підприємства дозволяє максимізувати такі показники як прибуток, рентабельність, фінансову стійкість та вийти на високі показники ліквідності та платоспроможності. Тому проблема формування оптимальної структури капіталу, як джерела забезпечення діяльності, набуває актуальності.

Таким чином, оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих завдань, що вирішуються у процесі управління підприємством, оскільки саме від якості сформованої структури значною мірою залежить можливість досягнення цільових показників діяльності підприємства. При цьому постають дві основні проблеми: визначення оптимального співвідношення власного капіталу до позикового, а також раціональний вибір конкретних фінансових інструментів для зовнішнього фінансування.

Проблема планування структури капіталу має дві складові: перша - співвідношення часток боргу та власних коштів; друга - вибір конкретних фінансових інструментів для залучення капіталу. Оптимізація структури капіталу - це безперервний процес адаптації до змін економічної ситуації, податкового законодавства, змін конкурентних переваг. Рішення про вибір структури необхідно приймати лише в контексті обґрунтованої стратегії фінансування, яка враховує позицію підприємства на ринку, прогнозні показники , політику компанії у відносинах з контрагентами.

Існують певні методичні підходи, метою яких є забезпечення такого співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансового капіталу підприємства, яке б дозволило досягти найвищих показників господарської діяльності підприємства. Це ще раз підтверджує актуальність дослідження.

Особливістю даної роботи є дослідження саме страхової компанії як суб'єкта економічних відносин, та його особливостей фінансової роботи в даному напрямку. Управління капіталом страхової компанії донедавна розглядали винятково з точки зору забезпечення виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальниками, проте на даний час діяльність щодо управління капіталом належить до числа стратегічних планів страхової компанії. При цьому визначаються довгострокові завдання, шляхи розвитку страхової компанії, а також комплекс заходів щодо їх реалізації. В умовах жорсткої конкуренції, що супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно вдосконалювати системи та форми управління капіталом, використовувати новітні здобутки та неординарні рішення під час діяльності.

Вивчення даної теми не можливе без адаптації та впровадження зарубіжного досвіду оптимізації структури капіталу у вітчизняну практику господарювання, їх вдосконалення в цьому напрямку.

Теоретичні аспекти оптимізації структури капіталу підприємства досліджували відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: У. Стаффорд, Т. Мен, Ф. Кене, А. Монкретьєн, А. Сміт, Д. Рікардо, Ст. Мілль, Дж. Кейнс, К. Маркс, Н. А. Русак та В. А. Русак, І. Т. І. О. Бланком, А. А. Афанасьєвою, І. В. Викиданцем, Л. В. Давидовою та інші.

Метою даної роботи є проаналізувати структуру капіталу досліджуваної страхової компанії, виявити основні проблеми управління капіталом і дати рекомендації по оптимізації його структури .

Предметом роботи виступає оптимізація структури капіталу страхової компанії.

Об'єктом дослідження виступає ВАТ НАСК «Оранта».

Відповідно до мети задачами роботи є:

ѕ дослідити сутність, зміст та значення капіталу в господарській діяльності страхової компанії та ознайомитися з різними підходами до його трактування;

ѕ визначити складові частини капіталу страхової компанії;

ѕ визначити сутність оптимальної структури капіталу;

ѕ дослідити та обрати для страхової компанії методи та критерії оптимізації структури капіталу;

ѕ надати загальну характеристику фінансово-господарської діяльності та фінансового стану підприємства;

ѕ провести загальний фінансово-господарський, фінансовий аналіз та кількісний і якісний аналіз структури капіталу;

ѕ розрахувати показник цільової структури капіталу ВАТ НАСК «Оранта» відповідно до мети оптимізації структури капіталу;

ѕ запропонувати підприємству заходи щодо оптимізації структури капіталу та проаналізувати їх ефективність.

При написанні роботи використовувалися наступні методи дослідження: монографічний, аналіз і синтез, узагальнення, розрахунково- аналітичний, аналіз відносних показників, графічний, економіко- математичні, економіко-статистичні.

Інформаційною базою фінансового аналізу була бухгалтерська звітність ВАТ НАСК «Оранта» за 2012-2014 роки, а саме: бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів та звіт про власний капітал, а також інша фінансова документація.

У якості джерел інформації були опрацьовані та використані підручники, посібники, монографії, публікації періодичних та інтернет- видань, аналітичні матеріали з питань оптимізації структури та її проблемних аспектів, а також з фінансового менеджменту, оцінки фінансового стану.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ ТА ЇЇ ОПТИМІЗАЦІЇ

1.1 Сутність та генезис поняття «капітал » та його роль в фінансово- господарській діяльності страхової компанії

У теорії економічної науки зазвичай наводиться багато трактовок поняття «капітал підприємства». У досліджуваних роботах, як правило, виділяють функціональні особливості капіталу, його речовинні ознаки, вплив на формування фінансово-економічних результатів діяльності підприємства.

У сучасній українській економічній теорії існує дуже багато визначень капіталу підприємства.

Розмаїття поглядів стосовно визначення капіталу підприємства зумовлене, перш за все, неоднозначним трактуванням суті капіталу у вітчизняній та зарубіжній літературі.

Для визначення суті капіталу характерними є два протилежних погляди: з одного боку економісти трактують капітал як сукупність матеріальних цінностей, а з другого - як вартість, яка авансується на придбання факторів виробництва[21].

Вивченню суті капіталу протягом багатьох століть приділялася значна увага багатьох вчених і дослідників. Серед сучасних авторів, у працях яких приділена увага дослідженню категорії «капітал», можна виділити наступних: І. О. Бланк [4], Л. М. Гаєвська [8], А. Б. Гончаров [9], Г. П. Ляшенко [20], І. В. Зятковський [16], В. В. Краснова [18], Е. Б. Тютюкіна [28], А. А. Чухно [30] та інші.

Дослідження сутності «капіталу» відбувалося в підручниках та статтях таких авторів як: Салига С. Я. [25], Давидова Л. В. [10], Поддєрьогін А. М. [22], Шевчук Н. І. [31], Дробчак С. З. [12], Кірейцева Г. Г. [17] та інших.

Проаналізувавши підходи, можемо зробити висновок, що грошову та матеріальну форми капіталу зазначають такі автори як: Бланк І. А. в підручниках «Фінансовий менеджмент» та «Управління формуванням капіталу» [4,5], Гаєвська Л. М. в практикумі «Підприємницька діяльність та її оподаткування», Зборовська Ю. А. в статті «Капітал підприємства: теоретичні аспекти визначення суті капіталу» [15], Гончаров А. Б. та Салига С. Я. у посібниках «Фінансовий менеджмент». У підручнику Кірейцевої Г. Г. «Фінансовий менеджмент» відмічається лише грошова форма капіталу. Дробчак С. З. у статті «Особливості управління капіталом підприємства у процесі інтеграції України в глобальну економіку знань» розглядає «інтелектуальний капітал», до якого відносить «людський капітал», «структурний капітал» та «ринковий капітал».

Характеристика капіталу як клітини соціально-економічної ринкової системи присутня у визначеннях Бланка І. А. [4] та Давидової Л. В.

У роботах таких авторів як: Гаєвська Л. М., Зятковський І. В. та Гончаров А. Б. акцентується увага на капіталі, як джерелу та засобу отримання прибутку. Але визначення даних авторів є дещо обмеженими. Авторами не враховані такі сутнісні характеристики капіталу, як інвестиційного ресурсу, носія фактору ризику та багато інших. Гаєвська Л. М. відмічає в капіталі підприємства інтелектуальні надбання.

Розглянуті підходи є досить глибокими, але вони не відображають усієї універсальності та багатоаспектності категорії «капітал» і не можуть дати її повну та вичерпну характеристику, торкаючись лише окремих аспектів сутікпіталу.

Інвестиційним ресурсом капітал називають Гончаров А. Б., Зборовська Ю. А. та Керейцев Г. Г. Бланк І. А. у своєму визначенні зазначає, що на капітал впливають фактор часу, ліквідності та ризику; Зборовська Ю. А. та Кірейцева Г. Г. виділяють лише фактор часу та юридичний аспект і називають капітал абстрактною сумою.

Ляшенко Г. П. та Гончаров А. Б. ототожнюють капітал з багатством, що використовується для збільшення. Шевчук Н. І. назвав капітал компонентою успіху бізнесу.

Досліджуючи сутність поняття «капітал підприємства», доцільно представити точку зору з цього питання закордонних економістів, тим більше, що вони не перебували під впливом строго визначеного трактування цього поняття, що існувало в колишньому СРСР.

У закордонній фінансово-економічній літературі розуміння, що фінансовий капітал підприємства є сукупністю фінансових коштів склалося досить давно і використовується не тільки в теорії, а й у практичній діяльності фірм. Історичний розвиток підходів до вивчення змісту поняття подано в таблиці 1.1 [12].

Таблиця 1.1 - Еволюція підходів до трактування сутності капітал

Економічна школа	Місце виникнення і період	Представники школи	Підхід до вивчення капіталу
Меркантилізм	Англія, Франція, Італія й ін., остання третина ХV ст. - XVII ст	Антуан де Монкретьєн, Томас Ман	Об'єкт вивчення - торговий (купецький) капітал. Розглядали джерела його приросту і нагромадження
Фізіократи	Франція, середина XVIII ст.	Франсуа Кене	Об'єкт вивчення - землеробський капітал. Розкривали продуктивний характер землі як джерела багатства
Англійська класична політична економія	Англія, XVII - XVIII ст	Вільям Петті, Адам Сміт, Давид Рікардо	Сутність капіталу розглядалася через виробництво доданої вартості і її розподіл за сферами застосування капіталу у виробництві, торгівлі, фінансах
Економічне вчення Карла Маркса	Німеччина, XIX ст.	Карл Маркс	Розглядав виробництво доданої вартості, вивчав соціальну сторону відносин власників факторів виробництва - праці і капіталу
Неокласичний напрямок економічної теорії	Остання третина XIX ст. - XX ст.	Джон Бейтс Кларк, Альфред Маршалл,	Розглядали капітал як один з факторів виробництва, використання якого приносить дохід

На даний час для визначення сутності категорії “капітал” виділяються три узагальнені підходи: монетаристський, матеріально-речовинний і марксистський. У межах монетаристського підходу капітал розглядається як сукупність коштів, що приносять прибуток їх власнику. Прихильники матеріально-речовинного підходу під поняттям “капітал” розуміють сукупність засобів і предметів праці, які призначені для подальшого виготовлення товарів. Представники марксистського підходу джерелом формування капіталу вважають додаткову вартість, утворену працею найманих робітників, а виробничі відносини капіталістичного суспільства розглядають як відносини з приводу розподілу додаткової вартості.

Серед основних характеристик, які формують економічну сутність капіталу, потрібно виділити такі:

ѕ капітал підприємства є основним фактором виробництва.

ѕ капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід. У цій своїй якості капітал може виступати у формі позикового капіталу, який забезпечує форму- вання доходів підприємства не в операційній, а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності.

ѕ капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Капітал забезпечує необхідний рівень добробуту його власників як у поточному, так і в перспективному періодах. Частина капіталу, яка спрямована на задоволення поточних чи перспективних потреб його власників, перестає виконувати функцію капіталу. Капітал, який накопи- чується, повинен задовольнити потреби його власників у перспективному періоді, тобто формує рівень майбутнього їх добробуту.

ѕ капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості. У цій якості, передусім, є власний капітал підприємства, який визначає обсяг його чистих активів. Водночас обсяг власного капіталу, який використовує підприємство, одночасно характе- ризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, формується база оцінки ринкової вартості підприємства.

ѕ динаміка капіталу підприємства є важливим барометром рівня ефективності його господарської діяльності.

Проаналізувавши підходи авторів щодо визначення сутності капіталу, можемо надати власний варіант трактування даної категорії: капітал - це сукупність економічних благ (цінностей, ресурсів, засобів, інтелектуальних надбань), що виступають як фактор виробництва, накопичений шляхом заощаджень в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах і використовується як джерело та засіб отримання прибутку, пов'язаний з фактором ризику, ліквідності, часу в умовах соціально-економічної ринкової системи.

У процесі функціонування підприємства капітал забезпечує інтереси держави, власників і працівників. Він є основним джерелом добробуту його власників як у початковому, так і в майбутніх періодах. Будь-яке підприємство веде виробничу або іншу комерційну діяльність, мусить мати відповідний капітал як сукупність матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Капітал підприємства - головний вимірник його ринкової вартості. У цій ролі виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначається обсягом його чистих активів і одночасно обсягом залучених коштів, які сприяють одержанню додаткового доходу.

Економічна сутність капіталу визначається такими його характеристиками:

ѕ капітал підприємства є основним фактором виробництва;

ѕ капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що забезпечують дохід;

ѕ капітал є головним джерелом формування добробуту його власника;

ѕ капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості;

ѕ динаміка капіталу підприємства є важливим індикатором рівня ефективності його господарської діяльності [15].

Капітал забезпечує ефективне функціонування такої специфічної фінансової установи, як страхова компанія (страховик). Для гарантій надійного страхового захисту необхідна наявність відповідних засобів, що використовуються для того, щоб здійснювати (оплачувати) фактори діяльності та здійснювати страхові виплати. Розмежування цих витрат і виплат за часом вимагає достатнього розміру власного капіталу, що гарантує подальше існування страхового підприємства. Спроба досягти цих гарантій можлива у разі забезпечення виконання двох компонентів: оптимальної конструкції власного капіталу і достатніх страхових резервів.

Економічний зміст капіталу страхової компанії випливає з суті капіталу підприємства, проте обумовлений особливостями страхової сфери. Тобто страхові компанії як специфічні підприємства створюються для отримання прибутку, але водначас предметом їх безпосередньої діяльності є надання страхового захисту, і вони мають бути фінансово спроможними його забезпечити. Досягнення такого завдання можливе за умови відповідної організації формування та управління капіталом і, загалом, організації фінансової діяльності страховика.

Отже, капітал є базою створення і розвитку підприємства і як об'єктивно існуюча економічна категорія забезпечує процес фінансування господарської діяльності підприємницьких структур, є важливим фактором розвитку національної економіки України, її ринкової трансформації.

1.2 Поняття структури капіталу та специфіка капіталу страхової компанії

Структура капіталу, що використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, активно впливає на кінцеві результати його діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів та власного капіталу, визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності та у результаті, формує співвідношення дохідності та ризику в процесі розвитку підприємства[18].

Існують різні підходи до трактування структури капіталу. За першим із них структура капіталу - це форма або складова капіталізації, що відноситься до виду і пропорції цінних паперів, що використовуються для збільшення довгострокових фінансових ресурсів. Такі визначення припускають, що компанія фінансує свою діяльність винятково за рахунок емісії і продажу інвесторам цінних паперів.

Згідно з іншим підходом структура капіталу - це співвідношення між різними джерелами капіталу (власними і залученими), що використовується для довгострокового фінансування інвестиційної діяльності акціонерного товариства. До власного належать звичайні та привілейовані акції, до залученого - довгострокові позики. Даний підхід не враховує задоволення потреб у фінансуванні за рахунок використання короткострокових коштів.

На наш погляд, найбільш вдалими і прийнятними є визначення, наведені нижче. Структура капіталу характеризується співвідношенням власних і позикових коштів, які використовуються підприємством в процесі господарської діяльності для фінансування активів.

Структуру капіталу можна виразити за допомогою:

а) коефіцієнта відношення зобов'язань до загального капіталу:

загальні зобов'язання (1.1)

загальний капітал

б) коефіцієнта відношення власного капіталу до загального капіталу:

власний капітал (1.2)

загальний капітал

Підприємство має підтримувати певний баланс між заборгованістю та власним капіталом. Структура капіталу підприємства визначає обсяги і впливає на прогнози результатів не лише фінансової, а й операційної та інвестиційної діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу, на систему показників фінансової стійкості та платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) і в підсумку формує співвідношення ступеня прибутковості та ризику у процесі розвитку підприємства.

Основними джерелами формування капіталу є як власні, так і позикові кошти. Графічно склад капіталу зображено на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Складові частини капіталу підприємства

Утворення власного капіталу відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів. До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать, по перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави. До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Позиковий фінансовий капітал підприємств може також утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів. Зовнішні джерела позикових коштів складаються з двох підгруп: зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу. Внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, утворюються за рахунок відстрочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань[12].

Формуючи структуру капіталу підприємства власник має оцінити переваги вибраної ним структури капіталу. До переваг власного капіталу можна віднести такі:

? власний капітал є фінансовою основою підприємства;

? залучення власного капіталу є більш простим порівняно з залученням позикового капіталу, бо пов'язане з тим, що із збільшенням капіталу власники та менеджери підприємства без необхідності отримання згоди з іншими господарюючими суб'єктами вирішують самостійно;

? власний капітал забезпечує більш високу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності [4].

Також варто не забувати про переваги позикового капіталу:

? достатньо широкі можливості залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства;

? забезпечує ріст фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення його активів та зростанню темпів росту обсягів його господарської діяльності;

? можливість генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнт рентабельності власного капіталу) [20].

Капітал страхової компанії має свої особливості, та крім усього іншого забезпечує функціонування страховика і поділяється за джерелами формування на власний та позиковий (деякі вчені виокремлюють власні, залучені і позикові кошти). Специфіка страхової діяльності визначає склад і структуру капіталу страхової компанії: він, переважно, виступає в грошовій формі. Джерела формування капіталу, що перебуває у розпорядженні страхової компанії, наведені в таблиці 1.2.



Таблиця 1.2 - Джерела формування капіталу страховика

Актив	Пасив
Активи страховика	Капітал	Власний (Розділ І Пасиву балансу “Власний капітал”) Статутний капітал Додатковий капітал Резервний капітал Нерозподілений прибуток
		Позиковий (Розділи: ІІІ “Довгострокові зобов'язання”, ІV “Поточні зобов'язання”, V “Доходи майбутніх періодів” Пасиву балансу) Довгострокові та короткострокові кредити банків Кредиторська заборгованість Доходи майбутніх періодів

Власний капітал страхової компанії відображається у пасиві балансу у Розділі І “Власний капітал”. Він утворює фінансову основу розвитку страхової компанії і передбачає такі елементи: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток. Крім того, у деяких випадках до власних засобів можна зарахувати сформовані за рахунок чистого прибутку страховика фонд споживання і фонд нагромадження. Загальним для них є те, що вони вільні від яких-небудь зовнішніх зобов'язань, тому в зарубіжній практиці їх прийнято називати “вільними резервами” чи “резервом платоспроможності” (маржею).

Важливою особливістю балансу страхової компанії є саме структура Розділу ІІ Пасиву. Відмінність від складу забезпечень наступних витрат і платежів на підприємстві тут полягає в тому, що страховики в цьому розділі відображають свої страхові резерви. Ця стаття балансу страховиків поряд із статтею “Статутний капітал” є найвагомішою у пасиві балансу, оскільки обсяги страхових резервів значно перевищують показники інших статей, де відображені залучені і позикові кошти. Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

ѕ резерв незароблених премій;

ѕ резерв заявлених, але не виплачених збитків;

ѕ резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

ѕ резерв катастроф;

ѕ резерв коливань збитковості.

Страховики, які займаються страхуванням життя, створюють такі резерви:

ѕ резерв довгострокових зобов'язань;

ѕ резерв належних виплат страхових сум.

Одним із напрямків розміщення коштів страхових резервів є права вимоги до перестраховиків. З метою активізації інвестиційного процесу, на наш погляд, слід покривати правами вимог до перестраховиків повністю ту частину страхових резервів, яка передана у перестрахування. На перший погляд, схема балансу страховика нічим не відрізняється від схем балансу інших суб'єктів господарювання, проте, розібравшись детальніше можна помітити деякі особливості. Вони стосуються співвідношення між власним та залученим капіталом, кількісних та якісних характеристик декотрих елементів власного та залученого капіталу, складу і структури залученого капіталу, складу і структури активів страховика. Склад та порядок формування страхових резервів визначені в законодавстві і є обов'язковими для всіх страхових компаній. Страхові резерви, сформовані за рахунок залучених коштів, мають винятково цільове призначення: вони протистоять зобов'язанням з відшкодування збитків і втілюють ту частку ресурсів страхової компанії, яка за звичайних умов діяльності достатня для сплати страхового відшкодування за усіма укладеними договорами страхування.

Відповідно до вимог чинного законодавства, українські страхові компанії формують два види страхових резервів:

ѕ резерви за ризиковими видами страхування (технічні резерви);

ѕ резерви із страхування життя.

Таке розмежування пов'язане з загальною практикою поділу страхового бізнесу на страхування життя і загальне (ризикове) страхування.

Технічні резерви - це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно - сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Законодавством України передбачено формування таких технічних резервів за видами страхування:

ѕ резерв незароблених премій (резерви премій);

ѕ резерв збитків.

Резерв незароблених премій включає в себе частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату.

Резерв збитків -- це зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до Закону України "Про страхування", страховики використовують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій -- метод плаваючих кварталів, а саме: сума надходження страхових платежів у першому кварталі множиться на одну четверту, в другому -- на одну другу, в останньому кварталі -- на три четвертих, одержані добутки додаються.

Резерви зі страхування життя формуються з двох груп:

ѕ резерву довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

ѕ резерву належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань обчислюється актуарію, окремо за кожним договором за методикою формування резервів зі страхування життя, передбаченою Законом України "Про страхування". Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна, тобто обліковуватися на окремому балансі.

Чинним законодавством може визначатись окремий перелік резервів за медичним страхуванням, страхуванням цивільної відповідальності оператора за ядерну шкоду, а також порядок їх формування.

Страхові резерви мають абсолютний зв'язок з особливостями проведення тих чи інших видів страхування. На практиці величина страхових резервів показує обсяг зобов'язань страхової компанії на звітну дату. Залучений у вигляді страхових премій і зосереджений у страхових резервах капітал вважається одним з найдешевших видів залученого капіталу. Цільове фінансування для страхової компанії не має відчутного значення. До нього належать кошти, які отримані з бюджету інших джерел. Позичений капітал страхової компанії відображається у пасиві балансу: у Розділі ІІІ “Довгострокові зобов'язання”, Розділі ІV “Поточні зобов'язання”, Розділі V “Доходи майбутніх періодів”. До його складу входять такі елементи: довго- і короткострокові кредити банку, кредиторська заборгованість, доходи майбутніх періодів. Кредити банку як елемент позикового капіталу не є основоположним для страхової компанії.

Отже, капітал підприємства формується із власного та залученого капіталу, використання кожного з яких має свої особливості. Специфіка капіталу для страхової компанії полягає у формуванні резервів, норми яких визначених законодавчо.

1.3 Поняття оптимальної структури капіталу та методи її оптимізації

Питання оптимізації структури капіталу виробничих підприємств порушувало в наукових працях багато вітчизняних і закордонних науковців та практиків. Серед них слід відзначити роботи І. Бланка, О. Бідник, І. Викиданець, А. Гончарова, О. Литовченко, Л. Мойсеєнко, Г. Семенова, В. Подольської, Н. Пойда-Носик, Б. Стеценко, У. Шарпа, І. Яремко. У них розкрито сутність капіталу, проведено його класифікацію, окреслено підходи до оцінювання вартості капіталу та формування структури капіталу підприємства, розроблено систему показників оцінювання ефективності та інтенсивності використання капіталу. Але ряд питань, пов'язаних з аналізом методів та етапів оптимізації структури капіталу підприємств, залишається мало дослідженими й потребує подальшого доопрацювання.

Структура капіталу підприємства визначає обсяги і впливає на прогнози результатів не лише фінансової, а й операційної та інвестиційної діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу, на систему показників фінансової стійкості та платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) і в підсумку формує співвідношення ступеня прибутковості та ризику у процесі розвитку підприємства.

Оптимізація - поняття відносне і може застосовуватися лише у прив'язці до певного критерію, який потрібно мінімізувати або максимізувати, чи досягнути оптимального його значення. Можна виділити три критерії оптимізації структури капіталу:

ѕ максимальна фінансова рентабельність при допустимому рівні фінансового ризику

ѕ мінімальна вартість капіталу

ѕ ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості

Оптимальна структура капіталу за визначеним критерієм - це таке співвідношення власного та позикового капіталів, за досягненням якого значення такого критерію наближається до оптимального.

Оптимізація структури капіталу включає в себе наступні етапи:

ѕ аналіз структури капіталу на певний момент часу (загальна сума капіталу, темп приросту, співвідношення складових, значення визначеного критерію оптимізації за наявної структури (або критеріїв), визначення основних фінансових показників, на які впливає структура капіталу);

ѕ дослідження факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ, що можуть вплинути на структуру капіталу.

ѕ Безпосередній розрахунок показника цільової структури капіталу.

Контрольний перелік рішень для визначення структури капіталу:

ѕ галузеві особливості операційної діяльності, які визначають структуру активів та тривалість операційного циклу;

ѕ стадія життєвого циклу підприємства: наявність потреби у залученні коштів та пов'язаний з цим ризик;

ѕ стабільність збуту: стабільний продаж забезпечує рівномірний потік грошових надходжень. Тому підприємство може брати на себе більше кредитних зобов'язань;

ѕ структура активів;

ѕ величина операційного важеля.

При прийнятті управлінських рішень доцільно використовувати один з варіантів:

ѕ поєднання низького ефекту операційного важелю зі значним фінансовим важелем;

ѕ поєднання високого ефекту операційного важелю з низьким фінансовим важелем;

ѕ використання помірних значень обох показників.

Для розрахунку оптимальної структури капіталу можна використовувати такі способи:

ѕ створення математичної моделі задачі оптимізації структури капіталу за визначеним критерієм (критеріями). Такий метод потребує володіння певним математичним апаратом, застосування якого дозволяє записати цільову функцію задачі оптимізації та дослідити її поведінку;

ѕ метод ітерацій. Сутність ітеративного процесу полягає у пошуку такого фіксованого значення суми складової частки капіталу, яке б приводило до оптимального значення критерію. Формула розрахунку значення критерію оптимальності повинна представляти собою функцію залежності значення критерію від вибраної складової частини капіталу. Значення решти змінних при цьому мають бути незмінними. Граничні межі максимально рентабельної та мінімально ризикованої структури капіталу дозволяють визначити поле відбору конкретних його значень. В процесі цього відбору враховуються раніше розглянуті чинники, що характеризують індивідуальні особливості діяльності даного підприємства.

Вартість капіталу - це ціна, яку платить підприємство за його залучення з різних джерел. Концепція такої оцінки капіталу не зводиться тільки до визначення ціни залучення, а й визначає цілий ряд напрямків господарської діяльності в цілому, в яких вартість капіталу є головним критерієм прийняття рішення про здійснення и нездійснення господарської операції [8]. Під вартістю капіталу розуміють рівень витрат, які пов'язані з використанням капіталу, виражений у вигляді річної ставки процента. Якщо структура капіталу неоднорідна, як у переважній більшості випадків, загальну вартість капіталу оцінюють шляхом зважування цін окремих складових, таким чином визначають середньозважену вартість капіталу (weighted average cost of capital - WACC):

СЗВК= і n i Ві ПВ1 (1.3)

де СЗВК - середньозважена вартість капіталу;

Ві - вартість окремого елементу капіталу;

ПВі - питома вага окремого елементу капіталу в структурі капіталу.

При визначенні СЗВК виникає дві проблеми:

ѕ як визначати вартість окремих компонентів капіталу;

ѕ у якому вигляді враховувати ці компоненти Існує два методи обліку компонентів: за ринковою чи балансовою вартістю.

Обидва методи мають як переваги, так і недоліки. Ринкова вартість звичайно більше близька до реальної на даний час. Але при цьому вона постійно змінюється, що перешкоджає процесу оцінки. Балансова оцінка питомої ваги дозволяє достатньо просто провести розрахунки, але при цьому може давати не зовсім коректні результати, які пов'язані з нечастими переоцінками активів на підприємстві та з визначенням фізичного та морального зносу. Вартість акціонерного капіталу для переважної більшості вітчизняних підприємств дорівнює вартості загальної суми простих акцій. Вартість акціонерного капіталу визначається очікуваною доходністю акцій емітента. На відміну від інших джерел фінансування, наявність статутного капіталу не означає жорстких зобов'язань по виплаті дивідендів.

В американській практиці фінансового менеджменту широкого використання набув метод визначення вартості акцій САРМ (Capital Asset Pricing Model). Використання даного методу приводить до достатньо точних і обґрунтованих з фінансової точки зору результатів. Дана модель ґрунтується на припущенні, що необхідна ставка прибутку по будь-яким цінним паперам дорівнює безризиковій ставці повернення плюс премія за ризик, пов'язаний з даним видом активів. Інший метод - чистої теперішньої вартості також застосовується при розвиненому фондовому ринку. Вартість акціонерного капіталу визначається відношенням суми дивідендів на акцію до ринкової ціни акції з урахуванням темпу приросту виплат дивідендів. Методи САРМ та чистої теперішньої вартості не можливо застосувати для оцінки акцій ПрАТ. Тому найбільш прийнятним буде використання іншого методу, що передбачає використання балансової (номінальної) вартості акцій. Нерозподілений прибуток як елемент власного капіталу є капіталізованою частиною чистого прибутку, що буде використана в майбутньому періоді. Отже, ціною нерозподіленого прибутку виступають заплановані на його суму виплати власникам. Вартість банківського кредиту дорівнює процентній ставці за кредитом, зменшеній на суму економії на податках, оскільки проценти входять до валових витрат підприємства. Вартість позикового капіталу, що формується за рахунок емісії облігацій, визначається в залежності від виду емітованих облігацій: з виплатою відсотків та з дисконтом. Для повного врахування джерел при визначенні СЗВК також необхідно враховувати активи, що використовуються підприємством на умовах лізингу, оскільки вони можуть не відображатися у балансі лізингоотримувача. При оцінці вартості капіталу з урахуванням лізингу, сума лізингового капіталу дорівнює вартості лізингового майна, а його ціною є всі витрати, пов'язані з обслуговуванням лізингу. Вартість кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, оскільки являє собою безкоштовне фінансування підприємства за рахунок постачальників. Така практика характерна для розвиненої ринкової економіки. В російських наукових виданнях розглядається питання впливу величини кредиторської заборгованості за СЗВК, внаслідок фінансування багатьох підприємств переважно за рахунок цього джерела. Ціною кредиторської заборгованості перед постачальниками та підрядчиками можуть бути штрафні санкції або зміна ціни продукції, в залежності від терміну оплати. Заборгованість перед бюджетом може збільшуватися на суму пені за прострочення сплати. Ціною заборгованості з оплати праці може виступати сума її збільшення внаслідок індексації. Позики, надаючи можливість розвитку й підвищення прибутковості підприємства, у той же час формують певний рівень фінансового ризику.

Для того, щоб не втратити платоспроможність, при формуванні оптимальної структури капіталу варто враховувати ефект фінансового важелю (левереджу). У науці склалося два підходи до визначення ефекту фінансового важелю, в залежності від переважання окремих зовнішніх форм фінансування та розвиненості фондового ринку:

ѕ західноєвропейська концепція;

ѕ підхід американської школи фінансового менеджменту.

Відповідно до концепції західноєвропейських фінансистів, ефект фінансового важелю - це приріст рентабельності власних коштів, отриманий завдяки використанню позикових коштів, не зважаючи на їх платність.

Рівень ефекту фінансового важеля (ЕФВ) визначається за формулою:

ЕФВ = (1 - ставка податку на прибуток) (ЕР - СРСВ) ВК ПК (1.4)

де (ЕР - СРСВ) - диференціал;

ПК / ВК - плече фінансового важелю;

ЕР - економічна рентабельність активів;

СРСВ- середня розрахункова ставка відсотка;

ПК - позикові кошти;.

ВК - власні кошти.

Найбільш важливі правила для фінансового менеджера: - якщо нова позика приносить підприємству збільшення рівня ЕФВ, вона є вигідною; - ризик кредитора виражається через величину диференціала: чим він більше, тим менше ризик, і навпаки. При зростанні плеча фінансового важеля банкір прагне компенсувати зростання свого ризику за рахунок підвищення ціни кредиту; - збільшення за будь-яку ціну плеча фінансового важеля може призвести до негативних наслідків, його розмір потрібно регулювати в залежності від диференціала; - диференціал не повинен бути негативним; - оптимальний ефект фінансового важеля повинен дорівнювати ?-? рівня економічної рентабельності активів; Чим більше сила впливу фінансового важеля, тим більше фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством: - зростає ризик неповернення кредиту з відсотками для банкіра; - зростає ризик падіння дивідендів і курсу акцій для інвестора. Для американської школи фінансового менеджменту характерне сприйняття ефекту фінансового важелю як зміну чистого прибутку на кожну просту акцію (у відсотках), яка відбувається за рахунок зміни нетто- результату експлуатації інвестицій (також у відсотках).

Таким чином, оптимальне значення структури капіталу - таке співвідношення власного коштів та позикового капіталу, яке забезпечує досягнення оптимальних значень цільових показників діяльності підприємства у відповідності з обраними критеріями фінансового менеджменту.

капітал страховий структура оптимальний



РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ВАТ НАСК «Оранта»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства

Національна Акціонерна Страхова Компанія (НАСК) „Оранта” була створена 25 листопада 1921 року. Відтоді i до 1993 року компанія носила назву «Укрдержстрах». У 1993 році шляхом реорганізації «Укрдержстрах» було створено ВАТ НАСК «Оранта». ВАТ НАСК «Оранта» є юридичною особою і фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність на підставі та згідно із законодавством України, Статутом та іншими документами, які затверджуються в порядку. Фінансовою діяльністю компанії є діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу компанії.

Юридична адреса товариства: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д. ВАТ НАСК „Оранта” надає страхові послуги з понад 50 видів страхування. Компанія входить в першу 20 лідерів страхового ринку з надання страхових послуг по всім групам страхування. ВАТ НАСК „Оранта” має розгалужену регіональну мережу та найбільшу агентську мережу. Крім того, компанія для продажу страхових послуг використовує наступні канали продажу: послуги страхових посередників, банківські продажі, тендери.

На сьогодні ВАТ НАСК „Оранта” - найбільша компанія, що працює на страховому ринку України з надання страхового захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб, а також здійснює фінансову діяльність з метою одержання прибутку в інтересах акціонерів, що забезпечує її працівникам умови для творчої перспективної роботи, ріст їхнього професіоналізму і добробуту. Компанія має найбільшу у країні агентську та представницьку мережу 676 відокремлених структурних пiдроздiлiв, в тому числі обласні дирекції у кожному регіоні України. У компанії працює приблизно 10 тис.осіб. Компанія має найширшу агентську сітку - 5800 чол. (біля 30% від всієї агентської сітки по Україні). Компанія є членом: Ліги страхових організацій України, Моторного страхового бюро України, Ядерного страхового пула України, Морського страхового бюро України, Українського союзу промисловців і підприємців, Торгово - промислової палати України.

Метою діяльності компанії є одержання прибутку шляхом надання послуг з усіх видів страхового захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб та здійснення фінансової діяльності в межах, визначених законодавством та статутом страхової компанії. Предметом безпосередньої діяльності компанії є проведення страхування, перестрахування і здійснення фінансової діяльності, пов'язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Компанія здійснює всі види обов'язкового, добровільного страхування та перестрахування згідно із законодавством України, наякі вона отримала ліцензії. Згідно до статуту ВАТ НАСК „Оранта” здійснює наступні види діяльності:

ѕ інші види страхування, крім страхування життя;

ѕ перестрахування.

Послуги, що надаються юридичним особам:

- страхування авіаційних ризиків (авіатранспорту й цивільної відповідальності авіаперевізників);

- страхування будівельно-монтажних ризиків;

- страхування вантажів (таких, що перевозяться всіма видами транспорту);

- автотранспортне страхування (автокаско, обов'язкове й добровільне страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, обов'язкове й добровільне страхування від нещасних випадків на транспорті водіїв і пасажирів);

- страхування майна підприємств;

- страхування заставного майна й майна зданого в оренду;

- обов'язкове й добровільне страхування відповідальності юридичних осіб;

- страхування морських ризиків (суден, відповідальності судовласників і фрахтувальників);

- страхування залізничного транспорту;

- комплексне страхування фінансових установ (страхування фінансових ризиків);

- обов'язкове й добровільне страхування сільськогосподарських ризиків (врожаю, посівів, тварин);

- корпоративне особисте страхування співробітників (від нещасних випадків, на випадок травми, медичне страхування, страхування відповідальності роботодавців).

Фізичним особам надаються наступні послуги:

- страхування майна громадян (квартири, споруди, побутове майно), власного, заставного й зданого в оренду;

- автотранспортне страхування (автокаско, обов'язкове й добровільне страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, страхування від нещасних випадків на транспорті водіїв і пасажирів);

- страхування відповідальності перед третіми особами;

- страхування громадян від нещасних випадків і на випадок хвороби;

- медичне страхування;

- страхування подорожуючих за кордоном або на території України на випадок хвороби або травми (страхування туристів);

- страхування тварин, що належать громадянам.

Господарськадіяльність товариства здійснюється на принципах:

- повного госпрозрахунку та самоокупності;

- вільного вибору форм та методів праці з третіми особами;

- вільного найму працівників;

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено і не обмежено законодавством України;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається після внесення всіх платежів, встановлених законодавством;

- самостійного здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином ВАТ НАСК „Оранта” можна охарактеризувати як одне з провідних на ринку страхових послуг України.

ВАТ НАСК «Оранта» має широку регіональну структуру, що представлена регіональними дирекціями. Фінансова робота в обласних дирекціях ВАТ НАСК «Оранта» ведеться фінансово - економічними відділами згідно до норм чинного законодавства на згідно до принципів, встановлених Положення про фінансовий відділ. Фінансова робота в компанії здійснюється за такими напрямками:

- фінансове планування;

- оперативна фінансова робота;

- контрольно-аналітична робота.

Основними завданнями фінансової роботи в ВАТ НАСК «Оранта» є:

- здійснення необхідних розрахунків, на основі яких вносить пропозиції керівництву компанії щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між виробничими підрозділами і функціональними службами;

- розробку поточних й оперативних фінансових планів та інших планових фінансових документів, пошук резервів збільшення прибутку та нагромадження інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб компанії в коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціальних потреб;

- здійснення контролю за виконанням показників фінансового плану підрозділами і компанією загалом, а також контролю за використанням фінансових ресурсів на непродуктивні витрати;

- оперативний контроль за надходженням грошових коштів від реалізації продукції (робіт, послуг), своєчасним розв'язанням претензій у сфері розрахунків з постачальниками і споживачами;

- забезпечення роботи щодо виконання фінансових зобов'язань компанії перед бюджетом, своєчасне внесення податків та інших (неподаткових) платежів перед бюджетними фондами, банками, постачальниками, робітниками та службовцями;

- комплексний аналіз господарської діяльності компанії та його структурних підрозділів з метою виявлення причин невиконання планів;

- вивчення стану фінансового ринку країни й регіону для планування й прийняття рішень в інвестиційній сфері (емісія і придбання акцій, облігацій, залучення банківських кредитів тощо).

Для фінансової характеристики ВАТ НАСК «Оранта» необхідно проведемо розрахунки показників фінансово-господарської діяльності підприємства. Основні фінансові-економічні показники наведено в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ НАСК «Оранта» за період 2012- 2014 рр

Показник	Рік	Темп приросту, %
	2012	2013	2014	2013/2012	2014/2013
Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	521031	456197	389878	-12,44	-14,54
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	320152	81173	74382	-74,65	-8,37
Валовий прибуток (збиток), тис. грн	200879	146507	202609	-27,07	38,29
Чистий прибуток (збиток), тис. грн	553	-145200	539	-26356,78	-100,37
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн	243053	235705	223446	-3,02	-5,20
Фондовіддача	1,32	0,34	0,33	-73,86	-3,34
Рентабельність діяльності підприємства, %	0,11	-31,83	0,14	-30088,35	-100,43

Аналіз показників дозволяє зробити висновок про те, що темпи приросту доходу від реалізації продукції протягом аналізованого періоду відповідали від'ємним значенням, проте були вишими, ніж темпи приросту собівартості. За рахунок такої тенденції валовий прибуток у 2014 р. порівняно із 2013 р. зріс на 38,3 %. Суттєво зменшився чистий прибуток, а отже і рентабельність діяльності - за аналізований період відповідно на100,37 % і 100,5 %. За рахунок зростання зносу основних засобів і зменшення їх залишкової вартості середньорічна вартість основних фондів зменшилась на 5,2 %. Фондовіддача скоротилась на 3,3 %.

Аналіз фінансово-економічних показників ВАТ НАСК «Оранта» вказує на зниження ефективності його діяльності, що зумовлює необхідність співставлення темпів зміни розміру прибутку, обсягу реалізації та активів. Оптимальним прийнято вважати співвідношення, яке у світовій практиці отримало назву «золоте правило економіки» і представлено у вигляді формули (2.1).

ТЗ (ЧП) > ТЗ (ЧД) > ТЗ (ВК) > ТЗ (ВБ) > 100 % (2.1)

де ТЗ (ЧП) - темп зміни чистого прибутку;

ТЗ (ЧД) - темп зміни чистого доходу від реалізації;

ТЗ (ВК) - темп зміни власного капіталу;

ТЗ (ВБ) - темп зміни валюти балансу.

Динаміку зазначених у нерівності фінансових показників підприємства наведено в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 - Динаміка основних фінансових показників ВАТ НАСК «Оранта» за період 2012-2014 рр.

Показник	Рік	Темп приросту, %
	2012	2013	2014	2013/2012	2014/2013
Чистий прибуток	553	-145200	539	-26256,8	-0,37
Чистий дохід	521031	456197	389878	87,55	85,46
Власний капітал	775125	353796	370527	45,64	104,72
Валюта балансу	1142963	782359	742604	68,45	94,91



Розраховані дані вказують на те, що нерівність практично не виконується. Це означає, що на підприємстві спостерігається погіршення ділової активності, скорочення оборотності активів і власного капіталу, а також зниження рівня фінансової автономії і незалежності. Негативну динаміку має також чистий прибуток, що вказує на зниження рентабельності продукції, власного капіталу і активів. Це свідчить про неефективність фінансово-господарської діяльності і зумовлює необхідність детального аналізу фінансового стану.

2.2 Аналіз фінансового стану ВАТ НАСК «Оранта»

Одним із інструментів дослідження ринку й збереження конкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану. Аналіз фінансового стану має дві основні цілі:

ѕ оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;

ѕ підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

Цілі аналізу будуть досягнуті в результаті рішення взаємозалежного набору аналітичних задач:

ѕ визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;

ѕ виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;

ѕ визначення «проблемних” місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

ѕ виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Основний зміст зовнішнього аналізу складається з: аналізу динаміки та структури валюти балансу, аналізу майнового стану, оцінки ефективності використання капіталу, аналізу показників ліквідності та платоспроможності, аналізу фінансової стійкості, аналізу ділової активності.

Таблиця 2.3 - Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів ВАТ НАСК «Оранта»

Показник	Рік	Відхилення, %
	2012	2013	2014	2013/2012	2014/2013
Коефіцієнт зносу	0,62	0,62	0,63	0,16	-1,69
Коефіцієнт придатності	0,38	0,38	0,37	-0,26	2,73
Фондомісткість	0,76	2,90	3,00	-282,48	-3,45
Фондовіддача	1,32	0,34	0,33

Подобные документы

• Моделювання діяльності страхової компанії

  Теоретичні засади моделювання діяльності страхової компанії. Аналіз діяльності НАСК "Оранта", її організаційно-економічна характеристика, а також основні показники фінансового стану. Розробка рекомендацій щодо удосконалення діяльності страхової компанії.
  
  отчет по практике [133,1 K], добавлен 15.06.2014
  

• Характеристика основних показників діяльності страхових компаній України за 2009–2013 рр. Складання рейтингу страхових компаній України за збором страхових премій протягом 5 років

  Аналіз обсягу та структури власного капіталу страхової компанії. Оцінка загальної структури розміщення коштів страхових резервів страховиками України. Взаємодія та взаємовплив чинників, які забезпечують фінансову стійкість страхової організації.
  
  контрольная работа [99,9 K], добавлен 08.05.2015
  

• Власний капітал банку та порядок його формування

  Капітал банку та його економічна сутність. Аналіз структури та динаміки власного капіталу банку. Характеристика рахунків призначених для обліку власного капіталу банківської установи. Законодавчі основи вирішення проблеми капіталізації українських банків.
  
  курсовая работа [640,5 K], добавлен 20.04.2013
  

• Банківський капітал: сутність, значення, класифікація, функції та структура

  Економічна сутність та значення банківського капіталу у теоретичних трудах вчених-економістів. Його класифікація за різними ознаками та функції, механізми і особливості функціонування. Характеристика структури і джерел формування банківського капіталу.
  
  реферат [86,2 K], добавлен 25.10.2011
  

• Фактори, які впливають на фінансову стійкість страхової компанії

  Характеристика показників, які мають бути визначальними при виборі надійної компанії, що займається страхуванням життя. Аналіз структури активів та пасивів на основі даних публічної фінансової звітності. Показники фінансової стійкості страхової компанії.
  
  отчет по практике [71,9 K], добавлен 06.04.2014
  

• Аналіз страхових послуг на прикладі страхової компанії "Універсальна"

  Поняття, класифікація та функції страхової послуги. Інфраструктура страхового ринку України та законодавча база. Загальна характеристика страхової компанії "Універсальна" та її фінансових показників. Аналіз страхових послуг та їх реалізація в компанії.
  
  курсовая работа [172,0 K], добавлен 12.02.2012
  

• Розрахунок і порівняльний аналіз рейтингів банків

  Балансова інформація досліджуваних комерційних банків. Ранжування банків за показниками: діяльності, доходності та достатності капіталу, структури активів та пасивів. Співвідношення статутного капіталу та капіталу-брутто. Підсумковий рейтинг банків.
  
  контрольная работа [35,4 K], добавлен 06.11.2011
  

• Фінансова надійність страхової компанії

  Страховий фонд та власний капітал. Особливість формування і руху страхового фонду. Страхові резерви. Платоспроможність. Маржа платоспроможності. Ефективність діяльності страхової компанії та система показників ефективності.
  
  контрольная работа [24,0 K], добавлен 04.04.2007
  

• Страхування майна на прикладі страхової компанії "Оранта"

  Страхування майна як галузь страхування, в якій об'єктом страхування є майно, що належить юридичним або фізичним особам, визначення його необхідності. Особливості страхування фізичних та юридичних осіб. Характеристика діяльності компанії "Оранта".
  
  презентация [510,1 K], добавлен 19.03.2011
  

• Моделювання поведінки клієнта страхової компанії

  Купівля та продаж ризику. Вступ до теорії страхування та грального бізнесу. Таблична модель поведінки клієнта страхової компанії. Реакція клієнта на зміну параметрів страхування. Прибуток страхової компанії та його корисність.
  
  курсовая работа [305,9 K], добавлен 10.04.2005
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам