Оптимізація структури капіталу страхової компанії

73,86

3,34

Як показують вищенаведені дані, показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів майже не змінювалися упродовж аналізованого періоду, у той час як відбувалося загальне погіршення фінансового стану. Цей факт можна пояснити належністю компанії до невиробничої сфери. Розглянемо узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

Таблиця 2.4 - Аналіз показників рентабельності

В цілому за період 2012- 2013 р.р. відбувається зниження рентабельності, що негативно характеризує діяльність підприємства. Проте вже в наступному періоді спостерігається позитивна динаміка усіх показників, що говорить про підвищення ефективності його діяльності.

Таблиця 2.5 - Показники ліквідності та фінансової стійкості підприємства

Відповідно до даних табл. 2.6 показники ліквідності та фінансової стійкості відповідають нормативним значенням. Лише у 2013 році дані показники не відповідають нормативним значенням. У 2014 показники набувають позитивної динаміки. У загальному фінансова стійкість є стабільною, незважаючи на погіршення показників у 2013 році порівняно з попереднім.

Фінансовий стан ВАТ НАСК «Оранта» упродовж аналізованого періоду є задовільним. Лише у 2013 році спостерігається загальне послаблення фінансово-господарського стану. Проводячи консервативну політику фінансового менеджменту підприємство має високий рівень ліквідності, запас фінансової стійкості, використовує як власні так і залучені кошти.

2.3 Аналіз структури капіталу ВАТ НАСК «Оранта»

У процесі аналізу структури капіталу підприємства, в першу чергу, необхідно виявити тенденції динаміки обсягу і складу капіталу, їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу. Перш за все, доцільним є співставлення динаміки обсягу сукупного капіталу та обсягу виробництва і реалізації продукції. Умовою ефективного використання капіталу є менший темп його зростання порівняно з темпом зростання доходу (виручки) від реалізації (ТК < ТД). Динаміка цих показників підприємства наведено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Динаміка обсягу сукупного капіталу та обсягу виробництва і реалізації продукції ВАТ НАСК «Оранта» за період 2012-2014 рр.

Розраховані дані вказують на те, що між капіталом та обсягом виробництва і реалізації існує пряма кореляція. Протягом аналізованого періоду на підприємстві спостерігається сповільнення приросту капіталу, відповідно, темп приросту доходу (виручки) від реалізації продукції також знижується. Ключовими елементами аналізу структури капіталу є визначення його складу, співвідношення власного і позикового капіталу і їх динаміки.

Аналізуючи проведені розрахунки можна зробити висновок про те, що протягом аналізованого періоду сукупний капітал підприємства скоротився на 760 тис. грн. У 2013 р. це відбувалось за рахунок зменшення власного капіталу, а у 2014 р. зміни відбулось у формі скорочення позикового капіталу.

Таблиця 2.8 - Склад капіталу ВАТ НАСК «Оранта» та його динаміка за період 2012-2014 рр.

Провівши аналіз складу капіталу, співвідношення власного і позикового капіталу доцільно зазначити, що основу капіталу ВАТ НАСК «Оранта» представлено власними коштами, у той час, як позиковий капітал займає неістотну долю.

На аналізованому підприємстві власний капітал представлено наступними складовими (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 - Структура власного капіталу ВАТ НАСК «Оранта» за період 2012-2014 рр.

Аналізуючи дані розрахунки можна зробити висновок про залежність між структурою власного капіталу та його фінансово- господарський стан. Скорочення обсягу нерозподіленого прибутку у 2013 році до - 667386 тис. грн. спричинено зменшенням обсягу страхових премій, котре викликано кризою управління в компанії. Аналогічну ситуацію можна спостерігати і щодо додатково вкладеного капіталу та обсягу власного капіталу в цілому.

Таблиця 2.10 - Структура позикового капіталу ВАТ НАСК «Оранта» за період 2012-2014 рр.

Аналізуючи проведені розрахунки можна зробити висновок про те, що основу позикового капіталу страхової компанії складають короткострокові кредити банків, які використовуються страховиками для здійснення оперативних розрахунків з клієнтами. Лише у 2014 структура значно змінюється, що обумовлено невикористанням короткострокових кредитів банків.

Отже, провівши аналіз складу, динаміки та структури капіталу страхової компанії можемо помітити тенденцію до скорочення його обсягу. Основу капіталу становлять власні кошти, що обумовлено специфікою діяльності об'єкта як страховика.

РОЗДІЛ 3 ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ВАТ НАСК «ОРАНТА»

3.1 Методи та особливості оптимізації структури капіталу страхової компанії

Рівень ефективності фінансово-господарської діяльності страхової компанії значною мірою визначається цілеспрямованим формуванням її капіталу. Оптимізація структури капіталу передбачає досягнення такого співвідношення між власним і залученим капіталом, за якого забезпечується оптимальне поєднання рентабельності власного капіталу та фінансової стійкості страховика. Оптимізація структури капіталу сприяє максимізаці ринкової вартості страхової компанії. Водночас існує ряд об'єктивних та суб'єктивних чинників, дослідження яких дозволяє цілеспрямовано формувати структуру капіталу, серед них:

ѕ галузеві особливості операційної діяльності. Фондоємність та операційний цикл у страховиків мінімальні. Отримані премії не є прибутком компанії. Страхові резерви є залученим капіталом, за який страхові компанії не сплачують відсотків, тому потреба у позиковому капіталі у вигляді банківського кредиту є мінімальною. З точки зору ризик-менеджменту -- це додаткові ризики до вже існуючих страхових та інвестиційних ризиків.

ѕ відношення кредиторів до підприємства. Кредитори при оцінці кредитного рейтингу керуються своїми критеріями оцінки кредитоспроможності підприємства. Для страховиків важливим є рівень довіри з боку страхувальників, що також призводить до зростання залученого капіталу у вигляді страхових резервів.

ѕ стадія життєвого циклу підприємства. Страхова галузь швидко розвивається, тому постійно має потребу у капіталі.

ѕ рівень концентрації власного капіталу. Українські страхові компанії змушені і зацікавлені в нарощуванні саме акціонерного капіталу, адже саме з ним страховик пов'язує свою фінансову стабільність. Законодавством також встановлені нормативні обмеження щодо обсягу прийнятих страхових ризиків залежно від розміру статутного капіталу [93].

Управління структурою капіталу страхової компанії зводиться до двох основних напрямків:

ѕ встановлення оптимальних для страхових компаній пропорцій використання власного і позикового капіталу;

ѕ забезпечення залучення страховиком необхідних видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.

При вирішенні проблеми оптимізації структури капіталу страхових компаній управління цією структурою дозволяє сформувати на майбутній період показник цільової структури капіталу, відповідно до якого буде здійснюватись його формування в страховій компанії шляхом залучення фінансових ресурсів з різних джерел [93].

В теорії фінансового менеджменту виділяють три основних критерії оптимізації структури капіталу: за критерієм мінімізації його вартості, максимізації рівня фінансової рентабельності та мінімізації фінансового ризику. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Базується на оцінці власного і позикового капіталу при різних умовах його залучення і варіантних розрахунках середньозваженої вартості капіталу. Середньозважена вартість капіталу характеризує середню дохідність, яку отримують вкладники капіталу від інвестування у страховий бізнес. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності передбачає використання механізму фінансового левериджу. Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків підвищується рентабельність власного капіталу страхової компанії за рахунок залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер. Для визначення ефекту фінансового важеля використовується наступна формула:

(3.1)

де ЕФВ -- ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу);

КОП -- коефіцієнт оподаткування прибутку;

КВРА -- коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів);

СП -- середня ставка процента за позиковими коштами;

ПК -- середній обсяг використовуваного позикового капіталу;

ВК -- середня сума власного капіталу.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

ѕ диференціала (1 - КОП)(КВРА - СП) -- різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і середньою ставкою процента за позиковими коштами після сплати податків;

ѕ плеча ПК/ВК -- співвідношення позикового і власного капіталу.

Плече фінансового важеля є мультиплікатором зміни диференціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативному напрямках.

Так, якщо диференціал має додатне значення, вигідно нарощувати частку позикового капіталу і тим самим збільшувати рентабельність власного капіталу. І, навпаки, якщо значення диференціала від'ємне, в результаті збільшення плеча фінансового важеля відбувається «проїдання» власного капіталу, і наслідки для підприємства можуть бути руйнівними [36]. Високий фінансовий важіль має неоднозначний вплив на фінансовий стан організації -- збільшує рентабельність власного капіталу та знижує фінансову стійкість.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації фінансового ризику. З огляду на тягар соціальної відповідальності при здійсненні страхового захисту він є переважаючим критерієм оптимізації структури капіталу, тоді як критерій максимізації рівня фінансової рентабельності та критерій мінімізації вартості капіталу повинні застосовуватись як додаткові обмеження. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків пов'язана з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. По відношенню до страхових компаній оборотні активи поділяються на ті, що забезпечують покриття страхових резервів, розмір і категорії яких встановлюються законодавчо, та активи, що забезпечують операційну діяльність [93].

Для страхової компанії характерна така модель фінансування активів, за якої фіксовані активи та мінімальний рівень поточних активів фінансуються за допомогою довгострокових позик та власного капіталу. Кошти страхових резервів повинні розміщуватися у дозволені види активів з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості.

Для кожного окремого варіанта структури капіталу характерна своя норма прибутковості. У випадку перевищення прибутковості над ціною капіталу можна стверджувати про оптимальність його структури та ефективність використання. В зв'язку з цим використовують такий термін як “вартість” (“ціна”) капіталу.

Вартість капіталу - це відношення плати за використання фінансових ресурсів до обсягу цих ресурсів, виражене у відсотках.

Необхідність обчислення вартості капіталу зумовлена такими причинами:

ѕ вартість капіталу підприємства виступає як міра прибутковості операційної діяльності. Це зумовлено тим, що частина прибутку повинна бути заплачена за використання сформованого чи залученого нового капіталу. Отже, вартість капіталу є мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства.

ѕ показник вартості капіталу використовують для обґрунтування рішень щодо реального та фінансового інвестування (прийнятними є ті інвестиційні проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від вартості авансованого капіталу).

ѕ вартість капіталу в розрізі окремих його елементів використовують для управління структурою цього капіталу.

ѕ вартість капіталу визначає ринкову вартість підприємства (ці показники є взаємно оберненими).

Для оцінки вартості капіталу підприємства спочатку здійснюють поелементну оцінку капіталу, яка передбачає розкладання капіталу на окремі елементи (власний та позиковий капітал, а всередині їх за джерелами формування) та їхню оцінку.

Оцінка вартості власного капіталу передбачає оцінку таких його елементів:

ѕ функціонуючого власного капіталу;

ѕ нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду;

ѕ акціонерного (пайового) капіталу, який додатково залучається.

Розрахункові формули наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Розрахунок вартості власного капіталу

Власний капітал, що відображається балансом, як правило, суттєво занижений порівняно з його поточною ринковою вартістю. Тому для ринкової оцінки суми власного капіталу виконують розрахунки за етапами.

Етап 1. Визначають вартість чистих активів підприємства, які характеризують ту частину його майна, яка сформована за рахунок власного капіталу:

(3.1)

де ЧА - вартість чистих активів підприємства, грн.;

А - сукупна вартість активів підприємства, грн.;

ПК - сума використаного позикового капіталу, грн.

Етап 2. Визначають склад чистих оборотних активів підприємства:

(3.2)

де МОАв - сума матеріальних оборотних активів підприємства, сформованих за рахунок власного капіталу, грн.;

ПАо - вартість необоротних операційних активів підприємства, грн.

Етап 3. Здійснюють індексацію (переоцінку) балансової вартості елементів необоротних операційних активів та власних матеріальних оборотних активів. Сума переоцінених активів і буде характеризувати суму власного капіталу за ринковою оцінкою ().

Слід зазначити, що використання акціонерного капіталу не забезпечує економії на податках, оскільки дивіденди сплачують з чистого прибутку. Це підвищує його вартість.

Визначаючи ціну позикового капіталу, слід враховувати те, що плату за його використання (відсотки) відносять до складу валових витрат. Тому ціна одиниці такого джерела коштів є меншою від відсотка на власний капітал. У зв'язку з цим в розрахункових формулах використовують податковий коректор (1-Спп , де Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом).

Позиковий капітал оцінюють за формулами, наведеними в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Розрахунок вартості позикового капіталу

Узагальнюючою оцінкою вартості капіталу є середньозважена вартість капіталу. Вихідною базою для розрахунку цього показника є дані, отримані в процесі поелементної оцінки капіталу.

Формула для розрахунку середньозваженої вартості капіталу має такий вигляд:

СВК = (3.3)

де Сі - вартість і-го елемента капіталу, %;

Уі - питома вага і-го елемента капіталу у загальній його сумі, виражена десятковим дробом.

Середньозважена вартість капіталу є мінімальною нормою прибутку, на яку сподіваються інвестори та кредитори.

Таким чином, ефективність діяльності страхової компанії значною мірою визначається структурою її капіталу. Оптимізація структури капіталу передбачає досягнення такого співвідношення між власним і залученим капіталом, за якого забезпечується оптимальне поєднання рентабельності власного капіталу та фінансової стійкості страховика. На практиці застосовується три основних критерії оптимізації структури капіталу: за критерієм мінімізації його вартості, максимізації рівня фінансової рентабельності та мінімізації фінансового ризику.

3.2 Практичні підходи щодо оптимізації структури капіталу ВАТ НАСК «Оранта»

Метод оптимізації цільової структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу) дає можливість розрахунково знайти лише оптимальну величину ефекту фінансового важеля. Якщо підприємство в своїх інвестиціях використовує як власні, так і позикові кошти, то рентабельність інвестування власних коштів ще називають ефектом фінансового важеля. Фінансовий леверидж - це практика використання боргових цінних паперів для фінансування інвестицій [11]. Розрахуємо ефект фінансового левериджу для ВАТ НАСК «Оранта», використовуючи формулу 3.1 При цьому ставку податку за кредит приймаємо умовно в розмірі 24%, а коефіцієнт валової рентабельності активів розраховуємо як відношення прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до середньої вартості активів підприємства. У такому разі будуть враховані всі результати діяльності підприємства, як доходи, так і витрати. Співвідношення власного капіталу до позикового капіталу ВАТ НАСК «Оранта» становить 97% до 3%. Відповідно, як результат такого співвідношення коефіцієнт фінансової рентабельності становить -43,18%, як видно з таблиці 3.1. Це є досить негативним явищем для підприємства. Виникає необхідність оптимізувати структуру капіталу до того рівня, щоб покращити рентабельність власного капіталу. Розрахуємо показник ефекту фінансового левериджу (таблиця 3.1)

Таблиця 3.1 - Розрахунок коефіцієнта фінансової рентабельності

На основі даних таблиці розрахуємо Ефект фінансового важеля (за формулою 3.1).

ЕФВ=0,00082.

Таким чином можемо зробити висновок: при залученні позикових коштів рентабельність власного капіталу зросте на 0.082 %. Таким чином ми робимо висновок про неефективність залучення кредитних ресурсів.

Размещено на Allbest.ur