Накопичення золота у золотовалютних резервах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методичні засади формування. Золотовалютних резервів

1.1 Сутність та значення золотовалютних резервів

1.2 Основи формування та управління золотовалютними резервами

1.3 Місце та значення золота в структурі золотовалютних резервів

2. Аналіз та оцінка золотих запасів в структурі. Офіційних золотовалютних резервів

2.1 Аналіз світових тенденцій накопичення та використання золотих запасів

2.2 Оцінка сучасних тенденцій формування золотих запасів в розвинутих країнах

2.3 Основні передумови та аналіз сучасного стану формування та накопичення золотих запасів в Україні

3. Сучасні проблеми та перспективи формування золотовалютних резервів

3.1 Основні проблеми формування та використання офіційних золотовалютних резервів

3.2 Сучасні перспективи розвитку золотих запасів в структурі золотовалютних резервів

Висновки

Анотація

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Актуальність теми, обраної для дослідження, визначається тим, що на сучасному етапі дорогоцінні метали відіграють одну з провідних ролей в економіці кожної окремої країни та світу в цілому.

На сьогодні досить актуальними є питання накопичення золота у золотовалютних резервах кожної країни, інвестування та залучення тимчасово вільних коштів у даний метал, проводиться активна політика урядів окремих країн щодо накопичення золота в активах населення, або ж навпаки уряд досить активно збагачує активи країни в цілому безпосередньо за рахунок державних закупівель золота в населення. Завдяки цьому небувалого розвитку набувають зовнішньоекономічні відносини з приводу купівлі - продажу золотого металу між різними країнами світу. Внаслідок чого частіше за все збагачуються саме ті країни, в яких дуже розвиненим є видобуток золота з надр землі. Існують безліч організацій, як національних, так і міжнародних, різного роду біржі, що ведуть торгівлю золотом у різних куточках світу. золотовалютний банк інтервенція

Інформаційною базою курсової роботи виступили праці вітчизняних та зарубіжних науковців, законодавство України, нормативно-правові акти, що регулюють формування та використання золотовалютних резервів. Серед вітчизняних вчених такі як Заблоцька Г. О., Лихачов А. І., Паливода К. В., Козловський Р., Лупін О. Б., Лясковець Г. М., Циганов С. А., Дзюблик О. В., Яценко А. Б., Ермакова Е. А. та ряд інших. Серед зарубіжних вчених такі як Роберт В.Колби, Томас А.Мейерс, А.А.Суетин, А.Елдер, Pringle R., Carver N. та ряд інших.

В той же час, незважаючи на досить високий ступінь розробленості даної теми в межах української та світової літератури, існує ряд проблем, пов'язаних із формуванням золотовалютних резервів. Зокрема, питання визначення ступеню їх забезпеченості та достатності, оптимізація структури й ефективне управління золотовалютними резервами. Що в свою чергу підтверджує актуальність теми курсової роботи.

Мета курсової роботи полягає у вивченні теоретичних засад акумулювання та використання золотих запасів в структурі золотовалютних резервів та розробці практичних рекомендацій щодо перспектив розвитку золотих запасів.

Для вирішення поставленої мети було поставлено ряд завдань:

- дати загальну характеристику сутності та значення золотовалютних резервів;

- дослідити основи формування та управління золотовалютними резервами;

- визначити місце та значення золота в структурі офіційних золотовалютних резервів;

- проаналізувати світові тенденції накопичення та використання золотих запасів;

- оцінити сучасні тенденції формування золотих запасів в розвинутих країнах;

- визначити основні передумови та сучасний стан формування та накопичення золотих запасів в Україні;

- дослідити основні проблеми формування та використання офіційних золотовалютних резервів;

- визначити основні перспективи розвитку золотих запасів в структурі золотовалютних резервів.

Об'єктом дослідження виступає система економічних відносин, зумовлених механізмами формування та використання золотих запасів в структурі офіційних золотовалютних резервів.

Предметом дослідження виступають економічні передумови та взаємовідносини, які виникають в суспільстві й економіці внаслідок формування, використання та управління офіційними золотовалютними резервами.

Для реалізації поставленої у курсовій роботі мети використовувались загальнонаукові методи дослідження. У першому розділі було використано монографічний метод та метод дедукції. У другому розділі було використано статистичний аналіз, аналіз та синтез основних тенденцій. В третьому розділі курсової роботи було використано методи: визначення прямих та зворотних зв'язків між економічними явищами. Серед методів пізнання в основному використовувався діалектико-системний підхід, відповідно до якого всі процеси розглядаються й аналізуються у взаємозв'язку, взаємозалежності та розвитку.



1. Теоретико-методичні засади формування золотовалютних резервів

1.1 Сутність та значення золотовалютних резервів

Особливого значення питання забезпечення країн офіційними валютними запасами набувають в сучасних умовах підвищення ступеня нестабільності світового фінансового середовища, зростання масштабів валютних коливань і активізації діяльності центральних банків в напряму стабілізації валютних ринків.

В рамках дослідження сутності золотовалютних резервів, перш за все, вважаємо за доцільне проаналізувати існуючі підходи до трактування даного терміну в сучасній науковій літературі (табл.1.1).

Таблиця 1.1 - Підходи до трактування поняття «золотовалютні резерви»

Автор	Визначення «золотовалютних резервів»
Савлук М. І.	Запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі й перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення [1].
Лупін О. Б.	Частина національного багатства країни, що перебуває під контролем органів грошово-кредитного управління та складається з міжнародних резервних активів і призначена для прямого та непрямого регулювання платіжного дисбалансу шляхом проведення валютних інтервенцій, та/або інших цілей [2].
Дзюблик О. В.	Державні валютні активи, що включають золото та міжнародні платіжні засоби і можуть бути використані для міжнародних розрахунків та погашення зовнішніх боргів [3].
Лихачов А. І.	Зовнішні високоліквідні активи у вигляді іноземної валюти та золота, що знаходяться під контролем державних органів грошово-кредитного регулювання і в будь-який момент можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу, інтервенцій на валютних ринках, що впливатимуть на курс національної валюти або для аналогічних цілей [4].
Заболоцька Г. О.	Офіційні запаси золота і іноземної валюти центральних банків і казначейств, що використовуються ними для здійснення міжнародних розрахунків та платежів, покриття дефіциту платіжного балансу, стабілізації курсу валют на міжнародних ринках і т.д. [5].
Наговицин А. Г.	Запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядження органів грошово - кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення [6].
Циганов С. А.	Офіційні запаси золота та іноземних валюти, які перебувають у розпорядженні центральних банків і казначейств та використовуються ними для здійснення міжнародних розрахунків і платежів [7].
Мороз А. М.; Пуховкіна М.І.; Савлук М.І.	Належні державі валютні активи, що включають золото та міжнародні платіжні засоби і можуть бути використані для міжнародних розрахунків та погашення зовнішніх боргів [8].
Закон України «Про Національний банк України»	Резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків [9].

Таким чином, відповідно до зазначених в таблиці 1.1 трактувань поняття «золотовалютні резерви», їх основною ознакою виступає те, що кожна конкретна держава самостійно виступає власником даних ресурсів.

Отже, згідно дослідження основних тлумачень, золотовалютні резерви характеризуються тим, що вони:

- виступають національними високоліквідними резервами, що відносяться до найважливіших інструментів державного регулювання сфери міжнародних платежів;

- характеризують міцність та стійкість фінансового становище держави;

- виступають важливим елементом діючої системи забезпечення стабільності національної валюти;

- слугують гарантією виконання країною міжнародних фінансових зобов'язань [10].

Основним призначення даних резервів виступає забезпечення міжнародних торгівельно-економічних та кредитно-фінансових відносин, які здійснюються на рівні країн, належною кількістю платіжних засобів, покриття дефіциту платіжного балансу, та проведення девізної політики центральним банком країни через валютні інтервенції на ринку.

Ще одним призначенням золотовалютних резервів можна вважати скорочення волатильності національної грошової одиниці, що пов'язано з активністю спекулянтів та нерівномірністю зовнішньоекономічної діяльності господарюючих суб'єктів.

Важливим аспектом аналізу сутності та значення золотовалютних резервів виступає дослідження їх структури, що являє собою сукупність підібраних у певній пропорції валютних активів, використання яких надає змогу центральному банку забезпечувати регулятивний вплив на валютні відносини та організацію зовнішньоекономічної діяльності в державі [3].

Варто зазначити, що структура резервів значним чином залежить від особливостей елементів діючої в даний історичний період світової валютної системи, особливостей міжнародних розрахунків, значення різних країн у світовій торгівлі та міжнародному поділі праці. Основними структурними елементами «золотовалютних резервів» зазвичай виступають: міжнародні активи, міжнародні резервні активи, запаси золота та валют, запаси резервних активів, запаси іноземних фінансових активів, золото та міжнародні платіжні засоби (рис.1.1) [11].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Сучасна типова структура золотовалютних резервів [12]



Таким чином, однією з основних складових структури золотовалютних резервів виступає монетарне золото, що являє собою високочисте золото у формі монет, злитків або брусків, не нижче за 995 пробу, що перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління [13].

Наступна складова золотовалютних резервів - іноземна валюта, що являє собою грошові знаки іноземних держав, а також кредитні й платіжні документи в іноземних грошових одиницях, які використовуються в розрахунках.

Варто звернути увагу на те, що іноземна валюта як частина структури офіційних золотовалютних резервів має свої складові. Так, згідно вищенаведеної структури, іноземна валюта включає в себе іноземну валюту у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках закордоном та цінні папери, що оплачуються в іноземній валюті, проте невраховуючи до свого складу акції.

Спеціальні права запозичення являють собою резервний та платіжний засіб, що емітується Міжнародним валютним фондом та існує лише у безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках.

В свою чергу наступна складова золотовалютних резервів резервна позиція в МВФ являє собою особливу форму активів, яка означає право країни-члена автоматично отримувати від нього кошти в іноземній валюті у межах 25 % квоти, а також суми, що раніше була надана в кредит Фонду [8].

Основними цілями створення й накопичення золотовалютних резервів виступає перш за все формування необхідного запасу міжнародних платіжних засобів для того, щоб власне держава мала змогу своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями. Дане призначення називається трансакційним і спрямоване воно на обслуговування взаємовідносин національної економіки за світовою.

Варто звернути увагу на те, що другою основною ціллю можна назвати забезпечення можливості держави проводити інтервенції на ринку грошей та валютному ринку, задля того, щоб підтримувати попит, пропозицію і обмінний курс національної валюти на належному рівні (рис.1.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Призначення золотовалютних резервів

Варто звернути увагу на те, що досягнення даних цілей, відображених на рисунку 1.2, значним чином залежить від достатності обсягу золотовалютних резервів й ефективності механізму їх використання.

Важливо зазначити, що обсяги централізованих золотовалютних резервів частіше за все визначаються:

- обсягами платежів за зовнішніми зобов'язаннями держави й недержавних економічних суб'єктів;

- рівнем збалансованості платіжного балансу держави;

- рівнем інтегрованості національної економіки в світову й розвиненістю доступу резидентів до міжнародних валютних ринків.

Таким чином, важливо зазначити, що офіційні міжнародні або золотовалютні резерви, які формуються у вигляді валютних та золотих запасів є важливим чинником, який забезпечує стабільність функціонування світової валютної системи. Сьогодні вавко переоцінити значення питання забезпечення країн офіційними валютними запасами, тому що в сучасних умовах спостерігаються тенденції підвищення ступеня нестабільності світового фінансового середовища, зростають масштаби валютних коливань та активізації діяльності центральних банків щодо стабілізації валютних ринків.

1.2 Основи формування та управління золотовалютними резервами

В першу чергу, варто зазначити, що основною метою управління золотовалютними резервами виступає забезпечення максимальної ефективності використання даних резервів. Важливо вернути увагу на те, що оптимальна структура золотовалютних резервів, ефективне управління ними визначає можливості центральних банків ефективно здійснювати не тільки валютну, проте й грошово-кредитну політику, при цьому забезпечувати досягнення конкретних стратегічних цілей загального монетарного регулювання країни.

При цьому в більшості країн можливі два основні варіанти управління золотовалютними резервами з боку державних регулятивних органів:

- по-перше, розпорядником золотовалютних резервів є центральний банк країни, який має достатній рівень самостійності у прийнятті рішень щодо визначення структури і напрямів використання коштів;

- по-друге, розпорядником золотовалютних резервів є міністерство фінансів, а центральний банк виконує лише технічні функції за дорученням міністерства щодо використання резервів.

Важливим аспектом управління золотовалютними резервами виступає визначення їх оптимального рівня. Дана задача є досить нетривіальною, оскільки при визначенні необхідного обсягу золотовалютних резервів центральні банки або інші уповноважені особи враховують цілу низку мотивів та факторів, основні з яких і будуть розглянуті нижче.

На початку розгляду цієї проблеми варто зазначити, що ще у 1936 р. Дж. М. Кейнс сформулював три основні мотиви, які впливають на формування попиту на гроші:

- трансакційний мотив (transaction motive) або мотив ліквідності;

- мотив обережності (precaution motive);

- портфельний мотив (portfolio motive) або мотив диверсифікації заощаджень чи багатства [14;15].

Вищезазначені загальні мотиви можуть бути застосовані центральними банками для визначення необхідності утримання певного рівня офіційних золотовалютних резервів.

Трансакційний мотив пов'язують із попитом на певний вид активу для здійснення платежів, проведення розрахунків та інших поточних цілей. Зокрема, попит суб'єктів господарювання, державних органів та установ на іноземну валюту для обслуговування імпортних операцій, здійснення платежів капітального характеру, проведення різних видів трансфертних платежів, обслуговування зовнішнього боргу формує так званий «трансакційний попит» на іноземну валюту.

В економічно розвинених країнах трансакційний попит задовольняється на відкритому валютному ринку. З іншого боку, країни, що розвиваються, звичайно характеризуються деякими особливостями:

- нерозвинений валютний ринок;

- наявність певних обмежень на проведення валютних операцій;

- специфічний режим курсоутворення;

- обмежений доступ до позичкових ресурсів в іноземній валюті тощо.

Такі особливості не тільки призводять до досить відчутних дисбалансів попиту (пропозиції) іноземної валюти протягом фінансового року, проте й перешкоджають автоматичному згладжуванню таких дисбалансів, покладаючи дану функцію практично виключно на золотовалютні резерви. В такій ситуації трансакційний попит може значно перевищувати пропозицію іноземної валюти, особливо в умовах дії фіксованого режиму валютного курсу. Наявність жорсткого валютного контролю у деяких країнах призводить також до підвищення важливості офіційних золотовалютних резервів для збалансування попиту та пропозиції іноземної валюти.

Мотив обережності передбачає створення резервів певного виду активу для запобігання виникненню невизначеностей у майбутньому. В нашому випадку є декілька основних ризиків, якими управляє центральний банк в процесі своєї діяльності:

- ризик дефолту країни;

- курсовий ризик.

Ризик дефолту полягає у можливості несвоєчасного проведення міжнародних платежів, найчастіше з обслуговування зовнішнього державного боргу, внаслідок нестачі іноземної валюти. При цьому цей ризик тісно пов'язаний із трансакційним мотивом, особливо коли обслуговування головного державного фіскального агента покладено на комерційні банки.

Основним інструментом управління курсовим ризиком для центрального банку є валютні інтервенції. Індустріально розвинені країни та країни з фіксованим режимом валютного курсу розглядають золотовалютні резерви саме як джерело проведення валютних інтервенцій.

Сутність портфельного мотиву полягає в оптимізації співвідношення дохід/ризик для різних фінансових та нефінансових активів. На наш погляд, цей мотив звичайно не має великого впливу на рівень офіційних золотовалютних резервів центрального банку. Скоріше за все, портфельний мотив, головним чином, вливає на склад резервів.

Крім того, мотив диверсифікації заощаджень при деяких обставинах може відігравати суттєву роль у визначенні оптимального рівня золотовалютних резервів. Найчастіше такі обставини пов'язані з певними особливостями валютного контролю, зобов'язаннями центрального банку регулювати рівень валютного ризику для країни в цілому тощо. При збільшенні зовнішнього боргу центральний банк може, відповідно, збільшити валові золотовалютні резерви, особливо у випадках, коли він стурбований підтриманням або укріпленням кредитоспроможності країни.

Основні фактори, які впливають на визначення оптимального або необхідного розміру золотовалютних резервів, проілюстровано на рисунку 1.3. Крім того, центральний банк при виборі оптимального рівня резервів не може не враховувати політичні, макроекономічні та інші фактори.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Мотиви та фактори визначення оптимального рівня золотовалютних резервів [15]

Окрім цього, варто зазначити, що для забезпечення ефективного управління золотовалютними резервами, центральним банкам мати у своєму розпорядженні систему показників, які мають відображати:

- кількість золотовалютних резервів, тобто відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначаються масштабами зовнішньоекономічних операцій даної країни, сальдо платіжного балансу, величиною зовнішнього боргу, а також динамікою руху капіталів;

- якість золотовалютних резервів, що обумовлюється такими чинниками, як динаміка обмінних курсів резервних валют на світових ринках, частка золота і СДР у резервах, величина зовнішньої заборгованості країн-емітентів резервних валют, кон'юнктура на світових ринках золота [8].

Важливо звернути увагу й на та, що одним із основних показників, які визначають рівень достатності золотовалютних резервів, є відношення їхньої величини до усереднених показників обсягів імпорту. Мінімально прийнятною у світовій практиці вважається величина золотовалютних резервів, що відповідає вартості імпорту товарів та послуг за три місяці. Окрім того, величина золотовалютних резервів країни для якісного аналізу може також зіставлятися з розмірами сальдо платіжного балансу (активного або пасивного), як загального, так і окремих його частин, а також із розмірами зовнішнього боргу країни.

Варто зазначити, що розміщення золотовалютних резервів має досить важливе значення для страхування їх від знецінення та отримання додаткових доходів та зростання їх обсягів. У загальному вигляді рівень офіційних валютних резервів більшою мірою залежить від наступних факторів:

- стану зовнішньої торгівлі. Оскільки за умови сприятливої кон'юнктури на світових ринках, в разі зростання прибутків від експорту та падіння цін на імпорт, а відповідно й падіння імпортних витрат збільшуються обсяги офіційних валютних резервів країни. В той же час, якщо ціни на експорт знижуються, відповідно дорожчає імпорт та з'являється негативне сальдо торговельного балансу, що в кінцевому результаті скорочує валютні резерви;

- режиму валютних обмежень. Варто зазначити, що в окремих країнах обмін національної валюти на іноземну валюту без обмежень може зменшувати обсяги валютних резервів;

- урівноваженості платіжного балансу. Погіршення стану платіжного балансу призводить до падіння курсу національної грошової одиниці, в той же час до збільшення потреб країни у валютних резервах, що використовують для регулювання курсу;

- інвестиційного клімату. За сприятливого інвестиційного клімату іноземний капітал надходить до країни, отже масштаби золотовалютних резервів зростають;

- характеру політики інтервенцій. З метою стримання курсу національної грошової одиниці центральний банк може здійснювати значні валютні інтервенції, що в результаті скорочує обсяги валютних резервів;

- у випадку зростання обсягів купівлі національної валюти за іноземну, відбувається збільшення валютних резервів;

- режиму валютних курсів. Плаваючий валютний курс зменшує потребу країни у валютних резервах, оскільки вільні коливання курсу автоматично ліквідують дисбаланси платежів та перешкоджають спекулятивним потокам капіталу. Фіксований курс в свою чергу може спричинити підвищення потреби країни у валютних резервах, оскільки його підтримання на певному рівні потребує значних коштів в іноземній валюті для валютних інтервенцій [16].

Таким чином, важливо зазначити, що золотовалютні резерви виступають основним елементом захисту від зовнішніх шоків. Збільшення обсягів золотовалютних резервів й ефективне їх використання сприяє стабільності, надійності та захищеності як національної грошової одиниці, так і економіки країни в цілому. Через що, управління золотовалютними резервами кожної країни становить досить важливу частку в роботі центральних банків держав як органу валютного регулювання.



1.3 Місце та значення золота в структурі золотовалютних резервів

Важливо звернути увагу на те, що дослідження ролі золота в структурі золотовалютних резервів та в світовій економіці на даний момент виступає досить актуальним питанням, оскільки за останні кілька десятиріч світовий ринок золота значним чином змінився як за функціональними, так і за структурними параметрами. Подібні зміни відбувались у межах глобального процесу «демонетизації» золота як основного монетарного активу. Зміни його монетарних функцій та властивостей відбувались завдяки трансформації світової фінансово-валютної системи, геополітичній напрузі та розвитку нових технологій.

На сучасному етапі розвитку світової економіки, золоті запаси виступають загальним еквівалентом світових грошей, роль яких значним чином підвищується під час світових або національних економічних та фінансових криз. Отже, не дивлячись на юридичний факт демонетизації золота, даний метал продовжує відігравати достатньо значну роль в міжнародних валютно-фінансових відносинах.

Проте, в той же час, деякі науковці вважають, що роль золота у складі золотовалютних резервів країн світу дещо переоцінюється. В залежності від обсягу накопиченого на поверхні золота, інтенсивності використання золота у різних галузях промисловості, намірів тієї чи іншої країни щодо продажу або купівлі золота, динаміки руху світової ціни на цей дорогоцінний метал, змінюється і відношення до золота центральних банків і міжнародних організацій, які є найбільшими утримувачами [17].

Структура золотовалютних резервів значною мірою залежить від особливостей елементів діючої у даний історичний період світової валютної системи, особливостей міжнародних розрахунків, ролі різних країн у світовій торгівлі та міжнародному поділі праці.

В умовах функціонування золотого стандарту (Паризька система) основна частка офіційних резервів, створюваних центральними банками, припадала саме на золото, котре виступало не лише як засіб міжнародних розрахунків, а й як основний актив, що слугував забезпеченням внутрішнього банкнотного обігу в країні.

Генуезька валютна система поклала початок активнішому нагромадженню іноземних валют у структурі золотовалютних резервів -- головним чином розмінних на золото девізів -- долара США, англійського фунта стерлінгів та французького франка. А зі створенням Бреттон-Вудської валютної системи домінуючі позиції як у світовій торгівлі, так і в структурі валютних резервів зайняв долар США.

Золоті запаси протягом історії золотовалютних резервів світу змінювали тенденції своєї частки в загальній структурі всіх світових резервів. До початку ХХІ століття золото витіснялося зі світового грошово-валютного механізму іншими видами ліквідних засобів і фінансових активів. Таким чином в 2000 році частка золота в структурі світових резервів склала 21 %, в той час як у 1990 році займала 29 % тієї ж структури та 25 % у 1995 р. [18].

Золотий запас є централізованим резервом золота у вигляді зливків та золотих монет, що перебуває у розпорядженні центрального банку країни. У період Бреттон-Вудської валютної системи значна роль золота визначалася можливістю країн -- членів МВФ використовувати його як міжнародний платіжний засіб, проте через фіксовану ціну (35 дол. за трійську унцію) золото поступово втрачало зв'язок із реальними потребами зовнішньоторгового обороту. Це у кінцевому підсумку призвело до відмови США розмінювати свою валюту на золото за офіційним курсом.

Незважаючи на те, що відповідно до Ямайської валютної угоди від 1976 р. відбулася офіційна демонетизація золота (відміна його офіційної ціни, виключення з міжнародних розрахунків, часткова реалізація золотого запасу МВФ), воно все ще залишається компонентом офіційних золотовалютних резервів центральних банків. Це пов'язано з тим, що золотий запас усе ще може виконувати роль страхового фонду для отримання у разі необхідності міжнародних платіжних засобів у формі вільно конвертованих валют шляхом продажу золота на відповідних спеціалізованих ринках.

Крім того, золотий запас може використовуватись і як застава для отримання зовнішніх кредитів в іноземній валюті. Водночас у діяльності центральних банків промислово розвинутих країн щодо формування золотовалютних резервів в останнє десятиліття ХХ ст. проявилася тенденція до поступового скорочення частки золотих запасів у цих резервах.

З одного боку, це пов'язано з тим, що такий актив не приносить зовсім ніякого доходу, а з іншого -- нестабільність цін на світових ринках золота, кон'юнктура яких більшою мірою визначається політичними чинниками, ніж економічними, може призвести до прямих збитків від утримання значних обсягів золота в активах центробанків. Саме орієнтовно на ринкові ціни на золото його запаси враховуються на балансі центрального банку.

На даний момент ситуація щодо вмісту золота в загальній структурі світових резервів звичайно дещо змінилась. Однією з причин стала нерівномірність динаміки валютних курсів провідних валют світу, яка в свою чергу безпосередньо впливає на динаміку цін на золото, через що попит на даний метал стає відповідно також нерівномірним.

Наразі збільшується ступінь волатильності валютних ринків, саме тому майже всі країни світу повертаються до традиційної форми збереження резервів, що безпосередньо проявляється у зростанні попиту на золото. Результатами даних коливань курсів різних країн (зокрема провідних) світу стало саме збільшення значення частки золота в загальній структурі резервів світу: з 23 % в 2001 році до 35 % у 2007 р..

При цьому найбільший індивідуальний золотий резерв серед країн світу сформувався в США (8133,5 тонн на 2007 рік), проте сукупні золоті запаси Єврозони перевищили цей показник і склали 11065 тонн у розрахунках на той же рік [19].

Важливо звернути увагу на те, що основними конкурентними перевагами від використання країною золота як резерву виступають:

- забезпечення економічної безпеки країни, оскільки вартість резервних валют завжди залежить від економічної політики країн, які емітують дані валюти. Золото, в свою чергу, є унікальним активом, який майже не піддається прямому негативному впливу економічної монетарної та фіскальної політики тих країн, що являються основними власниками золотих запасів;

- набуття можливості диверсифікувати інвестиційний портфель шляхом його часткового наповнення золотом;

- захист від інфляції, оскільки золото протягом багатьох років зберігає свою купівельну спроможність у довгостроковій перспективі. Це можна пояснити тим, що запаси золота в світі є вичерпними і обмеженими, на противагу іншим видам резервів, які країна емітент може випустити знову, тим самим збільшити їх кількість в обігу;

- усунення негативних наслідків, які можуть виникнути від несподіваних та непередбачуваних подій у майбутньому. При таких обставинах країни будуть мати нагальну потребу в ліквідних ресурсах. Золоті запаси досить ліквідні та універсально прийняті як засіб платежу. Також золото служить як забезпечення для отримання кредиту [17].

Не дивлячись на те, що більшість країн наразі ведуть активну політику щодо збільшення золота у власних офіційних структурах золотовалютних резервів, запаси іноземних валют стабільно займають переважну частку. Підвищення частки золотих запасів відбувається в ті періоди, коли погіршується ситуація на світових валютних ринках. Перевага стабільно надається іноземним валютам у складі міжнародних резервів, тому що це є більш доцільним з точки зору їх безпосереднього використання для проведення операцій, метою яких є отримання прибутку.

Золотий запас виконує роль страхового фонду для отримання, у разі необхідності, міжнародних платіжних засобів у формі вільно конвертованих валют (золото можна продати на відповідних спеціалізованих ринках). Крім того, золотий запас може використовуватись і як застава для отримання зовнішніх кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, основними мотивами для утримання золота в якості резерву виступають: диверсифікація інвестиційного портфеля, шляхом його часткового наповнення золотом; забезпечення економічної безпеки; захист від інфляції; фізична безпека; можливість виникнення несподіваних потреб. Тому, вважаємо за доцільне навести декілька конкретних випадків використання золотих запасів при виникненні політичної чи економічної нестабільності. Так, у 1981 році під час визволення заручників у Ірані, країна відмовилась приймати американські долари в обмін на визволення американських громадян.

Замість цього США перевели 50т золота. Одночасно уряд США заволодів правом власності на аналогічну кількість іранського золота, яке було заморожено в одному із Нью-Йоркських банків. В свою чергу в 1974 році Італія гарантувала позичку у 2 млрд.дол. від Бундесбанку великою частиною золота у забезпеченні. Позичка була використана для підтримання платіжного балансу після подорожчання нафти у 1973 році.

Важливо й звернути увагу в даному випадку й на те, що уражена короткостроковою валютною кризою у 1991 р. Індія повинна була покластися на її запаси злитків для того щоб вижити. Спочатку уряд реалізував 20 т на швейцарському ринку, а пізніше, відвантажив інші 46 т до Лондону як забезпечення за позичкою від банку Японії. В свою чергу, Румунія у 1974 році також використала золотий запас для отримання позички, що дала змогу виплатити зовнішні борги [20].

Таким чином, можна зробити висновок, що володіючи золотими запасами, держава має додатковий інструмент для вирішення певних питань, пов'язаних з економічною ситуацією. Отже, можна стверджувати, що держава посилює свою позицію, маючи у запасі високоліквідний актив, який вона може застосувати як у простій економічній ситуації, так і під час складних ситуацій.

Проте, в той же час, кожний центральний банк має виходити саме з конкретної економічної політики та ситуації у країні, визначаючи необхідну кількість золотих запасів, безперечно приймаючи до уваги динаміку світових золотих резервів та стан світового ринку золота.



2. Аналіз та оцінка золотих запасів в структурі. Офіційних золотовалютних резервів

2.1 Аналіз світових тенденцій накопичення та використання золотих запасів

В рамках аналізу сучасних тенденцій золотовалютних резервів, варто зазначити, що їх значення поступово зростає внаслідок підвищення ступеня нестабільності світової валютно-фінансової системи й виникненням валютних та фінансових криз глобального масштабу.

Важливо звернути увагу й нате, що для забезпечення ефективного планування золотовалютних запасів центральний банк повинен мати у своєму розпорядженні систему показників, які б відображали: кількість резервів, тобто відповідність обсягу резервів центрального банку потребам у них; якість золотовалютних запасів, яка відображає оптимальну структуру резервів при мінімальному ризику вкладення коштів у ті або інші види валютних активів.

Сумарна кількість золота, добутого з надр Землі в історично доступний для огляду період, по оцінках фахівців, перевищує 115 тис. тонн. З них більш 40% представлено ювелірними виробами, 30% зосереджено в державних резервах, майже 20% знаходиться у тезавраторів (у виді злитків і монет) і тільки 10% використовується промисловістю в технічних і технологічних цілях [21].

Що стосується ціни на золото, то аналізуючи динаміку ціни на золота за останнє десятиріччя, очевидним є той, факт, що вона має стрімку тенденцію до зростання. Як відомо, ще з давніх часів, ціна на золото є еталоном для грошових коштів і індикатором інфляції. Це один з найважливіших економічних індикаторів. Аналіз динаміки ціни на золото за Лондонським фіксингом зображено на рисунку 2.1.



Рисунок 2.1 - Ціна на золото в дол.США / грам за період 2008 - 2014 рр. [22]

Згідно даних рисунку 2.1, протягом аналізованого періоду, ціна на золото не мала конкретної стабільної тенденції розвитку. Оскільки протягом 2008 - 2012 років, вартість дорогоцінного металу поступово зростала, проте загальною тенденцією наступних років було зменшення ціни золота до сучасного періоду. Варто зазначити, що хоча ціноутворення на ринку золота формується під впливом співвідношення попиту та пропозиції, окрім цього виділяють й інші фактори впливу на ціну даного дорогоцінного металу. Таким факторами виступають:

- динаміка цін на товари;

- моделі поведінки споживачів;

- тенденції на валютному ринку;

- зміни в темпах економічного зростання в різних країнах світу;

- дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу;

- стан золотовалютних резервів центральних банків;

- економічні та політичні конфлікти та кризи;

- інфляція;

- суперечлива природа золота;

- обмеження на купівлю золота та торгівлю ним [23].

Досить довго Лондонський золотий ринок був ринком для нерезидентів, тому що, відповідно до Акта валютного контролю, резиденти Великобританії не мали право здобувати золото, а професійні дилери повинні були одержувати ліцензію в Банку Англії.

У жовтні 1979 р. Уряд Англії зняв ці обмеження, але рішення було трохи спізнілим, оскільки швидко розвивалися ринки в США і Швейцарії, що давали можливість використовувати в операціях із золотом сучасні похідні фінансові інструменти (ф'ючерси та опціони) [24].

Найбільшим центром торгівлі золотом у 1970-х роках став Цюріх. З початку 1980-х років Швейцарія імпортувала у середньому від 1200 до 1400 тонн золота в рік, а експортувала від 100 до 1200 тонн. Про велику роль Цюріха, як європейського центра торгівлі золотом свідчить те, що золотий імпорт Швейцарії складає 70% від річного видобутку золота в західних країнах (40% від світового обсягу видобутку золота), з яких потім 60% реекспортується в різні країни світу.

Маркет-мейкерами цюріхського ринку є «велика трійка» банків (UBS+SBC, Credit Swiss), що дуже швидко адаптувалися до нових ринкових умов і змін у вимогах своїх клієнтів. Цим банкам належить велика брокерська фірма Premex AG, що робить не тільки угоди «спот», але працює і на форвардному й опціонному ринках.

Перевагою швейцарських банків перед іншими є їхня широка присутність на світових ринках золота в різних регіонах світу. Вони представлені на ринках дорогоцінних металів у Європі (Цюріх, Женева, Лондон), США (Нью-Йорк), Далекий Схід (Токіо, Сінгапур, Гонконг), в Австралії (Мельбурн).

Перш за все, вважаємо за доцільне проаналізувати обсяги золотовалютних резервів різних країн світу. Варто зазначити, що країни світу мають різні запаси золотовалютних резервів, обсяги яких коливаються від декількох мільйонів до тисяч мільярдів. Подібна різноманітність пояснюється багатьма факторами, що мають різні ступені впливу на кожну окрему країну. Основні показники динаміки золотовалютних резервів по різним групам країнам відображено на рисунку 2.2.

Рисунок 2.2 - Динаміка офіційних золотовалютних резервів, млн.дол.США [25]

Аналіз рисунку 2.2 свідчить про стабільну тенденцію до збільшення обсягів золотовалютних резервів протягом аналізованого періоду. Важливо звернути увагу на те, що, згідно даних вищенаведеного рисунку, у загальносвітовій структурі золотовалютних резервів переважна частка їх обсягів зосереджена саме в розвинених країнах світу. В той же час країни з економіками, що розвиваються, володіють меншими обсяги золотовалютних резервів у загальній сукупності. Проте, варто зазначити, що стабільна тенденція нарощування обсягів золотовалютних резервів протягом аналізованого періоду спостерігалася в обох групах країн, як у розвинених країнах, так і в країнах з відсталою економікою, або країнах, що розвиваються.

В той же час, в рамках даного аналізу, варто звернути увагу й на структуру валютної складової офіційних золотовалютних резервів країн світу, що спостерігалась протягом останніх років (рис.2.3).

Рисунок 2.3 - Динаміка структури валютної складової офіційних золотовалютних резервів країн світу, %

Згідно даних рисунку 2.3, протягом аналізованого періоду спостерігалось переважання частки запасів в доларах США у загальносвітовій структурі золотовалютних резервів. Дана частка протягом 2011 - 2014 рр. постійно мала значення більше 60 % від загальної структури золотовалютних резервів.

Даний факт свідчить про те, що на сучасному етапі розвитку світової економіки майже всі країни світу надають перевагу долару США як основній резервній валюті.

Золото продовжує відігравати значну роль як частина золотовалютних резервів, що утримуються центральними банками та наднаціональними організаціями. На сьогоднішній день країни в середньому утримують 11-12% їхніх золотовалютних резервів у золоті, хоча співвідношення значно варіюється в залежності від країни.



Таблиця 2.1 - Динаміка офіційних золотих запасів в структурі золотовалютних резервів країн світу, млн. унцій [26]

Групи країн	Рік
	2010	2011	2012	2013	2014 Q1	2014 Q3
Світ	991,96	1 003,83	1 019,28	1 025,26	1 025,37	1 033,30
Країни з розвиненою економікою	704,31	705,43	706,25	706,73	706,70	706,63
Країни, що розвиваються	181,07	192,32	205,83	216,88	217,04	223,32
Країни Азії, що розвиваються	66,48	68,53	70,01	70,93	70,81	70,96
Європа	42,35	48,66	57,91	67,43	66,64	72,72
Близький Схід, Північна Африка, Афганістан і Пакистан	45,96	45,08	45,89	46,35	47,41	47,93
Країни на південь від Сахари	6,54	6,55	6,59	6,72	6,72	6,72
Західна півкуля	19,75	23,50	25,42	25,45	25,45	25,00

Аналіз таблиці 2.1 свідчить про поступове зростання обсягів золотих запасів у загальній структурі золотовалютних резервів країн світу. Так, з початку 2010 року обсяги золота в золотовалютних резервах зросли з 991,96 млн.унцій до 1 033,3 млн.унцій за результатами третього кварталу 2014 року.

Щодо структури по групах країн, то варто зазначити, що протягом аналізованого періоду найбільша частка золотих запасів була зосереджена в золотовалютних резервах країн з розвиненою економікою, що стабільно перевищувала 50 % загальносвітових обсягів золота в золотовалютних резервах. Другу позицію за обсягами золота в структур золотовалютних резервів займають країни, що розвиваються. Їх частка у загальносвітовій структурі зосередження золота в золотовалютних резервах протягом аналізованого періоду коливалась в межах 10 - 20 %.

Аналіз запасів золота у структурі золотовалютних резервів перших десяти країн за обсягами золота представлений у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Обсяг золотих запасів в золотовалютних резервах найбільших країн-тримачів за листопад 2014 р. [27].

№	Країна	Тони	Відсотки від загальних резервів
1	США	8 133,5	71,6 %
2	Німеччина	3 384,2	67,0 %
3	МВФ	2 814,0	-
4	Італія	2 451,8	65,9 %
5	Франція	2 435,4	65,3 %
6	Росія	1 149,8	9,9 %
7	Китай	1 054,1	1,0 %
8	Швейцарія	1 040,0	7,5 %
9	Японія	765.2	2,4 %
10	Нідерланди	612.5	54,1 %

Аналіз таблиці 2.2 свідчить про нерівномірність розподілу золотих запасів серед країн світу. Очевидним є той факт, що Сполучені Штати Америки мають найбільшу кількість золота у своїх резервах поміж інших країн світу (8133,5 т. на початок листопаду 2014 року). Також серед лідерів даного рейтингу можна виділити Німеччину, Міжнародний валютний фонд, Італію, Францію, Росію, Китай, Швейцарію, Японію та Нідерланди.

Важливо звернути увагу також на те, що в кожній країні золоті запаси займають різну частку в загальній структурі золотовалютних резервів перших десяти країн за обсягами золота в своїх золотовалютних резервах. Дані частки, згідно таблиці, на сучасному етапі варіюються від 1,0 % до 71,6 % залежно від різноманітних факторів, які особливі для кожної країни.

Варто звернути увагу на той факт, що декілька провідних індустріально розвинених країн мають у своїх резервах основну частину золотих запасів світу. На перші десять країн за обсягами золота в загальній структурі золотовалютних резервів, включаючи МВФ, припадає 75 % від загального обсягу золотих запасів у резервах центральних банків країн всього світу. У резервах Сполучених Штатах Америки зосереджено 26 % золотих запасів світу. На другому місці - Німеччина, в її золотовалютних резервах знаходиться 11 % світових резервів золота.



2.2 Оцінка сучасних тенденцій формування золотих запасів в розвинутих країнах

В першу чергу, важливо зазначити, що на формування золотих запасів центральних банків розвинених країн, як і на інші країн світу, вплинули особливості історичного розвитку світової валютної системи. Початок процесу накопичення золотих резервів було покладено в 1867 році після створення Паризької валютної системи, яка базувалася на золотому стандарті. У той час паперові гроші в обігу мали бути обміняними на золото. Даний обмін забезпечували приватні комерційні банки, що завжди тримали золоті монети у своїх запасах. В решті решт розмінність паперових грошей на золоті монети забезпечували центральні банки, що тримали у своєму розпорядженні національні запаси золота [28].

Важливим етапом було, те що під час світової війни багато країн відмовилися від фіксованого золотого вмісту національних грошей. До середини 20-х років ХІХ ст.. США, Німеччина та декілька інших країн спробували відновити золотий стандарт, проте закінчення війни не привело до нормалізації економічного становища. Все це призвело до використання у грошовому обігу золотодевізного та золотозлиткового стандарту.

При золотозлитковому стандарті США підтримував золотий вміст грошей в обігу, проте вони мали змогу вільно обмінюватись тільки на золоті злитки. Через велику вагу та високу вартість злитків золото не використовувалось у внутрішньому грошовому обігу, США використовувало його тільки в оптовому внутрішньому товарообороті або під час державних розрахунків [29]. Так, вже на початок 1913 року приблизно половина сукупного світового монетарного запасу знаходилась в обігу у вигляді монет. Більше половини з них було зосереджено в централізованих резервах [30].

Варто відмітити, що в той період світові ресурси золота були розподілені дуже нерівномірно. Перед Першою Світовою Війною золоті резерви європейських країн приблизно вдвічі перевищував золоті запаси США. Проте вже до початку Другої Світової Війна частка Сполучених Штатів Америки у сукупних золотих запасах світу становила 56%, а у 1949 році даний показник підвищився до 70%. В той же час країни Західної Європи зменшили свою частку в тій же структурі зі 37 до 15% [28]. Швидке погіршення валютно-фінансового становища США у 1971 році призвело до подальшого скорочення частки даної країни у світових запах золота до 25%.

Таким чином, Сполучені Штати Америки повністю втратили можливість обмінювати свою національну валюту на золото за фіксованою ціною, що був припинений у тому ж році. Надалі МВФ рекомендував не виключати золото зі складу міжнародних ліквідних активів. В США у період 1980-1990 років відбувалось нагромадження великої частини резервів у золоті, завдяки чому у подальшому дана країна й стала найбагатшим в світі володарем монетарного золота. Дана тенденція продовжується й до сучасного періоду.

Тому, вважаємо за доцільне дослідити сучасний стан запасів золота в золотовалютних резервах розвинених країн світу, на прикладі країн великої сімки (США, Німеччини, Франції, Японії, Великобританії, Італії та Канади). Основні показники золотовалютних резервів та золотого запасу країн великої сімки, зокрема, відображено у таблиці А.1. В першу чергу, вважаємо за доцільне дослідити загальну динаміку офіційних золотовалютних резервів на прикладі обраних розвинених країн великої сімки за останній період (рис.2.4).

Аналіз рисунку 2.4 свідчить про те, що серед країн великої сімки найбільшими обсягами золотовалютних резервів володіє Японія протягом аналізованого періоду 2009 - 2013 рр.. На другому місце з-поміж даних країн з розвиненою економікою США, проте обсяги золотовалютних резервів даної країни протягом аналізованого періоду були приблизно вдвічі меншими за обсяги резервів лідеру даного показнику Японії.

Важливо зазначити, що загальною тенденцію для аналізованих країн з розвиненою економікою було нарощування обсягів власних золотовалютних резервів протягом 2009 - 2012 рр.. Проте, майже в усіх даних країнах, окрім Канади та Великобританії, за результатами 2013 року відбулось зменшення обсягів офіційних золотовалютних резервів.

Рисунок 2.4 - Динаміка золотовалютних резервів країн великої сімки за період 2009 - 2013 рр., млн..дол. [31]

Вважаємо за доцільне також проаналізувати останні дані обсягів золотовалютних резервів країн великої сімки за результатами другого кварталу 2014 року (рис.2.5).

Згідно останніх даних, відображених на рисунку 2.5, лідером серед аналізованих країн з розвиненою економікою за обсягами золотовалютних резервів за результатами другого кварталу 2014 року залишається Японія. Другу позицію серед країн великої сімки посідає США, як і протягом останніх років. Найменшими обсягами офіційних золотовалютних резервів серед аналізованих розвинених країн володіють Канада та Великобританія, про що свідчать показники даних рисунку 2.5.



Рисунок 2.5 - Обсяги золотовалютних резервів країн великої сімки за результатами 2-го кварталу 2014 року, млн..дол. [31]

В рамках даного дослідження вважаємо за необхідне також проаналізувати частку безпосередньо золотих запасів у загальних структурах золотовалютних резервів обраних країн з розвиненою економікою (рис.2.6).

Рисунок 2.6 - Динаміка частки золота в структурі золотовалютних резервів країн за період 2009 - 2013 рр., % [31]

Аналізуючи дані рисунку 2.6, можемо зробити висновок, щодо частки золота в структурі золотовалютних резервів розвинених країн великої сімки. Так, протягом аналізованого періоду 2009 - 2013 рр., значні частки золота в даних структурах спостерігались у Франції, Німеччині, Італії та США.

Так, частка золотих запасів в структурі офіційних золотовалютних резервів вищезазначених країн протягом останніх років коливались в межах 60 - 75 % від загальної структури офіційних міжнародних резервів даних країн. Варто звернути увагу на те, що у структурі золотовалютних резервів Великобританії, частка золота протягом аналізованого періоду коливалась в межах 10 - 15 %, проте загальною тенденцією даних років було зменшення даної частки.

Важливо зазначити, що частка золота в структурі золотовалютних резервів таких розвинених країн, як Канада та Японія протягом аналізованого періоду була досить незначною.

Важливо в рамках аналізу даного рисунку звернути увагу й на те, що за результатами 2013 року в усіх аналізованих країнах з розвиненою економікою відбулось значне зменшення частки золота в структурах офіційних міжнародних резервів даних країн.

Таким чином, вважаємо за доцільне проаналізувати значення частки золота в структурі офіційних золотовалютних резервів розвинених країн за останніми звітними даними другого кварталу 2014 року (рис.2.7).

Отже, аналіз рисунку 2.7 свідчить про стабільність тенденцій попередніх років, відображених на рисунку 2.6, що стосуються частки золота в структурі золотовалютних резервів країн великої сімки. Так, золото продовжує складати переважну частину золотовалютних резервів таких країн, як Франція (65,1 %), Німеччина (68,4 %), Італія (67,0 %) та США (71,9 %). В той же час, частка золота в структурах офіційних золотовалютних резервах інших країн великої сімки за результатами другого кварталу 2014 року складала відповідно:

- Канада - 0,2 %;

- Японія - 2,5 %;

- Великобританія - 11,7 %.

Рисунок 2.7 - Частка золота в структурі офіційних золотовалютних резервів розвинених країн за результатами 2-го кварталу 2014 року, % [31]

Таким чином, згідно проведеного аналізу провідних країн з розвиненою економіки, можна зробити висновок, що найбільшими обсягами золота володіють Сполучені Штати Америки. Тож, вважаємо за доцільне проаналізувати золотовалютні резерви США, золотий їх компонент зокрема, більш детально (рис.2.8).

Аналіз рисунку 2.8, свідчить про стабільну тенденцію до збільшення обсягів золотовалютних резервів США протягом 2000 - 2012 років, проте за результатами 2013 року відбулось значне зменшення їх обсягів. Та, недивлячись на стрімке скорочення обсягів міжнародних резервів країни у 2013 році, протягом наступних періодів знову ж таки можна спостерігати їх зростання. Що стосується безпосередньо частки золота в структурі золотовалютних резервів, варто зазначити, що вона коливалась протягом аналізованого періоду в межах 60 - 80 % від загальної структури.

Рисунок 2.8 - Динаміка обсягів золотовалютних резервів США та частка в них золота за період 2000 - 2014 рр. [31]