Місце кредиту в сучасній ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему: "Місце кредиту в сучасній ринковій економіці"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти місця та ролі кредиту в сучасній ринковій економіці

1.1 Сутність та функції кредиту

1.2 Роль кредиту в ринковій економіці

1.3 Класифікація форм і видів кредиту

Розділ 2. Оцінка кредитного ринку в ринковій економіці України

2.1 Оцінка діяльності кредитних установ

2.2 Кредитний ринок України

2.3 Співробітництво України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями

Розділ 3. Підвищення ролі кредиту в сучасній ринковій економіці

3.1 Перспективи розвитку кредитного ринку в Україні

3.2 Стратегія співпраці України з міжнародники фінансово-кредитними установами

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Стабілізація національної економіки - це одна з найголовніших проблем економічної політики України на сучасному етапі розвитку її вирішення тісно пов'язане з підвищенням ефективності інвестицій, обсяги яких на нинішньому етапі економічного реформування досить обмежені. Кредитні операції є одним з основних джерел забезпечення грошовими ресурсами господарської діяльності підприємств. Ефективна діяльність підприємств малого та середнього бізнесу, забезпечення стабільного зростання, підвищення рентабельності і конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки значною мірою визначається обсягом кредитування в цей сектор, що є одним з важливих чинників, що підтримують та розвивають бізнес. У зв'язку з цим, важливу роль відіграє розробка ефективної програми кредитування.

Для забезпечення стабільного економічного зростання в Україні необхідна насамперед активізація його факторів. Загально визнаними чинниками економічного зростання країни є її територія, природні ресурси, народонаселення, нагромадження та інвестиції, науково-технічний прогрес. Територія та природні ресурси країни - екзогенні фактори, тобто такі, що об'єктивно задані ззовні і значною мірою не залежать від зусиль людини. Важливим ендогенним чинником економічного зростання було і залишається нагромадження - вкладення частини виробленого в країні суспільного продукту, яке призводить до збільшення капіталу. Сполучною ланкою у цьому процесі виступають кредитні відносини. В сучасних умовах суттєво зростає значення кредитних відносин в економічному житті суспільства. Це обумовлено фундаментальними змінами основ функціонування та розвитку кредиту в процесі системної трансформації економіки країни. Кредитні відносини опосередковують процес руху суспільного капіталу, глибоко проникли в усі фази суспільного відтворення, у систему виробництва та споживання, охоплюють всі рівні економіки.

Кредит, що його потребують на сьогоднішній день багато малих підприємств та фірм є однією з складових частин загальної стратегії і темпів розвитку. Такий кредит спрямований на підтримку діяльності, надає "друге дихання" бізнесові.

Економічне значення кредиту як чинника зростання багатства полягає в тому, що він сприяє раціональному використанню наявних у державі ресурсів, ефективному обігу вартості у різних її формах. Кредитні відносини виступають спонукальним мотивом розвитку людського капіталу, а використання кредиту забезпечує можливості такого розвитку. Використання кредиту для забезпечення економічного зростання відбувається через кредитний ринок завдяки перетворенню позичкового капіталу в продуктивні активи, які втягуються у господарські процеси та створюють нову вартість.

Кредитний ринок забезпечує економіку механізмами та інструментами саморегулювання, надає державі можливість ефективно впливати на соціально-економічний розвиток, а суб'єктам господарювання раціонально організовувати свою діяльність та ефективно функціонувати в умовах обмеженості ресурсів як реальних, так і фінансових.

Метою курсової роботи є дослідження сутності кредиту, видів та форм та його значення в ринковій економіці. Завданням курсової роботи є:

- висвітлити теоретичні аспекти місця та ролі кредиту в сучасній ринковій економіці;

- провести оцінку кредитного ринку в ринковій економіці України;

- обґрунтувати шляхи підвищення ролі кредиту в сучасній ринковій економіці.

Об'єктом курсової роботи є кредит.

Предметом курсової роботи є механізм кредитного ринку України.

Інформаційною базою курсової роботи слугували законодавчі акти України, монографічні та періодичні видання, статистична інформація.

Курсова робота складається із вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Теоретичні аспекти місця та ролі кредиту в сучасній ринковій економіці

1.1 Сутність та функції кредиту

За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій і поступається лише категорії грошей.

Кредит - економічна категорія, яка є вираженням відносин між суб'єктами господарювання щодо надання й отримання позики в грошовій чи товарній формі на умовах повернення, строковості й платності. Кредит - рух вартості в інтересах реалізації певних потреб [12, с. 26].

Різні визначення суті кредиту можуть відображати окремі риси його структури, складу учасників та стадій руху. Кредит можна визначити так: це взаємини між кредитором і позичальником, зворотний рух вартості, рух платіжних засобів за умови повернення, рух позикової вартості, рух позикового капіталу. Як відомо, термін "кредит" походить від лат. creditum - вірити. Довіра є невід'ємною, проте не вирішальною властивістю, яка розкриває суть кредиту як виду економічних відносин, передумовою формування і руху вільних грошових ресурсів. Основою розвитку кредиту як економічного явища є достатня платоспроможність суб'єктів економічних відносин. кредит ринок україна міжнародна

Можна сказати, що кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати.

Кредит як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, що проявляється у його структурі, закономірностях руху, формах і видах, а й активно взаємодіє зі зовнішнім середовищем, з іншими (не кредитними) процесами в економіці та соціальній сфері й помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції [20, с. 48].

Будучи проявом впливу кредиту на навколишнє економічне середовище, функції характеризують суспільне призначення кредиту. Як і сама сутність кредиту, його функції є явищем об'єктивним та динамічним. Кожна з них формується стихійно, розвивається в міру розвитку самої сутності кредиту й економічного середовища, в якому він функціонує. Незважаючи на це, серед дослідників існує суттєвий різнобій щодо визначення кількості функцій кредиту: від двох до восьми, а то й більше.

Перерозподільна функція - переміщення ресурсів між її окремими суб'єктами, секторами на засадах повернення.

Перерозподільна функція полягає у тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені та передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Такий перерозподіл не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення, а саме:

- кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює обіг капіталу, сприяє розширенню виробництва;

- вільні кошти через кредит спрямовуються у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а, отже, одержання вищих прибутків. Це створює можливості для запровадження новішої техніки, прогресивнішої структури виробництва, підвищення його ефективності тощо.

Функція кредиту, що реалізується в грошовій сфері, полягає у тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обігу грошей в інтересах повного задоволення потреб економіки в платіжних засобах і підтримання достатньої для економічного розвитку стабільності грошей. Кредитний механізм дає можливість гнучко розширити масу платіжних засобів в обігу, коли потреба в них зростає: через збільшення маси комерційних векселів та маси банківських депозитів завдяки прискоренню грошово-кредитного мультиплікатора, розширенню рефінансування комерційних банків центральним банком. При скороченні потреб обігу всі ці складові маси платіжних засобів можна також зменшити.

Контрольна функція кредиту забезпечує контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди. Проте наявність такої функції кредиту багато хто заперечує, посилаючись на те, що контроль властивий не тільки кредитним відносинам, а й багатьом іншим - фінансовим, страховим, торговельним тощо, тобто він не є суто родовою ознакою кредиту.

Щодо цього прибічники контрольної функції кредиту справедливо вказують на специфічність контрольної складової кожного економічного інструмента. Контрольна складова кредиту відзначається високим стимулюючим ефектом і обмеженістю адміністративно-вольового впливу на контрагента, тоді як у контрольній складовій інших економічних інструментів (фінансів, податків, страхування тощо) переважає адміністративно-вольовий, а не економічний вплив. Більше того, сам кредитний контроль не зводиться до перевірки дотримання контрагентами умов угоди, як це загальноприйнято, а включає ґрунтовний економічний аналіз та оцінку стану контрагентів, передусім, кредитоспроможності позичальника, прогнозування можливого ризику напередодні укладання угоди. На цьому ґрунті визначаються відповідні умови кредитування, що включаються в угоду, які самі по собі стимулюють поведінку суб'єктів кредиту - як позичальників, так і кредиторів. Тому є підстави розширити назву цієї функції - назвати її контрольно-стимулюючою. Стимулююча складова цієї функції переважає над суто контрольною. Адже в багатьох випадках суб'єкти кредиту не мають можливості здійснювати формальний контроль за своїми контрагентами. Наприклад, позичальник не може контролювати діяльність банку [24, с. 181].

Заслуговує на увагу ще одна функція кредиту - функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягав у трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотний рух та платність кредиту. Будь-яка маса вільної вартості, будучи переданою в позичку, не змінюючи власника, приносить йому дохід, тобто набуває форми позичкового капіталу.

Свої функції кредит може успішно виконувати лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту та закономірності його руху можуть проявитися найбільш повно.

1.2 Роль кредиту в ринковій економіці

Виконання кредитом певних функцій, які є проявом його сутності, дає йому змогу відігравати надзвичайно велику роль у розвитку економіки і суспільства в цілому. В історичному минулому кредит розоряв рабовласника і феодала, які отримували кредит на непродуктивні цілі - ведення війн, придбання предметів розкоші тощо, а потім не могли його повернути.

Кредит сприяв становленню капіталістичного ладу, допомагаючи створити нові виробництва, сприяючи концентрації і централізації капіталу. Значною мірою кредит сприяв зміні "обличчя" самого капіталістичного ладу, допомагаючи поліпшити життя широким верствам населення, розбудувати суспільство соціальної справедливості [22].

Роль кредиту в економіці виявляється в різних аспектах.

1. У своїй функції перерозподілу кредит характеризується високою мобільністю, активно впливає на всі процеси суспільного відтворення.

Насамперед кредит відіграє значну роль в оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВВП та національного доходу є завершальною інстанцією. Вона охоплює поряд з фінансовою також виробничу і невиробничу сфери, різні галузі виробництва і регіони. Отже, кредит певною мірою впливає на структурну перебудову економіки, формування важливих пропорцій в економічній системі: співвідношення між фондами відшкодування, нагромадження і споживання.

Не стримуючи розвитку тих секторів економіки, які перенасичені грошовими (матеріальними ресурсами), кредит сприяє водночас прискоренню розвитку секторів, які мають дефіцит таких коштів і ресурсів, шляхом усунення цього дефіциту. Разом з тим кредит призводить до згортання діяльності в неперспективних секторах економіки і її активізації в пріоритетних. Відповідно, економічна система урівноважується, підвищується її ефективність, забезпечуються оптимальні темпи розвитку.

Кредит сприяє вирівнюванню норм прибутку між галузями і сферами народного господарства і формує середню норму прибутку. Крім того, посилюється процес концентрації і централізації капіталу через використання акцій та облігацій кооперативної форми власності, якій нині належать провідні позиції у системі економічних відносин.

2. Одним з аспектів впливу кредиту на економічні процеси є його роль в економи витрат обігу. Кредит сприяє скороченню витрат на організацію грошового обігу в масштабах усього суспільства, здешевлює всю систему його організації. Реалізується дана роль кредиту насамперед у процесі виконання ним функції заміщення готівки кредитними операціями. Розвиток безготівкових розрахунків дозволяє скорочувати готівково-грошовий обіг, замінюючи грошові знаки кредитними знаряддями обігу, що обслуговують безготівковий обіг. Це значно зменшує витрати обігу за рахунок скорочення витрат з випуску, обліку, перевезення і зберігання грошових знаків. Значна частина їх стає взагалі не потрібною.

Економія витрат досягається також за рахунок прискорення обігу. Багатократне використання вільних грошових коштів на основі кредитного перерозподілу збільшує швидкість обертання грошей, що дозволяє задовольнити потреби відтворювального процесу за відносно меншої грошової маси. Особливо це помітно при застосуванні сучасних інформаційних технологій.

Окрім того, кредит прискорює окремі фази обігу і, відповідно, відтворювальний процес у цілому, що впливає на зменшення витрат. Нарешті, використання кредиту скорочує витрати обігу і за рахунок того, що за розвинутих кредитних відносин зменшується потреба створювати надмірні резервні фонди на рівні господарюючих суб'єктів і держави. За допомогою кредиту створюється найраціональніша структура джерел формування основних і оборотних коштів, що сприяє підвищенню ефективності виробництва. Особливо значна роль кредиту в задоволенні тимчасової потреби в коштах, обумовленої сезонністю виробництва та реалізації продукції.

3. Роль кредиту в забезпеченні науково-технічного прогресу (НТП). Надзвичайно важливу роль кредит покликаний відігравати в забезпеченні НТП та обслуговуванні інноваційних процесів. Його вплив на підвищення технічного і технологічного рівнів відтворювального процесу здійснюється перш за все непрямим шляхом: через забезпечення безперервності виробництва, стимулювання збільшення випуску високотехнологічної продукції тощо. Разом з тим кредит виступає чинником, що забезпечує НТП, оскільки він є найважливішим джерелом капіталовкладень [27, с. 63].

Націлене на виробничий процес довгострокове кредитування стає однією з форм інвестицій в економіку країни. Безперервність і достатність останніх - обов'язкові для нормального функціонування економіки. Ефективність кредитних важелів перспективного розвитку НТП визначається кредитною політикою.

Для реалізації інвестиційної програми необхідно здійснювати-пріоритетне кредитування проектів, спрямованих на стимулювання НТП.

Насамперед для реалізації ролі кредиту в даній сфері необхідно пріоритетно кредитувати наукоємні галузі, конверсійні програми; цілеспрямовано кредитувати технічне вдосконалення виробництва, впровадження у виробництво нових видів виробів, товарів, що користуються попитом населення або мають важливе народногосподарське значення. Розвиток інноваційних банків ґрунтується на тому, що вони спеціалізуються на кредитуванні нових технічних і технологічних проектів.

Однак за умов інфляції можливості кредиту щодо стимулювання НТП значно зменшуються, оскільки нова техніка стає надто дорогою і, отже, недоступною для більшості підприємств, а можливі строки надання кредиту в умовах інфляції набагато менші, ніж період окупності капітальних витрат.

Незважаючи на це, за умов ринкової економіки кредит в обслуговування інноваційного процесу, розвиток малих і середніх виробничих структур, підготовку та перепідготовку наукових кадрів набуває дедалі більшої ваги.

Як відомо, Україна має значний науково-технічний потенціал, про що свідчать досягнення у ракето-, літако- і суднобудуванні та деяких інших галузях промисловості. Саме тому поставлено завдання (особливо в останні кілька років) реалізувати програму промислово-інноваційного розвитку української економіки. У цьому надзвичайно важливу роль має відіграти кредит.

4. Велика роль кредиту в соціальній сфері. Соціальний потенціал кредиту розкривається в багатьох аспектах його функціонування. По суті, всі кредити мають соціальну спрямованість, оскільки на їх основі підвищується ефективність суспільного відтворення і, відповідно, більш повно задовольняються потреби суспільства, зростає життєвий рівень населення. Будучи одним із чинників упровадження прогресивної техніки і технології, кредит спричиняє скорочення важкої і малокваліфікованої праці, зростання продуктивності суспільної праці і доходів трудящих [27, с. 64].

Кредит сприяє поліпшенню споживацького ринку відповідно до пріоритетів соціальної політики. У цій сфері велика частка кредитів спрямовується у галузі виробництва товарів народного споживання, торгівлі, громадського харчування тощо на пільгове кредитування сільського господарства. Отже, велике соціальне значення має споживацький кредит, який дає можливість швидкого зростання реального життєвого рівня населення.

Дедалі більшого значення кредит набуває у забезпеченні населення якісним житлом, побутовою технікою, створенні можливостей для отримання освіти та задоволення інших соціальних потреб. Але слід зазначити, що досі кредитні можливості використовуються вкрай недостатньо.

5. Роль кредиту в зовнішньоекономічних відносинах. В умовах розвитку процесу інтеграції України у світову економічну систему зростає роль кредиту в зовнішньоекономічному обороті. Він стає одним із найбільш дієвих інструментів цього процесу.

Процес структурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практично не можливий без кредитної допомоги світового співтовариства. Кредит створює сприятливі умови для розвитку кредитної допомоги з боку розвинених держав і розвитку міжнародних економічних зв'язків. Зокрема, за допомогою кредиту імпортуються нові технології, передова техніка, навіть за пасивного торгового балансу, він сприяє збільшенню експорту традиційних товарів, є важливим чинником розвитку міжнародного поділу праці, використовується як засіб регулювання платіжного балансу країни.

Підбиваючи підсумки у питанні про роль і місце кредиту в системі економічних відносин, слід зазначити, що кредит в умовах ринкової економіки виконує незамінну роль. Це важливий інструмент мобілізації не лише фінансових ресурсів, а й засіб ефективного використання всіх інших ресурсів держави.

Однією з основних причин дефіциту позичкового капіталу є його "втеча" за кордон, а також функціонування значних коштів, у тому числі в іноземній валюті, поза банками, у "тіньовій" економіці.

Процес формування ринку позичкових капіталів розгортається досить повільно, причиною чого є недорозвиненість ринкових відносин. Ще не завершено процес демонополізації та децентралізації економіки.

Робота комерційних банків з кредитними портфелями ще не відповідає ринковим принципам. Регулювальна роль кредиту ускладняється також внаслідок економічної нестабільності та інфляційних процесів. Інфляція орієнтує комерційні структури на інвестиції в торгівлю, посередницьку діяльність та в такі проекти, що гарантують швидкий оборот капіталу і високу норму прибутку, тобто в галузі з високою ймовірністю втрати вкладених коштів. З одного боку, це погіршує якість кредитного портфеля банків, збільшуючи частку ризикованих кредитів, а з іншого - дає суб'єктам альтернативної економіки можливість легкої компенсації високих ставок процента за позичені кошти в разі успішного здійснення проекту. За таких умов "переливання" позичкових капіталів на вільній конкурентній основі значною мірою сповільнюється і мало сприяє вирівнюванню норми прибутку в різних галузях. Крім того, кредитування у великих розмірах державного бюджету теж порушує оптимальну пропорцію між фондом нагромадження і фондом споживання.

1.3 Класифікація форм і видів кредиту

Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві - товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві - товарна та грошова. Ці форми визначають лише загальні контури кредиту і не зачіпають його внутрішньої структури [21, с. 76].

Такий підхід до класифікації форм кредиту спрощує розуміння внутрішнього взаємозв'язку між окремими проявами кредиту, що сприяє кращій організації кредитних відносин.

Товарна і грошова форми кредиту, за суттю, є двома проявами єдиної форми кредиту - вартісної, тому рівноправними і рівнозначними. Вони між собою внутрішньо пов'язані та доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо.

У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюють у грошовій формі, що дає підстави виокремити змішану (товарно-грошову) форму кредиту, однак лише стосовно окремої позички. Кредит - процес безперервного руху вартості, виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу.

Грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту. Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення - при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями:

1. Залежно від суб'єктів кредитних відносин прийнято виділяти такі види кредиту:

- банківський;

- державний;

- міжгосподарський (комерційний);

- міжнародний;

- особистий (приватний) [27, с. 153].

У банківському кредиті суб'єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному - держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб'єктами є господарюючі структури, у міжнародному - резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб'єктів є фізична особа.

За такого критерію класифікації одна і та сама позичка може бути віднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейному господарству може належати до банківського і до особистого (приватного) кредитів.

2. Залежно від сфери економіки, в яку спрямується позичена вартість, можна виділити:

- виробничий кредит, що використовується на формування основного й обігового капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;

- споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

Виробничий кредит відповідає всім закономірностям руху кредиту, оскільки в результаті його використання створюється нова вартість і передумови для повного повернення позиченої вартості кредитору. У сфері особистого споживання позичена вартість знищується, "проїдається" і тому тут не створюються передумови для її зворотного руху як ключової ознаки кредиту. Особисте споживання, "знищуючи" вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростання вартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело повернення позиченої вартості кредитору. Тому і споживчий кредит цілком відповідає всім закономірностям руху кредиту.

3. За строком, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяють кредити:

- короткострокові (до одного року);

- середньострокові (до п'яти років);

- довгострокові (понад п'ять років).

В основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообігу капіталу, у формуванні якого бере участь позичена вартість.

4. За галузевою спрямованістю виділяють такі види кредиту в:

- промисловість;

- сільське господарство;

- торгівлю;

- будівництво;

- інші галузі та види діяльності [27, с. 154].

Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичне значення. Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфіка кругообігу капіталу, яка обумовлює адекватну організацію самого кредитного процесу.

5. Залежно від цільового призначення кредиту виділяють такі його види:

- кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

- кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва - житлових будинків, літаків, кораблів тощо);

- кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);

- кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи їх надійшло мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

6. За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділити такі види кредиту:

- забезпечений і незабезпечений;

- прямий і опосередкований;

- строковий і прострочений, пролонгований;

- реальний, сумнівний, безнадійний;

- платний, безоплатний [27, с. 155].

Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внутрішньої сутності, а в сукупності вони формують складну структуру кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.

В умовах ринкової економіки основними видами кредиту, які набули широкого застосування в економічній практиці, є: міжгосподарський, банківський, державний, споживчий, міжнародний кредит.

Міжгосподарський кредит - це кредит, який існує між функціонуючими суб'єктами господарювання. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога, лізинг. Межі міжгосподарського кредиту визначають розміром резервних капіталів, які є у розпорядженні суб'єктів господарювання - кредиторів, а також регулярністю припливу грошового капіталу за рахунок реалізації товарів і можливості трансформації наданого міжгосподарського кредиту в банківський або отриманий міжгосподарський. Причому погашення цих кредитів у визначений строк передбачає своєчасне надходження платежів від покупців. Загалом існування міжгосподарського кредиту значною мірою пов'язане з недостатнім розвитком банківського кредиту.

Комерційний кредит - це форма руху безпосередньо промислового капіталу та спосіб перетворення товарного капіталу в грошовий шляхом продажу товарів із відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Отже, комерційний кредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку, вій прискорює реалізацію товарів продавцям, а з іншого - надає можливість покупцеві користуватись товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції. Таким чином, комерційний кредит сприяє прискоренню кругообігу капіталу в грошовій формі як на окремих підприємствах, так і загалом у суспільстві. Комерційний кредит виникає за бажанням і згодою сторін - продавця та покупця - й має суворо визначений напрям і межі [14, с. 312].

Аванс - грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі. Як вид міжгосподарського кредиту аванс є одним із джерел формування обігового капіталу підприємства, що його отримало. За користування авансом проценти, зазвичай, не сплачуються, якщо інше не передбачено договором між сторонами.

Тимчасова фінансова допомога надається окремим суб'єктам господарювання, які опинились у скрутному фінансовому становищі, організаціями (міністерствами, відомствами тощо), що стоять над ними, та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента. У господарських центрах з метою надання такої допомоги можуть створюватися спеціальні резерви.

Лізинг - підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне використання лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Міжгосподарським кредитом лізинг можна вважати лише умовно, у зв'язку з тим, що з економічного погляду він має з кредитом низку спільних ознак - наявність довіри між сторонами лізингової угоди, передача вартості у тимчасове користування та за плату. Об'єктом лізингу є будь-яке майно, що належить до основних фондів, не заборонене до вільного обігу на ринку і відносно якого немає обмежень щодо передавання його в лізинг. Об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача після повного погашення кредиту. Якщо в країнах з розвинутою ринковою економікою лізинг став одним із поширених способів продажу засобів праці, то в Україні він поки що перебуває на початковій стадії розвитку [14, с. 313].

Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному обігу капіталу, а 1 його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу Його умовно поділяють на позичку капіталу та позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу - це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей - це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, що не супроводжується розширенням виробництва. Цей поділ є важливим для розуміння ролі банківського кредиту в процесі відтворення як індивідуального, так і всього суспільного капіталу.

Державний кредит - це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава. Його призначення - вирішувати загальнодержавні проблеми (покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги окремим суб'єктам господарювання чи категоріям населення). Детально він вивчається в курсах "Фінанси" та "Бюджетна система".

Споживчий кредит - кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками (про що йшлося вище при характеристиці банківського кредиту), так і кредитними установами небанківського типу, а також юридичними і фізичними особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно дорогоцінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підприємства зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торговельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кредити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній [14, с. 313].

Міжнародний кредит - це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти ті самі, що й при національному (внутрішньо-економічному) кредиті - банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора та позичальника до різних країн.

Міжнародний кредит функціонує у різних формах. Залежно від того, хто є кредитором, розрізняють фірмовий, банківський та урядовий кредити.

Фірмовий кредит - це, , комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний власне експортер продає товар вітчизняному імпортерові в кредит. Цей кредит є ризикованим для експортера, а тому він вимагає належних гарантій його погашення, що робить кредит дорогим. Імпортер, якби в нього були вільні ресурси, може й зміг би купити товар на вигідніших умовах, але через відсутність коштів змушений його купувати в тієї фірми, яка продає товар з відстрочкою платежу.

Розділ 2. Оцінка кредитного ринку в ринковій економіці України

2.1 Оцінка діяльності кредитних установ

Станом на 31.12.2013 у Державному реєстрі фінансових установ налічувалось 739 кредитних установ (табл. 2.1), у тому числі:

- 624 кредитні спілки;

- 85 інших кредитних установ;

- 30 юридичних осіб публічного права [26].

Таблиця 2.1. Кількість кредитних установ в Державному реєстрі фінансових установ

Реєстрація кредитних установ	станом на 31.12.2011	станом на 31.12.2012	станом на 31.12.2013
Кількість кредитних установ, всього	691	708	739
у тому числі:
- кредитних спілок	613	617	624
інших кредитних установ	48	61	85
юридичних осіб публічного права	30	30	30

Кількість кредитних установ протягом 2012-2013 років продовжує збільшуватися. Порівняно з 2012 роком кількість кредитних установ збільшилась на 31 одиницю, або на 4,4 %, за рахунок збільшення кількості кредитних спілок (на 7 одиниць або на 1,1 %) та інших кредитних установ (на 24 одиниці або на 39,3 %).

Темпи приросту кількості кредитних установ зумовлені зростанням довіри населення до даного сектора фінансового ринку та доступністю отримання кредитів у кредитних спілках завдяки їх певним перевагам над банківським кредитуванням.

Територіальний розподіл кредитних установ зображено на рис. 2.1.

Слід відмітити, що станом на 31.12.2013 у Державному реєстрі фінансових установ налічувалося 1 194 відокремлених підрозділів кредитних установ, в т.ч. 614 відокремлених підрозділів кредитних спілок та 580 відокремлених підрозділів інших кредитних установ та юридичних осіб публічного права.

Рис. 2.1. Територіальний розподіл кредитних установ станом на 31.12.2013

Аналіз діяльності кредитних установ проведено на підставі поданих звітних даних за 2013 рік.

Результати діяльності кредитних установ та динаміка основних показників їх діяльності наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Динаміка основних показників діяльності кредитних установ

Кредитні установи	станом на 31.12.2011	станом на 31.12.2012	станом на 31.12.2013	темп приросту, % 2013/2012
Кредитні спілки
Кількість зареєстрованих кредитних спілок	613	617	624	1,14
Кількість членів КС, тис. осіб	1062,4	1095,9	980,9	-10,5
Кількість членів КС, які мають внески на депозитних рахунках, тис. осіб	48,0	44,9	40,3	-10,2
Кількість членів КС, які мають діючі кредитні договори, тис. осіб	249,3	254,0	233,6	-8,0
Загальні активи, млн. грн.	2386,5	2656,9	2598,8	-2,2
Кредити, надані членам КС (залишок на кін. періоду), млн. грн.	2237,4	2531,0	2349,1	-7,2
Внески членів КС на депозитні рахунки (залишок на кін. періоду), млн. грн.	1185,5	1287,5	1330,1	3,3
Капітал, млн. грн.	942,9	1088,7	1055,6	-3,0
Інші кредитні установи
Кількість зареєстрованих інших кредитних установ	48	61	85	39,3
Загальні активи, млн. грн.	3903,6	4439,0	8137,8	83,3
Капітал, млн. грн.	1441,7	1835,6	2434,4	32,6
Обсяг виданих кредитів, млн. грн.	2064,9	1888,0	3981,8	110,9
Юридичні особи публічного права
Кількість зареєстрованих юридичних осіб публічного права	30	30	30	0
Загальні активи, млн. грн.	5509,1	4552,9	4445,9	-2,4
Капітал, млн. грн.	2570,3	1386,8	1257,8	-9,3
Обсяг виданих кредитів, млн. грн.	3116,3	3275,8	2732,2	-16,6

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Станом на 31.12.2013 року кількість кредитних спілок становить 624, відокремлених підрозділів - 614.

За результатами 2013 року, як і раніше, більшість кредитних спілок 305 (60,5 %) об'єднує невелику кількість членів - до 1 000 осіб. При цьому, достатньо велика кількість кредитних спілок 180 (35,7 %) об'єднує від 1 000 до 10 000 членів. Розподіл кредитних спілок за кількістю членів зображено на рис. 2.2.

Станом на 31.12.2013 кількість членів кредитних спілок становить 980,9 тис. осіб, з яких 233,6 тис. осіб (23,8 %) - члени кредитних спілок, які мають діючі кредитні договори, та 40,3 тис. осіб (4,1 %) - члени кредитних спілок, які мають внески (вклади) на депозитних рахунках.

Частка членів кредитних спілок, що не є вкладниками, станом на 31.12.2013 становить 940,6 тис. осіб або 95,9 %, та порівняно з минулими роками зменшилася не суттєво і залишається значною (станом на 31.12.2012-1051,0 тис. осіб (95,9 %), станом на 31.12.2011-1014,4 тис. осіб (95,5 %). Однак, такі члени мають вирішальну кількість голосів та безпосередній вплив на прийняття управлінських рішень у кредитних спілках [26].

Рис. 2.2. Групування кредитних спілок за кількістю членів станом на 31.12.2013

Система кредитних спілок за 2013 рік порівняно з минулим роком демонструє незначне зменшення основних показників діяльності (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка основних показників діяльності кредитних спілок у 2011-2013 роках

Загальний обсяг активів кредитних спілок станом на 31.12.2013 становить 2 598,8 млн. грн. і зменшився на 58,1 млн. грн. або на 2,2 % порівняно з 2012 роком (станом на 31.12.2012-2 656,9 млн. грн.).

Загальний обсяг капіталу кредитних спілок станом на 31.12.2013 становить 1 055,6 млн. грн. та порівняно з кінцем минулого року зменшився на 33,1 млн. грн. або на 3,0 %.

Загальний капітал сформовано на:

-56,9 % (599,8 млн. грн.) за рахунок пайових внесків членів кредитних спілок;

- 39,5 % (417,3 млн. грн.) за рахунок резервного капіталу;

- 4,4 % (46,7 млн. грн.) за рахунок додаткового капіталу.

На кінець 2013 року кредити, надані членам кредитних спілок, становлять 2 349,1 млн. грн. та порівняно з 2012 роком зменшилися на 7,2 % (181,9 млн. грн.). Середній розмір одного кредиту станом на 31.12.2013 становить 10,1 тис. грн. (на 31.12.2012-10,0 тис. грн., на 31.12.2011-9,0 тис. грн.).

Станом на 31.12.2013 на депозитних рахунках членів кредитних спілок обліковувалось вкладів на загальну суму 1 330,1 млн. грн., що перевищує показник 2012 року на 3,3 %. Середня сума внесків на депозитні рахунки становить 33,0 тис. грн. (станом на 31.12.2012-28,7 тис. грн., станом на 31.12.2011-24,7 тис. грн.).

Зростання вкладів (внесків) членів кредитної спілки на депозитні рахунки у цілому та у розрахунку на одного члена кредитної спілки свідчить про зростання довіри населення до кредитних спілок як до депозитних установ.

Із загальної кількості кредитних спілок, які подали звітні дані за 2013 рік, 488 кредитні спілки (96,8 %) надали кредити членам спілки. У 273 кредитних спілок (56 %) середній показник по наданих кредитах на 1 позичальника менший 10,0 тис. грн. Питома вага активів таких кредитних спілок у загальному обсязі активів становить 44 % (1 124,6 млн. грн.).

У четвертої частини кредитних спілок (129) показник середнього розміру кредиту на 1 позичальника від 10 до 30 тис. грн. Частка активів таких кредитних спілок у загальному обсязі активів становить 19 % (505,2 млн. грн.) У чотирьох кредитних спілок показник середнього розміру кредиту перевищує 1 млн. грн.

Найбільш популярними на ринку є кредити, надані на споживчі потреби, частка яких становить 67 % або 1 576,7 млн. грн. У складі споживчих кредитів кредити на придбання автотранспорту становлять 3,7 % (58,6 млн. грн.); на придбання аудіотехніки, відео та побутової техніки 3,5 % (54,2 млн. грн.) та на інші потреби - 92,8 % (1 463,9 млн. грн.).

Друге місце посідають кредити, надані на придбання, будівництво та ремонт нерухомого майна - 17 %. Кредитування ведення селянських та фермерських господарств, як і в попередні періоди, має незначну частку в загальному обсязі виданих кредитів (2 %).

Найбільш ризиковими є комерційні кредити (станом на 31.12.2013 середній кредит становить 29,7 тис. грн.), які найчастіше надаються з відстрочкою основної суми. Станом на 31.12.2013 28,8 % (56,9 млн. грн.) комерційних кредитів мають простроченість понад три місяці.

Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Станом на 31.12.2013 кількість зареєстрованих інших кредитних установ становить 85, що на 24 одиниці або 39,3 % більше даного показника 2012 року (станом на 31.12.2012-61 одиниця) [26].

Активи інших кредитних установ станом на 31.12.2013 становлять 8 137,8 млн. грн. та порівняно з минулим роком збільшилися на 3 698,8 млн. грн. або на 83,3 % (станом на 31.12.2012-4 439,0 млн. грн.).

Капітал інших кредитних установ становить 2 434,4 млн. грн. та порівняно з аналогічним періодом 2012 року збільшився на 598,8 млн. грн. або на 32,6 % (станом на 31.12.2012-1 835,6 млн. грн.).

Обсяг виданих кредитів іншими кредитними установами станом на 31.12.2013 становить 3 981,7 млн. грн., що у 2 рази більше за аналогічний період минулого року (станом на 31.12.2012-1 888,0 млн. грн.).

Середньозважена річна процентна ставка за наданими кредитами становить 216,1 % (максимальна процента ставка - 732 %, мінімальна процента ставка - 0,07 %).

Основні показники діяльності інших кредитних установ та їх динаміка зображені на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Динаміка основних показників діяльності інших кредитних установ за 2011-2013 роки

Динаміка основних показників діяльності інших кредитних установ свідчить про їх розвиток та попит на фінансові послуги, які ними надаються.

Юридична особа публічного права - фінансова установа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування й уповноважена надавати фінансові послуги.

Активи юридичних осіб публічного права станом на 31.12.2013 становлять 4 445,9 млн. грн. та зменшилися порівняно з 2012 роком на 107,0 млн. грн. або на 2,4 % (станом на 31.12.2012 активи становили 4 552,9 млн. грн.). Найбільшу частку в загальних активах (68,9 %) становлять активи Державної іпотечної установи (3 063,2 млн. грн.).

Капітал юридичних осіб публічного права становить 1 257,8 млн. грн. та порівняно з 2012 роком зменшився на 129,0 млн. грн. або на 9,3 % (станом на 31.12.2012-1386,8 млн. грн.).

Обсяг виданих кредитів юридичними особами публічного права станом на 31.12.2013 становить 2 732,2 млн. грн., що на 16,6 % менше ніж за аналогічний період минулого року (станом на 31.12.2012-3 275,8 млн. грн.).

Середньозважена річна процентна ставка за наданими кредитами становить 5,9 %.

2.2 Кредитний ринок України

Динаміка кредитів, наданих резидентам, формувалася під впливом зменшення депозитної бази банків, зміни курсу гривні до основних іноземних валют та погіршенням платоспроможності позичальників. Основним позичальником залишався сектор не фінансових корпорацій. Протягом місяця залишки кредитів не фінансових корпорацій у національній валюті зменшилися, а в іноземній валюті - зросли насамперед за рахунок курсових різниць. Аналогічна динаміка спостерігалась і за кредитами, наданими домашнім господарствам.

Залишки за кредитами, наданими резидентам, на 01.08.2014 становили 982.0 млрд. грн. Унаслідок скорочення ресурсної бази банків та погіршення платоспроможності позичальників на фоні неспокійної суспільно-політичної ситуації кредитна підтримка банками реального сектору економіки залишалася стриманою. На відміну від червня в липні спостерігалося несуттєве збільшення залишків кредитної заборгованості на 0.3 млрд. грн., або на 0.04 %. Насамперед збільшилися залишки кредитів, наданих не фінансовим корпораціям та іншим фінансовим посередникам та допоміжним фінансовим організаціям в іноземній валюті, проте виключно за рахунок курсової переоцінки активів. Основне збільшення залишків кредитної заборгованості на рахунках в іноземній валюті було зафіксовано у банківських установах Київського регіону, Дніпропетровської, Миколаївської та Сумської областей, у національній валюті - в Луганській, Полтавській та Тернопільській областях.

У цілому кредити, надані резидентам в іноземній валюті, у гривневому еквіваленті зросли на 4.9 млрд. грн., або на 1.2 %, з них короткострокові - на 2.3 млрд. грн., або на 1.7 %. Водночас залишки кредитної заборгованості в національній валюті зменшилися на 4.6 млрд. грн., або на 0.8 %. Серед кредитів у національній валюті переважно зменшилися залишки на довгострокових рахунках: від 1 року до 5 років - на 3.2 млрд. грн.. або на 1.5 %, більше 5 років - на 1.9 млрд. грн., або на 2.7 %. У річному обчисленні найвищими залишалися темпи приросту кредитів строком від 1 року до 5 років - 27.0 % [7].

Таблиця 2.3. Кредити за секторами економіки в 2014 році

Показники	Червень	Липень
	залишки на кінець періоду, млрд. грн.	зміна в річному обчисленні, %	залишки на кінець періоду, млрд. грн.	зміна в річному обчисленні, %	зміна до попереднього місяця, %	частка в загальному обсязі кредитів, %
Нефінансові корпорації	747,6	20,0	748,1	19,1	0,1	76,2
до 1 року	331,8	6,8	333,8	7,1	0,6	34,0
від 1 року до 5 років	314,6	33,4	314,3	31,6	-0,1	32,0
більше 5 років	101,2	31,7	99,9	28,7	-1,3	10,2
Домашні господарства	205,2	8,0	204,7	7,3	-0,2	20,8
до 1 року	55,9	14,8	56,6	13,4	1,2	5,8
від 1 року до 5 років	51,7	8,9	50,4	4,1	-2,5	5,1
більше 5 років	97,6	4,0	97,7	5,6	0,1	9,9
Інші фінансові корпорації	22,8	19,3	23,2	34,5	1,6	2,4
Сектор загального державного управління	6,0	8,8	6,0	8,2	-0,4	0,6
Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства	0,1	154,2	0,1	71,8	-1,3	0,0
Усього	981,7	17,2	982,0	16,7	0,0	100,0

Залишки за кредитами, наданими сектору НК, збільшилися за місяць на 0.5 млрд. грн., або на 0.1 %, - до 748.1 млрд. грн. їхня частка залишалася найбільшою у структурі кредитів, наданих резидентам, - 76.2 %. Зменшення обсягів виробництва та виручки від реалізації продукції, поступова переорієнтація на нові ринки збуту та потреба у відновленні втраченої інфраструктури зумовила зростання попиту на кредити. Водночас за умов зниження рівня безпеки бізнесу на сході країни та підвищення валютних ризиків загальна платоспроможність позичальників погіршилась. У річному обчисленні темпи приросту кредитів, наданих НК_: дещо уповільнилися - до 19.1 % (порівняно з 20.0 % у червні).

Кредитна заборгованість НК в іноземній валюті у гривневому еквіваленті зросла на 3.8 млрд. грн. або на 1.1 %, з них строком від 1 року до 5 років-на 1.9 млрд. грн., або на 1.3 %, короткострокові - на 1.2 %. Насамперед зросли залишки кредитної заборгованості на рахунках у доларах США. Водночас спостерігалося скорочення кредитної заборгованості НК у національній валюті на 3.2 млрд. грн., або на 0.8 %, переважно довгострокової, що мало суттєвий вплив на загальну динаміку кредитної заборгованості резидентів [7].

Протягом місяця зросла кредитна підтримка в національній валюті корпорацій сільського господарства, виробництва тютюнових виробів, сфери добування кам'яного та бурого вугілля, оренди, прокату, лізингу. Зменшення кредитної заборгованості в національній валюті спостерігалось у корпорацій сфери добування металевих руд, сирої нафти та природного газу, виробництва харчових продуктів та напоїв, постачання електроенергії, газу та пари, роздрібної торгівлі, наземного та трубопровідного транспорту, сфери операцій з нерухомим майном. У корпорацій оптової торгівлі та виробництва готових металевих виробів зменшилася довгострокова кредитна заборгованість у національній валюті і зросла короткострокова. Залишки кредитної заборгованості в іноземній валюті у гривневому еквіваленті збільшилися у корпорацій оптової торгівлі, сільського господарства, виробництва машин та устаткування, постачання електроенергії, газу та пари, будівництва, сфери операцій з нерухомим майном.

Протягом липня спостерігалося зменшення залишків простроченої заборгованості НК у національній валюті на 0.4 млрд. грн., або на 1.1 %, та її зростання в іноземній валюті на 6.0 млрд. грн. або на 16.6 %.

Залишки за кредитами, наданими сектору ДГ, зменшилися за місяць на 0.5 млрд. грн., або на 0.2 %, і на 01.08.2014 становили 204.7 млрд. грн. Переважно відбулося скорочення кредитної заборгованості в національній валюті строком від 1 року до 5 років - на 1.2 млрд. грн., або на 2.7 %, та більше 5 років - на 0.3 млрд. грн., або на 1.4 %. Водночас залишки кредитів в іноземній валюті у гривневому еквіваленті за рахунок зміни курсу гривні збільшилися на 0.8 млрд. грн., або на 0.9 %. Частка кредитів в іноземній валюті в загальному обсязі наданих ДГ кредитів зросла до 42.6 % порівняно з 35.1 % на кінець 2013 року.

Погіршення платоспроможності позичальників через зменшення реальної заробітної плати, внутрішню міграцію та зміну курсу гривні до іноземних валют відобразилося на зростанні залишків простроченої заборгованості ДГ на 4.6 %, у тому числі в іноземній валюті - на 0.9 млрд. грн. або на 4.0 %.

Залишки за кредитами, наданими ІФК, збільшилися за липень на 0.3 млрд. грн., або на 1.6 %, - до 23.2 млрд. грн. виключно за рахунок інших фінансових посередників та допоміжних фінансових організацій. У річному обчисленні зростання прискорилося до 34.5 % порівняно з 19.3 % у червні.

Кредити, надані сектору ЗДУ, за місяць скоротилися на 0.4 % і на 01.08.2014 становили 6.0 млрд. грн.

2.3 Співробітництво України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями

Інтеграція України в систему світового господарства, проведення ринкових змін, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності - основні фактори, що зумовили необхідність членства нашої країни в міжнародних фінансових організаціях. Додаткові фінансові вкладення сприяють розвитку економіки, дають можливість підвищити добробут населення.

Багаторічна співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями свідчить про необхідність формування нового підходу до розуміння ролі міжнародної допомоги та ресурсів міжнародних фінансових організацій, як взаємодоповнюючих інструментів реалізації державної політики міжнародної інтеграції України, забезпечення інтересів держави на зовнішньому ринку.