Місце кредиту в сучасній ринковій економіці

Значний вплив на стабілізаційну політику України здійснюють такі міжнародні фінансово-кредитні організації, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Фіскальна, грошово-кредитна і валютна політика є основними напрямками впливу цих організацій [9].

МВФ - це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва, покликана регулювати валютно-розрахункові відносини між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм у разі виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, короткотермінових позик в іноземній валюті [1].

У програмах МВФ існують такі монетарні способи мобілізації та підвищення ефективності заощаджень, як передбачувана монетарна політика, зменшення дефіциту державного бюджету, інституційна трансформація та стабілізація валютно-фінансового сектору національної економіки [2].

За роки співпраці України з МВФ (1994-2012 pp.) отримано близько 14,9 млрд. дол. США. Значна частіша цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів. Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти. Стабілізаційний кредит надавався Україні під фактичне зобов'язання уряду не підвищувати соціальні стандарти, навести порядок в енергетичній сфері, здійснити необхідні реформи в державному, зокрема фінансовому секторі (бюджетна, податкова, митна, пенсійна реформи). З самого початку функціонування нового уряду (2010 рік) були розпочаті реформи в різних напрямах, що відповідало вимогам МВФ, зокрема було значно підвищено пенсійний вік у нашій державі. За останні роки Україна здійснила відповідні кроки щодо поліпшення ситуації в податковій сфері, митній сфері, реформуванні судової влади. Необхідно зазначити, що при формуванні вимог МФО практично не бажають враховувати реальні соціально-економічні та соціальне-політичні умови країни, наявність значних внутрішніх протиріч, низький соціально-економічний рівень розвитку, значну бідність населення.

МБРР - головна кредитна установа Світового банку, найбільший кредитор проектів розвитку в країнах, що розвиваються. Усі країни, що мають намір вступити до МБРР, повинні спочатку стати членами МВФ. Банк надає позики зазвичай на 15-20 років виключно під гарантії урядів країн-членів [11].

МБРР ухвалив Стратегію партнерства з Україною на період 2012-2016 фінансових років, яка стала продовженням багаторічного діалогу з нашою країною в питаннях упровадження структурних реформ. Високу оцінку в Стратегії МБРР отримала президентська Програма економічних реформ на 20і0-20І4 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава". Зокрема зазначено, що реалізація заявлених цілей Програми разом із підвищенням ефективності урядування дадуть змогу Україні подолати ряд структурних дисбалансів у економіці. Важливим завданням, передбаченим Програмою, є використання переваг співробітництва з МФО для підвищення міжнародної конкурентоспроможності України.

ЄБРР - міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європії до Центральної Азії для здійснення ринкових реформ. Головна мета співпраці України з ЄБРР - розвиток підприємництва, фінансова підтримка малого та середнього бізнесу, роздержавлення і приватизація. Банк сприяє залученню місцевих і зарубіжних інвестицій.

Загальний обсяг наданих кредитних ресурсів ЄБРР складає 6,7 млрд. дол. США. Більше всього кредитів банк надає у корпоративний сектор (40 %), фінансовий сектор (29 %), інфраструктуру (20 %), енергетику (11 %) [23].

Невирішеність низки проблемних питань - серйозна перешкода для забезпечення високого рівня результативності спільних із МФО проектів. Серед основних недоліків співпраці є зростання зовнішньої заборгованості України; вимоги з боку МФО, які знаходяться на межі національної безпеки України; постійний вплив на діяльність уряду: неадекватність вимог МФО реаліям економіки нашої держави.

Співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є важливим для України, оскільки активізує інвестиційні процеси, стимулює розвиток приватного підприємництва, веде до формування конкурентного ринкового середовища.

Розділ 3. Підвищення ролі кредиту в сучасній ринковій економіці

3.1 Перспективи розвитку кредитного ринку в Україні

Драматичне погіршення якості активів під час кризи призвело до того, що в деяких банках рівень власного капіталу виявився недостатнім для відновлення кредитування.

Таким чином, необхідні заходи з досягнення необхідного рівня капіталізації. При наявності достатнього капіталу, банки, скоріш за все, швидко відновлять кредитування.

Адекватний рівень капіталу також послугує потужним сигналом інвесторам та вкладникам через підвищення довіри до банківських установ, що допоможе полегшити тиск браку фінансування. Це стосується питання зовнішнього фінансування (наприклад, уможливить подовження терміну існуючих зовнішніх боргів та отримання нових кредитів), а також отримання внутрішнього фінансування (наприклад, депозитів) [13, с. 331].

НБУ потребує реалістичного погляду на існуючий рівень проблемної заборгованості та її впливу на власний капітал банків. У випадку якщо він є недостатнім з регуляторної точки зору, НБУ має змусити власників збільшити капітал або покинути ринок. В той самий час, всі відкриті випадки процесу рекапіталізації за участю держави (перш за все банку Надра) мають бути завершені як можна скоріше за участю НБУ та Уряду.

Наразі хитке та повільне економічне відновлення переважно здійснюється за рахунок експорту, так як внутрішній попит залишається дуже слабким. Проте в більшості компаній експортних секторів спостерігається суттєва нестача капіталу в обороті. В таких випадках успішні державні банки, такі як Укрексімбанк, можуть відігравати важливу роль в зменшенні браку кредитного ресурсу шляхом надання кредитів таким компаніям в межах кредитного мандату.

Для нещодавно рекапіталізованих банків має бути розроблена стратегія розвитку.

Основними положеннями цієї стратегії мають стати такі питання, як зміна моделі ведення бізнесу, майбутня приватизація (якщо вона можлива з комерційної точки зору) або остаточна ліквідація або реорганізація. Важливо не повернутись до практики спрямованого державою кредитування державних компаній на умовах, що відрізняються від ринкових, або будь-якого фінансування державного бюджету [8, с. 128].

Запровадження деяких обмежень (включно з забороною) на кредитування в іноземній валюті повинне бути детально обговорене, після аналізу тих факторів, що спричинили кризи. Однак наразі здається, що ці інструменти були використані в не дуже вдалий час.

З нашої точки зору де-факто заборона кредитування в іноземній валюті є основною перепоною для відновлення кредитування в короткострокові перспективі, особливо в кризовому середовищі. Банки отримують фінансування переважно представлена іноземною валютою (депозити в іноземній валюті). В найближчому майбутньому по мірі очікуваного відкриттям зовнішніх ринків капіталу фінансування буде теж переважно в іноземній валюті. Оскільки кредити в іноземній валюті практично заборонені, цей надлишок ліквідності в іноземній валюті може бути використаний лише для кредитування в національній валюті. Проте за відсутності розвинутого своп-ринку, цілком природним є те, що банки не хочуть та й, з регуляторної точки зору, не мають права брати на себе такі суттєві валютні ризики.

Програма фіскальної консолідації, що може заслуговувати на довіру, має поміж іншого включати в себе такий основний крок як зменшення навантаження на позичальників з приватного сектору. З цієї точки зору нещодавно оголошені плани урядовців 9 щодо середньострокової фіскальної консолідації в принципі є дуже бажаними. Проте, передбачене скорочення дефіциту бюджету на 1 % від ВВП щороку, з нашої точки зору, не є достатньо амбіційним. Тут необхідна більш суттєва та швидка консолідація.

Хоча зникнення в найближчому часі фіскальних дефіцитів виглядає нереалістичним, питання фінансування цих дефіцитів є важливим. В середньостроковій та довгостроковій перспективі влада має домовитись щодо розвитку ліквідного ринку місцевих облігацій, який би слугував цілям такого фінансування. В той самий час, в короткостроковій перспективі, ми пропонуємо сконцентруватися на зовнішніх джерелах на заміну місцевим, так як це допоможе уникнути конкуренції за обмежене внутрішнє фінансування. Поміж інших зовнішніх джерел фінансування, підтримка від міжнародних фінансових установ, таких як МВФ та Світовий банк, повинна бути пріоритетом, так як і (пізніше) вихід на ринок приватних запозичень через випуск єврооблігацій [8, с. 129].

Рівень ліквідності банківського сектору в цілому є доволі прийнятним: на це вказують високі резерви, низькі міжбанківські ставки. З цієї точки зору потреби в наступних кроках немає. Питання, що задається багатьма керманичами, чи зможе НБУ зробити більше щоб підтримати відновлення зростання кредитування, ніж загальне регулювання ліквідності банківської системи?

Постановою НБУ №47 від 10 лютого 2010 року була надана можливість надання довгострокових кредитів НБУ комерційним банкам за деяких умов. Так українські банки можуть спрямувати запит до НБУ щодо надання довгострокового рефінансування та використати його для надання середньострокових кредитів (терміном до 5 років) підприємствам, які є стратегічно важливими для економіки країни.

На нашу думку, ця постанова не є правильним інструментом стимулювання кредитування з цілого ряду причин. По-перше, НБУ не повинен кредитувати (навіть опосередковано) компанії реального сектору. Це є основним завданням комерційних банків і складає економічну основу їх діяльності. По-друге, якщо урядовці хочуть підтримати деякі галузі виробництва, замість коштів НБУ вони мають використовувати державні кошти через надання субсидій/гарантій на прозорій основі. По-третє, такі заходи можуть викликати важкі негативні економічні ефекти. Практика спрямованого державою кредитування може призвести до невірного розподілу обмеженого капіталу, і в кінці кінців призвести до зростання темпів інфляції в середньостроковій і довгостроковій перспективі.

Отже, таке регулювання є джерелом доволі високих економічних ризиків, тоді як вигоди від їх застосування є дуже суперечливими. Крім того, воно не відповідає найкращій міжнародній практиці.

3.2 Стратегія співпраці України з міжнародники фінансово-кредитними установами

У цілому співробітництво з міжнародними фінансовими інституціями має базуватися на стратегічних пріоритетах економічного і соціального розвитку України. При цьому в основу взаємовідносин мають бути покладені такі засади:

- прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабілізації та інтегрування України в Європейський Союз;

- відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інституціями пріоритетам п економічного та соціального розвитку;

- спрямування цих ресурсів на забезпечення сталого економічного зростання, здійснення структурних перетворень, формування розвинутого внутрішнього ринку і припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;

- мобілізація й ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів, сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій;

- дотримання економічно обґрунтованих і загальновизнаних меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;

- залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування на основі геостратегічної диверсифікації міжнародних фінансових відносин України [30].

Відмітимо, що в 2013р. КМУ схвалено стратегію залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2013-2016 роки [1].

Підготовка Стратегії зумовлена необхідністю мобілізації та концентрації ресурсів МФО та міжнародної технічної допомоги для забезпечення досягнення позитивних структурних зрушень в економіці на основі підвищення її конкурентоспроможності, посилення ролі інноваційної моделі розвитку, технологічного та інноваційного оновлення національної економіки, поглиблення європейської інтегрованості національної економіки та поступового досягнення європейських стандартів життя населення.

З метою стимулювання економічного розвитку першочергова увага Кабінету Міністрів України приділятиметься залученню інвестицій та впровадженню інновацій, прискореному розвитку виробництва продукції з високою часткою доданої вартості та впровадженню у виробництво новітніх технологій, оновленню виробничих потужностей та інфраструктури.

Втілюючи євроінтеграційні прагнення України, необхідно забезпечити виконання погодженого з ЄС Порядку денного асоціації Україна - ЄС, підписати та забезпечити імплементацію Угоди про асоціацію, включаючи всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС, а також завершити реформування судової системи, виборчого законодавства, удосконалення механізму управління міграційними процесами відповідно до рекомендацій ЄС.

Як держава - член ООН Україна буде прагнути забезпечити виконання до 2015 року Цілей розвитку тисячоліття ООН, зокрема щодо подолання бідності, забезпечення якісної освіти, сталого розвитку навколишнього природного середовища, поліпшення здоров'я матерів та зменшення рівня дитячої смертності, обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів.

У контексті виконання своїх міжнародних зобов'язань як члена Ради Європи Україна відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Радою Європи стосовно заснування в Україні Офісу Ради Європи та його правового статусу повинна забезпечити ефективне виконання Плану дій Ради Європи для України на 2011-2014 роки і наступний період, який є спільним програмним документом, спрямованим на підтримку внутрішніх реформ у сфері демократії, забезпечення верховенства права і захисту прав людини [1].

Виконанню міжнародних зобов'язань України як держави - учасниці ОБСЄ сприятиме проектна діяльність, яка провадиться на виконання Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України і Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) щодо створення нової форми співробітництва у військово-політичній сфері, у галузях економіки та навколишнього природного середовища за напрямами демократизації та належного управління, забезпечення верховенства права і захисту прав людини.

Для забезпечення щорічного зниження енергоємності валового внутрішнього продукту невідкладного вирішення потребують питання, пов'язані із запровадженням новітніх енергоефективних технологій та обладнання, заміною морально застарілого та фізично зношеного технологічного обладнання, зменшенням втрат енергоресурсів під час їх передачі та споживання тощо.

Для виконання зазначених завдань важливим є перехід національної економіки до "зеленої" моделі розвитку на засадах сталого виробництва і споживання, розмежування економічного зростання, деградації навколишнього природного середовища і вичерпання природних ресурсів та запровадження політики сприяння "зеленому" зростанню, що базується на ефективному використанні матеріальних ресурсів, а також результатів наукових досліджень та екологічно орієнтованих інноваційних технологій, сприяння діяльності бізнесу у сфері ресурсоефективного та екологічно безпечного виробництва.

Загальнонаціональним пріоритетом є стимулювання розвитку аграрного сектору, який повинен стати рушійною силою розвитку національної економіки, надати імпульс інвестиційному, технологічному та соціальному піднесенню сільської місцевості. Із цією метою необхідно забезпечити виконання комплексу заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національного виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства на внутрішньому та зовнішньому ринку; створення ефективної системи впровадження наукових розробок та інноваційних технологій в агропромислове виробництво, формування дієвої інфраструктури аграрного ринку і забезпечення розширеного доступу безпосередніх виробників до організованих каналів збуту сільськогосподарської продукції; формування ефективного механізму фінансового задоволення потреб розвитку сільськогосподарського виробництва, у тому числі формування системи кредитної кооперації, розвиток системи іпотечного кредитування та страхування ризиків сільськогосподарського виробництва, розвиток державно-приватного партнерства, підготовку висококваліфікованих фахівців для аграрного сектору економіки.

Забезпечення охорони та зміцнення здоров'я громадян, підвищення якості та ефективності надання медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості і захисту прав громадян на охорону здоров'я залишається одним із першочергових пріоритетів держави. Існуюча система охорони здоров'я не в повному обсязі задовольняє потреби населення у високоякісній та ефективній медичній допомозі. Для створення ефективної системи охорони здоров'я невідкладного вирішення потребують питання, пов'язані із здійсненням масштабних профілактичних заходів з метою своєчасного виявлення та лікування захворювань, упровадженням сучасних медичних технологій [1].

Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти. Необхідно посилити роботу, спрямовану на забезпечення системного підвищення якості освіти на інноваційній основі; розроблення механізму сучасного психолого-педагогічного та науково-методичного супроводження навчально-виховного процесу; удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних та керівних кадрів системи освіти; створення сучасної матеріально-технічної бази для системи освіти, інтеграцію її в європейський і світовий освітній простір.

Для активізації підприємницької діяльності необхідно забезпечити спрощення умов ведення бізнесу; скорочення кількості контролюючих органів; розширення доступу суб'єктів малого підприємництва до джерел фінансування; розвиток інфраструктури підтримки малого бізнесу, особливо в сільській місцевості.

Для якнайшвидшого вирішення зазначених питань та забезпечення належної якості економічного зростання та соціального розвитку необхідно скоординувати спільні з донорами міжнародної технічної допомоги та МФО зусилля для мобілізації ресурсів в обсягах, достатніх для отримання вагомого результату.

Висновки

Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати.

Свої функції кредит може успішно виконувати лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту та закономірності його руху можуть проявитися найбільш повно.

Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються "припливи" і "відливи" коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів.

Результати аналізу кредитного ринку в ринковій економіці України засвідчили, що станом на 31.12.2013 у Державному реєстрі фінансових установ налічувалось 739 кредитних установ, у тому числі: 624 кредитні спілки; 85 інших кредитних установ; 30 юридичних осіб публічного права. Кількість кредитних установ протягом 2012-2013 років продовжує збільшуватися. Порівняно з 2012 роком кількість кредитних установ збільшилась на 31 одиницю, або на 4,4 %, за рахунок збільшення кількості кредитних спілок (на 7 одиниць або на 1,1 %) та інших кредитних установ (на 24 одиниці або на 39,3 %).

Найбільш популярними на ринку є кредити, надані на споживчі потреби, частка яких становить 67 % або 1 576,7 млн. грн. У складі споживчих кредитів кредити на придбання автотранспорту становлять 3,7 % (58,6 млн. грн.); на придбання аудіотехніки, відео та побутової техніки 3,5 % (54,2 млн. грн.) та на інші потреби - 92,8 % (1 463,9 млн. грн.). Друге місце посідають кредити, надані на придбання, будівництво та ремонт нерухомого майна - 17 %. Кредитування ведення селянських та фермерських господарств, як і в попередні періоди, має незначну частку в загальному обсязі виданих кредитів (2 %).

У цілому кредити, надані резидентам в іноземній валюті, у гривневому еквіваленті зросли на 4.9 млрд. грн., або на 1.2 %, з них короткострокові - на 2.3 млрд. грн., або на 1.7 %. Водночас залишки кредитної заборгованості в національній валюті зменшилися на 4.6 млрд. грн., або на 0.8 %. Серед кредитів у національній валюті переважно зменшилися залишки на довгострокових рахунках: від 1 року до 5 років - на 3.2 млрд. грн.. або на 1.5 %, більше 5 років - на 1.9 млрд. грн., або на 2.7 %. У річному обчисленні найвищими залишалися темпи приросту кредитів строком від 1 року до 5 років - 27.0 %.

Багаторічна співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями свідчить про необхідність формування нового підходу до розуміння ролі міжнародної допомоги та ресурсів міжнародних фінансових організацій, як взаємодоповнюючих інструментів реалізації державної політики міжнародної інтеграції України, забезпечення інтересів держави на зовнішньому ринку. Значний вплив на стабілізаційну політику України здійснюють такі міжнародні фінансово-кредитні організації, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Фіскальна, грошово-кредитна і валютна політика є основними напрямками впливу цих організацій. Співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є важливим для України, оскільки активізує інвестиційні процеси, стимулює розвиток приватного підприємництва, веде до формування конкурентного ринкового середовища.

Відмічено, що драматичне погіршення якості активів під час кризи призвело до того, що в деяких банках рівень власного капіталу виявився недостатнім для відновлення кредитування. Необхідні заходи з досягнення необхідного рівня капіталізації. При наявності достатнього капіталу, банки, скоріш за все, швидко відновлять кредитування. Адекватний рівень капіталу також послугує потужним сигналом інвесторам та вкладникам через підвищення довіри до банківських установ, що допоможе полегшити тиск браку фінансування. Це стосується питання зовнішнього фінансування (наприклад, уможливить подовження терміну існуючих зовнішніх боргів та отримання нових кредитів), а також отримання внутрішнього фінансування (наприклад, депозитів). НБУ потребує реалістичного погляду на існуючий рівень проблемної заборгованості та її впливу на власний капітал банків. Наразі хитке та повільне економічне відновлення переважно здійснюється за рахунок експорту, так як внутрішній попит залишається дуже слабким. Проте в більшості компаній експортних секторів спостерігається суттєва нестача капіталу в обороті. В таких випадках успішні державні банки, такі як Укрексімбанк, можуть відігравати важливу роль в зменшенні браку кредитного ресурсу шляхом надання кредитів таким компаніям в межах кредитного мандату.

В 2013р. КМУ схвалено стратегію залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2013-2016 роки. Підготовка Стратегії зумовлена необхідністю мобілізації та концентрації ресурсів МФО та міжнародної технічної допомоги для забезпечення досягнення позитивних структурних зрушень в економіці на основі підвищення її конкурентоспроможності, посилення ролі інноваційної моделі розвитку, технологічного та інноваційного оновлення національної економіки, поглиблення європейської інтегрованості національної економіки та поступового досягнення європейських стандартів життя населення. З метою стимулювання економічного розвитку першочергова увага Кабінету Міністрів України приділятиметься залученню інвестицій та впровадженню інновацій, прискореному розвитку виробництва продукції з високою часткою доданої вартості та впровадженню у виробництво новітніх технологій, оновленню виробничих потужностей та інфраструктури.

Список використаної літератури

1. Розпорядження КМУ "Про схвалення Стратегії залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2013-2016 роки" від 11 вересня 2013 р. № 697-р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/697-2013- %D1 %80.

2. Антоненко І. Співробітництво України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями - шлях до стабільності та розвитку в період кризи. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.uа/portаl/ soc_gum/Еvu/2009_13/Аntonеnkо.pdf.

3. Бабенко В.О. Міжнародна економіка [Текст]: навч. посіб. / В. Бабенко. - К.: Основа, 2010. - 184 с.

4. Бех М.С. Особливості міжнародного кредитування: міжнародний валютний фонд і Україна [Електронний ресурс]/ М.С. Бех // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - 2013. - Вип. 37. - С. 197-203.

5. Бідник Н.Б. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями як чинник економічного розвитку держави / Н.Б. Бідник // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук. -техн. праць. Вип. 19.3. - Львів: НЛТУ України, 2009. - С. 153-157.

6. Бурковська А.В., Пепуль О.О. Міжнародні фінансово-кредитні установи та їх зв'язок з Україною // Науково-теоретичний журнал "Студентський науковий Вісник" Миколаївського державного аграрного університету. - 2009. - Випуск 1(1). - С. 305-308.

7. Бюлетень Національного банку України [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=58127.

8. Глущенко С.В. Кредитний ринок: інститути та інструменти: навч. посіб. / С.В. Глущенко. - К.: Києво-Могилянська академія, 2010. - 153 с.

9. Д'якур М.В. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями: реалії та перспективи [Електронний ресурс]/ М.В. Д'якур. - Режим доступу: <http://intkonf.org/dyаkur-mv-kеn-voroshаn-аd-spivprаtsyа-ukrаyini-z-mizhnаrodnimi-finаnsovimi-orgаnizаtsiyаmi-rеаliyi-tа-pеrspеktivi/>.

10. Доліновська О. Міжнародний кредит: Економічна природа, сутність та види [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/ mezhdunarodnyy-kredit-ekonomicheskaya-priroda-suschnost-i-vidy.

11. Інформація про стан та перспективи співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями // Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/ control/uk/publish/category/main?cat_id=178256.

12. Коблянська О. Кредит як форма залучення капіталу / Олена Коблянська // Агро Перспектива. - 2010. - № 8/9. - С. 26-30.

13. Коваленко Д. І. Гроші та кредит: теорія і практика: навч. посіб. для студ. вузів / Д.І. Коваленко; Київ. нац. ун-т технологій та дизайну. - 4-е вид., випр. й доп. - К.: Каравела, 2012. - 360 с.

14. Колодізєв О.М. Гроші і кредит: підручник / О.М. Колодізєв, В.Ф. Колесніченко. - К.: Знання, 2010. - 615 с.

15. Колосова В.П. Міжнародні фінансові інституції в умовах фінансової глобалізації / В.П. Колосова // Дослідження міжнародної економіки: збірник наукових праць. Вип. 1(66). - Київ: ІСЕМВ, 2011. - С. 238-246.

16. Колосова В.П. Розвиток відносин України з міжнародними фінансовими організаціями: монографія / В.П. Колосова. - К.: НДФІ, 2008. - 232 с.

17. Коробка С.В. Взаємовідносини України з і міжнародних фінансових організацій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.uа/portаl/Chеm_Biol/Vnuvgp/еkon/2009_4_1/v48еk020.pdf.

18. Котковський В.С. Банківські операції: навч. посіб. для студ. вузів / В.С. Котковський, О.В. Нєізвєстна; Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Криворіз. екон. ін-т. - К.: Кондор, 2011. - 498 с.

19. Крамаренко B.I. Оцінка співпраці України з міжнародними фінансовими інститутами / В.І. Крамаренко // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. - 2012. - №5. - С. 23-31.

20. Круш П.В. Гроші та кредит: навч. посіб. для студ. вузів / П.В. Круш, В.Б. Алексєєв; Нац. техн. ун-т України "Київ. політехн. ін-т". - К.: ЦУЛ, 2010. - 216 с.

21. Крюков Р.В. Банковское дело и кредитование: конспект лекций / Р.В. Крюков. - М.: А-ПРИОР, 2011. - 240 с.

22. Кучеренко Т.В. Аналіз та оцінка сучасного стану кредитного ринку України / Т.В. Кучеренко // Електронний ресурс. - Режим доступу: www.rusnauka.com/13.../1_136480.doc.htm.

23. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/index.

24. Олейникова И. Н. Деньги. Кредит. Банки: учеб. пособие для студ. вузов / И.Н. Олейникова. - М.: Магистр, 2010. - 509 с.

25. Патика Н.І. Міжнародні валютно-кредитні відносини: навч. посіб. / Н.І. Патика. - К.: Знання, 2012. - 566 с.

26. Підсумки діяльності кредитних установ за 2013 рік [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/KS/ks_2013.pdf.

27. Ревенчук С.К. Гроші та кредит: Підручник / С.К. Реверчук [та ін.]; за ред. д-ра екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: Знання. 2011. - 382 с.

28. Рогожнікова Н.В. Аналіз стану та динаміки кредитної діяльності банків України / Н.В. Рогожнікова // Фінансовий простір. - 2012. - №1. - С. 30-34.

29. Саакадзе Л. Україна та МВФ: від діалогу до співпраці чи навпаки? [Електронний ресурс]/ Л. Саакадзе. - Режим доступу: http://www.uspp.org.ua/interview/11.ukraina-ta-myf-vid-dialogu-do-spiypraci-chi-navpaki.htm/

30. Седлик О.В. Економічна політика співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.uа/portаl/Soc_Gum/Еcoroz/2012_1/е 121sеdl.pdf.

Размещено на Allbest.ru