Робота українського фондового ринку

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Основи функціонування фондового ринку України

1.1 Сутність та особливості функціонування фондового ринку України

1.2 Економіко-організаційна структура вітчизняного фондового ринку

1.3 Державне регулювання фондового ринку в Україні

2. Роль фондового ринку в макроекономічних процесах

2.1 Оцінка сучасного стану фондового ринку в Україні

2.2 Аналіз біржових операцій на вітчизняному фондовому ринку

2.3 Особливості оподаткування операцій на фондовому ринку України

3. Проблеми і перспективи розвитку фондового ринку

3.1 Зарубіжний досвід функціонування і регулювання фондових ринків та можливості його застосування в Україні

3.2 Довгострокові перспективи діяльності вітчизняного фондового ринку

Висновки

Література



Вступ

На сучасному етапі розвитку економіки України створення та ефективне функціонування фондового ринку є однією з передумов забезпечення сталого економічного розвитку держави та тривалого економічного зростання на міжнародному рівні. Фондовий ринок України надає конкретні інструменти для здійснення трансформації вільних коштів суб'єктів економічного життя в активний позиковий капітал, якого потребують інші суб'єкти економічного життя для реалізації своїх ефективних економічних проектів у економіці країни.

Стратегічною метою реформування економічної системи на ринковій основі є забезпечення умов для її стабілізації, закріплення та розвиток тенденції неінфляційного економічного зростання через підвищення ефективності використання ресурсів. Останнє значною мірою визначається дієвістю фінансового механізму, здатного підсилювати мобілізацію й забезпечувати оптимальний перерозподіл і використання фінансових ресурсів економіки. Тому розвиток фондового ринку як невід'ємної частини фінансового ринку та важливого елементу національної економіки набуває першочергового значення.

Фондовий ринок є невід'ємним та важливим елементом фінансової системи ринкової економіки. Відтак, становлення ефективного та дієвого фондового ринку є важливим етапом завершення трансформації вітчизняної економіки. В Україні фондовий ринок формально існує вже понад 22 роки, з часу прийняття Закону України «Про цінні папери та фондову біржу». Але процес інституційного становлення, набуття необхідних якісних параметрів ринку ще далеко незавершений. Економісти та політики аналізують проблеми розвитку вітчизняного фондового ринку, виявляють бар'єри, що перешкоджають цьому розвитку, шукають можливості, як переорієнтувати фондовий ринок на вирішення нових завдань у процесі економічного розвитку, розробляють заходи економічної політики, спрямовані на усунення перешкод формування високоефективного фондового ринку.

Досліджуючи фондовий ринок потрібно відмітити, що він перетворюється на один із найважливіших елементів мобілізації інвестиційних ресурсів. Зазначений сегмент ринку має функціонувати як інструмент регулювання фінансової системи держави, адже він взаємопов'язаний як із системою державних фінансів, так і з фінансовим ринком. У розвинених країнах світу фондовий ринок, залежно від ступеня розвитку, слугує найбільш ефективним, оптимальним способом залучення капіталів у національну економіку, механізмом розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки. За рахунок наповнення фінансовими ресурсами сучасних конкурентоспроможних, передових галузей економіки та виробництв фондовий ринок може сприяти прискоренню науково-технічного прогресу, позитивним змінам у структурі економіки, стійким темпам її зростання.

Посилення конкуренції на міжнародних ринках капіталу за інвестиційні ресурси, процес глобалізації фінансових ринків обумовлюють необхідність проведення структурної перебудови вітчизняної економіки із визначенням пріоритетних напрямів розвитку. Підвищення конкурентоспроможності національного фондового ринку та створення сприятливих умов і механізмів для здійснення інвесторами ефективних інвестицій у економіку є необхідними передумовами економічного зростання.

Дослідженню проблеми розвитку фондового ринку та його значення для економічного зростання країни приділяється значна увага як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. Окремі аспекти теоретико-методологічного обґрунтування сутності фінансового ринку та його фондового сегмента розглядаються у працях таких іноземних фахівців.

Актуальність теми зумовлена тим, що фондовий ринок потенційно здатний допомогти здійсненню в Україні структурної перебудови економіки, стати фактором економічного зростання та забезпечення економічної стабільності держави.

Метою курсової роботи є комплексний аналіз сучасного стану та визначення перспектив подальшого розвитку вітчизняного фондового ринку; аналіз індикаторів стану безпеки фондового ринку для виявлення його слабких сторін; рекомендація заходів, спрямованих на покращення стану фондового ринку України, підвищення рівня фінансової стабільності держави.

Об`єктом дослідження виступають відносини, які виникають в результаті розвитку фондового ринку України в сучасних макроекономічних процесах.

Предметом дослідження виступає розвиток фондового ринку України як одного із складових елементів економічної стабільності держави.

Основні методи дослідження, використані в роботі: спостереження, групування, систематизація, моделювання, порівняння та аналіз. Основним методом дослідження є аналіз, адже саме за допомогою даного методу аналізується розвиток фондового ринку в Україні, здійснюється оцінка ролі фондового ринку України для економіки , що є основною метою даної роботи.

Інформаційною базою дослідження виступають: законодавча база, періодичні видання, статті, тези, звітність Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, звітність Української фондової біржі, офіційний сайт Національного банку України, офіційний сайт Першої фондової торгової системи (ПФТС) та інші інтернет-сайти, праці вітчизняних та зарубіжних авторів.

фондовий біржа фінансовий



1. Основи функціонування фондового ринку України

1.1 Сутність та особливості функціонування фондового ринку України

Фондовий ринок є особливою сферою ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення потреб суб'єктів економічної діяльності [26].

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - це сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів [24, ст. 148].

Головними учасниками ринку цінних паперів виступають емітенти (юридичні особи), інвестори (юридичні і фізичні особи) та особи, які здійснюють професійну посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів.

Емітент - це юридична особа, яка здійснює випуск цінних паперів. Чинне законодавство України дозволяє практично всім підприємницьким структурам, які зареєстровані як юридичні особи, здійснювати випуск тих чи інших цінних паперів.

Інвестор - юридична або фізична особа, яка вкладає свої кошти в цінні папери. Найбільш масовим інвестором на будь-якому ринку цінних паперів є населення, яке, як правило, не має спеціальних знань та кваліфікації з питань фондового ринку.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів - це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів з допомогою цінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванні випуску та обігу цінних паперів. Професійну діяльність, у тому числі посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюють юридичні особи виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), які видаються у встановленому діючим законодавством порядку [18, ст. 206].

Основними інститутами на ринку цінних паперів виступають:

- фондові біржі та торговельно-інформаційні системи;

- депозитарно-клірингова система;

- інститут незалежних реєстраторів.

Ефективне функціонування фондового ринку в багатьох країнах забезпечує ефективне використання вільних фінансових ресурсів і стійкі темпи зростання економіки цих країн. Кожний фондовий ринок має свої завдання, принципи, функції, напрями розвитку, умови функціонування.

Основними завданнями сучасного фондового ринку України є:

- мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для здійснення конкретних інвестицій;

- формування ринкової інфраструктури, яка відповідає міжнародним стандартам;

- розвиток вторинного ринку;

- активізація маркетингових досліджень;

- трансформація відносин власності;

- удосконалення ринкового механізму і системи управління;

- забезпечення контролю над капіталом на основі державного регулювання;

- зменшення інвестиційного ризику;

- формування портфельних стратегій;

- розвиток ціноутворення;

- прогнозування перспективних напрямів розвитку та інші [17].

Умови функціонування фондового ринку:

1) учасники ринку є вільними у своїх діях щодо купівлі-продажу фінансових активів;

2) продавців і покупців має бути достатньо для того, щоб кожен з учасників ринку міг вільно вибрати торгового партнера з метою підтримки конкурентного середовища;

3) сформована законодавча база, яка сприяє його розвитку.

Загальні принципи функціонування організованого фондового ринку представлені на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Загальні принципи функціонування фондового ринку

Принцип цілісності забезпечується єдиним місцем котирування, яким є УФБ, єдиним Центральним депозитарієм цінних паперів і єдиним Кліринговим банком, які забезпечують функціонування системи електронного обігу цінних паперів і проведення торгів акціями, облігаціями тощо. Принцип упорядкованості передбачає наявність "правил гри" на ринку та контролю за їх виконанням.

Прозорість, як принцип, потребує і забезпечує регулярну інформацію про діяльність емітента та курсу його цінних паперів шляхом публікації її в офіційному виданні УФБ.

Рівні можливості для всіх учасників ринку забезпечать здорову конкуренцію на ринку. Збалансованість на ринку передбачає відповідність у розвитку всіх секторів ринку. Важливу роль на фондовому ринку відіграє "спокій" - це правило ринку, яке підкреслює, що ринок не може бути "бурхливим", бо інакше дрібні інвестори, що є його опорою, залишають ринок.

Роль фондового ринку в системі економічного механізму держави визначають функції, які він виконує, їх поділяють на дві групи:

Загальноринкові - це:

- отримання прибутку від операцій на даному ринку;

- цінова функція, що забезпечує формування ринкових цін;

- інформаційна - забезпечує збір інформації про суб'єктів і об'єктів ринку і доведення її до учасників;

- регулювальна - ринок встановлює правила торгівлі, порядок вирішення спірних питань між учасниками, встановлює пріоритети, органи контролю, управління та ін.

Специфічні - це:

- функція перерозподілу;

- функція страхування цінових і фінансових ризиків (стала можливою завдяки появі ф'ючерсних і опціонних контрактів);

- перерозподіл коштів між галузями і сферами ринкової діяльності;

- перерахунок заощаджень з невиробничої у виробничу форму;

- фінансування дефіциту державного бюджету на неінфляційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів та ін.

Фондовий ринок виконує також функції у політичній, соціальній, морально-психологічній сферах.

Фондовому ринку властиві специфічні риси поєднання інтересів продавців і покупців капіталу у вигляді грошей, цінних паперів і фондів.

Тобто, фондовий ринок - це важлива складова ринкової економіки країни. В Україні з перехідною економікою обіг цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без функціонування якої неможливе існування ринкової економіки [18, ст. 207].



1.2 Економіко-організаційна структура вітчизняного фондового ринку

У наш час в Україні, та й в інших країнах світу, оборот цінних паперів стає однією із головних галузей фінансової сфери, яка потужно впливає на складний механізм економіки держави. Тому фондовий ринок є однією з важливих складових ринкової економіки так як може виступати більш чи менш ефективним механізмом акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки [24, ст. 146].

Ринок умовно можна поділити на три головних сектора:

- ринок товарів (у тому числі і засобів виробництва), а також робіт і послуг, які виконують підприємства чи організації;

- ринок праці, який має односторонній рух від приватного господарства до підприємства;

- ринок фінансових ресурсів або фондовий ринок.

Фондовий ринок - це загальна назва цілої системи ринків фінансових ресурсів. Структура фондового ринку об'єднує чотири головні складові:

- ринок позикового капіталу;

- валютний ринок;

- ринок рідкоземельних і дорогоцінних металів;

- ринок цінних паперів.

В свою чергу кожна з цих складових взаємопов'язана з іншими в рамках загальної системи фінансових ресурсів.

Валютний ринок - це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти.

Ринок цінних паперів і позикового капіталу призначені для мобілізації тимчасово вільних коштів населення, підприємств та організацій і спрямування їх у виробництво.

Ринок цінних паперів є багатоперспективною соціально-економічною складовою ринкової економіки. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій в економіку шляхом придбання, володіння і вільного розпорядження цінними паперами. Ринок цінних паперів є важливим сектором фінансового ринку, цінний папір виступає специфічним товаром, який вільно обертається на біржовому та позабіржовому ринку між фізичними та юридичними особами, але їх випуск здійснюється лише підприємствами та організаціями (в тому числі і державними) при майновому забезпеченні емісії з метою залучення тимчасово вільних коштів інвесторів.

Ринок цінних паперів, зокрема продаж акцій акціонерних товариств на фондових біржах, набуває ваги, швидко розвивається і сприяє поглибленню ринкових відносин в Україні.

Ринок позикового капіталу - це синтез двох ринків платіжних засобів - грошових ресурсів (готівкових коштів) і боргових зобов'язань (інструментів позики). Головними функціями ринку позикового капіталу є:

- об'єднання дрібних, розрізнених грошових ресурсів населення, державних організацій, вітчизняних та іноземних підприємств і створення крупних грошових фондів;

- трансформація грошових коштів у позиковий капітал, який відіграє роль зовнішнього джерела фінансування капітальних вкладень у сфері матеріального виробництва і надання позик населенню, підприємствам та державі для покриття бюджетного дефіциту.

Таким чином, ринок позикового капіталу здійснює накопичення і розподіл грошового капіталу між сферами економіки.

Сучасний рівень розвитку ринкової економіки вимагає не тільки накопичення і розподілу грошових ресурсів, але і їх руху та швидкого перерозподілу (без участі банківських установ) з метою спрямування коштів у більш привабливі галузі економіки. Ці функції бере на себе ринок цінних паперів, який об'єднує частину ринку позикового капіталу (а саме - ринок інструментів позики) і повністю ринок інструментів власності.

Відмінність між двома головними складовими фінансового ринку полягає в тому, що залучити кредитний капітал може будь-який суб'єкт економічної системи (населення і підприємства), а залучити грошові кошти за допомогою емісії цінних паперів може лише юридична особа. Це пов'язано з тим, що підприємства, маючи великі основні фонди, беруть на себе майнову відповідальність при здійсненні випуску акцій [16].

З точки зору характеристики інвестиційного середовища важливим є поділ фондового ринку на первинний та вторинний. Продаж цінних паперів нового випуску емітентом називається первинним розміщенням, а той сегмент ринку, в рамках якого здійснюється таке розміщення - первинним ринком. Вторинним ринком називають ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів, які перебувають у вільному обігу після завершення їх первинного розміщення.

Фондовий ринок також поділяється на біржовий та позабіржовий.

Біржовий ринок також пов'язаний з поняттям фондова біржа. Під цим поняттям розуміють ринок з найвищим рівнем організації, що сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу. Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами поза біржою, на цьому ринку відбувається первинне розміщення, перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають з деяких причин чи не можуть виставити свої активи на біржу.

Також фондовий ринок можна класифікувати за такими ознаками:

- за категоріями емітентів ( РЦП корпорацій, ринок державних ЦП);

- за строками випуску (РЦП без установленого строку обігу, з установленим строком обігу, ринок безстрокових ЦП);

- за територією розповсюдження ( інтернаціональний, національний, регіональний);

- за видами ЦП ( ринок акцій, облігацій, інших ЦП) [28].



1.3 Державне регулювання фондового ринку в Україні

Механізм законодавчого регулювання фондового ринку у нашій країні -- це багаторівнева ієрархічна структура, в основі якої знаходиться Конституція України. Зокрема, в статті 92 передбачено, що «засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків» встановлюються виключно законами України [1].

За роки незалежності в Україні формується законодавство з питань фондового ринку. І наразі, на сьогоднішній день існує більше 100 законодавчо-нормативних актів, що стосуються різних сторін регулювання правовідносин на українському фондовому ринку -- це закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, нормативні акти міністерств та відомств, які в межах своїх повноважень здійснюють регулювання та контроль на ринку цінних паперів [29].

Слід наголосити, що загальні засади регулювання відносин фондового ринку в Україні встановлюються також Законом України «Про власність», яким визначається поняття права власності і його складових -- прав володіння, користування і розпорядження, закріплює форми власності, підтверджує принципи рівності всіх форм власності і гарантії захисту прав та інтересів власників від неправомірних дій з боку юридичних чи фізичних осіб або держави.

Крім цього, Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає види цінних паперів, встановлює порядок випуску та обігу їх на ринку, вимоги щодо реєстрації емітентами випуску різних видів цінних паперів та інформації про їх випуск у відповідному державному органі, порядок видачі дозволу на посередницьку діяльність з цінними паперами, а також закріплює правовий статус та компетенцію фондової біржі [2].

На практиці законодавче регулювання має бути стабільним і забезпечувати ефективне функціонування фондового ринку, але зараз воно вимагає постійного вдосконалення у зв'язку з нестабільністю умов господарювання.

Стан чинного законодавства України, що регулює сферу функціонування цінних паперів, характеризується не стільки наявністю недоліків, скільки тим, що він відображає умови, в яких розроблялося і вводилося в дію зазначене законодавство. Як свідчить історичний аналіз, правове поле регулювання фондового ринку в Україні створювалося на початку 1990 років, за умови відсутності в Україні власного ринку цінних паперів, і свій регулюючий вплив спрямовувало на можливі в майбутньому, а не на фактично існуючі відносини [21].

Відповідно до покладених на Комісію з цінних паперів та фондового ринку України завдань щодо розвитку законодавства у сфері державного регулювання фондового ринку України здійснюється розробка проектів законодавчих актів та їх супроводження при розгляді у Кабінеті Міністрів України та у Верховній Раді України. Крім того, здійснюються заходи щодо адаптації законодавства України про цінні папери до законодавства Європейського Союзу [4].

У 2005 році набрали чинності Закони України «Про внесення зміни до статті 43 Закону України «Про господарські товариства» та «Про внесення змін до Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Реалізація завдання щодо становлення ліквідного, надійного та прозорого національного фондового ринку вимагає проведення інтенсивної законотворчої роботи. Зокрема Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України у 2008 році здійснювались заходи за наступними пріоритетними напрямами:

- удосконалення засад державного регулювання фондового ринку та захисту прав інвесторів;

- посилення конкурентоспроможності фондового ринку України, у тому числі шляхом підвищення ролі організаційно оформленого фондового ринку;

- розвиток Національної депозитарної системи;

- розвиток корпоративного управління.

Було доопрацьовано та внесено в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України низку законопроектів:

- «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

- «Про внесення зміни до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

- «Про внесення зміни до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»;

- «Про внесення змін до деяких законів України» (стосовно підвищення ролі фондового ринку);

- «Про внесення змін до деяких законів України» (до Законів України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та «Про виконавче провадження»).

Таким чином, державне регулювання фондового ринку означає здійснення державою та її інститутами системи заходів щодо впорядкування, контролю та нагляду за фондовим ринком з метою забезпечення його соціальної справедливості, прозорості, надійності і відкритості та запобігання зловживанням і порушенням на ньому.

Держава з метою реалізації своєї політики на фондовому ринку застосовує цілісну і взаємопов'язану систему заходів, спрямовану, зокрема, на:

- залучення як вітчизняних, так і іноземних інвестицій (для чого необхідні: сприятливе та стабільне законодавство, державний моніторинг, розкриття інформації, розвинена інфраструктура, захист інвесторів);

- обмеження інфляційних процесів (шляхом розвитку ринку державних цінних паперів, емісії цінних паперів органами місцевого самоврядування, продажу державних пакетів акцій інвестиційно-привабливих підприємств);

- реструктуризація (шляхом продовження приватизації, конкуренції, ефективного менеджменту);

- інтеграція в міжнародні фінансові ринки (шляхом впровадження міжнародних стандартів діяльності в Україні, обігу іноземних інструментів в Україні та українських фінансових інструментів за її межами, міжнародного співробітництва);

- соціальна стабільність у суспільстві (шляхом всебічного аналізу соціально-економічних аспектів та напрямів удосконалення, захист права власності, розвиток інститутів спільного інвестування, інформування та освіта населення).

Контроль за діяльністю учасників фондового ринку здійснює Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку [29], яка відповідає за встановлення порядку і регулювання діяльності на фондовому ринку, нагляд за дотриманням чинного законодавства і застосування санкцій до його порушників. Комісія визначає вимоги до розкриття інформації, надає і відкликає ліцензії учасникам ринку (депозитаріям, реєстраторам тощо), а також проводить інспекції та перевірки на місцях.

Таким чином, фондовий ринок є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин. Він охоплює відносини співволодіння, що реалізуються через випуск (емісію) спеціальних документів (цінних паперів), що мають власну вартість і можуть вільно продаватися, купуватися та погашатися.



2. Роль фондового ринку в макроекономічних процесах

2.1 Оцінка сучасного стану фондового ринку в Україні

Організація фондового ринку є важливим етапом у розвитку фінансового ринку в сучасних умовах, це стосується як провідних країн світу з розвинутою економікою так і України. Рівень розвитку фондового ринку показує розвиток фінансового ринку в цілому, інтеграцію національної економіки з іншими країнами світу, що в сучасних умовах має дуже важливе значення. Український фондовий ринок належить саме до тих, що тільки формуються. Одна з причин цього полягає у відносно короткому терміні існування національного фондового ринку [14]. Законодавче його оформлення почалося з прийняття Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» 1201-XII від 18.06.91р.; у жовтні того ж року була зареєстрована Українська фондова біржа [7].

Фондовий ринок України знаходиться в такому становищі, що забезпечує перехід цього ринку із сфери обслуговування обігу капіталу до самостійного сектора економіки. Рівень розвитку ринку цінних паперів є мірилом добробуту суспільства держави, показником вдалого проведення реформ на ринку, забезпечує швидкоплинне переміщення капіталу з одних сфер діяльності в інші для забезпечення структурної перебудови чинної системи виробництва [12].

Економічний ринок України співпрацює з міжнародними фінансовими ринками і наслідки цих процесів справляють значний вплив на розвиток українського фондового ринку. Але, на жаль, обсяг торгів цінними паперами на чинному фондовому ринку України не перевищує 5-7% всіх угод з цінними паперами. Інші угоди укладаються поза біржами, тобто відходять до тіньового сектора економіки. Це становить одну із проблем розвитку ринку цінних паперів [27].

Основним критерієм розвитку фондового ринку в Україні є фондові біржі та їх індекси. Вони використовуються для інтегральної оцінки стану фінансового ринку і відображають загальну тенденцію функціонування фондового ринку [34].

Біржовий індекс - це середній або середньозважений показник курсів цінних паперів, що відображає поточний стан та динаміку фондового ринку [35].

Методика розрахунку біржового індексу полягає у визначенні середньої геометричної ціни акції підприємств за поточний період та середньої геометричної ціни за базовий. Однак у кожній країні існують власні методи розрахунку індексів. Загалом у світовій системі господарювання використовують такі основні методологічні системи розрахунку біржових індексів, що ґрунтується на розрахунках за відповідний період: [36]

1) темпів зміни середньої арифметичної величини ціни акцій певної кількості обраних корпорацій. Прикладом даної методики є перший у світі і найбільш відомий індекс США - індекс Dow Jones.

2) темпів зростання середньозваженої ціни більшості акцій компаній. Наприклад - індекс Standard & Poor's.

3) середньоарифметичне значення темпів приросту цін акцій. Прикладом такої методології розрахунку біржових індексів є український індекс Першої фондової торговельно-інформаційної системи (ПФТС).

Розвиток українського фондового ринку привів до того, що на початку 1997 року з'явилися українські фондові індекси. До них можна віднести такі: [37]

1. ПФТС - індекс є офіційним показником Першої фондової торгової системи і розраховується на основі простих акцій підприємств, які пройшли лістинг в ПФТС.

2. Індекс Wood-15, який обчислюється компанією «Wood & Company Ukraine», який будується за індексом Пашше. Індекс WOOD-15 включає українські компанії із найвищою на сьогодні ринковою капіталізацією.

3. Індекс SBPU-30, який був розроблений фахівцями АТ «Софія-Цінні папери» [28].

4. Індекс Inekodex є першим галузевим українським фондовим індексом,який відображає поточну ситуацію на ринку енергетичних компаній.

Індекс ПФТС як індикатор економічної безпеки торгівців цінними паперами найбільш повно відображає суть та тенденції українського фондового ринку [30].

Сучасний стан розвитку фондового ринку свідчить про те, що в Україні сформувався волатильний, спекулятивний фондовий ринок, який перебуває у значній залежності від зовнішньоекономічної динаміки та іноземного капіталу.

Завдяки Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку значно зріс обсяг торгів на фондових ринках, покращилася система моніторингу та розкриття інформації, постійно підвищується рівень знань населення щодо роботи на фондовому ринку.

Станом на початок 2014 року на біржовому ринку України діють 10 організаторів торгів, найбільшими з яких за обсягами торгів цінними паперами є Публічне акціонерне товариство Фондова біржа “Перспектива” (далі -ФБ “Перспектива”) та Публічне акціонерне товариство Фондова біржа Першої фондової торговельної системи (далі - ФБ ПФТС).

Загальний обсяг операцій, здійснених ФБ “Перспектива”, за 2013 рік збільшився в 2,3 раза - до 299,4 млрд. грн. порівняно з 131,0 млрд. грн. у 2012році, на ФБ ПФТС - на 23,3% - до 110,3 млрд. грн. порівняно з 89,4млрд.грн. відповідно.

Індекс ФБ ПФТС за 2013 рік зменшився на 28,2 пункта, або на 8,6% і за станом на 01.01.2014 становив 300,53 пункта. (див.рис.2.1)

Рис. 2.1 Динаміка ПФТС у 2012-2013 роках

Міністерство фінансів України у 2013 році розмістило ОВДП на загальну суму 65,2 млрд. грн., 5,3 млрд. дол. США та 112,3 млн. євро, з яких:

- обсяг коштів, що надійшли до Державного бюджету України за результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП (з 281оголошених аукціонів відбулося 153), становив 50,5 млрд. грн. (із середньозваженою дохідністю 12,96% річних), 5,3 млрд. дол. США (із середньозваженою дохідністю 7,6% річних) та 112,3 млн.євро (із середньозваженою дохідністю 4,8% річних). Найбільшим попитом користувалися середньострокові ОВДП (з терміном обігу від 1 до 5 років);

- випущено ОВДП для збільшення статутного капіталу:

· НАК “Нафтогаз України” на загальну суму 8,0 млрд. грн. із середньозваженою дохідністю 14,3% річних;

· ПАТ “Державний ощадний банк України” на загальну суму 1,4 млрд. грн. з дохідністю 9,5% річних;

· ПАТ “Українське Дунайське пароплавство” на загальну суму 0,3 млрд. грн. з дохідністю 9,5% річних;

- випущено ОВДП з метою їх внесення від імені держави в оплату акцій первинної емісії ПАТ “Аграрний фонд” на загальну суму 5,0 млрд. грн. з дохідністю 14,25% річних.

Погашення ОВДП і сплата доходу за ними здійснювалися своєчасно та в повному обсязі. Обсяг виплат за ОВДП за 2013 рік становив 43,5 млрд. грн., 2,1млрд. дол. США та 0,3 млрд.євро, у тому числі основний борг - 25,1 млрд. дол., 1,7 млрд. дол. США та 0,3 млрд. євро, сплата доходу - 18,4 млрд. грн., 0,4 млрд. дол. США та 15,8 млн. євро.

Загальний обсяг ОВДП, що перебувають в обігу (за сумою основного боргу), за 2013 рік збільшився на 35,8% - до 252,4 млрд. грн.

Обсяг укладених угод на організованому вторинному ринку державних цінних паперів за 2013 рік становив 329,0 млрд. грн., тоді як за 2012 рік - 174,2 млрд. грн. Середньозважений рівень дохідності, за яким укладалися угоди на організованому вторинному ринку державних боргових зобов'язань, за 2013 року становив 11,6%, у 2012 році - 13,7% [31].

Аналізуючи розвиток фондового ринку, ми побачили, що на початок 2013р. уряд спробував залучити іноземні інвестиції шляхом продажу пакетів акцій найбільших підприємств. Але несвоєчасний продаж цінних паперів, падіння фондових індексів негативно вплинули на отримання Україною «іноземних» прибутків. Такий спосіб залучення іноземних інвесторів був невдалим, оскільки продавалися акції компаній-монополістів на ринку. Хоча держава повинна, навпаки, зберігати монополії під своєю власністю [20].

Важливими показниками розвитку фондового ринку України є кількість випущених акцій, облігацій підприємств, укладених біржових контрактів за певний період. Дана динаміка протягом січня - грудня 2013 року свідчить про те, що за даний період Національною комісією цінних паперів та фондового ринку було зареєстровано 218 випусків акцій на суму 64,54 млрд. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2012 року обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 48,70.

Комісією зареєстровано 304 випусків облігацій підприємств на суму 44,76 млрд. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2012 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій зменшився на 6,63 млрд. грн.

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами протягом січня - грудня 2013 року становив 474,63 млрд. грн.

Протягом січня - грудня 2013 року порівняно з даними аналогічного періоду 2012 року обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився у 2 рази (або на 210,96 млрд. грн.) (січень - грудень 2012 року - 263,67 млрд. грн.).

Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:

- державними облігаціями України - 351,33 млрд грн. (74,02% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні - грудні 2013 року);

- облігації підприємств - 49,41 млрд. грн. (10,41% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні - грудні 2013 року).

Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 94,91% від загального обсягу виконаних біржових контрактів протягом зазначеного періоду [29].

На нашу думку, розвиток фондового ринку є головним чинником процесу лібералізації національної економіки та вдалого реформування. Проте на сучасному етапі цей ринок не є показником стану розвитку економіки чи окремих її галузей. Для розвитку ринку цінних паперів потрібна державна підтримка , потрібне значне інноваційне реформування , тому що в умовах сучасного науково-технічного прогрес значення інноваційних процесів у фондовому ринку зростає.

Підсумовуючи, вище проаналізоване, можна зробити висновок, що сучасний український фондовий ринок ще немає достатньої кількості інвестиційних ресурсів, відсутня критична маса фондів, здатних забезпечувати значні іноземні інвестиції. Співпраця з іноземними інвесторами на сьогодні є проблематичною внаслідок недосконалого та нестабільного податкового кодексу та валютної нормативно-правової бази. На жаль, на сучасному фондовому ринку присутній головним чином спекулятивний капітал, який слідує вподобанням учасників операцій на цьому ринку.

2.2 Аналіз біржових операцій на вітчизняному фондовому ринку

Під біржовою операцією слід розуміти угоду, яка укладається між членами фондової біржі в її приміщенні, або за допомогою Інтернет доступу, у встановлений нею час і яка має своїм предметом фондові цінності, допущенні до обігу та котирування на даній біржі. Крім цього, угода повинна бути укладена за участю біржового маклера, який зобов'язаний зробити відповідний запис у книзі реєстрації біржових угод та оформити її відповідним маклерським записом.

Маклер - розпорядник та наглядач за торгами, який займається біржею, посередник у біржових угодах. З одного боку, від повинен керуватися статутом біржі, а з другого - виконувати головне завдання щодо досягнення взаємодії вигоди для учасників угоди.

Найбільш важливим критерієм класифікації фондових операцій є термін, на який укладається угода. Розрізняють касові та строкові операції (угоди).

Касова угода - це операція, розрахунок за яку здійснюється в найближчі біржові або календарні дні.

Розрахунок за касовими угодами (тобто угодами за готівку), у випадку якщо це спеціально обумовлено маклерським записом, може бути проведений відразу.

Строкова біржова операція - це операція з фондовими цінностями, виконання якої має відбутися в строки, обумовлені відповідним договором.

На біржі укладаються угоди двох видів:

- угоди з реальним товаром;

- угоди на певний строк (ф'ючерсні чи строкові).

Угоди з реальним товаром здійснюються на основі попереднього огляду.

На біржі концентрується інформація про рівень цін на ті чи інші товари, кошти та цінні папери, які змінюються в результаті кон'юнктури ринку.

За підсумками січня - листопада 2013 року НКЦПФР було зареєстровано 187 випусків акцій на загальну суму 39,56 млрд. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2012 року емісія акцій збільшилася на 25,15 млрд. грн. [29].

Значні за обсягом випуски акції, які суттєво вплинули на загальну структуру зареєстрованих випусків акцій за період, зареєстровано наступними банківськими установами, з метою збільшення статутного капіталу, зокрема:

- ПАТ АКБ «Імексбанк»;

- ПАТ «Креді Агріколь Банк»;

- ПАТ «Банк Руский стандарт»;

- ПАТ «МетаБанк»;

- ПАТ «Державний ощадний банк України»;

- ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ;

- ПАТ Банк «Портал» [32].

За станом на 30.12.2012 року відповідно до існуючих вимог у біржові списки організаторів торгівлі було включено 2 964 цінних паперів. Кількість цінних паперів, які включено до біржових реєстрів організаторів торгівлі, становило 549.

У біржовому реєстрі до котирувального списку за І рівнем лістингу було включено 161 цінний папір (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 274 цінних паперів), за ІІ рівнем лістингу - 388 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 407 цінних паперів).

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня-грудня 2012 року складав 264,26 млрд. грн. ) [33].

Зростання обсягів торгів на фондовому ринку пояснюється збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що інвестуються в цінні папери українських емітентів як і вітчизняних так і зарубіжних інвесторів.

Біржові операції на ринку похідних цінних паперів являють собою найліквідніший механізм інвестування і тому було вирішено проаналізувати цей ринок у розрізі його функціонування на фондовій біржі «Українська біржа», так як ця фондова біржа є засновником цього виду ринку. Зокрема, аналізувався фінансовий інструмент - ф'ючерс на фондовий індекс «Української біржі», який являється найліквіднішим інструментом і дуже популярним механізмом для заробітку і хеджування своїх ризиків.

Об'єм торгів за 2012 рік на строковому ринку «Української біржі» склав 13,11 млрд. грн., що становить 55% від загального об'єму на цій фондовій біржі а індекс Української біржі опустився на 61,1%, з 2443,70 до 950,56 пункти. За 2012 року об'єм торгів склав 24,1 млрд. грн., з них 13,1 млрд. грн. відносяться до строкового ринку (Рис. 2.2.).

По динаміці видно, що об'єм торгів зменшується значними темпами, перш за все це зумовлено економічною ситуацією у країні і впроваджений в дію нового Закону Про Депозитарій України.

Аналіз даної ситуації на фондовому ринку України показує, що з 10-ти фондових бірж тільки 3 функціонують в повному обсязі і забезпечують розвиток економіки України, інші фондові біржі взагалі не мають вплив на внутрішню економічну ситуацію країни, із-за того, що вони створенні з метою проведення «сірих» схем розрахунку між особами, безпосередньо зв'язаними з офшорними рахунками.



Рис. 2.2 Об'єм торгів за 2010 - 2012 роки, у розрізі ринків на фондовій біржі «Українська біржа», млрд. грн.

2.3 Особливості оподаткування операцій на фондовому ринку України

Формування ринкової економіки в Україні пов'язане зі становленням фондового ринку, який, у свою чергу, має сприяти стабілізації фінансового стану окремих підприємств, галузей і загалом економіки держави завдяки оперативному перерозподілу фінансових ресурсів.

Метою здійснення операцій з цінними паперами як і будь-якої іншої комерційної діяльності є отримання прибутку.

У свою чергу будь-яка прибуткова діяльність підлягає оподаткуванню за результатами своєї діяльності. Сьогодні в Україні система оподаткування операцій з цінними паперами має низку питань, які залишаються невивченими та потребують глибокого дослідження.

Наразі необхідність вивчення питання щодо формування порядку оподаткування фінансових операцій з цінними паперами пов'язана із прийняттям нового Податкового кодексу України.

На сьогодні порядок оподаткування операцій з цінними паперами визначено ст. 153.8 розділу ІІІ Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.04.2011. До цього часу впроваджувалися норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Порядок оподаткування операцій з цінними паперами був визначений п. 7.6 ст. 7 цього закону [10].

Необхідно зазначити, що оподаткування операцій з цінними паперами належить до операцій особливого виду. Відповідно, при здійсненні операцій з цінними паперами необхідно розрізняти поняття “доходи” та “видатки”. Згідно з Податковим кодексом України, доходи - це сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном “витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту, крім придбання під час первинного розміщення) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Визначення платників податку в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб здійснюється виходячи з принципу загальності. Суть його полягає в тому, що незалежно від об'єкта оподаткування - сплачувати податок насамперед повинні всі юридичні особи, які здійснюють господарську підприємницьку та іншу комерційну діяльність і отримують від неї доходи.

Платник податку повинен вести відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та витрати, що виникли внаслідок придбання, та інші витрати перевищували доходи, отримані від їх розміщення, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами в наступному періоді та безпосередньо враховується у визначенні об'єкта оподаткування.

Податкова ставка на прибуток від операцій з цінними паперами залежить від статусу інвестора, будь то юридична чи фізична особа, резиденти чи нерезиденти. База і ставка оподаткування доходів, отриманих на фондовому ринку, визначаються чинним законодавством.

Інвестиційний прибуток, отриманий інвестором - юридичною особою, оподатковується за ставкою 16% від бази оподаткування. Взагалі, оподаткуванню підлягає загальний дохід, отриманий за рік, а не кожна операція окремо.

Податковий кодекс суттєво погіршує позицію інвесторів - юридичних осіб, що здійснюють прямі інвестиції (які купують цінні папери безпосередньо в емітента в ході їх первинного розміщення). Існує обмеження можливості віднесення на “цінно-паперові” витрати - витрати з придбання інвестором цінних паперів на первинному ринку. Таким чином, у разі, якщо інвестор придбає сертифікати в компанії з управління активами (КУА) на етапі їхнього первинного розміщення, то понесені даним інвестором відповідні витрати не будуть враховуватися при визначенні фінансового результату від операцій з інвестиційними сертифікатами та не будуть зменшувати суму отриманих доходів від продажу інвестиційних сертифікатів.

Окрім прибутку юридичних осіб і професійних учасників фондового ринку, які здійснюють всілякі операції з цінними паперами, оподаткуванню також підлягають і різноманітні доходи, отримані фізичними особами від здійснення операцій з фінансовими інструментами.

Податковий кодекс України став більше сприяти приватним інвесторам для придбання фінансових інструментів та здійсненню операцій з ними на вітчизняному фондовому ринку.

Якщо протягом звітного періоду платником податку понесені (нараховані) витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів, що мають ознаки фіктивності, такі витрати не враховуються при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами.

Ставки податку для фізичних осіб визначено у ст. 167 Податкового кодексу. Загальне правило оподаткування доходів на фондовому ринку - це ставка 15%. 17% - якщо загальна сума отриманих у звітному місяці доходів перевищує 10-кратний розмір мінімальних заробітних плат, встановлений на 1 січня звітного податкового року. 5% - щодо доходу, нарахованого як: дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента та доходи, отримані у вигляді дивідендів.

Досліджуючи основні аспекти отримання дивідендів за привілейованими акціями, необхідно звернути увагу на те, що, на відміну від простих акцій, по них доведеться сплатити податок у розмірі не 5%, а 15%. А якщо сума дивідендів перевищить 10 мінімальних зарплат, то і всі 17% від суми перевищення. Однак, якщо дивіденди нараховуються у вигляді додаткових акцій, а не грошей, вони взагалі не підлягають оподаткуванню.

Все ж таки дія Податкового кодексу України не поширюється на операції, пов'язані з розміщенням цінних паперів та їх зворотним рухом (викупом або погашенням). Також не підлягають оподаткуванню операції з конвертації цінних паперів, тобто вилучення емітентом та анулювання цінних паперів одного виду шляхом їх обміну на цінні папери іншого виду цього ж емітента чи на цінні папери іншого емітента (у разі реорганізації першого емітента) (Рис.2.3.).

Рис. 2.3 Види операцій з цінними паперами, які підлягають та які не підлягають оподаткуванню

Відбулися зміни і в порядку оформлення документів стосовно оподаткування операцій з цінними паперами. Зокрема, термін подачі податкової декларації про майновий стан і доходи продовжили ще на один місяць - до 1 травня. Щодо необхідних документів і звітів про проведення операцій, які підлягають оподаткуванню з цінними паперами, то необхідно відзначити, що потрібно буде не тільки заповнювати податкову декларацію, а й надати до органів податкової ряд документів, що засвідчують факт отримання прибутку і понесених витрат. Також професійним учасникам фондового ринку доведеться самостійно вести облік прибутку та збитків. Згідно з Податковим кодексом України прибуток розраховується як позитивна різниця між продажем та купівлею кожного цінного папера за мінусом понесених витрат.

У цілому, можна позитивно оцінити зміни у податковому законодавстві щодо оподаткування операцій з цінними паперами у зв'язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу в Україні” (Постанова Верховної Ради України від 19.04.2011 № 3240-VI). Слід зазначити, що багато хто з приватних інвесторів раніше обмежували свій інтерес до українського фондового ринку через його непрозоре законодавче та податкове регулювання. Прийняті зміни в податковому законодавстві повинні сприяти збільшенню кількості приватних інвесторів на українському фондовому ринку.



3. Проблеми і перспективи розвитку фондового ринку

3.1 Зарубіжний досвід функціонування і регулювання фондових ринків та можливості його застосування в Україні

Досліджуючи міжнародний досвід формування ринку цінних паперів слід зазначити, що в усіх розвинених країнах такий історичний досвід нараховує не десятки, а сотні років. Еволюція ринку цінних паперів представляла собою затяжний процес перетворення механізму вільної торгівлі фінансовими зобов'язаннями, контрольованими державою і суспільством, що пов'язано з ризикованістю ринку, його спекулятивним характером і пасткою для довірливих інвесторів

В економічній практиці прийнято розрізняти дві сформовані моделі ринку цінних паперів: європейську та американську. Більш зрілий вік має європейська модель (оскільки амстердамська фондова біржа була заснована в 1602 р.). Відмінність американської моделі від європейської полягає в комплексному, революційному впровадженні держави в управління ринком [19].

Американська модель складається з трьох елементів:

1. Концепції, сформованої в 1930-х рр., згідно з якою ринок цінних паперів існує незалежно від банківської системи, будучи, при цьому основою для залучення інвестицій.

2. Правової бази у вигляді законів для регулювання положень концепції.

3. Спеціального органу, у компетенції якого знаходиться забезпечення виконання законів про ринок цінних паперів.

Проте інтерес, на наш погляд, представляє сама практика застосування регіонального законодавства.

Якщо обіг цінних паперів обмежено штатом, то діють регіональні закони. Цінні папери, регіон обігу яких необмежений штатом, брокери, дилери та фондові біржі, що здійснюють операції з цінними паперами, потрапляють у сферу дії федеральних законів [25]. Самі штати при цьому наділені великими повноваженнями. Створюється подвійний захист інвесторів від можливих втрат, завдяки тому, що федеральні закони доповнюють закони штатів.

Яскравим прикладом делегування функцій на місця виступає Японія, де в регіонах у складі фінансових бюро виділяються фондові відділи і підрозділи інспекцій з цінних паперів, які виконують багато функцій з регулювання фондового ринку. Регулюванням діяльності на фондовому ринку в Канаді займаються органи при урядах штатів. У Німеччині, відповідно до закону про біржу, діяльність на фондових біржах підконтрольна органам, створеним при урядах земель, за їх місцезнаходженням.

У Франкфуртської фондової біржі таким органом є Міністерство економіки і технологій землі Гессен.

Контроль над поточною діяльністю фондової біржі здійснюється державними біржовими комісарами, які призначаються урядами земель. Основним напрямком діяльності є створення юридичної основи для регулювання ринку цінних паперів, систем регулювання, що включає в себе централізовані (федеральний рівень) і децентралізовані (рівень суб'єктів федерації, фондові біржі) засади. У міністерствах економіки земель присутні відділи, які виконують контроль у дотриманні учасниками біржового ринку інструкцій і розпоряджень, відстежується точність встановлення курсів на цінні папери і біржові котирування, виявляються правопорушення на регіональних фондових біржах. Крім цього, вони здійснюють нагляд на нерегульованому сегменті ринку над діяльністю курсових і вільних маклерів. Приводом для перегляду німецькими законодавцями регулюючих механізмів ринку цінних паперів стало, по-перше, зняття кордонів на переміщення капіталів в об'єднаній Європі, що призвело до відповідності національних законодавств із загальноприйнятими європейськими юридичними нормами (директивами Європейського Союзу). По-друге, опір регулювання ринку цінних паперів йде в протиріччя з прагненням Німеччини стати фінансовою державою Європи. По-третє, неприйняття загальних норм регулювання закривало прямий доступ на зарубіжні ринки капіталів, що стало позначатися на конкурентних позиціях німецьких фінансових інститутів. По-четверте, почастішали випадки фінансових скандалів, пов'язаних з недосконалістю самої системи регулювання [13].