Робота українського фондового ринку

Найбільший інтерес для України представляє, на наш погляд, досвід Німеччини, оскільки особливість європейського принципу функціонування фондового ринку полягає в еволюційному характері її становлення, заснованому на концептуальних засадах і досить тривалому історичному досвіді.

Так само слід зазначити, що на європейському континенті на відміну від американської моделі, інвестиції частіше здійснюють банки, які спеціалізуються як професійні учасники на ринку цінних паперів.

Ця система залучення інвестицій більш характерна для невеликих за розміром європейських країн.

Якщо характеризувати в цілому організацію регулювання фондового ринку зарубіжних країн, то необхідно відзначити, що серед більш ніж 30 країн з розвинутими ринками цінних паперів, більше 50% країн мають самостійні відомства з цінних паперів (модель США), приблизно в 15% країн за фондовий ринок відповідає Міністерство фінансів, ще в 15% країн - змішане управління [19]. У країнах з банківською моделлю інвестування на ринку цінних паперів (Австрія, Бельгія, Німеччина) основну відповідальність за ринок цінних паперів здійснює Центральний банк або орган банківського нагляду.

У Швейцарії немає єдиного державного органу, що здійснює централізоване регулювання фондового ринку, ці функції поділені на регіони - Катони і спеціальні органи, що відповідають за функціонування всіх законодавчих положень на ринку цінних паперів відсутні.

Перераховані вище моделі регулювання ринку цінних паперів зарубіжних країн визначаються такими чинниками: особливостями державного устрою, ступенем організації ринку цінних паперів, традиціями, соціальної і правовою культурою суспільства.

Адекватна реакція з боку регулюючих органів країн сприяє інтеграції національних ринків цінних паперів у світовий ринок.

Останнім часом з'явилося безліч різних фондових інструментів, які обслуговують ринок цінних паперів, у тому числі похідні цінні папери, які у свою чергу розширюють межі поняття «цінний папір» і потребують інших підходів у регулюванні ринку та оформлення законодавчих актів. Час вимагає створення оптимального методу в регулюванні фондового ринку, який потребує ринок і суспільство.

У більшості випадків державні органи, що відповідають за функціонування розвинених ринків, як правило, мають регіональну мережу. Більшість держав і країн покладають здійснення нагляду за виконанням норм на місцеві органи влади, при яких існують спеціальні підрозділи і контролюючі організації. Рідше зустрічаються країни, у яких присутні кілька органів, де кожен регулює специфічні сфери відносин, що виникають на ринку цінних паперів.

За рахунок емісії корпоративних цінних паперів у західних країнах фінансується від 10% до 40% загального обсягу позабюджетних інвестицій, в Україні ж поки менше 1%. Така відносно низька ефективність вітчизняного фондового ринку зумовлена дією низки зовнішніх по відношенню до ринку цінних паперів факторів, що ускладнюють залучення капіталів інвесторів у реальний сектор економіки на даному етапі її розвитку. До них відносяться: політична нестабільність в країні, слабкість законодавчої бази, що захищає інтереси інвесторів, недостатня розвиненість інфраструктури фондового ринку та інші.

Разом з тим існують також внутрішні по відношенню до ринку цінних паперів фактори, що мають негативний вплив незалежно від стану економіки і політичної обстановки в країні. До них відносяться: маніпулювання цінами, торгівля з використанням службової інформації, недобросовісні дії брокерів по відношенню до своїх клієнтів та інші порушення, протидія яким є однією з форм захисту інтересів інвесторів і, отже, актуальною функціональним завданням регулюючих органів та організаторів торгівлі. З метою протидії порушенням на ринках цінних паперів організатори торгівлі розробляють відповідні системи нагляду.

Складовими елементами систем нагляду є:

- інформаційно-аналітичні засоби моніторингу ринків;

- нормативно-правова база, що регламентує процедури проведення організатором торгівлі у взаємодії з державними регулюючими органами розслідувань виявлених порушень та прийняття санкцій у відношенні учасників-порушників; функціональний підрозділ (служби нагляду) у структурі організатора торгівлі.

Нагляд за ринком цінних паперів - сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на своєчасне виявлення і припинення порушень законодавства про ринок цінних паперів, нормативних актів державних регулюючих органів, а також правил та вимог інших документів організатора торгівлі.

Вивчення досвіду функціонування ринку цінних паперів в інших країнах має досить важливе значення. Однак, на наш погляд, його пряме використання на українському ринку не доцільно, оскільки цей досвід різноманітний і залежить від рівня національної культури суспільств, традицій, географічних умов, особливостей державного устрою [15].

3.2 Довгострокові перспективи діяльності вітчизняного фондового ринку

Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні та якісні параметри для української економіки. Відповідність української економіки світовим стандартам потребує створення ефективного вітчизняного фондового ринку. Створення такого ринку передбачає політичну і законодавчу стабільність, розвиток в Україні повного комплексу інфраструктури фондового ринку, формування економічно обґрунтованої податкової політики, участь економіки у світових господарських комунікаціях. Формування вищезазначених умов є важливим напрямком державної політики.

Нажаль, Україна ще й досі знаходиться далеко від світових стандартів, оскільки український фондовий ринок відірваний від реальності потреб економіки та від відомих класичних функцій. Так, за класифікацією FTSE (провайдер усесвітньо відомих фондових індексів), усі фінансові ринки за рівнем розвитку розділено на рівні: [13]

- розвинені (Developed, DEV);

- ті, що розвиваються, -- просунуті (Advanced Emerging, ADV);

- ті, що розвиваються, -- другого рівня (Secondary Emerging, EMG);

- приграничні (Frontier, FRONT).

Згідно з оцінкою FTSE, український фондовий ринок поки що не задовольняє вимог навіть найнижчого рівня -- Frontier Market, відстаючи в розвитку від таких країн, як Ботсвана, Кот-Д'Івуар, В'єтнам, Маврикій і Нігерія.

У нас утворився замкнутий світ учасників фондового ринку зі своїм складом і статутом, державним регулятором і саморегулювальними організаціями, окремо взятою концепцією розвитку і спробами довести власну унікальність.

Однак, з огляду на проведене дослідження основних показників та тенденцій розвитку вітчизняного фондового ринку, все ж варто підкреслити, що протягом кількох останніх років український фондовий розвивається дуже швидко, незважаючи на низьку стартову позицію.

Однак розвиток ринку досить нерівномірний - основні його сегменти залишаються на низькому рівні розвитку. Ліквідність фондового ринку низька (близько 5,5% ВВП), досі з високою концентрацією на цінних паперах лише кількох емітентів, причому понад 50% обсягу угод на біржі ПФТС припадає на десять найбільших компаній-торгівців. Випуск державних облігацій досить нерегулярний, а загальна вартість державних облігацій в обігу постійно скорочується [17].

Вторинного ринку державних облігацій не існує, відсутня також і надійна крива дохідності цих облігацій. Випуск облігацій місцевих позик залишається дуже обмеженим - на рівні 0,5% ВВП щорічно. Перший випуск іпотечних облігацій відбувся у 2006 році. Ринку забезпечених активами цінних паперів і деривативів не існує. На ринку страхування домінують схеми оптимізації податків, а частка традиційного страхування у порівняно до загального обсягу страхових внесків у 2012 році становила тільки приблизно 30%.

Окрім того, фондовий ринок є дуже фрагментованим. Існують 10 фондових бірж і торгово-інформаційних систем, але найбільша діяльність зосереджується на двох біржах - УБ та ПФТС.

Ще однією проблемою сучасного фондового ринку України можна назвати відсутність єдиного фондового центру. Це ускладнює зробити ринок прозорим, цілісним і не дає вітчизняним та зарубіжним інвесторам впевненості у правильності свого вибору.

Принцип цілісності ринку потребує впровадження єдиних підходів до функціонування організованих ринків на всій території України. Світова практика свідчить, що ринок неминуче еволюціонує від хаотичності і роздробленості до цілісності, централізації. Адекватне функціонування та взаємодія інформаційної, облікової системи та системи виконання угод створює умови для появи цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого фондового ринку в Україні. Цей фундамент має забезпечити ефективність державного регулювання, необхідний рівень захисту прав власності інвесторів і має сприяти надходженню інвестицій в економіку України.

З метою формування основних напрямків розвитку фондового ринку України в умовах його інтеграції до європейської фінансової системи з урахуванням економічної глобалізації, а також для покращення інвестиційного клімату в Україні та удосконалення регулювання діяльності на ринку цінних паперів наказом голови НКЦПФР було створено робочу групу з розробки проекту концепції Стратегії розвитку фондового ринку України на середньострокову та довгострокову перспективу.

Орієнтовною Стратегією розвитку фондового ринку України передбачено: [22]

- створення системи протидії використанню інсайдерської інформації та маніпулюванню цінами шляхом встановлення обмежень на відхилення ціни заявки від ціни останньої угоди;

- удосконалення основних засад функціонування фондових бірж в Україні шляхом розроблення заходів, які б спонукали інституційних інвесторів сприяти розширенню обігу на організованому ринку цінних паперів, що відповідали б вимогам для їх включення до складу активів, зокрема через збільшення зацікавленості емітентів цінних паперів та встановлення на рівні нормативно-правового акта єдиної для всіх організаторів торгівлі методики визначення біржового курсу цінних паперів;

- удосконалення вимог до професійних учасників фондового ринку шляхом встановлення обов'язків формування резервних фондів на умовах диверсифікації за рахунок активів;

- розроблення та впровадження концепції електронного документообігу на ринку цінних паперів шляхом надання концептуального бачення Комісії щодо обміну інформацією регулятором та учасниками ринку цінних паперів на основі електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису;

- розвиток механізмів саморегулювання ринку цінних паперів шляхом розширення кола повноважень саморегулівних організацій;

- удосконалення правил здійснення професійної діяльності на фондовому ринку;

- удосконалення порядку випуску та обігу опціонів з метою забезпечення контролю Комісією за обігом вже зареєстрованих випусків опціонів та механізму їх депозитарного обліку;

- проведення роботи з узагальнення законодавства про цінні папери, а саме проведення систематизації законодавства про цінні папери, нормативно-правових актів Комісії та її роз'яснень з метою подальшого комплексного унормування змін до них.

Крім того, розвиток добре регульованого, широкого, глибокого і прозорого фондового ринку в Україні має надзвичайно важливу роль для підтримання швидких темпів зростання на середньотермінову перспективу, зокрема для досягнення таких цілей: [23]

- дати банкам можливість ефективно управляти ризиками за рахунок застосування широкого вибору інструментів хеджування і секуритизації;

- розширити доступ уряду до фінансування для інвестицій у національну інфраструктуру;

- розширити доступ органів місцевого самоврядування та їх корпорацій до фінансування для інвестицій у місцеву інфраструктуру;

- розширити доступ до фінансування підприємств, зокрема малого та середнього бізнесу;

- розширити доступ домогосподарств до фінансування на будівництво житла;

- закласти підґрунтя для успішного впровадження недержавного пенсійного забезпечення, зокрема загальнообов'язкового другого рівня пенсійної системи;

- забезпечити доступ домогосподарств і підприємств до широкого асортименту страхових послуг.

У довготерміновій перспективі розвиток сильного фондового ринку грає вирішальну роль у забезпеченні успішної інтеграції України до єдиного фінансового ринку Європейського Союзу (ЄС). Особливо важливим є розвиток регуляторів фондового ринку з дотриманням міжнародних стандартів - так вони зможуть здобути взаємне визнання регуляторів країн-членів ЄС, що є складовою процесу вступу до ЄС.

Також важливо наголосити на тому, що при обґрунтуванні сучасної економічної політики слід належним чином оцінювати і адекватно враховувати суттєві зміни, що відбуваються у світовій економіці, особливо, в її глобалізованому фінансовому секторі. У цьому контексті як стратегічні пріоритети розвитку національного фондового ринку визначено: [17]

- сек'юритизацію національної економіки, підвищення рівня капіталізації та ефективності фондового ринку;

- стимулювання динамізації вітчизняних та іноземних інвестицій, забезпечення їх транспарентності та захисту;

- розвиток системи інструментів фондового ринку в сучасному інформсередовищі;

- створення адаптивної до міжнародних принципів і норм інституційно-регулятивної фондової інфраструктури;

- інтелектуалізація професійної діяльності учасників фондового ринку.

Відповідно до даних стратегічних пріоритетів розвитку ринку цінних паперів, по-перше, принципове значення має забезпечення реальної інвестиційної мотивації всіх учасників національного фондового ринку - емітентів, інвесторів, професійних учасників.

По-друге, критично важливою є інфраструктурна визначеність і транспарентність національного фондового ринку, для чого необхідним є, насамперед, розширення пропозиції цінних паперів на фондових біржах.

По-третє, належним чином має бути вирішена проблема оптимізації регуляторних відносин держави і учасників ринку. Як справедливо зазначають сучасні експерти, обґрунтування типу і форм можливої інтеграції наглядових органів потребує комплексного і кон'юнктурно неупередженого підходу. Слід враховувати прагматичні кількісні критерії національного фінансового ринку, значимість та потенціал розвитку окремих його сегментів. З цієї точки зору фондовий ринок є найбільш динамічним та, водночас, складним з регулятивної точки зору, оскільки на ньому постійно взаємодіють почасти суперечливі інтереси емітентів цінних паперів, інвесторів, професійних учасників та реалізуються стратегічні національні інтереси. Важливим у якісному плані є також аналіз діяльності існуючих регуляторів фінансового ринку з погляду дублювання функцій та ефективності практичної діяльності професійних учасників; принциповим питанням є досягнутий рівень координації наглядових органів, їх сумісність при варіанті відносно автономного функціонування.

В сучасних умовах забезпечити належну якість прийняття контрольно-регулятивних рішень дозволить підвищення функціональної та технологічної спроможності діючого регулятора (НКЦПФР України) з метою забезпечення можливості здійснення нагляду за діяльністю професійних учасників ринку цінних паперів. По-четверте, необхідні рішучі і послідовні кроки із системної інтернаціоналізації фондового ринку України із органічним його входження у європейський фондовий ринок. У цьому контексті важливе значення має комплексна і адекватна сучасним реаліям оцінка потенціалу джерел зовнішнього фінансування української економіки (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Якісна характеристика інвестиційних джерел зовнішнього фінансування економіки України

Пріоритетним джерелом зовнішнього фінансування і одночасно одним з найвпливовіших факторів розвитку фондового ринку України є залучення в економіку країни прямих іноземних інвестицій, однак загальний обсяг їх в Україну залишається порівняно невеликим.

З одного боку, пріоритети і шляхи розвитку національного фондового ринку знаходяться у руслі офіційної стратегії удосконалення фондових відносин, а з другого - відповідають об'єктивним глобалізаційним тенденціям міжнародної стандартизації, фінансової уніфікації та нормативно-правовій гармонізації на регіональному і світовому рівнях.

Отже, на сьогодні багато проблем українського фондового ринку залишаються заручниками недосконалого законодавства, наприклад, питання підтвердження та передачі права власності на цінні папери; права власників цінних паперів та укладання відповідних угод, кліринг, вплив акціонерів на управління компанією; відшкодування матеріальних збитків акціонерам тощо.

Таким чином, у цьому контексті Україна має прийняти законодавство, що кореспондується з принципами корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку та ЄС, такі як: регулярне та повне оприлюднення емітентами поточної інформації, що може вплинути на ринковий курс акцій; заборона використання внутрішньої інформації під час укладання угод щодо акцій компаній; громадський контроль над крупними угодами та угодами, в яких присутній приватний інтерес державних службовців та великих акціонерів тощо.

Висновки

Фондовий ринок України, з одного боку, є підсистемою економічної системи і фінансового ринку країни, а з іншого - системою економічних відносин з приводу випуску, розміщення, купівлі та продажу цінних паперів.

В Україні фондовий ринок є нерозвиненим і оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Як відомо, реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а останній сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Аналіз стану та динаміки фондового ринку на сучасному етапі свідчить про те, що в Україні сформувався спекулятивний фондовий ринок, який перебуває у сильній залежності від іноземного капіталу та зовнішньоекономічної динаміки. Характерними його рисами є висока концентрація власності, незначна участь населення в інвестуванні у фінансові активи.

В нашій країні відбувається поступовий розвиток ринку цінних паперів. В ході державних реформ була досягнута деяка стабілізація в економіці, зокрема значно були уповільнені темпи інфляції, забезпечувалася певна стабільність національної валюти, що, певно, сприяло становленню та зміцненню біржового ринку і торгівлі цінними паперами. Зараз підприємства можуть інвестувати кошти в державні цінні папери та одержувати при цьому деякий прибуток.

Вітчизняний фондовий ринок вже пройшов кілька складних етапів свого розвитку і потребує розробки його більш ефективної моделі. Сьогодні фондовий ринок України перебуває в нестандартній ситуації і переживає своєрідну стадію "зламу", якою визначатиметься його майбутнє.

Для ефективного функціонування фондового ринку України передбачається реалізація таких завдань:

1. впровадження нових фінансових інструментів на фондовому ринку для залучення внутрішніх і зовнішніх джерел інвестицій;

2. підвищення якості послуг професійних учасників фондового ринку, що сприятиме створенню ефективної системи захисту прав та інтересів інвесторів;

3. підвищення рівня регулювання та нагляду на ринку цінних паперів шляхом впровадження системи пруденційного нагляду, підвищення можливостей та ефективності державного регулювання, удосконалення діяльності саморегульованих організацій, підвищення вимог до професійних учасників ринку цінних паперів та удосконалення системи фінансового моніторингу на ринку цінних паперів;

4. створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

5. популяризація фондового ринку з метою залучення додаткових інвестиційних ресурсів і спрямування їх в реальний сектор економіки;

6. створення умов для появи потужного національного інституційного інвестора, здатного здійснювати довгострокові інвестиції в економіку країни, шляхом стимулювання розвитку інститутів спільного інвестування, зокрема недержавних пенсійних фондів;

7. налагодження стосунків між політикою держави на фондовому ринку та податковою, валютною політикою з метою активізації залучення прямих та портфельних інвесторів шляхом створення сприятливого податкового та валютного механізмів регулювання ринку цінних паперів України. Через низку невизначених проблем та питань, можна впевнено сказати, що український фондовий ринок найближчим часом не вийде на світову арену фінансових ринків. Проте, необхідно сподіватись, що діяльність державних органів влади буде стимулювати розвиток українського фондового ринку.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996. - К.: Преса України . - 1997.

2. Про акціонерні товариства: Закон України (вiд 17.09.2008 № 514-VI) Про банки і банківську діяльність: Закон України (від 07.12.2000 №2121-III зі змінами та доповненнями)

3. Про вступ України до Міжнародного Валютного Фонду, Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку, Міжнародної Фінансової Корпорації, Міжнародної Асоціації Розвитку та Багатостороннього Агентства Гарантій Інвестицій: Закон України (від 03.06.1992 №2402-ХII)

4. Бєдіна Н.С. Стан, проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України [Текст]. / Н.С. Бєдіна // Економіка промисловості. - 2010. - №2. - С.24.

5. Білоцька М.Ф. Регулювання фінансових ринків: світовий досвід / М. Ф. Білоцька // Фондовый рынок. -- 2008. -- № 44. -- С. 28--36.

6. Богатов А.О. Місце фондового ринку в структурній перебудові економіки[Текст]. / А.О. Богатов // Збірник наукових праць. - 2011. - №1. - С. 48.

7. Болдуєва О.В. Зарубіжний досвід формування ринку цінних паперів/ О.В. Болдуєва// Вісник Запорізького національного університету, 2011. - № 1(9). С. 12-15

8. Возний О.Л. Фондовий ринок та його роль у формуванні інвестиційного капіталу України [Текст] / О.Л. Возний //Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №10. - С.21-22.

9. Денисенко М.В. Фондовий ринок України: ретроспектива та погляд в майбутнє [Текст]/ М.В. Денисенко. // Акционер. - 2012. - № 3. - С. 42 - 48

10. Еш С. М. Фінансовий ринок: навчальний посібник. - 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 528 с.

11. Іванова К.В. Регулювання фондового ринку на прикладі країн із розвиненою економікою /К. Іванова // Актуальні проблеми економіки. -- 2008. -- № 11. -- С. 36--40.

12. Калач Г.М. Сучасні тенденції фінансової політики у сфері фондового ринку[Текст] / Г.М. Калач // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - №4. - С.221.

13. Кравченко Ю.Я. Ринок цінних паперів [Текст]: навч. посібник / Ю.Я. Кравченко. - К.: Дакор, КНТ, 2008. - 664 с.

14. Крейдич І. Перспективи розвитку інститутів спільного інвестування в Україні [Текст]/І. Крейдич// Финансовые рынки и ценные бумаги - 2012 - №21 - С. 4-8

15. Кубах Т.Г. Сучасні тенденції розвитку ринку цінних паперів України [Текст]/Т.Г. Кубах.// Держава та регіони. - 2012.- №6.-С.111-115

16. Мальська М.П. Корпоративне управління: теорія та практика: підручник / М.П. Мальська, Н.Л. Мандюк, Ю.С. Занько. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 360 с.

17. Меньшикова А. Регулювання ринку цінних паперів у Європейському Союзі / А. Меньшикова // Фінансовий ринок України. -- 2009. -- № 6. -- С. 22--24.

18. Нескородєва І.І. Особливості функціонування фондового ринку України / І. Нескородєва// Вісник НБУ, 2013. - №2(204). - С.36-42

19. Огородник В. Фондовий ринок України: аналіз проблем, особливостей та напрямів розвитку [Текст]. / В. Огородник // Економіст. - 2012. - №7. - С.32.

20. Прилипко В.С.Розвиток фондового ринку і перспективи зростання інноваційного потенціалу акціонерних товариств [Текст] / В.С. Прилипко // Економіка і прогнозування. - 2010. - №2. - С.94.

Размещено на Allbest.ru