Особливості діяльності банків на валютному ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ

1.1 Особливості діяльності комерційних банків

1.2 Поняття валютних операцій і класифікація валют

1.3 Правове регулювання валютних операцій

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”

2.1. Загальна характеристика ПАТ КБ “Приватбанк”

2.2 Фінансовий аналіз ПАТ КБ “Приватбанк”

2.3 Облікова політика банку

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”

3.1 Організація обліку операцій комерційних банків

3.2 Основи побудови обліку валютних операцій

3.3 Облік готівкових, безготівкових та інших операцій комерційного банку в іноземній валюті

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення України як незалежної держави відкрило вільний доступ вітчизняним компаніям до світового ринку. На даному ринку між національними та іноземними суб'єктами господарювання виникають зовнішньоекономічні відносини щодо купівлі-продажу товарів, робіт послуг; інвестування спільних підприємств, придбання цінних паперів на зовнішніх фінансових ринках тощо. Одночасно на території України створюються нові підприємства за участю нерезидентів, за кордоном українські підприємства розширюють свої ринки збуту. Такого роду діяльність вимагає від компаній виходити на валютний ринок для здійснення валютних операцій, в першу чергу, купівлі-продажу валюти.

Банківська діяльність тісно пов'язана із зовнішньою торгівлею, міжнародним рухом капіталів і кредитів, виробничим та науково-технічним співробітництвом між країнами, міграцією робочої сили, туризмом й іншими формами міжнародних економічних відносин. У зв'язку з цим ефективність діяльності комерційних банків на валютних ринках має безпосередній вплив на фінансові результати його клієнтів.

Валютні операції є одним із найскладніших і найризикованіших видів банківського бізнесу, які можуть бути як джерелом значних прибутків, так і збитків. Це зумовлює необхідність вдосконалення їх регулювання, а також підвищення ролі бухгалтерського обліку та аналізу в процесі управління валютними операціями комерційних банків.

Метою курсової роботи є вивчення сутності та особливостей діяльності банків на валютному ринку, дослідження методики бухгалтерського обліку валютних операцій, консолідації фінансової звітності в іноземній валюті та аналізу валютних операцій, здійснюваних банками України.

Відповідно до поставленої мети визначені конкретні завдання, спрямовані на її досягнення, а саме:

- дослідити особливості діяльності комерційних банків;

- визначити поняття валютних операцій і класифікацію валют;

- вивчити правове регулювання валютних операцій;

- надати загальну характеристика ПАТ КБ “Приватбанк”;

- провести фінансовий аналіз ПАТ КБ “Приватбанк”;

- дослідити облікову політику банку;

- визначити організацію обліку операцій комерційних банків;

- дослідити основи побудови обліку валютних операцій;

- дослідити облік готівкових, безготівкових та інших операцій комерційного банку в іноземній валюті.

Галуззю дослідження в курсовій роботі обрано банківську сферу та безпосередньо ПАТ КБ “Приватбанк”.

Банки є суб'єктами господарської діяльності, проте характер їхньої діяльності є специфічним. З одного боку, вони залучають тимчасово вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб, а з другого - задовольняють як власні потреби, так і потреби своїх клієнтів - фізичних та юридичних осіб.

Щоб зрозуміти специфіку діяльності банку, звернімося до загальної теорії економіки виробництва. На першому плані - людина, яка чітко визначає виробничу мету і, прагнучи досягти її, здійснює планомірну цілеспрямовану господарську діяльність. Згідно з теорією виробництва продукти цієї діяльності перетворюються на товар лише за умови продажу на ринку, що стає можливим, коли є суспільний попит на ці продукти.

Банківські послуги також потрібно продати. Зрештою банки функціонують, щоб задовольняти потреби клієнтів і забезпечувати власний дохід. Неодмінною умовою тривалої та успішної господарської діяльності банку є оптимальна продуктивність, економічність, рентабельність і ліквідність.

Банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати сукупність таких операцій: залучення у вигляді вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та прибуткове розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Об'єктом дослідження є діяльність ПАТ КБ “Приватбанк” на валютному ринку України. Предметом дослідження - методика обліку і аналізу операцій банку в іноземній валюті.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалась сукупність методів, які ґрунтуються на діалектичному пізнанні соціально-економічних явищ і процесів і передбачає розгляд обліково-економічних методів і форм у розвитку, здобуття нових якостей. Для реалізації поставлених у роботі завдань застосовувалися загальні прийоми наукового дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, економіко-математичні та статистичні методи.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, нормативно-правові документи, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів з питань бухгалтерського обліку і аналізу, довідкова, монографічна і періодична література.

Курсова робота викладена на 52 сторінках і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Бібліографічний список включає 34 літературних джерела на 3 сторінках. Робота містить 9 таблиць, 13 рисунків і 5 додатків.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ

1.1 Особливості діяльності комерційних банків

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах:

у широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;

у вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.

Комерційні банки можуть створюватися на акціонерних та пайових засадах [9, с. 23].

Основними операціями комерційних банків є: залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів; розрахункове та касове обслуговування клієнтів; операції з цінними паперами; видавання поручительств, гарантій та інших зобов'язань; факторингові операції; лізинг; довірчі операції; надання консультаційних послуг тощо.

Комерційні банки класифікуються за різними ознаками. Так, за складом операцій, які банки виконують, їх поділяють на спеціалізовані та універсальні. Спеціалізовані банки виконують окремі види банківських операцій (які обов'язково включають основні операції банків - залучення депозитів, надання кредитів та розрахункові операції). Універсальні банки виконують практично всі банківські операції, не спеціалізуючись на окремих їх видах. Залежно від сфери впливу банку, від того, де розміщені клієнти, яких він обслуговує, банк може називатись місцевим, регіональним, міжрегіональним або транснаціональним [10, с. 15].

За структурною побудовою розрізняють банки без філій, банки з філіями та банківські холдингові компанії. За типом діяльності банки можуть бути поділені на роздрібні та оптові. Роздрібні банки обслуговують клієнтів різних категорій, а оптові займаються обслуговуванням інших банків.

Основними функціями банків є: надання кредитів та забезпечення потреб у ліквідності інших суб'єктів ринку; обслуговування комерційних угод та управління системою платежів; трансформація ризиків, термінів та капіталів.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи: пасивні операції; активні операції; послуги.

Активні операції банків пов'язані з розміщенням коштів і проводяться переважно з метою отримання доходу та для підтримки ліквідності. До активних операцій банку належать надання кредитів та позичок, купівля-продаж цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції, формування різних категорій резервів, інвестиції в основні засоби, інші матеріальні та нематеріальні активи [28, с. 31].

До пасивних операцій банку належать операції, пов'язані з формуванням ресурсної бази банку. Це операції по залученню основних депозитів та фондів грошового ринку, випуск акцій для збільшення власного капіталу чи емісія боргових зобов'язань для збільшення кредитного потенціалу банку.

До послуг, які можуть надавати банки, відносять послуги по управлінню активами інших суб'єктів ринку, консалтингові, гарантійні, посередницькі, довірчі та інші послуги. Характерним у наданні банківських послуг є те, що цей вид діяльності не супроводжується значними змінами в активах чи пасивах банку. Для збільшення обсягу консалтингових чи посередницьких послуг банку немає потреби залучати додаткові фінансові ресурси та нарощувати обсяг своїх активів [28, с. 33].

Основними видами діяльності банку, які знаходять відповідне відображення в активах та пасивах банку, є діяльність по залученню депозитів, надання позик та операції з цінними паперами [33, с. 27].

Подальше розширення ринку облігацій, комерційних паперів та векселів, зростання конкуренції серед фінансових інститутів суттєво зменшують витрати позичальників по залученню коштів, але одночасно зменшують і можливості банків у сфері прямого банківського кредитування. Це змушує банки шукати більш доходні та більш ризикові сфери діяльності.

Одним із методів збереження певної ролі у відносинах банків з клієнтами з точки зору банківського кредитування є участь банків у проведенні операцій “своп”. Виступаючи посередниками при проведенні угод “своп”, банки тим самим компенсують втрати від ненаданих кредитів доходами від проведення позабалансових операцій.

Операції “своп” - комбінація двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму з однією датою укладання та різними датами валютування. При цьому одна із вказаних операцій і дій - термінова, а інша є угодою з негайною поставкою.

На міжнародному ринку капіталів своп має наступні значення: здійснення одночасних купівлі та продажу валюти; одночасне надання кредитів у різних валютах; обмін зобов'язаннями.

Свопи - операції купівлі валюти на умовах спот в обмін на національну з наступним викупом - укладаються з метою здійснення комерційних угод, кредитування клієнта, придбання банками валюти без валютних ризиків для забезпечення міжнародних розрахунків [30, с. 54].

Таким чином, своп, це одночасна купівля з гарантією наступного продажу. Укладаються два окремі контракти по обміну валют в один і той самий час, але дати розрахунків є різними.

Сучасний банк виконує більш як 100 різноманітних операцій. При проведенні різних видів операцій визначальними стають різні види стратегій. Так, при проведенні одних операцій основним є контроль витрат, при проведенні інших - творчий підхід та використання висококваліфікованих кадрів. Кредитні, розрахункові та інші стандартні операції банків характеризуються стандартними банківськими продуктами та високою конкуренцією. З погляду надання таких послуг банки мало відрізняються один від одного. Тому клієнти віддають перевагу банкам, які пропонують дешевші послуги.

У цілому для того щоб бути конкурентоспроможним, банк має надавати всі основні види банківських послуг, здійснювати операції з широким колом клієнтів, а також забезпечувати високу якість обслуговування при низькому рівні витрат [26, с. 12].

За способом відображення у балансі операції комерційних банків поділяються на:

- активні (вкладення коштів);

- пасивні (залучення ресурсів);

- позабалансові (не відображають руху коштів, а тому до певного часу, тобто поки не відобразяться в доходах чи видатках банку, в балансі не значаться).

Отже, комерційні банки України, будучи одним з основних елементів сфери фінансових послуг, виконують практично всі види банківських операцій для юридичних і фізичних осіб - клієнтів банку.

1.2 Поняття валютних операцій і класифікація валют

За роки незалежності України та формування її валютного ринку було розроблено законодавчу та нормативно-правову базу, створено інституційні форми організації валютних відносин, створена національна валютна система тощо.

Чинне законодавство визначає іноземну валюту, як іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Чинне законодавство відносить до валютних операцій такі:

- пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Учасниками валютних операцій виступають центральний банк держави; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредитно-фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні операції; підприємства, міжнародні корпорації та фінансові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми. Всі вони виступають агентами валютного ринку. Валютний ринок як економічна категорія відображає певну сукупність відносин, пов'язаних зі здійсненням операцій з купівлі-продажу валютних цінностей та руху іноземних капіталів [31, с. 86].

Валютна операція у широкому розумінні - це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні - операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

До основних видів валютних операцій відносяться:

- конверсійні (форексні) операції (обмін однієї валюти на іншу);

- депозитно-кредитні операції (надання міжбанківських позик (розміщення депозитів) у різних валютах).

Головна відмінність конверсійних операцій від депозитно-кредитних полягає в тому, що перші являють собою обмін еквівалентними сумами валют за узгодженим ринковим курсом, другі - передбачають одностороннє надання валютних коштів на певний термін на умовах повернення та сплати відсотків за визначеною процентною ставкою [27, с. 54].

Більш детальна класифікація валютних операцій наведена в таблиці 1.1. Зазначена класифікація базується на тому, що іноземна валюта може використовуватися як об'єкт (специфічний товар), так і відповідний інструмент, зокрема платіжний, розрахунковий, кредитний тощо, для обслуговування різних економічних операцій, у т.ч. торгових та неторгових.

Таблиця 1.1 - Основні види валютних операцій

Види операцій	Зміст операцій
Депозитні	Короткострокові (від 1 дня до 1 року) операції з розміщення грошових коштів в іноземних валютах під визначений відсоток з метою одержання прибутку
Конверсійні	Операції між агентами валютного ринку з обміну визначеної кількості валют однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату
Арбітражні	Операції, орієнтовані на отримання прибутку через різницю валютних курсів або відсоткових ставок
Спот	Поточні конверсійні операції, що передбачають поставку валют на 2-й робочий день з дня укладання угоди
Форвардні	Операції з обміну валюти за узгодженим курсом
Ф'ючерсні	Термінові операції, що передбачають торгівлю стандартними контрактами, в яких регламентовані сума, метод розрахунку і термін
Опціонні	Передбачають право купити чи продати валюту в майбутньому за курсом зафіксованим на час укладання угоди, але з незафіксованою датою поставки валюти протягом визначеного періоду
Своп	Операції, що поєднують купівлю-продаж на умовах термінової поставки з одночасною контругодою на визначений термін з тими ж валютами

В свою чергу, сама валюта поділяється на такі категорії [13, с. 61]:

1) національна;

2) іноземна - платіжний засіб інших держав, що використовується на території даної країни. Є об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку, використовується в міжнародних розрахунках, зберігається на рахунках в банках, але не є законним платіжним засобом на території даної держави.

3) резервна - валюта(и), в якій(их) країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання обмінного курсу валюти країни, покриття від'ємного сальдо платіжного балансу. Основними резервними валютами на сьогодні є долар США, євро, японська ієна, фунт стерлінгів;

Передумови набуття статусу резервної валюти: панівні позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, у золотовалютних резервах; розвинута мережа кредитно-банківських установ; ємний ринок позичкових капіталів, лібералізація валютних операцій, вільна конвертованість валюти.

Переваги резервної валюти для країни-емітента: можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою; сприяння укріпленню позицій національних експортерів на світовому ринку.

Зобов'язання для країни, валюта якої є резервною для інших країн: підтримка відносної стабільності цін валюти, неможливість проведення девальвації, введення валютних і торгових обмежень [13, с. 61].

4) тверда - валюта, що характеризується стабільним обмінним курсом, зміни якого відповідають основним макроекономічним закономірностям.

Отже, валютні операції - це контракти агентів валютного ринку щодо купівлі-продажу та надання позик в іноземній валюті на певних умовах, у певний момент часу. Сама валюта поділяється на такі категорії: національна, іноземна, резервна і тверда.

1.3 Правове регулювання валютних операцій

Законодавство України не лише визначає сутність валютних операцій та їхні види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. Валютні операції відіграють важливу роль у всебічному розвитку зовнішньоекономічної діяльності держави, залученні іноземних інвестицій.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993р. валютні операції визначаються як операції, пов'язані з [3]:

- переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей [3].

У ст. 2 Декрету КМУ № 15-93 визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції [3].

Згідно з Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ № 275 від 17.07.2001р. комерційні банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ. Цим Положенням передбачаються операції з валютними цінностями, що за вказаними умовами здійснюють банки [7].

Одночасно правилами НБУ встановлено спеціальні вимоги щодо здійснення операцій з валютними цінностями.

Згідно з чинним законодавством юридичні та фізичні особи-резиденти можуть мати рахунки в іноземній валюті в іноземних банках, однак з обов'язковим отриманням індивідуальної ліцензії на це від НБУ. Порядок надання таких ліцензій передбачено у Положенні про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами-резидентами України рахунків в іноземних банках, затвердженому постановою Правління НБУ № 221 від 05.05.1999р. Термін дії індивідуальної ліцензії на право відкриття та використання рахунків у іноземних банках, яка надається НБУ юридичним особам-резидентам України, визначено умовами індивідуальної ліцензії [5].

Порядок відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті за межами України фізичними особами-резидентами визначається Положенням про порядок надання фізичним особам-резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей, затвердженим постановою Правління НБУ № 431 від 02.11.2000р. [6].

Резиденти та нерезиденти згідно з вимогами Декрету мають право вивезення, переказу і пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Зазначений порядок встановлено Правилами надання фізичним і юридичним особам-резидентам (крім уповноважених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських металів через митний кордон України, затвердженими постановою Правління НБУ № 305 від 31.07.2001р.

Останнім часом актуальним питанням стає боротьба щодо запобігання легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. З метою протидії відтоку капіталу за кордон, виявлення таких порушень, викривання шляхів незаконного вивезення валютних цінностей Правління НБУ 19.11.2001р. прийняло постанову № 482 “Про повідомлення спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю про одержані клопотання щодо видачі ліцензій на здійснення операцій з іноземною валютою та внесення відповідних змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”. Згідно з постановою та відповідними правилами НБУ, Міністерство внутрішніх справ України і Служба безпеки України інформуються НБУ (протягом 5 робочих днів) про надходження пакета документів щодо видачі індивідуальних ліцензій: а) на відкриття юридичними особами рахунків у банках-нерезидентах; б) фізичними особами рахунків за межами України та розміщення валютних цінностей; в) здійснення інвестицій за кордон; г) вивезення уповноваженими банками банкнот, банківських металів; ґ) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА і агентами авіапідприємств - членів ІАТА. Негативні висновки зазначених силових органів є підставою для відмови у видачі індивідуальних ліцензій.

Важливими валютними операціями є купівля та продаж іноземної валюти. Декретом визначено порядок організації торгівлі іноземною валютою та правила здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління НБУ № 281 від 10.08.2005р., безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку дозволяється лише суб'єктам цього ринку: НБУ; уповноваженим банкам (комерційним банкам, які одержали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноваженим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями [8].

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню в НБУ. Порядок і терміни декларування встановлює НБУ. НБУ гарантує таємницю інформації, зазначеної вище, згідно з положеннями статей 60-62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ст. 66 Закону України “Про Національний банк України”. Сьогодні діють такі документи, як: Наказ Міністерства фінансів України № 207 від 25.12.1995р. “Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами”; спільний лист ДПАУ і НБУ від 17.04.2003р. “Про порядок надання валютної декларації та отримання Довідки про проведення декларування”. Порядок, види, форми й терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їхні валютні операції визначаються НБУ за погодженням з Держкомітетом статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 16 вищезазначеного Декрету.

Правилами НБУ також встановлено порядок, використання готівкової іноземної валюти на території України, а саме: використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами-резидентами, використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або застави, використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу у разі здійснення торгівлі і надання послуг на транспортних засобах під час їхнього перебування за кордоном [25, с. 103].

Отже, правове регулювання валютних операцій передбачає видання нормативно-правових актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України; дотримання лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; ліцензування діяльності в сфері здійснення валютних операцій; встановлення способів визначення і використання валютних (обмінних курсів) іноземних валют, виражених у валюті України; курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях та ін.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”

2.1. Загальна характеристика ПАТ КБ “Приватбанк”

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” є універсальною банківською установою. Банк був зареєстрований Національним банком України в 1992 році.

ПАТ КБ “Приватбанк” - найбільший універсальний міжрегіональний банк України, орієнтований перш за все на платіжні операції для населення і юридичних осіб усіх форм власності.

Місія банку: “Забезпечити простий доступ до банківських послуг кожному громадянину України”.

Основною метою діяльності ПАТ КБ “Приватбанк” є одержання прибутку від виконання банківських та інших операцій та провадження іншої діяльності, відповідно до законодавства України, створення сприятливих умов для розвитку економіки, підтримки вітчизняного товаровиробника, кредитно-фінансова підтримка процесів зміцнення та реалізації виробничого та торгового потенціалу галузей економіки, всебічне банківське обслуговування юридичних та фізичних осіб.

Предмет діяльності ПАТ КБ “Приватбанк” - здійснення банківських та інших операцій згідно з наданими Національним банком України ліцензіями та дозволами, провадження іншої діяльності, незабороненої для банків в порядку, передбаченому законодавством.

Максимальна відповідність потребам та інтересам клієнтів і контрагентів, надійність та відкритість ПАТ КБ “Приватбанк” є основою його продуктивного співробітництва з партнерами. Банк бере активну участь в суспільному та економічному житті країни.

Банк забезпечує розширення, удосконалення існуючих та впровадження нових прогресивних форм банківського обслуговування клієнтів.

Процес функціонування і діяльності ПАТ КБ “Приватбанк” супроводжується виникненням великої кількості фінансових відносин. Фінансові відносини поділяються на дві групи: відносини в середині банку, тобто внутрішні, та зовнішні відносини (рис. 2.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Узагальнена схема фінансових взаємовідносин ПАТ КБ “Приватбанк”

Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами: структурою управління банком та структурою його функціональних підрозділів служб.

Організаційна структура Головного банку ґрунтується на самостійності департаментів і дирекцій у вирішенні оптимальних питань. Відповідальність керівників окремих підрозділів банку за роботу підрозділу та самостійність у прийнятті рішень сприяє ефективній роботі банку в цілому. Структура ПАТ КБ “Приватбанк” наведена в додатку А.

Відповідно до мети своєї діяльності, на підставі банківської ліцензії ПАТ КБ “Приватбанк” має право здійснювати такі банківські операції:

1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

4. надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

5. придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

6. лізинг;

7. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

8. випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів;

9. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

10. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;

11. операції з валютними цінностями;

12. емісію власних цінних паперів;

13. організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

14. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

15. здійснення інвестицій в статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

16. здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

17. перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

18. операції за дорученням клієнтів або від свого імені.

Отже, ПАТ КБ “Приватбанк” являється сучасним універсальним банком, який пропонує весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг з обслуговування корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів.

2.2 Фінансовий аналіз ПАТ КБ “Приватбанк”

Фінансовий стан комерційних банків характеризується достатністю капіталу, якістю активів, ліквідністю балансу, ефективністю діяльності, рівнем керування банку. Проаналізуємо основні статті балансу ПАТ КБ “Приватбанк” за 2010-2012рр. використовуючи дані таблиці 2.1 згідно додатку Б.

Таблиця 2.1 - Активи і пасиви ПАТ КБ “Приватбанк” за 2010-2012рр.

Стаття балансу	2010	2011	2012	Відхилення +/- 2012/2010
АКТИВИ, в т.ч.:	59 019 133	73 580 300	83 415 788	24 396 655
Грошові кошти та їх еквіваленти	5 455 665	5 553 897	6 682 463	1 226 798
Кошти в інших банках	530 553	607 743	11 498 793	10 968 260
Кредити та заборгованість клієнтів	39 203 425	50 460 892	51 337 576	12 134 151
Цінні папери в портфелі банку на продаж	7 697 751	9 526 535	10 073 668	2 375 917
Цінні папери в портфелі банку до погашення	3 188 142	4 384 778	0	-3 188 142
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, в. т.ч.:	42 392 804	55 908 392	65 659 397	23 266 593
Кошти банків	15 859 360	15 847 923	19 224 482	3 365 122
Кошти клієнтів	24 420 575	32 880 288	38 888 401	14 467 826
Інші фінансові зобов'язання	216 752	352 060	188 572	-28 180
Субординований борг	823 441	827 416	842 180	-18 769
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ, в т.ч.:	16 626 329	17 671 908	17 756 391	1 130 062
Статутний капітал	14 211 516	15 537 900	14 748 140	536 624
Нерозподілений прибуток	1 253 194	827 471	1 787 141	533 947
Резервні та інші фонди банку	1 161 619	1 306 537	1 221 110	59 491

Згідно таблиці 2.1, за розглянуті 2010-2012рр. спостерігається постійне збільшення активів ПАТ КБ “Приватбанк”. За 2011р. активи банку зросли в порівнянні з 2010р. на 14 561 167 тис. грн., в 2012р. темп приросту активів дещо зменшився і в порівнянні з 2011р. вони зросли на 9 835 488 тис. грн.

Рис. 2.1 Динаміка активів банку за 2010-2012рр.

Згідно даних таблиці 2.1 за 2010-2012рр. основне зростання активів банку було досягнуто за рахунок збільшення кредитного портфелю ПАТ КБ “Приватбанк”. За 2011р. дана стаття балансу банку збільшилась на 11 257 467 тис. грн. або на 29%. За 2012р. кредити та заборгованість клієнтів ПАТ КБ “Приватбанк” склали 51 337 576 тис. грн., що на 876 684 тис. грн. більше в порівнянні з 2011р. (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Динаміка кредитного портфелю банку за 2010-2012рр.

Протягом розглянутого періоду, згідно даних таблиці 2.1, щорічно банк демонстрував приріст грошових коштів та їх еквівалентів. За період з 2010р. по 2012р. грошові кошти та їх еквіваленти збільшились на 1 226 798 тис. грн. або на 22% (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Динаміка портфелю грошових коштів та їх еквівалентів

Крім того за 2010-2012рр. значно зросли кошти в інших банках ПАТ КБ “Приватбанк”. Згідно таблиці 2.1 даний показник за період з 2010р. по 2012р. збільшився в 21,6 раз, з 530 553 тис. грн. до 11 498 793 тис. грн.

Цінні папери в портфелі банку на продаж за період який аналізується, збільшився на 2 375 917 тис. грн. (на 31%), при цьому цінні папери в портфелі банку до погашення зменшились на 100%.

Питома вага портфеля цінних паперів банку у сукупних активах за 2010-2012рр. зменшилась на 6,36% (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Питома вага портфеля цінних паперів банку у сукупних активах

Відповідно збільшенню активів банку зросли його зобов'язання. За даними таблиці 2.1 за 2010-2012рр. зобов'язання ПАТ КБ “Приватбанк” збільшились з 42 392 804 тис. грн. до 65 659 397 тис. грн. Приріст склав 55%.

Кошти банків в балансі ПАТ КБ “Приватбанк” за період з 2010р. по 2012р., за даними таблиці 2.1, зросли на 3 365 122 тис. грн. або на 21%.

Основне зростання зобов'язань банку пов'язане із збільшенням коштів клієнтів. Згідно таблиці 2.1 загалом за 2010-2012рр. вони зросли на 14 467 826 тис. грн. або на 59% (див. рис. 2.5).

Рис. 2.5 Динаміку зростання коштів клієнтів ПАТ КБ “Приватбанк”

За 2010-2012рр. субординований борг та інші фінансові зобов'язання банку, в порівнянні з іншими розглянутими статтями балансу, мають тенденцію до скорочення. Згідно таблиці 2.1 субординований борг за 2010-2012рр. зменшився на 18 769 тис. грн. (на 2%), інші фінансові зобов'язання - на 28 180 тис. грн. (на 13%).

За даними таблиці 2.1 власний капітал банку в 2012р. склав 17 756 391 тис. грн., що на 84 483 тис. грн. більше в порівнянні з 2011р. та на 1 130 062 тис. грн. більше в порівнянні з 2010р. (див. рис. 2.6).

Рис. 2.6 Показники власного капіталу банку за 2010-2012рр.

Зростання власного капіталу банку було досягнуто за рахунок збільшення статутного капіталу ПАТ КБ “Приватбанк” та нерозподіленого прибутку. За даними таблиці 2.1 за 2010-2012рр. статутний капітал ПАТ КБ “Приватбанк” зріс на 536 624 тис. грн. або 4%, нерозподілений прибуток - на 533 947 тис. грн. або на 43%.

Провівши аналіз основних статей консолідованого балансового звіту Кіровоградського регіонального управління ПАТ КБ “Приватбанк”, згідно даних наведених в додатку В, за 2010-2012рр. можна зробити висновок, що активи філії збільшились на 25 317 тис. грн.

Основне зростання активів було досягнуто за рахунок збільшення кредитного портфеля на 52 694 тис. грн. При цьому негативним є зменшення за 2010-2012рр. портфелю грошових коштів і їх еквівалентів на 31 601 тис. грн. В активах філії відсутній портфель цінних паперів.

Відповідно до збільшення активів філії, збільшились її зобов'язання, приріст склав 16 300 тис. грн. Власний капітал КРУ ПАТ КБ “Приватбанк” збільшився за аналізований період на 9 017 тис. грн., що позитивно характеризує діяльність установи.

Проведемо аналіз фінансових результатів ПАТ КБ “Приватбанк” за період 2010-2012рр. наведених в таблиці 2.2 на підставі додатку Г.

Таблиця 2.2 - Доходи, витрати та фінансові результати діяльності ПАТ КБ “Приватбанк”

Стаття	2010	2011	2012	Відхилення (+/-) 2012 / 2010
Чистий процентний дохід, в т.ч.	4 166 693	4 521 915	5 288 814	1 122 121
процентні доходи	7 680 095	8 453 540	10 073 525	2 393 430
процентні витрати	(3 513 402)	(3 931 625)	(4 784 711)	-1 271 309
Комісійні доходи	1 088 714	1 157 929	1 286 241	197 527
Комісійні витрати	(184 758)	(221 484)	(246 251)	-61 493
Результат від торгівлі іноземною валютою	90 678	153 207	158 484	67 806
Резерв під заборгованість за кредитами	(2 654 015)	(2 811 725)	(1 646 361)	1 007 654
Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж	215 347	219 487	95 771	-119 576
Інші операційні доходи	30 992	28 195	55 162	24 170
Адміністративні та інші операційні витрати	(2 029 728)	(2 587 328)	(3 165 502)	-1 135 774
Прибуток до оподаткування	741 595	456 226	734 823	-6 772
Чистий прибуток	460 601	504 177	550 097	89 496

За даними таблиці 2.2 чистий процентний дохід ПАТ КБ “Приватбанк” за 2012р. чистий процентний дохід банку склав 5 288 814 тис. грн., що на 1 122 121 тис. грн. або на 27% більше в порівнянні з 2010р. (див. рис. 2.7).

Рис. 2.7 Показники чистого процентного доходу за 2010-2012рр.

Згідно даних таблиці 2.2 за період з 2010р. по 2012р. спостерігається позитивна тенденція щодо зростання отримуваного ПАТ КБ “Приватбанк” процентного доходу, а саме він збільшився на 2 393 430 тис. грн. або на 31%.

Процентні витрати ПАТ КБ “Приватбанк”, згідно таблиці 2.2, за 2011р. зросли на 418 223 тис. грн. в порівнянні з 2010р. та склали 3 931 625 тис. грн. За 2012р. вони склали 4 784 711 тис. грн., що на 853 086 тис. грн. більше ніж за 2011р., тобто темп зростання в порівнянні з 2011р. збільшився в 2 рази.

Рис. 2.8 Показники процентних доходів та витрат банку за 2010-2012рр.

Зростання процентних витрат пов'язано із зростанням обсягів залучення коштів клієнтів, відповідно цьому збільшується і кредитний портфель банку. При збільшенні кредитної заборгованості клієнтів зростають проценті доходи.

Згідно таблиці 2.2 комісійні доходи за 2010-2012рр. зросли на 197 527 тис. грн. - 18%. Комісійні витрати також мають тенденцію до зростання, загалом за 2010-2012рр. комісійні витрати зросли на 61 493 тис. грн. - 33% (див. рис. 2.9).

Рис. 2.9 Показники комісійних доходів і витрат банку за 2010-2012рр.

За 2010-2012рр. результати від торгівлі іноземною валютою ПАТ КБ “Приватбанк”, відповідно таблиці 2.2, збільшились на 67 806 тис. грн. або 75%. Зростання доходів від даних операцій за розглянутий період пов'язано із стабілізацією курсу іноземних валют по відношенню до національної, стабілізацією економічної ситуацією в країні, зростанням попиту на неї.

Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку зменшився з 215 347 тис. грн. в 2010р. до 95 771 тис. грн. в 2012р., або на 56%.

Згідно таблиці 2.2 за 2010-2012рр. сума сформованих резервів під заборгованість за кредитами зменшилась на 1 007 654 тис. грн. або на 38%. Таке зменшення резервів пов'язано з покращенням платіжної дисципліни позичальників, покращенням якості кредитного портфелю. Зменшення суми сформованих резервів позитивно впливає на кінцевий результат діяльності банку - чистий прибуток.



Рис. 2.10 Динаміка зростання резервів банку за 2010-2012рр.

Також за даними таблиці 2.2 можна зробити висновки, що інші операційні доходи банку за період з 2010р. по 2012р. зросли на 24 170 тис. грн. (на 78%). Адміністративні витрати та інші операційні витрати за 2011р. складали 2 587 328 тис. грн., що на 557 600 тис. грн. більше в порівнянні з 2010р. За 2012р. вони збільшились на 578 174 тис. грн. в порівнянні з попереднім роком та склали 3 165 502 тис. грн. Збільшення даних витрат ПАТ КБ “Приватбанк” в 2012р. було пов'язано зі зростанням витрат, збільшенням кількості працівників, відкриттям нових відділень.

За 2010-2012рр. зростання та перевищення процентних доходів над витратами, отримуваних комісійних доходів над понесеними комісійними витратами, зростання отримуваних доходів від торгівлі іноземною валютою, зменшення резервів під заборгованість за кредитами, позитивно вплинуло на прибуток банку в даному періоді.

Отриманий ПАТ КБ “Приватбанк” чистий прибуток за 2012р. збільшився в порівнянні з 2011р. на 45 920 тис. грн. і склав 550 097 тис. грн. В порівнянні з 2010р. він збільшився на 89 496 тис. грн.

Рис. 2.11 Показники чистого прибутку банку за 2010-2012рр.

За даними додатку Д розглянемо результати фінансової діяльності Кіровоградського регіонального управління ПАТ КБ “Приватбанк” за 2010-2012рр. Так, чистий процентний дохід філії за розглянутий період збільшився на 33 102 тис. грн., чистий комісійний дохід збільшився на 13 371 тис. грн. Чистий прибуток філії за 2010-2012рр. збільшився на 9 658 тис. грн.

Отже, протягом всього розглянуто періоду з 2010р. по 2012р. діяльність ПАТ КБ “Приватбанк” загалом, та Кіровоградського регіонального управління ПАТ КБ “Приватбанк” зокрема, залишається прибутковою. Банківська установа проводить залучення на обслуговування нових клієнтів, як фізичних так і юридичних осіб, в результаті чого відбувається динамічний розвиток установи. комерційний банк валютний готівковий

2.3 Облікова політика банку

Облікова політика банку - сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, які використовує банк для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності.

Свою облікову політику кожен банк визначає самостійно на основі “Положення про облікову політику банку”, відповідно до якого розробляє систему та форми управлінського обліку, внутрішньої звітності та контролю операцій, визначає права працівників на підписання документів, затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Користувачі облікової політики ПАТ КБ “Приватбанк” є відповідальні працівники, які здійснюють облік і складають звітність. Користувачі облікової інформації та звітності а також розробники внутрішніх нормативних актів в банку, положень, правил, інструкції, технологічних карток та інше.

Основними принципами облікової політики ПАТ КБ “Приватбанк” є:

- принцип безперервності, який означає оцінку активів банку із припущення, що його діяльність буде продовжуватись у майбутньому, тобто банк не має наміру і необхідності ліквідувати або суттєво скоротити свою діяльність;

- принцип послідовності (постійності) правил бухгалтерського обліку означає, що облікова політика банку, тобто принципові правила бухгалтерського обліку не змінюються (за виключенням випадків, які випливають зі змін в законодавчій та нормативно-правовій базі), що забезпечує співставність показників фінансових звітів різних звітних періодів;

- принцип відповідності доходів і витрат та їх нарахування означає, що доходи та витрати повинні відображатися в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності тоді, коли вони насправді існують, а не в періодах, коли фактично отримано чи сплачено кошти; для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно співставити визнані доходи звітного періоду і витрати, що були здійснені для отримання цих доходів;

- повнота означає, що усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків; фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі результати операцій Банку, яка може впливати на рішення, що приймаються на її основі;

- дата операції - операції відображаються в обліку в день їх здійснення (в день укладення угоди), тобто в день виникнення прав (активів) чи зобов'язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією угодою; у наступному звітному періоді дозволяється виконувати коригування з метою відображення у фінансових звітах реального фінансового стану банку; дата коригування є датою виконання цієї проводки, а не датою операції;

- окреме подання активів і зобов'язань, доходів і витрат - для надання прозорої та правдивої інформації про діяльність банку активи і зобов'язання, доходи і витрати не згортаються, окрім випадків, дозволених нормативно-правовими актами Національного банку України;

- обачність означає застосування в обліку методів оцінки, відповідно до яких активи (дохід) не завищуватимуться, а зобов'язання (витрати) не занижуватимуться з тим, щоб виключити перенесення існуючих фінансових ризиків на наступні звітні періоди; це означає, що витрати та зобов'язання відображаються в обліку відразу ж після отримання свідчення про ймовірність виникнення їх, а активи (доходи) - тоді, коли їх фактично зароблено;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у фінансовій звітності відповідно до їх економічної суті, а не лише за їх юридичною формою;

- прийнятність вхідного балансу - залишки за балансовими рахунками на початок звітного періоду повинні відповідати залишкам за ними на кінець попереднього звітного періоду;

- відкритість - фінансові звіти повинні бути деталізованими, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати банківські операції з необхідними поясненнями в записках про правила оцінки активів і пасивів; операції повинні відповідати змісту статей фінансових звітів; фінансова звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувачів;

- суттєвість та достовірність - у фінансових звітах відображається вся інформація, яка може бути використана керівництвом банку, інвесторами чи іншими користувачами для прийняття рішень; інформація повинна бути достовірною, тобто вільна від суттєвих помилок та відображати дійсний стан справ; інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на рішення користувачів звітності;

- сталість - постійне, із року в рік, застосування банком обраних методів оцінки та бухгалтерського обліку; зміна обраних методів оцінки та обліку потребує обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, що можуть вплинути на рішення, які приймаються на основі такої інформації;

- конфіденційність - інформація, відображена у звітності, не повинна негативно впливати на інтереси банку, але має представляти весь її обсяг, що вимагається чинним законодавством та МСБО;

- мультивалютність - операції в іноземній валюті та банківських металах здійснюються за тими ж рахунками, що і операції в гривні.

Бухгалтерський облік ПАТ КБ “Приватбанк” передбачає процес визнання конкретної статті балансу - звіту про фінансовий стан банку, основними елементами якого є активи, зобов'язання та власний капітал.

Необхідною умовою для визнання активів і зобов'язань в балансі є оцінка, тобто можливість визначення грошової суми, в якій елементи балансу мають бути відображені у звітності.

Своєчасна і об'єктивна оцінка (переоцінка) активів, зобов'язань (балансових і позабалансових) та прийняття на підставі такої оціночної інформації адекватних управлінських рішень надають змогу здійснити заходи, спрямовані на поліпшення структури балансу, зменшення низьколіквідних і недоходних (неробочих активів), що, в свою чергу, сприяє зміцненню фінансового стану та стабільності ПАТ КБ “Приватбанк”.

Облікова політика банку в частині методів оцінки активів та зобов'язань, їх переоцінки, створення спеціальних резервів на покриття можливих втрат реалізується установами Банку та їх структурними підрозділами відповідно до чинного законодавства, нормативних документів Національного банку України, МСБО та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, внутрішніх правил і положень банку.

Активи і зобов'язання ПАТ КБ “Приватбанк” обліковуються, пріоритетно, за вартістю їх придбання чи виникнення; активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, підлягають переоцінці при кожній зміні офіційного валютного курсу; майно, цінні папери та майнові права, які приймаються в заставу, обліковуються за справедливою вартістю.

Для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності активи і зобов'язання ПАТ КБ “Приватбанк” оприбутковуються та обліковуються за:

- вартістю їх придбання чи виникнення - за історичною або первісною вартістю: активи - за сумою сплачених за них коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації; зобов'язання - за сумою мобілізованих коштів в обмін на такі зобов'язання або сумою коштів чи їх еквівалентів, які підлягають сплаті для погашення зобов'язань у процесі звичайної господарської діяльності;

- справедливою (ринковою) вартістю: активи - за сумою, яку необхідно було б сплатити для придбання (обміну) таких активів, зобов'язання - за сумою, якою може бути погашене таке зобов'язання в результаті операції між: обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами; вираз “обізнані, зацікавлені та незалежні сторони” означає наявність добре проінформованого покупця, який має бажання купити, і добре проінформованого продавця, що має бажання продати, які є незалежними та діють у власних інтересах; приведення вартості активів у відповідність до справедливої здійснюється шляхом їх переоцінки, класифікації на предмет зменшення корисності та наявних кредитних ризиків.

Крім вказаних, в обліковій політиці ПАТ КБ “Приватбанк”, у залежності від характеру та змісту завдань різних складових його облікової системи, використовуються інші методи оцінки окремих груп активів і зобов'язань, а саме:

- балансова вартість - вартість активів, зобов'язань та власного капіталу за даними бухгалтерського обліку, тобто відображена в балансі банку; балансова вартість окремих активів чи зобов'язань складається з декількох елементів, які обліковуються окремо; так, балансова вартість векселів обліковується у розрізі кожної складової боргового цінного паперу: номінал, неамортизований дисконт, неамортизована премія;