Особливості діяльності банків на валютному ринку

- договірна вартість - вартість активу, передбачена договорами, укладеними банком з його контрагентами;

- залишкова вартість - різниця між: первісною (переоціненою) вартістю активу та сумою нарахованого зносу чи створеного резерву;

- заставна вартість - вартість предмету застави, визначена по узгодженості між банком та позичальником (заставодавцем) та зафіксована у відповідному договорі застави; заставна вартість є справедливою вартістю;

- ліквідаційна вартість - сума коштів, яку передбачається отримати у разі ліквідації певного активу;

- номінальна вартість - вартість, вказана на цінних паперах, банкнотах, монетах тощо;

- умовна вартість (оцінка) - вартість за якою оцінюються документи і цінності, що не мають номінальної вартості;

- переоцінена вартість - вартість активу після його переоцінки;

- поточна (відновлювана) вартість - сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, яку потрібно було б витратити для придбання (створення) такого самого або аналогічного активу на поточний момент (дату балансу);

- ринкова вартість активу - чиста вартість його придбання або реалізації на активному ринку;

- теперішня вартість - теперішня (дисконтована) сума майбутніх чистих грошових надходжень, які очікуються від використання активу; теперішня (дисконтована) вартість майбутніх платежів, які, як очікується, потрібні для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності Банку;

- чиста вартість реалізації - ціна реалізації активу в умовах звичайної господарської діяльності за вирахуванням витрат на збут.

Активи і зобов'язання банку повинні бути оцінені так, щоб створені під них резерви та вжиті заходи виключали можливість перенесення існуючих фінансових ризиків на майбутні звітні періоди.

У цьому Положенні під терміном “методи оцінки” розуміється не тільки грошова вартість, за якою актив (зобов'язання) враховується в балансі Банку, а й реальна можливість повернення вкладених у даний актив коштів та одержання відповідних доходів у визначені строки. У залежності від стану активу та фінансового стану контрагента за відповідною операцією такий актив визнається як стандартний чи нестандартний (субстандартний, під контролем, прострочений, сумнівний, безнадійний) і під нього формується резерв для відшкодування можливих втрат. До матеріальних оборотних і необоротних активів, що не приносять доходу, зокрема тих, які не використовуються в основній діяльності, вживаються заходи щодо їх реалізації, переоцінки тощо.

Вартість активів змінюється внаслідок коливання ринкових цін, курсів іноземних валют, фізичного та морального зносу, інших об'єктивних факторів. Установи банку проводять переоцінку окремих статей активів до їх справедливої (ринкової) вартості у порядку, визначеному чинним законодавством та внутрішніми документами ПАТ КБ “Приватбанк”.

Плата за залишки коштів, що враховані на рахунку 1611, нарахована в порядку, визначеному цим Положенням, відноситься на рахунки, відповідно, 7012 “Процентні витрати за короткостроковими депозитами інших банків” (7013 “Процентні витрати за довгостроковими депозитами інших банків”). Нарахована плата на залишки коштів на рахунку 2602 плата відноситься на рахунок 7021 “Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від суб'єктів господарської діяльності”.

Доходи ПАТ КБ “Приватбанк”, отримані в результаті здійснення банком операцій з документарними акредитивами (за виключенням резервних акредитивів), незалежно від контрагента, що сплачує їх банку, (заявник акредитива чи бенефіціар), підлягають врахуванню на рахунку 6110 “Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів”.

Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вона повинна обиратися банком чітко, якісно і обдумано. Адже вдало вибрана банком облікова політика дає йому можливість ефективно здійснювати свою діяльність.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”

3.1 Організація обліку операцій комерційних банків

Облік операцій ПАТ КБ “Приватбанк” здійснюється згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-XIV, “Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України”, затвердженим постановою Правління НБУ від 30.12.1998р. № 566, та згідно з “Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України”, затвердженими постановою Правління НБУ 12.12.1997р. № 436 зі змінами і доповненнями, встановленими внутрішньобанківськими порядками та регламентами.

Раціональна організація обліку операцій передбачає дотримання принципів системного підходу, цілісності, всебічності, субординації, динамічності, випереджаючого відображення, системоутворюючих відносин окремих частин і елементів [16, с. 52].

Цілісність обліку як системи виявляється у подвійному узагальненні операцій.

Принцип всебічності передбачає врахування усіх внутрішніх зв'язків і відносин системи, всіх чинників, які впливають на її функціонування.

Принцип субординації потребує будувати ієрархію елементів та відносин за чітко визначеними критеріями (мобільність, адекватність тощо).

Принцип динамічності встановлює, що всі характеристики системи слід розглядати як такі, що змінюються. Динамічність системи обліку операцій зумовлена постійним удосконаленням форм і методів його організації.

Принцип випереджаючого відображення означає наявність проблем, розв'язання яких продиктовано часом, що передбачає прогнозування найбільш вірогідного стану системи в майбутньому.

Принцип системоутворюючих відносин потребує визначення саме тих зв'язків між елементами системи, які забезпечують її цілісність, функціонування і розвиток [16, с. 52].

Крім того, організація обліку операцій комерційних банків потребує дотримання принципів адаптивності, паралелізму, ритмічності, безперервності, прямоточності і пропорційності.

Адаптивність щодо організації обліку операцій означає пристосування його побудови та функцій до конкретних умов управління.

Паралелізм в організації обліку операцій виявляється в обов'язковій наявності систем, підсистем обліку операцій в усіх філіях та відділеннях банку.

Ритмічність в організації обліку операцій комерційних банків означає рівномірне надходження даних і видання вихідної інформації.

Безперервність організації обліку операцій комерційних банків - послідовна побудова облікового процесу.

Прямоточність в організації обліку операцій передбачає побудову таких схем руху носіїв інформації за ходом технологічного процесу, які максимально відповідають технологічним схемам.

Пропорційність потребує правильного співвідношення різних елементів та об'єктів організації, збалансованості використання трудових і матеріальних ресурсів [20, с. 47].

При організації обліку операцій банку використовуються такі загальнонаукові методи: індукція, дедукція, системний, комплексний підхід тощо. Широко застосовуються специфічні методи і прийоми, які ґрунтуються на наукових принципах: моделювання, проектний, графічний, аналітичний, спостереження, розрахунковий, експертних оцінок тощо.

Організація обліку операцій комерційних банків покликана забезпечити мінімальний шлях збирання й обробки інформації, мінімальну кількість документів, максимальну ефективність праці виконавців.

Основою облікового процесу операцій в банку є меморіально-ордерна форма обліку [26, с. 52].

Меморіально-ордерна форма обліку дістала назву від меморіального ордера, на підставі якого здійснюються записи у книги, картки, відомості та баланс.

Меморіальний ордер - це спеціальний бланк, на якому коротко описується зміст господарської операції, вказується сума та кореспонденція рахунків.

Основними принципами меморіально-ордерної форми обліку операцій є:

- оформлення бухгалтерських проведень меморіальними ордерами;

- поділ синтетичного обліку на хронологічний і систематичний;

- ведення аналітичного обліку на окремих носіях інформації (наприклад, на картках);

- особлива побудова Головної книги, яка розкриває кореспонденцію рахунків.

Технологія облікового процесу за меморіально-ордерною формою обліку така: спочатку господарська операція фіксується у первинних документах, на підставі яких складають меморіальні ордери. Іноді меморіальні ордери складають на групу документів. Меморіальні ордери реєструються у спеціальному журналі, де ведеться хронологічний облік господарських операцій [26, с. 53].

Аналітичний облік операцій комерційного банку ведеться у відповідних регістрах (картках, книгах тощо). За даними регістрів аналітичного обліку складають оборотну відомість за аналітичними рахунками.

Синтетичний облік операцій ведеться у Головній книзі, на основі якої складається оборотна відомість за синтетичними рахунками. Після звірки даних аналітичного і синтетичного обліку складається баланс та інша звітність.

Організація облікової роботи повинна відповідати таким вимогам:

- усі операції з документами, що надійшли в операційний час (у тому числі з філій), відображаються в бухгалтерському обліку того ж дня. Документи, що надійшли після операційного часу, як правило, проводяться за рахунками клієнтів наступним днем. Це має бути передбачено в угодах на обслуговування клієнтів;

- прийом і контроль документів, обслуговування клієнтів, введення інформації в персональний комп'ютер, а також перевірка вихідних регістрів, формування архівних папок документів здійснюється протягом робочого дня безпосередньо відповідальними виконавцями;

- клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних платежів). Спосіб подання клієнтом документів до банку регламентується угодою розрахунково-касового обслуговування [20, с. 55];

- прийом розрахунково-платіжних документів від клієнтів, розрахункові та касеті операції за рахунками юридичних та фізичних осіб здійснюються безпосередньо відповідальним виконавцем. У поза-операційний час документи можна здавати у банк відповідальному виконавцю або через спеціальні пристрої (скриньки), звідки вони вибираються щогодини. Якщо документи з будь-якої причини не можуть бути прийняті до виконання, клієнта негайно про це повідомляють. Оплата всіх розрахунково-грошових документів з поточних рахунків клієнтів здійснюється лише в межах наявних коштів на цих рахунках;

- документи, підготовлені для передачі системою електронних платежів, формуються у порядку їх надходження. Суми, зазначені на розрахунково-грошових документах, повинні бути набрані на стрічках підрахунку. Видані операторами електронного зв'язку вихідні форми звіряє відповідальний виконавець, а також працівник, який формує документи дня. Передача інформації з документів системою електронних платежів здійснюється рівномірно протягом усього операційного дня і повинна, як правило, завершуватись за дві-три години до кінця робочого дня [20, с. 55].

З метою раціональної організації облікової роботи в установах банку складається графік документообігу за банківськими операціями і графік обслуговування клієнтів.

Документообіг за банківськими операціями - послідовне переміщення розрахунково-грошових документів за інстанціями їх оформлення, перевірки та обробки від клієнтів до банку і навпаки, в межах установи банку, між різними установами банку з початку виконання операції до її завершення і здачі документа в архів [28, с. 58].

Отже, бухгалтерський облік банку можна визначити як систему реєстрування та підбиття підсумків операцій, виконуваних у банківському бізнесі, і з подальшим аналізом та перевіркою результатів і складанням відповідних звітів.

3.2 Основи побудови обліку валютних операцій

Предметом бухгалтерського обліку в комерційному банку виступають банківські операції, які випливають зі статутної діяльності банку: розрахункові операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, позичкові операції, операції з касового обслуговування бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та ін. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку.

Сама по собі банківська операція є досить складним фактом господарської діяльності банку. Це обумовлює необхідність класифікації операцій за певними ознаками і виділення в їх складі об'єктів, які підлягають реєстрації в бухгалтерських книгах і відображенню в звітності. Так, наприклад, депозитні операції можна класифікувати за суб'єктами, видами, строками депозитів. Операції з цінними паперами класифікуються за: видами операцій, видами цінних паперів, емітентами та іншими ознаками.

У бухгалтерському обліку кожному об'єкту відповідає рахунок. Рахунок - це основна одиниця зберігання інформації в бухгалтерському обліку, інструмент, який реєструє, накопичує і зберігає інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.

Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку досягається шляхом застосування методу подвійного запису, що випливає з принципу подвійності. Згідно з методом подвійного запису кожен запис-реєстрація відображається за двома рахунками: за дебетом одного рахунку і одночасно за кредитом іншого. Сума записів за дебетом повинна дорівнювати сумі записів за кредитом [29, с. 305].

Методика обліку валютних операцій базується на мультивалютності діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Мультивалютність Плану рахунків полягає в тому, що операції в різних валютах (як в іноземних, так і в національній) обліковуються за одними й тими ж балансовими рахунками.

Мультивалютність притаманна не всім класам Плану рахунків. Мультивалютними є рахунки лише першого-четвертого та дев'ятого класів. Облік за рахунками п'ятого, шостого і сьомого класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків ведеться тільки в національній валюті.

Порядок обліку операцій за мультивалютними рахунками передбачає розмежування облікових записів за видами валют на аналітичному рівні. Тож валюта операції є параметром аналітичного обліку. У номері аналітичного рахунка код валюти представлений як три останні знаки зазначеного номера.

Облік операцій за валютними рахунками ведеться у двох оцінках: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ.

Офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

В особовому валютному рахунку вказуються обидві зазначені суми. У балансі комерційного банку за мультивалютними балансовими рахунками залишки показуються в гривневому еквіваленті в такому розрізі: національна валюта; вільно конвертована валюта; неконвертована валюта [29, с. 306].

Балансова вартість іноземної валюти - це вартість іноземної валюти у грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом).

При здійсненні операцій з іноземною валютою розрізняють три часові категорії: дату операції, дату валютування і дату розрахунку.

Дата операції - дата укладення договору про обмінну операцію, згідно з яким банк бере на себе такі зобов'язання:

- купити актив - і на цю дату у нього виникав право отримати від контрагента куплений актив і зобов'язання його оплатити;

- продати актив - і на цю дату в нього виникає зобов'язання передати контрагентові проданий актив і право одержати передбачену договором оплату.

Дата валютування - обумовлена договором дата, згідно з якою банк отримує право власності на куплену іноземну валюту і виконує своє зобов'язання щодо передання контрагентові проданої валюти.

Дата розрахунку - дата фактичного проведення розрахунку, в результаті якого банк одержує або сплачує кошти.

За датою операції в бухгалтерському обліку виконуються записи за позабалансовими рахунками.

Проведення за балансовими рахунками здійснюється за датою валютування. Найчастіше дата розрахунку і дата валютування збігаються. Різниця між цими датами виникає у випадку передоплати або відстрочення платежу. Якщо дата розрахунку і дата валютування не збігаються, то для відображення в бухгалтерському обліку операцій з купівлі-продажу іноземної валюти від дати розрахунку до дати валютування або навпаки, від дати валютування до дати розрахунку, використовуються такі рахунки [29, с. 307]:

2800 А “Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів”;

2900 П “Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів”;

3540 А “Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку”;

3640 П “Кредиторська заборгованість із придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку”.

Отже, основи побудови обліку валютних операцій базується на мультивалютності діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку проводиться шляхом застосування методу подвійного запису.

3.3 Облік готівкових, безготівкових та інших операцій комерційного банку в іноземній валюті

Обмінні операції - це операції; які передбачають обмін однієї валюти на іншу.

Кінцевим результатом відображення таких операцій у бухгалтерському обліку є проведення їх за дебетом рахунка в одній валюті та за кредитом - в іншій. Як готівкові, так і безготівкові обмінні операції обліковуються за монетарними статтями балансу банку.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у визначеній сумі грошових коштів або їхніх еквівалентів.

Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Готівкові обмінні операції мають ту особливість, що з відображенням їх у бухгалтерському обліку виникає тільки одна часова категорія - дата операції, яка одночасно є датою валютування і датою розрахунку. Тож бухгалтерські записи здійснюються тільки за балансовими рахунками. Вказані операції відображаються в обліку за такими курсами [21, с. 216]:

* за офіційним валютним курсом відображається іноземна валюта в подвійній оцінці - за номіналом і в гривневому еквіваленті;

* за ринковим курсом гривні відображаються у разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні. Якщо здійснюється купівля однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту, вартість придбаної валюти визначається на рівні вартості проданої валюти за офіційним курсом.

Оскільки готівкові обмінні операції в іноземній валюті впливають на валютну позицію банку за такою валютою, то вони відображаються в обліку з використанням технічних рахунків 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти і банківських металів” та 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти і банківських металів”. При цьому різниця між ринковим та офіційним валютним курсом відображається за рахунком 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами” [21, с. 216].

Розгляньмо облік вказаних операцій на прикладі.

КБ “Приватбанк” купив 100 дол. США за 830 грн. та продав 100 канадських доларів за 530 грн. та готівку. Офіційні курси валют на дату здійснення операції склали: 1 дол. США - 8,32 грн.; 1 канадський долар - 5,40 грн.

Бухгалтерські проведення за цими операціями відображені в таблиці 3.1 та матимуть наступний вигляд.

Таблиця 3.1 - Бухгалтерські проведення за операціями з готівковою валютою

Купівля валюти (доларів США)	Продаж валюти
Дт Каса в доларах США Кт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	100 доларів США; 532 грн.	Дт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти і банківських металів» Кт Каса в канадських доларах	100 канадських доларів; 340 грн.
Дт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» Кт Каса в гривнях	530 грн.	Дт Каса в гривнях Кт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	330 грн.
Дт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» Кт 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами»	2 грн.	Дт 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами» Кт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»	10 грн.

Наведені бухгалтерські проведення можуть відображатися за рахунками 1001 “Банкноти та монети в касі банку”, 1002 “Банкноти та монети в касі безбалансових установ банку” або 1003 “Банкноти та монети в обмінних пунктах” залежно від того, як указані операції здійснюються: через операційну касу банку (безбалансового відділення) чи через пункт обміну валюти.

Безготівкові обмінні операції в іноземній валюті - це операції, що здійснюються на міжбанківському валютному ринку з приводу купівлі-продажу іноземної валюти.

Безготівкові обмінні операції класифікуються за термінами їх виконання. Зазвичай міжбанківські угоди з приводу купівлі-продажу іноземної валюти укладаються на умовах спот або форвард.

Обмінна операція в іноземній валюті, здійснена на умовах спот, - це операція з купівлі-продажу однієї валюти за іншу за ринковим курсом, що склався на дату розрахунку, розрахунок за якою здійснюється у період не більший, ніж два робочі дні після дати укладення угоди.

Обмінна операція в іноземній валюті, здійснена на умовах форвард, - це операція з купівлі-продажу однієї валюти за іншу, курс за якою визначено в контракті, з терміном виконання понад два банківські дні [21, с. 219].

Форвардна операція є різновидом строкової валютної операції, яка на сьогоднішній день не здійснюється комерційними банками України згідно зі змінами до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених постановою Правління НБУ № 127 від 18.03.1999р. (із змінами та доповненнями).

У підсумку безготівкові обмінні операції (так само, як і готівкові) відображаються в обліку за дебетом рахунку в одній валюті та за кредитом в іншій. Їх облік здійснюється за датою операції незалежно від дати валютування. У разі виникнення часового розриву між датою операції та датою валютування безготівкові обмінні операції в іноземній валюті обліковуються за такими позабалансовими рахунками [21, с. 220]:

* рахунки групи 920 “Валюта та банківські метали, які куплені, але не отримані”;

* рахунки групи 921 “Валюта та банківські метали, які продані, але не відіслані”;

* 9350 А “Активи до отримання та депозити до розміщення за спотовими контрактами”;

* 9360 П “Активи до відсилання та депозити до залучення за спотовими контрактами”.

рактами».

У випадках здійснення бухгалтерських проведень за позабалансовими рахунками:

* іноземна валюта обліковується в подвійній оцінці - за номіналом і в гривневому еквіваленті за офіційним валютним курсом на дату здійснення проведення;

* гривні обліковуються за курсом, зазначеним у договорі, в разі купівлі-продажу іноземної валюти за національну валюту з одночасним відображенням майбутніх доходів чи витрат.

При цьому операції, здійснені на умовах спот і форвард, впливають на позабалансову позицію банку за іноземною валютою і відповідно відображаються за рахунком 9920 АП “Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами” [21, с. 220].

Бухгалтерські записи за балансовими рахунками здійснюються за тими ж курсами, за якими обліковуються готівкові обмінні операції.

Розгляньмо облік обмінних операцій, здійснених на умовах спот, на прикладі (див. табл. 3.2).

КБ “Приватбанк” куплено на умовах спот 1 000 євро за 1 030 доларів США.

Офіційний курс НБУ складав:

* на дату укладання угоди: 1 долар США - 8,33 грн. 1 євро - 10,49 грн.;

* на дату валютування: 1 долар США - 8,33 грн. 1 євро - 10,50 грн.

Таблиця 3.2 - Бухгалтерські проведення, що виконуються за датою операції

Операція	Сума
Дт 9200 “Валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот” Кт 9920 “Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами”	1 000 евро; 10 490 грн.
Дт 9920 “Позабалансова позиція банку одночасно за іноземною валютою те банківськими металами” Кт 9210 “Валюта та банківські метали, які продані за умовами спот”	1 030 дол. США; 8 579,90 грн.

За датою валютування позабалансова валютна позиція банку переоцінюється з огляду на зміну офіційного курсу євро (див. табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Бухгалтерські проведення, що виконуються за датою валютування

Переоцінювання позабалансової валютної позиції
Дт 9200 “Валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот” Кт 9920 “Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами”	10 грн.
Закриття позабалансової валютної позиції
Дт 9920 “Позабалансова позиція, банку за іноземною валютою та банківськими металами” Кт 9200 “Валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот”	1 000 євро; 10 500 грн.
одночасно
Дт 9210 “Валюта та банківські метали, які продані за умовами спот” Кт 9920 “Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами”	1 030 дол. США; 8 579,90 грн.
Здійснення оплати контракту в доларах США та отримання євро
Дт 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів” Кт 1500 “Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках”	1 030 дол. США; 8 579,90 грн.
одночасно
Дт 1500 “Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках” Кт 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”	1 000 євро; 10 500 грн.
Визначення результату від операції обміну
Дт 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів” Кт 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”	8 579,90 грн.
одночасно
Дт 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів” Кт 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”	10,10 грн.

Під час здійснення форвардних операцій курс форвард зазвичай не збігається з офіційним обмінним курсом. Різниця між курсом форвард і офіційним курсом складає премію, або дисконт, за форвардним контрактом.

Указана премія, або дисконт, відображається в обліку позабалансово як майбутні доходи чи витрати банку за рахунками: [21, с. 221]

* 9205 А Дисконт/Премія до отримання за форвардними валютними контрактами;

* 9215 П Дисконт/Премія до виплати за форвардними контрактами.

За датою операції форвардні контракти відображаються в обліку так (див. табл. 3.4).

Таблиця 3.4 - Відображення в обліку операцій за форвардним контрактом

Дт 9201	“Валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами з метою хеджування”	на суму номіналу валюти, яка купляється за форвардним контрактом, та гривневого еквівалента номіналу валюти за офіційним курсом НБУ
Дт (Кт) 9205	“Дисконт/Премія до отримання за форвардними валютними контрактами”	на величину різниці між гривневим еквівалентом купленої та проданої валюти
Кт 9211	“Валюта та банківські метали, які продані за форвардними контрактами з метою хеджування”	на суму номіналу валюти, яка продається за форвардним контрактом, і гривневого еквівалента номіналу валюти за форвардним курсом

Комерційні банки України, крім обмінних, здійснюють низку інших операцій в іноземній валюті.

Розгляньмо порядок обліку операцій, які впливають на валютну позицію банку (крім обмінних операцій та операцій пов'язаних із нарахуванням, отриманням і сплатою іноземної валюти у вигляді доходів і витрат). До них належать [21, с. 229]:

* операції за внесками в іноземній валюті до статутного капіталу;

* операції з придбання та реалізації за іноземну валюту немонетарних активів (основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей), отримання (виконання) робіт і послуг;

* довгострокові вкладення банку в іноземній валюті в асоційовані, дочірні підприємства, у портфель банку на інвестиції та на продаж.

У разі внеску в іноземній валюті до статутного капіталу банку на дату укладення установчого договору гривневий еквівалент іноземної валюти відображається за офіційним валютним курсом за рахунком 3630 “Внески за незареєстрованим статутним капіталом”. Виконуються бухгалтерські проведення:

* Дт 1500 “Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках”

* Кт 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”;

одночасно:

* Дт 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”

* Кт 3630 “Внески за незареєстрованим статутним капіталом”. Перше проведення виконується в подвійній оцінці: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ Друге проведення виконується у гривневому еквіваленті іноземної валюти за офіційним курсом НБУ [21, с. 229].

Різниця, що виникає під час оцінювання внеску за офіційним валютним курсом на дату внесення коштів в іноземній валюті й на дату укладення установчого договору під час формування статутного капіталу за участю іноземних інвесторів, відображається за рахунком 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”. На дату зарахування внесених коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку виконується бухгалтерське проведення наведене в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Відображення в обліку зарахування внесених коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку

Дт 3630 “Внески за незареєстрованим статутним капіталом”	на суму грошового еквівалента іноземної валюти за офіційним курсом НБУ на дату укладення установчого договору
Дт (Кт) 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”	на величину різниці між гривневим еквівалентом іноземної валюти за офіційним курсом НБУ на дату внесення коштів й на дату укладення установчого договору
Кт 5000 “Зареєстрований статутний капітал банку”	на суму гривневого еквівалента іноземної валюти за офіційним курсом НБУ на дату внесення коштів

Операції з придбання за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та отримання робіт і послуг на дату сплати авансу відображаються в обліку за офіційним валютним курсом НБУ (див. табл. 3.6).

Таблиця 3.6 - Відображення в обліку придбання за іноземну валюту немонетарних активів

Дт 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів” 1500 “Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках”	Проведення виконується в подвійній оцінці: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ
одночасно
Дт 3511 “Дебіторська заборгованість придбання нематеріальних активів та основних засобів”	Проведення виконується у гривнях за офіційним курсом НБУ
Кт 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”

Рахунок дебіторської заборгованості за отриманими активами закривається з їх оприбуткуванням:

* Дт 4400 “Основні засоби”

або

4300 “Нематеріальні активи”

або

4500 “Інші необоротні матеріальні активи”

* Кт 3511 “Дебіторська заборгованість із придбання нематеріальних активів та основних засобів”.

Вказане проведення виконується у гривнях за офіційним курсом НБУ.

У разі реалізації нематеріальних активів, виконання робіт чи надання послуг указані операції відображаються в обліку за офіційним курсом НБУ на дату одержання авансу в іноземній валюті. Схема відображення таких операцій в обліку аналогічна викладеній вище [21, с. 232].

Загалом дебіторська заборгованість за авансами з придбання основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо і кредиторська заборгованість із продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей відображаються у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.

Немонетарні статті, зарахування яких до балансу банку пов'язане з операціями в іноземній валюті, у фінансовій звітності відображаються в гривневому еквіваленті за валютним курсом на дату здійснення операції та не підлягають переоцінюванню.

Слід зауважити, що кредиторська заборгованість із придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та дебіторська заборгованість із продажу за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей є монетарними статтями балансу. Вони підлягають сплаті та одержанню у визначеній в іноземній валюті сумі, а тому переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.

Довгострокові вкладення банку в іноземній валюті в асоційовані та дочірні іноземні компанії відображаються за вартістю їх придбання на рахунках груп 410 “Вкладення в асоційовані компанії” та 420 “Вкладення в дочірні компанії”. Облік ведеться за офіційним валютним курсом на дату здійснення операції так само, як і за іншими немонетарними статтями балансу.

Інвестиції в іноземні підприємства, в яких банк не бере істотної участі, обліковуються на рахунках групи 320 “Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції”. Облік здійснюється за офіційним валютним курсом на дату визначення справедливої (ринкової) вартості інвестицій [21, с. 233].

Облік цінних паперів в іноземній валюті, що придбані з метою продажу, ведеться на рахунках групи 310 “Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж” у подвійній оцінці: у валюті, в якій виражено їхню вартість, і в гривнях за офіційним курсом НБУ на поточну дату. Їх переоцінювання здійснюється в порядку, визначеному для монетарних статей в іноземній валюті.

Отже, облік іноземної валюти здійснюється з використанням аналітичних і синтетичних рахунків. На синтетичних рахунках облік ведеться тільки в національній валюті. Більш детальними є проведення на аналітичних рахунках, які здійснюються у валюті розрахунків.

ВИСНОВКИ

Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і дають змогу сформулювати такі висновки:

1. Банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Основними операціями комерційних банків є: залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів; розрахункове та касове обслуговування клієнтів; операції з цінними паперами; видавання поручительств, гарантій та інших зобов'язань; факторингові операції; лізинг; довірчі операції; надання консультаційних послуг тощо.

Основними функціями банків є: надання кредитів та забезпечення потреб у ліквідності інших суб'єктів ринку; обслуговування комерційних угод та управління системою платежів; трансформація ризиків, термінів та капіталів.

2. Валютні операції - це певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності товару на валютні цінності за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті; використання валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежів з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; ввезення, переказування і пересилання на територію та вивезення, переказування і пересилання за її межі валютних цінностей.

Класифікація валют здійснюється за певними ознаками, а саме:

за статусом валюти - національна та іноземна валюти;

за сферою застосування - національна; міжнародна; регіональна: СПЗ (спеціальні права запозичення), євро.

3. Правове регулювання валютних операцій передбачає видання нормативно-правових актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України; дотримання лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; ліцензування діяльності в сфері здійснення валютних операцій; встановлення способів визначення і використання валютних (обмінних курсів) іноземних валют, виражених у валюті України; курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях та ін.

4. Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” є універсальною банківською установою. Банк був зареєстрований Національним банком України в 1992р.

Основною метою діяльності банка є одержання прибутку від виконання банківських та інших операцій та провадження іншої діяльності, відповідно до законодавства України, створення сприятливих умов для розвитку економіки, підтримки вітчизняного товаровиробника, кредитно-фінансова підтримка процесів зміцнення та реалізації виробничого та торгового потенціалу галузей економіки, всебічне банківське обслуговування юридичних та фізичних осіб.

ПАТ КБ “Приватбанк” пропонує весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг з обслуговування корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів.

5. Визначили, що за період 2010-2012рр. активи банку збільшились на 24 396 655 тис. грн., зобов'язання зросли на 23 266 593 тис. грн., власний капітал зріс на 1 130 062 тис. грн.

В 2012р. ПАТ КБ “Приватбанк” отримав чистий прибуток в сумі 550 097 тис. грн., що порівняно з 2010р. більше на 89 496 тис. грн.

Позитивним є те, що протягом всього розглянуто періоду з 2010р. по 2012р. діяльність ПАТ КБ “Приватбанк” залишається прибутковою.

6. Облікова політика банку - сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, які використовує банк для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності.

Облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вона повинна обиратися банком чітко, якісно і обдумано. Адже вдало вибрана банком облікова політика дає йому можливість ефективно здійснювати свою діяльність.

7. Організація обліку операцій комерційних банків регламентується Законами України, постановами та інструкціями НБУ, іншими нормативним документами, внутрішніми нормативно-методичними документами банку.

Раціональна організація обліку операцій передбачає дотримання принципів системного підходу, цілісності, всебічності, субординації, динамічності, випереджаючого відображення, системоутворюючих відносин окремих частин і елементів.

Організація обліку операцій банку забезпечується розробленням єдиних правил, методик та процедур обліку операцій, які забезпечують виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про операції зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам.

Враховуючи особливості побудови аналітичних рахунків, банки самостійно визначають власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків.

8. Методика обліку валютних операцій базується на мультивалютності діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Порядок обліку операцій за мультивалютними рахунками передбачає розмежування облікових записів за видами валют на аналітичному рівні. Облік операцій за валютними рахунками ведеться у двох оцінках: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ.

Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку виконується шляхом застосування методу подвійного запису.

9. Облік іноземної валюти здійснюється з використанням аналітичних і синтетичних рахунків. На синтетичних рахунках облік ведеться тільки в національній валюті. Більш детальними є проведення на аналітичних рахунках, які здійснюються у валюті розрахунків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999р.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” № 2121-ІІІ від 07.12.2000р.

3. Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993р.

4. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України” № 566 від 30.12.1998р.

5. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на право відкриття юридичними особами-резидентами України рахунків в іноземних банках” НБУ № 221 від 05.05.1999р.

6. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України” № 431 від 02.11.2000р.

7. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій” № 275 від 17.07.2001р.

8. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою” № 281 від 10.08.2005р.

9. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2004. - 599 с.

10. Аналіз діяльності комерційного банку. / За ред. Ф.Ф. Бутинця та ін. - Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 384 с.

11. Банківські операції: Підручник /А. Мороз, М. Савлук, М. Пуховкіна. - К.: КНЕУ, 2000. - 384с.

12. Банківська система у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / О.Л. Малахова; Терноп. акад. нар. госп-ва. - Т., 2004. - 21 с.

13. Білоцерківець В.В., Завгородня О.О., Лебедева В.К. та ін. Міжнародна економіка. Підручник / За ред. А.О. Задої, В.М. Тарасевича - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 416 с.

14. Боровой С. Факторинг как современное решение финансовых проблем // Финансовая консультация.- 2002. - № 10. - C. 4-7

15. Васюренко О.В. Банківські операції. - К.: Знання. - 2001, - 255 с.

16. Герасимович А.М., Кіндрацька Л.М., Кривов'яз Т.В. Облік і аудит у банках: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 536 с.

17. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Навчальний посібник. - К.: Алерта, 2004. - 478 с.

18. Договір факторингу: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Я.О. Чапічадзе; Ун-т внутр. справ. - Х., 2000. - 17 с.

19. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 220 с.

20. Кіндрацька А.М., Семениченко Ю.К., Тюхляєва М.Ю. Облік у банках, - К.: КНЕУ, 2006. - 404с.

21. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України: Підручник. Вид. 2-ге, доп. і перероб. - К.:КНЕУ, 2001. - 636 с.

22. Климова О.О. Аналіз прибутковості комерційних банків // Фінанси України. - № 3. - 2005. - С. 112-116.

23. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. / Навчальний посібник. - К: Видавничий дім “Скарби”, 2001. - 336 с.

24. Колесова І.В. Використання факторингу в управлінні фінансами корпорації // Фінанси України. - 2004. - № 3. - C. 135-144.

25. Костюченко О.А. Банківське право: Підручник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 544 с.

26. Кузьмінська О.Е., Кириленко В.Б. Організація обліку в банках: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 282.

27. Міжнародні фінанси: навчальний посібник / О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В.Мусієць; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. О.М. Мозгового. - К.: КНЕУ, 2005. - 557 с.

28. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.І. Банківські операції: Підручник. - 2-те вид., випр. і доп. За ред. докт. екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

29. Облік та аудит у комерційних банках / А.М. Герасимович, Т.В. Кривов'яз, О.А. Мазур та ін. / за ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Герасимовича. - Львів : Вид-во “Фенікс”, 1999. - 512 с.

30. Операції комерційних банків / Р.Коцовська, В. Ричаківська та ін. - 3-тє вид. К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 500 с.

31. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.

32. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с.

33. Петрук О.М. Банківська справа. - К.:Кондор, 2004. - 461 с.

34. Потійко Ю.А. Теоретичні і практичні аспекти аналізу діяльності українських банків // Фінанси України. - № 3. - 2002. - С. 129-133.

Размещено на Allbest.ru