Размещено на http://www.allbest.ru/

План

• Вступ
• 1. Економічні основи банківської діяльності. Організація економічного аналізу діяльності банку
• 1.1 Місце і роль банку в системі ринкової інфраструктури
• 1.2 Організаційна та управлінська структура банку
• 1.3 Інформаційна база аналізу діяльності банку
• 2. Управління ресурсами банку
• 3. Розміщення ресурсів в активи банку та управління ними
• 4. Аналіз фінансових результатів
• 5. Охорона праці у банківській установі
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Одним з основних завдань, які стоять передбанківською системою України, є посилення її ролі у процесах економічних перетворень. Серед фінансових посередників банки посідають ключове місце, оскільки, виконуючи певні економічні функції, вони мають можливість безпосередньо впливати на грошовий ринок та економіку країни загалом.

Метою виробничої переддипломної практики є поглиблення і закріплення знань з банківських дисциплін, отриманих за період навчання в університеті, а також придбання практичних навичок роботи у різних структурних підрозділах банку, вивчення, узагальнення та аналіз практичного матеріалу банку для написання магістерської роботи.

Головними завданням проходження практики було:

1) ознайомлення з діяльністю банку, функціями структурних підрозділів, характером роботи в цілому;

2) ознайомлення з формуванням ресурсної бази банку;

3) ознайомлення з організацією кредитного менеджменту;

4) ознайомлення з операціями банку з цінними паперами;

5) ознайомлення з організацією розрахунково касових операцій;

6) ознайомлення з організаційними основами здійснення операцій банку з іноземною валютою;

7) ознайомлення з операціями з пластиковими картками;

8) ознайомлення з формуванням звітності банку;

9) оцінка аналізу діяльності банку;

10) розробка рекомендацій щодо діяльності банку на наступний період.

Об'єктом дослідження є діяльність ПАТ «Укрексімбанк» щодо здійснення розрахунково-касових, активних та пасивних операцій та інших операцій з обслуговування клієнтів.

Предметом дослідження є специфіка діяльності банку, його організаційна та функціональна структура,клієнтська база банку, активні та пасивні операції банку, процес формування банком капіталу, показники ліквідності, фінансові результати та розрахунково-касове обслуговування.

Методами, які використовуються в роботі є: статистичні методи, графічні методи, метод спостереження, метод аналізу, метод класифікації, метод узагальнення, математичні методи, розрахунок економічних коефіцієнтів та ін.

Розділ 1. Економічні основи банківської діяльності. організація економічного аналізу діяльності банку

1.1 Місце і роль банку в системі ринкової інфраструктури

Укрексімбанк або повна назва - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», скорочено ПАТ «Укрексімбанк». Державний експортно-імпортний банк України створений 3 січня 1992 року згідно з Указом Президента України №29 та 23 січня того ж року банк отримав свою першу ліцензію від Національного банку України. 5 травня 2009 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2009 року №375, згідно з якою Укрексімбанку змінено його повну назву з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство шляхом внесення відповідних змін до Статуту банку. Від дня заснування банк пройшов ряд знакових подій у ході розвитку, головними з яких можна вважати наступні етапи:

1992 рік - створення Державного експортно-імпортного банку України

1993 рік - приєднання до системи міжнародних розрахунків S.W.I.F.T.

1994 рік - найкращий український банк за версією журналу Euromoney

1995 рік - отримання дозволу на діяльність з цінними паперами

1996 рік - упровадження комплексу «Клієнт-Банк-Клієнт»

1997 рік - створення лізингової компанії

1998 рік - активна робота у сфері міжнародних платіжних карток

1999 рік - перехід на розрахунки у євро

2000 рік - перетворення у відкрите акціонерне товариство

2001 рік - фінансування за рахунок кредиту Міжнародного банку реконструкції та розвитку

2002 рік - випуск акцій та збільшення статутного капіталу

2003 рік - залучення синдикованого кредиту

2004 рік - успішне розміщення єврооблігацій

2005 рік - запровадження системи Інтернет-банкінгу

2006 рік - укладення угоди зі Світовим банком про реалізацію Другого проекту розвитку експорту

2007 рік - започаткування благодійної програми «Разом за життя»®

2008 рік - приєднання до Глобальної мережі експортно-імпортних банків

2009 рік - реорганізація в публічне акціонерне товариство

2010 рік - еквайринг платіжних карток American Express

2011 рік - перший в історії випуск єврооблігацій у гривні

2012 рік - Укрексімбанк визнано найдорожчим брендом на фінансовому ринку України

2013 рік - розширення кола міжнародних партнерів та інвесторів

Укрексімбанк орієнтується передусім на обслуговування великих та середніх підприємств різних галузей економіки з високим потенціалом розвитку, а також фізичних осіб. Клієнтам забезпечується кваліфікований банківський сервіс на рівні міжнародних стандартів, надаються можливості для продуктивного співробітництва з діловими партнерами в Україні та за її межами.

Місія банку - фінансування інвестиційних проектів (державних і приватних), спрямованих на розвиток галузей з високою доданою вартістю, підприємств - виробників експортоорієнтованої та імпортозамінної продукції, залучення зовнішніх кредитних ресурсів для поліпшення ефективності економіки України (у тому числі впровадження енергозберігаючих технологій), обслуговування зовнішньоекономічних операцій клієнтів, виконання функцій фінансового агента Уряду України з міжнародного кредитування.

Статутом Банку визначено, що АТ «Укрексімбанк» засновано для залучення зовнішніх і внутрішніх кредитних ресурсів в економіку України, надання та отримання кредитів від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України (як фінансовий агент Уряду), фінансування та гарантування експортно-імпортних операцій підприємств, обслуговування державного зовнішнього боргу України, здійснення операцій на грошовому, валютному та фондовому ринку, здійснення комплексу заходів щодо фінансування інвестиційних проектів, надання банківських послуг, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, впровадження інших видів діяльності, здійснення інших операцій відповідно до законодавства та вимог Статуту.

АТ «Укрексімбанк» успішно співпрацює з провідними міжнародними фінансовими організаціями, такими як Світовий банк, ЄБРР, KfW, NIB, IFC, з великими іноземними банками та фінансово-кредитними установами. Завдяки бездоганній репутації на міжнародних фінансових ринках та позитивним результатам багаторічної діяльності в галузі експортного фінансування Банк досяг визнання як прямий позичальник та гарант 35 провідними експортно-кредитними агенціями світу. Банк незмінно входить до групи найбільших банків в Україні. Укрексімбанк має найпоширенішу в Україні мережу банків-кореспондентів (понад 850 банківських установ у різних країнах світу).

Серед клієнтів банку - Кабмін України, Міністерство фінансів України, Секретаріат Президента України, Державне казначейство, МЗС України, посольства та дипломатичні представництва, великі підприємства нафтової та хімічної промисловості, приладобудування, метало-та деревообробки, транспорту, зв'язку, тисячі індивідуальних клієнтів.

Банк здійснює всі види банківських послуг та інших операцій згідно з наданими Національним банком України ліцензіями, а саме:

· залучає та розміщує кредити;

· провадить операційну діяльність, зокрема розрахункове та касове обслуговування клієнтів тощо;

· провадить інвестиційну діяльність, зокрема залучає та розміщує кошти на внутрішньому та зовнішньому ринку тощо;

· придбаває за власні кошти засоби виробництва для передачі їх в оренду;

· провадить діяльність з випуску та обігу цінних паперів;виконує функції страхового посередника;

· здійснює випуск платіжних документів (чеків, акредитивів тощо), їх купівлю, продаж та зберігання, а також інші операції з ними та інші.

За основними показниками діяльності банк займає лідируючі позиції в банківській системі, так за обсягом активівта зобов'язань на 01.01.2014 р. банк займає 3 місце (94 349 млн. грн і 76 266 млн. грн. відповідно.) [14]

1.2 Організаційна та управлінська структура банку

Укрексімбанк за правовою формою є публічним акціонерним товариством. І 100% акцій якого належать державі в особі Кабінету Міністрів.

Структура Банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

Як універсальна фінансова установа Укрексімбанк здійснює широкий спектр стандартних та індивідуальних високоякісних, оперативних й комплексних банківських операцій всією мережею своїх установ. Структура Укрексімбанку складається з Головного банку, 29 філій, 96 відділень та двох представництв за кордоном, у містах Лондоні та Нью-Йорку.

Органами управління Банку є наглядова рада та правління. Наглядова рада публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України є вищим органом управління Банку, що здійснює контроль за діяльністю Правління Банку. Наглядова рада Банку складається з 15 осіб, що призначаються Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Постійно діючим виконавчим органом Банку є правління у кількості не менш як одинадцять осіб, яке здійснює керівництво оперативною (поточною) діяльністю Банку і несе відповідальність за ефективність його роботи. Правління очолює Голова Правління. БІЛОУС Віталій Володимирович призначений на посаду Голови Правління Наглядовою радою АТ «Укрексімбанк» 1 лютого 2013 року. Як Голова Правління В. В. Білоус здійснює загальне керівництво банком та координує роботу Правління.

Організаційна структура АТ «Укрексімбанк» в м.Одеса відповідає новітнім вимогам ефективної роботи сучасного банку. Нинішня структура виглядає наступним чином (див. Додаток А2)

Органами контролю Банку є ревізійна комісія. Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Банку. Персональний та кількісний склад ревізійної комісії визначаються наглядовою радою Банку.

1.3 Інформаційна база аналізу діяльності банку

Формування інформаційної бази фінансового аналізу і менеджменту на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого підбора відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації.

Формування системи інформативних показників фінансового менеджменту за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації зв'язано з галузевими особливостями підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового менеджменту, вимагає проведення попередньої класифікації.

Показники, що сформовані із зовнішніх джерел інформації поділяються на:

1) Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система нормативних показників цієї групи слугує основою для проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього фінансового середовища функціонування підприємства. Формування системи показників цієї групи будується на опублікованих даних державної статистики.

2) Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система нормативних показників цієї групи слугує для прийняття управлінських рішень в галузі формування портфелю довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових вкладень тощо. Формування системи показників цієї групи будується на публікаціях періодичних комерційних видань, фондової та валютної біржі, а також на відповідних електронних джерелах інформації.

3) Показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів. Система інформативних показників цієї групи використовується в основному для прийняття оперативних управлінських рішень за окремими аспектами формування і використання фінансових ресурсів. Джерелом формування показників цієї групи слугують публікації звітних матеріалів у пресі, відповідні рейтинги з основними результативними показниками діяльності, а також платні бізнес-довідки, що надаються відповідними інформаційними компаніями (отримання такої інформації повинно здійснюватися тільки легальними способами).

4) Нормативно-регулюючі показники. Система цих показників враховується у процесі підготовки фінансових рішень, пов'язаних із особливостями фінансового регулювання фінансової діяльності підприємств. Джерелом формування показників цієї групи є нормативно-правові акти, що приймаються різними органами державного управління.

Використання усіх показників, що формуються як із внутрішніх, так із зовнішніх джерел, дозволяє створити на підприємстві цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення, що орієнтована на об'єктивну оцінку фінансової стійкості підприємства, а відтак і на прийняття стратегічних фінансових рішень.

Показники, сформовані з внутрішніх джерел інформації, поділяються на дві основні групи:

- показники фінансового обліку підприємства;

- показники управлінського обліку підприємства [11].

Показники фінансового обліку підприємства. Складають основу інформаційної бази фінансового менеджменту, на підставі якої здійснюється аналіз, прогнозування, планування і прийняття оперативних рішень з усіх напрямків фінансової діяльності. До цієї групи показників відносять показники існуючих форм звітності:

- балансу підприємства (форма 1);

- звіту про фінансові результати (форма 2);

- звіту про рух грошових коштів (форма 3);

- звіту про власний капітал (форма 4);

- примітки до фінансової звітності.

Показники управлінського обліку є комерційною таємницею підприємства і використовуються фінансовими менеджерами для контролю поточної фінансової діяльності та оцінювання її ефективності, формування фінансової стратегії і політики з окремих аспектів фінансового розвитку підприємства. У процесі організації управлінського обліку згідно з міжнародними стандартами формуються блоки показників окремих видатків і фінансових результатів у розрізі:

- сфер діяльності;

- видів продукції;

- регіонів діяльності;

- окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства [10]

Розділ 2. Управління ресурсами банку

2.1 Управління капіталом у банку

Капітал банку - кошти, спеціально створені фонди та резерви, призначені для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, відшкодування можливих збитків, і які перебувають у користуванні банку. У процесі діяльності банку капітал банку виконує операційну, захисну та регулюючу функції [13].

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» капітал банку визначається як власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу [15].

Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

Мінімальний розмір статутного капіталу банку на момент державної реєстрації не може бути меншим 120 мільйонів гривень. Формування та капіталізація банку здійснюється шляхом грошових внесків, які резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Основний капітал складається з таких елементів:

- фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

- дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

- емісійні різниці (емісійний дохід);

- резервні фонди, які створюються згідно із законами України;

- загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;

- прибуток минулих років;

- прибуток минулих років, що очікує затвердження.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви;

2) резерви переоцінки;

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти,

4) субодинований борг (звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованиого боргу, включеного у капітал щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору[1].

Резервний фонд комерційного банку утворюється за рахунок відрахувань від прибутку і використовується для покриття втрат від операційної діяльності, поповнення статутного фонду (капіталу) і виплат дивідендів при умові, що поточного прибутку виявляється для цього недостатньо. Наявність резервного фонду забезпечує стабільність роботи комерційного банку, зміцнення його фінансової та матеріально-технічної бази, що, у свою чергу, сприяє підвищенню гарантій виконання банком своїх зобов'язань перед кредиторами та суттєво зменшує імовірність банкрутства банківської установи.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу.

Власний капітал виконує такі функцій:

1. Захисна функція - означає можливість виконання зобов'язань банку перед його вкладниками і кредиторами, а також збереження платоспроможності банку за рахунок створення резерву активних операцій (оскільки збитки від кредитних, інвестиційних, валютних операцій списуються за рахунок резервів, які входять до складу капіталу).

2. Оперативна функція - означає використання власних коштів як джерела забезпечення оперативної (фінансової основи) діяльності банку.

3. Регулююча функція - полягає в здійсненні оцінки і контролю за діяльністю банку за допомогою економічних нормативів, які, в основному, виходять з розміру власного капіталу [15].

Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатності його об'єму для розширення діяльності та створення захисту від ризиків.

Використовують такі два підходи до нарощування капітальної бази:

Метод внутрішніх джерел залучення капіталу.

Метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.

За першим методом основним способом збільшення капіталу банку є використання нерозподіленого прибутку на поповнення капіталу.

Чистий прибуток банку, що залишився у розпорядженні банку після сплати податків, може бути використаний за такими напрямками:

1. Забезпечення певного рівня дивідендних виплат акціонерам.

2. Достатнє фінансування діяльності банку - поповнення капіталу.

Таблиця 2.1 Джерела формування та механізм поповнення власного капіталу [2]

Елементи власного капіталу	Джерела формування	Механізм поповнення
Статутний капітал	Емісія власних акцій	Повторний випуск акцій для збільшення статутного фонду
Резервний капітал	Відрахування від прибутку для створення резервного фонду і інших фондів банку (економічного стимулювання, економічного розвитку)	Величина резервного капіталу встановлюється банком самостійно, він не може перевищувати статутний капітал. Використовується для покриття збитків банку. Поновлюється з прибутку.
Нерозподілений прибуток	Джерело власного капіталу внутрішнього походження. Утворюється в результаті розподілу прибутку як нерозподілена частина.	Поповнюється новими залишками нерозподіленого прибутку кінці року.

Якщо банк вимушений залучати капітал із зовнішніх джерел, він має декілька альтернативних способів:

· Емісія акцій (простих і привілейованих).

· Випуск капітальних боргових зобов'язань (субординований борг).

· Операція капітального арбітражу - це зміна складу активів на користь тих, що мають нижчі вагові коефіцієнти. Дана операція передбачає уповільнення зростання більш ризикованих активів і перерозподіл активів з акцентом на державні цінні папери та інші інвестиції, пов'язані з меншим ризиком для зменшення зваженого по ризику об'єму активів.

· Продаж активів і оренда деяких видів основних фондів, зокрема нерухомості.

· Здійснення бонусної емісії - це операція капіталізації резервів і дооцінювання активів. Бонусна емісія має на увазі, що для покриття різниці між ринковою і балансовою вартістю вибраною групою активів (основні засоби) створюються резерви для переоцінки вартості. Ці резерви капіталізуються у вигляді безкоштовного розміщення акцій між акціонерами (тобто на суму дооцінки активів випускаються акції, які розміщуються між акціонерами банку, збільшуючи частку їх власності).

Менеджмент банку звертається до зовнішніх джерел збільшення капітальної бази у випадку, якщо необхідно забезпечити швидке та істотне отримання великих об'ємів грошових коштів.

Фактори, що впливають на розмір капіталу банку:

- рівень мінімальних вимог НБУ до статутного фонду (мінімальний розмір статутного фонду, який має бути сплаченим);

- специфіки клієнтури (за значної кількості невеликих вкладників власного капіталу потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників);

- характеру активних операцій (наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу) [7]

Динаміку пасивів банку «Укрексімбанк» можна проаналізувати на основі табличних даних додатку Б.

Як видно у Додатку Б1ПАТ «Укрексімбанк» в Україні з 2008 по 2014 рік постійно збільшував розміри власного капіталу. За 5 років власний капітал банку було збільшено у 4,01 рази і на 1.01.14р. він склав 1 808 3276 тис.грн. Таке нарощення власного капіталу відбулось за рахунок додаткової емісії банком цінних паперів та за рахунок формування резервних фондів.

Співвідношення власного капіталу до пасивів банку залишається протягом періоду в межах норми і вагається від 9,34% до 23,99%.

Показник питомої ваги статутного капіталу у балансовому значно перевищував нормативи і протягом усього періоду дослідження був більший за 60%, пояснюється нарощенням банком активів та низьким рівнем прибутковості діяльності банку в Україні протягом усього періоду дослідження. Незначне, але поступове зниження показника з 2001 по 2014 рік свідчить про позитивні тенденції у підвищенні прибутковості діяльності банку.

Банк належить до І групи банків, входить до трійки лідерів, його ринкова частка у 2009 - 2014 рр. коливалась від 5,21% до 7,8%.

Основним джерелом збільшення капіталу та фінансової пдтримки діяльності банку в умовах кризи виступала готовність та бажання акціонерів здійснювати додаткові внески до статутного капіталу та збільшення банком загальних резервів, у тому числі резервів переоцінки.

Структура зобов'язань Укрексімбанку у 2013-2014рр. має наступний вигляд:

Рис.2.1 Склад та структура зобов'язань Укрексімбанку на 01.01.2013р.

Рис.2.2 Склад та структура зобов'язань Укрексімбанку на 01.01.2014р.

Як видно з діаграм та за даними з Додатку Б2,у 2014 році в порівнянні з 2013р., зобов'язання «Укрексім» банку збільшились на 8,81% і склали 76 265 780 тис. грн. Збільшення зобов'язань відбулося більшою мірою за рахунок: нарощення коштів фізичних осібна 1 463 514 тис грн.. та нарощеннясуми інших залучених коштів на 7 138 936тис. грн.

У самій структурі клієнтської бази, переважають кошти юридичних осіб над коштами фізичних осіб, так в звітному періоді кошти юр. осіб склали 25 704 016 тис. грн., а фізичних осіб - 17 266 241тис. грн. Це говорить про те, що банк, за весь період, який аналізується, орієнтується та приділяє більшу увагу обслуговуванню юридичних осіб, але скорочення питомої ваги зобов'язань перед юридичними особами у структурі усіх зобов'язань із 41,43% до 33,70% та одночасне нарощення долі інших залучених коштів з 12,71% до21,04% говорить про активне спрямування банком зусиль на зменшення залежності від коштів клієнтів та диверсифікацію джерел формування ресурсів.

Значну, але не найбільшу частку зобов'язань займають кошти банків, як в базисному(17,80%), так і у звітному роках (16,11%), з сумою в 12285562 тис. грн у звітному році. Такий показник є досить незначним у порівнянні із аналогічним показником банків з іноземним капіталом, що свідчить про особливості діяльності банку як державного та відсутністю залежності від материнських установ і незначним ступенем залежності від коштів інших банків. Враховуючи скорочення долі коштів інших банків у зобов'язаннях банку на 1,69 п.п. , можна сказати що банк розвиває внутрішні запозичення, що дозволяє зменшити вартість ресурсів для банку, але й разом з тим, послабилася залежність банку від стану зовнішніх фінансових ринків.

Показник субординованого боргу у складі зобов'язань банку коливається на рівні 4%, частка інших складових зобов'язань у 2013 році була незначною та не перевищувала 1%, та у 2014р. мало місце збільшення долі інших фінансових зобов'язань із 0,92% до 2,08%, що знову ж свідчить про спрямування банком зусиль на диверсифікацію джерел формування ресурсів.

2.2 Формування ресурсів банку з депозитних та не депозитних джерел

Основна мета управління зобов'язаннями банку - забезпечення залучення достатнього обсягу коштів для здійснення активних операцій, що проводиться на вигідних для банку умовах, в обсязі і порядку, визначених чинним законодавством.

Для досягнення даної мети необхідно:

? постійне узгодження об'ємних, часових і вартісних характеристик пасивних операцій з поточними і прогнозованими активними операціями. Це досягається за допомогою контролю динаміки руху депозитних коштів (особливо короткострокових), що найбільшою мірою сприяють забезпеченню відповідної ліквідності балансу;

? підтримання резерву вільних грошей на мінімальному рівні;

? використання джерел, що оптимізують витрати на залучення коштів (отримання прибутку за рахунок дешевих ресурсів);

? оптимізація процентних ставок за депозитами і ощадними вкладами залежно від строків та інших характеристик. Метою цього є забезпечення необхідного обсягу коштів за мінімально можливу у даних умовах ціну і, в остаточному підсумку, максимізацію прибутку;

? забезпечення раціонального співвідношення між джерелами банківських ресурсів та підтримка оптимальної структури джерел коштів;

? пошук нових джерел коштів.

Значна кількість завдань, що вирішуються у процесі цього управління, визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики.

Депозити (зобов'язання банку перед вкладниками) - це грошові кошти в національній або іноземній валюті, внесені в банк клієнтами (юридичними і фізичними особами) у наявній або безготівковій формі на визначені рахунки і використовувані ними відповідно до режиму рахунка згідно з банківським законодавством.

Недепозитні кошти (зобов'язання банку перед кредиторами) - це грошові кошти, що банк залучає у виді позик (міжбанківських кредитів) або шляхом продажу на грошовому ринку власних боргових зобов'язань.

Найважливішими характеристиками ефективності управління залученими коштами для будь-якого банку є:

1. Управління залученими коштами з найменшими можливими витратами.

2. Достатність наявних депозитів для фінансування кредитів і надання фінансових послуг, на які є попит.

Депозитні кошти - основне джерело формування ресурсів банку.

До депозитних коштів відносяться:

-кошти на поточних, бюджетних рахунках клієнтів;

-кошти на кореспондентських рахунках інших банків;

-кошти (кредитові залишки) на контокоррентних рахунках, поточних рахунках з «овердрафтом»;

-кошти на спеціальних рахунках зі збереження різних (за цільовим економічним призначенням) фондів;

-кошти клієнтів у розрахунках (для обліку розрахунків акредитивами, чеками, гарантованими платіжними дорученнями й ін.);

-власні кошти підприємств (клієнтів), призначених для капіталовкладень;

-кошти місцевих бюджетів;

-строкові вклади фізичних і юридичних осіб;

-ощадні вклади клієнтів;

-кошти, розміщені в депозитних (ощадних) сертифікатах;

-вклади до запитання.

У банківській практиці всі рахунки клієнтів, відкриті в банку в цілому‚ називаються депозитами.

Депозитна політика являє собою складне економічне явище, її суть необхідно розглядати як у широкому, так і у вузькому значенні. У широкому - депозитна політика комерційного банку характеризується як стратегія і тактика банку при здійсненні ним діяльності щодо залучення ресурсів з метою повернення, а також при організації та управлінні депозитним процесом. Під депозитною політикою у вузькому значенні розуміється стратегія і тактика банку в частині організації депозитного процесу з метою забезпечення його ліквідності.

Етапи формування депозитної політики:

1. Постановка цілей і визначення основних завдань депозитної політики.

2. Виділення відповідних підрозділів і розподіл повноважень між співробітниками банку.

3. Розробка відповідних процедур залучення ресурсів.

4. Організація контролю і управління в процесі здійснення депозитних операцій [15].

Існують різні види депозитів, але в основному вони поділяються на два типи:

- депозити до запитання (видача грошей з такого вкладу здійснюється на першу вимогу, практично це звичайний розрахунковий рахунок, відсоток за таким вкладом мінімальний, вклад поповнюється);

- термінові депозити (такий внесок повертається після закінчення певного строку, який визначається договором, він може бути від одного місяця до кількох років).

На підставі цих категорій кожен банк формує свої види депозитів:

- ощадні депозити - традиційні внески населення з невеликими відсотковими ставками і мінімальним набором умов, деякі банки проводять капіталізацію за цими видами депозитів, тобто нараховані відсотки додаються до основної суми вкладу, збільшуючи його. Отримана сума враховується при подальшому нарахуванні відсотків;

- накопичувальні депозити - внески для фізичних осіб для накопичення певної суми ( в рамках якихось програм - автомобільні, житлові);

- розрахункові депозити - передбачається регулярна виплата відсотків;

- спеціалізовані депозити - внески для певної категорії громадян (студенти, пенсіонери, співробітники банку);

- валютні депозити - вклади можна відкрити не тільки в гривні, а й в іншій валюті, такі депозити дозволяють не лише отримати дохід за процентною ставкою, а й зберегти свої накопичення при зниженні курсу національної валюти;

- мультивалютні депозити - вкладник має можливість перерозподіляти кошти з однієї валюти в іншу без втрати нарахованих відсотків по вкладу;

- металеві депозити - дохід нараховується не тільки за рахунок відсотків по вкладу, а й залежить від зміни вартості дорогоцінних металів на світових ринкаx [5].

Метою банківського менеджменту у сфері управління зобовґязаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування тих активних операцій, які має здійснити банк. Отже, у процесі формування фондів менеджмент має враховувати два основні параметри управління -- вартість залучених коштів та їх обсяг.Для забезпечення бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобовґязаннями менеджмент використовує різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп -- цінові та нецінові методи управління залученими коштами.

Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні і грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дозволяє залучати додаткові ресурси. І навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмежений декількома прибутковими напрямками їх розміщення, зберігає або навіть зменшує депозиті ставки. Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не повґязанні зі зміною депозитних ставок. До таких прийомів належать реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг, комплексне обслуговування, додаткові види безкоштовних послуг, розташування філій у місцях максимально наближених до клієнтів, пристосування графіка роботи до потреб клієнтів тощо. В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менеджмент велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження, і не завжди такий метод управління можна застосовувати. У боротьбі за клієнтів банки вдаються до таких прийомів як проведення лотереї серед клієнтів, безкоштовне розсилання виписок з рахунків, відкриття депозитів новонародженим як подарунок від банку, обладнання безкоштовних автомобільних стоянок біля банку, розташування банкоматів у громадських місцях. Проведення безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, надсилання клієнтам привітань та подарунків до свят від імені керівництва банку тощо.

У практиці роботи українських банків перевага надається ціновим методам управління, оскільки депозитні ставки не підлягають регулюванню і встановлюються менеджментом банку самостійно залежно від потреби в залучених коштах. Депозитні ставки значно відрізняються як у динаміці, так і від банку до банку. Нецінові методи управління ще не досить популярні у вітчизняній банківській практиці, але загострення конкурентної боротьби та зниження загального рівня прибутковості спонукає банки до пошуку нових прийомів заохочення клієнтів [9].

АТ "Укрексімбанк" пропонує зручний інструмент управління тимчасово вільними коштами шляхом розміщення їх на строковому депозиті.

Банк займає лідируючі позиції в сфері залучення коштів, а точніше третє місце за обсягами депозитного портфеля, що на 01.10.2013 склав 43,1 млрд.грн , але необхідно відмітити про спад депозитного портфеля на 3,9% призвів до спуску банку з другої позиції, яку він займав на 1.01.2013 до третьої, тим самим поступившись Ощадбанку (Таблиця 2.2.1 )

Таблиця 2.2.1 ТОP 10 банків України за обсягами депозитного портфелю у 2013 р.

№	Банк	Депозитний портфель	Приріст
		01.10.2013	01.01.2013
1	ПРИВАТБАНК	123995	106342	16,60%
2	ОЩАДБАНК	44120	39399	12,00%
3	УКРЕКСІМБАНК	43114	44841	-3,90%
4	ДЕЛЬТАБАНК	33834	17198	96,70%
5	РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ	28735	27804	3,30%
6	ПУМБ	22528	17465	29,00%
7	UniCredit (УКРСОЦБАНК)	19117	18370	4,10%
8	СБЕРБАНК РОСІЇ	18482	13280	39,20%
9	УКРСИББАНК	18121	17313	4,70%
10	ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ	14590	12253	19,10%

Враховуючи побажання клієнтів, банк розробив ряд депозитів з різними термінами розміщення, відсотковими ставками й умовами виплати відсотків. З огляду на фінансові можливості та планування грошових потоків юридичні особи можуть відкрити на визначений строк депозитний рахунок у національній валюті, доларах США, євро та російських рублях. Клієнт можете вибрати саме той вид вкладу, який максимально задовольняє потреби і можливості його організації.

Відсоткова ставка за депозитними договорами встановлюється залежно від суми депозиту, строку, валюти, умов отримання відсотків.

Види депозитів для фізичних осіб АТ «Украексімбанку» представлено в таблиці 2.

Враховуючи побажання клієнтів, банк розробив ряд депозитів з різними термінами розміщення, відсотковими ставками й умовами виплати відсотків. З огляду на фінансові можливості та планування грошових потоків юридичні особи можуть відкрити на визначений строк депозитний рахунок у національній валюті, доларах США, євро та російських рублях. Клієнт можете вибрати саме той вид вкладу, який максимально задовольняє потреби і можливості його організації.

Відсоткова ставка за депозитними договорами встановлюється залежно від суми депозиту, строку, валюти, умов отримання відсотків. Асортимент депозитних пропозицій банку перелічує 16 різних депозитних продуктів, а саме: депозит «Оптимальний / 7 днів»; депозит «Прибутковий»; депозит у швейцарських франках; депозит «30 днів»; депозит «Лояльний»; депозит «Преміум»; депозит «Зарплатний»; депозит «Прогресивний»; депозит «Пенсійний»; депозит «Класичний»; депозит «Прибутковий+»; депозит «Накопичувальний»; депозит у банківських металах; депозит для дітей «Майбутнє України»; депозит «Прибутковий переказ»; депозит «Ощадний»:

Види депозитів для фізичних осіб АТ «Украексімбанку» представлено в таблиці 2.2.2.

Таблиця 2.2.2 Види депозитів для фізичних осіб [14]

Назва вкладу	Стислий опис
«Прогресивний»	Процентна ставка 17-20 % в грн.; 6-8,25% в дол; 5-7,25% в евро; Мінімальна сума депозиту 5000 гривень / 500 доларів США / 500 євро Строк дії депозиту від 93 до 367 днів без пролонгації Виплата процентів щомісяця шляхом зарахування на картковий рахунок Процентна ставка вкладник має можливість збільшити розмір базової процентної ставки до 2% річних шляхом здійснення розрахунків у торговельно-сервісній мережі платіжними картками, які оформлено для обслуговування вкладу «Прогресивний»
«Пенсійний»	Цей вклад створено для пенсіонерів, які мають пенсійне посвідчення, видане органом Пенсійного фонду України. Умови депозиту «Пенсійний»: Процентна ставка 19,20 - 20,20% Строк дії депозиту: від 184 до 3650 днів з пролонгацією Вид валюти: гривня Мінімальна сума депозиту: 50 гривень Виплата відсотків: щомісяця відсотки зараховуються на картковий/поточний рахунок
«Майбутнє України»	Щоб Ваші мрії здійснилися, АТ «Укрексімбанк» пропонує новий вклад «Майбутнє України» для Ваших дітей, яким не виповнилося 16 років. Умови вкладу для дітей «Майбутнє України»: Процентна ставка: гривня- 20,30%, долари США-8,30%, євро- 7,30% Мінімальна сума депозиту: 2 000 гривень, 500 доларів США та 500 євро Виплата відсотків: щомісяця відсотки зараховуються на депозитний рахунок клієнта, збільшуючи суму депозиту Строк розміщення коштів на депозиті: від 730
«Класичний»	Умови депозиту «Класичний» Процентна ставка : 16,00-20,40% в грн., 6,00-8,40 % в дол., 5,00-7,40% в євро, 4,50-6,90% в швец. Франк, 3,00-4,50% у руб. Мінімальна сума депозиту: 2000 гривень / 500 доларів США / 500 євро / 500 швейцарських франків / 8000 російських рублів Строк дії депозиту: від 46 до 3650 днів з пролонгацією Виплата процентів: для вкладів строком 46-367 днів - у кінці строку; для вкладів строком 368-3650 днів - щороку шляхом зарахування процентів на поточний рахунок клієнта
«Прибутковий»	Умови депозиту «Прибутковий» Процентна ставка 19,00-20,00%в грн., 7,35- 8,10% в дол.,6,35-7,20% в євро. , 6,05-6,80% в швец. фран. Мінімальна сума депозиту: 500 гривень / 100 доларів США / 100 євро / 100 швейцарських франків Строк дії депозиту: від 184 до 3650 днів з пролонгацією Поповнення депозиту: без обмежень протягом дії договору Виплата процентів: щомісяця
«Ощадний»	Умови депозиту «Ощадний» Процентна ставка 5,00% грн., 2,70%дол., 1,70% в євро Мінімальна сума депозиту: 2000 гривень / 500 доларів США / 500 євро Строк дії депозиту: 184 дні з пролонгацією Поповнення депозиту: без обмежень протягом дії договору Сума незнижуваного залишку: 2000 гривень / 500 доларів США/ 500 євро Виплата процентів: у кінці строку
«Зарплатний»	Умови депозиту «Зарплатний» Процентна ставка: 19,20 - 20,20% в грн Строк дії депозиту: від 184 до 3650 днів з пролонгацією Мінімальна сума депозиту: 50 гривень Виплата відсотків: щомісяця відсотки зараховуються на депозитний рахунок клієнта, збільшуючи суму депозиту Поповнення депозиту: без обмежень протягом дії договору Мінімальна сума поповнення: 50 гривень Процентна ставка: фіксована на весь період

банк фінансовий капітал

Розділ 3. Розміщення ресурсів в активи банку та управління ними

3.1 Управління кредитним портфелем банку

Управління активними операціями полягає в доцільному розміщенні власних та залучених і запозичених коштів банку з метою отримання найвищого прибутку з дотриманням допустимого рівня ризику.

За період з 2009 по 2014 рік, 5 років чисті активи Укрексімбанку зросли в 2, 03 рази. Структура активів банку за період з 2009 по 2014 рік зазнала великих змін.

Як видно на рис. 3.1. у структурі активів Укрексімбанку високоліквідні активи займають відносно невелику частку, від 8,6% до 22,78% у 2013 р. Нерівномірність питомої ваги високоліквідних активів свідчить про спробу знизити банком високий ступінь ризику активних операцій, та забезпечити свої активні операції достатнім рівнем високоліквідних коштів.

Серед дохідних активів до початку 2014 року найбільшу частку займає Кредитно-інвестиційний портфель. 3 2009 року його частка в середньому складає 81%. Така тенденція свідчить про те, що банк веде активну політику щодо розміщення власних ресурсів.

У структурі КІП найбільша частка протягом всіх періодів припадає на кредитний портфель, але спостерігається тенденція до його зниження і підвищення частки інвестиційного портфелю. Висока частка КП свідчить про підвищення ступеня кредитного ризику. Значне зростання частки ІП і її наближення до долі кредитного портфелю в активах банку свідчить про диверсифікацію банком ризиків, оскільки інвестиційний портфель характеризується безпекою, прибутковістю вкладень та високою ліквідністю.

Основні засоби та нематеріальні займають найменшу частку в структурі активів, в середньому 3%. Така частка є незначною і чим вона менша тим більший потенціал мають банки щодо зростання доходів, а з іншої сторони вона вказує на незахищеність вкладів від інфляції.



Рис. 3.1. Загальна оцінка розміщення фінансових ресурсів (активів) банку за 2009-2014 рр

У процесі управління активами банк повинен так розміщувати кошти в активи, щоб вони:

- з одного боку, приносили відповідний дохід;

- з другого боку, не збільшували б ризик банку втратити ці кошти.

Тобто, завжди повинна підтримуватися об'єктивно необхідна рівновага між прагненням до максимального доходу і мінімального ризику.

Кредитна політика банку -- це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів: поверненості, строковості, цільового використання, забезпеченості, платності.

Технологічна карта надання позики

Етап 1. Розгляд заявки на отримання кредиту, інтерв'ю з потенційним клієнтом. Попередня інформація про потенційного позичальника, яка частково відображена в кредитній заявці, а в основному поповнюється і аргументується клієнтом в ході співбесіди (інтерв'ю), покликана з'ясувати первинні дані про клієнта і його мотиви звернення в банк за кредитною підтримкою. Заява клієнта реєструється в кредитному підрозділі банку. Начальник кредитного підрозділу отримує заяву і розписується у книзі реєстрації, після чого визначається менеджер, відповідальний за обслуговування клієнта.

Етап 2. Оцінка кредитоспроможності заявника

Даний етап починається з вивчення установчих документів потенційного позичальника. Визначається його юридичний статус, спільно зі службою безпеки оцінюються ділова репутація кредитна історія. Джерелом інформації для фінансового аналізу виступають дані бухгалтерської звітності позичальника. На підставі рекомендацій центрального банку з питань оцінки кредитоспроможності позичальника і використовуваної в банку методики розрахунку фінансових показників оцінюються фінансовий стан і перспективи його зміни на період кредитування. Крім кількісного аналізу фінансових коефіцієнтів все більшого поширення в банківській практиці кредитування отримує якісний аналіз рівня менеджменту на підприємстві-позичальника, а також зовнішніх ринкових факторів. Якщо результати оцінки кредитоспроможності позичальника визнані, задовільні, менеджер по кредитах переходить до розгляду питання використання тих чи інших форм виконання зобов'язань за кредитом.

Етап З. Вивчення забезпечення кредиту.

Основними формами виконання зобов'язань за кредитами виступають: заставу матеріальних і нематеріальних цінностей фінансові гарантії уряду підприємств і організацій поруки приватних осіб.

До видів заставного забезпечення, яке приймається кредитним підрозділом відносяться: застава товарів, необоротних активів, нерухомості, цінних паперів, валютної виручки, депозити вкладів, прав власності і т.д. Поручительства приватних осіб як форма виконання зобов'язань за кредитом найчастіше використовуються при кредитуванні населення. У практиці кредитування одночасно можуть застосовуватися різні форми виконання зобов'язань за кредитом.

Оцінка застави здійснюється експертом відповідного кредитного підрозділу банку. Після висновку експерта про прийнятність застави або інших форм виконання зобов'язань за кредитом менеджер по кредитах приступає до етапу структурування кредит і підготовки кредитного договору.

Етап 4. Структурування кредиту, а укладання кредитного договору.

Процес підготовки кредитного договору передбачає досягнення згоди між суб'єктам кредитної угоди (кредитором і кредитоотримувачем) з наступним принципових питань: об'єкта кредитування цілі кредитування, розміру кредиту, термінах кредитування і погашення кредиту, процентної ставки за користування кредитом, забезпечення кредиту, відповідальність сторін за невиконання договірних зобов'язань, економічних санкцій з боку банку за нецільове використання кредиту. Проекти кредитного договору, договору застави та інших супровідних документів передаються для узгодження в юридичну службу юристу кредитного підрозділу. Фахівець юридичної служби візує документи або повертає їх на доопрацювання менеджера по кредитах. Потім в залежності від рівня делегування повноважень менеджер по кредитах або самостійно приймає рішення про прийнятність кредиту і підписує кредитний договір у начальника кредитного підрозділу, або представляє підготовлені документи на розгляд кредитного комітету. Останній приймає остаточне рішення, уповноважуючи видачу кредиту, відправляючи документи на доопрацювання або відмову в наданні кредиту. Якщо прийнято позитивне рішення, менеджер по кредитах приступає до наступного етапу кредитного процесу.

Етап 5. Надання позики.

Надання позики супроводжується відкриттям позичкового рахунку. При наданні кредитів в оборотні (поточні) активи, як правило, використовуються окремі позичкові рахунки. У банку за місцем отримання кредиту позичальникові відкривається один або кілька кредитних рахунків в залежності від кількості об'єктів кредитування.

Після визначення виду позичкового рахунку менеджер по кредитах готує та направляє в операційний відділ розпорядження на відкриття позичкового рахунку і видачу кредиту. Кредитний процес переходить на новий етап обслуговування вже наданого кредиту.

Етап 6. Обслуговування кредиту.

Часто фінансові можливості позичальника і рівень ризику кредитної угоди змінюються за період від надання позики до остаточного її погашення. Тому процедура обслуговування кредиту спрямована, в першу чергу, на здійснення менеджером по кредитах контрольних функцій. Розрізняють наступні напрями контролю:

- за цільовим використанням кредиту;

- достатністю забезпечення кредиту;

- своєчасним погашенням основного боргу і відсотків;

- платіжними документами позичальника.

Менеджер по кредитах забезпечує також спостереження за фінансовим станом позичальника і тенденціями до його змін, періодично аналізує кредитоспроможність клієнта, спільно з кредитоотримувачем обговорює в разі необхідності питання змін і доповнень до кредитного договору, що стосуються зміни процентних ставок, пролонгації кредиту і т.д., веде кредитне досьє позичальника, поповнює його нової документацією, забезпечує надійність зберігання та комерційну таємницю. Всі ці заходи спрямовані на успішне завершення угоди - погашення кредиту.

Етап 7. Погашення кредиту.

Перехід до останнього етапу і успішне закінчення кредитного процесу можливі лише при правильній організації всіх попередніх етапів. Більшість кредитів погашаються своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами кредитного договору. Разом з тим в середньому близько 15% банківських позик стають проблемними з точки зору можливості їх повернення. Тому якщо позичальником порушені строки погашення кредиту, менеджер по кредитах приступає до процедури запитання непогашених відсотків і основного боргу. Відкриваються рахунки прострочених позик, оформляються інкасові розпорядження, обговорюються заходи впливу на позичальника спільно з юридичною службою і службою безпеки. Кінцевою метою кредитних підрозділів банку є забезпечення повернення ссуженних коштів і запланованої прибутковості вкладень.

Для оцінки кредитоспроможності юридичних осіб використовують такі показники:

- кількісні (платоспроможність; фінансова стійкість, ділова активність, рентабельність, грошові потоки);

- якісні (ділова репутація керівництва, кваліфікація працівників, кредитна історія, наявність заборгованості в інших банках, період функціонування, наявність забезпечення).

Для оцінки кредитоспроможності фізичних осіб використовують такі показники:

- кількісні показники :

а) сукупний чистий дохід (щомісячні очікувані сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов'язання) та прогноз на майбутнє;

б) нагромадження на рахунках у банку (інформація надається за бажанням позичальника);

в) коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність позичальника та його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитною угодою;

г) забезпечення кредиту (застава рухомого і нерухомого майна, наявність страхового поліса, можливості передачі права власності на об'єкт кредитування - житло, автотранспорт тощо) та його ліквідність.

-якісні :

а) загальне матеріальне становище клієнта (наявність майна та копій відповідних документів, які підтверджують його право власності; вони мають бути засвідчені у встановленому порядку);

б) соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

в) вік клієнта;

г) кредитна історія.

Оскільки, кожний банк має у своєму портфелі проблемні кредити, головним питанням є встановлення допустимого для банку рівня таких кредитів у загальній вартості кредитного портфеля. Для зарубіжних банків прийнятними є такі значення показників: частка списаних кредитів у загальному обсязі виданих - 0,25-0,75 %; частка прострочених кредитів (понад 90 днів) у загальному обсязі виданих - 0,5-3 %. Якщо останній показник сягає рівня 7 %, то становище банку визначається як кризове.

Як свідчить вітчизняна банківська практика, допустимий рівень проблемних кредитів у кредитному портфелі становить 5 %. Перевищення частки проблемних кредитів у кредитному портфелі у більш ніж 10 % свідчить про початок кризи в діяльності банку.

Методи управління проблемними кредитами можна поділити на такі, що спрямовані на розробку спільного з позичальником плану заходів щодо погашення заборгованості за кредитом (договірне списання коштів з рахунку, реструктуризація заборгованості за кредитом, переуступлення права вимоги, згода на переведення боргу, рефінансування заборгованості за кредитом), та такі, що спрямовані на погашення заборгованості в результаті проведення претензійно-позовної роботи (звернення стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості з гарантів і поручителів, стягнення заборгованості з позичальника у судовому порядку, порушення справи про банкрутство) [6].