Завдання кваліфікаційної роботи з проблемними активами перетворилася для вітчизняних кредитних установ в дуже актуальну, а в деяких випадках - в першочергову задачу. Напрямками роботи банку щодо зниження рівня проблемних активів і запобігання їх виникнення є: теоретичний, що пов'язаний з аналізом сформульованої проблеми та прикладний, завданням якого є створення умов для реалізації намічених програм по роботі з проблемними активами .

Методи управління проблемними кредитами можна поділити на такі, що спрямовані на розробку спільного з позичальником плану заходів щодо погашення заборгованості за кредитом, та такі, що спрямовані на погашення заборгованості в результаті проведення претензійно-позовної роботи .

На сьогодні сформувалися чотири типові схеми погашення проблемної і простроченої заборгованості :

1. Прострочена заборгованість за кредитом погашається одноразово без додаткового кредитування і переведення позичкової заборгованості на третю особу, але з використанням дебіторської заборгованості третіх осіб позичальнику банку.

2. Сума простроченої заборгованості за кредитом погашається позичальником коштами, отриманими за реалізовану продукцію від кредитоспроможної зацікавленої третьої особи, що одержує у свою чергу кредит у банку.

3. Прострочена заборгованість за кредитом перетворюється в термінову позичкову або дебіторську заборгованість шляхом переведення боргу на юридичну особу, діяльність якої контролюється банком. При цьому зазначена юридична особа одержує деяке майно позичальника, експлуатуючи яке можна отримати кошти, достатні для погашення позичкової заборгованості.

4. Банк видає кредит юридичній особі, діяльність якої контролюється. Вона фінансує позичальника з метою завершення виробничого циклу. Кошти від реалізації готової продукції направляються на погашення як простроченої заборгованості позичальника, так і кредиту, виданого підконтрольній юридичній особі.

Серйозною проблемою комерційних банків є відсутність застосовних на практиці інструментів прогнозування і планування величини показника питомої ваги простроченої позичкової заборгованості як у короткостроковому так і у довгостроковому періодах [16].

Як видно з Додатку В2 обсяги кредитної діяльності Укрексімбанку за 5 років з 1.01.2009 по 1.01.2014 зросли на 3,8%

Структура кредитного портфеля за 5 роківне змінювалась кардинально. На початок 2009 року у структурі КП банку переважали кредити клієнтам і їх доля складала89,74%, у той час, як доля міжбанківських кредитів складала 10,26%.

На початок 2014 року доля міжбанківських кредитів у КП банку стала ще меншою і склала 6,37% у той час, як доля клієнтського кредитного портфелю сягнула значення 93,63%.

Таке значне зростання клієнтського кредитного портфеля в порівнянні з міжбанківським кредитуванням може свідчити про активну політику банку щодо залучення коштів та, можливо, зміну кредитної політики банку.

У складі клієнтського кредитного портфелю також відбулись зміни: протягом 2009-2014 років частка кредитів юридичних осіб зросла на 4,29 п.п. і склала 98, 86%, у той час як частка кредитів фізичним особам знизилась на 4,29 п.п. і склала 1,14%.Такі зміни могли бути пов'язані із прагненням банку зменшити кредитні ризики взаємодії з клієнтами - фізичними особами у кризовий та пост-кризовий період за рахунок нарощення діяльності щодо кредитування більш значних та великих клієнтів із стабільними фінансовими показниками - юридичними особами.

Обсяги міжбанківського кредитування за період зросли на 44, 03%, тобто в меншій мірі у порівнянні з іншими показниками.

Обсяги наданих кредитів клієнтам у період зросли у 2,1 рази, тобто збільшилися на 110,28%, що свідчить про повернення банків до активної діяльності з кредитування після завершення економічної кризи.

Натомість у зв'язку з підвищенням ризиковості та нестабільності кредитної діяльності за 5 років необхідні резерви за кредитною діяльністю банку зросли у 7,32 рази (+632,76%)

Таким чином, показник ризиковості, який у 2009 році складав 3,38% (кр.резерв/кред.портф.брутто), на початок 2014 року склав 20,66%. Тобто з імовірністю у 20,66% надані кредити не будуть повернені.

Аналіз диверсифікованості структури КП банку за контрагентами показує, що у 2013-2014 роках переважну долю займає кредитування юридичних осіб. Як видно на рис. 3.1 та 3.2за звітний період сума кредитів юридичним особам зросла 10, 54%, їх доля у структурі КІП зросла на 4,72 п.п. і на 01.01.2014 склала 78,55%.

Обсяг кредитування державних підприємств було скорочено на 5,79%, а їх доля у структурі КІП скоротилась на 4,42 п.п. і склала 18,90%. Доля кредитування муніципальних та комунальних підприємств, а також фізичних осіб коливалось у межах від 1% до 1,75% і залишалась незначною.

Загальна сума наданих кредитів за рік зросла на 3,89% і на 01.01.2014 склала 1885165 тис.грн.

Рис. 3.1 Структура кредитного портфелю Укрексімбанку за категоріями клієнтів у 2013рр.

Рис. 3.2 Структура кредитного портфелю Укрексімбанку за категоріями клієнтів у 2014 рр.

Для висновку щодо ефективності управління банком активами доцільно також провести аналіз інвестиційного портфелю банку.

3.2 Управління інвестиційним портфелем банку

Інвестиційний портфель комерційного банку складається з:

усіх боргових цінних паперів (векселі, облігації, сертифікати та ін.), що перебувають у власності банківської установи;

акціонерних (пайових) цінних паперів, що перебувають у власності банківської установи в разі, якщо їй належить менше ніж 20 % від загальної суми статутного капіталу суб'єкта господарської діяльності.

Іншими словами, інвестиційний портфель комерційного банку складається з цінних паперів:

на продаж;

на інвестиції;

інвестицій в асоційовані та дочірні компанії.

Головною метою аналізу операцій банку з цінними паперами є виявлення найбільш перспективних вкладень банку в цінні папери та поліпшення якості інвестицій [15]

Функції портфеля цінних паперів:

- генерування доходів;

-диверсифікація портфеля активів з метою зниження ризиків;

- зниження податкових виплат;

- можливість використання як застави;

- поліпшення фінансових показників діяльності банку, оскільки цінні папери в цілому мають вищу якість порівняно з іншими активами;

- забезпечення гнучкості портфелю активів, так як за рахунок цінних паперів можлива швидка реструктуризація балансу банку;

- стабілізація доходів банку незалежно від фаз ділового циклу: коли відсоткові ставки на ринку знижуються, дохідність цінних паперів зростає, і навпаки.

Під інвестиційною політикою банків традиційно розуміється сукупність заходів, спрямованих на розробку й реалізацію стратегії по управлінню портфелем інвестицій, досягнення оптимального сполучення прямих і портфельних інвестицій з метою забезпечення ефективної діяльності, збільшення прибутковості операцій, підтримки припустимого рівня їхньої ризикованості й ліквідності балансу. Вона розробляється вищим керівництвом та радою директорів банку (можливо, разом з консультуючою його із цих питань установою).

Основною метою діяльності банків в умовах ринкових відносин є максимізація прибутку як у короткостроковому, так і в довгостроковому плані.

Процес формування інвестиційної політики в банку здійснюється в певній послідовності. На першому етапі на підставі єдиної концепції розвитку банку формується стратегія інвестиційної діяльності, визначаються її мета по прибутковості, ризику й ліквідності з урахуванням особливостей статусу банку як платника податків, а також специфіки напрямків його поточної діяльності й структури активів і пасивів. На другому етапі визначаються специфічні інвестиційні цілі й завдання банку, які повинні бути досягнуті й вирішені за рахунок реалізації додаткових функцій фондового інвестиційного портфеля. На третьому етапі визначається обсяг портфеля інвестицій, достатній для виконання покладених на нього функцій і прийнятний з погляду розроблених обмежень [12].

Класично виділяють дві методології управління портфелем цінних паперів:

1. Активна методологія полягає у здійсненні банками постійного перегрупування портфеля цінних паперів з метою отримання дохідності вищої, ніж середня на ринку. Вона базується на гіпотезі про відсутність ефективності ринку, тобто вплив всіх факторів миттєво не відображається у курсах цінних паперів та здійснюється пошук недооцінених фінансових інструментів та їхнє придбання в надії на те, що ринок через певний час вирівняє їхню ціну з «дійсною».

2. Пасивна методологія ґрунтується на ефективності ринку і неможливості віднайти недооцінені фондові цінності, тому пропонується формувати портфелі відповідно до певного індексу, дохідність якого відображує середні ринкові прибутки, розмір котрих перевищити практично нереально. Деколи його називають індексуванням, хоча воно не обмежується лише стратегією імітації певного фондового індексу.

Відповідно до українського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України банківські установи створюють резерви у разі зменшення корисності цінних паперів, тобто при визначенні втрат економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування [8].

Як видно на рис.3.3 за період 2009-2014рр., 5 років питома вага інвестиційних вкладень стрімко зростає з 4,5% до 41,25%.

Рис. 3.3 Динаміка питомої ваги інвестиційних вкладень у чистих активах Укрексімбанку в 2009-2014рр.

Серед причин такого зростання можуть бути:

1) активізація банком інвестиційної діяльності з метою диверсифікації ризиків та відносно низького ступеня спеціального ризику за цінними паперами.

2) Відносно незначний обсяг резервів за інвестиціями, тобто темпи зростання чистих активів менші, ніж темпи зростання чистих інвестицій за інших рівних умов.

3) Відновлення ринкової вартості цінних паперів.

Кількість вкладень у цінні папери Укрексімбанку за період з 2010 по 2014р., 4 роки зросла у 20,07 разів. На 01.01.2014 обсяг інвестиційного портфелю банку склав 31850120 тис грн.

Як видно на малюнку 3.4 Інвестиційний портфель Укрексімбанку складається з двох складових. Переважно частину протягом усього періоду складає портфель цінних паперів на продаж. Його доля в інвестиційному портфелі банку зростає від 68,06% у 2010р. до 96,03% у 2014р.

Доля цінних паперів до погашення у банку за період скорочується із 31,94% до 3,97%.

Рис. 3.4 Склад, структура та динаміка вкладень Укрексімбанку у цінні папери у 2010-2014рр.

Торговий портфель та інвестиції у дочірні компанії у інвестиційному портфелі банку не представлені.

4. Аналіз фінансових результатів

У процесі своєї діяльності банк як організація, що була створена для отримання прибутку, здійснює певні витрати і отримує доходи. Головна мета аналізу фінансових результатів полягає у виявленні потенційних резервів зростання прибутковості банківської діяльності і сформувати на даній основі необхідні рекомендації у подальшій діяльності.

Виділяють два напрями в аналізі прибутку - якісний та кількісний. Якісний аналіз припускає оцінку прибутку с позиції структури доходів та видатків, що його сформували, якісний - використання системи коефіцієнтів прибутковості [4].

Доходи комерційного банку -- це зростання економічних вигід протягом періоду, що аналізується, в результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань.

Процентні доходи - нараховані та отримані відсотки за позиками (поділені на процентні доходи за гривневими кредитами та процентні доходи за валютними кредитами або на проценти за позичками, за депозитами у банках, за лізингом клієнтам, за портфелем боргових цінних паперів).

Непроцентні доходи від інвестиційної діяльності - дивіденди за пайовими цінними паперами та доходи від спільної діяльності.

Непроцентні комісійні доходи (оплата за відкриття та ведення рахунків, комісії за лізингом, факторингом, агентські доходи за трастами тощо) є за сутністю відшкодовувальними, тобто повинні відповідати затратам та якості операції, а їх надмірне зростання означає втрату якості банківського управління та іміджу банку.

Непроцентні торговельні доходи (купівля-продаж валюти, цінних паперів та інших фінансових інструментів -- ф'ючерсів, опціонів, валютний дилінг та арбітраж), сформовані короткостроковими коливаннями котирувань активів, є наслідком не традиційних банківських операцій, а банківських угод, не дуже характерних та занадто ризикованих для банків. Тому питома вага таких доходів у структурі доходів банку різко обмежена внаслідок їх нестабільності. Відповідно їх максимізація не передбачається.

Непроцентні «інтелектуальні» доходи від оплати послуг (консультації, посередницькі послуги, гарантії, поруки) та доходи від сплати або оренди нематеріальних активів (методики та методичні розробки, ноу-хау, програмне забезпечення тощо), розроблених або придбаних банком, вирізняються найвищою якістю, характеризують банківський менеджмент як високопрофесійний та компетентний. У разі одиничних інвестицій та відносно незначних операційних витрат ці доходи можуть бути стабільними та гарантованими. Тільки в поодиноких випадках цільова функція управління дохідністю передбачає можливу максимізацію таких доходів.

Навпаки, доходи, отримані банком від фінансових санкцій (штрафи, пені тощо), застосовані до проблемних позичальників та порушників умов угод з погляду управління доходами банку, вкрай негативні і повинні бути мінімізовані. Вони тільки погіршують складний фінансовий стан проблемних позичальників, ускладнюючи виконання ними своїх зобов'язань, тому лише частково відшкодовують збитки банків, часто сприяють зростанню збитків, оскільки знижують імідж банку і порушують партнерські відносини.

Інші доходи, наприклад повернення втраченого кредиту у разі санації проблемного позичальника та «очищення» його боргів і зобов'язань для відновлення іміджу, є лише частковим відшкодуванням збитків банку і мають бути мінімізовані [7]

Витрати комерційного банку - витрати грошових коштів банку на здійснення операцій та забезпечення функціонування банку. Витрати поділяються на процентні та непроцентні [3].

Витрати банку включають:

Операційні витрати:

- сплачені проценти за залученими банком коштами;

- сплачена комісія;

- витрати на операції з цінними паперами;

- витрати на валютні операції;

- витрати на розрахунково-касове обслуговування та ін.

Неопераційні витрати:

- витрати на утримання персоналу;

- витрати, пов'язані з експлуатацією основних фондів банку та ін.

Найбільшу частку в загальній сумі витрат банку становлять витрати на виплату процентів за залученими банком ресурсами (виплати за депозитами, за рахунками до запитання, за депозитними сертифікатами тощо). Ці виплати набагато перевищують виплати за іншими статтями і становлять більш як половину операційних витрат.

Комісійні виплати -- це виплати, які здійснює банк у процесі проведення своїх активних операцій і надання послуг клієнтам, а також витрати з ведення кореспондентських рахунків.

Витрати на валютні операції -- це витрати на розрахункове обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.

Неопераційні витрати включають: заробітну плату працівників банку, витрати на утримання приміщень та устаткування й інше.

До складу інших витрат належать витрати, які непередбачені іншими статтями. Це судові витрати, сплачені банком штрафи тощо [7].

За проведену діяльність банк отримує фінансовий зиск у вигляді чистого прибутку.

Відповідно до класифікації, запропонованої Базельським комітетом, виділяють такі види діяльності банку, які в комплексі можна розглядати як господарську діяльність товариства:

- комерційну діяльність;

- торгову діяльність;

- діяльність з управління активами та пасивами.

Комерційна діяльність банку - це діяльність із залучення та розміщення коштів і надання послуг з обслуговування, яка не пов'язана з торговими операціями банку та з управлінням активами і пасивами.

До комерційної діяльності належать:

а) пасивні комерційні операції банку із залучення коштів від клієнтів з первісною метою утримувати їх до остаточного повернення власнику (до погашення):

- залучення депозитів до строку погашення;

- фінансовий лізинг

- випуск боргових цінних паперів власної емісії з метою продажу клієнтам;

б) активні комерційні операції банку з розміщення коштів з метою

утримувати їх до погашення чи анулювання або з метою довгострокового інвестування:

- видача кредитів та їх утримування до строку погашення;

- розміщення депозитів з метою отримання доходу;

- лізинг;

- операції з цінними паперами в портфелі до погашення;

в) операції з надання послуг, які безпосередньо не пов'язані з торговою діяльністю та діяльністю з управління активами і пасивами:

- розрахунково-касове обслуговування;

- кредитне обслуговування;

- надання, отримання та обслуговування кредитних ліній;

- довірче обслуговування;

- консультаційні послуги, пов'язані з комерційною діяльністю тощо.

За результатами комерційної діяльності банки отримують процентний, комісійний прибутки та дивідендний дохід.

Торгова діяльність банку - діяльність з придбання або створення активів і пасивів з метою продажу в найближчій перспективі та/або для отримання прибутку від короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі (торгові операції), а також діяльність з хеджування торгових операцій.

Діяльність банку з управління активами і пасивами - це діяльність з проведення фінансових операцій з метою підтримання ліквідності, оптимізації ризиків комерційної діяльності банку, хеджування таких ризиків, коригування валютних позицій банку, здійснення операцій, що належать до інвестиційної та фінансової діяльності банку.

Фактори, що впливають на прибуток, можуть класифікуватися за різними ознаками. Наприклад, виділяють зовнішні і внутрішні фактори.

До внутрішніх відносяться фактори, які залежать від діяльності банку і характеризують різні сторони його роботи. Серед них можна виділити такі:

1) якість управління персоналом (підвищення кваліфікації персоналу,

поліпшення умов праці, добробуту працівників банку);

2) якість маркетингової політики банку (організаційно-технічний рівень управління виробництвом і збутом банківських продуктів, конкурентоспроможність банківських продуктів, ефективність цінової політики банку, удосконалення банківських технологій);

3) якість ризик-менеджменту в банку, у тому числі ефективність систем оцінки та мінімізації ризиків банку, зниження ризиків банківської діяльності шляхом збільшення обсягу і набору без ризикових комісійних операцій;

4) якість управління формуванням та використанням ресурсів банку, у тому числі таке формування пасивів та розподіл активів, які б забезпечували достатній ступінь надійності, ліквідності, рентабельності.

Серед внутрішніх факторів можна виділити групи екстенсивних та інтенсивних факторів.

До екстенсивних належать фактори, які відображають обсяг ресурсів, наприклад, зміни обсягів ресурсної бази, кількості регіональних підрозділів або чисельності працівників, їх використання в часі (прискорення оборотності одиниці ресурсів, зміна тривалості робочого дня), а також неефективне використання ресурсів (втрати через ризики, значні відволікання коштів у фонди та резерви).

До інтенсивних відносяться фактори, що відображають ефективність використання ресурсів або сприяють цьому, наприклад, підвищення кваліфікації працівників, впровадження прогресивних технологій тощо.

До зовнішніх факторів відносяться фактори, які не залежать від діяльності самого банку, хоча деякі з них можуть суттєво впливати на темпи зростання прибутку і рентабельності.

Зовнішні фактори можна розділити на ринкові та адміністративні.

До ринкових факторів відносяться фаза економічного розвитку країни, рівень конкуренції на ринку, попит i пропозиція на кредит, ціна на

кредитні ресурси, рівень довіри населення до банківської системи та рівень їх доходів, структура ринку та ін. До адміністративних факторів належать державне регулювання, податкова система, фінансова та грошово-кредитна політика НБУ.

Розподіл і використання прибутку банку:

Балансовий прибуток - Податок на прибуток = Чистий прибуток

Напрями використання чистого прибутку:

- збільшення статутного капіталу;

- відрахування до резервного фонду;

- виплата дивідендів;

Порядок розподілу прибутку визначається загальними зборами акціонерів на рік наперед, а підсумковий розподіл затверджується за підсумками року зборами акціонерів. Розподіл здійснюється згідно із спеціально розробленою політикою банку, основу якої складає дивідендна політика.

Політика розподілу прибутку повинна: відбивати вимоги загальної стратегії розвитку банку, забезпечити підвищення ринкової вартості, формувати необхідну кількість ресурсів для подальшого розвитку банку, забезпечити матеріальні інтереси акціонерів та працівників банку.

Фактори, що впливають на розподіл прибутку:

- зовнішні, що обмежують можливості банку стосовно пропорцій розподілу прибутку: правові фактори (вимоги до капіталу, мінімальний фіксований розмір відрахувань у резервні фонди); податкова система; темп інфляції;

- внутрішні фактори: рівень рентабельності банку; необхідний обсяг інвестицій у банку; рівень ризику операцій, що здійснюється; рівень поточної платоспроможності банку.

Як видно із таблиць Додатку Г1 протягом періоду з 2010 по 2014р. відбувається помітне нарощення обсягу доходів банку, що є позитивною тенденцією в його діяльності.

Так, на 01.01.2010 р. дохід Укрексімбанку банку становить- 7719600тис.грн., за період доходи банку зросли на 30,65% і на 01.01.2014 склали 10085640 тис. грн.

Данному явищу сприяють структурні зрушення в доходності Ерсте банку, щомають позитивний характер. Як видно з рис. 4.1, у банку відбулись наступні зміни:

За період з 2010 по 2014рр, 4 роки структура доходів не зазнала значних змін, найбільша доля припадає на процентні доходи, частка яких за період зросла з 88,89% до 91,30%; Доля комісійних доходів не зазнавала значних змін та залишалась на рівніі 6,5-7,5%;

У частках інших доходів відбувались зміни, але їх доля залишалась відносно незначною. Слід зазначити, що структура доходів банку залишається стабільною та нарощення загальної сумми доходів супроводжується рівномірними змінами у всіх видах доходів.

Рис.4.1 Склад, структура та динаміка доходів Укрексімбанку в 2010-2014 рр.

Витрати банку за період також зросли, але в меншій мірі, ніж доходи. Так, за період з 2010 по 2014р., 4 роки витрати банку зросли на 27, 20% і на 01.01.2014 склали 9805702 тис.грн.

Як видно на рис. 4.2. найбільшу долю у структурі витрат банку складають процентні витрати, доля яких за період зростає з 44,76% до 54,25%. Таке значне нарощення процентних витрат може свідчити або про підвищення вартості залучених коштів, або про значне нарощення обсягу платних ресурсів.

Другими за обсягами є витрати банку на формування резервів, але за період спостерігаються позитивні тенденції до зниження їх долі з 40,59% до 30,07%, що може свідчити про подолання частини негативних наслідків кризи і поступове зниження ризикованості банківських операцій.

Доля адміністративних витрат залишається майже незмінною і коливається на рівні 10-14%, що відповідає нормальному значенню.

Рис.4.2 Склад, структура та динаміка витрат Укрексімбанку в 2010-2014 рр.

Долі комісійних витрат і витрат на прибуток протягом періоду залишаються незначними та не перевищують 1,5 %.

Проаналізувавши Таблицю 4.1.можемо стверджувати, щочистий прибуток за період зріс на 228630 тис.грн. або на 445,60% та на початок 2014 року склав 279938 тис.грн.

Доходи банку у 2014 році в порівнянні з 2010 роком зросли на 1989343 тис.грн. або на 24,57%. Разом з ними зросли і видатки на 1851024 тис.грн або на 23,27%.Можна засвідчити, що видатки зросли меншими темпами, ніж доходи що і призвело до збільшення чистого прибутку.

Таблиця 4.1 Аналіз фінансових результатів Укрексімбанку за 2010-2014рр.

Чиста процентна маржа склала в 2010 році 5,96% , а в 2014 році - 4,12%, що на 1,84 п.п.менше ніж у базисному році. Цей показник характеризує структуру банку та оцінює здатність банку створювати чистий процентний дохід. Тобто можна зробити висновок про ефективне функціонування банку.

Рентабельність капіталу, яка є основним показником ефективності діяльності банку, склала у 2010 році 0,47%, а на 2014 рік -1,55%, що не відповідає рекомендованому значенню не менше 5 %. Тобто банк неефективно використовує свій капітал.

Рентабельність активів також знаходиться поза межами рекомендованого значення не менше 1%, що характеризує внутрішню політику банку по управлінню структурою активів та пасивів як неефективну, так само як не ефективну діяльність керівництва банку.

5. Охорона праці у банківській установі

Охорона праці регламентована законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року зі змінами та доповненнями від 25.06.2011 року. Цей закон регламентує основні вимоги до дотримання нормативів охорони праці на Україні. Згідно з цим законом будь-якій установі, в тому числі банку необхідно розробити постанови, інструкції, стандарт, щодо охорони праці. АТ «Укрексімбанк» розробив Інструкцію № 1 «З питань охорони праці для працівників філії АТ "Укрексімбанк" в м. Одесі».

Дія інструкції поширюється на всіх працівників філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Одесі незалежно від виду діяльності та посадових обов'язків, а також на осіб, які на території банку проходять стажування, практику або виконують роботи згідно з укладеними договорами.

Усі прийняті на роботу працівники проходять вступний, первинний та періодичні інструктажі з охорони праці, підтверджуючи права і обов'язки особистим підписом у відповідних журналах з охорони праці.

Працівник банку несе особисту відповідальність за виконання ним інструкцій з охорони праці, правил пожежної безпеки і правил внутрішнього розпорядку.

Працівник зобов'язаний:

- виконувати тільки ту роботу, з якої пройшов навчання, інструктаж з охорони праці, отримав дозвіл керівника та знає безпечні методи виконання праці;

- застосовувати засоби індивідуального і колективного захисту відповідно до їхнього призначення;

- не допускати на робоче місце осіб, які не мають відношення до виконуваної роботи;

- вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим до прибуття лікаря;

- виконувати вимоги знаків безпеки;

- повідомляти адміністрацію про виявлені поломки електрообладнання (порушення ізоляції чи обриви проводів, пошкодження арматури світильників тощо;) або інші порушення вимог безпеки, а також про нещасні випадки на робочих місцях і аварійні ситуації;

- вміти користуватися засобами пожежегасіння (вогнегасниками, внутрішніми пожежними кранами).

Працівник перед початком роботи повинен:

- упорядкувати робоче місце, прибрати зайві речі; устаткування і матеріали розташувати у зручному і безпечному порядку для користування;

- перевірити наявність та справність обладнання, засоби загального користування; І перевірити справність електромережі, окремих її елементів та з'єднань;

- перевірити наявність протипожежних засобів та доступ до них.

При виявленні несправності на робочому місці працівник повинен повідомити керівника та не приступати до виконання роботи без його дозволу.

Під час роботи слід використовувати справні та надійні матеріали і засоби праці. Постійно слідкувати за мікрокліматом на робочому місці звертаючи увагу на освітлення, вентиляцію, устаткування, а також на сигнальні і блокувальні пристрої.

Робоче місце потрібно тримати в чистоті і порядку, запобігати загромадженню матеріалами невиробничого характеру. Використовуючи електричні прилади потрібно виконувати правила: пожежної безпеки, електробезпеки і експлуатаційної інструкції.

При користуванні санітарно-побутовими приміщеннями банку потрібно дотримуватися:

- режиму роботи і правил розпорядку об'єктів;

- інструкцій, вказівок осіб відповідальних за роботу об'єктів;

- санітарних і технологічних вимог і правил особистої гігієни.

Для убезпечення роботи банку і збереження матеріальних цінностей, працівник повинен дотримуватися правил автоматичної системи санкціонованого доступу (контрольно- пропускний допуск):

- постійно мати при собі картку-перепустку, пред'являти її на вимогу відповідальних чергових охорони банку;

- не передавати свою картку-перепустку іншим особам, при користуванні слідкувати за її цілістю і знати режим допуску картки;

- при виявленні несправностей охоронної сигналізації негайно повідомити про це охорону банку.

У разі поганого самопочуття працівник повинен закінчити роботу, привести робоче місце в безпечний стан, звернутися до лікаря і повідомити про це керівника.

Після закінчення роботи працівник повинен:

- привести в порядок робоче місце, скласти документи і матеріали;

- відключити від електромережі лічильно-обчислювальну та друкарську техніку, електрообладнання, що використовувалося в процесі роботи, і поставити на місце його постійного зберігання;

- зачинити вікна і кватирки, перевірити стан приміщення щодо пожежної безпеки;

- вимкнути електроосвітлення;

- зачинити двері на замок і здати приміщення під охорону згідно з порядком, що діє в банку;

- дотримуватися заходів особистої гігієни.

Працівник повинен знати план евакуації людей і матеріальних цінностей, а також функції, визначені для його посади положенням про ліквідацію аварій. ?

Висновки

АТ «Укрексімбанк» входить у ТОР - 5 українських банків за всіма основними фінансовими показниками. Станом на 01.01.2014 року «Укрексімбанк» займає позицію № 3 за всіма показниками : обсяг капіталу - 2 510 500 тис.грн, обсяг активів - 94349056,75 тис.грн, обсяг зобов'язань -76265780 тис.грн та обсяг прибутку після оподаткування -279938 тис.грн.

Місія банку - фінансування інвестиційних проектів (державних і приватних), спрямованих на розвиток галузей з високою доданою вартістю, підприємств - виробників експортоорієнтованої та імпортозамінної продукції, залучення зовнішніх кредитних ресурсів для поліпшення ефективності економіки України .

З2008 по 2014 рік Укрексімбанк постійно збільшував розміри власного капіталу. За 5 років власний капітал банку було збільшено у 4,01 рази і на 1.01.14р. він склав 1 808 3276 тис.грн. Таке нарощення власного капіталу відбулось за рахунок додаткової емісії банком цінних паперів та за рахунок формування резервних фондів.

Співвідношення власного капіталу до пасивів банку залишалось протягом періоду в межах норми і вагається від 9,34% до 23,99%.

у 2014 році в порівнянні з 2013р., зобов'язання «Укрексім» банку збільшились на 8,81% і склали 76 265 780 тис. грн. Збільшення зобов'язань відбулося більшою мірою за рахунок: нарощення коштів фізичних осіб на 1 463 514 тис грн.. та нарощення суми інших залучених коштів на 7 138 936 тис. грн.

За період з 2009 по 2014 рік, 5 років, чисті активи Укрексімбанку зросли в 2, 03 рази. У структурі активів Укрексімбанку високоліквідні активи займають відносно невелику частку, від 8,6% до 22,78% у 2013 р. Нерівномірність питомої ваги високоліквідних активів свідчить про спробу знизити банком високий ступінь ризику активних операцій, та забезпечити свої активні операції достатнім рівнем високоліквідних коштів.

Обсяги кредитної діяльності Укрексімбанку за 5 років з 1.01.2009 по 1.01.2014 зросли на 3,8%

Структура кредитного портфеля за 5 років не змінювалась кардинально. На початок 2009 року у структурі КП банку переважали кредити клієнтам і їх доля складала 89,74%, у той час, як доля міжбанківських кредитів складала 10,26%.

На початок 2014 року доля міжбанківських кредитів у КП банку стала ще меншою і склала 6,37% у той час, як доля клієнтського кредитного портфелю сягнула значення 93,63%.

За період 2009-2014рр., 5 років питома вага інвестиційних вкладень Укрексімбанку стрімко зростає з 4,5% до 41,25%.Кількість вкладень у цінні папери Укрексімбанку за період з 2010 по 2014р., 4 роки зросла у 20,07 разів. На 01.01.2014 обсяг інвестиційного портфелю банку склав 31850120 тис грн.

Весь період відбувається помітне нарощення обсягу доходів банку, що є позитивною тенденцією в його діяльності.

Так, на 01.01.2010 р. дохід Укрексімбанку банку становить- 7719600 тис.грн., за період доходи банку зросли на 30,65% і на 01.01.2014 склали 10085640 тис. грн. Витрати банку за період також зросли, але в меншій мірі, ніж доходи. Так, за період з 2010 по 2014р., 4 роки витрати банку зросли на 27, 20% і на 01.01.2014 склали 9805702 тис.грн.

Чистий прибуток за період зріс на 228630 тис.грн. або на 445,60% та на початок 2014 року склав 279938 тис.грн.

Рентабельність капіталу, яка є основним показником ефективності діяльності банку, склала у 2010 році 0,47%, а на 2014 рік - 1,55%, що не відповідає рекомендованому значенню не менше 5 %. Тобто банк неефективно використовує свій капітал.

Рентабельність активів також знаходиться поза межами рекомендованого значення не менше 1%, що характеризує внутрішню політику банку по управлінню структурою активів та пасивів як неефективну, так само як не ефективну діяльність керівництва банку.

Список використаних джерел

1.ЗУ «Про банки і банківську діяльність»: закон України, затверджений Верховною радою України від 07.12.2000 № № 2121-III

2.Алексеєнко М.Д. Банківський капітал : стан та перспективи розвитку в Україні [Текст ] /: авто реф.. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук. спец. 08.04.01/ М.Д. Алексеєнко . - 29 с.

3.Батракова Л.Г. Єкономический аналіз деятелньости коммерческого банка: учебник [Текст] / Баракова Л.Г. - «Логос», 2005. - 364 с.

4.Буевич С.Ю., Королев О.Г. аналіз финансовіх результатов банковской деятелньости [Текст]/ Буевич С.Ю. - Кнорус, 2005. - 160 с. - ISBN: 5 - 85971 -153-0

5. Види депозитів

6.Вовк В.Я., Хмеленко О.В. Кредитування і контроль [Текст ] / Вовк В.Я., Хмеленко О.В - К.: Знання, 2008. - 463 с.

7. А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко Аналіз банківської діяльності [Текст ] /За ред. А.М. Герасимовича. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 599с.

8. Кириченко О.А., Гіленко І.В Банківський менеджмент [Текст ] / Кириченко О.А., Гіленко І.В . - К.: Знання-Прес, 2002.- 438 c.

9. Дзюблюк О.В. Банківські операції: підручник [Текст] / За ред. О.В. Дзюблюка. - Економічна думка, 2009. - 696 с.

10. Коваленко Л.О.,Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент [Текст ] / Коваленко Л.О., Ремньова Л.М.: Навч.пос.-3-тє вид.,випр. і доп.-К.: Знання,2008.-483с.

11. Курган О.Г.Інформаційна система як основа організаційного забезпечення управління інноваційно - інвестиційною діяльністю

12.Лєонов С.В. Основні положення формування та реалізації інвестиційної політики в комерційному

13. Офіційний сайт Національного банку України.

14. Офіційний сайт АБ «Укрексімбанк».

15. Парасій-Вергуненко І.М. аналіз банківської діяльності [Текст]/ Парасій-Вергуненко І. М. - К.:КНЕУ, 2003. - 347с.

16. Трокоз Л.О. Проблемна заборгованість як невідємна складова кредитного портфелю комерційного банку

Размещено на Allbest.ru