Діяльність АТ "Ощадбанк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський коледж харчової промисловості

НУХТ

ЗВІТ

з проходження навчальної практики у відділенні АТ «Ощадбанк»

Виконала:

Студентка 3-го курсу ,групи 831

спеціальності «Фінанси та кредит»

Колісник Ю.І.

Перевірив:

Шевчук А.М.



Календарний графік проходження практики

№ п/п	Назва робіт	Кількість днів	Дата	Відмітки про виконання
1	2	3	4	5
1.	ВИРОБНИЧА НА РОБОЧОМУ МІСЦІ ПРАЦІВНИКІВ ФІНАНСОВОЇ СЛУЖБИ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
1.1	Створення та організація діяльності банку	2	06.01.14 08.01.14
1.2	Організація фінансової діяльності банківської установи	2	09-10.01.14
1.3	Ресурси комерційних банків	6	13-14.09.14
1.4	Розрахунково-касові операції банків	5	15-17.01.14 20-22.01.12
1.5	Кредитні операції банків	3	23-25.01.14 05-05.05.14
1.6	Операції банків з іноземною валютою	4	07-08.05.14 12.01.14
1.7	Не традиційні операції банків та послуги	10	13-16.05.14
1.8	Робота на посаді начальника відділу (операційного, кредитного, карткового та ін..)	1	17.05.14 19-23.05.14 26-29.05.14
1.9	Оформлення звіту	25	30.05.14
	РАЗОМ

Керівник практики: від вищого навчального закладу директор Решетюк Г.М.



Зміст

Вступ

1. Створення та організація діяльності АТ «Ощадбанк»

1.1 Назва банківської установи, його місцезнаходження підпорядкованість

1.2 Організаційна структура банку, схема управління

1.3 Види та операції банку

1.4 Порядок реєстрації банку

1.5 Ліцензування банківської діяльності

1.6 Доходи, витрати і прибуток банку

1.7 Економічні нормативи, що регулюють діяльність банку

2. Організація фінансової діяльності банківської установи

2.1 Структура відділів банківської установи

2.2 Функції відділів банківської установи та принципи роботи

3. Ресурси комерційних банків

3.1 Склад і структура ресурсів комерційного банку

3.2 Формування власного капіталу банку

3.3 Операції по залученню вкладів і депозитів

3.4 Міжбанківський кредит

3.5 Управління ресурсами комерційного банку

4. Розрахунково-касові операції

4.1 Відкриття та ведення банками рахунків у національній валюті клієнтам банку

4.2 Розрахункові операції банку

4.3 Організація готівково-грошового обігу в банківській установі

5. Кредитні операції банків

5.1 Класифікація банківських кредитів

5.2 Умови кредитної угоди

5.3 Способи захисту від кредитного ризику

5.4 Позичковий процент та його диференціація

5.5 Процес кредитування клієнтів банку

5.6 Формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позичками комерційних банків

5.7 Особливості надання і погашення окремих видів кредиту

6. Операції банків з іноземною валютою

6.1 Відкриття та ведення банками рахунків у іноземній валюті клієнтам банку



Вступ

Виробнича практика є невід'ємною частиною ступеневого процесу підготовки спеціалістів з фінансів у вищому навчальному закладі. Практика передбачає безперервність та послідовність отримання студентами практичних знань і навичок роботи в фінансовій службі підприємства, з податковими, фінансовими органами та іншими державними службами , а також фінансово-кредитними установами. Студенти повинні одержати практичний досвід організації фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Метою виробничої практики є отримання базових знань з практичних питань організації фінансово-кредитної діяльності суб'єктів господарювання.

Завданнями практики є:

- знайомство з сутністю та видами податків, розгляд організаційних основ побудови податкової політики, ознайомлення із організацією діяльності державної податкової служби і податкової роботи з суб'єктами підприємницької діяльності; вивчення методики обчислення податків і зборів, що справляються в Україні;

- розгляд організаційних основ функціонування бюджетної системи України, послідовність виконання бюджетів за доходами та видатками, системи касового обслуговування бюджету та порядку виконання бюджету органами Державного казначейства;

- проведення економічного дослідження щодо вивчення рівня, зміни динаміки фінансових показників у їх взаємозв'язку і взаємозумовленості з метою прийняття ефективних управлінських рішень для забезпечення внутрішньої і зовнішньої діяльності господарюючих систем, сталого економічного розвитку в стійкого фінансового стану;

- ознайомлення із системою фінансово-економічних відносин, які виникають у процесі мобілізації ресурсів для фінансування операційної та інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання і визначення найефективніших шляхів вкладання коштів.

Об'єктом проходження практики є Кам'янець - Подільське відділення АТ «Ощадбанк».

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» - одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком.

Банк є універсальною банківською установою, діяльність якої спрямована на надання широкого спектра банківських послуг усім типам клієнтів, зокрема підприємствам будь-якої форми власності.

Станом на 1 січня 2012 року АТ «Ощадбанк» за величиною власного капіталу посідав друге місце серед банків України. При цьому за обсягом активів займав 3-тю ринкову позицію і входив до першої групи комерційних банків України. За залученими коштами фізичних осіб банк займав 2-ге місце серед банків України, за коштами юридичних осіб - 6-те місце.

Кам'янець-Подільське відділення відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» є відокремленим структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Кам'янець - Подільське відділення АТ “Ощадбанк” при здійсненні банківської діяльності керується чинним законодавством України, зокрема Законами України: “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами; нормативно-правовими актами Національного банку України, а також нормативно-правовими актами банку, основними з яких є:

- Статут банку;

- постанови правління банку;

- нормативні документи банку (накази, положення, інструкції тощо. Основна діяльність Банку полягає у веденні банківських рахунків та залученні депозитів юридичних та фізичних осіб, наданні кредитів, здійсненні платежів, торгівлі цінними паперами та у здійсненні операцій з іноземними валютами.

Станом на 31 грудня 2012 та 2011 років Банк був на 100% у власності держави.

Основним джерелом доходів банку є відсоткові доходи (операційні доходи), що дають продуктивні активи. Найбільша частка доходів філії-Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк» надходить у вигляді відсотків від надання кредитів на різний строк у національній та іноземній валюті резидентам та нерезидентам для виробничих, торговельних, споживчих й інших цілей.



1. Створення та організація діяльності АТ «Ощадбанк»

1.1 Назва банківської установи, його місцезнаходження і підпорядкованість

АТ «Ощадбанк» - один із найбільших фінансових інститутів української держави, що має найрозгалуженішу мережу установ - близько 6000.

Державний банк сьогодні - символ стабільності та надійності. За основними показниками своєї діяльності він входить у трійку лідерів вітчизняного банківського ринку.

Це єдиний в Україні банк, що має закріплену Законом України „Про банки і банківську діяльність” державну гарантію повного збереження грошових коштів громадян, довірених банку.

Ощадний банк - універсальна банківська установа, яка зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських продуктів та послуг, збільшенні присутності на ринку.

За роки свого існування Ощадбанк завоював репутацію бездоганного ділового партнера, який спроможний виконувати взяті на себе зобов'язання незалежно від впливу зовнішніх або внутрішніх факторів.

Банк активно працює практично в усіх секторах українського фінансового ринку, на сучасному рівні обслуговує великих корпоративних клієнтів. Його фінансова надійність - головний аргумент на користь того, що клієнтами Ощадбанку сьогодні є такі поважні системні клієнти, як установи Пенсійного фонду України, ДП «Енергоринок», НАК “Нафтогаз України”, НАЕК “Енергоатом”, УДППЗ “Укрпошта”, ВАТ «Укртелеком».

Ощадбанк є емітентом електронних грошей платіжної системи «ГлобалМані». Електронні гроші забезпечені реальною гривнею і мають стовідсоткову ліквідність. Перша емісія відбулася 21 жовтня 2011 року.

Наглядова рада Ощадбанку:

Голова наглядової ради - Рибак Сергій Олександрович;

Заступник голови наглядової ради - Литюк Анатолій Іванович;

Члени наглядової ради: Акімова Ірина Михайлівна; Бордюгов Юрій Васильович; Волинець Данило Мефодійович ; Гайдуцький Павло Іванович ; Кошеленко Олег Федорович; Кушніренко Олександр Миколайович; Любченко Костянтин Валерійович; Носачова Ірина Вікторівна; Портнов Андрій Володимирович; Сотуленко Ігор Миколайович; Федосов Віктор Михайлович ; Харченко Сергій Іванович.

Постійно діючим виконавчим органом Банку є правління. Правління здійснює керівництво оперативною (поточною) діяльністю Банку, формуванням фондів і несе відповідальність за ефективність його його роботи.

До компетенції правління банку належить:

*організація виконання рішень наглядової ради щодо діяльності Банку;

*розгляд проектів документів Банку, затвердження яких належить до компетенції наглядової ради,затвердження стратегічних та поточних планів.

1.2 Організаційна структура та управління АТ «Ощадбанк»

Структура управління Банком включає органи управління та контролю.

Органами управління та контролю Банку є :

1)наглядова рада Банку;

2)правління Банку;

3)ревізійна комісія(департамент внутрішнього аудиту).

Наглядова рада Банку є вищим органом управління Банку, що здійснює контроль за діяльністю правління Банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів Держави як акціонера Банку та інші функції, визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» .

До компетенції наглядової ради належить прийняття рішень щодо :

-визначення основних напрямів діяльності Банку та затвердження звітів про їх виконання;

-затвердження річних результатів діяльності Банку, включаючи його дочірні підприємства;

-розроблення та затвердження положення про ревізійну комісію Банку призначення персонального та кількісного складу ревізійної комісії, дострокове припинення повноважень призначеного персонального складу ревізійної комісії або окремого з її членів;

-затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

-інвестування у статутні фонди юридичних осіб (у вигляді придбання акцій, часток, паїв);

-участі банку в банківських холдингових групах, фінансових холдингових групах та про перелік повноважень, які передаються банком таким банківським об'єднанням ;

-випуску акцій банку на підставі актів Кабінету Міністрів;

-розподілу прибутку та покриття збитків;

-затвердження положення про правління Банку та визначення кількісного складу правління;

-призначення і звільнення голови правління Банку,укладання з ним контракту;

-затвердження персонального складу правління, призначення і звільнення посади заступників голови правління Банку та членів правління Банку, в тому числі подання голови правління Банку,укладення з ними контрактів;

-визначення зовнішнього аудитора;

-встановлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

-заслуховування звітів правління з основних питань діяльності Банку затвердження зведеного балансу Банку.

Власник Акцій	Звичайних акцій	Відсоток економічних прав
Держава Україна	14 496	100%
Міноритарні власники акцій	0	-
Загалом	14 496	100%

1.3 Види та операції банку

Серед різноманітних банківських операцій і послуг, що здійснює Ощадбанк, значне місце займають кредитні операції.

Ощадбанк пропонує кредитні продукти призначені для різних категорій клієнтів з урахуванням специфіки їхньої діяльності.

Кредитування можна здійснювати у формі:

1. Разового кредиту;

2. Кредитної лінії (відновлювальної, невідновлювальної, мультивалютної);

3. Овердрафту;

4. Факторингу.

Банк пропонує вигідні умови кредитування, оперативне вирішення питань, зручні схеми погашення, гнучкий підхід до виду забезпечення.

Кредитування проводиться як в національній, так і в іноземній валютах.

Потенційному позичальнику-фізичній особі необхідно:

1) Бути резидентом України;

2) Мати достатнє для здійснення виплат по кредиту та відсотках співвідношення доходів та витрат.

Погашення кредиту здійснюється клієнтом щомісяця рівними частинами або ануїтетними платежами.

АТ "Ощадбанк" входить до числа лідерів серед українських банків, які надають кредити підприємствам багатьох галузей економіки України - агропромислового комплексу, торгівлі і громадського харчування, машинобудування, будівництва, ПЕК, переробної та ін.

АТ "Ощадбанк" здійснює операції з конвертації (обміну) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави.

Операції з конвертації готівкової іноземної валюти здійснюються лише з валютами, що належать до І групи класифікатора іноземних валют.

Ощадбанк здійснює операції з чеками.

Дорожні чеки сплачуються:

· лише власнику чека, зразок підпису якого є на чеку;

· після ідентифікації підпису на чеку (відповідність підпису власника чека його підпису в паспорті або іншому документі, що посвідчує особу);

· тільки в повній сумі, що зазначена на чеку;

· за умови відсутності на дорожніх чеках виправлень або написів, які заважають прочитанню першого підпису власника чека

1.4 Порядок реєстрації банку

З першого вересня 2012 року Ощадбанк розпочав реєстрацію вкладників, дані про яких не було внесено до “Реєстру вкладників заощаджень громадян”, а також актуалізацію вкладників, дані про яких було внесено до цього реєстру та які отримали у 2008 році компенсацію в повному обсязі. У 2013 році реєстрація та актуалізація цих категорій вкладників продовжується. Отримати компенсацію вони зможуть у разі прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Щоб здійснити реєстрацію, вкладникам потрібно:

Перший етап - отримати час та дату реєстрації своїх даних.

Другий етап - відвідати установу банку з метою реєстрації у призначений день і час. При собі необхідно мати такі документи:

- паспорт громадянина України або документ, що його замінює, чи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та копії відповідних сторінок паспорта;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та її копію;

- ощадну(і) книжку(и) за компенсаційним(и) рахунком(ками).

Після реєстрації вкладника буде запрошено до установи Ощадбанку для отримання Національної картки, на яку в разі прийняття відповідних рішень Кабінету Міністрів України в майбутньому буде зараховано компенсацію.

1.5 Ліцензування діяльності АТ «Ощадбанк»

Ощадбанк має такі ліцензії:

*Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 31.12.1991р., Серія АОО № 038999, видане Печерською районною в місті Києві Державною адміністрацією

*Свідоцтво про реєстрацію в Національному банку України № 4 від 31.12.1991р.

*Ліцензія Національного банку України № 148 від 05.10.2011р. на право здійснення банківських операцій

*Генеральна ліцензія Національного банку України № 148 від 05.10.2011р.на право здійснення валютних операцій

*Дозвіл Національного банку України № 148-4 від 15.06.2011р

*Додаток до дозволу № 148-4, виданий Національним банком України 15.06.2011р.

*Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з управління цінними паперами, Серія АГ № 579802 від 09.08.2011р

*Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - брокерська діяльність, Серія АГ № 579799 від 09.08.2011р.

*Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку -дилерська діяльність, Серія АГ № 579800 від 09.08.2011р.

*Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - андеррайтинг, Серія АГ № 579801 від 09.08.2011 р.

*Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарна діяльність зберігача цінних паперів, Серія АГ № 579803 від 09.08.2011р.

*Ліцензія Міністерства фінансів України на випуск та проведення лотерей (державні миттєві лотереї), Серія АА № 417232 від 14.02.2004р.

*Сертифікат PCI DSS Compliance

Організаційна структура та управління АТ «Ощадбанк»

Структура управління Банком включає органи управління та контролю.

Органами управління та контролю Банку є :

1)наглядова рада Банку;

2)правління Банку;

3)ревізійна комісія(департамент внутрішнього аудиту).

Наглядова рада Банку є вищим органом управління Банку, що здійснює контроль за діяльністю правління Банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів Держави як акціонера Банку та інші функції, визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» .

До компетенції наглядової ради належить прийняття рішень щодо :

-визначення основних напрямів діяльності Банку та затвердження звітів про їх виконання;

-затвердження річних результатів діяльності Банку, включаючи його дочірні підприємства;

-розроблення та затвердження положення про ревізійну комісію Банку призначення персонального та кількісного складу ревізійної комісії, дострокове припинення повноважень призначеного персонального складу ревізійної комісії або окремого з її членів;

-затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

-інвестування у статутні фонди юридичних осіб (у вигляді придбання акцій, часток, паїв);

-участі банку в банківських холдингових групах, фінансових холдингових групах та про перелік повноважень, які передаються банком таким банківським об'єднанням ;

-випуску акцій банку на підставі актів Кабінету Міністрів;

-розподілу прибутку та покриття збитків;

-затвердження положення про правління Банку та визначення кількісного складу правління;

-призначення і звільнення голови правління Банку,укладання з ним контракту;

-затвердження персонального складу правління, призначення і звільнення посади заступників голови правління Банку та членів правління Банку, в тому числі подання голови правління Банку,укладення з ними контрактів;

-визначення зовнішнього аудитора;

-встановлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

-заслуховування звітів правління з основних питань діяльності Банку затвердження зведеного балансу Банку.

Наглядова рада Ощадбанку:

Голова наглядової ради - Рибак Сергій Олександрович;

Заступник голови наглядової ради - Литюк Анатолій Іванович;

Члени наглядової ради: Акімова Ірина Михайлівна; Бордюгов Юрій Васильович; Волинець Данило Мефодійович ; Гайдуцький Павло Іванович ; Кошеленко Олег Федорович; Кушніренко Олександр Миколайович; Любченко Костянтин Валерійович; Носачова Ірина Вікторівна; Портнов Андрій Володимирович; Сотуленко Ігор Миколайович; Федосов Віктор Михайлович ; Харченко Сергій Іванович.

Постійно діючим виконавчим органом Банку є правління. Правління здійснює керівництво оперативною (поточною) діяльністю Банку, формуванням фондів і несе відповідальність за ефективність його його роботи. До компетенції правління банку належить:

*організація виконання рішень наглядової ради щодо діяльності Банку;

*розгляд проектів документів Банку, затвердження яких належить до компетенції наглядової ради,затвердження стратегічних та поточних планів діяльності Банку,бізнес-плану,розгляд річного фінансового звіту і балансу, подання їх на затвердження наглядовій раді;

*затвердження програми здійснення внутрішнього контролю з метою протидії відмінюванню грошей, отриманих злочинним шляхом;

*затвердження граничної чисельності працівників Банку, та організаційної структури центрального апарату;

*контроль за дотриманням законодавства працівниками Банку, визначення основних засад ведення активних та пасивних операцій;

*визначення умов оплати праці, прийняття рішень з питань соціального забезпечення і захисту та стимулювання працівників Банку;

*визначення порядку найму і звільнення працівників, форми, системи, порядку оплати праці та стимулювання працівників відповідно до законодавства

*встановлення порядку списання морально застарілого та непридатного для використання обладнання і транспортних засобів;

*затвердження символіки Банку, вирішення інших питань діяльності, винесених на розгляд правління за рішенням голови правління.

Правління Ощадбанку:

Голова правління - Подрєзов Сергій Олександрович;

Перші заступники голови правління :Кіреєв Денис Борисович, Кушнір Кирило Олександорович;

Заступники голови правління: Глущенко Олександр Вікторович, Глушко Олександр Дмитрович, Драчко-Єрмоленко Євгеній Володимирович, Ляшенко Сергій Якович, Тютюн Антон Олександрович, Бородін Григорій Васильович.

1.6 Доходи витрати і прибуток банку

Банківські доходи і витрати поділяються на:

відсоткові;

комісійні;

торгові;

інші банківські та небанківські операційні доходи і витрати.

Загальні доходи АТ “Ощадбанк” на 2010 рік склали 126387 тис.грн., що на 20% перевищують доходи 2009 року, в т.ч. процентний дохід становив 234608 тис.грн. (або 65% від загальних доходів), комісійний дохід - 26624 тис.грн. (24%), торговельний дохід - 3481 тис.грн. (4,5%), дохід у вигляді дивідендів - 1613 тис.грн. (1,5%), інший дохід - 6911 тис.грн. (5%).

Структура доходів АТ “Ощадбанк” у 2010 році

Загалом зростання доходів у 2010 році перевищувало зростання витрат за даний період.

Обсяг витрат, понесених АТ “Ощадбанк” на 2010 рік склав 120705 тис.грн., що на 46% перевищують витрати 2009 року. Структура витрат у 2010 році не зазнала суттєвих змін та є наступною: процентні витрати становили 145388тис.грн. (59%), комісійні витрати - 1462 тис.грн. (1,6%),

інші витрати - 6862 тис.грн. (5,5%), загальні адміністративні витрати - 26743 тис.грн. (29%), витрати на податок на прибуток - 6828 тис.грн. (4,9%).

Структура витрат АТ “Ощадбанк” у 2010 році

Протягом 2008-2011 років витрати АТ “Ощадбанк” стрімко зростали, проте доходи при цьому перевищували їх і це свідчить про те, що банк успішно функціонує і прибуток з кожним роком також збільшується.

Розглянемо динаміку фінансових результатів АТ “Ощадбанк” протягом 2008-2011 рр., як змінювався прибуток, дохід та витрати за таблицею.

Отже, на протязі 2008-2011 рр. дохід та витрати постійно зростали, проте прибуток у 2009 році зменшився порівняно з 2008 роком і становив 11695 тис.грн., а в 2010 та 2011 роках він знову зріс.

Динаміка фінансових результатів АТ “Ощадбанк” протягом 2008-2011 рр.

Показники	За 2008 рік	За 2009рік	За 2010 рік	За 2011 рік
Дохід, тис.грн.	65703	105164	126387	2467076
Витрати, тис.грн.	64985	100254	120705	2160453
Прибуток,тис.грн.	14309	11695	16405	306623

Щодо результатів діяльності АТ “Ощадбанк” за 2011 рік, то власний капітал АТ “Ощадбанк” за рахунок поповнення статутного капіталу акціонером банку - державою та прибутку, отриманого банком за минулий рік, збільшився на 13,2 млрд. грн. і досягнув 15,5 млрд. грн.

Залучені банком кошти клієнтів зросли на 2,3 млрд. грн. і склали 16,0 млрд. грн., з яких кошти фізичних осіб становили 12,4 млрд. грн., або 77,5 %, та кошти юридичних осіб - 3,6 млрд. грн., або 22,5 %.

Обсяг залучених банком строкових депозитів фізичних осіб зріс на 61 %, або на 2,4 млрд. грн.

Кошти юридичних осіб зросли на 0,8 млрд. грн., з них кошти на вимогу - на 0,6 млрд. грн.

За результатами діяльності операційний дохід склав 2,4 млрд. грн., що на 63 % перевищує рівень 2010 року.

Чистий процентний дохід банку становив 1,5 млрд. грн., що на 73 % більше, ніж за 2010 рік. Аналогічно чистий комісійний дохід склав 643 млн. грн., що на 35 % більше обсягу 2010 року.

Торговельний дохід збільшився у 2 рази порівняно з 2010 роком та склав 146 млн. грн.

Чистий прибуток, отриманий банком, становив 306 млн. грн., що в 1,5 р. більше, ніж у 2010 році.

Станом на 01.01.2011 обсяг чистих активів склав 57,8 млрд. грн.

1.7 Економічні нормативи, що регулюють діяльність банку

За допомогою економічних нормативів діяльності банків в Україні забезпечується стабільна діяльність банків та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігається неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності (див. також статтю про банківське регулювання та нагляд). Економічні нормативи є основним стовпом пруденційного регулювання банків в Україні. Тут застосовуються концепції «Базель І». Їх розрахунок здійснюється, в основному, на базі регулятивного капіталу.

Існуючі нормативи поділяються на нормативи капіталу:

мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), (120 млн грн.);

адекватність регулятивного капіталу/ платоспроможність (Н2), (не менше 10%);

співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3); (не менше 9%);

Нормативи ліквідності:

миттєва (Н4), (не менше 20%)

поточна (Н5), (не менше 40%)

короткострокова ліквідність (Н6) (не менше 60%);

Нормативи кредитного ризику:

максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7), (не більше 25%)

великі кредитні ризики (Н8), (не більше 800%)

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), (не більше 5%)

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)(не більше 30%);

Нормативи інвестування:

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), (не більше 15%)

загальна сума інвестування (Н12) (не більше 60%);

нормативи загальної довгої та короткої валютної позиції банку: Н13-1 та Н13-2 (не більше 30%).



2. Організація фінансової діяльності банківської установи

2.1 Структура відділів банківської установи

Структура банку будується за принципом централізації з вертикальністю підпорядкуванням і складається з:

1. центрального апарату;

2. філій банку, що відділені на окремий баланс відділень;

3. територіально відокремлених безбалансових відділень;

Філії, територіально відокремлені безбалансові відділення не є юридичними особами і діють від імені банку на підставі Положень про них.

Філії банку здійснюють від імені банку банківські та інші операції, передбачені положенням про філію, на підставі письмових дозволено, надання банком, у межах отриманий банком банківської ліцензії та письмових дозволено. ощадбанк депозит позичковий

2.2 Функції відділів банківської установи та принципи роботи

Для здійснення банком своєї діяльності важливе місце займає організація фінансової роботи у банку. Вона включає:

1. фінансове планування

2.оперативна фінансова робота

3. контрольно-аналітична робота.

Фінансове планування спрямовується на перетворення стратегічних цілей та завдань банку в конкретні (абсолютні й відносні) значення результативних фінансових показників діяльності банківської установи через реалізацію комплексу заходів у сфері фінансів.

Продукти фінансового планування такі:

1. побудова цільової фінансової моделі банку;

2. визначення цільових значень параметрів системи (банку);

3. обґрунтування прогнозних показників фінансових результатів;

4. побудова прогнозного балансу;

5. розроблення плану банківських операцій, бюджету банку та бюджетів структурних підрозділів;

6. складання плану організаційних заходів і визначення відповідальних за їх виконання.

Створення фінансових планів відбувається як на рівні банку в цілому, так і на рівні окремих структурних підрозділів, тому окремі плани мають бути узгоджені. Процес узгодження бюджетів може здійснюватися двома основними методами: згори вниз і знизу вгору. У першому варіанті менеджмент банку формулює завдання та визначає планові значення фінансових показників, які доводяться до підрозділів. Керівники підрозділів, у свою чергу, розробляють конкретні заходи досягнення планових показників, які подаються на розгляд менеджментові банку й узгоджуються. Такий підхід ефективний, коли потрібно швидко реагувати на зміну зовнішніх умов та на жорстку конкуренцію.

Банки здійснюють різнопланову контрольно-економічну та аналітичну роботу, спрямовану на забезпечення повноти й своєчасності здавання виручки (готівкових надходжень) до кас установ комерційних банків. Основним об'єктом контрольно-аналітичної роботи банків є виручки торговельних підприємств і надходження готівки підприємств сфери обслуговування населення. Тому установи банків в обов'язковому порядку ведуть спеціальний журнал, у якому реєструються усі торговельні та інші підприємства сфери обслуговування, що мають постійну виручку, в тому числі і не виділені на самостійний баланс. Повнота і своєчасність здавання грошової виручки підприємствами контролюються економістами кредитного (комерційного) відділу установ банків. Для здійснення вказаного контролю економісти на підставі згаданого вище журналу складають контрольні відомості за підприємствами, які здають виручку в денні, вечірні каси банків і через підприємства зв'язку, і передають їх бухгалтерам банку за місцем ведення рахунків клієнтів і контролерам вечірніх кас, які щоденно роблять у цих контрольних відомостях відмітки про здавання виручки.

Джерела формування банківських ресурсів відображаються у правій частині балансового звіту і називаються пасивами банку. За джерелами формування пасиви не однорідні і складаються з власного капіталу та зобов'язань банку перед вкладниками і кредиторами.

За економічним змістом капітал банку - це власні кошти засновників або акціонерів (власників банку), внесені ними на свій ризик для отримання доходів. Ризик власників полягає в тому, що рівень дохідності капіталу може бути низьким або діяльність спричиниться до збитків, банк збанкрутує, через що вони можуть втратити свої кошти.

Банківський капітал відіграє визначальну роль у процесі створення та функціонування комерційного банку, хоча за величиною становить незначну частину сукупних ресурсів банку. Частка власного капіталу у ресурсах банку має бути не нижчою за 8%, тоді як для промислових підприємств це співвідношення, як правило, становить 50% і вище.

Формування власної капітальної бази є необхідною умовою майбутньої діяльності банку. Тому одна з найсерйозніших проблем, що постають перед менеджментом банку, полягає у залученні та підтримці достатнього обсягу власного капіталу.

Власний капітал банку виконує такі функції:

1) захисну;

2) оперативну;

3) регулюючу.



3. Ресурси комерційних банків

3.1 Склад і структура ресурсів комерційного банку

Залежно від місця мобілізації банківських ресурсів їх поділяють на ті, які мобілізуються самим банком, і ті, які придбані в інших банків. На місці банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян та депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах банк залучає ресурси, мобілізовані іншими банками.

Ресурси банку розрізняють також за можливістю прогнозування їхнього розміру. При цьому виділяють ресурси, що піддаються прямому і непрямому прогнозуванню.

До ресурсів прямого прогнозування належать фонди банку й нерозподіленого прибутку. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на розрахункових рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.

Залежно від часу використання банківські ресурси поділяють на постійні і тимчасові. Постійні - це кошти, чия динаміка або оборотність комерційним банком може бути прогнозована й використана для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси формують кошти, які утворюються періодично в результаті здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко спрогнозувати.

Формування ресурсів банком здійснюється практично щодня у процесі його взаємодії з клієнтами за різними видами операцій.

Власний капітал банку - це грошові кошти, внесені акціонерами і засновниками банку, з метою забезпечення його економічної самостійності й фінансової стійкості протягом усього періоду його діяльності.



3.2 Формування власного капіталу банку

Основними елементами власного капіталу є статутний капітал, резервний капітал (фонд), спеціальні фонди, нерозподілений прибуток та субординовний борг.

Розмір власного капіталу банку залежить від таких факторів: рівня мінімальних вимог НБУ до статутного фонду (це мінімальний розмір статутного фонду, який банк повинен мати сплаченим); специфіки клієнтури (за значної кількості невеликих вкладників власного капіталу потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників); характеру активних операцій (наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу).

Статутний капітал - це сплачений та зареєстрований підписний капітал. Він є основним видом банківського капіталу банку. Формується статутний капітал відповідно до вимог Законів України "Про банки і банківську діяльність".

Формування статутного капіталу може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників (резидентів та нерезидентів).

Підписний капітал - величина капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї).

У банківській практиці економічний капітал виступає дієвим інструментом щодо ідентифікації та виміру всіх видів банківських ризиків.

Регулятивний капітал банку - один з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно, за щоденними формами звітності та щомісячно, на підставі форм звітності за 1 число місяця.

Економічні нормативи об'єднані у три групи:

І група - нормативи капіталугрупа - нормативи ліквідності.група - нормативи ризику.

Ощадбанк дотримується усіх економічних нормативів.

Економічні нормативи є основою для пруденційного регулювання банків у нашій державі, а нормативи капіталу - найважливішими нормативами банку, оскільки вони характеризують його фінансову стійкість і здатність виконувати більшість економічних нормативів.

3.3 Операції по залученню вкладів і депозитів

Депозитні операції -- це операції із залучення або розміщення коштів на депозит.

Залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитного) сертифіката. За договором банківського депозиту (вкладу) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту (вкладу) та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що передбачені договором. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.

Правові відносини між банком і клієнтом виникають у момент укладення депозитного договору обома сторонами і діють до повного виконання взаємних зобов'язань. Банк гарантує клієнту збереження таємниці вкладу.

Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування. Сторонами депозитного договору є юридичні та фізичні особи, які набувають прав і беруть на себе зобов'язання за договором. Предмет депозитного договору -- умови, які характеризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитних операцій.

Депозитний договір оформляється в двох примірниках. Співробітник банку реєструє договір у книзі реєстрації, фіксує дату, номер договору і номер депозитного рахунка. Договір укладається з обох сторін і скріплюється печатками. Після повного оформлення договору один примірник видається клієнту. Якщо із закінченням строку дії договору жодна із сторін не побажає його розірвати, договір, як правило, вважається продовженим на такий же строк і на тих же умовах.

Основними реквізитами та умовами депозитного договору мають бути:

* назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад);

* назва та адреса власника коштів;

* дата внесення депозиту;

* сума депозиту;

* дата вимоги вкладником своїх коштів;

* відсоткова ставка за користування депозитом (комерційний банк може залишити за собою право змінювати відсоткову ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ з відповідним повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути змінений або розірваний відповідно до чинного законодавства України);

* зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;

* підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників (для юридичної особи -- керівника або уповноваженої на це особи; для фізичної особи -- власника коштів або уповноваженої на це особи).

Зобов'язання клієнта за депозитним договором полягають у своєчасному перерахуванні грошових коштів на депозитний рахунок банку; зобов'язання банку -- прийняти грошові кошти на депозитний рахунок, нараховувати відсотки, забезпечити повне збереження суми внеску і повернути її після закінчення строку дії договору або достроково за заявою клієнта. Клієнт, як правило, має право довкладати (частково списувати) грошові кошти чи нараховані відсотки, якщо це передбачено умовами депозитного договору. Сторони зобов'язуються зберігати таємницю за усіма діями, пов'язаними з виконанням депозитного договору.

Вклади в установи банків носять суворо добровільний характер. Банки, як правило, встановлюють мінімальний розмір первинного внеску. Вкладник -- фізична особа має право оформити за депозитним вкладом довіреність або заповідальне розпорядження. Власник депозитного вкладу зобов'язаний заздалегідь повідомити установу банку про дострокову вимогу вкладу за зазначеним у договорі номером телефону, письмово або при особистій явці.

Згідно з юридичними нормами праву однієї сторони депозитного договору відповідає зобов'язання іншої сторони.

Стягнення на вклади юридичних і фізичних осіб у комерційних банках може бути звернено на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволено цивільний позов. Конфіскація вкладів може бути проведена лише на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.

Кожний комерційний банк повинен приділяти першочергову увагу сучасним технологіям управління депозитами (вкладами) і заощадженнями юридичних і фізичних осіб.

Важливе значення має застосування банками різноманітних святкових, новорічних, відпускних, податкових та інших строкових внесків з метою нагромадження коштів, достатніх, наприклад, для купівлі новорічних подарунків (або подарунків на інші свята), оплати видатків на час відпустки тощо.

Останнім часом поширюється практика роботи вітчизняних комерційних банків з депозитними сертифікатами. Сертифікати можуть бути номіновані як у національній, так і в іноземній валюті. Сертифікати сплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, -- в іноземній валюті. Сертифікати можуть випускатися: одноразово або серіями, іменними або на пред'явника, строковими або до запитання. Строк обігу сертифіката встановлюється від дати його видачі до дати, коли власник сертифіката отримує право вимоги депозиту (вкладу) за сертифікатом.

Бланки сертифікатів мають містити такі обов'язкові реквізити: назву "ощадний (депозитний) сертифікат"; порядковий номер сертифіката та його серію (якщо випуск є серійним); дату внесення депозиту; розмір депозиту, який оформлений сертифікатом (літерами та цифрами); зобов'язання банку повернути суму, внесену на депозит; дату вимоги вкладником суми за сертифікатом; відсоткову ставку за користування депозитом; умови сплати відсоткової ставки -- у разі вимоги вкладника про повернення вкладу до обумовленого строку; назву та адресу банку-емітента, а для іменного сертифіката -- назву (ім'я) вкладника; місце для підпису особи, яка уповноважена банком підписувати зобов'язання, та місце для печатки банку.

Виготовлення бланків сертифікатів здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах відповідно до вимог Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених спільним наказам Міністерства фінансів України, Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ України № 98 від 25 листопада 1993 р.

Видача і погашення сертифікатів здійснюється лише емітентом. До погашення приймаються тільки оригінали сертифікатів. У разі настання строку вимоги депозиту банк здійснює платіж за пред'явленням сертифіката на підставі заяви власника або особи, уповноваженої на здійснення цієї операції, в якій зазначається рахунок, на який мають бути зараховані кошти.

Банк має передбачити можливість дострокового подання строкового сертифіката до сплати. У такому разі банк сплачує власникові сертифіката його суму та відсотки за зниженою відсотковою ставкою, яка визначається при видачі сертифіката. Якщо термін отримання вкладу за строковим сертифікатом прострочено, то такий сертифікат вважається документом до запитання, за яким на банк покладається зобов'язання сплатити зазначену в ньому суму вкладу та відсотків на дату вимоги.

3.4 Міжбанківський кредит

У сучасних умовах економічного розвитку країни, коли залучення строкових депозитів ускладнюється внаслідок дефіциту власних оборотних коштів підприємств та високих темпів інфляції, зростає значення міжбанківських кредитів під час формування ресурсної бази банків. Основною перевагою цього виду ресурсів є висока мобільність цих коштів, головним недоліком -- їх відносно висока вартість. Усе це обумовлює необхідність розроблення методики аналізу цих операцій, яка дала б змогу ефективніше управляти пасивними та активними операціями з міжбанківського кредитування.

Міжбанківський ринок -- частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються та розміщуються банками між собою.

Учасниками міжбанківського ринку кредитних ресурсів є Національний банк України, його регіональне управління, комерційні банки, їх філії та відділення. Розміщувати й купувати кредитні ресурси на міжбанківському ринку кредитних ресурсів банкові вигідно передусім з двох причин:

-- комерційні банки на відміну від суб'єктів господарської діяльності, вирізняються вищою надійністю;

-- процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча від ставки за кредитами суб'єктам економіки.

Міжбанківські кредити за складом поділяються на взаємні кредити між комерційними банками та кредитування НБУ комерційних банків. У загальній структурі міжбанківських кредитів переважають взаємні кредити комерційних банків (80--85 %), проте з розвитком банківської системи частка кредитів НБУ зростатиме.

Розрізняють міжбанківські активні та пасивні кредитні операції: ринок міжбанківських депозитів та ринок міжбанківських кредитів. Міжбанківський депозит -- це депозит одного банку в іншому. Міжбанківський кредит є основним джерелом запозичених коштів комерційного банку і слугує для підтримки кредитного потенціалу, поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів. Міжбанківський кредит має короткостроковий характер, вирізняється оперативністю надання коштів та вищими порівняно з депозитами процентними ставками. Він здійснюється в рамках кореспондентських відносин банків і є дорожчим порівняно з іншими джерелами кредитування ресурсом (потенціалом) банку. Суб'єктами міжбанківського кредиту є міжбанківські об'єднання, комерційні банки або інші кредитні інститути, фінансові компанії та Національний банк України. Ці суб'єкти можуть одночасно бути і в ролі кредитора, і в ролі позичальника. Специфіка міжбанківського кредиту визначається тим, що кошти використовуються не для власних господарських потреб банку, а для надання кредиту клієнтам. Тому МБК є формою купівлі-продажу кредитних ресурсів. Для оперативного залучення необхідних додаткових коштів комерційні банки використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів, на якому здійснюється продаж грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними установами.

Міжбанківський кредит -- це оперативне за способом залучення коштів, але дороге джерело ресурсів банку. Причини продажу одним комерційним банком іншому банківських ресурсів різноманітні: відсутність належного попиту і вигідного розміщення ресурсів серед своїх клієнтів; необхідність установлення тісніших взаємовідносин між банками; прибутковість цієї операції.

Міжбанківські кредити використовуються: для оперативного регулювання ліквідності балансу банку; для надання кредитів вигідним позичальникам. Метою аналізу міжбанківських кредитів є визначення:

¦ залежності діяльності комерційного банку від міжбанківських кредитів;

¦ доцільності залучення міжбанківських кредитів;

¦ ефективності використання міжбанківських кредитів. Міжбанківський кредит має такі форми:

¦ міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;

¦ залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на термін під узгоджений банківський процент (оформляється кредитною угодою);

¦ платіжний кредит у формі овердрафта за кореспондентським рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин, або спеціальним договором про овердрафт);

¦ централізовані кредити, що надаються для підтримки певних галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, тому що маржа по них регулюється НБУ;

¦ переоблік та перезастава цінних паперів у НБУ;

¦ централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

Основна частина міжбанківських договорів має терміновий характер, але деяка їх частина укладається в безстроковій формі. Це передбачає надання міжбанківського кредиту на мінімальний термін, установлений договором, після закінчення якого кредит переходить у безстроковий, тобто може бути стягнений банком у будь-який час за попереднім повідомленням. За будь-якої форми договору процентна ставка встановлюється виходячи з рівня, що склався на ринку в день його підписання.

Важливе місце в джерелах кредитних ресурсів комерційного банку посідають кредити НБУ, які надаються банкам у порядку рефінансування. Кредитні ресурси надаються, як правило, на цілі короткострокового кредитування за дотримання комерційним банком економічних нормативів та резервних вимог.

Рефінансування -- це процес здійснення банком активних операцій (кредитних вкладень) за рахунок позик, отриманих у інших банках. Операції з рефінансування є міжбанківськими кредитними операціями, що реалізуються комерційними банками для мобілізації грошових ресурсів. Плата за продані кредитні ресурси встановлюється на основі офіційної ставки НБУ з рефінансування.

Існує певна залежність ставки МБК від ставки рефінансування НБУ. Ставка НБУ є нижньою межею можливих коливань ставки міжбанківського кредиту. Динаміка ставки рефінансування пов'язана з рівнем інфляції в країні, динамікою курсу гривні відносно долара США. У результаті зміни ставки рефінансування змінюється і ставка МБК, збільшуючись чи зменшуючись в окремі періоди.

Під час аналізу ступеня залежності комерційного банку від МБК розраховуються відносні показники -- коефіцієнти рефінансування. Необхідно мати на увазі, що відносно високий ступінь залежності комерційних банків від позик, отриманих в інших банках, знижує їх прибутковість, тому що депозити клієнтів дешевше банківських кредитів.

Аналіз структури міжбанківських кредитів та депозитів

Аналіз міжбанківських кредитів передбачає порівняння обсягів пасивних операцій із залучення міжбанківських кредитів та активних операцій, пов'язаних з їх розміщенням.

Під час аналітичної інтерпретації цього коефіцієнта необхідно враховувати, що перевищення обсягу кредитів наданих над кредитами отриманими вважається позитивним явищем і розцінюється як ефективне розміщення ресурсів.

3.5 Управління ресурсами комерційного банку

Управління банківськими ресурсами - це діяльність, пов'язана із залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням розміру і відповідної структури джерел грошових коштів у тісному зв'язку з їх розміщенням.

Існує два рівні управління ресурсами комерційного банку:

державний рівень (управління здійснюється через НБУ з використанням

різних фінансових інструментів);

рівень банку.

До інструментів, які застосовуються НБУ, відносяться:

1. Надання кредитів Національним банком України банкам, що безпосередньо впливає на розмір їх пасивів. При цьому велике значення має процентна політика НБУ: встановлена офіційна облікова ставка виступає фактором регулювання попиту на міжбанківський кредит.

2. Операції на відкритому ринку - операції з купівлі-продажу державних цінних паперів, що можуть збільшувати або зменшувати розмір пасивів банків.

3. Встановлення економічних показників регулювання діяльності банків:

* мінімальний розмір статутного фонду;

* співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою активів (з урахуванням ступеня ризику їх втрати);

* обов'язкові резерви - частина ресурсів, внесених на безпроцентний рахунок в НБУ за його вимогою. Вони обмежують можливості кредитування і депозитної емісії;

* показники ліквідності банку і максимального розміру ризику на одного позичальника;

* інші показники.

Інструменти НБУ можуть бути ефективними лише в умовах погодження їх з податковою політикою та чинним законодавством. Вилучення ресурсів Національним банком України для покриття бюджетного дефіциту тягне за собою зменшення ресурсів у банків.

В процесі управління ресурсами банк повинен вирішувати такі завдання:

1. Виконувати вимоги НБУ щодо дотримання встановлених економічних нормативів.

2. Не допускати наявності в банку коштів, які не приносять доходу, крім тієї її частини, яка забезпечує формування обов'язкових резервів.

3. Підтримувати певне співвідношення між власними і залученими коштами. Надмірна наявність залучених коштів збільшує ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності банку. Переважне формування банківських ресурсів за рахунок власного капіталу веде до втрати певною групою акціонерів контролю над банком, зниження рівня виплати дивідендів та ринкової вартості акцій.