Формування ресурсної бази банківських установ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисциплін "Банківські операції" та "Облік і аудит у банках"

на тему: "Формування ресурсної бази банківських установ"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування ресурсної бази банківських установ

1.1 Економічна сутність та класифікація ресурсів банку

1.2 Джерела формування ресурсної бази банку

1.3 Сучасні проблеми ресурсного забезпечення банків України

Розділ 2. Аналіз та облік ринку ресурсної бази банків України

2.1 Аналіз діяльності банків України по формуванню ресурсної бази

2.2 Облік власного капіталу у банках України

2.3 Облік депозитних операцій у банках України

Розділ 3. Перспективні напрямки збільшення ресурсної бази банків України

3.1 Страхування депозитів як складова механізму забезпечення стабільності банківської системи України

3.2 Шляхи підвищення ефективності формування депозитних ресурсів банків України

Висновки

Вступ

Банківська система є одним із найважливіших елементів економіки країни, оскільки, мобілізуючи тимчасово вільні кошти, перетворює їх у функціонуючий капітал. Від оптимальної ресурсної бази банківських установ залежать такі важливі показники їх діяльності як рентабельність та ліквідність, тому проблема формування та ефективного використання ресурсної бази банків є досить актуальною і вимагає детального дослідження.

Формування ресурсної бази банків є одним із найважливіших завдань для забезпечення економічного зростання. Банківська система має володіти сукупністю ресурсів достатніх як для кредитування поточних потреб суб'єктів господарської діяльності, так і для розвитку інвестиційної діяльності, формування відповідних резервів і підтримки власної ліквідності. Обсяг фінансових ресурсів визначає попит на фінансовому ринку й безпосередньо впливає на розмір процентних ставок як за пасивними, так і за активними операціями.

Обєктом дослідження є ресурсна база банку.

Предмет дослідження - механізм формування ресурсної бази банку.

Методи дослідження - монографічний метод (висвітлення поглядів вчених на досліджувані проблеми), абстрактно-логічний метод (теоретичні узагальнення, формулювання висновків), метод спостереження (одержання вхідної інформації), метод історичного аналізу (розкриття економічної природи ресурсної бази банку).

Мета роботи полягає в угазальненні теоретичних основ діючої практики формування ресурсної бази банків, обґрунтування перспектив зміцнення ресурсної бази банків України, а також пошуку напрямків удосконалення механізму формування ресурсної бази банків на основі існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- розкрити теоретичні основи ресурсної бази банку та її роль в зміцненні банківської системи в цілому;

- дослідити джерела формування ресурсної бази;

- визначити найбільш актуальні проблеми ресурсного забезпечення банків України;

- проаналізувати стан ресурсного забезпечення банків України;

- розглянути особливості обліку власного капіталу та депозитних операцій;

- узагальнити основні пропозиції та рекомендації щодо покращення процесу формування ресурсної бази банків.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців Дж.Е. Доллана, Б. Едвардса, Р. Коттера, Е. Ріда, Д. Сінкі, Ж. Рівуара, А.В. Глаголєвої, Г.С. Ланової, В. М, Усоскіна О.Д. Василика, О.В. Васюренка, А. Вожжова., О.В. Дзюблюка, О.Д. Заруби, М.М. Коваля, О.І. Лаврушина, А.М. Мороза, М.І. Савлука, О.Б. Ширінської, та інших.

Високо оцінюючи вклад вітчизняних та зарубіжних авторів у вирішенні питань пов'язаних з формуванням та ефективним використанням ресурсної бази банку, слід зазначити про необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і практичних розробок за цим питанням.

Узагальнені пропозиції та рекомендації сприятимуть покращенню процесу формування ресурсної бази банків України в умовах дефіциту фінансових ресурсів та жорсткої міжбанківської конкуренції.

Розділ 1. Теоретичні основи формування ресурсної бази банківських установ

1.1 Економічна сутність та класифікація ресурсів банку

Банківська система, як базис розвитку економічної системи держави, і банки як її елементи, повинні формувати достатню кількість наявних ресурсів для задоволення фінансових потреб суб'єктів господарювання, населення, формування відповідних резервів, підтримки власної ліквідності. Тому, ресурси банку, виступають як об'єкт дослідження і розглядаються на всіх рівнях та етапах формування бо мають ключове значення у функціонуванні економічної системи будь-якої держави.

В економічній літературі існують різні трактування сутності банківських ресурсів, що пов'язано з поступовим пізнанням цієї категорії, рівнем розвитку її наукових досліджень в окремих країнах, зосередженням уваги деяких дослідників на окремих аспектах формування банківських ресурсів, різною метою використання даного поняття в теоретичній та практичній діяльності (додаток А).

Банківські ресурси - це основа основ діяльності будь-якого банку. Лише за умови наявності необхідної кількості ресурсів, банки можуть ефективно працювати і отримувати прибутки. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів, знання проблем, пов'язаних з їх формуванням і використанням, насьогодні є досить актуальними [8].

Розглядаючи економічний зміст ресурсів банків зазначимо, що їх перелив здійснюється на кредитній основі і вони є своєрідним товаром. Споживча вартість банківських ресурсів полягає у спроможності функціонувати як капітал і приносити дохід у вигляді позичкового прибутку, який є складовою банківських прибутків. З огляду на це вважається, що поняття "ресурси банків" може мати два аспекти.

По-перше, традиційні банківські ресурси являють собою акумульовані банком тимчасово вільні кошти господарства й населення на умовах забезпечення зобов'язань власності чи боргу для подальшого розміщення на ринку з метою отримання прибутку [1]. Ці кошти, по суті, - вільна частина пасиву балансу банку, і можна вважати їх банківськими ресурсами у вузькому розумінні.

По-друге, у зв'язку з тим, що поняття "ресурс" (від французького "resources") трактується не лише як "засоби" і "запаси", а й як "можливості", це дає право застосовувати його й до поняття банківських ресурсів у широкому розумінні. У цьому разі, окрім традиційних банківських ресурсів у дане поняття можна включити й реальні можливості банку не лише акумулювати кошти в зобов'язання боргу та зобов'язання власності, а й можливості вилучати прибуток від проведення дохідних банківських операцій (дохідних активних, комісійних і посередницьких операцій). Розмір же прибутку має бути достатнім для окупності залучених та запозичених ресурсів і поступового зростання капіталу банку.

Отже, ресурсна база банку - це частина грошового ринку, представлена сукупністю виведених із обігу коштів господарських суб'єктів грошових доходів населення, які мобілізуються банками на умовах виникнення зобов'язання власності та боргу для подальшого розміщення серед юридичних і фізичних осіб, яким необхідні банківські ресурси з метою одержання прибутку [7].

Банківські ресурси доцільно ще розглядати як ресурси у мікроекономічному аспекті і у макроекономічному аспекті.

Ресурси банку у мікроекономічному аспекті можливо охарактеризувати як акумульовані банком за допомогою емісії пайових цінних паперів або отримані в тимчасове користування на грошовому ринку кошти суб'єктів економіки на основі зобов'язальних правовідносин, а також кошти внутрішньобанківського походження, у т.ч. результати фінансової діяльності банку, що використовуються для подальшого розміщення згідно визначених банком напрямків з метою одержання прибутку, забезпечення ліквідності, зміцнення матеріально-технічної бази банку тощо.

У макроекономічному аспекті банківські ресурси є сукупністю ресурсів усієї банківської системи країни, які є джерелом задоволення різноманітних потреб сімейних господарств, джерелом інвестицій для господарюючих суб'єктів та самих банків, фінансування потреб держави (бюджетного дефіциту), взагалі важливим важелем економічного зростання і структурної перебудови економіки.

Детальне дослідження категорії "ресурси банківської установи" передбачає їхню класифікацію за основними ознаками, притаманними специфічній банківській діяльності (рис. 1.1.).

Наведена класифікація 1-го рівня дозволяє визначити такі особливості банківських ресурсів як походження, період дії, характер управління та сферу застосування.

За економічним змістом банківські ресурси розрізняють: власні (статутний капітал, прибуток тощо), запозичені та залучені.

За можливістю управляти: постійні (капітал банку), стабільні (строкові депозити і позики) та нестабільні, що в своєму складі містять: депозити на вимогу (поєднують в собі режим поточного рахунку та прибутковість строкового депозиту), кошти в розрахунках та залишки на коррахунках.

Залежно від місця мобілізації ресурси можуть бути самостійно акумульованими (в результаті пасивних операцій, вони складають переважну частину ресурсів банку) та мобілізовані іншими банками.

Ресурси банку можна класифікувати за можливістю прогнозування їх величини, тобто ресурси, які піддаються прямому і непрямому прогнозуванню.



Рис. 1.1. Класифікація ресурсів банку за основними ознаками

До ресурсів прямого прогнозування можна віднести фонди банку та нерозподілений прибуток. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на поточних рахунках юридичних осіб.

Залежно від часу використання банківські ресурси поділяють на постійні і тимчасові. Постійні - це грошові кошти, які можуть бути прогнозовані банком, або певна частина коштів, яка використовується для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси створюють грошові кошти, які утворюються періодично при здійсненні банківських операцій і динаміку яких спрогнозувати важко [11].

Подана класифікація сприяє поглибленню дослідження сутності ресурсів, виявленню їхніх індивідуальних особливостей та підвищенню ефективності управління, враховуючи специфічні риси виділених видів.

Таким чином, розкривши сутність категорії "банківські ресурси", можна зробити висновок, що їх роль у забезпеченні стабільності банківської системи є досить вагомою. Ефективне формування та раціональне використання банківських ресурсів є одним з найголовніших завдань, яке вирішує банк у своїй діяльності.

1.2 Джерела формування ресурсної бази банку

Структура ресурсної бази банку має принципову відмінність від аналогічної структури сучасних підприємств. Суть розходжень полягає в тому, що власний капітал банку становить меншу частину всіх його коштів, а зобов'язання - найбільшу. На фірмі спостерігається зворотна пропорція власного і позикового капіталу. Причина цього - особлива роль банку в економіці як фінансового посередника, його виняткове право прийняття внесків юридичних і фізичних осіб, внаслідок чого банк не може функціонувати переважно на основі лише своїх власних коштів [14].

Власні ресурси банків формуються за рахунок статутного капіталу банку, а також фондів, які створюються банками для забезпечення фінансової стійкості, комерційної діяльності, а також прибутку поточного і минулого років.

Капітал банку - це сукупність коштів, вкладених власниками банку при його створенні, що збільшується в процесі банківської діяльності унаслідок капіталізації одержуваного прибутку, додаткових внесків учасників до статутного фонду. Вiн викoнує тaкi вaжливi функцiї:

- зaхиcну - cтpaхувaння вклaдiв i депoзитiв, щo гapaнтує певний зaхиcт iнтеpеciв кpедитopiв бaнку у випaдку йoгo лiквiдaцiї aбo бaнкpутcтвa;

- oпеpaтивну - ocoбливo вaжливa у пеpioд пoчaтку функцioнувaння бaнку, щo нaдaє мoжливicть зa paхунoк влacнoгo кaпiтaлу пpoфiнaнcувaти пpидбaння ocнoвних зacoбiв, opенду пpимiщення тa пoчaтoк фiнaнcoвoї дiяльнocтi;

- регулюючу - пpи вcтaнoвленнi екoнoмiчних нopмaтивiв pегулювaння бaнкiв вaжливе мicце вiдвoдитьcя нopмaтивaм кaпiтaлу бaнку.

- функцiю зaбезпечення oпеpaтивнoї дiяльнocтi, якa для влacних кoштiв пiдпpиємcтв cфеpи мaтеpiaльнoгo виpoбництвa пocтaє гoлoвнoю, a для влacнoгo бaнкiвcькoгo кaпiтaлу є другорядною [16].

Поповнення власної капітальної бази банків залежить від таких загальноекономічних чинників, як доходи населення та його довіра до банківської системи; законодавче поле діяльності банків, прибутковість діяльності народного господарства країни, що в свою чергу вплине на прибуток банків та ін. Водночас підкреслимо, що процес нарощування капіталу банку передбачає забезпечення його сталого розвитку на основі збільшення обсягів операцій, підвищення прибутковості при дотриманні визначених економічних нормативів, забезпечення інтересів вкладників та інвесторів [21].

Головною відмінністю власного капіталу банку від залучених і позичених коштів є те, що капітал формує ресурси, які мають постійний характер та призначені для розпорядження ними в процесі банківської діяльності протягом усього часу функціонування банківської установи. Це найбільш стабільна та керована складова ресурсів, які можуть бути ефективно розміщені в довгострокові інвестиційні активи.

Капітал банку поділяють на капітал першого й другого рівнів, або основний і додатковий (допоміжний) капітал. Основний капітал поєднує елементи, що мають постійний характер, розмір яких за нормальної діяльності банку стабільний, тобто основний капітал має більш високу якість з погляду банківського менеджменту. До складу основного капіталу входять найбільш вагомі елементи - статутний капітал і розкриті резерви (частина накопиченого нерозподіленого прибутку минулих років у формі загальних резервів і резервного фонду) [19].

Найбільш стійким елементом власних коштів, як і всієї ресурсної бази, є статутний капітал банку. Створення статутного капіталу (у пайовій чи акціонерній формі) є вихідною точкою створення банку, а його розмір - основним забезпеченням виконання банком прийнятих на себе зобов'язань. Розмір статутного капіталу, порядок його формування і всіх змін визначаються Статутом банку. Збільшення статутного капіталу можливе шляхом випуску нових паїв чи акцій або шляхом капіталізації частини прибутку. Зміни розмірів статутного капіталу затверджуються рішенням загальних зборів акціонерів і повинні реєструватися в Національному банку України [1].

Серед інших складових основного капіталу банку займає резервний фонд і нерозподілений прибуток банку. Резервний фонд створюється шляхом відрахування визначеного відсотка з прибутку і служить для забезпечення зобов'язань і покриття загальних ризиків по банківських операціях. Практика формування українськими банками резервного капіталу в розмірі 25 % статутного показує, що розмір резервного фонду не відповідає реальним збиткам по списаних кредитах за минулі роки. Водночас джерелом зміцнення ресурсної бази банків є нерозподілений прибуток, що являє собою частину одержаного прибутку банку, яка знаходиться в його розпорядженні після сплати податків, не виплачена акціонерам у вигляді дивідендів та не розподілена у фонди банку.

До додаткового капіталу належать ресурси, які можуть бути використані насамперед для покриття непередбачених збитків, тому вони мають менш стабільний характер. До складу додаткового капіталу банку входять нерозкриті резерви, резерви переоцінки, загальні резервні відрахування, субординований борг і гібридні боргові капітальні інструменти. На додатковий капітал банку накладається обмеження - він не має перевищувати 100 % обсягу основного капіталу банку [6].

Бiльшa чacтинa pеcуpciв бaнку фopмуєтьcя зa paхунoк зaлучених тa пoзичених кoштiв, a не влacних. Мoжливocтi бaнкiв у зaлученнi кoштiв pегулюютьcя НБУ.

Зaлученi pеcуpcи бaнк мoже фopмувaти як iз депoзитних джерел - тимчacoвo вiльних кoштiв фiзичних тa юpидичних ociб (зaлишки нa пoтoчних paхункaх piзних видiв клiєнтiв, кoшти нa вклaдних (депoзитних) paхункaх дo зaпитaння тa cтpoкoвих), тaк i з недепoзитних (кoшти мiжбaнкiвcькoгo pинку pеcуpciв).

Нaйбiльш cуттєвим i вaжливим джеpелoм фopмувaння тa збiльшення pеcуpcнoї бaзи бaнкiв виcтупaють депoзитнi oпеpaцiї - пacивнi oпеpaцiї бaнкiв iз зaлучення гpoшoвих кoштiв юpидичних тa фiзичних ociб у нaцioнaльнiй тa iнoземнiй вaлютaх у фopмi вклaдiв (депoзитiв) шляхoм їх зapaхувaння нa вiдпoвiднi paхунки нa певних умoвaх[10].

Метoю пpoведення депoзитних oпеpaцiй є:

- зaлучення кoштiв для пoдaльшoгo poзмiщення в aктивнi oпеpaцiї;

- зaлучення кoштiв для пoпoвнення лiквiднocтi з метoю poзpaхункiв зa зoбoв'язaннями.

Cуб'єктaми депoзитних oпеpaцiй є бaнки, якi виcтупaють як пoзичaльники, тaк i кpедитopи - влacники кoштiв.

Oб'єктoм депoзитних oпеpaцiй є кoшти, щo пеpедaнi бaнку нa умoвaх, визнaчених двocтopoнньoю угoдoю.

Вклaд (депoзит) - це гpoшoвi кoшти в гoтiвкoвiй aбo безгoтiвкoвiй фopмi у вaлютi Укpaїни, в iнoземнiй вaлютi, aбo бaнкiвcькi метaли, якi бaнк пpийняв вiд вклaдникa aбo якi нaдiйшли для вклaдникa нa дoгoвipних зacaдaх нa визнaчений cтpoк збеpiгaння чи без зaзнaчення тaкoгo cтpoку (пiд пpoцент aбo дoхiд в iншiй фopмi) i пiдлягaють виплaтi вклaднику вiдпoвiднo дo зaкoнoдaвcтвa Укpaїни тa умoв дoгoвopу [4].

Бaнки зaлучaють вiльнi гpoшoвi кoшти юpидичних i фiзичних ociб шляхoм викoнaння депoзитних oпеpaцiй, у пpoцеci яких викopиcтoвують piзнi види бaнкiвcьких paхункiв. Пpoте пpaктичнo вci клiєнтcькi paхунки нaлежaть дo депoзитних. Депoзитним мoже бути будь-який вiдкpитий клiєнту в бaнку paхунoк, нa якoму збеpiгaютьcя йoгo кoшти [10].

У бaнкiвcькiй пpaктицi депoзити клacифiкують нacтупним чинoм.

Зa кaтегopiями депoнентiв:

- депoзити cуб'єктiв гocпoдapcькoї дiяльнocтi;

- депoзити фiзичних ociб;

- депoзити бaнкiв.

Зa cпocoбoм oфopмлення:

- iменнi депoзити;

- депoзити нa пpед'явникa.

Зa cтpoкaми викopиcтaння:

- депoзити дo зaпитaння;

- депoзити нa визнaчений теpмiн (cтpoкoвi);

- oщaднi вклaди.

Вклaднa (депoзитнa) операція - oпеpaцiя бaнку iз зaлучення гpoшoвих кoштiв aбo бaнкiвcьких метaлiв вiд вклaдникiв нa їх paхунки в бaнку нa дoгoвipних зacaдaх aбo депoнувaння гpoшoвих кoштiв вклaдникaми з oфopмленням їх oщaдними (депoзитними) cеpтифiкaтaми. Oпеpaцiї бaнкiв з бaнкiвcькими метaлaми здiйcнюютьcя aбo з фiзичнoю пocтaвкoю бaнкiвcьких метaлiв, aбo без фiзичнoї пocтaвки бaнкiвcьких метaлiв вiдпoвiднo дo нopмaтивнo-пpaвoвих aктiв Нaцioнaльнoгo бaнку Укpaїни з питaнь здiйcнення oпеpaцiй з бaнкiвcькими метaлaми.

Як бачимо, залучені кошти банку є основним джерелом формування банківського капіталу, за рахунок якого банки здійснюють широкий спектр активних операцій. Сприяння широкому зростанню обсягів банківських вкладів дозволяє банкам здійснювати кредитування та інвестування різних галузей економіки.

З розширенням банківської діяльності поряд з традиційним джерелом формування банківського капіталу - залученням коштів клієнтів - виникає потреба в пошуках нових шляхів зростання капітальної бази. У випадку, якщо власного та залученого капіталів недостатньо для проведення всіх активних операцій, для банку виникає необхідність у позиченому банківському капіталі.

Потрібно зауважити, що саме поняття позиченого капіталу в економічній літературі зустрічається рідко. Більшість науковців його включають у поняття залученого капіталу, оскільки це є кошти, залучені ззовні.

Основними джерелами запозичення коштів для банківських установ є:

- кошти, отримані від емісії та продажу боргових цінних паперів;

- кредити, отримані від НБУ;

- кредити, отримані від інших банків.

До боргових цінних паперів належать банківські облігації, які засвідчують внесення їхніми покупцями грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати їм номінальну вартість у визначений строк з виплатою фіксованого процента [21].

Основними перевагами банківських облігацій є те, що вони не дають права управління банком, а емісія облігацій не призводить до втрати контролю над управлінням банку; проценти, які виплачуються за облігаціями, зараховуються на збільшення валових витрат; власникам облігацій виплачується фіксований розмір процента, що не залежить від зростання розміру процента на грошовому ринку, і строк погашення облігацій значно довший, ніж строки за міжбанківськими кредитами.

Також банки отримують кредити на міжбанківському ринку. Пропозиція коштів на цьому ринку надходить від тих кредитних установ, в яких на деякий час звільняється частина належних їм ресурсів. Такі кредити мають короткостроковий характер; серед них переважають кредити на один день, які, як правило, не мають ніякого забезпечення. Банкам вигідно розміщувати вільні кредитні ресурси в інших банках, оскільки вони є більш надійними порівняно з кредитуванням суб'єктів господарської діяльності.

Для підтримки ліквідності та фінансової стійкості банків, при тимчасовій нестачі коштів, з боку центрального банку надається допомога у вигляді отримання кредиту. Нацоінальний банк надає міжбанківські кредити банкам через механізм рефінансування. Особливо це питання актуальне в умовах сьогодення, коли банки через наслідки фінансової кризи відчувають невпевненість як щодо надійності свої контрагентів, так і щодо стану власної ліквідності [37].

1.3 Сучасні проблеми ресурсного забезпечення банків України

банк капітал прибуток депозит

Проблеми ресурсного забезпечення діяльності банків, залежності між обсягом, складом ресурсів та досягнутими результатами діяльності актуалізовані сучасними процесами розвитку економіки та в умовах кризових явищ, функціонуванням суб'єктів господарювання. Банківська система має володіти сукупністю ресурсів, достатніх для кредитування потреб суб'єктів господарської діяльності, формування відповідних резервів, підтримки власної ліквідності. Зміцнення ресурсного потенціалу банків є передумовою пожвавлення інвестиційної активності та забезпечення сталого економічного зростання [15].

Значення власних ресурсів банку складається насамперед у тому, щоб підтримувати його стійкість. На початковому етапі створення банку саме власні засоби покривають першочергові витрати, без яких банк не може почати свою діяльність. За рахунок власних коштів банки створюють необхідні їм резерви. Нарешті, власні ресурси є головним джерелом вкладень у довгострокові активи.

Перед банком стоїть важлива задача - вибрати такий порядок формування власного капіталу, що при мінімумі витрат на устаткування і функціонування забезпечити виплату достатніх дивідендів акціонерам, створюючи тим самим умови для подальшого розвитку банку.

Проблема надлишку або дефіциту резервів випливає із проблеми прибутковості або ліквідності банку і є обумовлена тим, що застосовуваний у нас нормативний показник ліквідності обернено пропорційний рентабельності банку [13].

Погіршення фінансового стану банків зв'язані не тільки з помилками в керуванні банками. Сьогодні головна проблема складається в здатності банків адаптуватися до нових макроекономічних умов функціонування. Адаптація до ведення свого господарства в умовах падіння прибутковості на всіх секторах активних операцій змусить банки або поєднуватися у великі фінансові структури, або зливатися з промисловими угрупованнями.

Динамічний розвиток сфери банківських послуг на протязі останніх років, а також підсилена конкуренція банків за клієнта вже сьогодні з усією гостротою ставить проблему розширення операцій банків по відкриттю різного роду депозитних внесків. У цьому зв'язку цікавий досвід банків індустріально розвинутих країн у проведенні депозитної політики.

Перед українськими банківськими установами гостро стоїть проблема розбіжності строків залучення та розміщення ресурсів, тобто не вирішене остаточно завдання забезпечення ліквідності та платоспроможності. Окрім проблеми розбіжності строків активних та пасивних операцій, на ліквідність банків впливає і такий фактор, як стабільність ресурсної бази [14].

В умовах глобалізації фінансових ринків та динамічного розвитку фінансових інновацій впродовж останніх років великого розмаху набули новітні форми фінансових інструментів, які істотно поглибили й розширили існуючий інструментарій фінансових аналітиків. Розвиток цього сегменту фінансового ринку за рахунок нових структурованих фінансових продуктів відбувається значно швидшими темпами, порівняно з іншими секторами світового фінансового ринку. Такі тенденції зумовлені не тільки транснаціоналізацією ринку капіталу та глобалізацією інформаційного простору, але й бажанням інвесторів отримати більші доходи з одночасною мінімізацією фінансових ризиків. Використання структурованих фінансових продуктів при формуванні інвестиційних портфелів відкриває перед інвесторами нові можливості, дозволяє активніше управляти фінансовими ризиками й вирішує ряд фінансово-економічних завдань[15].

Структуровані фінансові продукти забезпечують повернення інвестованого капіталу із збереженням високої доходності, можуть генерувати вищий прибуток навіть в умовах падіння фондового ринку, відкривають можливості приймати участь в становленні фондових ринків інших країн. Поява і використання структурованих фінансових активів чинить позитивний вплив на ринок похідних фінансових продуктів, підвищує ліквідність фінансового ринку в цілому, сприяє розширенню фінансового інструментарію, що значною мірою приваблює у фінансову систему певних країн нові інвестиції зі сторони індивідуальних та інституційних інвесторів.

Однак, невміле застосування даного фінансового інструментарію може спричинити суттєві фінансові втрати не тільки для окремого інвестора, але спровокувати певні негативні економічні наслідки для країни й світової фінансової системи в цілому [24].

Pеcуpcи бaнку - cклaдaють cукупнicть вciх кoштiв, щo знaхoдятьcя у poзпopядженнi бaнку. Цi кoшти бaнк викopиcтoвує для cвoєї дiяльнocтi. У cвoю чеpгу, бaнкiвcькi pеcуpcи мoжнa нa влacнi, зaлученi тa пoзиченi.

Ocнoвнa чacтинa pеcуpciв бaнку, нa вiдмiну вiд пpoмиcлoвих тa кoмеpцiйних пiдпpиємcтв, де чacткa влacнoгo кaпiтaлу як пpaвилo, cтaнoвить в cеpедньoму 40-60% зaгaльних aктивiв, фopмуєтьcя зa paхунoк зaлучених тa пoзичених кoштiв, a не влacних.

Пpoвiдну poль в пpoцеci фopмувaння pеcуpciв бaнку cклaдaють депoзитнi джеpелa. Депoзитнi джеpелa пoдiляютьcя нa зaлишки нa пoтoчних paхункaх фiзичних тa юpидичних ociб, тa нa кoшти нa вклaдних (депoзитних) paхункaх (дo зaпитaння тa cтpoкoвих paхункaх). Вci цi кoшти є для вклaдникa тимчacoвo вiльними, тoму вiн виpiшив poзмicтити їх у бaнкiвcькiй уcтaнoвi для пoлегшення пpoцеcу cплaти зa тoвapи тa пocлуги (пoтoчнi paхунки фiзичних тa юpидичних ociб), aбo для oтpимaння дoхoду у виглядi вiдcoткa нa депoзит. Пoтoчнi paхунки як пpaвилo не пpинocять пpибутку їх влacникaм, тa викopиcтoвуютьcя виключнo для poзpaхункiв. Вклaди (депoзити) пpинocять дoхiд, який зaлежить вiд piзних фaктopiв: cтpoк вклaду, вид депoзиту, poзмip вiдcoткoвoї cтaвки, тa poзмip пеpвicнoгo вклaду. Видiляють тaкi види вклaдiв (депoзитiв): вклaди (депoзити) нa вимoгу - без вcтaнoвленoгo cтpoку вклaду, cтpoкoвi вклaди (депoзити) - iз зaзнaченим cтpoкoм.

Розділ 2. Аналіз та облік ринку ресурсної бази банків України

2.1 Аналіз діяльності банків України по формуванню ресурсної бази

Банківська система України продовжує демонструвати від'ємний фінансовий результат. Починаючи з 2009 р., банки України так і не зуміли вийти на рентабельну діяльність (додаток Б, В). Головним "баластом", який стримує українські банки на шляху до прибуткової діяльності, виступають проблемні банки [18].

В цілому за результатами 2011 року, на кожну одиницю власного капіталу банківської системи України припадало 0,0527 одиниці чистих збитків.

Таким чином прогнози експертів, які на початку року говорили про можливість виходу банківської системи за підсумками 2011 р. на прибуткову діяльність, не справдилися.

За підсумками 2011 року сукупні збитки українських банків склали 7708,0 млн. грн.

За результатами 2011 року збитковим був 31 банк з 175 (17,7%), які подали звітність до НБУ. Кількість збиткових банків порівняно з 2010 роком зменшилась на 4 установи.

Доходи банків за 2011 рік склали 134,78 млрд. грн. і перевищили значення за 2010 рік на 2,7 (3,6 млрд. грн.), проте були меншими, ніж за 2009 рік на 1,6% (2,3 млрд. грн). Збільшення доходів протягом 2011 року відбулось за рахунок росту комісійних та торгівельних доходів, порівняно з результатами з 2010 рік вони зросли на 20,3% та 17,5% відповідно, а порівняно з результами за 2009 рік на 14,6% та 58,6% відповідно [5].

Розмір витрат порівняно із результатами за 2010 рік зросли всього на 0,6% (834), з результатами за 2009 рік сукупні витрати склали 149,7 млрд. грн. Найбільшого зниження порівняно з підсумками за 2010 та 2009 рр. зазнали відрахування до резервів - на 22,4% (10,2 млрд грн.) та на 46,3% (30,6 млрд. грн.) відповідно. Скорочення витрат, повязаних з відрахуванням до резервів, свідчить про поступове "очищенння" кредитно-інвестиційних портфелів банківської системи України від проблемної заборгованості.

Сукупний розмір власного капіталу українських банків протягом 2011 р. зріс на 12,9% (17,8 млрд. грн.) і становив 155,5 млрд. грн., станом на 01.01.2012 р. Розмір власного капіталу і надалі продовжує бути меншим за статутний капітал, що пояснюється значними збитками банківської системи України. Поряд з тим розмір регулятивного капіталу перевищує значення статутного капіталу на 3,8% (6,6 млрд. грн..) станом на 01.01.2012 р.

Показник адекватності регулятивного капіталу (H2) для банківської системи України перевищує критичне значення та становить 14,7% станом на 01.01.2012 р., що свідчить про достатню капіталізацію банків (для порівняння, станом на 01.01.2009 р. значення H2 дорівнювало 12,9%) (додаток Д).

Розмір балансового власного капіталу становить близько 18,9% від сукупних пасивів банківської системи України (20,8% станом на 01.01.2011 р.; 14,0% станом на 01.01.2009 р.) (додаток Г).

Деталізацію окремих складових власного капіталу українських банків приведено нижче у таблиці 1. Як бачимо, накопичений збиток минулих років станом на 01.01.2012 р. становить 43,8 млрд. грн., або 21,1% власного капіталу без урахування збитків минулих років збільшився на 53,2% (15,2 млрд. грн.) Величина статутного капіталу станом на 01.01.2012 р. порівняно з розміром на 01.01.2011 р. збільшилась на 17,8% (26,0 млрд. грн..).

Таблиця 2.1. Сукупний капітал банківської системи

Балансові показники	В цілому по системі, млн. грн.
	01.01.11	01.04.11	01.07.11	01.10.11	01.01.12
Статутний капітал	145 857	147 062	159 254	167 645	171 865
Резерви, капіталізовані дивіденди та інші фонди	13 012	13 775	12 481	11 753	12 025
Резерви переоцінки цінних паперів	12 102	12 302	12 470	13 006	13 895
Прибуток/Збиток минулих років	-28 620	-43 415	-44 555	-43 826	-43 845
Прибуток/Збиток поточного року	-13 027	-211	-1 062	-5641	-7 708
Інший власний капітал	8 400	8 920	9 229	8 929	9 256
Усього власного капіталу	137 725	138 435	147 817	151 866	155 487

Протягом IV кварталу 2011 р. 36 банків збільшили статутний капітал на загальну суму 4,515 млрд. грн.. (див табл. 1.): з 1-ї групи - 3 банки на суму 2 492,4 млн. грн.. (55,2% від загальної величини, на яку збільшили статутний капітал банки України), з 2-ї групи - 2 банки на 732,2 млн. грн.. (23,9%). Нарощення статутного капіталу банками перших 3-х груп здійснено з метою розширення масштабів діяльності. Банки 4-ї групи здебільшого нарощували статутний капітал з метою виконання вимог щодо його мінімального розміру (120 млн. грн.) [6].

Станом на 01.01. 2012р. 54 банки із 175, які подають звітність до НБУ (30,9%), не виконували вимогу стосовно нарощення розміру статутного капіталу до 120 млн. грн.

Нарощування статутного капіталу банків України забезпечувалось за рахунок інвестицій вітчизняних та іноземних інвесторів. На позитивну оцінку заслуговує факт збереження в IV кварталі тенденції до збільшення власного капіталу банків за рахунок коштів вітчизняних інвесторів (особливо це стосується малих банків (4 група)), адже в цьому випадку підвищення рівня капіталізації може посилити зацікавленість інвесторів у ефективному використанні ресурсів банківських установ, зміцненні їх фінансового стану і якості активів та дасть можливість розробити обсяги кредитування національної економіки [5].

Сукупний обсяг зобов'язань українських банків з початку року зріс на 11,7% (94,4 млрд. грн.) і станом на 01.01.2012 р. складав 898,8 млрд. грн. (станом на 01.01.2011 р. - 804,4 млрд. грн.). Варто відзначити, випереджаючі темпи зростання порівняно з зобов'язаннями показує обсяг залучених коштів від фізичних осіб (додаток Д). Так, їх розмір протягом 2011 року збільшився на 13,1% (35,5 млрд. грн..) до 306,2 млрд. грн.. станом на 01.01.2012 р. (270,7 млрд. грн.. станом на 01.01. 2011 р.).

Зростання обсягів залучених банками коштів від фізичних осіб поряд зі збільшенням частки строкових коштів в зобов'язаннях, виступає позитивним фактором в фінансовій стабілізації банківської системи України, адже свідчить про поступове відновлення довіри населення до даних фінансових установ.

Деталізацію окремих складових зобов'язань банків та їх зміну приведено у табл. 2.2

Таблиця 2.2. Сукупні зобов'язання банківської системи

Балансові показники	В цілому по системі, млн. грн.
	01.10.11	01.04.11	01.07.11	01.10.11	01.01.12
Кошти банків	249 519	247 771	236 792	234 952	250 264
Кошти юридичних осіб	164 372	182 142	197 656	202 207	214 363
Кошти фізичних осіб	275 075	291 122	302 170	304 673	310 545
Інші залучені кошти	43 010	42 686	37 252	35 668	35 001
Інші фінансові зобов'язання	16 960	35 973	42 357	45 053	37 926
Інші зобов'язання	55 423	56 904	55 766	54 744	50 685
Усього зобов'язання	804 359	956 599	871 994	877 296	898 785

Як бачимо, за результатами IV кварталу 2011 р. відбулось зростання коштів, а також коштів клієнтів як фізичних, так і юридичних осіб. Так, станом на кінець IV кварталу 2011 р. кошти банків склали 250,3 млрд. грн.. що на 6,5 (15,3 млрд. грн.) більше, ніж на кінець III кварталу 2011 р., та на 0,3% (0,7 млрд. грн.) - ніж на початок 2011 р.

Коштів клієнтів - юридичних осіб склали на кінець VI кварталу 2011 р. 214,4 млрд. грн., що на 30,4% (49,9 млрд. грн.), більше ніж на початку року, та на 6,0% (12,2 млрд. грн.) більше, ніж на кінець III кварталу 2011 р.

Коштів клієнтів - фізичних осіб склали 310,5 млрд. грн. станом на 01.01.2012 р., що на 12,9% (35,5 млрд. грн.) більше, ніж початок року, та на 1,9% (5,9 млрд. грн.) більше, ніж на кінець III кварталу 2011 р.

Частка коштів банків у структурі зобов'язань за результатами 2011 року знизилась на 3,2 п.п. і опустилась до значення в 27,8% станом на 01.01.2012 р. [28].

Таким чином, проаналізувавши діяльність банків формуванню банківських ресурсів за 2011 рік, можна зробити висновок, що наслідки кризових 2008-2009 років все ще мають значний вплив на показники фінансових результатів діяльності банківської системи в цілому, тому банки України повинні постійно вдосконалювати механізм формування ресурсної бази.

2.2 Облік власного капіталу у банках України

Організація обліку в банках має свої особливості. Обробка облікової інформації здійснюється з використанням программного забезпечення - автоматизованої банківської системи, що забезпечує автоматизацію внутрішньобанківської діяльності, і насамперед внутрішньобанківських операцій, пов'язаних з обробкою платіжних та інших документів банківської установи, які працюють безпосередньо з клієнтами [3].

Загалом, грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського рахунку та інших документів.

Банки користуються переважно чужими грошима, а власні кошти призначені передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності.

До власних ресурсів банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, а також прибуток поточного і минулого років [20].

Капітал банку обліковується у п'ятому класі. Він включає привнесений капітал, нерозподілений прибуток і визначає залишковий інтерес власників банку в активах за вирахуванням зобов'язань. Фінансовий результат від діяльності банку відображається на рахунках цього класу.

П'ятий клас включає такі складові власних коштів банку:

- статутний капітал та інші фонди банку;

- результат поточного року;

- результати переоцінки основних засобів.

Інші фонди містять загальні резерви та прибуток минулих років. Це кошти, що повинні забезпечувати зобов'язання банку та покривати збитки.

Результат поточного року формується за рахунок чистого прибутку і є показником ефективності діяльності банку

Згідно з чинними правилами рахунки п'ятого класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахунками готівкових коштів лише у разі сплати дивідендів та внесків від акціонерів, збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів. У всіх інших випадках рахунки п'ятого класу кореспондуються тільки між собою.

50 Статутний капітал та інші фонди банку;

500 Статутний капітал банку;

5000 П "Зареєстрований статутний капітал банку". Призначення рахунку: облік зареєстрованого розміру статутного капіталу банку. Облік акцій ведеться за номінальною вартістю.

За кредитом рахунку проводяться суми збільшення зареєстрованого статутного капіталу.

За дебетом рахунку проводяться суми зменшення зареєстрованого статутного капіталу або суми несплаченого у встановлений строк зареєстрованого капіталу.

5001 КП "Несплачений зареєстрований статутний капітал банку". Призначення рахунку: облік сум зареєстрованого, але несплаченого статутного капіталу.

За дебетом рахунку проводяться суми зареєстрованого, але несплаченого статутного капіталу в кореспонденції з рахунком № 5000 "Зареєстрований статутний капітал банку".

За кредитом рахунку проводяться суми сплаченого статутного капіталу або суми несплаченого у встановлений строк зареєстрованого капіталу.

5002 КП "Власні акції банку", які придбані в акціонерів. Призначення рахунку: облік придбаних та не знищених банком акцій. На рахунку відображаються суми акцій, викуплених у їх власників. Акції обліковуються за номінальною вартістю. Різниця між номінальною вартістю та вартістю викупу списується у межах кредитових залишків спочатку з рахунку № 5010 "Емісійні різниці", потім - з рахунку № 5030 "Нерозподілені прибутки минулих років", а в разі нестачі - з рахунку № 5040 "Прибутки звітного року, що очікує затвердження".

За дебетом рахунку проводяться суми придбаних акцій.

За кредитом рахунку проводяться суми реалізованих та анульованих акцій.

5003 П "Дивіденди, які направлені на збільшення статутного капіталу". Призначення рахунку: облік капіталізованих дивідендів, направлених на збільшення статутного капіталу до часу його реєстрації.

За кредитом рахунку проводяться суми дивідендів, направлених на збільшення статутного капіталу.

За дебетом рахунку перераховуються суми дивідендів:

- на рахунки № 5000 "Зареєстрований статутний капітал банку" та № 5010 "Емісійні різниці" - у разі реєстрації нових акцій;

- сплачуються акціонерам банку або зараховуються на рахунок № 5030 "Нерозподілені прибутки минулих років" (за рішенням акціонерів) - у разі відмови в реєстрації.

501 Емісійні різниці.

5010 П "Емісійні різниці". Призначення рахунку: облік різниці між номінальною вартістю акції та ціною її розміщення.

За кредитом рахунку проводяться суми позитивної різниці при первинному та подальшому розміщенні акцій.

За дебетом рахунку проводяться суми списання різниці між ціною викупу та номінальною вартістю акцій у разі викупу власних акцій у межах залишку.

502 Загальні резерви та фонди банку.

5020 П "Загальні резерви". Призначення рахунку: облік загальних резервів під певні ризики банку (наприклад, кредитні ризики). Цей рахунок кореспондує тільки з рахунками п'ятого класу.

За кредитом рахунку проводяться суми розподіленого прибутку, направленого на формування фондів.

За дебетом рахунку проводяться суми на покриття збитків.

5021 П "Резервні фонди". Призначення рахунку: облік резервних фондів банку. Фонди створюються згідно із законодавством. Резервні фонди банку утворюються за рахунок прибутку. Кошти резервних фондів призначені для покриття можливих збитків та інших витрат. Відрахування в резервні фонди здійснюється в розмірах, передбачених законодавством.

За кредитом рахунку проводяться суми надходжень у резервні фонди.

За дебетом рахунку проводяться суми на покриття збитків та інших витрат, передбачених законодавством.

503 Результати минулих років.

5030 АП "Нерозподілені прибутки минулих років". Призначення рахунку: облік підтвердженого прибутку минулих років, що залишається у розпорядженні банку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви та резервні фонди банку. Залишок за рахунком банку - юридичної особи може бути або пасивним - у разі прибутку, або активним - у разі підтвердженого непокритого збитку минулих років.

За дебетом рахунку проводяться:

- покриття суми збитку минулого року;

- відрахування загальних резервів на рахунок № 5020 "Загальні резерви";

- списання емісійних різниць у разі недостатності коштів на рахунку № 5010 "Емісійні різниці".

За кредитом рахунку проводяться:

- суми підтвердженого прибутку, що залишається у розпорядженні банку;

- повернення загальних резервів з рахунку № 5020 "Загальні резерви".

504 Результати звітного року, що очікують затвердження.

5040 АП "Прибуток звітного року, що очікує затвердження". Призначення рахунку: облік прибутку до його розподілу за рішенням зборів акціонерів та обліку збитку. За цим рахунком прибуток чи збиток формується в останній робочий день звітного року.

За кредитом рахунку проводяться суми доходів, перерахованих в останній робочий день звітного року або покриття затвердженого збитку з рахунку № 5030 "Нерозподілені прибутки минулих років".

За дебетом рахунку проводяться:

- суми витрат, перерахованих в останній робочий день звітного року;

- суми розподілу затвердженого прибутку;

- списання емісійних різниць у разі недостатності коштів на рахунках № 5010 "Емісійні різниці" та № 5030 "Нерозподілені прибутки минулих років".

51 Результати переоцінки.

5100 П "Результати переоцінки основних засобів". Призначення рахунку: облік результатів переоцінки основних засобів.

За кредитом рахунку проводиться сума дооцінки основних засобів.

За дебетом рахунку проводиться сума уцінки основних засобів або списання основних засобів з балансу в межах нарахованої раніше суми за кожним інвентарним об'єктом окремо.

5101 П "Результати переоцінки нематеріальних активів". Призначення рахунку: облік результатів переоцінки нематеріальних активів.

За кредитом рахунку проводяться суми дооцінки нематеріальних активів.

За дебетом рахунку проводяться суми уцінки нематеріальних активів або списання нематеріальних активів з балансу в межах нарахованих раніше сум за кожним нематеріальним активом окремо.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на пасивному балансовому рахунку № 500 "Зареєстрований статутний капітал банку", який має два субрахунки: № 5000 "Сплачений зареєстрований статутний капітал банку" і № 5001 "Несплачений зареєстрований статутний капітал банку". Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів банку.

Крім того, для обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів з формування статутного капіталу - випуском (емісією) акцій, їх продажем, скуповуванням, нарахуванням емісійних різниць та дивідендів, використовуються ще й такі рахунки:

- № 3630 "Внески за незареєстрованим статутним фондом";

- № 5010 "Емісійні різниці";

- № 6203 "Результат від торгівлі цінними паперами";

- № 3631 "Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди".

Для формування статутного капіталу банку, за місцем його створення, в регіональному управлінні Національного банку України відкривається тимчасовий рахунок для внесків засновників.

Після державної реєстрації акціонерного банку сума статутного капіталу відображається в обліку:

Д-т 1200 "Кореспондентський рахунок в НБУ" - сплачена частина.

Д-т 5001 "Несплачений зареєстрований статутний капітал" - несплачена частина.

К-т 5000 "Зареєстрований статутний капітал" - сума зареєстрованого статутного капіталу.

Формування статутного капіталу після реєстрації банку здійснюється шляхом продажу акцій акціонерам за номінальною вартістю чи з емісійної різниці. Відображення цих операцій в обліку можна побачити на прикладі.

ПАТ "Банк" реалізує 100 власних акцій фізичним особам за готівку на суму 10200 грн при номінальній вартості однієї акції - 100 грн.

У синтетичному обліку операції відображаються так:

Д-т 1001 - 10200 грн

К-т 5001 - 10000 грн

К-т 5010 - 200 грн

Особливістю обліку наступних емісій, призначених для збільшення статутного капіталу, є те, що внески акціонерів до реєстрації статутного капіталу накопичуються на пасивному рахунку № 3630 "Внески за незареєстрованим статутним капіталом". Після реєстрації статутного капіталу здійснюються облікові процедури:

- на суму сплаченої частини збільшення статутного капіталу:

Д-т 3630

К-т 5000

- на суму не сплаченої частини:

Д-т 5001

К-т 5000

Банк повинен реєструвати кожного акціонера. Кожному акціонерові відкривається аналітичний рахунок за рахунком 5001.

Акції, що випускаються у фізичному вигляді, та сертифікати акцій видаються акціонеру після повної сплати передплаченої суми. Акції та сертифікати обліковуються на активному рахунку 9820 "Бланки цінних паперів" в умовній оцінці - 1 грн. [20].

Банки можуть здійснювати викуп акцій власної емісії у акціонерів, а потім, виходячи з необхідності, їх перепродавати, розповсюджувати серед своїх працівників або анульовувати, що знаходить відповідне відображення в бухгалтерському обліку. Розглянемо це на прикладах.

1. Викуп акцій.

ПАТ "Банк" викупив в юридичної особи - акціонера 100 акцій номіналом 100 на суму 10000 грн:

Д-т 5002 - 10000

К-т 2600 - 10000

ПАТ "Банк" викупив у акціонерів 10 простих акцій номіналом 100 грн. на суму 1000 грн. за готівку:

Д-т 5002 - 1000

К-т 1001 - 1000

2. Перепродаж викуплених акцій.

Перепродаж за номіналом вартістю 9000 грн. передбачений бухгалтерськими проводками.

На надходження грошових коштів:

Д-т 1200 - 9000 грн.

К-т 5002 - 9000 грн.

Одночасно на відображення за статутним фондом, що акції вже не перебувають у власності банку:

Д-т 5000 - 9000 грн.

К-т 5000 - 9000 грн.

Перепродаж акцій може здійснюватися як за номінальною вартістю, так і за ціною, вищою або нижчою від номіналу. Відображення різниці між ціною викупу та продажу здійснюється на окремому пасивному рахунку № 5010 "Емісійні різниці".

Розглянемо ці випадки на прикладах.

Перепродаж акцій за ціною, вищою від номіналу - за 9500 грн. при номіналі 9000 грн.

На надходження грошових коштів:

Д-т 1200 - 9500

К-т 5002 - 9000

К-т 5010 - 500 (в даному випадку прибуток).

дночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже перебувають у власності банку:

Д-т 5000 - 9000

К-т 5000 - 9000

Перепродаж акцій за ціною, нижчою від номіналу - за 8500 грн. при номіналі 9000 грн.

На надходження грошових коштів:

Д-т 1200 - 8500

Д-т 5010 - 500 (у даному випадку збиток).

Одночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже не перебувають у власності банку:

Д-т 5000 - 9000

К-т 5000 - 9000

3. Анулювання викуплених акцій.

Д-т рахунку № 5000 "Сплачений зареєстрований статутний капітал банку", субрахунок "Акції, що знаходяться у власності банку";

К-т рахунку № 5002 "Власні акції, що викуплені у акціонерів"

До операцій, пов'язаних із обліком статутного капіталу, належать також операції з нарахування дивідендів акціонерам, індексація акцій та облік витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.

4. Нарахування дивідендів акціонерам за акціями банку.

На суму нарахованих дивідендів:

Д-т рахунку № 5040 "Прибуток звітного року, що очікує затвердження"

К-т рахунку № 3631 "Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди".

Виплата нарахованих дивідендів:

Д-т рахунку № 3631 "Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди";

К-т рахунків: № 1001 "Банкноти та монети в касі банку", № 1200 "Коррахунок Національному банку України" або № 2600 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання".

2.3 Облік депозитних операцій у банках України

Депозитні операції відіграють вирішальну роль в діяльності банку, адже вони пов'язані з формуванням банківських ресурсів, що використовуються для здійснення активних операцій.

Порядок обліку операцій за депозитами регламентується інструкцією з бухгалтерського обліку депозитних операцій банківських установ України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 20.08.1999 р. №418 [4].

Депозити, що застосовуються у практиці сучасних банків, відрізняються в залежності від строку, категорії депонента, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків та інших характеристик.

За строками використання коштів депозити поділяються на:

- депозити до запитання;

- депозити на визначений строк (строкові).

До депозитів до запитання відносяться залишки тимчасово вільних коштів клієнтів банку на поточних рахунках.

Строкові депозити - це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власнику процентний дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і повинні бути повернуті клієнту у визначений строк.

Депозитні рахунки суб'єктам господарювання відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження грошей на депозит.

Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Згідно з угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки. Дострокове закриття депозитного рахунку можливе на підставі заяви або клопотання клієнта. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

За коштами на депозитних рахунках банки нараховують та сплачують проценти. Проценти підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше ніж в останній робочий день місяця. Проценти можуть виплачуватися: при погашенні депозиту, періодично або авансом. Проценти за депозитними рахунками перераховуються на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуються на депозитний рахунок [10].