Формування ресурсної бази банківських установ

3.1 Страхування депозитів як складова механізму забезпечення стабільності банківської системи України

Зважаючи на роль Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у забезпеченні виконання функцій держави, а також системи гарантування вкладів фізичних осіб у підтриманні фінансової стабільності в країні, передбачуваною виявляється актуалізація відносин між Фондом та вкладниками. Адже основним першочерговим завданням будь-якої системи гарантування (страхування) вкладів є захист інтересів вкладників, а вже потім - економічні інтереси держави [27].

На сьогоднішній день передбачається три найважливіших вектори розвитку таких відносин:

- розширення об'єкту таких відносин - гарантованих вкладів, а відтак суб'єктів - вкладників;

- удосконалення інформаційної взаємодії між Фондом гарантування вкладів та вкладниками;

- удосконалення процедури виплати відшкодування за вкладами.

Щодо розширення категорії "вкладники", то слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" в Україні захисту підлягають вклади виключно фізичних осіб в банках - учасниках (тимчасових учасниках) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, вклади фізичних осіб, розміщені на рахунках, що використовуються такими вкладниками для здійснення підприємницької діяльності, Фондом не відшкодовуються. Тобто, під категорією "вкладники" в Україні розуміються виключно фізичні особи, які мають банківські вклади, які не використовуються для здійснення підприємницької діяльності та розміщені в банках - учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Як показує світова практика, під час визначення кола осіб, на яких поширюватиметься гарантія, мають значення наступні фактори:

- змістовне навантаження поняття "вклад";

- перелік фінансових установ, які приймають участь у системі гарантування (страхування) вкладів;

- встановлення будь-яких виключень із закріпленого переліку вкладників, зокрема поширення гарантії виключно на фізичних осіб, чи на юридичних також.

Але разом з цим, юридичні особи обмежені у виборі способів зберігання своїх коштів. Відповідно до вимог чинного законодавства України розрахунки між юридичними особами здійснюються пріоритетно в безготівковій формі, а в готівковій формі виключно в межах встановлених лімітів. Крім того, чинним законодавством встановлено, що в касі підприємств готівкові кошти можуть знаходитися виключно в межах встановлених лімітів. Таким чином, якщо фізична особа має вибір - нести кошти до банку чи зберігати їх вдома, то юридичні особи такого вибору не мають.

Крім того, банкрутство банку автоматично може потягнути за собою банкрутство юридичних осіб, які зберігали гроші на рахунках в такому банку. А на відміну від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, юридичні особи та фізичні особи - підприємці не відносяться до числа кредиторів, вимоги яких задовольняються в першу чергу в процесі провадження процедури ліквідації банку.

На мою думку, такий підхід є дискримінуючим, адже всі клієнти банку, які розмістили в ньому гроші, незалежно від того на умовах договору банківського вкладу чи банківського рахунку, мають рівні права вимоги до банку стосовно виконання взятих на себе договірних зобов'язань, включаючи право повернення розміщених грошових коштів.

Дослідження міжнародної практики в питанні поширення гарантій за вкладами дозволяє виділити дві основні моделі - вузьку, коли гарантії поширюються виключно на вклади фізичних осіб, та широку - коли гарантії поширюються як на вклади фізичних осіб, так і юридичних.

Більшість з країн, запроваджуючи системи гарантування (страхування) вкладів, починають з вузької - найпростішої моделі, яка не потребує занадто великих витрат та на початковому етапі об'єднує тільки найменш захищені категорії вкладників, забезпечуючи тим самим досягнення цілей, для яких створювалася. Зазвичай такі системи поширюють свої гарантії виключно на фізичних осіб. Їх прикладом можуть стати системи, які були створені у Росії, Білорусі, Молдові, Латвії, Литві, Македонії, Туреччині, Перу, Домініканській Республіці.

Але, як доводить практика, згодом, коли фінансовий потенціал системи зростає, вона розширює свою дію на все більшу категорію осіб, і рано чи пізно практично перед усіма системами гарантування (страхування) вкладів постає питання про поширення їх гарантій на фізичних осіб - підприємців, а також на юридичних осіб. Проте, звичайно, існують країни, в яких з самого початку не робляться виключення стосовно суб'єктів, на які поширюється дія системи гарантування (страхування) вкладів.

Вбачається доцільним запозичити досвід тих держав, які законодавчо закріпили право вкладників вимагати від банків надання інформації про участь у системі гарантування вкладів, пояснення понять та процедур, пов'язаних із гарантуванням вкладів, процедурою виплат відшкодувань, і одночасно кореспондували банкам відповідний обов'язок надати інформацію, яка запрошується.

Прийнятною для впровадження в Україні також вбачається норма, відповідно до якої кожен банк - учасник (тимчасовий учасник) Фонду визначає особу, відповідальну за поширення інформації та надання відповідей на запитання про функціонування національної системи гарантування вкладів. Належним чином продумана та сформована програма поширення інформації здатна значно підвищити довіру вкладників до банківського сектору, а відтак реалізувати основну ціль запровадження системи гарантування вкладів.

Щодо удосконалення процедури виплати відшкодування за вкладами, то основним правом вкладника є право на отримання відшкодування за вкладами, і від того, на скільки воно забезпечене системою норм, які встановлюють умови і порядок отримання відшкодування, залежить реалізація цього права. Варто також зазначити, що правовідносини між вкладниками та Фондом гарантування вкладів щодо відшкодування вкладів виникають не внаслідок договору, а внаслідок закону. Але навіть незважаючи на те, що гарантування вкладів виникає внаслідок вимог закону, а не умов договору, саме по собі виникнення гарантійного випадку не тягне виплати відшкодування - для цього необхідне волевиявлення вкладника, і це підтверджується законодавством всіх країн.

Одним з основних принципів системи гарантування вкладів та принципів організації діяльності Фонду є максимальна швидкість виплат. Тому саме на його основі повинен відбуватися розвиток відносин між вкладниками та Фондом у процесі здійснення процедури відшкодування.

У міжнародній практиці оптимальним періодом, протягом якого вкладникам повинен бути забезпечений доступ до застрахованих депозитів, вважається строк до 30 днів з моменту настання гарантійного (страхового) випадку. Але в кожній окремій країні цей строк відрізняється.

Початок перебігу строку на відшкодування за вкладами в різних країнах пов'язують з різними подіями - з настанням недоступності вкладів, з отриманням інформації про вклади, які підлягають відшкодуванню, з опублікуванням повідомлення про початок виплат, з подачею вкладником відповідної заяви тощо.

Відповідно до Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців.

Проектом Закону України "Про систему обов'язкового гарантування вкладів фізичних осіб" запропоновано здійснювати виплати вкладників протягом трьох років з настання недоступності вкладів та починати такі виплати не раніше, ніж через 30 робочих днів з дня настання недоступності вкладів.

У Російській Федерації виплата відшкодування за вкладами здійснюється Агентством зі страхування вкладів протягом трьох днів з моменту надання вкладником усіх необхідних документів, визначених законом, але не раніше 14 днів з дня настання страхового випадку.

Директивою ЄС встановлено тримісячний строк для відшкодування за вкладами з моменту визнання неплатоспроможності кредитної установи. У виключних випадках вказаний строк може бути продовжений, але не більше, ніж двічі щоразу не більше ніж на три місяці.

Важливим у процесі відшкодування вкладів є також інформованість вкладників про процес виплати гарантованого відшкодування. Таку інформацію має поширювати Фонд гарантування вкладів. Спосіб поширення інформації повинен забезпечувати можливість доступу до неї якомога ширшого кола загалу, інформація повинна містити у собі відповіді на питання, які можуть виникнути у вкладників: перелік вкладів, які підлягають відшкодуванню; ліміт гарантійного відшкодування; де, в які строки і в якому порядку можна отримати відшкодування; які документи необхідно подати для цього тощо.

Таким чином, можемо зробити висновок, що хоч строк відшкодування за вкладами в Україні в цілому відповідає вимогам ЄС, проте перевищує рекомендований у міжнародній практиці. Оскільки основним принципом діяльності систем гарантування (страхування) вкладів є максимальна швидкість виплат, держава повинна прагнути до мінімізації строків виплат. Вкладники не повинні відчувати значного дискомфорту у зв'язку з ліквідацією банку, якомога швидше отримувати доступ до заощаджень (коштів). У даному випадку для України є прийнятним досвід Російської Федерації, строк виплати відшкодувань за вкладами в якій на сьогодні один з найкоротших у світі.

Отже, з викладеного випливають такі пропозиції та висновки:

- надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб право переважного і безумовного задоволення вимог до банку-банкрута перед іншими кредиторами однієї черги;

- система страхування вкладів повинна охоплювати всі фінансово-кредитні установи, які мають ліцензію на здійснення операцій із залучення коштів фізичних осіб;

- сьогодні, виходячи зі світового досвіду, слід страхувати лише вклади фізичних осіб, але з урахуванням економічних і соціальних реалій України;

- підвищити максимальний розмір відшкодування за вкладом і прив'язати його до курсу вільно конвертованої валюти та/або до мінімальної заробітної плати;

- законодавчо обмежити частку державних цінних паперів в активах Фонду страхування. Розміщувати частину коштів Фонду у вільно конвертовану валюту та в короткострокові й довгострокові надійні та ліквідні активи (навіть низькодохідні), які б забезпечили можливість формувати стабільну дохідну частину його вкладень;

- запровадити гнучку систему встановлення розміру регулярних зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом диференціації цього розміру залежно від ступеня ризиковості діяльності конкретного банку, використовуючи для цього економічні нормативи, що регулюють діяльність банків [24].

3.2 Шляхи підвищення ефективності формування депозитних ресурсів банків України

Кризова ситуація в Україні принципово змінила умови функціонування банківських установ, у тому числі умови функціонування та використання їхніх ресурсів. Як наслідок, виникло багато питань як теоретичного, так і практичного характеру щодо оптимізації ресурсної бази банків.

Розвиток вкладних операцій з населенням є фактором забезпечення належної фінансової стійкості банківських установ на ринку, оскільки депозити фізичних осіб є більш численними та менш динамічними порівняно з відповідними залишками коштів на рахунках підприємств. А з урахуванням значних обсягів готівки, яка перебуває на руках у населення, ті банки, які будуть спроможні запропонувати на ринку індивідуальним вкладникам широке коло високоякісних послуг, отримають у своє розпорядження більші суми додаткових ресурсів, необхідних для фінансування інноваційного розвитку економіки [25].

Це стосується активізації залучення коштів населення на строкові депозити як найбільш стійку частину акумульованих банками ресурсів, що дає можливість підтримувати належний рівень фінансової стійкості та проводити активну кредитно-інвестиційну діяльність.

Сьогодні строкові депозити населення в банках за обсягом майже вдвічі знизилися, тому банкам необхідно запроваджувати новітні організаційні форми ведення депозитних рахунків населення, які наддали б можливість банкам підвищити зацікавленість фізичних осіб у розміщенні своїх коштів на вкладних рахунках. Йдеться передусім про розширення кола депозитних рахунків клієнтів із різноманітним режимом функціонування, що може надати банківським вкладникам додаткові можливості з використання своїх коштів за одночасного отримання прийнятного рівня доходів. З одного боку, кошти, що зберігаються на таких рахунках, можуть використовуватись для здійснення поточних платежів, а з другого, вони є фінансовими інвестиціями, що приносять своїм власникам певні доходи і таким чином дають змогу усунути один із головних недоліків депозитів до запитання - їхню низьку прибутковість (або її повну відсутність) попри збереження належного рівня ліквідності.

Іншим напрямком удосконалення депозитних операцій банків з обслуговування населення можна вважати надання фізичним вкладникам додаткових послуг, які супроводжують взаємовідносини із банком у процесі депозитного обслуговування. Наприклад, банки можуть взяти на себе зобов'язання здійснювати регулярні платежі за комунальні послуги, а також виконувати інші зобов'язання з рахунків вкладників під час погашення заборгованості перед торговельними організаціями. Також за дорученням власника рахунку - банк може взяти на себе повне управління його коштами, вкладаючи їх у різні види дохідних активів (поєднання із трастовими операціями). Це також може сприяти підвищенню конкурентоспроможності банку в залученні додаткових коштів фізичних осіб на різні види депозитних рахунків.

У сучасних умовах кризового стану економіки країни кошти населення становлять значну частину грошової маси, яка перебуває поза банками. У зв'язку із цим створення належних організаційних і нормативних передумов для припливу додаткових коштів населення може стати вагомим внеском щодо формування ресурсів для довгострокового кредитування господарства, збільшення величини гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб. Водночас необхідно розглянути можливість гарантованого відшкодування депозитів не лише фізичних, а й юридичних осіб, що створить відповідні умови для стабільного функціонування фінансового ринку, активізації припливу вкладів клієнтів та зниження рівня ризиків - у плані формування належної ресурсної бази банків для активізації довгострокових кредитних операцій [22].

Потрібно звернути увагу на значні обсяги короткострокових ресурсів, незважаючи на їхній відносно стабільний рівень, вони можуть виявитись не менш важливими, ніж залучення довгострокових депозитів, які до того ж не є гарантією від дострокового вилучення коштів клієнтами, а тому і від швидкої зміни ресурсної бази банку з усіма негативними наслідками для його ліквідності.

Не слід забувати і про перспективи активізації розвитку інтернет-банкінгу як засобу стимулювання додаткового залучення коштів клієнтів через онлайнові депозити. Головна їхня перевага - значно нижчі затрати на обслуговування, а це сприяє економії та отриманню банківськими установами більшої норми прибутку на залучені кошти. На думку американських експертів, відкриття одного клієнтського рахунку в інтернеті коштує лише 23% від вартості подібної операції за традиційного способу.

Із подальшим розвитком мережевих та інформаційних банківських технологій у нашій країні цей сегмент ринку банківських послуг буде розвиватися більш інтенсивно, тому банки вже зараз мають активізували відповідні маркетингові зусилля, спрямовані на отримання конкурентних переваг на ринку інтернет-послуг [12].

Одним із традиційних напрямків стимулювання залучення коштів фізичних осіб на банківські депозити також є процентна політика банку. У банківській практиці України у цій сфері немає чітко визначених схем. Процентна ставка за вкладами визначається банками на договірних засадах з клієнтами. Водночас враховується те що, величина процента безпосередньо пов'язана з умовами депозиту: сумою, строками, порядком вилучення коштів.

Проте недостатня увага приділяється макроекономічним факторам, які визначають динаміку процентних ставок на грошовому ринку (темпам інфляції, динаміці виробництва, кон'юнктурі на ринку кредитних ресурсів, валютному курсу, доходам і заощадженням фізичних осіб тощо).

Розглядаючи мікроекономічний аспект оптимізації процесу формування ресурсної бази банків, потрібно зазначити, що для довгострокових кредитних вкладень в економіку потрібні передусім довгострокові ресурси. Відтак їхній пошук і мобілізація кредитною системою в рамках усього національного господарства не може обмежуватися роботою окремих банківських установ, а передбачає макроекономічний рівень реалізації комплексу важливих завдань, спрямованих на здійснення відповідних регулятивних заходів з боку держави. До таких заходів можна зокрема віднести наступні:

- розгляд можливостей забезпечення ефективного механізму рефінансування банків з боку Національного банку України, яке в деяких випадках мало б бути і довгостроковим. Нині воно спрямоване виключно на короткостроковий розподіл міжбанківських ресурсів, а відтак не може бути активним інструментом впливу з боку центрального банку на стимулювання формування необхідної структури кредитного портфеля банків за строками.

- використання механізму диференціації окремих нормативів регулювання діяльності банків у тих питаннях, які стосуються умов організації кредитного процесу. Йдеться зокрема про можливості зниження вимог до формування резервів на можливі витрати за довгостроковими позичками реальному сектору. Попри ймовірність підвищення ризику за активними операціями банків потрібно зазначити достатню дієвість такого впливу на механізм формування ресурсної бази і кредитного портфеля банків відповідно до стратегічних завдань державної економічної політики.

- створення спеціалізованого банку розвитку, головним завданням якого є реалізація довгострокового кредитування пріоритетних галузей економіки. Визначення умов формування ресурсної бази такого банку (на засадах чи через бюджетний механізм) при цьому має визначатися особливостями реалізації ним тих стратегічних цілей, які визначаються політикою держави у галузі фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку національного господарства [22].

Таким чином, оптимізацію процесу формування ресурсної бази банків слід вважати необхідною умовою зміцнення стійкості усієї кредитної системи країни, підвищення довіри до неї з боку інвесторів, вкладників і кредиторів, а також зростання її ролі у стимулюванні збалансованого розвитку всіх галузей і секторів господарства економіки України загалом.

Пов'язані із фінансовою кризою явища зумовлюють потребу впровадження нових прогресивних банківських та інформаційних технологій у процес залучення ресурсів та їхнє найбільш ефективне використання.

З метою підтримання стабільного рівня ресурсної бази банків із відкриттям широких можливостей щодо довгострокових вкладень в економіку необхідна активізація роботи банківських установ із залучення коштів клієнтів на рахунки до запитання за надання відповідних державних гарантій повернення та максимально можливого спектра послуг за такими рахунками (відповідні карткові проекти, здійснення платежів, отримання кредитів).

Перспективами подальших досліджень у даному напрямку є підвищення ефективності функціонування системи банків у сфері формування депозитної бази, що є необхідною умовою мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів країни, а відтак стимулювання інвестиційних можливостей та економічного зростання країни.

Висновки

Проблема ефективного формування банківських ресурсів завжди залишається досить актуальною. Від зростання ресурсного потенціалу банків значно залежать сприятливий інвестиційний клімат у країні та інтеграція банківської системи у світове співтовариство. Зміцнення ресурсного потенціалу банків є однією з передумов пожвавлення інвестиційної активності та виходу економіки з кризи.

Банківська система України знаходиться на етапі якісного зростання, що визначається загостренням конкуренції і посиленням вимог до діяльності банківських інститутів, що визначає необхідність розробки ефективної депозитної політики з метою залучення потенційних клієнтів. Відкриття депозитних вкладів на сьогодні є першим етапом співпраці банку і клієнта; встановлення взаємовідносин через відкриття депозитного рахунку дозволяє зацікавити клієнта в отриманні подальших послуг банку і сформувати механізм різнопланової співпраці "клієнт-банк", який характеризується високим ступенем довіри, мінімізацією ризику та зацікавленістю сторін в ефективній діяльності кожного із суб'єктів.

Найважливішими внутрішніми факторами є обсяг і масштаби діяль-ності банку, стан та ефективність використання його ресурсів, рівень і співвідношення доходів та витрат. Крім того, слід враховувати, що прагнення збільшити прибуток та необхідність вести конкурентну боротьбу в галузі фінансових послуг в умовах перехідної економіки веде до зростання ризику (ризику ліквідності, зміни процентних ставок, кредитний, валютний тощо).

Також від екзогенних факторів що виходять за межі його впливу. Це насамперед загальноекономічна й політична ситуація у країні, стан фінансового ринку, надійність партнерів, податкова політика держави, політика НБУ.

До числа інструментів регулювання ресурсної бази банків з боку Національного Банку України відносять надання кредитів, операції на відкритому ринку, встановлення економічних нормативів, визначення величини обов'язкових резервів та деякі інші інструменти. Головне завдання внутрішньобанківського управління ресурсною базою полягає в тому, щоб мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти та перетворити їх в реальні кредитні ресурси. Для досягнення поставлених завдань депозитної політики кожен банк повинен розробити власний механізм депозитної політики.

Нинішній рівень капіталу в банківській системі України є недостатнім для забезпечення стабільного функціонування та розвитку банків, а також належного покриття ризиків банківської діяльності, що істотно обмежує можливості банків розширювати асортимент своїх продуктів і послуг для підприємств та населення, спричиняючи високу вартість ведення банківського бізнесу. Нестійкий характер розвитку економіки, пов'язаний із високим ризиком втрати банківських доходів, а також висока інфляція, яка, збільшуючи номінальну вартість активів і пасивів банку, водночас зменшує реальну вартість його капіталу, об'єктивно зумовлюють необхідність реалізації заходів зі збільшення рівня капіталізації.

Перед банками України стоїть завдання ефективного розміщення ресурсів, яке відшкодувало б витрати та принесло банку прибуток, а також забезпечило виконання пропонованих НБУ вимог щодо ліквідності банку.

Размещено на Allbest.ru