Лізингові операції комерційного банку та проблеми їх розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Факультет обліку, фінансів та підприємницької діяльності

Кафедра фінансів

Курсова робота

на тему: "Лізингові операції комерційного банку та проблеми їх розвитку"

студентка II курсу 3 групи

Сопіженко Оксана Олександрівна

Керівник

Сілакова Анна Віталіївна

Київ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ

1.1 Сутність лізингових операцій

1.2 Види, форми та функції лізингу

1.3 Роль банківського лізингу в Україні

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІСНУЮЧОЇ ПРАКТИКИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ ПАТ "ПРИВАТБАНК

2.1 Аналіз сучасного стану ринку лізингу в Україні

2.2 Методичні основи та способи розрахунків лізингових платежів

2.3 Аналіз лізингових операцій ПАТ "ПриватБанк"

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОВЕДЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми розвитку лізингових операцій комерційних банків в Україні

3.2 Шляхи розвитку національної економіки за рахунок здійснення лізингових операцій

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність проблеми. Перехід до ринкової системи господарських відносин звалив на наших, необізнаних щодо безлічі форм підприємництва людей масу нових термінів, понять, підходів до ведення справ, давно вже канонізованих в практиці західного бізнесу. В результаті цього - нерідке нерозуміння, безглузде переінакшування чи, навпаки, дублювання чужого досвіду. Відсутність реальних знань в результаті веде до дискредитації ідеї, що здатна бути плідною і на вітчизняному ґрунті за вдумливого, зваженого підходу. Саме з цієї причини, тема дослідження є актуальною на сьогоднішній день.

Сьогодні в Україні існує велика потреба у оновленні матеріальної база та модернізації, розширенні основних фондів вітчизняних підприємств. У зв'язку з цим набуває особливого значення пошук методів, що сприяли б цьому

процесові. Одним з найбільш ефективних таких методів в Україні може стати лізинг, зокрема банківський. Пояснюється це тим, що на сьогодні саме банки є найбільш реальними господарюючими суб'єктами, обсяг кредитних ресурсів яких дозволяв би здійснювати успішне проведення лізингових операцій. Крім того, для банку існує ряд переваг форми лізингового кредитування від звичайного, наприклад, зменшення ризиків по цих операціях, розширення клієнтури банку і т.д.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Лізинг є однією з популярних форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти входженню економік країн Співдружності до структури світового ринку. Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оптимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування.

Метою курсової роботи є з'ясування сутності лізингових операцій, проаналізувати лізингові операції ПАТ КБ "ПриватБанк", провести аналіз сучасного стану лізингового ринку України та проаналізувати проблеми лізингових операцій комерційних банків.

Об'єктом дослідження є проведення лізингових операцій на грошовому ринку комерційними банками.

Предметом дослідження є теоретичні засади лізингових операцій, проблеми та перспективи їх розвитку в Україні.

Завдання дослідження:

- виявити економічну сутність лізингу, його обґєктів та субґєктів;

- висвітлити види та форми лізингу;

- дослідити роль банківського лізингу в Україні;

- проаналізувати сучасний стан ринку лізингу в Україні;

- проаналізувати лізингові операції ПАТ КБ "ПриватБанк";

- розрахувати методичні основи розрахунків лізингових платежів;

- виявити проблеми розвитку лізингових операцій в Україні;

- дослідити перспективи розвитку лізингових операцій в Україні.

Інформаційною базою дослідження виступили монографії, підручники, законодавча та нормативна база, матеріали періодичних видань річна фінансова звітність ПАТ КБ "ПриватБанк"

лізінг комерційний банк



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

1.1 Сутність лізингових операцій

Для всебічного розвитку економічних процесів у країні, активізації підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу необхідно впроваджувати нові методи фінансування реального сектору економіки, здійснювати оновлення матеріально-технічної бази. Одним із таких методів фінансування є лізинг.

У сучасних умовах лізинг - альтернативна форма фінансування, в якій поєдналися орендні відносини, елементи кредитування та фінансування. Використання лізингу як спеціалізованої фінансової послуги надає можливість створення або оновлення матеріальної бази та основних фондів підприємств різних організаційно-правових форм господарювання.

Сутність лізингу полягає у ряді складних відносин, що обумовлює існування у практиці декількох аспектів лізингу: фінансово-комерційного, правового та технічного. На думку вчених - економістів Д.І.Василенко та Р.М Капроні [1, с.13] , загальновживаним визначенням лізингу є наступне: "лізинг - це комплекс майнових відносин, в яких одна сторона (лізингодавець) надає майно в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений термін і за певну плату". Згідно з Економічною енциклопедією [4, с.184] , лізинг ? це довготермінова оренда (від 6 місяців до кількох років) машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд тощо на умовах поворотності, терміновості й платності і на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем, що передбачає можливість їх наступного викупу орендарем.

За визначенням, що дається у Законі України "Про фінансовий лізинг" [5], лізинг визначається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів .

Лізингові операції за своїм економічним змістом являються активними операціями, а за своїми організаційними формами можуть бути віднесені до посередницьких. Лізинг - вид підприємницької діяльності, направленої на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових засобів, коли по договору фінансової оренди одна особа зобов'язується придбати у власність обумовлене договором майно у певного продавця і надати це майно іншій особі за плату в тимчасове користування для підприємницьких цілей [2].

Треба зазначити, що лізинг являє собою складне та багатогранне явище. У ньому поєднуються операції купівлі-продажу, оренди, кредиту та інвестування. Надаючи на певний строк елементи основного капіталу, їх власник у певний термін отримує їх назад (як правило, у тій же натурально-речовій формі) із виплатою комісійних: тобто є наявними принципи строковості та повернення, а також платності. Тому лізинг відповідає кредитним відносинам.

Оскільки лізинг можна розглядати як передачу майна у тимчасове користування на умовах строковості, повернення та платності, він є схожим на товарний кредит у виробничі фонди.

В той же час за формою лізинг зовні є схожим на комерційний кредит, але є й суттєві різниці: при комерційному кредитуванні одночасно з передачею товарів у тимчасове користування, передається і право власності на них; при лізингу ж право користування майном відокремлено від права володіння ним. Лізингоодержувач набуває лише права користування об'єктом лізингу, за що здійснює лізингові платежі лізингодавцю. По закінченню строку лізингу об'єкт залишається у власності лізингодавця. У ряді випадків у лізинговому договорі може бути передбаченим право лізингоодержувача на придбання об'єкту після закінчення дії строку договору, (з відповідним переходом права власності). Комерційний кредит надається у товарній, а погашається у грошовій формах. При лізингу , кредит також надається у товарній формі, але лізингові платежі можуть мати не тільки грошовий, але й компенсаційний характер, коли платіж буде здійснюватись у формі поставок продукції чи зустрічному наданні послуг. Комерційний кредит має короткостроковий характер. Класичний лізинг (у світовій практиці) як правило, має довгострокову основу.

З іншого боку, за формою, оскільки позичальник та кредитор оперують з капіталом не у грошовій, а у виробничій формі, то лізинг зовні є схожим також на інвестиції.

Від оренди лізинг відрізняється наявністю не двох, а як мінімум трьох сторін в угоді (суб'єктів лізингу ми розглянемо нижче); на відміну від оренди, при лізингу має місце інвестування власних чи запозичених коштів - тобто спеціальне придбання об'єкту для здачі його в лізинг; відповідальність перед лізингодавцем за виявлені недоліки об'єкту лізингу лізингоодержувач несе лише тоді, коли він сам приймав участь у виборі продавця (постачальника) цього об'єкту. Деякі види лізингу (передусім фінансовий), ще більше відрізняються від оренди.

Згідно до Закону України "Про фінансовий лізинг" [5] , об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, засоби телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Суб'єктами лізингу можуть бути:

1) лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає у користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

2) лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує у користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

3) продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та\або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Лізингодавцем можуть виступати:

1) установа банку, у статуті якого передбачений даний вид діяльності;

2) фінансова лізингова компанія, створена спеціально для проведення лізингових операцій і основною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування угоди;

3) спеціалізована лізингова компанія, яка крім фінансування додатково бере на себе певний комплекс послуг не фінансового характеру;

4) будь-яка фірма чи підприємство, для якої лізинг - не профілююча, але й не заборонена статутом діяльність і в якої є достатні фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди [3].

Лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

В залежності від конкретних умов кількість учасників угоди може збільшуватися чи скорочуватися. Крім основних трьох сторін у ряді випадків в угоді можуть приймати участь брокерські (посередницькі) фірми, трастові корпорації, фінансуючі установи та ін.

Склад учасників може скорочуватися, якщо постачальником та лізингодавцем виступає одна й та ж сама особа. У цьому випадку питаннями лізингу займаються філіальні лізингові компанії, що створюються виробниками для просування товарів на ринку, а також спеціальні підрозділи у складі підприємств-виробників [8].



1.2 Види, форми та функції лізингу

При розгляді видів лізингу розрізняють такі класифікаційні ознаки: склад учасників угоди; тип переданого до експлуатації обладнання; ступінь його окупності; умови амортизації; обсяг обслуговування; сектор ринку, де проводяться операції; відношення до податкових та амортизаційних пільг; характер лізингових платежів [8].

В залежності від складу учасників розрізняють: прямий лізинг, при якому власник майна самостійно здає об'єкт у лізинг (двостороння угода); та непрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника. У даному випадку може мати місце класична трьохстороння угода або при дуже складних угодах - багатостороння з числом учасників від 4 до 6 - 7.

Частинним випадком прямого лізингу можна вважати зворотній лізинг, коли власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу, тобто продає, і одночасно вступає з ним у відносини у якості користувача цього майна. До цього виду лізингу звертаються передусім підприємства із складним фінансовим станом: коли вони потребують цього майна, але відчувають гостру потребу у фінансових ресурсах, вони можуть продати це майно лізинговій компанії та, уклавши лізинговий договір, продовжувати користуватися ним. Це не виключає можливості наступного викупу цього майна.

За типом майна виділяють лізинг нерухомості та лізинг рухомості (машинно-технічний лізинг).

За ступенем окупності майна виділяють: лізинг з повною окупністю, при якому впродовж строку дії одного договору відбувається повна виплата лізингодавцеві вартості майна, що здається в лізинг; та лізинг з неповною окупністю, коли впродовж строку дії одного договору окупається тільки частина вартості майна.

В залежності від умов амортизації розрізняють: лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатою вартості об'єкта; лізинг з неповною амортизацією, що означає з частковою виплатою вартості.

У відповідності до наведених вище двох ознак класифікації, що нерозривно поєднані одна з одною, виділяють фінансовий та оперативний лізинг.

Фінансовий лізинг представляє собою лізинг майна з повною виплатою його вартості і строком передачі майна у користування, що співпадає із строком його повної амортизації. За Законом України "Про фінансовий лізинг" [5] фінансовий лізинг визначається як договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об'єкту лізингу, визначеної в день угоди.

Оперативний лізинг - це лізинг , при ньому строк договору коротший за строк амортизації об'єкта лізингу; відбувається часткова виплата вартості орендованого майна, тобто лізингодавець відшкодовує тільки частину вартості обладнання і тому він вимушений передавати його у тимчасове користування декілька разів, як правило, різним користувачам. За Законом України "Про фінансовий лізинг" [5] оперативний лізинг визначається як договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 60% вартості об'єкту лізингу, визначеної в день угоди .

При оперативному лізингу зростає ризик лізингодавця по відшкодуванню залишкової вартості об'єкта лізингу при відсутності попиту на нього.

За обсягом обслуговування переданого у лізинг майна виділяють: чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого майна бере на себе лізингоодержувач; лізинг з повним набором послуг, коли повне обслуговування майна бере на себе лізингодавець; лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції по обслуговуванню майна; мокрий лізинг , при якому технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування, навіть забезпечення робочою силою та інші операції виконуються лізингодавцем.

В залежності від сектору ринку, на якому проводяться лізингові операції, виділяють: внутрішній лізинг , коли всі учасники угоди представляють одну країну; зовнішній (міжнародний) лізинг - до таких угод відносяться ті, де хоча б одна сторона належить іншій країні. Зовнішній лізинг ,у свою чергу , поділяють на експортний та імпортний лізинг. При експортному лізингу закордонною стороною є лізингоодержувач, а при імпортному - лізингодавець.

По відношенню до податкових та амортизаційних пільг виділяють:

фіктивний лізинг , коли угода носить спекулятивний характер і укладається лише задля отримання найбільшого прибутку шляхом отримання необгрунтованих податкових та амортизаційних пільг;

справжній лізинг , коли при укладанні угоди наведена вище мета не є основною та визначаючою.

За характером лізингових платежів виділяють: лізинг з грошовими виплатами , коли всі платежі відбуваються у грошовій формі; лізинг з компенсаційними платежами, коли платежі відбуваються у формі поставок продукції, виробленої на даному обладнанні, або у формі здійснення зустрічної послуги; лізинг із змішаними платежами , коли виплати відбуваються обома вищезгаданими способами.

Треба відмітити, що у Законі України "Про фінансовий лізинг" [5] також дається визначення такого виду лізингу, як пайовий - це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна. Цей вид лізингу застосовується у досить крупних та дорогих угодах, що охоплюють багато сторін. Для нього властивим є складне багатоканальне фінансування.

Лізинг виконує певні функції. Фінансова функція лізингу виражається у тому, що лізинг є формою вкладення коштів у основні фонди, і у сьогоднішніх умовах лізинг стає доповненням до традиційних джерел коштів (бюджетні, власні кошти підприємств, довгостроковий банківський кредит та ін.) для задоволення інвестиційних потреб підприємств. У сучасних умовах господарювання фінансовій функції належить у лізингу провідна роль. Підприємство-лізингоодержувач, звертаючись до лізингу за фінансовими мотивами, одержує можливість користуватися необхідним йому майном без єдиномоментної мобілізації для цього власних коштів чи кредиту банку. Тому лізинг може бути доброю альтернативою звичайній купівлі-продажу або залучення для цього позичених коштів.

Виробнича функція лізингу полягає у оперативному та гнучкому розв'язку лізингоодержувачем своїх виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не придбання машин та обладнання у власність. Він є найбільш ефективним при використанні дорогоцінної, з найбільшим ризиком морального старіння техніки. Лізинг є одним з найбільш прогресивних методів матеріально-технічного обладнання виробництва, що відкриває доступ виробникам до найбільш передової техніки та розв'язує проблему використання такої техніки поряд з швидким її моральним старінням. Крім того, лізинг дає можливість лізингоотримувачеві використовувати у своїй виробничій діяльності не тільки яке-небудь окреме обладнання, а цілі укомплектовані виробництва (наприклад, це можливе при "мокрому" лізингу).

Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно. Якщо значення фінансової та виробничої функції лізингу для вітчизняної економіки не викликає сумнівів, то його збутова функція поки що не може бути реалізованою до кінця, що обумовлюється загальним падінням рівня виробництва та розбалансованістю ринку технічної продукції. Збутова функція лізингу має значення лише тоді, коли до нього вдаються задля розширення кола споживачів та завоювання нових ринків збуту [13].

1.3 Роль банківського лізингу в Україні

Розвиток лізингу у нашій країні стикається з проблемою пошуку значних за обсягом та стабільних джерел коштів для здійснення лізингових операцій. Аналіз стану вітчизняного підприємництва дозволяє зробити висновок про те, що сьогодні найбільш реальними господарюючими суб'єктами, що мають тимчасово вільні кошти або мають доступ до таких, є банківські установи, що обумовлює доцільність їх включення до здійснення лізингових операцій.

На сьогоднішній день лізинговою діяльністю в Україні займаються в основному комерційні банки, оскільки для проведення лізингових операцій потрібні великі кошти для закупівлі сучасної техніки і устаткування. Комерційні банки мають необхідні ресурси, тому лізинговий бізнес став вигідною сферою вкладання капіталів і одержання додаткового прибутку. Також існує незначна кількість лізингових компаній, але їхні послуги надаються в основному корпоративними клієнтами, які приносять їм левову частку прибутку.

Банківський лізинг - це лізингова операція, за якою лізингодавцем виступає комерційний банк, що закуповує на замовлення лізингоодержувача обладнання (устаткування, транспортні засоби) і здає йому в оренду на лізингових засадах [6].

Банківський лізинг являється одним з основних фінансових інструментів, які дозволяють реалізувати крупно масштабні капітальні вкладення у розвиток матеріально-технічної бази будь-якого підприємства. Крім того, розширення банківських лізингових операцій відіграє одну з вирішальних ролей у модернізації обладнання підприємств, розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Однак, не зважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових послуг в Україні, зокрема банківських, перебуває на стадії становлення. Тому, виникає проблема активізації і розширення лізингової діяльності в Україні, адже на відміну від кредитування питома вага лізингових операцій на ринку банківських послуг поки що залишається незначною.

Участь банку як субґєкту лізингу може бути як безпосередня, так і опосередкована.

До опосередкованих форм участі у лізингових угодах відносяться такі:

створення власної дочірньої лізингової компанії;

створення разом з іншими банками, кредитними установами, іншими суб'єктами господарювання спільних лізингових компаній;

кредитне обслуговування лізингових компаній (включаючи факторингове).

Кредитні відносини банків та лізингових компаній можуть будуватися по-різному. Банки надають гарантовані кредити, які видаються окремо по кожній операції окремо після вивчення платоспроможності клієнта; та негарантовані кредити, які представляють собою звичайні банківські кредити компанії, як і будь-якому позичальнику [12].

Але, разом з тим, використання лізинговою компанією кредитів у значних розмірах робить її надто залежною від цього джерела. Ефективність діяльності компанії залежить тоді від можливості отримання банківського кредиту, коливань позичкового проценту та інших факторів, пов'язаних з банківською політикою. Іншою серйозною проблемою вітчизняних лізингових компаній є те, що сьогодні основною формою кредиту комерційних банків є короткострокові, а договір лізингу, як правило, має довгостроковий характер. Ці обставини вимушують лізингову компанію при заключенні лізингової угоди прораховувати всі її параметри з метою узгодження суми лізингових платежів із здійсненими затратами на залучення коштів, а також для забезпечення належного рівня ліквідності та виконання своїх платіжних зобов'язань.

Порівняно із створюваними лізинговими компаніями банки володіють такою важливою перевагою, як те, що вони вже організаційно оформлені; для проведення ними лізингових операцій потрібно тільки виділення у їх структурі спеціального відділу чи групи, у склад яких повинні увійти робітники, знайомі із специфікою даних операцій. Привабливість для комерційних банків лізингових операцій пояснюється тим, що крім прибутку, ці операції дадуть можливість комерційним банкам розширити коло своїх операцій, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити їх кількість, закріпити традиційні зв'язки та налагодити нові взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами.

В умовах загострення конкуренції на ринку банківських послуг проведення банками комерційних лізингових операцій може стати ефективним засобом розширення сфери банківського впливу в Україні. Виконуючи функцію лізингодавця, банки можуть зробити свій внесок до формування стратегії та тактики оновлення основних фондів, визначати напрями розвитку лізингу в країні, контролювати ситуацію на лізинговому ринку.

Загалом можна зробити висновок, що банки відіграють надзвичайно вагому роль у становленні та розвитку лізингових відносин в Україні. Проте, сьогодні існує низка проблем, що не дають змоги вітчизняним банківським установам активно стимулювати ринок лізингу. Основною з них є відсутність у банків довготермінових фінансових ресурсів. Обсяги та структура власного капіталу, зобов'язань та активів банків свідчать, що вони є замалими порівняно з потребами економіки країни і, зокрема ринку лізингу. Ще однією проблемою є недосконалість законодавства, суперечливість законодавчих актів, що регулюють ринок лізингу, відсутність податкових пільг для банків-лізингодавців. Також несприятливо впливають на ринок лізингу відсутність державної програми розвитку лізингу та кваліфікованого менеджменту в галузі лізингу, а також низька обізнаність з питань лізингу [8].



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІСНУЮЧОЇ ПРАКТИКИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ ПАТ "ПРИВАТБАНК"

2.1 Аналіз сучасного стану ринку лізингу в Україні

Лізингові послуги є досить значним важелем для розвитку малого та середнього бізнесу. Тому для розвитку цих галузей необхідний надійний і відносно дешевий ринок даних послуг. Український ринок лізингу займає лише 0,1% від європейського. У кращі часи частка лізингу у вітчизняній економіці становила 8%, але протягом 2009 року й ця цифра скоротилася більш ніж удвічі.

На сьогодні моніторинг ринку лізингу в Україні здійснюють Українська асоціація лізингу, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг та Національний банк України (відносно комерційних банків, що займаються лізинговими операціями).

Український лізинговий ринок в основному представляють такі лізингодавці:

* банки - резиденти України;

* лізингові компанії - резиденти;

* лізингодавці-неризиденти України (міжнародний лізинг).

Крім того, існує ще такий поділ учасників лізингового ринку: фінансові компанії, внесені до реєстру Держфінпослуг, та юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм фінансовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законом право надавати лізингові послуги. 2009 рік став для українських лізингодавців справжнім випробуванням. Ринок лізингу в Україні 2009 року скоротився на 75%. Важливими причинами стали криза ліквідності, неможливість рефінансування і, звісно, проблеми, пов'язані з законодавчою базою. Проте, починаючи з 2011 року українські лізингові компанії переживають активне відновлення після падіння ринку [17].

Лізингові компанії активно користуються банківськими кредитами для поповнення ресурсів. За даними Українського об'єднання лізингодавців (УОЛ), кредити займають майже 70% у фінансуванні безпосередньо лізингових операцій, а питома вага власних коштів лізингових компаній скоротилася на 30%. Це означає, що вартість отриманих кредитів перекладається на плечі клієнтів, що робить для них лізинг дорожчим.

Фінансова криза не могла не позначитися на ринку лізингу. На ринку лізингових послуг є певні труднощі, оскільки переважна кількість національних лізингових компаній залежить від кредитних коштів банків, бо за рахунок власних коштів лізингодавці здатні покривати лише 10-15 % своїх витрат.Тому ринок лізингових послуг зменшується, що зменшує конкуренцію. Наприклад, ще за станом на 2005 рік, кількість лізингових компаній сягала 200. Зараз активну діяльність ведуть не більше 20-30 компаній, оскільки невеличкі, незалежні лізингодавці практично на 100% згорнули свою активну діяльність і лише продовжують "відпрацьовувати" укладені раніше договори. Вартість лізингу виросла порівняно з 2008 р. незначно - до 13 - 14% річних (в іноземній валюті). Однак довгостроковий лізинг більше недоступний в Україні, і з метою мінімізації ризиків лізингодавці зменшують терміни лізингу до 1-3 років. Крім того, жорсткіший підхід до клієнта зробив лізинг недоступним для багатьох потенційних лізингоотримувачів. Пожвавлення на ринку лізингу почало відбуватися тільки з початку 2010 року і поступово продовжується і на даний момент. Лізинг знайшов часткову підтримку в держави. Постановою Кабінету міністрів України № 794 від 11 серпня 2010 р. змінами, внесеними в жовтні 2011 року, лізинг включено в програму компенсацій для здійснення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу на 2012 рік. Пільга буде поширюватися на сільгоспвиробників, які на умовах фінансового лізингу придбали техніку й обладнання вітчизняного виробництва. Учасники ринку сподіваються, що нововведення допоможе популяризувати послуги лізингу серед місцевих компаній [20].

Рейтинг складений за даними Українського об'єднання лізингодавців (УОЛ). За даними табл. 2.1 найбільшою лізинговою компанією є ВТБ Лізинг Україна ,що займає провідну позицію протягом останніх трьох років. Райффайзен Лізинг Аваль, займавши у 2010 році 4-те місце, зміцнив свої позиції та перемістився на 2-ге місце.

Наведені вище та нижче дані та висновки є результатом дослідження ринку лізингу в Україні за 2011 рік, проведеного Асоціацією "Українське об'єднання лізингодавців" спільно з Нацкомфінпослуг. Дослідження проводилось у формі аналізу офіційної статистичної звітності лізингових компаній, наданої Нацкомфінпослуг.

Рис. 2.1 Динаміка кількості лізингодавців за 2003 - 2010 рік

З даних рис.2.1 можна зробити висновок, що упродовж 2004-2008 років кількість лізингодавців постійно зростала. Такому зростанню сприяло збільшення зацікавленості в лізингу з боку банків, особливо іноземних, що ввійшли на український ринок у період 2004-2006 років. Кредитний бум відкрив нові можливості для лізингових компаній. Відбулося зростання обізнаності щодо лізингу серед малого й середнього бізнесу. Впродовж 2009 - 2010 років припинення активного росту кількості лізингодавців зумовлено нестабільністю фінансових ринків і, як наслідок, виходу з ринку найслабших

компаній.

Аналогічна ситуація спостерігається в динаміці вартості укладених договорів фінансового лізингу. Розглянемо динаміку вартості укладених договорів фінансового лізингу впродовж 2003-2011 року на рис. 2.2.

З початку 2003 року до 2007 року ріст укладених договорів є послідовним і стабільним, що логічно пояснюється поступовим розвитком лізингового ринку,поширенням лізингового механізму в різноманітні сектори економіки, створенням лізингових компаній виробниками тощо. У 2007 році відбулося значне зростання нових угод лізингу, пов'язане зі сплеском банківського кредитування,особливо зарубіжного. Іноземні банки, що ввійшли на вітчизняний ринок, спрямували значну частину ліквідних коштів у лізинговий бізнес [20].

Рис. 2.2 Динаміку вартості укладених договорів фінансового лізингу впродовж 2003-2011року

Найбільші провідні лізингові компанії України є дочірніми структурами банків із іноземним капіталом (Унікредіт Лізинг, Райффайзен-Лізинг Аваль, Ласка Лізинг (ParexBanka), Українська Лізингова Компанія (BNP Paribas), VAB Лізинг, Immorent (Erste) та ін.).

Як видно з рис. 2.2 впродовж 2009-2010 років відбулося значне падіння обсягів нових договорів лізингу, що пов'язане з нестабільністю фінансових ринків, а саме банківського сектора. Цей період є одним із найважливіших у становленні ринку лізингу України, оскільки це перша системна криза (падіння платоспроможності підприємств, призупинення інвестиційних проектів, зниження курсу національної валюти), яка майже повністю зупинила лізингову індустрію.

За даними Нацкомфінпослуг, у підсумку 2011 року лізингові компанії уклали нових договорів на 11,33 млрд. грн, що вдвічі вище показників аналогічного періоду 2010 року. Крім того, станом 1 жовтня 2011 року вартість чинних договорів фінансового лізингу становила34,5 млрд. грн, що на 20% більше в порівнянні з 2010 роком. Лізинговий портфель компаній досяг максимальної в історії позначки розвитку. На початок 2012 року вартість чинних договорів фінансового лізингу становила 33,6 млрд. грн [17].

Отже, за даними Нацкомфінпослуг та Асоціації "Українське об'єднання лізингодавців" можна зробити такі висновки про ринок лізингу у 2011 році:

1) кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2011 рік збільшилась на 5811 (114%) у порівнянні з 2010 роком і склала 10906 договорів.

2) у вартісному вираженні, обсяг укладених договорів у 2011 році збільшився у порівнянні з минулим роком у 2,27 рази і склав 11,33 млрд. грн.

3) вартість діючих договорів фінансового лізингу станом на кінець 2011 р. становить 33,6 млрд. грн. У порівнянні з кінцем 2010 року зростання ринку складає 3,1 млрд. грн. (або 10%).

4)середня вартість діючої угоди станом на кінець 2011 р. збільшилася на 0,18 млн. грн. (9%) і становить приблизно 1,74 млн. грн.

5) у кількісному вираженні обсяг діючих договорів на кінець 2011 року становить 19281 угоду, що на 292 угоди менше ніж на кінець 2010 року.

6) у звітному періоді у порівнянні з 2010 роком спостерігається збільшення на 2,58% питомої ваги короткострокових (до 2 років) договорів; незначне зменшення (на 0,66%) питомої ваги договорів строком від 2 до 5 років; збільшення на 3% питомої ваги договорів строком від 5 до 10 років та зменшення довгострокових (більше 10 років) договорів на 4%.

7) серед договорів фінансового лізингу у 2011 році, як і раніше, переважали угоди в галузі транспорту (58,15%), сільського господарства (14,60%), будівництва (7,24%) та сфері послуг (5,47%).

8) найбільшим попитом серед предметів лізингу користувався транспорт (52,40%), а також сільськогосподарська техніка (14,54%) та комп'ютерна техніка (5,87%).

9) основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2011 році були позичкові кошти, в тому числі банківські кредити (80,82%), при цьому їх питома вага збільшилася на 8,15% у порівнянні з 2010 роком; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній у порівнянні з 2010 роком зменшилася на 8,29% і становить 18,93% [17].

2.2 Методичні основи та способи розрахунків лізингових платежів

Вiдповiдальним i одним з найбiльш складних етапiв пiдготовки лiзингової угоди є визначення суми лiзингових платежів. Склад i розмiр цих платежiв мають бути економiчно обґрунтовані. В загальному виглядi лiзинговi платежi виступають однiєю з економiчних форм реалiзацiї права власностi на майно, а саме формою розподiлу мiж лiзингоотримувачем - користувачем i лiзингодавцем - власником доходу, створеного в процесi використання об'єкта лiзингу [22].

Відмітимо, що в залежності від форми платежу розрізняють: грошові, компенсаційні та змішані платежі (розглянуто вище); в залежності від застосовуваного методу нарахування лізингових платежів розрізняють платежі з фіксованою загальною сумою - лізингова плата тут включає амортизаційні відрахування від вартості обладнання у лізингу, плату за користування запозиченими коштами, суму комісійної винагороди лізингодавцю та плату за надані ним додаткові послуги по угоді; платежі з авансом - коли лізингоодержувач спочатку надає лізингодавцю аванс у момент підписання угоди, а потім сплачує суму лізингових платежів за мінусом авансу; мінімальні платежі - це сума всіх лізингових платежів за весь період лізингу, плюс сума виплати після закінчення терміну дії угоди для викупу майна у власність; невизначені платежі - розрахунок яких базується на деякому встановленому в угоді відсотку, визначеному на підставі об'єму реалізації продукції, виробленої на даному обладнанні, суми отриманого прибутку від такої реалізації тощо.

За періодичністю виплат виділяють: періодичні платежі (щомісячні, щоквартальні, щорічні) ; разові платежі, що застосовуються одночасно з періодичними внесками у випадку, коли в угоді передбачена виплата авансу.

З урахуванням фінансового стану та платіжних можливостей лізингоодержувача в лізинговій угоді можуть встановлюватися такі способи виплати лізингових платежів: 1) рівними частками; 2) із зростаючими розмірами - застосовується коли на початковому етапі лізингу іде освоєння обладнання та нарощування темпів випуску продукції; 3) із спадаючими розмірами - використовуються лізингоодержувачами зі стабільним фінансовим положенням [14].

Платежі за лізинговою угодою складаються із суми амортизаційних відрахувань, плати за використані кредитні ресурси, комісійних виплат лізингодавцю, платежів за додаткові послуги лізингодавця. При їх розрахунку необхідно враховувати, що лізингодавець вносить до бюджету ПДВ [23].

Величина амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:



А = С х Н(а) х Т / 100, (2.1)

де С - балансова вартість обладнання; Н(а) - норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення; Т - період дії угоди.

Плата за використовувані кредитні ресурси визначається так:

П(к) = К х С(к) / 100, (2.2)

де К - величина залучених кредитних ресурсів, С(к) - ставка за використання кредитних ресурсів.

Розмір комісійних виплат визначається за формулою:

П(ком) = К х С(ком) / 100, (2.3)

де С(ком) - ставка комісійної винагороди.

Розрахунок платежів за додаткові послуги лізингодавця проводиться за формулою:

П(у) = Р(к) + Р(п) + Р(р) + Р(д), (2.4)

де Р(к) - командировочні витрати працівників лізингодавця; Р(п) - витрати на послуги (юридичні консультації та ін.); Р(р) - витрати на рекламу лізингодавця; Р(д) - інші витрати на послуги лізингодавця.

Розрахунок ПДВ, що вноситься лізингодавцем до бюджету:

П(д) = В х 20 / 100, (2.5)

де В - виручка по лізинговій угоді.

В = П(к) + П(ком) + П(у). (2.6)

Так, загальна сума лізингових платежів складе:

Л(п) = А + П(к) + П(ком) + П(у) + П(д). (2.7)

Дія лізингової угоди може бути припиненою, якщо настала одна з подій, вказаних в розділі "Експлуатація та повернення об'єкту лізингу" договору лізингу. В цьому випадку у відповідності з угодою лізингоодержувач повинен виплатити лізингодавцю суму закриття угоди [23]. В неї включаються: сума невиплачених лізингових платежів

Л(н) = Л(п) - Л(ф), (2.8)

де Л(ф) - фактично внесені лізингові внески;

залишкова вартість об'єкту лізингу на момент закінчення строку лізингу:

С(0) = С - А (2.9)

неустойка

Н = С(с) х (С(к) / 100 + С(ком) / 100), (2.10)

де С(с) - середньорічна вартість обладнання за період з моменту припинення дії угоди до повної амортизації обладнання, С(с) = ^t (С(н) + С(к)) / 2, де С(н) - вартість обладнання на початок року, що іде після припинення лізингової угоди, С(к) - на кінець року відповідно, t - період, що залишився до повної амортизації обладнання. Таким чином сума закриття угоди :

З = Л(н) + С(0) + Н (2.11)

2.3 Аналіз лізингових операцій ПАТ КБ "ПриватБанк"

ПАТ КБ "ПриватБанк" -- один з найбільших банків України. Національна мережа банківського обслуговування даного банку включає понад 3 000 філій і відділень на всій території України. "ПриватБанк" є найбільшим оператором ринку роздрібних банківських послуг, емітентом і еквайєром платіжних карток в Україні.

Механiзм здійснення окремої лiзингової операцiї в кожному банку завжди має свої характернi особливостi та вiдмiнностi, тому доцiльно прослiдкувати органiзацiю та проведення лiзингування на реальному прикладі здійснення лізингової операції ПАТ КБ "ПриватБанк".Перейдемо до розгляду наступної ситуації, яка характеризується наступним чином: в наданнi лiзингових послуг безпосередню участь приймає банк - ПАТ КБ "ПриватБанк", тобто банк виступає "учасником-власником" в ролi лiзингодавця. Лiзингоотримувачем є приватне пiдприємство "УКРТАТНАФТА".

Господарську дiяльнiсть пiдприємство розпочало з другого кварталу 2003 року. Підприємство займається такими видами дiяльностi:

- оптова торгiвля паливом;

- роздрiбна торгiвля паливом;

- посередництво в торгiвлi паливом, металами, корисними копалинами;

- автомобiльне вантажне транспортування.

Об'єктом лiзингу є обладнання, що знаходиться на балансi банку i яке має бути використане для зберiгання закуплених паливно - мастильних матерiалiв з метою їх подальшої оптової та роздрiбної реалiзацiї.

Для того, щоб провести разову лiзингову операцiю ПАТ КБ "Приватбанк" має отримати згоду Головного банку, для чого було складено лист-клопотання.

В листi вказувалося, що необхiдне обладнання, згiдно Протоколу засiдання Кредитного комiтету ПАТ КБ "Приватбанк" вiд 26.06.2005 року, було прийняте на баланс банку в рахунок погашення заборгованості за простроченим кредитом ТОВ "УКРАВТОСЕРВІС".

В зв'язку з необхiднiстю подальшої реалiзацiї обладнання, а також в зв'язку з тим, що проведений моніторинг не дав позитивних результатiв його реалiзацiї , ПАТ КБ "Приватбанк" виконує операцiю фiнансового лiзингу шляхом надання в оренду ПП "УКРТАТНАФТА" обладнання на загальну суму 605708,44 грн [15].

Процес здiйснення лiзингової операцiї вiдбувався наступним чином.7 серпня 2005 року ПП "УКРТАТНАФТА" звернулося до банку з проханням надати в фiнансовий лiзинг обладнання, що належить банку на загальну суму 600000 грн. строком на 3 роки (36 мiсяцiв).

Для розгляду можливостi надання обладнання був поданий такий пакет документiв:

- заява про надання лізингових послуг;

- копії установчих документів;

- інформація про підприємство;

- бізнес-план;

- баланс підприємства та розшифровка статей балансу;

- декларація про прибуток підприємства на останню звітну дату;

- фінансовий звіт ;

- техніко-економічне обґрунтування лізингу і аналіз ефективності угоди;

- договір оренди АЗС;

- стисла характеристика складу і кваліфікації управлінського персоналу.

Пiсля одержання лiзингодавцем необхідних документiв, була здiйснена їх детальна перевiрка та всебічна експертиза лiзингового проекту, що була проведена незалежним експертом.

На основi отриманих результатiв Кредитний комiтет прийняв рiшення про надання майна у фiнансовий лiзинг при ставцi доходностi 11 % рiчних iз щомiсячною сплатою лiзингових платежiв, що було оформлено Протоколом засiдання Кредитного комiтету вiд 10.10.2005 року , лізингодавець на підставі заявки лізингоодержувача направляє замовлення - наряд постачальнику, у ньому поряд з юридичною адресою і банківськими реквізитами лізингодавця вказує вид майна з усіма необхідними параметрами: його ціна, обсяг робіт і строк виконання, місцезнаходження отримувача.

12.10.2005 р. було укладено договiр фiнансового лiзингу мiж ПАТ КБ "ПриватБанк", як лiзингодавцем та ПП "УКРТАТНАФТА" - як лізингоодержувачем , та акт прийому передачі майна в лізинг . У договорі фiнансового лізингу від 12.10.2005 року був використаний прискорений метод розрахунку амортизацiї при мiнiмально можливому перiодi повної окупностi обладнання - 6 рокiв 11 мiсяцiв або 83 мiсяцi. Договором також встановлено, що лізингоодержувач набуває право власностi на майно пiсля документального оформлення та пiсля списання залишкової вартостi обладнання згiдно розрахунку, який є невiд'ємною частиною договору, в сумi 3028,37 грн., в т.ч. ПДВ 504,84 грн [15].

По закінченню строку дії договору, кінець листопада 2012 року, ПП "УКРТАТНАФТА" має сплатити КБ "Приватбанк" залишкову вартість обладнання в сумі 2523,58 грн. І суму ПДВ - 504,84 грн., що в загалом становитиме 3028,37 грн., та набуде повного права власності на даний об'єкт фінансового лізингу.



РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОВЕДЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми розвитку лізингових операцій комерційних банків в Україні

Банківський ринок є одним із секторів економіки України, що динамічно розвивається. З кожним роком зростають обсяги розміщення й залучення коштів, розширюється спектр банківських послуг і продуктів, підвищується їхня якість. Перед всіма банками, які займають лідируючі позиції на ринку, постає важке завдання нарощування активів, капіталу, територіального розширення. Необхідність більш ефективного використання фінансових ресурсів потребує пошуку нових джерел їхнього залучення. В цьому аспекті значною є роль маркетингових інструментів, зокрема лізингових операцій. Великої поваги заслуговує досвід використання лізингових операцій у банківській сфері. Упродовж останніх років лізингова індустрія в Україні продемонструвала значний потенціал свого розвитку: портфель лізингових угод зріс на 70%, а кількість зареєстрованих лізингових компаній, серед яких чимало іноземних, подвоїлася. Але, незважаючи на збільшення кількості лізингових операцій в Україні, розвиток цього напрямку банківської діяльності характеризується повільністю, суперечливістю та непрозорістю за вартісними показниками діяльності лізингових компаній. Розбіжність між реальним обсягом вартості наданих лізингових послуг та потенційним попитом, низький показник застосування лізингу для оновлення основних фондів підприємствами визначають актуальність застосування лізингу насамперед у банківській сфері, яка є найбільш інвестиційно привабливою [9].

Створення лізингових компаній при комерційних банках, які є їхніми основними засновниками, а також становлять найпотужнішу групу лізингових компаній, які активно функціонують на ринку лізингу в Україні, - це основна тенденція розвитку лізингу в Україні. Такі компанії надають лізингові послуги широкому колу клієнтів, зокрема власним постійним клієнтам, яких рекомендують до обслуговування безпосередньо лізинговою компанією. Тому лізингові компанії в структурі великих комерційних банків мають також високий потенціал, значне коло клієнтів і посідають високу позицію на лізингову ринку.

Розглянемо взаємодію банків та лізингових компаній, яка має ряд переваг саме для лізингових компаній:

1) лізингова фірма, що створена банком, отримує можливість залучати пільгові кредити для розширення своєї діяльності, по яким фінансується і інша власна діяльність банківської установи;

2) управляти ліквідністю. Для спеціалізованих лізингових компаній особливо актуальним є ризик ліквідності, так як оборотність фінансування в лізингу досить складна для прогнозування. В банку, для якого лізинг - не основний вид діяльності, ризики ліквідності створеної при банківській структурі компанії покриваються ліквідними активами банку;

3) банки мають великі можливості щодо встановлення справжньої платоспроможності лізингоотримувача, що дозволяє лізинговій фірмі приймати важне рішення щодо клієнта на підставі більш достовірної інформації [11].

У межах банківсько-лізингового бізнесу банківські установи отримають такі переваги:

1) лізинг є досить вигідним інструментом для більшості банків, оскільки під лізинговими операціями слід розуміти використання короткострокових або довгострокових кредитних ресурсів;

2) для багатьох банків розроблена окрема стратегія щодо лізингового бізнесу, оскільки обсяги кредитування дещо знизились за останній рік, тому лізинг може стати тим інструментом, в якій банки може направляти тимчасово вивільнені короткострокові ресурси при досить високій дохідності;

3) в заставу до банку потрапляють предмет лізингу, майнові права на лізингові платежі за договором лізингу;

4) лізингова компанія виконує ряд обов'язків, а саме: здійснює аналіз кредитоспроможності, займається низкою технічних питань;

5) ризики банки поділяють з лізинговими компаніями, які фінансують за рахунок власних коштів від 5 до 50% від суми кожного проекту;

Міжнародні лізингові компанії в Україні ще не набули широкого розповсюдження, але, зважаючи на прибутковість для них такого бізнесу в нашій країні, можна заздалегідь передбачити їх майбутню активність на лізинговому ринку України. Основною метою таких організацій є фінансування продажу обладнання закордонних виробників для українських підприємств та підприємств, організованих за участю іноземного капіталу. Однак проблема полягає в тому, що до лізингових компаній не висувається жодних вимог або норм, тому підприємство будь-якої форми власності може стати лізингодавцем. Такий підхід не дає можливості оцінити реальний обсяг лізингової діяльності в Україні [10].

З іншого боку лізинговий ринок України знаходиться на етапі формування, його розвиткові приділяється недостатня увага з боку держави. В уряді досі не визначено орган, який би відповідав за проведення політики щодо розвитку лізингу в Україні. Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" контроль за діяльністю фінансових установ, до яких належать і лізингові компанії, покладається на уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, Національний банк України і Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Державну політику щодо розвитку лізингу в Україні має здійснювати Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, до компетенції якого входить розробка економічної політики уряду [7].

Перешкоджає розвиткові лізингу і надто жорстка система оподаткування лізингових операцій. Лізингодавець змушений сплачувати податок на прибуток не лише з власного прибутку, а й зважаючи на основну вартість об'єкта лізингу. Лізингові схеми придбання основних фондів стають дорожчими й економічно невигідними порівняно із звичайним порядком придбання основних фондів за допомогою банківських кредитів.

Отже, недосконалість чинного законодавства є однією з найважливіших проблем лізингу. Через недосконалість законодавства та низьку прибутковість фінансового лізингу в цей бізнес направляється незначна частка фінансових ресурсів, насамперед банківських. На цьому сегменті ринку працює небагато підприємств, головним видом діяльності яких є надання послуг з фінансового лізингу.