доктора економічних наук

Предметом дослідження є процес формування та функціонування інтегрованої системи контролінгу як сервісно-економічного супроводження банківського менеджменту.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базувалось на системному, історичному, статистичному та логічному підходах до вивчення економічних процесів, явищ та об'єктів, зокрема теорії управління, теорії систем, портфельної теорії, теорії ризик-менеджменту, теорії маркетингу та теорії економічного аналізу, планування і прогнозування. Для обґрунтування цілісної концепції контролінгу, сутнісного розкриття його методичного апарату, місця й ролі в інтегрованому управлінні портфелями банку застосовано методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрактного і конкретного, а також порівняння, групування, експертних оцінок, економіко-математичного моделювання, анкетних опитувань.

Під час написання дисертації використано статистичні дані Державного комітету статистики України і Національного банку України, а також матеріали проведеного автором анкетування 39 банків, які функціонують на території України. Анкетуванням охоплено чотири групи банків (за класифікацією НБУ), серед яких у першу групу включено 6 банків із 10, другу - 8 з 14, третю - 11 з 31, четверту - 14 з 105, а також 4 банки зі 100% участю іноземного капіталу, що входять до 1-3 груп. Інформацію оброблено за допомогою сучасних програмно-технічних засобів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати, які визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у такому:

вперше:

· запропоновано теоретичну конструкцію контролінгу, відповідно до якої він розглядається як інтегрована система сервісної підтримки управління одночасно в трьохвекторному вимірі: стратегічного та оперативного портфеля (портфельний підхід); взаємопов'язаних складових менеджменту - портфоліо, управління ризиками, плановим балансом та бюджетом (композиційний підхід); процесів планування, аналізу та контролю (процесний підхід); визначено поняття інтегрованої системи контролінгу;

· розроблено теоретичні положення ризик-контролінгу, які базуються на визначенні його мети, об'єкта, функцій, принципів з урахуванням розмежування завдань між ризик-менеджером та ризик-контролером; доведено, що у сферу ризик-контролінгу входить побудова матриці ризиків, вимір загальної ризикової позиції банку і контроль за її дотриманням;

· обґрунтовано концепцію контролінгу в банку з урахуванням специфіки його діяльності;

· змістовно конкретизовано розуміння контролінгу як сервісної підтримки інтегрованого управління портфелями банку, яке полягає у врівноваженні всіх міні-портфелів з позиції маркетингового й фінансового аспектів, врахуванні трьох компонент - стратегічних досягнень, ризико-комерційного й фінансового результатів банку та його калькуляційних одиниць (регіональних установ, бізнесів, клієнтів, проектів, продуктів, каналів збуту банківських продуктів). Такий підхід дозволить вирішити ключове завдання контролінгу, а саме - виявити внесок калькуляційних одиниць у результати банківської діяльності;

· уведено до наукової термінології такі поняття: "гармонізоване управління банком", під яким розуміється спрямованість управління на додану вартість в єдиному контурі стратегічного, тактичного та оперативного управління; "рівноважне управління фінансовим результатом", що передбачає одночасне управління доходами та витратами банку з орієнтацією на досягнення майбутнього стратегічного результату; "антропометрія" контролінгу, що характеризує вимірювання його результатів відповідно до обраних критеріїв; "дивергенція" контролінгу - виділення різних видів контролінгу; "аутсорсинговий" контролінг - делегування виконання окремих завдань контролерів третім особам; "інтерн-контролер" - особа, яка направляється на стажування в інший банк у межах однієї банківської групи, "контролер-адепт" - прихильник корпоративної культури контролінгу;

дістали подальший розвиток:

· методологія збалансованої системи показників завдяки додатковому введенню двох перспектив - ризикової та інноваційної, розширенню системної панелі збалансованих показників шляхом застосування в науковому обігу показника - "коефіцієнт адекватності економічного капіталу" з обґрунтуванням їх важливості для банків;

· наукові засади управління бюджетом банку з позиції процесу (планування, аналіз, виконання, контроль) та системи (управління доходами, витратами та фінансовим результатом), а також визначено цілі, функції, завдання, принципи та нові класифікаційні ознаки моделей управління бюджетом;

· концептуальні засади управління плановим балансом банку за рахунок визначення системи факторів впливу на його структуру, етапів оптимізації, зокрема сценарного моделювання, яке здійснюється з урахуванням гіпотетичних змін валютного курсу, відсоткової ставки, курсу цінних паперів і цін на банківські метали; встановлених зовнішніх та внутрішніх обмежень щодо ризиків банку; мінімального рівня маржі, диференційованої за видами операцій;

· методологія оцінки результативності контролінгу за системою критеріїв, що відображують його статус у банківському менеджменті, економічний результат діяльності служби контролінгу та якість її роботи;

удосконалено:

· теоретичні засади сучасної концепції вартісно-орієнтованого управління завдяки розгляду його в системі координат "потенціал-ризики-прибуток", що забезпечує дотримання умов гармонізованого управління банком;

· класифікацію інструментів банківського контролінгу, яка доповнена ознаками за типами інструментів й складовими менеджменту та побудована за матричним принципом;

· методологічні положення трансфертного ціноутворення, згідно з якими при встановленні трансфертних цін слід узгоджувати цілі окремих бізнес-підрозділів з цілями банку, реалістично відображати вклад кожного бізнес-підрозділу в загальний фінансовий результат банку, чітко розподіляти ризики між казначейством та бізнес-підрозділами, здійснювати інформаційну підтримку процесу управління активами та пасивами;

· теоретичний підхід до організаційної побудови служби контролінгу залежно від його обраної моделі та концепції, величини та організаційної структури банку, інформаційних потреб менеджменту, широти асортименту банківських послуг.

Практичне значення одержаних наукових результатів полягає у можливості використання в практиці банківської діяльності:

· алгоритму визначення економічної доданої вартості з урахуванням специфіки діяльності банку;

· інструментів стратегічного контролінгу, зокрема для оцінки конкурентної позиції банку на ринку платіжних карток (особисто автору належить вибір критеріїв та показників для такої оцінки);

· алгоритму визначення економічного статусу клієнта на основі оцінки дисконтованих на ризик доходів і витрат з урахуванням тісноти його ділових стосунків з банком, перспективи їхнього розвитку та рівня задоволеності клієнта;

· порядку визначення маржинального прибутку з огляду специфіки банківської діяльності;

· класифікатора банківських продуктів, схеми визначення стандартних операційних витрат банку, що дозволить удосконалити процес управління бюджетом банку;

· типової структури договору щодо надання на платній основі інформації службою контролінгу іншим підрозділам банку;

· порядку діагностики управління стратегічним та оперативним портфелями, управління ризиками, інформаційного забезпечення управління банком та ступеня реалізації функції контролінгу в організаційній структурі банку з використанням запропонованих анкет;

· моделі організаційної побудови служби контролінгу у складі підрозділів ризик- і проектного контролінгу, які разом із підрозділами стратегічного та фінансового планування й інформаційного менеджменту формують її цілісне уявлення та забезпечують повною мірою реалізацію функцій та завдань інтегрованої системи контролінгу в банку.

Практичні рекомендації щодо вдосконалення управління банком, зорієнтованого на контролінг, впроваджені в:

· АБ "Експрес" (методика діагностики діяльності банку; рекомендації щодо удосконалення організаційної структури банку, включаючи підрозділи, які здійснюють реалізацію контролінгових функцій; удосконалення інформаційного забезпечення діяльності банку та методики розрахунку трансфертної ціни), довідка №01-07/1361 від 17.11.03 р.;

· АКБ "Кредитпромбанк" (запропоновано концепцію інтегрованої системи управління ризиками та розроблено стратегію ризик-менеджменту як складової загальної стратегії банку; представлено методику визначення економічного капіталу та показників дохідності з урахуванням ризиків, на основі якої можна здійснювати рейтингування регіональних установ банку), довідка №5329/04-4134-04 від 17.11.03 р.;

· АБ "Столичний" (надано методичні рекомендації стосовно управління бюджетом банку, які сприятимуть мобілізації внутрішніх резервів доходів та зниженню витрат, ідентифікації вкладу кожного профіт-центру в загальний фінансовий результат банку, створенню дієвих стимулів у працівників щодо зростання цільових параметрів бюджету), довідка №1-1/574 від 8.12.03 р.;

· Національний центр підготовки банківських працівників України (розроблено навчальні програми підвищення кваліфікації банківських працівників України), довідка №060/03-2005 від 19.10.05 р.

Основні теоретичні положення, які відображені в дисертаційній роботі, використано під час підготовки навчальних програм зі спеціальності "Банківська справа". Здобувачем розроблено авторську навчальну програму з дисципліни "Банківський контролінг". Крім того, вона є співавтором навчальної програми з дисципліни "Фінансовий менеджмент у банку", про що свідчить довідка КНТЕУ від 20.10.05 р.

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід до вирішення важливої наукової проблеми - удосконалення теорії та методології інтегрованої системи контролінгу. Дисертація містить наукові ідеї та методологічні розробки здобувача, яка є безпосереднім виконавцем упровадження наукових і прикладних результатів дослідження. В наукових працях, опублікованих за темою дисертаційного дослідження у співавторстві, здобувачу належать такі результати: розроблено методичний підхід до рейтингового оцінювання діяльності банків на основі багатовимірного статистичного аналізу [2]; визначено етапи стратегічного планування діяльності банку на ринку платіжних карток та процедура бюджетування карткової програми [4]; обґрунтовано критерії та показники для оцінки конкурентної позиції банку на ринку платіжних карток [9]; визначено методичний підхід до калькуляції ризиків банку [39].

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження пройшли апробацію у доповідях і виступах здобувача на 21 міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція "Предпринимательство: проблемы и перспективы" (Мінськ, 16 квітня 1999 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку фінансів, обліку та контролю в Україні" (Донецьк, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 3-4 червня 1999 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Управління в перехідному суспільстві на порозі ХХІ ст." (Київ, МАУП, 29 квітня 1999 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України" (Суми, 14-15 вересня 2000 р.); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Теорія і практика перебудови економіки" (Черкаси, ЧДТУ, 23-25 жовтня 2001 р.); Міжнародна конференція "Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?" (Донецьк, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 21-22 березня 2001 р.); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Фінанси, грошовий обіг та кредит у забезпеченні суспільного добробуту" (Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 5-6 жовтня 2001 р.); VII Міжнародна наукова конференція "Проблемы менеджмента и рынка (социально-экономический аспект)" (Оренбург, 2002 р.); Міжнародна конференція "Bankowoњж korporacyjna i inwestycyjna" (Хорців, Вища банківська школа (м. Познань), 27-28 вересня 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України" (Київ, МАУП, 20 листопада 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Вплив ринку і державного регулювання на розвиток фінансово-кредитної системи України" (Харків, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 16 травня 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України" (Чернівці, ЧТЕУ, 15-16 квітня 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України" (Київ, 21-23 травня 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (Луцьк, ВДУ ім. Л.Українки, 30-31 травня 2003 р.); Міжнародна конференція "Управління компанією та контролінг: практичні можливості та перспективи розвитку" (Київ, 11-12 квітня 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины" (Алушта, 29 вересня - 1 жовтня 2004 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні" (Київ, КНЕУ, 18-19 листопада 2004 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні" (Ялта, 17-19 травня 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції" (Київ, КНТЕУ, 20-22 квітня 2005 р.); Всеукраїнська науково-методична конференція "Современные аспекты финансового управления экономическими процессами" (Севастополь, СевНТУ, 6-9 вересня 2005 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Фінансова система України: становлення та розвиток" (Острог, Національний університет "Острозька академія", 22-23 квітня 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в індивідуальній монографії "Банківський контролінг: теорія, методологія, практика" обсягом 18,94 друк. арк. (Київ, 2004). Рецензію на монографію опубліковано у фаховому журналі "Вісник КНТЕУ" (2005, № 5).

На тему дисертації опубліковано 39 наукових праць, у тому числі одна монографія, 25 наукових статей у провідних фахових виданнях, які затверджені ВАК України, та 13 публікацій в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 35,1 друк. арк., з яких особисто здобувачу належить 33,8 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Її загальний обсяг - 498 с., у тому числі основний текст - 399 с. Дисертація містить 33 таблиці, 40 рисунків, 19 додатків на 68 с. Список використаних джерел нараховує 385 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, подано інформацію стосовно апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі "Сучасна парадигма управління банком" проведено дослідження трансформаційних процесів в управлінні банком, окреслено особливості управління ним в контексті властивостей складних економічних систем, розширено окремі теоретичні положення управління банком з орієнтацією на додану вартість.

Для підтримки гармонійного розвитку банку, стабільного, довготривалого та успішного його функціонування на ринку обґрунтовано необхідність забезпечення вартісно-клієнто-процесно-орієнтованого управління, що передбачає запровадження інтегрованої системи управління ризиками (ІСУР), здійснення реінжинірингу бізнес-процесів банку, управління якістю банківського обслуговування відповідно до міжнародних стандартів та впровадження інновацій у сфері управління.

Для спрямування управління банком на зростання доданої вартості запропоновано його здійснення в системі координат "потенціал-ризики-прибуток". Доведено, що цільовою установкою банку у стратегічному управлінні має стати акціонерна додана вартість, а тактичному та оперативному управлінні - економічна додана вартість. Акціонерна додана вартість розраховується як різниця між сукупною приведеною вартістю акціонерного капіталу, яка отримана методом дисконтування грошового потоку, та балансовою вартістю капіталу банку. Економічна додана вартість формується за умови отримання прибутку в більшому розмірі, ніж вартість капіталу, що визначається, виходячи з альтернативних вкладень акціонерів із рівнозначним ступенем ризику.

На відміну від традиційного підходу, розкритому в економічній літературі з огляду виробничого підприємства, уточнено розрахунок економічної доданої вартості в банку за таким алгоритмом:

EVA = EP - r · C, (1)

де EP (Economic Profit) - економічний прибуток;

r - вартість капіталу;

C (Capital) - сума капіталу (власних коштів).

Економічний прибуток в банку визначається як прибуток після оподаткування, який коригується, зокрема на величину прибутку від неосновної діяльності та обсяг чистих резервів на покриття очікуваних збитків за активними операціями.

Для обчислення вартості капіталу використано модель CAPM (Capital Asset Pricing Model), запропоновану У. Шарпом для оцінки норми дохідності проектів, що базується на виборі альтернативної вартості вкладень. Модель CAPM має такий вигляд:

банк управління контролінг ризик

r = R_f + в_s·(R_m - R_f), (2)

де R_f - безризикова ставка дохідності;

в_s - коефіцієнт ризику для банківської сфери;

R_m - середньоринкова ставка дохідності.

Для умов України обґрунтовано декілька альтернативних варіантів встановлення безризикової ставки дохідності, необхідність створення за аналогією із зарубіжними країнами спеціального інформаційного агентства для визначення коефіцієнта ризику банківської та інших сфер діяльності. Представлено алгоритм розрахунку середньоринкової ставки дохідності ринкового портфеля з використанням інформації щодо розміру дивідендів компаній-емітентів, кількості випущених ними акцій та їхнього курсу. Такий підхід до визначення економічної доданої вартості сприятиме формуванню сучасної філософії вартісно-орієнтованого управління банком, надасть можливість оцінювати ефективність обраних стратегій, результативність окремих калькуляційних одиниць, а також налагодити відповідну систему мотивації співробітників.

У другому розділі "Теоретико-методологічні основи банківського контролінгу" досліджено гносеологію, еволюцію та сутнісне розуміння контролінгу, розроблено концепцію контролінгу в банку та розглянуто його методичний інструментарій, розвинуто теоретичні положення збалансованої системи показників та визначено послідовність її впровадження в банках України.

Досліджено еволюцію контролінгу в банківській сфері, виділено такі його стадії: зародження, становлення, помірний та активний розвиток. Доведено, що за його розвитком вітчизняна банківська система знаходиться на стадії становлення. При вивченні економічної природи контролінгу розмежовано поняття "контролінг", "управлінський облік" та "контроль", встановлено зв'язок між ними.

Теоретичне розуміння контролінгу базується на визначенні філософської, формальної та змістовної складових, що забезпечує його цілісне уявлення. Відповідно до філософської доктрини, контролінг тлумачиться як сучасна концепція управління з клієнто-процесно-вартісною орієнтацією. Формальна складова контролінгу представлена сервісно-економічною підтримкою управління. Змістовна складова розроблена в трьохвекторній площині з урахуванням процесного, композиційного та портфельного підходів (рис. 1).

Рис. 1. Інтегрована система контролінгу

Базуючись на змістовному розумінні контролінгу, запропоновано його концепцію для банку, складовими якої визначено мету, об'єкт, предмет, функції, принципи, моделі, інструменти, напрями, види та корпоративну культуру.

Мета контролінгу полягає як у сприянні досягнення основної цілі діяльності банку, так і реалізації локальних цілей контролінгу.

Об'єктом банківського контролінгу є процес сервісного супроводження управління, орієнтованого на створення доданої вартості, яке здійснюється в системі координат "управління потенціалом, ризиками та прибутковістю". Об'єкт контролінгу представлено у різних форматах: з огляду управління потенціалом - у вигляді клієнтського, продуктового, регіонального потенціалу; управління ризиками - економічного капіталу; управління прибутковістю - фінансової результативності калькуляційних одиниць. Предметом банківського контролінгу є теоретико-методологічні засади щодо координації процесів планування, аналізу та контролю за діяльністю банку та його калькуляційних одиниць, інформаційного забезпечення управління, надання методичної та консультаційної допомоги з економічних питань менеджменту.

Традиційні функції контролінгу (координаційна, консультаційна, методична, аналітична, інформаційна, контрольна) для розширення його сутнісного розуміння доповнено трьома новими - інноваційною, комунікаційною та пасивного управління, розкрито їх сутність.

На основі узагальнення різних точок зору сформульовано такі принципи організації банківського контролінгу: стандартизації, комплексності (своєчасності, повноти, кваліфікованості), регуляторності, ефективності, які доповнені принципами інтегрованості й рівноваги, наведено їх тлумачення.

Обґрунтовано, що для вітчизняних банків більш прийнятною є німецька модель контролінгу. Визначено зміст та елементи корпоративної культури контролінгу в банку.

Доведено, що основними напрямами майбутнього розвитку контролінгу є: орієнтація управління на додану вартість; формування корпоративної культури контролінгу; розширення його форм та видів; посилення ролі стратегічного та ризик-контролінгу, самоконтролінгу; стандартизація та уніфікація інструментів контролінгу і процедур.

Визначено специфічні форми сучасного контролінгу: декомпозиційну, проактивну, архітектонічну. Перша форма має прояв у розширенні його видів завдяки появі нових - контролінгу клієнтів, продуктів, якості банківського обслуговування, інвестицій. Друга - в тому, що контролер планує свою діяльність з урахуванням прогнозу змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі банку. Архітектонічна форма знаходить відображення в ускладненні механізму сервісної підтримки управління стратегічним потенціалом, ризиками та прибутковістю банку; інструментів контролінгу; інформаційного менеджменту та організаційної побудови служби контролінгу.

На основі проведених теоретичних досліджень здійснено інтерпретацію інструментів контролінгу з огляду специфіки діяльності банку та запропоновано їх класифікацію за напрямами контролінгу (стратегічний та оперативний), складовими менеджменту (портфоліо, управління ризиками, плановим балансом та бюджетом), а також за типами інструментів - система показників, методи та прийоми аналізу, методи прогнозування та розрахунку. Одночасне врахування названих ознак із застосуванням матричного принципу дало змогу представити таку класифікацію інструментів контролінгу, що впорядковує термінологію і слугує методичним апаратом інтегрованого управління портфелями банку.

З метою врахування сучасних тенденцій в управлінні банком, виникла потреба у розширенні збалансованої системи показників (BSC) завдяки доповненню її двома новими наскрізними перспективами - "ризики" (R) та "інновації" (I). Удосконалена збалансована система показників отримала скорочену назву RIBSC (Risk Innovation Balanced Scorecard). Перспективу "ризики" доцільно виокремити з інших тому, що нова парадигма управління банком потребує врахування ризиків під час розроблення стратегічних, тактичних та оперативних планів і базується на застосуванні інтегрованого підходу до управління ризиками. Цей підхід передбачає розгляд кожного ризику не ізольовано один від одного, а в їх взаємозв'язку; залучення всіх підрозділів банку до процесу управління ризиками; встановлення залежності між дотриманням показників ризику та системою стимулювання менеджерів; здійснення управління ризиками у безперервному режимі. В умовах стрімкого розвитку науки та техніки, швидкого старіння інформації інновації набувають особливої значущості, що зумовило потребу виділення цієї перспективи.