Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Національний Технічний Університет України

«Київський Політехнічний Інститут»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра промислового маркетингу

Курсова робота

з інфраструктури товарного ринку

на тему: «Опціони. Аналіз діяльності ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства"»

Виконала:

студентка групи УМ-31

Войцехова О.С.

Перевірила:

Пащук О.В.

Київ 2005

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Визначення та види опціонів

1.2 Особливості опціонних угод

1.3 Дохідність опціонів

1.4 Законодавча база опціонних угод

1.5 Порядок оподаткування операцій з опціонами

1.6 Правила обігу опціонів

1.7 Вимоги до реєстрації випуску опціонів

2. Практична частина

2.1 Баланс ВАТ “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства”

2.2 Розрахунок показників діяльності банку

2.3 Нормативи капіталу

2.4 Нормативи ліквідності

2.5 Нормативи кредитного ризику

2.6 Нормативи інвестування

2.7 Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13)

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

Одним із найпоширеніших у світі видів ринкових процесів є торгівля через біржу, або біржова торгівля. Товарна (валютна, фондова) біржа є однією з форм організованого в часі та просторі товарного (валютного, фондового) ринку з його особливостями та правилами.

Розвиток суспільного виробництва зумовив стрімке зростання кількості продавців та покупців, обсягів та асортименту пропонованих товарів. Доставка товарів у місця продажу, де збиралася найбільша кількість продавців та потенційних покупців, умови їх зберігання та пропонування значно ускладнилися. Це перешкоджало нормальному перебігу торговельних переговорів, укладанню угод купівлі-продажу. Поступово з'ясувалося що для здійснення актів продажу зовсім не обов'язково привозити товар, достатньо домовитися про його ціну, а все інше можна обговорити в угоді.

Під біржовою угодою розуміють одночасне прийняття учасниками біржового ринку прав і зобов'язань стосовно придбання та продажу певної кількості біржового товару (валюти, цінних паперів).

На біржах України укладають угоди з реальним товаром із негайною поставкою (на умові спот) і з поставкою в зазначені терміни у майбутньому (за умови форвард), ф'ючерсні (термінові) угоди, угоди зі страхування (хеджування) та опціонні контракти.

Опціонні контракти - це зафіксоване біржовою угодою (контрактом) право (але не зобов'язання) купувати або продавати цінні папери, товари чи валюту на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення угоди або на час придбання цінних паперів, товарів чи валюти (за рішенням сторін угоди).

Саме про них йде мова у теоретичній частині даної курсової роботи. А саме, розглядається суть опціонів, їх види, суб'єкти, особливості. Наведені приклади та законодавча база України, яка регулює випуск, реєстрацію, обіг, стандартну форму опціонів.

У практичній частині роботи проведено аналіз діяльності відкритого акціонерного товариства “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства” на основі його балансу за станом на 31 грудня 2004 року. Розраховано нормативи капіталу, нормативи ліквідності, нормативи кредитного ризику, нормативи інвестування та норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку.

1. Теоретична частина

1.1 Визначення та види опціонів

Опціон - один із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках.

Класичний опціон на фондовому ринку - це право, але не зобов'язання продати чи купити певний актив, який може бути акцією компанії, іншим цінним папером, валютою або товаром.

Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”:

Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Емітентами опціонів можуть виступати винятково юридичні особи, у тому числі торговці цінними паперами. А здобувати право власності на опціони можуть фізичні і юридичні особи, резиденти й нерезиденти України.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Залежно від прав, що надаються покупцю опціону, вони поділяють на опціони PUT - "на продаж" та CALL - "на купівлю".

Опціон PUT (на продаж) дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною певного виду фінансового чи іншого активу. Продавець опціону PUT зобов'язаний купити такий актив у покупця опціону.

Опціон CALL (на купівлю) дає власнику право на купівлю через визначений час за наперед обумовленою ціною певного активу, який йому зобов'язаний продати продавець опціону.

Визначені у такий спосіб опціони мають назву "європейських", тобто таких, що можуть бути виконані тільки у визначений час у майбутньому. Існують також опціони американського типу, або "американські", які можуть бути виконані протягом усього періоду часу до дати закінчення терміну опціонного контракту.

Існує ще безліч різних класифікацій та видів опціонів:

Опціон покупця - опціон, за умовами якого покупцеві надається право купити певний ф'ючерсний контракт за обумовленою ціною з попередньою премією.

Опціон продавця - опціон, за яким продавцеві надається право продати певний ф'ючерсний контракт за обумовленою ціною із зворотною премією.

Опціон покритий - опціон на продаж, паралельно з яким укладена протилежна за напрямом угода на купівлю ф'ючерсних контрактів; у загальному випадку - опціон на операцію, паралельно з якою здійснюється рівна за величиною, але протилежного напряму операція.

Опціон без покриття - опціон "голий", продавець якого незахищений на випадок використання покупцем свого права не на користь продавця, тобто опціон, незахищений паралельною протилежною угодою.

Опціон при грошах - опціон, який має самостійну цінність.

Опціон без грошей - опціон, що не має самостійної цінності.

Опціон паритетний - опціон на купівлю або продаж ф'ючерсного контракту, ціна якого дорівнює ціні реалізації мінус премія (для опціону на купівлю) і ціні реалізації плюс премія (для опціону на продаж).

Опціон подвійний - право опціону або купити, або продати контракт за базовою ціною (але не купити й продати одночасно).

Опціон при своїх - опціон, базова ціна якого дорівнює ф'ючерсній ціні.

Опціон ф'ючерсний - різновид біржової угоди, за якою товар купується з попередньо зазначеною метою подальшого його перепродажу на біржі за вищими цінами.

Опціон циліндричний - купівля валютного опціону "колл" з одночасним продажем опціону "пут" за нижчою ціною.

Опціон звичайний - контракт, укладений двома учасниками стосовно опціону без визначення його ціни і дати закінчення його строку.

Опціон минулий - невикористаний опціон з терміном дії, що минув.

Опціон на процентну ставку - опціон, який повинен бути оплачений завчасно з певною процентною ставкою.

Опціон незастрахований - опціон, що не компенсується рівною, але протилежною позицією. Напр., опціон на купівлю без опціону на продаж і навпаки.

1.2 Особливості опціонних угод

Опціон на відміну від ф'ючерсної чи форвардної угоди є угодою "несиметричною". В той час коли ф'ючерсні та форвардні угоди є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продавця є обов'язковим для виконання.

Опціон виконується, коли ситуація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця.

Ціну активу, зафіксовану в опціонному контракті, за якою буде продано цей актив, називають страйковою ціною або ціною виконання. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов'язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду - премію, яку називають ціною опціону. За право купити актив у майбутньому за заздалегідь визначеною ціною треба платити зараз. Інтуїція підкаже нам, що це ціна, що платиться за впевненість у майбутньому по відношенню до ціни активу. Якою б високою не була ця ціна в майбутньому, власник опціону впевнений, що він може купити її за ціною виконання, а не вищою.

Як і на ринку ф'ючерсів, на ринку опціонів проводять операції дві основні категорії учасників: хеджери та спекулянти. Фінансові посередники (спекулянти), як правило, не займаються купівлею-продажем окремих опціонів, а реалізують опціонні стратегії, які полягають у формуванні портфеля опціонів з різноманітними характеристиками. Поширені в опціонній торгівлі терміни "довгий CALL" та "довгий PUT" означають купівлю опціонів CALL та PUT, а "короткий CALL", "короткий PUT" - продаж відповідних опціонів. Найпоширенішими опціонними стратегіями є вертикальні, горизонтальні угоди та комбінації.

Опціонні угоди укладаються як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Біржовий опціонний контракт - це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту (покупець опціону) має право, але не зобов'язання, купити (у разі CALL-опціону) чи продати (у разі PUT-опціону) фіксовану кількість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди (ціна виконання опціону). Друга сторона контракту (продавець опціону) зобов'язується продати чи купити фіксовану кількість відповідних базових активів за ціною виконання, якщо покупець виявить бажання реалізувати своє право на купівлю-продаж базового активу. Покупець опціону сплачує продавцю премію у грошовій формі за дане йому право на реалізацію опціону. Опціонні угоди укладаються на тих самих біржах, що й інші строкові угоди, хоча існують також спеціальні біржі для опціонів, наприклад Чиказька біржа опціонів.

У біржовій торгівлі опціонами велику роль відіграють клірингові палати, які виконують такі функції:

ь гарантують виконання сторонами зобов'язань за контрактом;

ь забезпечують виконання контракту через проведення офсетної угоди з виплатою різниці між ціною продажу та ціною купівлі опціону без поставки реального активу;

ь здійснюють облік всіх укладених угод;

ь проводять експертизу документів, що надходять, реєструють угоди;

ь після реєстрації угоди стають гарантом виконання умов угоди.

На позабіржовому ринку велике значення мають брокерські контори, які виступають посередниками при укладанні опціонних угод. Крім брокерських контор в опціонних угодах можуть також брати участь фірми-індосанти, які виступають гарантами по виконанню сторонами своїх обов'язків. Фірми-індосанти виконують деякі функції клірингових палат і виступають четвертою стороною угоди.

Посередницькі та індосаторські функції не завжди розділені. Іноді їх виконує одна брокерська фірма або взагалі контракт укладається без посередників. Частіше це відбувається між партнерами, що мають давні фінансові зв'язки та першокласну кредитну історію.

Основні відмінності опціонів, що перебувають в обігу на біржовому ринку, від тих, які перебувають в обігу поза біржею, полягають у тому, що:

1) біржові опціони мають стандартизовані страйкові ціни та дати виконання;

2) при торгівлі опціонами на біржі, як і при торгівлі ф'ючерсами, значну роль відіграють клірингові палати;

3) витрати по проведенню операцій на біржовому ринку значно менші від витрат на ведення операцій поза біржею;

4) опціони, як і інші цінні папери, що перебувають у обігу на біржі, більш ліквідні, ніж позабіржові;

5) вторинний ринок позабіржових опціонних контрактів досить обмежений.

Механізм торгівлі опціонними контрактами на біржі дуже схожий на механізм торгівлі ф'ючерсами. Це можливість укладання офсетних угод, маржинальні вимоги, участь клірингових палат, стандартизація біржових контрактів. Однак існують суттєві відмінності між опціонними і ф'ючерсними контрактами:

Ш в опціонних контрактах один із учасників (покупець) має право не виконати умови контракту;

Ш покупець опціону при укладанні контракту обов'язково сплачує продавцю винагороду - премію;

Ш стратегія хеджування з допомогою опціонного контракту суттєво відрізняється від хеджування ф'ючерсними контрактами.

Розглянемо відмінності в хеджуванні на прикладі.

Приклад 1

Припустимо, що, очікуючи падіння цін на актив X, учасник ринку проводить хеджування з допомогою ф'ючерсного контракту: продає ф'ючерсний контракт і бере на себе обов'язок щодо поставки базового активу X за наперед обумовленою ціною. При падінні цін на ф'ючерсному ринку хеджер отримує прибуток, ліквідуючи позицію (купуючи такий самий ф'ючерсний контракт за меншою ціною). Зате при зростанні цін на ринку він зазнає збитків, продаючи ф'ючерсний контракт за нижчою ціною і закриваючи позицію (тобто купуючи такий самий контракт) за вищою ціною.

Хеджування на ринку опціонів має інший характер. Так, очікуючи падіння цін на актив X, учасник ринку купує європейський опціон PUT, згідно з яким отримує право продати актив X за наперед обумовленою страйковою ціною. Припустимо, на ринку відбулося очікуване падіння цін. Хеджер продає актив X згідно з опціоном за страйковою ціною, що вища від ринкової, і отримує прибуток. Якщо ціни на ринку зросли, він не використовує опціон, а продає актив X безпосередньо на ринку і знову отримує прибуток.

Отже, при хеджуванні з допомогою ф'ючерсного контракту хеджер при русі цін в один бік отримує прибуток, а в протилежний бік - зазнає збитків. При хеджуванні опціонами він має змогу отримати прибуток як при зростанні, так і при падінні цін на ринку.

Традиційно базовими активами опціонних контрактів виступають фінансові або інші активи: акції, облігації, товари, індекси, валюта, ф'ючерсні контракти тощо. При цьому, якщо купівля чи продаж опціону здійснюється за відсутності позиції по відповідному активу, вважають, що відкрита "гола позиція". І, відповідно, якщо здійснюється купівля чи продаж опціону за наявності позиції по відповідному активу, вважають, що відкрита "покрита позиція".

Останнім часом з'явились особливі види опціонів, в основі яких кілька фінансових активів, або портфелі активів. Наприклад, у так званих альтернативних опціонах базовими виступають два активи. Для виконання опціону вибирається той актив, який забезпечує більший прибуток. Припустимо, що інвестор придбав альтернативній опціон CALL, який дає йому право придбати через визначений час актив X за страйковою ціною 50 гр. од., або актив У за ціною 60 гр. од. На дату виконання опціону ринкова ціна актину X становить 55 гр. од., активу Y - 70 гр. од. Інвестор вибирає для купівлі актив Y, оскільки це більш вигідно. Дійсно, страйкова ціна активу Y на 10 гр. од. менша від ринкової, страйкова ціна X - на 5 гр. од. менша за ринкову.

Ще одним з особливих видів опціонів є опціон, базовим активом якого виступає різниця в ринкових цінах двох активів на дату закінчення опціону. Наприклад, існує два портфелі цінних паперів - І і II. Інвестор купує опціон, страйковою ціною якого є різниця в ринкових цінах двох портфелів Ц_{І -} Ц_ІІ на дату виконання опціону. Якщо на дату виконання ринкова вартість портфеля І більша від ринкової вартості портфеля II, продавець опціону сплачує власнику опціону суму, що дорівнює різниці ринкових цін портфелів (Ц_{І -} Ц_ІІ). Якщо ціна портфеля І менша від ринкової ціпи портфеля II, інвестор не використовує даний опціон.

Опціон може передбачати замість купівлі (продажу) базового активу здійснення (одержання) плати, розрахованої залежно від різниці між ціною виконання і ціною базового активу на момент виконання.

Наведемо приклад використання опціону CALL для страхування від можливого підвищення цін.

Приклад 2

Інвестор має намір купити на ринку через 3 міс. 100 акцій корпорації ABC. Очікуючи підвищення цін на ринку акцій, він вирішує придбати опціон CALL на купівлю 100 акцій ABC із терміном виконання 3 міс. і страйковою ціною 50 гр. од. за акцію. При купівлі опціону інвестор сплачує премію у розмірі 2 гр. од. за акцію.

Якщо через 3 міс. ціна акцій ABC на ринку становитиме 55 гр. од., інвестор виконає опціон і придбає акції за страйковою ціною 50 гр. од. Вигода інвестора становитиме: 100 (55 - 50 - 2) = 300 гр. од. Це не прибуток, а кошти, заощаджені інвестором при купівлі, акцій за ціною, що менша від ринкової.

Якщо ринкова ціна акцій ABC на дату виконання опціону становитиме 45 гр. од., інвестор не скористається опціоном, а купить акції безпосередньо на ринку. Його втрати від цієї операції будуть визначатись розміром сплаченої премії: 100 * 2 - 200 гр. од.

Таке використання опціону для страхування від можливого підвищення цін є прикладом хеджування з допомогою опціону. Інвестор для зменшення ризику при майбутньому інвестуванні коштів в акції ABC використовує опціон. Його основною метою при проведенні цієї операції є придбання акцій.

Наведемо приклад використання опціону PUT для проведення спекулятивної операції.

Приклад 3

Фінансовий посередник, очікуючи падіння цін на ринку, купує опціон PUT, який дає йому право через 3 міс. продати 100 акцій корпорації ABC за ціною 50 гр. од. за кожну. Продавець опціону отримує від нього премію в розмірі 2 гр. од. за акцію (100 * 2 = 200 гр. од.) і зобов'язується купити через 3 місяці акції ABC за обумовленою в опціоні страйковою ціною 50 гр. од.

Якщо через 3 міс. ціна акцій ABC на ринку становитиме 45 гр. од., власник опціону купить 100 акцій на ринку і продасть їх, виконавши опціон за ціною 50 гр. од. Вигода від проведеної операції становитиме: 100 (50 - 45 - 2) = 300 гр. од. Ця сума буде прибутком фінансового посередника від проведеної спекулятивної операції. Основною метою в цьому випадку є не володіння акціями, а купівля-продаж акцій для отримання прибутку. Якщо очікування посередника не справдяться і ціна акцій на ринку буде вищою за страйкову, опціон не буде виконано. Збитки власника опціону визначаться розміром сплаченої премії - 200 гр. од.

1.3 Дохідність опціонів

Виграш, який може отримати власник опціону, обумовлюється насамперед розміром сплаченої ним премії, а також страйковою та ринковою цінами базового активу. Виграш продавця опціону обмежується розміром отриманої ним премії і не може перевищувати цю величину. Премія є прибутком продавця опціону в разі невиконання опціону покупцем.

Розглянемо дохідність опціону CALL. Припустимо, що інвестор придбав європейський опціон CALL на купівлю активу X, сплативши при цьому премію П у розмірі 5 гр. од. Страйкова ціна активу X Ц_стр становить 100 гр. од., дата виконання - через 3 міс.

Нагадаємо, що на строковому ринку здійснюються два основних типи операцій. Це операції, що проводяться з метою страхування від небажаних цінових змін на реальному ринку (хеджування), та спекулятивні операції. Отже, метою купівлі інвестором опціону CALL може бути або бажання отримати спекулятивний прибуток, або бажання застрахуватися від зростання цін на реальному ринку. Якщо інвестор має намір через 3 міс. придбати актив X, то, скориставшись опціоном CALL, він може придбати актив за кращою ціною при будь-якому розвитку подій на ринку.

Якщо на дату виконання опціону ринкова ціна, або ціна спот Ц_с, активу становитиме 115 гр. од., інвестор виконає опціон і придбає актив X за страйковою ціною 100 гр. од. Виграш власника опціону в цьому випадку визначається виграшем в ціні придбання активу X, за вирахуванням сплаченої продавцю опціону премії

Д = Ц_с - Ц_стр - П = 115 - 100 - 5 = 10 гр. од.

Якщо на дату виконання опціону ринкова ціна активу становитиме 105 гр. од., інвестор одержить нульовий виграш, оскільки виграш від купівлі активу дорівнює сплаченій премії, тобто:

Д = 105 - 100 - 5 = 0 гр. од.

При будь-якій ринковій ціні активу, що знаходиться в інтервалі [100 - 105 гр. од.], інвестор отримує збитки, які в цілому не перевищують 5 гр. од. І, нарешті, при ринковій ціні активу, меншій за 100 гр. од., інвестор взагалі не скористається своїм правом на придбання активу за страйковою ціною 100 гр. од. і зазнає збитків у розмірі сплаченої премії.

Графічно виграші (втрати) власника опціону CALL показано на рис.1. При зростанні цін на ринку інвестор - власник опціону CALL використовує своє право на купівлю згідно з опціоном і отримує виграш, що не обмежується визначеною межею. При падінні цін на ринку інвестор не виконує опціон і зазнає втрат, максимальний розмір яких не перевищує розміру сплаченої премії.

Графік, що відображає виграші (втрати) продавця опціону CALL, подано на рис.2. Продавець опціону при цінах на ринку спот, що не перевищують страйкової, отримує прибуток у вигляді сплаченої йому премії. Проте в міру зростання ринкової ціни активу X зростають втрати продавця опціону, тому що він, виконуючи умови опціону, які є для нього обов'язковими, продає власнику опціону актив X за ціною, меншою від ринкової. Чим більша різниця між страйковою та ринковою цінами активу, тим більших втрат зазнає продавець опціону.

Рис.1. Виграші (втрати) власника Рис.2. Виграші (втрати) продавця

опціону CALL опціону CALL

Отже, при падінні цін на ринку продавець опціону CALL отримує прибуток, що обмежується розміром премії. При зростанні цін на ринку втрати продавця опціону не мають визначеної межі.

Дохідність опціону PUT можна проаналізувати на такому прикладі. Припустимо, що інвестор придбав європейський опціон PUT. Це дає йому право на продаж через 3 міс. фінансового активу X за страйковою ціною 100 гр. од. Премія, яку сплачує при цьому інвестор, становить 5 гр. од. Покупцем опціону може бути хеджер - власник активу X, який має намір продати цей актив на ринку через 3 міс. і прагне уникнути ризику падіння цін на актив X протягом даного періоду. За передавання цього ризику продавцю опціону Інвестор сплачує премію.

Якщо на дату виконання опціону ринкова ціна активу X буде більшою за 100 гр. од., інвестор не скористається правом на продаж згідно з опціоном, а продасть актив безпосередньо на ринку. При падінні цін на ринку інвестор скористається опціоном і продасть актив X за ціною, вищою від ринкової. Вигода від продажу активу дорівнюватиме різниці між страйковою та ринковою цінами активу X за вирахуванням премії. При цьому продавець опціону зазнає втрат, що відображають неотриманий ним прибуток. Тобто продавець опціону зобов'язаний купити у власника опціону актив X за страйковою ціною, а вона є вищою від ринкової. Втрати продавця опціону PUT дорівнюють різниці між страйковою та ринковою цінами актину X за вирахуванням отриманої премії. Графічно виграші і втрати покупця та продавця опціону PUT зображено на рис.3. та рис.4.

Рис.3. Виграші (втрати) власника Рис.4. Виграші (втрати) продавця

опціонів PUT опціонів PUT

Порівнюючи дохідність опціонних та ф'ючерсних угод, можна зробити такі висновки:

Ш виграші та втрати учасників ф'ючерсних угод не обмежені конкретною величиною й однакові як для покупців, так і для продавців ф'ючерсів;

Ш виграші власників і втрати продавців опціонів не обмежені конкретною величиною; виграші продавців опціонів та втрати власників опціонів обмежені розміром премії.

Оскільки опціонна угода має такий несиметричний характер, учасники ринку опціонів можуть формувати різноманітні опціонні стратегії, які дають змогу захиститись від конкретних цінових тенденцій на ринку і полягають в одночасному продажу та купівлі кількох опціонів.

Опціонні стратегії поділяють на дві групи: комбінації та спреди. Комбінація полягає в одночасній купівлі та продажу опціонів PUT та CALL з одним і тим самим базовим активом і терміном виконання. При цьому страйкова ціна активу в різних опціонах може бути різною. Спреди передбачають одночасну купівлю та продаж опціонів одного типу (PUT чи CALL) з одним і тим самим базовим активом, але з різними страйковими цінами та (можливо) різними датами виконання. Розрізняють вертикальні та горизонтальні спреди.

Вертикальні спреди. передбачають придбання і продаж опціонів з одним терміном закінчення, але з різними страйковими цінами. При цьому угодою "бика" називають купівлю опціону з нижчою страйковою ціною й одночасний продаж з вищою, угодою "ведмедя" - продаж опціону з нижчою страйковою ціною й одночасну купівлю опціону з вищою страйковою ціною.

Горизонтальні спреди полягають у формуванні портфеля опціонів з однаковими страйковими цінами, але різними датами виконання. Горизонтальні угоди з опціоном покупця здійснюються, коли чекають у майбутньому стабілізації цін або їх підвищення, з опціоном продавця - коли чекають стабілізації цін або зниження.

Використання комбінацій, горизонтальних та вертикальних угод з опціонами дають змогу учасникам ринку формувати та реалізувати різноманітні стратегії, що відображають різноманітні очікування учасників щодо подальших змін у кон'юнктурі ринку.

Зупинимося на прикладі однієї з опціонних стратегій, яку називають стелажною. Стелажна угода є комбінацією опціонів PUT та CALL з однаковими базовими активами, з однаковими страйковими цінами та датами виконання. Один учасник стелажної угоди продає опціони PUT та CALL, інший купує ці опціони.

Для прикладу візьмемо опціони PUT та CALL, описані вище. Графіки, що зображають втрати та виграші обох учасників стелажної угоди, зображено на рис.5. та рис.6.

Рис.5. Виграші (втрати) власника Рис.6. Виграші (втрати) продавця

опціонів PUT та CALL опціонів PUT та CALL

Стаючи власником опціонів, інвестор очікує на значні зміни в ціні активу X. У даному прикладі на дату виконання власник довгої позиції отримує виграш, якщо ціна X на ринку буде більшою за 110 гр. од. або меншою за 90 гр. од. Продавець опціонів очікує, що ціна активу X протягом періоду суттєво не зміниться, і він зможе отримати прибуток (який, щоправда, не перевищить 10 гр. од.).

Як і учасники будь-якої угоди на фінансовому ринку, учасники цієї угоди мають протилежні погляди щодо майбутнього розвитку подій на ринку. Учасник угоди, якому вдається правильно визначити зміни в ринковій кон'юнктурі, одержує прибуток за рахунок іншого учасника, який зазнає збитків.

При побудові залежностей "виграші-втрати" на рис.5. та рис.6. рівноважна ціна активу Ц_о для опціону CALL, при якій і власник, і продавець опціону мають нульовий виграш, перебуває на рівні "страйкова ціна + премія", для опціону PUT - відповідно "страйкова ціна - премія":

Опціон CALL : Ц₀ = Ц_стр + П; Опціон PUT : Ц₀ = Ц_стр - П.

Те, що гроші з часом змінюють свою вартість, в наведених залежностях не враховується. Якщо врахувати часовий чинник і припустити, що премія, отримана продавцем, інвестується, а покупець опціону вже не може її інвестувати, то точка рівноваги і відповідно рівноважна ціна змістяться. Для покупця опціону рівноважна ціна буде вищою, для продавця - нижчого від наведеної на рис.1. - рис.6. Крім того, власник базового активу, який згодом продасть даний актив, виконуючи умови опціону, може отримати протягом періоду дохід від володіння цим активом. Такий чинник також впливає як на рівноважну ціну, так і на майбутню ринкову ціну активу.

Опціони PUT і CALL, які відображають право продати чи купити певний актив, можуть бути більшою чи меншою мірою привабливими для інвестора залежно від ситуації на ринку. Тому за володіння тим чи іншим опціоном інвестор готовий сплатити більшу чи меншу премію. Розглянемо вплив деяких факторів на ціну опціону, тобто на величину премії, яку сплачують при купівлі опціону PUT чи CALL. Зростання поточної ринкової ціни активу, як і його страйкової ціни, приводить до зростання цін на опціони CALL та падіння цін на опціони PUT.

Зростання короткострокових безризикових процентних ставок на ринку приводить до таких самих наслідків, тобто до зростання цін на опціони CALL та падіння цін на опціони PUT. Наявність грошових виплат протягом періоду дії опціону веде до зростання цін на опціони PUT і падіння цін на опціони CALL.

Опціони з більшим терміном дії мають більшу ціну, ніж короткострокові опціони, оскільки несуть ризики, пов'язані з часом. І, нарешті, якщо збільшується мінливість цін на ринку, то зростають ціни на опціони обох типів, оскільки збільшення мінливості цін на ринку свідчить про більшу невизначеність майбутньої ринкової ситуації, а отже, про більшу ризикованість продажу опціонів.

1.4 Законодавча база опціонних угод

Оформлений у вигляді стандартизованого документа опціон стає похідним цінним папером, попереднім договором, деривативом, випуск якого необхідно реєструвати в ДКЦПФР.

Можливість і порядок укладання попередніх договорів регулюються:

Ш Цивільним кодексом України (ст. 635 “Попередній договір”);

Ш Господарським кодексом України (ст. 182 “Особливості укладання попередніх договорів”).

Порядок оподаткування операцій з опціонами викладений у п. 7.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР.

Положення про вимоги до стандартної (типової) форми затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. №632.

Правила випуску й обігу фондових деривативів затверджені Рішенням ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. №13, валютних деривативів - постановою Правління НБУ від 7 липня 1997 р. №216

1.5 Порядок оподаткування операцій з опціонами

Порядок оподаткування операцій з деривативами такий самий, як і для цінних паперів, викладений у п. 7.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Це припускає ведення окремого податкового обліку, за якого фінансові результати від цих операцій відображаються щодо окремих видів фондових і товарних деривативів - форвардів, ф'ючерсів, опціонів. Якщо, наприклад, платник податків перепродав свій єдиний опціон зі збитком (тобто не відшкодував свої витрати на виплату премії продавцеві опціону), то перекрити його він зможе тільки прибутком від купівлі й перепродажу іншого опціону, а прибуток від операцій з деривативами інших видів тут не допоможе. До цього моменту збитки доведеться перекривати за свій рахунок. Цей порядок не поширюється на порядок емісії деривативів.

Купівля або продаж базового активу (якщо вона відбудеться) відображається в податковому обліку залежно від його виду. Якщо це товари, то валові доходи й валові витрати показуються у звичайному порядку “за першою подією” - оплатою або оприбуткуванням. Якщо цінні папери, - то фінансовий результат визначається щодо їх окремих видів (п. 7.6).

1.6 Правила обігу опціонів

Опціон може передбачати замість придбання (продажу) базового активу здійснення (одержання) плати, розрахованої в залежності від різниці між ціною виконання та ціною базового активу на момент виконання.

Опціони на будь-який базовий актив, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами, обіг яких здійснюється виключно на фондових чи товарних біржах або в організаційно оформлених позабіржових торговельно-інформаційних системах (ТІС) за правилами, встановленими біржами (ТІС) і затвердженими в ДКЦПФР відповідно до вимог Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності. Біржі, на яких здійснюється торгівля опціонами та ф'ючерсами, базовим активом яких є цінні папери, повинні забезпечити доступ учасників ринку до регулярної та особливої інформації про емітента цих цінних паперів.

Випуск опціонів здійснюється як в паперовій (документарній), так і безпаперовій (бездокументарній) формах.

Опціон має містити такі обов'язкові реквізити:

· назва контракту;

· вид опціону (з постачанням або без постачання базового активу);

· сторони опціону;

· вид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж);

· базовий актив опціону та його характеристики;

· ціна виконання;

· термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням на встановлену дату);

· порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

· розмір премії опціону;

· відповідальність продавця опціону;

· порядок розгляду спорів;

· реквізити сторін.

Для запобігання виникненню спірних ситуацій потрібно вкрай відповідально підходити до оформлення всіх реквізитів та умов у таких договорах.

Розміщення або реклама фондових деривативів до реєстрації їх випуску ДКЦПФР забороняється.

1.7 Вимоги до реєстрації випуску опціонів

Емітентами опціонів можуть бути тільки юридичні особи торговці цінними паперами, що є членами фондової біржі, або учасниками ТІС, які повинні відповідати обов'язковим нормативам достатності власних коштів і іншим показникам та вимогам, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами, встановленим ДКЦПФР. Емітент опціону на купівлю цінних паперів повинен бути власником базового активу у кількості не менше, ніж 80 відсотків від загальної кількості, передбаченої умовами випуску опціонів, або мати договір (договори) комісії з власником (власниками) не менше 80 відсотків загальної кількості базового активу, передбаченої умовами випуску. Термін дії договору (договорів) комісії повинен бути не менше терміну дії опціону.

Дозволяється одночасна подача документів для реєстрації декількох випусків опціонів різних класів, що розміщуватимуться одночасно або неодночасно. При цьому термін дії будь-якого з поданих на реєстрацію випусків опціонів не повинен перевищувати один рік з моменту реєстрації випуску, якщо інше не зазначено в інформації про випуск.

У разі реєстрації випуску опціонів на продаж емітент повинен забезпечити певні гарантії шляхом внесення на рахунок зберігача цінних паперів коштів та/або державних цінних паперів.

Підстави для відмови у реєстрації випуску опціонів:

а) порушення встановленого порядку реєстрації випуску опціонів;

б) наявність в поданих для реєстрації документах відомостей, що свідчать про невідповідність умов випуску вимогам чинного законодавства;

в) наявність у поданих для реєстрації документах неповної чи недостовірної інформації;

г) подання для реєстрації випуску опціонів, термін дії (обігу) яких перевищує термін обігу базового активу цих опціонів.

Рішення про відмову у реєстрації випуску опціонів повинно містити підстави для відмови та має бути надано емітенту в письмовій формі не пізніше закінчення терміну реєстрації, визначеного цими Правилами.

2. Практична частина

2.1 Баланс ВАТ “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства”

Баланс ВАТ “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства” за станом на 31 грудня 2004 року (на кінець дня)

Рядок	Найменування статті	Сума, тис. грн.
АКТИВИ
	Грошові кошти та залишки в Національному банку України	102743
	Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, і цінні папери, емітовані Національним банком України	0
	Кошти в інших банках:	241220
3.1	Кошти на вимогу в інших банках	146421
3.2	Строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках	212
3.3	У тому числі розміщені на умовах субординованого боргу	0
3.4	Кредити, які надані іншим банкам	102067
3.5	Резерви під заборгованість інших банків	(7480)
	Цінні папери в торговому портфелі банку	0
	Цінні папери в портфелі банку на продаж:	0
5.1	Боргові цінні папери	0
5.2	Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком	4
5.3	Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж	(4)
	Кредити та заборгованість клієнтів:	321517
6.1	Кредити, надані клієнтам	351137
6.2	Резерви під заборгованість за кредитами	(29620)
	Цінні папери в портфелі банку до погашення	0
	Інвестиції в асоційовані й дочірні компанії	0
	Основні засоби та нематеріальні активи:	8323
9.1	Основні засоби	9771
9.2	Знос основних засобів	(2250)
9.3	Нематеріальні активи	664
9.4	Знос нематеріальних активів	(177)
9.5	Капітальні вкладення за не введеними в експлуатацію необоротними матеріальними активами	315
9.6	Капітальні вкладення за не введеними в експлуатацію необоротними нематеріальними активами	0
10	Нараховані доходи до отримання	1477
10.1	Усього нарахованих доходів	1600
10.2	Резерви під заборгованість за нарахованими доходами	(123)
11	Інші активи	2173
12	Усього активів	677453
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
13	Кошти банків, у тому числі:	172320
13.1	Кредити, які отримані від Національного банку України	0
14	Кошти клієнтів	427969
15	Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком	0
16	Боргові цінні папери, емітовані банком	0
17	Нараховані витрати до сплати	1833
18	Інші зобов'язання, у тому числі:	768
18.1	Субординований борг	0
19	Усього зобов'язань	602890
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
20	Статутний капітал	72000
21	Капіталізовані дивіденди	0
22	Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)	0
23	Емісійні різниці	0
24	Резерви та інші фонди банку	448
25	Резерви переоцінки, у тому числі:	0
25.1	Резерви переоцінки необоротних активів	0
25.2	Резерви переоцінки інвестицій в асоційовані й дочірні компанії	0
26	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) минулих років	721
27	Прибуток/Збиток звітного року, що очікує затвердження	1394
28	Усього власного капіталу	74563
29	Усього пасивів	677453

Ризик ліквідності на 31 грудня 2004 року (на кінець дня) ВАТ "УБРП" (тис. грн.)

№	Показники	Усього
1	Готівкові кошти	18613
2	Кошти НБУ	84130
3	Кошти в інших банках у тому числі:	247404
3.1	Кошти до запитання	146421
3.2	Інші короткострокові депозити, які розміщені в інших банках	212
3.3.	Короткострокові кредити, які надані іншим банкам	100771
4	Операції з клієнтами у тому числі:	154190
4.1	Кредити, які надані суб'єктам господарської діяльності	139392
4.2	Кредити, які надані фізичним особам	14798
5	Дебіторська заборгованість	5
6	Усього за активними операціями (I)	504342
7	Кошти інших банків	97777
8	Залишки на поточних рахунках у тому числі:	369763
8.1	Кошти суб'єктів господарської діяльності у довірчому управлінні	796
8.2	Короткострокові кошти суб'єктів господарської діяльності	13221
8.3	Короткострокові депозити фізичних осіб	18260
8.4	Короткострокові депозити небанківських фінансових установ	129
9	Кредиторська заборгованість	93
10	Зобов'язання за всіма видами гарантій та з кредитування	33094
11	Усього по зобов'язанням банку(II)	533133
12	Невiдповiднiсть (I)-(II)	(28791)

2.2 Розрахунок показників діяльності банку

Діяльність кожного банку повинна характеризуватися стабільністю та своєчасним виконанням зобов'язань перед вкладниками. Дуже часто проблеми виникають у банків при невірному розподілі ресурсів та втраті капіталу через ризики, які притаманні банківській діяльності.

Метою даної роботи є розрахунок економічних нормативів діяльності банку за допомогою чого можна охарактеризувати економічний стан даного банку.

Даними показниками є:

1. Нормативи капіталу
1.1	Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу	H1
1.2	Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності	H2
1.3	Норматив адекватності основного капіталу	Н3
2. Нормативи ліквідності
2.1	Норматив миттєвої ліквідності	H4
2.2	Норматив поточної ліквідності	H5
2.3	Норматив короткострокової ліквідності	H6
3. Нормативи кредитного ризику
3.1	Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента	H7
3.2	Норматив великих кредитних ризиків	H8
3.3	Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру	H9
3.4	Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам	H10
4. Нормативи інвестування
4.1	Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою	H11
4.2	Норматив загальної суми інвестування	H12
5. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (H13)

2.3 Нормативи капіталу

Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Регулятивний капітал = Основний капітал + Додатковий капітал

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (стаття 20 балансу);

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності): дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу (21); емісійні різниці (23); резервні фонди, що створюються згідно із законом України (дані відсутні); загальні резерви (24); прибуток минулих років (26); прибуток минулих років, що очікує затвердження (дані відсутні);

в) загальний розмір основного капіталу зменшується на суму: недосформованих резервів під можливі збитки (дані відсутні), нематеріальних активів за мінусом суми зносу (9.3-9.4); капітальних вкладень у нематеріальні активи (9.6); збитків минулого року (26); збитки поточного року (27).

Основний капітал = 72000 + 0 + 0 + 488 + 721 - 487 - 0 - 0 - 0 =

= 72682

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів: резерви під стандартну заборгованість інших банків (3.5); резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків (6.7); результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні (дані відсутні); результат переоцінки основних засобів (25.1); прибуток поточного року (27); субординований борг, що враховується до капіталу (дані відсутні);

Додатковий капітал = 7480 + 29620 + 0 + 1394 = 38494

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів: акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банком (5.2); інвестиції в капітал інших банків та фінансових установ у розмірі 10% і більше їх статутного капіталу та в дочірні установи (8); кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу (3.3).

Регулятивний капітал = 72682 + 38494 - 4 - 0 - 0 = 111172

Н1 = 111172

Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов'язані дотримуватися.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу діючих банків має становити для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних):

на 1 січня 2005 року - не менше ніж 6000000 євро,

на 1 січня 2006 року - не менше ніж 7000000 євро,

на 1 січня 2007 року - не менше ніж 8000000 євро.

Для ВАТ "УБРП" Н118,5 млн. євро, отже розмір регулятивного капіталу задовольняє вимоги.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

Норматив адекватності регулятивного капіталу / платоспроможності (Н2)

Даний норматив відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника Н2, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки : чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори / вкладники банку.

Норматив Н2 встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів / вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Н2 = Регулятивний капітал / (Сумарні активи * Ступінь кредитного ризику - Сумарні резерви за активними операціями)

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) 1а група активів із ступенем ризику 0 відсотків: готівкові кошти (дані відсутні); банківські метали (дані відсутні); кошти в Національному банку (1); боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані НБУ (2); нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком (дані відсутні); боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції (5.1);

Сумарні активи за 1ою групою = (102743 + 0 + 0) * (1 + 0) = 102743.

б) 2а група активів із ступенем ризику 10%: короткострокові та довгострокові кредити (дані відсутні); нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади (дані відсутні).

Сумарні активи за 2ою групою відсутні в даному балансі тому їх частка дорівнює 0.

в) 3я група активів зі ступенем ризику 20 відсотків: боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком (дані відсутні); боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції (дані відсутні); кошти до запитання та нараховані доходи за коштами до запитання (дані відсутні); інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас (дані відсутні); депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий ніж інвестиційний клас (дані відсутні).

Сумарні активи за 3ою групою відсутні в даному балансі.

г) 4а група активів зі ступенем ризику 50 відсотків: кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу (3); нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу (відсутні);

Сумарні активи за 4ою групою = 146421 * (1 + 0,5) = 219631,5

д) 5а група активів зі ступенем ризику 100 відсотків: прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках (відсутні); кредити, що надані клієнтам (6); прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади (відсутні); ЦП в портфелі банку на продаж (5) та на інвестиції (дані відсутні); інші активи банку (11); основні засоби (9.1); товарно-матеріальні цінності (9.3); депозити та кредити в інших банках (3.2+3.4); нараховані доходи до отримання (10).

Сумарні активи за 5ою групою = (321517 + 0 + 2173 + 9771 + 664 +

+ 102279 + 1447) * (1 + 1) = 875702

Загальні сумарні активи (з врахуванням ступеню ризику) =

= 102743 + 219631,5 + 875702 = 1198076,5

Сумарні резерви за активними операціями =

= 7480 + 4 + 29620 + 123 = 37227

Н2 = (112566 / (1198076,5 - 37227)) * 100% = 9,7%

Н2 = 9,7%

Цей результат наш банк задовольняє, оскільки нормативне значення нормативу Н2 не може бути менше 8%.

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ)

Норматив Н3 встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів та вкладників від не передбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.

Н3 = Основний капітал / (Загальні активи - Відповідні резерви за активними операціями)

Загальні активи банку для розрахунку Н3 включають: готівкові кошти (дані відсутні); банківські метали (дані відсутні); кошти в НБУ (1); казначейські та інші ЦП, що рефінансуються та емітовані НБУ (2); кошти в інших банках (3.1); кредити, що надані клієнтам (6.1); ЦП в портфелі банку на продаж (5) та на інвестиції (дані відсутні); інші активи банку (11); операційні та не операційні основні засоби (9.1); товарно-матеріальні цінності (9.3); капітальні вкладення (9.5+9.6); депозити та кредити в інших банках (3.2+3.4); нараховані доходи до отримання (10).