Основні операції за поточними рахунками суб'єктів господарювання в національній валюті. Правила їх оформлення та обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра банківських дисциплін

Комплексна курсова робота

тема: "Основні операції за поточними рахунками суб'єктів господарювання в національній валюті. Правила їх оформлення та обліку"

Виконала студентка Нагорна Ганна Миколаївна

IV курс, група 405

спеціальність "Банківська справа"

форма навчання - заочна

Наукові керівники:

кандидат економічних наук Пшик Б.І.

старший викладач Бречко Т.М.

Львів-2004

Зміст

Вступ

I. Теоретична частина

1. Режим роботи поточних рахунків суб'єктів господарювання

1.1 Нормативно-правова основа роботи банків із поточними рахунками суб'єктів господарювання

1.2 Операції із розрахунково-касового обслуговування суб'єктів господарювання

1.3 Зарубіжний досвід обслуговування банками поточних рахунків суб'єктів господарювання

2. Оформлення та облік операцій із поточними рахунками суб'єктів господарювання

2.1 Правила оформлення операцій із поточними рахунками суб'єктів господарювання

2.1.1 Оформлення та перевірка документів на відкриття рахунків

2.1.2 Оформлення касових і безготівкових операцій на рахунках

2.1.3 Вплив операцій на поточних рахунках суб'єктів господарювання на доходи і витрати банку

2.2 Принципи ведення бухгалтерського обліку коштів на поточних рахунках суб'єктів господарювання

2.2.1 Структура відображення коштів на поточних рахунках суб'єктів господарювання у Плані рахунків бухгалтерського обліку та синтетичний облік операцій

2.2.2 Організація аналітичного обліку на рахунках суб'єктів господарювання

2.2.3 Методи внутрішнього аудиту операцій із коштами суб'єктів господарювання

II. Практична частина

3. Досвід банків з обслуговування поточних рахунків

3.1 Документальне оформлення та облік операцій за поточними рахунками суб'єктів господарювання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В своїй роботі я маю намір розглянути тему: "Основні операції за поточними рахунками суб'єктів господарювання в національній валюті. Правила їх оформлення та обліку". Мета даної роботи полягає в тому, щоб визначити й показати основні готівкові та безготівкові операції за поточними рахунками суб'єктів господарювання, правила оформлення та відображення у Плані рахунків бухгалтерського обліку та синтетичний облік даних операцій, їх вплив на формування доходів і витрат банку, а також методи внутрішнього аудиту операцій із коштами суб'єктів господарювання.

Постараємось обґрунтувати актуальність і значимість теми, що розглядається, її місце в сучасних дослідженнях розвитку банківських послуг та дослідженнях ринкових реформ взагалі, спираючись на міжнародний досвід та на економічну історію Україну, на уроки, що вона винесла з ринкових перетворень.

За останні роки понад 80 країн світу здійснили фундаментальні реформи з метою створення ринкової системи. Усі вони визнали основоположний факт економічного життя: для досягнення процвітання та підвищення життєвого рівня неможливо оминути створення ринкової системи, тісно взаємопов'язаної з усією світовою економікою.

Докорінні зміни в економіці України, зумовлені переходом її до ринку, визначили необхідність створення такого господарського механізму, який дасть змогу підприємствам (фірмам) реалізувати принципи ринкових відносин, сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності, забезпечить динамічний розвиток.

В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах чинного законодавства. Водночас підприємство у своїй діяльності зазнає впливу макроекономічних чинників, зовнішнього середовища, воно відповідальне за свої дії перед державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї продукції.

Задоволення потреб споживачів -- основна мета ринкової економіки. Кожне підприємство прагне мати прибуток, одержання якого потребує знань та досвіду.

Економіка в буквальному перекладі з грецької мови означає мистецт] ведення господарства. Тому будь-яку діяльність, спрямовану на виготовлені певного продукту або надання послуг, називають господарською діяльністю, підприємства (фірми), організації тощо, в яких відбувається така діяльність, суб'єктами господарювання.

Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринково економіки. Всі суб'єкти господарювання тісно співпрацюють з банками.

Зрозуміло, що для задоволення економічних та соціальних потреб будь-якої країни, недостатньо ефективного функціонування різноманітних галузей економіки, перш за все треба розумно використовувати в цій країні фінансовий ринок, який є сукупністю фінансових інститутів. Тобто сукупністю банківських та позабанківських установ, які організовані відповідно до встановлених правових законів.

Сучасні банки продають своїм клієнтам сотні різноманітних послуг. Це актуально і для сучасного українського суспільства, яке йде шляхом ринкових реформ і створення сучасної банківської системи.

Банк - є фінансовим посередником, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку : мобілізацію коштів, надання їх у кредит, здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Важлива відмітити, що переважна частина грошового обороту формується через безготівкові міжгосподарські розрахунки, саме так реалізуються наймасовіші відносини між економічними агентами не фінансового сектора. Практика останніх років свідчить про те, що в середньому 77 відсотків загальної суми платежів становлять розрахунки між клієнтами за надані послуги, товари та виконані роботи. Вибір банку - кореспондента в даному випадку залежить безпосередньо від того, з клієнтами яких банків налагоджені партнерські відносини.

Значна частина безготівкових розрахунків підприємств та установ припадає на так звані нетоварні операції -- розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування, судочинства тощо. Друге місце в обсязі перерахувань займають обов'язкові платежі до бюджету та позабюджетних фондів.

І. Теоретична частина

1. Режим роботи поточних рахунків суб'єктів господарювання

1.1 Нормативно-правова основа роботи банків із поточними рахунками суб'єктів господарювання

Основні види операцій та послуг кожний банк затверджує в статуті банку на основі наданих йому ліцензій НБУ.

Згідно статті 47 "Банківські операції" Закону України "Про банку і банківську діяльність" від 07.12.2000 р., зі змінами і доповненнями, на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків -- кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

До залучених коштів банків на депозити до запитання відносяться залишки на поточних і поточних бюджетних рахунках суб'єктів господарювання.

Відкриваючи поточні та поточні бюджетні рахунки для суб'єктів господарювання, банк керується інструкцією про відкриття банками рахунків в національній і іноземній валюті : Затверджено Постановою №527 Правління НБУ від 18.12.1998 р.

Щоб проаналізувати режим роботи поточних рахунків суб'єктів господарювання потрібно знати, що сукупність грошових розрахунків, у яких гроші виступають як засіб платежу, за своєю суттю є грошовим, або платіжним оборотом. Який може бути 2-х форм:

готівковий -- оборот грошей готівкою (що надходять до банків або ними видаються);

безготівковий - відбувається шляхом записів на рахунках у кредитних установах.

Обидві форми можуть трансформуватися. Так, при вкладенні готівки на рахунок, готівка стає безготівковими коштами. Відповідно, при видачі грошей кошти на рахунках перетворюються на готівку. Отже, кошти, які є на рахунках, можна в будь-який момент обміняти на готівку.

Ці процеси законодавчо регламентуються наступним чином.

Правила, форми та проведення безготівкових розрахунків в національній валюті на території України - відповідно до Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001р. №2346 - III, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001р. №135 та подальших змін, затверджених постановами Правління Національного банку України від 01.08.2001р. №318, від 04.12.2001р. №495, від 10.05.2002р. №173, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Регламентація касових операцій суб'єктів господарювання передбачає, що для підприємств, об'єднань, організацій і установ установлений єдиний порядок прийняття грошей у каси, їх зберігання і видача, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій кас і контролю за дотриманням касової дисципліни.

Касові операції з обслуговування клієнтів виконуються на основі єдиних правил, розроблених відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", на підставі "Інструкції про касові операції в банках України", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 р. №337, та з урахуванням вимог нормативних актів Національного банку України, що регламентують операції з готівкою.

1.2 Операції із розрахунково-касового обслуговування суб'єктів господарювання

оформлення облік операція поточний рахунок

Грошові розрахунки в національній валюті, що здійснюються на території України, пов'язані з рухом матеріальних цінностей, розподілом національного доходу та його перерозподілом через бюджет.

Безготівкові розрахунки здійснюються між підприємствами, організаціями різних форм власності за: * товарні операції; * нетоварні операції.

До першої групи належать платежі за продані товари, надані послуг, виконані роботи.

Друга група включає розрахунки з державним бюджетом та недержавними фондами, фінансовими установами, по перерозподілу оборотних коштів та прибутку та інші платежі.

При здійсненні розрахункових операцій керуються Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", Інструкцією НБУ, іншими нормативно-правовими актами.

Банки здійснюються розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Відповідно Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та п. 4 р. І Інструкції НБУ визначено, що розрахунково-касове обслуговування - це надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з рахунку на рахунок цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Банки повинні здійснювати розрахункового - касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків.

Договори про розрахунково-касове обслуговування розробляються юридичною службою філії з безумовним додержанням вимог нормативно - правових актів України та нормативних вимог Національного банку України. Відповідальна особа, яка призначена наказом керівника філії, здійснює заповнення договору по кожному клієнту та узгоджує з економічною та бухгалтерською службами. Після цього договір підписується керівником філії.

Тарифи на розрахунково-касове обслуговування розробляються економічною службою та затверджуються керівником філії.

В договорі на здійснення розрахунково-касового обслуговування передбачені наступні пункти:

Предмет договору.

Права та обов'язки сторін.

Відповідальність сторін.

Форми та порядок розрахунків.

"Форс-мажор".

Порядок змін та розірвання договору.

Порядок розгляду спорів.

Особливі умови.

Строк дії договору.

Порядок закриття рахунків.

Угоди на розрахунково-касове обслуговування між клієнтом і філією банку в обов'язковому порядку повинні містити:

доручення клієнта філії банку про списання коштів зі свого рахунку в формі електронного розрахункового документа (п.8 р. І);

можливість приймання філією банку доручень платників на списання коштів з своїх рахунків у випадку відсутності/недостатності коштів на цих рахунках (п.п.9; 11 р. І; п.4 р. III);

зазначення платіжних інструментів, передбачених Інструкцією Національного банку України (п.14 р. І);

відповідальність платника перед філією банку, що його обслуговує згідно з укладеним між ними договором (п.16 р. І);

можливість передбачення додаткових санкцій за окремі порушення під час виконання грошових зобов'язань або здійснення примусового списання (стягнення) коштів (п.19 р. І);

реквізити особових рахунків, визначених Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженим постановою Правління НБУ від 30.12.1998р. №566 (п.21 р. І);

спосіб подання клієнтом документів до філії банку (п.10 р. II);

порядок подання клієнтом документів до філії банку (п. 13 р. II);

порядок повернення філією банку своїм клієнтам супроводжувальних документів та оформлення ними розрахункових документів (п.15 р. II);

операційний час, на протязі якого філія банку приймає документи від своїх клієнтів (п. 18 р. II);

умови обслуговування філією банку клієнта в післяопераційний час (п.18 р.П);

умови (строки, періодичність тощо) передавання розрахункових документів, у тому числі електронних розрахункових документів, що підтверджують списання/зарахування коштів з/на рахунків/и клієнтів банку або підтверджують прийняття документів на інкасо;

можливість оплати документів з врахуванням поточних надходжень (п.22 р. II);

договірне списання коштів з рахунку клієнта банком-кредитором (п.23 р. II, п.2р.УІ);

проведення додаткового контролю при зарахуванні коштів на рахунки клієнтів(п.29 р. II);

повідомлення отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування (п.2 р. III);

можливість перевірки банком стягувача додаткових реквізитів (п.11 р. V);

можливість повідомлення платника про надходження до банку платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з рахунку платника (п.16 р.У).

Всі операції по безготівкових розрахунках передусім перевіряються щодо наявності ознак сумнівної (незвичної) у відповідності з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2002 №700 "Про визначення критеріїв віднесення фінансових операцій до сумнівних та незвичних".

Списання коштів з рахунку платника, залежно від конкретного випадку, документально оформляється в філії банку платника розрахунковим документом.

Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджені постановою Правління НБУ від 29.03.2001 №135, та подальших змінах та доповненнях.

Також клієнти можуть здійснювати безготівкові платежі каналами зв'язку у вигляді електронних розрахункових документів, які мають однокову юридичну силу з паперовими. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка підписала цей документ електронним цифровим підписом. Проведення розрахунків з використанням електронних документів регламентується Положенням про організацію розрахунків в системі електронних документів "Клієнт Банку - Банк".

1.3 Зарубіжний досвід обслуговування банками поточних рахунків суб'єктів господарювання

Важливим аспектом формування здорового конкурентного середовища у банківській сфері України, в якому могли б вести рівноправну і цивілізовану боротьбу найбільші, середні і малі банки, є необхідність державного регулювання цього процесу.

Щоб сформувати справедливу конкуренцію між суб'єктами фінансового ринку, держава має протидіяти будь-яким проявам монополізму та недобросовісної конкуренції у банківській сфері, ухвалити окремі нормативно правові акти про конкуренцію у банківській сфері і на фінансовому ринку в цілому. У зарубіжних країнах такі законодавчі акти існують. Так, зокрема, у Росії прийнято закон про конкуренцію на ринку фінансових послуг. Ми сьогодні теж маємо Закон України "Про захист економічної конкуренції", де насамперед йдеться про економічну конкуренцію в цілому, як "змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома покупцями, продавцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначити умови обороту товарів на ринку". Такий загальний підхід не може враховувати специфіку ведення банківської діяльності.

Загострення конкурентної боротьби в міжнародній банківській сфері, значне збільшення кількості її учасників з одного боку, й інтенсивний розвиток інтеграційних процесів з другого, змушують задуматися над питанням про те, що являє собою сьогодні міжнародне банківське співтовариство. Це питання стає предметом наукових досліджень в міру визначення того факту, що сучасні валютно-кредитні ринки, ринки цінних паперів і фінансових послуг перестали бути предметом вільної конкуренції, підкоряються власним законам. Без урахування цих законів уявлення про міжнародну банківську сферу, буде недостатньо повне.

Спостереження фахівців показали, що компанії, котрі дотримується стратегії поєднання різних видів діяльності, досягли більших успіхів, ніж вузькоспеціалізовані банки.

Якщо раніше до середини 80-х років операційні підрозділи банку були націлені на надання окремих видів послуг і їхнє становище залежало від того, наскільки вони контролюють ринок даних послуг, то в нових умовах головною метою діяльності підрозділів стали клієнти, різні їх групи: інституціальні інвестори, малий бізнес, індивідууми з високими доходами.

Нова стратегія поєднання різних видів послуг привела до утворення могутньої хвилі фінансових інновацій.

Останнім часом у країнах Заходу клієнти банків одержали змогу користуватися так званими рахунками. Ці рахунки об'єднали в собі принципи зберігання і використання строкових вкладів та вкладів до запитання: як тільки сума залишку на рахунку перевищує якусь величину, на неї починають нараховувати проценти. Для клієнтів ці рахунки вигідні тим, що дають змогу проводити розрахунки за допомогою документа, який має силу засобу платежу, а головне, як і строкові вклади, вони дають право отримувати відповідний дохід.

Ще одним перспективним засобом стали рахунки, на які нараховується дохід за плаваючою ставкою. За таким вкладом дозволяється виписувати необмежену кількість чеків, отримувати позики під заставу нерухомості.

На теперішній час функціонування банківської системи Німеччини, наприклад, характеризується новими тенденціями. Виникають нові можливості надання банківських послуг - банк по телефону, банк самообслуговування, управління банківськими рахунками з дому, банк через Інтернет.

Далі більше банків західних країн переходять до комплексного обслуговування клієнтів. Наприклад, сучасний комерційний банк США, виконує понад 100 видів операцій та послуг, кліринговий банк Англії - близько 150, а великий комерційний банк Японії -- 300. Банки виконують повне обслуговування клієнтів: проводять розрахункове, касове, кредитне обслуговування, здійснюють розрахунок та виплату податків, консультують населення з питань інвестування, надають сейфи для зберігання цінних паперів і коштовностей, проводять трастові операції.

2. Оформлення та облік операцій із поточними рахунками суб'єктів господарювання

2.1 Правила оформлення операцій із поточними рахунками суб'єктів господарювання

2.1.1 Оформлення та перевірка документів на відкриття/закриття рахунків

Поточні рахунки відкривають підприємства всіх видів та форм власності, а також їх відокремлені підрозділи для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

Поточні бюджетні рахунки відкривають підприємства (їх відокремлені підрозділи), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового використання.

Рахунки відкриваються в будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків, окрім цього, дозволяється відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті.

Для відкриття поточних та поточних бюджетних рахунків підприємства надають установам банків такі документи:

заяву на відкриття рахунку встановленого зразка. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, яка виконує обов'язки головного бухгалтера, заяву підписує лише керівник;

копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, завірену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. Бюджетні установи та організації замість свідоцтва про державну реєстрацію подають копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально;

копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), завірену нотаріально;

копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком і підпису платіжних та інших розрахункових документів. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства. Картка завіряється нотаріально або вищим керівним органом;

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

довідку про реєстрацію у Фонді соціального страхування.

При відкритті поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємств в установу банку, в якій буде відкрито цей рахунок, подаються такі документи:

заява на відкриття поточного рахунку встановленого зразка з усіма попередньо зазначеними вимогами;

копія довідки про внесення окремого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій, засвідчена нотаріально або органом, що видав відповідну довідку;

копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі державної виконавчої влади, засвідчена нотаріально або цим органом;

копія належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідчена нотаріально чи органом, що створив відокремлений підрозділ;

картка з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб підрозділу, засвідчена нотаріально чи керівником підрозділу - юридичної особи, до складу якого входить відокремлений підрозділ;

клопотання підприємства або відповідного органу приватизації (щодо структурних підрозділів, які виділяються в процесі приватизації) до банку про відкриття рахунку із зазначенням місцезнаходження підприємства, його ідентифікаційного номера, номера основного поточного рахунку, номера податкового органу, в якому підприємство стоїть на обліку; * довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Господарські товариства, договірні об'єднання, товарні біржі, редакції, видавництва, крім документів, що зазначені вище, подають нотаріально засвідчену копію установчого договору.

Колективні сільськогосподарські підприємства, товариства споживчої кооперації, політичні партії та громадські організації, релігійні організації подають у банки ще протокол загальних зборів про їх створення або копію протоколу засвідчену нотаріально.

Профспілкові органи для відкриття поточного рахунку подають ще статут відповідні профспілки, засвідчений нотаріально або вищим керівним органом, та витяг з рішення загальних профспілкових зборів про обрання профспілкового комітету, засвідчений нотаріально або вищим профспілковим органом.

Орендні підприємства подають, крім цих документів копію договору оренди, засвідчену нотаріально.

Статут для відкриття рахунків в установах банків не подається повними товариствами, командитними товариствами, селянськими (фермерськими) господарствами, підприємствами (без створення юридичної особи), установами та організаціями, які перебувають на державному бюджеті.

Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування, згідно чинного законодавства, передбачаються в договорі, що укладаються між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Документи на відкриття банківських рахунків суб'єктів господарювання особисто подають у банк особи, які мають право першого та другого підписів і повноваження яких перевіряються уповноваженим працівником банку.

Рахунки відкриваються з письмового дозволу керівника установи банку, що проставляється на заяві про відкриття рахунку.

При відкритті поточного рахунку банк зобов'язаний повідомити про це податкову адміністрацію за місцем реєстрації власника рахунку в триденний строк. Копія повідомлення залишається в справі про відкриття рахунку.

З юридичною чи фізичною особою укладається договір щодо розрахунково-касового обслуговування, в якому передбачені всі умови розрахунково-касових операцій і комісійна винагорода за їх надання. Для обліку операцій відкриття (закриття) рахунків юридичним і фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності - та для обліку операцій змін реєстраційних даних усіх видів відкритих рахунків Національний банк України веде зведений електронний реєстр власників.

У зв'язку з реорганізацією підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) для переоформлення рахунку подаються такі ж документи, що й при створенні підприємства.

При зміні характеру діяльності власника рахунку подається один із примірників нового статуту (положення).

Поточні рахунки закриваються в установах банку на підставі:

заяви власника рахунку;

рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання банкрутом;

на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власника рахунку.

2.1.2Оформлення касових і безготівкових операцій на рахунках

Відповідно до чинних положень підприємства й організації, незалежно від організаційно-правової форми і сфери діяльності, повинні зберігати вільні грошові кошти на рахунках, які вони відкривають в установах банків, а підприємства і організації, які одержують готівково-грошовий виторг, зобов'язані здавати його в банк. Банки приймають від своїх клієнтів готівкові гроші і зараховують їх на відкриті в них рахунки, видають готівкові гроші на вимогу клієнтів, забезпечують охорону довірених їм коштів.

Рис. 1. Кругообіг готівки між банками і клієнтами

Із каси банку (наприклад, при виплаті вкладів) готівка надходить до населення;

- готівка може надходити до населення через каси підприємств, організацій, установ при виплаті зарплати або платежів, що прирівняні до неї, розрахунках за закуплену сільгосппродукцію тощо;

- після оплати населенням за товари, роботи, послуги готівка надходить у каси торговельних, побутових та інших підприємств та організацій;

- підприємства і організації здають понадлімітні залишки в каси банків;

-- населення може здавати готівку в банк (наприклад, при поповненні вкладів, купівлі цінних паперів та ін.).

Регламентація касових операцій суб'єктів господарювання передбачає, що для підприємств, об'єднань, організацій і установ установлений єдиний порядок прийняття грошей у каси, їх зберігання і видача, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій кас і контролю за дотриманням касової дисципліни.

Підприємства можуть мати у своїх касах готівку в межах лімітів, які встановлені банком, за узгодженням з керівниками підприємств.

Ліміт каси - це максимальна сума коштів, яку може залишити в своїй касі клієнт. Ліміт каси затверджується банком і встановлюється в момент відкриття рахунку в банку. Усі грошові кошти, які перевищують установлений ліміт залишку готівки в касі, підприємства зобов'язані здавати в банк за правилами і в строки, узгоджені з банком, який обслуговує дане підприємство.

Порядок встановлення ліміту каси залежить від виду підприємства та часу інкасації.

Підприємства, які мають постійний грошовий виторг (торговельні та інші підприємства) здають готівку в банк наступним чином:

щоденно наприкінці дня у розмірах, необхідних для забезпечення роботи наступного дня;

щоденно наступного дня з урахуванням середньоденного виторгу;

не щоденно, залежно від встановлених строків здавання і суми виторгу.

Виробничі підприємства, організації, які не мають постійного виторгу здають готівку в межах середньоденного виторгу готівки (крім заробітної плати, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, стипендій, премій).

Для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та фермерів розмір ліміту каси не встановлюється.

Для встановлення лімітів залишків готівки в касі і строків здачі виторгу в банк підприємства подають у банки спеціальну заявку-розрахунок. Готівка здається в прихідні денні і вечірні каси банків, інкасаторами із наступною здачею в банк, а також підприємствам зв'язку для перерахування на рахунки банків на підставі укладених угод.

При обслуговуванні рахунків суб'єктів господарювання банки здійснюють:

видаткові касові операції;

прихідні касові операції.

Використовуються при цьому наступні документи:

заява на переказ готівки;

прихідний ордер;

видатковий ордер;

прибутково-видатковий касовий ордер;

грошовий чек.

Видача грошей із каси банку здійснюється видатковими касами й оформляється грошовими чеками та видатковими ордерами.

Представники підприємств для одержання готівки пред'являють операційним працівникам грошові чеки.

Чекову книжку для оформлення видаткових операцій з готівкою видають одночасно з відкриттям рахунку юридичній чи фізичній особі-підприємцю.

Для отримання чекової книжки в банк подається заява встановленого зразка.

Керівник банку після перевірки правильності оформлення заяви підписує дозвіл на видачу чекової книжки і передають її операційному працівникові під його розписку, що проставляється в талоні заяви. У чековій книжці перевіряється наявність усіх чеків, на внутрішньому боці обкладинки проставляється найменування власника та номер його рахунку. Номери чеків реєструються в картці із зразками підписів даного клієнта. За видачу чекової книжки стягується плата, яка зараховується в дохід банку.

Правильність оформлення чеків на одержання готівки юридичними особами, перевіряє працівник операційного відділу та контролер, який після додаткової перевірки дає дозвіл на їх оплату. Особі, яка отримує готівку, видається контрольна марка, для пред'явлення в касу (або талон від касового ордера, якщо видача готівки оформляється видатковим касовим ордером).

Для прийому, зберігання і видачі грошей та цінностей кожна установа банку має касовий відділ (операційну касу).

Рис.2. Організаційна структура касового відділу банку

За охорону грошей та матеріальних цінностей відповідальними особами є керівник банку, головний бухгалтер і завідувач каси. З кожним працівником каси укладається угода про повну матеріальну відповідальність.

Прийом готівки здійснюється прихідними касами. Прихідні касові документи : заява на внесок готівки, прихідні ордери, квитанції, повідомлення -- виписуються в одному або двох примірниках (під копірку). Виправлення в перекислених документах не дозволяються.

При внесенні грошей прихідні касові документи перевіряються і оформляються відповідними працівниками згідно з вказівками щодо ведення бухгалтерського обліку.

Касир, що одержав прихідні касові документи, зобов'язаний: * перевірити наявність підписів операційних працівників і тотожність цих підписів із зразками;

звірити відповідність вказаних у документах сум цифрами і літерами;

викликати особу, яка вносить гроші, і прийняти від неї гроші з поаркушним перерахуванням.

Нагадаємо, що та частина платіжного обороту, яка проводиться на рахунках у банках, а не готівкою, називається безготівковим платіжним оборотом.

Механізм безготівкових розрахунків також використовується в обслуговуванні суб'єктів господарювання. Форми цих розрахунків, стандарти документів і документообіг визначає Інструкція Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України".

Зміст і мета безготівкового платіжного обороту - плата без використання готівкових грошей. Платник і одержувач коштів використовують поточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами.

Клієнти можуть здійснювати платежі на великі відстані без ризику втрати. І це дуже вигідно і зручно для них.

Інструкція НБУ дозволяє суб'єктам підприємницької діяльності вільно обирати форми розрахунків, попередньо закріпивши їх договором. Але, завдання банків, вивчати стан рахунків і пропонувати клієнтам використовувати найбільш доцільні форми, враховуючи специфіку їх діяльності й організації взаємних відносин.

Організація безготівкових розрахунків повинна сприяти нормальному обігу коштів, забезпечувати безперервний хід реалізації продукції.

Основою безготівкового обороту є те, що платежі здійснюються банками за дорученнями клієнта шляхом списання коштів з одного рахунку і зарахування їх на рахунок одержувача, вказаного клієнтом. Коли рахунки відкриті в різних банках, міжбанківські розрахунки проводяться з допомогою системи кореспондентських відносин. Тому, у платіжному обороті діють не тільки рахунки платника й одержувача коштів, а й рахунки банків, що їх обслуговують.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання включно в межах наявних на цих рахунках коштів або, якщо договором між банком та платником передбачено, їх приймання та виконання в разі відсутності / недостатності коштів на цих рахунках.

При здійсненні розрахункових операцій Національним банком України були вдосконалені діючі форми розрахунків між суб'єктами господарювання та введені нові.

Таким чином в Україні передбачені такі форми розрахунків:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

векселями;

платіжними вимогами;

інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженням стягувачів - у випадках, передбачених розділом V Інструкції НБУ.

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України, кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Розпорядження стягувачів про примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконуються ними частково в межах наявного залишку коштів, а у невиконаній сумі повертаються стягувачам. У разі відсутності/недостатності коштів на рахунку платника банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплачені в строк, та не веде реєстр розрахункових і виконавчих документів, не сплачених в строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Між суб'єктами господарської діяльності найпоширенішими стали розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку про перерахування вказаної в ньому суми грошей з цього рахунку на рахунок одержувача коштів в тій чи іншій банківській філії. Платіжні доручення використовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

До перших відносяться платежі, безпосередньо пов'язані з одержанням продукції, виконанням робіт і наданням послуг; до других - платежі до бюджету, повернення заборгованості за кредит, фінансування капітальних вкладень.

Розрахунки за товарними операціями здійснюються після відвантаження товару або одночасно з ним. У сучасний період дуже часто здійснюється попередня оплата й авансові платежі -- якщо такий порядок розрахунків обумовлено в договорі. За нетоварними операціями платежі здійснюються в строки, обумовлені в договорі.

Банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документальне підтвердження їх сплати раніше.

Відповідальність за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, несе платник.

Але якщо банк не забезпечив одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати - Фонд здійснює їх стягнення в судовому порядку з банку.

Що стосується розрахунків за товарними операціями, то при рівномірних і постійних поставках продукції розрахунки можуть проводитися в порядку планових платежів на підставі угод із застосуванням платіжних доручень.

До розрахунків на підставі заліку взаємозаборгованості платників належать розрахунки, за якими взаємозобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівновеликих сумах і лише за різницею здійснюється платіж на загальних підставах із використанням платіжних доручень.

Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групою платників усіх форм власності однієї або різних галузей господарства.

Підприємства, що мають постійні господарські зв'язки за поставками товарів (виконаними роботами, наданими послугами), можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог. Строки та форми розрахунків, періодичність звірки взаємної заборгованості передбачаються в угодах. Після складання акта звірки взаємної заборгованості, сторона, залежно від того, на користь кого склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-доручення) або оформляє вексель.

На підставі гарантованих платіжних доручень підприємство може здійснювати без обмеження суми переказ коштів:

на ім'я окремих громадян - коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар і т.п.);

підприємствам - на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції в населених пунктах, де немає банків.

Гарантованими платіжними дорученнями можуть здійснюватися розрахунки між філіями одного банку або між різними банками за наявності між ними кореспондентських зв'язків, у яких передбачена ця форма розрахунків.

Гарантоване доручення може бути прийняте до платежу тільки на повну суму.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються при розрахунках за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Але вони менш поширені ніж платіжні доручення.

Форма розрахунків акредитивами більш популярна при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Розрахунки чеками застосовуються для здійснення операцій у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами для скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Більшість видів чеків (крім іменних чеків) можуть передаватись на основі іменного передавального напису, який проставляється на звороті документа. Чек на пред'явника взагалі може передаватися простим врученням. Чековий обіг базується на поточному рахунку або, як його називають, на чековому рахунку.

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему "Клієнт- Банк", яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтами та банком протягом Дня.

Програмне забезпечення системи "Клієнт-Банк" має відповідати вимогам, які висуваються до технології банківських рахунків, і мати сертифікат (дозвіл Національного банку України).

Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів "Клієнт-Банк" і опрацювання його електронних документів є окремий договір між ним і банком. У договорі обов'язково мають бути обумовлені права, обов'язки та відповідальність сторін у разі виникнення спірних питань і порядок їх вирішення.

В якій формі подавати до банку розрахункові документи, у паперовій або у формі електронних розрахункових документів (електронних повідомлень), клієнт вирішує, виходячи із своїх технічних можливостей.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.

Банк під час здійснення розрахункових операцій застосовує платіжні інструменти згідно із нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України. А за несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків/и клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами.

Відповідальні працівники філій при прийомі розрахункових документів від клієнтів у паперовій формі передусім перевіряють відповідність вимогам встановлених стандартів та вміщення, в залежності від їх форми, даних, які розкривають зміст, тобто реквізити:

назву документа;

номер документа, число, місяць, рік його виписки;

назву платника (його офіційне скорочення), що збігається з назвою, заявленою в картці зі зразками підписів та відбитка печатки;

його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України;

номер рахунку платника в установі банку;

назву філії банку платника, його місцезнаходження;

код філії банку платника;

відповідність суми платежу цифрами та літерами; на першому примірнику платіжного доручення, доручення-вимоги, інкасового доручення, а також на чеку, заяві на акредитив відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника.

У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, відповідальний виконавець такий документ до виконання не приймає. Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо відсутні супровідні документи, надання яких разом з розрахунковими документами передбачені Інструкцією НБУ, або закінчився термін дії цих супровідних документів, та якщо порушено інші вимоги Інструкції. Виправлення і підчистки в розрахункових документах не допускаються.

Згідно з Інструкцією НБУ відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункових документів, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

2.1.3 Вплив операцій на поточних рахунках суб'єктів господарювання на доходи і витрати банку

Важливою властивістю банківських операцій є їх продуктивний характер. Банк тільки акумулює гроші - він перетворює "неробочі" грошові кошти в працюючі активи, що дають прибуток, сприяють розвиткові виробництва.

Прибуток банків - це економічний показник його діяльності, визначається як різниця між доходами і витратами банку.

Кожен вид банківських операцій може бути прибутковим або збитковим, залежно від того, що приносять ці операції - дохід чи витрати.

Безпосередньо до банківських доходів і витрат належать:

процентні доходи і витрати;

комісійні доходи і витрати;

результати від торговельних операцій;

інші.

Обидва види грошей, і готівковий, і безготівковий - це складові платіжного обороту. Для банку ці дві форми мають велике значення. У щоденних операціях беруть участь готівкові гроші: при виплатах і внесенні сум, при обмінних операціях з іноземною валютою та інше. Готівкові гроші потребують витрат, пов'язаних з придбанням, транспортуванням, охороною. Також причиною великих витрат стає зберігання грошей.

Касові операції - це джерело доходу для банку в тому випадку, якщо він продаватиме готівку іншому банку.

Ще більшу частину грошей, з якими працюють банки, становлять кошти на рахунках суб'єктів господарювання. При кожній безготівковій операції, при перерахуванні в інші банки, при внутрішньобанківських бухгалтерських операціях використовують кошти на рахунках. Витрати щодо збереження цих коштів, транспортування тощо відпадають. Та і оперувати з ними простіше. Але все-таки і тут треба вжити заходів безпеки для уникнення зловживань та крадіжок.

Банки надають своїм клієнтам наступні послуги з розрахунково-касового обслуговування, за які отримують комісійну винагороду (комісійні доходи):

плата за відкриття рахунку;

плата за оформлення та видачу грошових та лімітованих книжок (на 25 сторінок, на 50 сторінок);

плата за електронні платежі по рахунках;

плата за електронні платежі, проведені через систему "Клієнт-Банк";

проведення електронних платежів клієнтів у післяопераційний час через систему "Клієнт-Банк";

проведення платежів за платіжними дорученнями на паперових носіях, що надійшли до банку в післяопераційний час;

абонента плата за використання системи "Клієнт-Банк" (за окремою угодою);

плата за приймання готівкових платежів від клієнтів підприємства (організації) (за окремою угодою);

плата за інкасацію грошового виторгу;

реалізація бланків векселів;

видача письмових довідок (надання додатків до довідок);

плата за пересилання документів;

консультування з окремих питань банківської діяльності та інформаційні послуги;

експертний аналіз фінансового стану позичальників (за окремою угодою);

видача витягів через Інтернет;

видача дублікатів втраченої перепустки;

завірення взірців підписів (копії карток взірців підписів);

оформлення та передача повідомлень засобами електронної пошти;

закриття поточного рахунку та перерахування залишків коштів в інший банк;

закриття рахунку при ліквідації підприємства (безоплатно).

Завжди потрібно пам'ятати, що комерційний банк -- прибуткове, і разом з тим ризикове підприємство, але ризикує банк тільки величиною власного капіталу, тобто свою діяльність повинен будувати на основі такої аксіоми: усе для клієнта, для його безпеки, на основі партнерських відносин, на принципах взаємної зацікавленості.

2.2 Принципи ведення бухгалтерського обліку коштів на поточних рахунках суб'єктів господарювання

2.2.1 Структура відображення коштів на поточних рахунках суб'єктів господарювання у Плані рахунків бухгалтерського обліку та синтетичний облік операцій

План рахунків фінансових банківських установ - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що призначений для реєстрації господарських операцій.

Новий План рахунків введено в банках України з 01.01.1998 року, внаслідок реформи бухгалтерського обліку і звітності в банках. План рахунків бухгалтерського обліку для установ НБУ та інших банків розроблено Національним банком України відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та стандартів. Структура Плану рахунків сформована з урахуванням структури фінансових звітів за МСБО №30 і вимог Міжнародного валютного фонду.

План рахунків надає можливість здійснювати детальний і повний облік усіх банківських операцій та своєчасно надавати детальну і достовірну інформацію керівництву банку, Національному банку України, акціонерам і діловим партнерам, податковим та статистичним органам, іншим користувачам.

Рахунки в Плані рахунків бухгалтерського обліку банків розташовуються за принципом зростання їх номерів. Кожен клас включає рахунки І, II, III і IV порядків. Усі вони належать до синтетичних і відрізняються ступенем деталізації та інформації про об'єкт обліку:

Рахунки І порядку - однозначні, назва дублює назву класу.

Рахунки II порядку - двозначні, мають назви, однойменні з розділами.

Рахунки III порядку - тризначні, означають групу рахунків, яка деталізує інформацію всередині розділу. Рахунки IV порядку - чотиризначні, означають рахунок, який деталізує інформацію за конкретними ознаками.

За допомогою синтетичного обліку, тобто з використанням балансових рахунків, перелік яких наведено в Плані рахунків, відбувається запис інформації про операції, що виконуються банком, та виникає можливість відобразити ці операції в агрегованому вигляді в балансовій та фінансовій звітності і використати її для аналізу управління.

У Плані рахунків застосовується десяткова система кодування рахунків. Кожна з чотирьох цифр номера рахунку означає його рівень: перша цифра - клас, друга - розділ в класі, третя - групу в розділі, четверта - номер рахунку в групі.

Такий підхід дає можливість виконувати групування на різних рівнях та легко будувати звіти з різним ступенем агрегації.

Для обліку операцій з клієнтами (крім банків) використовуються розрахунки другого класу. Тут обліковуються кредити, бюджетні кошти, депозити, кошти на транзитних рахунках.

Кошти на поточних бюджетних рахунках обліковуються на рахунках у 25-му розділі "Кошти бюджету та позабюджетних фондів України". Кошти на поточних рахунках суб'єктів господарювання обліковуються в 26-му розділі "Кошти клієнтів банку" Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків:

260 Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності.

2600 Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності.

Призначення рахунку 2600 (П): облік коштів суб'єктів господарської діяльності, які використовуються для розрахунків.

Залишок коштів і надходження їх готівкою та безготівково на рахунки обліковуються за кредитом поточного рахунку:

Дт Кт

Різні рахунки ххх

Поточний рахунок ххх

А безготівкове списання і видача коштів готівкою з рахунку обліковуються за дебетом поточного рахунку клієнта:

Дт Кт

Поточний рахуно кххх

Різні рахунки ххх

Розглянемо приклади обліку операцій на поточних рахунках суб'єктів господарювання:

1. Якщо на рахунок клієнта надійшов виторг, то складається облікова проводка: Дт 1001Банкноти і монети в касі банку, Кт 2600Поточні рахунки СГД

2. Виплачено кошти з рахунку клієнта готівкою для виплати заробітної плати: Дт 2600Поточні рахунки СГД, Кт 1001Банкноти і монети в касі банку

3. Списано суму з поточного рахунку клієнта і зараховано в доходи банку за проведення касових операцій: Дт 2600Поточні рахунки СГД, Ктб ПО Комісійні доходи за розрахунково-касове обслуговування клієнтів

Облік інкасованого грошового виторгу підлягає зарахуванню на поточні рахунки клієнтів і обліковується на рахунку №1005 "Банкноти і монети, інкасовані до перерахування". Цей рахунок використовується як транзитний.

4. На суму грошового виторгу, інкасованого до перерахування складаємо облікову проводку: Дт 1005Банкноти і монети, інкасовані до перерахування, Кт 2600Поточні рахунки СГД