Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

За сучасних умов політика створення робочих місць має розглядатися як важлива складова політики зайнятості та чинник забезпечення населення роботою. Збалансування пропозиції робочих місць і потреби в них економічно активного населення, з одного боку, та пропозиції робочої сили і попиту на неї - з іншого, не може бути забезпечено лише способом ринкової саморегуляції. Йдеться про створення на сучасному етапі такого обсягу нових робочих місць, за якого безробіття утримувалося б на нормативно-цільовому рівні, тобто такому, який країна може витримати без подальшого зростання соціальної напруженості в суспільстві. Стратегія створення робочих місць за державної підтримки в цих умовах має орієнтуватися на соціально-економічні пріоритети: надання переваги депресивним регіонам, не капіталомістким галузям, особам, які належать до соціально вразливих на ринку праці верств населення.

Однією із форм створення нових робочих місць є надання роботодавцям дотації на створення додаткового робочого місця, а також для створення нового робочого місця для молоді, яка отримала вищу, або професійно-технічну освіту [21].

Порядок надання роботодавцю дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних розроблено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" та затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 року №1.

- Дотація - це кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, надані роботодавцю, що створює додаткові робочі місця, для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості, на покриття витрат на заробітну плату, прийнятих на них осіб.

- Додаткове робоче місце - це робоче місце, на яке прийнята на постійну роботу особа за направленням державної служби зайнятості з числа зареєстрованих безробітних за умови відсутності на підприємстві скорочення чисельності працюючих за професією (спеціальністю), за якою працевлаштовується безробітний, протягом останніх 12 місяців.

- Перше дотаційне робоче місце - це перше місце роботи, на яке працевлаштовується особа після закінчення навчання в професійно - технічному, або вищому навчальному закладі за отриманою професією.

Першим робочим місцем з наданням роботодавцю дотації забезпечується молодь, яка звернулась до державної служби зайнятості не пізніше двох місяців після закінчення навчального закладу та перебуває на обліку в державній службі зайнятості як безробітна [21].

Дотація надається роботодавцю за умови працевлаштування за направленням державної служби зайнятості на строк понад 2 роки громадян, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості, як безробітні не менше 3 місяців, та громадян квотної категорії, які перебувають на обліку не менше одного місяця, а саме:

- жінки, які мають дітей віком до 6 років;

- одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років або дітей - інвалідів;

- молодь, яка закінчила, або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, ПТУ та Вузах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної служби і якій надається перше робоче місце;

- діти сироти, які залишилися без піклування батьків, а також особи, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийнятися на роботу;

- особи перед пенсійного віку;

- особи звільнені після відбуття покарання або примусового лікування.

Перевага в наданні дотації надається роботодавцям, що створюють додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, понад установлену квоту.

Дотація надається в межах коштів Фонду, передбачених бюджетом та кошторисом на цю мету.

Дотація не надається роботодавцям, які не зареєстровані як платники внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, мають заборгованість за страховими внесками, та якщо до них застосовувалися фінансові санкції за недотримання Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" та Закону "Про зайнятість населення" протягом 12 місяців, що передували місяцю розгляду питання про надання дотації [20].

Дотація надається щомісяця протягом одного року в розмірі фактичних витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості безробітних, що включають установлену їм тарифну ставку (посадовий оклад) з доплатами за умови праці, але не вищий за середній рівень заробітної плати в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць за умови, що трудовий договір із цим працівником не буде розірвано у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників протягом двох років.

У разі розірвання трудового договору з працівником, працевлаштованим за направленням державної служби зайнятості, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору надана дотація має бути повернена в повному обсязі з урахуванням індексації на рівень інфляції.

У разі переведення працівника за його згодою з робочого місця, на яке надавалася дотація, якщо він працював на ньому понад 6 місяців, на постійну роботу на інше робоче місце на цьому підприємстві із збереженням гарантій зайнятості, виплата дотації не припиняється.

Рішення про надання дотації приймається директорами районних, міських центрів зайнятості, які є робочими органами виконавчої дирекції Фонду, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Рішення про надання роботодавцю дотації приймається на підставі:

- письмової згоди роботодавця на направленні на працевлаштування з наданням дотації роботодавцю для прийняття на роботу на відповідне робоче місце безробітного за направленням служби зайнятості з умовою надання дотації;

- довідки роботодавця про відсутність скорочення на підприємстві протягом 12 місяців чисельності працівників за професією спеціальністю, на яку працевлаштовується безробітний, підтвердженої центром зайнятості;

- відомостей центра зайнятості про реєстрацію роботодавця, як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, про відсутність заборгованості щодо їх сплати та відсутність застосування до роботодавця фінансових санкцій за недотримання Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" та Закону "Про зайнятість населення".

Розгляд питання про можливість надання роботодавцю дотації здійснюється директором центру зайнятості протягом 5 календарних днів. У разі прийняття позитивного рішення роботодавцю протягом 5 календарних днів направляється проект договору між центром зайнятості та роботодавцем про надання дотації.

1.3 Порядок обчислення розміру страхових внесків та їх облік

безробіття фонд страхування

Обчислення й сплата внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття проводиться відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ та Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213-ІІІ.

На підставі цих законів проводиться реєстрація та облік платників страхових внесків, обчислення й сплата внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, облік їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та контроль за сплатою страхових внесків.

Верховною Радою України 17 січня 2002 року ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування", яким зокрема, внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття", а саме, від сплати страхових внесків звільняються [10].[4]:

- застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

- застраховані особи в частині отримання допомоги по частковому безробіттю.

Не є платниками страхових внесків особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття:

- працюючі пенсіонери, які отримують, або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за трудовим договором в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Взяття на облік юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду. Після отримання відомостей з реєстраційної картки в центрах зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходження (місцем проживання) суб'єктів підприємницької діяльності вноситься відповідний запис до журналу обліку платників страхових внесків [6].

Платники страхових внесків, які беруть участь в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах, подають до центру зайнятості заяву та завірені відповідальною особою центру зайнятості копії таких документів:

- свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (посвідчення підприємця, що проводить свою діяльність без створення юридичної особи);

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Зазначені особи набувають статусу платника страхових внесків з дати, указаної в заяві.

Громадяни України, які працюють за межами України та незастраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, у якій вони перебувають, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, подають до центру зайнятості заяву за формою та завірені відповідальною особою центру зайнятості копії таких документів:

- документа, що підтверджує роботу особи в країні, де він перебуває та що він не зареєстрований у системі соціального страхування цієї країни на випадок безробіття;

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

На основі документів, проводяться відповідні записи в журналах обліку, а одержані від платників заяви та копії документів підшиваються до справи, на якій проставляється реєстраційний номер. Після реєстрації платників страхових внесків видається повідомлення, в якому проставляється реєстраційний номер [11].

Після одержання від державного реєстратора повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи ( у результаті злиття, приєднання, поділу, реорганізації, ліквідації) чи про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, працівники центру зайнятості здійснюють документальну перевірку правильності розрахунків роботодавця, за результатами якої складається акт у двох примірниках. Якщо роботодавець має недоїмку зі сплати страхових внесків, то йому нараховується пеня, штраф відповідно до чинного законодавства. У 15 - денний строк проводяться повні розрахунки зі сплати недоїмки, пені штрафу на підставі акта.

Працівниками центру зайнятості після остаточного погашення роботодавцем суми заборгованості зі сплати страхових внесків та інших платежів до Фонду, платнику видається Довідка про відсутність заборгованості, за відповідною формою.

Копія Довідки та повідомлення про вручення поштового відправлення підшиваються в особову справу страхувальника. Платежі роботодавці, що знявся з обліку, враховуються в базі даних до кінця поточного року. Справа роботодавця зберігається протягом трьох років.

У разі встановлення заборгованості платника, державна реєстрація якого скасовується, якщо роботодавець є фінансово неспроможним, його борги щодо сплати страхових внесків відображаються в акті перевірки (до якої додається акт звірки заборгованості) в трьох примірниках, один із яких надсилається до ліквідаційної комісії, другий - правонаступнику ( якщо він визначений). Одночасно до відповідного органу державної реєстрації надсилається повідомлення щодо існуючої заборгованості роботодавця перед Фондом.

Погашення боргів із сплати страхових внесків до Фонду проводиться у порядку черговості їх стягнення відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [12].

Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття для роботодавців та застрахованих осіб встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Страхові внески нараховуються:

- для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі , які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з доходів фізичних осіб [7];

- для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з доходів фізичних осіб;

- для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку) обчисленого відповідно до чинного законодавства України. Роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня його реєстрації як платника страхових внесків до Фонду.

Фізична особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладення трудового договору з роботодавцем, із цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з моменту розірвання трудового договору.

З дня взяття на облік, як платника внесків починають сплачувати страхові внески особи, які беруть участь у загальнообов'язковому державному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах.

У разі порушення установленого строку сплати страхових внесків за звітний період та несплати їх на протязі наступного звітного періоду ці особи знімаються з обліку як платники страхового внеску до Фонду з першого дня, за який страхові внески не сплачено [4].[11].

Обчислення страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб здійснюється щомісяця.

Обчислення страхових внесків осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, здійснюються в строки, передбачені для сплати цими особами податків.

Страхові внески нараховуються відповідно «Інструкції про порядок обчислення й сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» на фактичні виплати (доходи), що не перевищують визначеної Кабінетом Міністрів України максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, із якої справляються внески до Фонду.

Страхові внески з оплати праці (доходу, винагороди), сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.

Страхові внески сплачуються 1 раз на місяць у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

У разі нестачі коштів на рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі, видача коштів на оплату праці й перерахування страхових внесків до Фонду проводяться у пропорційних сумах.

Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

У разі видачі підприємством коштів на оплату праці з виручки від реалізації продукції (наданих послуг), платники зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати, ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків [11].

При ліквідації підприємство зобов'язане провести повний розрахунок із Фондом на день ліквідації. Якщо підприємство, яке ліквідовується, має заборгованість з заробітної плати, у тому числі і нарахованої за останній місяць, а строк внесення страхових внесків ще не настав, то ліквідаційна комісія зобов'язана включити належну суму сплати коштів до ліквідаційного балансу підприємства й оформити це надходження окремим актом. В акті зазначається правонаступник (якщо він визначений), сума належних платежів і дата їх внесення, яка не може бути пізнішою від дати, встановленої підприємству для її виплати до ліквідації.

Копії акта, підписаного ліквідаційною комісією й правонаступником (якщо він визначений), подаються до центру зайнятості, де зареєстрований страхувальник, що підлягає ліквідації, і правонаступник.

Якщо належна сума платежів, що мають вноситись підприємством, яке ліквідується, перевищує суму, зазначену в акті, то правонаступник (якщо він визначений), зобов'язаний унести повністю всю належну суму й одночасно внести відповідні зміни до балансу, одержаного від ліквідаційної комісії.

Фізичні особи, які використовують працю найманих працівників, сплачують страхові внески щомісяця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачена заробітна плата.

Указана сплата страхових внесків проводиться за безготівковими розрахунками або готівкою через установи банків - поштовими переказами через підприємства зв'язку на рахунок Фонду [12].

Нараховані суми страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб перераховуються на відповідний рахунок Фонду.

На цей рахунок перераховуються також суми фінансових санкцій та адміністративних стягнень, благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, інші надходження відповідно до законодавства України.

Роботодавці, зобов'язані вести облік сплачених внесків до Фонду, у тому числі сплачених застрахованими особами.

Нараховані та перераховані страхові внески роботодавців та застрахованих осіб обліковуються: підприємствами та організаціями - суб'єктами підприємницької діяльності на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням", субрахунок 653 "розрахунки за страхуванням на випадок безробіття", бюджетними установами - на рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням", субрахунок 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття".

Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові витрати.

Нарахування страхових внесків до Фонду відображається ними за дебетом рахунку класу 8 "Витрати за елементами" (рахунок 82 "Відрахування на соціальні заходи", субрахунок 823 "Страхування на випадок безробіття") та за кредитом рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням», субрахунок 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття".

Для роботодавців, які використовують для обліку рахунки класу 9 "Витрати діяльності", відрахування страхових внесків відображається за дебетом рахунку 91 " Загальновиробничі витрати" 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та за кредитом рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням", субрахунок 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття".

Страхові внески до Фонду в бюджетних установах сплачуються за рахунок коштів, передбачених на ці цілі.

Нарахування страхових внесків у бюджетних установах відображаються за дебетом відповідного рахунку класу 8 "Витрати" та за кредитом рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням", субрахунок 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття".

Утримання страхових внесків із застрахованих осіб відображається:

- Для підприємств та організацій - суб'єктів підприємницької діяльності - за дебетом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці", субрахунок 661 "Розрахунки за заробітною платою" та за кредитом рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням", субрахунок 653 "розрахунки за страхуванням на випадок безробіття";

- Для бюджетних установ - за дебетом рахунку 66 Розрахунки з оплати праці", субрахунок 661 "Розрахунки за заробітною платою" та за кредитом рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням", субрахунок 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття".

При перерахуванні коштів до Фонду: для підприємств та організацій - суб'єктів підприємницької діяльності - дебетується рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунок 653 «Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття»; для бюджетних установ - дебетується рахунок 65»Розрахунки із страхування», субрахунок 653 «Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття», та кредитується відповідний рахунок класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи», як для підприємств та організацій - суб'єктів підприємницької діяльності, так і для бюджетних установ.

Роботодавці щоквартально складають у двох примірниках розрахункову відомість про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, один екземпляр якої подається до центру зайнятості за місцем реєстрації платника в такі строки: 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня, 25 січня [10],[11].

Усі примірники розрахункової відомості підписуються керівником та головним бухгалтером підприємства або організації, виконавцем та завіряються печаткою. Другий примірник звіту, завірений центром зайнятості, залишається в бухгалтерії платника страхових внесків.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.

Позапланові перевірки здійснюються у разі реорганізації, зміни місцезнаходження або ліквідації підприємства, установи, організації.

Контроль на підприємствах, в установах, організаціях проводиться шляхом перевірки бухгалтерський документів про нарахування заробітної плати, повноти нарахування страхових внесків, платіжних документів про перерахування сум страхових внесків на рахунок Фонду, розрахункових документів, касових документів.

Перевірці підлягають документи за поточний і минулі роки без застосування строку давності.

Платники страхових внесків зобов'язані беззаперечно подавати посадовим чи уповноваженим особам центру зайнятості, які проводять перевірку, необхідні документи, що стосуються фонду оплати праці та інших виплат, нарахування страхових внесків, та платіжні документи з перерахування страхових внесків до Фонду.

При необхідності керівники і відповідальні посадові особи під час перевірки надають письмові пояснення з питань, що перевіряються, виконують вимоги осіб, які виконують перевірку, щодо усунення виявлених порушень.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, інший залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку.

В акті зазначається: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення при нарахуванні й сплаті страхових внесків.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником не нараховані страхові внески, за актом перевірки страхові внески до нараховуються із сумою пені та штрафу, а до винних посадових осіб застосовуються санкції відповідно до чинного законодавства.

За наявності заперечень чи зауважень щодо змісту акта перевірки з боку страхувальника його керівник або головний бухгалтер підписують акт із зауваженнями у письмовій формі, що подається центру зайнятості, який проводив перевірку.

Зауваження до акта перевірки розглядаються центрами зайнятості вищого рівня [4].

Роботодавці зобов'язані:

- Своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески;

- Своєчасно надавати центрам зайнятості відомості в установленому порядку про:

- прийняття на роботу працівників;

- заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо;

- сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами.

Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної її сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120 % одлікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. Пеня на пеню не нараховується.

При надходженні документів із сплати недоїмки, пені та штрафу в першу чергу погашається недоїмка, а потім - пеня та штраф. Якщо за платниками до наступного чергового строку сплати страхових внесків є недоїмка, то вона сплачується у такому порядку: спочатку сплачується недоїмка минулих років, потім послідовно: пеня за цю недоїмку, недоїмка за перший строк платежу поточного року, пеня за цю недоїмку і т.д. При стягненні недоїмки за рішенням суду в першу чергу покриваються судові витрати на її стягнення.

Днем сплати страхових внесків та пені вважається:

- при перерахуванні платежу з рахунку платника - день списання установою банку суми платежу;

- при внесенні готівкою - день унесення готівки у банківську установу чи підприємство зв'язку.

Нарахування пені проводиться, починаючи з наступного дня після настання строку сплати страхових внесків, до дня сплати включно.

Якщо строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то пеня нараховується, починаючи з наступного робочого дня після вихідного (святкового) дня.

Якщо недоїмка стягується в судовому порядку, то пеня не нараховується з дня винесення судом рішення про вилучення майна платника (при зверненні стягнення на суму, що їх мають повернути платнику інші особи), а також з моменту визнання боржника банкрутом.

За несвоєчасне зарахування страхових внесків на рахунок Фонду банківська установа сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі, передбаченому чинним законодавством. З платника за ці дні пеня не стягується.

Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають директор Державного центру зайнятості, його заступники, директор центру зайнятості Автономної Республіки Крим, директори обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступники [10], [11].

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються доход Фонду зі страхувальника у судовому порядку відповідно до законодавства.

Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів чи пені у разі відсутності коштів на рахунках може бути звернено на майно платника відповідно до чинного законодавства.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується.

Суми коштів, безпідставно стягнені із страхувальників, підлягають поверненню у триденний строк з дня вступу у законну силу рішення суду про безпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.

Посадові особи страхувальників, винні в несвоєчасній та неповній сплаті страхових внесків, несуть адміністративну відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Усі спірні питання, що виникають між платниками страхових внесків та органами Фонду з приводу нарахування страхових внесків, пені, стягнення недоїмки, штрафів та адміністративних стягнень, вирішуються в судовому порядку.

Подавати позовні заяви та представляти інтереси Фонду щодо стягнення страхових внесків, пені і штрафів у судах мають право Державний центр зайнятості, центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

На сьогоднішній день, кожний із нас може зіштовхнутися з такою проблемою, як безробіття. Малорозвиненість економічних, політичних, технологічних та інших секторів нашої країни поступово сприяють цьому.

Для вирішення проблеми «безробіття» було створено та розподілено по областях державні центри зайнятості. Наші науковці створили систему, по якій працюють праце-центри. При розробці технології був залучений досвід кращих вітчизняних центрів зайнятості, а також закордонних - Великобританії, Німеччини, Данії, Польщі, Росії.

Ця технологія дістала назву - ЄДИНА ТЕХНОЛОГІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ НЕЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ.

Технологія містить рекомендації щодо організації праці державних службовців, а також адаптації та організації роботи для покращення умов щодо працевлаштування безробітного, швидкий пошук роботи, перекваліфікацію, створення належних умов праці як для державного службовця тік і для безробітного [45], [50].

У розділі 1 висвітлено відомості про призначення Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття.

Безробітні - це працездатні громадяни, працездатного віку, які не залежно від них причин не мають заробітку або іншого законного доходу, зареєстровані в державній службі зайнятості і дійсно шукають роботу та здібні до неї.( ст.2 Закону України « Про зайнятість населення» від 21.11.97 р.).

Безробіття розподіляється:

- Економічне безробіття;

- Технологічне безробіття;

- Структурне безробіття пов'язане з закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції, з соціальною переорієнтацією економіки, скорочення індустріального будівництва, зменшенням числа зайнятих в апараті управління;

- Конверсійне безробіття;

- Молодіжне безробіття;

- Скрите безробіття.

Щоб захистити себе від цієї проблеми досвідом вітчизняних та зарубіжних науковців була створена система соціального страхування.

Реформа соціального страхування в Україні здійснюється досить активно, її зразком стала система соціального страхування континентального типу, передовсім ФРН.

Головні засади реформування були визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (1997р.). Ними передбачено формування 5 видів соціального страхування, при цьому єдиною суттєвою відмінністю від зразків СРСР страхування на випадок тимчасової непрацездатності.

Соціальне страхування мають здійснювати недержавні некомерційні організації, які керуються соціальними партнерами.

Нині запроваджено вже 3 види загальнообов'язкового державного соціального страхування: від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, на випадок безробіття та у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням. Оскільки організаційно фінансові системи страхування від безробіття і від тимчасової непрацездатності в Україні практично вже існували, поки що принциповим моментом реформи було формування соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Глобалізація в економіці, політиці, соціальній сфері підкріплюється глобалізацією підходів до формування політики соціального захисту, а також хоча б мінімальних стандартів, забезпечення та поширення соціальних гарантій усіх працюючих осіб незалежно від того, на території якої країни вони працюють [25].

Головна роль у регулюванні процесів належить Конвенціям та Рекомендаціям Міжнародної організації праці, а також Європейській соціальній хартії та Європейському кодексу соціального забезпечення. За умови ратифікації цих документів Верховною Радою України, при цьому їх норми є пріоритетними порівняно з національними нормативно-правовими актами [24].[25].[26].

Проголошений Україною напрям євроінтеграції покладає на суспільство зобов'язання створювати умови для забезпечення в державі виконання вимог міжнародних стандартів соціального захисту. Одним із головних чинників збалансування економічних можливостей держави, платників податків і зборів, потреб громадян у захисті є забезпечення дієвого співробітництва між усіма сторонами соціального діалогу, налагодження партнерських стосунків та створення умов для соціальної відповідальності бізнесу поряд із посиленням соціального захисту працівників.

Розділ 2. Характеристика Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

2.1 Умови створення Фонду та його структура

Соціальний захист зачіпає інтереси кожного громадянина. У працездатному віці, він повинен бути захищений від безробіття на рівні, що не дасть йому опинитися за межею бідності. Для цього система захисту повинна вирішуватись комплексно, тому реформування соціального захисту населення здійснюється в рамках єдиної державної політики в цій галузі за єдиною програмою, відповідно до економічних можливостей суспільства.

З набуттям незалежності в Україні розроблена і схвалена Верховною Радою Концепція реформування соціального забезпечення населення України, яка врахувала перехід держави до ринкової економіки, оскільки механізм існуючої до цього часу системи соціального захисту вичерпали себе і обумовили негативні тенденції: зростання заборгованості по виплатах; випадки нецільового використання коштів; невідповідність форм управління фондами в існуючій системі формування цих фондів.

Мета цієї реформи - створення стійкої фінансової системи для економічного захисту людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності та інших випадках передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків; створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства; удосконалення системи виплат; встановлення дієвого контролю за цільовим використанням коштів цільових фондів.

Таким чином в Україні було створено чітку систему загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення та Рекомендаціях Міжнародної Організації Праці [24].

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом є держава [4].

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", Законом України "Про зайнятість населення" та Статутом, який затверджується правлінням Фонду.

Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об'єднаннями та об'єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників визначається сторонами самостійно.

Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином України або має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку, а також особа, яка звільнена з останнього місця роботи з підстав, передбаченою статтею 37, пунктами 3,4,7,8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу Законів про Працю України [2].

Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління має двох заступників, які разом з головою представляють сторони.

У разі відсутності голови правління його повноваження виконує заступник голови правління, який представляє іншу сторону, ніж ті, від яких обрано голову правління та голову наглядової ради.

Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до затвердженого плану, але не рідше ніж один раз на квартал.

Засідання правління Фонду є правочинним, якщо на ньому присутні від кожної сторони не менше ніж дві третини її представників [4].

Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість від загальної чисельності правління.

Правління Фонду має такі повноваження:

- спрямовувати та контролювати діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання Фонду;

- затверджувати документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду, в тому числі виконавчої дирекції Фонду;

- обирати голову правління Фонду та його заступників;

- розглядати кандидатури на посади керівника виконавчої дирекції Фонду - директора Державного центру зайнятості та його заступників і давати згоду на їх призначення в установленому порядку;

- давати згоду на звільнення в установленому порядку керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників, а у разі порушення ними законодавства чи статуту - вносити обов'язкове для врахування обґрунтоване подання про звільнення;

- затверджувати річний бюджет Фонду після встановлення Верховною Радою України розміру страхових внесків та звіт про його виконання;

- затверджувати порядок та обсяги використання коштів з окремих видатків бюджету Фонду;

- вирішувати питання щодо формування та використання резерву коштів Фонду;

- вносити Кабінету Міністрів України пропозиції щодо розміру страхових внесків та асигнувань Державного бюджету для їх, подання в установленому порядку Верховній Раді України;

- готувати та подавати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття;

- погоджувати проекти нормативно - правових актів щодо застосування Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", змін та доповнень до них.

Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість загальної частини членів правління Фонду.

Виключенням є питання, рішення з яких приймається правлінням Фонду двома третинами від загальної кількості голосів та обов'язковою більшістю голосів від кожної сторони. До цих питань належать:

- обрання голови правління;

- затвердження статуту Фонду та внесення змін до нього;

- затвердження регламенту засідань правління та внесення змін до нього;

- відмова члену правління у розгляді внесеного ним питання на засіданні правління;

- позбавлення повноваження голови правління та його заступників, крім випадків подання письмових заяв про звільнення за власним бажанням;

- внесення обов'язкового для врахування обґрунтованого подання про звільнення в установленому порядку керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників, крім випадків подання письмових заяв про звільнення за власним бажанням;

- затвердження річного бюджету Фонду;

- визначення розмірів страхових внесків та асигнувань Державного бюджету України і внесення Кабінету Міністрів України для подання Верховній Раді України на затвердження.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, які формуються і діють відповідно до Законів України "Про зайнятість населення", "Про державну службу", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та інших нормативно - правових актів [3], [4], [5].

Виконавча дирекція є постійно діючим виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень правління, і підзвітна та підконтрольна правлінню.

Виконавча дирекція та її робочі органи здійснюють такі функції:

- здійснюють облік та ведуть реєстр платників страхових внесків;

- провадять збір страхових внесків;

- здійснюють оперативне розпорядження зібраними фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;

- виплачують матеріальне забезпечення та надають соціальні послуги;

- контролюють правильність нарахування, своєчасність та повноту сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття;

- представляють інтереси Фонду в судових та інших органах;

- представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;

- готує та подає на розгляд правління Фонду:

а) пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

б) пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік;

в) проект бюджету та звіт про виконання бюджету Фонду;

г) звіт про діяльність.

Фінансування витрат, пов'язаних з виконанням функцій виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управлінням Фондом, розвитком матеріальної та інформаційної бази, здійснюється в межах надходжень до Фонду відповідно до кошторису видатків бюджету Фонду, затвердженого правлінням Фонду.

Нагляд за діяльністю Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснює наглядова рада. Наглядова рада контролює виконання Фондом статутних завдань та цільове використання ним коштів [4].

Наглядова рада складається з 15 осіб; до неї входять у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і роботодавців.

Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.

Представники застрахованих осіб делегуються профспілками їх об'єднаннями та об'єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників здійснюється у порядку, визначеному сторонами самостійно.

До складу наглядової ради не може бути призначено або делеговано особу за наявності підстав, передбачених частиною 3 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття".

Наглядова рада діє на громадських засадах, до її складу не можуть входити члени правління Фонду та працівники виконавчої дирекції Фонду. Строк повноважень членів наглядової ради становить шість років.

Наглядову раду очолює голова, який обирається строком на два роки із складу членів наглядової ради почергово від представників кожної сторони і не може представляти ту сторону, від якої обрано правління Фонду.

Для виконання покладених на неї завдань наглядова рада має право:

1. Обирати голову наглядової ради та затверджувати двох його заступників, які разом із головою представляють сторони.

2. Одержувати необхідну інформацію та документи про діяльність Фонду, його правління, виконавчої дирекції та її робочих органів;

3. Затверджувати регламент роботи наглядової ради.

4. Заслуховувати звіти правління Фонду та виконавчої дирекції Фонду з питань виконання статутних завдань та цільового використання коштів Фонду.

5. Вимагати у разі потреби, від правління Фонду проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду.

6. Ставити питання перед правлінням Фонду про відповідальність посадових осіб виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів за виявлені порушення.

7. Одержує необхідну інформацію про роботу органів управління Фонду.

Для виконання своїх обов'язків член наглядової ради має право: передавати свій вирішальний голос іншому члену наглядової ради від тієї ж представницької сторони за письмовою довіреністю у випадку неможливості особисто взяти участь у засіданні наглядової ради з поважних причин, тимчасово звільнятись від основної роботи під час виконання обов'язків члена наглядової ради, на компенсацію витрат на відрядження, пов'язані з діяльністю наглядової ради, що здійснюються за рахунок сторони, яка його призначила (делегувала) [4], [5], [10], [11].

Члени наглядової ради несуть відповідальність за виконання своїх обов'язків перед наглядовою радою.

Чергові засідання наглядової ради проводяться не рідше одного разу на квартал відповідно до плану.

У разі потреби позачергові, в тому числі термінові засідання скликаються головою наглядової ради, а також на вимогу однієї третини її членів або однієї сторони.

Засідання наглядової ради може скликатись за зверненням правління фонду та на вимогу органу державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

В засіданні наглядової ради з правом довірчого голосу беруть участь голова правління Фонду, керівник виконавчої дирекції Фонду або їх, заступники.

Наглядова рада приймає в межах своєї компетенції, визначеної Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", обов'язкові для виконання правлінням Фонду та його виконавчою дирекцією постанови, а також протокольні рішення, що регулюють внутрішню діяльність ради.

Постанови та протокольні рішення підписуються головою наглядової ради і в 5- денний термін направляються членам наглядової ради та виконавцям.

Члени наглядової ради можуть брати участь у засіданнях правління Фонду з правом дорадчого голосу.

Наглядова рада проводить свою діяльність на принципах рівноправності сторін та їх відповідальності за прийняті нею рішення.

У разі зміни основного місця роботи члена наглядової ради сторона, що його призначила (делегувала), має право на позбавлення його цих повноважень.

Наглядова рада може бути розпущена органом державного нагляду у разі невиконання завдань, покладених на неї положення про наглядову раду за діяльністю Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Формування нового складу наглядової ради здійснюється протягом 30 днів з дня оприлюднення рішення про розпуск відповідно до пункту 2 положення про наглядову раду за діяльністю Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття .

2.2 Функції Фонду

Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, систему яких складають:

Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Центральним органом виконавчої дирекції в системі робочих органів виконавчої дирекції Фонду є Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

Центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості є робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

Основними напрямами діяльності Фонду є:

- управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття;

- збір і акумуляція страхових внесків;

- контроль за надходженням страхових внесків;

- контроль за використанням страхових коштів;

- виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Фонд не може проводити будь-яку діяльність, крім передбаченої Законом України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" та Статутом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Для реалізації основних напрямів діяльності Фонд повинен забезпечувати:

- Ведення реєстру платників страхових внесків;

- Збір страхових внесків;

- Виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг;

- Розробку та внесення Кабінету Міністрів України пропозицій про розмір страхового внеску і асигнувань Державного бюджету для подання в установленому порядку Верховній Раді України на затвердження, а після прийняття відповідного закону про ці розміри розробку та затвердження річного бюджету Фонду;

- Підготовку та подання в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозицій щодо вдосконалення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття;

- Розробку інструкцій, роз'яснень, методичних рекомендацій з питань, що входять до його компетенції;

- Контроль правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, правильності визначення роботодавцем допомоги по частковому безробіттю та її виплати застрахованим особам, вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень;

- Вжиття заходів щодо раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;

- Інформування застрахованих осіб через засоби масової інформації про результати своєї роботи;

- Співпрацю з іншими страховими фондами, що здійснюють загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у виконанні функцій збору страхових внесків і контролю за їх сплатою, щодо формування та ведення інформаційної системи платників страхових внесків, у проведенні заходів, пов'язаних з виплатою забезпечення та надання соціальних послуг, і має право в кожному конкретному випадку приймати спільні рішення щодо фінансування цих заходів;