Метою аналізу є оцінка і визначення шляхів оптимізації структури капіталу і зобов'язань та ефективності вкладення фінансових ресурсів в активи банку, а також визначення фінансової стабільності і надійності та узагальнююча оцінка і прогноз майбутнього фінансового потенціалу [56, с. 19]. Мета аналізу пасивів банку конкретизується у таких завданнях:

дослідження та оцінка динаміки, складу та структури капіталу і зобов'язань;

дослідження та оцінка платоспроможності та достатності капіталу;

дослідження та оцінка кредитів та депозитів;

дослідження та оцінка обгрунтованості розподілу прибутку;

узагальнююча оцінка розміру та структури капіталу і зобов'язань та ефективності вкладення фінансових ресурсів в активи банку [58, с.24].

Інформаційне забезпечення аналізу пасивів банку класифікується також, як і при аналізі активів за джерелами формування інформації та напрямками її використання.

За джерелами формування економічна інформація поділяється на правову, директивну, нормативно - довідкову, планову та фактографічну [57, с. 20]. Джерелом правової інформації є законодавство України. Правова інформація міститься у законодавчих актах, що регулюють діяльність комерційних банків у галузі господарських, фінансових, кредитних та трудових відносин. Директивна інформація - інформація постанов Кабінету Міністрів України, НБУ, наказів Міністерства статистики України та інших міністерств і відомств. Джерелом нормативно - довідкової інформації є збірки галузевих та відомчих нормативів, стандарти, довідники тощо. Основними джерелами фактографічної інформації є бухгалтерський та статистичний облік. Фінансові ресурси відображаються в поточному бухгалтерському обліку і фінансовій звітності. Основною формою звітності комерційного банку є баланс, який показує стан активів, зобов'язань та капіталу банку на певну дату.

Загальний аналіз пасивів комерційного банку грунтується на застосуванні методик горизонтального, вертикального, порівняльного та коефіцієнтного аналізу.

Динаміка, склад і структура пасивів та їх оцінка за період, що аналізується, досліджується за допомогою табл.3.1 Дані свідчать (рис.3.1), що загальний приріст фінансових ресурсів на 10028922,13 грн. є наслідком збільшення капіталу на 3658108,3 грн. або на 4,3% при одночасному зменшенні зобов'язань на 4,3% в структурі пасивів.

Рис. 3.1. Структура пасивів Радомишльської філії АКБ “Аваль” у 2010 - 2011 р.

Прибуток поточного року (балансові рахунки 5900, 5999) показує (табл.3.1), наскільки банк ефективно функціонував протягом звітного періоду.

За 2011 р. філією було отримано прибуток в розмірі 148693,14 грн., який був вище прибутку за 2010р. майже в два раза, що пояснюється ростом обсягу активних операцій і ефективністю управління наявними банківськими ресурсами.

Це дозволяє зробити висновок, що Радомишльська філія АКБ "Аваль" проводить обережну політику і намагається закріпити свою фінансову незалежність і надійність.

Стан капіталу комерційного банку характеризується його розміром, структурою (відносними частками окремих його складових) та темпами росту або приросту як капіталу в цілому, так і його складових (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Динаміка, склад та структура капіталу Радомишльської філії АКБ "Аваль" за 2010 - 2011 р. р.

При здійсненні аналізу стану капіталу треба визначити відповідність його розміру вимогам НБУ.

Як свідчать дані табл.3.1 у дослідженому періоді загальні зміни в обсязі та структурі капіталу можна оцінити позитивно. Загальний обсяг капіталу збільшився на 1,8 млн. грн. або на 0,26%. Темпи приросту основного капіталу (2,22%) випереджували темпи приросту додаткового капіталу (-10,27%), що відповідає вимогам НБУ, згідно до яких додатковий капітал не повинен перевищувати суму основного капіталу.

Досить значний розмір статутного капіталу банку обумовлено прагненням нарощувати капітальну базу та значно підвищити свою надійність і платоспроможність. Але слід мати на увазі, що значне перевищення суми статутного капіталу, встановленої нормативом, є небажаним та подальше її зростання є недоцільним.

Зростання капіталу досягнуто за рахунок реінвестування прибутку і емісії акцій.

Оцінюючи структуру капіталу та зміни, які в ній відбулися за період, що досліджується, можна визначити стабільність. Зрушення, що відбулися в обсязі капіталу, позитивно вплинули на структуру капіталу: питома вага основного капіталу зросла на 1,65 пп., на стільки же зменшилася питома вага додаткового капіталу.

Для більш повної оцінки пасивів банку вивчають їх за окремими групами, видами та статтями.

Вимоги до активів комерційного банку щодо сплати фіксованої суми у певний час визначаються його зобов'язаннями. Зобов'язання переважають у загальному обсязі фінансових ресурсів комерційного банку і, у цьому розумінні, визначають обсяги та напрямки його діяльності.

У досліджуваному періоді загальний обсяг зобов'язань збільшився на 637813,83 грн. при одночасному зростанні залишків на розрахункових і поточних рахунках фізичних осіб на 0,37% і депозитів з фізичних осіб на 0,54%, міжфілійних розрахунків - 2,78% в структурі зобов'язань.

Для більш детального аналізу залучених коштів необхідно розглянути їх складові (види) у динаміці на протязі 2011 р., що дозволить дати кількісну і якісну оцінку.

Розрахункові і поточні рахунки юридичних осіб займають значну питому вагу в структурі залучених коштів Радомишльської філії АКБ "Аваль”, хоча відбулося зниження питомої ваги за рік: 6,87 - на початок року і 5,51% - на кінець, за рахунок скорочення залишків на поточних рахунках суб'єктів господарської діяльності, коштів в розрахунках суб'єктів господарської діяльності, цільових коштів до запитання.

Навпаки, розрахункові і поточні рахунки фізичних осіб (кошти до запитання фізичних осіб) зросли на 342,14 тис. грн. або на 0,37% за рахунок залишків на поточних рахунках фізичних осіб, коштів фізичних осіб для розрахунків платіжними картками.

Зростання розрахункових рахунків клієнта позитивно впливає на прибутковість банку, оскільки постійне зростання даної категорії дозволяє спрямовувати цей вид залучених коштів на вкладення в державні цінні папери і короткострокові кредити першокласним позичальникам.

Депозити підприємств (депозити з юридичних осіб) також на протязі року мали тенденцію до зниження (на початок року вони склали 3239,36 тис. грн., а на кінець - 18386,24 тис. грн.).

Депозити населення (строкові кошти фізичних осіб) за 2011 р. зросли на 0,54%, що пояснюється наміром банку приваблювати один з самих стабільних і недорогих видів залучених коштів.

Розвивати цей напрямок перспективно, ще тім, що за різними підрахунками "на руках" населення знаходиться досить значна сума грошей, що слугувало б потужним джерелом поповнення банківських ресурсів для подальшого інвестування української промисловості, тому банк на протязі останніх років приділяє цьому напрямку особливу увагу, створюючи клієнтам банку (фізичним особам) привабливі умови залучення їх грошових коштів: існує диференціація відсоткових ставок в залежності від строку і суми внеску, розробляються різні види внесків із завищеними відсотковими ставками і т. ін., що таким чином підіймає популярність банку і серед населення (не дивлячись на значні операційні витрати, які в майбутньому повинні перекритися масштабністю цього виду діяльності.

Ощадні сертифікати (балансовий рахунок) за рік зменшилися на 0, 19% з одночасним зменшенням на 1494,8 тис. грн., це пояснюється кредитною політикою банку.

Інші кредитори (балансові рахунки 2900 - 2909) - дана стаття включає в себе кредиторську заборгованість банка перед клієнтами.

Кредиторська заборгованість є для банку додатковим (і "безкоштовним”) видом залучених коштів, оскільки щоденно по різним операціям клієнтів "зависають" їх кошти до моменту їх подальшого використання чи залишаються на кореспондентському рахунку, і ці кошти враховуються як обов'язковий резерв залучених коштів.

Наявність в структурі зобов'язань кредиторської заборгованості (на початок - 0,16 і на кінець - 0,037) свідчить, з однієї сторони, про наявність і можливості використання (в залежності від характеру заборгованості) тимчасово невикористаних клієнтами грошових коштів, а, з іншої, про активну роботу банка по наданню різних банківських послуг (операцій), від масштабів яких і залежать залишки на рахунках кредиторської заборгованості.

Проведений аналіз структури зобов'язань дозволяє зробити висновок про те, що АКБ "Аваль" за 2011 р. суттєво її поліпшив (попередь усього якісно). Найбільшими темпами зростання відрізняються міжфілійні розрахунки. Другий дуже важливий вид залучених коштів - розрахункові рахунки - хоча і зменшилися за рік по юридичним особам, але по фізичним особам - зросли на 342,14 тис. грн. Це свідчить про хороші результати діяльності. Також необхідно відмітити довіру до банка населення.

Динаміка обсягу, складу та структури зобов'язань банку заслуговує на загальну позитивну оцінку і дозволяє зробити висновок про добрі перспективи для подальшого розвитку банку.

Управління депозитним портфелем повинно забезпечувати оптимальне співвідношення між доходністю та ліквідністю банку. Формування та реалізація банківської політики в цілому та депозитної політики, зокрема, повинні враховувати ризики, що пов'язані з управлінням ресурсною базою Банку.

Види ризиків, пов'язаних з депозитними операціями:

ризик процентний - імовірність на певному проміжку часу перевищення вартості залучених коштів над доходністю активних операцій;

ризик нестриманого доходу - недостатність ресурсної бази для здійснення активних операцій;

ризик незбалансованої ліквідності - неспроможність Банку виконати свої зобов'язання за пасивами за рахунок надходжень за активами у випадку незбалансованості за строками та сумами;

ризик валютний - ризик зміни ціни національної валюти відносно іноземної;

операційний ризик - ризик збитку, що виникає через різні типи помилок персоналу або технічного обладнання при розрахунках, платежах, технологічних та юридичних помилках.

Установи здійснюють аналіз депозитного портфелю на основі інформаційної бази, яка повинна відповідати наступним вимогам: достовірність та співставленість даних; повнота та достатність інформації для обгрунтування висновків і пропозицій по підвищенню якості депозитного портфелю, побудова динамічних рядів окремих видів депозитних ресурсів; врахування номінальної та реальної ціни депозитних ресурсів.

Установи Банку використовують різноманітні методи аналізу депозитного портфелю, які надають змогу мінімізувати можливі ризики за депозитними операціями, а саме:

структурний аналіз залучених коштів,

аналіз структури депозитів за строками,

оцінка ступеню стабільності депозитів,

аналіз співвідношення пасивів і активів банку за термінами, сумами, джерелами та напрямками використання залучених коштів,

аналіз ефективності використання залучених коштів,

аналіз ефективності роботи установи та її рентабельність.

Кількісний аналіз структури залучених коштів полягає у визначенні питомої ваги кожної підгрупи або кількох підгруп в загальній сумі залучених коштів. Такий аналіз дозволяє виявити роль кожного економічного контрагента.

У розвитку пасивних операцій установи строкові депозити є найбільш стійким та легко прогнозованим пасивом. Значний приріст строкових депозитів підвищує ліквідність банку, проте знижує доходність банківських операцій, оскільки вони є дорогими ресурсами. Депозити до запитання використовуються, насамперед, для здійснення поточних розрахунків клієнтів, вони не залежать від рівня відсоткових ставок. Відкриваючи рахунок, клієнти встановлюють довготермінові відносини з банком, постійно використовуючи та поповнюючи залишки коштів на поточних рахунках. Існує дуже мала імовірність того, що клієнти Установи в повному обсязі та одночасно використають свої кошти з поточних рахунків. Тому на вказаних рахунках знаходиться постійний залишок, який може використовуватись Установою без особливого ризику для здійснення активних операцій.

Більш детальний аналіз структури залучених коштів проводиться на підставі даних аналітичного обліку. Структуру залучених коштів необхідно проаналізувати за сумами та категоріями депонентів.

Аналіз структури депозитів за строками: групування пасивів за строками дозволяє визначити строки можливого повернення коштів клієнтам і, внаслідок цього, прогнозувати та регулювати ліквідність балансу Банку.

Оцінка ступеню стабільності депозитів. З метою оптимізації структури депозитного портфелю доцільно використовувати систему показників для оцінки його якості та ефективності структури залучених ресурсів:

1) середній термін зберігання депозитів:

С = (Середній залишок депозитів/Оборот по поверненню

депозитів) *Кількість днів у періоді. (3.1)

Показник визначає кількість днів зберігання середнього залишку депозитів в звітному періоді (квартал, півріччя, рік). За його допомогою вивчається залежність середнього залишку депозитів від обороту по їх поверненню в динаміці.

Для найбільш повної характеристики депозитної бази необхідно визначити стабільну частину депозитів, які не зменшуються нижче граничного рівня з тим, щоб їх можна було інвестувати у короткострокові ліквідні активи. Стабільна частина депозитів включає строкові депозити та частину депозитів до запитання 76, с.49. Депозити до запитання безпосередньо пов'язані з проведенням розрахунків, і через це вони досить стабільні і нечутливі до змін макроекономічної ситуації. Стабільність граничного постійного залишку залежить від багатьох факторів. Чим більше рахунків, тим більш стійкий є залишок по установі в цілому. Якщо граничний залишок формується за рахунок коштів кількох великих клієнтів, то такий стан вважається нестійким. Якщо установа обслуговує клієнтуру зі схожим фінансовим циклом, то існує небезпека збігу середньо - та короткострокових циклів, яку необхідно враховувати при прогнозуванні граничного постійного залишку.

2) граничний постійний залишок депозитів до запитання розраховується за формулою:

, (3.2)

де:

- коефіцієнти постійної частини депозитів, які розраховуються за кожен місяць кварталу наступним чином: різниця між надходженням коштів і відтоком коштів, поділена на загальну суму депозитів;

- сума залишків на рахунках депозитів за місяць, обчислена по середній хронологічній;

- загальна сума залишків на рахунках депозитів за квартал, обчислена по середній хронологічній.

Отриманий результат визначає стабільну частину депозитів до запитання, яку доцільно використовувати для розширення доходних активних операцій без ризику для ліквідності Вважається нормою, якщо в загальній сумі депозитів стабільні складають не менше 75%. Стійкість депозитної бази визначається відношенням базових депозитів до строкові депозитів.

Базовими депозитами називаються депозити, які залишаються в Установі за будь-яких умов та при будь-яких змінах економічної ситуації (тобто вони мало чутливі до коливань рівня процентних ставок). Саме вони розглядаються як основа депозитної бази установи для розміщення у довгострокові кредити та інвестиції. Базові депозити визначаються як сума всіх депозитів за мінусом великих депозитів, якими вважаються ті, що перевищують середню розмір депозиту. Середній розмір депозиту визначається як загальна сума депозитів, поділена на кількість укладених договорів.

Для розрахунку стабільної частини всіх видів депозитів визначається доля стабільного залишку для кожної групи депозитів (у відсотках) і зважається й на частку кожної групи у загальній масі депозитів, застосовуючи при цьому середні величини, розраховані по середній хронологічній. Вказані коефіцієнти допомагають оцінити реальний стан депозитного портфелю на конкретну дату і в динаміці. Аналіз отриманих даних дозволяє зробити висновки відносно якості депозитного портфелю та визначити напрямки його оптимізації на перспективу, аналіз співвідношення пасивів і активів банку - за термінами і сумами, а також за джерелами та напрямками використання залучених коштів. Головне завдання аналізу співвідношення пасивів і активів установи - координувати обсяги, структуру, джерела ресурсів та напрямки їх розміщення для забезпечення ефективної банківської діяльності та отримання максимального прибутку Оцінка проводиться на базі даних аналітичного обліку з використанням даних статистичної звітності. Узгодження ліквідності активів і пасивів необхідно визначати на рівні установи, окремих видів операцій та типів клієнтів. Такий підхід дозволяє визначити пріоритетні напрямки депозитної політики.

Після залучення коштів у депозит у банків виникає проблема їх ефективного розміщення. Ефективність використання кредитних ресурсів розраховується наступним чином: залучені кошти банку діляться на загальна сума кредитних вкладень.

Значення даного показника в межах 100% означає, що всі кредитні вкладення здійснюються за рахунок залучених коштів. Значення показника більше 100% пов'язане з випереджаючими темпами формування депозитного портфелю порівняно з темпами росту кредитних вкладень. Використання платних залучених коштів в активах, які не приносять доход призводить до зростання невиправданих витрат установи і є неефективним.

Аналіз ефективності роботи установи та її рентабельності включає в себе наступні етапи:

аналіз виконання установою нормативів обов'язкового резервування та нормативів ліквідності, встановлених Національним банком України (табл.2.2 і табл.2.3);

аналіз результатів депозитної діяльності установи за попередні періоди;

аналіз процентних доходів та процентних витрат, розрахунок;

аналіз непроцентних витрат, пов'язаних із залученням депозитів;

прогноз доходів та витрат при зміні процентних ставок за депозитами.

3.2 Аналіз методів управління пасивними операціями банку