Банківські ресурси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Суть та значення формування кредитних ресурсів банку

2. Формування кредитних ресурсів банку

2.1 Специфіка та структура депозитів

2.2 Відкриття та ведення депозитних операцій

2.3 Механізм здійснення депозитних операцій

2.4 Кредитування комерційних банків Національним Банком України

3. Управління і контроль за депозитними операціями

Висновок

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Банківські ресурси - це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення ресурсів і надання позик перебувають у тісному взаємозв'язку. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів, значення проблем пов'язаних із їх ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комерційних банків. Саме нашим, вітчизняним, комерційним банкам надзвичайно важко вирішувати це питання - формування ресурсів банків, тому що українська банківська система ще дуже молода, вони тільки на початковому етапі свого розвитку. За часів Радянського союзу перед банками не існувало такої проблеми як формування своїх ресурсів, все робилося централізовано. Тому не було необхідності досліджувати цю тему, яка на сьогоднішній день є дуже актуальною, так як при створенні комерційного банку - це перше питання яке постає перед його засновниками.

Об'єктом дослідження курсової роботи є формування кредитних ресурсів банку, предметом - депозитні операції.

Завданнями даної роботи є:

- з'ясування призначення, сутності, класифікації і видів депозитів;

- розгляд порядку відкриття і закриття рахунків фізичних осіб;

- ознайомлення з депозитною політикою ПАТ “Райффайзен Банк Аваль ”;

- аналіз та впровадження нових методів менеджменту вкладів населення.

Здійснювати операції з кредитування господарських суб'єктів і населення банк може лише за наявності відповідних кредитних ресурсів. У цьому плані депозитні операції, тобто операції із залучення коштів на вклади, можуть розглядатися як органічна складова кредитної політики банку в цілому. Між кредитними ресурсами і кредитними вкладеннями існує безпосередній зв'язок. Обсяг кредитних ресурсів, їхня структура, терміни використання мають відповідати таким же параметрам кредитних вкладень. Збалансованість кредитних ресурсів і кредитних вкладень -- важлива макро- і мікроекономічна закономірність функціонування кредитних відносин.

Для більшості комерційних банків депозити (вклади) є головним видом пасивів і важливою передумовою проведення активних кредитних операцій.

Гарантією успішного управління депозитними операціями є взаємовигідні відносини між банком і клієнтом. Щоб збільшити депозитні залучення, банк повинен ретельно і постійно вивчати інтереси і запити вкладників -- юридичних і фізичних осіб. Важливо, щоби банк надавав вкладникам найзручніші форми депозитного обслуговування, які б зводили до мінімуму витрату ними часу.

Західна банківська практика нагромадила значний досвід управління і контролю за проведенням депозитних операцій. Вміле використання цього досвіду з урахуванням специфіки вітчизняної економіки і ментальності населення має суттєве значення для поліпшення роботи комерційних банків в Україні. Важливо, щоб вітчизняні банки постійно здійснювали пошук досконаліших методів та інструментів управління депозитними банківськими продуктами.



1. Суть та значення формування кредитних ресурсів банку

депозит рахунок кредитний

Кредитні ресурси -- кошти, що є у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних операцій. Банки не в змозі стабільно розвивати кредитні операції в умовах обмеженості ресурсної бази.

Кредитні ресурси банку поділяються на власні та залучені. Власні ресурси -- це кошти статутного, резервного, страхового та інших фондів банку, що утворюються за рахунок прибутку, а також нерозподілений протягом року прибуток. Головне ж місце в складі кредитних ресурсів комерційного банку посідають залучені кошти. Це кошти клієнтів на поточних рахунках; депозити юридичних і фізичних осіб; залишки на кореспондентських рахунках; кошти, що їх залучають з міжбанківського ринку (міжбанківський кредит); кошти, отримувані від продажу цінних паперів тощо. Одним з найбільш надійних джерел ресурсів для комерційного банку, підтримання його ліквідності є депозитні вклади [1 С.278].

Власні та залучені кошти є основними джерелами фінансування кредитних ресурсів комерційних банків. У перелік пасивних операцій, на право здійснення яких комерційні банки в Україні повинні отримати ліцензію НБУ, включені: залучення депозитів юридичних осіб; залучення депозитів фізичних осіб; отримання кредитів від банків; випуск цінних паперів (облігацій, ощадних сертифікатів тощо).

Важливим чинником зміцнення ресурсної бази кредитування є оптимізація джерел формування кредитних ресурсів. Банк повинен сформувати найефективнішу комбінацію джерел коштів для створення своєї ресурсної бази. Переважна більшість кредитних ресурсів комерційних банків утворюється шляхом залучення коштів. Така структура джерел утворення кредитних ресурсів відповідає умовам ринкових відносин. Найдешевшим джерелом залучення коштів до комерційних банків є залишки коштів на розрахункових і поточних рахунках клієнтів.

Зрозуміло, що не всі власні та залучені кошти можуть бути використані банком для здійснення кредитних операцій. Комерційний банк повинен завжди мати в наявності необхідні грошові кошти для виконання взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення своєчасного повернення (надання) коштів своїм клієнтам. Вкладники мають бути впевнені в надійності банку. Тому в банку створюється обов'язковий резерв ліквідності, що має гарантувати повернення коштів вкладникам [2 С.599].

Комерційні банки в усіх країнах забезпечують вкладникам резервний запас на випадок можливих втрат; передбачаються також різноманітні форми прямого і непрямого страхування. Втрата вкладниками впевненості щодо фінансової стійкості банків може призвести до масового вилучення вкладів, що вкрай негативно вплине на загальну економічну ситуацію в країні.

Для комерційних банків гострим є питання оптимізації структури кредитних ресурсів і вкладень за сумами і за термінами. НБУ рекомендує при аналізі балансового звіту комерційного банку використовувати коефіцієнт співвідношення позик і депозитів. Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Більш високий рівень цього співвідношення відображає більший елемент ризику: можуть мати місце менша ліквідність, негативні економічні умови внаслідок відпливу депозитів. Навпаки низький рівень цього коефіцієнта відображає недостатні можливості кредитування або небажання банку брати на себе ризик при наданні позик.

Значна частина кредитних ресурсів комерційних банків залучається на основі депозитних операцій. Депозитом (вкладом) вважаються тимчасово залучені грошові кошти фізичних та юридичних осіб або цінні папери, надані банкові на чітко визначений строк і за відповідну плату (під відсоток). Депозит -- це кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління банку (фінансовій організації). Депозит оформляється відповідною угодою. У широкому розумінні депозит можна розглядати як кредит, який надає власник депозиту іншим клієнтам банку через посередництво цього банку.

У розвинутій ринковій економіці депозитні операції є одним з найважливіших секторів грошового (фінансового) ринку. Масштаби депозитних операцій визначаються наявністю в народному господарстві вільних грошових коштів.

Важливим джерелом кредитних ресурсів є кредити, отримані від інших банків на міжбанківському кредитному ринку. Міжбанківське кредитування здійснюється в межах кореспондентських відносин банків і має, в основному, короткостроковий характер [3 С.384].

Операції з розміщення банком коштів на депозит в інших банках вважаються активними депозитними операціями. Пасивні депозитні операції -- це операції із залучення банком коштів на депозит.

До залучених банківських коштів відносять також гроші, депоновані з метою забезпечення гарантії платежів при розрахунках акредитивами і чеками.

Різниця між відсотком, отриманим банком від надання позики, і відсотком, виплаченим вкладникам, становить сукупний доход комерційного банку. З цього доходу відраховуються виробничі витрати; виплати заробітної плати банківському персоналу, витрати на відповідне обладнання і матеріали, витрати на утримання будов і споруд тощо. Те, що залишається після сплати податків, становить прибуток банку.

Комерційні банки спрямовують свою діяльність на розширення спектра послуг щодо залучення коштів клієнтів на банківські рахунки. Банками гарантується таємниця вкладів, їх збереження і видача на першу вимогу вкладника.



2. Фінансово-економічна характеристика ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»

2.1 Специфіка та структура депозитів

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» засновано 3 березня 1992 року у вигляді відкритого акціонерного товариства і зареєстровано рішенням Правління Національного банку України за №94 від 27 березня 1992 року.

Юридична та фактична адреса банку: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9.

Райффайзен Інтернешнл Банк Холдінг АГ (RaiffeisenInternational Bank-Holding AG) завершив операцію з придбання банку "Аваль", другого за величиною банку в Україні, 20 жовтня 2005 року.

Організаційно-правова форма банку - публічне акціонерне товариство.

Материнським банком Райффайзен банку Аваль є ПАТ Райффайзен ЦентральбанкЕстеррайхАкцієнгезельшафт.

У жовтні 2005 року Райффайзен Інтернаціональ Банк - Холдинг АГ, що входить до складу провідної австрійської банківської групи, придбав контрольний пакет акцій банку «Аваль» (93,5%).

Загальні збори акціонерів від 1 серпня 2006 року затвердили результати підписки на акції банку 22-ї емісії загальним обсягом біля 600 млн. грн., яка 22 грудня цього ж року була зареєстрована Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Всього банком було випущено майже 2 1 млрд. акцій номінальною вартістю 0,1 0 грн. Фізичним особам належало 0,36 % акцій, юридичним особам - 99,54%.

Структура акціонерів банку станом на кінець 2010 року наведено на рис.2.1.



Рис.2.1.Структура акціонерів банку

Організаційна модель банку складається з 25 Департаментів, 14 самостійних Управлінь і відділів, Казначейства, групи менеджменту інформаційних технологій, виконавчого секретаріату, групи регіонального менеджменту, служби з питань недержавного пенсійного забезпечення, експертно-майнового центру.

Банк має ефективну структуру управління, побудовану на чіткому розподілі на бізнес - лінії (корпоративний бізнес, роздрібний бізнес, малий та середній бізнес, казначейство та підрозділ з надання послуг фінансовим інститутам) та вертикалі підтримки (інформаційні технології та операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), які створені на рівні Центрального офісу та обласних дирекцій банку. «Райффайзен Банк Аваль» має чітке розмежування функцій фронт - офісу та бек - офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків. Організаційна структура банку постійно вдосконалюється з тим, аби й надалі забезпечувати швидке прийняття рішень, оптимізувати витрати та поліпшити якість обслуговування клієнтів по всій Україні. Схема організаційної структури банку наведено в додатку А.

Загальнонаціональна мережа «Райффайзен Банк Аваль» включає 1 377 структурних підрозділів, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування та окремих селах у всіх регіонах України. Переважна більшість із них є повнофункціональними відділеннями, що надають приватним та корпоративним клієнтам повний перелік стандартних та новітніх банківських послуг на найвищому рівні.

Високоякісне оперативне обслуговування клієнтів по всій Україні забезпечується власними мережами наземного цифрового та супутникового зв^?язку, системою електронного обігу, використанням новітніх банківських та інформаційних технологій у бізнес-процесах Банку. На стадії впровадження знаходиться інтегрована система роздрібного бізнесу на основі програмного комплексу Bankmaster RS.

Банк здійснює свою діяльність в межах наданих Національним банком ліцензій та дозволів і надає клієнтам великий спектр банківських послуг. Види діяльності, які здійснює банк відповідають Статуту банку. Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій, згідно з наданими Національним банком України ліцензіями та дозволами.

Стратегічна мета Банку - вийти на якісно новий рівень обслуговування клієнтів, бути гідним фінансовим інститутом на міжнародному рівні.

Основною метою діяльності банку є одержання прибутку в інтересах Банку та його акціонерів.

«Райффайзен Банк Аваль» розвивається як роздрібний універсальний банк з потужною корпоративною вертикаллю, здатною ефективно обслуговувати підприємства великого, малого та середнього бізнесу.

Сьогодні «Райффайзен Банк Аваль» є одним з провідних в Україні банків, що пропонує приватним клієнтам максимально повний перелік банківських послуг, зокрема споживче кредитування (у тому числі за спеціальними програмами - товари у розстрочку, автомобілі у кредит), грошові перекази у національній та іноземних валютах з відкриттям і без відкриття рахунку, розміщення коштів на депозитних рахунках, повний набір сучасних платіжних інструментів - пластикові картки міжнародних систем EuropayInternational і VisaInternational.

Для корпоративних клієнтів «Райффайзен Банк Аваль» пропонує максимально повний перелік банківських послуг, зокрема розрахунково-касове обслуговування, кредитування з внутрішніх ресурсів Банку й у рамках кредитних ліній міжнародних організацій, усі види документарних операцій, депозити, корпоративні та зарплатні платіжні картки, послуги електронними каналами зв^?язку.

Банкам-партнерам «Райффайзен Банк Аваль» пропонує понад 300 видів послуг, серед яких ведення рахунків у ВКВ і ОКВ, здійснення платежів, документарні операції, торгове фінансування, операції з платіжними картками, юридичні, консультаційні послуги.

Станом на 1 січня 2011 року

Клієнтська база складає: - 5 146 тис. клієнтів,

В тому числі:

Юридичних осіб - 243 тис.клієнтів

Фізичних осіб - 4 903 тис. клієнтів

Сьогодні «Райффайзен Банк Аваль» проводить активну політику в галузі кореспондентських відносин як за банками України, так і з банками країн близького і далекого зарубіжжя. Ця політика ґрунтується на принципі взаємовигідного співробітництва з банками резидентами та нерезидентами.

Однією з основних послуг банкам-кореспондентам є відкриття і ведення мультивалютних кореспондентських рахунків. Співробітництво у цій галузі дає можливість банкам використовувати переваги унікальної багатофункціональної розрахункової системи банку для прискореного здійснення розрахунків, а також для реалізації різноманітних проектів, що забезпечують великий обсяг платежів зі структурними підрозділами «Райффайзен Банк Аваль».

«Райффайзен Банк Аваль» активно працює на міжбанківському ринку і має кореспондентські рахунки ностро у 24 найбільших банках Європи й Америки, а також у 13 банках країн СНД та Балтії.

До сегменту корпоративних клієнтів, в основному, входять компанії з річним оборотом, принаймні, 5 млн.євро. Крім цього, цей сегмент містить менші компанії, що фокусуються на проектному або торговому фінансуванні, включені до нього з огляду на природу їхнього бізнесу. До сегменту корпоративних клієнтів входять також державні та напівдержавні підприємства, фінансові заклади і громадські організацій.

Корпоративним клієнтам надається ціла низка банківських та фінансових продуктів та послуг, включаючи такі основні продукти:

- кредити - стандартні кредитні продукти, включаючи позики для поповнення обігових коштів та інвестиційне фінансування, а також відновлювальні кредити і кредитні продукти, гарантовані урядами або міжнародними фінансовими закладами;

- торгове фінансування - продукти з торгового фінансування включають в себе кредити на імпортні

- та експортні операції. Крім цього, ми пропонуємо різного роду гарантії, в тому числі тендерні гарантії,

- гарантії повернення авансу, гарантія належного виконання контракту та гарантії виконання гарантійних зобов?язань;

- депозити і інвестиційні продукти - це вклади до запитання, строкові вклади і депозитні сертифікати. Крім цього, ми пропонуємо клієнтам інвестиційні продукти, в тому числі послуги з управління портфелем;

- послуги зі здійснення платежів/обслуговування рахунку - включають в себе перекази та виплати коштів, постійні платіжні доручення, безакцептне списання та виплати за чеками;

- казначейство - корпоративним клієнтам пропонується низка послуг щодо валютообмінних операцій та трансакцій на грошовому ринку. До цих продуктів відносяться спотові та форвардні форексні трансакції, вклади до запитання, а також процентні та валютні свопи;

- управління активами - у майбутньому своїм клієнтам банк запропонує низку продуктів з управління активами, в тому числі управління активами пенсійного фонду та спеціалізовані продукти. Крім цього, ми продаємо продукти та послуги третіх сторін, у тому числі страхових компаній.

Сегмент роздрібного бізнесу включає в себе фізичних осіб, приватних підприємців, малі та середні підприємства (МСБ), тобто компанії з річним оборотом менше 5 млн.євро, та такі особи, що не займаються діяльністю, пов^?язаною з проектами та торговим фінансуванням. В залежності від місцевих умов малі та середні підприємства в свою чергу можуть бути поділені на мікропідприємстваз річними надходженнями менше 1 млн.євро та МСБ.

Найзвичніший для населення спосіб зберегти кошти -- покласти їх на банківський депозит. Попри те що останніми роками відсотки за вкладами, пропоновані вітчизняними банками, ледве перекривають темпи зростання інфляції, гідної альтернативи таким інвестиціям багато хто не бачить.

Нині великі банки пропонують доларові депозити під 7,5-8,5% річних, гривневі -- під 13-14%. Більшість дрібних банків готові платити вкладникам на 4-5% більше. Істотних змін не варто очікувати і наступного року. На думку учасників ринку, коливання дохідності депозитів можливі хіба що в межах 1-2%. Як і раніше, динаміка відсоткових ставок за депозитними вкладами фізосіб залежатиме від потреби банків у грошах населення.

Примітно, що якщо банк декларує, приміром, 15% річної дохідності за гривневими депозитами, то аж ніяк не факт, що інвестор, вклавши, наприклад, 10 тис. грн, наприкінці року отримає 1,5 тис. грн. доходу. Деякі банки практикують перегляд відсоткових ставок (звісно, у бік зниження) навіть за діючими депозитними договорами, пояснюючи свої дії «зміною кон?юнктури ринку». Тому на етапі підписання депозитного договору клієнту слід звернути увагу на умови, за яких можливий перегляд відсоткової ставки.

А з огляду на різницю у ставках за валютними та гривневими депозитами, вигідно і зберігати кошти в національній валюті», -- каже експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. З ним згоден начальник управління дилінгу банку «Хрещатик» Валерій Доага:

«При формуванні кошика заощаджень рекомендується тримати 50% у національній валюті -- гривня приносить найвищу дохідність порівняно з іншими валютами, до того ж імовірність різких курсових коливань досить низька.

Ще 30% коштів я рекомендував би тримати в євро: хоча дохідність за ставками у європейській валюті низька, вартість євро, найімовірніше, зростатиме. Решту 20% можна вкласти в долари. Вкладнику, не схильному до ризику, можна запропонувати додати в кошик російський рубль. Валюта північного сусіда дорожчає (по відношенню до того самого долара) і не піддається курсовим коливанням: валютні резерви російського Центробанку дуже великі».

Жовті відсотки

У 2011 році на українському фінансовому ринку дедалі більшою популярністю користувалися «металеві» (як правило, «золоті») депозити: гривня потроху поступається позиціями євро, та й імовірність її здешевлення до долара все ж таки не можна скидати з рахунків. Тому українці використовують «золоті» вклади як засоби хеджування ризиків курсових коливань.

Депозитні вклади для фізичних осіб у золоті приймаються здебільшого на термін 12 місяців, у деяких банках -- на 6 і 18 місяців. Мінімальний внесок -- грошовий еквівалент 100 грамів золота, часом банки погоджуються і на депозит, що дорівнює вартості 50 грамів жовтого металу. Утім, що менший злиток, то він дорожчий: грам у 100-грамовому злитку коштуватиме більше, ніж у кілограмовому.

Відсоткові ставки за «золотим» депозитом можуть істотно різнитися -- від 1 до 7% річних. Після закінчення терміну дії договору відсотки можуть виплачуватися або в золотих злитках банку, або у гривневому еквіваленті (за поточним курсом НБУ або за поточним курсом даного банку). Причому якщо відсоток за валютними або гривневими депозитами часто залежить від імені та популярності банку, то на ринку банківських металів така залежність відсутня: дрібні банки пропонують ті самі ставки, що й великі.

Нині ціна 1 тройської унції (31,7 грама) золота на світовому ринку коливається в межах $620-640. Проте аналітики прогнозують непогане підвищення цін на золото наступного року. Банківське золото зросте в ціні на $100-150 за 1 тройську унцію, тобто приблизно на 20%. Тому якщо покласти кошти на «золотий депозит», то крім відсотків інвестор отримає прибуток від подорожчання самого активу», -- каже головний консультант Української біржі дорогоцінних металів Сергій Ніколаєнко.

«Останніми роками ціна на золото підвищувалася в середньому на 35%. Мінімальні річні темпи зростання не нижчі ніж 20%. Ціна тройської унції наступного року -- $700-720».

Часом інвестору вигідніше не чекати закінчення терміну дії депозитного договору. Якщо, приміром, золото перебуває на піку своєї вартості й інвестор розуміє, що надалі воно дешевшатиме, доцільніше розірвати договір з банком, втративши відсотки за депозитом (які й без того маленькі), але вигравши при цьому в ціні самого золота. Головне -- правильно вибрати час для продажу металу. Зазвичай влітку золото падає в ціні порівняно з вартістю металу у весняні місяці, а восени ціни на жовтий метал знову починають зростати.

У колишньому Союзі РСР у банківській практиці під терміном "депозит" розуміли лише строкові внески. Міжнародна банківська практика розглядає депозити набагато ширше - як всі можливі види і форми внесення (залучення або розміщення) грошових коштів на рахунки банку. Суму депозиту, на яку згідно з умовами депозитної угоди нараховуються відсотки, заведено називати номіналом депозиту.

Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів виступають:

-- комерційні банки як позичальники;

-- підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи -- власники коштів як кредитори.

Власник депозиту є депонентом.

Об'єктом депозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитні рахунки в банк. Це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою [4 С.314].

У теорії кредитування використовуються різні підходи до класифікації депозитів. Складність проблеми полягає в тому, що банківська практика постійно виділяє нові види депозитів, які часто об'єднують в собі характерні риси і ознаки існуючих раніше видів. Безумовно, формування таких гібридних видів депозитів ускладнює визначення для них конкретного місця в загальній схемі класифікації банківських депозитів.

Депозити заведено поділяти на такі:

-- до запитання;

-- строкові на визначений термін;

-- ощадні внески населення;

-- ощадні (депозитні) сертифікати.

Депозити до запитання -- це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток.

Внески до запитання розмішують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депозити, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків.

Строкові депозити -- це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Як правило, внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку. Банки користуються залученими коштами протягом тривалого і, головне, наперед обумовленого (відомого їм) терміну. Це дає банку можливість збільшувати обсяги кредитних ресурсів [6 С.88-92].

До строкових депозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт -- депозити, залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахування неробочих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отримані від інших комерційних банків як депозит (вклад) на конкретний строк.

Сума, строки та умови приймання строкових депозитів визначаються банком- позичальником відповідно до його фінансових можливостей за погодженням із вкладником. Особливості залучення вкладів на строкові депозитні рахунки регулюються внутрішніми положеннями комерційних банків. Різновидом довгострокових депозитів на визначений термін є депозитні сертифікати. Депозитний (ощадний) сертифікат -- це письмове свідоцтво комерційного банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми внеску та відсотків за ним; це письмове свідоцтво банку про внесення депонентом грошових коштів на депозит. Випуск ощадних (депозитних) сертифікатів за своїм економічним змістом подібний до залучення будь-якого іншого строкового депозиту.

У світовій банківській практиці депозитні сертифікати набули великого поширення. На депозитних сертифікатах зазначається термін вилучення коштів і розмір належного відсотка. Депозитний сертифікат є цінним папером, який може здійснювати самостійний обіг на фондовому ринку. Бланки депозитних сертифікатів виготовляються відповідно до чинних нормативних вимог і встановлених зразків.

Комерційні банки зобов'язані оприлюднити умови випуску ощадних (депозитних) сертифікатів шляхом розміщення такої інформації у друкованих засобах масової інформації чи у загальнодоступному для клієнтів місці в установі банку, або обома способами одночасно.

Ощадні вклади -- це вклади населення, розміщувані у банках з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерно наявність спеціальної ощадної книжки, яка видається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом. Власник, як правило, зобов'язаний пред'явити ощадну книжку, щоб покласти гроші на рахунок або зняти їх.

Клієнт повинен дбайливо зберігати ощадну книжку і у разі її втрати негайно заявити про це в установу банку. У такому випадку вкладникові змінюється номер рахунка і видається нова книжка. Друга ощадна книжка за тим самим вкладом не видається. Всі записи в ощадній книжці здійснюються посадовими особами безпосередньо в установі банку і тільки в присутності вкладника або його законного представника чи спадкоємця. Вкладникові дозволяється перевіряти в установі Ощадбанку відповідність записів за вкладами в ощадній книжці і в карточці особового рахунка. До цінних паперів банків як виду депозитів відносять: акції та облігації акціонерних товариств, що належать комерційним банкам; акції та облігації, що знаходяться на зберіганні в банку і прийняті в забезпечення позик тощо.

У загальній системі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська заборгованість тощо.

Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через відсутність необхідного попиту на кредитному ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками.

Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити. Вони відкриваються на вимогу банку-кредитора у випадку, коли у нього існують сумніви щодо знецінення активів, переданих банкові в забезпечення наданого кредиту, або є ризик неплатоспроможності клієнта-позичальника. Особливістю гарантійних депозитів є те, що ініціатором їх створення виступає сам банк, а не депонент [8 С.480]. У Звіті про залишки за депозитами комерційні банки України мають щомісяця подавати у регіональні управління НБУ дані про такі види депозитів: міжбанківський ринок

-- депозити розміщені, депозити залучені; небанківський ринок;

-- депозити небанківських фінансових підприємств, депозити нефінансових державних підприємств, депозити нефінансових недержавних підприємств, депозити некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, депозити фізичних осіб, депозити інших домашніх господарств, депозити бюджету та позабюджетних фондів України (державного бюджету, клієнтів, які утримуються з державного бюджету, місцевих бюджетів), рахунки за довірчими операціями, ощадні сертифікати.

Найбільшою мірою відповідає вимогам забезпечення належної ліквідності балансу комерційного банку залучення строкових депозитів. Звідси випливає важливе завдання банку -- зацікавити клієнтів у збереженні їхніх грошових коштів на строкових депозитних рахунках.



2.2 Відкриття та ведення депозитних операцій

Райффайзен Банк Аваль активно залучає кошти населення на депозитні та поточні рахунки в національній та іноземній валютах (доларах США і євро).

На сьогодні Райффайзен Банк Аваль є одним із лідерів за обсягом залучених коштів фізосіб серед усіх банків країни.

Клієнти банку можуть розмістити свої заощадження на рахунках до запитання, депозитних рахунках із низкою додаткових переваг для вкладника (з виплатою відсотків наприкінці терміну чи щомісяця; з можливістю поповнення та дострокового зняття коштів тощо), а також пенсійні рахунки для одержання пенсій.

Депозит можна розмістити на 1,2,3, 6 і 12 місяців. Ставки за всіма видами вкладів не змінюються протягом усього терміну дії депозитного договору.

Документи необхідні для відкриття депозитного рахунку:

— паспорт громадянина України;

— довідка про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків;

— пенсійне посвідчення (при відкритті депозиту «Премія для пенсіонерів»).

Більш детальніше ставки депозитів наведені у додатку Б.

При здійсненні депозитних операцій банк приймає грошові кошти клієнтів на відповідні балансові рахунки, що визначені планом рахунків бухгалтерського обліку. Депозитний рахунок -- це рахунок, який банки відкривають юридичним або фізичним особам для розміщення вільних коштів на депозити з нарахуванням відсотків за депозити.

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка господарських суб'єктів і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же поточний рахунок. Відкриття одного депозитного рахунка на двох або декількох осіб не допускається.

Для фізичних осіб банки відкривають вкладні рахунки (ощадні вклади). Вкладниками комерційних банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства. Вкладні рахунки відкриваються з видачею вкладникові вкладного документа. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника), ощадний сертифікат, інший виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору ощадного вкладу.

У договорі про відкриття вкладного рахунка обумовлюються: вид вкладу (строковий чи "до запитання"); сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; розмір плати; термін зберігання; відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін. У разі укладення з банком договору ощадного вкладу "до запитання" за бажанням клієнта на цьому рахунку можуть здійснюватися безготівкові розрахунки.

Після закінчення строку зберігання коштів на підставі договору строкового вкладу кошти з вкладного рахунка повертаються вкладникові, перераховуються на його розрахунковий рахунок відповідно до умов договору або договір вважається продовженим на умовах вкладу "до запитання".

Для комерційного банку вклади "до запитання" є нестабільними, що обмежує можливість і сферу їх використання. У зв'язку з цим відсоткова ставка за вкладами до запитання завжди менше ставки за строковими депозитами. Банк може вимагати від власників такого рахунка підтримання на ньому заздалегідь обумовленого залишку грошових коштів.

Якщо вклади до запитання носять, в основному, короткостроковий характер, то строкові вклади вносяться на більш довгий строк. Відповідно вкладник отримує й більш високий відсоток, ніж за вкладами до запитання. У зв'язку із стабільністю строкових вкладів банк має можливість розпоряджатися коштами вкладника тривалий час і відповідно збільшувати обсяги своїх кредитних операцій. Комерційні банки можуть застосовувати так звані гібридні депозитні рахунки, які об'єднують властивості внесків до запитання і строкових внесків. Такі рахунки умовно складаються з двох частин: прибутково-витратної (до запитання) та строково-накопичувальної (строкової).

Згідно з Порядком нарахування, обліку, виплати і утримання процентів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банку (постанова правління НБУ № 155 від 16 вересня 1994 р.) відсотки за депозитними рахунками нараховуються за календарне число днів. Нарахування відсотків за депозитними вкладами проводиться з дня внесення грошей на рахунок або з дня надходження перерахувань на кореспондентський рахунок установи банку.

Комерційні банки постійно прагнуть запроваджувати нові види депозитних рахунків і використовувати прогресивні технології їх обслуговування. Сучасні схеми банківської роботи з депозитними рахунками побудовані на принципах максимальної оперативності, ефективності і зручності для клієнтів. Загальні правила відкриття та ведення депозитних рахунків можуть бути індивідуалізовані стосовно кожного окремого клієнта з урахуванням конкретної фінансової ситуації, що склалась у нього і в банку.

Депозитні рахунки відкриваються як в національній, так і в іноземній валютах. Вітчизняні комерційні банки працюють також з так званими дилінговими депозитними рахунками. В цій схемі клієнт розміщує на депозитному рахунку кошти в національній валюті -- гривнях. Банк щоденно подає клієнту котирування основних валют (це, як правило, долар США, німецька марка, російський карбованець, британський фунт стерлінгів). Клієнт, використовуючи котирування, за власним бажанням змінює валюту рахунка та розміщує еквівалент вкладу на певний строк. Додатковий доход при цьому може бути отриманий за рахунок різних відсоткових ставок і курсових різниць [10 С.15-17].

Залучення вільних валютних коштів на рахунки в установи банків (а сума іноземної валюти, що нині перебуває на руках в українських громадян, досить значна) є надзвичайно актуальним і важливим для активізації інвестиційних процесів у національній економіці України. Банки можуть відкривати анонімні валютні депозитні рахунки.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкриваються фізичним та юридичним особам (резидентам і не резидентам) уповноваженими банками.

Незаперечним є твердження, що правильна організація процесу банківського залучення депозитів, розробка ефективної та гнучкої системи управління депозитними операціями виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості банків. Саме від якісно сформованої організації депозитної політики банку залежить дохідність, ефективність його діяльності.

Управління депозитними операціями та банківськими пасивами взагалі, потребує створення особливої організаційної структури, яка розробляє методики та регламент управління, а також здійснення моніторингу та контролю над реалізацією даного процесу.

Організація депозитних взаємовідносин банку з клієнтами визначається багатьма факторами, включаючи розмір банку, рівень кваліфікації банківських робітників, які несуть відповідальність за оформлення договорів, види депозитних послуг та ін..

Організація депозитної діяльності підпорядковується ряду принципів, за умови додержання яких, в умовах конкурентної боротьби, у банка покращується депозитна діяльність, якість обслуговування клієнтів.

При організації депозитної діяльності важливу роль відіграють внутрішні та зовнішні фактори. До внутрішніх факторів можна віднести стратегічні плани банку, організацію робіт та управління у банку, розмір процентних ставок, наявність системи страхування вкладів та ін.. Зовнішніми факторами виступають економічна ситуація у країні, політика, законодавство, конкуренти, партнери, рівень життя населення, науково-технічний прогрес, демографічна ситуація тощо[11 С.523].

Управління депозитними операціями потрібно організовувати так, щоб забезпечувати постійне зростання прибутку та надійність установи.

На сьогоднішній день оптимізація та ефективність управління банком досягається через взаємодію створених самостійних структурних підрозділів.

Організаційна структура банку - найважливіший управлінський ресурс менеджменту банку, від ефективності побудови якої залежить досягнення цілей банком. Організаційна структура банку регламентується Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Організація управління банку визначається його депозитною політикою. Цілі банку поділяються на стратегічні, тактичні, короткострокові, довгострокові, загальні та локальні. Для свого досягнення, як правило, вони вимагають створення відповідних банківських підрозділів. Незалежно від виду банку, масштабів його діяльності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій обов'язковим є створення підрозділів, що здійснюють депозитні, розрахунково-касові та кредитні операції. Тому кожне відділення банку повинно мати всі три види управлінь.

Контроль та управління депозитною діяльністю банку здійснюється депозитним відділом, який виконує операції з мобілізації грошових коштів юридичних та фізичних осіб, а також банків на вкладні рахунки. Дана структура укладає договори, веде облік та аналіз депозитних операцій, надає для планування обсягів ресурсів банку певного роду інформацію. До функцій депозитного відділу належить укладення договору, оцінка ресурсної бази та її вплив на ліквідність банку. Фондовий відділ необхідний для аналізу власних коштів банку, операцій з цінними паперами.



2.3 Механізм здійснення депозитних операцій

Механізм залучення комерційними банками України коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки і випуску ощадних (депозитних) сертифікатів регулюється Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів (затверджено постановою Правління НБУ від ЗО червня 1998 р. за № 250).

Депозитні операції -- це операції із залучення або розміщення коштів на депозит.

Залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитного) сертифіката. За договором банківського депозиту (вкладу) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту (вкладу) та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що передбачені договором. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.

Правові відносини між банком і клієнтом виникають у момент укладення депозитного договору обома сторонами і діють до повного виконання взаємних зобов'язань. Банк гарантує клієнту збереження таємниці вкладу [14 С.218].

Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування. Сторонами депозитного договору є юридичні та фізичні особи, які набувають прав і беруть на себе зобов'язання за договором. Предмет депозитного договору -- умови, які характеризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитних операцій.

Депозитний договір оформляється в двох примірниках. Співробітник банку реєструє договір у книзі реєстрації, фіксує дату, номер договору і номер депозитного рахунка. Договір укладається з обох сторін і скріплюється печатками. Після повного оформлення договору один примірник видається клієнту. Якщо із закінченням строку дії договору жодна із сторін не побажає його розірвати, договір, як правило, вважається продовженим на такий же строк і на тих же умовах.

Основними реквізитами та умовами депозитного договору мають бути:

-- назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад);

-- назва та адреса власника коштів;

-- дата внесення депозиту;

-- сума депозиту;

-- дата вимоги вкладником своїх коштів;

-- відсоткова ставка за користування депозитом (комерційний банк може залишити за собою право змінювати відсоткову ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ з відповідним повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути змінений або розірваний відповідно до чинного законодавства України);

-- зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;

-- підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників (для юридичної особи -- керівника або уповноваженої на це особи; для фізичної особи -- власника коштів або уповноваженої на це особи) [17 С.43-45].

Зобов'язання клієнта за депозитним договором полягають у своєчасному перерахуванні грошових коштів на депозитний рахунок банку; зобов'язання банку -- прийняти грошові кошти на депозитний рахунок, нараховувати відсотки, забезпечити повне збереження суми внеску і повернути її після закінчення строку дії договору або достроково за заявою клієнта. Клієнт, як правило, має право довкладати (частково списувати) грошові кошти чи нараховані відсотки, якщо це передбачено умовами депозитного договору. Сторони зобов'язуються зберігати таємницю за усіма діями, пов'язаними з виконанням депозитного договору.

Вклади в установи банків носять суворо добровільний характер. Банки, як правило, встановлюють мінімальний розмір первинного внеску. Вкладник -- фізична особа має право оформити за депозитним вкладом довіреність або заповідальне розпорядження. Власник депозитного вкладу зобов'язаний заздалегідь повідомити установу банку про дострокову вимогу вкладу за зазначеним у договорі номером телефону, письмово або при особистій явці.

Згідно з юридичними нормами праву однієї сторони депозитного договору відповідає зобов'язання іншої сторони.

Стягнення на вклади юридичних і фізичних осіб у комерційних банках може бути звернено на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволене цивільний позов. Конфіскація вкладів може бути проведена лише на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.

Кожний комерційний банк повинен приділяти першочергову увагу сучасним технологіям управління депозитами (вкладами) і заощадженнями юридичних і фізичних осіб. Важливе значення має застосування банками різноманітних святкових, новорічних, відпускних, податкових та інших строкових внесків з метою нагромадження коштів, достатніх, наприклад, для купівлі новорічних подарунків (або подарунків на інші свята), оплати видатків на час відпустки тощо.

Останнім часом поширюється практика роботи вітчизняних комерційних банків з депозитними сертифікатами. Сертифікати можуть бути номіновані як у національній, так і в іноземній валюті. Сертифікати сплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, -- в іноземній валюті. Сертифікати можуть випускатися: одноразово або серіями, іменними або на пред'явника, строковими або до запитання. Строк обігу сертифіката встановлюється від дати його видачі до дати, коли власник сертифіката отримує право вимоги депозиту (вкладу) за сертифікатом.

Бланки сертифікатів мають містити такі обов'язкові реквізити: назву "ощадний (депозитний) сертифікат"; порядковий номер сертифіката та його серію (якщо випуск є серійним); дату внесення депозиту; розмір депозиту, який оформлений сертифікатом (літерами та цифрами); зобов'язання банку повернути суму, внесену на депозит; дату вимоги вкладником суми за сертифікатом; відсоткову ставку за користування депозитом; умови сплати відсоткової ставки -- у разі вимоги вкладника про повернення вкладу до обумовленого строку; назву та адресу банку-емітента, а для іменного сертифіката -- назву (ім'я) вкладника; місце для підпису особи, яка уповноважена банком підписувати зобов'язання, та місце для печатки банку.

Виготовлення бланків сертифікатів здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах відповідно до вимог Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених спільним наказам Міністерства фінансів України, Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ України № 98 від 25 листопада 1993 р.

Видача і погашення сертифікатів здійснюється лише емітентом. До погашення приймаються тільки оригінали сертифікатів. У разі настання строку вимоги депозиту банк здійснює платіж за пред'явленням сертифіката на підставі заяви власника або особи, уповноваженої на здійснення цієї операції, в якій зазначається рахунок, на який мають бути зараховані кошти.

Банк має передбачити можливість дострокового подання строкового сертифіката до сплати. У такому разі банк сплачує власникові сертифіката його суму та відсотки за зниженою відсотковою ставкою, яка визначається при видачі сертифіката. Якщо термін отримання вкладу за строковим сертифікатом прострочено, то такий сертифікат вважається документом до запитання, за яким на банк покладається зобов'язання сплатити зазначену в ньому суму вкладу та відсотків на дату вимоги.



2.4 Кредитування комерційних банків Національним Банком України

Однією з функцій Національного банку України є функція кредитора останньої інстанції для банків та організація системи рефінансування. Слід звернути увагу на те, що відносини, які виникають внаслідок реалізації Національним банком України цієї функції, за своєю правовою природою є фінансово-правовими.

Отже, комерційний банк або інша кредитна установа, у разі вичерпання інших можливостей рефінансування, може звернутися до Національного банку для отримання рефінансування. При цьому Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи[13 C.2-4].

Згідно зі статтею 25 Закону України “Про Національний банк України” одним із основних економічних засобів і методів грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси, зокрема, через рефінансування комерційних банків.

Відповідно до статті 42 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

Види та порядок надання кредитів Національним банком України комерційним банками визначено у Положенні про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України № 584 від 24.12.2003 р. (далі -- Положення).

Згідно з цим Положенням для ефективного регулювання ліквідності банків, виконання функції кредитора останньої інстанції Національний банк з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує, зокрема, такі інструменти:

- операції рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування строком до 14 днів та до 365 днів, операції прямого репо);

- надання стабілізаційного кредиту.

Отже, під рефінансуванням банків розуміють операції з надання кредитів Національним банком банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків.

Способами рефінансування є кредити овернайт, кредити рефінансування строком до 14 днів та до 365 днів і операції прямого репо.

Кредит овернайт -- це кредит, який наданий банку Національним банком за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і Національним банком.

Пряме репо -- це кредитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку або іноземної валюти (перша частина угоди репо) з подальшим зобов'язанням банку викупити державні цінні папери або іноземну валюту (друга частина угоди репо) за обумовленою ціною на обумовлену дату.

Стабілізаційний кредит -- кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком строк[13 C.12-13].

Слід звернути увагу, на те, що законодавством встановлені умови, виключно за наявності яких комерційний банк може претендувати на рефінансування Національного банку України. Так, Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:

- має ліцензію Національного банку на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;

- строк діяльності не менше ніж один рік після отримання ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;

- має активи, які можуть бути прийняті Національним банком у заставу (крім кредиту овернайт (бланкового);

- виконує такі нормативи: мінімального розміру регулятивного капіталу (НІ), адекватності основного капіталу (НЗ), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

- сформував резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в повному обсязі відповідно до встановлених вимог;