Банківські ресурси

- здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку кредитів та сплачує проценти за користування ними;

- є учасником інформаційної системи міжбанківського кредитного ринку.

Національний банк може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів та строків рефінансування, а також виду забезпечення кредиту рефінансування.

Банки, які не дотримуються вищезазначених вимог, можуть одержати від Національного банку кредит овернайт або кредит строком до 14 днів лише за умови надання в забезпечення кредиту рефінансування державних цінних паперів, врахованого векселя, авальованого іншим банком, або надання відповідно до законодавства України гарантії іншого банку, що визначений у переліку Департаменту банківського регулювання і нагляду Національного банку, в обсязі наданої гарантії.

Національний банк здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку і яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню[13 C.4-6].

Національний банк здійснює рефінансування банків лише під забезпечення (крім кредиту овернайт (бланкового):

- державних цінних паперів (облігації внутрішньої державної позики, облігації внутрішньої державної позики, що випущені для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, та облігації зовнішньої державної позики України) й інших боргових зобов'язань держави України;

- векселів суб'єктів господарської діяльності -- резидентів України, що враховані банком за дисконтною ставкою не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселів нерезидентів, авальованих іноземними банками, з рейтингом, не нижчим, ніж “інвестиційний клас”;

- подвійних складських свідоцтв, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, за умови надання банком кредиту під їх забезпечення;

- іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю (лише іменні документарні);

- облігацій підприємств, що вільно обертаються на ринку, або облігацій підприємств з додатковим забезпеченням;

- облігацій місцевих позик, що вільно обертаються на ринку;

- застави майнових прав, що виникли в банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб'єктом господарювання (тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів). Національний банк приймає в заставу майнові права за кредитами, які визначені як стандартні та під контролем відповідно до нормативно -- правових актів Національного банку з питань формування та використання резерву для відшкодування можливих утрат за кредитними операціями банків.

Варто зазначити, що розмір рефінансування визначено у процентному відношенні до забезпечення.

Банки мають здійснити оцінку майна, яке надається під забезпечення кредиту рефінансування, відповідно до законодавства України.

Територіальні управління мають перевіряти правильність визначення банками справедливої вартості та корисності цінних паперів, які надані під забезпечення кредитів Національного банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, а також у разі необхідності вимагати від банків приведення у відповідність наданих цінних паперів до суми одержаного кредиту рефінансування Національного банку.

Територіальні управління мають перевіряти правильність оформлення і збереження майна, наданого суб'єктом господарювання банку під забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, майнові права за яким передані банком під забезпечення кредиту рефінансування.

Особливості надання кредиту овернайт.

З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банків, “тонкого” регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк здійснює підтримку короткострокової (миттєвої) ліквідності банку в національній валюті через постійно діючу лінію рефінансування (далі -- лінія рефінансування).

Кредит через лінію рефінансування строком на один робочий день (далі -- кредит овернайт) надається на умовах, які визначаються Положенням та генеральним кредитним договором. Кошти кредиту перераховуються в день отримання Національним банком заявки від банку.

Національний банк може надавати банкам кредити овернайт:

- під забезпечення державними цінними паперами;

- без забезпечення (бланковий).

Обов'язковою умовою для подання банком заявки на одержання кредиту овернайт є укладення генерального кредитного договору з Національним банком про використання банком лінії рефінансування.

Банки можуть подавати заявки до Національного банку на одержання кредиту овернайт під забезпечення державних цінних паперів за умови, що вони перебувають у власності банку -- клієнта депозитарію державних цінних паперів (або депонента -- клієнта депозитарію) Національного банку і не обтяжені будь-якими зобов'язаннями[13 C.5].

Заявку на одержання кредиту овернайт (бланкового) банк може подавати до Національного банку за умови дотримання вищезазначених загальних вимог для рефінансування, та якщо кредити (крім кредитів строком понад один рік), що отримані банком на міжбанківському ринку України, не перевищують 20 процентів, а ті, що надані іншим банкам, -- не перевищують 15 процентів від загальної суми зобов'язань банку на останню звітну дату, що передує даті звернення.

Розмір процентної ставки за кредитом овернайт (бланковим) установлюється не нижчим, ніж облікова ставка Національного банку плюс два процентних пункти.

Генеральний кредитний договір (додаток 1 до вищезазначеного Положення) про надання Національним банком через лінію рефінансування кредитів овернайт укладається банком з відповідним територіальним управлінням на відповідний календарний рік незалежно від періодичності користування таким кредитом та наявності забезпечення.

Цей договір має передбачати також обов'язкові умови щодо:

- безспірного списання Національним банком заборгованості (суми основного боргу та процентів за користування кредитом) з кореспондентського рахунку банку відповідно до статті 73 Закону України “Про Національний банк України” у разі неповернення банком кредиту та процентів за користування ним до 14-ї години наступного після отримання кредиту робочого дня;

- перерахування коштів за умови надання/повернення кредиту овернайт під забезпечення державних цінних паперів з одночасним блокуванням/розблокуванням відповідних державних цінних паперів на рахунках у цінних паперах банків згідно з порядком, визначеним нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності;

- задоволення вимог за рахунок отриманої гарантії або врахованого векселя, авальованого іншим банком.

Національний банк здійснює рефінансування банків строком до 14 днів та до 365 днів шляхом проведення кількісного або процентного тендера. Порядок проведення тендера визначений у Положенні.

Особливості надання стабілізаційного кредиту

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління клопотання і затверджену Радою банку програму фінансового оздоровлення, яка відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку з питань регулювання діяльності банків в Україні. Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління надсилає відповідні пропозиції Департаменту банківського регулювання і нагляду.

Департамент банківського регулювання і нагляду готує пропозиції на розгляд Правління Національного банку щодо можливості надання банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення або взяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, стабілізаційного кредиту.

Національний банк може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку, таким банкам:

- фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та укладення з Національним банком договору застави державних цінних паперів або інших цінностей. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника має укласти договір (який додається до програми фінансового оздоровлення) про переведення боргу банку-боржника, що перебуває в стані фінансового оздоровлення;

- банку, який розробив програму фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під заставу державних цінних паперів або інших цінностей;

- банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які згідно з їх фінансовим станом, достатністю капіталу можуть забезпечити виконання взятих на себе зобов'язань.

Стабілізаційний кредит надається банку строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року.

Рішення про надання банку стабілізаційного кредиту приймається Правлінням Національного банку на підставі аналізу й оцінки програми фінансового оздоровлення, що здійснені відповідним територіальним управлінням, пропозицій Департаменту банківського регулювання і нагляду та Юридичного департаменту Національного банку щодо юридичної надійності наданого забезпечення. У цьому рішенні визначаються строк користування кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом[13 C.15].

У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту та відповідного договору застави.

3. Управління і контроль за депозитними операціями

Стратегічні інструменти управління депозитами банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності. Тактичні інструменти управління депозитними операціями у банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи: вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшення ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо[26 С.168].

У стратегічному плані управління депозитною діяльністю банку спирається на маркетинг депозитного ринку, регулювання попиту і пропозиції депозитних послуг. У тактичному плані управління депозитними операціями банку передбачає, насамперед, налагодження чіткого моніторингу кількості та якості свого депозитного портфеля.

Специфічною рисою депозитних операцій є активна роль клієнта банку, який самостійно визначає величину вкладу, тобто частку своїх доходів, яку він спрямовує на заощадження. Заходи впливу на економічну поведінку потенційних вкладників мають посісти вагоме місце в процесі управління депозитними операціями комерційного банку. Чесність і порядність банку щодо клієнтів мають бути нормою у будь-яких, навіть самих несприятливих для банківської діяльності, ситуаціях.

Подорожчання депозитів призводить і до подорожчання кредитних ресурсів банку. Тому прагнення банку до максимального задоволення потреб вкладників мають обмежуватися майбутніми можливостями прибуткового розміщення залучених ресурсів під більш високий, порівняно з депозитами, відсоток. Для реалізації цього завдання комерційні банки встановлюють мінімальну суму строкового депозитного вкладу, мінімальний термін, на який вкладаються грошові кошти, річну відсоткову ставку, періодичність виплати відсотка (щомісячно, щоквартально, по закінченні строку) тощо.

Ефективне управління депозитними операціями створює умови для оптимального ресурсного регулювання в комерційному банку. Вміле маневрування ресурсами -- важливий показник професіоналізму банківського персоналу.

Пасивні операції комерційного банку органічно пов'язані з активними операціями. Банківський менеджмент невіддільний від забезпечення ефективних взаємозв'язків пасивних і активних операцій банку. Залучення грошових коштів на депозити в банк втрачає будь-який сенс, якщо немає надійних каналів їх наступного прибуткового розміщення.

Комерційний банк відповідає перед вкладником за зобов'язаннями, що випливають з депозитного договору, власними коштами, майном і всіма належними активами.

Проте на сьогодні в Україні немає більш-менш надійних гарантій вкладів, розміщених в комерційних банках. Згідно з нормативними актами вклади Ощадного банку гарантуються державою, оскільки цей банк є державним, однак кошти державного бюджету нині вкрай обмежені. Згідно з Указом Президента України від 24 листопада 1994 р. проводилася компенсація грошових заощаджень за вкладами в Ощадному банку України.

З метою забезпечення захисту інтересів вкладників -- фізичних осіб, створення фінансових можливостей відшкодування їм коштів у разі ліквідації комерційного банку постановами правління НБУ від 28 травня 1996 р. № 125 та від 24 червня 1996 р. № 152 затверджено Тимчасовий порядок формування комерційними банками фонду страхування вкладів фізичних осіб за рахунок придбання державних цінних паперів та передачі їх на зберігання Національному банку. Проте цей фонд страхування не відіграв позитивної ролі у справі гарантування повернення вкладів (депозитів).

Надійна та ефективна система гарантування вкладів створює умови для захисту інтересів вкладників на випадок неплатоспроможності чи банкрутства банку, зменшення ризику кризи банківської системи внаслідок втрати ліквідності через масове зняття депозитів, підвищення ефективності управління грошово-кредитною сферою економіки внаслідок збільшення обсягу депозитів.

Указом Президента України від 10 вересня 1998 р. №996/98 затверджено Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою, створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована організація, яка не має на меті отримання прибутку. Платниками зборів до нього є комерційні банки -- юридичні особи, розташовані на території України. Система гарантування вкладів вступає в дію, коли вклади стають недоступними, тобто у разі неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення коштів та призначення ліквідатора за рішенням арбітражного суду або Національного банку України [27С.456].

Гарантією успішного управління депозитними операціями є взаємовигідні відносини між банком і клієнтом. Щоб збільшити депозитні залучення, банк повинен ретельно і постійно вивчати інтереси і запити вкладників -- юридичних і фізичних осіб. Важливо, щоби банк надавав вкладникам найзручніші форми депозитного обслуговування, які б зводили до мінімуму витрату ними часу.

Західна банківська практика нагромадила значний досвід управління і контролю за проведенням депозитних операцій. Вміле використання цього досвіду з урахуванням специфіки вітчизняної економіки і ментальності населення має суттєве значення для поліпшення роботи комерційних банків в Україні.

Висновок

Принцип стійкості ресурсної бази потребує від банку більше уваги приділяти надійним ресурсним джерелам, до яких насамперед належать строкові депозити. Завдяки цим депозитам банки можуть вільно маневрувати залученими ресурсами у межах визначеного терміну за умови адекватного резервування. Світовий досвід переконує, що найстійкішим ресурсом для банку є депозити фізичних осіб, по яких спостерігається значно менший рух коштів, на відміну від депозитів юридичних осіб.

Банківська система власних грошей не має. Їх специфіка у тому, що вона перетворює капітал економіки, юридичних осіб у банківські ресурси, тобто гроші роблять тільки із грошей. Якщо необхідних грошей немає, то ті, що з'являються з нічого, - порожнє, руйнівні гроші - може продукувати лише НБУ, але багатішим від того український народ не стане. Багатство його залежить від успішної роботи економіки.

На сьогодні можна спостерігати досить жорстку конкуренцію серед комерційних банків України на ринку депозитів фізичних осіб, тому основним завданням банків в цій конкурентній боротьбі є впровадження ефективного механізму управління депозитами населення.

Процес менеджменту депозитів фізичних осіб в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» складається з трьох основних етапів й виконує основні завдання менеджменту вкладів в комерційному банку, а саме: використовувати джерела коштів які зменшують витрати залучення ресурсів банку, обирати оптимальні пропорції між розміром залучених коштів і капіталом, та підтримка збільшення стабільної депозитної бази.

Враховуючи, що власні та запозичені кошти займають незначну питому вагу в обсязі ресурсів банку, особливе місце серед заходів, спрямованих на зростання його доходності, займає депозитна політика. Змістом її є залученя банком найдешевших і найраціональніших з точки зору їх використання, коштів юридичних та фізичних осіб.

Депозитна база банку формується із значної кількості клієнтських рахунків, що свідчить про роздрібний характер депозитних послуг і вимагає докладання значних зусиль з боку банку до залучення їх.

Саме ці обставини зумовлюють необхідність використання маркетингу при формуванні депозитної бази комерційного банку.

Вважаємо, що запропоновані в дипломній роботі напрямки вдосконалення організації депозитних операцій з фізичними особами, дозволять покращити стан залучення коштів фізичних осіб, що в свою чергу позитивно вплине на обсяг і структуру депозитних ресурсів банку.

Робота банків із залучення депозитів потребує особливої уваги в сучасних умовах нестабільності, оскільки проблема ліквідності викликала труднощі з отримання фінансування на ринку капіталів, а розвиток стабільної депозитної бази допоможе стабілізувати ситуацію. Стабільний депозитний портфель забезпечить банку не тільки приплив коштів, а також буде формувати репутацію надійності. адже банківський бізнес - це особлива сфера діяльності, в якій довіра вкладників є ключовим фактором.

Гарантією успішного управління депозитними операціями є взаємовигідні відносини між банком і клієнтом. Щоб збільшити депозитні залучення, банк повинен ретельно і постійно вивчати інтереси і запити вкладників -- юридичних і фізичних осіб. Важливо, щоби банк надавав вкладникам найзручніші форми депозитного обслуговування, які б зводили до мінімуму витрату ними часу.

Список використаних джерел

1. Адамик Б, 17. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -- 278 с.

2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

3. Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. - Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 384с.

4. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P.І. Тиркала. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2001. -- 314 с.

5. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза .-- 2-ге вид., вип. і доп. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 476 с.

6. Васюренко О.В. Депозиты как основной источник привлечения средств коммерческими банками // Фінанси України. - 2006. - № 11 - С. 88-92

7. Власенко О.О. Розвиток українського ринку депозитів для фізичних осіб // Фінанси України. - 2006. - №3.

8. Вовчак О.Д., Скаско О. Стасів А.М. Банківський нагляд. -- Л.: Новий Світ-2000, 2005. -- 480 с.

9. Дмитриева Е.А. Депозитные операции в системе услуг коммерческого банка: проблемы их эффективности // Банківська справа. - 2005. - № 2 - С. 18-23.

10. Дмитрієва О.А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку // Фінанси України. - 2004. - № 5. - С 15-17.

11. Епіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навч. посіб. -- Суми: Університетська книга, 2007. -- 523 с.

12. ЗУ “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121 - ІІІ.

13. Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. / О.Д. Заруба . - К.: Лібра ТОВ. - 2006. - 218 с.

14. ЗУ “Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. № 679 - XIV.

15. Інструкція про порядок відкриття, закриття та використання рахунків в національній та іноземній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003 року.

16. Ковальчук Т.Т. Діяльність комерційних банків. / Т.Т. Ковальчук . - К.: Знання. - 2006. - 452 с.

17. Кожель Н. «Основні тенденції змін у структурі вкладів на українському депозитному ринку як свідчення зміцнення довіри до банків». // Вісник НБУ. - 2004. - №11.-с. 43-45.

18. Корнєєв В.В. Фінансові посередники як інститути розвитку / В.В. Корнєєв [Монографія]. - К .: Основа, 2007. - 192 с.

19. Кредитна система України та банківські технології: Навч.посіб.: У 3 кн./ За заг. ред. д.е.н., проф. Сала І.В. - Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 578 с.

20. Лис. І. Удосконалення управління ліквідністю банку в умовах світової фінансової кризи / І. Лис. // Банківська справа. - 2009. - № 4. - С.88

21. Мельникова І. Маркетингові аспекти формування депозитної бази комерційного банку // Банківська справа. - 2006. - № 3 - С. 40-41.

22. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- Л.: ЛБІ НБУ, 2001. -- 516 с.

23. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця. -- К.: Кондор, 2004. -- 461 с.

24. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене Постановою Правління НБУ від 3.12.2003р. № 516.

25. Положення про регулювання НБУ ліквідності банків України шляхом рефінансування депозитних та інших операцій, затверджене Постановою Правління НБУ від 24.12.03р. №584.

26. Романова М.І., Устюсова М.В. Основи банківської справи: Навч. посіб. -- К.: Центр навчальної літератури, 2007. -- 168 с.

27. Снігурська Л.П. Банківські операції і послуги: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2006. -- 456 с.

Додаток А

Організаційна структура «Райффайзен Банк Аваль»

Продовження додатку А

Размещено на Allbest.ru