Размещено на http://www.allbest.ru/

71

• ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИКА СК «Алькона»
• ЗМІСТ
• ВСТУП

1. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН НА СТРАХОВОМУ РИНКУ

1.1 Поняття страхового ринку, економічна сутність страхової діяльності

1.2 Державне регулювання в страховій галузі

2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИКА

2.1 Доходи та витрати страховика

2.2 Фінансові результати діяльності страхової компанії

2.3 Платоспроможність страхової компанії

2.4 Ефективність діяльності та рейтингова оцінка страховика

3. ФОНДИ ТА РЕЗЕРВИ СТРАХОВИКА

3.1 Поняття фондів та резервів, їх економічний зміст

3.3 Резерви страховика, їх види, порядок формування і розміщення

ВИСНОВКИ

Література

Додатки

Вступ

Процес демонополізації економіки призвів до переходу на нові ринкові принципи функціонування майже всіх сфер діяльності суспільства, в т. ч. страхування. Реформування механізму страхових відносин в суспільстві обумовило необхідність визначення поняття “страховий ринок”, його суті, структури, виділення характерних рис та принципів функціонування.

Страховий ринок формується в ході оновлення товарного господарства та є його невід'ємним елементом. Умовами їх виникнення є суспільний розподіл праці, існування різних власників-товаровиробників. Реальне співвідношення даних умов визначає ступінь розвитку ринкових відносин. Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їх рівноправне партнерство з приводу купівлі-продажу страхової послуги, розвинуту систему горизонтальних та вертикальних зв'язків.

Страхування, як об'єктивно необхідний атрибут ринкової економіки забезпечує надійні гарантії відновлення порушених майнових прав та інтересів у випадках втрат, заподіяних вогнем, стихійними лихами, техногенними аваріями, транспортними пригодами та іншими не передбачуваними обставинами. Водночас страхування не лише звільняє державу від витрат на відшкодування збитків при настанні страхових подій, а й суттєво впливає на зміцнення фінансів держави, є ефективною формою нагромадження коштів громадян і значним стабільним джерелом довгострокових інвестицій.

Страхування -- це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)”.

Мета страхування -- захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Нині в Україні функціонує понад 310 страхових компаній (що на 39 страховиків більше ніж у 2004 році), низка посередницьких та інших організацій, причетних до страхової справи. Існує спеціальний орган, який здійснює державний контроль за дотриманням чинного законодавства на страховому ринку - управління страхової діяльності департаменту фінансових установ та ринків міністерства фінансів України. Вітчизняний страховий ринок досить молодий. Проте, вже тепер, у роки затяжної економічної кризи, відчутно зростають обсяги наданих страхових послуг. Це переконливо підтверджують суми надходжень страхових премій.

Незважаючи на труднощі становлення страхового ринку обсяги страхових операцій помітно зростають. Це зумовлено тим, що в неринкових умовах господарювання, відшкодування збитків в основному здійснювалося державою за рахунок коштів бюджету. Реалізація в Україні програми приватизації об'єктів державної власності зумовила необхідність страхового захисту нових власників майна від ризиків, що призводять до втрат або пошкодження майна.

Так, в Україні є застрахованими до 10% ризиків, в розвинутих країнах - 90 - 95%. Загальна сума страхових внесків, які були отримані страховими компаніями України за 2005 рік - збільшилась у 1,64 рази по відношенню до 2004 року та склала - 2716 млн. грн.

У відмінності від 2005 року, коли на страховому ринку спостерігалася тенденція до збільшення страхових платежів від кварталу до кварталу, у теперішньому 2002 році - поквартальні об'єми отриманих премій майже такі - у січні-березні - 682 млн. грн.

За даними Міністерства фінансів, загальна сума страхових виплат в 2005 році збільшилась на 34,6% - до 420 млн. грн.

Відносно страхових платежів страхові виплати у 2005 році склали 15,5%, що порівняно з 2004 роком менше на 3,3%.

Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави не могло не обумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який охопив усі галузі народного господарства, одразу ж позначився і на такій сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних та економічних питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.

Тому, предметом вивчення даної роботи є фінансова діяльність страхової компанії. Саме від якісного управління фінансовою та облікової діяльності залежить прибутковість, фінансова надійність та стійкість страхової компанії. Актуальність даної проблеми зумовлює необхідність вивчення і дослідження вибраної теми. Головною метою даного дослідження є вивчення особливостей платоспроможності в страховій компанії на сучасному етапі розвитку економіки України на прикладі об`єкта - Акціонерного страхового товариства закритого типу “Алькона”.

Виходячи з визначеної мети, в курсовій роботі поставлені і вирішуються наступні задачі:

1. Провести дослідження теоретичних основ формування економічних відносин на страховому ринку;

2. Проаналізувати фінансово-економічну діяльність страховика;

3. Здійснити оцінку фонду та резервів страховика

4. Вивчити порядок розміщення страхових резервів.

На підставі проведених досліджень фінансового управління страховою діяльністю в СК “Алькона” показані шляхи його вдосконалення для підвищення фінансової стійкості і надійності як страхової компанії, так і страхового ринку України в цілому.

1. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН НА СТРАХОВОМУ РИНКУ

страхова компанія резерв платоспроможність

1.1 Поняття страхового ринку, економічна сутність страхової діяльності

Історичний досвід виникнення і розвитку ринкових відносин в індустріально-розвинутих країнах свідчить, що їх становлення супроводжується формуванням страхового ринку.

Недооцінка ролі, місця та перспектив розвитку страхового ринку може спричинити суттєві витрати фінансових ресурсів, пов'язаних з катастрофами й забезпеченням соціальних гарантій населення, а також скорочення можливостей фінансової стабілізації держави, адже, виконуючи ощадну функцію, страхування забезпечує відтік грошей з обігу і в результаті сприяє зменшенню інфляції.

Страховий ринок -- це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Зародження і розвиток страхового ринку України -- процес, що має багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних країнах. Проте водночас нашій країні притаманні деякі специфічні риси.

З самого початку зародження страхового ринку альтернативні страховики більшою мірою звернули увагу на зміст страхових продуктів (послуг), що пропонуються в Західних країнах. Завдяки цьому і в Україні зріс асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування.

Саме тоді виникли перші приватні страхові компанії, які поклали край тотальній монополії Держстраху. Серед них: "Омета-Інстер", "Ризик", "Скайд", "Саламандра", "Скайд-вест", "АСКО-Прометей" і т.д. На страховий ринок України починають приходити провідні та досить відомі іноземні страхові компанії, що діють переважно через спільну страхову діяльність. Так з'явився альянс "Омета Інстер" -- "Ллойд" (Англія), Українсько-ізраїльське товариство "Страхова компанія "Система резервних фондів", пряме представництво відкрила австрійська фірма "Safe invest".

Нині в Україні працюють понад 280 компаній, що мають досить великі розміри статутних фондів, в тому числі більше 50 компаній мають значні страхові резерви, стабільний ринок, досвід і добру репутацію. Розміри страхових резервів протягом останніх двох років зростають вищими темпами, ніж страхові виплати, а це вже показних підвищення рівня платоспроможності страховиків, їх фінансової надійності.

У Польщі 20 компаній, Чехії -- 18, Угорщині -- 34, Болгарії -- 680, США -- 39, Німеччині -- 17, Англії (Великобританії) -- 8. Японії--24.

Залежно від критерію, покладеного в основу класифікації страхового ринку, розрізняють інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну структури.

Інституціональна структура ґрунтується на розмежуванні приватної, публічної або комбінованої форми власності, на якій створюється страхова організація. Вона може бути представлена акціонерними, корпоративними, взаємними, державними страховими компаніями.

У територіальному аспекті виділяють (зовнішні) страхові ринки показані на рисунку 1.1. Організаційна структура страхового ринку може бути представлена:

1. Страхове товариство або страхова компанія, де відбувається формування, страхового фонду і переплітаються індивідуальні, колективні та групові інтереси. Свої стосунки з іншими страховиками економічно відособлені страхові товариства будують на основі співстрахування та перестрахування.

2. Страхові товариства можуть об'єднуватись у спілки, асоціації, пули та, інші об'єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Вони не мають права займатися страховою діяльністю.

Размещено на http://www.allbest.ru/

71

Рис. 1.1 Класифікація зовнішніх страхових ринків

3. Товариства взаємного страхування -- юридичні особи -- страховики, створені відповідно до Закону України "Про страхування" з метою страхування ризиків цього товариства. Сплата страхового платежу здійснюється за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні членів товариства, крім випадків, передбачених законодавством України. Кожний учасник товариства за умови використання ним усіх зобов'язань перед товариством взаємного страхування, незалежно від суми страхового внеску, має право отримати повністю необхідне страхове відшкодування у разі настання страхового випадку.

4. Страхові агенти та страхові брокери -- страхові посередники, - через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України про страхування (ст.14) визначає їхні функції таким чином:

страхові агенти -- громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за Комісійну винагороду на підставі договору із страховиком;

страхові брокери -- громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. В деяких країнах через страхових брокерів здійснюється переважна більшість усіх видів страхування, в інших -- тільки страхування великих, нових та маловідомих ризиків. Найбільшого розвитку інститут брокерів досяг у Великобританії.

5. Перестрахувальні компанії (перестраховики) -- організації, які не виконують прямих страхових операцій а приймають у перестрахування ризики інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.

6. Моторне (транспортне) страхове бюро -- юридична особа, яка утримується за рахунок коштів страховиків, котрим дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо вказаного виду страхування.

До внутрішньої структури страхового ринку відносять -- страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);

Страхові продукти -- специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. Ціна їх відображається у страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції.

Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціна його страхової послуги виявиться надмірно високою, страховик може опинитися у невигідному становищі порівняно з своїм конкурентом і втратити клієнтів.

Купівля-продаж страхових послуг оформляється страховим договором, а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво (поліс), виданий покупцеві (страхувальнику) продавцем (страховиком). Перелік видів страхування є асортиментом страхового ринку.

Так, в Італії та Франції страхові поліси розповсюджують на 50% банки. У Великобританії 50% контрактів із клієнтами укладається через телефонну мережу, в Німеччині 80% контрактів укладають службовці філіалів та представництв, 13% -- маклери та посередники, а безпосередньо страхові І -- тільки 2%.

Власна внутрішня структура страховика: показана на рисунку 1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

71

Рис. 1.2 Класифікація за власною внутрішньою структурою страховика

представництва -- підрозділи страхової компанії, які не мають статусу самостійної юридичної особи і займаються, як правило, збиранням інформації, рекламою, репрезентаціями, пошуком клієнтів, але НП здійснюють комерційної діяльності;

агентства -- підрозділи, які мають право виконувати всі функції представництва, а також здійснювати операції з укладання та обслуговування договорів;

філіали (відділення) страхової компанії -- підрозділи, які теж не мають права юридичної особи і здійснюють свою діяльність, керуючись законодавством, нормативними актами, статутом та рішеннями загальних зборів акціонерів, ради директорів та президента компанії. Результати роботи філіалу (відділення) відображаються у послідовному балансі страхової компанії. Управління системою страхування здійснюється страховиком.

Усі елементи внутрішньої структури страхового ринку-взаємопов'язані. Вплив на один із них спричиняє дію в інших. Тому важливо управлінському складу страхової компанії враховувати взаємодію цих елементів і узгоджувати їх із зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище страхового ринку -- це система взаємодіючих факторів, що оточують внутрішню систему ринку і впливають на неї. До складових, на які страховик може впливати, належать: ринковий попит; конкуренція; ноу-хау страхових послуг тощо; інфраструктура страхового ринку (правове і нормативне забезпечення, інформаційна та аудиторська мережа, наукове обслуговування, кадри, система організації професійної освіти, наукове обслуговування, професійна етика і мова).

До складових, на які страховик впливати не може, входять: чисельність населення, його вікова та статева структури; сезонні міграції; купівельна спроможність населення і та ін.

Отже, страховий ринок -- це відкрита система, здатна, до розширення та звуження, залежна як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика.

На право проведення тих чи інших видів страхування страховим організаціям необхідно отримання ліцензій (дозволів). В Україні ліцензування страхової діяльності здійснює Уповноважений орган та його органи на місцях. Для отримання ліцензії страховик повинен подати: заяву, копії установчих документів, копію свідоцтва про реєстрацію, довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду), довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтверджену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю; правила (умови) страхування, економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності, інформацію про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копію диплома керівника про вищу освіту, інформацію про наявність відповідних сертифікатів.

За видачу ліцензії страховик сплачує певний збір, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України. Про відмову у видачі ліцензії юридичну особу повідомляють в письмовій формі із зазначенням причини відмови.

В Україні було зареєстровано близько 800 страховиків, але за період з 1994 по 1996 р. відкликано ліцензії у 280 із них. Найгрубіші порушення страхового законодавства виявлено в компаніях: "Укар" (Харків), "Альбіна" (Львів), "Аспек" (Чернігів), "Херсон-Аско" (Херсон), "Укрін і К°" (Київ).

Головна причина -- нездатність значної частини страховиків виконувати взяті на себе зобов'язання перед страхувальником. Важливим кроком для звільнення страхового ринку від фірм, які дискредитують страхову діяльність, стало підняття суми статутного фонду та зобов'язання внести 60% його грошима. У зв'язку з цим виникає проблема захисту інтересів страхувальників, котрі довірили захист своїх інтересів страховим компаніям, яким держава надала право здійснювати цей захист, а потім справедливо позбавила їх цього права. Механізм захисту інтересів страхувальників, відповідальність за який (захист) покладено на Уповноважений орган може включати:

-- створення товариств взаємного страхування;

-- примусове приєднання страхових компаній з тяжким, фінансовим станом до стійких конкурентоспроможних компаній з передбаченням відповідальності за їхніми зобов'язаннями;

Але навіть страховики, котрі мають стійке становище на ринку, переважну більшість послуг надають за обов'язковими видами страхування.

Останні роки державна політика щодо розвитку вітчизняного страхового ринку супроводжувалась вдосконаленням нормативно-правового забезпечення цієї галузі, збільшенням кількості страхувальників (переважно за рахунок юридичних осіб), впровадженням нових видів страхування та підвищенням надійності страхових компаній, створення інституту страхових брокерів, що знайшло своє підтвердження в опрацюванні органами державної влади, зокрема, Міністерством фінансів та Лігою страхових організацій України Становлення й активний розвиток страхової галузі протягом останніх років сприяв збереженню і в 2005 році високих темпів розвитку ринку страхових послуг:

- За 2005 р. загальна сума страхових внесків склала 2,135 млрд. гривень. У порівнянні з 2004 роком обсяги вказаного показника зросли на 972 млн. грн. (у 1,5 рази), а за 1 квартал цього року отримано 682 млн. грн. страхових внесків, що у порівнянні з аналогічним періодом минулого року обсяги вказаного показника зросли на 290 млн. грн. (у 1,74 рази).

- Величина сформованих страхових резервів станом на 31.03.2002 року сягає 1002,8 млн. грн., що на 391,1 глин. грн. перевищує аналогічний показник на кінець 1 кварталу 2005 року (у 1,6 рази).

- Найбільшим попитом користуються послуги з добровільного страхування майна (71% від загального обсягу страхових послуг). Страхування життя як надійне джерело довгострокових інвестиційних ресурсів, в Україні складає найменшу частку на ринку страхових послуг (0,4%), хоча в країнах Із розвинутою економікою воно сягає 50-60%.

- Незважаючи на номінальне зростання обсягів операцій на страховому ринку, галузь забезпечує перерозподіл лише 1,2 % ВВП (аналогічний показник для розвинутих країн-5-12%).

- За експертними оцінками застрахованими є лише близько 10% ризиків, тоді як у більшості країн цей показник складає 90-95%. Частка вітчизняного страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг складає лише 0,06% - при тому, що в Україні проживає 7% населення Європи:

- Статутні фонди страхових компаній продовжують залишатися не великими. В середньому по Україні сплачений статутний фонд страхової компанії складає близько 2,3 млн. грн., власний капітал близько 4,3 млн. грн. Більше двох третин страхових компаній мають статутний фонд менше ніж 500 тис. грн., і з 310 страховиків станом на 31.03.2002 року лише 50 (або 17%) мають сплачений статутний фонд еквівалентний 500 тис. євро.

Чинники, що стримують розвиток страхового ринку:

1. Чинники економічного характеру:

* низький попит на страхові послуги зумовлений недосконалістю господарського механізму, низьким рівнем страхової культури;

* величезна заборгованість і накопичення обсягів неплатежів суб'єктів господарювання;

* збитковість значної кількості підприємств;

* хронічний дефіцит грошових коштів у більшості підприємств і громадян;

* значна частка тіньової економіки.

2. Чинники законодавчого характеру

* недосконалість страхового законодавства, а іноді серйозні протиріччя, що особливо відчувається між Цивільним кодексом України та Законом ”Про страхування”; в Цивільному кодексі України не передбачено обов'язкове відшкодування збитків третім особам;

* Законом України ”Про страхування” встановлено обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Однак проведення цього виду страхування стримується відсутністю у відповідних законодавчих актах норм, які регулюють це питання (у той час, коли в Україні внаслідок дорожньо-транспортних пригод . щороку гине близько 5 тис. осіб, а ще 40 тис. отримує травми, лише незначна частка власників транспортних засобів (2,1%) залучена до обов'язкового страхування цивільної відповідальності);

* відсутність достатніх законодавче визначених механізмів стимулювання як юридичних, так і фізичних осіб до більш широкого використання можливостей страхового захисту своїх майнових Інтересів;

* існуюче законодавство ще не налаштовано на широке використання інвестиційних можливостей страховиків,

* законодавством не визначено поняття ”ризикової професії” та не встановлено відповідного порядку проведення обов'язкового страхування цієї категорії працівників;

* законодавчо не впорядкована діяльність аварійних комісарів на страховому ринку, що гальмує створення системи аварійного комісарства;

* не визначений юридичний статус договорів перестрахування;

* не розроблена нормативно-правова база, яка регулює діяльність актуаріїв;

* недосконалість визначення страхової термінології;

* нормативне не оформлена класифікація видів страхування;

* не передбачено стимулюючих норм розвитку страхового посередництва.

3. Чинники соціально-економічного та психологічного характеру:

* переважна більшість українських громадян е неплатоспроможними. Середній річний доход на душу населення протягом 90-х років падає. Якщо в 1990 р. він становив $3773, то в 1999 - $318. В останні роки спостерігаються позитивні зміни цього показника. Проте, як показують дослідження, лише приблизно 3% населення спроможні користуватися страховими послугами.

* низький рівень довіри до страхування як інституту соціального захисту, що є важливою передумовою розвитку страхової діяльності. Це обумовлюється наступними фактами: здійснення державою фінансування витрат по сплаті страхових платежів за державними обов'язковими видами страхування ”по залишковому принципу”, що зумовлює заборгованість компаній по належних виплатах протягом тривалого часу (до 2-3 років);

* реальна втрата можливості отримання громадянами належних виплат за договорами змішаного страхування життя (понад 3 млрд. грн.), укладеними ще за радянських часів та невизначеності держави щодо умов повернення цього боргу.

4. Чинники що виходять із стосунків держави зі страховими компаніями:

' Не достатньо обґрунтовано умови створення фондів державного соціального страхування (на випадок безробіття, нещасного випадку на виробництві та інші), які сприймаються у суспільстві як альтернатива комерційному страхуванню, хоч при цьому не витримуються основні принципи страхування;

* розширення присутності держави на страховому ринку через створення компаній за участю державних структур та монополізація ними деяких видів страхування;

* створення страхових компаній відомчого характеру, які встановлюють фактичну монополію за певними видами страхування.

Основними проблемами розвитку страхового ринку залишаються:

* Нерозвиненість та недосконалість таких соціально-значущих видів страхування, як страхування життя, пенсійне й медичне страхування; страхування транспортних, сільськогосподарських та екологічних ризиків, страхування цивільної відповідальності перед третіми особами.

* формування мережі професійних страхових посередників, зокрема, вітчизняних страхових та пере страхових брокерів.

* неповна фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль із боку держави, прояви монополізму;

* високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування з національній валюті стає неможливим і вимагає термінового застосування нових інструментів захисту вкладень населення у системі страхування;

* недостатній різновид інструментів фондового ринку для ефективного розміщення страхових резервів;

* недосконалість механізму ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки;

1.2 Державне регулювання в страховій галузі

Система правового регулювання страхової діяльності включає в себе норми, визначені: Конституцією України; міжнародними угодами, що їх підписала і ратифікувала України Цивільним кодексом України ,законами та постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України, нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), що були прийняті Міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади і зареєстровані в Міністерстві юстиції України;

нормативними актами органу, що згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органом за рішенням Президента або Уряду України;

Основним законом держави й основою правової системи України є Конституція України, від 28 червня 1996 року.

Згідно зі статтею 42 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право займатися підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом. Частиною другою цієї статті обмежується підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Не дозволяється зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Держава також захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю продукції, робіт, послуг.

Закон України “Про страхування” від 04.12. 2001 р.

Встановлюється основний понятійно-термінологічний апарат: визначаються такі базові поняття, об?єкти і види страхування, форми страхування, страхові ризики і страхові випадки, страхова сума, страхове відшкодування, страхові платежі і тарифи, співстрахування, перестрахування, об?єднання страховиків, страхові агенти та страхові брокери і деякі інші. Норми, що визначають вимоги до страховика при його створенні і реєстрації, а також порядок здійснення обов?язкового страхування.

Регулює порядок проведення страхування: визначає вимоги до договорів та правил страхування й відповідної валюти, встановлює обов?язки страховиків і страхувальників у кожній конкретній ситуації. Визначає умови забезпечення платоспроможності страховиків.

Указом Президента України “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15.12.1999 року в п.1б. передбачено ліквідувати Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, поклавши його функції на Міністерство Фінансів України.

Нормативні акти, Міністерства фінансів України є обов?язковими для страховиків. Цими актами (наказами, розпорядженнями, рішеннями колегії) установлюються, по-перше, інструкції та методики щодо здійснення окремих видів діяльності; по-друге, заходи з покарання страховиків за виявлені порушення - приписи, зупинки, обмеження та відкликання ліцензії; по-третє, вимоги до звітності й обліку; по-четверте, порядок реєстрації, ліцензування, вилучення з реєстру, ліквідації та реорганізації; по-п?яте, порядок здійснення навчання, підготовки та перепідготовки кадрів страховиків.

Головними такими положеннями та інструкціями які регулюють страхову діяльність є:

Постанова про затвердження порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком віл-інфекції, і переліку категорій медичних осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком віл-інфекції від 16.10.98 р.

Постанова про здійснення контролю за наявністю полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України - власників (водіїв) транспортних засобів під час перетинання ними державного кордону від 06.07.98 р.

Постанова про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування від 13.07.98 р.

Постанова про затвердження положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті від 14.09.98 р.

Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків, затверджено постановою КМУ від 13.07.98 р.

Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування авіаційних суден, затверджено постановою КМУ від 13.07.98 р.

Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджено постановою КМУ від 14.09.98 р.

Положення про Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України, затверджено наказом Укрсоцнагляду від 09.12.96 р. №129

Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади, як правило, мають розпорядчий характер і окреслюють особливості провадження в межах певних адміністративних одиниць заходів, визначених урядовими або відомчими документами.

Закон України ”Про систему оподатковування” від 25.06.91 р. визначає принципи побудови системи оподатковування: податки, збори й інші обов'язкові платежі в бюджет і внески в державні цільові фонди; права, обов'язки і відповідальність платників податків.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. передбачено використання даних про валові витрати виробництва й обертання валових прибутків у податкових розрахунках підприємств і організацій платників податку з прибутку.

Об?єктом оподаткування визначено валовий дохід від страхової діяльності, який включає суму страхових внесків, страхових премій або страхових платежів, нагромаджених страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами. Ставка податку визначена в розмірі 3% від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. До складу валового доходу страхової компанії, що оподатковується за ставкою 3%, не включаються доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді страхових внесків за договорами страхування життя.

Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 15% у джерела їх виплати за рахунок таких виплат, а від страхування ризиків на території України - за ставкою 25%.

Тобто об?єктом оподаткування є прибуток, який розраховується зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань.

При цьому до складу валових витрат, пов?язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування). При оподаткуванні прибутку страхових компаній від іншої діяльності застосовується ставка 25%.

Стосовно інших умов сплати податку на прибуток та відповідальності за правильність його нарахування оподаткування страхової діяльності нічим не відрізняється від оподаткування підприємств галузей народного господарства.

Страхові організації України сплачують й інші загальнодержавні і місцеві податки та збори, обчислення та перерахування яких здійснюється за вимогами відповідних актів чинного законодавства. Специфічних особливостей, що б стосувалися виключно до страхової діяльності, ці податки та збори не мають. Тому страховики сплачують ці обов?язкові платежі на загальних умовах.

Закон України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-XIV, зі змінами та доповненнями, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та загальні вимоги до складання і подання фінансової звітності в Україні.

Порядок подання фінансової звітності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 визначає порядок, строки подання фінансової звітності (місячної, квартальної, річної) підприємствами, організаціями, установами незалежно від форми власності.

2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИКА

2.1 Доходи та витрати страховика

Будь-яке підприємство у своїй діяльності здійснює витрати та отримує доходи.

Взагалі під „витратами" розуміють гроші, кошти, використані на що-небудь. А „доходи" означають гроші, матеріальні цінності, одержувані внаслідок якої-небудь діяльності.

Порядок і послідовність витрачання та отримання доходу в різних галузях встановлюється по-різному. Так, у сфері виробництва спочатку здійснюються витрати, тобто використовуються відповідні ресурси на виготовлення продукції чи здійснення послуг, а потім відшкодовуються з виручки в результаті її розподілу за певними принципи та у відповідності до прийнятої фінансової політики на підприємстві. У страхуванні все відбувається навпаки: спочатку страховик акумулює кошти за рахунок отримання страхових премій, формує необхідний страховий фонд, запасний фонд, а потім їх використовує, тобто витрачає на компенсацію збитків у разі настання страхового випадку у страхувальників в межах взятих на себе зобов'язань.

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси:

ь виконання зобов'язань перед страхувальниками;

ь фінансування діяльності страхової компанії.

Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи (рис. 2.1):

Витрати на страхові виплати складають найбільшу частину витрат страховика та залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності. Вказані витрати за відповідними видами страхування у певному діапазоні (види ризиків, страхові об'єкти, територія, вік застрахованої особи тощо) не дуже різняться у страхових компаніях одного регіону, а отже, майже не підлягають коригуванню.

Размещено на http://www.allbest.ru/

71

Рис.2.1 Витрати страховика

Витрати на ведення страхової справи включають витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика. На величину цих витрат впливає багато факторів, до того ж вони постійно змінюються. Тому неможливо розробити норми зазначених видатків, а можна розробити загальні рекомендації по їх обмеженню та оптимізації. Проте саме ці витрати дозволяють варіювати у встановленні розміру страхового тарифу. Так, за рахунок їх оптимізації, економного та ефективного використання коштів, зменшення норм використання тощо можливе зниження вартості страхової послуги.

В економічній літературі зустрічається багато підходів до їх класифікації та визначенню класифікаційних ознак. В найбільш загальному плані зустрічаються наступні підходи у їх групуванні:

ь постійні та змінні (такий розподіл застосовується в актуарних розрахунках);

ь залежні та незалежні;

ь загальні та конкретні на ведення справи страховика.

Постійні витрати не можуть бути віднесені на конкретне страхування, вони є незмінними в межах релевантного діапазону. Вони повинні розкладатися на весь страховий портфель за укладеними договорами. В своїй більшості на відносно постійні витрати не впливають коливання та зміни у страховій діяльності, якщо вони не пов'язані із значним розширенням чи значним згортанням страхової діяльності. Питома вага цих витрат досить мала.

Змінні витрати на ведення страхової справи стосуються певного виду страхування чи страхового полісу та можуть бути на них віднесені. Дані витрати змінюються пропорційно ступеню зайнятості персоналу страхової компанії. Саме на ці витрати припадає найбільша частка витрат на ведення страхової справи.

Деякі витрати мають характер залежних та незалежних, їх нормують в промилі від страхової суми середньоспискового складу страхувальників.

Встановлюючи страховий тариф, страховик повинен враховувати у складі ціни страхової послуги не тільки сірахові суми та відшкодування, а й витрати на утримання страхової компанії. У зв'язку з цим витрати на ведення сграхової справи поділяються на певні види, кожний з яких має свою характеристику (табл.2.1).

Таблиця 2.1.

Характеристика витрат на ведення страхової справи

№ з/п	Вид витрат на ведення страхової справи	Характеристика витрат на ведення страхової справи
1	2	3
1.	Організаційні	Витрати, що пов'язані із організацією, створенням страхової компанії, відносяться до фінансових ресурсів страховика, є інвестиціями.
2	Аквізаційні	Виробничі витрати страховика, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів.
3.	Інкасаційні	Витрати, пов'язані із обслуговуванням товарио-грошового обігу страхової компанії. Витрати на виготовлення бланків, квитанцій, тощо
4.	Ліквідаційні	Витрати, пов'язані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком. До них відносяться витрати на оплату праці ліквідаторам, судові витрати, поштово-телеграфні витрати тощо.
5.	Управлінські	Витрати поділяються на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном. Ці витрати пропорційні зібраним страховим внескам. При оцінці рентабельності діяльності страхової компанії головне значення мають управлінські витрати

Витрати на фінансування превентивних заходів встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобов'язань, розмір їх встановлює фінансова служба страховика.

Витрати на страхові виплати, на ведення страхової справи, на фінансування превентивних заходів складають собівартість страхової послуги.

Витрати при здійсненні інвестиційної діяльності досить незначні і пов'язані із обслуговуванням розміщення страхових резервів І а тимчасово вільних коштів страховика.

Дохід страховика відображає всю суму надходжень та поділяється в залежності від видів діяльності на три великих групи (рис. 2.2).

Доходи від страхової діяльності відносяться до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, пов'язані з проведенням страхування та перестрахування. У складі цих доходів - страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу - напрямки використання надходжень.

Размещено на http://www.allbest.ru/

71

Рис. 2.2. Доходи страховика

Основним джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є „заробленими" після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю „виручка від реалізації продукції".

Розмір зароблених страхових премій залежить від суми страхових платежів та зміни залишків резервів незароблених премій. Зазначене виражається формулою:

ЗСП = Дсп + РНПпоч - РНПк, де (2.1)

ЗСП - зароблені страхові премії;

Дсп - надходження страхових платежів за вирахуванням страхових платежів, сплачених перестраховикам за договорами перестрахування у певному періоді;

РНПпоч - резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНПк - резерв незароблених премій на кінець звітного періоду.

Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, представляють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберігаються ним до закінчення терміну дії договору страхування, не є власністю страховика.

Резерви незароблених премій розраховуються щоквартально в залежності від сум надходжень страхових платежів за певними видами страхування в кожному кварталі, який передує звітній даті декількома методами. В Україні найчастіше використовується спрощений метод:

ь сума надходжень страхових премій у першому кварталі відповідного періоду помножується на 1/4;

ь сума надходжень страхових платежів у другому кварталі того ж періоду помножується на 1/2;

ь сума надходжень страхових платежів в третьому кварталі помножується на 3/4;

ь всі отримані добутки додаються.

Якщо страхова компанія при перестрахуванні виступає у ролі цедента (перестрахувальника), то вона отримує доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризику у перестрахування.

Якщо страхова компанія входила до складу професійного об'єднання страховиків, то при виході з нього їй повертається-частка раніше зроблених внесків, які також вважаються доходами від страхової діяльності.

Доходи від інвестиційної діяльності відносяться до додаткових доходів від фінансової діяльності і включають в себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Інвестиційна діяльність ґрунтується на вірогідному характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, а тривалість вкладання коштів страхувальників визначається договором страхування. Напрямки інвестування в загальному плані закріплені законодавче, а конкретно - визначаються умовами господарювання страхової компанії. Зазначені доходи використовуються не тільки на страхові виплати, а й на розвиток страхової справи.

Доходи від іншої операційної діяльності відносяться до звичайної діяльності страховика і включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, доходи безповоротної фінансової допомоги, результат індексації основних засобів, доходи від реалізації прав регресії, від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.

Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії.

2.2 Фінансові результати діяльності страхової компанії

Поняття „фінансовий результат" діяльності включає в себе термін „результат" та категорію „фінанси". За тлумаченням термін „результат" означає наслідки, висновки, остаточний кінцевий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку, а також показник чого-небудь. Категорія „фінанси" відображає економічні відносини з приводу формування доходу і фондів фінансових ресурсів та їх використання. Поєднуючи ці два розуміння, ми можемо визначити, що фінансовий результат діяльності страховика - це кінцевий підсумок його діяльності за певний період з приводу формування доходу і відповідних фондів фінансових ресурсів та їх використання. Фінансовий результат включає два елементи:

ь прибуток (збиток);

ь приріст (відплив) резерву внесків.

Позитивний фінансовий результат відображає прибуток, негативний - збиток. Отже, прибуток, як фінансовий результат діяльності страховика, представляє собою результат використання доходу на відшкодування понесених ним витрат за певний період часу. Тобто відбувається зіставлення доходів та витрат страховика.

Приріст резервів внесків має цільове призначення. Хоча в період зберігання на рахунках страхової компанії може бути використаний як джерело інвестицій в економіку держави.

Отримання прибутку є однією із цілей страхування як виду бізнесу з метою забезпечення розвитку організації, покращення добробуту акціонерів та власників, соціального захисту працівників та їх заохочення. Проте при формуванні прибутку страховика мова йде про перерозподільчі відносини у суспільстві. Найпершим джерелом отримання прибутку є норма прибутку, яка закладена в страховому тарифі І забезпечує рентабельність страхових операцій. Іншими джерелами отримання прибутку - є надходження від всіх видів діяльності страховика.

Аналогічно доходам страховика його прибуток складається із:

1. прибутку від страхових операцій;

2. прибутку від нестрахових операцій - інвестиційної діяльності та іншої звичайної діяльності;

3. прибутку від надзвичайної діяльності.

Прибуток також с одним із основних показників результативності діяльності підприємств. Як абсолютний показник, він характеризує ефективність діяльності страхової компанії, хоч і неоднозначне.

Головними показниками ефективності фінансово-господарської діяльності страховика є її рівень фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності та надійності, які дозволяють обрати „свою" страхову компанію.

Прибуток страхової компанії являє собою фінансовий результат її діяльності за певний звітний період (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік). Фінансовий результат -- це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика. Він визначається як різниця між доходами і витратами. Фінансовий результат, як правило, має додатний характер, тобто набуває форми прибутку, хоча іноді можуть бути й збитки.

Оскільки страхова компанія проводить не лише основну (страхову), а ще й інвестиційну та фінансову діяльність, прибуток страховика також є підсумком фінансових результатів усіх перелічених видів діяльності.

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» прц. буток страховиків від страхової діяльності для цілей оподатку. вання не визначається. Проте це не означає, що він не повинен визначатися взагалі. Адже страховик за будь-яких обставин має точно знати фінансові результати від проведення страхових операцій, щоб контролювати, наскільки ефективно він веде страхову справу; щоб на чітко визначеній основі формувати спеціальні і резервні фонди, вільні резерви; виплачувати дивіденди засновникам та акціонерам; складати фінансову звітність, в якій перед, бачається висвітлення цього показника. Тобто проблема «страхового прибутку» лишається так само актуальною, як і раніш.

Розглядаючи страховий тариф як ціну за страхову послугу і виходячи зі структури тарифної ставки, бачимо, що як і будь-яка ціна, він складається з витрат на надання страхової послуги, тобто собівартості, і прибутку. Прибуток, як правило, планується при розробці тарифів за всіма видами страхування.

Згідно з основною ідеєю страхування нетто-тариф будується на принципі еквівалентності у відносинах між страховиком і страхувальниками, а навантаження має забезпечити страховика коштами для організації і розвитку процесу страхування. Саме тому прибуток планується як складова навантаження. Проте, страхова компанія може отримувати прибуток від страхової діяльності не лише за рахунок цієї складової тарифної ставки. Він може бути отриманий також за рахунок зниження собівартості страхової послуги: по-перше, скороченням видатків на ведення справи, коли управління страховою компанією проводиться більш ефективно, з меншими витратами, ніж передбачалося на етапі розрахунків страхових тарифів; по-друге, у результаті зниження збитковості здійснюваних компанією видів страхування (прибуток може виникати у тому разі, коли страхові операції у звітному періоді були менш збитковими, ніж у середньому за попередні періоди, показники яких використовувались при розрахунках страхових тарифів, тобто коли об'єктивним ходом подій було порушено принцип еквівалентності між сумою зібраних нетто-премій і сумою фактичних виплат страхувальникам).

З практичної точки зору, згідно з чинним законодавством, прибуток від страхової діяльності можна обчислити за формулою:

ПСД = (ЗП + КП + ВП + ПЦР + ПТР) - (ВС + ВЦР + ВТР + ВВС), (2.2)

ЗП -- зароблені страхові премії за договорами страхування і

Перестрахування;

КП -- комісійні винагороди за перестрахування;

0П -- частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;

ПЦР -- повернені суми із централізованих страхових резервних фондів;

ПТР -- повернені суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;

ВС -- виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

ВЦР -- відрахування в централізовані страхові резервні фонди; .

ВТР -- відрахування в технічні резерви, Інші, ніж резерв незароблених премій;

ВВС -- витрати на ведення справи (адміністративні витрати,

витрати на збут, інші операційні витрати).

Сума в перших дужках виражає передбачені законодавством доходи від страхової діяльності, сума в других дужках -- витрати страховика на проведення страхових операцій.

Страхові премії в контексті доходів страховика розглядалися з погляду надходжень від страхувальників на користь страховика певної кількості грошей як плати за страхові послуги. Загальний підхід полягає в тому, що страхові премії мають бути сплачені раніше, ніж виникає зобов'язання страховика зробити страхову виплату. Страхова компанія вправі повністю розпоряджатися всім обсягом отриманих страхових премій, використовуючи ці кошти для поточного інвестування й одержання інвестиційного доходу. Проте коли йдеться про визначення прибутку від страхової діяльності, не вся сума отриманих страхових премій може розглядатися як дохід страховика. Отримана премія має перетворитися у зароблену премію.

Страхування -- це вид діяльності, при якому послуга, що надається страховиком (тобто гарантія страхового захисту), має певну тривалість у часі. Через це отриману від страхувальника на початку дії договору страхову премію не можна відразу вважати Доходом страховика. Вона перетворюється на дохід поступово, пропорційно до спливання терміну дії договору страхування. Оскільки у більшості договорів страхування ризик рівномірно розподіляється в часі, то є всі підстави вважати, що так само рівномірно зароблятиметься страховою компанією отримана нею страхова премія. Наприклад, страхова компанія “Альковна” уклала зі страхувальником договір страхування строком на один рік і отримала від нього страхову премію в розмірі 1200 грн. Через рік строк діу договору страхування мине, відповідальність страховика перед страхувальником закінчиться і, отже, уся отримана страховиком страхова премія за цим договором стане заробленою. Але поки строк дії договору не скінчився, отримана страхова премія в будь-який момент часу складається з двох частин: тієї, що вже вважається заробленою, і тієї, яку на даний момент заробленою вважати не можна (тобто незароблена премія). Співвідношення між цими частинами пропорційне до часу, який залишився до закінчення строку дії договору страхування. Так, за умовами розглядуваного прикладу (ідеться про те, що договір страхування укладено на рік, тобто на 12 місяців), наприкінці першого місяця з початку дії цього договору страховиком буде реально зароблена 1/12 частина отриманої страхової премії, тобто 100 грн, а решта 1100 грн -- це незароблена страхова премія. На цю суму страховик формує резерв незароблених премій, який відбиває обсяг страхових зобов'язань компанії перед даним страхувальником.