В Україні досі не вироблено державної політики щодо біржового будівництва. Саме цей фактор став одним із вирішальних причин кризи універсальної біржі реального товару в Україні. У всіх країнах, де існують біржі, особливо ф'ючерсні, при урядах створюються спеціальні органи, як правило, комісії з високим державним статусом, що регулюють та контролюють ф'ючерсні ринки та ринок цінних паперів. Становлення та функціонування окремо товарної, фондової та валютної бірж в Україні, причому регульованих окремими недосконалими законодавчими актами та положеннями, не призвело до впорядкування ринків сировини, цінних паперів, іноземної валюти. Орієнтація товарних, фондових та Міжбанківської валютної біржі на укладення в основному спотових угод з реальним (фізичним) товаром та валютою, на наш погляд, є суттєвим гальмом для становлення строкового ринку [12, c. 334].

В результаті на державному рівні були запроваджені, як тепер виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж в якості потужних гуртових товарних ринків, які на Заході сьогодні перетворилися у центри вивчення кон'юнктури та укладання строкових фінансових контрактів. Такий перебіг подій зумовлювався прийняттям недосконалого біржового законодавства, яке включає наступні Закони і законопроекти України:

1) ЗУ «Про товарну біржу»;

2) ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу»;

3) ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

У названих вище законах не передбачалося використання у біржовій торговельній практиці строкових контрактів. Це починають робити лише тепер, виробляючи нові законопроекти:

1) Правила випуску та обігу фондових деривативів;

2) проект ЗУ «Про похідні цінні папери»;

3) проект ЗУ «Про строкові фінансові інструменти».

Наступний період становлення та функціонування бірж в Україні довів, що як не можна повернути минуле, так не можна у сучасних умовах вибухового розвитку інформаційних технологій, зростання обсягів торгівлі, ставити завдання організації основного товарообігу реального товару та фінансових інструментів через біржі. Це було можливим та доцільним на початку двадцятого століття. У двадцять першому ж виникає гостра необхідність створення бірж у вигляді ринків цінових та курсових ризиків, які функціонують окремо від ринків реальних активів, даючи змогу ефективно управляти фінансовими потоками на макро - та мікрорівнях в умовах підвищеної цінової змінності.

Створені у 1991-1992 pp. біржі впродовж наступних років були поставлені перед проблемою впровадження строкових контрактів. Одночасно на державному рівні приймалися дещо несподівані для біржовиків та органів державного регулювання ринку цінних паперів (Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, далі ДКЦПФР) недосконалі законодавчі акти, такі як відомий ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», у якому вперше зустрічається визначення строкових контрактів - товарних, валютних, фінансових ф'ючерсів, форвардів та опціонів.

Сьогодні можна констатувати той факт, що в Україні не відбувається відновлення ринкової біржової культури та наукової школи, відсутня підготовка нового покоління фахівців, здатних діяти у динамічному біржовому середовищі.

На цьому фоні неодноразові спроби становлення строкових сегментів на валютному та зерновому біржових ринках України були приречені на провал. Такий стан справ зумовив суттєве відставання вітчизняної науки з проблем новітніх технологій управління фінансовими ризиками в умовах підвищеної цінової змінності, визначення місця та ролі строкових фінансових ринків у прогнозуванні майбутнього профілю економіки тощо.

Хоча активізація держави щодо питань біржового будівництва свідчить про те, що ринок сільськогосподарської сировини потрібно створювати швидкими темпами. Про посилену увагу до цієї сфери свідчать Укази Президента України [4].

Сьогоднішня складна ситуація в економіці спричинена не лише великим податковим тягарем. До головних проблем можна віднести те, що економічне середовище не може гарантувати ні для виробника, ні для покупця, ні для посередника ринку використання важелів захисту своїх заощаджень від інфляції, кредитів та інвестицій в майбутньому.

Впродовж останнього століття строковий ринок отримав небувалий розвиток. Його найвідомішими дослідниками стали Дж.М. Кейнс, Дж. Хікс, Н. Калдор. Вони заклали основи аналізу строкового ринку. Цей аналіз показує роль учасників строкового ринку, вивчає процес ціноутворення майбутньої ціни та її співвідношення із спотовою ціною.

Так Дж.М. Кейнс вважав, що в країнах із нестійкими валютними курсами, особливо там, де стабілізація цін справа майбутнього, можливо пом'якшити коливання курсів через організацію строкового (ф'ючерсного) валютного ринку. Він пропонував центральним банкам самим вийти на ринок валютних ф'ючерсів і купувати та продавати валюту на термін, тим самим формуючи майбутній курс валюти та відсоткові ставки за вкладами в іноземній валюті. На наш погляд, таке побажання є надзвичайно актуальним для України. В епіцентрі формування строкового ринку валюти, де стихійно впроваджуються ф'ючерсні контракти, повинен бути Національний банк України.

Строковий ринок потрібен для запровадження механізму хеджування, де діють три категорії учасників: хеджери, спекулянти та арбітражери. Хеджери страхують свої позиції реальних ринків, спекулянти працюють лише на ф'ючерсному ринку і беруть на себе основний ризик хеджерів. Арбітражери - це учасники, що забезпечують собі прибуток без всякого ризику, поєднуючи дії на різних ринках. Ф'ючерсну (майбутню) ціну в короткостроковій перспективі повинні визначати арбітражери, на середній та довгий період часу - спекулянти. Ці ціни слід коректувати на розмір премії за ризик. В результаті природного відбору на ринку залишаються лише такі спекулянти, що здатні достатньо точно визначати кон'юнктуру. Без таких учасників вертикально структурувати ринок на спот та ф'ючерсний в Україні буде неможливо. Необхідно на теоретичному рівні та в законотворчому процесі визначитися щодо застосування концепцій хеджування, а значить узаконення професії хеджерів, вироблення податкових пільг і пільг з кредитування хеджевих операцій. На жаль, і у цій малодослідженій сфері продовжується практика вироблення законопроектів обмеженою групою осіб та прийняття їх без організації широкого обговорення з науковцями і біржовиками.

Строковий ринок в Україні необхідний як реакція на ряд гострих проблем, які не може вирішити спотовий ринок, а саме проблему фінансового страхування позицій учасників економічних відносин та координації їх майбутніх планів. Строковий ринок потрібен для більш ефективного функціонування спотового ринку. Ф'ючерсні ціни несуть інформацію про майбутню кон'юнктуру, допомагають приймати рішення про обсяги виробництва і величину товарних запасів, вони найбільше впливають на попит та пропозицію спотового ринку.

Інформація про майбутні курси валюти допомагає визначитись із плануванням зовнішньоекономічної діяльності. При недостатній інформації ціни стають менш гнучкими. Ф'ючерсні ціни роблять гнучкішими спотові, зменшується амплітуда їх коливань, що дає можливість цілеспрямованіше вести бізнес, планувати його розвиток на перспективу. Ресурси на спотовому ринку розміщуються більш оптимально [12, c. 338].

Ф'ючерсний (строковий) ринок є органічною частиною сучасної ринкової економіки, його інструменти держави використовують для формування майбутніх сподівань, майбутньої економічної кон'юнктури. Так як ф'ючерсні і опціонні контракти укладаються на стратегічні види сировини і основні фінансові активи, зокрема іноземну валюту, основні економічні ресурси, то вплив держави через укладення таких операцій може бути суттєвим.

Державне замовлення як одна із форм укладання строкових угод (форвардів) є не гнучким, не еластичним щодо кон'юнктури та досить затратним. Політика України щодо учасників сільськогосподарських ринків за всі роки реформ була саме такою. Активна участь держави в операціях на строковому ринку могла би сформувати систему гнучкого держзамовлення, що буде постійно уточнюватися. Використання такої системи дало би в руки держави додаткові важелі регулювання розвитку окремих галузей, економіки в цілому.

Крім безпосередньої участі на строковому ринку зернових, цукру, енергоносіїв тощо, операції на ринку фінансових ф'ючерсних контрактів (особливо на державні цінні папери) дозволять, на наш погляд, отримати ще один суттєвий важіль регулювання відсоткових ставок. Знизити їх можливо шляхом викупу Національним банком державних цінних паперів за більш високими курсами або зменшивши норму резервів для банків чи саму величину облікової ставки. Строкові контракти на державні цінні папери, що їх укладатиме Національний банк, допоможуть вирішити це завдання. Заходи, які успішно застосовувалися на зарубіжних ринках, в Україні після падіння фінансової піраміди облігацій внутрішньої державної позики 1998 р. знову почали впроваджуватися лише у 2001 році.

Перевага другого методу - формування майбутньої кон'юнктури без суттєвого посилення інфляційних процесів, коли традиційні методи навпаки спричиняють їх. На цьому ринку, крім держави через Національний банк, повинні активно працювати банки та інші фінансові посередники, які через проведення арбітражних операцій будуть формувати відповідний спотовий ринок, - продавати ф'ючерсні контракти державі і викуповувати облігації, що лежать в основі цих контрактів за більш високими цінами на спотовому ринку.

Операції на ф'ючерсному (строковому) ринку є цікавими для держави ще й тим, що дозволяють стимулювати економічну активність вже сьогодні і таким чином залучити додаткові кошти в бюджет, в той же час кошти на майбутні закупівлі будуть потрібні в майбутньому і їх частково можна було б отримати за рахунок цих поступлень.

Концентрація розробки законопроектів та налагодження функціонування інфраструктури ф'ючерсних ринків повинно відбуватись через єдиний державний орган - Комісію з питань функціонування ф'ючерсних ринків всіх видів активів. Названі функції можна було б покласти на існуючу Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, яка вже має певні напрацювання. Нею було розроблено один із законопроектів про фондові деривативи. Однак її діяльність в останні роки не сприяла такому розвиткові подій. їй не вдалося організувати співпрацю з Національною асоціацією бірж України, Асоціацією банків України, НБУ та галузевими міністерствами щодо вироблення єдиних підходів до створення строкових ринків основних активів. Натомість продовжується безперспективна практика створення фрагментарних законопроектів та нормативних актів щодо впровадження строкових контрактів на зерно, валюту тощо.

Національна Асоціація бірж України є саморегулювальною організацією на біржовому ринку України, до її складу входять основні аграрні та аграрно-сировинні біржі. Ця Асоціація веде велику роботу по становленню біржового сировинного, в т.ч. і ф'ючерсного ринку, впроваджує нові електронні технології біржових торгів.

Сучасна біржова торгівля регламентується законодавчими актами та контролюється державними та громадськими комісіями. Залежно від ступеня державного регулювання біржової діяльності розрізняють три основні національні моделі [12, c. 46-47]:

1) американська модель - це самоорганізоване співтовариство професійних посередників з переважаючим внутрібіржовим регулюванням. Відповідний державний орган - Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі виконує спостережні та дорадчі функції, займається загальнонаціональною координацією біржових ринків та проводить юридичну експертизу біржової документації;

2) англійська модель - це поєднання сильної ролі уряду з широким членством бірж та брокерів в неурядовій некомерційній організації - Управлінні з цінних паперів і ф'ючерсів;

3) французька модель - контроль уряду за діяльністю бірж та ринку.

В Україні прийнята перша (американська) модель державного регулювання біржових ринків. Однак на державному рівні були запроваджені, як тепер виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж в якості потужних гуртових товарних ринків, які на Заході сьогодні перетворилися у центри вивчення кон'юнктури та укладання строкових фінансових контрактів. Такий перебіг подій зумовлювався прийняттям недосконалого біржового законодавства, яке включає Закони України «Про товарну біржу», Закон України «Про цінні папери і фондову біржі», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Правила випуску та обігу фондових деривативів і низку законопроектів, серед яких слід виділити ЗУ «Про похідні цінні папери», «Про строкові фінансові інструменти».

3. Проблеми та перспективи розвитку біржової торгівлі в Україні та світі

3.1 Загальні тенденції розвитку біржових технологій та напрямки розвитку світової біржової торгівлі

Процеси глобалізації, що спостерігаються сьогодні у світовій економіці, не обминули стороною і фондовий ринок. Якщо ще на початку минулого століття діяльність фондових бірж мала локальний характер і не виходила за рамки національних економік, то сьогодні відчутним є їх тяжіння до виходу на зовнішні ринки. Основною причиною такого явища є загострення конкуренції, поява нових механізмів фондової торгівлі, потреба зниження трансакційних витрат та підвищення ліквідності.

Практичним виявом глобалізаційних процесів на фондовому ринку є горизонтальне об'єднання біржових майданчиків та торговельних систем різних країн, створення стратегічних біржових альянсів тощо. Особливо активно ці процеси відбуваються в країнах Єврозони. У Європейському Союзі не хочуть обмежуватися створенням лише валютного союзу, а мають намір прискорити інтеграцію фондових ринків країн-учасниць. Так, ще в 1999 р. Віденська та Німецька фондові біржі утворили стратегічний альянс, у рамках якого започаткували торгівлю в єдиній системі електронних торгів Xetra. Наступним кроком було створення у 2000 р. біржі Euronext, у рамках якої об'єднались фондові майданчики Франції, Нідерландів, Бельгії, а з 2002 р. і Португалії.

Інтеграційні процеси мають місце не лише в Західній Європі, а й у Скандинавських країнах, де функціонує біржовий фондовий альянс Nоrех. Однією з останніх подій на європейському фондовому ринку, що пов'язана з консолідацією біржової торгівлі, стало створення групи ОМ НЕХ (злиття ОМ Group та Гельсінської фондової біржі (НЕХ)).

Отже, можна зробити висновок, що в Європі досить активно відбувається процес формування єдиного фондового ринку. Його створення, на думку фахівців, дозволить взаємним, пенсійним та іншим інвестиційним фондам країн Європейського Союзу підвищити дохідність своїх інвестицій завдяки більш широкому вибору фондових інструментів. Крім того, нові можливості для прибуткового та менш ризикового вкладення капіталу з'являться і для активних портфельних Інвесторів з Японії та США.

У подальшому, за прогнозами фінансистів, інтеграційні процеси торкнуться й інших країн Європи, в тому числі і Східної. Поштовхом до цього стане загострення конкуренції між об'єднаними біржовими майданчиками та окремим національними біржами.

Універсалізація діяльності. Загострення конкурентної боротьби на ринку фінансових інструментів змушує фондові біржі постійно розширювати коло послуг, які вони пропонують своїм клієнтам. Найбільш поширеним проявом універсалізації послуг фондових бірж є здійснення торгів; новими фінансовими інструментами, надання клірингових послуг, проведення депозитарного та розрахункового обслуговування, а також організація інформаційних центрів. Ще одним аспектом універсалізації в діяльності фондових бірж є об'єднання в рамках однієї структури фондового довгострокового та термінового ринків (наприклад, процес поглинання біржею Euronext Лондонської міжнародної бірж фінансових ф'ючерсів).

Відсутність у структурі фондової біржі активного ф'ючерсного ринку вважається суттєвим недоліком, що знижу її конкурентні переваги. Пояснюється це тим, що організація на біржі торгівлі похідними фондовими інструментами забезпечує не лише додаткові можливості щодо хеджування ризиків учасникам торгів, а й стабільні доходи біржам. Особливо вигідною така своєрідна диверсифікація діяльності фондових бірж є в періоди спаду на фондовому ринку, коли з метою зниження ризику інвестори починають активно торгувати похідними фондовими інструментами.

Використання наступальних стратегій організації діяльності на іноземних ринках. Наступальні стратегії на ринку активно використовуються крупними фондовими біржами, які мають намір організувати свої дочірні структури за кордоном. Одним із піонерів справи організації таких структур в Європі та Японії була американська торгівельна система NASDAQ, однак особливих успіхів у цьому напрямі вона не досягла. Оцінивши прорахунки американців на європейському ринку, біржа деривативів Еurех планує створити власну біржу похідних фондових інструментів у США.

Застосування новітніх технологій і механізмів електронної торгівлі. Масштаби глобальних технологічних перетворень фінансових ринків на основі Інтернет технологій торкнулись і біржової діяльності. Сьогодні процес технологізації фондових бірж проявляється у поступовому зникненні кордонів між традиційною біржовою торгівлею та електронними позабіржовими торговельним системами. Можна сказати, що поступово з'являється модель сучасної електронної біржі, яка відсуває на задній план традиційну систему голосових торгів, перетворюючи біржовий майданчик на систему так званих торгових точок. Технологічний розвиток фондових бірж відбувається не хаотично. Більшість із них переходить на уніфіковані технологічні стандарти у сфері торгів і розрахунків. Однак, слід зауважити, що підвищення рівня технологічної оснащеності традиційної біржової торгівлі не зменшує конкуренцію між фондовими біржами та онлайновими торговельними системами. Останні все ще залишаються найбільш дешевим доступом на фондовий ринок для середніх і дрібних інвесторів.

Орієнтація на комерційний характер діяльності. Ця тенденція в діяльності фондових бірж вважається прямим наслідком застосування сучасних комп'ютерних технологій у біржовій діяльності. Пов'язано це з тим, що фондові брокери, які використовують систему автоматичного введення клієнтських заявок, фактично формують у себе базу клієнтів, внаслідок чого стають подібними до бірж. Тому, щоб конкурувати з такими брокерами, біржі змушені змінювати характер організації своєї роботи та ставати доступнішими. Поступово вони перетворюються у відкриті бізнес-структури, які надають свої послуги не обмеженому колу членів біржі, а всім бажаючим взяти участь у торгах.

Відкритість у діяльності бірж проявляється, зокрема в процесах акціонування, які мають місце на багатьох фондових біржах. Деякі біржі стають відкритими акціонерними товариствами, організовуючи випуск та оголошуючи підписку на свої акції. Зокрема, на фондовому ринку успішно котируються акції Лондонської фондової біржі та німецької Deutsche Bourse.

Крім європейських готовність розпочати торгівлю своїми акціями у 2005 р. оголосила Токійська фондова біржа.

Концентрація депозитарних, клірингових та розрахункових систем. Процес концентрації депозитарних, клірингових та розрахункових систем відбувається шляхом укрупнення останніх. У світовій практиці існує кілька моделей організації таких систем, однак найбільшої популярності сьогодні набувають міжнародні депозитарно-клірингові системи. З урахуванням факту поступового зникнення національних кордонів і процесів інтеграції фондових ринків окремих країн виникає об'єктивна необхідність у створенні глобальних мереж та схем взаєморозрахунків між різними учасниками на фондовому ринку. Для максимального задоволення потреб своїх клієнтів, із забезпеченням їм ефективної, дієвої та дешевої системи розрахунків, фондові біржі через національні депозитарії поступово стають учасниками міжнародних депозитарно-клірингових систем. Саме вони покликані максимально спростити процес розрахунків на фондовому ринку.

Так, у Європі на сьогодні сформовано дві потужні депозитарно-клірингові системи. Першу створено у 2000 р. шляхом об'єднання клірингових систем Люксембурга і Німеччини. У даний час ця депозитарно-клірингова система повністю належить німецькій біржовій системі.

Система Euroclear об'єднала в собі національні клірингові та розрахункові системи таких європейських країн, як Бельгія, Нідерланди, Франція та Великобританія. Враховуючи глобальну ринкову орієнтацію, система Euroclear надає послуги з розрахункового та клірингового обслуговування інвесторам та емітентам з більш ніж 80 країн.

Популярність міжнародних депозитарно-клірингових систем зумовлена наявністю трьох основних переваг, які вони забезпечують своїм клієнтам: ефективність; низькі витрати; безпека.

Ефективність у діяльності цих систем досягається за рахунок функціонування механізму взаєморозрахунків. Це пов'язано з тим, що лише близько 5% угод у цих системах потребують реального руху засобів - цінних паперів чи грошових коштів. Та й взагалі процес реального руху є досить умовним, оскільки ці біржі пропонують послуги зі зберігання цінних паперів у мережі банків - депозитарних систем, а весь реальний рух відбувається за допомогою електронних записів на рахунках корпорацій-учасників. Завдяки сучасним комунікаційним засобам розрахунки можна проводити в режимі реального часу.

Низькі витрати міжнародних клірингових систем можна вважати їх конкурентною перевагою перед національними та індивідуальними розрахунковими, депозитарними та кліринговими мережами. За рахунок великих масштабів та обсягів купівлі-продажу ці системи мають можливість встановлювати невисокий відсоток комісійних, що є досить привабливим як для крупних, так і для дрібних гравців на фондовому ринку.

Безпека, яку гарантують Clearstream International та Euroclear своїм клієнтам, полягає у мінімізації ризику зриву поставки (платежу). У практиці функціонування даних депозитарно-клірингових систем це досягається завдяки використанню методу розрахунків «поставка проти платежу». Це означає, що для реалізації угоди обидві сторони повинні мати засоби на рахунках у цих системах, причому в обсягах, достатніх для виконання своїх зобов'язань. У разі досягнення контрагентами згоди щодо укладання угоди клірингові системи фіксують та перевіряють основні її параметри за кількістю, видом та вартістю цінних паперів.

Слід зауважити, що клієнти фондових бірж, які працюють у міжнародних клірингових системах Clearstream International та Euroclear, у разі нестачі чи відсутності необхідних засобів на рахунках, можуть отримати фінансове покриття безпосередньо від розрахункової системи. У таких операціях депозитарно-клірингова система виступає не як самостійний кредитор, а лише як менеджер коштів своїх клієнтів. Для проведення позикових операцій використовуються кошти інших клієнтів, які попередньо уклали з розрахунковою системою відповідний договір.

Після проведення клірингової операції кошти, причому з процентами, повертаються на рахунок учасника-кредитора, засоби якого були використані системою для розрахунків. Крім того, повернення коштів гарантується кредитору одним із провідних банківських синдикатів, що співпрацює з конкретною міжнародною депозитарно-кліринговою системою.

Глобальні депозитарно-клірингові системи функціонують не тільки в Європі. Так, у США результатом концентрації депозитарних і клірингових послуг стало формування холдингової компанії The Depositary & Clearing Corporation, співвласниками якої є провідні банки, брокерські компанії та фондові біржі. DТСС сьогодні є однією з провідних систем, що надає клірингові, розрахункові та депозитарні послуги по акціях, державних, муніципальних та корпоративних цінних паперах, паях взаємних фондів, інструментах грошового ринку та інших активах на біржовому та позабіржовому ринку США.

Нині суттєво активізують свою діяльність європейські ф'ючерсні біржі, більшості з яких десять років тому взагалі не існувало. Сьогодні ж Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (LIFFE), Паризька біржа фінансових ф'ючерсів (MATIF) суттєво наростили обсяги торгівлі, причому річні темпи зростання кількості укладених контрактів становлять більше 500%.

Спостерігається процес злиття та інтеграції європейських строкових бірж, які успішно конкурують з американськими. Так, за 2000 рік на перше місце у світі за обсягами укладених контрактів вийшла електронна біржа EUREX (European Derivatives Exchange) [19, c. 75-78], створена лише у 1998 р. в результаті злиття німецької Deutsche Terminborse (DTB) та Швейцарської SOFFEX. Цей процес супроводжується інтенсивними дослідженнями, вивченням нових інструментів та технологій науковцями та практиками біржових та позабіржових ринків. У цьому напрямі наукової діяльності ми суттєво відстали і від країн Східної Європи та Росії, чиї ф'ючерсні майданчики сьогодні включено до світової мережі.

Сучасна ф'ючерсна товарна біржа - це фінансовий інститут, що істотно спрощує торгівлю, здешевлює її. Деякі західні економісти вважають виникнення такої біржі комерційною революцією, вбачають у ній організаційну та плануючу силу, що динамізує всю економіку.

Завдяки діям транснаціональних корпорацій (ТНК), як торговельних, так і промислових, концентрується і централізується виробництво, особливо сільськогосподарської та промислової сировини. Це підвищує товарність виробництва. Товарна продукція надходить на ринок як товарний капітал, що підлягає ризикові зміни ринкової кон'юнктури, а це в свою чергу зумовлює його страхування через біржовий механізм. Ф'ючерсна торгівля постійно вдосконалюється, концентрується у провідних фінансових центрах світу. Щоправда, трагічні події 11 вересня 2001 р. показали наскільки незахищеною у плані фізичного знищення вона може бути. Однак світова фінансова еліта знайшла оптимальне вирішення цієї проблеми через запровадження одночасних електронних торгів у різних фінансових центрах у режимі реального часу, що дало можливість під час американської трагедії здійснювати операції на європейських та азійських торговельних майданчиках.