У концепції розвитку сільськогосподарського ринку України відведено значне місце товарній біржі сільськогосподарської сировини зі спотовими та форвардними угодами. Жодного посилання на створення товарної біржі як фінансового органу для визначення майбутніх центральних ринкових цін на сільськогосподарську сировину (futures prices) та проведення страхових операцій для сільськогосподарських виробників немає. Міністерство економіки планувало створення енергетичної біржі, через яку збиралося налагодити гуртовий обіг енергоносіїв, однак насправді створило державний енергоринок.

Заходи щодо створення бірж реальних активів, на наш погляд, є нереальними. Вони значно запізнилися у часі. До речі, менше ніж за п'ять років існування агробірж ця ідея абсолютно дискредитувала себе. Україна за територією не така уже й мала країна, тому концентрація в одному місці всього обороту наявної сировини є не виправданою. Як товарна біржа, так і валютна для забезпечення потреб у реальному товарі та валюті не потрібна або якщо потрібна, то у дуже незначних обсягах.

Простіше і швидше (та й дешевше, враховуючи транспортні видатки) купити товар у торговельного посередника, який знаходиться якомога ближче до покупця. А біржа, з її невеликою кількістю сертифікованих складів, розміщених у визначених місцях, може і повинна обслуговувати строковий (ф'ючерсний) ринок, на якому угод з реальним товаром укладається небагато. На ці біржі повинен прийти сертифікований брокер, що, співпрацюючи з аналітиками ринку, зможе здійснювати ризикові інвестиції у ф'ючерсні та опціонні контракти, беручи на себе ризик продавців та покупців майбутніх реальних товарів. Біржовий спекулянт, як на валютному, так і на товарно-сировинному ринках України, гостро необхідний саме як учасник біржового ринку, що зможе взяти на себе ризик негативної зміни цін та курсів із виробника, торговця, переробника, банку тощо.

На сировинних та фінансових ринках України не завжди є відомою спотова ціна з негайною поставкою. Укладення форвардних угод з віддаленим терміном поставки сировини несе надзвичайно великий ризик негативної зміни цін та валютних курсів в майбутньому. Це означає не що інше, як відсутність інфраструктури та законодавчого поля для структурування ринку по вертикалі, а саме на ринок спот і строковий ринок (ф'ючерсний).

Для впровадження державної політики щодо строкового ринку необхідно здійснити наукове обґрунтування необхідності становлення такого сегменту ринкової економіки України. В Україні досі не узаконено жодним законодавчим актом діяльність хеджерів, біржових спекулянтів та арбітражерів.

На державу покладається забезпечення правової бази, що підтримує ефективний контроль з боку держави за біржовою діяльністю як одного із аспектів управління економікою в цілому. Вироблення чітких правил та норм біржової діяльності органами управління країни необхідне професійним посередникам, а ще більше їх клієнтам, накази яких вони виконують при укладенні біржових угод. Особливе значення це має на ринку цінних паперів і похідних фінансових інструментів, ф'ючерсів та опціонів, оскільки інвестори не працюють на біржі, не беруть участі у торгах, а довіряють свої права та кошти біржовим брокерам. Саме тому має бути гарантований захист інтересів.

На рівні теоретичних досліджень, на нашу думку, необхідно прийняти концепцію створення строкового ринку всіх основних активів через становлення ф'ючерсної біржі, яка повинна функціонувати не для забезпечення економіки сировиною, капіталами і валютою, а для організації самих ринків сировини, капіталу і валюти.

Висновки

Біржі - як закономірний результат еволюції форм гуртової торгівлі і способів торгів - виникли в епоху нагромадження початкового капіталу. Спочатку вони з'явилися в Антверпені (1531 р.), в Ліоні (1549 р.) і Тулузі (1549 р.), а потім у Лондоні (1556 р.) в особливому приміщенні, яке пожертвував торговцям королівський банкір Томас Грешем. З 1752 р. в Нью-Йорку функціонує біржа, на якій торгували продукцією внутрішнього ринку. Низка менших за обсягами ринків розвивається як у Нью-Йорку, так і в інших містах. В Японії перша біржа для торгівлі рисом з'явилася у 1730 p., у США в 1848 р. зернова біржа в Чикаго.

Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. Одеської товарної біржі та у 1834 р. - Кременчуцької. Становлення біржової торгівлі в Україні проходило у вісім етапів. Проте і досі не створено біржі, яка б виконувала функції макроекономічного регулювання економіки, розповсюджувала прогнозні ціни на основні сировинні товари та фінансові інструменти.

В Україні на початку ХХІ-го ст. спостерігається криза універсальної товарної біржі як інституту гуртового ринку сільськогосподарської продукції.

Залучення економіки України до світового ринку не буде реальним без створення сучасного строкового ринку, ринку форвардних та ф'ючерсних біржових контрактів. Щоби у системі біржової торгівлі брала участь достатня кількість продавців та покупців, необхідно відпрацювати чіткий механізм, пов'язаний із захистом інтересів усіх його учасників. Вони мають бути впевненими, що ліквідність біржових угод є максимальною, а ризик непоставок або неплатежів - мінімальний.

В Україні й досі не створена біржа, яка відповідала б своїй ролі регулятора стихійних процесів ціноутворення базових активів. Жодна із функціонуючих у 2004 р. в Україні бірж не відповідає за своєю суттю класичному поняттю біржі ні в економічному, ні в організаційному аспектах.

Практика біржового будівництва не створила кола біржових товарів, не запровадила торгівлі стандартизованими контрактами на жоден з базових активів. Законодавство України, що регулює біржову діяльність: Закони України «Про товарну біржу» та «Про цінні папери і фондову біржу», прийняті у 1991 р., з внесенням у них змін та доповнень - не стимулюють впровадження в практику сучасного біржового механізму. Ці законодавчі акти досить поверхневі, не містять цілого ряду головних аспектів створення строкового ринку.

Державне регулювання не повинно мати заборонного характеру, його завданням є забезпечення однакових прав усіх учасників біржової торгівлі, стимуляції участі у торгах, суворий контроль дотримання встановлених правил, вимог, положень. Держава повинна створити єдину правову основу для функціонування бірж, контролю за їх діяльністю зі сторони державних органів, ліцензування діяльності як бірж, так і учасників біржової торгівлі, встановити відповідні системи оподаткування.

Оцінюючи всі вищеописані тенденції сучасного функціонування біржових технологій, можна зробити висновок, що сьогодні їх розвиток набуває міжнародного, глобального характеру. У класичному біржовому механізмі гармонійно працюють сучасні електронні технології, які раніше використовувались лише у позабіржових системах, зростають кількість та якість послуг, що є результатом комерціалізації діяльності бірж тощо.

Запишається висловити надію, що такі позитивні зразки світових біржових механізмів стануть достойним прикладом для вітчизняного фондового ринку. Розширення кордонів Європейського Союзу є ще одним сигналом до того, щоб національні учасники фондового ринку детальніше вивчали принаймні європейський досвід в організації біржової торгівлі, адже функціонувати ізольовано в глобальному світі сьогодні неможливо.

Використана література

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К. 1996 р. - 43 с.

2. Закон України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 №1956-XII зі змінами і доповненнями

3. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» // ВВРУ. - 1991. - №305. - с. 508

4. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 №1529

5. Концепція розвитку біржового ринку // Постанова Кабінету міністрів України від 5 серпня 1997 року №848

6. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2001

7. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник / С.М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - Вид. 2-е, доопрацьоване і доповнене. - К.: КНЕУ, 2004. - 440 с.

8. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. - М.: Перспектива, 1995

9. Мозковий О.М. Фондовий ринок. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999

10. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навчальний посібник. -2 видання, доп. і перероблене. - К.:КНЕУ, 2001

11. Перехідна економіка / За ред. В.М. Гейця, - К., 2003

12. Сохаціка О.М. Біржова справа: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 602 с.

13. Сохацька О.М. Ф'ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. - Тернопіль: Економічна думка, 1999. - 408 с.

14. Товарні біржі в Україні - аналіз діяльності, законодавче поле та перспективи розвитку / За ред. П.Т. Каблука та О.М. Шпикача. - К.: 2003. - 278 с.

15. Финансово-кредитный словарь / Под ред. В.Ф. Гарбузова. - М.: Финансы и статистика, 1995

16. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002, - 616 с.

17. Шварц Ф. Биржевая деятельность Запада (Фьючерсные и фондовые биржи, система работы и алгоритмы анализа): Пер. с англ. - М.: Ай Кью, 1992. - 172 с.

18. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2002

19. Пензин К. EUREX - слагаемые успеха // Рынок ценных бумаг. - №3 (178). - с. 75-76

20. Ревуцька Н. Тенденції розвитку біржових технологій // Цінні папери України. - 2004. - №10 (298). - с. 10-11

21. Ольга Гладка Світова федерація бірж: діяльність та перспктви розвитку // Цінні папери України. - 2001. - №29 (317). - с. 16

Размещено на Allbest.ru