Форвардний контракт є угодою купити або продати деякі активи, звані «базисними», в певний момент часу в майбутньому за наперед встановленою ціною. Звичайно форвардні контракти полягають між фінансовим інститутом і одним з його корпоративних клієнтів. Таким чином, у форвардному контракті завжди присутні дві сторони. При цьому говорять, що сторона, що погодилася в майбутньому купити активи, займає довгу позицію, а сторона, що погодилася продати активи, - коротку. Оскільки сторони форвардного контракту рівноправні і схильні одному і тому ж ризику, то при укладенні форвардного контракту ніхто нікому ніщо не платить. Це означає, що у момент укладення форвардного контракту вартість його рівна нулю.

Ф'ючерс - це стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту. Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата або розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої зі сторін ф'ючерсного контракту від його виконання тільки за згоди іншої сторони, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продацем контракту. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше двох років з моменту його реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Поява на західних фінансових ринках таких інструментів, як фінансові ф'ючерси та форварди належить до найвизначніших інновацій. Ф'ючерсні ринки є вертикальною складовою давніх спотових ринків. Нагадаємо, що строкові ф'ючерсні угоди відрізняються від касових тим, що у них розірвані в часі момент укладення угоди та момент виконання зобов'язань.

Метою виконання даної роботи є дослідження сутності та особливостей механізму здійснення ф'ючерсних та форвардних угод. В ході виконання даної роботи було розглянуто історію становлення ринків форвардів та ф'ючерсів, також наведено механізми використання різних видів даних фінансових інструментів для укладання угод та особливості їх в обігу в Україні.

Предметом дослідження є механізм проведення ф'ючерсних і форвардних угод.

1. Механізм проведення ф'ючерсних угод

1.1 Суть та види фінансових ф'ючерсів

Основи сучасного ринку фінансових строкових контрактів закладалися у США, де з розвитком централізованого зернового ринку на СВОТ розпочалося котирування строкових контрактів на боргові цінні папери, особливо державні облігації.

Спад цін на сільськогосподарську продукцію в 30_х роках призвів до прийняття в США Закону про товарні біржі (1933 p.), який дозволив значно упорядкувати торгівлю ф'ючерсами, передбачаючи обов'язкову реєстрацію брокерів, регулювання їх діяльності. Цим документом впроваджено обов'язкову реєстрацію великих спекулятивних позицій.

Після другої світової війни з'являються нові контракти на мідь, алюміній, свинець, живу худобу, особливо популярні у 60_х роках.

Крах Бреттон-Вудської валютної системи і перехід до плаваючих курсів внаслідок зростаючого дефіциту торгового балансу США на початку 70_х років спричинив створення Чиказькою товарною біржею (СМЕ) спеціалізованої біржі фінансових ф'ючерсів - Міжнародного валютного ринку (ІММ - Internation Monetary Market).

Постійні коливання співвідношень курсів валют забезпечили цій торгівлі великий успіх. Високий рівень інфляції та значний діапазон змін розмірів відсоткових ставок сприяли активній торгівлі відсотковими ф'ючерсами, строковими контрактами на іпотечні сертифікати США, короткострокові цінні папери Казначейства США, державні облігації та євродоларові депозити.

Казначейські облігації США сьогодні є визнаним фаворитом на ф'ючерсному ринку (майже 250 тис. контрактів на суму понад $25 млрд. щоденно).

Становлення ринку в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, супроводжувалося катастрофічним знеціненням грошових ресурсів, гіперінфляційними процесами. Між тим світовий досвід незаперечно свідчить, що є законні та ефективні механізми інвестицій у похідні фінансові інструменти. Саме вони в період нестабільності, різких коливань цін забезпечують стабільну роботу підприємств та організацій, примножуючи капітали приватних інвесторів. Бурхливе зростання операцій з похідними фінансовими інструментами припадає на кінець 70_х - початок 80_х років нашого століття в США, в Європі - на 80-90_ті роки ХХ-го ст.

В Україні ринки реального товару, зокрема ринки сільськогосподарської сировини, цінних паперів та валюти, розвиваються надто повільно, тому про становлення ліквідних ф'ючерсних ринків сьогодні говорити ще передчасно. Зрозуміло одне - вони потрібні і, можливо, у нас перших процес становлення цих ринків відбуватиметься майже одночасно. Однак відсутність фахівців та відверте несприйняття біржового механізму урядовими структурами і законодавцями суттєво гальмуватимуть цей процес.

Поява на західних фінансових ринках таких інструментів, як фінансові ф'ючерси та опціони належить до найвизначніших інновацій. Ф'ючерсні ринки є вертикальною складовою давніх спотових ринків. Нагадаємо, що строкові ф'ючерсні угоди відрізняються від касових тим, що у них розірвані в часі момент укладення угоди та момент виконання зобов'язань. Вище зазначалося, що предметом цих угод можуть бути різні активи. За цією ознакою виділяють два основних види ф'ючерсних контрактів:

ь товарні ф'ючерси базуються на купівлі-продажі, як правило, сільськогосподарської, промислової сировини;

ь фінансові ф'ючерси - базою контрактів є фінансові інструменти (депозити, облігації, валюта, індекси тощо).

Головна ідея будь-яких строкових угод - страхування ціни або курсу в даний момент часу на певну дату в майбутньому. Розвиток ф'ючерсного ринку передбачає:

ь спрощення торгівлі шляхом стандартизації угод;

ь централізовані ринки (біржі);

ь використання клірингової організації як посередника між продавцем та покупцем при укладенні кожної угоди і, таким чином, необмежені можливості для вирівнювання позицій.

Фінансовий ф'ючерс - це договірне зобов'язання купити або продати до стандартної дати виконання контракту певну кількість фінансових інструментів за ціною, погодженою в момент укладення угоди під час біржової сесії.

Це визначення подається у багатьох зарубіжних джерелах. Ф'ючерсні контракти з однаковою базою мають ті самі обсяги. Терміни виконання фінансових зобов'язань, як правило, встановлюються щоквартально (наприклад, третя п'ятниця березня, червня, вересня, грудня поточного, іноді наступного або третього року).

Стандартизація в даному випадку є суттєвою умовою створення ліквідного активного ринку.

Фінансові інструменти, якими торгують на ф'ючерсних біржах, поділяються на дві групи:

ь фінансові ф'ючерси з конкретною базою;

ь фінансові ф'ючерси з абстрактною базою.

Фінансові ф'ючерси з конкретною базою ґрунтуються на реальних об'єктах торгівлі. При цьому реальна поставка базового фінансового інструмента, як правило, можлива. До фінансових ф'ючерсів з конкретною базою належать:

ь відсоткові ф'ючерси (interest rate futures);

ь валютні ф'ючерси (currency futures).

Відсотковий ф'ючерс - договірне зобов'язання продати (поставити) та, відповідно, купити (прийняти) відсотковий інструмент з обумовленими в контракті термінами та процентною ставкою за погодженим курсом (ставкою) на момент укладення угоди на певну стандартну дату в майбутньому.

Валютний ф'ючерс - договірне зобов'язання продати (поставити) та купити (прийняти) стандартну кількість валюти за курсом, погодженим на момент укладення угоди, на певну стандартну дату в майбутньому.

До фінансових ф'ючерсів з абстрактною базою належать ф'ючерсні та опціонні контракти на фондові, товарні індекси та нещодавно впроваджені ф'ючерси на свопи.

1.2 Механізм проведення угод з відсотковими фінансовими ф'ючерсами

Відсоткові ф'ючерси є реальним інструментом страхування ризику зміни відсоткових ставок. До появи відсоткових ф'ючерсів не було ефективного строкового ринку відсоткових інструментів, і відповідно ризики зміни відсоткових ставок не можна було перерозподіляти (переносити) на інших учасників ринку, тобто мінімізувати та страхувати. Перші відсоткові ф'ючерси з'явилися в 1975 р. у Чиказькій торговельній палаті (СВОТ), а потім були запроваджені на Чиказькій товарній біржі (СМЕ). Відтоді постійно зростають обсяги торгівлі цими контрактами, а також збільшується пропозиція різних типів цих контрактів щодо термінів і відсоткових ставок, що лежать в основі відсоткових інструментів.

Професійно найбільш відповідальними відсотковими ф'ючерсами є контракти на папери з фіксованим доходом. їх предметом є майбутня поставка цінних паперів з гарантованим фіксованим доходом. Насамперед, це векселі та облігації Казначейства США. Продавець ф'ючерса зобов'язується продати (поставити) на певну дату конкретні цінні папери, кількість і ціна яких вказані в контракті. Покупець відповідно зобов'язується прийняти їх. Наприклад, купівля грудневого облігаційного ф'ючерса означає купівлю у грудні (на певну дату) відповідної казначейської облігації.

Суть таких угод випливає з того положення, яке займають цінні папери з гарантованим фіксованим доходом серед інших фінансових інструментів.

Уже сама назва паперів передбачає, що інвестор матиме нульовий ризик, інвестуючи в них кошти. Однак його позиція характерна ще й тим, що він не може розраховувати на високу доходність таких вкладів. Порівнявши переваги та недоліки цих інструментів, кожен інвестор визначається щодо них, саме так і формуються попит і пропозиція, а відповідно й ціна.

Як і більшість інших фінансових ф'ючерсних контрактів на момент виконання, цінні папери, як правило, не передаються від продавця покупцеві. Практика свідчить, що реально виконуються майже 2 % всіх укладених угод. Решта закривають контругоди (офсетні) або сплата відповідної цінової різниці однією стороною за рахунок іншої. Завдяки цьому наступним кроком стало використання як бази контракту фіктивного об'єкта торгівлі. Першим таким відсотковим ф'ючерсом став тримісячний євродоларовий контракт. Наприклад, продаж вересневого євродоларового контракту означає зобов'язання прийняти $1 млн. на три місяці від встановленої дати - від вересня до грудня - за строковою відсотковою ставкою, погодженою на момент укладання угоди.

Основні умови контракту: покупець євродоларового ф'ючерса має у певний термін розмістити тримісячний депозит у євродоларах номіналом $ 1 млн. за обумовленим у контракті рівнем відсотку. За контрактом передбачено лише «розрахунок грошима». Котирувальна ціна визначається так:

100 - ставка LIBOR (London Interbank Offered Rate).

Сама ставка LIBOR є також базою для ф'ючерсного контракту, який котирується на Чиказькій товарній біржі (СМЕ), на вклад номіналом $ 3 млн.

Особливо важливим є визначення остаточної розрахункової ціни. Якщо ф'ючерсний контракт завершується фізичною поставкою, то ціни на ринку спот наближаються до ф'ючерсних.

Коли ж відбувається розрахунок грішми, то біржа сама має порівняти розрахункову ціну з ціною спот. Для цього розрахункова палата СМЕ опитує 12 випадково вибраних банків, що активно працюють з євродоларовими депозитами. Опитування робиться двічі: вперше протягом останніх 90 хв. торгівлі, вдруге - в кінці торгівельного дня. Максимальна і мінімальна ставки нехтуються і визначається середня (10 банків).

Цей фінансовий інструмент використовують потужні міжнародні банки для хеджування отриманих короткострокових грошових коштів у євродоларах, страхуючись від зміни відсоткових ставок на євродоларові депозити. Ним користуються і транснаціональні корпорації для страхування позик за ставками LIBOR.

До фінансових ф'ючерсів з конкретною базою деякі західні фахівці відносять і ф'ючерси з коштовними металами (Precions Metals Futures). До певної міри з цим твердженням можна погодитися, оскільки метал в угодах є лише базовим активом для укладання угоди. Реальна поставка відбувається дуже рідко. Однак ціни на золото, срібло та платину формуються на дуже специфічному ринку коштовних металів, який хоча й істотно впливає на валютний та інші ринки, все ж не пов'язаний з ними настільки тісно, як, наприклад, ринок грошових ресурсів (кредити, депозити, позики) та ринок валют. Тому ці контракти мають належати до специфічних товарних ф'ючерсів.

До фінансових ф'ючерсів з абстрактною базою, виконання яких нереальне фізично, належать індексні ф'ючерси - ф'ючерсні контракти на індекси акцій фондових бірж (Stock Index Futures).

Індексний контракт - це договірне зобов'язання продати (купити) стандартну величину одного з індексів за ціною, погодженою на момент укладення угоди, на вказану дату в майбутньому. Для більшості індексів США стандартна величина, або грошовий коефіцієнт, становить $500.

Технологія індексних угод полягає в тому, що позитивні або від'ємні значення величини індексу множаться на грошовий коефіцієнт, і отриману таким чином суму сплачує одна із сторін. Індексні ф'ючерси не передбачають будь-яких поставок цінних паперів, угоди закриваються через сплату різниці, що утворюється від руху індексу вгору або вниз. Результат угоди виражається маржевими позиціями сторін на момент закінчення контракту, тобто власне закриття контракту відбувається з допомогою так званої ринкової позначки.

Перед тим, як розглянути і класифікувати учасників та інструменти ринків фінансових ф'ючерсів, охарактеризуймо ці ринки. Як у випадку з товарними ф'ючерсами, біржі з найбільшим обігом розташовані в США, однак важливішу роль на міжнародному ринку фінансових ф'ючерсів відіграють європейські біржі, а саме:

ь Чикаго Борд оф Трейд (СВОТ), заснована у 1848 p.;

ь Чиказька товарна біржа (СМЕ), заснована у 1918 p., фінансові ф'ючерси запроваджені у 1972 р. через Міжнародний валютний ринок (ІММ);

ь Товарна біржа, Нью-Йорк (СОМЕХ);

ь Лондонська Міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (LIFFE), найбільша в Західній Європі строкова фінансова біржа, заснована у 1982 р. замість колишньої Королівської біржі; у 2002 р. її купила Європейська фондова біржа, Eurunext, яка сама є продуктом злиття кількох бірж;

ь Строкова біржа фінансових інструментів, Париж (MATIF), заснована у 1986 p.;

ь Сінгапурська міжнародна валютна біржа (SIMEX), створена у 1984 р. на основі біржі золота;

ь Європейська біржа деривативів (EUREX), створена у 1998 р. в результаті злиття Німецької DTB та Швейцарської SOFEX.

Для прикладу наведемо номенклатуру фінансових ф'ючерсів на біржі LIFFE.

1. Валюта:

ь англійський фунт стерлінгів (Ј);

ь євро (EURO);

ь японська ієна (Ґ);

ь швейцарський франк (SF).

2. Відсоткові інструменти:

ь тримісячний євродоларовий депозит;

ь тримісячний стерлінговий депозит;

ь довгострокові британські державні облігації;

ь середньострокові британські державні облігації;

ь короткострокові британські державні облігації;

ь казначейські облігації США;

ь японські облігації державної позики;

ь німецькі федеральні позики.

3. Індекс:

ь FT-SE 100 (Financial Times Stock Exchange) - фондовий індекс на 100 акцій Лондонської фондової біржі, що визначається газетою «Файненшел Таймс».

За характером участі на ринку фінансових ф'ючерсів учасників поділяють на дві групи:

ь безпосередні (прямі);

ь опосередковані учасники.

До прямих учасників належать члени бірж фінансових ф'ючерсів. За мотивами поведінки їх поділяють на:

ь хеджерів, які використовують ринок фінансових ф'ючерсів для страхування курсового (цінового) ризику, трансферту ризику, що характерний для фінансових інструментів. Під хеджуванням розуміють операції на ринку, спрямовані на мінімізацію фінансового ризику і пов'язані з нинішніми спотовими та майбутніми позиціями;

ь спекулянтів, які укладають угоди тільки для отримання вигоди від сприятливого руху курсів. Для них зміна курсів найбажаніша, власне вони й продають (купують) контракти для того, щоб згодом реалізувати їх з вигодою.

У зарубіжній торговельній практиці виділяють дві самостійні групи спекулянтів:

ь трейдери (traders);

ь арбітражери (arbitrageur).

Трейдери намагаються використати коливання курсу одного або декількох контрактів. Цього досягається за рахунок купівлі контракту при сподіванні на підвищення ціни і продажу при сподіванні на спад ціни. Привабливість таких угод полягає ще й в тому, що для відкриття позицій потрібні відносно незначні затрати капіталу (першочергова маржа) порівняно з попередньою сумою контракту. «Ефект важеля» (leverage-effect) дозволяє отримати великі прибутки, щоправда, з ризиком аналогічних втрат.

Приклад 1.1

Правила обов'язково виконуються і не є формальними. Від суми коштів, яку інвестор здатний виділити як заставу, залежать як обсяг операцій, так і потенційні доходи. Поряд з цим будь-яка угода має протилежний бік, також з певними зобов'язаннями і вимогою захисту власних прав. У сучасній практиці торгівлі між сторонами є посередник, який, отримавши для тимчасового користування заставні вклади, забезпечує виконання всіх умов угоди. Як посередники виступають брокерсько-дилерські фірми, які виконують і другу, не менш важливу функцію - кредитне обслуговування клієнтів, що також ґрунтується на маржі. При цьому маржа, якою розпоряджається фірма посередника, залишається власністю клієнта, і йому належать доходи (збитки) від операцій з використанням кредиту.

У свою чергу фірма, об'єднуючи маржеві вклади клієнтів, вносить заставу до одного із банків як забезпечення кредитів, які потім розподіляються між клієнтами. Дилерська фірма виграє на різниці відсотків за кредит, оскільки клієнти платять їй за свій кредит за трохи вищими ставками.

Таким чином, виникає фінансова вертикаль від рядових інвесторів, з одного боку, до банківських структур, з іншого, а виділені за вказаним принципом кредити стають частиною загальної кредитної політики, уряду. При цьому на ринку фінансових ф'ючерсів, на відміну від фондового, де маржа сягає 50 % вартості контракту, розмір застави значно менший, а відповідно «важіль» - вищий, тому вищі й потенційні прибутки (збитки). Так, за валютними контрактами маржа становить 3-5 % вартості контракту, за відсотковими ф'ючерсами - 1-5 %.

Першочергова маржа (initial margin) - це застава, яку вносять покупець та продавець контракту при укладенні угоди для відкриття позиції на ринку. Розмір маржі обчислюється з урахуванням частоти та діапазону коливань курсу того чи іншого фінансового інструменту.

Варіаційна маржа (variation margin) - це сума, яку покупець або продавець контракту довносить або отримує згідно з ринковими коливаннями цін для підтримки відкритої позиції на ринку

Оскільки вимагати довнесення маржі однією зі сторін з частково її повертати іншій при кожній зміні ціни неможливо, і пов'язане із значними матеріальними витратами, як правило, використовується додатковий вид маржі - підтримуюча маржа (marienrtance margin) - мінімально можливий розмір першочергової маржі, величина якої не може опускатися нижче протягом усього строку відкритої позиції. В зарубіжній біржовій практиці маржа підтримки становить, як правило, 75-80 % від першочергової.

На ринку фінансових ф'ючерсів вирізняють два види виконання контрактів:

ь фізична поставка (phisical settlment);

ь розрахунок грошима (cash settlment).

Фізична поставка передбачає реальну передачу конкретного фінансового інструменту від продавця до покупця на дату виконання контракту. Однак фізичною поставкою завершується лише 1-2 % контрактів.

Похідні фінансові інструменти є найскладнішими інструментами, тому потребують більш детальнішого аналізу.

Короткострокові відсоткові інструменти котируються на базі індексної ціни, яка визначається за формулою:

100_г,

де r_f - дохід фінансового інструменту, що лежить в основі контракту.

Вказана система котирування зберігає обернену залежність між ціною інструменту та його дохідністю, що характерно для первинних відсоткових паперів. Біржа визначає для контрактів крок ціни, тобто мінімальний розмір її зміни, що називається базисним пунктом.

На біржових ринках Європи, а саме на Лондонській Міжнародній біржі фінансових ф'ючерсів - LIFFE, поширений ф'ючерсний контракт на тримісячний стерлінговий депозит.

Умови контракту:

ь термін - 3 місяці;

ь номінал - 500 000 фунтів стерлінгів;

ь початковий депозит - 750 фунтів стерлінгів;

ь нижній рівень маржі дорівнює розмірові початкового депозиту.

За умовами контракту на дату поставки покупець повинен розмістити у визначеному банку на відкритому для нього продавцем тримісячному депозиті суму Ј500 000. Контракт передбачає право взаєморозрахунків з продавцем грішми. Стерлінговий депозит має чотири місяці поставки, а саме: березень, червень, вересень, грудень. Днем поставки вважається останній день торгів - це третій вівторок місяця поставки. Максимально можливе відхилення ціни протягом дня торгів становить 100 базисних пунктів.

Ціна кроку дорівнює:

0,0001*500,000*91/365 = 12,5 Ј.

Як і для будь-якого контракту, можливі три варіанти дій біржовика-інвестора, а саме:

1. Чисто спекулятивна операція на LIFFE.

Приклад 1.2

Біржовик купив два контракти по 95.99 і через 15 днів продав їх по 96.02.

Його виграш становитиме (96.02 - 95.99) = 0,03 пунктів. Для визначення числа кроків поділимо 0,03 на крок ціни 0,01. Отже, число кроків становить 3, а виграш біржовика відповідно 2* 3*12,5=75 ф. ст.

Після завершення операції йому повертається 1500 ф. ст. початкового депозиту, а дохід за 15 днів становитиме 5 % ([75: 1500 * 91 / 365]*100).

2. Фізична поставка (прийомна) депозитного сертифіката.

Приклад 1.3

Біржовик купив два контракти по 95.99 для отримання в день поставки двох депозитів. В останній день торгів продавець організовує все необхідне для відкриття двох депозитів в одному з банків, які співпрацюють з біржею LIFFE. У день поставки покупець перераховує 1 млн.ф.ст. до вибраного банку. В останній день торгів розрахункова палата оголошує ціну поставки, за якою робитимуться остаточні взаєморозрахунки між сторонами. Ця ціна визначається так. В останній день торгів між 9.30 - 11.00 палата довільно вибирає із загального списку 16 банків, що пропонують тримісячні депозити. З них вона виключає три найвищі та три найнижчі ставки за депозитами, а на основі тих ставок, що залишилися, визначає середньоарифметичну ставку десятьох банків, яка встановлюється як котирувальна. Ціна поставки є різницею між 100 та отриманою котирувальною ставкою.

Наприклад, визначена у такий спосіб котирувальна ставка становить 3,99 %, ціну поставки визначимо так:

100 - 3,99 = 96,01.

У результаті зростання ціни контракту від 95,99 до 96,01 покупець як варіаційну маржу повинен отримати виграш у розмірі:

2* (96,01 - 95,99): 0,01 * 12,5 = 200 Ј.

Початковий депозит - 1 500 фунтів стерлінгів - повертається. Згідно з отриманою котирувальною ставкою, стерлінговий депозит, на який покупець перераховує гроші, має принести йому дохід 3,99 %. Однак ця ставка може суттєво відрізнятися від ставки конкретного банку.

Наприклад, вона становить 3,95 %.

Згідно з правилами біржової торгівлі покупець повинен отримати від продавця додаткову суму доходу до рівня 3,99 %. Ця сума визначається за формулою:

,

де r_s - котирувальна ставка біржі;

r_d - ставка депозиту конкретного банку;

t - число днів на які відкрито депозит;

N - номінал депозиту.

Для нашого випадку доплата становитиме:

Ј.

Коли інвестор купував депозит, він ставив собі за мету отримати ставку на рівні 4,01 %, яку він отримав загалом на двох ринках - реальному та ф'ючерсному:

Визначимо загальну доходність інвестора, якщо маржа на один контракт становить Ј100, а доплата на один контракт - Ј49,81:

Отже, покупець контрактів отримав бажану доходність - 4,01 % річних.

3. Розрахунок грошима

Приклад 1.4

Покупець обирає замість поставки взаєморозрахунок грішми. У цьому випадку йому виплачується варіаційна маржа, що становить 200 ф. ст., і повертається 1500ф. ст. гарантійного вкладу. Дохід операції визначається за формулою:

,

або 4,01 %

Як приклад фінансових ф'ючерсних контрактів, що котируються на американських біржах, розглянемо контракт на казначейський вексель США номіналом $1 000 000, який торгується на Чиказькій товарній біржі.

Казначейські векселі на спотовому ринку продаються для фінансування короткострокових потреб Федерального уряду США. ФРС є агентом міністерства фінансів з продажу векселів на первинному ринку. Векселі випускаються 13, 26 та 52_тижневі. Найбільше 13 та 26 тижневих векселів. Вони продаються щопонеділка і випускаються в обіг через три дні. Торги 52_тижневими проводяться щочетвертого четверга і випускаються рівно через тиждень. Дохід визначає дисконтування з використанням 360_денного календарного року.

Вторинний ринок здійснюють 44 основні банки та позабанківські дилери, що мають відповідні ліцензії ФРС. Дохід цих посередників складається з різниці між цінами купівлі та продажу.

Між котирувальною ціною, що подається у пресі, і ф'ючерсною є такий зв'язок:

P ₌ 100-4 (100_F),

де Р - котирування ф'ючерсної ціни;

F - ф'ючерсна ціна;

Щоб за котируванням ф'ючерсної ціни визначити ціну, яку заплатить інвестор, необхідно визначити F із вище поданої формули:

F = 100-0,25 (100_Р).

Коефіцієнт 0,25 застосовується тоді, коли до погашення векселя залишається 90 днів, якщо ж 89 або 91, то ці значення відповідно становитимуть: 0,2472; 0,2528.

Ми розглянули переказний банківський вексель, який банк приймає у 90_денний термін. Цей вексель широко застосовується як засіб позики і кредиту великими компаніями для регулювання їх потреби у грошових ресурсах. Вексель гарантує виплату номіналу (в нашому випадку $1 000 000), тому покупець або кредитор не сплачуватимуть повної його вартості. Фактична сума, яка сплачується за вексель, менша від його номінальної вартості. Розрахунок за контрактом відбувається за ціною закриття останнього дня торгів.

Вексельна скидка обчислюється за формулою вексельного дисконту:

Вартість векселя дисконтується залежно від двох змінних:

ь відсоткової ставки, г;

ь строку платежу за векселем, t.

Як приклад довгострокових фінансових ф'ючерсів розгляньмо довгостроковий відсотковий ф'ючерс (облігаційний ф'ючерс).

У фінансово-бюджетній політиці казначейські облігації та зобов'язання (bonds, notes) використовуються як засіб мобілізації капіталу та реалізації кредитно-грошової стратегії.

На первинному та вторинному ринках казначейські зобов'язання та облігації служать інструментом прямого інвестування, або здійснення торгових угод. Вони продаються на спотовому та строковому ринках.

На строковому ринку укладаються ф'ючерсні та опціонні контракти на коротко-, середньо - та довгострокові папери. Однак казначейські папери мають не лише ці функції. Вони використовуються на фінансовому ринку як база для інших цінних паперів щодо рівня відсоткових ставок.

Казначейські облігації котируються за цінами або доходністю.

Ціна облігації - це приведена вартість майбутніх потоків грошових коштів від виплати відсотків та номіналу.

Коефіцієнт дисконтування, що використовується для визначення вартості, є доходністю до погашення (yield to maturity).

Характерною особливістю облігацій є залежність між доходністю, відсотковою ставкою та ціною. Як правило, із зростанням відсоткової ставки ціна облігації спадає, і, навпаки.

Торговці облігаціями фінансують свої позиції на ринку REPO (угода REPO дійсна за умови обміну облігації як застави на будь-яку суму грошей). Угоди укладаються на один день - овернайт - але можуть укладатися і на більше днів. Покупець облігації може позичити облігацію як заставу в обмін на гроші, які він заплатить за ці облігації. І, навпаки, продавець облігації може позичити гроші і облігацію, щоб продати її іншій стороні.

Потенційними продавцями та покупцями облігаційних ф'ючерсів є будь-які організації, що ризикують на зміні середніх та відсоткових ставок на ринку грошей. Власники державних облігацій, боржники та кредитори, урядові чиновники, банки, пенсійні фонди, фінансові компанії, брокери, трейдери з великим успіхом використовують ф'ючерсний контракт на облігації Казначейства США.

1.3 Товарні ф'ючерси як фінансові інструменти проведення угод

форвардний ф'ючерс контракт хеджування

Товарні ф'ючерсні контракти - це угоди про завчасну купівлю або продаж сільськогосподарської чи промислової сировини, або строкові товарні угоди.

Подвійна природа ф'ючерсного контракту полягає в тому, що, з одного боку, продавцям та покупцям товару надаються надійні матеріальні гарантії виконання укладених угод (через купівлю-продаж відповідного типового контракту з відстроченою поставкою), з іншого, з'являється можливість проведення чисто спекулятивних інвестицій у забезпечені реальним товаром сертифікати на пред'явника, а саме цим і є ф'ючерсні контракти, з наступним їх використанням у біржовій торгівлі.

Професійні біржові дилери (інвестиційні компанії, банки, брокерські фірми, незалежні трейдери-спекулянти) використовують ф'ючерсний ринок для прогнозування ціноутворюючих факторів, гри на різницях цін і тенденціях зміни цін у майбутньому. Строковий ф'ючерсний ринок понад два десятиліття є повноважним елементом фінансового ринку. Послуги з управління інвестиціями у ф'ючерси, опціони, валютні операції давно перетворились на окрему галузь фінансової індустрії (Management Futures). Розшифровується цей термін як професійно керовані інвестиції у похідні фінансові інструменти.

На глобальному фінансовому ринку сьогодні є строкові фінансові інструменти, які відображають динаміку товарних ринків. Це ф'ючерсні та опціонні контракти на індекс цін товарних ф'ючерсів. Найвідомішим із таких індексів є The Goldman Sashs Commodity Index (GSCI), до бази розрахунку якого входять 26 найліквідніших ф'ючерсних контрактів на основні сировинні товари, що є об'єктами міжнародної торгівлі. Цей індекс відображає зміну цін основних товарних ф'ючерсів найближчих місяців поставки. Використовується інституційними інвесторами для портфельних спекуляцій, хеджування від інфляції та товарних цінових ризиків в сукупності з процентними, валютними та ф'ючерсами на фондові індекси.

Обсяги світової торгівлі товарними ф'ючерсними та опціонними контрактами на біржах світу впродовж останніх років залишаються досить стабільними і коливаються на рівні 300 млн. контрактів на рік, що пояснюється відносно невисокими темпами зростання сировинних і сільськогосподарських галузей та стабільністю складу основних учасників цих ринків.

Як вказувалося вище, ф'ючерсні контракти стандартизовані. Відповідно до них покупець зобов'язується сплатити, а продавець поставити (вказується місяць поставки і ціна) певну кількість стандартної сировини, валюти, кредитних ресурсів, цінних паперів. Контракт може виконуватись через поставку товару у встановлені терміни. Однак здебільшого контракти виконуються шляхом сплати (отримання) різниці у цінах - між ціною, вказаною в контракті на момент його укладання, та ціною, за якою цей товар можна купити зараз - у момент поставки або ліквідації позиції через обернену (офсетну) угоду.

На сучасних ф'ючерсних біржах щоденний обсяг операцій з фінансовими ф'ючерсами - валютою, кредитами, фінансовими індексами - багатократно перевищує такий самий обсяг операцій на всіх ринках товарних ф'ючерсів та опціонів. Продавці (виробники) і покупці (споживачі) працюють на біржі з метою страхування своїх товарів, які вони планують продавати (купувати) в майбутньому від непередбачених змін ціни або для того, щоб зафіксувати сприятливу для себе цінову кон'юнктуру.

За період з 1950 по 1976 pp. інвестиційний портфель з 20 товарними ф'ючерсними контрактами порівнювався з диверсифікованим портфелем із звичайних акцій. Середній рівень доходності такого портфеля становив майже 13 % річних, ризик оцінювався на 5 % вище від портфеля із звичайних акцій.

Коли інституційні інвестори, а саме інвестиційні банки, фонди, брокерські фірми, вкладають кошти у ф'ючерсні контракти, це, як правило, інвестиції у валютні ф'ючерси, ф'ючерси на цінні папери та індекси фондових бірж. Товарних ф'ючерсів такі інвестори практично не використовують. Однак, як уже зазначалося вище, загальні обсяги торгівлі товарними ф'ючерсами, використання їх хеджерами та спекулянтами ф'ючерсних ринків цукру, зернових, кави, нафти з 70-80_х років ХХ-го ст. до початку ХХІ-го ст. не зменшилися.

Співвідношення обсягів торгівлі на користь фінансових ф'ючерсів змінилося завдяки тому, що за останні 10 років інституційні інвестори створили справді величезний їх ринок, який суттєво перевищив обсяги ринку товарних ф'ючерсів. Інституційні інвестори використовують фінансові ф'ючерси як для хеджування портфелів з реальними цінним паперами, так і для спекуляцій.

Для сучасних зарубіжних ф'ючерсних ринків актуальною залишається проблема залучення інституційних інвесторів до процесу інвестування у товарні ф'ючерси. Для цього на західних ринках брокерські аналітичні фірми започаткували торгівлю контрактами з індексами на товарні ф'ючерси.

Таким найпоширенішим індексом є Goldman Sacks Commodities Index (GSCI), який запровадила авторитетна нью-йоркська брокерська фірма Goldman Sacks, орієнтуючись на потреби інституційних інвесторів. Індекс складається із товарних ф'ючерсів, на які існують активні ліквідні ринки, причому за базу індексу вважаються лише ф'ючерсні контракти з найближчими термінами поставок на момент його розрахунку. До цього індексу входять контракти на 26 товарів, це, як правило, енергоресурси, жива худоба, зернові, що відповідно розміщуються в індексі з питомою вагою 50, 25, 15 %.

Динаміка зміни індексу GSCI до 1992 р. показує, що інвестиції у товарні ф'ючерси були більш доходними, ніж інвестиції у прості акції. Вони служили прекрасними інструментами для диверсифікації портфелів активів та хеджування від інфляції. Однак ці інструменти не дістали широкого застосування серед інституційних інвесторів, які й далі надають перевагу інвестиціям у фінансові ф'ючерси.

Ф'ючерсна ціна активу у найбільш загальному вигляді визначається за формулою:

P_f=P_s+I-B+C,

де P_f - ф'ючерсна ціна;

P_s - спотова ціна;

І-В+С - ціна доставки активу за ф'ючерсним контрактом;

І - відсоткова ставка, яку втрачає інвестор, володіючи активом;

В-отримана вигода;

С - витрати власника.

Для фінансових ф'ючерсів на відсоткові інструменти ф'ючерсна ціна визначається так:

P_f = P_s(1+ R),

де R - неризикова ставка для казначейських векселів США.

На сучасних ф'ючерсних біржах різниця між цінами продавців та покупців становить 0,1 % ціни товару або фінансового засобу. Для порівняння: на фондовому ринку ця цінова різниця становить 0,5 % вартості цінних паперів (акцій), на ринку нерухомого майна - до 10 % ціни. Така незначна різниця збільшує рівень ліквідності ф'ючерсного ринку, підвищує його популярність серед інвесторів. Крім того, ф'ючерсний ринок дозволяє перенести ризик з тих учасників, що бажають уникнути або зменшити його, на тих, хто може прийняти цей ризик. За умови успішного функціонування ф'ючерсного ринку, зменшуються цінові коливання, підвищується кредитоспроможність клієнтів. За допомогою фінансових ф'ючерсів банки мають можливість кредитувати учасників ринку на більш сприятливих умовах. Щоденні ф'ючерсні котирування дозволяють прогнозувати майбутні ціни на сировину та фінансові інструменти.

Ф'ючерсні контракти існують на визначені види товарів та фінансових інструментів. Одні з них дуже популярні, наприклад ф'ючерсні контракти на нафту, зернові, казначейські облігації, векселі тощо; інші використовуються дуже рідко, наприклад на кольорові метали.

Наведемо приклад біржового котирування популярного ф'ючерсного контракту на нафту Нью-Йоркської товарної біржі (NYMEX) за 13.09.2002 р. з газети «The Wall Street Journal Europe» (таблиця 1.1).

Як свідчать дані біржового котирування, глибина контрактів, тобто місяці поставок, охоплюють період з жовтня 2002 по грудень 2007 pp. Рівень участі у торгах надзвичайно високий. Кількість відкритих позицій, тобто неліквідованих контрактів, сягає 498,721, що означає місткість ринку відкритих контрактів продавців та покупців по 1 000 барелів кожен. Велика кількість контрактів з віддаленими термінами поставки свідчить про значну кількість хеджерів та спекулянтів на цьому ринку. Дані біржового котирування виявляють значні діапазони коливання цін на нафту з різними термінами поставки у майбутньому в межах 28,95 і 21,75 $/за барель, що вимагає від виробників та споживачів операцій страхування цінових ризиків, а біржовим спекулянтам та інституційним інвесторам дозволяє спекулятивні операції з великим розмахом.

Таблиця 1.1 - Приклад котирування ф'ючерсного контракту на нафту Нью-Йоркської нафтової біржі

Отже, колонки котирування містять таку інформацію:

ь Open - ціна першої угоди, укладеної у період офіційного відкриття торгів;

ь High - найвища ціна біржового дня;

ь Low - найнижча ціна біржового дня;

ь Settle - розрахункова ціна дня. Визначається за формулою із врахуванням вартості ф'ючерсного контракту на момент закриття біржі. Ця ціна не обов'язково є ціною останньої угоди дня;

ь Change - зміна розрахункової ціни відносно вчорашнього дня;

ь Lifetime: High/Low - найвища та найнижча ціни даного контракту, зафіксовані з моменту відкриття торгівлі цим контрактом;

ь Open Interest - число відкритих позицій на момент закриття у попередній день;

ь Volume - загальна кількість контрактів, укладених впродовж дня.

Покажемо на конкретному прикладі (приклад 1.5), як може використати ф'ючерсний ринок нафти, наприклад, російська нафтова компанія «Роснефть», яка постачає нафту японському переробному підприємству на умовах 6_місячного форвардного контракту.

Приклад 1.5

Російська нафтова компанія «Роснефть» у березні підписала контракт на поставку 100 000 барелів нафти японському нафтопереробному підприємству через 6 місяців (тобто у вересні). Ціна у контракті зафіксована на рівні березневої ціни 19,00 $/за барель. Фінансовий директор російської компанії, передбачаючи зростання цін на нафту, до моменту поставки через брокера NYME відкриває позицію покупця на 100 нафтових ф'ючерсних контрактів за ціною 16,95 $/за барель. Прогнози підтвердилися: на момент поставки спотові ціни на вересневі контракти становили відповідно 20,58 $/за барель, ф'ючерсні - 21,05 $/за барель.

Японська сторона має виграшну позицію на реальному ринку, оскільки сплачує за форвардним контрактом лише по 19,00 $/за барель при існуючих на момент поставки 20,58 $/за барель. Однак російська компанія, відвантаживши нафту до Японії, не має збитків, оскільки її фінансисти отримали на ф'ючерсній біржі прибутки від ф'ючерсної позиції, закривши яку, компанія отримує 3,90 $/за барель виграшу, що суттєво перекриває 1,5 $/за барель програшу на форвардному контракті.

Учасників ринку, які використовують товарні ф'ючерсні контракти з метою страхування купівлі-продажу реальних цінностей, називають хеджерами, а їх діяльність хеджингом (hedging). Тих, що отримують дохід тільки від купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів і реально не зацікавлені у фізичному товарі, називають трейдерами-спекулянтами (scalpers, day traders, position traders, spreaders). Як ті, так і інші проводять операції через певну брокерську фірму, що має місця на найважливіших біржах світу.

Трейдери за своєю суттю є інвесторами у ф'ючерсні контракти, їх основна маса працює на ринках кредитів, валют та індексів. Завжди виникає запитання про джерела прибутків трейдерів, адже при торгівлі ф'ючерсами виграє одна сторона за рахунок іншої.

Оскільки основну масу учасників ринку складають хеджери, що виходять на цей ринок з метою захисту прибутків своїх клієнтів, отриманих від інших видів діяльності, то отримати цей захист вони можуть лише за рахунок іншої сторони, яку представляють біржові спекулянти. Трейдери-спекулянти відіграють роль страхової компанії, що за певну плату приймають на себе ризик несподіваної зміни ціни. Професійні трейдери ніколи не вкладають всіх або більшої частини своїх коштів у контракти одного типу. Результати не визначаються однією угодою. Прибутковість забезпечується тим, що вдалих операцій більше, ніж невдалих.

О. Елдер резонно зазначає, що гроші на біржі з'являються з одної-єдиної причини: їх приносять туди трейдери. Саме на кошти трейдерів існує біржа та біржові брокери.

Ф'ючерсна торгівля технічно нескладна справа. Необхідно лише знайти біржового брокера, укласти договір на брокерське обслуговування, ознайомитися із системою депозитних та маржевих вкладів, вкласти їх і розмістити замовлення на купівлю або продаж ф'ючерсних контрактів. Такі замовлення можуть виконуватися протягом кількох хвилин. На зарубіжних ф'ючерсних ринках є тисячі брокерських домів та багато незалежних брокерів, що допомагають інвесторам вкласти інвестиції у ф'ючерсні контракти відомих бірж.

Останні наукові дослідження західних вчених, зокрема теорія оптимального портфеля інвестицій, вироблена лауреатом Нобелівської премії професором Г. Марковіцем, наступні дослідження професора Дж.Е. Літнера (Гарвард) показали, що похідні фінансові інструменти можуть стати ідеальними доповненнями до традиційного портфеля інвестицій, що складається з акцій та облігацій. У період економічних спадів, глобальних потрясінь ринок похідних фінансових інструментів компенсує зменшення доходів від інших інвестицій. Похідні фінансові інструменти можна застосовувати для страхування інвестицій в сировину - страхуючи спад або зростання цін у майбутньому, в акції - страхуючи їх від спаду курсу, в облігації - від впливу зміни ставок банківських відсотків; в цінні папери інших держав - від зміни валютного курсу. Подібні операції з ф'ючерсними контрактами є доступними лише для фахівців високого професійного рівня, а для індивідуального інвестора такі операції можливі, як правило, через інвестиційного дилера, який може виступати як інвестиційний фонд, компанія, банк тощо, якщо є членом ф'ючерсної біржі.

Ф'ючерсний контракт, укладений з метою поставки за ним будь-якого товару, за своєю сутністю є форвардним контрактом. Ф'ючерсний контракт, який укладений з метою отримання різниці в цінах, тобто у його власника немає на меті отримання або поставки товару, є фінансовим інструментом, тобто інструментом фінансового ринку, третинним сегментом якого і є ринок ф'ючерсів.

Ф'ючерсні контракти - один із механізмів переливу капіталу, вони найбільше відповідають сучасному ринковому господарству з точки зору обсягів фінансових засобів та термінів їх обороту. Тобто товарні ф'ючерси є повноправними інвестиційними інструментами, які укладаються на біржовому ринку. Оскільки гра на різниці в цінах досить мало пов'язана з національними кордонами, то ф'ючерсний контракт є міжнародним фінансовим інструментом. Ф'ючерсний контракт - це сучасний інструмент швидкого вирівнювання цін, гасіння їх коливань на різних ринках, інструмент миттєвого усереднення грошового попиту без зміни поточної пропозиції. Саме завдяки ринку товарних ф'ючерсів не всі зміни на ринку грошей мають прямий вплив на виробництво та обіг реальних активів і тим самим підвищується стійкість ринкової економіки. В момент свого укладання ф'ючерс є нічим іншим як форвардом, спотовим він стає у випадку, якщо завершується поставкою. Власне ф'ючерсним він залишається у проміжку часу між укладання та ліквідацією через укладання офсетної угоди.

1.4 Проведення ф'ючерсних контрактів з валютою

В теоретичному аспекті між форвардними та ф'ючерсними контрактами невелика різниця, але на практиці вона виявляється досить помітною. Біржові валютні ф'ючерси реалізовуються через спеціальний підрозділ Чиказької товарної біржі - ІММ. Відмінності між форвардами і ф'ючерсами такі:

1. Регулювання. Міжнародний Грошовий Ринок (ІММ). Ринок ф'ючерсних валютних операцій регулюється Товарною Ф'ючерсною Торговельною Комісією (СЕТС), а форвардний ринок саморегулюється.

2. Коливання цін. Форвардні контракти не мають жодних лімітів на цінові коливання; ІММ накладає денний ліміт на коливання цін.

3. Частота поставки. Понад 90 % форвардних контрактів завершується реальною поставкою; всупереч цьому менш ніж 1 % ф'ючерсів на ІММ завершується реальною поставкою.

4. Розмір контракту. Форвардні контракти не мають стандартного обсягу і, практично, значно більші за стандартизовані контракти на ринку ф'ючерсів.

5. Дата поставки. Банки надають форвардні контракти з поставкою на будь-яку дату, а ф'ючерсні контракти на ІММ мають лише чотири спеціально відведених терміни на рік для поставки.

6. Встановлення цін. За форвардними контрактами ціни взаємо-узгоджуються між клієнтом та банком, за ф'ючерсними операціями контрактні ціни визначаються відкритим аукціоном.

На ринку ф'ючерсів контракти суворо регламентовані. Кожен контракт на купівлю-продаж євро становить 125 000 ЄURO, на англійський фунт стерлінгів - Ј62 500. Кожен контракт на купівлю-продаж канадських доларів становить CAN 100 000, на купівлю-продаж японських ієн - Ґ12 500 000, на купівлю-продаж швейцарських франків - SFrl25 000.

Розрахунки за ф'ючерсними контрактами проводяться через Товарну Ф'ючерсну Торговельну Комісію, а точніше, через її Розрахункову палату. Вона стає покупцем для кожного продавця та продавцем для кожного покупця на ринку ф'ючерсних операцій. А тому продавець не дбає про кредитоспроможність іншої сторони, і всі умови ф'ючерсного контракту у операціях з валютою можна виконати значно легше, ніж за форвардним контрактом.

Розглянемо механізм ф'ючерсних валютних операцій. На Міжнародному грошовому ринку (ІММ) американська фірма-експортер, яка у майбутньому матиме дохід у іноземній валюті, може продати цю валюту за певним курсом, обіцяючи передати її у певний час. З іншого боку, компанія-імпортер, якій потрібна іноземна валюта для сплати своїх рахунків може купити цю валюту, щоб отримати її в майбутньому. З допомогою цих прийомів фірма-експортер і фірма-імпортер захищаються від несприятливих коливань курсу валюти.

Приклад 1.6

Припустімо, що якась компанія через 6 місяців одержить Ј100 000 від англійської фірми. Спот-курс такий: 1 англійський фунт стерлінгів = $1.20. Проте курс англійського фунта може знизитися. Скориставшись ринком ф'ючерсних валютних операцій, компанія продає свої Ј100,00 за курсом Ј1 = $1.15. Через 6 місяців компанія одержить $115 000 (100 000 х $1.15) і передасть Ј100 000 партнерові за контрактом. Незалежно від того, що станеться з курсом англійського фунта протягом наступних 6 місяців, загальні надходження компанії гарантуються ф'ючерсним контрактом на $115 000. Справжні витрати за цим контрактом, що прив'язують компанію-експортера до певного курсу, це $0.05 на один англійський фунт. Справа в тому, що англійський фунт було продано дешевше на $0.05 для передання його в майбутньому ($1.20 - $1.15 = $0.05). На те, скільки коштують такі операції, є інша точка зору: справжні витрати залежать від курсу англійського фунта через 6 місяців. Якщо курс фунта зросте до $1.25 на час передачі валюти, компанія-експортер втратить $0.10 на кожному фунті, то курс $1.15, вказаний у контракті, буде на $0.10 нижчий за ринкову ціну англійського фунта. За такої ситуації компанія заощаджує гроші, а не втрачає, коли на час передачі валюти ціна англійського фунта спаде нижче від курсу контракту $1.15.