Заснований 20 грудня 1971 р. за порадою лауреата Нобелівської премії монетариста Мілтона Фрідмена на Chicago Mercantile Exchange Міжнародний грошовий ринок (ІММ) забезпечує можливість функціонування валютних спекулянтів. Саме тут процвітає торгівля ф'ючерсними контрактами, яка бере свій початок від 16 травня 1972 р. Маржа за ф'ючерсними контрактами на ІММ становить майже 2 % обсягу контракту.

На відміну від спреду купівля-продаж, який оприбутковується торговцями на ринках спот та форвард, тут встановлюються комісійні. Учасниками ринку ІММ є спекулянти, імпортери та експортери, корпорації, що володіють активами та пасивами в іноземних валютах та банкіри. Арбітражери відіграють значну роль на ІММ. Вони переводять ф'ючерсні курси ІММ на банківські форвардні курси і, реалізовуючи прибуткові варіанти, забезпечують відповідність між ф'ючерсними курсами ІММ та банківськими форвардними курсами.

На ф'ючерсних ринках (США) обертаються такі ф'ючерсні контракти з валютою:

– японська ієна (СМЕ) - Ґ 12,5 млн.;

– канадський долар (СМЕ) - CAN$ 100,000;

– англійський фунт (СМЕ) - Ј62,500;

– швейцарський франк (СМЕ) - Sfr 125,000;

– євро (СМЕ) - € 125,000;

– австралійський долар (СМЕ) - AUDI00,000.

Після запровадження євро на цій біржі стали продаватися контракти на крос-курси основних валют до євро. З'явилися контракти на мексиканське песо, російський рубль, бразильський реал.

У Європі центром торгівлі валютними ф'ючерсами є Лондонська біржа LIFFE. На ній котируються контракти на фунти стерлінгів, євро, японські ієни, швейцарські франки, причому торгують за долари США.

Як маржеві вклади на ІММ вносяться долари США, державні цінні папери США у визначеній кількості базисних пунктів. Валюта котирується з чотирма знаками після коми, базисні пункти для всіх валют, крім фунта стерлінгів, становлять 0,0001; для фунта -0,0002. Маржеві вклади для всіх валют - 150 базисних пунктів з ціною одного пункту $10, для фунтів - 400 базисних пунктів з ціною $12,5.

Приклад 1.7

Інвестор через брокера відкрив довгу позицію на ІММ на 25 контрактів із швейцарськими франками за курсом $0.6626 і через 20 днів закрив її оберненою (офсетною) угодою за курсом $0.6776. При відкритті позиції був внесений маржевий вклад у розмірі:

150*10*25 = $37,500.

Через 20 днів позицію анульовано, виграш інвестора становитиме:

що порівняно з початковою маржею дає дохід:

за час володіння 20 днів.

Однак слід підкреслити, що при зворотній ціновій тенденції програш був би таким самим.

Один з багатьох недоліків фінансових ф'ючерсів - негнучкість системи. Та обставина, що кількість розрахункових днів обмежена (4, 6, 8), є і недоліком, і силою біржової системи.

Головна перевага ф'ючерсних операцій у тому, що біржа стає стороною для покупця і продавця контракту. Для відкриття позицій вимагається внесення невеликого депозиту, тобто використовується принцип «плеча» або «важеля», який тепер поширений і на реальному валютному ринку.

З цими ж валютами укладаються опціонні контракти. Опціони на іноземну валюту дають покупцеві право, але не обов'язок, купувати чи продавати суму валюти за певну ціну на дату або до дати закінчення терміну дії опціону. Право купувати валюту відоме як опціон покупця, а право продавати - як опціон продавця. Дві сторони контракту опціону на валютні операції - це покупець опціону і продавець опціону. Час, визначений для виконання контрактів опціону в іноземній валюті, обмежується кількома тижнями або одним місяцем. Цей тип опціонів є різновидом строкових валютних контрактів. Існує два типи валютних опціонів - опціони «кол» і опціони «пут». Розглянемо механізм отримання прибутків та збитків з опціонами. Почнемо з опціону «кол».

Інвестор, який вважає, що ціна або курс іноземної валюти зросте, може виявити бажання купити опціон «кол». Коли курс іноземної валюти підвищується, власник опціону «кол» може отримати дохід. Якщо курс іноземної валюти знижується, втрачається тільки премія. Покупець такого опціону сплачує лише премію продавцю опціону; коли ціна іноземної валюти значно зростає, він використовує право купити.

Очевидно, що покупець опціону має збитки, які дорівнюють сплаченій премії до того моменту, поки курс обміну не зросте вище за визначену контрактом опціону ціну. Коли курс обміну перевищить визначену опціоном страйкову ціну або курс валюти буде достатнім, щоб відшкодувати премію, прибуток покупця опціону «кол» буде нульовим.

Якщо курс валюти підвищуватиметься і надалі, то покупець опціону матиме прибуток.

Спекулянт, який очікує, що курс іноземної валюти впаде, може виявити бажання продати опціон «кол». Прибуток продавця опціону «кол» протилежний прибуткові покупця опціону «кол». Прибуток обмежений премією, яку можна одержати від покупця опціону; ризик не обмежений нічим.

Покупець опціону «пут», як і продавець опціону «кол», сподівається, що курс іноземної валюти впаде. Але на відміну від продавця опціону «кол» покупець втрачає лише премію, коли курс іноземної валюти зростає. Якщо ціна іноземної валюти впаде, прибуток власника опціону «пут» не може бути вищий за суму, що залежить від визначеної контрактом опціону ціни та обсягом самого контракту.

Інвестор, який відчуває, що курс іноземної валюти зросте, має вибір - купити опціон «кол» або продати опціон «пут». Якщо курс іноземної валюти зростає, продавець опціону «пут» одержує прибуток, не вищий за премію опціону.

1.5 Механізми хеджування ризику за допомогою ф'ючерсних контрактів

Хеджування за допомогою ф'ючерсів являє собою стратегію зниження ризику шляхом інвестування у фінансові інструменти, прибутковість яких пов'язана між собою оберненою статистичною залежністю. Ринки ф'ючерсних контрактів зобов'язані своєю появою в першу чергу необхідності страхування ризиків, пов'язаних з непередбаченими коливаннями цін на товарних, фондових і валютних ринках. Ф'ючерсний контракт на деякий базовий актив являє собою інструмент, що ідеально підходить для цілей хеджування, тому що прибутковість ф'ючерсного контракту пов'язана тісною від'ємною кореляційною залежністю з приростом величини базової змінної.

Природно, що виграш від володіння базовим активом у результаті росту його ціни буде, у свою чергу, знижений за рахунок збитків по короткій ф'ючерсній позиції. Хеджування дозволяє знижувати ризик, але це об'єктивна приводить до зниження прибутковості Стратегія страхування довгої позиції по базовому активу за допомогою відповідної короткої ф'ючерсної позиції називається коротким хеджем.

Аналогічно, ризик пов'язаний з короткою позицією по базовому активу (необхідністю його придбання в майбутньому) страхується за допомогою довгої позиції на ф'ючерсному ринку. Ця стратегія називається довгим хеджем.

У ситуації, коли ф'ючерсний ринок для деякою базовою активу відсутній. хеджування ризику можливе за допомогою ф'ючерса на який-небудь інший актив. Причому коливання ціни останнього повинно бути тісно взаємозалежне з коливаннями ціни акти вів, позицію по яких необхідно застрахувати. Таку стратегію називають перехресним хеджем.

Довгий хедж. Довгий хедж полягає у відкритті довгих позицій на ф'ючерсному ринку, і застосовується у випадку якщо інвестор стоїть перед необхідністю придбання активу в деякий майбутній момент часу (володіє майбутньою короткою позицією на ринку спот).

Приклад 1.8

Як приклад, можна розглянути імпортера, що стоїть перед необхідністю оплати контракту на постачання деяких товарів у сумі 1 млн. доларів. Нехай контракт укладений 1 січня, а оплата повинна бути зроблена 1 травня. Курс спот на 1 січня складає 5,3 грн. за один долар, тобто вартість контракту на момент висновку дорівнює 1*5,3= 5,3 млн. гривень. Якщо імпортер вважає, що ймовірним є ріст курсу долара по відношенню до гривні, йому варто укласти контракт на придбання доларів з постачанням 1 травня. Однак терміни постачання по доступним на ринку ф'ючерсних контрактів можуть не збігатися з тими, котрі необхідні хсджеру. У цьому випадку необхідно відкривати позицію по ф'ючерсу з терміном найбільш близьким до бажаної дати.

Припустимо, що найближчим по терміну є контракт із постачанням у червні, ф'ючерсна ціна дорівнює 5,4 гривень за долар, розмір контракту складає 100 доларів. Для повного хеджування майбутньої короткої позиції імпортеру необхідно укласти 1000000/100=10000 контрактів.

Припустимо, що до 1 травня курс долара на ринку наявних продажів зріс до 5,45 гривень за один долар. Відповідно, витрати на оплату контракту будуть рівні 1,45*1 = 1,45 млн. гривень, збитки складають 5,45-5,3=0,15 млн.гривень. Нехай ф'ючерсний курс, з постачанням у червні, до цього моменту так само виріс і складає 5,55 гривень за долар (це припущення природне, тому що коливання ф'ючерсної ціни і ціни спот, як правило сильно корелюють між собою). Закривши позиції на ф'ючерсному ринку (зробивши операцію оберненої торгівлі, офсетну угоду), імпортер дістане прибуток (валюта на ф'ючерсному ринку була куплена по більш низькій ціні, чим продана), розмір якої дорівнює: 100*10000*(5,55-5,45)= 100000 гри. Тим самим збитки будуть частково компенсовані і складуть у результаті 0,15-0,1=0,05 млн. гривень.

Припустимо тепер, що прогнози щодо росту курсу не виправдалися і ціна 1 долара на 1 травня склала 5,25 гривень. Виграш на придбання 1 мли. доларів будуть рівні тоді 5,25 млн. гривень (прибуток 5,3-5,25=0,05 млн.) Нехай разом зі зниженням курсу спот знизився і ф'ючерсний курс, і ціна червневих ф'ючерсів складає 5,3 гривень за один долар. Операції на ф'ючерсному ринку в цьому випадку принесуть збитки в розмірі: 100*10000*(5,4-5,3)=100000 грн., а загальний розмір збитків буде дорівнювати 0,1-0,05=0,05 млн. гривень.

Умовами угоди ф'ючерси передбачають терміні й умови постачання, але в дійсності, на більшості ф 'ючерсних ринків постачання здійснюється менш. ніж по одному відсотку всіх укладених угод. Справа в тому, що учасник, який відкрив ф'ючерсну позицію, наприклад продавши контракт, завжди може зробити обернену операцію, у даному випадку - купити контракт.

У силу стандартизованого характеру контрактів, клірингова палата біржі робить взаємозалік зобов'язань по довгих і коротких позиціях, і прибуток(збиток) учасника відображається на його рахунку в кліринговій палаті. Така операція називається «зворотною торгівлею» (reversing trade). Тим самим, ф'ючерсний контракт - це насамперед інструмент страхування від ризику і, як правило укладається не з метою дійсного продажу (придбання) активу, а винятково для зниження ризику, або для спекулятивної гри на коливаннях цін.

Короткий хедж. Розглянемо ситуацію, коли існує необхідність страхування майбутньої довгої позиції по іноземній валюті.

Приклад 1.9

Іноземний інвестор планує придбати 1 травня 1 млн. гривень для інвестування їх в українське підприємство. Сьогоднішнім днем будемо вважати 1 січня, валютний курс на цю дату - 5,3 гривень за 1 долар. Сумарні витрати на придбання гривень за поточним курсом складуть: 1000000/5,3= 188679,25 доларів. Якщо інвестор побоюється зниження курсу долара, який викличе додаткові витрати, він може забезпечити хеджування ризику шляхом продажу ф'ючерсних контрактів для доларів США (відкрити коротку позицію). Нехай, як і в попередньому прикладі, найближчий до 1 травня термін виконання ф'ючерсних контрактів - червень, обсяг одного контракту - 100 доларів, ф'ючерсна ціна - 5,35 гривень за долар. Для повного хеджування довгої валютної позиції необхідний продаж 1886 контрактів.

Припустимо, що побоювання інвестора виправдалися і курс спот до 1 травня знизився до 5,25 гривень за долар. Відповідно, витрати на придбання 1 млн. гривень складуть: 1000000/5,25=190476,19 доларів, що на 1796,94 доларів більше, ніж у випадку незмінності валютного курсу. Нехай ціна червневого ф'ючерса також знизилася і складає 5,3 гривень за долар. Це означає, що, закривши позицію, інвестор дістане прибуток у розмірі: (-1886)*100*(5,3-5,35)= 9434 гривень чи 1796,95 доларів за поточним курсом (5,25), тобто виграш на ф'ючерсному ринку цілком компенсує втрати, пов'язані зі зниженням ціни долара.

Якщо, напроти, курс долара зросте і буде дорівнює до 1 травня, наприклад, 5,45 гривень за долар, а ф'ючерсна ціна з постачанням у червні складе 5,5 гривні за долар, операції на ф'ючерсному ринку принесуть збитки в розмірі: (-1886)*100*(5,5 -5,35)=28290 гривень чи 5190,83 долара за поточним курсом. Але придбання 1 млн. гривень обійдеться вже в 183486,23 доларів, тобто сумарний виграш (з врахуванням втрат на ф'ючерсному ринку) буде дорівнювати; 188679,25-183486,23-5190,83 = -2,19 доларів.

Перехресний хедж застосовується у випадку, коли ринок термінових угод по якій-небудь валюті відсутній або є низьколиквідним, але існує ф'ючерсний ринок іншої валюти, курс якої тісно корелює з курсом валюти, яка цікавить хеджера. Нехай, наприклад, той же український імпортер повинен оплатити 1 травня укладений 1 січня того ж року контракт у сумі 1 млн. євро.

Якщо ф'ючерсного ринку євро не існує, але є ліквідний ринок ф'ючерсів по долару США, то хеджувати коротку позицію по євро можна з використанням доларових ф'ючерсів, вважаючи що курс гривні по відношенню до тієї чи іншої валюти коливається практично однаково.

Валютний ф'ючерс - термінова угода на біржі, що представляє собою купівлю-продаж визначеної валюти по зафіксованому на момент укладання курсу з виконанням через визначений термін.

Відмінність валютних ф'ючерсів від операції форвард полягає в тому, що:

1) ф'ючерс - це торгівля стандартними контрактами;

2) обов'язковою умовою ф'ючерса є гарантійний депозит;

3) розрахунки між контрагентами здійснюються через клірингову палату при валютній біржі, що виступає посередником між сторонами і одночасно гарантом угоди.

Перевагою ф'ючерса перед форвардним контрактомє його висока ліквідність і постійне котирування на валютній біржі. При допомозі ф'ючерсів експортери мають можливість хеджувати свої операції.

Сжему хеджування за допомогою ф'ючерсної валютної операції розглянемо на прикладі українського імпортера, що здійснює платіж за контрактом у доларах (валюта ціни - євро) експортеру з ЄЕС. При підвищенні курсу євро український імпортер несе збитки, тобто для оплати контракту йому потрібно більше доларів, ніж він розраховував заплатити при укладанні угоди. Щоб застрахувати свій валютний ризик, імпортер дає доручення брокеру укласти на УТБ два ф'ючерсних контракти:

- один із продажу євро на суму ціни контракту;

- інший на покупку доларів на суму, рівну ціні контракту, перерахованої за курсом євро до долара на момент його укладання.

У цьому випадку, якщо гривневі біржові котирування долара і євро в Україні будуть змінюватися відповідно до тенденцій світового валютного ринку, ризик буде застрахований. Контракт від продажу євро принесе гривневий прибуток у розмірі збільшення курсу євро щодо долара в перерахуванні на гривні, а контракт на купівлю доларів застрахує всю угоду від стрибка гривневого курсу. В принципі імпортер може одержати додатковий виграш, якщо виникнуть сприятливі умови для гри на різниці при взаємному котируванні євро і долара і їх крос-курсу через гривню по ф'ючерсних контрактах. Єдина додаткова умова полягає в тому, що контракт на євро і долар треба укладати з тим розрахунком, щоб ф'ючерсні котирування (незалежно від абсолютних величин) співвідносилися так само, як і біржові кроси-котирування цих валют через гривню на момент укладання товарного контракту.

2. Механізм проведення форвардних угод

2.1 Форвардні контракти і їх основні характеристики

У 2000 році на світовому ринку деривативів відбулася досить знаменна подія. Біржові форварди, якими активно торгували лише останні 30 років за обсягами торгівлі (у контрактах) перевищили ф'ючерси, яким уже налічується близько 150 років. Денний оборот Чиказької біржі форвардів (СВОЕ) в 1992 році складав 177 тисяч контрактів, а у 2000 - 1,3 млн. Це майже десятикратне зростання!

У табл. 2.1 показані провідні світові біржі форвардів, а на рис. 2.1 основні сектори форвардного ринку.

Таблиця 2.1 - Провідні біржі форвардів

Біржа	Країна	Оборот, млн. контрактів у 2000 році
СВОЕ	США	326,7
АМЕХ	США	207,7
KSE	Корея	193,8
MONEP	Франція	173,5
EUREX	Німеччина	164,1
СВОТ	США	43,9
СМЕ	США	36,0
LIFFE	Великобританія	25,3

Як бачимо, найпоширенішими на інвестиційних ринках Заходу, як біржових, так і позабіржових, є форварди з акціями відомих акціонерних компаній.

Рисунок 2.1 - Динаміка зміни основних секторів ринку форвардів

В опціонному контракті обумовлюються чотири аспекти:

1. Компанія, акції якої можуть бути куплені.

2. Кількість акцій.

3. Страйкова ціна за одну акцію.

4. Дата, коли втрачається право (expiration date).

В даний час на розвинутих фінансових ринках важливу роль грають так звані похідні інструменти (derivatives). Найпростішим з похідних інструментів є форвардний контракт.

Форвардний контракт (forward) є угодою купити або продати деякі активи, звані «базисними» (underlying), в певний момент часу в майбутньому за наперед встановленою ціною. Звичайно форвардні контракти полягають між фінансовим інститутом і одним з його корпоративних клієнтів. Таким чином, у форвардному контракті завжди присутні дві сторони. При цьому говорять, що сторона, що погодилася в майбутньому купити активи, займає довгу позицію, а сторона, що погодилася продати активи, - коротку.

Оскільки сторони форвардного контракту рівноправни і схильні одному і тому ж ризику, то при укладенні форвардного контракту ніхто нікому ніщо не платить. Це означає, що у момент укладення форвардного контракту вартість його рівна нулю.

Ціну, по якій сторони погодилися купити (і, відповідно, продати) активи, називають ціною поставки активів. Ціну поставки позначимо через К. Момент часу, коли відбувається покупка і продаж активів, називають датою виконання форвардного контракту або датою поставки. Момент виконання форвардного контракту позначимо через Т.

У момент виконання форвардного контракту дохід (виграш) від тієї або іншої позиції визначається залежно від ціни поставки До і спот-ціни активів ST. Дохід від довгої позиції у момент Т рівний ST - До, а від короткої позиції K-ST (мал. 2.1 і 2.2).

Надалі ми виходитимемо з наступних припущень:

1. Ринки є вільними (efficient):

* відсутні витрати транзакцій і податки;

* жоден інвестор, купуючи або продаючи активи, не може вплинути на ціни;

* дозволені короткі продажі.

2. Учасники ринку можуть необмежено кредитувати або займати гроші під одну і ту ж безризикову ставку г (при безперервному нарахуванні).

3. По форвардних операціях відсутній кредитний ризик.

4. Відсутні прибуткові арбітражні можливості, тобто не можна отримати безризиковий дохід за рахунок відмінності цін на активи.

При дотриманні цих умов всі форвардні контракти на один і той же вид активів з датою поставки Т будуть в даний момент часу полягати за однією і тією ж ціною поставки.

Дійсно, припустимо, що в даний момент часу можна укласти форвардні контракти з цінами поставки До, і К2, де До > К2.

Мал. 2.1. Довга позиція по форвардному контракту

Мал. 2.2. Коротка позиція по форвардному контракту

Тоді можна зайняти коротку позицію по першому контракту і одночасно зайняти довгу позицію по другому контракту, при цьому початкові витрати будуть нульовими. У момент Т виконання контрактів буде отриманий дохід Kj - K2 на кожну одиницю активів. Оскільки відсутні прибуткові арбітражні можливості, то цього бути не може. Через цей закон однієї ціни має сенс наступне визначення:

Ціна поставки, по якій в даний момент часу t полягають форвардні контракти на даний вид активів з датою виконання Т, називається форвардною ціною активів на термін eT-t літ.

Отже, в початковий момент часу вартість форвардного контракту рівна нулю, оскільки у цей момент часу форвардна ціна активів співпадає з ціною поставки цих активів. Проте через деякий час форвардна ціна активів може змінитися, а ціна поставки зафіксована в контракті. Значить, після укладення форвардного контракту та або інша позиція по цьому контракту може придбати позитивну або негативну вартість. Ця величина показує, що можна було б отримати, продавши форвардний контракт, якби існував вторинний ринок для таких контрактів.

Якби існував вторинний ринок для форвардних контрактів, то вартості довгої і короткої позицій у форвардному контракті визначалися б наступною рівністю:

де t - теперішній момент часу (після висновку форвардного

контракту); Т - дата поставки; До - ціна поставки; F - форвардна ціна на момент t.

Доведемо, наприклад, рівність (2.1). Якщо

на термін Т - t літ, придбаємо довгу позицію по форвардному контракту з ціною поставки До і займемо коротку позицію за контрактом з ціною поставки F. У момент часу Т буде отриманий безризиковий дохід:

За відсутності прибуткових арбітражних можливостей цього бути не може. Припустимо тепер, що

на Т -1 літ і займемо довгу позицію по форвардному контракту з ціною поставки F. У момент часу Т дохід складе:

2.2 Форвардна ціна фінансових активів

Форвардна ціна активів залежить від виду цих активів і від того, чи приносять ці активи доходи. В даному розділі ми розглянемо, як оцінюються форвардні ціни фінансових активів, тобто таких, які розглядаються учасниками ринку тільки як засіб інвестування, на відміну від товарів, які учасники ринку розглядають як засіб споживання.

Залежно від того, чи приносять дані фінансові активи доходи, ми розглядатимемо три різні випадки. В кожному з цих випадків передбачається, що дотримуються припущення про ринок 1-4, висловлені в попередньому розділі.

Форвардна ціна активів, не приносячих доходів

Такими активами, наприклад, є облігації з нульовими купонами і акції, по яких не виплачуються дивіденди.

Покажемо, що форвардна ціна F таких активів визначається рівністю:

де S - спот-ціна активів у нинішній момент часу t; r - безризикова процентна ставка при безперервному нарахуванні по інвестиціях на Т -1 літ; Т - дата поставки активів.

На Т- t літ, купимо одиницю базисних активів і одночасно займемо коротку позицію по форвардному контракту на ці активи. У момент поставки активів дохід інвестора складе

При даній стратегії не вимагається проводити початкових витрат, і ця стратегія не містить ризику.

на Т - t літ і зайняти довгу позицію по форвардному контракту на ці активи, що суперечить нашим пропозиціям про ринок. Отже:

Вартості довгої і короткої позицій по форвардному контракту на активи, що не приносять доходів, визначаються рівністю:

де S - спот-ціна активів у нинішній момент часу t; До - ціна поставки активів; Т - дата поставки активів;

f - безризикова процентна ставка по інвестиціях на Г -1 літ.

Приклад 2.1. Знайдемо форвардну ціну акції, що не приносить дивідендів, з поставкою через 3 місяці, якщо поточна ціна акції 40 долл., а безризикова процентна ставка на 3 місяці рівна 3 %. В даному випадку

Тоді

Якщо на ринку форвардна ціна акції виявилася рівною 42 долл., то можлива наступна прибуткова арбітражна стратегія: зайняти 40 долл. на 3 місяці під безризикову ставку 3 %, купити на спот-ринку акцію і зайняти коротку позицію по форвардному контракту. У момент поставки акції буде отриманий дохід:

Форвардна ціна активів, що приносять відомі доходи

Такими активами можуть служити купонні облігації або акції з відомими наперед дивідендами.

Форвардна ціна F активів з відомими доходами визначається рівністю:

де S - спот-ціна активів у нинішній момент часу t; I - приведене значення доходів, що поступають від активів за час від t до Т; Т - дата поставки активів.

Насправді, якщо

купити на спот-ринку активи і зайняти коротку позицію по форвардному контракту. Тоді у момент поставки Т буде отриманий безризиковий дохід, оскільки

і займається довга позиція по форвардному контракту на дані активи. Тоді

також виконуватися не може, і залишається єдина можливість:

Вартості довгої і короткої позицій по форвардному контракту на активи з відомими доходами можна знайти таким чином:

де До - ціна поставки активів;

S - спот-ціна активів у нинішній момент часу t; I - приведене значення доходів за час існування форвардного контракту;

f - безризикова процентна ставка на термін Т -1 літ при безперервному нарахуванні відсотків; Т - дата поставки активів.

Приклад 2.2. Знайдемо форвардну ціну акції з поставкою через 8 місяців, по якій дивіденди у розмірі 5 долл. очікуються через 2 і 5 місяців, якщо поточна ціна акції рівна 100 долл., а безризикові процентні ставки на 2, 5 і 8 місяців відповідно рівні 5, 5,5 і 6 % (при безперервному нарахуванні відсотків). В даному випадку

Тоді форвардна ціна активів визначається рівністю:

Форвардна ціна активів, що володіють постійною дивідендною прибутковістю при безперервному нарахуванні

У багатьох випадках фондові індекси також можна розглядати як активи з постійною дивідендною прибутковістю.

При безперервному нарахуванні може бути знайдений по формулі:

де S - спот-ціна активів у нинішній момент часу Г; Т - дата поставки активів;

f - безризикова процентна ставка на термін в Т -1 літ при безперервному нарахуванні.

В цьому випадку для вартості довгої і короткої позицій по форвардному контракту маємо рівність:

Приклад 2.3. Знайдемо 8_місячну форвардну ціну англійського фунта стерлінгів, якщо поточний обмінний курс рівний 1,8 долл. за фунт, а безризикові процентні ставки в США і в Англії при безперервному нарахуванні відсотків рівні 6 і 4 % відповідно. В даному випадку

Тоді форвардний обмінний курс через 8 місяців складе

інвестувати їх в Англії під безризикову процентну ставку 4 % і зайняти коротку позицію по форвардному контракту на один фунт стерлінгів.

Тоді через 8 місяців буде отриманий позитивний дохід в розмірі:

2.3 Форвардна ціна товарів

Хай F - форвардна ціна деякого товару у момент часу t з датою поставки Т.

Покажемо, що за відсутності прибуткових арбітражних можливостей справедливо нерівність:

де S - спот-ціна одиниці активів у момент часу t

- безризикова процентна ставка на період від t до Т при безперервному нарахуванні відсотків.

на Т -1 літ, купити одиницю товару, сплатити витрати на його зберігання і зайняти коротку позицію по форвардному контракту. Тоді у момент Т буде отриманий дохід:



Оскільки дана стратегія не вимагає ніяких початкових витрат і не містить ризику, то це прибуткова арбітражна стратегія. Отже:

Для отримання безризикового доходу необхідно провести короткий продаж одиниці товару. Проте, якщо цей товар більшістю інвесторів використовується для споживання або у виробництві, зробити це без додаткових витрат неможливо.

на Т-t літ і зайняти довгу позицію по форвардному контракту.

У момент Т буде отриманий дохід

яке можна інтерпретувати як міру фізичної корисності даного товару.

то форвардна ціна цього товару може бути знайдений таким чином:

- безризикова процентна ставка на Т -1 літ.

Приклад 2.4 Знайдемо 10_місячну форвардну ціну унції срібла, якщо поточна ціна унції срібла рівна 9 долл., витрати на зберігання (охорону) складають 0,24 долл. і виплачуються поквартально вперед, а безризикова процентна ставка для всіх термінів при безперервному нарахуванні відсотків складає 10 %.

В даному випадку



Тоді

Приклад 2.5. Оцінимо 9_місячну міру фізичної корисності одного барреля сирої нафти, якщо поточна ціна барреля нафти рівна 20,00 долл., витрати на зберігання барреля нафти рівні 0,5 долл. і оплачуються в кінці терміну зберігання, 9_місячна форвардна ціна барреля нафти складає 20,20 долл., а безризикова процентна ставка на 9 місяців при безперервному нарахуванні рівна 8 %. В даному випадку

Значить, для визначення фізичної корисності барреля нафти маємо рівняння:

Таким чином, 9-місячна міра фізичної корисності барреля сирої нафти складає 9,77 %.

3. Перспективи становлення ф'ючерсних та форвардних торгів в Україні

Останнім часом застосування форвардів у господарській діяльності підприємств України значно поширилось. Вітчизняні підприємства нарешті оцінили цей фінансовий інструмент. Щоправда, на відміну від зарубіжної практики, в Україні форварди використовуються не стільки з метою хеджування ризиків, скільки для оптимізації виплат з податку на додану вартість.

Становленню цивілізованого ринку форвардів сьогодні, в першу чергу, перешкоджає недосконалість чинного законодавства, що регулює питання застосування похідних цінних паперів в Україні. Під час роботи над його вдосконаленням варто проаналізувати зарубіжний досвід.

Однією з найважливіших законодавчих проблем зараз є невизначеність самого поняття «форвард». Так, з одного боку, форвард - це стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення форварду або на час такого придбання за рішенням сторін контракту (п. 1.5 пп. 1.5.3 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). У той самий час, згідно з п. 1 Правил випуску та обігу фондових деривативів, затверджених рішенням ДКЦПФР № 13 від 24.06.97 р. (далі - Правила), форвардом вважається стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання в емітента форварду (форвард на купівлю) чи на продаж емітенту (форвард на продаж) у термін, визначений в ньому, зазначеної кількості базового активу за ціною, зафіксованою при укладанні. При цьому під стандартизованим контрактом законодавство розуміє контракт, у якому кількість, якість, базовий актив, поставки та строки виконання є стандартними (п. 1 Правил).

Між тим, п. 2 вищезазначених Правил визначає, що форварди та ф'ючерси на будь-який базовий актив, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами (тобто можна зробити висновок, що на них повинні розповсюджуватися норми Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).

Так все ж таки, що являє собою форвард - контракт чи цінний папір? В юридичній практиці більшості країн Західної Європи і в Росії ці два поняття чітко відрізняються. Однак про наше законодавство цього не скажеш. Так, ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає цінні папери як грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що виникають із цих документів, іншим особам. Як бачимо, вищезазначене визначення поняття «цінний папір» не можна застосовувати до будь-якого контракту (цивільно-правового договору). Адже, як випливає із цього визначення, цінний папір повинен обов'язково мати власника й емітента (тобто особу, яка його випустила). У той же час до контракту (в тому числі стандартизованого) терміни «власник контракту» й «емітент контракту» застосовувати не можна. Адже, по-перше, контракт не є майном і не має власника. Можна говорити лише про власника примірника контракту. Але, як відомо, окремим примірником контракту володіє кожна зі сторін, які його підписали. Однак ці сторони власниками контракту не вважаються. По-друге, контракт, у тому числі форвардний, укладається, щонайменше, двома особами (п. 14 Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затвердженого Постановою КМУ № 632 від 19.04.99 р.). Таким чином, не зрозуміло, кого у такому разі слід вважати емітентом контракту і чи взагалі правильно в цьому випадку використовувати термін «емітент». Адже в Україні так само, як і в більшості європейських країн, цивільно-правові договори (контракти) не вважаються цінними паперами.

На відміну від українського, законодавство Російської Федерації та деяких країн Європи дає інше, більш точне визначення поняття «цінний папір».

Так, згідно із законодавством Швейцарії, цінний папір - це документ, що засвідчує певні права, які можуть бути передані лише шляхом передачі права власності на зазначений документ. Аналогічне визначення поняття «цінний папір» міститься і в законодавстві Росії.

У початковому варіанті проекту Цивільного кодексу України містилося схоже визначення. Згідно зі ст. 177 цього проекту (початковий варіант від 25.08.96 р.), цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове чи інше майнове право, здійснення або передача якого можливе тільки у разі пред'явлення цінного паперу. При цьому з передачею цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.

Інакше кажучи, для того щоб документ вважався цінним папером, повинні виконуватися такі умови:

o передача прав, які засвідчуються документом, не може відбуватися без передачі самого документа (при цьому передача самого документа повинна здійснюватися згідно з нормами речового права);

o здійснення прав, які засвідчуються цінним папером, не може відбуватися без пред'явлення цінного папера (або без пред'явлення доказів наявності прав володіння цінним папером).

Таким чином, із зазначеного вище можна зрозуміти, чому цивільно-правовий договір (контракт) не може бути визнаний цінним папером. По-перше, зобов'язання за контрактом можуть бути передані і без передачі самого примірника контракту. По-друге, для пред'явлення вимог за контрактом необов'язково пред'являти його примірник особі, яка має задовольнити вимоги, визначені в контракті, і доводити наявність права володіння примірником контракту. А в разі реалізації прав за цінним папером володіння документом є необхідною передумовою, без дотримання якої реалізувати права неможливо.

Приміром, у Німеччині під форвардним контрактом розуміють звичайний цивільно-правовий договір купівлі-продажу певного активу, який передбачає право (але не зобов'язання) однієї із сторін протягом певного терміну або у визначений момент часу придбати (або продати) певний актив за визначеною ціною. При цьому інша сторона контракту зобов'язана здійснити продаж (купівлю) певного активу на визначених у договорі умовах. Німецьке законодавство дозволяє укладати форвардні угоди (контракти) як на біржі, так і на позабіржовому ринку. При цьому одна зі сторін контракту, яка набуває право (але не зобов'язується) купити (або продати) актив, при укладенні форвардного контракту виплачує іншій стороні, що несе зобов'язання за контрактом, певну суму грошей - так звану премію. Ця премія є платою за ризик зазнати збитків, який несе сторона, що зобов'язалася, згідно з форвардним контрактом, купити (або продати) певний актив за наперед визначеною ціною. Укладення форвардної угоди з одночасною сплатою вищезазначеної премії за ризик брокери називають купівлею форвардного контракту, або купівлею форварду. Хоча в даному випадку з юридичної точки зору термін «купівля форвардного контракту» є невдалим, оскільки такий не купується, а укладається, тобто сторони мають певні права і беруть на себе певні зобов'язання.

Але водночас крім форвардних угод (контрактів) законодавство ФРН дозволяє випускати підприємствам цінні папери, які засвідчують форвардні права. Одним із видів таких цінних паперів є форвардне свідоцтво, яке засвідчує право вимагати від його емітента купити (або продати) певний актив на визначених умовах у певний момент часу або протягом певного періоду. Форвардне свідоцтво є справжнім цінним папером і відрізняється від форвардної угоди (контракту) принципово так само, як облігація відрізняється від кредитного договору. Зокрема, без права володіння форвардним свідоцтвом неможливо реалізувати право, яке воно засвідчує. Форвардні свідоцтва можуть випускатися як у документарній, так і в бездокументарній формах.

Але повернемося до нашого законодавства. У вітчизняних нормативних документах відсутнє чітке розмежування понять «форвардне свідоцтво» та «форвардний контракт». Наприклад, деякі положення Правил свідчать на користь того, що форвард є цінним папером. Зокрема, в п. 5 Правил зазначено, що емітентами форвардів можуть бути тільки особи-торговці цінними паперами, що є членами фондової біржі або ТІС. Пункт 4 Правил визначає, що випуск форвардів здійснюється як в паперовій, так і в безпаперовій формах. І в той самий час у п. 1 форвард визначається як стандартний документ, укладений як стандартизований контракт. І нарешті, п. 2 Правил визначає, що форварди, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами.

Без усунення вищезазначених суперечностей розвиток цивілізованого ринку форвардних свідоцтв і запровадження цивілізованої форвардної торгівлі в Україні неможливі.

З метою уникнення зловживань із застосуванням форвардних свідоцтв необхідно прописати в законодавстві способи забезпечення зобов'язань за ними. У вітчизняному законодавстві вже є положення, які регулюють зазначене питання. Так, згідно з п. 5 Правил, емітент форварду на купівлю цінних паперів повинен бути власником базового активу в кількості не менш ніж 80 % загальної кількості, передбаченої умовами випуску форвардів, або мати договір (договори) комісії з власником (власниками) не менше 80 % загальної кількості базового активу, передбаченої умовами випуску. При цьому термін дії договору (договорів) комісії повинен бути не менше терміну дії форварду. У той же час у разі випуску форвардів на купівлю базовий актив в кількості, передбаченій умовами випуску, повинен бути розміщений у зберігача цінних паперів на весь термін дії форвардів. При цьому, якщо емітентом форвардів є зберігач, базовий актив повинен бути розміщений в іншого зберігача (п. 6 Правил).

Додаткові обмеження встановлюються Правилами щодо випуску варантів. Нагадаємо, що варант - це різновид форварду на купівлю, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною (п. 1 Правил). Обсяг базового активу емітента варантів не повинен перевищувати 50 % обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких зареєстровано.

Слід зазначити, що законодавство Росії містить більш жорсткі вимоги щодо забезпечення виконання зобов'язань за форвардними свідоцтвами. Відповідно до нього величина забезпечення випуску форвардних свідоцтв на продаж не може бути менше сукупної вартості випуску форвардних свідоцтв за ціною виконання (п. 1 Постанови ФКРЦП РФ № 1 від 09.01.97 р.). Російське форвардне свідоцтво на продаж є аналогом нашого форварду на купівлю, оскільки воно засвідчує зобов'язання емітента продати власнику форвардного свідоцтва певну кількість базового активу на визначених умовах у майбутньому.

В українському законодавстві з метою зменшення кількості зловживань з використанням форвардів також доцільно було б передбачити повне (а не 80 %) забезпечення випуску форвардних свідоцтв.

Законодавчі акти країн, в яких існує розвинений ринок форвардних свідоцтв, встановлюють певні вимоги до цінних паперів, які можуть бути базовим активом форвардних свідоцтв та/або форвардних контрактів. У законодавстві України встановлено лише два суттєві обмеження щодо цінних паперів, які є базовим активом форвардів:

1) базовим активом форвардів не можуть бути акції або облігації підприємств та об'єднань, якщо емітентом базового активу не оприлюднено жодної регулярної інформації згідно з вимогами ст. 24 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (п. 6 Правил);

2) базовим активом форвардів не можуть бути цінні папери, розміщення яких не завершено (рішення ДКЦПФР № 109 від 14.09.98 р).

У той самий час у законодавстві РФ містяться більш детальні вимоги до цінних паперів, які виступають в ролі базового активу форвардних свідоцтв.

Отже, для формування в Україні цивілізованого, схожого на європейський, ринку форвардів та форвардних свідоцтв зазначені проблеми потребують найшвидшого вирішення.

Серед усіх явищ ринкової економіки ф'ючерс залишається найскладнішим не тільки у впровадженні, але й у розумінні, а про його поневіряння в українському законодавчому полі вже можна писати роман.

Основними причинами безуспішних спроб запровадити в Україні такий механізм ринкової конкуренції, як ф'ючерсна торгівля, є:

відсутність необхідних концептульних та наукових розробок;

відсутність розуміння суті ф'ючерсної торгівлі представниками законодавчої та виконавчої влади;

слабкість реальних товарних ринків;

тінізація торгівлі та незацікавленість її учасників у страхуванні цінових ризиків;

плутанина у чинному законодавстві.

Зараз, після багатьох років безрезультатних розмов про ф'ючерсну торгівлю, нарешті є досить вагомі підстави вважати, що десь через півроку торги за ф'ючерсними контрактами в Україні таки почнуться.

У середині січня 2003 р. було зареєстровано нову Українську ф'ючерсну біржу, яка першою в країні здійснюватиме біржові торги за ф'ючерсними контрактами.

Очікується, що біржа працюватиме за технологічними канонами славетно відомої Чиказької біржі. Зокрема, до структури біржі входитиме кліринговий дім, що гарантуватиме виконання укладених на біржі контрактів. Українська ф'ючерсна біржа, подібно до Чиказької, теж торгуватиме переважно сільгосппродукцією. Саме це пояснює, чому до складу засновників біржі увійшли переважно великі зерноторгові компанії. Так, представництва п'яти найбільших міжнародних компаній з торгівлі сільгосппродукцією, більшість провідних вітчизняних зернотрейдерів та найбільший кредитор АПК - банк «Аваль» підтвердили свою готовність торгувати на біржі і сплатити по 50 тис. грн. за одне брокерське місце.

Доречно згадати, що саме у сфері торгівлі сільськогосподарськими товарами ф'ючерси зародились у США майже півтора століття тому. Сезонні коливання ціни врожаю породили контракти між фермерами та торговцями зерном, за якими перші постачали другим продукцію навесні за цінами, визначеними під час укладання контракту восени. Такі контракти назвали форвардними. Постійні різкі коливання весняних цін щодо зазначених в контракті часто відбивали бажання виконувати контракт або у фермерів, або у торговців. Для фермерів, які брали кредити під урожай, нереалізоване зерно означало банкрутство. Судові процеси не вирішували проблем, оскільки тривали досить довго. Отже, постала проблема цінових ризиків, вирішити яку були покликані ф'ючерсні контракти, які почали укладатись у 1865 р. на Чиказькій торговій біржі.

У такому разі потрібен механізм швидкого урівноваження попиту та пропозиції для стабілізування ціни. Суть цього механізму полягає у залученні до торгівлі певним товаром якомога більшої кількості учасників, навіть тих, яким цей товар не потрібен. Оскільки реальний ринок товарів має обмежене коло зацікавлених продавців та покупців, залучити додаткових учасників можна за умови перспективи прибутків від спекуляції, перепродажу товару за вигіднішими цінами. Для спекулянтів бажаним є не залишитись з неліквідним активом чи товаром на час виконання контракту. Можливість перепродати його у будь-якому випадку є надзвичайно привабливою для спекулянтів. У ф'ючерсній торгівлі вона забезпечується офсетною, зворотною угодою: куплене продається, продане купується до виконання контракту з купівлі-продажу реального товару, іншими словами, угода ліквідується.

Іншим привабливим для спекулянтів моментом є можливість отримати право на актив (товар) за незначні кошти. У середньому за десять відсотків вартості партії активу можна отримати контроль над усім активом. Відповідно такий показник, як прибутковість інвестицій, досягає максимального рівня. Сильною стороною ф'ючерсної торгівлі є також гарантія обов'язкового виконання контракту та здійснення зворотної (офсетної) угоди. Така гарантія забезпечується Розрахунковою (Кліринговою) палатою біржі, яка випускає (емітує) ф'ючерсні контракти. Розрахункова палата е продавцем контрактів для покупців і покупцем для продавців. Механізм гарантування заснований на заставному внеску (маржа) кожного учасника торгівлі, обсяг якого в середньому складає 10 % вартості контракту. Кожна операція купівлі (продажу), відкриття довгої (купівля контракту) чи короткої (продаж контракту) позиції супроводжується внесенням маржі. Якщо цінові коливання є несприятливими для учасника торгівлі, він має вносити так звану варіаційну маржу, оскільки його втрати як покупця контракту зараховуються як премія продавцю. Всі розрахунки по маржі здійснює Клірингова палата, яка гарантує точну виплату премій при закритті позицій офсетною операцією чи виконання контракту поставкою.

Щодо умов ф'ючерсного контракту, то зауважимо, що головна його відмінність від інших контрактів полягає у стандартизації всіх умов (якість, кількість, час виконання та ін.), крім ціни, яка визначається відкритими торгами. Стандартизація контракту істотно прискорює процес укладання угод і відповідно збільшує їх кількість, спрощує розрахунки за угодами та приваблює спекулянтів. Стандартизація істотно впливає на ліквідність ринку, що дуже важливо для країн, які розвиваються.

І для міжнародних компаній, і для українських зернотрейдерів було вигідно увійти до складу засновників Української ф'ючерсної біржі. Для учасників зернового ринку це, по-перше. можливість продавати ще не зібране зерно та отримувати гроші за нього ще до жнив, по-друге, можливість точніше знати ціни на наступний сезон, а отже, можливість точнішого фінансового планування.

Незабаром очікуються перші біржові торги, щоправда. спочатку - за форвардними і спотовими контрактами.

Активна торгівля ф'ючерсними контрактами можлива лише за умови внесення певних змін до законодавства, а це нелегкий процес, який може затягнутися до півроку. У законодавстві про біржі потрібно прописати умови функціонування саме ф'ючерсної біржі, передбачити всі технічні аспекти такого складного механізму, як ф'ючерсні торги.

Загалом, вигоди від ф'ючерсних торгів є очевидними. Стабілізація ціни підвищує кредитоспроможність підприємців та здешевлює банківський кредит, що є безумовною вигодою, особливо для сільгоспвиробників. Щоденне виявлення на біржі майбутньої ціни дозволяє більш чітко планувати виробництво. Доступність та відкритість цінової інформації забезпечує рівність умов конкуренції для всіх учасників торгівлі.

Отже, реальну вигоду від функціонування ф'ючерсної біржі матимуть не тільки її засновники, а й весь агропромисловий комплекс України: ф'ючерсна торгівля має загасити сезонні коливання цін. В Україні є ринок зерна, причому досить прозорий, і є стабільні перспективи експорту великих обсягів зерна.

Висновки

Фінансовий ф'ючерс - це договірне зобов'язання купити або продати до стандартної дати виконання контракту певну кількість фінансових інструментів за ціною, погодженою в момент укладення угоди під час біржової сесії.

Згадана стандартизація належить до обсягів угод. Ф'ючерсні контракти з однаковою базою мають ті самі обсяги. Терміни виконання фінансових зобов'язань, як правило, встановлюються щоквартально (наприклад, третя п'ятниця березня, червня, вересня, грудня поточного, іноді наступного або третього року).

Стандартизація в даному випадку є суттєвою умовою створення ліквідного активного ринку.

Фінансові інструменти, якими торгують на ф'ючерсних біржах, поділяються на дві групи:

o фінансові ф'ючерси з конкретною базою;

o фінансові ф'ючерси з абстрактною базою.

Фінансові ф'ючерси з конкретною базою ґрунтуються на реальних об'єктах торгівлі. При цьому реальна поставка базового фінансового інструменту, як правило, можлива. До фінансових ф'ючерсів з конкретною базою належать:

– відсоткові ф'ючерси (interest rate futures);

– валютні ф'ючерси (currency futures).

Відсотковий ф'ючерс - договірне зобов'язання продати (поставити) та відповідно купити (прийняти) відсотковий інструмент з обумовленими в контракті терміном та процентною ставкою за погодженим курсом (ставкою) на момент укладення угоди на певну стандартну дату в майбутньому.

Валютний ф'ючерс - договірне зобов'язання продати (поставити) та купити (прийняти) стандартну кількість валюти за курсом, погодженим на момент укладення угоди, на певну стандартну дату в майбутньому.

До фінансових ф'ючерсів з абстрактною базою належать ф'ючерсні та опціонні контракти на фондові, товарні індекси та недавно впроваджені ф'ючерси на свопи.

Товарні ф'ючерсні контракти - це угоди про завчасну купівлю або продаж сільськогосподарської або промислової сировини, або строкові товарні угоди.

Подвійна природа ф'ючерсного контракту полягає в тому, що, з одного боку, продавцям та покупцям товару надаються надійні матеріальні гарантії виконання укладених угод, з іншого, з'являється можливість проведення чисто спекулятивних інвестицій у забезпечені реальним товаром сертифікати на пред'явника, а саме цим і є ф'ючерсні контракти, з наступним їх використанням у біржовій торгівлі.

Торгівля ф'ючерсними контрактами базується на таких правилах:

o покупець контракту завжди розраховує на зростання ф'ючерсних цін;

o продавець контракту завжди розраховує на падіння ф'ючерсних цін.

Фінансові розрахунки у ф'ючерсній торгівлі ґрунтуються на двох балансових рівняннях:

якщо виграє покупець ф'ючерсного контракту, то програє його покупець; сума виграшів одних членів розрахункової установи дорівнює сумі програшів іншої сторони.

В даний час на розвинутих фінансових ринках важливу роль грають так звані похідні інструменти. Найпростішим з похідних інструментів є форвардний контракт. Форвардний контракт є угодою купити або продати деякі активи, звані «базисними», в певний момент часу в майбутньому за наперед встановленою ціною. Звичайно форвардні контракти полягають між фінансовим інститутом і одним з його корпоративних клієнтів. Таким чином, у форвардному контракті завжди присутні дві сторони. При цьому говорять, що сторона, що погодилася в майбутньому купити активи, займає довгу позицію, а сторона, що погодилася продати активи, - коротку. Оскільки сторони форвардного контракту рівноправні і схильні одному і тому ж ризику, то при укладенні форвардного контракту ніхто нікому ніщо не платить. Це означає, що у момент укладення форвардного контракту вартість його рівна нулю.