Проблеми розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні
Становлення, напрямки державне регулювання ринку корпоративних цінних паперів. Сучасні проблеми ринку акцій в Україні, питання превалювання неорганізованого ринку над організованим. Зарубіжний досвід боротьби з ціновими маніпулюваннями на ринку.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2012 |
| Размер файла | 77,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Проблеми розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні
Вступ
Ринок корпоративних цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивний динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.
В Україні ринок корпоративних цінних паперів перебуває на стадії свого становлення. З січня 1992 року працює Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним депозитарієм цінних паперів, мережею філій та брокерських контор по всій території України. З грудня 1993 року на біржі введена в дію система електронного обігу цінних папері, яка не виключає можливості котирування матеріалізованих цінних паперів. Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів і компаній. Збільшується число емітентів, які зареєстрували випуск своїх цінних паперів у Міністерстві фінансів України, невпинно зростає загальний обсяг їх емісії. В той же час подальший розвиток національного ринку цінних паперів стримується рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів. Отже, актуальність обраної теми очевидна.
Метою даної роботи -- висвітлення проблем розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні та пошук шляхів їх вирішення. Завдяки розгляду таких задач:
- ознайомлення з процесом становлення ринку корпоративних цінних паперів;
- визначення досліджуваного ринку як форми корпоративного капіталу;
- ознайомлення з сучасним станом проблем на ринку корпоративних цінних паперів:
- пошук шляхів їх розв'язання.
Методологічною основою до написання курсової роботи є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу соціально-економічних явищ. З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування тощо.
1. Загальні положення про ринок корпоративних цінних паперів
1.1 Корпоративні цінні папери як форма корпоративного капіталу
Корпоративний капітал виступає у двох формах -- реального капіталу (основні та оборотні фонди) та капіталу, представленого корпоративними правами у вигляді цінних паперів. Роздвоєння корпоративної власності проявляється в тому, що власником реального капіталу корпорації виступає саме акціонерне товариство, а власниками цінних паперів -- акціонери. Акціонери (засновники й учасники) при купівлі акцій отримують певні корпоративні права у цьому товаристві. Проте вони мають право власності лише на акції, ту їх кількість, яку вони придбали. В Україні власність на цінні папери належить до поняття приватної власності й акціонери повинні здійснювати з ними операції як з приватною власністю. Вони можуть здійснювати їх відчуження (спірними моментами залишається відчуження в закритих акціонерних товариствах) втрату цих прав і відповідно обов'язків, обумовлює володіння корпоративними правами.
Корпоративні права можуть виступати у вигляді корпоративних цінних паперів або засвідчених часток чи паїв у господарських товариствах, які не є акціонерними. Частки та паї визначаються в установчих документах таких господарських товариств і, як правило, переходи прав власності на корпоративні права знаходять своє відображення у змінах до цих установчих документів. Треба мати на увазі, що не всі цінні папери є корпоративними, наприклад (акції, облігації внутрішніх загальнодержавних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери). Тому до корпоративних цінних паперів слід віднести насамперед акції, облігації акціонерних товариств та похідні цінні папери акціонерних товариств - ф'ючерси та опціони [1].
Акція -- це цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Акція містить такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу -- "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються, термін виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.
В Україні акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими і простими. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість [7].
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.
В Україні обіг акцій здійснюється в документарній та бездокументарній формах.
Специфічними корпоративними цінними паперами можна вважати привілейовані акції, які мають певне застосування в Україні. Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Оскільки корпоративні права передбачають і управління ними, то ця риса визначає їх особливість. Вони насамперед дають права матеріального порядку, оскільки можуть випускатися із фіксованим у відсотках до їх номінальної вартості дивідендом, що щороку виплачується. Крім того, виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.
Для підтримання балансу в акціонерних товариствах між управляючими і привілейованими акціями законодавче встановлюється певне співвідношення між привілейованими та простими акціями. В Україні не може бути випущено привілейованих акцій на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.
Облігація -- це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску) (ч. 1. ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").
В Україні можуть випускатися:
q облігації внутрішніх і місцевих позик;
q облігації підприємств.
Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), з вільним або обмеженим колом обігу.
Облігації підприємств повинні мати такі реквізити:
o найменування цінного папера -- "облігація";
o фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій;
o фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації);
o номінальну вартість облігації;
o строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для п'ятипроцентних облігацій);
o місце і дату випуску, а також серію і номер облігації;
o підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.
Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів. Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані:
порядковий номер купона на виплату процентів;
номер облігації, по якій виплачуються проценти;
найменування емітента і рік виплати процентів.
Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.
Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій [10].
Дохід по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. Доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.
Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар по ціні, вказаній на облігації, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.
По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.
У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях надання права придбання відповідних товарів або послуг по безпроцентних (цільових) облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або господарським судом.
Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску [19].
1.2 Становлення ринку корпоративних цінних паперів
До середини XIX ст. на фондовому ринку Російської імперії панували переважно державні облігації, недержавні цінні папери були представлені лише у незначній кількості. Внаслідок промислового піднесення та зростання чисельності акціонерних товариств на ринку відбулись істотні зміни. Одним із головних фінансових інструментів залучення вільних капіталів для задоволення потреб економіки країни стали корпоративні цінні папери.
У другій половині XIX ст. з розвитком ринкових відносин у Російській імперії розпочався процес демонополізації ринку капіталів, зокрема ринку цінних паперів. Розвиток акціонерних товариств зумовив збільшення частки корпоративних цінних паперів на ринку. Рівень прогнозованих прибутків за ними був вищим за відсотки по внесках, які виплачували державні банки. Інвестори були зацікавлені вкладати капітали в конкретні прибуткові акціонерні товариства. Це призводило до зменшення обсягів внесків до державних банків. Як наслідок, дореформений ринок капіталів феодального типу припинив своє існування. Він став вільним, ринкова вартість цінних паперів визначалася на основі співвідношення попиту та пропозиції [26].
На початковому етапі розвитку ринку корпоративних цінних паперів іноземний капітал, скориставшись слабким розвитком російського грошового ринку, закріпив свої позиції у важкій промисловості, акції якої переважно розміщувалися за кордоном. Проте із розвитком національного капіталу ситуація дещо змінилась. Акції промислових компаній стали предметом підвищеної уваги російського капіталу. Значну їх частину було повернуто до Росії, а дві третини акцій новостворених компаній перебували в обігу всередині країни. На біржу прийшли представники нових галузей промисловості. Тут вони знайшли капітали для переобладнання підприємств, розширення виробництва. Ці капітали дали поштовх для розвитку нових регіонів країни.
Корпоративні цінні папери, які вже давно зайняли лідируючі позиції на західних ринках, в Росії почали відігравати помітну роль лише з другої половини XIX ст. У 1892 р. на Петербурзькій біржі котирувались папери 32 підприємств, при цьому відносно регулярні операції здійснювались лише із цінними паперами кількох газових та броварних заводів. Наприкінці 1890-х років на цій біржі вже оберталися акції 92 підприємств. Курси акцій великих компаній зросли на 50-100%. Проте економічна криза, що запанувала в країні у 1900-1903 роках, завдала значного удару по ринку акцій. Наприкінці 1901 p. курсова ціна акцій підприємств металургійної, вугільної промисловостей та деяких інших галузей знизилась більш ніж у 2,5 раза. Водночас, значно впала курсова ціна акцій провідних петербурзьких банків. Близько трьох сотень великих підприємств припинили виплату дивідендів своїм акціонерам.
Нове економічне піднесення у Росії в 1909-1913 роках докорінно змінило фондовий ринок країни. Акціонерні товариства розпочали великомасштабну емісію акцій. За 1909-1913 роки було випущено утричі більше акцій, ніж за 1904-1908 роки. Усього за 1909-1913 роки було емітовано акцій торгово-промислових і залізничних підприємств, а також комерційних банків на суму близько 2,7 млрд. руб. 3 цього часу акції посіли провідне місце серед цінних паперів на російському ринку.
Перша світова війна вплинула на стан справ на фондовому ринку. Основним фінансовим інструментом для мобілізації коштів для потреб фронту й тилу стали облігації державних позик. Якщо курси акцій на початку війни постійно падали, то стабілізація державних фінансів у 1915-1916 роки зумовила поступове пожвавлення операцій з акціями, чиї курси почали зростати.
Однією з особливостей ринку корпоративних цінних паперів Російської імперії був захист інвесторів при купівлі цінних паперів. З 1880-х років усі акціонерні товариства були зобов'язані публікувати звіти про свою діяльність, тобто інформаційна відкритість фондового ринку регулювалась законодавчими актами. Крім того, політика держави сприяла розвитку фондового ринку. Будучи зацікавленою у залученні капіталів до реальних секторів виробництва держава у період економічної кризи допомагала окремим підприємствам, купуючи у них пакети облігацій і формуючи фінансові групи підтримки. Насамперед це стосувалося тих емітентів, які котирували свої цінні папери, на організованому ринку цінних паперів [11].
Цікаво, що у структурі біржових цінностей дореволюційної Росії були представлені і так звані гарантовані цінні папери. До них, зокрема, відносились акції та облігації приватних залізничних товариств, які отримували певні гарантії від уряду. Останній зобов'язувався виплачувати відсотки по облігаціях і мінімальні (означені у статуті товариства) дивіденди по акціях у тих випадках, коли прибуток приватного залізничного товариства виявиться недостатнім для цього. Така система сприяла вирішенню життєво важливих для Росії транспортних проблем. Урядові гарантії підвищували надійність цінних паперів для інвесторів і допомагали залученню значних капіталів, у тому числі й іноземних, для залізничного будівництва.
Біржова спекуляція наприкінці XIX - початку XX ст. збільшила кількість угод із цінними паперами. Динаміка біржових курсів акцій та облігацій повно відображала стан ринку капіталів країни і фінансовий стан емітентів. Пасивність або активність учасників торгів свідчили про спад або піднесення в економіці Росії. Отже, біржовий ринок корпоративних цінних паперів був своєрідним барометром економічного життя країни. Найповніше російські корпоративні цінні папери були представлені на Санкт-Петербурзькій біржі - головному фондовому майданчику країни. Тут котирувались папери приватних залізниць, пароплавних та страхових товариств, приватних торгово-промислових підприємств, комерційних та земельних банків. Цінні папери цих емітентів оберталися і на Московській фондовій біржі, однак за кількістю вони поступались столичній біржі [26].
На регіональних біржах імперії число допущених до котирування корпоративних цінних паперів було ще меншим. Наприкінці XIX - початку XX ст. об'єктами угод на Київській біржі були цінні папери цукрових заводів, місцевих промислових товариств та акціонерних комерційних банків. У роки промислового піднесення, коли Петербурзька біржа була не в змозі забезпечити обіг усього акціонерного капіталу Росії, на Київській біржі почали обертатися акції найбільших російських підприємств, зокрема Путилівського заводу, товариства Мальцівських заводів, нафтових заводів братів Нобель тощо.
Важливою рисою того часу було котирування російських корпоративних цінних паперів на закордонних біржах. Найбільша кількість російських акцій та облігацій котирувалася у Парижі, Амстердамі, Берліні, Лондоні та Брюсселі.
Частина цінних паперів функціонувала за межами бірж і розміщувалася, головним чином, поміж банків. Це не заважало останнім бути основними гравцями на фондових майданчиках та надавати переважну частину коштів для біржових спекуляцій. Лише за 1907-1913 роки обсяги банківських операцій з корпоративними цінними паперами зросли майже у п'ять разів. Покупцями акцій та облігацій на біржах були російські приватні підприємства, страхові компанії, заможні громадяни, іноземні юридичні та фізичні особи [26].
1.3 Державне регулювання ринку корпоративних цінних паперів
Державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється за такими напрямками (ст. З Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів"):
§ прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
§ регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;
§ видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
§ заборона та зупинення на певний термін (до одного року)професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;
§ реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;
§ контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;
§ створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
§ контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;
§ встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;
§ контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;
§ контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;
§ проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.
Державне регулювання ринку цінних паперів покладено на Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку. Ряд функцій виконують Національний банк України та Національний депозитарій України [2].
Основною метою державного регулювання корпоративного сектора є реалізація єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних, створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства, отримання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів, забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів, гарантування прав власності на цінні папери, захист прав учасників фондового ринку, дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавства, запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів, контролю за прозорістю й відкритістю ринку цінних паперів.
У багатоманітності напрямів державного регулювання ринку цінних паперів можна виділити такі спільні риси: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів, регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав і обов'язків учасників ринку цінних паперів, реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, а також умов їх продажу (розміщення) [2].
Важливими напрямками державного регулювання ринку цінних паперів та корпоративного сектора є також розробка норм і контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів, контроль за системами ціноутворення, встановлення правил і стандартів здійснення операцій і контроль за їх дотриманням та інші елементи зовнішнього корпоративного управління.
До функцій державного регулювання можна віднести такі: створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам, видавання спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю, заборона та припинення на певний термін професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність і притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством.
Одним із найважливіших елементів зовнішньої сфери корпоративного управління є державне регулювання корпоративного сектора. Регулювання здійснюється органами загальної та спеціальної компетенції. На рівні законодавчих органів видаються правові акти, що мають силу закону і регламентують загальні основи функціонування корпоративного сектора. В Україні на рівні органів спеціальної компетенції це, наприклад, Комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка видає підзаконні акти, що є обов'язковими приписами для учасників корпоративного управління. Так, законодавче визначені приписи щодо контролю господарських товариств, зокрема щодо ведення обліку та звітності. Визначено, що товариство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам державної статистики. Причому обов'язковою нормою є те, що достовірність та повнота річного балансу і звітності товариства має бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою). Перевірки фінансової діяльності товариства, як і інших підприємств, здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськими організаціями [17].
Важливим напрямом корпоративного управління з боку держави є державне регулювання ринку цінних паперів, що передбачає реалізацію єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних, забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів, дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства, запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів, контролю за прозорістю й відкритістю ринку цінних паперів.
Корпоративні господарські товариства регулюються насамперед законами України "Про господарські товариства" і "Про цінні папери та фондову біржу", прийнятими ще у 1991 р., які з численними поправками діють і досі. Проект закону про акціонерні товариства розроблений давно, але не прийнятий. Проте оскільки акціонерні товариства є підприємствами юридичними особами, то підлягають такій самій нормативній базі, що й інші підприємства. Так, законодавчо визначені приписи щодо контролю господарських товариств, зокрема щодо ведення обліку та звітності. Визначено, що товариство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і подає ЇЇ в установленому обсязі органам державної статистики. Причому обов'язковою нормою є те, що достовірність та повнота річного балансу і звітності товариства має бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян проводиться один раз на три роки [17].
2. Проблеми розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні
2.1 Сучасні проблеми ринку акцій в Україні
Швидке зростання обсягів торгів та цін на українські акції у кінці 2004 року показало, що вітчизняний фондовий ринок після тривалого періоду стагнації стрімко набирає обертів. Багато зарубіжних інвесторів розглядають купівлю українських акцій як позитивну та перспективну.
На думку апологетів теорії раціонального ринку, український ринок акцій увійшов в інтервал позитивного інформаційного підйому, коли рішення про купівлю акцій приймається великою мірою з орієнтацією на суб'єктивні фактори. За таких, умов об'єктивні фактори функціонування ринку, як-от капіталізація, відкритість, ліквідність, відходять на другий план, а головне місце посідає належність акцій емітенту з України.
Аналогічна ситуація спостерігалась у середині 90-х років, коли багато зарубіжних інвесторів купували акції російських емітентів з орієнтацією перш за все на їх належність російському сегменту фондового ринку. Майже за такими самими правилами відбувався й інвестиційний бум навколо акцій ІТ-технологій, який мав місце на зламі 1999-2001 років. Тепер часи цих подій минули, і інвестори ставляться до акцій інвестиційних бумів більш-консервативно. Час розставив все по своїх місцях, і на зміну суб'єктивним факторам приходять об'єктивні.
За таких умов постало запитання: «Чи має можливість український ринок акцій отримати максимальну вигоду від підвищеного политу на його акції?» Запитання є не стільки риторичним, скільки практичним - за розуміння майбутнього нашого ринку акцій.
Однією з найсуттєвіших проблем, яка може звести нанівець ефект від підвищеного інвестиційного попиту, є відсутність на українському ринку чисто ринкових акцій. У більшості випадків учасникам вітчизняного фондового ринку доводиться мати справу з акціями, скажімо, «Укрнафти» чи «Укртелекому» або акціями наших енергетичних компаній, які можна назвати лише «умовно-ринковими».Фактично всі ці емітенти перебувають у стадії приватизації і на ринку знаходиться в обігу лише незначна частина їх акцій, а більшість акцій знаходиться поки що у власності держави і не бере участі в обігу на ринку.
Але найбільше насторожує та обставина, що плани приватизації перелічених вище емітентів передбачають продаж державної частки акцій великими лотами. Це означає, що фактично акції цих емітентів, що знаходяться в обігу на ринку, не мають інвестиційної привабливості для певної категорії інвесторів. Потенційними покупцями таких акцій можуть бути лише фондові спекулянти, які купують акції з метою проведення в подальшому активних операцій на вторинному ринку [27].
З теоретичної точки зору такий розподіл функцій між стратегічними інвесторами і фондовими спекулянтами можна було б вважати доцільним та ефективним Але, на жаль, досвід попередніх приватизацій інших цікавих емітентів, таких, як «Азовсталь», Харцизький трубний завод, Миколаївський глиноземний завод, показав, що у фондових спекулянтів немає впевненості в тому, що нові власники контрольного пакета акцій не знівелюють вартість акцій. Один лише приклад зміни номіналу акцій Миколаївського глиноземного заводу довів, що міноритарні акціонери можуть втратити все через дії власників підприємства.
Аналогічні випадки траплялись і з акціями інших відомих та менш відомих емітентів. Фондові спекулянти не впевнені в тому, що у майбутньому щось подібне не трапиться з акціями «Укртелекому», «Західенерго», «Дніпроенерго» і Нижньодніпровського трубопрокатного заводу.
Події, які мали місце восени минулого року, коли планувалося збільшення статутного фонду «Укрнафти», фактично призвели до стрімкого знецінення акцій цього емітента. У той період акції «Укрнафти» за день фактично впали в ціні більш ніж удвічі. Це свідчить про низьку інвестиційну надійність акцій українських емітентів. За таких умов інвестор, який купує наші акції, ризикує втратити більшу частину ринкової вартості акції.
На сьогодні перед українським ринком акцій стоїть проблема формування нового сегменту акцій, які б були акціями нових великих приватних українських компаній типу «Фокстрот», «Мега-маркет», «Ельдорадо» і т.ін. Ці компанії мають високий інвестиційний потенціал, крім того, їх звільнено від необхідності проходити процес приватизації. Ці компанії мають значні матеріальні ресурси, виважену господарську діяльність і в той самий час потребують додаткових вкладень для розширення виробництва.
Зараз деякі з цих компаній вирішують проблеми щодо залучення коштів шляхом випуску корпоративних облігацій. Але це можна розглядати скоріше як першу апробацію фондового ринку.
Умови розвитку ринку диктують необхідність переходу до більш досконалого залучення коштів для розширеного виробництва за рахунок випуску акцій. За необхідності діючі відомі українські компанії можуть створити потужний холдинг у формі відкритого акціонерного товариства, акції якого матимуть стабільний попит на українському фондовому ринку, по-перше, в результаті того, що їх виробничий потенціал чітко визначений і піддається можливості, об'єктивної оцінки з точки зору інвестиційних інвесторів. По-друге, випуск акцій нового емітента дасть можливість із самого початку забезпечити їх ефективний обіг, не удаючись до необхідності вносити корективи у нього, як це має місце у випадку зі «старими» емітентами. По-третє, правильно спланована емісія акцій нових емітентів у комплексі з формуванням статутного фонду, еквівалентного капіталу компанії, дозволить власникам компанії не втратити контролю над нею, а фондовим спекулянтам - мати захист від непередбачених дій з необ'єктивного збільшення статутного фонду. У кінцевому результаті власники компанії отримають можливість за рахунок невеликих додаткових емісій залучати кошти для розвитку компанії, а фондові спекулянти - цікавий інструмент для операцій на фондовому ринку.
Процес розвитку українського фондового ринку вимагає нового підходу і нового бачення ринкової структури. Не можна забезпечити інвестиційну привабливість ринку за рахунок акцій старих емітентів, які при цьому мають не завжди привабливу інвестиційну історію. Настав час формувати новий ринок українських акцій, з новими емітентами, які вже стали новим виробничим чи торговим потенціалом України [27].
2.2 Проблеми організованого ринку цінних паперів
В світовій практиці, включаючи країни, що розвиваються і країни з перехідною економікою, фондові біржі є центральною ланкою ринку цінних паперів і грають важливу роль в економічній системі держави. Динаміка курсових цін, фондових індексів, ринкової капіталізації і ринкової вартості компаній, які розраховуються за наслідками біржових торгів, характеризує стан ділової активності, як в окремих галузях, так і в економіці країни в цілому, інвестиційного клімату в ній, служить надійним орієнтиром для інвесторів, зумовлює спрямованість інвестиційних потоків.
У ряді країн фондові біржі є єдиним видом організаторів торгівлі цінними паперами, зосереджуючи у себе значну і навіть велику частину всього ринку. В багатьох країнах фондові біржі успішно конкурують з позабіржовими електронними торгово-інформаційними системами (ТІС), які іноді ще називають «електронними біржами». Організований ринок цінних паперів, представлений цими двома видами організаторів торгівлі, практично повсюдно займає домінуючі позиції, зосереджуючи у себе самі ліквідні цінні папери кращих інвестиційно привабливих емітентів [27].
В Україні склалася абсолютно інша, унікальна, ситуація, яка характеризується безпрецедентним в світовій практиці превалюванням неорганізованого ринку над організованою, украй недостатньою кількістю цінних паперів, привабливих для інвесторів, що знаходяться в обігу, і низькою їх ліквідністю. Ринок поки обслуговує в основному процеси переділу колишньої державної власності і різні фінансові схеми, але практично не орієнтований на процеси концентрації і руху капіталу.
На фоні динамічного зростання торгового обороту всього ринку цінних паперів України, об'єм якого в період з 2000 по 2004 рік збільшився більш ніж в 12 разів, з 16,8 до 203 млрд. грн., відбувалося, як видно з рис. 2.1 і табл.2.1, значне зниження об'ємів організованого ринку, його і без того невеликої частки в загальному торговому обороті вітчизняного ринку цінних паперів. При цьому, як видно з табл. 2.2, побудованої на основі опублікованих ГКЦПФР зведених даних звітності торговців за I кв. 2004 р., не тільки вторинний, але і первинний ринок майже цілком зосереджений саме на неорганізованому ринку цінних паперів. Частка в його об'ємах вказаних сегментів організованого ринку склала відповідно 1,28 і 10,38%. Очевидно, що якщо така тенденція збережеться, організований ринок в Україні може повністю втратити свою роль провідної ланки ринку цінних паперів.
Рисунок 2.1 - Динаміка показників організованого ринку цінних паперів в 2000-20004 рр
Таблиця 2.1 - Динаміка показників організованого ринку цінних паперів в 2000-20004 рр
|
Назва показника |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
|
|
Частка торгового обороту організованого ринку в загальному об'ємі торгового обороту ринку цінних паперів України, % |
11,3 |
7,2 |
13,5 |
6,0 |
1,7 |
|
|
Частка торгового обороту біржового ринку в загальному об'ємі торгового обороту організованого ринку цінних паперів, % |
47,2 |
48,8 |
32,0 |
4,0 |
8,9 |
Основними інвесторами на всіх секторах ринку цінних паперів є юридичні особи.
Частка фізичних осіб на первинному ринку складала 0,23% -- на неорганізованому і 0,15% -- на організованому ринку цінних паперів. На вторинному ринку ця частка складала 3,61 і 7,33 % відповідно. Цей факт, по-перше, підтверджує тезу про те, що ринок як і раніше обслуговує в основному переділ власності, а по-друге, свідчить, що населення в більшості своїй не залучено в операції з цінними паперами [28].
В цілому вітчизняний ринок цінних паперів не виконує найважливішу функцію збереження і примноження національних заощаджень, властиву зарубіжним розвиненим ринкам.
Організований ринок грає в економіці країни незначну роль, про що свідчить приведена на рис. 2.2 динаміки показника, що є відношенням об'ємів торгового обороту ринку цінних паперів і окремих його сегментів до величини ВВП України. Тоді як за період з 2000 по 2004 рік цей показник для всього ринку цінних паперів виріс більш ніж в 3 рази для організованого ринку він склав вельми незначну величину, не досягнувши в 2004 році навіть украй низького значення 2000 року.
Для організованого ринку характерне значне, в порівнянні з попередніми роками, звуження в його торговому обороті сегменту акцій ВАТ. Так, якщо в 2001 році загальна сума операцій з акціями склала 2,13 млрд. грн., то в 2004 році - 0,84 млрд. грн, знизившися більш ніж в 2,5 рази. При цьому частка акцій в торговому обороті організованого ринку зменшилася з 75,5% в 2001 році до 23,9% в 2004 році. Найбільше зниження відбулося на первинному ринку, де частка акцій знизилася за цей період з 28,2% до 6,7% або в 4,2 рази. Цей факт свідчить про істотне падіння ролі організованого ринку цінних паперів в процесах приватизації державної власності і певною мірою -- прямого інвестування економіки [29].
Вельми низьким залишається рівень ринковій капіталізації акцій ВАТ, яка розраховується на основі їх котирувань на організованому ринку цінних паперів, в основному, в позабіржовій електронній торгово-інформаційній системі ПФТС. Не дивлячись на те, що, за даними рейтингового агентства «Standart & Poor's», цей показник виріс з $1,85 млрд. в 2000 році до $7,44 млрд. в 2004 році, Україна як і раніше поступається таким країнам в зоні «Frontier-Європа», як Словенія (капіталізація в 2004 р. - $8,9 млрд.) і Хорватія ($9,0 млрд.).
Ще більший розрив між Україною і цими країнами спостерігається по показнику відношення ринкової капіталізації акцій до ВВП, який склав для України 12,5 %, для Словенії - 38,0 %, Хорватія - 44,1 %.
Таблиця 2.2 - Структура торгового обороту ринку цінних паперів України в 1 кварталі 2004 р. (об'єм виконаних операцій торговців цінними паперами з фізичними і юридичними лицями)
|
Інша сторона договору |
неорганізований ринок |
Організований ринок |
Первинний організований до первинного неорганізованого ринку % |
Вторинний організований до вторинного неорганізованого ринку % |
|||
|
Первинний, млн. грн. |
Вторинний, млн. грн. |
Первинний, млн. грн. |
Вторинниймлн. грн. |
||||
|
Юридичні особи |
189,15 |
21612,53 |
19,66 |
267,19 |
10,39 |
1,24 |
|
|
Фізичні особи |
0,44 |
779,28 |
0,03 |
19,59 |
6,82 |
2,51 |
|
|
Всього |
189,59 |
22391,81 |
19,69 |
286,78 |
10,38 |
1,28 |
Рисунок 2.2 - Динаміка відношення об'єму торгового обороту ринку до ВВП України
Якщо взяти до уваги зареєстровані Комісією за станом на 01.01. 05 р. випуски акцій загальною вартістю 99,25 млрд. грн., то співвідношення з нею приведеної вище величини ринкової їх капіталізації складе біля 40%. Цей показник свідчить, по-перше, про те, що на ринок потрапляє лише порівняно невелика кількість випущених акцій, а по-друге, про значний ступінь неадекватності статутного капіталу ринкової вартості акціонерних суспільств, переважно у бік істотного заниження останньої [28].
Що ж до біржового ринку цінних паперів, то динаміка відповідних показників, представлених на рис. 2.1 і 2.2 і а табл. 2.1, характеризує його положення як близьке до критичного. Парадоксально, що із збільшенням кількості фондових бірж з п'яти в 2000 до восьми в 2004 році, загальний їх торговий оборот знизився за цей період майже в 3 рази, а його частка в обороті організованого ринку -- більш ніж в 5 разів. Нікчемний внесок цього сегменту ринку в економіку України, про що свідчить рис. 2.2.
Біржовий ринок високо централізований, 4 фондової біржі з 8 зареєстрованих діють в Києві. Але всі вони, разом узяті, не в змозі конкурувати з позабіржовою торгово-інформаційною системою ПФТС, торговий оборот якої склав в 2004 році біля 92% всього об'єму організованого ринку цінних паперів. Розчленована і без того украй вузького біржового сегменту організованого ринку лише ще більше усугубляє ситуацію, ніяк не сприяючи залученню на фондові біржі емітентів, інвесторів і операторів ринку. Більш того, вона перешкоджає залученню інвестицій, необхідних для розвитку самих фондових бірж.
Біржовий ринок цінних паперів оперує з вельми обмеженою номенклатурою фінансових інструментів, переважно з акціями ВАТ, частка яких в загальному об'ємі його торгового обороту збільшилася з 54,1% в 2000 році до 93,0% в 2004 році.
На стан біржового, як і всього організованого ринку цінних паперів, великий вплив надає ряд гострих проблем корпоративного управління, у тому числі і не в останню чергу, незважена дивідендна політика акціонерних суспільств. Такий ринок не цікавий для інвесторів, що підтверджується також вельми незначними об'ємами прямих іноземних інвестицій до України в порівнянні з іншими постсоціалістичними країнами.
Безпрецедентне в світовій практиці переважання неорганізованого ринку цінних паперів над організованим породжує такі негативні явища, як його непрозорість, недостатня інформаційна відвертість, які є серйозною перешкодою для притоки інвестицій до України.
Зокрема, це торкається проблеми ціноутворення на ринку цінних паперів. При достатньо розвиненому організованому ринку, що оперує досить значними об'ємами торгового обороту в порівнянні з неорганізованим, такої проблеми не було б, оскільки фондові індикатори організаторів торгівлі, у тому числі курсові ціни, що складаються на торгах цінними паперами, повністю характеризували б стан ринку.
В реальних умовах фондового ринку України, коли переважна частина операцій скоюється на неорганізованому ринку, індикатори організаторів торгівлі, у тому числі фондовий індекс ПФТС, не можуть задовільно вирішувати вказану вище задачу. Котирування акцій в ПФТС нерідко мають виражений індикативний характер, вони не підкріплюються реальними об'ємами операцій, так що часто високій курсовій ціні відповідає лише незначний об'єм укладеної по ній операції з акціями. Якоюсь мірою нівелювати цю особливість, властиву і вторинному біржовому ринку цінних паперів, можна б було, ввівши при розрахунку фондового індексу своєрідний «ваговий» коефіцієнт, що враховує співвідношення об'єму конкретної операції із загальним об'ємом всіх операцій, укладених в даному розрахунковому періоді з акціями емітентів, включених в базу індексу.
Істотним недоліком індексу ПФТС є також його вузька база, що включає порівняльна невелика кількість емітентів, на основі розрахунку ринкової капіталізації акцій яких будується індекс.
Саме тому Державна комісія по цінних паперах і фондовому ринку три роки тому ввела в оборот так званий інтегральний індекс фондового ринку, що розраховується за даними звітності торговців цінними паперами. З тієї ж причини існує декілька фондових індексів, розроблених самими торговцями і консалтинговими компаніями. Але внаслідок того, що вказані індекси розраховуються в основному за даними щоквартальної або річної звітності торговців, вони не можуть служити цілям оперативного інформування учасників ринку, перш за все, інвесторів і самих торговців, про стан ринку і, зокрема, про курсові ціни цінних паперів того або іншого емітента [29].
ринок акція корпоративний папір
3. Шляхи вирішення проблем вітчизняного ринку корпоративних паперів, опираючись на міжнародний досвід
Одним із найважливіших чинників ризику фінансових інвестицій є маніпулювання цінами фінансових інструментів. Під маніпулюванням розуміють штучний вплив на курси цінних паперів, який полягає у спробах продавати їх за цінами, вищими або нижчими ніж ті, які б встановилися внаслідок нормальної взаємодії попиту й пропозиції. Маніпулятор намагається отримати прибуток чи уникнути збитків за рахунок інвесторів шляхом встановлення фіктивних цін. Деякі з маніпулювань навіть тепер залишаються цілком законними у країнах з розвиненим ринком цінних паперів. Визначальною характеристикою маніпулятивної діяльності є вплив на ціни, а не її незаконність.
Для створення системи боротьби зі зловживаннями на ринку цінних паперів в Україні розроблено проект Концепції запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку (далі Концепція). Цей проект затверджено рішенням ДКЦПФР від 02.06.02 року №118. Проект Концепції відкритий для публічного обговорення, яке має сприяти його удосконаленню. Однією з проблем є визначення у законодавчій та нормативній базі низки термінів, необхідних для регулювання й контролю ринку цінних паперів, зокрема терміна "нестандартна угода". Виявлення нестандартних угод є підставою для перевірки учасників ринку на предмет маніпулювання цінами або ринком, використання інсайдерської інформації або нечесної торговельної практики. Проте критерії нестандартних угод у Концепції не визначено.
Перспективним є використання зарубіжного досвіду боротьби з ціновими маніпулюваннями, який свідчить, що маніпулюють цінами заради досягнення однієї з трьох цілей:
1. Підвищення ціни. Маніпулятор продає акції за ціною, яка зросла. Це найпоширеніша мета маніпулювання.
2. Стабілізації ціни. Кінцевим результатом стабілізації звичайно буває те, що цінні папери продають за цінами, вигіднішими ніж ті, що встановились би природним шляхом. Необхідність стабілізації часто виникає при розміщенні нового випуску. Подібна практика дозволена за умови повного інформування інвесторів про те, що гаранти розміщення використовують цей метод для підтримки ціни.
3. Зниження ціни. Маніпулятори, за винятком тих, які здійснюють короткі продажі, рідко ставлять перед собою таку ціль.
Маніпулювання важко класифікувати через велике розмаїття форм і механізмів їх реалізації. Виділяють три основні типи механізмів маніпулювання: продажі-"відмивання", корнери (кути) і операції пулів.
Продажі-"відмивання" -- це псевдопродажі, за яких не відбувається перехід прав власності.
Корнер (кут) -- це спекулятивна операція на біржі, під час якої власність на акції настільки сконцентрована, що "короткі" продавці можуть викупити потрібні їм цінні папери лише у невеликої групи власників. За такої ситуації ціни на акції зростають як природним шляхом, так і в результаті маніпулювання. Зі зростанням цін спекулянти починають "коротко" продавати акції, вважаючи, що ціни піднялись надто високо і незабаром знизяться. Спекулянти беруть у позику акції для "коротких" продажів. Часто цінні папери надає у позику група, яка контролює їхній ринок. Згодом спекулянти, намагаючись закрити свої позиції, починають викуповувати "коротко" продані раніше акції. Оскільки ці акції є лише у групи, яка контролює їхній ринок, спекулянтам доводиться погоджуватись на встановлену нею ціну. В такій ситуації "короткі" продавці "загнані у кут".
Пулом називають тимчасове об'єднання осіб з метою спільного проведення маніпулювання з цінними паперами. Нині прийняття спеціальних правил зробило в США майже неможливими операції пулів зразка 20-х років минулого століття. Ці правила були запроваджені як самими біржами, так і Комісією з цінних паперів і бірж. Законом про торгівлю цінними паперами 1934 року заборонено маніпулювання у будь-якій формі на американських фондових біржах. Від пулів почали вимагати повідомлення про всі їхні операції. Членам біржі заборонили обіймати в пулах посади менеджерів та надавати їм кредити. Крім того, вони не мають права виконувати біржові накази, спрямовані на створення імітації активності ринку конкретного цінного паперу. Спеціалістам не дозволяють виконувати накази "на розсуд брокера". Участь посадових осіб у торгівлі цінними паперами своїх корпорацій різко обмежена.
Значна частина статей американського закону про торгівлю цінними паперами 1934 року стосується практики маніпулювання. Заборона маніпулювань встановлена не лише для брокерів і дилерів, а й для кожної особи, яка укладає угоди через пошту або будь-яку національну фондову біржу. Безпосередньо заборонені такі види маніпулювань: 1) продажі-"відмивання"; 2) розміщення біржових наказів, які взаємозаліковуються; 3) імітація ринкової активності; 4) поширення "маніпулятивної" інформації за винагороду; 5) поширення недостовірних і таких, що вводять в оману, заяв про цінні папери. У законі також перелічені дії, які, не будучи повністю забороненими, перебувають під жорстким контролем закону. До них належать: 1) прив'язка до певного орієнтира або стабілізація ціни; 2) використання опціонів "пут" і "колів", "спредів" і "стредлів"; 3) "короткі" продажі; 4) розміщення біржових наказів "стоп". Крім того, Комісія з цінних паперів і бірж в інтересах інвесторів має право запроваджувати додаткові правила стосовно будь-якого іншого виду маніпулювань або механізмів, що вводять в оману.
Комісія з цінних паперів і бірж США заборонила торговельним агентам рекомендувати для продажу акції тих корпорацій, які мають з фірмою андерайтингові відносини [30].
Усі дилери з цінних паперів США зобов'язані стати учасниками Корпорації захисту прав інвесторів (далі Корпорація). Інвестор, який підозрює, що дилер діє нечесно щодо його замовлень, може звернутися із заявою про захист своїх прав до Корпорації. Корпорація зобов'язана направити відповідний запит у Національну асоціацію дилерів, яка повинна перевірити записи комп'ютерної системи про рух цін зазначеного цінного паперу. Асоціація зберігає комп'ютерні записи руху цін і звіти про здійснені угоди упродовж трьох років. За цими записами можна встановити, хто з дилерів та коли купував зазначені цінні папери, за якими цінами, динаміку цін тощо.
Проблемі маніпулювання цінами на ринках цінних паперів приділено значну увагу в такому міжнародному документі, як Цілі та принципи регулювання ринків цінних паперів, прийнятому на конференції Міжнародної організації комісій з цінних паперів IOSCO у листопаді 1998 року у Найробі. У статті 13.5 цього документа зазначено, що "забезпечення своєчасного доступу до інформації є ключовим аспектом регулювання торгівлі на вторинному ринку. Своєчасний доступ до необхідної інформації про здійснення торгівлі на вторинному ринку дозволяє інвесторам краще відстежувати власні інтереси та зменшує ризик маніпулятивних чи інших дій у торговельній практиці".
Стаття 13.6 цього ж документа містить такі вказівки: "Регулювання торгівлі на вторинному ринку повинне передбачати заборону маніпулювань на ринку, використання інсайдерської інформації та інші порушення, які можуть негативно впливати на систему визначення ціни, на саму ціну та зашкоджати тим самим інвесторам. Запобігати виникненню зазначених вище порушень можна прямим наглядом, проведенням перевірок, звітністю, вимогами щодо структури фінансових інструментів, позиційними обмеженнями, правилами проведення розрахунку ціни або тимчасовим призупиненням здійснення торгівлі на ринку, доповненим правозастосуванням у відповідності з нормами чинного законодавства та правилами торгівлі. Регулятор повинен запровадити механізм постійного моніторингу торгівлі. Цей механізм повинен ініціювати проведення розслідування відразу по визначенні незвичайних дій чи потенційних порушень умов торгівлі. Особливу увагу слід приділяти питанню достатності норм регулювання для передбачення маніпулювань при здійсненні операцій на кількох ринках одночасно. Між регулятивними установами, які функціонують на ринку цінних паперів різних країн, повинні бути встановлені відповідні механізми обміну інформацією про функціонування ринків".
При запобіганні маніпулюванню цінами важливим елементом регулювання безпосередньо біржової торгівлі є встановлення лімітів на обсяги спекулятивних операцій або на величину відкритої позиції, яку може мати певний учасник. Але якщо кілька осіб (фірм) діють у змові, то ліміт поширюється на всіх учасників такої змови (дозволені ліміти контрактів не підсумовуються).
Подобные документы
Поняття та класифікація цінних паперів. Сутність ринку цінних паперів та його учасники. Основні напрямки аналізу акцій в Україні. Особливості діяльності та динаміка курсу акцій ВАТ "Укрнафта". Перспективи розвитку ринку цінних паперів на Україні.
курсовая работа [54,3 K], добавлен 18.01.2010Теоретичні основи функціонування і регулювання ринку цінних паперів. Сутність ринку цінних паперів, функції, структура та суб’єктний склад. Характеристика корпоративних цінних паперів. Особливості похідних цінних паперів. Ринок цінних паперів в Україні.
курсовая работа [637,7 K], добавлен 07.11.2008Аналіз динаміки обсягів випуску цінних паперів в Україні протягом 2002-2010 р. Основні напрями розвитку фондового ринку в найближчій перспективі, необхідність вирішення питання його ефективного функціонування. Державне регулювання ринку цінних паперів.
статья [246,0 K], добавлен 12.10.2012Характеристика корпоративних цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Корпоративні облігації, фактори формування ринку державних цінних паперів. Емісійна діяльність на фондовому ринку. Фінансові послуги, що надаються банківськими установами.
контрольная работа [24,3 K], добавлен 08.10.2013Місце і роль ринку цінних паперів у сучасній ринковій економіці. Структура ринку цінних паперів та механізм його функціонування. Організація фондової біржі і біржові операції. Проблеми та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.
курсовая работа [62,9 K], добавлен 19.02.2003Механізм функціонування ринку цінних паперів у США. Випуск і обіг цінних паперів. Цінні папери іноземних емітентів. Депозитарні розписки: види, мотивація придбання. Інструменти ринку єврооблігацій. Аналіз тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні.
курсовая работа [452,4 K], добавлен 26.08.2013Ринок цінних паперів: структура, учасники, види цінних паперів. Аналіз ринку цінних паперів України. Діяльність ЗАТ "ІТТ-інвест" на ринку цінних паперів. Шляхи залучення вільних коштів за допомогою ринку цінних паперів.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 30.03.2007Загальна характеристика ринку цінних паперів. Особливості формування інфраструктури фондового ринку України. Теперішній стан інфраструктури ринку цінних паперів України, сучасні тенденції у розвитку. Вдосконалення інфраструктури фондового ринку.
контрольная работа [33,2 K], добавлен 18.06.2011Сутність, функції і сегменти ринку цінних паперів. Організатори торгівлі як учасники фондового ринку. Механізм біржової торгівлі фінансовими інструментами. Аналіз сучасного стану організованого сегменту фондового ринку (ринку цінних паперів) в Україні.
курсовая работа [1012,4 K], добавлен 15.06.2013Структура ринку цінних паперів. Поняття та сутність портфельного інвестування. Аналіз математичних моделей формування ринку цінних паперів. Чисельне моделювання оптимізації портфелю. Актуальні проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України.
дипломная работа [927,4 K], добавлен 20.01.2013
