Відповідно до вітчизняної та світової практики гранична межа зміни курсу цінних паперів може коливатися від 10 до 20% у бік зростання або зниження. Винятком є лише дії емітента з цінними паперами. При коливаннях цін над установлені біржовими правилами межі торгівля на американських біржах припиняється до наступного робочого дня, а на багатьох англійських -- на кілька хвилин, після чого укладення угод відновлюється зі спеціальної біржової сесії, ціни якої публікують. Час від часу біржа забороняє використання розпоряджень про купівлю чи продаж акцій, коли ціна досягає певного рівня. Таке рішення приймається лише тоді, коли ціни певного виду акцій дуже різко коливаються та існує загроза, що виконання розпоряджень спричинить різке викидання акцій даного виду на ринок [30].

У США та деяких інших країнах правилами допуску акцій корпорації до котирування передбачене право біржі припинити котирування акцій певної корпорації або взагалі вилучити їх з числа таких, що котируються, якщо виникнуть вагомі обставини, представлені у Раду директорів. Це стосується фірм, що відповідають усім кількісним вимогам, але мають незадовільний фінансовий стан, оскільки банкрутство корпорації загрожує репутації біржі, де котирувалися її акції.

Дезінформація на фінансових ринках використовується не лише при маніпулюванні цінами, а й за інших корисливих злочинів. Тому законодавство різних країн передбачає відповідальність безпосередньо за цей вид правопорушення.

У Сінгапурі в 1986 році прийнято закон, згідно з яким контроль за біржами був покладений на міністерство фінансів, включаючи затвердження створення біржі і припинення торгівлі на ній. Усі користувачі ф'ючерсних бірж, від торгівця до консультанта, повинні отримати від міністерства фінансів відповідну ліцензію (інакше на них чекає покарання у вигляді позбавлення волі терміном до трьох років і штрафу до 30 тис. сінгапурських дол.). У Сінгапурі за шахрайські дії на біржі торгівці можуть бути покарані позбавленням волі терміном до семи років і штрафом до 100 тис. сінгапурських дол. Крім того, торгівці, зумисні дії яких ведуть до збитків клієнтів, зобов'язані відшкодувати такі збитки.

У Великобританії Закон про фінансові послуги передбачає карну відповідальність за діяльність без ліцензії, поширення помилкової або недостовірної інформації, приховування суттєвої інформації. Максимальне покарання передбачає ув'язнення на 7 років або штраф у необмеженому розмірі (або те й інше одночасно).

Біржа може вилучити цінний папір з офіційного котирування у разі невиконання емітентом своїх зобов'язань щодо інформування власників цінних паперів та біржі про свою діяльність.

Значні можливості для зловживань мають особи, які пов'язані з емітентом (інсайдери). Закон США про торгівлю цінними паперами 1934 року обмежує право інсайдерів спекулювати акціями своїх корпорацій. Прибуток, одержаний ними протягом шести місяців від купівлі чи продажу акцій, може бути конфіскований на користь корпорації за позовом самої корпорації-емітента або акціонера від особи корпорації. Однак положення закону не може запобігти спекуляціям, прибуток від яких реалізується через шість і більше місяців після придбання чи продажу акцій.

У США інсайдер зобов'язаний доповідати Комісії з цінних паперів і бірж про кожну угоду, укладену ним з акціями його корпорації. Перелік таких угод щомісяця публікується.

У 1994 році в Німеччині було прийнято Закон про торгівлю цінними паперами, який забороняє операції з цінними паперами з використанням інформації, невідомої широкому загалу. Внаслідок прийняття закону створено федеральний орган -- Комісію з цінних паперів (BAWe), що налічувала у середині 1999 року понад 150 працівників, основним завданням яких є боротьба з використанням інсайдерської інформації на ринку цінних паперів. Порушники можуть бути ув'язнені терміном від 1 до 3 років.

Особливу роль у підтримці стабільності організованих фінансових ринків відіграє така категорія учасників, як спеціалісти (маклери, маркет-мейкери). Спеціалісти є членами біржі, які займаються купівлею або продажем однієї або кількох емісій акцій в операційному залі. Їхня робота посідає центральне місце у справі підтримання вільного стійкого ринку емісій, де вони виступають у ролі спеціалістів.

Спеціалісти на більшості бірж -- це, головним чином, працівники фірм, які займаються переважно або лише цією діяльністю. Усі спеціалісти повинні бути зареєстровані на біржі. Це дає змогу біржі здійснювати їх перевірку [29].

Спеціалісти можуть виступати в угодах як брокери і дилери. Як брокери вони виконують накази інших брокерів за комісійну винагороду. Як дилери -- діють за власний рахунок. У цій ролі вони купують акції для продажу і продають їх, підтримуючи ринки шляхом придбання акцій за вищою ціною, ніж хтось інший, готовий у цей час за них заплатити, і продажу акцій за нижчою ціною, ніж хтось ще, готовий у цей час їх запропонувати. Безпосередньо з інвесторами спеціалісти угоди не укладають.

Спеціалісти повинні створювати стійкий ринок емісій акцій, за які вони відповідають, виставляючи заявки із вказанням ціни, за якою вони куплять акції в продавця, і ціни, за якою вони продадуть акції покупцю. Вони діють як брокери або дилери. Спеціалісти не можуть виступати у цих двох ролях одночасно в одній і тій самій угоді.

Значення спеціалістів на ринку характеризують щонайменше два показники. По-перше, рівень участі, що визначається діленням суми акцій куплених і проданих спеціалістами, які діють як принципали, на подвійний сукупний обсяг торгівлі на біржі. Другий аналітичний показник вимірює ступінь участі спеціалістів у купівлях або в продажах у сукупному обсязі.

Основним інструментом спеціаліста є реєстр наказів. Якщо брокер з фірми-члена біржі звертається до спеціаліста з наказом, який не можна негайно виконати за поточною ринковою ціною, то наказ можна передати спеціалісту, який бере на себе роль агента.

Спеціалісти можуть не розкривати зміст своїх реєстрів наказів нікому, за винятком посадових осіб біржі, уповноваженого відвідувача операційного залу або спеціаліста, який працює для цього спеціаліста. Однак Комісія з цінних паперів і бірж може вимагати розкриття інформації в суспільних інтересах. Реєстр наказів містить дуже корисну для деяких спекулянтів інформацію. Не вважається розкриттям змісту реєстру наказів інформація про кількість акцій з найкращого запиту і пропозиції. Однак спеціалісти можуть цього не робити. Спеціалісти можуть виконувати тільки ринкові і лімітні накази.

Спеціаліст може виставляти котирування акцій за свій рахунок, а не з реєстру наказів з метою підтримання меншої різниці в цінах купівлі і продажу, та збереження плавної послідовності зміни цін. Спеціаліст може й повинен давати котирування акцій, коли немає запитів або пропозицій за записами в реєстрі наказів. Коли є запити і пропозиції за записами в реєстрі спеціаліста, він може давати котирування акцій, але не може конкурувати зі своїми записами в реєстрі наказів. Спеціалісти можуть давати запити і пропозиції за власний рахунок у межах запитів і пропозицій, внесених у реєстр, з метою поліпшення ситуації на ринку. Однак вони не можуть купувати за ціною або нижче від ціни будь-якого наказу на купівлю, записаного в їхніх реєстрах, доти, доки не виконають накази своїх клієнтів за цими цінами. Також спеціалісти не можуть продавати за ціною або вище від ціни наказу про продаж записаного в їхніх реєстрах доти, доки вони не виконають накази своїх клієнтів за цими цінами.

Якщо спеціаліст має наказ на купівлю і наказ на продаж тих самих цінних паперів за однаковою ціною, він повинен публічно запропонувати такі цінні папери за ціною з мінімальним відхиленням у бік підвищення порівняно із запитом.

Необхідність підтримувати стабільність і порядок на ринку цінних паперів може змусити спеціаліста проводити дорогі та ризиковані операції. Нова інформація про справи певної корпорації може стати причиною різкого викидання на ринок наказів про купівлю або продаж акцій. Інколи через це на кілька годин відкладають відкриття біржі або ж торгівлю припиняють на досить тривалий час. У таких ситуаціях біржовий спеціаліст повинен порадитися з керівництвом біржі. Вони повинні визначити розумне ринкове котирування акції. При відновленні торгівлі саме за цією ціною спеціаліст зобов'язаний продавати та купувати ці акції.

Нині спеціалісти зобов'язані надавати біржі близько восьми разів на рік звіт про деталі угод, укладених упродовж одного тижня. Тижні вибирають довільно і не повідомляють про них заздалегідь. Ці звіти дають можливість біржі з'ясувати дотримання належного порядку на ринку конкретних акцій, плавність зміни ціни, діапазон котирувань. На підставі зібраних даних робиться висновок про якість виконання спеціалістом своїх обов'язків [29].

Спеціалісти також щотижня інформують біржу про кожен акт купівлі або продажу за свій рахунок із вказанням часу укладення угоди, "знаку" (тобто зростала ціна чи знижувалась) та кількості акцій. Вони ведуть також облік своєї "стабілізуючої діяльності": реєструють придбання акцій, коли ціна знижується, а також продаж тих акцій, ціна яких зростає.

Крім того, на біржі постійно діє програма контролю за цінами на основі інформації, отриманої за допомогою комп'ютерів, які керують біржовим тикером.

Коли зміна ціни певної акції перевищує допустимі межі, комп'ютер привертає увагу до цього факту.

Я пропонуємо перелік критеріїв та деякі формальні ознаки нестандартних угод. До критеріїв нестандартних угод належать:

- різкі відхилення рівня цін від попереднього рівня у результаті угоди (угод);

- різкі відхилення обсягів торгів від попереднього рівня за аналогічний період (при цьому не треба брати до уваги угоди, що відповідають критеріям нестандартних, але не перевищують певну суму);

- укладання протилежних угод (на купівлю і продаж) з певним фінансовим інструментом тим самим торгівцем протягом короткого періоду (до одного місяця);

- укладання угод з пов'язаними особами;

- кампанії рекламного або антирекламного характеру щодо цінних паперів окремого емітента або ринку в цілому;

- неподання або несвоєчасне подання інформації, розкриття якої передбачене законодавством і нормативами.

Під нестандартними треба розуміти угоди, ціни яких різко відрізняються від цін попередніх угод. Пропоную фіксувати як ознаку нестандартної угоди відхилення цін від попереднього рівня, якщо відносна величина відхилення перевищує середню ефективну ставку за кредитами терміном в один рік, розраховану для відповідного періоду (день, тиждень, місяць, рік). Аби сигнали про можливі маніпулювання не з'являлися надто часто у зв'язку із випадковими відхиленнями, треба брати до уваги зміни цін відносно попереднього рівня не менш ніж на п'ять відсотків у бік збільшення або зменшення.

Розрахунок діапазону допустимих відхилень за певний період на основі середньої процентної ставки за річні кредити пропонуємо здійснювати так:

D = мах(0,05(1+2і)t/365- 1)

де D -- допустимий діапазон коливань відносно попереднього рівня;

і -- середня процентна ставка за кредитами терміном в один рік, виражена десятковим дробом;

t -- тривалість розрахункового періоду у днях.

Корпоративні цінні папери, як ризикованіший порівняно із кредитами інструмент, повинні мати вищу прибутковість. За відсутності цінових маніпулювань ця прибутковість повинна перебувати у певних нормальних межах. Пропоную фіксувати як ознаку нестандартної угоди зростання або зниження цін від попереднього рівня на величину середньоринкової ефективної ставки за кредитами комерційних банків, помножену на певний коефіцієнт. Пропоную значення цього коефіцієнта, рівне 2, і вважаю, що його доцільно періодично переглядати, виходячи із ситуації на ринку цінних паперів та можливостей контрольних органів.

Стосовно обсягів торгів, нестандартними пропоную вважати угоди (окрему угоду або сукупність угод протягом певного періоду), обсяги яких удвічі й більше перевищують обсяги угод за аналогічний попередній період (день, тиждень, місяць, квартал тощо). При цьому не треба брати до уваги угоди, обсяги яких упродовж однієї торговельної сесії не перевищують 3% загального обсягу емісії даного цінного паперу або 5% -- за триваліший період. У разі, якщо в попередньому періоді торгівля таким цінним папером не проводилась, то як критерії рекомендуємо використовувати:

- для періоду в один день -- 5% загального обсягу емісії даного цінного паперу;

- для тривалішого періоду -- 10% загального обсягу емісії даного цінного паперу.

Для ідентифікації угод із пов'язаними особами у законодавстві України визначено термін "пов'язана особа" (Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закон України "Про банки і банківську діяльність") та споріднені з ним поняття: "афілійована особа", "істотна участь", "споріднена особа" (Закон України "Про банки і банківську діяльність"), "інсайдер" (Закон України "Про Національний банк України")[27].

Отже, у міжнародній практиці розроблено деякі механізми боротьби із правопорушеннями й кризовими явищами на ринках корпоративних цінних паперів. Такі механізми можуть бути адаптовані до вітчизняних умов. Запропоновані мною критерії нестандартних угод допоможуть виявляти маніпулювання цінами і ринком цінних паперів.

ВИСНОВКИ

Що стосується практики корпоративного управління в Україні, то донедавна ми дійсно мали певні проблеми. Вони були пов'язані здебільшого з розпорошенням пакетів акцій без згоди на те акціонерів, створенням дочірніх підприємств і вимиванням активів (оскільки акціонери материнської компанії не контролюють майна дочірньої, яку в основному створює менеджмент корпорації). Це також питання, пов'язані з проведенням зборів акціонерів за межами України, куди дрібний акціонер не може приїхати через об'єктивні причини, ба навіть з елементарними порушеннями прав акціонерів при виплаті дивідендів, при участі у зборах акціонерів, зокрема неналежним повідомленням про майбутні збори акціонерів та утисками прав при прийнятті рішень тощо.

Сьогодні Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку на основі наявної законодавчої бази, законів "Про господарські товариства" та "Про цінні папери і фондові біржі" створила цілий ряд документів нормативного характеру.

Так, 27 жовтня Міністерством юстиції зареєстровано новий документ комісії, котрий називається "Про порядок збільшення та зменшення статутного фонду акціонерного товариства". Цей документ захистить права акціонерів та цілий ряд акціонерних товариств, в яких підписка на акції визначалася менеджментом, тобто правлінням чи дирекцією.

У нашій державі проводиться політика реформування регуляторної політики в цій сфері. Було спрощено понад 10 нормативних документів, спрощено і процедуру реєстрації цінних паперів, процедуру розкриття інформації тощо.

Сьогодні на більшості підприємств України спостерігається занадто велика розпорошеність акцій, через що на багатьох підприємствах ефективний власник фактично відсутній. Чинна колгоспна модель корпоративного управління абсолютно ні до чого доброго не доведе. Для того щоб сформувати ефективного власника, потрібно знижувати собівартість трансакцій, суттєво пожвавлювати роботу організованого вторинного ринку цінних паперів, розкривати якомога більше інформації про діяльність акціонерних товариств і вести широку роз'яснювальну роботу, аби дрібний інвестор почав рухатися по ринку, та й просто професійно виконувати роботу з регулювання всіх цих питань.

Що стосується тієї моделі, яка існує сьогодні, то основними її характеристиками можна назвати цілковито слабкий, практично мізерний статус спостережної ради. Більше того, навіть на рівні чиновників, які приймають рішення в цій сфері, дивляться на спостережну раду принаймні з подивом: як же це так, спостережна рада за дорученням загальних зборів приймає рішення про додаткові емісії акцій. Хоча в чинному нині законі таке право вже запроваджено. Тому такий дієвий механізм, як спостережна рада, потрібно, очевидно, або додатково рекламувати, або наштовхувати людей на думку про це.

ЛІТЕРАТУРА

1. Небава М.І. Теорія корпоративного управління: вузлові питання.: Навчальний посібник рег. МОНУ. -- К.: ЦНЛ, 2004. - 295с.

2. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління.: Навчальний посібник для ВНЗ, рек. МОНУ. --К.: ЦНЛ, 2002. - 317с.

3. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарови Г.В. Корпоративне управління.: Навчальний посібник. - Х.: Еспада, 2003. - 688с.

4. Кибенко Е.Р. Корпоративное право. - X.: фирма «Эспада», 2001.

5. Корпоративное управление. Владельцы, директора и наемные работники акционерного общества. Пер. с анг. М.: Джон Уайли энд Санз, 1996.

6. Храброва И.А. Корпоративное управление: вопросы интеграции. Аффилированные лица, организационное проектирование, интеграционная динамика. - М.: АЛЬПИНА, 2000.

7. Колесникова В.И., Торкановский В.С. Ценные бумаги. Учебник. - М.: Финансы и статистика, 1998.

8. Управление и корпоративный контроль в акционерном обществе: Практическое пособие / Под ред. Е.П. Губина. - М.: Юрист. - 1999.

9. Транснаціональні корпорації: навч. посібник / В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький та ін. - К.: Таксон, 2001.

10. Кашанина Т.В., Сударькова Е.А. Акционерное право. Практический курс. - М.: Изд. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997.

11. Храброва И.А. Корпоративное управление: вопросы интеграции. - М.: АЛЬПИНА, 2000.

12. Управление современной компанией. Учебник / Под ред. проф. Б. Мильнера и проф. Ф. Линса. - М.: ИНФРА, 2001.

13. Рюттингер Р. Культура предпринимательства. - М.: Эком, 1992.

14. Спивак В.А. Корпоративная культура: теория и практика. - СПб.: Питер, 2001.

15. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины: Учебное пособие. - Харьков: Эспада, 2001.

16. Спасибо-Фатеева И.В. Акционерные общества: корпоративные правоотношения. - Харьков: Право, 1998.

17. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління : Навч. посіб.- К.: Знання-Прес, 2002.

18. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників.- К.: Т-во "Знання", КОО, 1999.

19. Масютин С.А. Механизмы корпоративного управления: Научная монография.- М.: ЗАО «Финстатинформ», 2002.

20. Галанова В.А., Басова А.И. Рынок ценных бумаг. Учебник. - М.: Финансы и статистика, 1996.

21. Загорський В.С. Ринок цінних паперів. -Львів: Львів, комерц. акад., 1995.

22. Колесникова В.Й., Торкановский В.С. Ценные бумаги. Учебник. - М.: Финансы и статистика, 1998.

23. Мозговий О.М. Фондовий ринок. Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 1999.

24. Семенкова Е.В. Операции с ценными бумагами. Учебник. - М.: "Перспектива", 1997.

25. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту.(Пер. з англ. - КП. ВАЗАКО, видавництво Молодь, К.: 1997. - 1000 с.

26. Цінні папери України №26, 2004. -- с.10-11.

27. Цінні папери України № 3, 2005. -- с. 12.

28. Цінні папери України №13, 2005. -- с. 22-24.

29. Фінанси України №9, 2004. -- с. 134-143.

30. Формування ринкових відносин в Україні №6, 2003. -- с. 25-29.

Размещено на Allbest.ru