Зміна форми управління і неможливість власників управляти належною їм власністю призвела до відсутності стимулів для покращання показників роботи цих підприємств а навпаки сприяло спаду виробництва. Це призвело до відсутності будь-якого взаємозв'язку між формою власності і показниками роботи цих підприємств. Президент України визначив необхідність “забезпечити прозорість та поглиблення процесу грошової приватизації. Його основна мета - формування ефективного власника”.

В результаті проведення масової приватизації в Україні виникли проблеми:

дієвості структури управління виробництвом, які пов'язані із розпорошеністю капіталу;

обігу великої кількості неліквідних цінних паперів;

обліку прав власності на цінні папери акціонованих підприємств.

Показники рентабельності інвестицій у цінні папери в реальних секторах економіки призвели до стагнації ринку цінних паперів. Невисока рентабельність капіталовкладень у цінні папери українських корпорацій - одна з причин відтоку капіталу з ринку цінних паперів, а податки - причина, яка знижує цю рентабельність ще більше. Цей процес пов'язаний також із наявністю більш рентабельних і менш ризикованих сфер капіталовкладень.

Дрібний або некваліфікований інвестор психологічно ще не став “господарем” і частіше приймає рішення щодо інвестування за допомогою спеціалізованих фінансових інститутів. Професійний учасник, який оперує цінними паперами у організатора торгівлі цінними паперами, фактично намагається обумовити майбутню прибутковість корпорації. Визначення такої ціни - одна з головних задач професійних учасників ринку цінних паперів, які в Україні мають невисокий рівень капіталізації.

Стагнація українського ринку корпоративних цінних паперів має негативні наслідки для України не тільки зниженням обсягу інвестицій, а й для найбільшого власника корпоративних цінних паперів - держави. Складність визначення справедливої ціни на цінні папери поза функціонуючим ринком цінних паперів може призвести до збитків держави у випадку продажу пакетів цінних паперів. Визначення такої ціни (котирувальної ціни, що формується між попитом і пропозицією, при якому укладається максимальна кількість угод щодо цінних паперів) можливо для ліквідних цінних паперів у організатора торгівлі цінними паперами. Враховуючи це Указом Президента № 1626/99 від 29.12.1999 “Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні” передбачено вжити заходів для зосередження вторинної торгівлі цінними паперами інвестиційно - привабливих підприємств виключно на фондових біржах та у ліцензованих торговельно-інформаційних системах.

Відзначається загрозлива тенденція зростання кількості правопорушень щодо обліку прав власності. Так за 1997 рік на ринку цінних паперів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зареєструвала 2200 правопорушень, а за 1998 рік у тричі більше. Становище, що склалося в даний час стосовно фіксації прав власності на цінні папери наближається до критичного стану. [33]

Указом Президента № 1626/99 від 29.12.1999 “Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні” передбачено пріоритети в діяльності Уряду, серед яких визначено:

вдосконалення механізму захисту прав дрібних інвесторів;

сприяння залученню інвестиційних ресурсів, у тому числі легалізованих у встановленому порядку, підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на внутрішньому і міжнародних фондових ринках;

забезпечення у процесі приватизації мінімального розпорошення акцій підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів (робіт, послуг), та продажу акцій таких підприємств промисловим інвесторам єдиним пакетом;

забезпечення здійснення ефективного управління корпоративними правами, що належать державі.

За відсутності єдиного в країні фондового центру майже неможливою стає прозорість ринку. Прозорість ринку цінних паперів дає інвесторам впевненість у правильності свого вибору. Інвестор не віддасть своїх грошей туди, де від нього не приховують інформацію. Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансову довіру дрібних інвесторів і на розміри коштів, що залучаються.

Принцип цілісності ринку потребує впровадження єдиних підходів до функціонування організованих ринків на всій території України. Світова практика свідчить, що ринок неминуче еволюціонує від хаотичності і роздробленості до цілісності, централізації. Це характерно для усієї фінансової системи ринкових відносин - як у межах однієї країни, так і в міжнародних фінансово-економічних відносинах.

Концентрація капіталу, зменшення кількості акціонерних товариств і зростання їхньої рентабельності (включаючи прибутковість для інвестора), централізація Національної депозитарної системи разом з розвитком і концентрацією біржової і позабіржової торгівлі, розумна достатність державного регулювання та податкового пресінгу - от далеко не повний, але важливий комплекс мір для підйому ринку цінних паперів в Україні.

Національна депозитарна система повинна для більше половини населення України забезпечувати облік їхніх прав власності, а це в грошовому вираженні більше 20 мільярдів гривень. Крім того, для розвитку ринку цінних паперів саме Національна депозитарна система забезпечує зниження ризиків інвестиційної діяльності.

Указом Президента України від 30 жовтня 1999 року № 1415/99 “Про Основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році” визначено ряд головних завдань, які необхідно вирішити для розвитку фондового ринку в Україні, серед яких :

розбудова інфраструктури фондового ринку;

вдосконалення системи захисту прав інвесторів.

Інфраструктурні елементи організованого ринку є учасниками Національної депозитарної системи України, якісне функціонування якої має забезпечити утворений Національний депозитарій України. Адекватне функціонування та взаємодія інформаційної, облікової системи та системи виконання угод створює умови для появи цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого фондового ринку в Україні. Цей фундамент має забезпечити ефективність державного регулювання, необхідний рівень захисту прав власності інвесторів і має сприяти надходженню інвестицій в економіку України. [33]

Правові особливості цінного паперу, що перетворюють звичайні зобов'язальні права боржника і кредитора також у майно, підвищують оборотність цих зобов'язань і, у кінцевому рахунку, роблять фінансові відношення в економіці більш мобільними й ефективними. Однак ця обставина робить цінні папери відмінними від інших фінансових інструментів (наприклад, грошових коштів). Це, у свою чергу, обумовлює необхідність розробки і використання спеціалізованих способів обігу цінних паперів і обліку прав на цінні папери. Суто кількісні характеристики (35 тисяча емісій цінних паперів і 30 мільйонів власників цінних паперів) диктують додаткові технологічні вимоги, що визначають складність вирішення всього комплексу проблем, пов'язаного з формуванням Національної депозитарної системи України.

Радянське цивільне законодавство не приділяло багато уваги цінним паперам і розглядало їх як річ. Наявність в обігу паперових облігацій 3% позики ставили первинним майнове право на цінний папір. Такий підхід цілком справедливий, якщо ми маємо справу з надрукованими на папері документами - цінними паперами на пред'явника. Саме вони є найбільш яскравим прикладом сполучення зобов'язальних прав, що надаються емітентом інвестору, і майнових прав на цінний папір. Однак, в Україні вся приватизація здійснювалась іменними цінними паперами, за умови практично повної відсутності їх правового аналізу.

Важливо зауважити, що на даний час обіг (укладання та виконання угод щодо цінних паперів) цінних паперів регулюється великою кількістю законодавчих і підзаконних актів, що регулюють майнові взаємовідносини. З одного боку загальне законодавство (Цивільний кодекс України, Закон “Про власність”, “Про нотаріат” тощо) із низкою підзаконних актів, а з іншого - спеціальне законодавство. Цілком можливо при обігу цінних паперів порушити (практично не можливо не порушити) хоча б один з цих актів. Це може відбутися незважаючи на Закон України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, який також регулює “обіг цінних паперів”. Однак цей закон для багатьох правознавців є чомусь вторинним. І це відбувається незважаючи на п.7 розділу 4 Закону України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” “До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативні акти України, прийняті до набрання чинності Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", діють у частині, що не суперечить цьому Закону.”

Відсутність чіткої визначеності щодо порядку застосування загальних та /або спеціальних нормативно - правових актів дає можливість вирішувати долю учасників ринку цінних паперів суб'єктивно.

Україна в даному випадку навіть не вчиться на власному досвіді, вже не кажучи про досвід інших країн. Українське загальне законодавство визначає, що обіг фінансового інструменту - грошей регулюється спеціальним законодавством і документами Національного банку України. Невже у відношенні ще більш специфічного фінансового інструменту -цінних паперів важко застосувати ту ж саму норму. Тим більше таке спеціальне законодавство існує а стандарти, встановлені Національним депозитарієм України підлягають обов'язковому виконанню всіма учасниками Національної депозитарної системи(Указ Президента України від 22 червня 1999 року N 703/99). Цілком зрозуміло, що для впровадження цієї ідеї необхідно ревізувати нормативну базу щодо ринку цінних паперів. Однак, досвід інших країн і стан справ в Україні наполегливо підштовхує до вирішення цієї проблеми.[33]

Створення чітко зрозумілої і прозорої системи законодавчого регулювання надасть інвестору впевненість, що в Україні його права власності захищені. У випадку обрання цього шляху вирішення проблем обліку прав, закріплених цінними паперами можливо регулювати спеціальним (чітко визначеним) законодавством.

Відсутність в Україні практики формування депозитарного обліку обумовлює необхідність концентрації інтелектуальних і фінансових зусиль навколо Національного депозитарію, до компетенції якого відноситься стандартизація депозитарного обліку і стандартизація документообігу. Допомогу у створенні депозитарного обліку в Україні можуть зробити практичні розробки в цьому напрямку інших країнах. Найбільшою проблемою цього напрямку є обмежений доступ українських фахівців до найкращого практичного досвіду іноземних депозитарних систем, який є “ноу-хау” і не підлягає поширенню. Практичне вивчення роботи конкретних депозитарних систем може стати за порукою не допущення помилок та підгрунтям для адаптації та інтеграції українського ринку цінних паперів у міжнародні ринки. При вирішення цієї задачі застосування “під копірку” таких “готових рецептів” країн із розвинутими ринками цінних паперів повинно враховувати правові норми України й особливості пост-приватизаційного періоду. Такі практичні розробки повинні бути вивчені й адаптовані з урахуванням усього комплексу законодавчих і нормативних актів України. Важливу роль у справі створення депозитарного обліку в Україні може зіграти також багатий досвід Національного банку України, накопичений при створенні банківської системи, а також при розробці і впровадженні передових інформаційних банківських технологій (система електронних платежів НБУ - одна з кращих у Європі).

Президент України в Указі від 30 жовтня 1999 року № 1415/99 “Про Основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році” визначив, що розбудова інфраструктури фондового ринку передбачає, зокрема, запровадження стандартів діяльності професійних учасників фондового ринку щодо обліку прав власності на цінні папери на основі подальшого розвитку Національного депозитарію України і клірингового депозитарію, запровадження сучасних фінансових та інформаційних технологій.

Стандартизація обліку прав власності на цінні папери Національним депозитарієм України має стати практичним кроком щодо гармонізації законодавства України з світовими і Європейськими нормами. Встановлення відповідних стандартів депозитарного обліку буде сприяти підвищенню прозорості фондового ринку та сприяти зростанню операцій на фондовому ринку, що фактично веде до підвищення доходної частини бюджету України за рахунок відповідних податків.

Стандартизація Національним депозитарієм операцій на ринку цінних паперів дає можливість сформувати фундамент ефективного ринку цінних паперів, забезпечити дієвий контроль з боку державних органів та створює умови для надійного захисту прав інвесторів. З метою створення єдиної системи депозитарного обліку Національним депозитарієм із залученням фахівців державних органів, експертів фондового ринку і представників міжнародних організацій розроблено та затверджено Стандарт депозитарного обліку. В цьому стандарті вперше на теренах країн СНГ вдалося створити основу для формування єдиної системи депозитарного обліку як для державних так і для корпоративних цінних паперів.

Але норми законодавства і стандартизація не можуть замінити собою високі технології та програмні продукти, що мають забезпечити функціонування Національної депозитарної системи. Розбудова Національної депозитарної системи передбачає впровадження сучасних принципів і технологій, які відповідають тенденціям глобалізації ринків і в світовому масштабі. Запровадження стандартів має супроводжуватися створенням системної технології, що поєднує облікову і виконавчу систему інфраструктури ринку цінних паперів. Приклад такого будівництва в Україні вже є. Це поєднання методологічної роботи Національного банку зі створенням системи електронних платежів. Вирішення цієї проблеми забезпечить рух інвестицій в Україну, вихід цінних паперів українських емітентів на іноземні фондові ринки, буде сприяти прозорості і надійності фондового ринку України.

Постійна увага Президента України і Уряду до формування фондового ринку в Україні, на мій погляд, мають забезпечити консолідацію усіх здорових сил для якнайскорішого подолання проблем на ринку цінних паперів в Україні.

Від цього виграють всі. Тим більше, що частіше топтатися на проблемах а не вирішувати їх - простіше. А інколи проблеми вигадані.

3.2 Перспективні напрямки розвитку ринку

Для подальшого ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні несамперед необхідна цілеспрямована політика держави у розвитку ринку цінних паперів. При цьому слід витримувати ідеологію розвитку ринку на засадах еволюційності, соціальної спрямованості, цілісності, прозорості, гласності та державного регулювання. Законодавча база фондового ринку повинна будуватися на трьох засадах : наповнення ринку цінними паперами, формування ринкової інфраструктури, захист прав та інтересів інвесторів.

Розвиток ринку має відбуватися знизу шляхом створення відкритих акціонерних товариств та перетворення закритих акціонерних товариств у відкриті. Необхідно в наступному акції підприємств загально національного значення директивно вводити в лістинг фондової біржі.

Створення інфраструктури є обов'язковим етапом повного досягнення цілей макроекономічної політики розвитку ринку цінних паперів. Ринок має бути комп'ютеризованим та автоматизованим, а оскільки інформаційні технології змінюються досить швидко, повинні здійснюватися заходи щодо їх своєчасної модернізації.[28]

Необхідний ефективний механізм ціноутворення, який досягається за рахунок публічності, гласності та прозорості біржової торгівлі. Цьому має сприяти подальший розвиток інформаційного простору ринку цінних паперів, що підвищує гарантії надійності для інвесторів. Прозорість ринку забезпечується своєчасним і повним розкриттям інфорації про емітентів, їх цінні папери, результати біржових котирувань.

Наступним етапом є інтернаціоналізація українського фондового ринку - вихід цінних паперів українських емітетентів на зарубіжні ринки та обіг в Україні іноземних цінних паперів. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку прийняла з цих питань відповідні положення, та поки що жодного іноземного цінного паперу на українському ринку немає. Що ж стосується виходу цінних паперів вітчизняних емітентів на закордоні ринки, то вони повинні бути конкурентоспроможними на цих ринках і відповідати вимогам лістину відповідних фондових бірж.

Головним завданням є створення Єдиної національної системи електронного обігу цінних паперів в Україні, яка має включати :

- єдину систему фондової торгівлі;

- єдину Національну депозитарну систему ( на базі Національного депозитарію України шляхом злиття усіх депозитаріїв);

- єдину розрахунково - клірингову систему ( на базі Національного банку Україні)

- єдину телекомунікаційну фондову систему;

- єдину систему гарантій прав інвесторів ( шляхом створення Всеукраїнського гарантійного ринкового фонду).

Саме на базі Єдиної системи електронного обігу цінних паперів в Україні можна забезпечити ефективне функціонування фондового ринку на принципах цілісності та прозорості, високої ліквідності, що створить умови для його інтеграції у світові ринки капіталів та ефективного залучення як вітчизняних, тае й іноземних інвестицій у розвиток національної економіки.

В цілому Україні потрібний ефективний механізм залучення прямих внутрішніх та іноземних інвестицій у розвиток вітчизняного виробництва, сприятливий і стабільний інвестиційний клімат.

У розвитку всесвіту кардинальну роль відіграють вибухи зірок, які мають у своїй основі ланцюгову ядерну реакцію та внаслідок яких виникають нові планетарні сонячні системи.

Саме такого “інвествибуху” з відповідною “ланцюговою інвестиційною реакцією” сьогодні не вистачає економіці України, щоб вивести її на траекторію стабільного зростання.

Такий “інвестиційний вибух” можна створити шляхом прийняття Верховною Радою України відповідних доповнень до законів щодо докорінних змін у процесах приватизації стратегічно важливих підприємств. Йдеться про їх корпоратизацію ( перетворення в акціонерні товариства) з наступною приватизацією через залучення прямих інвестиційних коштів у розвиток цих підприємств шляхом випуску та розміщення на фондових біржах нових додаткових емісій акцій.

Розмір таких емісій повинний дорівнювати вартості інвестиційних проектів по їх реконструкції, модернізації і впровадженню сучасних енергозберігаючих та екологобезпечних технологій, що приведе до збільшення випуску конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках.

Слід також законодавчо встановити, що акції відкритих акціонерних товариств, які створюються на базі стратегічно важливих та інвестиційно привабливих підприємств, випускаються у бездокументарній формі в Національній депозитарній системі, а їх обіг здійснюється виключно на організованих ринках через лістинг фондових бірж.

Таких захід, поряд з формуванням Єдиної системи електронного обігу цінних паперів, дасть змогу створити в країні ефективний інвестиційний механізм.

Якщо економіка нашої країни вийде на траекторію зростання внаслідок того, що ефективно запрацюють перші 50 - 100 стратегічних підприємств загальнонаціонального значення, то це, за принципом “ланцюгової інвестиційної реакції”, сприятиме відродженню роботи ще 500 - 1000 середніх та малих підприємств. А це - відновлення декількох мільйонів робочих місць, зростання обсягів виробництва, заробітної плати, надходжень до Державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду. Паралельно буде вирішуватись і низка інших соціальних проблем.

Водночас слід послідовно обмежувати, а згодом взагалі заборонити обіг цінних паперів на неорганізованих позабіржових ринках, встановивши, що позабіржові угоди з купівлі - продажу цінних паперів оскарженню в судовому порядку не підлягають.

На ринку цінних паперів має функціонувати система інституціональних інвесторів - недержавних пенсійних фондві, страхових компаній, інвестиційних та іпотечних банків з відповідним законодавчим забезпеченням.

Для поповнення обігових коштів та модернізації виробництва підприємствам слід ширше практикувати випуск облігацій, які котируються на фондовій біржі.

Необхідно розвивати систему підготовки кадрів для національного ринку цінних паперів та їх науково - методичного забезпечення шляхом вузівської та післявузівської підготовки, навчання в аспірантурі, створення науково - дослідних закладів фондового ринку, підготовки та випуску спеціальної літератури.

Формуваня і розвиток ринку цінних паперів має проходити паралельно з приватизаційними процесами.

Нинішнім етапом грошової приватизації передбачається розміщення акцій приватизованих піпдриємств шляхом пільгового продажу, продажу на фондовій біржі, проведення комерційних конкурсів.

При цьому значну частку акцій планується розміщувати на комерційних конкурсах, які вже неодноразово проводяться кулуарно, за участю одного покупця, із заниженням вартості державної власності, що змушує Фонд державного майна України згодом анулювати їх результати. Є приклади, коли покупці придбають контрольний пакет акцій підприємства лише для того, щоб зупинити виробництво і тим самим усунити з ринку конкурента.

Як засвідчила практика, стабільним та оперативним джерелом надходження коштів до Державного бюджету був, є і залишається продаж державних пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що створенні в процесі приватизації, за грошові кошти фізичним та юридичним особам на фондовій біржі. Майже семирічна практика проведення грошової приватизації через Українську фондову біржу довела свою ефективність. Продаж акцій здійснюється відкрито, на конкурсній основі і прозоро, а отримані кошти негайно перераховуються до бюджету. Створюються абсолютно рівні умови і можливості для участі кожної зацікавленої особи у приватизаційних процесах. Ціна продажу акцій інвестиційно привабливих підприємств значно перевищує їх номінальну вартість. Тому проведення приватизації через фондову біржу має стати основною формою проведення приватизаційних процесів.

Першим конкретним кроком в цьому напрямку повинна бути докорінна зміна орієнтирів та практики проведення приватизації як основного засобу здійснення економічних реформ. Слід відмовитися від тих напрямків реформування та приватизації, що привели Україну до перманентного кризового стану, визначати загальнонаціональні пріоритети у подальшому проведенні соціально - економічних реформ.

При цьому необхідно докорінно змінити практику оцінки майна та активів об'єктів, що приватизуються, формування статутних фондів підприємств. Їх необхідно проводити на основі експертної оцінки та висновків аудиторів, що створить можливість випуску адекватних нових емісій акцій приватизованих підприємств.

Враховуючи світовий досвід та практику залучення інвестицій на розвиток економіки, які здійснюються переважно на біржових ринках цінних паперів, це має бути ефективний механізм надходжень прямих інвестицій у розвиток промислових підприємств, а також грошових коштів до Державного бюджету в процесі приватизації.

З цією метою доцільно створити галузеві та міжгалузеві комплекси у формі холдингових компаній, що об'єднують промислові підприємства групи Г, на базі яких утворюються відкриті акціонерні товариства.

Наступним етапом є випуск цими акціонерними товариствами нових емісій акцій, вартість яких повинна дорівнювати вартості інвестиційних проектів щодо реконструкції та модернізації підприємств.

Грошові кошти, одержані від продажу акцій нових емісій спрямовують виключно на розвиток підприємств, що їх випустили, а від продажу державних цінних пакетів акцій - до Державного бюджету.

При цьому однією з основних умов продажу має бути те, що стратегічному інвестору, який викупить понад 20 % акцій, у довірче управління передається на певний термін державна частка акцій у загальній кількості до 49 % від статутних фондів товариств, що входять до складу холдингових компаній, при збереженні 51 % під контролем держави.

Наступним етапом в приватизаційному процесі слід вважати створення сприятливого інвестиційного клімату, який включатиме в першу чергу пільгове оподаткування.

Для успішного здійснення прямих інвестицій у розвиток підприємств ініціюється прийняття законів про пільги для інвесторів на ринку цінних паперів які інвестують кошти безпосередньо у розвиток приватизованих підприємств. Законами передбачається звільнення фізичних і юридичних осіб, які здійснюють прямі інвестиції (вкладають кошти в акції нових емісій), від декларування та оподаткування, що сприятиме легалізації тіньового капіталу і його залучення у виробничу сферу економіки країни.

Ефективному розміщенню акцій нових емісій буде сприяти їх випуск у вигляді бездокументарних цінних паперів на пред'явника.[27]

Здійснення зазначених заходів дозволить створити ефективні інвестиційні механізми та сприятливий інвестиційний клімат в Україні, запобігатиме кризовим явищам на фінансовому ринку та значною мірою підвищуватиме ефективність грошової приватизації.

Поряд з механізмом приватизації необхідно ввести механізм деприватизації ( націоналізації), коли держава викупає у акціонерів контрольний пакет акцій ретельно працюючих та прибуткових підприємств. І навпаки, якщо державне підприємство працює нерентабельно, держава здійснює продаж контрольного пакету його акцій приватним інвесторам.

В цілому спрямованість реформ має бути у відповідності до державних пріоритетів. Це, насамперед, підтримка та розвиток стратегічно важливих галузей економіки України через механізм фондового ринку. Пітримці у першу чергу підлягають підприємства:

На держаному рівні :

- військово - промислового комплексу;

- залізничного транспорту;

- авіаційного та космічного будування;

- телекомунікацій;

- нафтогазодобувної та переробної промисловості.

На муніципальному рівні :

- виробництво будівельних матеріалів;

- переробки сільськогосподарської продукції

- виробництво алкогольних та тютюнових виробів та інше.

Лише за цих умов можна забезпечувати підтримку малого бізнесу та його розвиток. Світова практика свідчить, що приватна власність виправдовує себе у малому бізнесі, дрібній торгівлі та громадському харчуванні тощо, в інших галузях промисловості переважним є корпоратизація та акціонування, перехід до так званого народного капіталізму, по суті - ринкового соціалізму.

Ринок цінних паперів має бути тією ланкою ланцюжка перетворень, за допомогою якої реалізується можливість ефективного виходу з економічної крихи, здійснюється перехід до фінансової стабілізації та поступового впевненого економічного зростання. А це забезпечить утвердження України не тільки як незалежної держави у політичній сфері, а також і як рівноправної країни у європейській та світовій спільноті в економічній сфері.

Висновок

Сьогодні ринок цінних паперів України знаходиться в стадії розвитку. При цьому мається значний потенціал як з боку професійних учасників ринку, так і з боку інвесторів.

Позитивну роль у розвитку ринку відіграють:

факт появи на ньому акцій приватизованих промислових підприємств, завдяки чому збільшується обсяг "предмета діяльності", тобто цінних паперів;

значна зміна фондового ринку, за рахунок активізації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;

перспективи створення інституту незалежних реєстраторів, що значно полегшить процес переоформлення іменних цінних паперів, збільшить швидкість їхнього обороту й у значній мірі зрівняє права акціонерів;

наявність кваліфікованих професійних учасників ринку цінних паперів;

удосконалювання законодавства, що регулює діяльність фондового ринку України.

Безумовно, регулювання відносин на ринку цінних паперів має потребу в зробленій нормативно-правовій базі. Однак, говорити про останній поки особливо не приходиться. У принципі, саме це є основою недоліків, що маються на сьогоднішній день на ринку цінних паперів в Україні, серед яких можна виділити наступні:

1. Усе ще не одержала логічного завершення розробка правового забезпечення формування національного ринку цінних паперів

2. До створення справді цивілізованих інвестиційних інститутів, покликаних виконувати посередницькі функції між емітентами і покупцями цінних паперів, "дистанції величезного розміру". Фактично незадіяними чи задіяними вкрай незначно в цій найважливішій справі залишаються банки, система казначейства і валютна біржа. Ситуація збільшується і підірваної через несумлінну (якщо не сказати більше) діяльності репутацією великої кількості фінансових посередників.

3. В Україні поки ще відсутня чітка система гарантій розміщення цінних паперів як для вітчизняних так і для іноземних фізичних і юридичних осіб.

4. Питання про лімітування покупки окремих видів цінних паперів в Україні (на відміну від Росії, де ліміт покупки державних короткострокових зобов'язань для фірм-нерезидентів складає 10%) поки в практичній площині не ставиться.

5. Дотепер не урегульоване питання про присутність на національному ринку цінних паперів фірм-нерезидентів у якості самостійних фінансових партнерів.

6. Не доведена до логічного завершення і технічна сторона справи. Так, у результаті вибіркового обстеження стану ринку цінних паперів в Україні, проведеного торік Управлінням статистики України разом зі статистичними управліннями Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Львівської, Полтавської, Харківський областей і м. Києва, установлено, що тільки 76% цінних паперів були надруковані з усіма необхідними реквізитами, включаючи захист.

7. Розвиток національного ринку цінних паперів багато в чому стримується усе ще неадекватною сприйнятливістю населення. Навіть у Росії гроші в цінні папери (акції й облігації) вкладають лише 2% жителів Москви і 3% петербуржців, ще меншу активність виявляють наші співгромадяни. З недовірою відноситься населення (після відомих подій) до держави.

8. Нормальне функціонування ринку цінних паперів утрудняється істотною недостачею достовірної і докладної інформації. Разом з тим, недосконалість інформаційного забезпечення обумовлено ще і відсутністю належної стандартизації обліку цінних паперів відповідно до міжнародних стандартів. І, нарешті, на національному ринку цінних паперів поки ще не знайдене оптимальне співвідношення біржових і позабіржових наявних і безготівкових оборотів.

Так що поряд з наявними позитивними сторонами функціонування ринку цінних паперів в Україні на даному етапі можна, у той же час, “взяться за голову”, дивлячись на наявні недоліки. І поки вони не будуть урегульовані законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції (що ми бачимо в розвитих капіталістичних країнах), з іншого боку, то залишається лише сподіватися на поліпшення ситуації в даному питанні. А це можливо лише при одночасному налагодженні економіки України у всіх її сферах без винятку. І лише після цей ринок цінних паперів зможе адекватно й органічно влитися в налагоджену економіку.

Список літератури

1. Закон України від 18 червня 1991 р. зі змінами і доповненнями "Про цінні папери і фондову біржу" // Відомості Верховної Ради України.-- 1991.-- № 38.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” , 16.12.2000 р.

3. Закон України “Про обмеження монополізму і забезпеченні вільної конкуренції в підприємницькій діяльності” “Голос України” 2 травня 1992 р.

4. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” 1992 р.

5. Закон України від ЗО жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" // Відомості Верховної Ради України.-- 1996.-- № 51.

6. “Правове забезпечення діяльності на ринку цінних паперів в Україні” - К. : Міжнародний центр приватизації, інвестиції, менеджменту, 1997

7. А. Баронський "Ринок цінних паперів в Україні." "Фінансова Україна" 22 червня 1995 р.

8. Агроскин В. “Що таке фондова біржа” М. 1991 р.

9. Алексеев М.Ю. Рынок ценных бумаг.-- М.: Финансы й статистика, 1992.

10. Алехин Б.Й. Рынок ценных бумаг.-- М.: Финансы й статистика, 1991.

11. Алехин Б. “Ринок цінних паперів” М. 1991 р.

12. Аптекар С., Чумаченко Н. “Комплексне дослідження функціонування бірж на ринку України” “Економіка України” № 12 2000 р.

13. Браун Б. Кількісні методи фінансового аналізу. - М., 1996р.

14. Буфатина Й. Общие требования к финансовой отчетности: характеристика и принципы подготовки /У Все о бухгалтерском учете. - 2000. - №8. - с.6-8.

15. Гондар П. Визначення економічного становища підприємства // Економіка, фінанси, право - 1998. - №5. - с. 3-5

16. Гуськов И.Б., Давыдов В.М. Практика антикризисного управления предприятием АІІК: Учеб. пособие для вузов - М.: Колос, 1999. - 199с.

17. Данилов Ю. “Фондові біржі” ж. “Біржові відомості” 1999 р. №6.

18. Деренская Я. Финансовое состояние предприятия II Бизнес-информ. -- 1997.-№19.-с.43-46.

19. Дмитро Кошовий "До чого ж хочеться, братики, у ГКО з урядом гратися.""Фінансова Україна" №23 від 8 червня 1995 р.

20. Драчев С. “Фондові ринки США” М. 1991 р.

21. Ещенко С. “Біржа: задачі і функції” “Економіка України” №3 1999 р.

22. Калина А.В. и др. Современный зкономический анализ и прогнозирование (микро-макроуровень): Учебно-методическое пособие. Изд. 2-е К.: МАУП, 1998.-266с.

23. Каракоз И.И. Теория економического анализа. - К., Высшая школа, 1989 г.

24. Кейнс Д. “Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей”

25. Керанчук Т. Фінансова стабільність підприємства: методичний аспект її оцінки // Економіка України. - 2000. - №1. - с.83-86.

26. Ковалев В.В. Управление финансами: Учебное пособие - М.: Пресса, 1998. - 160с.

27. Коваленко Л., Левченко О. Проблеми оцінки фінансового стану підприємств у світі змін структури та змісту статтей балансу // Сіверянський літопис. - 1999. - №4. - с. 200-203.

28. Колесник В.В. Ринок цінних паперів і принципи правового регулювання.-- К., 1998.

29. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет, анализ хозяйственной деятельности и аудит в условиях рынка. - М., Перспектива, 1992 г.

30. Конспект лекцій по економічній теорії. Василевський А.К.

31. Крутик А.Б., Хайкин М.М. Основы финансовой деятельности предприятия: Учебное пособие для вузов. - Изд. 2-е, перераб. й доп. - С.-Пб.: Бизнес-пресса, 1999.-445с.

32. Любушин Н.П. й др. Анализ финансово-зкономической деятельности предприятия: Учебное пособие для вузов / Под ред. Н.П. Любушина - М.: ЮНИТИ, 1999.-470с.

33. Макконел К., Брю С. “Экономикс”

34. Маслов С. “Уроки ринку цінних паперів 1992 р.” м. “Фінансова газета” 1993 р.

35. Мендрул О.Г. Фондовий ринок. Операції з цінними паперами. - К.: 2000

36. Митрофанов Г.В. Методика аналізу фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. - К., Торгово-економічний інститут, 1993 р.

37. Муравьев А.И. Теория економического анализа. - М., Финансы и статистика, 1988 г.

38. Мусатов В.Т. Фондовьій рьінок: Инструментьі й механизмьі.-- М.: Международ- ньіеотношения, 1991.

39. Мусатов В. “Фондова біржа” ж. “Питання Економіки” 1991 р. №7.

40. Орлів В. “Все про фондову біржу” М. 1991 р.

41. Оскольский В.В. "Реалії і перспективи ринку цінних паперів в Україні." "Вісник Національного банку України" №1, 2001 р.

42. Оскольський В.В. Ринок цінних паперів України : погляд через призму діяльності Української фондової біржі. - К.: УФБ, 2001. - 216 с.

43. Павленко А., Пастухів А., Войчак А. “Концепція й організаційно-економічні принципи розвитку національного ринку України” “Економіка України” № 3 1994 р.

44. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент: Управление денежным оборотом предприятия: Учебник для вузов - М.: Банки й биржи, 1995. - 400с.

45. Павлова Л.Н. Финансы предприятий. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. - 354 с.

46. Податкова система України / За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - 325с.

47. Рубін Ю. “Товарні і фондові біржі” М. 1991 р.

48. Слав'юк О.М. Фінанси підприємства. - К.,1999р.

49. Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава - податки - бізнес. - К.: Либідь, !992.

50. Тарасенко О. “Замітки до Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” Голос України” 5 червня 1992 р. - 150 с.

51. Устенко О.Л. Экономика предприятия: методическое пособие. - Изд. 2-е, стереотип. - К.: МАУП, 1999. - 43с.

52. Уткин Е.А. Финансовый менеджмент. - М., 1998 г.

53. Ушакова Й. и др. Анализ финансового состояния предприятия // Бизнес-информ. - 1997. - №21. - с.75-78.

54. Финансовый менеджмент / Авт. кол. под рук. Е.С. Стояновой. - М.: Перспектива, 1996.

55. Финансы предприятий / Л.М. Павлова - М.: Финансы ЮНИТИ, 1998 - 354 с.

56. Финансы предприятий: Тексты лекций / Под ред. А.Н. Поддерегина. - К., 1998. - 245 с.

57. Фисенко М.А. Финансы предприятий. - Минск, 1995.

58. Фінанси підприємств. Підручник / за ред. А.М. Поддєрьогіна - К.: КНЕУ, 2000 - 460с.

59. Цінні папери: сутність, біржові операції, обіг: Збірник нормативної документації.-- К., 1992.

60. Чуй І. Фінансовий стан підприємства і механізм його стабілізації (на прикладі ВАТ "Прикарпатпромарматура") //' Фінанси України. - 1999. - №2. -с.31-36.

61. Швецов Н.П. Депозитарная деятельность на фондовом рынке. - К. : Вісник фондового ринку, 1998

Додаток 1

Порівняльна таблиця продажу на УФБ та її філіях цінних паперів на торгах "з голосу" та державних пакетів акцій протягом 1997 року

Місяць	Кількість проданих цінних паперів, шт.	Загальна сума продажу, тис.грн.
	Торги "з голосу"	Продаж ДПА	Торги "з голосу"	Продаж ДПА
Січень	4759671	2135198	48.99	781.02
Лютий	580447	1143544	426.89	350.43
Березень	500	1457220	0.59	1139.30
Квітень	276414	854350	233.37	383.40
Травень	700	785852	5.460	287.13
Червень	1030860	144871	266.18	39.492
Липень	3400	4940855	10008.56	2153.10
Серпень	1200	588594	3.46	181.24
Вересень	9571677	3774758	113.30	894.92
Жовтень	200	1576023	0.21	258.42
Листопад	64100	2079114	2.66	495.26
Грудень	11664245	16502237	123.53	4858.32
Всього	27953414	35982616	11233.20	11822.03

Додаток 2.

Обсяги укладених угод на УФБ та її філіях: протягом 1998 року

Додаток 3.

Обсяги укладених угод на УФБ та її філіях: протягом 1999 року

Додаток 4.

Обсяги укладених угод на УФБ та її філіях: протягом 2000 року

Додаток 5

Обсяги продажу на Українській фондовій біржі акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств

Размещено на Allbest.ru