Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз кредитування

Зміст

кредитування позика кредитоспроможність

• Вступ
• 1. Теоретичні положення щодо забезпечення повернення банківських позичок
• 1.1 Необхідність, форми та види кредиту
• 1.2 Принципи кредитування підприємств банками
• 1.3 Оцінка кредитоспроможності підприємства як гарантія забезпечення повернення позики
• 2. Аналіз кредитування ВАТ «Чернігівавтосервіс»
• 2.1 Аналіз фінансового стану та оцінка кредитоспроможності підприємства
• 2.2 Вибір основних джерел кредитування підприємства та аналіз кредитного портфелю банку
• 2.3 Оцінка ефективності кредитування підприємства
• 3. Шляхи поліпшення кредитного обслуговування ВАТ «Чернігівавтосервіс» установами банків
• Висновок
• Література
• Додатки

Вступ

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

В умовах надзвичайно складної загальноекономічної ситуації в країні, комерційні банки відіграють важливу роль у відродженні та гармонізації економіки України. Вони можуть бути головними чинниками покращення економічного стану країни, бути тими каталізаторами, які прискорять вихід нашої держави з економічної кризи, оскільки розбудова та становлення ринкової економіки неможлива без розвитку фондового ринку, без доступних та дешевих кредитів для вітчизняних виробників, без інвестицій в перспективні проекти, без модернізації та оновлення технологій виробництва.

Одним із способів досягнення такого покращення є розширення відносин банку та підприємства, або розширення кредитної діяльності українських банків на території України. Постійне збільшення кредитних вливань в розвиток вітчизняного виробництва привиде до зростання валового національного продукту, до збільшення виробництва та експорту продукції, до покращення соціального стану громадян України, до економічного росту в країні.

Кредит надається на умовах повернення. Економічною основою повернення кредиту є те, що кредитор вибирає такі сфери вкладення позичкових засобів, кількісні параметри позики, методи її погашення, умови кредитного договору, при яких створювалися б такі передумови, за яких кредит можна погасити вчасно.

Міжнародний досвід діяльності банків виробив механізм організації повернення кредиту, який включає в себе: а) порядок погашення позички за рахунок виручки (доходу); б) юридичне закріплений порядок її погашення в кредитному договорі; в) використання різних форм забезпечення повноти і своєчасності зворотного руху позички.

Під формою забезпечення повернення кредиту слід розуміти конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання. Якщо механізм погашення позички за рахунок виручки (доходу) і його закріплення в кредитних договорах є основною передумовою повернення кредиту, то визначена форма забезпечення повернення представляє собою гарантію цього повернення. Тому дана тема є актуальною на даний момент.

Задачами даної роботи є:

- розглянути питання що стосуються відносин між банком та підприємствами;

- провести аналіз фінансового стану позичальника та підприємства що кредитується;

- проаналізувати ефективність відносин підприємства з банком.

1. Теоретичні положення щодо забезпечення повернення банківських позичок

1.1 Необхідність, форми та види кредиту

Кредит існував не завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридичне самостійні особи.

Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру:

продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив свій товар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит -- за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передачею товару і грошей із рук у руки. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення -- виробництва, споживання.

В умовах сучасного розвитку товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економічних зв'язків не тільки в межах однієї країни, айв усьому світі дуже ускладнився. За таких умов його навіть неможливо собі уявити без кредиту. Адже внаслідок спеціалізації виробників на виготовленні певних товарів і викликаного нею кооперування суспільне виробництво перетворилось у свого роду величезний замкнутий ланцюг тісно пов'язаних між собою товарно-грошовими відносинами ланок -- товаровиробників, продавців, споживачів. І щонайменше порушення у будь-якій із цих ланок може призвести до того, що вона не розрахується за своїми зобов'язаннями з іншими його ланками. Як наслідок, може бути порушений нормальний обмін товарами між окремими учасниками товарно-грошових відносин, тобто цей ланцюг може «розірватись». Саме в цьому полягає абстрактно-теоретична можливість кризи збуту товарів у суспільстві, котра стає реальною, якщо подібні порушення набувають масового характеру. Все це досить негативно може вплинути на фінансово-господарську діяльність цілого ряду учасників суспільного відтворення. Тому суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит. Звідси існування товарного виробництва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту.

Питання про форми та види кредиту з практичного погляду не має такого важливого значення, як інші складові теорії кредиту. Можливо, цим пояснюється надто вільне трактування цього питання в більшості публікацій з теорії кредиту. Важко віднайти навіть два підручники, в яких давалось би однакове трактування сутності та асортименту, форм і видів кредиту. І справа не тільки в різній їх кількості, а й у тому, що нерідко одне й те саме поняття одні автори називають формами кредиту, інші -- видами, і навпаки. Деякі автори говорять лише про форми кредиту і зовсім не згадують про види. Такий різнобій може негативно впливати на практику організації кредитування, зокрема на розроблення її нормативно-інструктивного забезпечення.

Для науково обґрунтованого вирішення цього питання потрібно насамперед виробити єдиний методологічний підхід до визначення критеріїв класифікації кредиту. На наш погляд, такий підхід повинен враховувати:

-- відмінності самих понять форми та виду;

-- відмінності у внутрішній структурі кредиту та її окремих сегментів;

-- практичну доцільність та зручність у користуванні.

У загальноприйнятому розумінні форма -- це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов'язаний внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. Оскільки кредит -- явище суспільне (економічні відносини), про форму його можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, якого він може набувати в процесі руху і який не розкриває його внутрішньої сутності та структури. Тому критеріїв для вичленення форм кредиту не може бути багато.

Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві -- товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві -- товарна і грошова. Ці форми визначають лише загальні контури кредиту і не зачіпають його внутрішньої структури. Отже, їх не може бути багато. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти -- фінанси, торгівля тощо. Проте це не суперечить призначенню форми. Адже вона -- лише найбільш узагальнена, контурна характеристика і може бути спільною для близьких за родовою ознакою явищ.

У загальноприйнятому розумінні вид (у практиці класифікації) -- це підрозділ, що об'єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу-- роду. Тому видова характеристика застосовується щодо внутрішньої структури об'єкта дослідження, у нашому випадку -- кредиту. Оскільки кредит має значну кількість структурних проявів, то може застосовуватися багато критеріїв його класифікації та виділятися багато його видів. Але всі вони «вписуються» в одну з двох форм кредиту, конкретизуючи Їх внутрішній зміст.

Такий підхід до класифікації форм і видів кредиту видається виправданим і з позицій практичної доцільності. Він спрощує розуміння внутрішнього взаємозв'язку між окремими проявами кредиту, що повинно сприяти кращій організації кредитних відносин.

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту -- вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності'.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту . Проте так ставити питання можна лише стосовно окремої позички. Кредит же -- процес безперервного руху вартості і виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу.

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення -- при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин прийнято виділяти банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У банківському кредиті суб'єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті -- держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб'єктами є господарюючі структури, у міжнародному кредиті -- резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб'єктів є фізична особа.

За такого критерію класифікації одна і та сама позичка може бути віднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейному господарству може належати до банківського кредиту і до особистого (приватного).

Тому неправомірно протиставляти товарну форму кредиту грошовій як менш розвинену, менш прогресивну. Відмінності між ними зводяться переважно до сфер і обсягів застосування -- грошова форма застосовується значно ширше, ніж товарна, оскільки перерозподіл вартості, що забезпечується кредитом, здійснюється переважно в грошовій формі.

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити:

-- виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;

-- споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

На перший погляд, складається враження, що тільки виробничий кредит відповідає всім закономірностям руху кредиту, оскільки в результаті його використання створюється нова вартість і передумови для повного повернення позиченої вартості кредитору. У сфері ж особистого споживання позичена вартість знищується, «проїдається» і тому тут не створюються передумови для її зворотного руху як ключової ознаки кредиту. Отож, споживчий кредит, здається, можна вважати аномалією. Проте це не так. Особисте споживання, «знищуючи» вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростання вартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело повернення позиченої вартості кредитору. Тому і споживчий кредит цілком відповідає усім закономірностям руху кредиту.

За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років) кредити. Як зазначалося вище, в основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообороту капіталу, у формуванні якого бере участь позичена вартість.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:

-- кредити в промисловість;

-- кредити в сільське господарство;

-- кредити в торгівлю;

-- кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;

-- кредити в інші галузі.

Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичне значення. Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфіка кругообороту капіталу, яка обумовлює адекватну організацію самого кредитного процесу.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:

-- кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

-- кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва -- житлових будинків, літаків, кораблів тощо);

-- кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);

-- кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту:

-- забезпечений і незабезпечений;

-- прямий і опосередкований;

-- строковий і прострочений, пролонгований;

-- реальний, сумнівний, безнадійний;

-- платний, безплатний.

Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внутрішньої сутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структуру кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.

1.2 Принципи кредитування підприємств банками

Підприємства отримують кредити на умовах строковості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.

Принцип строковості означає, що кредит має бути погашений у визначений строк. Дотримання цього принципу відкриває кожному окремому підприємству можливості для одержання нових банківських кредитів, а також дає змогу уникнути сплати банку підвищених відсотків за несвоєчасне погашення суми позички. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує до нього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі кредиту.

Принцип повернення найтісніше пов'язаний із принципом строковості. Кредит має бути погашений у строк, визначений кредитною угодою. Розрізняють: строкові, пролонговані і прострочені кредити.

Строкові кредити підприємства повертають своєчасно у визначений термін.

Пролонговані кредити з'являються в підприємства за тимчасового браку коштів з причин, що не залежать від результатів його діяльності, і за згоди банку відстрочити термін погашення.

Прострочені кредити виникають тоді, коли в підприємства немає коштів для їх погашення. Наявність таких кредитів свідчить про скрутний фінансовий стан підприємства. Джерелом сплати відсотків за простроченими кредитами є прибуток підприємства після сплати податків.

Кредит надається підприємству на конкретно визначені цілі, передбачені кредитним договором. Залежно від цілей розрізняють:

1) кредит для фінансування оборотного капіталу;

2) кредит для фінансування основного капіталу.

Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридично оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту:

* заставне зобов'язання;

* договір-гарантія;

* договір-порука.

Використання застави як форми забезпечення повернення кредиту здійснюється згідно із Законом України «Про заставу». Заставляти можна майнові права та майно, яке може бути відчужене заставодержателем і на яке може бути звернене стягнення.

Застава майна може здійснюватись передаванням товаророзпорядчого документа підприємством-позичальником кредиторові. Застава цінних паперів може здійснюватися передаванням їх заставодержателю в депозитне володіння. Майно, яке перебуває в спільній власності підприємств, передається у заставу тільки за згодою всіх співвласників. Заміна предмета застави відбувається за погодженням із заставодержателем.

Ризик випадкової втрати предмета застави несе, як звичайно, власник заставленого майна. Законом або договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодержателя, заставодавця або третьої особи. Державне підприємство, за яким закріплено право державного володіння, самостійно здійснює заставу майна за винятком суцільного майнового комплексу підприємства та його структурних підрозділів, будинків та споруд, застава яких відбувається з дозволу та на умовах, узгоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

У договорі застави має бути позначене найменування, місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, розмір та строк виконання зобов'язання, опис, оцінка та місцезнаходження майна, а також інші умови. Договір застави укладається в письмовій формі. Коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, договір застави нотаріально засвідчується. Нотаріальне засвідчення здійснюється: договору застави нерухомого майна -- за місцезнаходженням такого майна; договору застави транспортних засобів -- за місцем реєстрації цих засобів.

Звернення стягнення на заставлене майно підприємства може статися з рішення суду, господарського суду, третейського суду, а також у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусів.

Для укладання договору застави підприємство-заставодавець має передати банку (заставодержателю) такі документи:

а) договір страхування та страховий поліс;

б) докази згоди органу, який управляє майном, на укладання договору, а також докази, що органи приватизації та трудовий колектив було повідомлено про цей факт;

в) витяги з книги запису застав;

г) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально засвідчені зразки підписів своїх повноважних осіб;

д) документи, що підтверджують право власності заставодавця на предмет застави.

Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк певну плату за користування кредитом.

Витрати підприємств на оплату відсотків за кредит відносять до складу валових витрат виробництва і обороту, що зменшує суму оподатковуваного прибутку.

1.3 Оцінка кредитоспроможності підприємства як гарантія забезпечення повернення позики

Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов.

1. Учасники кредитної угоди мають бути суб'єктами господарської діяльності (підприємства, підприємці без створення юридичної особи).

2. Позичальник або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним.

3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.

4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство -- в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Банк-кредитор, оцінюючи діяльність підприємства-позичальника, ставить такі вимоги:

* позичальник має бути кредитоспроможним;

* позичальник має забезпечувати зростання обсягів виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг);

* співвідношення суми зобов'язань, включаючи суму кредиту, що планується отримати, до суми власного капіталу, як правило, повинно становити не більше 70:30, або банк встановлює інші вимоги щодо частки участі позичальника власними коштами в проекті, що кредитується.

* інвестиційний проект підприємства-позичальника має бути фінансово окупним та не передбачати виробництва з високим екологічним ризиком;

* кредит має бути забезпечений. Як застава використовуються акції, технологічне обладнання, нерухоме (будівлі) і рухоме (автотранспортні засоби, механізми) майно, товари, запаси, виробничі та інші активи, що належать підприємству-позичальнику і можуть бути прийняті в забезпечення згідно з чинним законодавством України. Відповідно до умов, що їх ставить більшість українських банків, дисконтована вартість застави має бути в обсязі 130--200% від суми зобов'язань позичальника. У процесі оцінювання майна, що передається в заставу, беруть до уваги його ліквідність.

Процедуру отримання кредиту підприємством показано на рис. 1.1.

На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди. За позитивних результатів переговорів банк готовий прийняти документи підприємства для розгляду.

На другому етапі підприємство звертається в банк і подає йому документи, потрібні для визначення юридичного статусу, фінансового стану підприємства, оцінки проекту, аналізу можливості його успішної реалізації, забезпечення кредиту, у тому числі:

* клопотання підприємства;

* копії установчих документів (статут, установчий договір) та змін і доповнень до них (якщо такі були), свідоцтво про реєстрацію (для приватного підприємця);

* бізнес-план проекту та додатки до нього або техніко-економічне обґрунтування заходу, що кредитується;

* баланси підприємства, звіти про фінансові результати за визначений період, декларацію про доходи (для приватного підприємця);

* перелік та розрахунок вартості майна, що передається банкові в заставу, з визначенням його залишкової балансової вартості, року будівництва чи випуску, місцерозташування, короткої характеристики;

* перелік інших документів, необхідних для проведення поглибленого аналізу фінансового стану позичальника:

Рис. 1.1. Структурно-логічна схема оформлення кредитної угоди

-- анкета позичальника;

-- засвідчені підприємством, а за потреби -- нотаріально засвідчені копії контрактів, які будуть оплачені за рахунок кредиту. Умови платежу за цими контрактами повинні передбачати переважно акредитивну форму розрахунків або оплату за фактично отриманий товар, або часткову попередню оплату;

-- копії контрактів (договорів про намір) на продаж виробленої в результаті реалізації кредитного проекту продукції;

-- форми бухгалтерської звітності за визначений термін діяльності, звіт про дебіторсько-кредиторську заборгованість на останню звітну дату. За короткострокового кредитування додатково додаються: фінансова звітність за останні 4 квартали; щоквартальний обсяг продажу продукції за останній рік;

-- на вимогу банку можуть подаватися розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості з обов'язковим зазначенням строків її виникнення й погашення, предмета заборгованості. За наявності простроченої кредиторської заборгованості неодмінно слід повідомити про конкретні заходи, ужиті для її погашення;

-- розрахунок помісячного грошового потоку на термін надання кредиту (за всіма видами діяльності);

-- звіт про проведення перевірок аудиторськими фірмами, якщо такі проводились;

-- відповідні документи, які підтверджують право власності на майно;

-- документи, що підтверджують повноваження осіб, які репрезентують інтереси підприємства-позичальника;

-- нотаріально засвідчені копії ліцензій на право здійснення статутної діяльності (у разі потреби).

Якщо позичальник не є клієнтом банку-кредитора, то на вимогу банку він додатково надає:

- довідку про рух коштів на всіх рахунках або виписки з рахунків (з поточного та валютних) підприємства-позичальника, засвідчені банком, який обслуговує підприємство за останні 6--12 місяців;

- довідку про брак (наявність) заборгованості за банківськими кредитами та про строки повернення підприємством-позичальником раніше одержаних кредитів;

- нотаріально засвідчену картку зі зразками підписів уповноважених осіб та відбитком печатки.

Погоджуючись на видачу довгострокового кредиту на будівництво нових об'єктів, розширення діючих потужностей, їх реконструкцію або технічне переоснащення, банк вимагає від підприємства вкладення його власних коштів, як заведено, в розмірі від 10 до 30 % вартості проекту.

При цьому підприємство подає до установи банку документи згідно зі стандартним переліком документів для довгострокового кредитування, а також додатково:

-- зведений кошторис будівництва;

-- відомості про договірну ціну;

-- контракти та договори на виконання робіт з будівництва, постачання обладнання та його монтажу, графік виконання робіт;-- документ про відведення земельної ділянки під будівництво даного об'єкта;

-- дозвіл органів виконавчої влади (Держархбудконтролю) на проведення будівельних робіт;

-- висновки експертизи -- відомчої, екологічної, охорони праці, енергетичної.

Банк має право вимагати від підприємства подання проектно-кошторисної документації для здійснення експертизи проектних рішень щодо будівництва.

Для підприємств, які є надійними і постійними клієнтами банку зі стабільною кредитною історією, перелік документів може бути коротшим.

Кредитування витрат з будівництва, реконструкції або технічного переоснащення здійснюється відкриттям підприємству невідновлюваної кредитної лінії. Кредитування розпочинається лише після використання підприємством-позичальником власних коштів, передбачених на ці заходи.

На третьому етапі банк:

* вивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство;

* оцінює його ділову репутацію та імідж;

* аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;

* визначає перспективи розвитку підприємства;

* перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту. Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела оборотних коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфіки та інших факторів.

Під час аналізу кредитоспроможності враховується також наявність чи брак у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позички.

Комерційний банк оцінює фінансовий стан підприємства перед наданням йому позички, а далі -- щокварталу.

В Україні критерії оцінки фінансового стану підприємства-позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно.

Для оцінки фінансового стану підприємства -- юридичної особи враховуються такі об'єктивні показники його діяльності:

* обсяг реалізації;

* прибутки і збитки;

* рентабельність;

* ліквідність;

* грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів);

* склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Рис. 1.2. Напрямки аналізу підприємства-позичальника для оцінювання його кредитоспроможності

Ураховуються також інші фактори:

¦ ефективність управління підприємством;

¦ ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі;

¦ наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства.

Комерційні банки можуть розробляти ще й додаткові показники оцінки підприємств-позичальників залежно від основного виду діяльності та форм власності.

На підставі проведеного аналізу системи основних показників діяльності комерційним банком визначається клас надійності підприємства-позичальника.

Для підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на які аспекти його діяльності банк звертатиме особливу увагу (рис. 1.2). Беручи до уваги оцінку кредитоспроможності позичальника й ефективності комерційної угоди (проекту), банк приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту і за позитивного рішення укладає з ним кредитний договір.

2. Аналіз кредитування ВАТ «Чернігівавтосервіс»

2.1 Аналіз фінансового стану та оцінка кредитоспроможності підприємства

Аналіз фінансового стану, кредитного портфелю та рівня прибутковості АКБ “Надра” за минулий рік засвідчив, що даний банк проводить активну кредитну діяльність, яка проявляється в постійному зростанні обсягів надання банківських кредитів фізичним та юридичним особам. Особливо великі обсяги кредитів надаються суб'єктам господарської діяльності, тобто юридичним особам.

Даний банк використовує дещо іншу методику оцінки рівня кредитоспроможності позичальника.

В даному розділі ми спробуємо проаналізувати дану методику оцінки за допомогою конкретного прикладу.

Отже, 1.04.2005 року до кредитного відділу АКБ “Надра” надійшла заявка від ВАТ “ Чернігівавтосервіс” на отримання довгострокового кредиту в розмірі 21 млн. грн., строком на 10 років. Мета отримання кредиту розширення виробничих можливостей підприємства за рахунок проведення реструктуризації виробництва. Тобто за допомогою даного конкретного прикладу ми проаналізуємо не тільки практичне застосування методики оцінки кредитоспроможності позичальника, що використовує АКБ “Надра”, а також розглянемо специфіку надання кредиту на виробничі потреби.

Звичайно в процесі надання кредиту позичальнику для банка найбільш важливим етапом є оцінка рівня його платоспроможності. Для цього можуть використовуватися різні системи показників, що характеризують рівень фінансової надійності позичальника.

АКБ “ Надра “ використовує наступну систему показників.

Таблиця 2.1 Оцінка фінансового стану ВАТ “ Чернігівавтосервіс”

Показники	1.01.2004	1.01.2005	?
Частка власних коштів	92.7	90,4	-2,3
Частка залучених коштів	7.3	9,6	2,3
Коефіцієнт співвідношення	0.078	0,105	0,027
Коефіцієнт покриття	1.698	1,96	0.0,262
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0.0895	0,01	-0,079
Коефіцієнт мобільності грошових коштів	0.0024	0.0011	-0.0013
Коефіцієнт мобільності дебіторської заборгованості (%)	40.5	28.4	-12.1
Коефіцієнт мобільності кредиторської заборгованості (%)	56.9	49.9	-7
Темп зростання дебіторської заборгованості	-	0.61	-
Темп зростання кредиторської заборгованості	-	0.76	-
Темп зростання валюти балансу	-	0.86	-
Частка прибутку в джерелах	-	0.009	-

В таблиці 2.1 поряд з показниками, що використовуються АКБ “Надра” для оцінки рівня кредитоспроможності позичальника, наведені розрахунки даних показників для ВАТ “ Чернігівавтосервіс” за 2004 рік. Таблиця 2.2 наводить методику розрахунку даних показників, більшість яких розраховується з застосуванням “Балансу” (Ф №1) ( Додаток 4) останній показник - з застосуванням “Звіту про фінансові результати” (Ф№2) ( Додаток 5 ).

На основі розрахованих показників проводиться детальний аналіз фінансового стану позичальника - в даному випадку ВАТ “Чернігівавтосервіс”.

Отже, на основі показників таблиці 2.8 проаналізуємо фінансовий стан ВАТ “Чернігівавтосервіс ” за 2004 рік.

Важливим показником визначення фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт власності, який показує ступінь незалежності підприємства, тобто здатність підприємства покрити власними коштами усі свої зобов'язання. Висока питома вага власного капіталу - позитивна характеристика надійності підприємства. Європейський стандарт передбачає розмір цієї величини не нижче 60%.

Формули розрахунків даних показників наведені в наступній таблиці:

Таблиця 2.2 Порядок розрахунку показників оцінки фінансового стану

Показник	Формула розрахунку	Формула розрахунку відповідно до нових форм звітності
Частка власних коштів	Власні кошти / сума балансу	1 розділ П / стр. 640
Частка залучених коштів	Залучені кошти / сума балансу	3 р. П + 4р. П / стр. 640
Коефіцієнт співвідношення	Залучені кошти / Власні кошти	3 р. П + 4р. П / 1 р. П
Коефіцієнт покриття	Оборотний капітал / короткострокові пасиви	Стр. 260 / стр. 620
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові вклади + КФВ / короткострокові пасиви	стр. 220 - 240 / стр. 620
Коефіцієнт мобільності грошових коштів	Грошові кошти / оборотні кошти	стр. 230-240 / стр. 260
Коефіцієнт мобільності дебіторської заборгованості (%)	Дебіторська заборгованність / оборотні кошти	стр. 160, 170-210 / стр.260 * 100 %
Коефіцієнт мобільності кредиторської заборгованості (%)	Кредиторська заборгованність / оборотні кошти	стр. 530-610 / стр. 260 * 100 %
Темп зростання дебіторської заборгованості	ДЗ поточного року / ДЗ попереднього року	стр. 160, 170-210 пот.року / стр. 160, 170-210 поперд. року
Темп зростання кредиторської заборгованості	КЗ поточного року / КЗ попереднього року	стр. 530-610 пот. року / стр. 530-610 поперд. року.
Темп зростання валюти балансу	Валюта балансу поточного періоду / валюта балансу базового періоду	Стр. 640 пот. року / стр. 640 поперед. Року.
Частка прибутку в джерелах	Чистий прибуток / сума балансу	Стр. 220 ( Ф2) / стр. 640.

Для нашого підприємства цей показник коливається в районі 90% на протязі року, що майже у 1.5 рази перевищує європейський стандарт.

Такий високий рівень власного капіталу може з одного боку свідчити о повній фінансовій незалежності підприємства, а з іншого, о нездатності підприємства залучити більшу кількість позикових коштів.

Подальший аналіз фінансових показників підтверджує друге припущення оскільки рівень платоспроможності та ліквідності даного підприємства за розглянутий період знаходиться на досить низькому рівні у порівнянні з встановленими стандартами.

Так рівень платоспроможності коливається від 1.698 до 1.96 що у відповідності з визначеними стандартами - 2.0-2.5, говорить про нездатність підприємства власними оборотними коштами покрити короткострокову кредиторську заборгованість.

Про рівень ліквідності на підприємстві взагалі говорити достатньо важко, оскільки зменшення рівня ліквідності з 0.0895 на початок 2004 року до 0.01 на початок 2005 року, ні в якому разі не відповідає тій величині яка повинна бути - близько 0.25. Такий низький рівень абсолютної ліквідності показує нездатність підприємства мобілізувати кошти для покриття короткострокової заборгованості. Цей факт підтверджує і низький рівень мобільності грошових коштів у оборотних коштах підприємства.

Аналіз дебіторської заборгованості показує що у порівнянні з початком 2004 року, коли рівень дебіторської заборгованості складав близько 40% оборотних коштів, на початок 2005 року цей рівень зменшився до 28.4% . Проте аналізуючи темпи зростання дебіторської заборгованості і темпи зростання валюти балансу, можна помітити закономірність, що збільшення суми дебіторської заборгованості привело до збільшення загальної суми балансу. Цей факт говорить про те, що валюта балансу зростає за рахунок дебіторської заборгованості, що показує негативну тенденцію у фінансовій стабільності підприємства.

Аналогічно можемо проаналізувати і кредиторську заборгованість. За 2004 рік намітилася тенденція зниження мобільності кредиторської заборгованості, що свідчить про неефективну політику використання позичкових коштів.

Рівень прибутку даного підприємства також знаходиться на низькому рівні . Це дає право припустити о нерентабельності даного підприємства.

Таким чином, фінансовий стан ВАТ “ Чернігівавтосервіс ” в межах періоду, що аналізується, характеризується низьким рівнем більшості вагомих за значенням фінансових показників, що свідчить про нестабільний фінансовий стан підприємства та низький рівень його платоспроможності.

2.2 Вибір основних джерел кредитування підприємства та аналіз кредитного портфелю банку

Таблиця 2.3 Аналіз структури кредитного портфелю

Вид забезпечення	на 01.01.2004 р.	на 01.01.2005 р.	Відхилення, %
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
Всього виданих кредитів в тому числі: - під заставу майна. - під страхування, гарантію або поручительство - без забезпечення (бланкові кредити) - пролонговані - прострочені - сумнівні	15574988 9048398 1198741 1487995 3633912 85093 120849	100,0 58,1 7,7 9,6 23,3 0,5 0,8	15134173 9059427 241458 1247486 4367923 97030 120849	100,0 59,9 1,6 8,2 28,9 0,6 0,8	- 1,8 -6,1 -1,4 5,6 0,1 -

Оскільки найбільшу питому вагу в активних операціях банку займають кредити надані суб'єктам господарської діяльності, то доцільно буде розглянути структуру кредитного портфелю АКБ “Надра”. Аналіз структури кредитного портфелю допоможе нам з'ясувати особливості кредитної політики банку, визначити рівень її ризикованості.

Станом на 01.01.2005 р. загальна, сума кредитної заборгованості становить 15 134 173 грн., в тому числі сума кредитів наданих іншим банкам - 720 849 грн. (4,8 %),

Загальна сума пролонгованих, прострочених та кредитів без забезпечення становить - 5 833 288 гри., або 38,5 %, що вказує: на підвищений ризик банку у проведенні кредитної політики.

В порівнянні з минулою звітною датою кредитний портфель банку зменшився на 440 815 гри. (або 2,8 %). Загальна сума "ризикових" кредитів збільшилась на 505 439 грн. (або 9,5 %) за рахунок збільшення пролонгованих кредитів на 734 011 грн. Сума бланкових кредитів зменшилась на 240 509 грн.

Таблиця 2.4 Аналіз структури доходів

№ пп	Статті доходів	на 01.01.2004 р.	на 01.01.2005 р.	Відхилення, %
		Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Процентні доходи за. коштами в інших банках за кредитами суб 'єктам господ. діяльності за кредитами фізичним особам за цінними паперами інші процентні доходи Комісійні доходи за операціями з банками за операціями з клієнтами Результат від торговельних операцій від торгівлі цінними паперами на продаж від торгівлі іноземною валютою Інші банківські операційні доходи Інші небанківські операційні доходи Д 0 Х 0 Д И:	2865080 386185 1707455 7755 763341 344 102986 3250 99736 33269 -10169 43438 43526 561 - 3045422	94,1 12,7 56,1 0,2 25,1 - 3,4 0,1 3,3 1,1 -0,3 1,4 1,4 - - 100,0	4962092 6633567 3086553 19580 1186549 843 237913 6822 231091 331212 203804 127408 50886 988 14932 5598023	88,6 11,9 55,1 0,4 21,2 - 4,3 0,1 4,2 5,9 3,6 2,3 0,9 - 0,3 100,0	-5,5 -0,8 -1 0,2 -3,9 - 0,9 - 0,9 4,8 3,9 0,9 -0,5 - 0,3 -

Що ж стосується кредитної політики банку, то тут, як можна було побачити, банк більшу частину власних кредитів надає під забезпечення, при цьому в якості забезпечення виступають як ліквідні так і не ліквідні засоби. Але в будь - якому випадку це характеризує намагання банку проводити менш ризиковану кредитну політику, яка сприяє забезпеченню нормального рівня ліквідності і дає можливості для її управління.

Аналіз фінансової діяльності банку не можливо проводити не враховуючи рівень прибутковості банківських операцій.

Структура доходів АКБ “Надра” за перший квартал минулого року наведена у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Аналіз структури витрат

№ пп	Статті витрат	на 01.01.2004 р.	на 01.01.2005 р.	Відхилення, %
		Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
1. 2. 3. 4. 5.	Процентні витрати за коштамм, одержаними від НБУ за коштами, одержаними від інших банків за коштами суб'єктів господарської діяльності за коштами фізичних осіб за цінними паперами власного боргу Комісійні витрати Інші банківські операційні витрати Інші небанківські операційні витрати витрати на утримання персоналу сплата податків (крім податку на прибуток) витрати на утримання основних засобів інші експлуатаційні витрати витрати на телекомунікації інші небанківські операційні витрати Відрахування в резерви ВИТРАТИ:	1016673 76103 87013 256468 597084 5 5626 9340 427605 158483 55240 47146 76813 26405 63518 1569470 3028714	33,6 2,5 2,9 8,5 19,7 - 0,2 0,3 14,1 5,2 1,8 1,6 2,5 0,9 2,1 51,8 100,0	2105048 74686 190554 551628 1285617 2563 12455 22282 962343 416706 118754 148419 140107 53928 84429 2390826 5492954	38,4 1,4 3,5 10,0 23,4 0,1 0,2 0,4 17,5 7,6 2,2 2,7 2,5 1,0 1,5 43,5 100,0	4,8 -1,1 0,6 1,5 3,7 - - 0,1 3,6 2,4 0,4 1,1 - 0,1 -0,6 -8,3 -

Основним джерелом доходів є: процентні доходи, які складають 4 962 092 грн., що становить 88,6 % всіх доходів, з них процентні доходи за наданими позиками юридичним особам - З 086 553 гри. (55,1 %). Доходи від операцій з цінними паперами складають 1 186 549 грн. (21,2 %).

За 2004 рік сума отримання відсотків перевищує суму сплачених відсотків в 2,4 рази (на 2 857 044 грн.), що характеризує прибутковість від кредитної діяльності з початку поточного року.

Поряд з аналізом доходів банку важливе значення має рівень видатків, оскільки саме різниця між ними визначає рівень прибутку.

Структура видатків АКБ “Надра” наведена у наступній таблиці:

Витрати банку за 2005 рік складали в цілому 5 492 954 гри.

В загальній сумі витрат за 2005 р. відрахування в резерви складають - 2 390 826 грн., тобто 43,5%, відсоткові витрати - 2 105 048 гри. (38,4 %), в тому числі за вкладами фізичних осіб - 1 285 617 грн. (23,4%), за коштами суб'єктів господарської діяльності - 551 628 грн. (10,0%). Інші небанківські операційні витрати складають 962 343 грн. (17,5%), в тому числі на утримання персоналу банку - 416 706 гри., тобто 7,6%, з них витрати за заробітну плату 273 678 грн. (5,0%).

Проаналізувавши структуру доходів та витрат, можна зробити висновок, що найбільш ефективною для банку є кредитна діяльність.

2.3 Оцінка ефективності кредитування підприємства

В попередньому розділі ми визначили, що ВАТ “Чернігівавтосервіс” має достатньо низькі показники фінансової надійності, що дозволяє зробити висновок про низький рівень платоспроможності даного підприємства. Звичайно, АКБ “Надра” може вже після проведення оцінки кредитоспроможності позичальника відмовити йому у наданні кредиту. Але в банку віддають перевагу проведенню комплексного аналізу всіх сторін процесу кредитування. В даному випадку мається на увазі оцінка ефективності вкладання коштів в певний проект та майбутній економічний ефект від кредитної операції.

Таким чином, наступним головним етапом надання кредиту АКБ “Надра” ВАТ “Чернігівавтосервіс” є детальна оцінка ефективності проекту, який буде фінансуватися за рахунок позикових коштів.

Як вже згадувалося раніше, метою отримання кредиту є проведення реструктуризації виробництва ВАТ “ Чернігівавтосервіс” з ціллю збільшення виробничих потужностей, тобто кредит надається для фінансування капітальних вкладень підприємства

Для оцінки ефективності капітальних вкладень в АКБ “Надра” застосовується загальновідома система, яка включає в себе такі показники:

1.Чистий приведений дохід

, (2.1)

ГПч - чистий грошовий потік за весь період,

ІВ - інвестиційні витрати по реалізації проекту.

2. Індекс або коефіцієнт доходності

(2.2)

Строк окупності

(2.3)

СГПч - середньорічна сума чистого грошового потоку.

4. Внутрішня ставка доходності

Внутрішня ставка доходності характеризує рівень доходності конкретного інвестиційного проекту, котрий визначається ставкою дисконту, при якому майбутня вартість чистого грошового потоку дорівнює теперішньої вартості інвестиційних витрат по реалізації проекту.

(2.4)

Pk - річні грошові надходження;

r - норма дисконту;

K - рік грошових надходжень;

Invest - величина інвестицій;

n - тривалість проекту в роках.

В банку при розрахунку даних показників застосовується дисконтна ставка в розмірі 10 - 15 % без врахування рівня інфляції. Під дисконтною ставкою розуміють середньозважений показник, що враховує негативні фактори, які безпосередньо впливають на доходність проекту. До таких факторів можуть належати:

Статистичне очікування простоїв обладнання

Вірогідність передчасного фізичного та морального зносу обладнання

Форс-мажорні обставини

Ставка дисконту встановлюється на базі оцінки специфіки проекту, його стійкості до впливу негативних факторів. В цілому ставка 15% встановлюється по операціях щодо обладнання, а 13% - з будівництва. Це пояснюється тим, що новозбудовані об'єкти є менш схильними до морального та фізичного зносу ніж обладнання.

Отже, проведемо аналіз ефективності капітальних вкладень в реструктуризацію:

Таблиця 2.6 Проектні дані по вкладанню коштів в реструктуризацію

Інвестиційні витрати, тис.грн.	Сума грошового потоку, тис.грн.	Роки	Ставка дисконт	Тепер. вартість	Сума дисконтованого грошового потоку , тис. грн.
21000	5230	1	0,15	0,87	4547,83
	5230	2	0,15	0,76	3954,63
	5230	3	0,15	0,66	3438,81
	5230	4	0,15	0,57	2990,27
	5230	5	0,15	0,50	2600,23
	5230	6	0,15	0,43	2261,07
	5230	7	0,15	0,38	1966,15
	5230	8	0,15	0,33	1709,70
	5230	9	0,15	0,28	1486,69
	5230	10	0,15	0,25	1292,78
	5230	11	0,15	0,21	1124,15
	5230	12	0,15	0,19	977,52
	5230	13	0,15	0,16	850,02
	5230	14	0,15	0,14	739,15
	5230	15	0,15	0,12	642,74

Доходність цього проекту складає 1,45. Реструктуризація забезпечить заводу грошовий потік на рівні 5230 грн. щорічно; це дозволить окупити інвестиційні вкладення за 10 років та 4 місяця. Внутрішня норма доходності за цим проектом є достатньо високою, і вкладання коштів в реструктуризацію заводу є ефективною довгостроковою інвестицією.

Таблиця 2.7 Показники ефективності по об'єкту

Чистий приведений дохід	9581,74
Сумарний чистий грошовий потік, грн.	30581,74
Коефіцієнт доходності	1,45
Строк окупності, рік	10,30
Внутрішня норма доходності	0,23

В результаті оцінки рівня ефективності проекту банк зіштовхується з проблемною ситуацією. З одного боку, рівень платоспроможності підприємства бажає кращого, з другого боку, запропонований проект є достатньо ефективним. Одним з шляхів вирішення цієї проблеми є надання АКБ “Надра” кредиту на виробничі потреби ВАТ “Чернігівавтосервіс”, але під більш високий відсоток.

3. Шляхи поліпшення кредитного обслуговування ВАТ «Чернігівавтосервіс» установами банків

Основними напрямками підвищення ефективності кредитної діяльності вітчизняних комерційних банків є:

Формування оптимального кредитного портфелю комерційного банку;

Диверсифікація наданих кредитів за строками та обсягами.

Формування оптимального кредитного портфелю комерційного банку.

При наявності декількох варіантів надання кредитів та обмежених грошових коштах перед комерційним банком постає питання оптимізації власного кредитного портфелю.

Розрізняють просторову та часову оптимізація кредитних портфелів комерційних банків:

Просторова оптимізація комерційного портфелю

Просторова оптимізація кредитного портфелю комерційного банку можлива за наступних умов:

Загальна сума фінансових ресурсів, які має банк в даний період часу обмежена зверху;

В наявності є кілька незалежних між собою варіантів надання кредитів позичальникам.

Завдання полягає у формуванні кредитного портфелю, який максимізує сумарний можливий приріст капіталу банку. Оптимальну комбінацію кредитного портфелю знаходять послідовним переглядом усіх можливих варіантів сполучень варіантів та розрахунком сумарного чистого приведеного ефекту для кожного варіанту. Комбінація, яка максимізує сумарний чистий приведений ефект, буде оптимальною. Завдання полягає у виборі такої комбінації можливих варіантів, при якій були б виконані такі умови:

Суми можливих кредитів, що будуть надані потенційним позичальникам менше або дорівнюють сумі кредитних ресурсів банку;

Сумарний чистий приведений ефект - максимізується. [10,18]

Часова оптимізація кредитних портфелів

Коли мова йде про часову оптимізацію, мають на увазі наступне:

Загальна сума фінансових ресурсів на визначений період обмежена зверху;

Є кілька доступних, незалежних кредитних проектів, які з причини обмеженості фінансових ресурсів не можна реалізувати у запланованому році одночасно. Однак у наступному році проекти, які залишаються можуть бути реалізовані;

Потрібно оптимально поділити кредитні проекти між двома роками.

В основу методики складання оптимального портфелю покладено принцип: по кожному проекту розраховується спеціальний індекс, який характеризує відносну втрату Сумарного чистого приведеного ефекту у випадку, коли виконання проекту буде відкладено на 1 рік. Проекти з мінімальним значенням індексу можуть бути відкладені на один рік.

Алгоритм розрахунку індексу відносних втрат включає такі етапи:

Визначення сумарного чистого приведеного ефекту проектів;

Визначення дисконтуючого множника в залежності від норми дисконту за формулою:

(3.1)

r - норма дисконту

Приведення сумарного чистого приведеного ефекту проектів з наступного року до теперішнього шляхом дисконтування:

 (3.2)

Визначення втрат проекту в сумарному чистому приведеному ефекті проекту:

(3.3)

Визначення індексу відносних втрат сумарного чистого приведеного ефекту проекту:

[3.4]

Диверсифікація кредитного портфелю банку.

Будь-яка фінансова операція, яка передбачає отримання доходу в майбутньому - ризикована, бо фактичне значення майбутніх доходів і витрат залежить від багатьох факторів, значення котрих повністю передбачити не можливо. Це справедливо і у відношенні до банківських кредитів. .