Згідно зі статтею 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхова організація несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору страхування довічної пенсії відповідно до закону.

Згідно Закону України кошти Накопичувального фонду є власністю застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього фонду, та належать кожній застраховані особі в частині, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку. Джерелами формування коштів цього фонду є:

1) Страхові внески застрахованих осіб, що спрямовуються до Накопичувального фонду;

2) Інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок розміщення та інвестування коштів Накопичувального фонду в порядку, встановленому законом.

3) Суми від фінансових санкцій застосованих юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб і громадян за ці порушення.

Кошти Накопичувального фонду використовуються на:

інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб;

оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат;

оплату послуг компаній з управління активами;

оплату послуг радника з інвестиційних питань і зберігача.

Кошти Накопичувального фонду, обліковані на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, є власністю застрахованої особи. У разі смерті такої особи до досягнення нею пенсійного віку належні їй пенсійні кошти, акумульовані в Накопичувальному фонді, успадковують в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, якщо застрахована особа не визначила осіб, які мають право на їх отримання [1, стаття 79]

Після ухвалення закону про запровадження сплати страхових внесків до Накопичувального фонду згідно із статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками зазначених внесків мають бути:

1) Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - та інших осіб на умовах трудового договору, або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

2) Члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів і фермерських господарств, у т ому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування.

3) Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

4) Особи, які забезпечують себе самостійно роботою.

5) Громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій.

6) Громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах, консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій.

7) Особи, які проходять альтернативну службу (не військову).

8) Особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, які отримують заробітну плату, за роботу на виборній посаді.

9) Особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організації.

10) Особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.

11) Особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. [1, стаття 15]

Згідно з частиною другою статті 19 зазначеного вище закону страхові внески до Накопичувального фонду нараховуються на всі суми сукупного оподатковуваного доходу застрахованих осіб, а для осіб, які беруть добровільну участь, - на суми, визначені договором про добровільну участь, тобто на ті самі виплати і в тому самому порядку, що й страхові внески до солідарної пенсійної системи.

Відповідно до статті 79 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" інвестиційний дохід визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, і сумою видатків, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом. Сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок:

прибутку, отриманого від інвестування пенсійних активів Накопичувального фонду;

відсотків, які нараховуються на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитах;

доходу від інших видів інвестування.

Порядок формування та визначення інвестиційного доходу визначає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Міністерством фінансів України.

Як визначено у статті 80 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійні активи Накопичувального фонду складаються з активів у грошових коштах, у цінних паперах, інших активів, не заборонених законом. Розміщення коштів цього фонду в інші активи проводиться у разі необхідності інвестиційної підтримки окремих галузей вітчизняної економіки або розвитку її пріоритетних галузей. При цьому береться до уваги прибутковість і надійність інвестицій. Інвестування коштів за межами України здійснюватиметься лише за рішенням Ради Накопичувального фонду за наявності згоди на це Ради національної безпеки і оборони України. Ризик у накопичувальній пенсійній системі головним чином впливає на рівень дивідендів інвестиційного капіталу. [7, c.217]

Класичні підходи до зберігання та інвестування пенсійних активів, апробовані у міжнародній практиці, ґрунтуються на кількох принципах, які покладено в основу національного законодавства з цих питань:

1) Інвестиції не мають бути пов'язані з надмірним інвестиційним ризиком, а отже, не мають здійснюватися в інструменти фондового та грошового ринків з надмірно високим інвестиційним доходом. Таким чином, за рахунок пенсійних активів не дозволяється здійснювати інвестиції у похідні цінні папери, цінні папери, що обертаються поза межами організованого ринку цінних паперів, у венчурні інвестиції. Ці інвестиції можуть бути досить прибутковими, але ймовірність повної або часткової втрати вкладених коштів є також дуже високою.

Суттєво обмежено інвестування пенсійних активів у ринок нерухомості. Оскільки під час таких операцій до ризиків зміни ринкової вартості об'єктів нерухомості додаються і ризики, пов'язані з фізичним станом цих об'єктів, правами власності на них, стихійних лих, ефективності їх технічного обслуговування.

Згідно із статтею 80 зазначеного вище закону не можна вкладати пенсійні кошти у цінні папери, емітентами яких є зберігач Накопичувального фонду, компанії з управління активами, аудитор, особи, що надають консультаційні послуги, а також їх пов'язані особи. Встановлено також суттєві операційні обмеження, згідно з якими пенсійні активи не можуть бути предметом застави або використовуватися для погашення зобов'язань третіх осіб. Принципово важливим підходом до інвестування пенсійних активів, який застосовується в усьому світі, є те, що зазначені інвестиції не ставлять собі на меті одержання надвисоких прибутків. Враховуючи довгостроковий характер пенсійних активів, визначальним вектором інвестиційної політики накопичувальних пенсійних програм є інвестування коштів у надійні інструменти, що забезпечують у першу чергу захист пенсійних коштів від інформації та покриття адміністративних витрат і в останню чергу - одержання невеликого приросту цих коштів.

2) Диверсифікація - це вкладення коштів у різні напрями. Суть її полягає у встановленні максимальних обмежень вкладення коштів у ті чи інші інструменти, що дає змогу забезпечити отримання відносно стабільного рівня інвестиційного доходу, оскільки в межах певного відрізка зниження дохідності інвестицій в одні інструменти фінансового ринку компенсується ростом дохідності інвестицій в інші інструменти.

3) Відокремлення пенсійних активів від будь-яких інших коштів. Суть цього принципу полягає в тому, що пенсійні активи зберігаються у банку-зберігачі, а функції з обслуговування цих коштів розподіляються не менше як між трьома компаніями з управління активами. При цьому адміністративне обслуговування Накопичувального фонду здійснюватиме окрема установа. [7, c.219-220]

Законом визначено напрями інвестування коштів Накопичувального фонду та граничні межі інвестування в ті чи інші напрями. У корпоративні облігації, емітовані резидентами України, дозволено інвестувати не більше ніж 20%, а в акції українських емітентів - не більше як 40% загальної вартості коштів Накопичувального фонду.

Як визначено статтями 96 і 97 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" інформація про стан пенсійних активів і діяльність Накопичувального фонду підлягає обов'язковому оприлюдненню в засобах масової інформації у місячний термін після закінчення звітного періоду. Таку інформацію та звітність із цих питань щорічно готує виконавча дирекція Пенсійного фонду. Обсяг інформації про функціонування Пенсійного фонду та порядок надання звітності до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України визначає сама комісія.

Застраховані особи мають право безкоштовно отримувати від виконавчої дирекції Пенсійного фонду інформацію про стан своїх пенсійних активів. Письмовий звіт про стан цих активів, щомісячні надходження страхових внесків і річного інвестиційного доходу. Інформація про стан пенсійних активів, облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, є конфіденційною.

Згідно статті 54 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Накопичувального фонду здійснюються такі види виплат:

1) Довічна пенсія:

довічна пенсія з установленим періодом;

довічна обумовлена пенсія;

довічна пенсія подружжя.

2) Одноразова виплата.

Право на пенсійні виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду застраховані особи набувають з досягненням ними загальновстановленого пенсійного віку. Розмір пенсійних виплат страхова організація розраховує актуарно, виходячи з вартості оплаченого договору страхування довічної пенсії, з урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного страховою організацією, видатків, пов'язаних з подальшим інвестуванням зазначених сум, та з урахуванням середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя. Уже зараз можна сказати, що із накопичувальної системи застрахована особа може отримати від 15 до 30% заробітної плати. [2, c.174]

Довічна пенсія з установленим періодом - це така виплата, яку проводять щомісячно протягом життя пенсіонера, але не менше ніж протягом 10 років з дня її призначення. У разі смерті пенсіонера до закінчення 10-річного терміну право на отримання пенсій переходить до спадкоємців застрахованої особи.

Довічна обумовлена пенсія - це пенсія, яку виплачують щомісячно протягом життя пенсіонера. У разі смерті пенсіонера за наявності залишку коштів на його накопичувальному пенсійному рахунку накопичені кошти успадковують спадкоємці.

Довічна пенсія подружжя - це виплата, яка призначається подружжю померлого пенсіонера.

Згідно зі статтею 56 зазначеного закону застрахована особа має право на отримання одноразової пенсійної виплати у разі, якщо сума коштів, акумульованих у Накопичувальному фонді, на момент досягнення пенсійного віку, не досягає мінімальної суми коштів, необхідної для оплати довічної пенсії. Розмір мінімальної суми коштів, яка може виплачуватись одноразово, визначає Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України, крім того, ці виплати здійснюють у разі визнання застрахованої особи інвалідом І або ІІ групи за умови, що коштів вистачає для оплати договору страхування довічної пенсії. За вибором застрахованої особи, визнаної інвалідом І або ІІ групи, замість отримання одноразової виплати кошти у Накопичувальному фонді можна використати для оплати договору страхування довічної пенсії після досягнення особою пенсійного віку. Для інвалідів ІІІ групи одноразова виплата можлива в разі браку коштів для оплати договору страхування довічної пенсії.

Виплату довічної пенсії здійснюють у строки і в порядку, що визначені договором страхування довічної пенсії, а одноразову виплату з коштів Накопичувального фонду здійснює територіальний орган Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 56 вище зазначеного Закону визначено, що у разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійного віку кошти, акумульовані в Накопичувальному фонді, успадковують спадкоємці, визначені померлою особою. Якщо застрахована особа не визначила спадкоємців, кошти успадковують особи в порядку, визначеному Цивільним кодексом.

За вибором осіб, які мають право на успадкування коштів померлої особи, зазначені кошти можуть бути спрямовані на їхній накопичувальний пенсійний рахунок у Накопичувальному фонді. У цьому разі кошти не оподатковуються. За відсутності у померлої особи спадкоємців належні їй кошти враховують у складі інвестиційного доходу Накопичувального фонду. [2, c.174]

Отже, накопичувальна система є другою складовою системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не визначено дату запровадження цієї системи, а перелічено умови, після виконання яких може бути ухвалено закон про створення Накопичувального фонду та запровадження перерахування страхових внесків до нього. Лише після ухвалення такого закону набудуться чинності норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які стосуються функціонування Накопичувального фонду.

Висновки

Згідно статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основу пенсійної системи в Україні складає система державного пенсійного забезпечення, яка охоплює всіх непрацездатних осіб похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати, яким провадяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, компенсаційних виплат, додаткових пенсій відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Враховуючи те, що система пенсійного страхування є складовою загальної фінансової системи країни, вона функціонує на основі єдиних макроекономічних показників розвитку України, зокрема таких як демографічна ситуація. Стан використання трудового потенціалу, досягнутий рівень розвитку економіки і соціальної сфери та інших чинників, а також очікуваних тенденцій зміни цих чинників у перспективі.

Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні було зумовлене низкою проблем макроекономічних і демографічних. Одна з них полягала у тому, що значно зростала кількість пенсіонерів, а інша в низькій зайнятості населення та поширення практики надання пільг із сплати пенсійних внесків, що суттєво послаблювало фінансову базу пенсійної системи. З урахуванням усіх цих чинників в Україні було проведено реформу у трьох напрямах: реформування солідарної системи, створення обов'язкової накопичувальної системи і розвиток добровільної накопичувальної системи.

Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне страхування", якими детально регламентуються правові засади функціонування реформованої системи пенсійного страхування і які набули чинності з 1 січня 2004 року двох рівнів нової пенсійної системи: реформованого солідарного рівня та добровільного недержавного пенсійного забезпечення. З набуття чинності цими законами процес пенсійної реформи в Україні вступив у фазу активних практичних дій.

Проведена в Україні пенсійна реформа одночасно із встановленням нових умов пенсійного страхування громадян передбачила і перерахування пенсій нинішнім пенсіонерам, скасування максимального обмеження розміру пенсій і відновлення їх диференціації. Це забезпечило підвищення розмірів пенсій з першого дня запровадження нового закону.

З 1 січня 2004 року за даними про стаж і заробітну плату, наявними в пенсійних справах, було перераховано призначені раніше пенсії, що дало можливість не вимагати від пенсіонерів надання додаткових документів. Крім того, пенсіонерам було надано право протягом 2004 року надавати до органів Пенсійного фонду додаткові документи про заробітну плату і стаж, набутий до 1 січня 2004 року. Нові розміри пенсій у цьому разі будуть виплачені за період з 1 січня 2004 року, незалежно від дати подання документів. Загалом за перерахунками відповідно до закону пенсії підвищено майже 3,3 мільйонам осіб.

Одночасно з набуттям чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були ухвалені відповідні рішення уряду, спрямовані на підвищення рівня пенсійного забезпечення пенсіонерів, пенсія яких за новим пенсійним законодавством не збільшилась. Так, цим пенсіонерам з 1 січня 2004 року було підвищено пенсії на 12% відповідно постанови КМУ "Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян".

Таким чином, уперше за роки незалежності України забезпечено виконання норм Конституції України.

Починаючи з 2005 року згідно зазначеного закону проводитиметься щорічне підвищення пенсій не менше ніж на 20 відсотків зростання реальної середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком та їх індексація. Крім того, законом передбачено запровадження з часом другого накопичувального рівня реформованої пенсійної системи.

Багаторівнева пенсійна система - це шлях до поступового збільшення співвідношення між середнім розміром пенсії і заробітної плати. Вона покликана усунути чинники соціальної несправедливості та перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь пільгових категорій. Крім того, з часом пенсійна система стане потужним джерелом довготривалих інвестицій в економіку країни. Це, своєю чергою сприятиме збільшенню зайнятості, зростанню доходів громадян і зміцненню фінансової бази пенсійної системи.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. №1058-IV.

2. М.Д. Бойко "Право пенсійного забезпечення в Україні" Навчальний посібник. - Вид.2-ге, випр. і доп. - Київ: Атака, 2006. - 356 с.

3. Закон України "Про недержавне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. №1057-IV.

4. Конституція України. Закон України "Про внесення змін до Конституції України": Текст відповідає офіц. - Київ: Школа, 2005 - 48 с.

5. Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України від 1 березня 2001 р. №121 (із змінами).

6. Зайчук Б.О., Микитенко В.С., Семендяєва В.І. Система пенсійного забезпечення сьогодні і завтра: Коментар застосування Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". - Київ: "Формат" ВПД, 2004 р. - 336 с.

7. Зайчук Б.О., Зарудний О.Б., Березіна С.Б., Александров В.Т., Недбаєва С.М. Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Навчальний курс. - Київ: НВП "АВТ", 2004 р. - 256 с. (Інтегрований навчально-атестаційний комплекс).

8. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. №1788-ХІІ, затверджено Постановою ВРУ від 6 грудня 1991р. №1931-ХІІ.

9. Положення про медико-соціальні експертні комісії, затверджене постановою КМУ від 22 лютого 1992 р. №83.

10. Інструкція "Про встановлення груп інвалідності" затверджену Міністерством охорони здоров'я України та з узгодження Федерації профспілок України від 28 грудня 1991р.

11. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. (із змінами)

12. Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 01 червня 2000 р. (із змінами).

13. Указ Президента "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" від 4 травня 1998 року № 401.

14. Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного забезпечення, затверджене Х постановою КМУ від 4 липня 1998 р. № 794.

15. Постанова КМУ "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення" від 24 липня 2004 р. № 943.

16. Постанова КМУ "Про затвердження списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 11 березня 1994 р. № 162.

17. Розпорядження про стан недержавного пенсійного забезпечення перед набранням чинності Законом України "Про недержавне пенсійне страхування" від 25 грудня 2003 р. №182, затвердження Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

18. "Все про бухгалтерський облік" всеукраїнська професійна бухгалтерська газета від 19 вересня 2006 р. №89 (1243) - спеціальний випуск.

19. Закон України "Про статус народного депутата України".

20. Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ.

21. Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 р.

22. Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи" від 19 грудня 1991 р. №2001-ХІІ.

23. Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 р. (із змінами та доповненням) №29.

24. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р. №45 (із змінами).

25. Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р. №4 (із змінами).

26. Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991р., №53 (із змінами).

27. Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1993 р. №8 №2862-ХІІ.

28. Закон України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р. №28.

29. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р. (із змінами).

30. Митний кодекс України від 11.07.2002 р.

31. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. (введений в дію 01.01.2004р.).

32. Закон України "Про страхування".

33. Закон України "Про державну соціальну допомогу особа, які не мають права на пенсію та інвалідам" від 18 травня 2005 року (із змінами).

34. Закон України "Про дипломатичну службу" від 20 вересня 2001 р. (із змінами).

35. Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 р. (із змінами).

Додатки

Додаток А

Таблиця 1.1. Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та категорії осіб, яким вона належить.

№ з/п	Працівники, які можуть вийти на пільгову пенсію за віком	Умови для призначення пільгової пенсії	Підстава
		Вік, з якого можна виходити на пенсію	Страховий стаж (у т. ч. спеціальний) для
		жінкам	чоловікам	жінок	чоловіків
1	Особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), диспропорційні карлики	40 років	45 років	Не менше 15 років	Не менше 20 років	ст.18 Закону про пенсійне забезпечення та п. З p. XV Закону про пенсійне страхування
2	Інваліди по зору І групи - сліпі та інваліди з дитинства І групи	40 років	50 років	Не менше 10 років	Не менше 15 років	ст.18 Закону про пенсійне забезпечення та п. З p. XV Закону про пенсійне страхування
3	Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь v бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини або чоловіки (які не взяли повторного шлюбу) і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС чи виконанням інтернаціонального обов'язку	50 років	55 років	Не менше 20 років	Не менше 25 років	ст.16 Закону про пенсійне забезпечення та п. З p. XV Закону про пенсійне страхування
4	Жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку	50 років	-	Не менше 15 років	-	п. Зр. ХУ Закону про пенсійне страхування
	Матері інвалідів з дитинства (у т. ч. дітей-інвалідів до 16 років), які виховали їх до шестирічного віку
	Батьки (за вибором матері або якщо її немає), які виховали п'ятьох або більше дітей чи дитину-інваліда	-	55 років і	-	Не менше 20 років
5	Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 (за результатами атестації робочих місць). Особи, які працювали до 01.01.92 р. на роботах із особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст.100 Закону про пенсійне забезпечення	45 років	50 років	Не менше 15 років, з яких не менше 7,5 років на зазначених роботах	Не менше 20 років, 3 яких не менше 10 років на зазначених роботах	п. "а"ч.1 ст.13, ст.100 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
		Пенсійний вік (55 років) зменшується на 1 рік 4 місяці за кожен повний рік такої роботи	Пенсійний вік (60 років) зменшується на 1 рік за кожен повний рік такої роботи	Не менше 15 років, з яких не менше 3 років 9 місяців на зазначених роботах	Не менше 20 років, з яких не менше 5 років на зазначених роботах
6	Працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 (за результатами атестації робочих місць). Особи, які працювали до 01.01.92 р. на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст.100 Закону про пенсійне забезпечення	50 років	55 років	Не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах	Не менше 25 років, з них не менше 12,5 років на зазначених роботах	п. "б"ч.1 ст.13, ст.100 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
		Пенсійний вік (55 років) зменшується на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи	Пенсійний вік; б0 років) зменшується на 1 рік за кожні 2,5 роки такої роботи	Не менше 20 років, з яких не менше 5 років на зазначених роботах	Не менше 25 років, з яких не менше 6 років 3 місяців на зазначених роботах
7	Трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції у колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства	-	55 років	-	Не менше 25 років, із них не менше 20 років на зазначеній роботі	п. "в"ч.1 ст.13 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
8	Жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів	50 років	-	Не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі	-	n. V ч.1 ст.13 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
9	Жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в сільському господарстві	50 років	-	Не менше 20 років стажу на зазначеній роботі і за умови виконання встановлених норм обслуговування** Норми обслуговування встановлюються у кожному господарстві окремо і підтверджуються відповідними довідками.	-	п. "д" ч.1 ст.13 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
10	Жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну	50 років	-	Не менше 20 років стажу зазначеної роботи	-	п. "е" ч.1 ст.13 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
11	Робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах І машинах, - за списком, затвердженим постановою КМУ від 12.10.92 р. № 583	50 років	-	Не менше 20 років стажу зазначеної роботи	-	п. "є" ч.1 ст.13 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
12	Жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро І більше дітей до 14-річного віку {у тому числі усиновлених}, - в порядку, встановленому постановою КМУ від 16.05.92 р. №244	Незалежно від віку	-	Незалежно від стажу	-	п. "ж" ч.1 ст.13 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
13	Водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв	50 років	55 років	Не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі	Не менше 25 років, з них не менше 12,5 років на зазначеній роботі	п. "з" ч.1 ст.13 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
14	Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та Інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком, затвердженим постановою КМУ від 31.03.94 р. №202*** Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах(у т. ч. і на особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та Інших корисних копалин, що реєструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.*	Незалежно від віку	Незалежно від віку	Не менше 25 років цих робіт	Не менше 25 років цих робіт	ст.14 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
		Пенсійний вік (55 років) зменшується на 1 рік за кожен повний рік цих робіт	Пенсійний вік (60 років) зменшується на 1 рік за кожен повний рік цих робіт	Не менше 7,5 років стажу підземних робіт	Не менше 10 років стажу підземних робіт
15	Працівники провідних професій на роботах, згаданих у рядку 14 цієї таблиці: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) **	Незалежно від віку	Не залеж-но від віку	Не менше 20 років цих робіт	Не менше 20 років цих робіт	ст.14 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
		Пенсійний вік (55 років) зменшується на 1 рік за кожен повний рік цих робіт	Пенсійний вік (60 років) зменшується на 1 рік за кожен повний рік цих робіт	Не менше 7,5 років стажу підземних робіт	Не менше 10 років стажу підземних робіт
16	Окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатись пенсії за рахунок підприємств та організацій, бюджетних коштів та цільових фондів	50 років	55 років	Не менше! Не менше 20 років; 20 років	п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування

Додаток Б

Таблиця 1.2. Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та категорії осіб, яким вона належить.

№ з/п	Працівники, які можуть вийти на пенсію за вислугу років	Умови для призначення	Підстава
		Вік, з якого можна виходити на пенсію	Страховий стаж для
		жінкам	чоловікам	жінок	чоловіків
1	Робітники локомотивних бригад та окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені, - за списком, затвердженим постановою КМУ від 12.10.92 р. №583	50 років	55 років	Не менше 20 років, з яких не менше 10 років на зазначеній роботі	Не менше 25 років, з них не менше 12,5 років на зазначеній роботі	п. "а" ч.1 ст.55 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 р. XV Закону про пенсійне страхування
	Водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи
2	Працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографогеодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах. При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю	50 років	55 років	Не менше 20 років, з яких не менше 10 років на зазначеній роботі	Не менше 25 років, з них не менше 12,5 років на зазначеній роботі	п. "б"ч.1 ст.55 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
3	Робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком, затвердженим постановою КМУ від 12.10.92 р. №583	50 років	55 років	Не менше 20 років, з яких не менше 10 років на зазначеній роботі	Не менше 25 років, з них не менше 12,5 років на зазначеній роботі	п. "в"ч.1 ст.55 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
4	Механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах	50 років	55 років	Не менше 20 років, з яких не менше 15 років на зазначеній роботі	Не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі	п. "г"ч.1 ст.55 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
5	Плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення)	50 років	55 років	Не менше 20 років, з яких не менше 10 років на зазначеній роботі	Не менше 25 років, з них не менше 12,5 років на зазначеній роботі	п. "д" ч.1 ст.55 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
6	Працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, - за списком, затвердженим постановою КМУ від 12.10.92 р. №583	Незалежно від віку	При стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 20 років	При стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 25 років	п. "д"ч.1 ст.55 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
7	Працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, - за переліком, що затверджено постановою КМУ від 04.11.93 р. №909	Незалежно від віку	За наявності спеціального стажу від 25 до 30 років	п. "е"ч.1 ст.55 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
8	Спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд (у порядку, затвердженому постановою КМУ від 12.10.92 р. № 583)	Незалежно від віку	Не менше 20 років і перебування у складі збірних команд України не менше 6 років	п. "є"ч.1 ст.55 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
9	Артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів - за переліком, затвердженим постановою КМУ від 12.10.92 р. №583	Незалежно від віку	При стажі творчої діяльності від 20 до ЗО років	п. "ж"ч.1 ст.55 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
10	Працівники льотного і льотно-випробного складу			Не менше 20 років на цих посадах	Не менше 25 років на цих посадах	п. "а"ч.1 ст.54 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
	Працівники льотного і льотно-випробного складу, звільнені від льотної роботи за станом здоров'я (через хворобу), мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу. Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу, затверджений постановою КМУ від 21.07.92 р. №418	Незалежно від віку	Не менше 15 років на цих посадах	Не менше 20 років на цих посадах
11	Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера	45 років	50 років	Не менше 17,5 років, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управ-лінню польотами повітряних суден*	Не менше 20 років, з них не менше 12,5 років роботи по безпосередньому управ-лінню польотами повітряних суден*	п. "б" ч.1 ст.54 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
	Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров'я (через хворобу), мають право на пенсію за вислугу років пропорційно відпрацьованому часу	45 років	50 років	Не менше 7,5 років по безпосередньому управ-лінню польотами повітряних суден*	Не менше 10 років по безпосередньому управ-лінню польотами повітряних суден*
	Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів). Порядок обчислення строків вислуги для призначення пенсій особам, зазначеним у цьому рядку, затверджено постановою КМУ від 21.07.92 р. № 418	Незалежно від віку	Не менше 17,5 років по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден*	Не менше 20 років по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден*
12	Працівники інженерно-технічного складу авіації за переліком, затвердженим КМУ від 21.07.92 р. №418	50 років	55 років	Не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах**	Не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах**	п. "в" ч.1 ст.54 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування
13	Бортпровідники	45 років	55 років	Не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця	Не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник	п. "г" ч.1 ст.54 Закону про пенсійне забезпечення та п.2 p. XV Закону про пенсійне страхування

* У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у рядку 10 цієї таблиці.

** У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу авіації зараховують також роботу, зазначену у рядках 10 та 11 цієї таблиці.

Додаток В

Рис.1.1 Структура системи пенсійного страхування в Україні.

Додаток Д

Таблиця. Права та обов'язки застрахованих осіб (стаття 16 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування")

Застрахована особа має право	Застрахована особа зобов'язана
1) Отримати в установленому законодавством порядку свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 2) Отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі. 3) Вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку. 4) Отримувати безоплатно у виконавчих органах Пенсійного фонду відомості, внесені до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, в тому числі ін - формацію про пенсійні активи, що обліковуються на її накопичувальному пенсійному рахунку, та про призначення і здійснення пенсійних виплат. 5) Звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку. 6) Обирати або змінювати в порядку, визначеному законом, страхову організацію, яка здійснює виплату довічних пенсій. 7) Обирати порядок здійснення виплати пенсії. 8) Оскаржувати в установленому законодавством порядку дії страхувальника, виконавчих органів Пенсійного фонду, їх посадових осіб та інших суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. 9) На отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 10) Залишатись учасником системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в разі тимчасового припинення до досягнення пенсійного віку сплати страхових внесків з дотриманням вимог зазначеного вище закону. 11) Достроково розривати договір про добровільну участь у порядку, визначеному законом. 12) Інші права відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"	1) Пред'являти свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на вимогу страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду. 2) Надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають бути внесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку. 3) Повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в систем персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення. 4) Укладати договір страхування довічної пенсії з обраною страховою організацією та не розривати цей договір протягом життя (крім випадків зміни страхової організації). 5) Виконувати інші вимоги, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону

Додаток Ж

Таблиця. Права та обов'язки страхувальників (стаття 17 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування")

Страхувальник має право	Застрахована особа зобов'язана
1) Безоплатно отримувати від територіальних органів Пенсійного фонду інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на нього Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 2) Отримувати від територіальних органів Пенсійного фонду підтвердження про одержання сплачених ним страхових внесків. 3) Оскаржувати в установленому законодавством порядку рішення органів Пенсійного фонду та дії посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду. 4) Захищати свої права та законні інтереси, а Також права та законні інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді	1) Зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, як платник страхових внесків у десятиденний термін із дня: отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; отримання дозволу на провадження нотаріальної та іншої діяльності; ухвалення рішення про створення установи, організації, філії, представництва, іншого відокремленого підрозділу; зміни юридичного статусу чи адреси, якщо відповідно до закону державна реєстрація таких установ, організацій і відокремлених підрозділів не проводиться; укладення трудового договору з найманим працівником; зміни прізвища, ім'я та по батькові. 2) Страхувальник зобов'язаний зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду незалежно від того, чи він фактично веде господарську діяльність і провадить розрахунки з оплати праці чи ні. 3) Вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати ці дані за період до 1 липня 2000 року протягом 15 років, а за період після цієї дати - протягом усього часу сплати страхових внесків і протягом п'яти років після припинення їх сплати на паперових носіях і в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70 років згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України. 4) Допускати посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок. 5) Подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у терміни, а порядку та за формою, встановлені Пенсійним фондом. 6) Надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу - членам сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суми сплачених страхових внесків та інші відомості, що стосуються застрахованої особи та подаються до територіальних органів Пенсійного фонду. 7) Нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені терміни та в повному обсязі страхові внески. 8) Пред'являти на вимогу виконавчих органів Пенсійного фонду та застрахованих осіб, за яких страхувальник сплачує страхові внески, повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків. 9) Вимагати в разі прийому на роботу або укладення відповідного договору із фізичною особою пред'явлення нею свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 10) Повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про прийом на роботу або укладення відповідного договору з фізичною особою, яка не зареєстрована в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (у тому числі вперше приймається на роботу) або не пред'явила на вимогу страхувальника свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і подавати необхідні Відомості та документи для реєстрації зазначеної особи. 11) Отримати в територіальному органі Пенсійного фонду від імені фізичної особи, яку він зобов'язаний зареєструвати у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та видати його застрахованій особі. 12) Повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду: про ліквідацію (реорганізацію) підприємства, установи, організації у десятиденний термін із дня ухвалення відповідного рішення; про зміну облікових реквізитів підприємства, установи, організації, їх місцезнаходження, юридичної адреси в десятиденний термін із дня виникнення відповідних змін; про відкриття або закриття поточних рахунків у банках чи в органах Державного казначейства України, які використовуються для просаджений відповідної діяльності; про чисельність найманих працівників, розмір їхньої заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності; про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня отримання цих відомостей. 13) Виконувати інші вимоги, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до зазначеного закону

Додаток З

Таблиця. Підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочення часу її призначення

Кількість років відкладеного виходу на пенсію за віком	Підвищення розміру пенсії (у відсотках)
1	3,00
2	6,71
3	11,83
4	18,54
5	27,07
6	36,46
7	46,85
8	58,43
9	71, 19
10	85,32

Додаток К

Таблиця.

3 1 січня 2004 року	До 1 січня 2004 року
вік особи, яка стала інвалідом	кількість років страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності	вік особи, яка стала інвалідом	кількість років страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності
До 23 років включно	2	До 23 років	1
Від 24 років до 26 років включно	3	Від 23 років до 26 років	2
Від 27 років до 31 року включно	4	Від 26 років до 31 року	3
Від 32 років і старші	5 0	Від 31 року	-
Інвалідність настала в період проходження строкової служби	0	до 41 року	7
		Від 41 року до 46 років	9
		Від 46 років до 51 року	11
		Від 51 року до 56 років
		Від 56 років до 61 року	14
		Від 61 року і старші	15

Додаток Л

Таблиця. Умови призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника

Категорія осіб	Умова	Особливості призначення пенсії
Чоловік (дружина), батько, мати померлого годувальника	Вони є інвалідами	Пенсію призначають, якщо зазначені особи: були на повному утриманні померлого; одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування; не були на утриманні померлого, але у зв'язку з його смертю втратили джерело засобів до існування (таку втрату встановлюють у судовому порядку)
	Вони досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55)
Діти померлого годувальника (у тому числі, ті, які народилися не пізніше 10 місяців з дня його смерті)	їм не виповнилося 18 років	1. Пенсію призначають незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого. 2. Право на пенсію зберігається, навіть, якщо дітей буде усиновлено. 3. Усиновлені діти мають право на пенсію нарівні з рідними 4. Пасинок (падчерка) мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків
	Незалежно від
	інвалідами до 18 років
Діти померлого старші 18 років, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах І-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах

Подобные документы

• Аналіз порядку та організації внесків на пенсійне страхування на ДП "ХЄМЗ" Московського району м. Харкова

  Економічне призначення пенсійного страхування та видів пенсій. Структура системи пенсійного страхування в Україні. Платники внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Організація сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
  
  дипломная работа [142,5 K], добавлен 05.02.2012
  

• Розвиток недержавного пенсійного страхування

  Система недержавного пенсійного забезпечення. Основна мета інвестування пенсійних активів. Здійснення недержавного пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства. Особливості використання пенсійних схем, умови укладання пенсійного контракту.
  
  реферат [975,2 K], добавлен 10.12.2014
  

• Порівняльна характеристика медичного та пенсійного страхування в Україні

  Добровільне медичне страхування в Україні, планування його реформування. Страхові продукти і програми, що пропонуються страховими компаніями. Засоби формування коштів. Аналіз пенсійного забезпечення до реформи та після неї. Його фінансова основа.
  
  контрольная работа [10,7 K], добавлен 31.05.2012
  

• Фінансові проблеми загальнообов'язкового пенсійного страхування

  Сутність та організація загальнообов’язкового Пенсійного страхування в Україні. Аналіз формування та використання фінансових ресурсів пенсійного фонду, шляхи удосконалення. Динаміка зростання рівня пенсій та обсягів загальнодержавних пенсійних виплат.
  
  дипломная работа [3,0 M], добавлен 03.07.2010
  

• Страхування життя в міжнародній системі пенсійного забезпечення

  Оцінка можливостей використання систем міжнародного страхування життя для недержавного пенсійного забезпечення майбутніх пенсіонерів України. Аналіз ефективності діяльності вітчизняних та іноземних страхових компаній на ринку страхування життя в Україні.
  
  магистерская работа [4,4 M], добавлен 02.07.2010
  

• Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні

  Характеристика основних пенсійних систем в розвинутих ринкових країнах світу. Законодавче поле створення системи недержавного пенсійного страхування в Україні, аналіз його становлення в 2005-2007 роках, оцінка перспективи розвитку в майбутньому.
  
  курсовая работа [1,5 M], добавлен 12.07.2010
  

• Реформування пенсійного страхування в Україні у 1930-х роках

  Зміни організаційно-правового характеру при забезпеченні пенсіонерів в Україні в порядку соціального страхування впродовж 1930-х роках. Розширення страхування по старості. Заборона працювати після оформлення пенсії. Поділ інвалідів праці на 6 груп.
  
  статья [24,8 K], добавлен 10.09.2013
  

• Особливості справляння внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

  Особливості внесків до обов’язкового державного пенсійного страхування. Визначення платників, порядок нарахування та сплати внесків до обов’язкового пенсійного страхування. ТОВ "Альянс Ойл Україна" та порядок справляння внесків до Пенсійного фонду.
  
  курсовая работа [95,2 K], добавлен 18.12.2010
  

• Розвиток страхування в Україні

  Історичні передумови виникнення страхування, його поняття, функції, класифікація та новітні форми. Етапи розвитку страхового ринку України та його проблеми в умовах фінансової кризи. Аналіз та порівняльна статистика страхування життя в Україні.
  
  курсовая работа [496,3 K], добавлен 26.02.2013
  

• Оцінка ефективності розвитку медичного страхування в Україні

  Економічний зміст, види та функції медичного страхування. Основні концепції запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні. Визначення проблемних питань та шляхи впровадження світового досвіду медичного страхування у вітчизняну практику.
  
  дипломная работа [3,9 M], добавлен 11.03.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам