Главная
Коллекция "Otherreferats"
Банковское, биржевое дело и страхование
Система пенсійного страхування в Україні
Система пенсійного страхування в Україні
Суть, функції та структура пенсійного страхування, його форми та види. Етапи розвитку системи пенсійного страхування в Україні, шляхи її реформування. Визначення трудового та страхового стажу. Розвиток системи недержавного пенсійного страхування.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.02.2012 |
| Размер файла | 556,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Базовим законом у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цим законом врегульовано загальні принципи побудови системи соціального страхування. Основним законом, що регулює питання загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року, в якому уперше комплексно врегульовано всі питання, пов'язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, - від визначення суб'єктів цієї системи, їхніх прав та обов'язків до порядку сплати страхових внесків, здійснення пенсійних виплат, механізму управління цією системою. Донедавна всі ці питання регулювалися різними законодавчими актами, які належали до різних галузей права. Наприклад, умови та розміри пенсій визначалися Законом "Про пенсійне забезпечення", питання обов'язкових платежів до Пенсійного фонду - Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", механізм управління пенсійною системою взагалі не було врегульовано на законодавчому рівні. Важливим у цьому законі є те, що вперше визначено поняття пенсійного законодавства та предмет його правового регулювання згідно зі статтею 4 цього закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода яких на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів і нормативно-правових актів, ухвалених відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. [7, c.58-59]
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:
види пенсійного забезпечення;
умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;
пенсійний вік для чоловіків і жінок, з досягненням якого особа має право на пенсійні виплати;
джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення;
умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;
організація та порядок управління в системі пенсійного забезпечення.
Отже, в інших законодавчих актах не можуть міститися норми, які регулюють ці питання. З урахуванням цього мають бути внесені зміни майже до 40 законів України для увідповіднення їх до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, сьогодні питання пенсійного забезпечення регулюється більш ніж двадцятьма законами України, які встановлюють спеціальні умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. Це закони України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про Національний банк України", "Про статус народного депутата України" і інших. Водночас. Крім Конституції та законів України, правове регулювання у сфері пенсійного забезпечення здійснюється на підставі інших актів законодавства: актів Президента України, Кабінету Міністрів України, а також відомчих нормативно-правових актів органів виконавчої влади.
Стаття 5 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає коло питань, які регулюються виключно цим законом, а саме:
принципи та структура системи пенсійного страхування;
коло осіб, які підлягають пенсійному страхуванню;
платники страхових внесків, їхні права та обов'язки;
види пенсійних виплат;
мінімальний розмір пенсії за віком. [7, c.61]
В умовах постійного зростання кількості суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню, всі питання, пов'язані із загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, неможливо врегулювати одним або кільком спеціалізованими законодавчими актами. Відповідно виникає потреба у застосуванні правових норм інших галузей права, а зокрема окремі питання, які виникають у сфері пенсійного страхування, регулюються цивільним, кримінальним, адміністративним законодавством, законодавством у сфері праці, підприємництва. Так, статтею 212 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за ухилення від сплати страхових внесків; Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає загальні принципи притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили правопорушення, зазначені у статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За загальним правилом норми національного законодавства застосовують у частині, що не суперечить міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Не є винятком і законодавство у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Усього на цей час діє 12 міжнародних договорів, укладених між Україною та іншими державами щодо пенсійного забезпечення. Цими договорами передбачено спеціальні умови пенсійного забезпечення громадян держав, які підписали відповідні договори, відмінні від загальних правил, встановлених національним законодавством. [7, c.62-63]
З прийняттям Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" 9 липня 2003 року і набранням чинності його з 1 січня 2004 року, було створено законодавчу базу для розвитку системи добровільного пенсійного забезпечення, яка надає можливість громадянам робити додаткові добровільні накопичення на старість. Цей Закон установлює:
1) поняття системи недержавного пенсійного забезпечення;
2) коло осіб та умови їх участі в системі недержавного пенсійного забезпечення;
3) види недержавних пенсійних фондів, порядок їх утворення та функціонування;
4) порядок використання, захист та інвестування пенсійних активів;
5) види пенсій та порядок їх виплати;
6) успадкування пенсійних активів;
7) звітність у системі недержавного пенсійного забезпечення;
8) відповідальність юридичних осіб, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного страхування;
9) державний нагляд за юридичними особами, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення.
На сьогоднішній день це є єдиний законодавчий акт, спрямований на впорядкування діяльності з цього виду страхування громадян. Однак слід зазначити, що сьогодні вже існують організації, які зареєстровані як недержавні пенсійні фонди та займаються залученням коштів від підприємств та громадян для управління цими коштами з подальшим накопиченням та виплатою громадянам так званої додаткової пенсії. Департаментом нагляду за недержавними пенсійними фондами був складений список таких організацій та розроблений план проведення перевірок діяльності зазначених організацій. Перевірки проводяться працівниками департаменту та працівниками Комісії, які знаходяться в регіонах. Також з метою оптимізації роботи працівників в регіонах Управління виїзного нагляду були розроблені методичні рекомендації по проведенню перевірок недержавних пенсійних фондів, що провадять свою діяльність до набрання чинності Законом України "Про недержавне пенсійне страхування".
Згідно з цим законом підприємства, установи та організації, які займають недержавним пенсійним забезпеченням або в назвах яких використовуються слова "недержавний пенсійний фонд" чи "пенсійний фонд", можуть здійснити реорганізацію в пенсійні фонди, створені відповідно до вимог цього Закону, у строки та в порядку, встановлені Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, з урахуванням певних особливостей або ліквідуватися. [19, c.6]
Особи, що були зареєстровані і провадили діяльність з недержавного пенсійного забезпечення на день набрання чинності Законом у разі використання пенсійних планів або пенсійних схем, що базується на внесках роботодавців за рахунок прибутку, мають право продовжувати роботу, пов'язану із здійсненням такого пенсійного забезпечення для існуючих на дату набрання чинності цим Законом учасників пенсійних фондів, за умови подання до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України детальної інформації щодо методології розрахунків пенсійних виплат.
Правове регулювання соціального захисту народних депутатів, в тому числі особливостей їх пенсійного забезпечення, здійснюється відповідно до спеціального Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року. Згідно зі статті 1 цього Закону народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. [2, c.211]
Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом І або ІІ групи народному депутата призначається пенсія в розмірі 80% місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Пенсія народному депутату виплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі дванадцяти місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень. У разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Відповідно до Указу Президента України "Про ранги державного службовця народних депутатів України" на період до законодавчого врегулювання питання щодо присвоєння рангів державного службовця народним депутатам України, яких було звільнено від виконання службових або виробничих обов'язків на весь період повноважень у Верховній Раді України, встановлено, що в разі припинення їх повноважень і переходу їх на державну службу або виходу не пенсію за віком у порядку визначеному Законом України "Про державну службу". [2, c.214]
Питання щодо призначення пенсій, посади, обов'язків державних службовців регулюються Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 року. Додержавних службовців згідно із цим Законом віднесені особи, які обіймають посади в державних органах та їх апараті, здійснюють професійну діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави, мають відповідні службові повноваження та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Відповідно до Закону на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше десяти років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також, особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їх заробітної плати, на які нараховуються збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державним службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. [2, c.220]
Для окремих категорій державних службовців законодавством передбачені щомісячні надбавки за вислугу років. Зокрема постановою Кабінет Міністрів України від 20 грудня 1993 року №1049 затверджене положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади.
Комплекс заходів по соціальному забезпеченню постійно здійснює майже 140 тис. працівників органів соціального захисту населення та Пенсійного фонду. В Україні функціонує 756 районних та міських управлінь соціального захисту населення та 733 регіональних підрозділів Пенсійного фонду. Пенсійне забезпечення в Україні регулюється Конституцією України, які передбачають види, порядок та розміри пенсійного забезпечення як загального кола осіб, так і особливості пенсійного забезпечення окремих категорій громадян. Наразі їх нараховується більше двадцяти. Окремі норми Конституції України прямо чи посередньо встановлюють право всіх громадян на пенсійне забезпечення. Стаття 92 Конституції України голосить, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до статей 21 і 22 право на пенсійне забезпечення, як і всі інші конституційні права, є невід'ємним та непорушним, воно не може бути скасованим, а також не може бути звужено його зміст та обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Крім Конституції України, законодавчу базу пенсійного забезпечення складають такі законодавчі акти:
1. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року (із змінами). Цей закон є основоположним актом у сфері пенсійного забезпечення, що гарантує усім непрацездатним громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства, які на законних підставах мешкають в Україні, право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Пенсійного фонду, Державного та місцевих бюджетів шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Цей Закон наразі є чинним у частині, що не врегульована Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року та не суперечить йому [2, c.29]
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 19 грудня 1991 року (із змінами) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Законом передбачені компенсації та пільги для всіх громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій. Серед встановлених пільг значне місце займають пільги у сфері соціального забезпечення, в тому числі пенсійного забезпечення.
Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ від 9 квітня 1992 року (із змінами) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України і військовослужбовців Збройних Сил України, прикордонних військ України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу податкової міліції, осіб начальницького і рядового складу кримінально-виконавчої системи України та членів їх сімей, а також громадян інших держав з числа військовослужбовців збройних сил і інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства цих держав, та членів їхніх сімей, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, укладених Україною з іншими країнами про пенсійне забезпечення таких громадян, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено їх пенсійне забезпечення згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають. [2, c.30]
Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 року визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9липня 2003 року (із змінами) визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, передбаченим цим Законом.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Закон спрямований на соціальний захист ветеранів війни і передбачає пільги в їх пенсійному забезпеченні.
Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування у суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття. Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку належний рівень життя, задовjлення різноманітних життєвих потреб, подання різних видів допомоги, в тому числі пільг при наданні пенсійного забезпечення. [2, c.31]
Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 1 червня 2000 року визначає основні засади державної політики щодо громадян, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення в галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту. Закон передбачає встановлення таким особам пенсій за особливі заслуги перед Україною, а в разі смерті цих осіб - членом їх сімей.
Закон України "Про державну службу" регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадян України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, статус, а також соціальний захист, в тому числі особливості пенсійного страхування державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Згідно Законів України "Про прокуратуру", "Про статус суддів" і "Про судову експертизу" визначено повноваження прокурорів і суддів, організацію, засади та порядок діяльності їх органів, дотримання Конституції і законів України, заходи правового і соціального захисту працівників прокуратури і їх пенсійне забезпечення, охорони прав і свобод громадян, правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки. [2, c.32]
Закон України "Про зайнятість населення" визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю. Передбачає особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку осіб передпенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у т ому числі на пільгових умовах), а Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначає порядок справляння та використання цього збору.
Митний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, крім частини тринадцятої статті 71, яка набрала чинності з 1 січня 2005 року, визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Цим Кодексом також передбачений соціальний захист, в тому числі особливості пенсійного забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.
Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 року (із змінами) регулює правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу державних службовців, які перебувають на дипломатичній службі, їх матеріального та соціального, в тому числі і пенсійного забезпечення. [2, c.35]
Закон України "Про дипломатичну службу" від 20 вересня 2001 року визначає правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу державних службовців, які перебувають на дипломатичній службі, їх матеріального та соціального, в тому числі і пенсійного забезпечення.
Відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам від 18 травня 2004 року визначено правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд різним категоріям пенсіонерів. А відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни установлюється правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг (державної соціальної підтримки) в тому числі й у сфері пенсійного забезпечення.
Отже, процес реформування пенсійного забезпечення в Україні вже розпочато - прийнято низку законів, спрямованих на підвищення ефективності пенсійного страхування, проведено реорганізацію органів, що його здійснюють. Важливого значення в процесі реформування пенсійної системи, а отже, соціального забезпечення в цілому, набуло прийняття 9 липня 2003 року Верховною Радою України законів України "Про недержавне пенсійне страхування" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших законів, спрямованих на вдосконалення існуючої солідарної пенсійної системи.
3.2 Запровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
Згідно із статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - це організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному цим законом.
Суть і мета запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб пов'язані з необхідністю створення базової інформаційної платформи для переведення пенсійної системи на принципи пенсійного страхування. Цей перехід характеризуватиметься використанням новітніх інформаційних технологій для збирання, опрацювання, систематизації та зберігання передбачених законодавством про пенсійне страхування відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. Розбудову системи персоніфікованого обліку відомостей розпочато після підписання Президентом України Указу від 4 травня 1998 року "Про заходи щодо впровадження обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування" та відповідних постанов Кабінету Міністрів від 4 червня 1998 р. №794, які регламентували основні положення про персоніфікований облік і необхідні заходи щодо його впровадження з 1 січня 2004 року.
Функціонування цієї системи, починаючи з 2004 року, організовується згідно з Порядком формування та поданням органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.
У створеній Пенсійним фондом загальнодержавній базі даних системи персоніфікованого обліку відомостей на 1 вересня 2004 року відкрито понад 26 млн. персональних облікових справ, у яких накопичуються відомості про застрахованих осіб з усіх регіонів для використання у діючій системі пенсійного страхування.
Впровадження цієї системи підтвердило міжнародний досвід у тому, що персоніфікація відомостей, крім свого основного призначення - створення інформаційного простору для адекватного визначення розміру пенсії залежно від участі у пенсійному страхуванні, дає ще й додатковий ефект - проводить до збільшення кількості платників, детінізації заробітної плати, збільшення надходжень коштів до Пенсійного фонду. [7, c.115]
На підставі відомостей, наданих страхувальниками, у централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб. У картці за весь період трудового життя застрахованої особи накопичуватимуться дані про заробіток, страхові внески до Пенсійного фонду, відомості про стаж роботи з усіх місць роботи та інші відомості, необхідні для правильного призначення пенсії.
Персональна облікова картка повинна містити такі відомості:
1) Умовно-постійна частина персональної облікової картки:
модифікований ідентифікаційний номер;
прізвище, ім'я, по батькові на поточний момент;
дата і місце народження, адреса постійного проживання;
стать;
серія, номер і назва документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки;
громадянство.
2) Частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) і розмір сплачених страхових внесків:
ідентифікаційний номер страхувальника;
рік, за який внесено відомості;
розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць;
сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць;
страховий стаж;
ознака особливих умов праці, які дають право на пільги в пенсійному страхуванні;
сума заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;
сума доходу осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування.
3) Частина персональної облікової картки, яка відображає сплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями:
дата з якої призначено пенсію;
місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії;
сума періодів страхового стажу;
коефіцієнт страхового стажу;
коефіцієнт заробітної плати;
заробітна плата для обчислення, перерахунку, індексації пенсії;
розмір пенсії для виплати;
запис про членів сім'ї, які перебувають на утриманні застрахованої особи.
4) Частина персональної облікової картки, яка відображає стан пенсійних активів застрахованої особи або здійснення виплат спадкоємцям накопичувального пенсійного рахунку:
сума заробітної плати з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;
розмір і сума сплачених страхових внесків на накопичувальний пенсійний рахунок за відповідний місяць;
сумарний заробіток інвестиційного доходу за попередні періоди;
чиста вартість пенсійних активів;
загальна кількість одиниць пенсійних активів;
сума коштів, перерахована страховій організації, обраній застрахованою особою, для оплати договору страхування довічної пенсії, і дата перерахування цих коштів;
сума одноразові виплати, сплаченої відповідно до статті 56 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і дата її виплати;
позначка про смерть застрахованої особи.
Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях і в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа. [7, c.117-118]
Кожна застрахована особа має право отримати в органах Пенсійного фонду дані, що містяться в індивідуальній обліковій картці. Інформація з бази даних системи персоніфікованого обліку, що ведеться в електронній формі, може надаватися за запитом страхувальників або застрахованих осіб у вигляді документа, що відповідає вимогам законодавства. Роботодавець, у свою чергу зобов'язаний передати кожному працівникові копію відомостей, представлених до пенсійного фонду для внесення в облікову картку. Тобто, вірогідність відомостей, що накопичуються в картці, може контролюватися самим застрахованим.
Форми документів, порядок та строки подання відомостей про застрахованих осіб до територіального органу Пенсійного фонду встановлюються правлінням пенсійного фонду. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовують відомості, що надходять з таких джерел:
інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
органів державної податкової служби;
роботодавців;
фізичних осіб;
органів реєстрації актів громадського стану;
державної служби зайнятості;
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
компанії з управління активами;
зберігала;
інших підприємств, установ, організацій і військових формувань.
Первинна звітність для системи персоніфікованого обліку відомостей формується з використанням документальних джерел первинного бухгалтерського обліку та обліку кадрів у страхувальника, при цьому треба зазначити, що джерелом даних для заяви на реєстрацію платника страхових внесків у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є відомості із реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців. [2, c.144]
Індивідуальні відомості про застраховану особу роботодавці подають до місцевого органу Пенсійного фонду щорічно, у першому кварталі року, наступним за звітним. Органи реєстрації актів громадянського стану за формою, встановленою відповідно до законодавства, протягом десяти робочих днів із дня реєстрації смерті особи подають відповідні відомості територіальним органам Пенсійного фонду. Органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, зобов'язані надсилати один примірник реєстраційної картки територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Після надходження до територіального органу Пенсійного фонду ці відомості про застраховану особу після відповідного контролю передаються через телекомунікаційну мережу до централізованого державного банку даних інформаційного центру Пенсійного фонду. У державному банку даних зазначені індивідуальні відомості від усіх роботодавців включно і відомості від усіх роботодавців про випадки трудової міграції та сумісництва, а також інші відомості акумулюються і зберігаються у захищених електронних базах протягом усього життя застрахованої особи.
З моменту подання заяви застрахованої особи про призначення пенсії в обліковій картці накопичуються відомості про результати розрахунку (перерахунку) пенсії та її розмір, а також дані про надання інших соціальних послуг. Інформаційний центр надає довідки застрахованим особам, формує інтегровані аналітичні звіти з проблематики персоніфікованого обліку відомостей. Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, згідно із Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду використовують для:
підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обчислення страхових внесків;
визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат;
визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат;
надання застрахованій особі на її вимогу. [1, стаття 22]
Надання органам Пенсійного фонду відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує обмеження кола службових осіб, які, в силу своїх службових обов'язків, мають доступ до відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Особи, які мають доступ або користуються відомостями, що містяться в цій системі за незаконне розголошення цих відомостей несуть відповідальність згідно із законом, тобто згідно з інструкцією про порядок обміну, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що власністю держави, у Пенсійному фонді України та його органах, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 липня 2002 року і Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, персоніфіковані відомості про застрахованих осіб належать до відомостей, які містять конфіденційну інформацію з обмеженим правом доступу і є власністю держави.
Відповідно до частини 4 статті 22 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України забезпечує комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на захист відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує обмеження кола службових осіб, які в силу своїх службових обов'язків мають доступ до цих відомостей.
Відповідно до статті 8 Основ з законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У процесі розбудови системи персоніфікованого обліку відомостей згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" розроблено та запроваджено автоматизовану систему виготовлення страхових свідоцтв. Дане свідоцтво є єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі анкети застрахованої особи після обов'язкової реєстрації цієї особи в органах Пенсійного фонду. Страхувальник зобов'язаний забезпечити перевірку наявності страхового свідоцтва у процесі приймання особи на роботу, а якщо його немає, допомогти сформувати відповідну анкету та передати її на реєстрацію до відповідного органу Пенсійного фонду. [1, c.121]
Відповідно до п.1 частини першої статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа має право отримати у встановленому законодавством порядку свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і пред'явити його під час прийому на роботу та на вимогу посадових осіб Пенсійного фонду. Водночас страхувальник (роботодавець) зобов'язаний вимагати від застрахованої особи страхове свідоцтво, а якщо його немає, організувати його отримання та повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про зміну відомостей про застраховану особу, що вносяться до системи персоніфікованого обліку.
У центральній базі даних реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України на 1 вересня 2004 року накопичено 15,7 млн. анкет застрахованих осіб, на підставі яких виготовлено понад 14,2 млн. страхових свідоцтв.
Отже, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - це організація, збирання та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3.3 Розвиток нагромаджу вальної пенсійної системи та управління її коштами в Україні
Важливим фактором нової пенсійної системи є запровадження накопичувальної системи - створення Накопичувального пенсійного фонду. Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді й обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які сплачуватимуть акті внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.
Перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду буде здійснено в разі одночасного підвищення заробітної плати застрахованій особі та лише після виконання таких умов:
забезпечення виплати пенсій у солідарній системі в розмірі, передбаченому частиною третьою статті 46 Конституції України, тобто, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом;
збалансованості бюджету Пенсійного фонду відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування, зокрема:
повного впровадження системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів;
створення програмно-технічного комплексу для системи збирання страхових внесків до Накопичувального фонду, сумісного з системою електронних переказів банків;
прийняття законодавчих актів, необхідних для функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;
набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення;
забезпечування фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв'язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду.
Законом визначено, що розмір відрахувань до Накопичувального фонду не може перевищувати 7%. Накопичувальний фонд формуватиметься насамперед за рахунок обов'язкових страхових внесків та інвестиційного доходу, який утворюватиметься внаслідок інвестування і розміщення коштів Накопичувального фонду з метою отримання прибутку на користь застрахованих осіб та суми пені, що нараховуватимуть за несвоєчасну сплату обов'язкових страхових внесків до цього фонду. У свою чергу сукупний інвестиційний дохід формуватиметься за рахунок: а) прибутку, отримуваного від інвестування пенсійних активів Накопичувального фонду; б) відсотків, які нараховуватимуться на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках; в) доходу від інших видів інвестування, дозволених законодавством. [2, c.171-172]
У Накопичувальному фонді обов'язково братимуть участь особи, яким на момент запровадження відрахувань до цього фонду не виповнилось: чоловікам - 40, а жінкам - 35 років. Особи, які старші: чоловіки - 50 років, жінки - 45 років не братимуть участь у Накопичувальному фонді. Особи у віці: чоловіки від 40 до 50 років та жінки у віці від 35 до 45 років протягом року з дня запровадження страхових внесків до Накопичувального фонду прийматимуть рішення про те, чи відраховувати їм страхові внески до Накопичувального фонду чи ні. Якщо протягом визначеного терміну зазначені особи не прийняли рішення про перерахування страхових внесків до цього фонду, то вони втрачають надалі право перераховувати такі внески до накопичувальної системи.
Згідно із статтею 78 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд, який акумулює кошти застрахованих осіб. Ці кошти обліковуються на особових рахунках застрахованих осіб у персоніфікованій базі даних Пенсійного фонду з метою забезпечення додаткових пенсійних виплат за рахунок коштів Накопичувального фонду. Адміністративне управління цим фондом покладено на виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, а управління пенсійними активами здійснюватимуть компанії з управління активами. Рахунки цього фонду відкриватиме виконавча дирекція Пенсійного фонду в зберігачі.
Відповідно до статті 81 цього закону для вирішення питань, пов'язаних з функціонуванням Накопичувального фонду, має бути утворена Рада Накопичувального фонду. До неї входитимуть 14 осіб, яких призначають на пропорційній основі Президент і Верховна Рада України та які здійснюватимуть свої повноваження на громадських засадах. Згідно статті 82 зазначеного закону до повноважень Ради Накопичувального фонду належать:
1) Визначення за результатами тендера компаній з управління активами, зберігача, аудитора Накопичувального фонду;
2) Затвердження умов проведення і технічного завдання тендера з вибору компанії, з управління активами, зберігача, аудитора.
3) Заслуховування т а затвердження щорічних звітів про результати роботи компаній з управління активами, зберігача та радника з інвестиційних питань.
4) Затвердження основних напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів цього фонду і змін до них;
5) Затвердження регламенту Ради Накопичувального фонду. [1, c. 203]
Згідно із статтею 78 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду визначені частиною 3 статті 64, а саме:
1) Здійснювати матеріально-технічне забезпечення роботи Ради Накопичувального фонду.
2) Готувати та подавати на затвердження Ради Накопичувального фонду проекти основних напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів у встановленому порядку.
3) Відкривати банківський рахунок Накопичувального фонду в обраному зберігачі.
4) Забезпечувати ведення обліку та своєчасне внесення відомостей про застраховану особу і стан її пенсійних активів на накопичувальному пенсійному рахунку.
5) Письмово інформувати застрахованих осіб про умови і порядок отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду.
6) Забезпечувати своєчасне та в повному обсязі перерахування коштів застрахованих осіб у сумі, облікованій на їхніх накопичувальних пенсійних рахунках, для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразової виплати та інформувати про це компанії з управління активами.
Згідно із статтею 107 зазначеного закону Пенсійний фонд України та його органи несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків адміністративного управління Накопичувальним фондом.
Відповідно до статті 85 цього Закону управління коштами фонду здійснюють не менше ніж при компанії з управління активами, яких визначила Рада Накопичувального фонду за результатами тендера та за якими Пенсійний фонд уклав договори. Для управління коштами Накопичувального фонду можуть обиратись як українські, так і іноземні компанії з управління активами, які мають право брати участь у тендері, якщо вони створені та зареєстровані в країні, законодавством якої передбачено державний нагляд за діяльністю компаній з управління активами, які мають відповідати вимогам, які визначені в статті 85 зазначеного закону, а саме:
1) Мають не менше п'яти років досвіду роботи з управління активами на фінансових ринках України або світу, перелік яких визначається в технічному завданні тендера.
2) Мали одночасно в управлінні активами в сумі, розмір якої встановлюється в технічному завданні тендера.
3) Підтримують власний капітал, який визначається згідно із законодавством України, у сумі, еквівалентній 1 млн. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день подання заяви на отримання ліцензії.
4) Відповідають вимогам, встановленим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку щодо кваліфікаційного рівня та досвіду роботи фахівців, які безпосередньо виконуватимуть функції, передбачені технічним завданням тендера. [1, c. 205-206]
Згідно із статтею 108 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" компанія з управління активами несе відповідальність усіма коштами і майном, що належать їй на праві власності, перед Пенсійним фондом за збитки, завдані Пенсійному фонду, Накопичувальному фонду або застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання зазначеного закону та умов договору і забезпечує їх відшкодування в установленому законом порядку. При цьому такі збитки не можуть відшкодуватися за рахунок коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду.
Відповідно до статті 99 Закону України зберігання коштів цього фонду, контроль за відповідністю розпоряджень компаній з управління активами основним напрямом інвестиційної політики та нормативам інвестування коштів Накопичувального фонду здійснює банк-зберігач. Зберігачем може бути тільки один банк, який обирається за результатами тендера, він повинен відповідати вимогам, а саме:
1) Мати ліцензію Національного банку України на здійснення всіх видів банківських операцій і ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на право провадження професійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.
2) Мати розмір регулятивного капіталу в сумі, еквівалентній не менше ніж 40 млн. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України.
3) Не бути кредитором органів Пенсійного фонду або компаній з управління активами, з якими зберігач уклав договір про зберігання пенсійних активів.
4) Не бути пов'язаною особою аудитора Накопичувального фонду та його пов'язаних осіб.
Зберігач виконує доручення виконавчої дирекції Пенсійного фонду щодо перерахування коштів Накопичувального фонду до страхової організації, обраної застрахованою особою, для оплати договору страхування довічної пенсії або одноразової виплати, а також щодо перерахування коштів на оплату витрат, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, виплати винагород раднику з інвестиційних питань, компаніям з управління активами, зберігачу аудитору Накопичувального фонду.
Згідно із статтею 84 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" радник з інвестиційних питань залучається за рішенням Ради Накопичувального фонду з метою надання консультацій під час розроблення проектів основних напрямів інвестиційної політики Накопичувального фонду та умов проведення тендера для визначення компаній з управління активами. Радник з інвестиційних питань збирає та аналізує інформацію щодо інвестиційних та економічних умов на національному та зарубіжних ринках, які можуть вплинути на ефективність інвестування коштів Накопичувального фонду д ля поліпшення інвестиційної діяльності цього фонду. Він щомісячно аналізує роботу компаній з управління активами та зберігача і звітує перед Радою Накопичувального фонду. [2, c.175-177]
Для оцінки фінансового стану за рішенням Ради фонду залучається незалежний аудитор, я кий проводить аудиторську перевірку за рахунок коштів Накопичувального фонду. Якщо у разі за аудиторським висновком інвестиційний дохід, отриманий у результаті інвестування коштів, визнано не прийнято низьким (від'ємне коливання перевищує 30 відсотків) порівняно з ринковими показниками інвестиційного доходу або з інвестиційними доходами недержавних пенсійних фондів, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зобов'язана порушити питання перед Радою Накопичувального фонду про заміну компанії з управління активами. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та договором, укладеним з Пенсійним фондом, аудитор відповідає згідно із законом та укладеним договором.
Пенсійні виплати в обов'язковій накопичувальній системі здійснюють страхові організації. Для цього згідно із статтею 55 Закону України застрахована особа зобов'язана укладати договір страхування довічної пенсії з обраною страховою організацією та не розривати цей договір протягом життя. Договір страхування довічної пенсії укладається між застрахованою особою та страховою організацією після досягнення застрахованою особою загальновстановленого пенсійного віку.
Страхова організація - це юридична особа, виключним видом діяльності якої є страхування життя, яка має відповідну ліцензію, видану в порядку, встановленому законодавством та здійснює страхування і виплату довічних пенсій. Застраховані особи мають право самостійно обирати або змінювати страхову організацію, яка здійснює виплату довічних пенсій. Страхування і виплати довічної пенсії здійснюються згідно із Законом України "Про страхування". Розмір довічної пенсії розраховується страховою організацією актуарно, виходячи з вартості оплаченого договору страхування довічної пенсії, з урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного страховою організацією, видатків, пов'язаних з подальшим інвестуванням зазначених сум, та з урахуванням середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя. Виплата довічної пенсії здійснюється у терміни і в порядку, визначені договором страхування довічної пенсії. Цей вид організацій, що проводять страхування і виплату довічної пенсії, створюють Централізований страховий фонд і забезпечують свою платоспроможність відповідно до закону про страхування. [1, c.210-211]
Страхові організації, які виплачують довічні пенсії за договорами страхування довічних пенсій, вартість яких була сплачена за рахунок коштів Накопичувального фонду, зобов'язані розрахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з місячних сум цих пенсій у порядку, встановленому законами України про оподаткування.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України щомісяця надає Пенсійному фонду інформацію про поточний фінансовий стан страхових організацій і показники діяльності страхових організацій, у тому числі дані, що використовуються для розрахунку довічних пенсій.
Страхова організація оприлюднює показники вартості оплати договорів страхування всіх видів довічних пенсій, розрахункові розміри довічних пенсій у різному пенсійному віці за такими договорами, рівні інвестиційного доходу не пізніше ніж за десять днів до початку місяця, в якому вони набувають чинності, і використовує рівні інвестиційного доходу для всіх застрахованих осіб, які мають намір укласти договір страхування довічної пенсії протягом відповідного місяця. Вартість оплати договорів страхування довічних пенсій усіх видів не може бути більшою за обчислену Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Страховій організації забороняється вимагати від застрахованої особи довідку про стан її здоров'я.
Подобные документы
Економічне призначення пенсійного страхування та видів пенсій. Структура системи пенсійного страхування в Україні. Платники внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Організація сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
дипломная работа [142,5 K], добавлен 05.02.2012Система недержавного пенсійного забезпечення. Основна мета інвестування пенсійних активів. Здійснення недержавного пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства. Особливості використання пенсійних схем, умови укладання пенсійного контракту.
реферат [975,2 K], добавлен 10.12.2014Добровільне медичне страхування в Україні, планування його реформування. Страхові продукти і програми, що пропонуються страховими компаніями. Засоби формування коштів. Аналіз пенсійного забезпечення до реформи та після неї. Його фінансова основа.
контрольная работа [10,7 K], добавлен 31.05.2012Сутність та організація загальнообов’язкового Пенсійного страхування в Україні. Аналіз формування та використання фінансових ресурсів пенсійного фонду, шляхи удосконалення. Динаміка зростання рівня пенсій та обсягів загальнодержавних пенсійних виплат.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 03.07.2010Оцінка можливостей використання систем міжнародного страхування життя для недержавного пенсійного забезпечення майбутніх пенсіонерів України. Аналіз ефективності діяльності вітчизняних та іноземних страхових компаній на ринку страхування життя в Україні.
магистерская работа [4,4 M], добавлен 02.07.2010Характеристика основних пенсійних систем в розвинутих ринкових країнах світу. Законодавче поле створення системи недержавного пенсійного страхування в Україні, аналіз його становлення в 2005-2007 роках, оцінка перспективи розвитку в майбутньому.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 12.07.2010Зміни організаційно-правового характеру при забезпеченні пенсіонерів в Україні в порядку соціального страхування впродовж 1930-х роках. Розширення страхування по старості. Заборона працювати після оформлення пенсії. Поділ інвалідів праці на 6 груп.
статья [24,8 K], добавлен 10.09.2013Особливості внесків до обов’язкового державного пенсійного страхування. Визначення платників, порядок нарахування та сплати внесків до обов’язкового пенсійного страхування. ТОВ "Альянс Ойл Україна" та порядок справляння внесків до Пенсійного фонду.
курсовая работа [95,2 K], добавлен 18.12.2010Історичні передумови виникнення страхування, його поняття, функції, класифікація та новітні форми. Етапи розвитку страхового ринку України та його проблеми в умовах фінансової кризи. Аналіз та порівняльна статистика страхування життя в Україні.
курсовая работа [496,3 K], добавлен 26.02.2013Економічний зміст, види та функції медичного страхування. Основні концепції запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні. Визначення проблемних питань та шляхи впровадження світового досвіду медичного страхування у вітчизняну практику.
дипломная работа [3,9 M], добавлен 11.03.2013
