Розробка автоматизованої системи бізнес-аналізу діяльності комерційного банку "Правекс-банк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

Розробка і упровадження аналітичних інформаційних систем диктується постійним розвитком фінансового ринку і досягненнями сучасних комп'ютерних технологій. В даний час неможливо представити успішно, компанію, що динамічно розвивається, яка в своїй діяльності не використовувала б комп'ютерні розробки.

Дана дипломна робота полягає в розробці автоматизованої системи бізнес-аналізу. Рішення поставленої задачі здійснене за допомогою інструментальних засобів у вигляді мови програмування Delphi6 і СУБД Access 2003.

Методичною основою дипломного проекту є законодавчі норми, затверджувані різними органами влади України і теоретичні основи у області фінансового аналізу.

Розроблений додаток дозволяє систематизувати наявну фінансову інформацію по клієнтах банку, тобто забезпечити в програмі зберігання, обробку і використовування інформації про кожного клієнта; забезпечує пошук клієнта по певних ознаках; здійснює оцінку потенційних і моніторинг існуючих клієнтів; дозволяє експортувати звіти, розрахункові коефіцієнти з можливістю редагування, збереження, друк.

У першому розділі роботи розглядаються теоретичні основи бізнес-аналізу, схема побудови інформаційних систем по аналізу фінансового стану банку, приводиться їх коротка характеристика і порівняльний аналіз.

У другому розділі проводиться аналіз фінансового стану і платоспроможності КБ «Правекс-банк», розглянуті основні аналітичні коефіцієнти.

У третій частині роботи приводиться докладний опис розробленого програмного забезпечення по фінансовому аналізу підприємств, яке включає розгляд структури розробленого додатку, аналіз програмних модулів, функцій, процедур і інструкцію користувача, яка детально і наочно описує процес роботи з системою.

В ув'язненні обґрунтовується економічна ефективність упровадження даного інформаційного продукту в КБ «Правекс-банк».

РЕФЕРАТ

КБ ”Правекс-банк” -- надійний універсальний банк, який орієнтується на інтереси клієнтів всіх форм власності та надає повний спектр якісних інноваційних банківських послуг за усіма сегментами фінансового ринку.

Комерційний банк “Правекс-банк” був заснований 19 березня 1992 року. Вісім років для банку -- термін невеликій, проте нова фінансова структура відразу рішуче заявила про себе, і сьогодні КБ “Правекс-банк” міцно зайняв своє місце в п'ятірці найбільших ранків України. Це -- яскраве підтвердження його динамічності, вміння миттєво реагувати на зміни ринку, здатності адаптуватися до нових умов, успішно застосовувати самі сучасні технології роботи з клієнтами.

На протязі цих років КБ “Правекс-банк” демонструє прагнення бути в числі провідних банків України, які відрізняються прогресивністю поглядів на впровадження нових форм послуг. Він перший серед українських банків отримав рейтингові висновки від двох найбільших рейтингових агентств: Thomson Bank Watch (жовтень 2006 року) та Fitch ICBA (грудень 2006 року).

Сьогодні банк надає 180 видів послуг для корпоративних клієнтів, впроваджуються нові актуальні Банківські продукти. Продовжується активна кредитна діяльність з міжнародними фінансовими структурами, зокрема, по лінії Європейського Банку Реконструкції та Розвитку.

Банк має розгалужену мережу кореспондентських відносин з іноземними банками завдяки своїм ефективним операційним системам та високоякісному рівню обслуговування клієнтів.

”Правекс-банк” є членом Української Асоціації інвестиційного бізнесу та Позабіржової фондової торговельної системи, а також засновником Донецької та Придніпровської фондових бірж, активно працює на ринку цінних паперів, надаючи клієнтам такі послуги, як випуск та розміщення цінних паперів, участь від імені клієнта в конкурсі по продажу акцій.

Банк забезпечує довірче управління майном фізичних та юридичних осіб, пропонує інформаційно-аналітичні та консультаційні послуги по обслуговуванню клієнтів. Приватним особам банк пропонує найбільш повний в Україні комплекс послуг. За кількістю приватних вкладів “Правекс-банк” займає одне з провідних місць серед українських банків.

Як правило, автоматизована інформаційна система містить функціональні системи та системи забезпечення. Забезпечення в свою чергу може бути інформаційним, програмним, технічним, технологічним, організаційним, правовим, математичним, лінгвістичним і ергономічним. У функціональній структурі виділяються такі елементи, як функціональна підсистема, блок, комплекс задач, задача. Склад функціональних підсистем залежить від прийнятої структуризації управлінських робіт, групування задач, що вирішуються об'єктом автоматизації. Сукупність функціональних систем виконує призначення цієї інформаційної системи шляхом забезпечення виконання заданого кола задач. Фактично функціональні системи відображають модель управління, тобто в кожній з них проходить трансформація цілей управління в певні функції. Звичайно в інформаційній системі функціональна частина може розбиватися по таких ознаках:

рівень управління (вищий, середній, нижній);

вид керованого ресурсу (матеріальні, трудові, фінансові);

сфера використання (банківські, фондового ринку, тощо);

період управління.

Система зберігання інформації.

При проектуванні інформаційної системи особливу увагу приділяють формуванню автоматизованого банку даних і вибору пакету системи керування базами даних, для чого до останніх висуваються наступні вимоги:

забезпечення централізації і децентралізації (локалізації і розподілення) нагромадження, зберігання, обробки і видачі інформації;

максимальна незалежність програм від зміни даних і даних від програм, а також фізичних запам'ятовуючих пристроїв;

можливість опису різних структур даних і реорганізації даних;

можливість колективного і персонального використання даних;

захист від збоїв і втрат;

мінімальна надлишковість даних;

захист від несанкціонованого доступу до даних;

забезпечення допустимого часу виконання операцій доступу до даних;

забезпечення необхідного сервісу під час доступу, редагуванні даних, видача повних довідок.

Інформаційне забезпечення в значній мірі визначає інтелект системи, оскільки містить всю використовувану інформацію, оперує нею і здійснює інформаційний обмін всередині і зовні інформаційної системи. До інформаційного забезпечення в системах управління висуваються серйозні вимоги. Інформація повинна бути достовірною, своєчасною, постійно обновлюваною, представленою в зручній для користувача формі, доступною користувачу і повною. Неповність інформації часто є причиною прийняття нераціональних і несвоєчасних управлінських рішень. Основний ефект інформаційної системи в напрямі вдосконалення управління досягається за рахунок автоматизації інформаційних процесів і покращення управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення містить не тільки різноманітні дані, але і систему доступу до них, яка реалізується програмними засобами (СКБД). В цьому проявляється тісний взаємозв'язок інформаційного і програмного забезпечення, яке надає ці засоби. Разом з інформаційною системою її інформаційне забезпечення пройшло складний і важкий шлях бурхливого розвитку, в якому можна виділити наступні етапи:

перший етап - індивідуальне, вмонтоване в програму вирішення задачі інформаційного забезпечення;

другий етап - файлові структури, яки створювалися для одної задачі або комплексу задач під керуванням операційної системи;

третій етап - зведення файлів в бази даних, які обслуговують комплекси задач і функціональні підсистеми під керівництвом операційної системи, що забезпечує взаємозалежність фізичних запам'ятовуючих пристроїв, користувачів і структур даних;

четвертий етап - сучасні бази даних, мови запитів і маніпуляції даними, незалежність фізичної, логічної організації даних і користувачів, керування даними з боку системи керування базами даних;

п'ятий етап (перспектива) - бази даних і бази знань, звернення і запити реалізуються на довільній мові, аж до розмовної.

Розроблений на основі вище вказаної методики програмний продукт є інтерактивною системою аналізу фінансового стану і платоспроможності організацій. Програма вже адаптована до використовування у Відділі Факторингу КБ «Правекс-банк». За період тестування програми були усунені деякі незначні недоліки, вдосконалений призначений для користувача інтерфейс.

Опис даної інформаційної системи приведений в третьому розділі даної роботи. Для написання програми були використані засоби об'єктно-орієнтованого програмування (зокрема середовища Delphi 6), а також засоби Microsoft Office (Microsoft Ассеss 2000). При цьому оболонка, написана на мові програмування Delphi 6, є сукупністю екранних форм, призначених для введення, редагування, збереження, а також твору деяких математичних розрахунків з даними, що містяться в базі даних. В процесі роботи вся інформація, що міститься в базі даних, обновляється.

Основною задачею користувача є введення фінансової інформації у відповідні області програмних форм, і, як кінцевий результат, отримання оцінки фінансового стану організації у вигляді звітів, аналітичних коефіцієнтів, діаграм. Користувач може експортувати певні початкові і розрахункові дані в Ехсel, роздрукувати або зберегти їх на жорсткому диску комп'ютера.

Програмне забезпечення розраховане на користувача середнього рівня і не вимагає яких-небудь специфічних навиків для його експлуатації. Процес роботи програми організований найбільш оптимальним способом, що дозволяє уникнути помилок, і економить час. Програма забезпечена докладною наочною довідковою системою.

Упровадження даного інформаційного продукту дозволило істотно економити час, що витрачається на обробку фінансової інформації, полегшити пошук і вибірку необхідних даних, значно понизити ризик, пов'язаний з «людським чинником», а також виробляти якісніший, глибший аналіз фінансового стану як потенційних, так і працюючих клієнтів банку. Експорт необхідної інформації у формат Ехсel надає необмежені можливості для подальшої обробки наявних відомостей про компанії.

Для досягнення поставленої задачі, тобто розробки автоматизованої системи фінансового аналізу діяльності підприємства, мною були вирішені наступні задачі:

* проведення аналізу матеріалів по фінансовому аналізу стану підприємств;

* розробка схеми функціонування системи;

* вибір інструментальних засобів для реалізації поставленої задачі;

* розробка програмного рішення і зручного призначеного для користувача інтерфейсу.

З цією метою був виконаний аналіз існуючих на ринку інформаційних продуктів з даної тематики, проведений аналіз їх порівняльних можливостей і інших якісних характеристик.

Також була сформульована теоретична модель, необхідна для проведення фінансового аналізу організацій на основі нормативних документів, теоретичних знань і методик, прийнятих у КБ «Правекс-банк».

Для реалізації поставленої задачі мною був вироблений вибір інструментальних засобів. Як мова програмування використовувалася мова об'єктно-орієнтованого програмування Delphi6, а для зберігання фінансової інформації по компаніях система управління базами даних МS Ассеss2000.

Для створення оптимальної структури розробленого додатку мною був складений алгоритм роботи програми, а також описана блок-схема системи.

Також мною виконане програмування модулів, які забезпечують належну роботу системи. Дані модулі відповідають за наступні функції:

- Систематизація фінансової інформації по клієнтах банку;

- Забезпечення можливості введення інформації по кожному новому клієнту, і редагування інформації, що вже зберігається в базі даних;

- Забезпечення можливості пошуку клієнта, але певним ознакам;

- Здійснення оцінки потенційних клієнтів і моніторингу діючих позичальників;

- Забезпечення наочності розрахунків фінансових показників за допомогою діаграм;

- Забезпечення експорту звітів, розрахункових коефіцієнтів з можливістю редагування, збереження, друку.

Для забезпечення зручності користувачів мною був розроблений зручний інтерфейс програми, а також докладна довідкова система.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Методологічні принципи бізнес-аналізу банківської діяльності

1.1 Економічна сутність і задачі бізнес-аналізу

1.2 Інформаційне забезпечення аналізу та критерії і види фінансового аналізу

1.3 Стадії та етапи розробки інформаційної системи

1.4 Структура забезпечення інформаційної системи

2. Бізнес-аналіз діяльності комерційного банку «Правекс-банк»

2.1 Загальна характеристика комерційного банку «Правекс-банк»

2.2 Аналіз проведення кредитних операцій

2.3 Оцінка операцій банку з розрахунково-касового обслуговування клієнтів

2.4 Рекомендації щодо удосконалення методики фінансового аналізу та поліпшення фінансово-економічного стану комерційного банку

3. Опис розробленої автоматизованої системи бізнес-аналізу комерційного банку «Правекс-банк»

3.1 Інструментальні засоби, які використовуються та обґрунтування їх вибору

3.2 Структура розробленої автоматизованої системи бізнес-аналізу діяльності комерційного банку «Правекс-банк»

3.3 Модулі, їх функції та призначення

3.4 Інструкція користувача автоматизованої системи бізнес-аналізу діяльності комерційного банку «Правекс-банк»

4. Охорона праці в комерційному банку «Правекс-банк»

4.1 Організація і координація роботи по охороні праці

4.2 Облік, аналіз нещасливих випадків і оцінка показників травматизму в комерційному банку «Правекс-банк»

4.3. Планування і фінансування робіт по охороні праці. Контроль за додержанням вимог нормативно-правових актів по питанням охорони праці

5. Діяльність юридичного відділу комерційного банку «Правекс-банк»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах становлення та розвитку банківської системи України актуальна проблема аналізу діяльності банківських установ з метою оцінювання їхньої інвестиційної привабливості, надійності та фінансової стійкості.

Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення загальних проблем. Він є відправним пунктом ефективного управління як кожним конкретним комерційним банком, так і банківською системою в цілому, а також вихідною базою для прийняття управлінських рішень на всіх рівнях.

Аналізом керуються при виконанні більшості банківських операцій -- він підказує, як забезпечити дохідність та ліквідність банку, витримати конкуренцію на ринку банківських послуг, здобути довіру вкладників та клієнтів.

Результати фінансового аналізу дозволяють застережити споживачів банківських послуг від проблемних банків, самі кредитні установи потребують об'єктивної та надійної системи оцінки поточного (і, можливо, перспективного) стану, оскільки ефективність управління комерційним банком визначає можливість здійснювати свою діяльність уміло та в повній відповідності з потребами й економічними цілями держави, чого не можливо досягнути, не маючи оперативної інформації.

Мета даної роботи полягає в спробі довести необхідність проведення бізнес-аналізу банку, привести наявний на цей час інструментарій оцінки проведення основних банківських операцій та автоматизації бізнес-аналізу банку на прикладі комерційного банку «Правекс-банк».

Завданням цієї дипломної роботи є розробка напрямків підвищення ефективності проведення основних операцій банку, поліпшення його фінансово-економічного стану, автоматизація бізнес-аналізу банку, що визначило необхідність аналізу цих операцій за різними методиками.

Метою даної роботи є також розгляд фінансових результатів банку як наслідків його успіхів або невдач в сфері кредитування, надання депозитних послуг та розрахунково-касового обслуговування. Для досягнення поставлених цілей в цій дипломній роботі вирішено наступні задачі:

-- розглянуто теоретичні основи проведення основних операцій банку та оцінка їх ефективності, де вивчено особливості надання кредитних, депозитних і розрахункових послуг;

-- вивчено фактори і резерви підвищення фінансових результатів банку, а також методологічні підходи до аналізу діяльності комерційного банку;

-- проведено аналіз ефективності основних банківських операцій з викладенням його методики на прикладі Запорізького регіонального управління КБ “Правекс-банк”;

-- рекомендовано напрямки удосконалення методики фінансового аналізу і напрямки поліпшення фінансово-економічного стану банку за рахунок підвищення ефективності надання основних банківських послуг.

-- розроблена автоматизована система бізнес-аналізу банку.

1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ БІЗНЕС-АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Економічна сутність і задачі бізнес-аналізу

Розвиток банківської системи, її надійність в умовах ринкової економіки великою мірою залежать від стану і якості аналітичної роботи у центральному банку країни та комерційних банках. Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення загальних проблем.

Банки на ринку діють із різною ефективністю. Але простежується така закономірність: далеко позаду залишають конкурентів ті, хто бездоганно обслуговує клієнтів і робить це з мінімальними витратами. Оцінюючи ефективність діяльності банку, надзвичайно важливо звіряти її з вимогами ринку. Кваліфіковано зроблений економічний аналіз діяльності банків є джерелом цінної інформації для самих банків, юридичних та фізичних осіб (як потенційних клієнтів банку), Національного банку України. [21]

Кожна з перелічених сторон-контрагентів у процесі аналізу дбає про власні цілі.

Комерційні банки ставлять перед собою такі завдання:

-- визначити, як зробити банківські доходи якісними і стійкими;

-- дотриматися всіх вимог щодо ліквідності;

-- підтримувати капітал у стані адекватності й достатності;

Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління, конкурентоспроможність банку на ринку послуг, а також зважити вплив фінансової політики держави на діяльність банківської системи в цілому.

Економічна робота у банку, як і визначення класу кредитоспроможності позичальника, аналіз стану обліку та звітності, укладання угод, обов'язково передбачає аналіз фінансового стану банку, на основі якого:

- приймаються управлінські рішення;

- координується діяльність різних підрозділів і служб;

- з'ясовується об'єктивна оцінка результатів діяльності установи і перспектив її розвитку;

- визначається надійність і фінансова стійкість банку-партнера, клієнта, кореспондента.

Юридичні та фізичні особи, проаналізувавши опубліковані баланси і звіти про прибутки та збитки, приймають рішення щодо доцільності співробітництва з тим чи іншим банком.

Національний банк України на основі аналізу діяльності банків прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів.

Основним об'єктом аналізу є комерційна діяльність кожного окремого банку. А суб'єктами водночас можуть бути і комерційні банки, і їхні контрагенти, серед них -- центральний банк, інші кредитні установи, аудиторські фірми, реальні й потенційні клієнти та кореспонденти, інші юридичні та фізичні особи. [12]

Основна мета аналізу діяльності банку -- забезпечити оптимальну структуру активних і пасивних операцій задля отримання і кінцевому підсумку максимального прибутку. За аналізом звітності визначають фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи його подальшої діяльності.

Аналіз фінансових форм звітності -- це процес оцінки поточного й минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності. Першочерговим завданням аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Аналіз діяльності комерційного банку включає:

- оцінку стану та результатів діяльності банку на момент проведення аналізу;

- порівняння стану та результатів діяльності банку за вибраний період;

- порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших комерційних банків;

- узагальнення результатів аналізу та підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на поліпшення діяльності банку.

При оцінці стану і результатів діяльності банку необхідно:

- провести аналіз структури активних і пасивних операцій;

- визначити значення показників, які характеризують достатність капіталу і ліквідність балансу банку, та виконання нормативів, встановлених Національним банком;

- провести аналіз прибутковості діяльності банку.

Аналіз структури активних і пасивних операцій може біти ясним і кількісним. При якісному аналізі активних операцій визначаються напрямки використання коштів банку, а при аналізі пасивних операцій -- джерела власних і залучених коштів. При кількісному аналізі активних операцій спочатку слід визначити виконання нормативу мінімального розміру обов'язкових резервів, депонованих в Національному банку. Далі визначаються відносна вага напрямків використання коштів банку, за якими можна оцінити їх значимість в активних операціях. При кількісному аналізі пасивних операцій можна аналогічно визначити відносну вагу різних джерел коштів банку, за якими оцінюється стратегія, яка використовується керівництвом банку в роботі по залученню коштів. Деталізація кількісного аналізу активних і пасивних операцій буде, звісно, залежати від детальності інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі достатності капіталу і ліквідності балансу банку необхідно, насамперед, розрахувати відповідні показники (коефіцієнти), на основі яких можна перевіряти виконання нормативів, встановлених для комерційних банків НБУ. До таких нормативів належать:

- мінімальний розмір статутного капіталу;

- граничне співвідношення між розміром статутного капіталу банку і сумою його активів з урахуванням оцінки ризику;

- показники ліквідності балансу;

- максимальний розмір ризику а одного позичальника.

При виявленні порушень нормативів НБУ може пред'явити засновникам комерційних банків вимоги про проведення заходів щодо фінансового оздоровлення банку (збільшення капіталу, зміна структури активів тощо).

Нормативи для комерційних банків, встановлені НБУ, можуть бути як директивними, обов'язковими до виконання, так і оцінними, рекомендованими для аналізу діяльності та фінансового стану комерційних банків.

Крім вказаних показників для більш повного аналізу достатності капіталу і ліквідності балансу банку доцільно розрахувати і інші показники (коефіцієнти), які використовуються в практиці банків і приводяться в спеціальних вітчизняній і зарубіжній літературі.

Аналіз прибутковості діяльності комерційних банків включає:

- розрахунок показників, які характеризують прибутковість діяльності банку в цілому;

- якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат;

- аналіз прибутковості окремих операцій банку.

При аналізі прибутковості діяльності банку в цілому можуть бути використані показники (коефіцієнти) прибутковості (рентабельності), які застосовуються в практиці роботи банків.

Якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат банку може бути проведено аналогічно вищевикладеному аналізу структури активних і пасивних операцій. При цьому деталізація аналізу структури доходів і витрат також буде визначатися детально інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі прибутковості окремих операцій банку повинні враховуватися отримані доходи, а також прямі та непрямі витрати на їх проведення. В зарубіжних банках такому аналізу приділяється особлива увага, оскільки на його основі можна скоротити обсяг менш прибуткових операцій і збільшити обсяг більш прибуткових, реорганізувати структурні підрозділи банку тощо. [17]

При порівнянні стану і результатів діяльності банку за вибраний період також може бути проведено якісний і кількісний аналіз. При якісному аналізі роблять висновки про активність банку в сфері розширення його діяльності як по залученню коштів нових категорій вкладників, так і по проведенню нових видів операцій, пов'язаних з розміщенням коштів банку. При кількісному аналізі можна зробити висновки при зміни значущості окремих операцій в діяльності банку, а також про поліпшення чи погіршення показників, які її характеризують.

Порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків необхідне для оцінки ролі та місця банку в кредитно-фінансовій системи країни, а також для більш повної оцінки ефективності його роботи.

Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволяє визначити фактори, які впливають на діяльність банку, і підготувати рекомендації по прийманню управлінських рішень, спрямованих на її поліпшення. [8]

1.2 Інформаційне забезпечення аналізу та критерії і види фінансового аналізу

Інформаційними джерелами для аналізу діяльності банку є:

-- балансовий звіт комерційного банку;

-- звіт про кредитний портфель;

-- звіт про залишки за депозитами;

-- звіт про прибутки та збитки комерційного банку;

-- звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції;

-- звіт про відкриті валютні позиції;

Аналізуючи фінансову звітність, підраховують середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та визначають:

- стан надходжень -- за прибутком на середні активи та капітал;

- коефіцієнти приросту ключових показників (позик депозитів та капіталу);

- продуктивність роботи персоналу -- отримані та сплачені середні процентні ставки;

- вартість посередництва.

За такого підходу за вироблення ключових показників діяльності поєднують дані балансового звіту та звіту про фінансові результати, що не залежать від розміру банку. Їх порівнюють із даними інших банків та між собою. Оскільки доходи й видатки аналізують щодо середніх активів та зобов'язань за період, охоплений звітом про фінансові результати, то можуть порівнюватися різні за тривалістю періоди часу.

За періодичністю проведення аналіз поділяють на:

-- щоденний;

-- щотижневий;

-- місячний;

-- квартальний;

-- річний.

Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяють на:

- повний, тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні та внутрішні зв'язки;

- тематичний, коли з метою поліпшення окремих напрямів діяльності банку розглядається лише вузьке коло питань. [14]

За метою і характером розрізняють:

- попередній аналіз який застосовують, щоб, оцінивши стан рахунків, з'ясувати чи спроможний комерційний банк здійснювати ті чи інші операції;

- оперативний аналіз, який проводиться у ході поточної діяльності банку з метою перевірки дотримання нормативів та інших показників. У разі необхідності вживаються термінові заходи щоб підтримувати на належному рівні нормативи та інші показники, а також одержувати достатній прибуток;

- остаточний (подальший) аналіз, необхідний для визначення ефективності роботи комерційного банку у звітний період, виявлення резервів підвищення дохідності;

- перспективний аналіз, що застосовується для прогнозування очікуваних результатів у майбутньому періоді, вибору нових видів операцій та визначення внутрібанківської політики.

Залежно від об'єкта аналіз поділяється на шість видів:

-- функціональний аналіз дає змогу з'ясувати спеціалізацію, місце установи в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також допомагає оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірі депозитів і кредитів, частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Мета функціонального аналізу -- виявити можливості щодо підвищення прибутку від банківських операцій та їх ліквідність. Її досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи прогресивні шляхи виконання потрібних операцій;

-- структурний аналіз здійснюється за видами банківських операцій. Базується на відсоткових значеннях кожного рядка таблиці щодо загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей відображують зміни питомої ваги активів чи пасивів та прибутків або збитків від окремих операцій банку;

-- операційно-вартісний аналіз розгортає масштабну картину становища банку при визначенні його дохідності, допомагає точніше оцінити вартість конкретних операцій, їх прибутковість чи збитковість. Аналіз дає змогу з'ясувати значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку, розробити основні напрями депозитно-позичкової політики щодо конкретних контрагентів із метою максимізації доходу.;

-- рейтінговий аналіз має виняткове значення для комплексної оцінки фінансового стану комерційних банків і порівняних їх між собою. Рейтинг визначають на підставі висновків, зроблених спеціалістами різних категорій;

-- факторний аналіз покликаний з'ясувати вплив окремих чинників на показники фінансового стану банку, виявити його сильні та слабкі сторони, зорієнтувати, як найповніше використовувати внутрішні резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти стратегію розвитку. В практиці факторного аналізу застосовують методи ланцюгових підставлень і пайової участі;

-- макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби активно-пасивних операцій та обсяг банківського прибутку, а також рівень участі комерційного банку чи групи банків у форсуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Як правило, його проводить центральний банк. [18]

Хоча напрями та критерії, за якими аналізується робота банку, досить різноманітні, технологія проведення аналізу єдина і передбачає такі етапи:

-- попередний;

-- аналітичний;

-- заключний (інтеграційний).

На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи: оцінюють правильність складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники, потім на основі опрацьованої первинної інформації відбирають абсолютні й відносні показники, які характеризують ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень. На аналітичному етапі визначають вид та необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджувальних показників, роблять необхідні розрахунки.

На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні записки, коментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку. [9]

1.3 Стадії та етапи розробки інформаційної системи

Стадії створення АСУП і зміст робіт визначені Держстандартом. На передпроєктній стадії замовник проводить організаційні заходи по підготовці об'єкта до обстеження і створення інформаційної бази, складає техніко-економічне обґрунтування і технічне завдання на розробку системи; розроблювач обстежить об'єкт, вибирає комплекс технічних засобів, а також разом із замовником визначає попередню економічну ефективність системи. На другій стадії розробляється технічний і робочий або техноробочий проект системи, налагоджуються програми і т.д. На третій стадії система здається спочатку в дослідну, а потім, після коректування документації, і в промислову експлуатацію.

Розробка проектно-технологічної й іншої документації на систему може здійснюватися різними організаціями. Зазначену документацію з доручення замовника (об'єкта) створюють організації - розроблювачі. Організацією - розроблювачем виступають науково-дослідні інститути, бюро і т.д. У ряді випадків розробку документації здійснює сам замовник або його обчислювальний центр і спеціально створений структурний підрозділ - відділ проектування системи. [36]

Якщо система створюється однієї або декількома організаціями-розроблювачами, то між замовником і цими організаціями необхідно строго і точно реґламентувати права й обов'язки, обсяги і терміни виконуваних робіт, порядок оформлення і здачі розробленої документації, а також форми і методи апробації і впровадження системи в цілому або її складових частинах.

Основними керівними документами при розробці системи являються:

- нормативні акти з питань використання обчислювальної техніки в керуванні;

- загальногалузеві і нормативні документи, інструкції, а так само державні і галузеві стандарти в галузі застосування економіко-математичних методів і обчислювальних машин;

- документи по організації і керуванню виробничими об'єднаннями і промисловими підприємствами відповідної галузі народного господарства;

- каталоги типових прикладних програмних засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку й автоматики, а так само відповідна документація по розробленим автоматизованим банкам даних (АБД) і обчислювальним системам;

- установлені нормативи витрат ресурсів на розробку і впровадження системи, кошторисні норми і цінники для визначення кошторисної вартості окремих елементів і системи в цілому.

При розробці системи варто передбачати застосування уніфікованих систем документації (УСД) - уніфікованих форм документів, встановлених УСД або розроблених на їхній основі, і галузевих класифікаторів техніко-економічної інформації для кодування вхідної і вихідної інформації з метою забезпечення інформаційної сумісності взаємозалежних і взаємодіючих систем різних рівнів і призначень.

Перший етап - розробка проектно-технічної й іншої документації на систему базується на матеріалах обстеження об'єкта керування і включає дві стадії виконання робіт: передпроектну і стадію проектування.

На передпроектній стадії розробляється два документи: техніко-економічне обґрунтування системи і технічне завдання на розробку цієї системи. [35]

Техніко-економічне обґрунтування системи складається на підставі результатів обстеження об'єкта, отриманих після проведення комплексу науково-дослідних робіт і організаційно-технічних заходів щодо вивчення системи керування об'єкта. Це вивчення здійснюється з метою визначення виробничих можливостей об'єкта по підвищенню обсягу і якості продукції, що випускається, зниженню витрат матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів, а також застосування більш ефективних методів планування, обліку й аналізу за допомогою економіко-математичних методів, електронних обчислювальних машин периферійної й організаційної техніки.

Технічне завдання на розробку АСУП складається на підставі техніко-економічного обґрунтування. Незалежно від того, що система може розроблятися і впроваджуватися поетапно, технічне завдання складається на систему в цілому з виділенням першої черги і затверджується на науково-технічній раді.

Технічне завдання на розробку АСУП включає документи, перераховані в Держстандарті.

На стадії проектування АСУП створюється два документи: технічний і робочий проект. У ряді випадків замість двох зазначених проектів розробляється єдиний техноробочий проект системи.

Затверджене технічне завдання на створення системи є підставою для розробки технічного проекту системи. Після затвердження технічного проекту розробляється робочий проект, що затвердженню не підлягає. Досвід створення систем, у яких на практиці перевірений ряд ефективних рішень по основних видах забезпечення системи і методам її організації, дозволяє замість двох зазначених проектів розробити один - техноробочий проект системи. Одностадійний підхід до проектування дає можливість значно скоротити терміни розробки й обсяг документації, спростити процеси організації виконання цих робіт. [38]

Одночасно з розробкою того або іншого проекту створюються класифікатори техніко-економічної інформації на основі погодженої системи класифікації і кодування техніко-економічної інформації, що складається з загальнодержавних і галузевих (локальних) класифікаторів, які необхідно використовувати в процесі розробки класифікатора системи того або іншого об'єкта керування.

Розробка проектно-технологічної й іншої документації на систему - важлива, але лише початковий етап в організації системи на об'єкті керування. Від нього багато в чому залежить організація раціонального керування й ефективність функціонування розробленої системи. Однак, щоб теоретичні розробки принесли бажані результати, необхідно провести велику організаційну роботу по підготовці об'єкта керування і обчислювального центру до впровадження проекту системи на другому етапі. Роботи цього етапу звичайно виконуються паралельно з розробкою окремих елементів техноробочого проекту.

Усі заходи повинні проводитися у взаємозв'язку таким чином, щоб машинна обробка забезпечила видання необхідної єдиної вихідної інформації для своєчасного виконання апаратом керування своїх нових основних функцій.

Заключний, третій етап включає апробацію окремих елементів, а потім і впровадження проекту системи в цілому. Апробація здійснюється по окремих елементах проекту з метою перевірки правильності розробки проектного рішення. За результатами апробації робиться коректування відповідних елементів проекту системи. [34]

Актуальність проблеми збереження й оперативного пошуку даних привела до появи такого поняття, як «сховище даних». Варто згадати про необхідності використання єдиних інформаційних сховищ в аналітичних системах і в першу чергу в системах підтримки прийняття рішень (СППР). Системи СППР користаються інформацією, зібраної за допомогою комп'ютерних мереж з безлічі систем обробки даних (СОД). Дані в СОД збираються, зберігаються і по досягненні встановленого терміну вивантажуються. Дані в різних СОД можуть бути не погоджені між собою, інформація в них може бути по-різному структурована, ступінь її вірогідності визначити відразу буває досить важко. Усе це свідчить про те, що архівні дані із СОД без попередньої доробки використовувати в інформаційних сховищах недоцільно.

В даний час для спільного використання даних здійснюється інтеграція різних СОД на основі єдиного довідника метаданних, тобто по кожнім новому запиті передбачається динамічне вивантаження даних з різних СОД, їхнє узгодження, агрегація і транспортування користувачу. З запропонованої схеми видно, що в ній отсутствует інтерактивна взаємодія з користувачем для проведення динамічного аналізу.

Готовність системи і введення її в експлуатацію оформляється відповідно до Держстандартів, що передбачають укладання актів завершення робіт, приймання системи в дослідну і промислову експлуатацію й інші документи.

Якщо об'єктом керування вибирається промислове підприємство або виробниче об'єднання, то при організації системи варто так само користуватися Загальногалузевими керівними методичними матеріалами по створенню автоматизованих систем керування підприємствами та виробничими об'єднаннями (АСУП). [35]

1.4 Структура забезпечення інформаційної системи

Як правило, автоматизована інформаційна система містить функціональні системи та системи забезпечення. Забезпечення в свою чергу може бути інформаційним, програмним, технічним, технологічним, організаційним, правовим, математичним, лінгвістичним і ергономічним. У функціональній структурі виділяються такі елементи, як функціональна підсистема, блок, комплекс задач, задача. Склад функціональних підсистем залежить від прийнятої структуризації управлінських робіт, групування задач, що вирішуються об'єктом автоматизації. Сукупність функціональних систем виконує призначення цієї інформаційної системи шляхом забезпечення виконання заданого кола задач. Фактично функціональні системи відображають модель управління, тобто в кожній з них проходить трансформація цілей управління в певні функції. Звичайно в інформаційній системі функціональна частина може розбиватися по таких ознаках:

рівень управління (вищий, середній, нижній);

вид керованого ресурсу (матеріальні, трудові, фінансові);

сфера використання (банківські, фондового ринку, тощо);

період управління. [37]

Система зберігання інформації.

При проектуванні інформаційної системи особливу увагу приділяють формуванню автоматизованого банку даних і вибору пакету системи керування базами даних, для чого до останніх висуваються наступні вимоги:

забезпечення централізації і децентралізації (локалізації і розподілення) нагромадження, зберігання, обробки і видачі інформації;

максимальна незалежність програм від зміни даних і даних від програм, а також фізичних запам'ятовуючих пристроїв;

можливість опису різних структур даних і реорганізації даних;

можливість колективного і персонального використання даних;

захист від збоїв і втрат;

мінімальна надлишковість даних;

захист від несанкціонованого доступу до даних;

забезпечення допустимого часу виконання операцій доступу до даних;

забезпечення необхідного сервісу під час доступу, редагуванні даних, видача повних довідок. [34]

Інформаційне забезпечення.

Інформаційне забезпечення в значній мірі визначає інтелект системи, оскільки містить всю використовувану інформацію, оперує нею і здійснює інформаційний обмін всередині і зовні інформаційної системи. До інформаційного забезпечення в системах управління висуваються серйозні вимоги. Інформація повинна бути достовірною, своєчасною, постійно обновлюваною, представленою в зручній для користувача формі, доступною користувачу і повною. Неповність інформації часто є причиною прийняття нераціональних і несвоєчасних управлінських рішень. Основний ефект інформаційної системи в напрямі вдосконалення управління досягається за рахунок автоматизації інформаційних процесів і покращення управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення містить не тільки різноманітні дані, але і систему доступу до них, яка реалізується програмними засобами (СКБД). В цьому проявляється тісний взаємозв'язок інформаційного і програмного забезпечення, яке надає ці засоби. Разом з інформаційною системою її інформаційне забезпечення пройшло складний і важкий шлях бурхливого розвитку, в якому можна виділити наступні етапи:

перший етап - індивідуальне, вмонтоване в програму вирішення задачі інформаційного забезпечення;

другий етап - файлові структури, яки створювалися для одної задачі або комплексу задач під керуванням операційної системи;

третій етап - зведення файлів в бази даних, які обслуговують комплекси задач і функціональні підсистеми під керівництвом операційної системи, що забезпечує взаємозалежність фізичних запам'ятовуючих пристроїв, користувачів і структур даних;

четвертий етап - сучасні бази даних, мови запитів і маніпуляції даними, незалежність фізичної, логічної організації даних і користувачів, керування даними з боку системи керування базами даних;

п'ятий етап (перспектива) - бази даних і бази знань, звернення і запити реалізуються на довільній мові, аж до розмовної. [41]

Перспективні системи на базі новостворених технічних і програмних засобів в майбутньому забезпечать нові інтелектуальні можливості. Вони дозволять спілкуватися з користувачем мовою, близькою до розмовної, розв'язувати логічні задачі (доведення, пошук рішень), використовуючи задану сукупність правил доведення, а також приймати рішення, формувати поняття і образи, їх зберігання і доступ до них, надавати енциклопедичні довідки, розв'язувати задачі системотехніки, проводити дослідження і розробки, розуміти і формувати мови (зі словником не менше 100000 слів), проводити переклад з однієї мови на іншу, застосовувати елементи самопрограмування і вільний діалог. [40]

Програмне забезпечення.

Програми - це тексти, складені з основних конструкцій мови, віджображаючі інтелектуальну, рутинну, фактографічну чи іншу інформаційну діяльністі в умовах автоматизації і застосування комп'ютерів. Тобто всі програмні і зв'язані з ними інформаційні засоби: логічні одиниці інформації (елементи, записи, складні записи, структури даних, структури знань) і алгоритмічні мови програмування, спілкування, маніпулювання і обміну інформацією. Спеціальне програмне забезпечення включає окремі програми і програмні комплекси, розроблені для управління конкретним підприємством, у вигляді пакетів прикладних програм (ППП), які здійснюють певні функції управління у вигляді програмної системи, яка реалізує певний метод розв'язку задач управління.

Зазначимо, що інформаційна система постійно зазнає динамічних змін. Її розвиток здійснюється в багатьох напрямках. Основні із них такі:

охоплення автоматизацію нових підсистем і розширення функцій інформаційної системи;

створення принципово нових алгоритмів (задач) і вдосконалення вже існуючих;

вдосконалення і розширення комплексу технічних засобів;

вдосконалення загальносистемного програмного забезпечення.

А це в свою чергу вимагає своєчасного динамічного корегування програмного забезпечення. [41]

Технічне забезпечення.

Функціонування інформаційної системи ґрунтується на використанні технічних засобів, які забезпечують збирання, реєстрацію, передачу, зберігання, обробку і тиражування інформації, а також процеси взаємодії людини і комп'ютера для вирішення задач управління об'єктом. Передбачається, що інформаційна система створюватиметься на базі впровадження: нових радіо-комунікаційних зв'язків, сучасних комп'ютерної та факсимільно-друкуючої техніки, локальної комп'ютерної мережі і відповідних програмних засобів. Комп'ютерні мережі, які з'явилися недавно, здатні утворити основний кістяк комунікаційних зв'язків. Ці мережі - один з яскравих прикладів реалізації інформаційних технологій, в яких поєднуються, як різного роду апаратура по обробці, зберіганню та передачі інформації, так і різні види обслуговування (інформаційна служба, телекс, відеотекс, телеконференції, електронна пошта). Крім телеграфних апаратів, на кінцевих пунктах мережі з'явилися комп'ютери, факсимільні апарати, бази даних. До провідникових і кабельних каналів додалися мікрохвильові і волоконно-оптичні. Завдяки об'єднанню використовуваних програмно-сумісних комп'ютерів в локальну мережу, досягається оптимальне співвідношення продуктивності і вартості інформаційно-обчислювальної системи. Архітектура локальної мережі забезпечує високий рівень інтеграції системи, як по вертикалі, так і по горизонталі, підвищення продуктивності управлінської праці в два-три рази при роботі на ізольованих засобах інформаційних підсистем і в п'ять - десять раз при роботі в складі локальної мережі. Для ефективного використання різноманітної номенклатури технічних засобів необхідно забезпечити їх інформаційну (єдині формати даних і агрегатів даних, спільність тезаурусу і класифікаторів, наявність інтерфейсів кодів і технічних пристроїв), програмну і технічну (пропускні здатності пристроїв і каналів, можливість спряження пристроїв і каналів штатними засобами) сумісність. З цією метою всі засоби інформаційної системи повинні бути об'єднані в єдиний комплекс технічних засобів інформаційної системи. Ця специфічна вимога є додатковою до звичайних вимог, яка охоплює виконання поставлених завдань з необхідною якістю, виконання вимог економіки, надійності, економічності і естетики.

Структурними елементами технічного забезпечення є технічні засоби, методичні і управлінські матеріали, технічна документація, обслуговуючий персонал, які забезпечують виконання функціональних задач інформаційної системи.

Персонал об'єднує розробників і експлуатаційників комплексу технічних засобів з врахуванням периферійного обладнання, засобів зв'язку і телеобробки, організаційно-технічний, монтажно-налагоджувальний, експлуатаційний і обслуговуючий штат працівників. [35]

Технологічне забезпечення.

Технологічні процеси, які відбуваються в сфері матеріального виробництва, описуються послідовністю операцій і етапів переходу вихідного продукту в кінцевий. Технологічні процеси тісно пов'язані з інформаційною системою і мають справу з інформацією. Стосовно до інформаційної системи слід розрізняти технологічні процеси проектування, впровадження і аналогічні процеси її функціонування.

Технологія розробки інформаційної системи повинна описати процеси проектування на всіх етапах. Тут з одного боку слід виділити технологію перебудови апарату управління та його підготовку до проведення автоматизації, а з іншого технологію проектування і впровадження, тобто розробку інформаційної системи. Технологічні процеси повинні приводити до розробки методів, алгоритмів і програм обробки інформації і підтримання функціонування інформаційної бази даних. [36]

Впровадження інформаційної системи спонукає до широких змін методів роботи управлінського персоналу, структури системи, процедур управління, документопотоків. Ці зміни умовно можуть бути поділені на дві групи. До першої групи відносяться зміни, пов'язані з проведенням комплексу заходів по вдосконаленню діючої організації і управління. До другої групи відносяться зміни, пов'язані з вдосконаленням методів і технології, обумовлені автоматизацією розв'язку задач.

Перераховані особливості повинні враховуватися в технології управління для чого потрібно:

розширити обсяг задач менеджменту (по кількості і складності алгоритмів розв'язку) для всіх рівнів управління та впровадження принципово нових задач;

використовувати для розв'язку управлінських задач точну інформацію про об'єкт управління і оточуюче середовище;

задовольняти будь-яким заданим нормативам розв'язку задач по часу, періодичності, різноманітних площинах і варіантах, в тому числі підтримувати режим управління в реальному часі;

здійснити інтеграцію систем управління по рівнях, а також організаційних і технологічних структур управління (наприклад, створення гнучких автоматизованих виробництв можливе тільки таким чином);

створити умови для ефективнішої роботи менеджерів в таких напрямках:

забезпечення менеджерів вибірковою, повною, своєчасною, позбавленою шуму інформацією в зручній для сприйняття формі;

звільнення менеджерів та іншого персоналу від виконання рутинних робіт;

формування нормативно-довідкової інформації і консультування при прийнятті рішення;

підготовка варіантів рішення (альтернатив);

прогнозування наслідків рішень, що приймаються;

імітація ситуацій прийняття рішень і перебирання варіантів;

забезпечення інформаційного сервісу (наприклад, відповідей на запити);

виконання інструкцій по розв'язку управлінських задач, які забезпечують виконання рішень: диспетчерування, контроль забезпечення ресурсами та їх розрахунок;

реалізація зв'язків з іншими менеджерами, базами даних інших інформаційних систем і з організаціями зовнішнього середовища;

забезпечити впровадження безпаперової технології обліку, контролю, звітності, планування, оперативного управління, управління матеріально-технічним забезпеченням і т.д.

Організаційне забезпечення.

Під організаційним забезпеченням слід розуміти узгодження по місцю, часу і меті сумісне функціонування окремих виконавців, колективів і технічних засобів. Воно повинно здійснюватися і регулюватися деякими правилами взаємодії, які утворюють правовий та моральний кодекс і складають основу правового забезпечення. Тому організаційне забезпечення будується на нормативних актах правового забезпечення, а правове забезпечення знаходить своє втілення в організаційному забезпеченні.