Розробка автоматизованої системи бізнес-аналізу діяльності комерційного банку "Правекс-банк"

Організаційне забезпечення інформаційної системи охоплює сукупність засобів, методів і відповідного персоналу. Воно повинно забезпечити:

проведення техніко-економічного аналізу існуючої системи управління, вибору і постановки задач побудови інформаційної системи на етапі розробки і впровадження;

регламентацію взаємодії персоналу з комплексом технічних засобів і між собою в процесі розв'язку задач управління, контролю ефективності роботи системи управління на етапі функціонування інформаційної системи.

На етапі проектування організаційне забезпечення виконує наступні задачі:

аналіз існуючих систем управління і формулювання напрямів підвищення їх ефективності;

вибір і постановку задач управління;

формулювання вимог до комплексу технічних засобів;

розробку організаційних рішень по складу, структурі, організації і методології розв'язку задач управління в інформаційній системі, склад робочих процедур і пояснення щодо їх виконання.

На етапі функціонування інформаційної системи організаційне забезпечення вирішує такі задачі:

впровадження методів задач управління;

організацію функціонування персоналу і комплексу технічних засобів інформаційної системи;

контроль і аналіз ефективності управління;

формування пропозицій по вдосконаленню і розвитку інформаційної системи.

В склад організаційного інформаційного забезпечення включаються схеми структури управління і списки штатних розкладів, уніфіковані форми документів, відомості про системи морального і матеріального стимулювання, посадові інструкції. [34]

Правове забезпечення.

Основою ефективного розвитку підприємств є нормативно-правова база, яка грунтується на сукупності законів, потрібних для регулювання діяльності та створення сприятливих умов для її розвитку. Правове забезпечення - це сукупність норм, виражених в нормативних актах, які встановлюють і закріплюють організацію інформаційної системи, її мету, завдання, структуру і функції (правовий статус інформаційної системи і її підрозділів), призначених для регламентації створення і функціонування інформаційної системи. Правове забезпечення будується на базі юридичного підходу, який розглядає соціальне управління, як організаційну, в тому числі виконавчо-розпорядницьку діяльність державних органів, спрямовану на виконання законів та інших нормативних актів, прийнятих органами влади і управління. Юридичний підхід аналізує місце і роль права в управлінні, визначає зміст законної виконавської і розпорядчої діяльності державних і управлінських органів, виробляє рекомендації по її вдосконаленню.

Конструктивно функції управління в сфері права реалізуються у вигляді нормативно-правових актів, планів, положень і методик, обов'язкових для всіх ГОСТів, які визначають різноманітні заходи в сферах планування і управління. Нормативно-правові акти - це форма вираження і встановлення правових норм, сукупність яких утворює нормативно-правову базу управління, яка будується за ієрархічним принципом. Нормативно-правові акти поділяються на законодавчі, нормативні акти міністерств і відомств, акти місцевих органів влади і управління, локальні нормативні акти, індивідуальні акти.

На етапі функціонування інформаційної системи правове забезпечення включає:

статус інформаційної системи в конкретних галузях державного управління;

правове положення про компетенцію ланок інформаційної системи і організацію їх діяльності;

права, обов'язки і відповідальність персоналу інформаційної системи;

правове положення окремих видів процесів управління в інформаційній системі;

порядок отримання і використання інформації в інформаційної системі, процедури її збору, реєстрації, зберігання, передачі і обробки;

порядок отримання і використання комплексу технічних засобів, програмного, інформаційного та інших видів забезпечення.

Математичне забезпечення.

Математичне забезпечення включає сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів для розв'язку задач управління і обробки інформації із застосуванням обчислювальної техніки. Математичне забезпечення містить засоби математичного забезпечення, методи вибору розв'язування, технічну документацію, персонал (спеціалістів цієї галузі). До засобів математичного забезпечення відносяться: моделі процесів управління, алгоритми розв'язку задач управління, методи оптимізації за багатьма критеріями, методи математичного програмування, математичної статистики, теорії масового обслуговування та інші. До методів вибору рішення математичного забезпечення інформаційної системи відносяться методи вибору типів алгоритмів, оцінки їх точності, швидкодії і складності. Технічна документація включає описи задач і алгоритмів, постановки задач, описи пакетів прикладних програм, тести і контрольні приклади. Спеціалісти математичного забезпечення займаються постановкою задач та використання математичних аналітичних і числових методів. [39]

Лінгвістичне забезпечення.

Лінгвістичне забезпечення охоплює сукупність науково-технічних термінів ти інших мовних засобів, правил формалізації мов, методів стиску запису інформації, засобів діалогу людини і обчислювальної системи. Лінгвістичне забезпечення включає в себе:

інформаційні мови для опису структурних одиниць баз даних інформаційної системи (документів, показників, реквізитів);

мови управління, маніпулювання і обміну даними в банку даних інформаційної системи;

мовні засоби інформаційно-пошукових систем;

мовні засоби системи автоматизованого проектування;

діалогові мови;

словники термінів і визначень.

Ергономічне забезпечення.

Ергономічне забезпечення охоплює сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов для ефективної діяльності і навчання операторів з складу персоналу інформаційної системи. Ергономічне забезпечення включає в себе:

комплекс документації, яка містить ергономічні вимоги до робочих місць і здійснює експертизу робочих місць;

комплекс методів, учбово-методичних матеріалів і технічних засобів підготовки персоналу до роботи;

комплекс методів і засобів, які забезпечують професійний відбір.

В плані ергономічного забезпечення на етапах проектування інформаційної системи визначається ступінь і рівень участі людини в системі управління, вимоги до форми представлення інформації, умови оточуючого середовища діяльності людини, порядок роботи і відпочинку персоналу, нормативи навантаження і надійності персоналу; вимоги до технічних засобів, способи взаємодії персоналу і технічних засобів.

В реальних інформаційних системах загальне число видів забезпечення, що підтримують достатнє та повне функціонування організації може бути і меншим. Обов'язковими складовими інформаційної системи є лише підсистеми інформаційного, програмного і технічного забезпечення. Функції інших видів забезпечення менш значимі і можуть об'єднуватися і групуватися або входити в основні підсистеми.

Центр ваги управлінської діяльності повинен бути зосереджений на функціональних задачах, таких, як багатофакторне планування, розрахунок балансу, розробка нормативів, облік і контроль. Органи управління повинні вирішувати складні і широкомасштабні інформаційні задачі, для чого вони повинні отримувати від об'єктів управління своєчасну, якісну, повну і достовірну інформацію; своєчасно обробляти її, виробляти команди управління і видавати звітність і результати аналізу вищестоячим організаціям. Одночасно повинні вирішуватися задачі прогнозування, перспективного і поточного планування, визначення основних напрямів розвитку науково-технічного прогресу.

Основними методологічними принципами впровадження інформаційної системи в управління є:

впровадження найефективніших методів управління, які б забезпечували оптимальність принципових рішень, всебічне нагромадження і використання досвіду;

автоматизація і механізація інформаційних процесів і технологій;

організація чіткого, безперебійного і високонадійного зв'язку з об'єктами управління і об'єктів між собою;

методична єдність проектування усіх ланок інформаційної системи і забезпечення інформаційної, технічної і програмної сумісності усіх засобів;

однократність формування вихідної інформації і ввід її в систему, багатократне її використання і зберігання на протязі необхідного часу, доступ до інформації усіх зацікавлених користувачів, агрегування інформації по мірі її переміщення знизу вверх. [35]

2. БІЗНЕС-АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРАВЕКС-БАНК»

2.1 Загальна характеристика комерційного банку «Правекс-банк»

КБ ”Правекс-банк” -- надійний універсальний банк, який орієнтується на інтереси клієнтів всіх форм власності та надає повний спектр якісних інноваційних банківських послуг за усіма сегментами фінансового ринку.

Комерційний банк “Правекс-банк” був заснований 19 березня 1992 року. Вісім років для банку -- термін невеликій, проте нова фінансова структура відразу рішуче заявила про себе, і сьогодні КБ “Правекс-банк” міцно зайняв своє місце в п'ятірці найбільших ранків України. Це -- яскраве підтвердження його динамічності, вміння миттєво реагувати на зміни ринку, здатності адаптуватися до нових умов, успішно застосовувати самі сучасні технології роботи з клієнтами.

На протязі цих років КБ “Правекс-банк” демонструє прагнення бути в числі провідних банків України, які відрізняються прогресивністю поглядів на впровадження нових форм послуг. Він перший серед українських банків отримав рейтингові висновки від двох найбільших рейтингових агентств: Thomson Bank Watch (жовтень 2006 року) та Fitch ICBA (грудень 2006 року).

Сьогодні банк надає 180 видів послуг для корпоративних клієнтів, впроваджуються нові актуальні Банківські продукти. Продовжується активна кредитна діяльність з міжнародними фінансовими структурами, зокрема, по лінії Європейського Банку Реконструкції та Розвитку.

Банк має розгалужену мережу кореспондентських відносин з іноземними банками завдяки своїм ефективним операційним системам та високоякісному рівню обслуговування клієнтів.

”Правекс-банк” є членом Української Асоціації інвестиційного бізнесу та Позабіржової фондової торговельної системи, а також засновником Донецької та Придніпровської фондових бірж, активно працює на ринку цінних паперів, надаючи клієнтам такі послуги, як випуск та розміщення цінних паперів, участь від імені клієнта в конкурсі по продажу акцій.

Банк забезпечує довірче управління майном фізичних та юридичних осіб, пропонує інформаційно-аналітичні та консультаційні послуги по обслуговуванню клієнтів. Приватним особам банк пропонує найбільш повний в Україні комплекс послуг. За кількістю приватних вкладів “Правекс-банк” займає одне з провідних місць серед українських банків.

В 2004 році “Правекс-банк” випустив першу в Україні пластикову картку міжнародної платіжної системи “VISA International”. Сьогодні банк лідирує на ринку карткових продуктів України, виступаючи дійсним членом найбільших платіжних систем VISA, EUROPAY, а також агентом компанії AMERICAN EXPRESS і Diners Club.

”Правекс-банк” встановив вперше в Україні банкомати, сертифіковані системою “VISA”. Підписані зарплатні проекти з найбільшими підприємствами України, за якими передбачається емісія 70 тисяч зарплатних карт.

Для швидкого й комплексного обслуговування банк встановлює на території підприємств обмінні пункти за наданням широкого спектра послуг, а також здійснює інкасацію готівки цих організацій.

У розрахунково-касовому обслуговуванню клієнтів вищими пріоритетами є точність, оперативність і європейська якість. Широко практикується застосування автоматизованого обслуговування клієнтів із використанням комп'ютерної системи “клієнт-банк”, яка дає змогу контролювати різноманітну інформацію.

КБ “Правекс-банк” проводить гнучку депозитну політику -- високі відсотки, різні терміни, вигідні умови забезпечують клієнтам стабільні високі доходи. Здійснюються операції по розміщенню тимчасово вільних коштів юридичних осіб та депозитні операції приватним особам.

Банк здійснює активну діяльність на фондовому ринку України. Спеціалісти управління цінних паперів проводять операції з усіма видами цінних паперів, постійно розробляють нові фондові інструменти, фінансові схеми кредитування та розрахунків.

Банк активно проводить операції з векселями резидентів і нерезидентів України. Він не тільки виконує стандартні Банківські операції з векселями, такі, як облік, переоблік, аваль, доміциляція, інкасування, операції на замовлення клієнтів, але й одним із перших в Україні здійснив емісію власних фінансових векселів. Використання фінансових векселів КБ “Правекс-банк” для проведення розрахунків у господарській діяльності значно збільшує обсяг оборотних коштів клієнтів банку, а також дає змогу зменшити ціну товарів і послуг, які купуються за фінансові векселі.

Повномасштабна діяльність банку на всій території України успішно здійснюється завдяки активності 286 філій та відділень, які обслуговують 60 тисяч поточних рахунків в гривнях та понад 18 тисяч рахунків в іноземній валюті юридичних осіб. Це переконливо свідчить про довіру до банку і до фінансової політики, яку він проводить у взаєминах зі своїми клієнтами та діловими партнерами.

Перелік вказаних послуг, які надає КБ “Правекс-банк”, далеко не повний, але він дає змогу сформувати уявлення про діяльність українських комерційних банків на сучасному етапі.

2.2. Аналіз проведення кредитних операцій

Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банків, і здійснюється вона для фінансування споживчих та інших інвестиційних цілей підприємницьких фірм, фізичних осіб і державних організацій від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки Банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність.

Процес формування ринкових відносин в економіці України об'єктивно обумовлює необхідність підвищення ролі банківського кредиту.

Кредитний портфель, з одного боку, є “класичним” об'єктом активних операцій комерційних банків, який традиційно забезпечую найвагомішу частину доходів. Водночас у нестабільних макроекономічних умовах кредитні операції -- це один із найризикованіших шляхів отримання прибутку.

Кредитний портфель -- це сукупність усіх позик, наданих банком із метою отримання доходу. Аналізувати кредитний портфель можна за різними ознаками:

- за терміном кредитування -- виділити короткострокові, середньострокові та довгострокові кредити;

- за контрагентами -- виокремити кредити, надані суб'єктам господарювання, органам державного управління, місцевим органам державного управління, фізичним особам, а також міжбанківський кредит;

- за ступенем ризику.

Розглянемо динаміку кредитних операцій нашого банку. Обсяг виданих кредитів за аналізований період не змінився і становив на 01.12.99 року 77925,73 тис. грн., але питома вага даної статті в загальному обсязі активів знизилася з 61,8 % до 61,5 %, тобто на 0,3 % (див. Додаток А).

Взагалі, питома вага кредитного портфеля у структурі активів дає змогу визначити напрям діяльності комерційного банку. Скажімо, чи банк націлений на кредитування кінцевого позичальника, чи надає перевагу іншим видам активних операцій, наприклад, купівлі цінних паперів. Як відомо, кредитні операції потребують значних затрат праці персоналу протягом тривалого часу, проте приносять відносно більший дохід, ніж ті ж операції із цінними паперами.

Надмірно високе значення показника питомої ваги кредитного портфеля у структурі активів не завжди є свідченням орієнтації комерційного банку переважно на кредитні операції. Іноді це може бути й ознакою певних фінансових негараздів у банківській установі.

Щодо нашого банку, то він надає перевагу кредитним операціям, які становлять (як зазначено вище) майже 62 % у структурі активів; його інвестиційна діяльність становить лише 3 %, тобто має незначну питому вагу, хоча від таких операцій банк може також отримувати чималий процентний дохід.

Оскільки КБ “Правекс-банк” надає лише короткострокові кредити (терміном до 1,5 років), то для аналізу кредитного портфеля банку за терміном кредитування відокремимо наступні види кредитів на строк:

-- до 1 місяця;

-- від 1 до 6 місяців;

-- від 6 місяців до 1 року;

-- від 1 до 1,5 років.

Таблиця 2.1 Аналіз структури кредитного портфеля за терміном кредитування

Класифікація кредитів за термінами	Сума, тис. грн.	Структура, %
До 1 місяця	35845,84	46
Від 1 до 6 місяців	18702,18	24
Від 6 місяців до 1 року	14026,63	18
Від 1 до 1,5 років	9351,08	12
Усього кредитний портфель	77925,73	100

Дані таблиці 2.1 свідчать про те, що найбільшу питому вагу (46 %) в кредитному портфелі банку становлять кредити до 1 місяця в сумі 35845,84 тис. грн.

Однак, фактичний середній строк розміщення ресурсів не співпадає з первинним строком видачі кредитів, що свідчить про постійну практику пролонгації договорів.

За станом на 01.12.2006 року майже 30 % кредитних договорів було пролонговано. Найбільша кількість пролонгацій припадає на кредити юридичним особам.

Багаторазова пролонгація зумовлює необхідність донарахування коштів в страховий резерв на можливі втрати за позичками банку.

Далі розглянемо, як розподілялися кредитні ресурси комерційного банку між його контрагентами (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2. Структура кредитного портфеля за контрагентами

Класифікація кредитного портфеля	Сума, тис. грн.	Структура, %
Кредити, надані суб'єктам господарювання	44651,44	57,3
Кредити, надані органам держ. управління	--	--
Кредити, надані фізичним особам	26332,69	33,8
Міжбанківські кредити	6941,60	8,9
Усього кредитний портфель	77925,73	100

За даними таблиці 2.2 найбільшу питому вагу (57,3 %) серед кредитів становлять кредити, надані суб'єктам господарювання -- 44651,44 тис. грн.; міжбанківським кредитам в сумі 6941,6 тис. грн. належить 8,9 % в структурі кредитного портфеля.

Слід відзначити, що банк надає кредити суб'єктам господарювання в рамках програми мікрокредитування за програмами Європейського банку реконструкції та розвитку і Німецько-Українського фонду.

Головна мета програми -- підтримання розвитку мікро-та малих підприємств шляхом створення їм сприятливих умов для отримання банківських кредитів.

Право на отримання кредиту в рамках програми мають підприємства, які працюють в сфері торгівлі, послуг і виробництва.

Кредити можуть надаватися для поповнення оборотного капіталу або в інтересах інвестиційних проектів. В залежності від цього відзначається термін погашення кредиту -- від 1 місяця до 1,5 років. Всі кредити повинні оплачуватися у формі щомісячних і рівних за розмірами внесків та забезпечуватися заставою

Приватним особам КБ “Правекс-банк” надає в національній валюті у формі строкового кредиту, звичайної або поновлювальної кредитної лінії у формі встановлення кредитних лімітів за міжнародними пластиковими картками VISA Electron.

Кредити видаються під заставу нерухомості, автотранспорту, коштів на депозитному вкладі, а також під поручительство підприємств і фізичних осіб.

На наступному етапі проаналізуємо кредитний портфель банку за ступенем ризику.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку позики слід поділити на кілька категорій:

- клас “А” -- фінансова діяльність відмінна, що дає змогу погашати основну суму позики та відсотки за нею в установлені строки;

- клас “Б” -- фінансова діяльність добра або дуже добра, але її неможливо підтримувати на такому рівні протягом тривалого часу;

- клас “В” -- фінансова діяльність задовільна, але спостерігається очевидна тенденція до погіршення;

- клас “Г” -- фінансова діяльність незадовільна: негаразди циклічно повторюються протягом коротких проміжків часу;

- клас “Г” -- фінансова діяльність збиткова, і очевидно, що ні основна сума позики, ні відсотки за нею не будуть сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею вважаються:

-- добрим, якщо заборгованість за позикою та відсотки за нею сплачуються у встановлені строки. Це ж стосується заборгованості за позикою, пролонгованої один раз на строк не більше 30 днів;

-- слабким, якщо прострочена заборгованість за позикою та відсотками за нею становить не більше 90 днів. Це ж стосується заборгованості за позикою із загальним строком пролонгації від 30 до 90 днів;

-- недостатнім, якщо прострочена заборгованість за позикою та відсотками за нею перевищує 90 днів. Це ж стосується заборгованості за позикою із загальним строком пролонгації понад 90 днів.

Відповідно до зазначених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за групами (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3. Класифікація кредитного портфеля банку

Погашення заборгованості	Добре	Слабке	Недостатнє
Клас кредитів
“А”	Стандартні	Під контролем	Субстандартні
“Б”	Під контролем	Субстандартні	Сумнівні
“В”	Субстандартні	Сумнівні	Безнадійні
“Г”	Сумнівні	Безнадійні	Безнадійні
“Г”	Безнадійні	Безнадійні	Безнадійні

Залежно від класифікації позик встановлюється ступінь ризику, виходячи з якого комерційний банк формує резерв для відшкодування можливих витрат за позиками (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4. Аналіз структури кредитного портфеля

Класифікація кредитів у портфелі банку	Сума, тис. грн.	Структура, %	Коефіцієнт ризику, %	Сума резерву, тис. грн.
Стандартні	12169,50	15,6	2	243,39
Під контролем	28797,70	37,0	5	1439,89
Субстандартні	25458,30	32,7	20	5091,66
Сумнівні	6406,03	8,2	50	3230,01
Безнадійні	5094,20	6,5	100	5094,20
Усього кредитів	77925,73	100	--	15099,15

Дані таблиці 2.4 свідчать про те, що кредитний портфель банку на 85,3 % сформовано за рахунок якісних кредитів, отже, його можна вважати якісним.

Якість кредитного портфеля характеризує також показник співвідношення резервів на випадок збитків за позиками та загальних позик. Чим менше його значення, тим якісніший, а відтак менш ризиковий кредитний портфель.

У нашому випадку він становить 19,06 %. Рівень сумнівної заборгованості характеризує якість кредитного портфеля, а саме: довгострокових, короткострокових та міжбанківських кредитів із точки зору проблематичності їх повернення. Значення цього показника не повинно перевищувати 0,5 %, тобто своєчасно непогашені кредити мають становити не більше 5 % від усього кредитного портфеля.

Позитивної оцінки заслуговує банк, де значення цього показника перевищує 0,55 %. Якщо воно нижче, слід терміново зайнятися проблемою управління активами, а саме: змінити їх структуру. Якщо зазначений показник перевищує 0,8, це означає, що у банку серйозні проблеми з ліквідністю.

У нашому випадку загальна кредитна активність становить 0,61 %.

Проаналізуємо структуру доходів комерційного банку та виявимо, яку їх частку займають доходи від кредитної діяльності банку.

Доходи поділяються на Банківські і небанківські.

До банківських належать доходи, безпосередньо пов'язані з діяльністю банку, а саме:

-- процентні;

-- комісійні -- за всіма послугами, наданими контрагентам;

-- торговельні прибутки (збитки);

-- інші Банківські операційні доходи.

Небанківськими вважаються доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення (доходи від продажу основних засобів, нематеріальних активів та від фінансових інвестицій; надходження за аудиторські послуги, від орендних операцій тощо)

Аналіз структури доходів банку наведено в таблиці 2.5, яка складена за даними банківського звіту про прибутки та збитки.

Як бачимо, за місяць у структурі доходів банку сталися зміни. Доходи збільшитися на 163,8 тис. грн. за рахунок зростання прибутку від торговельних операцій на 278,66 тис. грн., оскільки зменшення процентних доходів на 114,87 тис. грн. призвело до недотримання загального доходу на таку ж суму.

Таблиця 2.5. Аналіз структури доходів банку

Показники	За жовтень	За листопад	Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Усього доходів	1217,31	100	1381,11	100	163,8	--
1. Процентних:	1217,31	100	1102,44	79,8	-114,87	-21,2
За коштами, розміщеними у банківському секторі	208,34	17,1	104,17	7,5	-104,17	-9,9
За кредитами клієнтів	933,80	76,7	979,48	70,8	45,68	-5,9
За цінними паперами	75,17	6,2	18,79	1,4	-56,38	-4,8
2. Прибутки від торговельних операцій	--	--	278,66	20,2	278,66	20,2

Найбільшу питому вагу в доходах посідають отримані проценти за кредитами клієнтів -- 70,8 %. Їх питома вага знизилася на 5,9 %, але сума доходів зросла на 45,68 тис. грн.

Така зміна структури вказує на те, що банк потрапляє у залежність від нетрадиційних доходів. Їх зростання може свідчити про нездоровий інтерес до спекулятивних прибутків, спровокований необхідністю покрити дефіцит основного, процентного доходу банку.

Маючи баланс банку (Додаток А) та звіт про прибутки і збитки (Додаток Б), можемо розрахувати середню процентну ставку за виданими кредитами й цінними паперами:

Середня процентна ставка = Процентні доходи : (Видані кредити +

+ Цінні папері в портфельному банку на інвестиції) х 100 % (3.3)

Якщо, скажімо, за жовтень сума виданих кредитів і цінних паперів у портфелі банку на інвестиції становила 79660,33 тис. грн., процентні доходи 1217,31 тис. грн., то середня процентна ставка дорівнювала 1,53 %.

Аналогічно визначається процентна ставка за кредитами клієнтів --1,31 %, за міжбанківськими кредитами -- 3,21 %.

Аналіз чистого спреду пов'язаний із процентною політикою банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними и пасивними операціями. Мінімізувати процентний ризик дасть змогу узгоджена процентна політика за кредитними і депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характеризує чистий спред.

Чистий спред -- це різниця між процентними ставками, отриманими і сплаченими. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу банку покрити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення чистого спреду -- не менше 1,25 %.

Чистий спред для нашого банку дорівнює 1,17 %.

Таким чином, кредитна діяльність приносить банку прибуток, проте її ефективність невисока.

Цей коефіцієнт повинен врахувати лише активи і пасиви, до яких застосовуються процентні ставки.

Аналізуючи процентну маржу, слід брати до уваги її призначення: маржа слугує для покриття витрат банку і ризиків, створення прибутку, покриття договірних угод. Розраховують її за формулою:

Середні загальні активи

Оптимальним значенням даного показника є 4,5 %.

Зменшення процентної маржі сигналізує про загрозу банкрутства. Основними причинами зменшення процентної маржі є зниження процентних ставок за кредитними операціями; подорожання ресурсів; скорочення питомої ваги активів, що приносять дохід, у загальному їх обсязі; хибна процентна політика банку.

У нашому аналізі процентна маржа становить 0,70 %, тобто ефективність основної діяльності банку, пов'язаної із наданням кредитів, невисока.

Наприкінці аналізу кредитної діяльності комерційного банку слід звернути увагу на практику складання кредитних договорів банку з клієнтами, яка має деякі вади.

Особливістю сучасної практики використання кредитних договорів в Україні є в цілому їх однотипний характер, невеликий перелік умов, недостатньо високий правовий рівень. Однотипність кредитних договорів обумовлена наданням комерційними банками клієнтам головним чином короткострокових кредитів на їх поточні потреби, причому у формі разових позик. В результаті банки використовують обмежений кредитний інструментарій, який фіксується в кредитних договорах.

Кредитні угоди невеликі за обсягом, вони займають 2-3 сторінки. В скороченому виді представлені суттєві умови кредитного договору: сума, строк, мета, процентні ставки, порядок нарахування, порядок надання і погашення позики, способи гарантування повернення, зобов'язання сторін, строк дії договору, основні реквізити сторін, підписи, засвідчені печатками.

Головною вадою сучасної української практики використання кредитних договорів є їх формалізм, про що свідчіть значний обсяг пролонгованих і прострочених позик. В економічному плані кредитні договори не містять дійових засобів із запобігання прострочки платежу за основним боргом і процентам за кредит; в правовому відношенні кредитні договори не дозволяють забезпечити повернення виданих позик.

Основною причиною економічної слабкості кредитних договорів є низький рівень аналітичної роботи банку під час розглядання кредитної заявки.

Більшість клієнтів, які звертаються до банку з проханням отримати позичку, потребують ретельного аналізу їх правового статусу, в справжності наданих документів, характер бізнесу, міцності зв'язків з постачальниками і покупцями, фінансового стану та перспектив надходження грошової виручки, стан обліку і звітності. Без проведення ретельного і поглибленого аналізу моральних і ділових якостей позичальника, його кредитоспроможність майже короткостроковий кредит схильний до високого ризику повернення.

Обов'язковість наявності в банках процедури розглядання кредитної заявки є необхідною передумовою правомірності укладання кредитного договору.

Крім того, глибоке вивчення не лише кредитованої угоди, а клієнта в цілому, дозволяє в зарубіжних країнах конкретизувати його зобов'язання щодо факторів кредитного ризику. Саме тому розділ кредитного договіру, який присвячується зобов'язанням клієнта, містить конкретні економічні й правові умови, спрямовані на забезпечення повернення кожної позики.

В подальшому банк здійснює поточний контроль і за ходом кредитованої угоди, і за фінансовим станом клієнта в цілому, що передбачено в кредитних договорах. У змісті кредитних договорів, які укладаються українськими банками, в більшості випадків відсутній механізм контролю банку за позичальником.

Недостатня аналітична робота банку на стадії розгляду кредитної заявки клієнта обумовлює недійсність правової форми кредитного договору.

Багато кредитних договорів юридично погано складані, у ряді випадків підписані вони особами, неповноважними на це; печатки, якими закріплені підписи, не відповідає назві позичальника.

Таким чином, укладення кредитних договорів з клієнтами заслуговує окремої уваги при аналізі кредитних операцій банківських установ та подальшого їх удосконалення для запобігання можливих втрат за позиками і ризику їх неповернення.

2.3 Оцінка операцій банку з розрахунково-касового обслуговування клієнтів

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження відносно перерахування грошових коштів з рахунків.

Розрахунково-касове обслуговування включає наступні банківські операції:

-- відкриття і ведення рахунків клієнтів;

-- безготівкові розрахунки;

-- міжбанківські розрахунки;

-- готівкові грошові розрахунки ( касові операції).

Аналіз розрахункових операцій проводиться в кожній ланці кредитної системи з урахуванням потреб в економічній інформації фахівців банку або інших органів. Одержані результати аналізу використовуються для оцінки результатів діяльності банківських установ і прийняття рішень для поліпшення структури платіжного обігу, прискорення строків документообігу іногородніх розрахунків, поліпшення платіжної дисципліни, зміцнення договірної і розрахункової дисципліни, скорочення працемісткості розрахункових операцій, тобто для виконання завдань, які стоять перед кредитними установами в галузі організації й здійснення розрахунків в народному господарстві.

Визначальне місце в розрахунковому обслуговуванні клієнтів займають безготівкові розрахунки, тому почнемо аналіз саме з цих операцій. В установах банку для аналізу стану і динаміки розвитку безготівкових розрахунків застосовуються прийоми групування. Вибір групувальної ознаки визначається метою аналізу, який наводить роботу банків на максимальне зближення моменту одержання товарів і здійснення платежу, запобігання необгрунтованій кредиторській і дебіторській заборгованості.

Розрахунки групуються на одногородні та іногородні. Іногородні розрахунки проводяться переважно в акредитивній формі, одногородні -- платіжними дорученнями, розрахунковими чеками і чеками з лімітованих і нелімітованих чекових книжок.

Для визначення структури безготівкового платіжного обігу за формою розрахунків платіжні документи групуються за їх належністю до відповідної форми розрахунків. Для характеристик залишку несплачених в строк розрахункових документів широке застосування знаходять групування платежів за підвідомчою належністю госпорганів, що дозволяє виявити конкретні організації, з якими потрібно розглядати питання про причини неплатежів і заходи для поліпшення розрахунків.

Для аналізу безготівкових розрахунків використовують ряд показників. Методику аналізу основних показників безготівкових розрахунків покажемо на таких прикладах.

Обсяг безготівкового платіжного обігу визначається на підставі звіту про результати одноразового обліку платіжного обігу за жовтень і експертно встановленої частини платіжного обігу за жовтень в річному платіжному обігу.

Наприклад, за даними жовтневого обліку обсяг платіжного безготівкового обороту складав 310 млн. грн, а експерти виявили, що обіг за жовтень складає 8,5 % річного обігу. Відповідно, обсяг безготівкового платіжного обігу за рік становитиме 3 647 млн. грн.(310 : 8,5 х 100).

Для аналізу динаміки показників беруть кілька років. За базовий показник приймають рік, що закінчується числами 0 або 5. При аналізі враховують:

1) зміну (приріст, зменшення) показника за роками;

2) відносний темп росту (приросту) показника за взяті роки;

3) середній темп росту (приросту) показника. Абсолютний приріст показників визначають як різницю між даними за відповідні суміжні роки. Середньорічний приріст будь-якого показника визначають шляхом ділення загальної суми приросту за ряд років на кількість років, які увійшли до розрахунку.

Для аналізу складемо таблицю 2.6.

Таблиця 2.6. Динаміка безготівкових розрахунків комерційного банку

Показники	Базовий рік 2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
1. Обсяг безготівковий розрахунків, млн. грн.	3376	3350	3480	3647
2. Питома вага безготівкових розрахунків у загальній сумі грошового обігу, %	56	55,5	57,4	59,0
3. Абсолютний приріст, млн. грн., питомої ваги	- -	-26 -0,5	+104 +1,4	+271 +3
4. Темпи росту, у % до обсягу безготівковий розрахунків базового року, питомої ваги	- -	99,2 -0,8	103,1 +3,1	108,0 +8
5. Темпи приросту, у % до обсягу безготівкових розрахунків базового року, питомої ваги	- -	-0,8 -0,9	+3,1 +2,5	+8 +5,4

Динаміка таблиці 2.6. показує, що порівняно з базовим роком загальний обсяг безготівкових розрахунків зріс на 271 млн. грн., а їх питома вага у загальній сумі грошового обігу збільшилась на 3 %. Це свідчить про зміцнення економіки України. Відносні темпи росту і приросту показника свідчать про інтенсивність його динамічної зміни. Темпи росту вираховують у відсотках відношенням показника відповідно періоду до базисного року (базисний темп) або відсотках показника наступного року до попереднього (ланцюговий темп). Темп приросту у відсотках являє собою різницю між величиною темпу росту і 100 %. Темп приросту показника може бути позитивним або негативним.

Середні темпи росту визначають через корінь n-степеня із базисного темпу росту показника. При цьому число n дорівнює кількості років, за які визначаються темпи приросту. Якщо, наприклад, порівняно з базовим роком темп росту за 3 роки складає 108 %, то середній буде 102,6 % (100 х х 3).

В нашому прикладі середньорічний темп приросту обсягу безготівкових розрахунків складає 2,6 % (102,6 -- 100). Це свідчить про позитивні зміни у роботі банку.

Для підвищення дієвості розрахунків банки проводять взаємні розрахунки між клієнтами, що здійснюють між собою операції купівлі-продажу. Це розморожує залишки на рахунках, значно зменшує дебіторську і кредиторську заборгованість.

Взаємні розрахунки -- це один із способів безготівкових розрахунків, що полягає в розраховані однакових сум взаємних вимог підприємств та господарських організацій, за товарно-матеріальні цінності та надані послуги. Кожна із сторон сплачує або одержує лише різницю платіжної суми, яка не покривається зарахуваннями. Існують постійно діючі та разові зарахування вимог. До разових розрахунків належать заліки зустрічних вимог між двома госпорганами або між групою підприємств і організацій. Розрахунки за сальдо можуть здійснюватися, коли два підприємства перебувають у постійних господарських зв'язках і кожне з них є одночасно і постачальником, і покупцем одне щодо одного. Розрахунки ведуться на основі угоди між учасниками, причому строки і порядок розрахунків вони погоджують з установою банку. Госпоргани, що проводять розрахунки за сальдо, надсилають один одному, минаючи банк, розрахункові документи на відвантажені товарно-матеріальні цінності і надані послуги. Ці рахунки не підлягають негайній оплаті. На одного з учасників розрахунків покладають обов'язок у визначені строки визначити сальдо взаємних вимог за розрахунковий період. Якщо сальдо на користь госпоргану, який веде рахунок взаємних розрахунків, то він складає платіжну вимогу на цю суму і разом з копією витягу з окремого рахунку здає в установу банку на інкасо. Оплату таких вимог проводять з рахунку контрагента у звичайному порядку, встановленому для розрахунків платіжними вимогами. Якщо сальдо на користь іншої сторони, підприємство, яке веде рахунок, дає банкові платіжне доручення про перерахування платіжної суми з його рахунку на користь контрагента.

Залік проводять відкликанням розрахункового документа, котрий підлягає заліку у повній сумі. Неоплачена сума подається до сплати в календарній черговості.

Ефективність розрахунків, що проводяться шляхом заліку взаємних вимог, вимірюється економією в платіжних коштах для здійснення розрахунків, яка визначається відносною величиною -- відсотком заліку. Економія визначається розміром взаємно погашених платежів при заліку, яка називається заліковою сумою. Ефективність заліку розраховується , як відношення залікової суми до загальної суми документів, що сплачені при проведенні заліку. Розглянемо дані про ефективність окремих видів заліків (таблиця 2.7.).

Таблиця 2.7. Аналіз взаємопогашуваних платежів при заліках

Види заліків	Сплачене за заліком	Зарахована сума	Відсоток заліку
1	2	3	4
Періодичні розрахунки за сальдо	45200	19436	43,0
Разові парні й групові заліки	700	567	81,0
Разові внутрішньообласні заліки	900	365	40,6
Разові міжгалузеві заліки	7200	2333	32,4
Разом за усіма видами заліків	54000	22701	42,03

Дані таблиці 2.7 свідчать, що найбільш ефективними були разові, парні й групові заліки, які проводяться за рішенням керівників комерційних банків на основі інформації про склад картотеки документів, що належать до оплати в даній установі банку. Малоефективними були разові міжгалузеві заліки.

Національний банк України постійно контролює структуру безготівкового платіжного обігу за формами розрахунків для того, щоб виявити тенденції в розвитку окремих форм власності розрахунків й приймати відповідні рішення. Така робота проводиться на основі аналізу структури безготівкового платіжного обігу за формами розрахунків по установах банку і в динаміці.

Питома вага розрахунків (структура) визначається за даними рядів розподілу безготівкового платіжного обігу за нормами безготівкових розрахунків. Структура безготівкового платіжного обігу, розрахована за даними обліку такого обігу у вересні за ряд років, подається в наведеній нижче таблиці 2.8.

Таблиця 2.8. Аналіз структури безготівкового обігу за 2003-2006 рр.

Форми розрахунків	Весь безготівковий платіжний обіг за окремі роки	Безготівковий платіжний обіг при розрахунках за товари і послуги
Розрахунки платіжними вимогами	48,2	44,7	43,3	38,3	55,8	52,1	53,8	52,3
Розрахунки платіжними дорученнями	33,8	36,9	37,3	39,1	25,4	28,6	28,3	26,8
Чекова форма	3,6	3,8	2,5	2,6	5,0	5,1	3,4	4,5
Акредитивна форма	6,5	6,8	7,8	8,6	6,7	7,1	7,1	7,9
Інші форми розрахунків	7,9	7,8	9,1	11,4	7,1	7,1	7,4	8,5
Разом	100	100	100	100	100	100	100	100

Дані таблиці 2.8. показують, що найбільшу питому вагу в безготівковому платіжному обігу займають розрахунки вимогами й платіжними дорученнями. Найменшу питому вагу займає чекова форма розрахунків. Структура безготівкового платіжного обігу в розрахунках за товари й послуги помітно відрізняється від загальної структури платіжного обігу. Це викликано тим, загальний платіжний обіг відрізняється від обігу розрахунків за товари й послуги на суму платежів за нетоварними операціями (платежі до бюджету, перерозподільчі операції, внески коштів на рахунки за капітальними внесками тощо), які проводяться в основному платіжними дорученнями. Тому в структурі платіжного обігу в цілому значно більша частина розрахунків платіжними дорученнями ніж в розрахунках за товари й послуги, де переважають розрахунки платіжними вимогами.

Важливим завданням банку є прискорення розрахункових операцій. Для цього розраховується швидкість документообігу.

Середній строк документообігу за розрахунками характеризує час, який необхідний для проведення розрахункової операції в нормальних умовах документообігу. Швидкість документообігу є середньою величиною, яка вираховується як середньозважена величина із строків документообігу за окремими документами тієї чи іншої форми розрахунків. Наприклад, при акцептній формі розрахунків середній строк документообігу використовується при вирішенні питань про спосіб переказу (авізування) платежу (поштою чи телеграфом), про строки посилання запиту про долю платіжної вимоги до банку, що обслуговує платника. В цьому випадку установи банки або користуються нормами часу поштового пробігу між окремими населеними пунктами, які є в організаціях зв'язку, або визначають строк поштового пробігу самі, користуючись даними поштових авізо по МФО. У зв'язку з тим, що строки поштового пробігу коливаються, то користуються середніми даними за деякими авізо, що отримані з відповідного населеного пункту. Середня величина при цьому розраховується як звичайна середня арифметична зважена (таблиця 2.9.)

Визначення середнього строку пробігу документів безпосередньо за даними грошово-розрахункових документів на практиці використовується рідко. Частіше швидкість документообігу визначається за формулою, що використовується для розрахунку оборотності окремих коштів у розрахунках. Наприклад, оборотність коштів у днях за акредитивами, лімітованими чековими книжками і деякими іншими знаходять, користуючись даними про суму обігів по витрачанню (списанню)коштів з цих рахунків за визначений період.

Таблиця 2.9. Аналіз середньої величини строку поштового пробігу

Час поштового авізо, дні (Х)	Кількість авізо з таким поштовим пробігом (Y)	(XY)
2	3	6
3	5	15
4	15	60
5	9	45
6	7	42
7	3	21
Всього:	42	189

Дані таблиці 2.9 свідчать, що найбільша кількість авізо мала пробіг 4 дні, незначна кількість авізо здійснювала пробіг за 2 і 3 дні. Ці дані свідчать про наявність резервів прискорення середнього строку документообігу.

Методику розрахунків цього показника покажемо на такому прикладі. Середньорічний залишок коштів на рахунку обліку виданих акредитивів складає 812 млн. грн., а обіг за списаними коштами з цього рахунку за рік склав 13900 млн. грн. середній строк перебування коштів в акредитивах у цьому випадку складає 21 день (812 : 13900 х 360). Зменшення величини цього показника означає прискорення обігу коштів у розрахунках за акредитивами, а збільшення є уповільнення швидкості документообігу.

Прискорення середньої швидкості документообігу позитивно характеризує результати здійснюваної комерційним банком роботи по організації розрахунків платіжними вимогами. Уповільнення швидкості документообігу призводить до зниження ефективності розрахунків, недостачі грошових коштів.

Показники, що характеризують джерела коштів (рахунки в банку), за рахунок яких проводиться платіж, визначаються на підставі даних обліку безготівкового платіжного обігу шляхом відповідних групувань звітної інформації. За даними про джерела оплати рахунків за товари й послуги в звітному році визначена структура цих джерел, яка відбита в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10. Аналіз структури джерел платежів

Джерела платежів	% до підсумку
Платежі за товари й послуги всього	100,0
в тому числі:
з розрахункових, поточних рахунків платників	55,6
з позитивних рахунків всього	23,5
із спецпозикових рахунків	10,2
за рахунок платіжних кредитів	6,0
з інших позикових рахунків	1,4
зі спеціальних рахунків, призначених для обліку коштів, заброньованих для визначених платежів (акредитиви, ліміти, чекові книжки, особливі рахунки тощо)	20,9

Дані таблиці 2.10 свідчать, що більш як 76,5 % усіх платежів за товари і послуги проводиться з власних рахунків. Це підтверджує важливу роль ранку в переведенні підприємців на самофінансування.

Стан платіжної дисципліни характеризується такими показниками: питома вага розрахункових документів, що оплачені з прострочкою платежу; середня тривалість затримки платежів; структура й динаміка платежів (за видами платежів, за галузями, господарствами і відомствами або територіальною ознакою). Для обчислення названих та інших показників використовуються дані звітів установ банку. Загальний обсяг розрахункових документів, не сплачених в строк, складається по основній діяльності та з рахунків по капітальних внесках, визначених за даними доповнень до балансу (в цілому по установі банку).

Питома вага розрахункових документів, сплачених з прострочкою платежу (несвоєчасно), визначається як відношення суми таких документів до суми безготівкового платіжного обігу за рік.

Методику розрахунку цього показника покажемо на такому прикладі. Обіг за приходом збалансованих рахунків, що відкриті для обліку картотеки позабалансового рахунку, за рік склав 3840 млн. грн., а обсяг платіжного обігу за цей рік визначено в 12 млрд. грн. Тоді питома вага розрахункових документів, що сплачені з затримкою платежу, складає 32 % (3840 : 12000000 х 100).

Показник середньої тривалості неплатежів визначається за даними руху документів в картотеці позабалансового рахунку. Для цього середній залишок ділиться на розмір одноденного обігу за витратами у відповідному періоді. Порядок розрахунку покажемо на такому прикладі. Середній залишок документів у картотеці позабалансового рахунку в четвертому кварталі складає 256 млн. грн., обіг за витратами за той же квартал --1910 млн. грн. Середня тривалість неплатежів у цьому кварталі складає 12,06 днів. Це дуже поганий показник. Він свідчить, що у відділенні банку було заморожено і не працювало 256 млн. грн. підприємств.

Щоб запобігти таким великим втратам, національний банк України прийняв ряд постанов, у яких визначено правила ведення розрахунків та відповідальність сторін за їх порушення. Розрахункові документи, які подаються клієнтами до банку у паперовій формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати певні реквізити. Виправлення і підчищення у розрахункових документах не допускаються. На неприйнятих банком документах банк у день отримання їх має зробити на його зворотній сторінці напис про причину повернення без виконання та повернути його клієнту.

Аналіз і контроль стану дотримання правил розрахунків здійснюється у процесі проведення операцій по безготівкових розрахунках, а також шляхом періодичної перевірки розрахункових документів, що надійшли на позабалансовий рахунок у банку, аналізу балансів та інших звітних матеріалів підприємств і перевірок у них на місцях.

Підприємства (платники та одержувачі коштів), зі свого боку, мають контролювати своєчасне проведення розрахунків.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункових документів, і всі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між підприємствами, мають вирішуватись у претензійно-позовному порядку.

2.4 Рекомендації щодо удосконалення методики фінансового аналізу та поліпшення фінансово-економічного стану комерційного банку

За дев'ять років існування банківської системи в Україні немає єдиного обґрунтованого підходу до побудови рейтингової системи оцінювання діяльності банківських установ. Розв'язання цього завдання набуває особливої актуальності. Немає також систем рейтингової оцінки банківської діяльності, диференційованих за різними категоріями споживачів такої інформації: акціонерів, клієнтів, банків-кореспондентів та самого банку для контролю за внутрішньою ситуацією в обласних дирекціях та філіях. Саме це пояснює актуальність розробки обґрунтованої системи показників для дослідження результатів банківської діяльності на різних рівнях управління.

В промислово-розвинутих країнах банківський нагляд і методологія аналізу розвивались в залежності від фінансових криз, змін в економіці та політичних подій.

Розвиненими країнами вже знайдено методологічна єдність процесу оцінки стану банку. В центрі уваги знаходяться п'ять ключових областей, так звані компоненти “CAMEL”, до яких відносять:

-- С (capital adequacy) -- показники достатності капіталу, які визначають розмір власного капіталу банку, необхідного для гарантії вкладників, і відповідність реального розміру капіталу необхідному.

-- A (asset quality) -- показники якості активів, які визначають ступінь “повернення” активів і позабалансових статей, а також фінансовий вплив проблемних позик.

-- М (menagment) -- показники оцінки якості управління (менеджменту) роботи банку, політики, що проводиться, дотримання законів та інструкцій.

-- Е (earnings) -- показники дохідності або прибутковості з позицій її достатності для майбутнього зростання банку.

-- L (liquidity) -- показники ліквідності, які визначають, чи достатньо ліквідний банк для виконання звичайних і непередбачених зобов'язань.

Таким чином, система CAMEL містить всі важливі компоненти стійкості банку, які оцінюються банківськими аудиторами. Хоча ця система являє собою стандартизований метод оцінки діяльності банків, її ефективність залежить від уміння й об'єктивності аналітиків, які оцінюють банки, оскільки основу для аналізу складають результати наглядової перевірки на місці. Лише частину показників CAMEL можна визначати на підставі зовнішньої звітності банку. Розглянемо детальніше основні компоненти даної рейтингової системи.

Аналіз капіталу покликаний з'ясувати, чи може банк гарантувати достатній захист коштів своїх вкладників.

Найсуттєвішим елементом аналізу є оцінка його достатності або адекватності для збереження коштів своїх вкладників.

Банк постійно повинен мати певний мінімальний обсяг капіталу. Як правило, це рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на здійснення банківських операцій. Коли ж мінімальний рівень капіталу стає недостатнім для захисту вкладів клієнтів, слід своєчасно прийняти рішення щодо його збільшення.

Таким чином, основне завдання аналізу капіталу полягає в тому, щоб своєчасно визначити обсяг капіталу та збільшити його до необхідного.

Визначаючи адекватність капіталу банку, його активи слід зважувати на відповідні коефіцієнти ризику.

Якість активів банку аналізують, щоб визначити його життєздатність, а також правильність відображення вартості активів у звітності. Щоб зробити якнайточніший аналіз якості активів, застосовують систему класифікації щодо кредитів, інших видів активів та позабалансових статей.