Оцінка кредитоспроможності позичальника комерційного банку

3.3 Інтегральна методика оцінки кредитоспроможності позичальника

Кредитування - одна з найризикованіших операцій комерційних банків України на сучасному етапі їх діяльності. Про це яскраво свідчить, зокрема, питома вага проблемних кредитів у їхніх кредитних портфелях. Проблема зниження ступеня портфельного ризику щодо прострочених та пролонгованих кредитів і мінімізація його виникнення в майбутньому є чи не найактуальнішою для вітчизняних комерційних банків в умовах фінансової кризи.

Рис. 3.3.1. Ієрархічна структура кредитоспроможності позичальника та відповідного ступеня кредитного ризику банку

Однією з основних причин виникнення проблемних кредитів є відсутність адекватної методики оцінки кредитоспроможності позичальника та врахування ступеня кредитного ризику банку в момент прийняття рішення про можливість надання кредиту.

У сучасній банківській практиці і науковій літературі ця проблема розв'язується за допомогою нормативного методу та рейтингових (бальних) оцінок кредитоспроможності позичальника. У більшості наявних методик не сформований інтегральний критерій, на підставі якого можна було б адекватно провести порівняльний, обов'язково кількісний аналіз оцінки кредитоспроможності позичальника та пов'язаного з ним ризику і дати керівникам банківських установ достатньо простий і об'єктивний інструмент для наукового обґрунтування надання кредитів [27].

Запропонована нижче методика визначення кредитоспроможності позичальника враховує всі фактори, що являються ключовими при оцінці потенційного позичальника та запропонованого до кредитування проекту. Процес оцінки кредитоспроможності позичальника та відповідного ступеня кредитного ризику банку слід починати з формування ієрархічної структури інтегральних показників (рис. 3.3.1).

Складові інтегральних показників кредитоспроможності позичальника та відповідного ступеня кредитного ризику банку, що знаходяться на найнижчому рівні їх ієрархії (поточний фінансовий стан позичальника (), проект що кредитується (), репутація позичальника (), забезпечення позики ()), у свою чергу можуть бути подані у вигляді функції їхніх субкритеріїв:

(3.3.1)

де , , ... - фінансові коефіцієнти (показники ліквідності, рентабельності, ділової активності та ін.) позичальника;

 (3.3.2)

де - об'єкт кредитування, - термін кредиту, - розмір кредиту;

(3.3.3)

де - минулий досвід роботи з даним позичальником , - кадровий потенціал позичальника;

(3.3.4)

де - ліквідність застави, - захищеність застави від знецінення, - придатність застави до зберігання ;

(3.3.5)

де - фінансовий стан гаранта, страховика, - репутація гаранта, страховика.

Наступним етапом оцінки кредитоспроможності позичальника та відповідного ступеня кредитного ризику банку має бути визначення класу позичальника за кожним із відокремлених субкритеріїв або їх комбінацією.

1. Поточний фінансовий стан позичальника ()

Завдання визначення класу позичальника за його поточним фінансовим станом може бути розв'язане методом дискримінантного аналізу. Останній є розділом статистичного аналізу, за допомогою якого розв'язуються задачі класифікації, тобто здійснюється розбиття певної сукупності аналізованих об'єктів на класи шляхом побудови так званої класифікаційної функції у вигляді кореляційної моделі. Загальний вигляд цієї моделі такий:

(3.3.6)

де - фінансові показники позичальника;

- розрахункові коефіцієнти моделі.

Цей підхід можна використовувати для прогнозування виникнення простроченої заборгованості за кредитами чи за відсотками на них. При матимемо рівняння дискримінантної межі. Для позичальників, у яких, імовірність виникнення простроченої заборгованості за кредитами чи відсотками на них дорівнює 0,5. Якщо , ця ймовірність менша ніж 0,5, а якщо, вона більша ніж 0, 5.

Для кожної з побудованих дискримінант них моделей можна визначити похибко вий інтервал ;. З урахуванням цього можна запропонувати таку класифікацію позичальників за їх поточним фінансовим станом:

Клас	Значення	Бальна
	Z	оцінка
1	> Z 2	5
2	Є ( 0; Z 2 ]	4
3	Є ( Z 1 ; 0 ]	3
4	<= Z 1	2

2. Об'єкт кредитування

Об'єкт кредитування має задовольняти такі вимоги:

- наявність платоспроможного попиту на продукцію, що випускається (ліквідність продукції);

- конкурентоспроможність продукції, що випускається;

- стабільність цін на продукцію, що випускається.

Класифікацію позичальників за об'єктом кредитування можна здійснювати таким чином:

Клас	Ступінь виконання вимог	Бальна оцінка
1	задовольняються усі вимоги	5
2	задовольняються 2 із 3-х вимог	4
3	задовольняється 1 із 3-х вимог	3
4	не задовольняється жодна з вимог	2

3.Термін кредиту

Визначення класу позичальника за терміном кредиту можна здійснювати у такий спосіб:

1).Торгово-посередницькі операції:

ІІ клас („4”) - на термін до трьох місяців ( включно);

ІІІ клас („3”) - на термін понад три місяці.

2).Поточні виробничі витрати:

ІІ клас („4”) - на термін до одного року (включно);

ІІІ клас („3”) - на термін понад один рік.

3).Інвестиційні проекти:

ІІ клас („4”) - на термін до трьох років (включно);

ІІІ клас („3”) - на термін понад три роки.

4. Розмір кредиту

Класифікацію позичальників за розміром кредиту можна здійснювати таким чином:

І клас („5”) - розмір власних коштів позичальника більший або дорівнює зумовлюваному кредиту;

ІV клас („2”) - розмір власних коштів позичальника менший від зумовлюваного кредиту.

Після визначення класу позичальника за кожним із субкритеріїв проекту, що кредитується (,,), слід визначити сукупний клас позичальника за даним показником. Для цього слід встановити вагові коефіцієнти субкритеріїв, які відображають їхню значущість з точки зору проекту, що кредитується.

Вагові коефіцієнти, що відображають значущість показників, визначаються на основі матриці попарних порівнянь. Ця матриця складається на підставі математичного опрацювання анкет, які заповнені банківськими фахівцями та науковцями.

Застосовуючи адитивний метод згортання, можна записати формулу для визначення сукупного класу позичальника за проектом, що кредитується ():

, (3.3.7)

де - клас позичальника за об'єктом кредитування;

- клас позичальника за терміном кредиту;

- клас позичальника за розміром кредиту.

Визначивши клас позичальника за його поточним фінансовим станом () і клас позичальника за проектом, що кредитується (), можна визначити клас позичальника за його фінансовими можливостями (). Для цього слід установити вагові коефіцієнти, які відображають значущість поточного фінансового стану позичальника та проекту, що кредитується, з точки зору фінансових можливостей позичальника. Вони можуть бути такі:

; .

Тоді формула для визначення класу позичальника за його фінансовими можливостями матиме вигляд:

, (3.3.8)

Перейдемо до визначення класу позичальника за кожним із відокремлених субкритеріїїв репутації.

5. Минулий досвід роботи з певним позичальником

Класифікацію позичальників за минулим досвідом роботи з ними можна здійснювати на основі поданої матриці:

	Не було затримок	Необхідна звітність
	із наданням необхідних	надавалася із
	правдивих фінансових	запізненням або
	документів	була неправдивою
Не було затримок
із погашення	І	ІІ
раніше отриманих
кредитів
Були затримки
з погашення	ІІІ	ІV
раніше отриманих
кредитів

6. Кадровий потенціал позичальника

Класифікацію позичальників за їх кадровим потенціалом можна здійснювати на основі такої матриці:

	кваліфікований	середньої	кваліфікований
	персонал	кваліфікації	персонал
Досвід роботи
у керівника		ІІ	ІІІ
підприємства
понад 10 років
Досвід роботи
у керівника	ІІ	ІІІ	ІІІ
підприємства
5-10 років
Досвід роботи
у керівника
підприємства	ІІІ	ІІІ	ІV
менш ніж
10 років

Визначивши клас позичальника на підставі даних із минулого досвіду роботи з ним () і клас позичальника за його кадровим потенціалом (), можна визначити клас позичальника за його репутацією (). Для цього слід установити коефіцієнти, які відображають значущість минулого досвіду роботи з позичальником і його кадрового потенціалу з точки зору репутації позичальника. Вони можуть бути такі:

; .

З урахуванням цього формула для визначення класу позичальника за його репутацією матиме вигляд:

, (3.3.9)

Тепер залишається визначити клас позичальника за запропонованим способом забезпечення повернення позики. У разі, якщо кредит бланковий (без забезпечення), цей клас не визначається, а ризик щодо забезпечення позики приймається рівним 1. У вітчизняній банківській практиці найпоширенішими є такі способи забезпечення кредитів: гарантія або порука третьої особи, страхування та застава.

Класифікація гарантів чи поручителів за їхнім фінансовим станом здійснюється аналогічно до класифікації позичальників за цим критерієм. У разі, якщо в ролі гаранта або поручителя виступає банківська установа, визначення її класу за фінансовим станом здійснюється на підставі рейтингу комерційних банків. У такий же спосіб можна визначити клас страховика за його фінансовим станом.

Класифікація гарантів, поручителів, страховиків за їхньою репутацією здійснюється аналогічно до класифікації позичальників за цим критерієм.

Для визначення класу гаранта, поручителя, страховика за їхньою платоспроможністю слід установити вагові коефіцієнти, які відображають значущість фінансового стану () та репутації () з точки зору платоспроможності. Вони можуть бути такі:

; .

Тоді формула для визначення класу гаранта, поручителя, страховика за їхньою платоспроможністю матиме вигляд:

, (3.3.10)

де - клас гаранта, поручителя, страховика за їхнім фінансовим станом; - клас гаранта, поручителя, страховика за їхньою репутацією.

Визначення класу позичальника за запропонованою ним заставою здійснюється за такими критеріями: ліквідність, стабільність цін, придатність до зберігання.

7.Ліквідність застави ()

Класифікацію предметів застави за ступенем їх ліквідності можна здійснювати таким чином:

І клас („5”) - абсолютно ліквідні активи (кошти, короткострокові фінансові вкладення);

ІІ клас - („4”) - високоліквідні активи (дебіторська заборгованість, інші оборотні активи);

ІІІ клас („3”) - середньо ліквідні активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, довгострокові фінансові вкладення, тощо);

ІV клас („2”) - низько ліквідні активи (основні засоби, нематеріальні активи, обладнання, незавершене виробництво).

8. Стабільність цін на заставу ()

Доцільно виділяти два класи предметів застави залежно від стабільності цін на них:

ІІ клас („4”) - предмети застави, що не підлягають знеціненню;

ІІІ клас („3”) - предмети застави, що підлягають знеціненню.

9. Придатність застави до зберігання ()

Класифікацію предметів застави за придатністю до зберігання можна здійснювати в такий спосіб:

І клас („5”) - предмети застави з відсутнім терміном придатності до зберігання або з терміном придатності до зберігання, що перевищує термін кредиту;

ІV клас („2”) - предмети застави з терміном придатності до зберігання , що менший за термін кредиту.

Для визначення класу позичальника за якістю запропонованої ним застави слід установити вагові коефіцієнти, які відображають значущість ліквідності застави (), стабільність цін на заставу (), придатності застави до зберігання (), з точки зору якості застави. Вони можуть бути наступними:

; ; .

З урахуванням цього формула для визначення класу позичальника за якістю запропонованої ним застави матиме вигляд:

, (3.3.11)

де - клас предмета застави за його ліквідністю;

- клас предмета застави за стабільністю цін на нього;

- клас предмета застави за його придатністю до зберігання.

І, нарешті, для визначення кредитного ризику банку, пов'язаного з кредитоспроможністю позичальника, який виражатиметься ймовірністю втрати банком позикової вартості, слід нормалізувати оцінки класів позичальника за його фінансовими можливостями (), репутацією (), запропонованим забезпеченням (), (), до ймовірностей . Для цього пропонується наступна схема:

Оцінка класу, С	Ймовірність небажаної
	події, Р
[1;1,5)	0,05
[1,5;2,5)	0,2
[2,5;3,5)	0,35
[3,5;4]	0,5

Застосовуючи правила оперування з ймовірностями подій, можемо записати кінцеву формулу для визначення кредитного ризику банку, пов'язаного з кредитоспроможністю позичальника:

. (3.3.12)

Після цього отримана ймовірність (ризик) нормалізується до оцінки класу позичальника за його кредитоспроможністю та відповідним ступенем кредитного ризику банку. Пропонується робити це за такою науково обґрунтованою схемою:

Клас, С	Ризик (ймовірність
	небажаної події), Р
І	<0,020
II	[0,020;0,126)
III	[0,126;0,289)
IV	>=0,289

Характеристика цих класів:

І клас - позичальники з абсолютно високим рівнем кредитоспроможності; їхнє кредитування для банку майже без ризикове;

ІІ клас - позичальники з високим рівнем кредитоспроможності; кредитуючи їх, банк бере на себе виправданий ризик;

ІІІ клас - позичальники з середнім рівнем кредитоспроможності; приймаючи рішення про кредитування, банк має ретельно проаналізувати можливі наслідки;

ІV клас - позичальники з низьким рівнем кредитоспроможності; їхнє кредитування буде для банк невиправданим ризиком, і тому банк має відмовити позичальникам у наданні кредиту.

За допомогою вище вказаної методики процес оцінки кредитоспроможності позичальника можна зробити більш комплексним, враховуючи більшу кількість факторів впливу. Крім того користувач може прогнозувати ймовірність виникнення простроченої заборгованості за кредитом, що є новим у вітчизняній практиці.

Висновки

Проблема пошуку оптимальної методики розрахунку кредитоспроможності розглядалася і продовжує розглядатися зарубіжними та вітчизняними теоретиками і практиками в сфері банківської справи. Треба відзначити, що ігнорування важливості цієї проблеми, недостатньо коректний підхід до визначення кредитоспроможності приводить до понесення значних збитків комерційним банком із-за неочікуваних неплатежів ніби то абсолютно надійних клієнтів.

Дипломна робота була спрямована на дослідження цього питання, розгляд зарубіжного та вітчизняного досвіду, набуття практичних навичок оцінки, пошук „вузьких ” місць у існуючих методиках, надання рекомендацій з приводу вдосконалення механізму оцінки кредитоспроможності позичальника.

На 109 сторінках роботи були розглянуті теоретичні аспекти питання, моменти практичного застосування, запропоновані шляхи вдосконалення, які допоможуть поліпшити якість процесу аналізу потенційних позичальників банку.

Теоретичні засади були висвітлені в першому розділі проекту. Першочергово було розглянуто визначення кредитоспроможності та запропоновані нові вимоги до оперування цим поняттям. Таким чином ми визначили, що „кредитоспроможність - це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності ”.

Наступним кроком був аналіз сучасних вітчизняних методик оцінки кредитоспроможності та виявлення розбіжностей при їх використанні різними банками, обґрунтування необхідності звернення до зарубіжного досвіду.

Надалі були розглянуті методики, які використовуються різними країнами світу при роботі з клієнтами - потенційними позичальниками, чи з приводу обслуговування раніше наданого кредиту.

Другий розділ роботи був спрямований на аналіз показників діяльності АКБ „Надра ” та кредитного портфеля Сумського РУ „Слобожанщина ”, на базі якого розглядалася методика.

На основі дослідження схем кредитної діяльності Сумської філії банку були визначені пріоритетні напрямки , в банківська установа надає позикові кошти, найбільш ризиковані галузі та напрямки кредитних вкладень.

Було здійснено оцінку кредитоспроможності Кролевецького КХП, на прикладі якого ми змогли детально розглянути банківську методику оцінки позичальника, проведено моніторинг показників діяльності клієнта протягом дії кредитної угоди.

У третьому розділі дипломної роботи запропоновані шляхи вдосконалення існуючої методики аналізу кредитоспроможності.

По-перше, виявлено недоліки оцінки, яка застосовується АКБ „Надра” та запропоновані шляхи по їх усуненню, за допомогою яких вона може стати більш жорсткою та точною, що зменшить ризик здійснення кредитних операцій.

По-друге, була роз'яснена експертна система, за допомогою якої можна автоматизувати процес оцінки кредитоспроможності позичальника, вказані вимоги та переваги запровадження системи для роботи в банку.

По-третє, була запропонована інтегральна методика для оцінки кредитоспроможності позичальника за допомогою математичної моделі. Дана схема визначення кредитоспроможності позичальника враховує всі фактори, що являються ключовими при оцінці потенційного позичальника та запропонованого до кредитування проекту. Ця модель підвищує якість процесу оцінки позичальника, і сприяє появі можливості зробити аналіз фінансового стану страховика, гаранта, поручителя, послугами яких користується потенційний клієнт (позичальник) банку.

Зміст дипломної роботи підкріплений додатками, аналітичними таблицями, діаграмами та формулами, за допомогою яких автор намагався наочно та всебічно розглянути всі аспекти обраної теми дослідження.

Список використаних джерел

1. Абуталипов М., Розуклов У. Вопросы совершенствования оценки и снижения кредитного риска // Деньги и кредит.-2000.-№10.-С.27-30

2. Банки и банковские операции: Учебник для вузов/ Е.Ф.Жуков, Л.М.Максимова и др.; Под ред.проф. Е.Ф.Жукова,-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.-471с.

3. Банківські операції: Підручник// А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховніна та ін. За редакцією д.е.н. проф. А.М.Мороза.- К.: КНЕУ,2000-534с.

4. Бороденко С. Застава, як спосіб забезпечення банківських кредитів // Економіка. Фінанси. Право. -2001.-№4.-С.15-20

5. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”,2001-231с.

6. Васюренко О.В. Менеджмент кредитних операцій у комерційних банках.- Харків: ВВП „Оригінал”,1998.-72с.

7. Васюренко О.В. Управління залученням ресурсів у комерційних банках // Фінанси України. - 1999. - №11. - С.88 - 92.

8. Вишняков И.В. Методы и модели оценки кредитоспособности заемщиков. - СПб: Издательство СПбГИЭА, 1998.-234с.

9. Вітлінський В., Пернарівський О. Методи формування резервів на покриття кредитних ризиків // Фінанси України.-1998.-№12.-С.46-54

10. Власова М.И. Анализ кредитоспособности клиента коммерческого банка // Банковское дело.- 1997.-№3-С.20-23

11. Волошин І. Взаємозв'язок ліміту кредитування і кредитного рейтингу // Вісник НБУ.-2001.-№10.-С.21-24

12. Вступ до банківської справи/ Відп.ред. М.І.Савлук.-К.: Лібра, 1998.-344с.

13. Галасюк В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ.-2001.-№9.-С.54-58

14. Галасюк В., Галасюк В. Оцінка кредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? // Вісник НБУ. - 2001. - № 5.-С.54-55

15. Галасюк В.В. О необходимости испльзования понятия „условный денежный поток”// Финансовые риски.-2000.-№1.-С.125-128.

16. Гладких Д. Приорітети кредитної політики комерційних банків // Вісник НБУ.- 1998.-№10.-С.14-18

17. Головач А.В. та ін. Статистика банківської діяльності: Навч.посібник/ А.В.Головач, В.Б.Захожай, К.С.Базилевич.-К.: МАУП, 1999.-176с.

18. Едранова В.Н., Касянова С.Ю. Анализ кредитоспособности заемщика // Финансы и кредит.-2001.-№16.-С.3-10

19. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2001р. // Урядовий кур'єр. - №8. - С. 12-22.

20. Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках: Навч.посіб. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 1997.-172с.

21. Зіміна О.В. Моніторинг у процесі кредитування // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т.4.-Суми: Ініціатива,2000.-С.271-277

22. Ілляшенко С. Кредитні ризики та створення резервів на їх покриття// Вісник НБУ.-1997.-№7.-С.39-41

23. Карапетян Т. Кредитоспроможність позичальника та методи її оцінки// Вісник НБУ.- 1999.-№4-С.63

24. Карапетян Т. Оцінка кредитоспроможності позичальника // Економіка України.-1999.-№7.-С.82.

25. Козлов О.И. и др. Оценка кредитоспособности предприятий.-М.: АРГО,1993.-28с.

26. Коротюк В., Кіреєв О., Карчева Г. Банківська система України в 2001 році: проблеми, тенденції, перспективи// Вісник НБУ.-2002.-№3.- с.2-8

27. Кредитний ризик комерційного банку: Навч.посіб./ В.В.Вітлінський, О.В.Пернарівський, Я.С.Наконечний, Г.І.Великоіваненко; За ред. В.В.Вітлінського.-К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000.-251с.

28. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник - К.: Товариство „Знання”, КОО, 2000.-153с.

29. Куштуев А.А. Использование показателей финансовой устойчивости при анализа кредитоспособности клиентов банка// Деньги и кредит.-1998.-№1.-С.30-34

30. Лисиненко И.Снижение рисков при кредитовании // Финансовый бизнес.-2001.-№1.-С.19-25

31. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку/ Перекл. с англ. за ред. С.Ф.Голова.- К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України,1998.-736с.

32. Міщенко В.І., Єпіфанов А.О. Проблеми кредитування та оцінки кредитоспроможності клієнтів банку// Банківська справа - 1997.-№5- С.39-46

33. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка.-М.: ИКЦ „ЛИС”,1997.-464с.

34. Перешибкин М.Н., Салыгин В.В. Определение финансового состояния заемщика в современной банковской практике// Вісник Української академії банківської справи.-1999.-№1.-С.83-85

35. Положення «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків» Постанова правління НБУ від 06.07.2001 № 279 // http: // www.nau.kiev.ua

36. Положення АКБ „Надра” „Про кредитування”, затверджене постановою Правління АКБ „Надра”. Протокол №345 від 15.04.1999

37. Положення АКБ „Надра” „Про оцінку стану позичальника”, затверджене Правлінням АКБ „Надра”. Протокол № 380 від 04.10.2000р.

38. Положення Національного банку України „Про кредитування”, затверджене постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995 // http: // www.nau.kiev.ua.

39. Попович В.М., Степаненко А.И. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика:Учебно-практическое пособие. - К.: НИЦ Правові джерела. - 1996. - 259 с.

40. Синки Дж.Ф.,мл. Управление финансами в коммерческих банках/ Пер. с англ. 4-го переработанного издания. Под. ред. Р.Я. Левиты, Б.С. Пинскера. - М.,Catallaxy, 1994-315с.

41. Словарь-справочник финансового менеджера. - К.: „Ника-Центр”, 1998.-367с.

42. Словник-посібник економічних термінів: Рос.-укр.-англ.// О.М.Дрозд, В.В.Дубічинський, А.С.Д'яков та ін.; За ред. Т.Р.Кияка. - К.: Вид. Дім „КМ Academia”,1997.-238с.

43. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой // Под общей редакцией проф., д.э.н. А.П.Градова и проф., д.э.н. Б.И.Кузина. - Санкт-Петербург: Специальная литература, 1996.-219c.

44. Техника финансового анализа// Пер. с англ. Под ред. Л.П.Белых. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.-214с.

45. Фінкельштейн О. Кредитний ризик у контексті кредитного портфеля комерційного банку // Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник. Вип.4.-К.: КНЕУ,2001.-С.303-307

46. Цилюрик Д. Оцінка фінансового стану позичальника - суб'єкта малого бізнесу// Вісник НБУ.-2000.-№10.-С.36-39

47. Цимбал М.А. Аналіз фінансового стану позичальника як необхідна умова організації банківського кредитування // Вісник Української академії банківської справи.-2000.-№1.-С.53-55

48. Шевченко Р.І. Банківські операції: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни - К.:КНЕУ,2000-174с.

49. Шульга Н.П., Гамонкова О.А., Ковганич И.Н. Оценка кредитоспособности клиента: рекомендации банкирам при выдаче кредитов. - К.: Киевский институт банкиров банка «Украина»- 1995.-143с.

50. Щиборщ К. Анализ кредитоспособности заемщика// Банковские технологи.-1999.-№7-8.-С.52-59

Размещено на Allbest.ru