Сучасні методи хеджування ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Кредитно-економічний факультет

Банківська справа

Реферат

на тему: «Сучасні методи хеджування ризиків»

хеджування валютний опціон контракт

Виконала:

Студентка ІІ курсу,

6 групи, спец.6508/1 КЕФ

Коваленко Я.О.

Перевірила:

Білик Т.О.

Київ 2010

Очевидно, що для компанії, яка здійснює свою діяльність у фінансовому секторі, найбільшу небезпеку представляє валютний ризик, тобто імовірність настання небажаних наслідків у результаті зміни курсової вартості іноземних валют стосовно національної валюти чи зміни рівня доходів отриманих за кордоном, у момент їхньої конвертації в основну валюту. Усвідомлюючи таку небезпеку, фінансові установи, зокрема банки, насамперед замислюються про способи мінімізації негативного ефекту, що супроводжують той чи інший ризик, найчастіше вдаючись до його страхування чи хеджуваня.

Хеджування являє собою сукупність операцій із строковими інструментами (форвардами, ф'ючерсами, опціонами тощо), спрямованих на зниження впливу кінцевих ризиків на результат діяльності компанії. Активом, що хеджується може бути певний товар чи фінансовий актив, що є в наявності чи планується до придбання. При страхуванні валютних ризиків банками таким активом є валюта,метою - перенесення імовірності зміни ціни даного активу з хедера на спекулянта. При цьому не слід забувати, що хеджування, оберігаючи банк від втрат, знижуючи його можливість скористатися сприятливим розвитком кон'юнктури. І все-таки для більшості компаній грамотно підібрана схема хеджування здатна приносити додаткові переваги при незначних втратах, а іноді, на тривалому проміжку часу, і прибуток. Такій межі служить і стратегія страхування валютних ризиків за допомогою опціонів.

Валютний опціон - це контракт, що укладається між покупцем і продавцем, який дає першому право (але не накладає на нього зобов'язання) купити певний обсяг валюти по заздалегідь обговореній ціні протягом установленого терміну незалежно від ринкової ціни валюти і накладає на другого зобов'язання передати покупцю валюту в той момент, коли він побажає здійснити опціонну угоду, протягом усього терміну дії контракту.

Історія опціонів бере свій початок у XVIII столітті в Голландії, де вони вперше були використані на ринку живих квітів, однак бум даного ринку, як і всіх інших похідних фінансових інструментів, почався у 80-і роки XX століття після введення в більшості країнах плаваючих валютних курсів, замість фіксованих.

У той час обсяги торгів на провідних світових біржах зростали в середньому на 20% у рік, активний розвиток одержав і так званий Позабіржовий ринок, обіг якого до середини 1990-х років перевищив аналогічне значення для фізичного ринку похідних фінансових інструментів. В даний час опціони підрозділяються на дві основні групи: європейські (з фіксованим терміном виконання) і американські (з можливістю виконання достроково).

Важливо зазначити, що угоди з опціонами принципово відрізняються від операцій з форвардами чи ф'ючерсами. Так, на відміну від форвардного контракту опціон не є обов'язковим для виконання, що дозволяє його власнику обирати між виконанням опціонного контракту, його невиконанням і продажем іншій особі до закінчення терміну опціону. При цьому надписувач¹ бере на себе зобов'язання купити чи продати актив, що лежить в основі угоди, за раніше встановленою ціною. А оскільки ризик втрат від зміни валютного курсу для надписувача опціону в даній ситуації значно вище, в якості плати за нього в момент укладення угоди власником виплачується премія, що згодом йому не повертається. Таким чином, опціонна премія -це грошова сума, яку покупець опціону витрачає на його придбання, чи ціна опціонного контракту. Вона повинна бути досить високою, щоб продавець прийняв рішення взяти на себе ризик збитку, і в той же час досить низькою, щоб покупець зацікавився в можливості одержання прибутку. Розмір даної премії визначається такими факторами, як:

внутрішня вартість опціону - величина ймовірного до одержання прибутку при негайній реалізації опціону власником;

термін опціону;

волатильність валют - розмір коливань валютних курсів;

процентні витрати - зміна процентних ставок у валюті премії.

Основне місце обігу валютних опціонів - різні біржі, тому для них характерні не тільки постійні зміни і відмінні способи здійснення угод, але й стандартизація контрактів. При використанні опціонів важливо враховувати, шо величина окремих контрактів на біржових майданчиках може не збігатися. Так, наприклад, на Чикагській комерційній біржі контракт укладається на суму 125 тис. євро, на Філадельфійській фондовій біржі величина контракту на EUR/USD дорівнює 62,5 тис. євро.

Важливою градацією опціонів є розподіл на опціони покупця (колл-опціони) і опціони продавця (пут-опціони). Так, перший вид контрактів дозволяє власнику купити актив у визначений момент у майбутньому за ціною, зафіксованою в даний момент. Другий вид опціонів надає право на його продаж при аналогічних умовах. Існує і так званий подвійний опціон (пут-колл), за умовами якого покупець може або купити, або продати валюту за фіксованою ціною. Одночасне виконання двох дій - купівлі і продажу - не передбачається

Розглянемо простий варіант хеджування з використанням опціонних контрактів.

Наприклад, через три місяці банк планує здійснити платіж у розмірі $10 тис. і бажає зафіксувати обмінний курс у даний момент часу. Для цього здійснюється купівля опціону, що надасть йому право (не зобов'язання) купити певну кількість валюти за фіксованим курсом у заздалегідь встановлений день, опціон-пут.

Припустимо, відповідно до його умов, у тримісячний термін банк одержить право купити $10 тис. за курсом 7 гри. за $1. Опціонна премія, що сплачується, дорівнює 3500 грн. (0,35 грн. х 10 тис. (5%)). Таким чином, ціна даного опціону складає 3500 грн.

У випадку якщо через три місяці в день виконання опціону курс американського долара спот упаде до 6,5 грн, банк буде вправі відмовитися від опціону і купити валюту на готівковому ринку, сплативши за купівлю валюти 65000 тис. грн. З урахуванням сплаченої ним раніше премії загальні витрати на придбання валюти складуть 68500 грн. (65000 грн. + 3500 грн.).

Якщо ж після закінчення трьох місяців у день виконання опціону курс спот підвищиться до 8 грн., витрати банку на купівлю валюти виявляться вже застрахованими - фінансова установа реалізує опціон, витрачаючи на купівлю валюти 70000 грн. Якби така операція здійснювалася на готівковому ринку при курсі спот 8 грн. за $1, витрати на купівлю склали б 80000 грн. (8 грн. х 10 тис). Економія грошових ресурсів складає 6500 грн. (70000 грн. + +3500 грн. - 80000 грн.).

Незважаючи на таку просту схему, менеджери у своїй роботі найчастіше використовують більш складні стратегії, застосовуючи багатофакторні моделі для прийняття рішень. У першу чергу оцінюється необхідність страхування - якщо в ході аналізу вона підтверджується або якщо існує ймовірність коливань валютного курсу в несприятливому напрямку не нижче 50%, то, як правило, використовують ф'ючерси чи опціони, що дозволяють при відносно невеликих витратах досягти високої ефективності в управлінні активами. При цьому безсумнівною перевагою опціонів перед ф'ючерсами є те, що при їхньому використанні в більшості випадків не потрібно гарантійного депозиту, а розмір премії продавця опціону в кілька разів.

В даний час існує основна модель розрахунку ціни опціону - біномінальна апроксимація Кокса-Росса-Рубінштейна до моделі Блека-Шоулза, що дозволяє збільшувати точність розрахунків у результаті усунення систематичних помилок Блека-Шоулза, що виникають через певні допущення, прийняті у цій моделі.

Нагадаємо, що на початку 1970-х років Фішер Блек і Майрон Шоулз представили нову модель розрахунку ціни опціону, у якій були прийняті наступні основні припущення:

зміна курсу активу (валюти) відповідає логнормальній функції розподілу;

очікувана прибутковість і стандартне відхилення залишаються незмінними на визначеному часовому інтервалі;

торги є безупинними;

короткострокова безризикова процентна ставка незмінна протягом терміну опціону.

Основою для даної моделі є припущення, що пропорційні зміни ціни на ринку в короткостроковому періоді мають нормальний розподіл. Це означає, що в майбутньому ціна матиме логнормальний розподіл, будучи позитивним числом.

Істотним недоліком моделі Блека-Шоулза є те, що одержувана з її допомогою ціна опціону правильна лише для дуже короткого проміжку часу. Більше того, на практиці не всі перераховані вище припущення виконуються, що неминуче призводить до внесення в модель виправлень і доповнень для урахування таких відхилень. З цією метою використовують апроксимацію Кокса-Росса-Рубінштейна.

З метою хеджування опціонами застосовуються різні стратегії.

1. Купівля пут-опціону (довгий пут)

Дану стратегію застосовують у випадку, якщо хеджер впевнений в істотному падінні цін у короткостроковому періоді і бажає застрахувати цей ризик.

Прибуток визначається максимальною вартістю базового активу (S) за винятком ціни виконання опціону (А) мінус премія (Р)

Таким чином, власник опціону залишається при S - P, а при будь-якій ціні базового активу, меншій ніж S - P, він отримає прибуток, що обмежений тільки тим, що ціна базового активу не може упасти нижче нульової оцінки. При будь-якій ціні, більшій , ніж S - P, власник опціону зазнає збитків.

2. продаж пут-опціону (короткий пут)

Стратегія застосовується в ситуації, коли хедер впевнений у тому, що ціна базового активу не знизиться, однак сумнівається в її зростанні і розраховує на одержання додаткової премії у випадку не зниження ціни.

Таким чином, продавець опціону залишається при S - P, а при будь-якій ціні базового активу, більший ніж S - P, він має прибуток, що обмежений отриманою премією. При будь-якій ціні, меншій ніж S - P, продавець опціону зазнає збитків.

3. продаж колл-опціону (короткий колл)

Обґрунтованим застосуванням даної стратегії для хедера можна назвати у випадку, якщо він впевнений, що ціна базового активу не виросте, але сумнівається в її падінні. Так, даний опціон дає можливість захистити активи від заощадження їхньої вартості, однак тільки на величину одержуваної премії.

Таким чином, продавець опціону залишається при S + C, а при будь якій ціні меншій, ніж S + C, продавець опціону отримує прибуток. Варто зазначити, що збиток хедера при використанні даної стратегії теоретично необмежений у випадку зростання цін.

4. Стреддл (straddle)

Це комбінована опціонна стратегія, що припускає одночасний продаж і купівлю опціонів з однаковими цінами виконання і датами закінчення контрактів, тобто опціонів пут і колл.

Використання потрібної стратегії доцільно у випадку, якщо хеджер розраховує на високу волатильність ринку, тобто передбачити рух цін неможливо.

Таким чином, власник стреддла залишається при S - (C + P) i S+(C+P), а при будь якій ціні, меншій, ніж S - (C + P), і більшій, ніж S+(C+P), він має прибуток. Якщо ціна потрапляє в діапазон між S - (C + P) i S+(C+P), власник стреддла зазнає збитків.

5. Сендвіч - це стратегія, у рамках якої відкриваються взаємно компенсуючи позиції по опціонах, як колл, так і пут, у певному діапазоні поблизу ціни виконання. Довга стратегія полягає в продажі двох опціонів у середньому діапазоні і купівлі двох опціонів,ціна одного з яких вище цього рівня, а другого - нижче, коротка - навпаки - в купівлі та продажі відповідно.

Обґрунтованим можна назвати таке використання «довгої» стратегії, при якому хедер не очікує волатильності ціни базового активу, однак бажає обмежити збитки у випадку її виникнення.

Так, хедер купує колл-опціон з меншою ціною виконання b, продає два колл-опціона із середньою ціною виконання а і купує колл-опціон з ціною виконання с. варто відзначити, що в даному випадку можливо використання і пут-опціонів, однак така практика є менш розповсюдженою.

Використання короткої стратегії доречно в тому випадку, якщо хедер вважає, що ціна базового активу виявиться вола тильною, у результаті чого можливі значні збитки.

Так , хедер продає колл-опціон з меншою ціною виконання b, купує два колл-опціони із середньою ціною виконання а і продає колл-опціон з більшою ціною виконання с. тут також можливе використання пут-опціонів, що вважається, проте, не настільки розповсюдженим.

На закінчення варто ще раз підкреслити той факт, що основною перевагою хеджування за допомогою опціонів є максимальний захист від несприятливої зміни курсу валюти, серед недоліків можна відзначити витрати на сплату опціонної премії.

Що стосується різних математичних моделей, на жаль, у даний момент жодна з них не здатна функціонувати в умовах вітчизняної економіки без певного доопрацювання в силу непрозорості державної грошово-кредитної політики, закритості інформаційного середовища похідних фінансових інструментів і відсутності належної правової бази, а також синтетичного характеру багатьох економічних показників.

Размещено на Allbest