Процедура інвентаризації активів при проведенні банкротства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Реформування українських підприємств є необхідною умовою переходу до повноцінної ринкової економіки. Інструментом в досягненні даного напряму служить реалізація процедур банкротства, основний ефект вживання яких, оздоровлення, очищення активів підприємства від боргів, викликаних минулими невдачами бізнесу, очищення економіки в цілому, здійснення структурних перетворень і створення умов для перетікання капіталу від нерентабельних напрямів економіки в ефективні сфери виробництва.

Існує декілька способів ініціації банкротства: 1. підконтрольний процес, який ініціює боржник. За рахунок процедури банкротства підприємство може, наприклад, оптимізувати роботу з боржниками. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-Х11 має на увазі введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з моменту початку виробництва у справі про банкрутство. Постійно перебуваючи в процесі банкротства, але не доводячи справу до публікації відповідного оголошення, підприємство може на законних підставах роками не платити своїм кредиторам. Що ми можемо спостерігати на даний момент серед українських банків. Держава також подала підтримку комерційним банкам наклавши мораторій на дострокове розірвання вкладу, порушивши тим самим основний закон, а саме Конституцію (права будь-якої особи розпоряджатися своїм майном на свій розсуд)/

Ще один напрям використання банкротства на користь боржника - спрощення ліквідації. На відміну від стандартної процедури ліквідації підприємства, в ході справи об банкротства не потрібна податкова перевірка. Крім того, ліквідацію через банкрутство можна завершити значно швидше, ніж стандартний процес.

Не менш поширена схема відчуження активів в ході банкрутства. Як правило, для цього досить затвердити план санації підприємства, в рамках якого передбачається передача майна боржника спеціально створюваним підприємствам. Ефективність реалізації всіх цих схем залежить від кваліфікації арбітражного керівника, якого без перебільшення можна назвати ключовим учасником процедури банкрутства.

Інвентаризація майна, засобів і розрахунків є одним з важливих методів, що забезпечують достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності підприємства, установи, організації і в даний час регулюється наступними документами:

- Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69 (далі - Інструкція по інвентаризації); - Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженою постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637);

- Постановою Державного комітету СРСР за статистикою від 28.12.89 р. № 241 "О затвердженні форм первинної облікової документації для підприємств і організацій" (далі - Постанова № 241). Згідно ст. 10 Закону України від 16.07.99 р. № 996-xiv "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухоблік) для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань.

У даній курсовій роботі буде розглянута процедура інвентаризації активів при проведенні банкротства.

Об'єктом дослідження є банк «N».

Предметом дослідження є здобуття теоретичних знань і навиків у сфері інвентаризації активів, процедурі банкротства, аналізу активів і пасивів банку, що діє.

Актуальність даної теми важко переоцінити в період кризи банківської сфери, коли уряд ввів тимчасову адміністрацію в декількох Українських банках, а також в деяких була проведена процедура банкрутства.

1. Процедура банкрутства і інвентаризації активів

1.1 Процедура банкротства

Виділяють наступні процедури банкротства вживані по відношенню до боржника юридичній особі: спостереження, зовнішнє управління, конкурсне виробництво, світова угода і інші процедури банкротства, передбачені Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом». З моменту прийняття арбітражним судом рішення про судочинство мають місце три основні етапи арбітражного управління.

Першим етапом арбітражного управління неплатоспроможним підприємством є спостереження. Після закінчення вказаної процедури арбітражним судом приймається рішення про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва, або ж виноситься визначення об введення зовнішнього управління (можливо також затвердження світової угоди). У обох випадках: і коли відкривається конкурсне виробництво, і коли вводиться зовнішнє управління, до основних функцій арбітражного керівника відноситься проведення аналізу фінансового стану підприємства, проведення інвентаризації, а в разі відкриття конкурсного виробництва обов'язкова і оцінка майна боржника. У процесі ж спостереження арбітражний керівник серед його специфічних функцій виділяється лише проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржника. Звідси слідує вивід, що ухвалення рішення про подальші етапи арбітражного управління приймається виходячи з результатів фінансового аналізу стану підприємства. За законом України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» проведення аналізу фінансового стану боржника проводиться в цілях визначення достатності що належить боржникові майна для покриття судових витрат, витрат на виплату винагороди арбітражним керівником, а також можливості або неможливості відновлення платоспроможності боржника 4.

Варто нагадати, що при аналізі фінансового стану підприємства використовується бухгалтерська звітність боржника, яка не завжди адекватно відображає реальне розміщення і використання засобів (активів) і джерела їх формування. Наприклад, в ході процедури спостереження був проведений аналіз фінансового стану боржника, який відобразив нібито достатність майна для покриття судових витрат, витрат на виплату винагороди арбітражним керівником, а також для погашення кредиторської заборгованості аж до п'ятої черги. Проте на етапі конкурсного виробництва виявилася різка невідповідність балансової вартості активів підприємства з їх реальною ринковою вартістю. При оцінці майна боржника було виявлено, що балансова вартість майна неплатоспроможного підприємства була вища ринковою у декілька разів. З цього виходить, що аналіз фінансового стану боржника на етапі спостереження не завжди розкриває реальну ситуацію, що склалася.

При процедурі спостереження повинен проводитися комплекс робіть по обстеженню підприємства, що включає обстеження майна боржника, у тому числі і інвентаризація і оцінка. Обидва вказані заходи, проведені на етапі спостереження полегшують роботу арбітражного керівника на подальших етапах банкротства, дозволяють керівникові відразу з моменту призначення уявити реальну картину про стан майна боржника, позбавити від ряду проблем, що виникають досягши цілей встановлених перед ним на даному етапі 8.

Так, наприклад, проведена тимчасовим керівником інвентаризація дозволить не лише виявити відсутність окремих активів, відбитих в балансі, але і привести в порядок всю документацію боржника, забезпечити повний контроль за збереженням майна боржника 1.

Одночасно при цьому з'являється можливість скоротити термін проведення цих же процедур на подальших етапах арбітражного управління. е варто забувати, що зовнішнє управління і конкурсне виробництво - процедури обмежені в тимчасовому просторі, що є одним з провідних чинників тих, що впливають на вартість майна підприємства-боржника. Наведемо такий приклад, в ході тимчасового спостереження були проведені поряд з аналізом фінансового стану боржника і інвентаризація, і оцінка, що дозволило конкурсному керівникові, при введенні на цьому підприємстві конкурсного управління строком на дванадцять місяців, відразу ж після призначення провести збори кредиторів. На даних зборах, завдяки вже наявному звіту про оцінку майна боржника, кредитори визначили порядок і терміни продажу майна боржника, прийняли рішення про порядок і терміни проведення торгів. Конкурсний керівник, у свою чергу, вже на першому місяці після введення процедури конкурсного виробництва розмістив в засобах масової інформації оголошення про проведення торгів. Нагадаємо, що зазвичай у конкурсних керівників приблизно два - три місяці вирушає на проведення інвентаризації і оцінки майна, лише після цього він проводить збори кредиторів, розміщує оголошення про проведення торгів і про продаж майна. Оголошення про відкриті торги ще на один місяць збільшує термін підготовки до продажу майна, для реалізації майна залишається приблизно сім - вісім місяців, тоді як у керівника приведеного в прикладі цей термін більше приблизно на два місяці і складає близько 10 місяців. Це дозволяє збільшити термін експозиції активів підприємства, а, отже, може зрости і вартість активів. В результаті цього у арбітражного керівника з'являється можливість продати більшу кількість активів і за вищою ціною, що приводить до збільшення розмірів суми вирученою від продажів майна неспроможного підприємства і призначеної для погашення кредиторської заборгованості 11.

Особливо хочеться виділити те, що на всіх стадіях арбітражного управління необхідно оцінювати активи підприємства. Назвемо наступний функції оцінки в процесі арбітражного управління:

- функцією оцінки є визначення ліквідності активів підприємства-боржника для встановлення термінів їх реалізації при розрахунку загального терміну конкурсного виробництва;

- також функцією оцінки є визначення примусової ліквідаційної вартості майнового комплексу підприємства-боржника для його продажу, з метою погашення вимог кредиторів;

- визначення вигляду вартості підприємства. Особливу увагу необхідно приділити поняттю ліквідаційна вартість.

Особливістю ж використання методів оцінки в процесі банкротства є облік ліквідаційного характеру ринкової вартості підприємства-боржника.

В разі роботи з неспроможним підприємством або на стадії зовнішнього управління, або на стадії конкурсного управління може здійснюватися визначення ліквідаційної вартості 1.

Ліквідаційна вартість - це чиста грошова сума, яку власник підприємства може отримати при ліквідації і роздільному розпродажі його активів. Методика розрахунку ліквідаційної вартості використовується для ліквідовуваних підприємств.

В процесі оцінки майна підприємства-боржника і в ході вивчення фінансового стану підприємства оцінювач може визначити правомірність визнання боржника банкрутства, виявити фіктивне банкрутства. Окрім цього оцінювачеві необхідно виявити основні причини банкротства і визначити, в якій мірі чинники, що вплинули на платоспроможність підприємства, впливають на вартість майна підприємства. Наприклад, якщо основною причиною банкротства стало місце розташування підприємства, то вартість активів значно знижується, якщо ж причина в неефективності фінансового управління і плануванні, то це ніяк не відіб'ється на вартості майна 13.

Крім того, дуже поважно правильно визначити, що є об'єктом оцінки на даному етапі процедури банкротства. Наприклад, при конкурсному виробництві існує три варіанти продажу майна боржника, залежно від вибору об'єкту оцінки:

1) При ліквідації підприємства реалізується підприємство як єдиний комплекс. Цей спосіб не виключає можливість збереження підприємств з морально і фізично зношеними активами, що істотно позначається на конкурентоспроможності підприємства. Крім того, такий підхід не завжди можливий. При успішній реалізації підприємства-банкрота як єдиного комплексу, може виникнути питання про навмисність банкротства: якщо вже існуюче підприємство потребувало лише зміни власника, то чи було так необхідно здійснювати ліквідацію даного підприємства? Набагато доцільніше вирішити питання про зміну власника не удаючись до такої процедури як конкурсне виробництво.

2) У тому, випадку, якщо підприємство не можливо продати як єдиний комплекс, то найчастіше арбітражним керівникам при конкурсному виробництві здійснюється продаж окремих активів підприємства. Цей спосіб далеко не ідеальний. Система заходів арбітражного управління неплатоспроможними підприємствами має бути реальним дієвим механізмом виведення економіки країни з кризи. Але річ у тому, що сьогодні ті люди, яким арбітражним судом довірено продати майно боржника для погашення боргів кредиторам, частенько дуже вузько бачать проблему. Тому цей підхід до реалізації майна боржника не є структурною частиною того механізму, який повинен вивести економіку України з кризисної ситуації.

3) Сенсом дій конкурсного керівника поряд з роботою по задоволенню вимог кредиторів повинна стати така реалізація майна банкрута, щоб покупець зміг придбати не окремий робоче місце "на вивіз", не стінні панелі будівель, не рейки під'їзних шляхів, а якийсь майновий комплекс, на базі якого можна буде розвернути нове підприємство 6.

Цей підхід дозволяє відособити частину активів майнового комплексу підприємства-боржника для створення на їх базі нового господарюючого суб'єкта, не обтяженого боргами, при цьому нова бізнес-одиниця звільняється від не працюючого технологічного устаткування, неефективно функціонуючого виробництва, безрозсудної технологічної і економічної політики. Створюються нові робочі місця і ефективніше, ніж раніше, використовувати ресурси неспроможного боржника. Проводячи так само оцінку і продаж неплатоспроможного підприємства можливе здійснення структурних перетворень в економіці країни, які такі необхідні для перехіду до повноцінних ринкових стосунків.

Поважно підкреслити, що такий метод, що проводиться при реалізації конкурсної маси, зовсім не протерічать інтересам кредиторів, оскільки дозволяє виручити більше грошей для відшкодування їх боргів 5.

При процедурі банкротства необхідна допомога оцінювача. Грамотний фахівець оцінювач аналізує фінансовий стан підприємства боржника, виявляє причини банкротства, виявляє фіктивність банкротства, якщо таке присутнє. При консультації оцінювача арбітражний керівник може виділити бізнес-одиниці, що входять до складу підприємства-боржника. Можна також розглядати такий варіант, коли експерт-оцінювач проводить визначення вартості активів підприємства одночасно з трьох позицій, виділяючи при цьому різні об'єкти оцінки (підприємство як єдиний комплекс, бізнес-одиниці, окремі активи), це дає можливість проведення порівняльного аналізу отриманих результатів і допомагає арбітражному керівникові приймати вірні рішення відносно реалізації майна підприємства-боржника. У відповідності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» порядок продажу майна підприємства і при зовнішньому управлінні, і при конкурсному виробництві затверджується на зборах кредиторів, тому оцінювач також може консультувати арбітражного керівника з метою надання останнім на зборах кредиторам достовірної інформації, що відображає кращі варіанти продажу активів14.

Все вище викладені факти ще раз підтверджують необхідність проведення оцінки підприємства на всіх етапах арбітражного управління, а також необхідність консультаційних послуг оцінювача впродовж всієї процедури банкротства, особливо при конкурсному виробництві.

Необхідно відзначити різницю в наслідках збудження арбітражним судом справи про банкрутство звичайного боржника і банку. Визначення арбітражного суду про прийняття до виробництва заяви про банкрутства банку не зрідка служить детонатором панічних настроїв серед кредиторів і провокує їх на повернення грошових коштів,що знаходяться на рахівницях і у вкладах у вказаному банку. Як це і сталося у вересні 2008 року, коли держава ввела мораторій на дострокове розірвання і зняття грошових коштів з рахунків банків. Цей крок держави був направлений на припинення відтоку грошових коштів з банків, оскільки, втрачаючи грошові кошти клієнтів, банк разом з ними втрачає і свою платоспроможність. А в результаті державу отримала зворотну реакцію, а саме недовір'я банківській системі.

Один із способів вирішення цієї проблеми - виключення з числа кредиторів, що пред'являють заяви про банкрутства банків, граждан- вкладників шляхом гарантування (або обов'язкового страхування) банківських вкладів 3.

Інший шлях, - введення спеціальних до судових процедур, передуючих порушенню справи про банкрутство в арбітражному суді.

Йдеться про тому, щоб допустити порушення справи про неспроможність (банкрутстві) банку в арбітражному суді лише після дотримання кредитором обов'язкової детально регламентованої процедури розгляду Центральним банком заяви кредитора про відгук ліцензії відповідного комерційного банку. Таким чином, фінансовий стан банку-боржника визначатиметься Центральним банком з врахуванням. За відсутності ознак неспроможності Центральний банк відмовить у відгуку ліцензії. Тим самим унеможливлюється порушення справи про банкрутство, а кредитор буде вимушений обмежитися звичайним позовом, витікаючи з цивільно-правового зобов'язання. За наявності таких ознак Центральному банку представиться можливість прийняти заходи до оздоровлення неплатоспроможного банку шляхом введення тимчасової адміністрації або всього комплексу показників, що запропонувати його засновникам (учасникам) реорганізувати цей банк шляхом його приєднання до іншого банку, стійкого і стабільного в майновому звороті. І лише після вживання таких заходів повинне відбутися збудження арбітражним судом справи про банкрутство неплатоспроможного банку характеризують його платоспроможність 8.

Процес банкротства навіть невеликого банку зачіпає майнові інтереси значного круга учасників підприємницьких стосунків і громадян, що є його клієнтами. Далі в цьому розділі основна увага буде приділена процедурі інвентаризації активів, так без цієї процедури не можливо визначити вартість ліквідовуваного підприємства.

1.2 Поняття і основні завдання інвентаризації

Для того, щоб прийняти у ведення майно боржника, необхідно знати точно його склад, вартість і основні характеристики. Дані відомості можна отримати лише після проведення інвентаризації всього майна банкрута. Отже, відразу після призначення арбітражним судом конкурсний керівник приймає по акту всю документацію яка є на підприємстві (у тому числі бухгалтерську), друк, штампи, матеріальні і інші цінності. Лише після цього можна приступити до проведення інвентаризації. Для проведення інвентаризації конкурсному керівникові доцільно залучити відповідних фахівців підприємства - боржника на підставі окремих трудових договорів. Адже бухгалтерія боржника впорається з проведенням інвентаризації швидше чим особи, притягненні з боку 15.

Порядок проведення інвентаризації і оформлення її результатів регламентується Методичними вказівками по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань.

Під інвентаризацією розуміється встановлення фактичної наявності на певну дату активів і зобов'язань організації, а також об'єктів, що враховуються на за балансових рахунках, в регістрах податкового обліку або що враховуються зовні системно.

Інвентаризація виробляється шляхом фізичного перерахунку об'єктів, що інвентаризуються, перевірки облікових записів, перевірки відповідності облікової оцінки об'єктів вимогам нормативних документів по бухгалтерському обліку і внутрішніх нормативних документів організації, аналізу подій в житті організації для виявлення об'єктів, що підлягають віддзеркаленню в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, також шляхом зіставлення облікових даних із зовнішньою інформацією (даними контрагентів, державних структур, біржових котирувань і тому подібне). Під майном організації розуміються основні засоби, нематеріальні активи, фінансові вкладення, виробничі запаси, готова продукція, товари, інші запаси, грошові кошти і інші фінансові активи, а під фінансовими зобов'язаннями - кредиторська заборгованість, кредити банків, позики і резерви. Інвентаризації підлягає все майно організації незалежно від його місцезнаходження і всі види фінансових зобов'язань. Крім того, інвентаризації підлягають виробничі запаси і інші види майна, не належні організації, але що числяться в бухгалтерському обліку (що знаходяться на відповідальному зберіганні, орендовані, отримані для переробки), а також майно, не враховане по яких - не будь причинах заборгованість, кредити банків, позики і резерви.

Інвентаризації підлягає все майно організації незалежно від його місцезнаходження і всі види фінансових зобов'язань.

Крім того, інвентаризації підлягають виробничі запаси і інші види майна, не належні організації, але що числяться в бухгалтерському обліку (що знаходяться на відповідальному зберіганні, орендовані, отримані для переробки), а також майно, не враховане по яких-не-будь причинах 4.

Інвентаризацію проводить комісія, склад і терміни якої затверджуються арбітражним керівникам.

При інвентаризації основних засобів до початку інвентаризації рекомендується перевірити:

а) наявність і стан інвентарних карток, інвентарних книг, описів і інших регістрів аналітичного обліку;

б) наявність і стан технічних паспортів або іншої технічної документації;

в) наявність документів на основні засоби, здані або прийняті організацією в оренду і на зберігання. За відсутності документів необхідно забезпечити їх здобуття або оформлення.

При виявленні розбіжностей і неточностей в регістрах бухгалтерського обліку або технічної документації мають бути внесені відповідні виправлення і уточнення.

При інвентаризації основних засобів комісія оглядає об'єктів і заносить в описі повне їх найменування, призначення, інвентарні номери і основні технічні або експлуатаційні показники.

При інвентаризації будівель, споруд і іншої нерухомості комісія перевіряє наявність документів, підтверджуючих знаходження вказаних об'єктів у власності організації. Машини, устаткування і транспортні засоби заносяться в описі індивідуально з вказівкою заводського інвентарного номера, організації - виготівника, року випуску, призначення, потужності і так далі.

При інвентаризації нематеріальних активів необхідно перевірити:

- наявність документів, підтверджуючих права організації на його використання;

- правильність і своєчасність віддзеркалення нематеріальних активів в балансі.

При інвентаризації фінансових вкладень перевіряються фактична наявність коштовних паперів на момент інвентаризації, фактичні витрати в коштовні папери і статутні капітали інших організацій, а також надані іншим організаціям позики.

За результатами інвентаризації керівником видається наказ, який поступає в бухгалтерію і служить підставою для віддзеркалення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку 16.

Основними цілями інвентаризації є:

- перевірка повноти і правильності віддзеркалення об'єктів, що інвентаризуються, в обліку,

- перевірка фактичної наявності активів і контроль їх збереження,

- -перевірка стану товарно-матеріальних цінностей (їх фактичної відповідності стандартам за якістю) і умов зберігання таких цінностей;

- приведення облікової оцінки об'єктів інвентаризації у відповідність із зовнішніми і внутрішніми нормативними документами і відповідними ринковими показниками,

- виявлення причин невчасного або невірного віддзеркалення господарських операцій в обліку, а також причин здійснення операцій, державних нормативних документів, що перечать положенням, і внутрішніх інструкцій і положень організації, якщо такі операції мали місце.

1.3 Види інвентаризації

Залежно від періодичності проведення інвентаризації бувають плановими і раптовими.

Планові інвентаризації готуються заздалегідь, і їх основним завданням є не стільки встановлення фактів недостач (залишків), скільки вивчення загального стану справ по відповідності оперативного обліку встановленому обліковою політикою підприємства і документальне оформлення господарських операцій з того або іншого питанню. Раптові інвентаризації проводяться без попередньої підготовки. Головним завданням таких інвентаризацій є встановлення усіляких порушень і осіб, що допускають ці порушення, розробка і здійснення заходів по недопущенню таких порушень в майбутньому.

Залежно від повноти обхвату об'єкту інвентаризації діляться на повних і часткових.

Повна інвентаризація передбачає перевірку активів і зобов'язань, при якій перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, визначається їх стан (придатність або непридатність для подальшого використання). В разі ухвалення рішення про ліквідацію під інвентарного об'єкту проводиться оцінка залишкової (реалізаційною) вартості. Як правило, це річна інвентаризація, яка проводиться перед складанням річної бухгалтерської звітності.

Часткова інвентаризація охоплює якусь частину коштів або зобов'язань. Часткова інвентаризація проводиться для забезпечення точності облікових або звітних даних з метою посилення боротьби з втратами і зміцнення фінансової дисципліни 15.

Суцільна інвентаризація може здійснюватися як при повній, так і при частковій її формі, і передбачає інвентаризацію всіх без виключення об'єктів.

Вибіркова охоплює фактичною перевіркою лише окремі назви цінностей і доцільна в тих випадках, коли на складі порівняно недавно (не більше двох місяців) проводилася повна інвентаризація.

Контрольна інвентаризація є різновидом вибіркової. Вона проводиться в період повної, суцільної інвентаризації цінностей або відразу після її закінчення і, як правило, повинна охоплювати не менше 10-ти відсотків від загальної кількості назв (бажано найбільш коштовних), внесених до опису.

Всі вище перелічені види інвентаризацій (окрім повної і суцільної) мають однакове (рівноцінне) значення, і на практиці жодною з них не слід віддавати перевагу. А досвід підказує, що такими видами інвентаризації в переважній більшості випадків користуються контролюючі органи і аудитори.

Істотним моментом при проведенні таких інвентаризацій є забезпечення раптовості для того, щоб не дати можливість матеріально відповідальним особам до неї підготуватися і приховати недостачі або залишки. Необхідний також ретельний підбір дослідних і компетентних, чесних і порядних фахівців при створенні комісії, дотримання послідовності контролю і правил підрахунку цінностей при її проведенні, правильне і своєчасне оформлення необхідних документів.

Відповідно до чинного законодавства, інвентаризації бувають обов'язкові і добровільні. Проведення інвентаризації є обов'язковим у випадках:

- передачі майна державного підприємства в оренду, приватизацію майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне суспільство, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Проводиться на 1-е число місяця, в якому здійснюється оцінка майна, яке приватизовується, корпоратізіруєтся або передається в оренду;

- складання річної бухгалтерської звітності, окрім майна, цінностей, грошових коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилася не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, будов і інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитися один раз в три роки, а бібліотечних фондів - один раз в п'ять років. Особливо актуальною річна інвентаризація стає в умовах років. Особливо актуальною річна інвентаризація стає в умовах ринку, оскільки в деякій мірі підвищує рівень довіри інвесторів до того або іншого підприємства. Вирішуючи питання проведення річної інвентаризації, керівник підприємства виходить з того, що вона може не проводитися лише в тих місцях зберігання і виробництва (переробки) ТМЦ, де вона проводилася не раніше 1 жовтня звітного року;

- зміни матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);

- встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

- при колективній (бригадною) матеріальній відповідальності проведення інвентаризації обов'язкове в разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також на вимогу хоч би одного члена колективу (бригади);

- в разі діставання відмови постачальника задовольнити претензію відносно недовантаження товарів або при здобутті від покупця претензії відносно недовантаження товарів проводиться вибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені вказані претензії;

- розпорядження судові-слідчих органів, в перший після здобуття розпорядження день, якщо пізніший термін не вказаний в самому розпорядженні;

- виникнення техногенних аварій, пожежі або стихійного лиха (на день після закінчення);

- передачі підприємств і їх структурних підрозділів (на дату передачі. Рішення про передачу оформляється відповідно до постанови уряду про порядок передачі підприємств, організацій. Для передачі складається передавальний баланс. Слід враховувати те, що інвентаризація може не проводитися в разі передачі підприємств і їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого відносяться дані підприємства, за згодою сторони, що приймає дане підприємств);

- в разі ліквідації підприємства - на дату, вказану у вирішенні про ліквідацію підприємства.

Дуже важливим моментом при проведенні обов'язкової інвентаризації є те, що інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, облік яких ведеться на поза балансових рахівницях. При цьому один екземпляр належним чином оформлених документів відсилається власникові цього майна 6.

Різні види інвентаризації можуть поєднуватися один з одним. Наприклад, планова інвентаризація може бути як повною, так і частковою.

1.4 Методів проведення інвентаризації

Методика проведення інвентаризації багатогранна і багатолика. Кожне підприємство має свої, суто індивідуальні підходи до її проведення. Але найбільше практичне вживання отримали наступні методи.

Метод безперервної (перманентною) інвентаризації, який полягає в тому, що інвентаризацію на підприємстві проводять безперервно протягом всього року. Для її проведення необхідно визначити номенклатуру товарно-матеріальних цінностей, з тим щоб протягом року всі цінності були інвентаризовані. Це дає можливість не лише здійснювати систематичний контроль за наявністю, зберіганням і використанням цінностей на складах, але і виявляти недоліки і помилки в їх аналітичному (кількісному) обліку.

Заслуговує на увагу так званий книжковий метод інвентаризації. При даному методі проведення інвентаризації цінностей на складах передбачає вживання спеціальних книг, побудованих за принципом оборотних відомостей, де друкарським способом вказана орієнтовна (постійна) номенклатура цінностей. І комісії залишається лише порахувати ТМЦ і проставити кількість і ціни в цій книзі. Такий метод проведення інвентаризації особливо ефективний для спеціалізованих складів з постійною номенклатурою цінностей. При першій інвентаризації цінностей в цих відомостях відображують наявність цінностей звичайним способом, а при подальших - на вкладках лише вказують їх вартість і кількість.

Не менш цікавою є інвентаризація з використанням партіонних і книжкових карток. При використанні такого методу члени комісії відбирають цінності в порядку, зручному для перевірки, і в той же час комісія заповнює на ці цінності інвентарні, де вказують назви цінностей, їх номенклатурні номери, коди і інші реквізити. Потім ці ярлики використовують для складання описів.

Ярлики заповнюються в одному екземплярі і після складання описів зберігаються разом з цінностями. Що важливе, так це те, що на зворотному боці форми передбачена таблиця, в якій відображується рух ТМЦ під час інвентаризації. Як видимий, такий метод проведення інвентаризації дозволяє не припиняти роботу на момент проведення інвентаризації, що актуально для банківського сектора економіки 7.

Серед комп'ютерних методів проведення інвентаризації особливо цікавим є метод, при якому на початку інвентаризації матеріально відповідальні особи за даними маркіровки на тарі проставляють кількість і ціну того або іншого вигляду цінностей. Після чого інвентаризацій на комісія перевіряє нанесену інформацію про цінності в натурі, порівнюючи ці дані з даними маркіровки.

При такому методі інвентаризації комісія перевіряє окремі види діяльності їх фактичний вміст і відображує ці дані в інвентаризаційних ярликах або книжкових картках. При цьому обов'язковим є внесення до цих документів номенклатурних номерів товару, код рахунків, назви і кількості цінностей, їх ціни і тому подібне Після реєстрації цих документів в спеціальному журналі комісія передає ці документи операторові для обробки на комп'ютері.

Можливий варіант, коли вказані ярлики (картки) заповнюють матеріально відповідальних осіб, а комісія лише перевіряє правильність внесених даних і проставляє на цих документах порядковий номер і реєструє їх в спеціальному журналі.

2. Аналіз банку «N» (вказівка справжнього імені банку в ситуації, що склалася, некоректно)

2.1 Аналітичних балансів банків

При потоковому аналізі, характерному для експреса-аналізу, наприклад, при розгляді значного числа контрагентів, як правило, аналізуються агреговані аналітичні баланси різної міри деталізації, що приводять різноманіття рахунків балансу до основних груп активів і пасивів банку. На практиці використовується форма «детального» (таблиця 2.1) балансу.

Розроблені форми для аналізу балансів банків України загалом і в цілому відповідають міжнародним стандартам. Як відомо, останні вимагають угрупування активів банку відповідно до диференціації рисок (міри ліквідності) за угодою Базеля: каса, залишки в банках, позики банкам, державні коштовні папери, позики клієнтам, лізинг, облігації, акції, участь в капіталі, інші, матеріальні і нематеріальні активи. Відповідно пасиви мають бути згруповані за джерелами здобуття ресурсів відповідно до їх стабільності, тобто по терміновості і платності: кредити банків, депозити клієнтів, випущені боргові зобов'язання (облігації і векселі), розрахункові рахунки, інші, капітал, субордінірованний капітал (тобто довгострокові облігації банку).

Аналіз активів і пасивів банку починається з аналізу їх відносної структури. Укрупнені статті і їх розшифровки в приведених формах аналітичних балансів відповідають кваліфікації плану рахунків України.

У пропонованих формах за основні активи в детальній формі узяті наступні -- готівка, корреспонденсткие рахунки, між банківські кредити, кредити, боргові зобов'язання (державні і муніципальні коштовні папери), векселі, акції, дочки -- вкладення в дочірні компанії, бюджетні кошти -- обслуговування програм місцевого бюджету, ФОРИ (фонд обов'язкового резервування), іммобілізація -- основні засоби, прострочена заборгованість, прострочені відсотки, засоби в розрахунках, витрати майбутніх періодів, міжфіліальні розрахунки.

Основні складові пасивів: кореспондентські рахунки, притягненні міжбанківські кредити, розрахункові рахунки клієнтів, депозити, облігації, сертифікати, випущені векселі, капітал, прострочена заборгованість, прострочені відсотки, засоби в розрахунках, доходи майбутніх періодів і розрахунки з філіями.

Компоновка аналітичного балансу проводить чітке угрупування активів балансу по операціях з врахуванням убування активів по ліквідності і зростання пасивів по терміновості. Основні групи активів і пасивів розбиті на підгрупи по типах клієнтів, наприклад, кореспондентські рахунки і між банківські кредити -- на резиденти і не резиденти. Кредити, вкладення в коштовні папери, розрахункові рахунки, депозити також розбиті по типах клієнтів і видах їх власності. Основні засоби отсальдіровани на амортизацію згрупована група капіталу банку(статутною фонд, додатковий капітал, фонди, сальдіруются доходи і витрати, прибуток і збитки) 15.

Таблиця 2.1 Аналітичний баланс банку «N»

Активы	Всего:	вал.	%	Пассивы	Всего:	вал.
Наличность (касса, драг. металлы)	164442	80440	2,5				%
Корсчет в ЦБ Украины	378575	0	5,7
Средства в банках	2044897	1454495	31,0	Средства банков	560109	125021	8,5
К\с «ностро»	1190747	1189056	18,0	К\с «лоро»	286158	92770	4,3
МБК размещ.	854150	265439	12,9	МБК привлеч.	273951	32251	4,1
Кредиты	3051636	2077520	46,2	Клиентская база	3871957	2095721	58,6
Государственный сектор	0	0	0,0	Счета до востребования	1249065	691888	18,9
Частный сектор	2610308	1636236	39,5	Бюджетные средства	0	0	0,0
Физическим лицам	441328	441284	6,7	Расчетные счета	1249065	691888	18,9
Долговые обязательства	89848	33676	1,4	Депозиты и собственные ценные бумаги	2622892	1403833	39,7
Государственный сектор	827	827	0,0	Депозиты юр. лица	635960	300981	9,6
Частный сектор	89021	32849	1,3	Депозиты физ. лица	601056	552544	9,1
Векселя	455022	0	6,9	Векселя	1385876	550308	21,0
Государственный сектор	0	0	0,0	Облигации и сертификаты	0	0	0,0
Частный сектор	455022	0	6,9	Собственный капитал	1844075	0	27,9
Акции	510	0	0,0	Уставный капитал	675100	0	10,2
ФОР	166727	0	2,5	Выкупленные акции	0	0	0,0
«Дочки»	7650	0	0,1	Добавочный капитал	530442	0	8,0
Бюжетные средства	0	0	0,0	Фонды	101735	0	1,5
Иммобилизация	41133	0	0,6	Резервы	517550	0	7,8
				Прибыль прошлых лет	0	0	0,0
				Прибыль отчетного года	19248	0	0,3
Просроченная задолженность	32718	32538	0,5	Просроченная задолженность	0	0	0,0
Просроченные проценты	0	0	0,0	Просроченные проценты	0	0	0,0
Средства в расчетах	66086	8347	1,0	Средства в расчетах	306882	253421	4,6
ОРЦБ	35446	0	0,5	ОРЦБ	0	0	0,0
Валюта	0	0	0,0	Валюта	117650	94093	1,8
Аккредитивы	0	0	0,0	Аккредитивы	168509	158467	2,6
Прочие	30640	8347	0,5	Прочие	20723	861	0,3
Расходы будущих периодов	105036	40631	1,6	Доходы будущих периодов	21257	11733	0,3
Расчеты с филиалами	0	0	0,0	Расчеты с филиалами	0	0	0,0
ВСЕГО АКТИВЫ:	6604280	3727647	100	ВСЕГО ПАССИВЫ:	6604280	2485896	100
ЗАБАЛАНСОВЫЕ ОПЕРАЦИИ				ЗАБАЛАНСОВЫЕ ОПЕРАЦИИ
Гарантии полученные	8752184	6614196		Гарантии выданные	1071643	1037101
Обеспечение по кредитам	7161519	4788495

Таблиця 2.2 - Результати аналізу балансу банку «N»

Валюта баланса	6604280	Депозиты/Кредиты	86
Чистые активы	6466526	ЛA[M] ликвидные активы	2623360
Работающие активы	4450656	ОВ [M] обязательства до востребования	2734415
Работающие/Чистые активы, (%)	69	КМЛ коэффициент мгновенной ликвидности, %	96
Кредиты	3051636	ЛA ликвидные активы	2942620
Кредиты/Чистые активы, (%)	47	ОВ обязательства	4738948
Кредиты/Клиентская база, (%)	79	КЛо общей ликвидности, %	62
Оборот в РКЦ	13290742	Валютная позиция А-П	1241751
Клиентская база	3871957	Валютная позиция/Чистые активы	19
Оборот в РКЦ/Клиентская база, (%)	343
ФОР	166727	Прибыль	19248
Клиентская база/Чистые активы, (%)	60	Рентабельность активов, % год	0,9
ФОР/Клиентская база, (%)	4	Рентабельность капитала, % год	4,4
ФОР/(Остатки+депозиты), (%)	7	Капитал брутто	1844075
МБК привлечение (оборот)	1946485	Просрочка (1)	32718
МБК размещение (оборот)	12998758	Совокупный риск по действующим активам (2)	289896
Сальдо по МБК (оборот-нетто )	-11052273	Сальдо доходов и расходов буд.периодов (3)	-83779
МБК-нетто (остаток) (П-А)	-1484788	Чистый капитал (1-2-3)	1437682
МБК-нетто ост/Клиентская база (%)	-38	Уставный капитал	675100

2.2 Аналіз якості активів

В процесі аналізу активів доцільно досліджувати склад активів банку з точки зору наступних показників:

— прибутковість, міра прибутковості;

— міра ризику/ліквідності;

— терміновість;

— міра диверсифікації активів, як загалом по основних напрямах розміщення засобів (кредити, коштовні папери, векселі і ін.), так і усередині даних напрямів по типах активів.

Для оцінки структури активів аналізується спектр працюючих активів по мірі риски, ліквідності і прибутковості, динаміка перерозподілу активів, міра диверсифікації активів. Вузька спеціалізація банку, як правило, обґрунтовує велику міру ризику. Одним з найважливіших моментів є аналіз кредитних вкладень банку. Як показує досвід, саме нераціональна кредитна політика є джерелом потенційних проблем.

У загальному вигляді активи діляться на тих, що приносять дохід і що не приносять дохід, ліквідні і неліквідні.

До найбільш ліквідним відносяться:

— готівка (каса і засоби на кореспондентських рахівницях): засоби в касі, грошові кошти в дорозі, вкладення в дорогоцінні метали; засоби на кореспондентському рахунку в Центральному банку, залишки на кореспондентських рахівницях «ностро» в комерційних банках;

— високоліквідні державні коштовні папери, що котируються на біржі. До відносно ліквідним можуть бути віднесені;

— міжбанківські кредити, розміщені в надійних банках;

— вкладення до коштовні папери (векселі, боргові зобов'язання) першокласних компаній, що звертаються на біржі або позабіржовому ринку;

— коштовні папери місцевих органів влади, що звертаються на біржі або позабіржовому ринку.

До неліквідних активів відносяться: прострочені позики, будівлі і майно банку.

Найменш ліквідними є кредитні вкладення банків. Характерний, що в умовах розвиненої економіки існують можливості для перепродажу кредитів, а також випуску коштовних паперів під них, що в значній мірі підвищує ліквідність балансів банку і збільшує їх можливості по збільшенню долі кредитів в балансі. Хоча в нашій економіці цей механізм поки що не розвинений, але перші кроки в даному напрямі вже зроблені.

Отже, чим вище доля кредитного портфеля, тим вище прибутковість його операцій, але і вище ризик ліквідності банку.

При аналізі риски кредитного портфеля особливу увагу слід приділити диверсифікації кредитного портфеля, наприклад, є банки, що спеціалізуються на обслуговуванні певних типів позичальників, -- в основному лише фізичних осіб (банки споживчого кредитування).

Є банки, що кредитують операції з нерухомістю. При подібній спрямованості вони переймають на себе певні специфічні ризики, які можуть виникнути в разі виникнення широкомасштабної економічної кризи і проблем з ринком нерухомості. Це ж стосується термінів виданих кредитів, тим вище терміновість портфеля (понад 1 рік), тим вище ризики по цих кредитах, пов'язані з невизначеністю стану економіки. Мінімальний ризик пов'язаний з добре диверсифікованим портфелем по типах позичальників і відсутністю дуже «довгих вкладень».

І, нарешті, абсолютно неліквідна частина активів банку, що також безпосередньо не приносить жодного доходу -- це капітальні вкладення: будівлі, споруди, устаткування. З іншого боку, без цих активів банківський бізнес як такий неможливий. Безумовно, неліквідність будівлі головного офісу, приміщень допофісов і філій банку, якщо вони знаходиться у власності, відносна. Насправді ці активи в разі ліквідації банку можуть бути продані досить швидкий -- за два - три місяці (при умові продажу за прийнятною ціною, особливо в крупних містах) і з врахуванням зростання цін на нерухомість ця операція може бути навіть прибуткова. Тому наявність нерухомості у власності банку є сприятливішою ознакою з точки зору надійності, чим її оренда. Але чим вище доля активів, інвестованих в капітальні вкладення, тим нижче прибутковість і ліквідність банку.

Розглянемо показники, що характеризують ефективність розміщення засобів. Використовуються наступні показники.

1. Коефіцієнт працездатності активів, efficiency of assets (EA)

(2.1)

де: WA -- сума активів, що приносять дохід (working assets), компоненти Awi, до групи працюючих активів відносяться: міжбанківські кредити і депозити, кредити клієнтам і розміщені засоби, споживчі кредити, боргові зобов'язання, акції, векселі.

WA=A_wi (2.2)

Даний показник відображає, якою мірою банк використовує ресурси, що є у нього, для здобуття доходу. Нормальне значення в умовах стабільної роботи фінансових ринків лежить в межах не нижче 0.8-0.85.

WA= МБК+ кредиты + долговые обязательства + векселя + акции = 854 150 + 3 051 636 + 89 848 + 455 022 + 510 = 4 449 тыс. грн

A_net= 6 604 280 - 105 036 - 32 178 = 6 466 526=6467 тыс. грн

EA= 4 449/6467*100=68,79%

Відносне невисоке значення EA викликано значними залишками на «ностро» рахунках банку, обуславлівающих високу ліквідність банку.

Розглянемо структуру активів банку (мал. 2.1) і її основні складові. У нашому випадку доля розміщених міжбанківських кредитів складає (МБК) 12.9%, вкладення в кредити 46.2%, коштовні папери 8% (боргові зобов'язання -- 1.4%, векселі 6.9%). Непрацюючі активи складають ФОРИ -- 3%, готівка -- 2%, коррахунок -- 6%, кореспондентські рахунки «ностро» -- 18%. Доля інших активів -- іммобілізація, прострочена заборгованість і так далі складає близько 3%. З аналізу видно, що банк найбільш активний на ринку корпоративного і міжбанківського кредиту.

Рисунок 2.1 - Структура активів банку

2. Коефіцієнт кредитної активності

(2.3)

Le-показує, яка доля від активів прямує на кредитування. Банк проводить агресивну кредитну політику, якщо коефіцієнт кредитної активності перевищує 0.6, оптимальну в області 0.5-0.6 і консервативну -- в області менше 0.4.

Відношення суми виданих кредитів (loans), окрім міжбанківських, до величини клієнтської бази:

LE_a=3051/6467=0,472

На підставі розрахунку цього коефіцієнта ми можемо зробити вивід, що банк веде консервативну політику в області кредитуванню 11.

3. Коефіцієнт якості позик

(2.4)

R - величина, створених резервів (по позиках 482 тис грн. - по простроченню 32,7 тис грн.);

L - загальна сума виданих кредитів (3 051 + 32.7 = 3084 тис грн.)

QL=1- (450/3084)= 85%

Звідси можна зробити вивід, що формально створені резерви відповідають рівню риски 15% на кредитний портфель.

2.3 Оцінка пасивів банку

Пасиви банку діляться на власні (капітал) і притягнені засоби. По видах джерел фінансування притягнені засоби діляться на клієнтську базу («внутрішнє» джерело), позики на міжбанківському ринку («зовнішнє» джерело).

В процесі аналізу слід розглядати джерела пасивів банку з врахуванням наступних характеристик: -- стабільність, тобто міра «летючості», риски; -- терміновість і платність; -- міра диверсифікації пасивів, їх відношення до внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

1. Коефіцієнт клієнтської бази

(2,5)

де: CLB -- абсолютна величина клієнтської бази (КБ) -- засоби клієнтів (юридичних і фізичних осіб) на рахівницях до запитання, а також депозити, векселі, облігації юридичних осіб, депозити фізичних осіб, Anet -- чисті активи.

Даний коефіцієнт показує долю клієнтських пасивів банку, характеризуючи незалежність банку від «зовнішніх» джерел фінансування -- міжбанківських і бюджетних засобів. У клієнтську базу не включені банківські позики і засоби на кореспондентських рахівницях, як потенційно леткі.

CBR=3871/6467*100=59,85%

Величина клієнтської бази у відносному і абсолютному вираженні, а також її динаміка є дуже важливими показниками, оскільки є звідним індикатором оцінки банку з боку клієнтів. Аутсайдерові досить складний оцінити якість менеджменту. В той же час клієнти частково є інсайдерамі, володіючи повнішою інформацією про банку. Вони безпосередньо виробляють оцінку якості менеджменту і обслуговування, а за непрямою інформацією, наприклад, про терміни проходження платежів визначають міру надійності банку.

У благополучних банках залишки на рахівницях клієнтів демонструють поступове зростання, в неблагополучних -- спостерігається зворотна тенденція. Часто результат зміни клієнтської бази є віддзеркаленням конкурентної боротьби за клієнтів тих або інших галузей.

У будь-якому випадку положення банку, що втрачає клієнтську базу, критично, що виявляється особливо чітко при недостатньому рівні притягнених депозитів -- нізколіквідниє активи банку, особливо кредити, малоеластічни в порівнянні із зобов'язаннями до запитання і не підлягають адекватному скороченню. Банк піддається ризику ліквідності, що виражається в дефіциті фінансових ресурсів для покриття зобов'язань і відтоку засобів з рахунків.

Розглянемо структуру пасиву банку.

— кореспондентські рахунки «лоро» -- 4%

— міжбанківські кредити притягнені -- 4%;

— рахунки до запитання -- 19%;

— депозити юридичні особи -- 10%;

— депозити фізичні особи -- 9%;

— векселі -- 21%;

— засоби в розрахунках -- 5%;

— капітал з врахуванням всіх резервів -- 28%.

Рисунок 2.2 -Структура пасиву банку

2. Величина нетто-позики на міжбанківському ринку

(2.6)

де: Mbkbid/off -- величина кредитів на міжбанківському ринку (прівлеченних/размещенних); Loro/ Nostro -- залишки на кореспондентських рахівницях «лоро»/«ностро».

FBnet = (286 158 + 273 158) - (1 569 322 + 854 150)= -1 863 363 грн

Проаналізувавши цей показник, ми можемо зробити вивід про те що банк є кредитором на межбанке. 3. Рівень зовнішнього фінансування (external finance level), визначається як відношення нетто-позик до клієнтської бази (т.е «зовнішнього боргу» до «внутрішнього»).

(2.7)

Для середніх банків оптимальна величина коефіцієнта лежить в області (-0.2.+0.2).

EFL = (-1 863 363) * 100 / 3 871 957 = -48%

Таким чином в банку спостерігається надлишкова активність на міжбанківському ринку -- і хоча це говорить про високу ліквідність банку, в той же час доводиться констатувати, що банк несе підвищений ризик за рахунок активної роботи на міжбанківському ринку 9.

Оцінка ефективності

Для оцінки ефективності прибуток банку співвідноситься з відповідними показниками -- чистими активами, капіталом і так далі При цьому слід врахувати період накопичення прибули. Розрахунки показують, наскільки ефективно банк управляє ресурсами (залученням і розміщенням). Низька ефективність банку зазвичай пов'язана з недостатньою величиною клієнтської бази або з консервативною інвестиційною політикою. Як правило, висока ефективність є або наслідком значної долі дешевої клієнтської бази, вдалих спекулятивних операцій або розміщення активів у високоприбуткові активи.

1. Коефіцієнт рентабельності капіталу -- норма прибули на капітал (ROE -- рентабельність капіталу, міжнародний стандарт) в річному вираженні:

(2.8)

де: NI -- балансовий прибуток (net income), наростаючим підсумком;

E -- капітал банку,

t -- період спостереження (днів) з початку року.

ROE = (19 248 ? 360 / 120) ? 100 / 1 265 000 = 4.5%

2. Коефіцієнт рентабельності активів, ROА

(2.9)

Де, anet-чисті активи банку

ROA = (19 248 ? 360 / 120) ? 100 / 6 466 526 = 0.89%

Як видно з проведених розрахунків, рентабельність є низькою. Причиною цього може бути, низька доля працюючих активів, висока доля термінових пасивів, висока доля непрацюючих активів.

З проведеного аналізу можна зробити виводи, що банк веде ризиковану політику кредитування на межбанке, що є ризикованим в період кризи, яка найгостріше відбилася на банківському секторі економіки.

Банк має активи, але частина їх не працює, що знижує рентабельність роботи банку. Також необхідно відзначити, що банк має низький коефіцієнт кредитної активності який дорівнює 0,47.

інвентаризація майно банк банкротство

3. Вдосконалення роботи банку

Для удосконалення роботи банку пропоную ввести найбільш оптимальний метод відбору проектів для кредитування.

Оскільки банк має низьку кредитну активність, велика частина активів не приносить прибутку і лежить мертвим вантажем на рахівницях банків, і як слідстві знижує рівень рентабельності активів.

На мій погляд, найбільш доцільне використання методів експертних оцінок.

Необхідно проведення попередньої оцінки визначається об'ємом витрат банку на підготовку проекту до винесення на кредитний комітет. Практика показує, що середній термін розгляду проекту складає біля одного місяця. Таким чином, спочатку не виявивши слабкі сторони інвестиційної заявки, банк практично даремно втрачає час і засоби на опрацювання неперспективних проектів.