Процедура інвентаризації активів при проведенні банкротства

Якщо узагальнити практику відбору проектів для фінансування в різних банках, то можна виділити декілька типових стадій і отриманий таким чином алгоритм ухвалення рішення представити у вигляді схеми, змальованої на рисунке 3.1 (етап оцінки життєздатності проекту на схемі виділений пунктиром).

Перший етап розгляду проекту -- оцінка його життєздатності. Цей етап характеризується наявністю украй обмеженого об'єму даних про проект і позичальника в цілому (в кращому разі це бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) плюс інформація, отримана з перших переговорів з представниками позичальника).

Вже в цих умовах необхідно визначити, чи перспективний проект для подальшого ретельнішого опрацювання, яке, як вже було сказано вище, є для банку вельми витратним процесом із заздалегідь невідомим результатом 8.

Рисунок 3.1 - Алгоритм ухвалення рішення про надання кредиту на певний проект

Зважаючи на незначність інформації первинний відбір інвестиційних пропозицій базується на якісній оцінці основних питань, що стосуються життєздатності проекту. Наприклад, інвестиційна пропозиція, яка з точки зору здорового глузду абсолютно нерентабельно, фізично нездійсненно, має термін окупності, що перевищує фінансові можливості банку, або не узгодиться з його стратегічними цілями, буде знехтуване перш, ніж будуть витрачені додаткові ресурси на його подальше опрацювання.

При виробленні підходів до організації проектного фінансування і успішної реалізації проектів банк зазвичай виходить з властивих цій формі фінансування критеріїв, які повинні забезпечити упевненість в тому, що:

- фінансовий, виробничий план і план маркетингу, задовільно;

- проект забезпечений ресурсами за прийнятними цінами;

- існує ринок для реалізації товару або послуг проекту, а транспортування до місця реалізації осуществіма за прийнятними цінами;

- кваліфікація основних підрядчиків не викликає сумнівів;

- валютні ризики розподілені між учасниками проекту. Вживані на даному етапі розгляди неформальні (експертні) методі надають банку можлівість провести порівняльній аналіз проєктів по вібраній групі крітеріїв. Саме відсутність вімоги чисельного віраження вігод і недоліків проекту дозволяє ефектівно застосовуваті ці методі на початковіх етапах, коли в розпорядженні банку є мінімум інформації.

В цілому можна сказати, що попереднє рішення про участь в проекті приймається банком виходячи з технічної і економічної життєздатності запропонованого варіанту. При цьому, як відомо, не буває двох однакових проектів, тому частенько між кредитором і позичальником виникають розбіжності в оцінці. Долаються вони шляхом вироблення загальних підходів, а в спірних випадках -- шляхом залучення незалежних експертів або консультантів з метою пошуку компромісних рішень.

До експертних моделей відносяться:

а. Багатофакторна модель оцінки за принципом «1- 0» Принцип роботи моделі такий. Фахівцями банку визначається набір істотних для даного проекту чинників (критеріїв). З цією метою може бути використаний один з методів командного ухвалення рішень, описаних вище. Потім ними ж вибирається певне число експертів, які проводять оцінку проекту по вибраних критеріях.

Форма оцінки приведена в таблиці 3.1

На практиці найчастіше використовуються ніжеперечисленниє критерії:

- відповідність проекту цілям і завданням розвитку банку;

- відповідність проекту фінансовим можливостям підприємства;

- відповідність заявленого терміну окупності фінансовим можливостям банку;

- відповідність запитаної позичальником процентної ставки фінансовим можливостям банку;

- відповідність пропонованого позичальником забезпечення запитаному об'єму фінансування і ін.

За результатами оцінки визначається сума позитивних відповідей по стовпцю «Факторна оцінка» 12.

Основною перевагою моделі є її гранична простота, за що доводиться розплачуватися досить грубими результатами оцінки, оскільки в даній ситуації всі відібрані експертами чинники (критерії) оцінюються на рівні «так/ні».

Критерій відбору проекту в цій і інших моделях, які ми розглянемо нижче, полягає в наступному: проект признається задовольняючим заданим вимогам, у випадку якщо сума по стовпцю «Факторна оцінка» перевищує порогові значення, заздалегідь встановлене фахівцями банку.

b. Багатофакторна модель оцінки проекту за бальним принципом

Дана модель є точнішою і коректнішою, чим описана вище, оскільки використовує певну градацію якості кожного конкретного чинника (критерію). Модель передбачає створення бальної системи оцінок кожного даного критерію, включеного в загальний список. Таким чином, груба двійкова система оцінки критеріїв, викладена вище, замінюється на умовну шкалу, наприклад п'яти розрядну (табл.2.2).

Відповідно для кожного критерію розробляється конкретна шкала, яка залежно від характеру критерію може включати якісні або кількісні «інтервали відповідності». Ці інтервали встановлюються так, щоб випадково вибраний проект міг з приблизно рівною імовірністю попасти в кожен із заданих інтервалів.

с. Багатофакторна експертна модель оцінки

Дана модель спеціально призначена для оцінки життєздатності проектів, тому розглянемо її детальніше. Модель включає етапи, представлені на рисунку 3.2.

В результаті реалізації методики за проектом, що вивчається, визначається інтегральна експертна оцінка його життєздатності.

Використання даної моделі дозволяє:

- експертам точно висловити свою думку про життєздатність проекту відносно i-гo критерію.

- розглядати характеристики життєздатності проекту (наприклад, попит на продукцію проекту, тривалість інвестиційної фази) в кількісному вираженні, а також у відсотках.

Робота в рамках даної методики здійснюється таким чином. Команда експертів розбивається на групи по 2-3 людини в кожній. Далі з використанням одного з варіантів командного ухвалення рішень визначаються ключові чинники, по яких передбачається оцінювати проект.

Після того, як названі всі чинники, відбувається їх остаточне формулювання і укрупнення з тим, щоб їх кількість знаходилася в межах 5-8. При цьому чинники мають бути відповідні, взаємно незалежні і по можливості максимально повно відображати ключові з точки зору банку аспекти, що впливають на життєздатність проекту.

Наступні етапи -- ранжирування чинників, привласнення ним питомих вагів і оцінка проекту -- здійснюються групами експертів незалежно. Результати, отримані при проведенні експертної оцінки кожною групою, усереднюються методом середнього арифметичного. У результаті набувають середнього експертного значення для кожного чинника (Сi, wi). По визначених таким чином параметрах обчислюється інтегральна оцінка проекту (I). Підставою для визнання проекту життєздатним або нежиттєздатним служить порогові значення, що встановлюється експертами банку заздалегідь.

Подальші розрахунки і опрацювання проекту виробляються, лише якщо даний проект залишається привабливим після першого етапу вивчення. Первинна оцінка проектів, що проводиться банком, грає роль своєрідного фільтру, основна мета якого -- затримувати неперспективні проекти і пропускати для подальшого опрацювання найцікавіші. Ефективність роботи на попередньому етапі визначає ефективність роботи управління/відділу проектного фінансування в цілому.

В даний час в більшості банків первинна оцінка частенько проводиться на рівні «проект подобається не подобається». Одна з причин -- не дуже велике число інвестиційних заявок, що поступають в банк, що на перший погляд робить безглуздим введення навіть мінімальної стандартизації. Така ситуація характерна для невеликих банків, в які поступають 2-3 інвестиційних заявки в місяць. Проте і в цьому випадку наявність твердих орієнтирів (заздалегідь погоджених критеріїв оцінки проекту) могла б зіграти позитивну роль в організації процесу проектного фінансування.

Для банків середнього і вищого ешелону, що мають розвинену філіальну мережу, відомих на ринку і кредитних заявок (на рівні 10-20 заявок в місяць), що внаслідок цього стикаються із стабільним потоком, значення такого «фільтру» важко переоцінити, оскільки відпадає необхідність витрачати час і сили на неперспективні проекти 6.

Висновок

В даній курсовій роботі був проведений огляд таких понять як процедура банкротства, процедура інвентаризації як основа оцінки майна банку, були визначені основні завдання інвентаризації, а також методи її проведення.

Конкурсне виробництво є обов'язковою процедурою банкротства, у тому числі і банків. Слід ще раз підкреслити, що при банкротстві банків застосовуються всього дві судові процедури: спостереження і конкурсне виробництво. Перша застосовується до моменту визнання банку банкротом і відкриття конкурсного виробництва в цілях забезпечення збереження його майна і проведення аналізу фінансового стану боржника, а друга застосовується до банку - боржника, визнаного банкротом, в цілях забезпечення збереження його майна і проведення аналізу фінансового стану боржника, а друга застосовується до банку - боржника, визнаного банкротом, в цілях відповідного задоволення вимог кредиторів.

Інвентаризація активів банку проводиться для визначення вартості майна банкрута. Інвентаризацію проводить комісія, склад і терміни якої затверджуються арбітражним керівникам.

У другому розділі курсового проекту, був проведений аналіз активів і пасивів банків, за допомогою кругової діаграми відображена структура пасивів і активів. Був розраховані такі показники як:

- коефіцієнт кредитної активності, який дорівнює 0,47, що свідчить про низьку кредитну активність;

- рівень зовнішнього фінансування, який свідчить про те, що банк є кредитором на межбанке;

- рентабельність капіталу 4.5%;

- рентабельність активів 0,89%.

Показники рентабельності знаходяться на низькому рівні, оскільки в банці велика частина активів не активні, а підприємство веде консервативну політику кредитування. Цьому можна назвати, як ряд економічних, так і ряд суб'єктивних причин.

Основною суб'єктивною причиною можна назвати, страх адміністрації банку помилки у виборі проекту, який вимагає кредиту. Для того, щоб не зробити дану помилку банк повинен витрачати додаткові засоби на оцінку кожного проекту, тому в третій частині даної курсової роботи представлені експертні методи оцінки проекту вимагаючого кредитування.

На мою думку, ці методи доцільно використовувати на етапі попередньої перевірки, щоб не допускати те, що розпиляло капіталу на заздалегідь неповоротні кредити.

Список джерел інформації

1. Д. Місюлін, А. Смирнов, А. Крутов. «Дистанційний аналіз фінансового стану комерційного банку. Нові підходи», «Фінансист» № 5/6, 1997, стор. 24-28.

2. А. Крутов, Д. Місюлін, А. Смирнов. «Досвід аналізу фінансового стану банків», «Бізнес і банки» № 31, 1997, стор. 1-2.

3. Смірнов А.В., Баков І.В., Кирютенко К.В. «Методика встановлення лімітів на міжбанківські операції», «Банківську справу» № 4, 2000, стор. 3

4. E.Б. Ширінськая. «Операції комерційних банків і зарубіжний досвід». Москва, «Фінанси і статистика», 1993.

5. І.А. Аргунов. «Прибутковість і ліквідність: аналіз фінансового стану банку», «Банківський журнал» № 3, 1995, стор. 2-12.

6. Г.С. Панова. «Аналіз фінансового стану комерційного банку». Москва. Фінанси і статистика, 1996, стор. 173.

7. І.В. Ларіонова. Реорганізація комерційних банків. Москва, Фінанси і статистика, 2000.

8. Л.Т. Гиляровськая, С.Н. Паневіна. «Комплексний аналіз фінансово-економічних результатів діяльності банку і його філій». «Пітер», 2003 .

9. Ширінськая е.б., Пономарева Н.А. і ін. (колектив укладачів), Європейський Трастовий банк, Аналітичний центр Академії народного господарства при Уряді РФ, «Проблеми формування лімітної політики комерційного банку», Матеріали семінару 22 березня 2000 р., «ДІАЛОГ-МГУ», Москва, 2000 р.

10. Смірнов А.В. «Управління ресурсами і фінансово-аналітична робота в комерційному банку», «БДЦ-прес», Москва, 2002.

11. І.В. Волошин. «Оцінка банківських рисок: нові підходи», Київ, «Ельга», «Ника-центр», 2004.

12. «International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards», Basle Committee on Banking Supervision, 1998.

13. «Основоположні принципи ефективного банківського нагляду (Основоположні принципи Базелів)», «Вісник Банку Росії» № 45, 1998, стор. 18-47.

14. К.Д. Валравен. Інститут Економічного Розвитку Світового Банку. «Управління ризиками комерційного банку». Робочі матеріали ІЕР. Світовий банк реконструкції і розвитку, 1993.

15. Кріс Дж. Барлтроп, Діана МакНотон, «Організація роботи в банках», том 2, Інтерпретація фінансової звітності, Усесвітній банк, «Фінанси і статистика», Москва, 2002.

16. Г.Н. Щербакова. «Аналіз і оцінка банківської діяльності (на основі звітності, складеної по російських і міжнародних стандартах)», Вершина, Москва, 2006.

17. Л.Г. Батракова, «Економічний аналіз діяльності комерційного банку», «Логос», Москва, 2005.

18. Шеремет А.Д., Щербакова Г.Н. «Фінансовий аналіз в комерційному банку», -- М-код: «Фінанси і статистика», 2000.

Размещено на Allbest.ru