Аналіз кредитних оперцій банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сутність кредитних операцій банку

1.1 Сутність і класифікація кредитів

Слово «кредит» у перекладі з латинської означає «позичка», а у первинному значенні - «довіра».У громадсько-правовому значенні - надання однією стороною у власність іншій майна, визначеного родовими ознаками або грошей на умовах повернення по закінченні визначеного часу. [15]

Кредитна операція - господарська операція суб`єкта підприємницької діяльності, що надає право на покупку матеріальних цінностей і нематеріальних активів з відстрочкою платежу, а також позичку грошових коштів з відстрочкою їх погашення.

Положенням про кредитування Національного Банку України кредит визначено як «позиковий капітал банку у позиковій формі, який передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання».

Найважливішим елементом політики банку є використовуваний ним інструментарій для задоволення клієнтів у позикових грошах, виражених у видах позичок (кредитів): чим різноманітніший цей інструментарій, тим повніше можуть бути задоволені індивідуальні потреби клієнтів. Водночас на вибір банком кредитного інструментарію впливають не тільки потреби клієнтів, але і його особливості (фінансова надійність та інше), а також можливості й інтереси самого банку.

Позички класифікуються за такими ознаками:

термін використання;

забезпечення;

ступінь ризику;

метод надання;

спосіб повернення;

строк повернення;

характер визначення процента;

спосіб сплати процента;

кількість кредиторів;

цільове спрямування.

1) За терміном використання:

короткострокові;

середньострокові;

довгострокові.

Короткострокові кредити надаються на строк до одного року. Вони є найпоширенішими в українській банківській практиці і надаються, як правило, для фінансування короткострокових потреб, які виникають у позичальника у зв`язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Тобто за участю короткострокового кредиту формується оборотний капітал товаровиробника (підприємця). Він опосередковує переважно поточну діяльність позичальника, а джерелом його повернення є кошти, які вивільнилися з обороту внаслідок реалізації об`єкта (проекту), що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження.

Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років. Як правило, це кредити споживчого характеру (на ремонт, на навчання та інше). Середньострокові кредити не відрізняються суттєво від довгострокових.

Довгострокові - кредити терміном понад три роки. З участю цього виду кредиту здійснюється відтворення основного капіталу й опосередковується інвестиційна діяльність позичальника. Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від упровадження заходів, що прокредитовані, тобто їх економічний ефект.

2) За забезпеченістю розрізняють таки види кредитів:

забезпечені

- забезпечені заставою;

- забезпечені порукою або гарантією третьої особи;

- забезпечені страхуванням.

незабезпечені (бланкові).

Забезпечені заставою - у забезпечення виконання зобов`язань позичальник або третя особа, згідно договору застави визначеної форми, надає в заставу Банку майно, майнові права, цінні папери та інше, що може бути предметом застави у відповідності з законодавством України.

В залежності від предмету застави передбачаються наступні види застави:

- застава нерухомості (іпотека);

- застава цілісних майнових комплексів, яка оформлюється заставою нерухомості та заставою обладнання;

- застава товарів в обороті або у переробці;

- застава індивідуально визначеного майна (обладнання, транспортні засоби тощо);

- застава цінних паперів;

- застава майнових прав.

У разі необхідності один предмет застави може бути забезпеченням за декількома кредитними договорами. Заставна вартість, яка враховується в розрахунку резерву на можливі втрати під кредитні операції, розподіляється як правило пропорційно лімітам кредитування за кредитними договорами, якщо інше не зазначено рішенням Кредитного комітету.

Забезпечені порукою або гарантією третьої особи - виражаються в юридичному оформленні зобов`язання з боку гаранта (поручителя) виконати зобов`язання позичальника перед банком з погашення кредиту, процентів та інших платежів при порушенні безпосередньо позичальником умов кредитного договору.

Гарантом може бути лише банк, страхова організація або інша фінансова установа. Поручителем може бути фізична або юридична особа. З метою захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу у зв`язку з неплатоспроможністю позичальника, банк надає кредити, як правило, за наявності достатнього та ліквідного забезпечення.

Забезпечені страхуванням - у такому разі може укладатися трьохстороння угода страхування ризику непогашенням кредиту між банком, страховою організацією та позичальником або договір добровільного страхування відповідальності позичальника перед банком з виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором.

Незабезпечені (бланкові): кредит без будь-якого забезпечення може надаватися банком надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і бездоганну кредитну історію. При наданні бланкових кредитів банк може застосовувати підвищену відсоткову ставку. Незабезпечений кредит може надаватися при короткостроковому кредитуванні (в основному на 1-2 місяці) прибуткових та гарантованих угод позичальника з контрагентами. Бланкові кредити надаються виключно позичальникам, які мають довгострокові ділові відносини з банком, довіряють йому свої фінансові операції, мають високу платоспроможність. Банк надає бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів. Рішення про надання бланкових кредитів приймається виключно Кредитним комітетом банку, а у разі необхідності узгоджується із Спостережною Радою.

3) За ступенем ризику:

стандартні кредити;

кредити з підвищеним ризиком(нестандартні).

До стандартних кредитів відносяться кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними.

Кредити з підвищеним ризиком - це кредити, які не мають забезпечення, а також числяться за клієнтами з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

Окрім цього за ступенем ризику поділяються на п`ять груп: [13]

- стандартні;

- під контролем;

- субстандартні;

- сумнівні;

- безнадійні.

Стандартні позики характеризуються мінімальним ступенем ризику (2%), що відповідає умовам стабільного фінансового стану позичальника. Для позик під контролем ступінь ризику дорівнює 5%. Робота з цими позиками не створює проблем для фінансової діяльності комерційних банків.

Субстандартні позики - це позики з підвищеним ризиком (20%). Фінансовий стан позичальника на момент оцінки при такому виді банківського кредиту викликає серйозні побоювання.

Сумнівними є кредити, повернення яких викликає сумнів у банку. Для сумнівних позик характерний ступінь ризику в 50%. До цих позик відносять пролонговані і прострочені кредити. Пролонгація означає продовження терміну погашення позики після настання договірних строків погашення через фінансову неспроможність позичальника.

Безнадійні (до погашення) є позики, які не можуть бути повернені і збереження яких на балансі банку як активу немає сенсу (ступінь ризику - 100%). Безнадійні позики списуються у встановленому порядку. У банківській практиці сумнівні, незабезпечені та безнадійні позики відносять до категорії проблемних кредитів.

4) За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують:

одноразово;

перманентно;

гарантовано.

Одноразові позички - це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта.

Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії.

Кредитна лінія - оформлена договором згода банку надавати позичальникові кредити протягом певного часу до певної заздалегідь визначеної максимальної величини - ліміту кредитування. [18] Протягом дії кредитної лінії клієнт може у будь-який момент отримати позику без оформлення кредитних документів. Розмір заборгованості може коливатися залежно від зміни реальних потреб клієнта, але сукупний залишок за кредитною лінією не повинен перевищувати встановленого ліміту.

До перманентних позичок належать також револьверний кредит та овердрафт.

Револьверний кредит - позика, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Це багаторазово поновлювальний кредит. Постійне відновлення позики в умовах тривалих відносин банку і клієнта - характерна особливість револьверного кредиту. Протягом періоду дії револьверного кредиту клієнт неодноразово позичає і повертає борг. Револьверний кредит часто надається на умовах бланкової позики.

Овердрафт є специфічним різновидом контокорентного кредиту; це сума в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку. При овердрафті банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. У результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке й виражає суму його заборгованості перед банком. Із від`ємного залишку на рахунку банк стягує відсоток, як за звичайний кредит. Правом на отримання овердрафтного кредиту користуються особливо надійні клієнти банку. [18]

Гарантовані позички бувають двох видів:

- з попередньо обумовленою датою видачі;

- з видачею у міру виникнення в ній потреби.

Сутність гарантованої позичкової операції полягає у зобов`язанні банку надати клієнтові кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).

5) За способом повергнення:

згідно графіку погашення - основний борг за кредитом погашається частинами протягом усього строку дії кредитного договору. Строки погашення вказуються у кредитному договорі. Погашення може здійснюватися періодично (щомісячно, щоквартально, 1 раз на півріччя, 1 раз на рік та інше) чи згідно встановленого кредитним договором графіку;

водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Дата погашення зазначена у кредитному договорі. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам.

відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах. Особливі умови передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється з ініціативи не позичальника, що є загальною нормою, а банку через зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок.

достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника). На вимогу кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов`язкової інформації, яка має надаватися банку. [14] Кредит також може бути погашений достроково за власним бажанням позичальника, в разі, якщо він має таку можливість і це передбачено кредитним договором [17]

з регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов`язання третьої особи.

6) За строком повернення:

строкові;

до запитання;

прострочені;

відстрочені (пролонговані).

Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.

Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов`язаний повернути таку позичку на першу вимогу банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.

Простроченими вважають позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах міжбанком та позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховують на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну плату.

Відстрочені, або пролонговані - це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обґрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позички оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої процентної ставки.

7) За характером визначення процента:

з фіксованою процентною ставкою;

з плаваючою процентною ставкою.

Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядаються і прив`язується, як правило, до облікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

8) За способом сплати процента:

з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит);

з виплатою процентів одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

За переважною більшістю банківських кредитів процент сплачується через певний час після видачі (як правило, через місяць). Це - звичайні позички. На відміну від них надання дисконтного кредиту передбачає утримання процента (дисконту) одночасно з видачею позики. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит, який надається через купівлю банком переказаних векселів у клієнтів-векселедержателів.

9) За кількістю кредиторів:

надаються одним банком;

синдиковані;

паралельні;

двосторонні;

багатосторонні.

Синдиковані позички надаються банківським консорціумом, у якому один із банків виконує роль менеджера, збирає з банківських учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, складає з позичальником кредитну угоду і надає позичку. Банк-менеджер розподіляє також процентний дохід від кредитної операції між банками - учасниками консорціуму. За операції, що пов`язані з таким кредитуванням, банк-менеджер отримує відповідну грошову винагороду. Банківський консорціум - тимчасове добровільне об`єднання комерційних банків з метою розв`язання конкретних господарських завдань. Банки - учасники консорціуму зберігають свою господарську самостійність і можуть брати участь у діяльності інших об`єднань. Банківський консорціум створюється з метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній валюті для здійснення кредитування господарських програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника. [18]

Паралельні позички передбачають участь у їх наданні кількох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах. Тобто в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами. Кожний банк самостійно надає позичальникові визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами, умов кредитування.

10) За призначенням розрізняють таки види кредитів:

суб`єктного призначення:

- торговельно-промисловим підприємцям;

- сільськогосподарським підприємцям;

- міжбанківські;

- небанківським фінансово-кредитним установам;

- органам влади.

об`єктного призначення:

- іпотечний;

- споживчий;

- контокорентний;

- під цінні папери;

- пов`язані з вексельним обігом.

11) За цільовим спрямуванням: виробничий та споживчий:

кредити в поточну діяльність;

кредити в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність - кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової споживи в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат. Кредити у поточну діяльність складаються з усіх кредитів, наданих на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати та інші цілі.

До кредитів у поточну діяльність відносяться:

- розрахунки за овердрафтом;

- операції РЕПО;

- врахування векселів;

- факторингові операції;

- кредити за внутрішніми торговельними операціями;

- кредити за експортно-імпортними операціями;

- інші кредити в поточну діяльність.

Операції РЕПО - операції з цінними паперами, які складаються з двох частин і за якими укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку про продаж (купівлю) державних цінних паперів на певний термін з зобов`язанням зворотного продажу (купівлі) у визначений термін або на вимогу із сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Врахування векселів (дисконт) - придбання векселів банком у векселедержателя. Банк, купуючи вексель, достроково оплачує його пред`явнику, а оплату отримує тільки коли настає вказаний у векселі термін. Купівлю векселя банк здійснює з дисконтом, тобто з винагородою за дострокову оплату векселів.

Кредити за експортно-імпортними операціями складаються: кредитів постачальникам та контрактів за експортом; валютних кредитів імпортерам і контрактів за імпортом; оплати платіжних документів, які виписав експортер; кредитів на вивчення іноземних ринків та на покриття витрат із складування експортних товарів; кредитування іноземних операцій у формі купівлі у експортера векселів, що акцептовані імпортером; кредитів з документарних акредитивів тощо.

Кредити в інвестиційну діяльність надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні ними вкладень. До них відносяться кредити: на будівництво та освоєння землі, на купівлю будівель, споруд, обладнання, землі, на придбання цінних паперів, фінансовий лізинг.

1.2 Порядок надання кредиту

Процес кредитування розподіляється на чотири етапи, кожний з них вносить свій внесок у якісні характеристики позички і визначає ступінь її надійності й прибутковості для банку.

Загальне керівництво за дотриманням правил оформлення, надання та своєчасного погашення кредиту покладається на керівника та головного бухгалтера установи банку.

1. Розгляд заяви на отримання кредиту.

При зверненні за отриманням кредиту клієнт повинен подати в банк:

- офіційну заяву на одержання кредиту;

- короткий опис поданого для кредитування проекту;

- короткий опис підприємства-позичальника.

Основним завданням кредитного працівника на етапі розгляду заяви є професійна оцінка сильних і слабких сторін поданого для кредитування проекту чи господарської операції і визначення міри ризику банку. Якщо в ході розгляду заяви не будуть отримані відповіді на ключові питання, пов`язані з видачею кредиту, її необхідно безумовно відхилити навіть при наявності солідного забезпечення.

Після ознайомлення з документами працівник банку проводить особисту бесіду з майбутнім позичальником чи уповноваженим представником. У ході бесіди увага концентрується на п`яти групах ключових запитань:

а) загальні відомості про клієнта (форма власності та організаційна побудова підприємства, основна продукція, досвід і кваліфікація керівників, обсяги реалізації, основні споживачі, канали збуту, рівень дохідності господарської діяльності);

б) запитання стосовно позички (яку суму фірма планує отримати у позику, на що і як буде витрачена ця сума, чи правильно складено прогноз фінансових потреб, чи враховано термін служби активів, що фінансуються за рахунок позики);

в) запитання, пов`язані з погашенням кредиту (як клієнт планує погашати кредит, кільки коштів отримає позичальник у процесі операційного циклу, чи має клієнт спеціальне джерело погашення кредиту, чи є у клієнта гаранти і який їх фінансовий стан);

г) запитання стосовно забезпечення позички (яке забезпечення може бути передано у заставу, хто є власником забезпечення, де воно зберігається, чи знаходиться забезпечення під повним контролем позичальника, як була зроблена оцінка майна, що пропонується як забезпечення, які витрати на зберігання забезпечення);

д) запитання стосовно зв`язків клієнта з іншими банками (у якому банку клієнт має рахунок, у яких банках клієнт має валютні рахунки, чи має клієнт непогашені позички і які вони за характером). [18]

Якщо заява потенційного позичальника розходиться з принципами і основними напрямами кредитної політики банку, або виникли сумніви щодо обґрунтованості кредиту, можливостей реалізувати проект, компетентності керівництва позичальника, повноважні особи можуть відмовити у наданні кредиту без розгляду питання на Кредитному комітеті. [17]

Якщо кредитний працівник вирішив продовжити роботу з клієнтом, він складає в письмовій формі свої висновки, пропозиції і пропонує клієнту подати всі необхідні документи згідно з нижченаведеним переліком:

нотаріально засвідчені копії статуту та установчого договору позичальника чи положення про госпорган разом з установчими документами і належним чином оформленим дорученням вищої установи на право укладати кредитні угоди від імені юридичної особи,

техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту,

розрахунок строку окупності та рентабельності об`єкта кредитування,

графік надходжень та платежів підприємства-позичальника на весь термін користування кредитом,

нотаріально завірені копії контрактів(при одержанні кредиту під закупівлю товарно-матеріальних цінностей),

копії документів для підтвердження угод, що кредитуються,

відомості про кредити, що отримані в інших банках,

нотаріально завірена картка із зразками підписів керівника і головного бухгалтера та відтиском печатки госпоргану, що отримує кредит,

завірені податковою інспекцією фінансові звіти, які включають баланс позичальника і рахунок прибутків і збитків,

бізнес-план,

матеріали й документи за запропонованим позичальником видом забезпечення кредиту.

2. Вивчення кредитоспроможності, фінансового стану клієнта та оцінка ризику за позичкою.

Аналіз кредитоспроможності, фінансового стану клієнта й оцінка ризику за позичкою базуються на використанні таких джерел інформації:

матеріали, отримані безпосередньо від клієнта;

матеріали про клієнта, які знаходяться в архівах і базах даних банку;

необхідні відомості можуть бути отримані від зовнішнього оточення клієнта (постачальники, кредитори, покупці продукції, обслуговуючі банки);

звіти та інші матеріали державних і приватних установ.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану потенційного позичальника є його бухгалтерські звіти.

У результаті розгляду звітів визначаються кількісні параметри, що характеризують господарську діяльність позичальника:

- ліквідність,

- економічну та фінансову стабільність,

- прибутковість (рентабельність),

- перспективи грошових потоків.

Перші три параметри характеризуються системою фінансових коефіцієнтів - коефіцієнти ліквідності, покриття, забезпечення власними коштами, дохід та капітал та інші.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням суми залишків за статтями грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків з непогашених кредитів та поточної кредиторської заборгованості. Він характеризує, наскільки короткострокові зобов`язання можуть бути негайно погашені швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами, тобто здатність позичальника швидко розрахуватись за своїми зобов`язаннями.

Коефіцієнт загальної ліквідності визначається співвідношенням загальної суми поточних активів до загальної суми фінансових і поточних зобов`язань. Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх обігових засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов`язань.

Коефіцієнт платоспроможності визначається відношенням суми поточних активів до суми поточних зобов`язань. Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткострокових зобов`язань.

Різниця між сумами поточних активів та поточних зобов`язань визначає величину оборотного капіталу. Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами.

Падіння коефіцієнтів ліквідності в порівнянні з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

До показників економічної стабільності відносяться обіговість запасів, обіговість дебіторської заборгованості, обіговість кредиторської заборгованості та інші.

Обіговість запасів визначається відношенням суми середніх залишків запасів до виручки від одноденної реалізації продукції. Цей коефіцієнт відображає забезпеченість виробничого циклу необхідними обіговими коштами.

Обіговість дебіторської заборгованості обчислюється відношенням суми середніх залишків дебіторської заборгованості до виручки від одноденної реалізації. Це співвідношення свідчить про швидкість вивільнення коштів із дебіторської заборгованості.

Обіговість кредиторської заборгованості визначається відношенням суми середніх залишків кредиторської заборгованості до одноденних витрат на придбання запасів. Показник відображає швидкість погашення кредиторської заборгованості.

Не менш важливими в аналізі є коефіцієнти фінансової стабільності і фінансової незалежності, коефіцієнт маневреності власних коштів.

Коефіцієнт фінансової стабільності визначається відношенням суми власних коштів до позикових. При одержанні високого коефіцієнта (більше одиниці) не варто припиняти аналіз. Високий коефіцієнт сам по собі не є ознакою цілковитого благополуччя.

Коефіцієнт фінансової незалежності обчислюється відношенням суми власних коштів до валюти балансу.

Зворотним до коефіцієнту стабільності є коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, який характеризує розмір залучених коштів на одну гривню власних коштів.

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

Рентабельність визначається як співвідношення прибутку до обсягу реалізації або іншого кількісного показника.

За результатами проведення аналізу ухвалюється рішення стосовно кредитоспроможності та фінансового стану позичальника, доцільність надання і ступеня ризику позички.

3. Підготовка та укладення кредитної угоди.

У процесі розробки умов кредитної угоди співробітник банку визначає основні характеристики позички: вид кредиту, суму, термін, спосіб погашення, забезпечення, ціну кредиту, інші умови.

Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом банки можуть встановлювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування.

Фактори, що впливають на ціну банківського кредиту:

а) облікова ставка НБУ;

б) строк і розмір позики;

в) вартість ресурсів і цілі дохідної політики банку;

г) ризик;

д) характер відносин між банком і клієнтом;

е) попит на банківські позики;

є) мета кредиту та рентабельність проекту;

ж) процентні ставки інших банків в регіоні;

з) витрати на управління кредитом.

Після того, як чітко визначені характеристики позички, а також умови угоди, за якими можливий компроміс і обов`язкові умови угоди, без виконання яких кредит не може бути наданий, проводяться остаточні переговори з позичальником.

Якщо з клієнтом досягнуто взаєморозуміння, узгоджені спірні питання, і позичальником виконані всі вимоги банку щодо оформлення необхідної документації, складається текст кредитної угоди.

Після підписання кредитної угоди працівник кредитного відділу оформляє документи, які містять вказівки щодо відкриття поточного рахунку та видачі кредиту. Ці документи повинні містити дозвільні підписи керівника банку або уповноважених ним для виконання зазначених операцій посадових осіб.

Оформлені згідно з банківськими вимогами документи передаються в обліково-операційний відділ для виконання.

4. Контроль за виконанням умов угоди погашення кредиту.

Для ефективного контролю за виконанням кредитної угоди кредитний працівник повинен оформити кредитну справу позичальника в розрізі конкретної позички. Документи в кредитній справі повинні бути згруповані за такими розділами:

- документи з позички;

- фінансова і економічна інформація про позичальника;

- запити і звіти про кредитоспроможність;

- матеріали щодо забезпечення позички;

- листування і пам`ятні записки.

Кредитна справа після закінчення роботи з позичкою здається у кредитний архів банку.

Працівник кредитного відділу банку на основі записів проводить контроль за своєчасністю та повнотою надходження коштів в рахунок погашення боргу за кредитом та процентами за користування кредитом.

У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов`язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони можуть подовжувати строк кредитного договору. При прийнятті рішення щодо пролонгації кредиту складається додаткова угода між банком та позичальником, яка є невід`ємною частиною кредитної угоди.

При настанні строку погашення кредиту й відсутності у клієнта достатньої суми коштів для його погашення банк починає проводити роботу з проблемними кредитами. У день визначеного строку погашення частина непогашеної або непогашена заборгованість за позичкою переноситься на рахунок прострочених заборгованостей.

Якщо банк виявляє проблемну позичку, він негайно повинен вжити заходів для забезпечення повного та своєчасного її повернення. Найдоцільнішим кроком буде розробка разом з позичальником заходів щодо покращення фінансового стану підприємства. Якщо цей спосіб не дасть результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси шляхом реалізації забезпечення, висунути претензії до гаранта і таке інше. Крайній захід - порушення питання про оголошення позичальника банкрутом.

2. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу

Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, - сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Банк може надавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, через укладення договору з позичальником.

Кредитний портфель банку включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Разом з тим до нього не входять:

відсотки нараховані, але не сплачені;

зобов`язання видати кредит;

кредитні лінії, які ще не використані;

гарантії та акредитиви;

оперативний лізинг.

Аналіз кредитної діяльності банку передбачає вирішення таких завдань:

визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідності зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і потенційних збитків;

оцінювання адекватності кредитного ризик сумі передбачуваного прибутку;

визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;

визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів;

зниження ризику неповернення позики.

Аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:

1) аналіз масштабів кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;

2) аналіз руху кредитів;

3) розрахунок оборотності кредитів;

4) визначення рівня диверсифікації кредитних вкладень, який дає змогу максимально знизити ризик неповернення позики;

5) оцінка повернення позик;

6) кількісне оцінювання структури кредитного портфеля залежно від різноманітних класифікаційних ознак;

7) виявлення якості кредитного портфеля з погляду ризику і ступеня забезпеченості кредитів;

8) аналіз дохідності та ефективності кредитних операцій.

Інформаційними джерелами аналізу кредитних операцій є такі форми бухгалтерської звітності:

- Файл 02 - Дані про обороти та залишки на фінансових рахунках у розрізі кодів валют та груп країн;

- Файл 03 - Дані за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами та депозитами в розрізі кодів термінів, кодів валют та резидентності;

- Файл 04 - Дані за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами в розрізі галузей економіки;

- Файл 11 - Дані про класифіковані активи в розрізі категорій ризику, форм власності, груп країн;

- Файл 16 - Дані про заборгованість за пролонгованими, простроченими та сумнівними кредитами;

- Файл 17 - Дані про кредитний портфель та залишки за депозитами;

- Файл 22 - Дані про структуру активів та пасивів за строками до погашення в розрізі груп валют;

- Файл 30 - Дані про розрахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків;

- ф. № 1Д-КБ «Баланс комерційного банку»(щоденна);

- ф. № 1-КБ «Баланс комерційного банку»(щомісячна);

- ф. № 10-КБ «Оборотно-сальдовий баланс комерційного банку»;

- ф. № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів»;

- ф. № 301 «Звіт про кредитний портфель» (місячна);

- ф. № 310 «Звіт про суми і процентні ставки за кредитами»4

- ф. № 311 «Звіт про прострочені активи, за якими не нараховуються проценти»;

- ф. № 312 «Звіт про заборгованість за простроченими кредитами, за якими ще нараховуються проценти»;

- ф. № 314-Г «Звіт про залишки заборгованості за кредитами клієнтів-резидентів України, у тому числі нараховані і прострочені проценти» (в розрізі галузей економіки та форм власності);

- ф. № 314 «Звіт про залишки заборгованості за кредитами клієнтів-резидентів України, у тому числі нараховані та прострочені проценти» (за видами економічної діяльності);

- ф. № 315 «Звіт про заборгованість за пролонгованими кредитами»;

- ф. № 316 «Звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам» (класифікація за галузями економіки);

- ф. № 320 «Звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам» (класифікація за видами економічної діяльності);

- ф. № 321 «Звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам» (класифікація за секторами економіки);

- ф. № 322 «Звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам» (класифікація за цільовим спрямуванням);

- ф. № 323 «Звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам» (класифікація за формами власності);

- ф. № 604 «Розрахунок резерву на можливі втрати за позичками комерційних банків»;

- ф. № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів»;

- ф. № 613 «Звіт про надані банком «великі» кредити»;

- ф. № 614 «Звіт про надані банком «великі» кредити» (у розрізі «великих» кредитів);

- ф. № 615 «Звіт про надані банком кредити інсайдерам»;

- ф. № 614 «Звіт про надані банком «великі» кредити» (у розрізі позичальників);

- аналітичні дані за кредитними справами позичальників.

3. Аналіз структури кредитного портфеля

Аналізувати кредитний портфель можна за різними ознаками:

за видами та формами кредиту: овердрафт, кредити під платіжні картки, операції РЕПО, векселі, факторинг, комерційні кредити, кредити на будівництво, освоєння землі, фінансовий лізинг тощо;

за цільовим спрямуванням: в поточну та інвестиційну діяльність;

за видами економічної діяльності;

за терміном погашення: поточні, прострочені та пролонговані. Для більш детального аналізу прострочені кредити додатково групуються за тривалістю порушення термінів повернення основного боргу: від 1 до 30 днів, від 31 до 60 днів, від 61 до 180 днів, більше 180 днів. Аналіз кредитів, згрупованих за терміном погашення, має за мету визначення шляхів прискорення оборотності кредитів та загального підвищення ефективності використання кредитних ресурсів комерційного банку;

за галузевою структурою наданих кредитів: вкладення у промисловість, сільське господарство, лісове господарство, торгівлю та громадське харчування, будівництво, транспорт та зв`язок та інші галузі національної економіки;

за видами економічної діяльності;

за контрагентами: кредити, надані суб`єктам господарювання, органам загального державного управління, місцевим органам державного управління, фізичним особам, а також міжбанківський кредит;

за видами забезпечення;

за термінами надання;

за валютою кредитування: в національній та іноземній валютах;

за секторами економіки;

за ступенем ризику.

Особливу увагу слід приділяти якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 06.07.2000 року затверджене Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Комерційні банки зобов`язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банками, суб`єктами господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку.

Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитами.

З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

- оцінка фінансового стану позичальника;

- погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.

Для оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи використовуються такі показники:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- проміжний коефіцієнт покриття (ліквідності);

- коефіцієнт загальної ліквідності;

- коефіцієнт автономії;

- коефіцієнт фінансового важеля;

- коефіцієнт маневреності;

- коефіцієнт фінансової стійкості;

- коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат;

- обсяг реалізації та прибутку;

- показники прибутковості;

- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

- грошові потоки позичальника.

Також мають бути враховані фактори суб`єктивного характеру:

- ефективність управління позичальника;

- ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

- наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;

- погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;

- професіоналізм керівництва.

Оцінювання фінансового стану позичальника здійснюється на основі таких критеріїв:

* дотримання обов`язкових економічних нормативів;

* аналіз прибутків та збитків;

* аналіз якості активів та пасивів;

* створення резерву;

* виконання зобов`язань комерційним банком у минулому;

* якість банківського менеджменту.

Під час оцінювання фінансового стану позичальника - фізичної особи мають бути враховані:

* соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;

* наявність реальної застави;

* вік та здоров`я клієнта;

* загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

* інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення та відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

* зв`язки клієнта у діловому світі тощо.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносяться до таких категорій:

Клас «А» - фінансова діяльність добра і дає змогу своєчасно погашати кредит та проценти за ним в установлені строки; економічні показники в межах установлених значень; вище керівництво позичальника має бездоганну ділову репутацію; кредитна історія - бездоганна.

Клас «Б» - фінансова діяльність позичальника близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою.

Клас «В» - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення.

Клас «Г» - фінансова діяльність погана, і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів.

Клас «Д» - фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що не основна сума кредиту, ні проценти за нею не можуть бути сплачені.

Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

добрим - якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

слабким - якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

недостатнім - якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

Відповідно до перелічених критеріїв портфель банку класифікується за такими групами:

Погашення заборгованості, Фінансовий стан (клас)	Обслуговування боргу позичальником
	добре	слабке	незадовільне
А	стандартна	під контролем	субстандартна
Б	стандартна	субстандартна	субстандартна
В	субстандартна	субстандартна	сумнівна
Г	сумнівна	сумнівна	безнадійна
Д	сумнівна	безнадійна	безнадійна

На підставі класифікації позик банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Групи кредитів	Рівень резерву (ступінь ризику), %
Стандартні	1
Під контролем	5
Субстандартні	20
Сумнівні	50
Безнадійні	100

За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта кредити поділяються на п`ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

Аналізуючи на умовному прикладі кредитний портфель деякого банку «А» (Додаток А) , отримуємо наступну структуру кредитного портфеля банку за групами ризику:

Групи кредитів	2008 рік	2009 рік	Відхилення
	сума, тис.грн.	структура, %	сума, тис.грн.	структура, %	сума, тис.грн.	структура, %
1. Стандартні	52 900	61,07	41 007	54,17	-11 893	-6,9
2. Під контролем	400	0,46	512	0,68	88	0,22
3. Субстандартні	18 450	21,3	20 500	27,08	2 050	5,78
4. Сумнівні	5 680	6,56	4 200	5,55	-1 480	-1,01
5. Безнадійні	9 190	10,61	9 480	12,52	290	1,91
Усього	86 620	100	75 699	100	-10 921	0

З таблиці видно, що структура кредитного портфеля дещо погіршилася. Так, питома вага ризикованих та високо ризикованих кредитів збільшилась на 6,68 процентного пункту. При цьому значно зросла частка кредитів групи субстандартні (на 5,78 процентного пункту або на 2 050 тисяч гривень). Частка безнадійних кредитів зросла на 1,91 процентного пункту, або на 290 тисяч гривень. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високо ризикована кредитна політика.

З огляду на таке становище аналіз треба деталізувати напрямі виявлення причин збільшення питомої ваги небезпечних та безнадійних кредитів і проаналізувати можливі наслідки та заходи щодо їх усунення.

Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.

При аналізі кредитного портфеля в розрізі строків використання необхідно особливу увагу звертати на питому вагу прострочених та пролонгованих позик.

Аналізуючи кредитний портфель за видами позичальників особлива увага приділяється питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

В аналізі структури кредитного портфеля залежно від характеру забезпечення важливу роль відіграє питома вага незабезпечених позик у загальних позиках.

4. Аналіз погашення виданих позик

Однією з головних проблем кредитної діяльності банків у сучасних умовах є несвоєчасне погашення наданих позик. У процесі аналізу несвоєчасності повернення кредитів треба:

- визначити загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і процентів за ними;

- проаналізувати зміни цієї структури в динаміці;

- розглянути структуру простроченої заборгованості у розподілі клієнтів;

- проаналізувати давність її виникнення;

- з`ясувати причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;

- визначити суму і частку кредитів, погашених через рахунок прострочених позик у загальній сумі кредитів;

- проаналізувати заходи, яких вживає банк для стягнення простроченої заборгованості і процентів.

Аналіз погашення позик проводиться за обсягом прострочених позик, переоформлених кредитів, резервів на покриття сумнівних боргів за кредитами та фактами списання безнадійних позик. Структура кредитного портфеля банку може вважатися задовільною у тому разі, якщо питома вага кредитів без забезпечення, сумнівних до повернення, прострочених і пролонгованих становить не більше 30%. За вищої частки проблемних кредитів кредитна діяльність банку оцінюється як ризикована.

Проведемо аналіз стану погашення кредитів деякого банку «А» за допомогою наступної таблиці:

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення
	Короткострок кредити	Довгострок кредити	Короткострок кредити	Довгострок. кредити	Короткострок кредити	Довгострок. кредити
	Сума	%	Сума	%	Сума	%	Сума	%	Сума	%	Сума	%
Кредити надані	23 299,8	100	2 454,4	100	84 365,8	100	20 440,4	100	61 136	-	17 986	-
У тому числі: поточна заборгованість	17 073,9	73,5	1 575,8	64,2	52 644,3	62,4	11 303,6	55,3	35 570,4	-11,1	9 727,8	-8,9
Пролонговані	3 647,1	15,7	493,3	20,1	15 860,8	18,8	4 864,8	23,8	12 213,7	3,1	4 371,5	3,7
Прострочені	1 115,0	4,8	304,3	12,4	6 243,0	7,4	1 022,0	5,0	5 128	2,6	717,7	-7,4
Сумнівні	1 393,8	6	81,0	3,3	9 617,7	11,4	3 250,0	15,9	8 223	5,4	3 169	-12,6

Як видно з даних таблиці, погашення наданих позик у звітному періоді порівняно з попереднім періодом погіршилось. Це стосується як короткострокових позик, так і довгострокових. Так, частка проблемних кредитів зросла протягом звітного періоду з 26,5% до 37,6%, тобто на 11,1%.

При цьому вищими темпами зростала частка сумнівних до повернення кредитів (+5,4 процентного пункту) та пролонгованих кредитів (+3,1 процентного пункту). При цьому абсолютний приріст сумнівних короткострокових кредитів становив +8223,9 тисяч гривень, а пролонгованих кредитів - +12213,7.

Стан повернення довгострокових кредитів оцінюється ще гірше. Так, питома вага довгострокових кредитів сумнівних до повернення збільшилася на 12,6 процентного пункту і становила 15,9%, довгострокових прострочених кредитів зменшилась на 7,4 процентного пункту і становила 23,8%. Загальна питома вага проблемних довгострокових кредитів у звітному періоді становила 44,7% проти 35,8% у базисному періоді.

Загальний висновок за результатами аналіз такий. Нарощуючи обсяги кредитних вкладень, банк веде недостатню роботу щодо їх повернення. Тенденція з поверненням позик може призвести до банкрутства банку.

Збільшення питомої ваги пролонгованих позик у звітному періоді порівняно з часткою прострочених позик може свідчити про приховування фактів неповернення позик пролонгацією. Тому необхідно детальніше аналізувати пролонговану кредитну заборгованість [1]. При цьому особливу увагу звертають на кількість та термін пролонгація.

Аналіз даних таблиці свідчить, що сума пролонгованих кредитів за звітний період зросла на 16 585,2 тисячі гривень. Загальний стан пролонгованих кредитів погіршився. Про це свідчить той факт, що частка договорів, пролонгованих більше двох разів збільшилася з 34,5 до 52,8%., зокрема, пролонговані кредити на термін більше шести місяців збільшилися на 11,7 процентного пункту. Безумовно, це значно погіршило оборотність позик. Під час більш детального аналізу цієї групи кредитів необхідно виявити сумнівні до повернення кредити та факти неодноразового переоформлення кредитів.

Також необхідно дослідити чи правильно оформлено продовження кредиту та чи насправді це було необхідно за матеріалами кредитної справи з ціллю виявлення фактів приховування простроченої заборгованості.

Проаналізуємо дані за допомогою наступної таблиці.

Показники	На 1.01.2008 року	На 1.01.2009 року	Відхилення
	сума	питома вага	сума	питома вага	сума	питома вага
1.Пролонговані кредити на звітну дату, всього	4 140,4	100	20 725,6	100	16 585,2	-
2. Пролонговані не більше 2 разів	2 712,0	65,0	9 822,6	47,2	7 110,6	-18,3
У тому числі: на термін не більше 6 місяців	1 610,7	38,9	5 471,6	26,4	3 860,9	-12,5
на термін більше 6 місяців	1 101,3	26,6	4 311,0	20,8	3 209,7	-5,8
3. Пролонговані більше 2 разів	1 428,4	34,5	10 943,1	52,8	9 514,7	18,3
У тому числі: на термін не більше 6 місяців	335,4	8,1	3 046,7	14,7	2 711,3	6,6
на термін більше 6 місяців	1 093,0	26,4	7 896,4	38,1	68 034,4	11,7

Аналіз даних таблиці свідчить, що сума пролонгованих кредитів за звітний період зросла на 16 585,2 тисячі гривень. Загальний стан пролонгованих кредитів погіршився. Про це свідчить той факт, що частка договорів, пролонгованих більше двох разів збільшилася з 34,5 до 52,8%., зокрема, пролонговані кредити на термін більше шести місяців збільшилися на 11,7 процентного пункту. Безумовно, це значно погіршило оборотність позик. Під час більш детального аналізу цієї групи кредитів необхідно виявити сумнівні до повернення кредити та факти неодноразового переоформлення кредитів.

Також необхідно дослідити чи правильно оформлено продовження кредиту та чи насправді це було необхідно за матеріалами кредитної справи з ціллю виявлення фактів приховування простроченої заборгованості.

Найбільшу увагу у процесі аналізу погашення позик необхідно приділяти такій групі кредитів, як «прострочені». Обсяг та тривалість простроченої заборгованості аналізується залежно від терміну її виникнення та частки кожної групи в загальній сумі прострочених кредитів. Прострочені кредити доцільно групувати за термінами прострочення: від 1 до 30 днів; від 32 до 90 днів; від 91 до 180 днів; понад 181 день. Збільшення частки прострочених кредитів понад 181 день свідчить про підвищення вірогідності втрати цих коштів.