Поняття і критерії кредитоспроможності позичальника

Размещено на http://www.allbest.ru/

26

ДИПЛОМНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ

«БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ»

на тему: «Поняття і критерії кредитоспроможності позичальника

комерційного банку»

Зміст

Вступ

1. Кредитоспроможність. ЇЇ визначення та суть

1.1 Сутність кредитоспроможності

1.2 Національна рейтингова шкала

1.3 Кредитоспроможність позичальника як економічне явище

2. Проведення оцінки кредитоспроможності

2.1 Визначення кредитоспроможності юридичних осіб

2.2 Визначення кредитоспроможності фізичних осіб

3. Вдосконалення методики оцінювання кредитоспроможності

3.1 Вдосконалення кредитної політики банків України

Розрахункова частина

Висновки

Перелік посиланнь

Вступ

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує. Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції. Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення [1].

Що ж стосується фізичних осіб, то потреба у отриманні кредиту частіше за все виникає у молодих людей віком до 35 років, тут виділяють два види кредитування: споживче та інвестиційне. Суть споживчого кредитування полягає у тому, що придбані у такий спосіб товари або послуги використовуються для задоволення власних потреб, а інвестиційного - у тому, що товари або послуги вкладаються у розвиток бізнесу [4]. Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність - наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи - це здатність підприємства у повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїм борговим зобов'язанням [1].

1. Кредитоспроможність, її визначення та суть

1.1 Сутність кредитоспроможності

При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит і чи буде він наданий взагалі. Результатом систематично невірно здійснюваної оцінки кредитоспроможності позичальників може служити погіршення якості кредитного портфеля банку, яке, до того ж, тягне за собою ще й необхідність зайвого резервування. У кращому випадку це призведе до погіршення фінансового стана банку, у гіршому - до повного краху. Рішенням проблеми є розробка і використання обґрунтованої методики, що дозволятиме банку найбільш реально оцінювати кредитоспроможність позичальників. Проте слід зазначити, що не існує ні єдиної методики, ні єдиного підходу до її побудови. Більш того, що говорити про єдність методик і підходів, коли немає навіть єдиного обґрунтованого визначення поняття кредитоспроможності, про що, зокрема, свідчать наведені нижче різноманітні тлумачення поняття кредитоспроможності.

1) «Під кредитоспроможністю позичальника розуміють його спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [7,c.287].

2) «Кредитоспроможність [creditworthiness] - система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни» [8,c.161].

3) «Кредитоспроможність позичальника - це його спроможність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [9,c.183].

4) «Кредитоспроможність (Creditworthiness) - спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг» [10,с.533].

5) «1. Наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його. 2. Спроможність повернути кредит» [11,c.109].

6) «Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [12].

Проаналізуємо основні відмінності наведених визначень. Так, у першому, третьому і четвертому визначеннях кредитоспроможність розуміється як «спроможність», у другому як «система умов», в п'ятому як «наявність передумов», а в шостому як «здатність». Очевидно, етимологія терміна «кредитоспроможність» усе ж не випадкова і варто говорити про кредитоспроможність як про «спроможність». У першому, третьому і шостому визначеннях мова йде про «позичальника», у другому про «підприємство», у четвертому про «компанію» та «приватну особу», у п'ятому суб'єкт не згадується взагалі. У визначенні поняття кредитоспроможності обов'язково повинний бути суб'єкт і, очевидно, найбільш правильно говорити про «позичальника», тому що позичальниками можуть бути і фізичні і юридичні особи. Формулювання про спроможність позичальника «розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями», очевидно, найбільш відповідає сутності поняття кредитоспроможності, тому що боргові зобов'язання можуть містити і зобов'язання повернення кредиту, і виплати відсотків, і інші зобов'язання позичальника. У першому визначенні мова йде про спроможність позичальника розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями «повністю і в строк», у другому «в повному обсязі у передбачені терміни», у третьому «повністю і своєчасно», у четвертому «належним чином», у п'ятому такого роду уточнень не міститься, у шостому «в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін». Останнє формулювання, на нашу думку, найбільш точне, тому що в ньому мова йде не просто про «своєчасність», а міститься конкретна вказівка на термін «визначений кредитною угодою». З урахуванням висновків, отриманих у ході аналізу відмінностей приведених визначень поняття кредитоспроможності, можна стверджувати, що шосте визначення, що міститься в Положенні Національного Банку України «Про кредитування», найбільш точно відбиває сутність поняття кредитоспроможності.

Як відомо, зобов'язання підприємства можуть погашатися різними видами активів. Тобто в ході своєї діяльності частину зобов'язань підприємство може погашати грошовими коштами, а частину іншими активами, наприклад, готовою продукцією, товарами та ін. Спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання характеризується його платоспроможністю. Виникає питання: чим кредитоспроможність підприємства відрізняється від його платоспроможності і, взагалі, який сенс використання поняття кредитоспроможності, якщо існує поняття платоспроможності? Між кредитоспроможністю і платоспроможністю існує істотна відмінність. Справа в тому, що кредитні зобов'язання позичальника перед банком, на відміну від інших зобов'язань, повинні бути погашені виключно грошовими коштами. Тому для банка, що надає кредит, недостатньо, щоб позичальник був платоспроможний, він повинен бути кредитоспроможний. У зв'язку з цим виникає необхідність використання поняття кредитоспроможності для характеристики спроможності позичальника погашати свої зобов'язання перед банком виключно грошовими коштами. И Ця важлива особливість обумовлює необхідність використання для оцінки кредитоспроможності позичальників терміна «потік грошових коштів». Необхідно підкреслити відмінність значення цього терміна від значення терміна «грошовий потік». Потік грошових коштів слід розуміти як рух виключно грошових коштів, у той час як грошовий потік трактується як рух не тільки грошових коштів, але і їх еквівалентів. З урахуванням викладеного вище модифікуємо визначення поняття кредитоспроможності, що міститься в Положенні Національного Банку України «Про кредитування», і наведемо його в наступному вигляді: кредитоспроможність - це спроможність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами.

Виникає питання: чи усі потоки грошових коштів підприємства можуть розцінюватися банком у якості потенційного джерела погашення кредитної заборгованості? Очевидно, у якості потенційного джерела погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати ті потоки грошових коштів, які, як передбачається, будуть носити в майбутньому регулярний, а не випадковий характер.

Мовою бухгалтерського обліку це означає, що в якості потенційного джерела погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати потоки коштів від звичайної діяльності, а не потоки грошових коштів від надзвичайних подій.

Звичайна діяльність, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» (далі ПСБО 3), це «будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення». Поняття основної діяльності, в свою чергу, визначено в ПСБО 3 як «операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу». Поняття «надзвичайна подія» визначено в ПСБО 3 як «подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді».

Для того щоб врахувати викладене вище наведемо визначення поняття кредитоспроможності у наступній формі: кредитоспроможність - це спроможність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Здавалося б, на цьому можна зупинитися і використовувати отримане визначення кредитоспроможності в практичній діяльності. Проте існує ще один важливий момент, не враховуючи який можна одержати парадоксальні результати.

Уявимо собі таку ситуацію. Позичальник «Х» хоче отримати кредит обсягом в 1 гривню. Після ретельного аналізу його діяльності банк робить висновок, що позичальник «Х» спроможний генерувати в ході звичайної діяльності потоки грошових коштів, необхідні для погашення кредитної заборгованості. Іншими словами, позичальник «Х» визнаний кредитоспроможним. Відтепер ні в кого не викликає сумнівів справедливість додавання до назви позичальника «Х» епітета «кредитоспроможний». Тепер уявимо собі, що ситуація різко змінилася і позичальник «Х» хоче отримати кредит обсягом уже не в 1 гривню, а в 1 000 000 гривень. Після ретельного аналізу його діяльності банк робить висновок, що позичальник «Х» не спроможний генерувати в ході звичайної діяльності потоки грошових коштів, необхідні для погашення кредитної заборгованості. Іншими словами, позичальник «Х» визнаний некредитоспроможним. Тепер до назви позичальника «Х» сміливо додають епітет «некредитоспроможний».

Що ж призвело до того, що той самий банк характеризує кредитоспроможність того самого позичальника діаметрально протилежним чином. Причиною цьому послужила зміна однієї з умов кредитування - обсягу кредиту. Причому, аналогічні приклади можна привести для будь-яких інших умов кредитування - величини відсотків, періодичності нарахування відсотків, періоду кредитування, способу погашення кредиту та ін. Судження про кредитоспроможність позичальника, що фіксується в тих або інших документах, обов'язково повинно супроводжуватися вказівкою на конкретні умови кредитування, у контексті яких здійснювалася оцінка кредитоспроможності.

Таким чином, для характеристики кредитоспроможності позичальника доцільно вживати формулювання подібного роду: «При наступних умовах кредитування:…, кредитоспроможність позичальника оцінюється як …». З урахуванням викладеного вище визначення поняття кредитоспроможності можна навести у наступному вигляді: кредитоспроможність - це спроможність позичальника при конкретних умовах кредитування в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Дане визначення, на наш погляд, достатньо точно відбиває сутність поняття кредитоспроможності. Варто підкреслити, що використання такого визначення поняття кредитоспроможності має велике значення не тільки з термінологічної, але і з практичної точки зору, тому що визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а, отже, і його результати [3].

1.2 Національна рейтингова шкала

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів:

- оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;

- прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.

Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом.

Національний банк України в "Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов'язково. Однак наведені в Положенні вимоги є мінімально необхідними, і кожен банк може розробити власний підхід з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики та конкретних економічних умов. Отже, кожен банк має право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки, що підвищують вимоги до показників для адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. Крім того, банки самостійно визначають значущість кожного із запропонованих НБУ показників індивідуально для кожної групи позичальників з огляду на галузь економіки, сезонність виробництва, ліквідність балансу, обіговість коштів, становище на ринку.

Критерії оцінювання фінансового стану позичальника та методику їх визначення банк документально фіксує в окремому положенні і вони є невід'ємною частиною його кредитної політики. У методиці потрібно сформувати ґрунтовні та технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальників і методи проведення аналізу. Вибір системи показників і методів залежить передусім від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк (галузеві особливості, категорія позичальників), а також від рівня спеціалізації банку (іпотечний, інвестиційний, торгівельний), видів кредитів (короткострокові, довгострокові), стратегії та політики банку (надійність, ризиковість, агресивність), рівня кваліфікації кредитних працівників, рівня організації та технічного забезпечення аналітичної роботи в банку.

У процесі аналізу кредитоспроможності потрібно керуватися тим, що для кредитора пріоритетне значення має спроможність позичальника генерувати грошові потоки. Наприклад, у міжнародній банківській практиці зафіксовано непоодинокі випадки, коли банки охоче кредитують компанії, які за фінансовими звітами є збитковими, але вони генерують потужний грошовий потік. Прикладом можуть бути авіаційні компанії США, які внаслідок великих амортизаційних відрахувань, пов'язаних із високою вартістю літаків, мають фінансовим результатом збитки. Водночас на рахунках цих компаній завжди є кошти, що і робить їх вигідними і надійними позичальниками. У вітчизняній практиці частіше існує зворотна ситуація, коли прибуткове підприємство не може розрахуватися за кредитом, оскільки його фінансовий прибуток перебуває у формі прострочених і сумнівних до повернення боргів. Однак у будь-якому разі аналіз динаміки грошових потоків позичальника дає банку цінну інформацію щодо його спроможності своєчасно повернути борг [5].

Кабінетом Міністрів України була розроблена Національна рейтингова шкала, яка наводиться нижче [6].

Довгострокові кредитні рейтинги (більше 1 року)

Інвестиційні рівні

uaAAA	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaAAA характеризуються найвищою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів
uaAA	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaAA характеризуються дуже високою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів
uaA	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaA характеризується високою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Рівень кредитоспроможності чутливий до впливу несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах
uaBBB	позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaBBB характеризується достатньою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Рівень кредитоспроможності залежить від впливу несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах

Спекулятивні рівні

uaBB	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaBB характеризуються кредитоспроможністю, нижче за достатню, у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Висока залежність рівня кредитоспроможності від впливу несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах
uaB	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaB характеризуються низькою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Дуже висока залежність рівня кредитоспроможності від впливу несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах
uaCCC	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaCCC характеризується дуже низькою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Потенційна вірогідність дефолту
uaCC	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaCC характеризуються високою вірогідністю дефолту
uaC	Очікується дефолт за борговими зобов”язаннями позичальника
uaD	Дефолт. Виплати відсотків і основної суми за борговими зобов”язаннями позичальника припинені без досягнення згоди кредиторів щодо реструктуризації заборгованості до настання строку платежу

Короткострокові кредитні рейтинги (до 1 року)

Інвестиційні рівні

uaK1	Найвища кредитоспроможність у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника дає змогу запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді
uaK2	Висока кредитоспроможність у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника достатньо високий для того, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді
uaK3	Достатня кредитоспроможність у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника задовільний для того, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді

Спекулятивні рівні

uaK4	Низька кредитоспроможність у порівняні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника недостатній для того, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді
uaK5	Дуже низька кредитоспроможність у порівняні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника не дає змоги запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді
uaKD	Позичальник оголосив дефолт за борговими зобов”язаннями

1.3 Кредитоспроможність позичальника як економічне поняття

Кредитоспроможність клієнта (позичальника) - одне з тих нових понять, яке буквально внесла в наше життя нова економічна епоха. Не дивлячись на це, сьогодні, вже можна з упевненістю сказати, що воно зайняло в ній своє місце міцно і назавжди.

Існує безліч визначень кредитоспроможності клієнта (позичальника). Найпоширенішим з них є наступне: здатність особи повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями, що робить невідмітним його від іншого терміну - “платоспроможність”.

Відмінності понять кредитоспроможності і платоспроможності:

	Кредитоспроможність	Платоспроможність
11.	Поняття вужче у відмінності від платоспроможності	Поняття, що вміщає в себе поняття кредитоспроможності
22.	Прогнозує платоспроможність підприємства на термін кредиту. (11.-с.144)	Фіксує неплатежі за минулий період або яку-небудь іншу дату.
33.	Характеризує можливість погашення частини загальної заборгованості, а саме позикової заборгованості.	Характеризує здатність і можливість погасити всі види заборгованості.
44.	Джерела погашення:
	виручка від реалізації продукції, виручка від реалізації майна, прийнятого банком в заставу по позиці, гарантія іншого банку або підприємства, страхове відшкодування.	- виручка від реалізації продукції, - виручка від реалізації майна підприємства.

Існує безліч доповнень, уточненні, і навіть інших трактувань нашого шуканого поняття, більшість яких можна стисло звести до наступних визначень.

Кредитоспроможність як:

- необхідна передумова або умова отримання кредиту;

- готовність і здатність повернути борг;

- можливість правильно використовувати кредит;

- можливість своєчасно погасити позику (реальне повернення кредиту).

У працях економістів 20-х років, де проблеми кредитування завжди були актуальні і широко освітлені, кредитоспроможність розуміли як:

з погляду позичальника: здібність до здійснення кредитної операції і можливості своєчасно повернути позику;

з погляду банку: правильне визначення розміру допустимості кредиту.

Найзмістовніше визначення кредитоспроможності було запропоноване М.О. Сахарової, яка вважає, що кредитоспроможність банківських клієнтів є “таким фінансово-господарським станом підприємства або організації, який дає упевненість в ефективності використовуванні позикових засобів, здатності н готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору” [13.]

Інші дослідники заперечують з приводу ухвалення за основу такого визначення при розгляді методики оцінки кредитоспроможності ,стверджуючи, що якщо під ефективністю використовування позикових засобів розуміти отримання доходу від заходу, що кредитується, то банк не має права пред'являти такі вимоги до позичальника. Крім того, визначення

кредитоспроможності, що приводяться, не враховують найважливішу умову кредитної операції, як правоздатність позичальника.

На думку цих авторів, суттю категорії "кредитоспроможність" є “ правове і господарське положення позичальника, що реально склалося, і, виходячи з оцінки якого банк ухвалює рішення про початок (розвитку) або припинення кредитних відносин з позичальником” .

Це визначення ми і приймемо за основу в даній дослідницькій роботі.

При визначенні банком кредитоспроможності, як правило, беруться до уваги наступні чинники:

- діє- і правоздатність позичальника для здійснення кредитної операції;

- його моральний вигляд, репутація;

- наявність забезпечувального матеріалу позики;

- здатність позичальника одержувати дохід.

Правоздатність - це визнана державою здатність юридичних осіб мати права і нести обов'язки, що передбачені і допускаються законом.

Дієздатність - це правомочність позичальника до отримання кредиту. Мається на увазі не тільки наявність Статуту, Свідоцтва про реєстрацію підприємства, ліцензії на той або інший вид діяльності, згода членів партнерства або засновницький договір, і інші документи, але і характеризується відсутністю яких-небудь обмежень і заборон на самостійність підприємства як юридичної особи.

Моральному вигляду клієнта в Україні особливо велика увага надавалася в літературі дореволюційного періоду. На думку І. Ададурова, "першою і найважливішою умовою кредиту є необхідність, щоб особа, що шукає у нас можливості кредитування, по своїх етичних якостях не вселяла недовір'я". При цьому моральну основу кредитної операції (чесність і порядність) напряму пов'язували з чинником управління справами, компетентністю, умінням керівників господарств передбачати зміни економічної кон'юнктури і користуватися ними, своєчасно перебудовувати виробництво і т.д. Складність складає вимірювання і оцінка подібних чинників, бо представити їх значення в цифрах неможливо.

Природно, до числа найважливіших аспектів кредитоспроможності відносилася наявність матеріального забезпечення позики. Окремі фахівці навіть надавали цьому чиннику вирішальне значення. Н.Бунге пов'язував вищу кредитоспроможність з найбільшою нерухомістю капіталу, вкладеного в нерухоме майно. Він писав, що "майно нерухоме розглядається як найкраща гарантія".

Найважливішим чинником більшість економістів того часу при розгляді питання про видачу кредиту вважала можливість отримання позичальником доходу. Той же І.Ададуров зв'язував можливість кредитування конкретного господарства " з його вищою доцільністю, стійкістю і прибутковістю" [14]. На цьому і робився акцент в дослідженнях 20-х років. Здатність позичальника погасити позикову заборгованість має значення для кредитора лише в тому випадку, якщо вона відноситься до майбутнього періоду (є прогнозом такої здатності, причому прогнозом достатньо обгрунтованим і правдоподібним). Тим часом всі показники кредитоспроможності, вживані на практиці, обернуті в минуле, оскільки розраховуються за даними за минулий період або періоди, до того ж звично дані про залишки ("запасах") на звітну дату, а не точніші дані про обороти ("потоках") за певний період. Тут - обмежувальне значення показників кредитоспроможності. Складнощі, породжувані інфляцією, спотворюють показники, що характеризують можливість погашення позикової заборгованості (це відноситься, наприклад, до показників оборотності капіталу і окремих його частин (активів, основного капіталу, запасів), і неоднаковою динамікою об'єму обороту через випереджаюче зростання цін на реалізовувану продукцію) і оцінкою залишків (основних засобів, запасів).

На закінчення відзначимо, що в сучасних умовах пов'язувати кредитоспроможність з одним з вищеперелічених чинників, як це роблять нині в ринково розвинених країнах не доводиться, також, як одержати єдину, синтетичну оцінку кредитоспроможності позичальника з узагальненням цифрових і нецифрових даних.

По-перше, тому що, розглядаючи будь-який чинник, стикаєшся з проблемою його визначення.

По-друге, свій внесок в об'єктивні труднощі вносить суб'єктивний чинник - кризові українські умови, які не дозволяють говорити про загальну високу кредитоспроможність суб'єктів економіки, і будь-який з чинників при їх комплексному розгляді може виявитися вирішальним. Це означає, що для обгрунтованої оцінки кредитоспроможності крім інформації в цифрових величинах потрібна експертна оцінка кваліфікованих аналітиків.

2. Проведення оцінки кредитоспроможності позичальника

2.1 Визначення кредитоспроможності юридичних осіб

Визначення кредитоспроможності юридичних осіб. Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позики, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.

У науково-практичній літературі здебільшого виділяють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов'язані з оцінкою поточного та перспективного стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції. Взаємозв'язки між якісними та кількісними параметрами кредитоспроможності підприємства з погляду швейцарських фінансистів наведені на малюнку.

Елементи оцінки кредитоспроможності у взаємозв'язку.

У теорії і практиці немає єдності щодо пріоритетності того чи іншого елемента кредитоспроможності. Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це потрібно витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів). При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, яка характеризує:

-наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;

-уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;

-наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;

-освіту, досвід та імідж керівництва;

-дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисциплінну підприємства;

-вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;

-внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;

-рівень розмежування функціональних обов'язків працівників, наявність посадових інструкцій;

-плинність кадрів на ключових посадах.

Банківська практика свідчить, що в результаті суб'єктивних оцінок якість менеджменту систематично завищується. Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з'ясуванні таких питань:

* рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;

* конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;

* якість маркетингової політики та концепції збуту продукції; й величина ринкового сегмента, який належить підприємству;

* управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції);

* основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;

* наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);

* залежність виробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини і матеріалів;

* рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення й наявність ефективної системи логістики на підприємстві.

Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності значною мірою залежить від строку, на який видається кредит.

З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання полягає у прогнозуванні майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оцінка на основі розрахунку окремих фінансових показників тощо. Розглянемо найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників: ліквідності та платоспроможності; показники, які характеризують структуру капіталу та майна підприємства; прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні); оборотності. Завдяки аналізу робиться висновок про здатність підприємства обслуговувати свої борги. Об'єктивність висновків підвищується в результаті порівняння значень отриманих показників з рекомендованими, середньогалузевими, а також у динаміці.

Показники ліквідності та платоспроможності. Аналіз ліквідності підприємства ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов'язань підприємства та поточних активів. У теорії і практиці можна зустріти значну кількість показників ліквідності.

Показник абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу і показує, яку частину короткострокових зобов'язань воно має можливість погасити негайно. Висновки щодо майбутньої платоспроможності позичальника на основі аналізу цього показника робити недоцільно. Однак при оцінці кредитоспроможності підприємства банк звертає увагу на потенційну платоспроможність позичальника. Саме тому рівень інформаційного навантаження показника ліквідності першого ступеня для банку є досить низьким. Надто високе значення цього показника негативно впливає на рентабельність підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти. Оптимальною вважається ситуація, коли показник абсолютної ліквідності знаходиться на рівні 0,2. З метою забезпечення стабільної поточної платоспроможності підприємства можуть формувати резерви ліквідності (наприклад, поточні фінансові інвестиції) чи вдаватися до залучення контокорентних кредитів (овердрафту)[1]. У деяких методичних рекомендаціях можна зустріти аргументацію, згідно з якою випереджальне зростання кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. На практиці цей висновок не завжди підтверджується, що слід враховувати при прийнятті відповідних рішень. Висновки щодо раціональності формування структури майни підприємства слід робити, враховуючи рівень дотримання правил фінансування, а також середньогалузевий рівень відповідних показників. Зважаючи на викривлену структуру формування активів вітчизняних підприємств, а також невідповідність балансової та реальної вартості майна, за орієнтир доцільно брати показники відповідних галузей в економічно розвинутих країнах. Наприклад, середньогалузеве значення показника, який характеризує частку основних засобів у структурі активів західноєвропейських підприємств, становить: по хімічній промисловості -- близько 20 %; харчовій -- 35; текстильній -- 25; оптовій торгівлі -- 15; роздрібній торгівлі -- 20 %.

Показники прибутковості та самофінансування. Здатність підприємства виконувати свої зобов'язання значною мірою залежить від рівня його прибутковості та самофінансування. Саме тому в процесі оцінки кредитоспроможності (особливо при наданні довгострокових кредитів) аналізують фактично досягнуті та прогнозні показники рентабельності, прибутку. Ці показники дають змогу дати відповідь на два запитання:

* яку частку інвестицій, інших грошових видатків підприємство може фінансувати за рахунок результатів своєї діяльності;

* чи зможе підприємство виконати свої зобов'язання у майбутньому за рахунок внутрішніх фінансових джерел.

Окрім звітних даних у процесі аналізу вивчаються планові показники фінансових результатів, прогноз руху грошових коштів, фінансовий план тощо. У теорії і практиці можна зустріти велику кількість абсолютних і відносних показників прибутковості та самофінансування. До абсолютних належать: чистий прибуток; прибуток до оподаткування; прибуток від операційної діяльності. Більшість з відносних показників ґрунтується на концепції рентабельності: рентабельність власного капіталу; рентабельність інвестицій; рентабельність активів; рентабельність основних засобів; рентабельність виробництва певного виду продукції тощо. Зрозуміло, що, оцінюючи кредитоспроможність позичальника, кредитні експерти підбирають свій каталог показників, які, на їхню думку, дозволяють дійти найоб'єктивніших висновків про потенційну здатність підприємства виконувати свої зобов'язання за рахунок внутрішніх фінансових джерел.

Показники оборотності. Ця група показників характеризує ефективність управління грошовими потоками підприємства, в т. ч. оборотними активами, кредиторською, дебіторською заборгованістю тощо Досліджуючи показники оборотності, слід виходити з того, що чим швидше обертаються вкладені кошти, тим менше їх слід вилучати, а отже, тим меншою буде вартість капіталу, що позитивно впливає на рентабельність і платоспроможність підприємство. Фінансовий аналітик повинен орієнтуватися при цьому на середньогалузеві показники оборотності. Підкреслимо, що, оцінюючи здатність позичальника виконати тої зобов'язання у майбутньому, працівники банку розраховують не всю сукупність показників, охарактеризованих вище. Для отримання об'єктивної картини достатньо проаналізувати по одному чи кілька показників з кожного блоку. Згідно із сучасними тенденціями оцінки кредитоспроможності увага насамперед акцентується на аналізі достатності та реальності прогнозних показників балансу та фінансових результатів. У разі, якщо на підприємстві відсутні фахівці з питань планування чи бюджетування, працівники банку можуть розрахувати відповідні планові показники, виходячи з наданої позичальником інформації. Працівники фінансових служб перед тим, як звертатися до банку із кредитною заявкою, повинні самі оцінити кредитоспроможність підприємства з тим, щоб у разі її недостатності провести роботу, спрямовану на її підвищення [2].

2.2 Визначення кредитоспроможності фізичних осіб

Визначення кредитоспроможності фізичних осіб. При зверненні фізичної особи в кредитну установу, важливо визначити, яке цільове призначення цього кредиту. Якщо це інвестиційний кредит, то кредитними експертами проводиться детальний аналіз діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. Розглядається детальний план розвитку бізнесу підприємця та реальна можливість повернення кредиту. Важливим у цьому плані є факт наявності застави, яка повинна у 2-3 рази перевищувати розмір суми кредиту. Під час визначення кредитоспроможності позичальника для надання споживчого кредиту інформація про них акумулюється у банківських бюро кредитних історій, і тут дуже важливим для позичальника є наявність позитивної кредитної історії. Треба зазначити, що українські банки не мають спільних бюро, і тому кожен відслідковує клієнті лише по власних базах даних. При цьому в деяких з них, ці бази не пов'язані навіть між власними відділами, тобто, коли клієнт приходить за мікро кредитом, експерт може не дізнатися про те, що у цього клієнта вже є інший споживчий кредит у цьому ж банку. Загалом, систематизація бюро кредитних історій - важливе завдання, яке стоїть перед банківською системою України [4].

3. Вдосконалення кредитної політики банків в Україні

кредитоспроможність фінансовий позичальник банк

Беззаперечним є твердження, що правильна організація процесу кредитування, розробка ефективної і гнучкої системи управління кредитними операціями виступає основою фінансової стабільності і стійкості комерційних банків. У сучасних умовах з метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну кредитну політику і застосовують практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика комерційного банку є системою грошово-кредитних заходів, що проводяться банком для досягнення певних фінансових результатів, і є одним з елементів банківської політики. Кредитна політика банку визначає завдання і пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, принципи і порядок організації процесу кредитування.

Кредитна політика розробляється з урахуванням стратегії і тактики банку у сфері управління активними операціями і визначає основні напрями кредитної діяльності:

- стандарти і критерії діяльності банківських працівників, що відповідають за видачу кредитів;

- основні дії менеджерів, які ухвалюють стратегічні рішення про кредитування;

- принципи оцінки і контролю за якістю управління кредитною діяльністю в банку.

У загальному вигляді кредитна політика повинна відображати такі ключові моменти:

- організація кредитної діяльності;

- управління кредитним портфелем;

- контроль за кредитним процесом;

- ліміти по окремих видах кредитування;

- механізм супроводу кредитного договору (кредитний моніторинг);

- формування резерву для відшкодування втрат по кредитних операціях.

Найважливішою задачею кредитної політики є ефективна оцінка кредитоспроможності позичальника. Вибір методу оцінки кредитоспроможності позичальника вимагає ретельного розгляду. Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення і методики аналізу кредитоспроможності позичальників, в основу яких встановлені методичні рекомендації Національного банку України відносно оцінки комерційними банками кредитоспроможності і фінансової стабільності позичальника.

Практика роботи з Положенням «Про порядок формування і використовування резерву для відшкодування можливих втрат по кредитних операціях банків» свідчить про наступний:

самостійно розроблені банками критерії оцінки кредитоспроможності позичальників часто завищують їх клас, що приводить до штучного поліпшення реального фінансового стану позичальника і зменшення суми розрахунку резерву;

- класифікація одного і того ж позичальника в різних банках істотно відрізняється.

Головною проблемою при складанні методик оцінки якості потенційних позичальників в Україні, по-перше, є якісний підбір показників, необхідних для проведення об'єктивної оцінки потенційних позичальників, оскільки саме від них залежить результат аналізу фінансової звітності підприємства, а, отже, і група ризику, до якої будуть надалі віднесені позичальники. По-друге, інформація, на підставі якої проводиться аналіз позичальників, представлена в Україні формою 1 «Баланс підприємства» і формою 2 «Звіт про фінансові результати і їх використовування», які надаються за певний звітний період (квартал, півріччя, 9 місяців і рік), як правило, передуючий аналізу і складаються на певну дату. Таким чином, дані носять статичний характер і при першому обігу позичальника в банк визначити тенденції поліпшення або погіршення в його діяльності практично неможливо. По-третє, коефіцієнти, використовувані для аналізу, не завжди можуть дати об'єктивну характеристику фінансового стану позичальника у зв'язку з інфляцією, особливостями перехідного стану в економіці України, специфікою діяльності позичальника залежно від галузевої приналежності, що вимагає порівняння з середньогалузевими показниками за відсутності необхідної для порівняння інформації. Крім того, бухгалтерська звітність дуже часто не підтверджена аудиторською перевіркою і може містити явно спотворену інформацію, внаслідок чого її достовірність ставиться під сумнів.

В цілому, методика визначення фінансового стану і кредитоспроможності позичальника не завжди дає можливість зробити однозначний висновок про кредитоспроможність, оскільки різні показники можуть відповідати різним класам і достатньо розпливчатими є критерії їх оцінки. Через ці недоліки слідством застосування вказаних методик на практиці є високий рівень помилковості фінансових рішень. Підтвердженням цього є значна кількість проблемних кредитів в кредитному портфелі банку. Зрозуміло, по кожній позиці існує ризик неповернення кредиту через непередбачені події. Банк може проводити політику видачі кредитів тільки надійним позичальникам, але тоді він упустить багато прибуткових можливостей. В той же час, якщо виникнуть труднощі з погашенням кредиту, це обійдеться банку дуже дорого. Тому розумна кредитна політика направлена на забезпечення балансу між обережністю і максимальним використовуванням всіх потенційних можливостей прибуткового розміщення ресурсів.

Всі ці аспекти ретельніше враховані і зважені банками зарубіжних країн, де використовуються сучасніші підходи в оцінці кредитоспроможності позичальників, які базуються на використовуванні MDA - моделі прогнозування банкрутств ; і моделі комплексного аналізу (на основі експертних оцінок аналізу економічної доцільності надання кредиту: “правила шести Сі” , “CAMPARI”, “PARTS”, “PARSER” і ін.)

Крім того, з метою удосконалення управління кредитними ризиками при оцінці кредитоспроможності позичальника українським банкам, необхідно врахувати і розробку нових підходів вивчення людського чинника, який є однією з серйозних перешкод. Співробітники банку, відповідальні за конкретний кредит, можуть не докладати про тривожні сигнали, через страх бути покараним за те, що вони створили для банку складну ситуацію. Більш того, практика показує, що дуже часто кредитні ризики, навіть після того, як вони були виявлені і привели до появи проблемних кредитів, виявляються більш негативними, чим вважали співробітники кредитного відділу. Таким чином, витрачається дорогоцінний час. Але ситуація може виявитися ще гірше, якщо керівництво банку, знаючи про виникнення проблеми, приховує їх і одночасно намагається компенсувати втрати шляхом видачі нових ризикованих (проблемних) кредитів.

Крім вищенаведеного (людського) чинника, який необхідно враховувати при управлінні кредитними ризиками і в методиках оцінки кредитоспроможності позичальника за фінансовими показниками, також необхідно відстежувати і нефінансові тривожні сигнали виникнення проблемних кредитів. Слід звернути увагу на наступні нефінансові сигнали:

-припинення контактів позичальника з працівниками банку, а також необгрунтовані затримки, в отриманні фінансової звітності особливе тоді, коли кредитний договір містить умову, яка вимагає надання інформації впродовж певного періоду часу.

-різкі зміни в планах діяльності позичальника, несподівана радикальна зміна в керівництві компанії або несприятливі умови на ринку позичальника.

Саме такий круг позначених напрямів повинен стати предметом досліджень подальшого удосконалення методик оцінки потенційного позичальника українськими банками, та і кредитної політики в цілому.

Таблиця 1 - Баланс комерційного банку

Номер балансов рахунку	Назва показника	Значення
		Дт	Кт
1001 А	Банкноти та монети в касі банку	23400
1003 А	Банкноти та монети в обмінних пунктах	3120
1004 А	Банкноти та монети в банкоматах	4279,08
1007 А	Банкноти та монети в дорозі	98,28
1011 А	Дорожні чеки в касі банку	0
1101 А	Банківські метали в банку	0
1200 А	Кореспондентський рахунок у Національному банку України	37393,2
1203 А	Кошти обов'язкових резервів, що резервуються в Національному банку України	25805,52
1500 А	Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках	5484,96
1512 А	Інші короткострокові депозити, які розміщені в інших банках	9525,36
1520 А	Овердрафт за рахунками інших банків
1521 А	Кредити овернайт, які надані іншим банкам	59972,84
1600 П	Кореспондентські рахунки інших банків		93089,88
1620 П	Овердрафт за рахунками, які відкриті в інших банках		0
1623 П	Інші короткострокові кредити, які отримані від інших банків		100209,72
2040 А	Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями	169196,04
2050 А	Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями	0
2062 А	Інші короткострокові кредити в поточну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності	5502,12
2067 А	Прострочена заборгованість за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності	38691,12
2069 А	Прострочені нараховані доходи за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності	8742,24
2074 А	Довгострокові кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, які надані суб'єктам господарської діяльності	190,32
2100 АП	Короткострокові кредити, які надані центральним органам державного управління	0
2105 АП	Довгострокові кредити, які надані центральним органам державного управління	0
2202 А	Інші короткострокові кредити, які надані фізичним особам на поточні потреби	187,2
2205 А	Довгострокові кредити, які надані фізичним особам на поточні потреби	40783,08
2207 А	Прострочена заборгованість за кредитами, які надані фізичним особам на поточні потреби	235,56
2400 КА	(контрактивний рахунок) Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам		38926,68
2401 КА	Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам		794,04
2520 П	Поточні бюджетні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України		282,36
2523 П	Бюджетні рахунки цільового характеру клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України		333,84
2530 П	Кошти бюджетних установ та організацій, що враховуються до спеціального фонду Державного бюджету України		63513,84
2552 П	Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з обласних бюджетів		580,32
2555 П	Кошти бюджетних установ та організацій, що враховуються до спеціальних фондів районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів		40,56
2600 АП	Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності		53055,6
2601 П	Поточні рахунки управителя з довірчого управління		120177,04
2602 П	Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності		3336,84
2604 П	Цільові кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності		9857,64
2605АП	Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками	20858,76
2610 П	Короткострокові депозити суб'єктів господарської діяльності		7634,64
2620 АП	Поточні рахунки фізичних осіб		3488,16
2625 АП	Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками		321,36
2630 П	Короткострокові депозити фізичних осіб		119377,44
2635 П	Довгострокові депозити фізичних осіб		117
2638 П	Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб		31,2
2902 П	Кредиторська заборгованість за прийняті платежі		2505,36
3102 А	Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж, які випущені банками	0
3105 А	Інші акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж	7074,6
3105/1	В т.ч. інші акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж (інвестицій в капітал (що не консолідуються) установ у розмірі до 10 відсотків їх статутного капіталу)	3900
3105/2	Інші акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж (інвестицій в капітал (що не консолідуються) установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу)	3174,6
3110 А	Боргові цінні папери центральних органів державного управління в портфелі банку на продаж	1814,28
3112 А	Боргові цінні папери, випущені банками, в портфелі банку на продаж

Подобные документы

• Шляхи вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника

  Поняття та критерії кредитоспроможності позичальника. Зарубіжний та вітчизняний досвід оцінки кредитоспроможності. Аналіз методики оцінки кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб АКБ "Укрсоцбанк". Шляхи вдосконалення оцінки кредитоспроможності.
  
  дипломная работа [117,5 K], добавлен 11.10.2010
  

• Рейтингова оцінка кредитних можливостей позичальника - ДП АТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 6"

  Теоретичні основи оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб в комерційному банку. Аналіз ризиків процесів банківського кредитування та основних заходів зменшення рівня ризику. Методологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника.
  
  курсовая работа [1,6 M], добавлен 11.07.2010
  

• Оцінка кредитоспроможності позичальника. Проблеми та шляхи їх вирішення в Україні

  Розвиток кредитної системи країни, перехід на ринковий характер економіки та сучасні проблеми оцінки установами банків кредитоспроможності позичальника. Основні критерії оцінки кредитоспроможності інвестиційного проекту, шляхи вдосконалення кредитування.
  
  доклад [322,2 K], добавлен 04.05.2012
  

• Оцінка кредитоспроможності клієнта комерційного банку

  Опис процесу надання кредиту позичальнику-юридичній особі на прикладі ВАТ КБ "Надра". Методика визначення кредитоспроможності, оцінка фінансового стану позичальника в даному банку. Розробка заходів щодо удосконалення кредитування юридичних осіб.
  
  курсовая работа [57,1 K], добавлен 01.12.2010
  

• Оцінка кредитоспроможності позичальника як засіб зниження кредитного ризику комерційного банку

  Сутність та економічний зміст кредитних ризиків у взаємодії з кредитоспроможністю позичальника. Визначення кредитоспроможності та показники, що її характеризують. Шляхи зниження кредитного ризику на основі удосконалення оцінки кредитоспроможності.
  
  курсовая работа [267,4 K], добавлен 25.11.2010
  

• Оцінка кредитоспроможності фізичних осіб

  Розробка кредитної політики банку та сутність, види, принципи банківського кредитування. Етапи кредитного процесу та методи оцінки кредитоспроможності позичальника. Заходи щодо мінімізації втрат від кредитного ризику. Контроль кредитної діяльності банку.
  
  курсовая работа [118,6 K], добавлен 09.07.2009
  

• Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника

  Визначення переваг і недоліків статистичних методів аналізу кредитоспроможності позичальника. Характеристика моделей комплексної оцінки фінансового стану клієнта: правило "6С", PARSER, CAMPARI, PARTS, МEMO RISK, система 4FC, правило "5С" поганих кредитів.
  
  реферат [27,0 K], добавлен 28.05.2010
  

• Аналіз кредитоспроможності позичальника

  Кредитування, як одна з найризиковіших банківських операцій. Визначення теоретичних та практичних аспектів аналізу кредитоспроможності позичальника, як основної характеристики фінансово-економічної діяльності підприємства для кредиторів, зокрема банків.
  
  курсовая работа [319,0 K], добавлен 02.06.2015
  

• Аналіз кредитних відносин та їх ефективність

  Організація кредитних операцій комерційного банку ВАТ "Брокбізнесбанк". Поняття платоспроможності і кредитоспроможності клієнта. Способи забезпечення виконання зобов'язань. Аналіз фінансового стану позичальника. Банкрутство та ліквідація підприємства.
  
  дипломная работа [686,9 K], добавлен 22.02.2012
  

• Оцінка фінансового стану позичальника – проблеми та шляхи розвитку (на базі матеріалів АКБ "Приватбанк")

  Аналіз основних методів оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника - юридичної особи в комерційному банку ЗАТ "Приватбанк". Заходи по зменшенню рівня кредитного ризику за рахунок удосконалення кредитних процедур роботи з позичальником.
  
  дипломная работа [5,3 M], добавлен 07.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам